Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю

Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю був змінений Цивільним кодексом України на статутний капітал, тобто ЦК закріпив гарантуючу функцію статутного капіталу, на відміну від статутного фонду, основним призначенням якого було закріплення розміру часток учасників товариства.

Об'єктом права власності учасника товариства з обмеженою відповідальністю є частка, яка визначається по-різному -- у процентах чи простих дробах (наприклад 1/3, 1/7).

Єдиним установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є його статут.

Законом України від 27.04.2007р. N 997-V доповнено частиною другою ст. 50 Закону України „Про господарські товариства”, в якій зазначається, що „максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб”.

Товариство з обмеженою відповідальністю може створюватись і діяти в складі одного учасника. Закріплення права створювати товариство з обмеженою відповідальністю однією юридичною чи фізичною особою надає можливість таким підприємствам, як приватні, дочірні, підприємства громадських організацій реорганізовуватися шляхом перетворення на товариство з обмеженою відповідальністю.

Відповідальність учасників товариства з обмеженою відповідальністю обмежується лише їх вкладами. ЦК встановив, що учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного учасника (статті 542--544). Тобто учасник товариства з обмеженою відповідальністю відповідає за зобов'язаннями товариства і невнесеною частиною вкладу.

Відповідно до ст. 90 ЦК юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, тому ч. 3 ст. 140 ЦК встановлює необхідність зазначення у найменуванні товариства організаційно-правової форми господарського товариства -- а саме «товариство з обмеженою відповідальністю».

1.3 Установчі документи

Єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відповідальністю є його статут. Це зафіксовано і в Цивільному кодексі України (ст. 143), і в Господарському кодексі України (ст. 82). Кодекси встановлюють обсяг інформації, який обов'язково має містити статут. Статут як єдиний установчий документ подається для державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю до відповідних органів виконавчої влади, де він зі всіма змінами й доповненнями зберігається і є відкритим для ознайомлення.

Таким чином, Цивільний кодекс України встановлює вимоги до змісту статуту товариства. Статут товариства повинен містити найменування товариства, його місцезнаходження, адресу, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, а також розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Крім цього, у статуті можуть передбачатися:

- порядок внесення учасниками додаткових вкладів;

- визначення питань, які належать до виключної компетенції загальних зборів;

- черговість та порядок скликання загальних зборів;

- порядок контролю за діяльністю виконавчого органу;

- порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства;

- покладення витрат, пов'язаних з проведенням аудиторської перевірки, на вимогу учасника товариства;

- питання відчуження учасником товариства своєї частки або її частини третім особам;

- переважне право учасників на купівлю частки або її частини учасника, не пропорційно до розмірів своїх часток;

- порядок реалізації товариством іншим учасникам або третім особам частки (її частини) учасника, придбаної самим товариством;

- порядок переходу до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи частки учасника товариства;

- строк повідомлення товариства учасником про свій вихід;

- порядок та строк виплати вартості частки учасника при його виході.

Господарський кодекс у свою чергу зазначає, що установчі документи господарського товариства, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю, повинні відповідати певним вимогам, які можна поділити на загальні (стосуються всіх видів господарських товариств) та спеціальні (відбивають специфіку певного виду господарського товариства) Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е вид. перероб. І допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. авт. О.А. Белянневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С. ..

Загальні вимоги передбачають включення до установчих документів відомостей про вид товариства; предмет і цілі його діяльності; склад засновників і учасників; склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів; інші відомості, передбачені статтею 57 ГК, щодо установчих документів суб'єктів господарювання.

Спеціальні вимоги до змісту статуту товариства з обмеженою відповідальністю стосуються обов'язкових (про розмір часток кожного з учасників; розмір, склад і порядок внесення ними вкладів) та факультативних відомостей (про порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад; про додаткові внески учасників).

Існує твердження про договірний характер статуту, яке не є новим. У дореволюційній Росії його обґрунтовував В.Я. Максимов, вказуючи, що товариство - об'єднання осіб, створене на основі договору, який носив назву “статут”. При наявності одного лише статуту створювалося товариство на паях Максимов В.Я. Законы о товариществах. - С. 29.. Договірний характер статуту обґрунтовує Н.С. Глусь та О.С. Орлова, заперечуючи його офіційність і значення як локального нормативного акту Орлова О.С. Правовое положение совместных предприятий на территории СССР.- С. 60..

Статут приймається шляхом його затвердження загальними зборами засновників товариства з обмеженою відповідальністю. Для прийняття статуту обов'язкова згода всіх засновників товариства, як і для договору. Аналогічна і процедура зміни установчих документів: необхідна одностайність при голосуванні.

У статуті не записується конфіденційна інформація, оскільки у відношенні його діє принцип публічності в інтересах надійності ринкового обороту.

У країнах Західної Європи статути товариств підлягають публікації, а державні реєстри юридичних осіб відкриті для ознайомлення з відомостями про суб'єктів ринку і т.п. В Україні, на жаль, публікацію статутів не здійснюють, а тому для громадськості діяльність товариств з обмеженою відповідальністю - це майже таємниця. Як уже згадувалося, спеціальна правоздатність юридичних осіб призводить до того, що в статутах товариств їхні учасники прагнуть перелічити всі можливі види діяльності, щоб товариство не стало порушником закону у випадку зміни виду діяльності. Тому у статутах містяться дуже часто такі відомості про діяльність товариства, які далекі від дійсності.

Статут повно визначає правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю, передусім його правоздатність. Дія статуту розповсюджується на засновників, учасників юридичної особи та третіх осіб. Документ вступає в силу з моменту отримання товариством статусу юридичної особи.

У ньому записані не лише корпоративні права і обов'язки, а й корпоративні норми, що мають загальнообов'язкове значення для учасників товариства і для тих осіб, які вступатимуть у відносини з товариством. Тому не можна заперечувати офіційний характер статуту.

Таким чином, у регулюванні діяльності товариства з обмеженою відповідальністю поряд із чинними законами найважливішу роль відіграє статут. Те, що не врегульовано законодавством і що є специфічним для даної юридичної особи, повинно регулюватись статутом. У статуті чітко вказується орган управління, його склад і повноваження, розмежовуються компетенція вищого органу і органу управління Нижник Н.Р., Плотникова Л.И., Русак Л.П. Общество с ограниченной ответственностью. - С.20-21..

Якщо засновники найняли директора, то йому вони делегують певні повноваження. Дуже важливо, щоб повноваження директора були записані або в статуті, або в окремому положенні про директора, затвердженому зборами учасників. У випадках нечіткого розмежування компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та директора виникають конфліктні ситуації.

Все записане у статуті є дуже суттєвим для діяльності товариства з обмеженою відповідальністю і не може бути формальним, поверховим.

Що ж стосується кількості учасників товариства, то про це зазначається у ст. 50 Закону України „Про господарські товариства”, яку доповнено новою частиною другою згідно із Законом України від 27.04.2007р. N 997-V. Данна стаття визначає, що максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.

Із статутом товариства з обмеженою відповідальністю тісно пов'язані внутрішні документи. Зокрема, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про дирекцію, про ревізійну комісію, про філії та представництва і т.п., які конкретизують норми статуту.

Статут може розширити перелік прав учасників товариства, а також визначає питання, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів. С.Н.Ландкоф вважав, що статут товариства з обмеженою відповідальністю слід розглядати як спеціальний закон, а у випадку розбіжності між правилом статуту і правилом діючого законодавства спеціальний закон відміняє для цього товариства дію загального закону Ландкоф С.Н. Товарищества и акционерные общества. - С. 118.. Звичайно, це - перебільшення. Ні в якому випадку не можна допускати, щоб статут не відповідав чинному законодавству чи відміняв норми законів. Проте варто погодитись з тим, що статут є актом локального характеру. Обґрунтовують такий погляд А.В. Міцкевич Мицкевич А.В. Акты высших органов Советского государства. - С. 160., Л.Б. Гальперін Гальперин Л.Б. Очерки правового регулирования взаимоотношений промышленности и торговли. - С. 67..

Як локальний нормативний акт статут повинен відповідати всім вимогам законодавства, інакше товариству буде відмовлено у державній реєстрації. Якщо ж після реєстрації виявиться, що установчі документи суперечать нормам чинного законодавства, то державна реєстрація буде скасована у судовому порядку.

У випадках виявлення невідповідності установчих документів законам України потрібно надати право відміни реєстрації самим органам реєстрації, щоб не обтяжувати суди такими справами.

Слід зазначити, що суттєвим внеском нового законодавства є те, що господарські товариства дозволено створювати на основі статуту без обов'язкового підписання установчого договору. Таким чином законодавець вирішив тривалий спір щодо призначення та статусу установчого договору: чи є цей договір установчим документом, або лише внутрішнім документом засновників, яким урегульовано їх взаємні права та обов'язки стосовно товариства.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

2.1 Створення товариства з обмеженою відповідальністю

Юридична особа, а отже і товариство з обмеженою відповідальністю, вважається створеною з дня її державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру.

До механізму створення юридичної особи можна віднести наступні етапи:

а) ухвалення рішення про створення шляхом вираження волі осіб, які виявили такий намір, у виді визначеного документа встановленої форми;

б) державна реєстрація юридичної особи.

Крім цих двох етапів, характерних для створення будь-якої юридичної особи, для окремих видів юридичних осіб можливі додаткові етапи:

в) відкриття рахунка в банку для формування статутного капіталу шляхом внесення грошових внесків учасниками. Ця вимога ч. 3 ст. 144 ЦК стосується учасників товариства з обмеженою відповідальністю;

г) одержання дозволу (узгодження) на створення юридичної особи, що характерно, наприклад, для створення банків з іноземним капіталом або придбання діючим банком статусу банку з іноземним капіталом (ст. 21 Закону України „Про банки і банківську діяльність”);

д) здійснення визначених дій, які вимагаються законом. Наприклад, для створення кредитних союзів вимагається також проведення установчих зборів із складанням протоколу, надання якого потребується для державної реєстрації цих юридичних осіб. При цьому невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, що приймали участь в установчих зборах з особистими підписами учасників (ч. 2.3 ст. 6 Закону України „Про кредитні спілки”) Відомості Верховної Ради України. - 2002. - N 15. - С. 101.. Також потрібне рішення (протокол установчих зборів) про створення банку або постанови Кабінету Міністрів України про створення державного банку (п. 4 ч. 2 ст. 17 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”) Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 5-6. - С. 30..

Рішення про створення юридичної особи приймає (ють) його засновник (засновники, учасники). Це рішення переходить у форму установчих документів.

Установчий документ зв'язаний із представленням про нього як про зосередження правил про правовий статус юридичної особи, зібраним воєдино і таких, що мають зовнішню відособлену форму у вигляді визначеного документа.

Різні організаційно-правові форми юридичних осіб, їхні види, специфіка їхнього створення або наступного перетворення чи зміни складу учасників викликали необхідність установлення різних видів їхніх установчих документів.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ст. 143 ЦК України).

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 142 ЦК) не є установчим документом, а являє собою договір, що визначає порядок здійснення засновниками спільної діяльності по створенню товариства. Такі договори по створенню товариства з обмеженою відповідальністю можуть укладатися в разі потреби в ньому для осіб, які створюють це товариство.

Договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю не обов'язково надавати для реєстрації цього товариства (ч. 2 ст. 142 ЦК).

ЦК містить вимоги до форми договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦК нотаріального посвідчення договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю не потрібно.

Державна реєстрація юридичних осіб, тобто і товариства з обмеженою відповідальністю, здійснюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців” Офіційний вісник України. - 2003. - N 25. - С. 1172., яким установлюється порядок її проведення і документи, що при цьому надаються.

Документи, що надаються для державної реєстрації, та вимоги до них у відповідності зі ст. 24 зазначеного Закону, наступні:

а) надання документів для проведення державної реєстрації юридичної особи здійснюється особисто засновниками, або уповноваженою ними особою (з дотриманням правил про представництво), або шляхом їхнього надіслання поштою рекомендованою кореспонденцією;

б) для проведення державної реєстрації юридичної особи надаються такі документи:

- заповнена реєстраційна картка;

- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органа про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом. Рішення засновників, як правило, у вигляді протоколу зборів, потрібно для створення громадських організацій, кредитних спілок. Рішення уповноваженого засновниками органа може мати місце у випадку, якщо, наприклад, відповідно до установчих документів господарського товариства рішення про створення ним іншого господарського товариства може приймати правління або наглядова рада. Тоді потрібен протокол засідання відповідного органа. Найбільш розповсюдженим випадком надання рішення уповноваженого засновником органа є створення публічних юридичних осіб - державних і комунальних підприємств;

- два примірники установчих документів (звертає на себе увагу, що при цьому вживається словосполучення „установчі документи”, тобто у множинному числі, хоча варто мати на увазі сказане вище про те, що установчий документ у юридичної особи може бути тільки один - або статут, або засновницький договір). Так у товариства з обмеженою відповідальністю - це статут;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

- у випадку проведення резервування найменування юридичної особи надається також довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування;

- у передбачених законом випадках надається також копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання (статті 5-7, 10, 22-33 Закону України „Про захист економічної конкуренції”) Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - С.64.. Так, згідно ст. 31 зазначеного Закону, рішення про надання дозволу на узгоджені дії або концентрацію може бути надане на невизначений або конкретно встановлений строк, що, як правило, не повинний перевищувати п'яти років;

- при державній реєстрації юридичної особи, для якої законом установлені вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), наприклад, для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю, акціонерних товариств, надається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) внеску (внесків) у статутний фонд (статутний або складений капітал) юридичної особи в розмірі, передбаченому законом;

- у випадку державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якого є іноземна юридична особа додатково надається документ про підтвердження реєстрації цієї особи в країні її місцезнаходження, зокрема, виписка з торговельного, банківського або судового реєстру;

- при особистій подачі документів для державної реєстрації засновником або уповноваженою ним особою пред'являються паспорт і документ, що засвідчує їх повноваження.

Вимоги до документів, наданих для державної реєстрації Офіційний вісник України. - 2003. - N 25. - С. 1172.:

проста письмова форма установчих документів, якщо інше не встановлено законом. При цьому вони повинні бути прошиті, пронумеровані і підписані засновниками (учасниками), підписи яких повинні бути нотаріально засвідчені.

у випадках, передбачених законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади;

зміст установчих документів юридичної особи повинний відповідати вимогам, передбачені законом, тобто як мінімум, містити зазначені в законі відомості. Для товариства з обмеженою відповідальністю це відомості, викладені, наприклад, у ст. 88, ст. 143 ЦК України і відповідно в інших законах;

у випадку, якщо законом установлені вимоги щодо державної реєстрації документів, які додаються, такі документи мають містити відмітку про реєстрацію в органі, зазначеному в законі;

документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинний бути легалізований у встановленому порядку;

документи, представлені для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються по опису, копія якого в день їхнього надходження видається (висилається рекомендованим листом) засновникові або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів;

дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься в журнал обліку реєстраційних дій.

Державному реєстраторові забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Порядок проведення державної реєстрації юридичної особи (ст. 25, 26 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб _ підприємців” Офіційний вісник України. - 2003. - N 25. - С. 1172.):

перевірка державним реєстратором документів, представлених для проведення державної реєстрації юридичної особи, на відсутність підстав для відмови в проведенні державної реєстрації;

внесення державним реєстратором у реєстраційну картку ідентифікаційного коду заявника при відсутності підстав для відмови в проведенні державної реєстрації юридичної особи і внесення в Єдиний державний реєстр запису про проведення державної реєстрації юридичної особи. При цьому строк державної реєстрації юридичної особи не повинний перевищувати три робочі дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи;

оформлення і видача свідчення про державну реєстрацію юридичної особи, що разом з одним екземпляром оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи повинне бути видано (надіслане рекомендованим листом) засновникові або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи;

передача державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи з указівкою номера і дати внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр і відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи;

взяття юридичної особи на облік у зазначених органах і фондах.

Відмова в проведенні державної реєстрації юридичної особи (ст. 27 Закону) здійснюється на наступних підставах Офіційний вісник України. - 2003. - N 25. - С. 1172.:

- невідповідність відомостей, зазначених у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, що зазначені в документах, представлених для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи, зокрема,:

- наявність обмежень на заняття відповідних посад, установлених законом щодо осіб, зазначених як посадові особи органа управління юридичної особи;

- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо здійснення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними особами юридичних дій, що встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

- наявність у Єдиному державному реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, що має намір зареєструватися;

- використання в найменуванні юридичної особи повного або скороченого найменування органа державної влади або органа місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстрацію здійснюють у виконавчих комітетах міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта підприємництва, якщо інше не передбачено законом.

У законодавстві України зустрічається різне тлумачення поняття місцезнаходження юридичної особи. Це призводить на практиці до негативних наслідків. Товариства реєструються на будь-яку адресу, ніхто цього не перевіряє, а контролюючі органи не можуть відшукати при потребі суб'єкта підприємництва. Такий стан справ сприяє фіктивному підприємництву.

Місцезнаходження кількох юридичних осіб за однією адресою залишається фактом і на сьогодні. Ні де не вказується скільки юридичних осіб може бути зареєстровано за однією адресою, не передбачають підтвердження місцезнаходження суб'єкта підприємництва. Договір про оренду чи інший договір, який би мав слугувати підтвердженням місцезнаходження юридичної особи може бути фіктивним або укладеним з кількома суб'єктами підприємництва, а відповідальності за це ніхто не несе, отже договір або не є підтвердженням місцезнаходження, або може підтвердити місцезнаходження численної кількості юридичних осіб за певною адресою.

Такі законодавчі прогалини сприяють тіньовій економіці. Товариства створюються на короткий строк, щоб здійснити якісь незаконні фінансові операції. Вказавши адресу фіктивну, підприємці мають змогу уникати сплати податків та контролю державних служб, а доки податковий орган шукає суб'єкта підприємництва, вимагає через суд скасування його реєстрації, то недобросовісні підприємці, зробивши свою справу, ліквідовують юридичну особу, а, при потребі, реєструють вже іншу.

Напрошується висновок, що до реєстрації суб'єктів підприємництва слід підходити інакше. Можливо, варто зобов'язати органи державної реєстрації перевіряти місцезнаходження створюваних юридичних осіб, розробити більш жорсткі норми щодо відповідальності за неправдиві дані про суб'єкта підприємництва .

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності в Україні проводиться за заявочним принципом у період не більше п'яти робочих днів, про що видається свідоцтво.

Філії та представництва товариства з обмеженою відповідальністю окремо не реєструються. Відомості про них вносить товариство у свою реєстраційну картку.

Можливі випадки, коли суб'єкт підприємницької діяльності буде зобов'язаний провести перереєстрацію, для якої передбачений той же порядок, що і для реєстрації. Це необхідно у разі зміни назви, організаційно-правової форми, форми власності.

Державна реєстрація скасовується на підставі рішення суду, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, якщо:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Процедура реєстрації юридичних осіб виникла у середні віки в купецьких гільдіях італійських міст і перетворилася в обов'язковий етап при створенні юридичної особи. У більшості країн Західної Європи реєстрацію проводять судові органи шляхом внесення у торговий реєстр найбільш суттєвих відомостей про юридичну особу: найменування, предмету діяльності, розміру статутного фонду, прізвищ посадових осіб і повноважних представників, місцезнаходження, філій, представництв і т.д. При наявності у реєстр вносяться зміни, а також і факт припинення діяльності суб'єкта підприємництва. У деяких державах ведеться загальнонаціональний реєстр, наприклад, у Франції, де він знаходиться у віданні торгових судів Право собственности в Украине. - С. 85..

Законодавство розвинутих країн виходить з того, що кожна зацікавлена особа має право знати відомості, занесені в торговий реєстр, і надає таке право.

В Англії та США торгових реєстрів немає. Реєстрацію компаній, товариств здійснюють уповноважені посадові особи чи органи. Так, у США реєстрацію товариств з обмеженою відповідальністю проводять секретарі штатів, штатні прокурори чи судді.

Досвід Західної Європи і США показує, що реєстрація здійснюється не лише для отримання статусу юридичної особи, а й для контролю за законністю її створення, для статистичної звітності і оподаткування прибутку, для надання всім бажаючим необхідних відомостей про юридичну особу. Таку ж мету переслідує і державна реєстрація суб'єктів підприємництва в Україні. І тому важливо, щоб проводили її компетентні органи. Виконавчі комітети місцевих рад не можуть якісно виконувати цю функцію, бо не будучи за своєю природою органами правовими, вони не здатні визначити відповідність чи невідповідність установчих документів, договорів законодавству.

Реєстрацію юридичних осіб повинен здійснювати єдиний орган - Державна реєстраційна палата з регіональними відділеннями на місцях, яка надасть можливість проводити єдину правозастосовну практику.

Пропозицію створення спеціальних юридичних відділів при виконавчих комітетах, які б займалися розробкою установчих документів та експертизою, висунула І. Селіванова.

Вважає за необхідне створити державний орган при Міністерстві юстиції для виконання функцій по реєстрації підприємств М. Галянич. Реєстраційна палата, яку він має на увазі, зобов'язана реєструвати суб'єктів підприємництва, повідомляти про нові підприємницькі структури органи статистики і державні податкові служби, проводити консультації з питань створення і реєстрації суб'єктів підприємництва, публікувати дані про реєстрацію, посвідчувати підписи і копії установчих документів.

В. Вєтров пропонує створити реєстраційно-ліцензійну палату, яка буде державним виконавчим органом, тому що надання органам Міністерства юстиції права реєстрації суб'єктів підприємництва зменшить роль органів самоврядування у питаннях координації і розвитку підприємництва на місцях. Деякі юристи Інституту держави і права імені В.М. Корецького поділяють погляд про створення Державної реєстраційної палати з регіональними відділеннями на місцях, але з подвійним підпорядкуванням Право собственности в Украине. - С. 87.. Оскільки реєстрація юридичних осіб вимагає професійних юридичних знань, то Державна реєстраційна палата повинна підпорядковуватися Міністерству юстиції України. В той же час реєстрація суб'єктів підприємництва і сама діяльність їх пов'язана з місцезнаходженням юридичних осіб, тому місцеві органи влади не повинні стояти осторонь від такого процесу і Державна реєстраційна палата повинна бути підпорядкована також місцевим органам влади. Це найбільш вдала пропозиція і її слід реалізувати.

2.2 Припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю шляхом реорганізації

Припинення діяльності підприємства є комплексом заходів, який може мати різне спрямування: збереження та передачу різноманітної власності (нерухомість, дебіторська заборгованість, права за договорами, ліцензії тощо) і боргів іншій юридичній особі, «відсікання зайвого», погашення зобов'язань, міграція капіталу в більш інвестиційно привабливі з позицій його власників підприємства та сфери економічної діяльності тощо.

Припинення діяльності підприємства - складна процедура, що потребує індивідуального підходу. Помилки, що виникають при виборі оптимальної варіанту припинення діяльності підприємства та в перебігу проведення даної процедури, можуть призвести до настання адміністративної та кримінальної відповідальності Хіленко О.О. Припинення діяльності підприємства: організаційні форми та їх порівняльна характеристика // IV Міжна. - Міжнародна науково-практична конференція 14-16 травня 2008 р., м. Ялта «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні». - К., 2008. - С. 234..

Необхідно погодитись з думкою Зубатенко О.М. що чинне законодавство про припинення суб'єктів господарювання не є досконалим. Норми не забезпечують повною мірою регулювання відносин, що виникають між учасниками господарського обігу в ході його здійснення. Прийняті відповідно до Господарського кодексу України законодавчі та підзаконні акти нерідко суперечать один одному і нормам самого ГК України, що викликає нестабільність у господарському обігу та судовій практиці. Судова практика демонструє різні підходи до вирішення спірних питань, що виникають під час здійснення реорганізації і ліквідації підприємств. Однією з причин нестабільності судової практики є відсутність детально розробленої теоретичної бази припинення суб'єктів господарювання Припинення суб'єктів господарювання: автореф. дис... канд юрид. наук: 12.00.04 / О.М. Зубатенко; НАН України. Ін-т екон.-прав. дослідж. -- Донецьк, 2008. -- с.1-2..

Чинне законодавство України, а саме ст. 104-112 Цивільного кодексу України розрізняє дві форми припинення діяльності юридичних осіб: реорганізацію та ліквідацію. При чому, законодавець відмовився від використання терміна «реорганізація». Цей термін зберігся у ст. 59 та 91 Господарського кодексу України та у ст.. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Особливістю реорганізації є те, що вона на відміну від ліквідації, як правило, призводить до створення нових суб'єктів господарювання. З цією особливістю реорганізації пов'язана необхідність державної реєстрації знову виниклих суб'єктів.

Під реорганізацією підприємства слід розуміти процес передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам, які називаються правонаступниками.

Як зауважує В.М. Кравчук, правонаступництво відбувається лише щодо цивільних прав та обов'язків. Права та обов'язки, що виникають з трудових, соціальних, земельних, адміністративних, податкових правовідносин, до правонаступників не переходять і припиняються. Наприклад, внаслідок поділу юридичної особи втрачають чинність ліцензії, державні акти про право постійного користування земельною ділянкою, видані припиненій юридичній особі Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 657..

Реорганізація відбувається в одній із чотирьох форм: злиття, приєднання, поділ або перетворення. Внаслідок припинення шляхом передавання майна, прав та обов'язків правонаступниками можуть бути лише юридичні особи (будь-яких організаційно-правових форм). Правонаступництво стосується усього майна, прав та обов'язків юридичної особи, в тому числі тих, які не були відомі (або зафіксовані) на час припинення. Під час реорганізації відбувається передання всього майна, прав та обов'язків. Особисті немайнові права юридичної особи (право на найменування, ділову репутацію та ін.) до правонаступників не переходять і припиняються.

Установчі документи юридичних осіб, створених внаслідок припинення, повинні містити інформацію про правонаступництво. Ця частина установчих документів може викладатися так: "1.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівське" створене внаслідок злиття товариства з обмеженою відповідальністю "Високий Замок" (ідентифікаційний код 22337088) і приватного підприємства "Галичина" (ідентифікаційний код 33228870) і є їх єдиним правонаступником щодо усіх їхніх прав та обов'язків" Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 658..

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу (ч. 4 ст. 59 ГК). Законом передбачена можливість і примусового поділу юридичної особи в разі порушення ним антимонопольного законодавства. Так, згідно зі ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - С.64.. Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта (ч. 4 ст. 59 ГК). При виділі юридична особа, з якої виділяються нові суб'єкти господарювання, не припиняє своєї діяльності, тому виділ вважається окремою формою реорганізації, при якій теж має місце правонаступництво. До виділу за аналогією застосовуються загальні та спеціальні правила щодо порядку припинення юридичної особи шляхом правонаступництва(ч.1, 2, 4 ст. 105, 106, 107, ч.2 ст.109 ЦК).

Злиття -- це спосіб припинення кількох юридичних осіб, коли їх майно, права та обов'язки переходять до однієї новоствореної юридичної особи -- правонаступника. У злитті може брати участь необмежена кількість юридичних осіб. Злиття є формою економічної концентрації і здійснюється із дотриманням антимонопольного законодавства. Злиття використовується переважно для підвищення ефективності управління та оптимізації оподаткування Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 659.. Злиття вважається завершеним із моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

При приєднанні до однієї юридичної особи приєднуються зі своїм майном у широкому значенні одна чи декілька інших осіб, язі з моменту приєднання вважаються такими, що припинили свою діяльність. Організація, до якої приєднались інші організації, зберігає свою назву і правовий статус. Отже, при приєднанні не відбувається створення нового суб'єкта цивільного права, як це має місце при злитті. Зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.

Перетворення юридичної особи є зміна її організаційно правової форми (ч. 1 ст. 108 ЦК), наприклад, при перетворенні закритого акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ч. 2 ст. 108 ЦК). Так, відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦК товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

Перетворення може носити імперативний характер. Наприклад, при перевищенні максимальної кількості учасників, встановленої законом, товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ч. 1 ст. 141 ЦК).

Після реєстрації юридичної особи -- правонаступника складається передавальний акт. Початковий баланс новоствореної юридичної особи повинен збігатися з даними балансу перетвореної юридичної особи.

Майно, а також права та обов'язки юридичної особи у разі її перетворення переходять до нової юридичної особи на підставі передавального балансу. При цьому з огляду на положення частини 5 статті 90 ЦК комерційне (фірмове) найменування не може переходити до новоствореної юридичної особи Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. - 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - Т.І. - С. 165.. Характерно, що внаслідок перетворення за новоствореною юридичною особою залишається ідентифікаційний код попередньої.

Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ГК, ст. 106 ЦК та ч.2 ст. 109 ЦК злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Злиття декількох підприємницьких товариств в одну юридичну особу або приєднання одного чи декількох товариств до вже існуючого товариства може бути наслідком укладення між ними договору на основі відповідних рішень вищих органів управління цих товариств.

Вимоги щодо змісту договорів про приєднання чи злиття містяться у п. 2.3 і 3.3 «Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств», затвердженого рішенням ДКПЦФР від 30 грудня 1998 р. №221 Офіційний вісник України. - 1999. - N 10. - C. 398.. Зокрема, в договорі про злиття мають міститись відомості про порядок та умови злиття, порядок обміну акцій або часток у статутних фондах товариств, що реорганізуються шляхом злиття ,на акції акціонерного товариства або частки у статутному фонді товариства, що створюється шляхом злиття. Аналогічні умови має містити й договір про приєднання. Слід підтримати думку І.М. Кучеренко про необхідність врегулювання основних вимог до цього договору нормами Цивільного кодексу, а не на рівні підзаконного нормативного акта, яким є Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2004. - С. 60..

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ст. 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

* нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

* документ, що підтверджує внесення плати за публікацію
повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

У випадках, встановлених законом, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.

У разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо припинення юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи -- правонаступника.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення відповідних суб'єктів щодо припинення юридичної особи забороняється внесення змін до установчих документів цієї юридичної особи, внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи; проведення державної реєстрації юридичної особи, учасником якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про припинення.

Названі вище особи за погодженням з органом державної реєстрації призначають комісію з припинення юридичної особи та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на її орган управління. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх заходів щодо виявлення кредиторів, а також повідомляє їх про наступне припинення юридичної особи (ст. 105 ЦК).

Порядок реорганізації юридичної особи в одній із названих вище форм (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) визначено у ст. 107 ЦК. Цей порядок, насамперед, спрямований на захист прав та інтересів кредиторів тих юридичних осіб, що припиняють сою діяльність. Зокрема, кредитор такої юридичної особи, крім вимог щодо сплати неустойки, відшкодування збитків тощо, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу чи виділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, яка припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і неможливо визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

У разі злиття чи приєднання передавальний акт повинен містити відомості про майно, права та обов'язки кожної юридичної особи, що припиняється, а також вартість майна, прав і обов'язків юридичної особи -- правонаступника. На основі передавального акту складається баланс правонаступника. Показники цього балансу визначаються шляхом сумування однорідних статей балансу припинених юридичних осіб.

Розподільчий баланс повинен містити відомості про розподіл майна, прав і обов'язків (статей балансу) між правонаступниками у вартісному вигляді (по сумі). На основі розподільчого балансу складається акт про розподіл окремих статей балансу між правонаступниками, в якому наводяться дані про конкретне майно, що передається кожному правонаступнику, найменування кредиторів та боржників, підстави виникнення зобов'язань.

Передавальний акт підписується головою комісії з припинення юридичної особи і керівником виконавчого органу юридичної особи -- правонаступника. Передавальний акт або розподільчий баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Передавальний акт у разі злиття або приєднання затверджується учасниками (загальними зборами учасників) усіх юридичних осіб, що беруть участь у припиненні (як тими, що припиняються, так і тими, які стають правонаступниками). Для розгляду питання про затвердження передавального акта можуть проводитися спільні засідання загальних зборів учасників. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 37 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

оригінал установчих документів;

нотаріально посвідчену копію передавального акта, якщо припинення здійснюється в результаті злиття, приєднання або перетворення, або нотаріально посвідчену копію розподільчого балансу, якщо припинення здійснюється в результаті поділу;

довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

документ про узгодження плану реорганізації з органом державної податкової служби;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

У випадках, що встановлені законом, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти передавального акта або розподільчого балансу. У разі державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення документи, які передбачені абзацами 6--10 цієї статті, державному реєстратору не подаються.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати державної реєстрації припинення юридичної особи відповідно до статей 36-38 цього Закону зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондам соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (п. 1 ст. 40 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців») Офіційний вісник України. - 2003. - N 25. - С. 1172..

Слід підтримати думку Дорошенко Л.М., що новому Законі не вдалася у повній мірі реалізувати принцип «єдиного вікна» при здійсненні державної реєстрації припинення юридичної особи, оскільки сам заявник подає державному реєстраторові документи, що засвідчують зняття юридичної особи з обліку в органах, що здійснюють після реєстраційні процедури Дорошенко Л.М. Деякі аспекти державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. - Донецк, 2005. - С. 246..

2.3 Припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю шляхом ліквідації

Цивільний кодекс України (ст. 150) закріплює можливість:

1) ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю за рішенням загальних зборів його учасників або за рішенням суду, перетворення в акціонерне товариство чи виробничий кооператив.

...