Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю

Закон ФРН “Про товариства з обмеженою відповідальністю” передбачає створення наглядової ради (52), якщо у договорі про заснування товариства це записано. Наглядова рада здійснює функцію контролю за роботою виконавчого органу. Порядок її діяльності регулюється нормами Акціонерного закону.

Є потреба і в законодавстві України передбачити норми про діяльність посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю (їхні основні права та обов'язки), про їхню відповідальність (адміністративну, цивільну, кримінальну). Це має особливе значення, коли діє колегіальний виконавчий орган, а кількість учасників товариства велика, що сприяє роз'єднаності, а не зближенню учасників, і погіршує контроль за діяльністю органів управління.

У Печерському р-ні м.Києва існує товариство з обмеженою відповідальністю, яке налічує 212 учасників. Зрозуміло, що тут ревізійна комісія ефективно не зможе контролювати органи управління, а тому необхідно запозичити контролюючий орган, діючий в акціонерних товариствах - наглядову раду.

Практика показує, що у статутах товариств з обмеженою відповідальністю, які функціонують в Україні, розглядається питання про посадових осіб, про їхні повноваження. Учасники товариства зацікавлені, щоб посадові особи діяли не виходячи за межі, визначені для них. Так, статут товариства з обмеженою відповідальністю “Рітор” вказує, що доходи, права та дотримання інтересів посадових осіб товариства, які не є його учасниками, визначаються трудовим договором (контрактом).

Оскільки питання діяльності, контролю, відповідальності посадових осіб не регулюються законодавством України, то вони повинні чітко, конкретно відобразитись у внутрішніх актах товариства.

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю складаються з учасників або їхніх представників, як постійних так і призначених на певний термін. Представники можуть замінюватися. Учаснику товариства надано також право передачі повноважень на зборах іншому учаснику або представнику іншого учасника Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К. Атіка, 2004. - 624 с..

Члени товариства мають кількість голосів, пропорційну їхнім часткам у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік. Установчі документи можуть передбачати інше. Наприклад, збори скликаються один раз після закінчення господарського року. Позачергові збори відбуваються при необхідності, якщо цього вимагають виконавчий орган, ревійзійна комісія чи учасники, що володіють більш, ніж 20 % голосів.

Позачергові збори скликає голова товариства. Його вибирають спеціально для проведення зборів.

Потреба у позачергових зборах може бути пов'язана із небезпекою значного скорочення статутного капіталу, у випадку неплатоспроможності товариства і за інших обставин, вказаних в установчих документах.

Про проведення загальних зборів учасники повідомляються передбаченим у статуті способом, вказуючи час, місце проведення і порядок денний. Вони повинні отримати повідомлення не менше, ніж за 30 днів до скликання зборів. Будь-який учасник товариства має право винести на збори запропоноване ним питання при умові, що воно буде висунуте не пізніше 25 днів до початку зборів. Не пізніше 7 днів до скликання загальних зборів учасникам надається можливість ознайомлення з документами, винесеними на порядок денний.

Якщо на зборах підніметься питання, не передбачене порядком денним, воно може бути обговорене, але рішення по ньому приймається лише за згодою всіх присутніх учасників.

Загальні збори учасників вважаються повноважними тоді, коли присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більш ніж 60 % голосів, а з питань, які вимагають одностайного рішення, - всі учасники.

У загальних зборах можуть брати участь члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Їм надано право дорадчого голосу Науково-практичний коментар Господарського кодексу України // Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 156. .

Перед роботою зборів всі учасники реєструються, вказуючи кількість голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписують голова і секретар зборів.

Голова зборів організовує ведення протоколу. У товаристві повинна вестись книга протоколів, яка підлягає перевірці. На вимогу учасників товариства з неї видаються завірені виписки. Всі учасники товариства мають вільний доступ до книги протоколів.

Установчими документами може бути передбачено у певних ситуаціях прийняття рішень методом опитування, тобто без скликання загальних зборів.

У таких випадках проект рішення чи питання для голосування повідомляються учасникам, які повинні у письмовій формі подати свою думку про нього. Впродовж 10 днів з моменту отримання інформації від останнього учасника голосування голова товариства зобов'язаний довести до відома всіх учасників про прийняте рішення. Якщо не буде заперечень хоча б від одного з учасників, рішення методом опитування вважатиметься прийнятим.

Компетенція вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю знайшла своє вираження у Цивільному кодексі України (ст.145), Господарському кодексі України (ст.89) Науково-практичний коментар Господарського кодексу України // Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - с. 157. та в Законі України “Про господарські товариства” (ст.41 і ст.59) і обов'язково повинна розкриватись в установчих документах товариства.

Частина 4 ст. 145 ЦК встановлює перелік питань, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Цей перелік може бути лише доповнений законом чи статутом. ЦК до виключної компетенції загальних зборів відносить:

- визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

- внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

- створення та відкликання виконавчого органу товариства;

- визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

- затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку і збитків товариства;

- вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

- виключення учасника із товариства;

- прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Крім цих питань ст. 59 Закону до виключної компетенції загальних зборів товариства відносить встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів.

Вирішення питань про основні напрями діяльності товариства, його плани, звіти, про внесення змін у статут та про виключення з членів товариства відбувається лише при умові одностайного голосування. Всі інші рішення приймаються простою більшістю голосів.

В установчих документах товариств можуть бути записані і інші питання, які відносяться до компетенції вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю.

Так, в установчому договорі товариства “Технолог” записано, що при вирішенні питання про виключення учасника має вирішуватись і питання про порядок відшкодування збитків.

У статуті товариства з обмеженою відповідальністю “Скат” передбачено, що товариство надає в оренду будівельні споруди, обладнання і інші матеріальні цінності, обмінює їх, передає безоплатно, надає позики юридичним і фізичним особам лише за рішенням зборів учасників. У документі міститься положення, яким надається право делегування президенту на 1 місяць певних повноважень вищого органу товариства.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю “Дружба” відносить до компетенції зборів учасників створення спеціальних фондів товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Супутник” у статуті визначило, що збори учасників повноважні приймати рішення з усіх питань, які стосуються діяльності товариства. При цьому всі рішення приймаються лише одностайно. Загальні збори учасників “Супутника” призначають і звільняють всіх посадових осіб товариства, визначають норми амортизаційних відрахувань, розглядають питання про зміни розміру статутного фонду. На зборах обов'язково мають бути присутні у повному складі учасники чи їхні представники. Статутом обумовлено, що представники учасників не отримують ніякої плати за їхню діяльність у зборах учасників. Витрати, пов'язані з відрядженням представників учасників, несуть відповідні учасники. Витрати, пов'язані з проведенням зборів учасників, несе спільне підприємство.

На загальних зборах товариства затверджуються також фірменні знаки, емблеми, символи, які застосовуватимуться для позначення продукції виробника.

Н.Р.Нижник, Л.І.Плотникова, Л.П.Русак звернули увагу на проблему, яка пов'язана з голосуванням учасників товариства Нижник Н.Р., Плотникова Л.І., Русак Л.П. Общество с ограниченной ответственностью. - С. 70.. Оскільки п. 4 ст.58 Закону України “Про господарські товариства” визначає, що учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх часток у статутному фонді, то можливість участі у товаристві для багатьох осіб стає менш привабливою внаслідок неможливості прямого впливу на управління ним. Тому, як правило, у товариствах з обмеженою відповідальністю кожний учасник має нерівну кількість часток.

Наприклад, 9 учасників створили статутний фонд у розмірі 72 тисячі гривень, прирівнявши вартість однієї частки 800 грн. Таким чином, весь статутний фонд розбитий на 90 часток, із яких учаснику “А” належить 51частка; учаснику “Б” - 8 часток; учаснику “В” - 11 часток”; іншим 6 учасникам по 5 часток.

Цей приклад вказує на необхідність визначення кількості часток в абсолютних цифрах, а не в процентах, як це нерідко має місце на практиці. Не варто рекомендувати визначати кількість часток, а отже, і голосів у вищому органі в процентах. При такому підході можлива парадоксальна ситуація, коли при голосуванні, яке вимагає, щоб кожний учасник голосував всіма голосами, наприклад двома учасниками, буде подано 1,65% голосів “за” і 1,35 % “проти”, і тоді виникає проблема підрахунку, якщо визнати, що голос може дробитися, то водночас визнається і те, що прийняти рішення можна частиною голосу.

Ділитися може частка. В такому випадку учасники, які володіють частиною частки, повинні об'єднати їх, щоб отримати цілу частку і відповідно цьому праву голос, тобто пул.

В останньому випадку визначається право одного з учасників, які створили пул, на використання голосу від імені всіх його учасників.

Таким чином, доцільно було б у Законі України “Про господарські товариства” записати вимогу про необхідність визначення часток учасників в абсолютних цифрах.

У товаристві з обмеженою відповідальністю існує проблема захисту прав меншості учасників. Як зауважує О.М.Вінник, законодавчо в Україні не встановлено вимоги щодо рівності часток учасників. Розмір як рівний, так і різний, передбачається установчими документами Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи. - С. 185.. Тому можливі ситуації, коли учасники, що володіють незначного розміру частками, не зможуть впливати на рішення зборів учасників.

Деякі заходи щодо захисту прав меншості в Законі України “Про господарські товариства” закріплені: одностайне прийняття рішень з найбільш важливих питань, надання права кожному учаснику вносити пропозиції на розгляд зборів, право вимагати скликання зборів учасниками товариства, які володіють не менше як 20% статутного капіталу.

У Законі ФРН “Про товариства з обмеженою відповідальністю” 50 присвячений правам меншості. Членам товариства, паї яких складають не менше 1/10 основного капіталу, надано право вимагати скликання зборів, вказавши мету і причини скликання. Норма німецького Закону дозволяє самим учасникам (меншості) скликати збори. Встановлює цей закон і рівний розмір часток учасників, які в сукупності складають паї учасників. Тому інтереси меншості у вирішенні справ товариства тут краще враховуються.

О.М. Вінник пропонує доповнити заходи вітчизняного законодавства для захисту прав меншості таким положенням: знизити до 1/10 норму представництва у статутному капіталі для учасників, які користувалися б правом меншості (зокрема, щодо скликання зборів учасників) Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи. - С. 187..

Така пропозиція сприяє більш послідовному захисту прав меншості, підвищує рівень демократизму в управлінні справами товариства.

Поточне керівництво діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю здійснює виконавчий орган - колегіальний (дирекція) чи одноособовий (директор). У його компетенції вирішення всіх питань, які не підлягають виключному розгляду загальними зборами учасників.

Дирекція (директор) підзвітна вищому органу товариства. Вона організовує виконання його рішень.

Варто наголосити, що виконавчий орган не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Діючи від імені товариства, дирекція (директор) керується Законом України “Про господарські товариства”, установчими документами, іншими актами товариства (наприклад, Положенням про дирекцію).

Якщо виконавчий орган колегіальний, то його очолює генеральний директор. Членами дирекції можуть бути як члени товариства з обмеженою відповідальністю, так і наймані працівники.

Генеральному директору забороняється виконувати обов'язки голови зборів учасників товариства, а членам дирекції не дозволяється бути учасниками ревізійної комісії.

Загальні збори учасників, як уже згадувалося, можуть передати частину належних їм повноважень виконавчому органу. Генеральному директору надано право без довіреності діяти від імені товариства. Інші члени дирекції можуть наділятися цим правом.

Статут товариства визначає компетенцію дирекції (директора). Порядок її роботи вирішується зборами учасників.

Товариству доцільно розробити спеціальну Інструкцію чи Положення про дирекцію, у якому б широко і чітко були записані її повноваження, внутрішній порядок роботи, періодичність засідань, порядок оформлення рішень, квота для визнання рішень дирекції правомірними, акти, які вони вправі видавати і ін. Інструкція чи Положення про дирекцію обов'язково повинні затверджуватися зборами учасників.

Дирекція, як правило, організовує роботу бухгалтерії, складає плани, кошторис, річний звіт, баланс, рахунок прибутків і збитків і подає їх на затвердження зборів, укладає колективні договори, скликає чергові і позачергові збори. Виконавчий орган встановлює і підтримує ділові контакти з іноземними і міжнародними організаціями. Він може запрошувати до співпраці на основі трудових угод необхідних спеціалістів і вчених.

Дирекція може залучати до виконання певних робіт фізичних осіб шляхом укладання угоди. Договори про господарську діяльність з юридичними особами укладають уповноважені на це товариством особи (як правило, директор). Щодо укладення певних договорів потрібна згода зборів учасників товариства.

Роботу дирекції у товаристві спрямовує генеральний директор. Це дуже відповідальна посада, тому учасники повинні заздалегідь продумати, якими правами наділять вони посадову особу, що виконуватиме дану функцію, зокрема, при укладанні угод з третіми особами та при вирішенні питань, що зачіпають майно товариства Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - с. 357..

До обов'язків генерального директора входить контроль за фінансово-господарською діяльністю; підбір кадрів; контроль за веденням бухгалтерського обліку і всіх форм звітності; контроль за веденням діловодства і архіву товариства; підготовка і організація проведення нарад, конференцій, семінарів, інших заходів згідно плану роботи, внесення пропозицій про створення структурних підрозділів, про вступ у інші організації, господарські об'єднання, визначення форм участі товариства у таких організаціях; підготовка матеріалів до розгляду на загальних зборах учасників; організація виконання рішень загальних зборів.

У статуті товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна” записано, що директор представляє інтереси товариства, виступає від його імені в державних органах, а також у судових органах, вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників; має право першого підпису фінансових документів, укладає договори, угоди, контракти, враховуючи зовнішньоекономічні, видає довіреності, формує апарат управління і очолює його; має право прийняття і звільнення з роботи працівників товариства; видає накази, розпорядження і дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Товариство “Фортуна” надало директору дозвіл укладати договори (угоди) на суму понад 100 000 доларів США або еквівалентну суму у національній валюті України чи валюті інших країн за курсом, встановленим Національним банком України на день укладення договору (угоди).

Варто застерегти, що мають місце непоодинокі факти, коли директор, маючи виключні повноваження, діє не в інтересах товариства, його учасників. Про це йшлося у першому розділі даного дослідження, де розглядалися установчі документи товариств з обмеженою відповідальністю. Необхідно доповнити, що не лише у статуті може бути необережно і безвідповідально розширена компетенція директора. Буває і так, що статутом визначаються межі повноважень цієї посадової особи, а збори учасників вирішують потім на певний період розширити компетенцію директора і навіть делегувати йому окремі функції вищого органу.

Тільки у виняткових випадках і на короткий термін доцільно надавати директору такі широкі повноваження. У цей період особливо ретельно і активно повинна працювати ревізійна комісія, контролюючи дії директора, яка при виникненні небезпечної ситуації для інтересів товариства через діяльність посадової особи, повинна попередити учасників і застерегти від негативних наслідків.

Наприклад, збори учасників товариства “Біолог” делегували своєму директору на 1 місяць вирішення питань про надання позик, розмір яких перевищує розмір статутного фонду, а також про придбання акцій, облігацій і інших цінних паперів на суму, що перевищує розмір статутного фонду. При невеликих прибутках товариства існує небезпека порушення цілісності статутного фонду внаслідок здійснення подібних угод, тим більше, що і законодавство недосконале з цього питання.

В даній ситуації, якщо уже директору надані такі повноваження, ревізійна комісія “Біолога” повинна відповідально виконати перевірку укладення угод директором і дати їм належну об'єктивну оцінку, а при необхідності і перешкодити їх укладанню (скажімо, скликати позачергові збори учасників).

Ревізійна комісія товариства з обмеженою відповідальністю згідно ст. 146 ЦК України та ст. 63 Закону України “Про господарські товариства” створюється зборами учасників з їх числа у кількості не менше 3 чоловік. Установчими документами може передбачатись і ширший склад комісії. Не тільки директор, а й члени дирекції не повинні бути членами цього органу.

Ревізійна комісія, окрім перевірки діяльності дирекції (директора), здійснює контроль за діяльністю філій і представництв товариства. Ревізії проводяться за дорученням зборів учасників, на вимогу учасників і за власною ініціативою ревізійної комісії. Результати проведення перевірок доповідаються вищому органу товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати скликання позачергових зборів за підсумками ревізії. В ході перевірок від посадових осіб можуть вимагатись контролюючим органом певні матеріали, бухгалтерські документи, особисті пояснення. Посадові особи зобов'язані їх надати.

Ревізії і перевірки комісії не повинні перешкоджати нормальному режиму роботи товариства, його філій і представництв. По річних звітах і балансах ревізійна комісія складає висновок, без якого баланс затвердженню зборами учасників товариства не підлягає.

Якщо контролюючий орган товариства виявить зловживання посадових осіб товариства або ситуацію, яка загрожує суттєвим інтересам товариства, то він наділений правом скликання позачергових зборів учасників.

3.3 Правове регулювання відносин товариства з обмеженою відповідальністю і його учасників

У зв'язку з участю особи у товаристві з обмеженою відповідальністю виникають сукупність прав та відносин - корпоративні права та відносини.

В оновленому українському законодавстві містяться розбіжності в поняттях права учасників товариств, корпоративних прав, прав участі. По-різному ці поняття врегульовано в двох кодексах - Цивільному та Господарському. А в Цивільному кодексі право участі та права учасників господарських товариств не тільки роз'єднані, а й визначені як такі, які мають протилежну правову природу: перше визнається особистим немайновим правом, а другі - як майновими, так і немайновими.

Корпоративним правом у цивільно-правовому розумінні слід вважати правовий зв'язок, який виникає між засновником (учасником) юридичної особи та новоствореним суб'єктом в результаті реалізації засновницького права.

Корпоративне право складається з низки майново-організаційних суб'єктивних прав (повноважень) учасників (засновників).

Здійснення корпоративних прав прямо чи опосередковано націлене на задоволення майнових інтересів їх носіїв. Тому їх слід вважати майновими правами, а допоміжна функція організаційних прав зводиться до мети набуття корпоративних прав. Наприклад, участь у створенні товариства з обмеженою відповідальністю, в першу чергу, спрямована на отримання прибутку, а право брати участь в управлінні товариства є якоюсь мірою похідним Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): Монографія / За заг. ред. В.В. Луця. - Тернопіль, Підручники і посібники, 2007. - C. 40..

Корпоративні права розкриваються через зміст категорії корпоративного правовідносин. Корпоративні відносини включають в себе правовідносини, що складаються між їх безпосередніми суб'єктами, які охоплюються поняттям «учасник». Зазначені відносини складаються між учасниками і товариством; між самими учасниками товариства.

Спостерігається багато суперечливих думок як з приводу визначення самого корпоративного права та корпоративних відносин, так і кола його суб'єктів. Дискусійною, зокрема, є позиція О.М. Вінник, яка вважає, що корпоративні правовідносини - це такі відносини, які виникають у процесі створення, функціонування та припинення господарських товариств за участю безпосередніх (засновників, учасників, самого товариства, його органів) та опосередкованих учасників (кредиторів, споживачів, найманих працівників, облігаціонерів товариства, територіальної громади, держави в особі уповноважених органів) і забезпечують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах. Автореф. Дис. … д.-ра юрид. Наук. - К., 2004. - С. 20..

Відповідно до ст. 167 ГК корпоративні права -- це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Визначення корпоративних прав наведено також і в п. 1.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 4 (24.01.95). - cт. 28.": корпоративні права -- це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Обидва поняття близькі за змістом, але в цивільному обороті, на погляд В.М. Кравчука Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 257., слід керуватися поняттям, наведеним у ГК, оскільки воно є загальним. Серед іншого різниця між цими поняттями полягає, зокрема, в тому, що Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" пояснює корпоративні права як право власності на статутний капітал або його частку, а ГК -- як права особи, частка якої визначена в статутному капіталі. Тобто конструкція права власності до корпоративних прав вже не застосовується.

ЦК вводить ще одне, нове поняття -- право участі в товаристві. Категорія корпоративних прав у цьому нормативному акті не використовується. Однак за своїм призначенням ці категорії є близькими. Відповідно до ст. 100 ЦК право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Як бачимо, закон дає лише загальну характеристику цього права як особистого немайнового, але не розкриває його змісту, як це зроблено у ст. 167 ГК.

Поняття особистого немайнового права наведено у ст. 269 ЦК. Істотними його ознаками є відсутність економічного змісту, неможливість втрати цих прав через відмову або позбавлення, довічність володіння, невідчужуваність. На думку В.М. Кравчука Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 258., жодна з цих ознак особистого немайнового права для права участі не характерна. По-перше, право участі в товаристві "породжує" право на одержання частини прибутку, а тому воно має економічний (майновий) зміст. По-друге, право участі в товаристві може бути відчужене разом із відчуженням частки в статутному капіталі товариства. По-третє, у ч. 2, 3 ст. 100 ЦК йдеться про вихід і виключення учасника з товариства. А це є відмовою (коли йдеться про вихід) або позбавленням права (коли йдеться про виключення). Таким чином, концептуальна різниця між правом участі у товаристві за ЦК і його аналогом за ГК можна пояснити лише недостатньою теоретичною розробкою категорії корпоративних прав.

Зі змісту ст. 167 ГК можна виділити такі ознаки корпоративних прав:

суб'єктом (носієм) цих прав є особа, котра має частку в статутному фонді (майні) господарської організації. Поняття корпоративного права пов'язане з часткою в статутному капіталі. Одне неможливе без іншого. Частка в капіталі і корпоративні права співвідносяться між собою як причина і наслідок. Первинною є частка в статутному капіталі юридичної особи. Її розмір визначає обсяг належних особі корпоративних прав. Відчуження частки в статутному капіталі однозначно призводить до відчуження корпоративних прав, оскільки вона є невіддільними;

складний зміст корпоративних прав, які включають в себе кілька можливостей особи, що передбачені законом та установчими документами.

Корпоративні права є комплексними (множинними) за змістом і включають такі групи прав:

організаційні -- право брати участь в управлінні, право голосу, право на отримання інформації про діяльність юридичної особи;

майнові -- право на отримання частини прибутку від діяльності юридичної особи, право на отримання частини активів у разі її ліквідації.

Поняття корпоративних прав нерозривно пов'язане з корпоративними обов'язками. Ці поняття є неподільні. Коло обов'язків (так само як обсяг прав) визначається організаційно-правовою формою юридичної особи. Учасники юридичних осіб (насамперед господарських товариств) мають такі майнові обов'язки:

зробити внесок до статутного капіталу в розмірі і порядку, передбаченому установчими документами.

вносити додаткові внески.

нести додаткову відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, якщо це передбачено законом.

Має учасник і організаційні обов'язки:

виконувати рішення вищих органів управління;

не перешкоджати своїми діями досягненню цілей товариства;

сприяти товариству в реалізації його мети;

не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.

Первинним суб'єктом корпоративних відносин є, з одного боку, засновник (кожен із засновників), з другого -- юридична особа.

Єдиного терміна для позначення носія корпоративних прав в Україні немає. Це і засновники (у вузькому розумінні), учасники, вкладники, члени, власники підприємств тощо. Термінологічну різницю між ними слід враховувати, тому що при всій своїй подібності ці терміни мають неоднакове значення.

Як відзначив Верховний Суд України у пункті 2 Постанови Пленуму від 25 квітня 2003 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3." від правильного розуміння, значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину. Щоб не було плутанини, як загальний будемо використовувати термін "учасник".

Усі підстави набуття корпоративних прав можна поділити на дві групи:

-- первинні -- коли набуття корпоративних прав відбувається безпосередньо від юридичної особи. Основними з них є створення або участь у створенні юридичної особи; прийняття учасників; внесення ними внесків до статутного капіталу; продаж часток, які належать юридичній особі;

-- похідні -- коли набуття корпоративних прав відбувається від учасників юридичної особи. Основними похідними підставами є відступлення часток, спадкування часток.

Корпоративне право, що належить учаснику юридичної особи у зв'язку з участю у створенні даної юридичної особи, може перейти до іншої особи або в порядку уступки права, тобто на основі угоди, або на основі закону Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): Монографія / За заг. ред. В.В. Луця. - Тернопіль, Підручники і посібники, 2007. - С. 91..

Питання про момент виникнення корпоративних правовідносин між учасником і юридичною особою законом не вирішено. На думку В.М. Кравчука Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 265., момент набуття корпоративних прав залежить від підстав їх набуття. При первинних способах набуття корпоративних прав вони виникають з моменту їх повної оплати. У разі часткової оплати корпоративні права виникають в оплаче ній частині. Саме цим можна пояснити, що відповідно до ч. 3 ст. 147 ЦК частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

При похідних способах набуття корпоративних прав вони виникають з моменту, визначеного договором, а якщо такий момент договором не визначений, то з моменту його укладення.

Частина перша статті 145 ЦК визначає загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю вищим органом управління. Основними формами управління є пряме і опосередковане управління. Пряме управління здійснюється шляхом безпосередньої участі в роботі керівних органів юридичної особи. Опосередковане управління -- це вплив на роботу органів управління, опосередкований іншими особами.

Згідно з абзацом 3 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 11." відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК та Закону про господарські товариства. За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.

Окремими елементами права на участь в управлінні є такі:

а) право брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства, у тому числі прийняття рішення про внесення змін до статуту, обрання членів ревізійної комісії, укладення правочинів на значну суму, реорганізацію товариства та інші дії, які призводять до суттєвих корпоративних змін.

Учасники товариства повинні мати право вирішувати найважливіші питання діяльності товариства. Перелік повноважень загальних зборів, у тому числі тих, що належать до виключної компетенції, має бути чітко встановлений у статуті товариства;

б) право вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів, яке повинно містити інформацію про дату, час та місце проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного з обов'язковим зазначенням способу, за допомогою якого учасники можуть ознайомитися з документами щодо порядку денного. Час, місце проведення та процедура реєстрації учасника для участі у загальних зборах товариства повинні створювати сприятливі умови для участі учасника у зборах;

в) право своєчасно та у зручний для учасника спосіб знайомитися з матеріалами, пов'язаними з порядком денним загальних зборів, та отримувати додаткову інформацію стосовно питань порядку денного від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства.

г) право брати участь у загальних зборах особисто або через вільно обраного представника, причому голоси, подані на загальних зборах учасниками та представниками учасників, мають однакову силу;

д) право брати участь в обговоренні та голосуванні з питань
порядку денного, причому процедура голосування на загальних зборах повинна забезпечувати прозорість та надійність підрахунку голосів.

Відповідно до пункту "г" ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення: річні баланси; звіти товариства про його діяльність; протоколи зборів.

Відповідно до ст. 88 ГК на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення: річні баланси; звіти про фінансово-господарську діяльність товариства; протоколи ревізійної комісії; протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Як бачимо, перелік інформації, зазначений у господарському кодексі яка надається, ширший. Право на отримання інформації про товариство є одним з головних прав учасника. Лише на підставі повної, достовірної та своєчасної інформації про товариство учасник може прийняти виважене рішення стосовно своєї інвестиції та реалізувати більшість своїх прав.

Згідно з роз'ясненням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2002 р. № 5 "Про порядок застосування пункту "г" статті 10 Закону України "Про господарські товариства Вісник законодавства України. - 2002. - № 49." надання акціонерам інформації про діяльність товариства є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства (ст. 47 Закону "Про господарські товариства").

Для отримання можливості акціонеру ознайомитись з офіційними документами товариства йому необхідно направити до виконавчого органу товариства інформаційний запит. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається в письмовій формі. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації розуміється звернення акціонера (акціонерів) з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність товариства. У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові акціонера, документ та письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Термін вивчення та задоволення запиту щодо надання виконавчим органом товариства інформації визначається ст. 33 Закону України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію".

Акціонери при ознайомленні з документами про діяльність товариства відповідно до ст. 35 Закону "Про інформацію Відомості Верховної Ради України, 1992. - N 48 (01.12.92). - ст. 650." мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо.

Оскарження дій виконавчого органу щодо ненадання, несвоєчасного надання та надання інформації, що не відповідає дійсності, здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до пункту "б" ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

І. В. Спасибо-Фатєєва відзначає подвійність юридичної природи права на дивіденди, що, на її думку, слід враховувати при заявлені вимог про захист відповідного права. Якщо відсутнє рішення про нарахування дивідендів через несвоєчасне скликання загальних зборів або невключення цього питання до порядку денного, акціонер, який вважає, що його права порушені цією обставиною, має право звернутися до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) органів, які суперечать його інтересам, і вимагати в суді проведення в установлені строки загальних зборів для вирішення цього питання. Якщо ж виникли зобов'язальні правовідносини, тобто рішення загальними зборами про виплату дивідендів було прийняте, акціонер може вимагати їх стягнення Спасибо-Фатєєва І.В. Цивільно-правові проблеми акціонерних пра-вовідносин. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. -- Харків, 2000. -- С. 19..

Судова практика дотримується позиції, що право на одержання дивідендів виникає з моменту прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників.

Порядок виплати дивідендів в товаристві з обмеженою відповідальністю визначається його установчими документами та рішеннями вищих органів управління.

У разі відчуження корпоративних прав до набувача переходить право на одержання частини прибутку, який ще не виплачено, якщо інше не передбачено договором. Разом з тим право на одержання частини прибутку, пропорційне до розміру частки, саме по собі може бути предметом договору.

Право на одержання частини майна у разі ліквідації передбачено безпосередньо у понятті корпоративного права і його мають лише учасники підприємницьких товариств.

Відповідно до ст. 21 Закону "Про господарські товариства" грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами у 6-місячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Логічно було б, щоб активи, котрі залишилися після ліквідації, розподілялися між учасниками пропорційно до їх часток. Однак учасники можуть встановити інші правила. Зробити це потрібно в установчих документах.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. Це означає, що такий учасник не вправі розраховувати на одержання нічого іншого, крім того, що він передав товариству у користування. Разом з тим, якщо активів товариства не вистачає для того, щоб погасити борги перед кредиторами, майно, передане товариству в користування, все одно повертається учаснику.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 285..

Стаття 116 ЦК України передбачає право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному капіталі. Перехід прав на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю врегульовано статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства». Учасники такого товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки. Частина друга статті 147 ЦК та частина друга статті 53 вказаного закону надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження.

Абзац другий частини другої статті 147 ЦК передбачає переважне право учасників товариства з обмеженою відповідальністю на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства, що відчужується. Оскільки тут йдеться саме про купівлю, переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, а також обмін цієї частки (її частини).

Відповідно до статті 148 ЦК учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з цього товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.5. Рекомендацій Президії вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.” учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Поняття виходу з господарського товариства являє собою спосіб припинення корпоративних відносин з участю певної особи як її позитивну вольову дію. Учасник, який повідомив товариство про свій намір вийти з нього, з цього моменту набуває права на проведення розрахунків. Цьому праву кореспондують відповідні обов'язки товариства Кравченко С.С. Юридична природа прав учасників господарських товариств: автор. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. -- К., 2007. -- С. 8..

Відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦК рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Це право реалізується в порядку, передбаченому цивільним процесуальним і господарським процесуальним законодавством.

Пункт 2.3. Рекомендацій Президії вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” наголошує, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлене інше.

Законом України від 15 грудня 2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів Відомості Верховної Ради України. - 2007. - N 9. - ст. 77.” до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 1.2. Рекомендацій Президії вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” до виключної компетенції господарських судів відносяться справи у спорах між учасниками (засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав. До корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Cтаттею 128 ЦК, статтями 64, 72 Закону України «Про господарські товариства» передбачено можливість виключення учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства. Згідно з абзацом 4 пункту 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” виключення учасника з ТОВ відповідно до статті 59 Закону “Про господарські товариства” належить до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а не суду.

Підсумовуючи вищесказане можна зробити наступні висновки:

Органи управління товариства з обмеженою відповідальністю - загальні збори учасників товариства, які є його вищим органом, а також виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Ревізійна комісія контролює ці органи.

Загальні збори складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учаснику товариства також надано право передачі повноважень на зборах іншому учаснику або представнику іншого учасника.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Збори очолює голова зборів.

Компетенція загальних зборів визначається в статуті та законах, які регулюють правове положення цього виду товариств.

Головна функція виконавчого органу - здійснення поточного керівництва діяльністю товариства. Він підзвітний загальним зборам учасників. Створення та відкликання виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.

Щодо характеристики правового режиму майна товариств з обмеженою відповідальністю, то можна визначити такі його основні риси:

1. Майно передається товариству учасниками (засновниками) або на праві власності або на праві користування. Речі, що споживаються (гроші, сировина, паливо), мають передаватися учасниками товариству на праві власності, а індивідуально визначені речі (земельні ділянки, будинки, споруди тощо) - як на праві власності, так і на праві користування1.

2. Правовий режим речей, що передаються засновниками (учасниками) обов'язково має чітко визначатися: чи речі є власністю товариства, чи лише перебувають у його користуванні.

3. Гарантійну і стабілізаційну функції у товаристві з обмеженою відповідальністю виконує статутний капітал. Через недосконалість законодавства України кредитори не отримують достатньої гарантії збереження статутного капіталу товариства. Тому доцільно було б врахувати досвід держав з розвинутою ринковою економікою (ФРН, Франція, Австрія).

а) закріпити законодавчо дольову відповідальність учасників у випадку зменшення статутного капіталу нижче заявленої межі при необхідності здійснення виплат кредиторам;

б) заборонити звільнення будь-якого учасника від обов'язку внесення свого вкладу у статутний капітал товариства;

в) ввести солідарну відповідальність учасників за неправильну оцінку вкладів;

г) розробити механізм оцінки вкладів і створити державний орган, який би допомагав оцінювати проблемні для оцінки вклади (об'єкти інтелектуальної власності);

д) законодавчо чітко і конкретно визначити, що може бути вкладом у статутний капітал, виключивши з переліку предмети, які не характеризуються відносною сталістю і несуть великий ризик втрати вартості.

є) зобов'язати товариство підтримувати цілісність статутного капіталу тим майном, вартість якого відносно стійка в часі і ризик її падіння невеликий;

е) дозволити товариству купувати частку учасника лише за рахунок майна, що виходить за межі суми статутного капіталу.

У зв'язку з участю особи у товаристві з обмеженою відповідальністю виникають сукупність прав та відносин - корпоративні права та відносини.

Учасники господарських товариств мають додержуватися установчих документів товариств, а також корпоративних правил, встановлюваних законом, внутрішніми актами товариства та загальноприйнятими актами в корпоративній сфері відносин.

Корпоративні права - це права учасників товариства з обмеженою відповідальністю на одержання певної частки прибутку (дивідендів) і активів у разі ліквідації товариства, на участь в управлінні товариством, а також інші права, передбачені законом та установчим документом товариства, які реалізуються в порядку та на умовах, передбачених законом.

Пропонується внутрішня диференціація майнових та немайнових прав учасників господарських товариств. Перші поділяються на суто майнові (право на дивіденди, право на одержання коштів при виході з господарських товариств, крім акціонерного, та у разі ліквідації товариства, право на викуп акцій) та переважні, що спрямовані на набуття майнових прав.

...