Господарські договори

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.



Форма договору концесії

Договір концесії укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми договору -- такий договір вважається не дійсним.

Договір концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правовласника.

Якщо правовласник зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Договір комерційної субконцесії

У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правовласником комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених з правовласником або визначених договором концесії.

Користувач та субкористувач відповідають перед правовласником за завдану йому шкоду солідарно.

Визнання недійсним договору комерційної концесії наслідком є недійсність договору комерційної субконцесії.

Обов'язки правовласника

Правовласник зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Правовласник також зобов'язаний:

· забезпечити державну реєстрацію договору;

· надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні, та підвищенні кваліфікації працівників;

· контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються, (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Обов'язки користувача

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії користувач зобов'язаний:

· використовувати торговельну марку та інші позначення правовласника визначеним у договорі способом;

· забезпечити віповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (надаються, виконуються) правовласником;

· дотримуватись інструкцій, та вказівок правовласника спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав, використанню цих прав гіравовласником;

· надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи, замовляючи товари (роботи, послуги)безпосередньо у правовласника;

· інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень товаровласника за договором комерційної концесії;

· не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Особливі умови договору комерційної концесії

В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема:

· обов'язок володільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватись від власної аналогічної діяльності на цій території;

· обов'язок користувача не конкурувати з право володільцем на території на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих володільцем прав;

· обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від (конкурентів) правоволодільця;

· обов'язок право користувача погоджувати з право володільцем місце розташування приміщень для продажу товару (виконання робіт, надання послуг) передбаченого договором, а також їх внутрішнє та зовнішнє оформлення;

· умова договору, відповідно до якої право володілець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною;

· умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.



Відповідальність правовласника за вимогами, що пред'являються до користувача

Правововласник несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача, як виробника продукції (товарів) правовласника, правовласник відповідає солідарно з користувачем.

Право користувача на складення договору комерційної концесії на новий строк

Користувач, який належним чином використовував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

Законом можуть бути встановлені умови, за яких правовласник може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.

Припинення договору комерційної концесії

Зміна договору комерційної концесії допускається на підставі статей 651-654 Цивільного кодексу України.

У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до ст. 1118 Цивільного кодексу України, якщо не доведуть, що третя особа знала чи могла знати про зміну договору раніше.

Кожна із сторін договору комерційної концесії, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.

Дострокове розірвання договору комерційної концесії, укладеного на визначений строк, а також розірвання договору без визначення строку підлягають державній реєстрації.

При оголошенні правовласника або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договір комерційної концесії припиняється.



ДОГОВОРИ ПРО ПОСЛУГИ

Загальні положення

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цього правила можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг.

Виконання договору про надання послуг

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Плата за договором про надання послуг

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.



Відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про безоплатне виконання послуг

За договором про безоплатне виконання послуг замовник зобов'язаний відшкодовувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору, а також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника чи внаслідок непереборної сили, він відшкодовує виконавцеві фактичні витрати.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншим нормативно-правовими актами.

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг

Збитки, завдані замовнику невиконанням або не належним виконанням договору про надання послуг за плату підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при виконанні підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.



Розірвання договору про надання послуг

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та підставах, встановлених Цивільним кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Договір підряду

За договором підряду, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку. Ремонт речі та виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Договори підряду можуть укладатися на:

· на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду);

· на виконання проектних і досліджувальних робіт;

· виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва.

Господарські договори у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватись на основі договорів поставки.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати об'єкт у встановлений договором строк відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підрядникові проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом і оплатити їх. Договір підряду укладається на:

· на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів;

· будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт;

· виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами, технологічними, енергетичними, електротехнічними та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати:

· найменування сторін; місце і дату укладення;

· предмет договору (найменування об'єкта), обсяги і види робіт, передбачених проектом;

· строки початку і завершення будівництва, виконання робіт, права і обов'язки сторін;

· вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт);

· порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва;

· режим контролю якості робіт і матеріалів замовником;

· порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки;

· страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків);

· регулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Генеральний підрядник і субпідрядник

Договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним, двома і більше підрядниками.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками -- як замовник.

Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатись замовником з відповідними спеціалізованими підприємствами.

Права замовника

Замовник має право, не втручатись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

У разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляється неможливим чи значно ускладненими.

Недоліки виконання робіт чи матеріалів допущених з вини підрядника або субпідрядника, повинні бути усунені підрядником за свій рахунок.

Розрахунки за договором підряду

У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис. Підрядник зобов'язаний своєчасно повідомити про це замовника. Якщо підрядник своєчасно не повідомив про це замовника, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник його зменшення. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника -- розірвання договору в установленому порядку.

Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові зумовлену у договорі ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо така виплата і розмір авансу передбачені договором.

У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані до к консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.

Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, не одержані доходи) в сумі не покриті штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Недоліки виявлені при прийнятті робіт (об'єкта), підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок у строки погоджені з замовником. У разі порушення строків підрядник несе відповідальність передбачену договором.

Позовна давність для вимог, що випливають з неналежної якості робіт визначається з дня прийняття роботи замовником і становить:

· один рік -- щодо недоліків некапітальних конструкцій, а у разі, якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, -- два роки;

· три роки --- щодо недоліків капітальних конструкцій, а у разі, якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи -- десять років;

· тридцять років щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.

Якщо договором підряду або законодавством передбачено надання гарантій якості і недоліки виявлено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня виявлення недоліків.

Умови укладання та виконання договорів підряду на капітальне будівництво

Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються та виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Договори підряду на капітальне будівництво за участі іноземних суб'єктів господарювання, укладаються і виконуються в порядку передбаченому Цивільним кодексом, міждержавними угодами, а також особливими умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.



ТРАНСПОРТНІ ДОГОВОРИ

Загальні положення про перевезення

Перевезення -- це один із видів послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Перевезенням вантажу, пасажирів, багажу, пошти визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт та інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначається Господарським кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.



Договір перевезення вантажу

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник -- подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори:

· довгостроковий -- на залізничному і морському транспорті;

· навігаційний -- на річковому транспорті (внутрішньому флоті);

· спеціальний -- на повітряному транспорті;

· річний -- на автомобільному транспорті.

Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умовами перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні

За договором перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом. Відносини перевізників підчас перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод встановлюється транспортними кодексами та статутами.

Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк передбачений кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставлення вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення строку сталось не з його вини.

Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення строків доставки в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності, за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.



Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних статутах чи кодексах можуть передбачені випадки, коли така відповідальність може бути покладена на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

· у разі втрати або нестачі вантажу -- в розмірі вартості, який втрачено або не вистачає;

· у разі пошкодження вантажу -- в розмірі, на яку зменшилася його вартість;

· у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. У разі, якщо вантаж за втрату якого перевізник заплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Порядок вирішення спорів щодо перевезень

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення обов'язковим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій -- протягом сорока п'яти днів.

Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезенням у прямому змішаному сполученні -- протягом шести місяців.

Претензії щодо сплати штрафу або премії мають бути розглянуті протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено і відповідь на неї не одержано в строк, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Що до спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Договір перевезення пасажира та багажу

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу -- також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідного квитка та багажної квитанції.



Права пасажира

Пасажир має право:

· одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

· провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

· перевозити з собою одну ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

· зробити не більше одної зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби -- на весь час хвороби;

· відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка -- залежно від строку здавання квитка згідно з правилами встановленими транспортними кодексами (статутами);

· отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаному у транспортному документі (квитку) маршрутом.

Договір чартеру (фрахтування)

За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи в кількох транспортних засобах на один або кількох рейсів перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим правовим актам.

Порядок укладення договорів чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюється транспортними кодексами (статутами).



Договір транспортної експедиції

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань пов'язаних з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг необхідних для доставки вантажу (його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, виконання митних формальностей тощо).

Плата за транспортне експедирування здійснюється за цінами визначеними у договорі відповідно до закону.

Договір страхування

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особа визначеній у договорі певну грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути:

· майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

· володіння, користування і розпоряджання майном (майнове страхування);

· відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

По формі страхування має укладатися у письмовій формі, з видачею страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Договір позики

За договором позички одна сторона (позикодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Форма договору позички

Договір позички речі між фізичними особами може укладатися усно.

Договір позички між юридичними особами, а також між юридичними і фізичними особами укладається у письмовій формі.

Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (її окремої частини) укладається у письмовій формі на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Договір позички транспортного засобу у якому однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позичкодавцем може бути юридична або фізична особа. Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.

Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків.

Строк договору позички -- якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.

Обов'язки користувача Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання звичайного стану речі переданої йому у користування.

Користувач зобов'язаний:

· користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

· користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

· повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була в момент її передання.

Розірвання договору позички

Користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніше як за сім днів до повернення речі.

Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

· з непередбаченими обставинами річ стала потрібна йому самому;

· користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

· річ самочинно передана у користування іншій особі;

· в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання строку користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Кредитний договір

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором позики одна сторона передає другій стороні, грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей, визначених родовими ознаками.



Форма кредитного договору

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є недійсним.

Відмова від кредиту

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту, кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Комерційний кредит

Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися наданням кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт, послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлене законом.



Розрахункові відносини (загальні відносини)

Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у готівковому або паперовому вигляді.

Розрахунки між юридичними особами, а також за участю фізичних осіб пов'язаних із здійснення ними підприємницької діяльності провадяться у безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Види безготівкових розрахунків

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони в договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Безготівкові розрахунки провадяться через банки, в яких відкрито відповідні банківські рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється Цивільним кодексом, законом та банківськими правилами.

Договір банківського рахунка

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власникові рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися тими коштами.

Банк немає права контролювати та визначати напрямки використання грошових коштів клієнта, та встановлювати інші не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цих правил застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуватись до кореспондентських рахунків, та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Депозитний договір

Депозитний договір це один із видів банківських операцій, полягає у залученні коштів у вклади та розміщенні ощадних (депозитних) сертифікатів.

Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства.

Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

Договір доручення

За договором доручення одна сторона (довірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строки дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є виключне право повіреного.

Строк договору доручення

Договором доручення може бути визначений строк протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Повірений має право на оплату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення.

Виконання доручення

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповідь на свій запит. У цьому випадку повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки це стане можливим. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений повинен особисто виконати дане йому доручення. Він має право:

· передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі, повірений відповідає лише за вибір замісника;

· довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого вибрав повірений; якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та вчинені ним дії;

· якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Обов'язки повіреного

Повірений зобов'язаний:

· повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

· після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Обов'язки довірителя

Довіритель зобов'язаний:

· видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором;

· відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;

· негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення;

· виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.



Припинення договору доручення

Договір доручення припиняється на загальних підставах:

· відмови довірителя або повіреного від договору;

· визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

· смерті довірителя або повіреного;

· довіритель або повірений мають право відмовитись від договору доручення у будь-який час;

· якщо довірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніше, як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитись від договору без попереднього повідомлення про це повіреному.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну суму грошей на рахунок визначеної особи (одержувача) у цьому чи іншому банку у строк встановлений законом або іншими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаєм ділового обороту.

Це правило застосовується також до відносин пов'язаних з перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним мають відповідати вимогам, встановлених законом і банківськими правилами.

Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку.

Договір комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Комітент може бути зобов'язаний утримуватись від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується купити або продати майно, є умови про це майно та його ціну.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

Якщо договором комісії розмір плати не визначений вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін на такі послуги.

Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії, комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Субкомісія

За згодою комітента комісіонер має право укласти договір з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.

За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов 'язки комітента.

У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента.

Комітент не має права вступати у відносини з субкомісіонером без згоди комісіонера.

Виконання договору укладеного комісіонером з третьою особою

Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права і тоді, коли комітент був названий у договорі, або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом, за невиконання третьою особою договору укладеного нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання цього договору (делькредере).

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим.

Право власності комітента -- майно придбане комісіонером за рахунок комітента є власністю комітента.

Звіт комісіонера

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Договір консигнації

За договором консигнації одна сторона (консигнант) доручає другій стороні (консигнатору) продати від свого імені, але за рахунок консигнанта товари розташовані за кордоном. Консигнант -- юридична чи фізична особа, яка дає доручення на організацію консигнаційної торгівлі. Консигнатор -- юридична чи фізична особа, яка прийняла на себе виконання доручення по виконанню угод на продаж товарів.

Договори про спільну діяльність (загальні положення)

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спеціальних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття збитків та витрат учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Вкладом учасника (простого товариства) вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція, інше майно, професійні та інші знання, навички, вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Спільне майно учасників

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлене договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах всіх учасників і є їх спільним майном.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна може бути доручено ним одному з учасників.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди -- у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюється договором простого товариства.

Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями

Якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.

Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності, учасники товариства відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Припинення договору простого товариства

Договір простого товариства припиняється, у разі:

· визнання учасника недієздатним;

· безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

· оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

· смерті фізичної особи-учасника або ліквідації юридичної особи учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

· відмова учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

· спливу строку договору простого товариства;

· виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

· досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та/або користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

...