Виконавче провадження

За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стягнення відповідно до статті 88 Закону.

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Арешт застосовується:

- для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

- для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

- при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником у начальника відповідного органу державної виконавчої служби або в суді в 10-денний строк.

Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису і на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються (перераховуються) на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається за правилами, передбаченими Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року N 1744 "Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери".

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних інтересів.

При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна. Перший примірник акта опису й арешту майна складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.

В акті опису і арешту повинні бути вказані:

- час і місце складання акта;

- назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;

- назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;

- назва стягувача та боржника;

- назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

- якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби;

- оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;

- якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

- строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;

- назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса;

- відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;

- зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.

При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.

Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.

У разі виконання рішень, передбачених статтею 156 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 67 Господарського процесуального кодексу України складається акт у трьох примірниках, один з яких разом з виконавчим документом надсилається до суду, перший залишається у виконавчому провадженні, а інший вручається зберігачеві майна або боржнику під розписку (на першому примірнику). У цьому разі виконавче провадження підлягає закінченню.

3. Арешт і вилучення майна боржника

Заходи примусового виконання та порядок їх застосування

Однією з найголовніших стадій у виконавчому провадженні є застосування заходів примусового виконання рішення. Це пов'язано з тим, що боржники здебільшого виконувати рішення суду та інших юрисдикційних органів у добровільному порядку відмовляються.

Для виконання завдань покладених на державну виконавчу службу державний виконавець має право відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" застосувати заходи примусового шляхом [12, ст.4]:

звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника; звернення стягнення на майно боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені законом.

Буквально кожен із зазначених у законі заходів примусового виконання має певні особливості при його застосуванні на практиці, які підлягають визначенню і при виконанні рішень господарських судів, і при виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, і при виконанні рішень суду у немайнових спорах.

На думку автора, найважливішим з цих заходів є зверненні стягнення на майно боржника. Щодо звернення стягнення на майно діє низка загальних правил, які співпадають з правовою позицією постанови Пленуму Верховного суду України 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження":

-стягнення на майно боржника звертається у розмірах та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору;

-боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення у першу чергу;

-боржник має право визначити черговість реалізації майна. Черговість звернення стягнення на майно боржника - фізичної особи є

такою: перша черга - кошти боржника в гривнях та іноземній валюті; друга черга - рухоме майно (окрім зазначеного в переліку); третя черга - нерухоме майно.

В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок або квартиру, разом із останнім - також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

Але при цьому боржник має право вказати на ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. І така заява підлягає задоволенню, якщо вона не порушує інтересів стягувача і не перешкоджає виконанню рішення. Але остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

У разі звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи встановлено таку черговість звернення стягнення: перша черга - готівкові та безготівкові грошові кошти; друга черга - майно, яке поділено на три групи залежно від залучення його до безпосередньої діяльності юридичної особи [12, ст. 64].

Арешт майна - це дія державного виконавця, що полягає в описі майна боржника, визначеного у виконавчому документі, або ж достатнього для виконання рішення, накладенні заборони на його відчуження, у разі необхідності у його вилученні.

Арешт на майно боржника може накладати державний виконавець шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, яка накладає арешт на майно боржника та оголошує заборону його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що є на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Отже, арешт майна, відповідно до п. 5.6. Інструкції про проведення. виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за № 74/5, полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби -- в обмеженні права користуватися майном або у вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам [23].

Як правило, арешт майна є складовою загального порядку звернення стягнення на майно боржника, проте, іноді цією дією завершується виконавче провадження за виконавчим документом.

При проведенні виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника державний виконавець обов'язково складає акт опису й арешту майна. Загальний процесуальний порядок проведення опису та вимоги до акта опису й арешту майна, передбачені п. 5.6.6 Інструкції. В тій же Інструкції (п. 4.13.3) міститься положення про розшук майна боржника, де також роз'яснюється, що розшук здійснюється шляхом запитів у ті ж самі установи. Виходячи з положень Інструкції, виявлення майна боржника та його розшук - це тотожні поняття, але закон не включає виявлення майна у поняття звернення стягнення на майно боржника, а розшук майна боржника робиться лише за умови авансування розшуку стягувачем та при його погодженні нести витрати щодо розшуку. З положень Інструкції випливає, що державний виконавець зобов'язаний виявляти майно за рахунок коштів, виділених для фінансування витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій [23].Опис й арешт проводиться стосовно майна, наявність якого реально встановлена та яке безпосередньо оглянуте державним виконавцем (тобто виконавча дія здійснюється за безпосереднім місцем знаходження такого майна).

Державний виконавець при зверненні стягнення на майно боржника керується порядком звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, передбачений ст. 50 Закону України"Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець, вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

При наявності конкретних обставин, що визначаються державним виконавцем, він має право одночасно з арештом вилучити все майно або окремі його предмети. Обов'язковому вилученню підлягають: 1) продукти та інші речі, що швидко псуються; 2) гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів; 3) виявлені під час опису цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред'явника у документарній формі. Причому для зазначених у п. 2 і З предметів встановлений особливий порядок вилучення - вони негайно передаються на зберігання установам НБУ.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р. [17].

Якщо боржник є співвласником речі, то державний виконавець може звернути стягнення на неї тільки після визначення частки боржника. За спільної часткової власності її підтверджують правовстановлюючі документи. У випадку, якщо річ перебуває на праві спільної сумісної власності, то визначення частки може здійснюватися за домовленістю співвласників або рішенням суду, зокрема, шляхом виділення частки майна в натурі або отримання грошової компенсації. Частку у спільній власності для потреб виконання рішення може визначити суд за поданням державного виконавця [17, ст. 5].

Журавська В., вказує на те, що при накладенні арешту на майно, яке тягає реєстрації, державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію [11, С.48]. Державний виконавець також може в порядку примусового виконання повернути стягнення на заставлене майно за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати у держателя Державного реєстру обтяжень рухомого майна, порядок ведення якого визначено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 р. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" від 5 липня 2004 р. № 830", держателем цього реєстру є Міністерство юстиції України, а адміністратором -державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Проте слід мати на увазі, що внесення записів про заставу рухомого майна не є обов'язком заставодавця або заставодержателя, тому додатково таку формацію про наявність застави, якщо такого запису в Державному реєстрі немає, можна отримати в боржника; інформацію про наявність податкової застави також - в органах державної податкової служби. Інформацію про заборону відчуження нерухомого майна може надати нотаріальний орган за місцеперебуванням цього майна [23, п. 5.3.4], а також Державний реєстр прав на нерухоме майно, держателем якого відповідно до ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р. [21] є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Однак до формування такого реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрації об'єктів нерухомості проводять комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Якщо коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертають стягувачеві - заставодержателю в порядку, визначеному п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Має певні особливості звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням судів. Звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізацію для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюють відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями [17].

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби [17, ст.62].

Отже, одним із способів забезпечення виконання зобов'язань є застава, що полягає у можливості кредитора отримати задоволення з вартості речей, які є предметом застави, переважно перед іншими кредиторами.

На цінні папери арешт накладається у відповідності з Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їхнього виду та форми випуску як одного власника, так і кількох співвласників окремою постановою державного виконавця або в постанові про відкриття виконавчого провадження з направленням копії постанови реєстратору або емітенту (якщо цінні папери у документарній формі), зберігачу (якщо цінні папери у бездокументарній формі) та іншим особам, зазначеним у Законі "Про виконавче провадження". Цінні папери, на які накладено арешт, підлягають опису, де зазначається їхній вид, найменування випуску, категорія та кількість.

Правові наслідки арешту полягають в тому, що боржник позбавляється можливості розпоряджатися своїми цінними паперами, а також обмежується в правах щодо їхнього користування. Як зазначено в ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження", види, обсяги і строк обмеження встановлюється державним виконавцем з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин [12]. Фурса С.Я., Щербак С.В. вказують на те, що для цінних паперів у документарній формі та в бездокументарній встановлюється різний порядок обмежень. Іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їхнього блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку, що полягає в припиненні реєстрації переходу права власності на цінні папери, обтяжені зобов'язаннями. Цінні папери в бездокументарній формі та знерухомлені цінні папери, на які накладений арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення зберігачем відповідної облікової операції, що означає обмеження шляхом виконання відповідного облікового запису [55, С.197].

Виходить, що боржник позбавляється всіх прав, які він має при володінні цінними паперами, за винятком прав на отримання доходу за ними, оскільки збільшуються можливості боржника погасити стягнення в більш повному обсязі. Однак не завадило б нормативно закріпити в зазначеному Порядку положення про те, що арешт цінних паперів не перешкоджає здійсненню емітентом дій з їхнього погашення, виплаті ним доходів, їхнього обміну на інші цінні папери, якщо такі дії передбачені умовами випуску заарештованих цінних паперів. Всі доходи із заарештованих цінних паперів підлягають зарахуванню емітентом на депозитний рахунок відповідного відділу ДВС з наступним направленням їх на погашення заборгованості боржника.

Одним із неурегульованих питань залишається питання оцінки цінних паперів. Отже, виникає необхідність в окремому нормативно-правовому акті викласти перелік організацій, що займаються торгівлею цінними паперами, зафіксувати порядок визначення ціни цінного паперу, оскільки неможливо в даному випадку застосувати правило ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" щодо проведення оцінки майна боржника державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, а також порядок реалізації заарештованих цінних паперів.

Зняття арешту на цінні папери проводиться на підставі постанови державного виконавця, що є підставою для припинення обмежень в обігу цінних паперів невідкладно з боку зберігача або реєстроутримувача та повернення власнику з установ НБУ.

Особливу увагу слід звернути на оцінку майна боржника. Згідно ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем,якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден [12, ст.57]. Якщо вартість майна перевищує названу суму, державний виконавець залучає для проведення оцінки фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз та суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України.

Іншим не менш важливим заходом примусового виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів є звернення стягнення на заробітну плату (заробіток). Загальні правила звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), встановлені ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження". Вказаною статтею передбачено обмеження щодо розміру відрахувань. Необхідно зазначити, що загальні правила на звернення стягнення на заробітну плату поширюються й на звернення стягнення на інші подібні доходи (стипендії, пенсії тощо) [12].

Особливість застосування такого заходу примусового виконання рішення полягає у тому, що безпосередні дії, спрямовані на відрахування коштів, проводить не державний виконавець, а згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів та відповідного розпорядження [12].

Відрахування з заробітної плати (заробітку) здійснюється на підставі розпорядження державного виконавця, яке містить вказівки адміністрації підприємства, установи, організації щодо: найменування стягувача та боржника; розміру стягнення; гарантій, які застосовують із приводу стягнення; порядку дій адміністрації у разі зміни місця роботи, навчання чи отримання пенсії боржником, а також виконання рішення у повному обсязі. Це розпорядження забороняє видавати виконавчий документ стягувачеві, боржникові та інших особам на руки, самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахування; припускає можливість застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 88 Закону України "Про виконавче провадження" [12]. У випадку, якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніше ніж у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами.

При поверненні виконавчих документів у зв'язку зі звільненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодичних платежів - про час їх утримання та розмір заробітної плати за останні три місяці. Цей запис завіряють підписами відповідальних осіб та скріплюють печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі [12]. Копію супровідного листа направляють стягувачеві до відома.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином - 50 відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавленім волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, - з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати з їх утримання в цих закладах [12, с г. 71].

Із пенсії може бути відраховано не більше 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю годувальника, на повернення надміру одержаних сум заробітної плати в передбачених законодавством випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більше 20 відсотків пенсії.

Однак, слід пам'ятати, що стягнення із заробітної плати (заробітку) не може бути звернено на наступні виплати:

вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника;

компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

компенсації працівникові витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;

польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, які виплачуються замість добових і квартирних;

матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

допомогу по вагітності та пологах;

одноразову допомогу при народженні дитини;

допомогу по догляду за дитиною;

допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у в'язку з доглядом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей, передбачені законодавством;

допомогу на лікування;

допомогу на поховання;

Стягнення не провадиться також із:

1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках передбачених законодавством.

Іншим видом заходу примусового виконання рішення суду є вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні. Державний виконавець, одержавши від стягувача заяву з виконавчим документом про присудження йому певних предметів, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і встановлює боржникові строк для добровільного виконання рішення. У постанові також зазначається час та місце примусового виконання рішення з передачі стягувачеві присуджених предметів, якщо інше не буде виконане добровільно, а також вміщується попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа у випадку його неявки вдруге на виконання без поважних причин. Якщо боржник не виконав рішення добровільно, присуджені стягувачеві предмети, зазначені у виконавчому документі, вилучаються державним виконавцем у присутності понятих, боржника і передаються стягувачеві, про що складається акт. При втраті, знищенні предмета, що мав бути переданий стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження. У випадку, коли стягувач вдруге не з'явився на місце виконання без поважних причин у вказаний в постанові про відкриття виконавчого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення. Стягнення не провадиться також із: 1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках^ передбачених законодавством. Іншим видом заходу примусового виконання рішення суду є вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні. Державний виконавець, одержавши від стягувача заяву з виконавчим документом про присудження йому певних предметів, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і встановлює боржникові строк для добровільного виконання рішення. У постанові також зазначається час та місце примусового виконання рішення з передачі стягувачеві присуджених предметів, якщо інше не буде виконане добровільно, а також вміщується попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа у випадку його неявки вдруге на виконання без поважних причин. Якщо боржник не виконав рішення добровільно, присуджені стягувачеві предмети, зазначені у виконавчому документі, вилучаються державним виконавцем у присутності понятих, боржника і передаються стягувачеві, про що складається акт. При втраті, знищенні предмета, що мав бути переданий стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження. У випадку, коли стягувач вдруге не з'явився на місце виконання без поважних причин у вказаний в постанові про відкриття виконавчого провадження час, державний виконавець складає про це акт і виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві [12, ст. 40]. При наявності з боку боржника дій, які перешкоджають виконанню рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, державний виконавець повинен вирішити питання про притягнення боржника до відповідальності в порядку, встановленому законодавством. Якщо стягувач відмовився від одержаних предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення, і свою відмову підтвердив письмово, державний виконавець повертає такі предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провадження.

Таким чином, можна сказати, що застосування заходів примусового виконання рішення - це використання державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, з покладенням на боржника виконавчих витрат, пов'язаних зі здійсненням виконання рішень суду та інших органів.

4. Визначення вартості, оцінка майна боржника

Статтями 57, 58, 59 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", (далі - Закон) в редакції від 04.11.2010 року, що набрав чинності 08.03.2011 року порядок звернення стягнення на майно боржника порівняно з Законом України „Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла до 08.03.2011 року регламентовано арешт та вилучення майна боржника, визначення вартості, оцінку майна боржника та зберігання майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до вказаних Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону, (цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт) передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Порядок і умови зберігання такого майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

5. Звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи

Арешт коштів боржника

Згідно до статті 24 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 Закону України „Про виконавче провадження".

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Статтею 50 Закону України „Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника. Так, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Статтею 59 Закону України „Про банки та банківську діяльність" передбачено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року за №22 встановлено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту, у порядку, установленому законом.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Згідно до п.10.5. вказаної Інструкції, якщо документ про арешт коштів оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає його органу, який надіслав цей документ, без виконання разом з листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням на нормативний акт, який порушено).

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

- якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

- якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

- якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження. До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Після списання за платіжною вимогою суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта. У разі закриття рахунку за ініціативою клієнта у випадках реорганізації чи ліквідації юридичних осіб або з ініціативи банку арешт, накладений на кошти, не припиняється і документ про їх арешт продовжує обліковуватися за відповідним позабалансовим рахунком.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 15.12.1999 року, п.5.1.3., за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Накласти арешт на кошти ___________________________________,

що містяться на рахунку(ах) __________________________ та належать __________________________________________________________________

(найменування боржника)

2. Копію постанови направити на виконання до банку та сторонам.

3. Постанова може бути оскаржена в суді в 10-денний строк з моменту її одержання.

Державний виконавець ________________ (_______________)

Слід звернути особливу увагу на наступне.

Арешт коштів боржника є заходом примусового виконання рішення, тому при виконанні рішень майнового характеру повинен застосовуватися виключно після спливу строку на добровільне виконання рішення та пересвідчення в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Інструкцією про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті встановлено, що якщо документ про арешт коштів оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає його органу, який надіслав цей документ, без виконання разом з листом про причину повернення.

Інструкцією про проведення виконавчих дій чітко визначено форму постанови про арешт коштів боржника. Крім обов'язкових реквізитів, які повинна містити постанова, в описовій частині постанови про арешт коштів обов'язково повинні міститися відомості про наявність обставин, визначених статтею 50 Закону України „Про виконавче провадження", зокрема щодо невиконання рішення боржником у встановлений державним виконавцем строк, наявність інформації про рахунки боржника в банку та джерело отримання такої інформації.

На разі невідповідності постанови про арешт коштів боржника формі, встановленій Інструкцією про проведення виконавчих дій, банк має право не прийняти таку постанову до виконання та повертає її до відділу ДВС з листом про причину повернення.

З метою дотримання прав та законних інтересів сторін у виконавчому провадженні та для запобігання порушень чинного законодавства і необґрунтованим зволіканням при виконанні рішень державною виконавчою службою, запобігання порушенню встановлених строків при виконанні рішень, державним виконавцям при винесенні постанови про арешт коштів боржника слід суворо дотримуватися вимог, встановлених до форми та змісту постанови про арешт коштів Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Додатково слід звернути увагу на ту обставину, що в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк „ПриватБанк" створено окрему структуру - Напрямок операційно-правової роботи Головного Офісу ПриватБанку, виключно на співробітників якого покладено функції проведення централізованої юридичної експертизи та виконання документів про накладення арешту на кошти.

В зв'язку зі створенням окремої структури, в віданні якої є виконання документів про накладення арешту на кошти, іншим структурним підрозділам ПриватБанку заборонено розглядати документи про накладення арешту на кошти клієнтів банку.

Враховуючи викладене, державним виконавцям при винесенні постанов про накладення арешту на кошти боржників, які відкриті в ПАТ КБ „ПриватБанк" слід направляти безпосередньо до Головного офісу ПриватБанку, який розташований за адресою: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094.

6. Порядок звернення стягнення на майно у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення та ліквідації боржника - юридичної особи

...