Виконавче провадження

Зауважуємо, що при укладанні договору про надання послуг по організації прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки комісійна винагорода спеціалізованої організації не може перевищувати трьох відсотків ціни продажу предмета іпотеки.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Реєстрація спеціалізованою організацією учасників прилюдних торгів припиняється не раніше ніж за одну годину до початку прилюдних торгів. Прилюдні торги проводяться прозоро. Спеціалізована організація забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.

Звертаємо увагу на те, що прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження платежу від покупця предмета іпотеки спеціалізована організація надсилає державному виконавцю повідомлення про здійснення такої оплати разом з документами, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 47 Законну України "Про іпотеку" спеціалізована організація зобов'язана подати державному виконавцю на його вимогу повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації і проведення прилюдних торгів для перевірки дотримання порядку їх проведення.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання державним виконавцем повідомлення та документів, визначених частиною першою статті 47 Закону України "Про іпотеку", державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються:

назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ;

відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця;

стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки;

назва спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги, дата та місце їх проведення; відомості про покупця;

початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу;

сума коштів, перерахована спеціалізованій організації за придбаний предмет іпотеки, та дата їх перерахування;

відомості про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги.

Державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку".

У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою статті 47 Закону України "Про іпотеку", повідомити про це спеціалізовану організацію, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Слід відмітити, що повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу.

Відмова державного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.

Звертаємо увагу та не, що статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу -компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Проте, частиною шостою статті 47 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що перераховані покупцем кошти спеціалізована організація розподіляє у такій черговості:

витрати на організацію реалізації предмета іпотеки;

комісійна винагорода спеціалізованої організації, яка не може перевищувати трьох відсотків ціни продажу предмета іпотеки;

задоволення вимог іпотекодержателів та інших кредиторів боржника, які мають зареєстровані у встановленому законодавством порядку права чи вимоги на реалізоване майно, відповідно до їх пріоритету та розміру;

решта коштів на вимогу державного виконавця перераховується до органу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору та задоволення вимог стягувачів за іншими виконавчими документами в порядку, встановленому законодавством, а у разі відсутності стягувачів за іншими виконавчими документами - повертається іпотекодавцю.

Народна Партія

Зміни у виконавчому провадженні

8 березня 2011 року набрали чинності зміни до Закону України "Про виконавче провадження", які передбачають нову його редакцію. Розглянемо найбільш суттєві і важливі для учасників виконавчого провадження - громадян, посадових осіб та представників юридичних осіб - нововведення в цьому Законі.

По-перше, зміни передбачають значне скорочення загального строку пред'явлення виконавчих документів до виконання. Так, якщо раніше для пред'явлення виконавчих листів та інших судових документів до органів виконавчої служби для забезпечення виконання судових рішень у примусовому порядку для громадян та підприємств був встановлений 3-річний строк, то за новою редакцією це вже 1 рік. Водночас, для пред'явлення виконавчих листів та інших судових документів, що стосуються стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

По-друге, нововведеннями передбачено збільшення розміру виконавчого збору, тобто суми коштів, яка стягується з боржника в разі невиконання ним рішення в добровільному порядку, крім випадків, коли цей збір згідно із законом не стягується. Так, для боржників фізичних осіб (громадян) та юридичних осіб (підприємств, установ, організацій) - за невиконання рішення немайнового характеру в добровільному порядку сума виконавчого збору встановлені такі:

1) для фізичних осіб-боржників - 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ) (680 гривень);

2) для юридичних осіб-боржників - 80 НМДГ (1360 гривень).

Раніше ці суми були відповідно 20 та 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Новою редакцією Закону "Про виконавче провадження" посилена відповідальність за невиконання рішень про вчинення певних дій та рішень судів про поновлення на роботі. Відтепер за такі дії/бездіяльність при поновленні на роботі працівника (наприклад, коли є рішення суду про поновлення на роботі, яке набрало законної сили, але роботодавець його не виконує добровільно) для боржника фізичної особи встановлено штраф від 10 до 20 НМДГ. А боржника посадову особу можна буде оштрафувати на суму від 20 до 40 НМДГ.

Ці нововведення мають суттєво дисциплінувати боржників, а також ефективно захищатимуть незаконно звільнених з роботи, сприяючи вчасному їх поновленню на роботі. Крім того, змінами суттєво збільшений максимальний розмір звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника з двох мінімальних заробітних плат до трьох мінімальних заробітних плат.

По-третє, змінами до законодавства більш детально було врегульовано притягнення боржників, які заборгували виплату аліментів, до кримінальної відповідальності. Зокрема, якщо заборгованість за аліментами сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, то державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів. Раніше такої норми в Законі України "Про виконавче провадження" не було, що давало держвиконавцям простір для маніпуляцій, або "наполегливих" прохань до стягувачів аліментів самим звертатися до правоохоронців з заявами про злочин.Даним законом викладається в новій редакції закон України "Про виконавче провадження", вносяться зміни до Цивільного процесуального кодексу, Господарського процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Кримінального кодексу, Кримінально-процесуальний кодексу та інших.

Цим законом також вносяться зміни до законів України "Про державну виконавчу службу", "Про банки і банківську діяльність" та інших, в частині, яка стосується вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Зупинимося на деяких нововведеннях, внесених до правил виконавчого провадження новою редакцією Закону.

Безсумнівний інтерес викликає пряме закріплення в Законі права держвиконавця у разі ухилення боржника від виконання рішення суду звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження на право виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання рішення.

Державний виконавець отримає право безпосереднього доступу до баз даних та реєстрів, у тому числі електронних, які містять інформацію про боржників, їх майно та засоби. Порядок доступу до таких реєстрів має встановити Міністерство юстиції спільно з відповідними державними органами.

Доступ до електронних реєстрів повинен значно прискорити процес виконання, так як для державного виконавця відпаде необхідність писати запити і чекати відповіді. Як приклад можна навести БТІ, які можуть відповідь на запит готувати кілька тижнів.

Крім цього сприяти виконанню судових рішень будуть і інші розширені повноваження судових виконавців, зокрема, їм надано право:

- отримувати від органів, установ, організацій та посадових осіб конфіденційну інформацію, необхідну для проведення виконавчих дій (п. 3 ч. 3 ст. 11 нового Закону);

- звертатися до органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, за роз'ясненням його змісту (п. 9 ч. 3 ст. 11 нового Закону);

- за наявності рішення суду про примусове проникнення до житла, виносячи за поданням держвиконавця, отримувати такий доступ (п. 15 ч. 3 ст. 11 нового Закону);

- залучати до проведення або організації виконавчих дій, у тому числі і на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання (п. 19 ч. 3 ст. 11 нового Закону). У колишній редакції мова йшла лише про притягнення виключно на платній основі суб'єктів господарювання, що мають відповідні ліцензії.

Новою редакцією Закону передбачено і нові вимоги до виконавчого документа, необхідні для відкриття виконавчого провадження. До них, зокрема, відносяться такі (ст. 18 нового Закону):

- у разі якщо рішення постановлено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо присуджене майно перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі вказується тільки один боржник і лише один стягувач, при цьому також вказується, що рішення виконується в якійсь частині або ж стягнення проводиться солідарно.

Дане нововведення можна назвати цілком логічним, адже за відсутності таких вимог суди можуть видавати один виконавчий лист про стягнення присудженого з декількох відповідачів або ж кільком стягувачам один виконавчий лист на всіх;

- виконавчий документ дійсний за умови, що він скріплюється гербовою печаткою установи, якою видано, у разі коли законодавством передбачено наявність такої гербової печатки у такої установи.

За новою редакцією Закону про виконавче провадження істотно скорочено термін на пред'явлення для виконання виконавчих документів, що видаються судами: якщо раніше такий термін складав 3 роки, то зараз він скорочений до 1 року.

З цього не слід робити висновок, що виконавчі документи, видані більше одного року тому, втрачають силу: в прикінцевих та перехідних положеннях встановлено, що виконавчі документи, видані до набуття чинності закону, пред'являються до виконання в строки, встановлені на момент їх видачі.

Серед нововведень, внесених до процедури відкриття виконавчого провадження, слід зазначити, що стягувач отримав право у заяві про відкриття провадження вказувати відомості, що можуть сприяти виконанню рішення, наприклад, рахунки боржника, місцезнаходження майна тощо (ст. 19 нового Закону).

Перш за все, необхідно сказати, що згідно з новим Законом покладено обов'язок протягом 3 днів письмово повідомити держвиконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення боржником (ч. 5 ст. 12 нового Закону).

Відтепер при відкритті виконавчого провадження держвиконавець може накласти арешт не тільки на майно боржника, а й на його кошти (раніше при відкритті провадження арешт накладався тільки на майно боржника).

Відповідно до нового Закону держвиконавець зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення на наступний робочий день після закінчення терміну, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, якщо боржником не буде надано в ці терміни документального підтвердження повного виконання рішення (ч. 1 ст. 27 нового Закону).

За старого Закону, починаючи виконувати рішення, держвиконавець повинен був особисто пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії з добровільного виконання рішення у встановлені постановою терміни.

Зміни торкнулися грошової оцінки арештованого майна. Зокрема, згідно зі ст. 58 нового Закону ці зміни полягають у наступному:

- введено нове поняття "визначення вартості майна", що проводиться держвиконавцем, тоді як "оцінка майна" здійснюється суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання;

- сторони отримали право подати держвиконавцю протягом 10 днів заперечення про результати визначення вартості майна або оцінки майна; при цьому держвиконавець зобов'язаний призначити рецензування звіту про оцінку майна з покладанням витрат на сторону, яка подала заперечення;

- повідомлення про результати визначення вартості майна або оцінки майна відсилається сторонам рекомендованим листом; результати оцінки, а також рецензування звіту про оцінку можуть бути оскаржені до суду.

- звіт про оцінку дійсний протягом 6 місяців, після чого оцінка проводиться повторно.

Необхідно також звернути увагу на зміни в порядку реалізації майна (ст. 62 нового Закону). У нову редакцію повернена реалізація майна на комісійних умовах, яка була передбачена в першій редакції цього Закону, але згодом це положення було з нього виключено.

Відтепер на комісійних умовах реалізується майно, вартість якого не перевищує 150 ненподатковуваних мінімумів громадян (2550 грн.), товари побутового вжитку, інше рухоме майно (якщо стягувач не проти). Причому, на відміну від старої редакції Закону, нова його редакція не передбачає реалізацію майна через спеціалізовані організації, залучені на конкурсній основі.

Новим Законом також встановлено, що якщо майно не продано протягом 2 місяців воно може бути знижене у вартості протягом 10 днів, але не більше ніж на 30%. Повторна уцінка не повинна перевищувати 50% початкової вартості майна. Нереалізоване майно буде передаватися стягувачу в рахунок погашення боргу за первісною вартістю.

Новим законом боржника позбавили права адміністративного оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця (тобто оскарження в органах ДВС). За боржником збереглося лише право судового оскарження. Раніше, звертаючись зі скаргами практично по всій вертикалі органів ДВС, боржник міг тягнути час і відкладати термін примусового виконання судового рішення в часі. Тепер же боржник зможе оскаржити вищевказані дії або рішення виключно в судовому порядку, і, що є важливим, подача скарги до суду не буде призупиняти примусове виконання рішення. Стягувач і інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС не лише начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований держвиконавець, або до суду, але і керівникові відповідного органу ДВС вищого рівня (ст. 82 нового Закону).

При цьому право на оскарження до вищестоящого органу ДВС (Департамент ДВС) обмежено таким:

- департамент ДВС розглядає виключно скарги на рішення, дії або бездіяльність начальників управлінь ДВС в регіонах;

- рішення, дії або бездіяльність держвиконавця або іншої посадової особи ДВС можуть бути оскаржені керівництву ДВС (в тому числі до Департаменту ДВС), якщо їх оскарження передбачено цим Законом (можливість оскарження керівнику відповідного органу ДВС вищого рівня передбачена тільки частинами 1 і 3 ст. 82 нового Закону).

Слід особливо звернути увагу на те, що подача скарги на дії або бездіяльність держвиконавця відтепер не є підставою для призупинення виконавчого провадження.

У цілому, внесені зміни, мають підвищити ефективність примусового виконання судових рішень

Размещено на Allbest.ru