Виконавче провадження

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", (далі - Закон) в редакції від 04.11.2010 року, що набрав чинності 08.03.2011 року порядок звернення стягнення на майно боржника порівняно з Законом України „Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла до 08.03.2011 року (глава 5) визначено особливості звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

Відповідно до вказаних норм закону, готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження". Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

У разі якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ознаками статті 388 Кримінального кодексу України.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється також за правилами звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

У разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.

У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

7. Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника

Главою 6 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", (далі - Закон) в редакції від 04.11.2010 року, що набрав чинності 08.03.2011 року встановлено умови та особливості звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника.

Так, стягнення на заробітну плату (заробіток). Пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається насамперед за відсутності в боржника коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати в Україні, встановленої на день прийняття державним виконавцем рішення про звернення стягнення на заробіток боржника.

При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум боргів, що перевищують три мінімальних розміри заробітної плати державний виконавець в першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника в банках чи інших фінансових установах шляхом проведення запитів а також перевіряє майновий стан боржника.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (визначення Закону України "Про оплату праці").

Під терміном "інший доход" законодавцем розуміються заохочувальні виплати, компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) фізичній особі - платнику податків.

До інших доходів, на які можливо звернути стягнення за виконавчими документами, відносяться:

- доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності;

- доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермерському) господарстві;

- авторська винагорода за твори літератури, науки чи мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літератури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналізаторську пропозицію;

- суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Для встановлення таких доходів державний виконавець за письмовою заявою стягувача направляє запити у відповідні органи.

Слід пам'ятати, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану в разі тимчасової непрацездатності, допомогу в зв'язку з безробіттям, стягнення може бути звернуто виключно за судовими рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

Також законом надано право державному виконавцеві звертати стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника без попередньої перевірки майнового стану боржника, лише за письмовою заявою стягувача за іншими виконавчими документами (частина 2 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження"),

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника, державним виконавцем виноситься постанова, яка направляється на виконання до відповідних підприємств, установ, організацій, якими і проводяться відрахування з заробітку боржника.

Граничний розмір відрахувань з доходів, одержуваних боржниками, встановлено Законами України "Про виконавче провадження", "Про оплату праці", "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та не може перевищувати 20% від одержуваної боржником заробітної плати (пенсії, стипендії) після відрахування податків. На разі стянення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя, а також втратою годувальника, та при відшкодуванні збитків заподіяних злочином, розмір відрахувань не може перевищувати 50% від одержуваної боржником заробітної плати (пенсії, стипендії) після відрахування податків.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців повинні надсилати державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Державні виконавці повинні своєчасно вирішувати питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у ненаданні таких відомостей без поважних причин. При направленні постанови про звернення стягнення на заробітну плату необхідно в обов`язковому порядку попереджати відповідальних посадових осіб про відповідальність за причини припинення виплат, невиконання законних вимог державного виконавця.

Стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

8. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Главою 7 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", (далі - Закон) в редакції від 04.11.2010 року, що набрав чинності 08.03.2011 року встановлено порядок та особливості виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Також законом встановлено певні особливості виконання окремих видів рішень даної категорії.

1. Виконання рішення про поновлення на роботі.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

2. Виконання рішення про відібрання дитини.

Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії за обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.

За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

3. Виконання рішення про виселення боржника.

Державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.

У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

У разі якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться.

У разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

4. Виконання рішення про вселення стягувача.

Державний виконавець перевіряє виконання рішення про вселення стягувача на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 89 Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

9. Контроль за законністю виконавчого провадження

Відповідно до Закону України „Про державну виконавчу службу", ст. 4, начальник районного в місті відділу державної виконавчої служби є державним виконавцем.

Законом України „Про виконавче провадження" державних виконавців зобов'язано використовувати надані їм права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

З метою захисту прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні (учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання) або залучаються до виконання виконавчих дій (для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом), передбачено право оскарження дій державного виконавця, його відмови від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмови у задоволенні заяви про відвід державного виконавця, у встановленому цим Законом порядку.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Перелік осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні наведено в ЗУ „Про виконавче провадження". Так, представниками у виконавчому провадженні не можуть бути судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження.

Правом знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії відповідно до ЗУ „Про виконавче провадження" наділені лише сторони та інші учасники виконавчого провадження. Оскільки до кола осіб, які є сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками виконавчого провадження, або представниками вказаних осіб, законом не віднесено прокурорів (навпаки, існує пряма заборона на представництво сторін у виконавчому провадженні прокурорами), прокуратура відповідно до закону не має права на одержання копій матеріалів виконавчого провадження, в якому прокурор не являється законним представником або уповноваженою особою відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження.

Правом здійснення контролю за діяльністю державних виконавців згідно до статті 10 Закону України „Про державну виконавчу службу", наділені Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції - через відповідні відділи державної виконавчої служби.

Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України „Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право перевірити законність виконавчого провадження, а саме - перевірити законність виконавчого провадження мають право:

1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;

2) начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники - виконавче провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень таких відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.

Оскільки чинним законодавством України (зокрема, статтею 10 Закону України „Про державну виконавчу службу", статтею 82-84 Закону України „Про виконавче провадження") визначено вичерпний перелік осіб, які мають право перевіряти законність виконавчого провадження, та до яких не включено прокуратуру, одержувати інформацію, яка є матеріалами виконавчого провадження працівники прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська не мають права.

Згідно до статті 14 Закону України „Про державну виконавчу службу", державний виконавець перебуває під захистом закону. Незаконне втручання в діяльність державного виконавця по виконанню рішень згідно до вказаної статті закону, тягне за собою кримінальну, адміністративну чи іншу встановлену законом відповідальність.

10. Реалізація майна, на яке звернено стягнення

Згідно з Законом "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку та інше рухоме майно реалізуються на комісійних умовах.

Нерухоме майно реалізується на прилюдних торгах (аукціонах). Не реалізоване на прилюдних торгах майно протягом двох місяців підлягає уцінці державним виконавцем. Її проводять у десятиденний термін з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, або після закінчення двомісячного терміну реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш ніж на 30 відсотків. Якщо упродовж місяця його не вдасться продати, його повторно уцінюють, але не більше, ніж на 50 відсотків початкової вартості майна. Якщо протягом місяця з дня проведення повторної уцінки майно не буде реалізовано, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому залишити собі нереалізоване майно.

Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається йому за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою його передавали для реалізації.

Якщо стягувач у п'ятнадцятиденний термін з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімають і його повертають боржникові. В разі відсутності іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертають стягувачу без виконання.

11. Порядок реалізації арештованого майна

Статтею 62 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", (далі - Закон) в редакції від 04.11.2010 року, що набрав чинності 08.03.2011 року встановлено особливості реалізації майна, на яке звернуто стягнення органами державної виконавчої служби.

Так, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України „Про виконавче провадження", здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах, що є новелою порівняно з Законом України „Про виконавче провадження" в редакції, що діяла до 08.03.2011 року. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 Закону України „Про виконавче провадження".

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України „Про виконавче провадження" (цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт), крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 Закону України „Про виконавче провадження".

У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Як зазначалося вище, продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюють спеціалізовані організації. Такими спеціалізованими організаціями є суб'єкти господарювання, визначені на тендерній (конкурсній) основі, які здійснюють реалізацію майна шляхом проведення аукціонів.

Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року за №42/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року №480/3773, із змінами і доповненнями.

Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України, і визначеними на тендерній (конкурсній) основі.

Міністерство юстиції України із спеціалізованими організаціями укладає генеральні договори про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень.

Передача арештованого майна на реалізацію спеціалізованим організаціям здійснюється на конкурсній основі після його вилучення у боржника та проведення його оцінки.

Після завершення оцінки майна та доведення її до відома сторін виконавчого провадження державний виконавець у п'ятиденний строк після закінчення строку оскарження оцінки готує всі необхідні документи на реалізацію майна та, у необхідних випадках, направляє їх на відповідне погодження.

У разі, якщо вартість майна не перевищує 20000 грн., то документи на реалізацію такого майна в той самий строк передаються державним виконавцем до відповідного органу державної виконавчої служби для організації конкурсу з передачі такого майна на реалізацію.

Після отримання відповідного погодження на реалізацію майна державний виконавець готує документи до конкурсу щодо передачі майна на реалізацію та протягом трьох днів з моменту отримання такого погодження, повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та спеціалізовані організації, з якими укладено договори відповідно до пункту 5.12.4 Інструкції, про наявність арештованого майна, його місцезнаходження (зберігання), оцінку, за якою воно виставляється на продаж, установлює дату огляду арештованого майна та строк (не більше п'яти робочих днів з дати огляду арештованого майна), до якого спеціалізовані організації подають заяву про участь у конкурсі відповідному регіональному органу державної виконавчої служби стосовно його реалізації. Спеціалізовані організації про прийняте рішення повідомляють державного виконавця.

У заяві про участь у конкурсі зазначаються назва спеціалізованої організації, реквізити (адреса, телефон тощо).

Спеціалізовані організації, які не бажають узяти участь у конкурсі, зобов'язані в указаний державним виконавцем термін письмово повідомити відповідні органи державної виконавчої служби та державного виконавця про таку відмову.

Щотижня відповідним органом державної виконавчої служби проводиться конкурс між спеціалізованими організаціями, з якими укладено договори, стосовно передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна, про що обов'язково, не пізніше ніж за один день до проведення, інформуються вказані спеціалізовані організації.

Для організації та проведення конкурсу директор Департаменту державної виконавчої служби своїм розпорядженням, а начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції своїми наказами не рідше ніж один раз у рік затверджують комісію у складі голови та двох членів - з числа працівників відповідного органу державної виконавчої служби. Секретарем комісії призначається один з членів комісії.

У визначені день та час у ході засідання конкурсної комісії, після оголошення інформації про арештоване майно, що буде передано на реалізацію, спеціалізовані організації, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, безпосередньо голові конкурсної комісії подають пропозиції щодо реалізації арештованого майна в опечатаному конверті.

У пропозиціях зазначаються:

- обґрунтована інформація щодо технічних можливостей для забезпечення організації реалізації арештованого майна та виконання взятих зобов'язань, зокрема: наявність відповідних приміщень, які забезпечують необхідні умови для проведення аукціонів чи прилюдних торгів (чи їх оренди); наявність складських приміщень та їх технічні характеристики; наявність технічних можливостей для транспортування арештованого майна тощо;

- у разі необхідності наявність ліцензій чи інших дозволів на реалізацію окремих видів майна у відповідності до вимог чинного законодавства;

- розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна;

- інша необхідна інформація щодо можливостей спеціалізованої організації із забезпечення належної реалізації арештованого майна та виконання взятих зобов'язань.

Засідання комісії є відкритим. За результатами розкриття конвертів з конкурсними пропозиціями комісія шляхом голосування визначає переможця, який здійснюватиме реалізацію арештованого майна.

Рішення про визначення переможця приймається простою більшістю голосів.

Майно передається на реалізацію тій спеціалізованій організації, яка запропонувала найбільш привабливі умови продажу арештованого майна.

Після закінчення засідання комісії складається протокол про результати проведення конкурсу, у якому зазначаються:

- відомості про учасників конкурсу;

- результати голосування;

- обґрунтування визначення переможця.

Протокол про результати проведення конкурсу підписується всіма членами комісії, які брали участь у голосуванні.

Якщо спеціалізованими організаціями запропоновано однакові умови або всі спеціалізовані організації відмовилися від прийняття на реалізацію запропонованого арештованого майна, воно за рішенням конкурсної комісії передається на реалізацію спеціалізованій організації за алфавітом у порядку черговості.

Результати проведеного конкурсу оголошуються відразу після його проведення та підписання протоколу.

Представники спеціалізованих організацій, які були присутні при проведенні конкурсу, ознайомлюються з протоколом під підпис.

Витяг з Протоколу про результати проведення конкурсу, у якому зазначена назва переможця та обґрунтування його визначення щодо умов проведення аукціонів чи прилюдних торгів, у триденний термін доводиться до відома відповідного територіального органу державної виконавчої служби.

Якщо вартість майна перевищує 20000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації через відповідний орган державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Державний виконавець подає до відповідного органу державної виконавчої служби всі необхідні документи на реалізацію майна. Указаний орган державної виконавчої служби в 3-денний термін з моменту надходження зазначених документів у разі відповідності їх чинному законодавству України надсилає документи державному виконавцю для підготовки їх до проведення конкурсу, а в разі невідповідності матеріалів до вимог чинного законодавства України документи повертаються державному виконавцю для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Якщо вартість майна перевищує 200000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації після погодження Міністерством юстиції України у такому порядку:

а) державний виконавець подає для погодження до відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції висновок про документи щодо реалізації арештованого майна, затверджений начальником органу державної виконавчої служби, якому підпорядкований цей державний виконавець;

б) указаний відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін з моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству, супровідним листом надсилає висновок про документи щодо реалізації арештованого майна з обґрунтуванням відповідності їх чинному законодавству та копії цих документів до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

в) Мін'юст України в 5-денний термін з моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надає погодження на укладення договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, про що письмово повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

г) відповідний орган державної виконавчої служби у 3-денний термін з моменту їх надходження надсилає зазначені документи до державного виконавця для підготовки їх до проведення тендера (конкурсу) щодо передачі майна на реалізацію;

д) у разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законодавства України відповідний орган державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції у 3-денний термін повертає вказані документи до органу державної виконавчої служби, що їх надав, а Мін'юст України у 5-денний термін - до органу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту.

Якщо стягувач протягом 15 днів письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, то арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

Якщо вартість непроданого майна боржника перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний протягом 15 днів з дня відповідного повідомлення державного виконавця внести на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь. З перерахованих стягувачем коштів стягуються витрати на проведення виконавчих дій, сплачується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.

Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. При передачі стягувачу майна державним виконавцем складається акт. Постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу стягувачу майна є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно відповідно до чинного законодавства.

Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. Коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, виконавчого збору, штрафу, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.

Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться на депозитний рахунок органу, після чого державним виконавцем здійснюється їх розподіл у відповідності до вимог Закону.

12. Звернення стягнення на предмет іпотеки

Згідно зі статтею 54 Закону України „Про виконавче провадження", примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „Про іпотеку".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 15.12.2005 та Законом України "Про іпотечні облігації" було внесено істотні зміни до Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовується правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Тобто, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового викання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку".

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби.

Слід відмітити, що право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

З метою підвищення контролю за діяльністю територіальних органів державної виконавчої служби з питань реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки вважаємо за необхідне визначити загальний порядок щодо передачі на реалізацію майна зазначеної категорій.

У випадку якщо іпотекодержатель не скористується своїм правом щодо самостійного визначення спеціалізованої організації, передача арештованого майна на реалізацію відбудеться в порядку визначеному пунктами 5.12.5 та 5.12.6 Інструкції 74/5.

У разі якщо іпотекодержатель відповідно до частини другої статті 41 Закону України "Про іпотеку" скористується своїм правом щодо самостійного визначення спеціалізованої організації, шляхом направлення відповідного листа до територіального органу державної виконавчої служби. Начальник даного територіального органу державної виконавчої служби в семиденний строк з моменту отримання зазначеного листа повинен особисто надати до державної виконавчої служби Дніпропетровської області для погодження примірники договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та належним чином завірені нижчезазначені документи:

- копію листа іпотекодержателя;

- копію договору іпотеки;

- копію погодження щодо передачі арештованого майна на реалізацію.

Слід відмітити, що у разі відсутності погодження щодо передачі арештованого майна на реалізацію, начальник територіального органу державної виконавчої служби в семиденний строк з моменту отримання листа іпотекодержателя повинен особисто повідомити державну виконавчу службу Дніпропетровської області про причини, з яких пакет документів не передано до останньої для перевірки.

Відповідно до пункту 5.12.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 №74/5 (далі - Інструкція 74/5), погодження щодо передачі арештованого майна на реалізацію надається державною виконавчою службою області у разі відповідності наданий матеріалів вимогам чинного законодавства.

Звертаємо увагу на те, що вищезазначений договір вважається погодженим у разі наявності у розділі договору "Юридичні реквізити та підписи сторін", підписаної керівником державної виконавчої служби Дніпропетровської області та скріпленої печаткою, відмітки про погодження (примірник якої додається). Тільки після отримання даного погодження, орган державної виконавчої служби може укласти договір із спеціалізованою організацією, яка має право здійснювати операції з нерухомістю та яка визначена на тендерній (конкурсній) основі для здійснення реалізації предмета іпотеки.

...