Злочини проти громадського порядку та моральності

Тому предметом злочину можуть бути дикі тварини (тварини, природною середою перебування яких є дика природа, у тому числі ті, що перебувають у неволі чи напіввільних умовах), домашні свійські тварини (тварини, що розводяться та утримуються людиною у помешканні для естетичних потреб та потреб у спілкуванні), сільськогосподарські тварини (тварини, що вирощуються людиною для отримання продуктів та сировини тваринного походження або тваринницької продукції), безпритульні тварини (домашні свійські тварини, що залишились без догляду їх власників або господарів і живуть в умовах цілком або частково створюваних діяльністю людини), лабораторні тварини (тварини, які використовуються для проведення наукових дослідів, експериментів) при порушенні правил „процедури”.

Тобто предметом цього складу злочину можуть бути як дорослі особі, так і молодняк. Не мають кримінально-правового значення наявність чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування в стані природної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан організму тощо. Злочин може вчинятися як стосовно тварин, які перебувають у власності винного, так і будь-яких інших (належних іншим власникам, безгосподарних, диких).

Об'єктивна сторона складу злочину може виражатися у двох формах: 1) знущання над тваринами; 2) нацькування тварин одна на одну.

Знущання - це діяння, що спричиняють страждання тварини зокрема біль, каліцтво, травму, позбавлення місць природного перебування, порушення санітарно-гігієнічних норм утримання, вживання пристосувань, що змушують тварину перебувати у неприродній позі тощо або смерть тварини без застосування методів евтаназії. Воно може мати місце щодо однієї або кількох тварин. Наслідком таких діянь може бути каліцтво або смерть тварини.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони у першій із його форм є спосіб вчинення злочину (застосування жорстоких методів).

Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, вказує на таку ситуацію, коли винний усвідомлював, що завдає тварині особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості ударів, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо) страждань. Тобто сутність жорстоких методів полягає в безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини.

Так на Херсонщині вперше порушено кримінальну справу за звинуваченнями у жорсткому ставленні до тварин. Звинувачення у жорстокому поводженні з тваринами висунуто проти трьох херсонських молодиків, які знаходячись в стані сп'яніння увірвалися на подвір'я вісімдесятирічної бабусі, і закривши стареньку в хаті, повиносили зі стайні алюмінієвий посуд. Хлопці сподівалися заробити 400 гривень, здавши його на брухт. Проте на заваді злочинцям стали дворові собаки. Злочинці розтрощили дворнягам голови. Кримінальна справа порушена за ч. 2 ст. 186 та ч.1 ст. 299 КК(63).

З такою кваліфікацією повністю погодитися не можна, бо, по-перше, відсутні жорстокі методи знущання на тваринами, а, по-друге, винна особа не бажала завдати тварині особливих фізичних страждань. Насильство застосовувалося для усунення перепон після вчинення злочину для втечі.

Враховуючи те, що „жорстокість” це оціночна категорія, мабуть, слід враховувати думку законодавця, який в ст. 7. Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р., визначив загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість.(64)

Нацькування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те, щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.(65)

Згідно ст. 25 вказаного закону забороняється проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин.

Кваліфікований вид злочину - жорстоке поводження з тваринами, в присутності малолітнього. Під малолітньою особою розуміється дитина, якій не виповнилося 14 років. Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що присутня особа є малолітньою, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати.

Суб'єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням, що діяння щодо тварини призводять до її мучення та заподіяння їй фізичного болю. Хуліганський мотив може бути обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони в обох формах злочину (він визначений альтернативно). Тобто особа внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу жорстоко поводиться з тваринами (твариною). Нацькування тварин з хуліганських мотивів може мати місце у побутових умовах: на подвір'ї, у будинку, у спеціальних вольєрах для тримання тварин та ін. Цей злочин визнається вчиненим з хуліганських мотивів, коли знущання над хребетними тваринами відбувається публічно, тобто в присутності інших осіб.

Корисливий мотив визначений альтернативно в другій формі вчинення злочину. Нацькування тварини з корисливих мотивів кваліфікується в разі, коли винний бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (отримати гроші, цінні папери, майно тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок нацькування тварини.

Жорстоке поводження з тваринами, яке грубо порушувало громадський порядок і було обумовлене явною неповагою до суспільства, повністю охоплюється диспозицією ст. 299 КК і додаткової кваліфікації за ст. 296 КК не потребує.

Якщо мотивом скоєння злочину була помста людині (наприклад, вбивство корови сусіда із застосуванням жорстоких методів), а внаслідок злочину заподіяно ще й матеріальну шкоду у великому розмірі потерпілому, дії винного мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 194 КК та 299 КК.

При здійсненні, спочатку, незаконного полювання (незаконного заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом), а потім жорстокого поводження з твариною (тваринами) діяння особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ст. 248 (ст. 249) КК та ст. 299 КК.

Не утворює складу злочину знищення шкідників сільськогосподарського виробництва, заразних та бездоглядних тварин з дотриманням нормативних вимог, а також використання тварин для проведення медичних експериментів та досліджень в спеціальних медичних та інших установах, які мають на це право.

Злочин, передбачений ст. 299 КК слід відмежовувати від ст. 89 КУпАП, що передбачає адміністративну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. На наш погляд, основна відмінність зазначених злочину і правопорушення повинна залежати від характеру та ступеня суспільної небезпечності, а також спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин учиненого діяння(66). Тобто при вчиненні злочину жорстоке поводження з тваринами може супроводжуватися застосуванням жорстоких методів, знущання над тваринами в присутності малолітніх осіб, таким діям характерні хуліганські або корисливі мотиви, наслідком таких діянь може бути загибель або каліцтво тварини.

Більш складним є питання про відмежування жорстокого поводження з тваринами від незаконного полювання, у процесі якого застосовуються заборонені знаряддя і способи, використання яких спричиняє каліцтво тварин, тяжкі фізичні страждання тощо(67).

Наступною кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення дій способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу (ч. 2 ст. 248 КК). До них належать такі прийоми полювання, які мають загальнонебезпечний або винищувальний характер та здатні викликати загибель великої кількості представників дикої фауни: використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин, електричного обладнання тощо.

Тому у судовій та слідчі практиці виникають помилки при кваліфікації таких дій.

Так, до кримінальної відповідальності за незаконне полювання були притягнуті директор радгоспу Б. та голова райсільгоспхімії Д., які недалеко від селища Б. навмисно підпалили з двох сторін очерет. Коли на очах у людей із полум'я стали вибігати палаючі лисиці та кабани, вилітати птахи, Б. та Г. трактором загнали кілька ослаблих кабанів на в'язке місце та вбили їх, наїжджаючи трактором. Кілька кабанів загинули у вогні. Однак факт жорстокого поводження з тваринами кримінально-правової оцінки не отримав ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду(68).

На нашу думку, вчинені дії одночасно містять ознаки злочинів, передбачених статтями 248, 299 КК: порушення правил полювання, тобто полювання в недозволеному для цього місці, а також забороненим способом та з використанням транспортного засобу (ч. 2 ст. 248 КК); та жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК): знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів (завдання тваринам болю, страждань шляхом заподіяння ушкоджень, поранень, впливу термічних факторів тощо). Тому вважаємо, що в цьому випадку дії Б. та Г. необхідно було б кваліфікувати за сукупністю злочинів: ч. 2 ст. 248 та ч. 1 ст. 299 КК(69).

Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК).

Суспільна небезпека цього злочину, на думку В. М. Смітієнко, полягає у тому, що заподіюється шкода фізичному, статевому та іншому вихованню людей, і перш за все підлітків і молоді. Розповсюдження таких творів, на погляд відомого криміналіста, негативно впливає на моральне здоров'я, сприяє прояву шкідливих нахилів, стимулює цинічне ставлення до людей(70).

Родовим об'єктом злочину виступає громадська моральність, тобто система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

Безпосереднім об'єктом виступають моральні засади суспільства в частині розповсюдження інформації, спрямованої на забезпечення поваги гідності особи згідно загальнолюдських цінностей(71). Законодавство України забороняє пропагування культу насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, що пропагує такий культ.

На жаль, суспільство не зовсім серйозно ставиться до суспільної небезпеки такого злочину, як ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (таке саме відношення і до порнографічних предметів). Показовими в цьому аспекті можуть бути результати проведеного в теорії кримінального права опитування по цій проблемі. Так, близько 85% опитаних повідомили, що вони не вважають розповсюдження, таких предметів серед повнолітньої частини населення суспільно небезпечним явищем, за вчинення якого слід встановлювати кримінальну відповідальність. Аналогічну відповідь дали і 70 % опитаних працівників судових і правоохоронних органів.(72)

Предметом злочину є твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Предмет злочину Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості” від 5 листопада 2009 р., був розширений за рахунок творів, що пропагують расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію(73).

Твір, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію повинен мати як фізичну так і інформаційну ознаки. Фізична ознака полягає в тому, що ці твори - це певні речі матеріального світу. В Законі України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. наводиться перелік творів, які є об'єктами авторського права, тобто оригінальних, як оприлюднених, так і не оприлюднених, як завершених, так і не завершених, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо) продуктів творчої праці вчених, письменників, художників, скульпторів тощо(74).

Інформаційна ознака полягає в тому, що ці твори вихваляють застосування грубої фізичної сили як засобу вирішення конфліктів між людьми, сповідують жорстокість і насильство як необхідні умови життєдіяльності суспільства, смакують подробиці вбивств, містять натуралістичні і детальні зображення та описання знущань, тортур, кривавих розправ, жахів, вампіризму, садизму, розкривають технологію насильства і вбивств, методи виготовлення та використання пристосувань для катування тощо.

Також ці твори можуть бути спрямовані на розпалювання расової, національної чи релігійної нетерпимості та дискримінації. Тобто їх інформаційне значення полягає у значному посиленні серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Ця інформація може полягати в публічному підбурюванні до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони представників відповідних етнічних чи расових груп, пропаганді расової, національної, релігійної винятковості або нетерпимості, нарузі над певними історичними та культурними реліквіями національних меншин або титульної нації, забороні відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів, знищенні або пошкодженні пам'ятників чи споруд, які являють собою релігійну або культурну цінність якої-небудь групи населення, примушуванні до відмови від своєї національності тощо. В основі расової, національної ворожнечі чи релігійної нетерпимості лежать антинаукові погляди про неповноцінність людей певної раси, національності, а релігійної ворожнечі або розбрату - хибні уявлення про переваги одного віросповідання над іншим чи однієї конфесії над іншою всередині одного віросповідання.

Так згідно ст. 2 Закону України „Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 р. забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка: пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм; принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей та ін(75).

Тобто твори своїм змістом негативно впливають на свідомість (підсвідомість) людей та руйнують або трансформують їх ставлення до певних категорій, що регулюють міжособистісне спілкування та поведінку людей, тобто до системи етичних норм та правил співжиття, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей.

Ч. 2 ст. 300 окремо виділяє як предмет злочину кіно- та відеопродукцію (вчинення відповідних дій щодо такого предмету є кваліфікуючою ознакою), до якої слід віднести як готові повнометражні та короткометражні кіно- та відеофільми, так і не до кінця змонтовані кінокадри та будь-які інші відеозаписи, що можна відтворити для перегляду і які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Так, згідно ст. 3 Закону України „Про кінематографію” від 13.01.1998 р. ( із змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2003 р.) під фільмом розуміється аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників(76). За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на кіно-, відеофільми тощо.

При цьому, у відповідності до ст. 40 Закону України „Про телекомунікації” 18 листопада 2003 року, оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами. Контроль за дотриманням законодавства при здійснені мовлення вітчизняними телеорганізаціями здійснює Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, що ж стосується програм та передач іноземних телеорганізацій, то в цьому випадку слід керуватись положеннями „Європейської конвенції про транскордонне телебачення” від 5 травня 1989 року. У відповідності до п. „b” ч.1 ст. 7 зазначеної Конвенції, усі відеосюжети програм у тому, що стосується їхніх презентації та змісту, мають поважати гідність людини та основні права інших людей, та, зокрема, вони не повинні бути непристойними і, особливо, неправомірно пропагувати насильство чи спонукати до расової ненависті.

Окремо слід зазначити, що предметом цього злочину, як і злочину, передбаченого ст. 301, можуть бути як оригінали творів, так і копії. Адже саме копії збуваються і розповсюджуються.

Оскільки законодавець прямо не пов'язує настання кримінальної відповідальності за ст. 300 КК з кількістю творів, що пропагують культ насильства або жорстокості, за змістом закону відповідальність настає за вчинення дій щодо не менше двох творів. Це можуть бути як однорідні предмети - тільки три книжки, тільки два відеофільми, так і неоднорідні предмети - одна книжка та один малюнок. Не можуть визнаватися предметом виготовлення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, дані оперативних зйомок, що здійснюються працівниками правоохоронних органів(77).

У кожному випадку для вирішення питання щодо належності творів до таких, що пропагують культ насильства та жорстокості, обов'язковим є призначення і проведення відповідної експертизи.

У теорії кримінального права виникають спірні питання щодо визначення основного та кваліфікованих складів злочинів за ст. 300 КК. Переважна більшість науковців (В.О. Навроцький, В.Т. Дзюба та ін.) вважають, що ч.1 ст. 300 КК передбачає основний склад злочину, а частини 2, 3 ст. 300 КК - кваліфіковані. Однак існує й інша позиція(78).

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 300, має такі форми: 1) ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження; 2) виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення цих творів з тією самою метою; 3) збут чи розповсюдження таких творів; 4) примушування до участі в їх створенні.

Під терміном “ввезення в Україну” слід розуміти фактичне переміщення через митний кордон України творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.

Не можна дії особи додатково кваліфікувати за ст. 201 КК, тому що твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію не є предметом контрабанди. Вони, на переший погляд, охоплюються поняттям „товару” передбаченого п. 39 ст. 1 Митного кодексу України - „це будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності)...”. Проте аналіз ст.ст. 179 та 190 ЦК дозволяє зробити висновок, що майно - це річ матеріального світу, щодо якої можуть виникати цивільні права та обов'язки. Відомо, що твори, які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, як і твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру (ст. 301 КК) не можуть породжувати цивільні права та обов'язки, бо не знаходяться в цивільному обігу.

Тому переміщення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, поза митним контролем чи з приховуванням від нього додаткової кваліфікації за ст. 201 КК не потребують.

Виготовлення полягає як в безпосередньому створенні, так і в копіюванні, іншому відтворенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.

Незаконне виготовлення утворює закінчений склад злочину з моменту, коли особа виготовила хоча б один твір, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.

Під зберіганням, потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням творів, які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання творів, які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, настає незалежно від його тривалості.

Під перевезенням слід розуміти переміщення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, як по території України, так і за її межі будь-яким видом транспорту (автомобільним, залізничним, повітряним тощо).

Іншим переміщенням буде вважатися, наприклад, перенесення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з місця їх зберігання до іншого місця. Іншим переміщенням також охоплюється передача творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію за допомогою світової мережі INTERNET.

Збут творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, полягає у їх оплатному або безоплатному відчуженні (продаж, дарування, передача замість повернення боргу тощо). Для настання відповідальності за збут таких творів достатньо факту збуту хоча б одного твору хоча б одній особі.

Розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, - більш широке за змістом поняття, воно включає як збут предметів злочину, передбачених ст. 300 КК, так і забезпечення платного або безоплатного ознайомлення (поширення) з ними якомога більшої кількості осіб (шляхом демонстрації кінофільму, безплатного або за символічну плату роздавання книжок або плакатів, іншої друкованої продукції тощо). Так, згідно ст. 3 Закону України „Про кінематографію” від 13 січня 1998 р. демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму - професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення.

Примушування до участі в створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, - будь-які дії проти волі особи, спрямовані на те, щоб саме ця особа взяла участь у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (як автор або співавтор книги, комп'ютерної програми, відеофільму, як видавець книги, як редактор програми телебачення, як актор у фільмі тощо). Застосування фізичного насильства не охоплюється диспозицією жодної з частин ст. 300 КК, тому потрібна додаткова кваліфікація дій винного за відповідними статтями Розділу ІІ Особливої частини Кодексу, що передбачає відповідальність за злочини проти життя і здоров'я особи.

Частина друга ст. 300 КК передбачає кваліфіковані склади: 1) вчинення дій, що полягають у збуті неповнолітнім чи розповсюдженні серед них творів, які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію; 2) ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції такого характеру 300 КК.

Для кваліфікації за цією ознакою обов'язковим є наявність умислу особи щодо збуту та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, у тому числі кіно- та відеопродукції, саме неповнолітнім і серед них. Доказом такого умислу може бути достовірність обізнаності винного щодо неповноліття осіб, яким він збував або серед яких розповсюджував твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (наприклад, якщо винний - педагог або однокласник неповнолітніх). Неповнолітніми слід вважати осіб, які на момент вчинення злочину не досягли шістнадцятирічного віку.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 300, додатково характеризується наявністю таких кваліфікуючих ознак - повторності; вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб; вчинення дій, спрямованих на примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.

Згідно з п.15 ППВСУ „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. № 2, під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні відповідних творів (ч. 3 ст. 300 КК) розуміються будь-які умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного (побої, тілесні ушкодження, катування тощо) чи психічного впливу (погрози застосувати насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у його створенні як актор, режисер, оператор тощо.(79).

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 300 КК, незалежно від того, чи була особа судима за раніше вчинений злочин чи ні. Важливо лише мати на увазі загальне положення, що відноситься до поняття повторності: повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за цей злочин була погашена чи знята.

Повторний злочин слід відрізняти від продовжуваного, при якому вчиняються лише тотожні (складові однієї загальної) дії об'єднані однією метою (наприклад, зйомка окремих кіно-епізодів, що пропагують культ насильства і жорстокості під час створення кінофільму).

Вчиненням злочину за попередньою змовою групою осіб визнається вчинення злочину двома і більше особами, які до початку злочину домовилися про його спільне вчинення. При цьому винні особи можуть виступати, як в якості співвиконавців, так і з розподілом ролей.

За змістом закону ці кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 300 КК, матимуть місце лише в разі вчинення винним дій, передбачених ч. 1 та 2 ст. 300 КК. Неодноразове примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, або вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб за цими ознаками кваліфікуватися не можуть. Такі дії, на думку законодавця, повністю охоплюються диспозицією ч. 3 ст. 300 КК.

Суб'єктом досліджуваного злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктом дій з творами, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, вчиненими по відношенню до неповнолітніх або з примушуванням неповнолітніх до участі у створенні відповідних предметів, може бути особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося вісімнадцять років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Як і в ст. 301, законодавець виділив в якості обов'язкової ознаки складу злочину мету - збут або розповсюдження.

Досліджуваний злочин вчинюється, як правило, лише з прямим умислом. Однак, збут чи розповсюдження таких предметів неповнолітнім або примушування неповнолітнього створення таких предметів, може вчинюватися ї з необережності(80). Це стосується випадків, коли винний повинен був усвідомлювати, що така особа не досягла повноліття. Досліджуються особливості інтелектуального та вольового моментів умислу. При цьому особлива увага зосереджується на тому, що при вчиненні злочину особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій, насильницький характер предметів, перелічених у ч.1 та ч.2 ст. 300 КК тощо. Обов'язковою конструктивною ознакою складу злочину, який досліджується, є мета. Вона визначена як збут і розповсюдження. При відсутності цієї мети відсутній і склад злочину.

Про умисел на збут творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці твори, так й інші обставини, зокрема: значна їх кількість; спосіб упакування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама цими творами не цікавиться, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких творів настає незалежно від їх кількості.

Незаконне проникнення в комп'ютерну систему з метою поширення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію або незаконне розміщення цих творів на чужих сайтах, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за ст. 300 та ст. 361 КК.

Размещено на Allbest.ru