Правове регулювання майнових відносин в акціонерному товаристві

б) про скасування державної реєстрації господарського товариства на підставі ч. 7 ст. 59 ГК України (як правило, використовується даний варіант).

Конфлікти у корпоративних відносинах також можуть стосуватися і установчих документів, зокрема статуту, а саме помилок при його складанні та прийнятті. Так, помилки у статуті, протоколі загальних зборів засновників (особливо у частині визначення необхідного кворуму), в інших документах створеного АТ можуть бути використані для визнання цього документу недійсним і, відповідно, для подальшого визнання господарського товариства не заснованим (ст. 30 Закону України «Про господарські товариства»), таким, що не відбулося або для визнання недійсною і скасування державної реєстрації (ст. 110 ЦК України).

Спори, пов'язані з діяльністю акціонерних та інших господарських товариств, дедалі частіше стають предметом судового розгляду. Як показує судова практика, досить часто причиною конфлікту стають саме певні помилки або неточності у документах, що використовуються зацікавленими у конфлікті особами і тягнуть негативні наслідки для відповідного господарського товариства, де ці документи були складені.

2.2 Реєстрація випуску акцій та звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій під час створення акціонерних товариств

Порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств регулюється Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, що затверджене рішенням ДКЦПФР від 19.10.2006 р. №1027. Дане Положення встановлює вимоги до реєстрації випуску акцій під час створення відкритих акціонерних товариств та закритих акціонерних товариств та не розповсюджується на створення акціонерних товариств під час реорганізації підприємств.

Перше розміщення акцій акціонерного товариства є виключно закритим (приватним) серед засновників. Рішення про розміщення акцій приймається зборами засновників.

Засновники акціонерного товариства можуть вносити зміни до раніше прийнятого рішення про розміщення акцій в частині: збільшення розміру статутного капіталу шляхом розміщення акцій існуючої номінальної вартості, кількості акцій, що передбачені до розміщення, та строків розміщення акцій. Рішення щодо внесення змін до рішення про розміщення акцій приймається зборами засновників.

Порядок створення відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства включає певну послідовність дій.

Так, перш за все установчі збори приймають рішення про

а) намір створення акціонерного товариства;

б) визначення уповноваженої особи (осіб) засновника (засновників);

в) розміщення акцій та затвердження протоколу рішення про розміщення акцій;

г) затвердження договору про створення акціонерного товариства (із зазначенням розподілу акцій, що планується розмістити, кожному засновнику товариства).

Потім засновники здійснюють: подання до ДКЦПФР заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій; реєстрацію ДКЦПФР випуску акцій і отримання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій; присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера; укладення з депозитарієм договір про обслуговування емісії акцій або з реєстратором - про ведення реєстру власників акцій; відбувається виготовлення сертифікатів акцій (у разі розміщення акцій у документарній формі) або оформлення глобального сертифіката (у разі розміщення акцій у бездокументарній формі); закрите (приватне) розміщення акцій; здійснюють оплату акцій кожним із засновників відповідно до вимог чинного законодавства та договору про створення акціонерного товариства; прийняття установчими зборами товариства рішення про створення акціонерного товариства та затвердження статуту, а також про затвердження результатів закритого (приватного) розміщення акцій; державну реєстрацію акціонерного товариства в органах державної реєстрації; подання до ДКЦПФР заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій; реєстрацію ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій і видача свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Фактична кількість розміщених акцій повинна дорівнювати кількості акцій, визначеної в рішенні про розміщення акцій. Розміщення акцій повинно бути закінчено у строк, передбачений рішенням про їх розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщення.

Реєстрація випуску акцій, звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій здійснюється ДКЦПФР відповідно до встановленого нею порядку. Реєстрація випуску акцій, реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій є підставою для внесення відповідної інформації до Державного реєстру випусків цінних паперів.

Реєстрація випуску акцій, звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, що здійснюється ДКЦПФР, не може розглядатися як гарантія вартості акцій. ДКЦПФР протягом 30 днів після отримання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації випуску акцій здійснює реєстрацію випуску акцій або відмовляє в реєстрації.

Після реєстрації випуску акцій засновнику (засновникам) або уповноваженій особі (особам) засновника (засновників) видається тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, яке є підставою для присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера, укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних акцій, виготовлення сертифікатів акцій у разі розміщення акцій у документарній формі або оформлення та депонування глобального сертифіката у разі розміщення акцій у бездокументарній формі.

ДКЦПФР протягом 14 календарних днів після отримання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій здійснює реєстрацію звіту про результати розміщення акцій або відмовляє в його реєстрації.

Одночасно з реєстрацією звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій товариству видається свідоцтво про реєстрацію випуску акцій.

Відмова в реєстрації випуску акції складається у разі:

а) невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

б) відсутності будь-якого з документів, що необхідно подати для реєстрації випуску акацій.

Відмова в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій складається у разі:

а) порушення вимог законодавства, пов'язаного з розміщенням акцій;

б) невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

в) прийняття уповноваженою особою ДКЦПФР або судовими органами рішення про зупинення обігу (розміщення) цінних паперів, яке є чинним на дату реєстрації, у порядку, передбаченому законодавством;

г) відсутності будь-якого з документів, визначених Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, зо затверджене рішенням ДКЦПФР від 19.10.2006 р. №1027.

Повідомлення про відмову в реєстрації випуску акцій, звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій доводиться до товариства (засновника (засновників) або уповноваженої особи (осіб) засновника (засновників)) письмово і має містити правове обґрунтування такої відмови.

Для реєстрації випуску акцій засновник (засновники) або уповноважена особа (особи) засновника (засновників) акціонерного товариства подають до ДКЦПФР такі документи:

а) заяву про реєстрацію випуску акцій, складену;

б) рішення про розміщення акцій, що оформлено протоколом, який повинен бути пронумерований, прошнурований та засвідчений підписами і печатками засновників або підписами голови і секретаря зборів засновників;

в) договір про створення акціонерного товариства або його нотаріально засвідчену копію;

г) рішення засновника (засновників) щодо визначення уповноваженої особи (осіб) засновника (засновників) (прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи; та найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номери телефонів (факсу) для юридичної особи), якій надаються повноваження здійснювати дії, пов'язані із створенням товариства, що оформлено протоколом або випискою з протоколу зборів засновників, які повинні бути пронумеровані, прошнуровані та засвідченні підписом та печаткою засновника (засновників) або підписом та печаткою уповноваженої особи (осіб) засновника (засновників), у разі прийняття такого рішення;

ґ) висновок аудитора (аудиторської фірми) щодо спроможності засновник - юридичної особи сплатити відповідні внески до статутного капіталу товариства;

д) копію декларації про доходи громадян і їх майно, завіреної відповідним податковим органом, щодо спроможності засновника - фізичної особи сплатити відповідні внески до статутного капіталу товариства.

Так, якщо взяти статистику по окремій області, які фіксує активність створення акціонерних товариств, то загальна кількість акціонерних товариств, які зареєстрували випуск акцій у Донецькій обл. станом на 01.01.2004 р. складає 1425, з них: ВАТ - 689, ЗАТ - 736 одиниць. Спостерігається збереження тенденції щодо зменшення кількості акціонерних товариств (протягом 2003 року кількість акціонерних товариств зменшилась на 125 одиниць).

Фондовий ринок залишають товариства з низьким річним господарським обігом і невеликою кількістю акціонерів, а також акціонерні товариства, які не дотримуються вимог чинного законодавства про цінні папери (обов'язкова реєстрація випуску акцій при зміні розміру статутного фонду, необхідність кодифікації цінних паперів, подання щорічної звітності та особливої інформації про зміни в діяльності товариства, які впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу, тощо).

Звіт про результати закритого (приватного) розміщення акцій також повинен бути зареєстрованим у встановленому порядку ДКЦПФР. Так, не пізніше 60 календарних днів з дати державної реєстрації акціонерного товариства в органах державної реєстрації акціонерне товариство повинно подати до ДКЦПФР документи для реєстрації звіту про результати розміщення акцій.



2.3 Державна реєстрація акціонерного товариства

Згідно ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець. Зареєструвати організацію, держава засвідчує, що вона визнала цю організацію, а тому всі інші учасники цивільних відносин повинні теж це зробити. В Україні облік юридичних осіб здійснюється в декількох реєстрах: в Єдиному державному реєстрі, що створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації і Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який ведеться Державним комітетом статистики України. Основна функція державної реєстрації полягає в публічному контролі за законністю створення, зміни та припинення статусу юридичних осіб, який здійснює держава та уповноважені нею органи.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації (ст. 6 Закону України «Про господарські товариства»).

Для реєстрації подаються такі документи:

1) установчі документи (для статутних товариств - статут та установчий договір, для договірних - тільки установчий договір);

2) рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу;

3) реєстраційна картка встановленого зразка;

4) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

5) документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;

6) документи, що підтверджують місцезнаходження товариства за зазначеною в установчих документах адресою (якщо товариство буде знаходитися за адресою, відмінною від місцезнаходження або місця проживання його засновників): договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір та ін.;

7) свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи -- засновника господарського товариства.

8) рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено ДКЦПФР. Такий звіт подається також при створенні у процесі приватизації та/або корпоратизації відкритих акціонерних товариств

Перелік даних документів є вичерпним. Орган державної реєстрації не має права вимагати надання інших документів.

У разі, якщо проводилося резервування найменування акціонерного товариства, крім документів, що перелічені вище, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

Частина 7 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» говорить, що у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо.

Не пізніше трьох робочих днів з дня подачі всіх документів орган державної реєстрації вносить господарське товариство до Єдиного державного реєстру підприємств і видає свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи.

З прийняттям Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. виникла колізія чинного законодавства, вирішення якої намагались здійснити Держкомпідприємництва та ДКЦПФР. Так, ЦК України визначено, що при заснуванні акціонерного товариства всі його акції розподіляються між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. взагалі визначається, що перше розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, є виключно закритим (приватним) серед засновників. Відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 15.03.2007 № 487 зокрема пунктів 1.5 та 1.6 цього Положення, визначено порядок створення акціонерного товариства, який передбачає таку послідовність дій, при якій державна реєстрація товариства в органах державної реєстрації повинна бути проведена до реєстрації реєструвальним органом звіту про результати розміщення акцій.

В той же час, згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі державної реєстрації ВАТ, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено ДКЦПФР.

Після реєстрації випуску акцій засновнику (засновникам) або уповноваженій особі (особам) засновника (засновників) видається тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, яке є підставою для присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера, укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних акцій, виготовлення сертифікатів акцій у разі розміщення акцій у документарній формі або оформлення та депонування глобального сертифіката в разі розміщення акцій у бездокументарній формі.

Тобто, останнім документом (виданим ДКЦПФР), що передує державній реєстрації відкритих акціонерних товариств під час їх створення, є документ, який підтверджує факт реєстрації ДКЦПФР випуску цінних паперів (тимчасове свідоцтво).

З огляду на те, що відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. порядок реєстрації випуску акцій установлює ДКЦПФР, до врегулювання порушеного питання на законодавчому рівні, Держкомпідприємництва та ДКЦПФР вважають за необхідне замість передбаченого Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» звіту про проведення підписки на акції приймати під час проведення державної реєстрації ВАТ документ, що підтверджує факт реєстрації ДКЦПФР випуску акцій, тобто засвідчену ДКЦПФР копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Законодавець не виділяє окремою статтею закону підстави для відмови в державній реєстрації. Цих підстав кілька:

1) відсутність необхідного комплекту документів (ч. З ст. 58 ГК України);

2) відсутність в установчих документах обов'язкових відомостей, перелік яких визначений законодавством про господарські товариства;

3) включення до установчих документів положень, що суперечать діючому законодавству України;

4) оформлення установчих документів із порушенням вимог закону (відсутність підписів або печаток засновників, подання непрошитих або не пронумерованих документів, відсутність нотаріального посвідчення підпису фізичної особи на документах тощо);

5) включення недостовірних відомостей про засновників товариства та інших відомостей, що заносяться у реєстраційну картку (наприклад, якщо зазначені в документах відомості про фізичну особу не збігаються з його паспортними даними).

Державна реєстрація господарського товариства може бути скасована рішенням суду (господарського суду) за наявності підстав, передбачених ч. 6 - 7 ст. 59 ГК України. Так, господарське товариство може бути ліквідоване за ініціативою вкладників; у зв'язку із закінченням строку не яке воно створювалося; у разі визнання його у встановленому порядку банкрутом, а також у разі скасування його державної реєстрації. Скасування державної реєстрації позбавляє господарське товариство статусу юридичної особи і є підставою вилучення його з реєстру.

Факт державної реєстрації господарського товариства, що наділив його правами юридичної особи, ще не дає товариству права здійснювати підприємницьку діяльність у повному обсязі. Для того, щоб легалізувати, узаконити свою діяльність, господарське товариство зобов'язане здійснити ряд послідовних дій юридичного характеру.

До дій з легалізації діяльності господарського товариства можуть бути віднесені:

1) одержання дозволу на виготовлення печатки і штампів в органах внутрішніх справ;

2) виготовлення печатки і штампів;

3) постановка на облік у податкову адміністрацію;

4) постановка на облік у Пенсійний фонд, фонд зайнятості та інші фонди;

5) відкриття поточного рахунку в банку;

6) одержання дозволів, ліцензій і патентів (якщо це необхідно у зв'язку з предметом діяльності товариства).

Перераховані дії з легалізації підприємницької діяльності є обов'язковими. Недотримання встановленого порядку легалізації підприємницької діяльності може спричинити притягнення до відповідальності самого товариства або його посадових осіб.



2.4 Міжнародний досвід створення та управління акціонерними товариствами

Для того, що зрозуміти принципи створення та діяльності акціонерних товариств інших держав та міжнародної спільноти взагалі необхідно дослідити міжнародну класифікацію господарських організацій, нормативно-правові акти регулювання господарських відносин та досвід створення і функціонування акціонерного товариства в окремо взятій державі. Зважаючи на політичні цілі нашої держави щодо Європейського Союзу та значне посилення співпраці з усіма європейськими державами доцільно було б розглядати порядок створення та діяльності акціонерних товариств саме в цьому територіальному просторі.

Законодавчими актами ЄС, які стосуються прав акціонерів та гарантій їхньої реалізації, є відповідні директиви ЄС, оскільки Договором про заснування Європейського співтовариства у ст. 48 наведено лише поняття компаній та фірм і наголошено, що принцип свободи заснування та економічної діяльності у межах Співтовариства застосовується до компаній у тій самій мірі, що й до фізичних осіб. Директиви ЄС зачіпають права акціонерів лише фрагментарно та стосуються їхніх найбільш характерних порушень.

Однією із таких директив, що отримала широке застосування, є Перша Директива Ради від 9 березня 1968 р. 68/151/ЄЕС «Про координування гарантій, які вимагаються державами-членами від компаній у розумінні другого абзацу статті 58 Договору для захисту інтересів держав-членів з метою досягнення єдиної еквівалентності таких гарантій у всіх країнах Співтовариства». Положення даної Директиви можна вважати гарантіями реалізації права акціонерів на інформацію, позаяк Директива визначила мінімальний обсяг тієї документації та інформації, яку компанія обов'язково повинна розкрити про себе. З метою дотримання згаданих вимог від держав-членів вимагається створення центрального торгового реєстру чи реєстру компаній з відомостями про кожну зареєстровану в даній державі компанію.

Наступною Директивою, яка встановлює певні гарантії прав акціонерів, є Друга Директива Ради від 13 грудня 1976 р. 77/91/ЄЕС «Про узгодження, з метою зробити рівноцінними, захисних засобів, яких для охорони своїх та чужих інтересів держави-члени вимагають від компаній відповідно до змісту другого пункту ст. 58 Договору, і які стосуються створення відкритих акціонерних товариств, з обмеженою відповідальністю та збереження і зміни їхнього капіталу», у преамбулі якої зазначено, що метою її прийняття є узгодження національних положень, які стосуються створення та функціонування компаній, а також зменшення чи збільшення їхнього капіталу, що є важливим для забезпечення мінімального рівноправного захисту як акціонерів, так і кредиторів ВАТ, товариств з обмеженою відповідальністю.

Досить цікавим та новим є запровадження в Європі такого виду юридичної особи як Європейське товариство. Постанова, що затвердила статут Європейського товариства (далі - ЄТ) або - Societas Europeae, набула чинності 8 жовтня 2001 р. Відповідно до цієї постанови, ЄТ може бути створено чотирма основними шляхами. Першим шляхом є злиття двох або більше акціонерних товариств, що розташовані не менш ніж у двох європейських країнах-членах Європейського Союзу. Другий шлях полягає у створенні холдингової компанії за ініціативою акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, які також мають бути розташовані в не менш ніж двох країнах-членах ЄС. Європейське товариство може бути створено як загальний філіал європейських підприємств, або шляхом трансформації акціонерного товариства, що має філіал в іншій країні ЄС, у строк від одного місяця до двох років. Мінімальний розмір статутного фонду ЄТ становить 120000 євро.

Юридична адреса ЄТ має співпадати з адресою, за якою знаходиться його центральна адміністрація. Органи управління ЄТ обираються на Загальних зборах акціонерів товариства. Кількість членів і повноваження органів управління визначає статут товариства. Незважаючи на вид системи управління, строк повноважень органів управління, згідно з чинною постановою, не може перевищувати 6 років.

Оподаткування ЄТ здійснюється за законами країни його юридичної адреси. До речі, це досить вигідно для ЄТ, адже в країнах-членах ЄС системи оподаткування істотно відрізняються (зокрема застосовуються різні ставки ПДВ та акцизного збору). Діяльність ЄТ регулює постанова про запровадження статуту Європейського товариства № 2157/01 від 10 листопада 2001 р. та директива про місце працівників у Європейському товаристві № 2001/86/СЕ від 10 листопада 2001 р.

Також, особливого значення набуває дослідження інститутів управління товариством у європейських країнах та тенденцій їхнього розвитку, зокрема, структури управління товариством, особливостей формування та припинення повноважень органів управління, розмежування повноважень різних органів управління, а також можливість упровадження загальних тенденцій та окремих інститутів зарубіжного корпоративного права в Україні.

У науковій літературі з корпоративного права поняття розмежування повноважень органів, що здійснюють управління товариством, визначається різними термінами. Так, зокрема деякі науковці пропонують використовувати такий термін як «схеми управління товариством» або «моделі побудови органів управління товариством» тощо. Світова практика виробила дві схеми управління господарськими товариствами - дворівневу та трирівневу. Водночас багато авторів називають їх однорівневою та дворівневою. Взявши за основу те, що загальні збори товариства є органом управління, доцільно надати перевагу класифікації на дво- і трирівневу схеми.

Дворівнева схема характеризується тим, що повноваження з управління товариством розподіляються між вищим органом - загальними зборами та виконавчим органом - правлінням або радою директорів. Трирівнева передбачає, крім названих органів (загальних зборів та виконавчого органу), наявність органу, який виконує функції з контролю за діяльністю правління, а також захисту інтересів акціонерів у період між загальними зборами товариства.

Дворівнева (британська) схема управління товариством характеризується наявністю двох органів управління - загальних зборів учасників, які приймають основні стратегічні рішення (зокрема призначають та звільняють директорів), та виконавчого органу, який здійснює щоденне управління компанією. Дана схема запроваджена у Великобританії, США, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Греції. Вона передбачена Регламентом Ради ЄС № 2157/2001 від 8 жовтня 2001 р., яким затверджено Статут Європейської компанії та передбачено дві схеми управління Європейською компанією, тому дворівнева схема застосовується у SE за вибором засновників. Історичною особливістю даної схеми, крім відсутності наглядового органу, було досить звужене коло питань, віднесених до повноважень загальних зборів, та широкі повноваження виконавчого органу. Однак на сьогодні спостерігається загальна тенденція корпоративного права до звуження компетенції загальних зборів і відповідно збільшення повноважень виконавчих органів. Тому розглядати це як особливість британської схеми можна лише умовно.

На рівні ЄС також немає єдиного переліку повноважень загальних зборів. Частково повноваження загальних зборів були визначені Другою Директивою 77/91/ЄС Ради від 13 грудня 1976 р., яка присвячена створенню публічної компанії (акціонерного товариства) та питанням підтримання і зміни її капіталу.

Спільним для всіх країн є те, що рада директорів визначається як орган, що здійснює керівництво товариством та представляє товариство у відносинах з третіми особами, а також вправі приймати будь-які рішення, окрім тих, які віднесені до повноважень загальних зборів. Так, у Великобританії діє принцип, за яким рада директорів може розглядати будь-які питання, котрі вважає необхідними і котрі вона вправі вирішувати, що було визначено у справі La Companie de Mayville. Загальний підхід Великобританії, вироблений судовою практикою, передбачає, що загальні збори не мають права втручатися у здійснення директорами своїх повноважень, окрім випадків, коли рада директорів не може виконувати покладені на неї функції.

Найширшими повноваженнями наділені ради директорів у США, де єдиним способом впливати на управління товариством учасниками є заміна директорів.

Англійське та американське право розвивалося через судові прецеденти, тому повноваження рад директорів визначаються за іншим принципом. У цих країнах відмовилися від обмеження повноважень рад, замінивши його покладенням на ради певних обов'язків. Зокрема в США юридичне визначення «обов'язку дбати», «обов'язку бути лояльним», «належної старанності» розвивалось протягом багатьох років через судові процеси, які створювали прецедентне право.

Англійським правом на директорів покладаються наступні обов'язки: виконувати свої зобов'язання перед компанією в цілому - фідуціарний обов'язок; враховувати інтереси різних категорій учасників товариства; враховувати інтереси найманих працівників товариства; виконувати свої обов'язки старанно та ретельно.

Трирівнева (німецька) схема управління товариствами. Трирівнева схема управління товариством заснована на принципі розподілу функції управління і контролю. Вона характеризується наявністю трьох органів управління товариством - загальних зборів, наглядової ради та виконавчого органу. У класичному варіанті вона існує у Німеччині, можливим є використання даної схеми у Франції, Росії. Дана схема також передбачена Регламентом для європейської компанії.

У країнах з трирівневою схемою управління до повноважень загальних зборів також належать призначення членів наглядової ради та їх відкликання та забрано повноваження призначати членів виконавчого органу, хоча і збережено можливість відкликання директорів.

Відповідно до Регламенту у SE з трирівневою схемою управління виконавчий орган формується наглядовою радою, але одночасно державам - членам ЄС надана можливість закріпити дане повноваження за загальними зборами.

Для полегшення подальшої адаптації законодавства України до законодавства ЄС деякі автори вважають за доцільне врахувати положення Директиви 2001/86/ЄС щодо залучення працівників до управління компанією.

Отже, підсумовуючи схеми управління господарськими товариствами, можна прийти до наступних висновків. Світова практика корпоративного управління виробила дві схеми управління товариством, які відрізняються підходом країн до здійснення функції нагляду у товаристві. На рівні ЄС не закріплено єдиної схеми управління товариством, а передбачена можливість обирати схему управління державами - членами ЄС відповідно до традицій корпоративного права кожної з них.

3. Органи управління акціонерного товариства

Згідно ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом. Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» акціонерні товариства мають свої специфічні органи управління, до яких належать:

- Загальні збори акціонерів;

- спостережна (наглядова) рада;

- ревізійна комісія;

- виконавчий орган (як правило, його функції виконує правління або генеральний директор).

Посадові особи органів товариства повинні добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства. Обов'язок добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні під час виконання своїх функцій, визначених чинним законодавством та внутрішніми документами товариства, виявляти турботливість та обачність, які, як правило, очікуються від людини, яка приймає виважені рішення, в аналогічній ситуації. Посадові особи органів товариства не повинні здійснювати дії, які суперечать чи не відповідають інтересам товариства. Здійснюючи свої функції, посадові особи органів товариства зобов'язані діяти тільки в межах наданих їм повноважень та, представляючи товариство перед третіми особами, поводитися так, щоб не зашкодити власній діловій репутації, діловій репутації інших посадових осіб та товариства в цілому.

Протягом перебування на посаді посадові особи органів товариства не повинні засновувати або брати участь у підприємствах (бути власниками або співвласниками), які конкурують з товариством, та будь-яким іншим чином конкурувати з товариством. Члени виконавчого органу не повинні поєднувати роботу в товаристві з будь-якою іншою підприємницькою діяльністю, крім випадків схвалення такої діяльності наглядовою радою. Політика товариства стосовно надання позик посадовим особам органів товариства повинна бути чітко визначена у внутрішніх документах товариства. Рішення про надання позик посадовим особам товариства повинні прийматись наглядовою радою, а інформація про такі правочини повинна розкриватись акціонерам товариства. Посадові особи повинні відшкодовувати збитки, завдані товариству внаслідок невиконання або неналежного виконання ними свого обов'язку діяти добросовісно та розумно в найкращих інтересах товариства.

З метою ефективного організаційного та інформаційного забезпечення діяльності органів товариства, належного інформування акціонерів та заінтересованих осіб товариству доцільно запровадити посаду корпоративного секретаря.

Згідно з Принципами корпоративного управління, затвердженими рішенням ДКЦПФР, корпоративний секретар є посадовою особою акціонерного товариства, яка призначається наглядовою радою та їй підпорядковується. Основними завданнями корпоративного секретаря є:

* забезпечення підготовки та проведення загальних зборів акціонерів, засідань наглядової ради та виконавчого органу;

* забезпечення надання своєчасної та достовірної інформації про товариство органам товариства та акціонерам;

* зберігання документів товариства, включаючи архів товариства;

* забезпечення зв'язку з акціонерами, у тому числі роз'яснення акціонерам їх прав, розгляд звернень акціонерів щодо порушення їх прав;

* надання органам товариства висновків та розробка пропозицій щодо приведення внутрішніх документів товариства у відповідність до Принципів корпоративного управління.

З метою встановлення у товаристві прозорого документообігу та чіткого дотримання порядку діяльності органів АТ корпоративний секретар виконує функції секретаря загальних зборів, наглядової ради та виконавчого органу.

Беручи до уваги значимість цієї фігури відповідно до найкращої практики корпоративного управління, великий спектр функціональних обов'язків та активну участь корпоративного секретаря у вирішенні важливих питань товариства, Планом заходів з реалізації основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 131-р, передбачено:

* підготовку законопроектів, що передбачають введення в акціонерних товариствах посади корпоративного секретаря;

* внесення змін до статутів акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі, щодо впровадження національних принципів корпоративного управління та внесення змін до зразкового статуту акціонерного товариства щодо запровадження посади корпоративного секретаря та забезпечення доступу акціонерів до інформації про діяльність товариств;

* внесення змін до Державного класифікатора України ДК-003-95 в частині відображення кваліфікаційних характеристик посади корпоративного секретаря.

3.1 Загальні збори акціонерів

Згідно ст. 159 ЦК України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є Загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Саме через Загальні збори акціонерів власники акцій можуть реалізувати своє право на участь в управлінні справами товариства.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

Залежно від періодичності проведення загальні збори поділяються на чергові та позачергові. Чергові (річні) загальні збори скликаються не рідше, ніж це передбачено законом або установчим документом. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону «Про господарські товариства» Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Диспозитивний характер цієї норми дозволяє встановити в статуті іншу періодичність (наприклад, 2 рази на рік). Однак враховуючи складність процедури скликання зборів і витрати, пов'язані з цим, передбачати більшу періодичність чергових зборів недоцільно.

Позачергові збори скликаються в разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, вказаних в статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси товариства в цілому. Законодавець називає лише одну підставу для скликання позачергових зборів - неплатоспроможність. Усі інші підстави визначаються товариством в статуті або учасниками, які ініціюють збори. Фактично позачергові збори можна скликати у будь-який час, обґрунтувавши, що цього вимагають інтереси товариства.

Ініціаторами позачергових зборів можуть бути виконавчий орган, рада (спостережна рада), ревізійна комісія, учасники, що володіють в сукупності більш як 10% голосів (ч. 4 ст. 98 ЦК України).

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання зборів. Строк проведення зборів встановлюються правлінням. Слід зауважити, що законом не передбачено відповідальності правління за невиконання обов'язку скликати збори.

Вимога підписується особою (особами), які її вносять. Виконавчі органи не вправі вносити зміни у формулювання питань порядку денного позачергових загальних зборів, які скликаються на вимогу зазначених вище осіб.

У випадку невиконання правлінням протягом 20 днів вимог акціонерів про скликання зборів, вони мають право скликати збори самостійно.

В статті 41 Закону України «Про господарські товариства» наведено перелік питань, що належать до компетенції Загальних зборів акціонерів. У зазначеній статті також передбачена можливість віднесення до компетенції загальних зборів інших питань шляхом внесення відповідних доповнень до статуту. У зв'язку з цим внесення до порядку денного Загальних зборів акціонерів питань, що не входять до переліку, наведеного в ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», можливо тільки за умов, які передбачені нормами чинного законодавства України або статутом акціонерного товариства.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

- внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного фонду;

- обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

- затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

- рішення про припинення товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства. Рішення Загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

- внесення змін до статуту товариства;

- ліквідації товариства.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

У загальних зборах мають право брати участь усі фізичні та/або юридичні особи, які є акціонерами товариства на день проведення загальних зборів незалежно від кількості, категорії та типу акцій, власниками яких вони є. Склад учасників визначається в акціонерних товариствах - за реєстром власників іменних цінних паперів. Таким чином, особи, які набули право власності на іменні акції, наприклад, за 3 дні до проведення загальних зборів, не будуть повідомлені про їх проведення, оскільки таке повідомлення має бути зроблено не пізніше ніж за 45 днів до проведення загальних зборів. Цілком правильним видається твердження про те, що цю ситуацію може виправити закріплення в законодавстві обов'язку органу, який здійснює функції зі скликання загальних зборів, повідомляти новому власнику про проведення загальних зборів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 10 грудня 1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» права на участь в управлінні, одержанні доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

На думку Професійної Асоціації реєстраторів і депозитаріїв, з якою слід погодитися, акції, на які особа підписалась, проте не оплатила їх вартості, не повинні враховуватись при визначенні наявності права голосу на загальних зборах та розрахунку кворуму (лист від 22 травня 2002 р. № 01-03/183). Іншими словами, акціонер набуває право голосу після оплати вартості акцій.

Статтею 44 Закону «Про господарські товариства» встановлено, що кількість голосів визначається за принципом: «одна акція - один голос». Акція є неподільною. Тому якщо вона належить на праві спільної власності, то всі співвласники разом мають один голос. У такому випадку право на участь у загальних зборах здійснюється на їх розсуд одним із співвласників або їх спільним представником.

Право на участь у зборах учасник може реалізувати безпосередньо або через представника.

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства шляхом видачі довіреності. Для довіреностей акціонерів на право участі та голосування на загальних зборах встановлено спеціальний порядок їх посвідчення, передбачений у ч. 3 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якого посвідчення таких довіреностей здійснюється реєстратором або правлінням акціонерного товариства. Жодних інших повноважень такі довіреності передбачати не можуть.

ДКЦПФР висловила думку, що право на участь у зборах має також акціонер, акції якого арештовані або заблоковані. З цим слід погодитися, адже арешт торкається майнових прав акціонера, зокрема, права відчужувати акції, а не його організаційних (управлінських) можливостей. Так, до вирішення справи у судовому порядку щодо позбавлення акціонера права власності на акції власник акцій має право на участь у загальних зборах. Оскільки такі дії власника не є діями щодо відчуження акцій та не призводить до переходу прав власності на акції до іншої особи.

Спочатку для проведення зборів необхідно вчинити підготовчі дії, що включають повідомлення всіх акціонерів про проведення Загальних зборів акціонерів та доведення до їхнього відома усієї інформації, що буде використана на зборах.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» про проведення Загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів чи ДКЦПФР із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. Однак, судова практика знає випадки, коли приймалися судові рішення, в яких зазначалось, що незначне порушення строку повідомлення, яке не могло вплинути на прийняття рішення, не є підставою для визнання рішення Загальних зборів акціонерів при таких порушеннях недійсним.

Повідомлення доводить до відома акціонерів інформацію про час, місце проведення зборів, порядок денний (ч. 2 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»). Ч. 3 ст. 43 Закону передбачає також, що до скликання загальних зборів акціонерам має бути надана можливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним зборів. Однак які саме документи належать до числа «пов'язаних з порядком денним», як, коли і де з такими документами може ознайомитися акціонер, закон не врегульовує. Тому можна погодитися з точкою зору про те, що ці питання мають бути врегульовані у статуті або положенні про загальні збори акціонерного товариства, а інформація про порядок ознайомлення з такими документами має міститися в повідомленні про збори.

Вітчизняне законодавство не містить чіткої вказівки на те, ким і в якому порядку формується порядок денний Загальних зборів акціонерів, однак аналіз окремих норм Закону України «Про господарські товариства» дозволяє зробити висновок, що ці питання знаходяться в компетенції виконавчого органу, оскільки саме він приймає рішення про включення до порядку денного пропозицій акціонерів (ст. 43 Закону). Зазначені повноваження доцільно передати наглядовій раді, оскільки саме наглядова рада представляє інтереси акціонерів у період між проведенням Загальних зборів акціонерів. Наявність у наглядової ради права формувати порядок денний загальних зборів і приймати рішення про включення питань до порядку денного відповідає принципу розподілу повноважень між органами акціонерного товариства, надасть наглядовій раді можливість реально впливати на діяльність виконавчого органу (наприклад, шляхом включення до порядку денного питання про переобрання голови чи членів правління товариства).

Питання щодо порядку денного Загальних зборів акціонерів, які зазначаються в повідомленні, повинні надавити акціонеру можливість скласти належне уявлення про суть питань, що виносяться на розгляд. Зокрема, у Роз'ясненні ДКЦПФР від 10 листопада 1999 р. № 24 вказується, що формулювання питань, включених до порядку денного Загальних зборів акціонерів, мають давати акціонерам змогу передбачити можливі рішення зборів з кожного питання. Включення до порядку денного зборів питань «Різне», «Організаційні питання» та їх еквівалентів неможливе у зв'язку з тим, що такі дії порушують права акціонерів на попереднє ознайомлення з порядком денним. Внесення змін до порядку денного після його опублікування допускається тільки за умови надходження від акціонерів відповідних пропозицій, при цьому пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 % голосів, включаються до порядку денного обов'язково.

Частиною 2 статті 43 Закону України «Про господарські товариства» передбачена можливість зміни порядку денного Загальних зборів акціонерів після його опублікування тільки за умови надходження від акціонерів відповідних пропозицій. Внесення змін до опублікованого порядку денного Загальних зборів акціонерів з ініціативи органів управління акціонерного товариства, державних органів (крім як за рішенням суду), юридичних та фізичних осіб, що не є акціонерами, не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів. Пропозиції акціонерів щодо порядку денного Загальних зборів акціонерів можуть стосуватися лише доповнення порядку денного Загальних зборів акціонерів тим чи іншим питанням (частиною питання).

Питання, внесене до порядку денного, повинно визначати коло обставин, які необхідно з'ясувати для прийняття рішення. Питання не повинно формулюватися як варіант рішення, коли припускається кілька можливих рішень.

Будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніше як за 30 днів до їх скликання. Пропозиція вважається такою, що надана вчасно, якщо вона за 30 днів до дати проведення загальних зборів надана безпосередньо до канцелярії товариства або відправлена рекомендованим листом на адресу, зазначену в повідомленні.

До скликання зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним. Ознайомлення з документами відбувається шляхом надання їх акціонеру безпосередньо в приміщенні товариства, шляхом надіслання копій документів на письмовий запит акціонера. Окремі акціонерні товариства, не чекаючи запитів акціонерів, самі з власної ініціативи надсилають їм необхідні документи.

У судовій практиці непоодинокі випадки порушення порядку скликання загальних зборів, найпоширенішими з яких є наступні:

– збори проводяться не за місцем, яке було вказане в оголошенні;

– у персональних повідомленнях не зазначаються усі питання порядку денного;

– держателі іменних акцій не повідомляються персонально про дату, час та місце проведення загальних зборів;

– даються оголошення про те, що збори не відбудуться, але вони вибуваються.

Необхідно враховувати, що ДКЦПФР при проведенні перевірки звертає увагу на те, чи містяться в статуті підприємства окремі положення, які передбачають порядок повідомлення акціонерів про зміни в порядку денному.

Місце проведення зборів має важливе значення, адже від того, наскільки воно є зручним для учасників, залежить їх явка на збори. Місце проведення Загальних зборів акціонерів в більшості випадків визначається емітентом. Єдиною нормативною вимогою є проведення зборів на території України (ст.43 Закону України «Про господарські товариства»). Виключення становлять випадки, коли 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації. З виключень, зроблених у вказаній статті, випливає, що у разі, коли акціонерами є нерезиденти України, проведення загальних зборів можливе і за межами України. Учасникам повідомляється не просто місце проведення зборів, а його повна і точна адреса.

Загальні збори проводяться у час, визначений організатором зборів. Час включає в себе визначення дати проведення зборів та часу початку зборів. Дата проведення загальних зборів акціонерного товариства визначається з урахуванням того, що акціонери повинні бути повідомлені про збори не менш як за 45 днів. У цей самий строк має бути зроблено і загальне повідомлення у пресі.

Наступною є стадія безпосереднього проведення Загальних зборів акціонерів. Так, у загальних зборах мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах із правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, які має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), що прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

ДКЦПФР встановлює контроль за проведенням Загальних зборів акціонерів і детально регламентує його у Положенні Про проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у Загальних зборах акціонерних товариств, що затверджене рішенням від 23 грудня 1998 року № 199 ДКЦПФР призначає своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у Загальних зборах акціонерних товариств та порядок проведення такого контролю.

Представники ДКЦПФР для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств можуть призначатися у таких випадках:

...