Кримінальне провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальне провадження



Зміст

1. Поняття і завдання кримінального провадження

2. Процесуальна форма: поняття і значення

3. Процесуальні гарантії: поняття, види, значення

4. Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти

5. Стадії кримінального процесу України

6. Історичні форми кримінального процесу

7. Джерела кримінального процесуального права України

8. Чинність кримінального процесуального закону в часі, просторі і за колом осіб

9. Засади верховенства права і законності в кримінальному процесі

10. Засада доступу до правосуддя

11. Засада презумпції невинуватості

12. Засада свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї

13. Засада гласності і відкритості судового провадження

14. Засада забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист

15. Засада безпосередності дослідження судом показань, речей і документів

16. Засада забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій і бездіяльності

17. Засада диспозитивності у кримінальному провадженні

18. Засада змагальності сторін обвинувачення і захисту

19. Засада державної мови кримінального провадження

20. Засада розумності строків кримінального провадження

21. Засада недоторканності житла чи іншого володіння особи

22. Засади таємниці спілкування та невтручання у приватне життя

23. Засада забезпечення права на свободу та особисту недоторканність

24. Повноваження суду у кримінальному провадженні. Законний склад суду

25. Слідчий суддя, його повноваження під час досудового розслідування

26. Прокурор, його функції та повноваження в кримінальному процесі

27. Слідчий, його повноваження

28. Керівник органу досудового розслідування, його повноваження

29. Підстави для відводу судді, прокурора, слідчого і порядок його здійснення

30. Підозрюваний: поняття, права та обов'язки

31. Обвинувачений: поняття, права та обов'язки

32. Потерпілий: поняття, права та обов'язки

33. Захисник. Його права та обов'язки

34. Цивільний позивач і цивільний відповідач: поняття, права та обов'язки

35. Поняття доказів та їх процесуальних джерел

36. Належність і допустимість доказів

37. Предмет доказування в кримінальному провадженні. Особливості предмету доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

38. Процес доказування в кримінальному провадженні, його елементи. Обов'язок доказування

39. Класифікація доказів та їх процесуальних джерел

40. Свідки та їх показання в кримінальному процесі

41. Показання потерпілого, їх предмет, значення та оцінка

42. Показання підозрюваного, їх предмет, значення та оцінка

43. Показання обвинуваченого, їх предмет, значення та оцінка

44. Показання експерта, їх предмет, значення та оцінка

45. Висновок експерта, його зміст, значення та оцінка

46. Речові докази: поняття, види, значення та оцінка

47. Документи як джерела доказів

48. Процесуальні строки та процесуальні витрати у кримінальному провадженні

49. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види та загальні правила застосування

50. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення

51. Поняття та види запобіжних заходів

52. Тримання під вартою як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування

53. Строки тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою і порядок їх продовження

54. Підстави та порядок обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд

55. Особисте зобов'язання як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування

56. Особиста порука як запобіжний захід. Підстави та порядок її обрання, зміни і скасування

57. Домашній арешт як запобіжний захід

58. Застава як запобіжний захід

59. Відсторонення підозрюваного, обвинуваченого від посади як захід забезпечення кримінального провадження

60. Виклик слідчим і прокурором, судовий виклик і привід як заходи забезпечення кримінального провадження

61. Накладення грошового стягнення як захід забезпечення кримінального провадження

62. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом як захід забезпечення кримінального провадження

63. Тимчасовий доступ до речей і документів як захід забезпечення кримінального провадження

64. Арешт майна і тимчасове вилучення майна як заходи забезпечення кримінального провадження

65. Приводи і підстави для початку досудового розслідування. Відомості, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань

66. Підслідність органів досудового розслідування: поняття, види, характеристика

67. Доручення слідчого оперативному підрозділу

68. Здійснення досудового розслідування слідчою групою. Міжнародна слідча група

69. Строки досудового розслідування. Порядок продовження строків досудового розслідування

70. Підстави та порядок об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування

71. Поняття та види слідчих (розшукових) дій. Загальні вимоги до їх проведення

72. Участь спеціаліста в проведенні слідчих(розшукових) дій

73. Порядок виклику і допиту свідків і потерпілих слідчим

74. Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків і потерпілих

75. Одночасний допит кількох осіб (очна ставка): поняття, мета, процесуальний порядок проведення

76. Пред'явлення для впізнання осіб, речей: поняття, підстави та порядок проведення

77. Особливості проведення допиту, пред'явлення для впізнання в режимі відеоконференції під час досудового розслідування

78. Обшук. Його мета, види, підстави та порядок проведення

79. Огляд. його види, мета, порядок проведення

80. Освідування: поняття, мета, види, підстави та порядок проведення

81. Слідчий експеримент, його мета і порядок проведення

82. Підстави для проведення експертизи під час досудового розслідування. Порядок залучення експерта

83. Первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна експертизи

84. Порядок отримання зразків для експертизи. Особливості негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження

85. Ексгумація трупа: поняття, мета, підстави та порядок проведення

86. Поняття та види негласних слідчих(розшукових) дій. Засоби, які використовуються під час проведення негласних слідчих(розшукових) дій

87. Підстави для винесення слідчим, прокурором постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії

88. Підстави, порядок і строки розгляду слідчим суддею клопотання слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії

89. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій

90. Заходи щодо захисту інформації, одержаної в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій

91. Використання результатів негласних слідчих(розшукових) дій у доказуванні та в інших цілях

92. Підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із втручанням у приватне спілкування

93. Підстави та порядок обстеження слідчим публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

94. Підстави та порядок здійсненна слідчим контролю за вчиненням злочину

95. Підстави та порядок повідомлення особі про підозру. Зміст письмового повідомлення про підозру

96. Підстави та порядок зміни підозри під час досудового розслідування

97. Підстави та порядок зупинення і відновлення досудового розслідування

98. Підстави та порядок оголошення розшуку підозрюваного

99. Форми закінчення досудового розслідування

100. Підстави та порядок закриття кримінального провадження слідчим, прокурором. Оскарження постанови про закриття кримінального провадження

101. Порядок закінчення досудового розслідування складанням обвинувального акту Відкриття матеріалів іншій стороні

102. Зміст обвинувального акту. Реєстр матеріалів досудового розслідування та інші додатки до обвинувального акту

103. Оскарження дій, рішень і бездіяльності слідчого, прокурора

104. Оскарження ухвал слідчого судді

105. Поняття, значення і види підсудності

106. Питання, які розглядаються суддею у стадії підготовчого провадження. Порядок розгляду і вирішення цих питань

107. Незмінність складу суду. Запасний суддя

108. Наслідки неприбуття до суду сторін, потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників

109. Наслідки неприбуття до суду перекладача, експерта, спеціаліста, свідка

110. Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення і висунення додаткового обвинувачення в суді

111 Відмова прокурора від державного обвинувачення: підстави, порядок, наслідки

112 Обов'язки присутніх в залі судового засідання. Заходи, які вживаються до порушників порядку в судовому засіданні

113. Журнал судового засідання, його зміст і значення. Фіксування судового процесу технічними засобами

114. Підготовча частина судового засідання, її значення і зміст

115. З'ясування обставин та перевірка їх доказами під час судового розгляду, його значення і зміст

116. Підстави та порядок проведення експертизи в суді. Допит експерта

117. Порядок виклику і допиту судом свідків, потерпілих, обвинуваченого. Оголошення їх показань

118. Проведення судом процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового розгляду

119. Судові дебати, їх зміст і значення. Репліки учасників судових дебатів

120. Поняття, значення і види вироку суду

121. Законність і обґрунтованість вироку. Зміст вироку

122. Порядок ухвалення і проголошення вироку

123. Роз'яснення судового рішення судом

124. Особливості провадження в суді притяжних

125. Особи, які мають право на апеляційне, касаційне оскарження судових рішень

126. Вимоги до апеляційної , касаційної скарги

127. Порядок і строки апеляційного, касаційного оскарження

128. Порядок апеляційного, касаційного розгляду. Письмове апеляційне провадження

129. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали суду в апеляційному, касаційному провадженні

130. Ухвала, вирок суду апеляційної інстанції, їх зміст

131. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку

132. Суди, які розглядають кримінальні справи в апеляційному і касаційному порядку

133. Результати судового розгляду в апеляційній та касаційній інстанціях

134. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

135. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

136. Видача особи(екстрадиція) у кримінальному процесі України

137. Підстави та порядок надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах

138. Перейняття кримінального переслідування: поняття, підстави, умови та порядок здійснення

139. Особливості кримінального провадження на підставі угод

140. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

141. Особливості досудового розслідування і судового розгляду щодо проступків

142. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

143. Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

144. Особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність

145. Набрання судовим рішенням законної сили. Обов'язковість судового рішення

146. Порядок звернення судового рішення до виконання

147. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку

148. Порядок вирішення судом питань, пов'язаних з виконанням вироку



1. Поняття і завдання кримінального провадження

Крим. процес (від лат. criminalis - злочинний, і process - просування) - це: а) діяльність фіз., юр. осіб, врегульована нормами КПП, і направлена на виконання завдань крим. провадження; б) навч. дисцип., яка вивчає теорію, практичну сторону цієї діяльності, науку та норми права; в) галузева юр. наука (аналізує, узагальнює, систематизує досвід крим.-процес. діяльності, актуальні проблеми правозастосування, практику правоохоронних органів і суду, розробляє науково-практичні рекомендації, принципи, історію, зарубіжний досвід).

Крим. провадження - досудове розслідування і судове провадження, процес. дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого ЗУ про крим. відповідальність. Крим. судочинство = крим. процес.

Завдання крим. процесу: 1) захист особи, сусп. та держ. від крим. правопорушень (проблема - КПК не здійснює превентивну f); 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників крим. провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб:

а) кожен, хто вчинив крим. правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини; б) жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений; в) жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу; г) до кожного учасника крим. провадження була застосована належна правова процедура.

2. Процесуальна форма: поняття і значення

Крим.-процес. форма - передбачений крим.-процес. законом порядок крим.-процес. діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також гр-н та юр. осіб, залучених до цієї діяльності, а також і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій, прийняття , оформлення і звернення до виконання процесуальних рішень. Крим.-процес. форма - визначена КПЗ: 1) система процес. інституів і правил; 2) послідовність стадій крим. процесу; 3) сукупність процес. вимог, що ставляться до учасників судочинства.

Вона встановлює: 1) засади найбільш доцільної процедури здійснення повноважень учасників; 2) способи та строки вчинення процес. дій; 3) порядок прийняття та оформлення процес. рішень.

Особливу (диференційовану) форму провадження передбачено:

1) на підставі угод;

2) у формі приватного обвинувачення;

3) щодо нардепів; 4) судді КСУ, проф. судді, присяжного і народного засідателя; 5) Уповноваженого ВРУ;

6) Голови Рахункової палати, його заступників, головного контролера та секретаря; 7) депутата місцевої ради; 8) адвоката; 9) Генпрокурора та його заступника. Тут є відмінності під час проведення певних процес. дій. Напр., обшук в приміщенні адвокатського об'єднання - за участі представника ради адвокатів регіону; обов'язкова участь захисника у справах неповнолітніх. Значення - надання додаткових гарантій окремим особам.

Ознаки крим.-процес. форми: 1) точне встановлення порядку діяльності держ. органів; 2) надання зацікавленим особам права участі у процесі з метою охорони своїх прав та інтересів; 3) спец. гарантії дотримання прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у справі; 4) забезпечення прийняття рішення відповідно до закону та на підставі фактів, які встановлені в суді.

Особливості крим.-процес. форми: 1) переважність принципу імперативності; 2) забезпечення поведінки учасників заходами держ. примусу; 3) залежність хар-теру примусу від сусп. небезпечності злочину; 4) наявність інституту досудового розслідування; 5) правосуддя як єдиний спосіб покладання крим. відповідальності на винного; 6) наявність інституту захисту прав та законних інтересів обвинуваченого; 7) обов'язковість прокурорського нагляду.

3. Процесуальні гарантії: поняття, види, значення

Крим.-процес. гарантії -- визначені процес. законом засоби забезпечення ефективного функціонування крим. процесу.

Види: 1) врегульованість законом; 2) засади крим. провадження; 3) крим.-процес. форма; 4) права і обов'язки учасників крим. провадження; 5) заходи забезпечення крим. провадження; 6) відомчий контроль; 7) прокурорський нагляд; 8) судовий контроль; 9) юр. відповідальність учасників крим. провадження; 10) вимога обгрунтованості процес. рішень і ускладнений порядок прийняття окремих (обшук, взяття під варту); 11) право на оскарження рішень, дій/бездіяльності органів і посадових осіб, які ведуть процес. Проблема - між процес. гарантіями досягнення мети правосуддя в крим. справах і процес. гарантіями прав і свобод людини і гр-нина не має бути суперечностей.

Значеня - забезпечує реальне втілення у життя прав і законних інтересів усіх учасників крим. процесу та всіх осіб, що беруть участь у справі, і тим самим є загальною гарантією правосуддя в крим. справах.

4. Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти

Крим.-процес. f - види крим.-процес. діяльності, що відрізняються безпосереднім завданням, яке досягається в результаті провадження у справі. Крим.-процес. f - напрямки діяльності S крим. процесу, обумовлені їх роллю, призначенням і завданням у провадженні.

Ознаки: 1) пов'язані між собою; 2) спрямовані на досягнення єдиного результату; 3) можуть виконуватися 1 S одночасно (прокурор - нагляд і обвинувачення); 4) обвинувачення передує захисту і правосуддю; 5) підтримання цивіл. позову не може передувати правосуддю; 6) не охоплюють всіх учасників процесу; 7) здійснюються не на всіх стадіях процесу.

Види: 1) обвинувачення, 2) захист, 3) правосуддя. Елькінд виділяє 6: 1) обвинувачення; 2) захист; 3) правосуддя; 4) попереднє розслідування; 5) побічна f (цивіл. позивач/відповідач та їх представники); 6) допоміжна f (особи, які сприяють - свідки, поняті, перекладачі, спеціалісти, експерти).

Сторони крим. провадження: а) з боку обвинувачення: 1) слідчий; 2) керівник органу досудового розслідування; 3) прокурор; 4) потерпілий; 5) представник ф законний представник потерпілого;

б) з боку захисту: 1) підозрюваний; 2) обвинувачений (підсудний); 3) засуджений/виправданий; 5) особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів мед./ виховного хар-теру або вирішувалося питання про їх застосування; 6) їх захисники та законні представники.

5. Стадії кримінального процесу України

Стадія кримінального процесу - відносно відокремлена частина процесу, що 1) має своє завдання; 2) регулюється своїми процес. нормами; 3) має своїх учасників.

Система: 1) досудове розслідування (загальне правило - відбувається завжди); 2) підготовче провадження (І стадія, яка відбувається в суді); 3) судовий розгляд (центральна частина - суд приймає рішення); 4) провадження в суді апеляційної інстанції; 5) провадження в суді касаційної інстанції; 6) провадження у ВСУ; 7) провадження за нововиявленими обставинами; 8) виконання судового рішення.

6. Історичні форми кримінального процесу

Форма крим. процесу - структура крим.-процес. діяльності, механізм її організації, що відображає джерело руху, розвитку судочинства та визначає процес. статус його учасників. Джерело руху - той, хто ініціює крим. процес (потерпілий, держ. тощо).

Типологізація крим. процесу: І) морфологічна типологія (теоретичне уявлення про ідеал + реально існуючі типи): 1) змагальний крим. процес (на ранніх етапах потерпілий перед арбітром ініціював процес, шукав винного, привозив його до арбітра і починалось змагання, навіть поєдинок. Потім королі почали думати, що вони теж можуть приймати рішення про притягнення до відповідальності. Так виникає обвинувальний процес); 2) обвинувальний;

ІІ) ідеальна типологія (відсторонена від історичної реальності): 1) змагальний процес (наявність сторін; розмежування процес. f; пасивна роль суду в доказуванні; рівноправність сторін - стародавні Греція, Рим, Русь); 2) інквізиційний/розшуковий (сторін немає, сторони нерівноправні, "цариця" доказів - визнання своєї вини, активна роль суду в доказуванні - імперський Рим, всі середньовічні країни); 3) змішаний (поєднання попередніх типів з можливою перевагою 1 з них в цілому або на певні стадії. З'явл. у Франції після революції 1789 р.);

ІІІ) історична типологія: 1) розшуковий (церква, прокуратура, спец. посадові особи; змагання не було. Ініціатива - від держ.); 2) обвинувальний (наближених до змагання, де ініціатива виходить від приватної особи).

Підвиди обвинувальної форми крим. процесу: 1) приватно-правовий; 2) публічно-позовний (на 1 плані публ. інтереси, але є сторони, які можуть змагатися. Питання ініціації виходять з публ. інтересів); 3) публічно-змагальний (наш законодавець намагався його досягти, але не зміг).

7. Джерела кримінального процесуального права України

Джерело права - засіб зовн. об'єктивізації (вираження) норм права. Джерела КПП - система засобів зовн. вираження норм КПП.

Види (за юр. силою): 1) КУ; 2) м-п акти; 3) ЗУ; 4) підзаконні акти.

КУ - Основний Закон Укр., що закріплює сусп.-політ. і держ. устрій, права, свободи та обов'язки гр-н Укр. ЗУ та ін. н-п акти приймаються на основі Конституції і мають їй відповідати. Закріплює принципи судочинства та основн моменти притягнення особи до крим. відповідальності.

М-п акти - м-п договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, є частиною нац. закон-ства. Напр., Загальна декларація прав людини; Європейська конвенція про видачу правопорушників; Конвенція про передачу засуджених осіб, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод тощо. ЗУ - кодифіковані та не кодифіковані. Кодифіковані - КПК. Некодифіковані - ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", "Про прокуртуру", "Про ОРД", "Про міліцію", "Про СБУ", "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" тощо.

Підзаконні акти - акти КМУ; акти міністерств і відомств.

8. Чинність кримінального процесуального закону в часі, просторі і за колом осіб

Дія в просторі: 1) крим. провадження в Укр. здійснюється з підстав та в порядку, передбачених КПК, незалежно від місця вчинення к-п порушення; 2) КПЗ Укр. застосовується також при здійсненні провадження щодо к-п порушень, вчинених на території дип. представництва чи консульської установи Укр. за кордоном; 3) на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами Укр. під прапором або з розпізнавальним знаком Укр., якщо це судно приписано до порту, розташованого в Укр.

Винятки: 1) якщо міжнар. договорами Укр. передбачено поширення юрисдикції Укр. на особовий склад ЗСУ, який перебуває на території ін. держ., то провадження щодо к-п порушень, вчинених на території ін. держ. стосовно такої особи, здійснюється в порядку КПК Укр.; 2) при виконанні на території Укр. окремих процес. дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держ. у рамках міжнар. співробітництва застосовуються положення КПК. На прохання компетентного органу іноземної держ. під час виконання на території Укр. таких процес. дій може застосовуватися процес. закон-ство іноземної держ., якщо це передбачено міжнар. договором Укр., а за відсутності такого - якщо таке прохання не суперечить закон-ству Укр.

Дія в часі: 1) процес. дія проводиться, а процес. рішення приймається за правилами КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття рішення; 2) допустимість доказів визначається КПК, чинним на момент їх отримання.

Дія КПЗ за колом осіб: 1) крим. провадження за правилами КПК здійснюється щодо будь-якої особи, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 6 КПК; 2) особливості крим. провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 КПК.

Крим. провадження щодо особи, яка користується дип. імунітетом, може здійснюватися за правилами КПК лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держ. (міжнар. орг.), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому закон-ством Укр. та міжнар. договорами.

9. Засади верховенства права і законності в кримінальному процесі

Верховенство права - крим. провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, за яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держ. Принцип верховенства права у крим. провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Закріплення: 1) КПК; 2) КУ; 3) м-п акти.

Зміст: 1) єдність змісту і форми права; 2) консенсус із моральними засадами сусп.; 3) демократизм; 4) рівність перед законом; 5) правова визначеність; 6) пропорційність; 7) гарантування захисту від довільного втручання держ. у життя особи.



10. Засада доступу до правосуддя

Доступ до правосуддя і обов'язковість судових ріщень - кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому КПК. Якщо ін. не передбачено КПК, здійснення крим. провадження не може бути перешкодою для доступу особи до ін. засобів правового захисту, якщо під час крим. провадження порушуються її права, гарантовані КУ та міжнар. договорами.

Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному КПК, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території Укр.

Закріплення: 1) КПК; 2) ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"; 3) м-п акти.

Зміст - підкреслене.

11. Засада презумпції невинуватості

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана крим. покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні злочину не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Закріплення: 1) ст. 62 КУ; 2) КПК; 3) КК; 4) м-п акти.

12. Засада свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї

Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів і членів сім'ї - жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні злочину або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею злочину. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї злочину.

Закріплення: 1) ст. 63 КУ (особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом); 2) КПК; 3) м-п акти.

13. Засада гласності і відкритості судового провадження

Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами - учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у крим. провадженні, якщо суд вирішив питання про їх права чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді усної/письмової інфи щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процес. рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інфи про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

Крим. провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення крим. провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження чи його окремої частини лише у випадках: 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; 2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та недоторканості особи; 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у провадженні.

Особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та ін. повідомлень можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні, якщо слідчий суддя, суд не прийме рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні на підставі п. 3 ч. 2 цієї ст.

Крим. провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених КПК. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та ін. учасники крим. провадження.

Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інфи, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.

14. Засада забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист

Забезпечення права на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом'якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів. Включає:

- права, які підозрюваний (обвинувачений) може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, в тому числі участі в допитах інших підозрюваних (обвинувачених), потерпілих, свідків та експертів у суді, подачі скарг на дії й рішення слідчого, прокурора, слідчого судді й суду (див. коментар до ст. 42 КПК);

- права, які можуть здійснюватися підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов'язків цих осіб (див. коментар до статей 44-54 КПК);

- наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді й суду обов'язків сприяти підозрюваному (обвинуваченому) в реалізації його права на захист, роз'яснювати йому права й обов'язки (зокрема, забезпечити участь захисника, надати у встановлених законом випадках для ознайомлення необхідні документи й матеріали кримінального провадження, надати можливість зняття з них копій, розглянути клопотання і скарги, заслухати показання шляхом проведення допиту і т. ін.).

Гарантії: презумпція невинуватості, включаючи покладання тягаря доказування на обвинувача і тлумачення сумнівів на користь підозрюваного (обвинуваченого); правило про недопустимість доказів; правило про недопустимість погіршення правового становища виправданого й засудженого; норми, що забезпечують свободу оскарження в апеляційному й касаційному порядку вироку та інших судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні/письмові пояснення з приводу підозри/обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у крим. провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати ін. процес. права, передбачені КПК. - лише передумовою забезпечення захисту. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. (саме пр. допомогу мають забезпечити, а не призначення захисника. Якщо він не справляється, то саме на слідчого/прок. Покладається обов. замінити!!)

У випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держ.

Участь у крим. провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує їх процес. прав. - не замінюють учасників!! Підозрюваний (обвинувачений) або потерпілий особисто може реалізувати весь обсяг прав, наданих йому законом" і в тих випадках, коли його захисник чи представник здійснює певні дії за його дорученням.

Закріплення: 1) КУ; 2) КПК; 3) м-п акти.



15. Засада безпосередності дослідження судом показань, речей і документів

Ст. 23 Безпосередність дослідження показань, речей і документів - суд досліджує докази безпосередньо. (озн. звернену до суду вимогу закону особисто дослідити в судовому засіданні всі зібрані у кримінальному провадженні докази шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й демонстрації відеозапису - правило покликане забезпечити пряме, вільне від суб'єктивного впливу осіб, які провадили досудове розслідування, сприйняття учасниками судового провадження (перш за все судом) всіх обставин кримінального провадження..)

Показання учасників крим. провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.

Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Винятки: 1) суд може, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються; 2) якщо виникає необхідність у встановленні обставин або в перевірці тих, що мають істотне значення для крим. провадження, суд може доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії; 3) суд може розглянути обвинувальний акт щодо вчинення крим. проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження; 4) свої висновки суд може обгрунтувати показаннями свідка, потерпілого, отриманими слідчим суддею в порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Показання свідка, потерпілого, отримані на допиті під час досудового розслідування в судовому засіданні, можуть бути оголошені під час судового розгляду з метою перевірки їх правдивості і з'ясування розбіжностей; 5) вирок може бути постановлений без дослідження в судовому засіданні доказів, якщо у крим. провадженні були досягнуті угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним/обвинуваченим або між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим про визнання винуватості, а суд визнав за можливе затвердження угод.

Закріплення: 1) КПК; 2) ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".

16. Засада забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій і бездіяльності

Ст. 24 Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності - є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушення як із боку органів, що здійснюють кримінальне провадження, так і з боку інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого. Гарантією здійснення права на оскарження дій (бездіяльності) та рішень у кримінальному судочинстві є обов'язок посадових осіб роз'яснювати порядок оскарження при проведенні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень, а також забезпечувати можливість реалізації цих прав.

Кожному гарантується право на оскарження процесс. рішень, дій/бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Забезпечення апеляційного й касаційного оскарження грунтується на інстанційній побудові судової системи, розмежуванні f судів різних інстанцій, можливості розглядати крим. провадження кількома судами.

Право особи на перегляд вироку вищим судом передбачено МПГПП (п. 5 ст. 14) та іншими міжнародно-правовими документами.

Право на перегляд судових рішень судом вищого рівня мають учасники судового провадження (оскільки саме їхніх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення), а також інші особи (незалежно від того, чи брала дана особа участь у судовому розгляді), якщо ухвалюване рішення прямо зачіпає їх права, свободи чи інтереси. Надання заінтересованим особам права на оскарження - одна з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

17. Засада диспозитивності у кримінальному провадженні

Диспозитивність - пр. положення, згідно з яким сторонам крим. пров. надається і забезпечується можливість вільно в межах, встановлених КПЗ, обирати способи здійснення своїх матеріальних і процесуальних прав і використовувати на власний розсуд передбачені законом публічні засоби їхнього захисту, а також активно впливати на хід і результати кримінального провадження.Конкретиз. в нормах КПЗ, де йдеться про реалізацію сторонами своїх прав (зокрема, давати пояснення, показання; заявляти відводи, клопотання; подавати докази; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК; знайомитися з матеріалами кримінального провадження, журналом судового засідання і технічним записом судового процесу та ін.)

Ст. 26 Диспозитивність - сторони крим. провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.

Відмова прокурора від підтримання держ. обвинувачення тягне за собою закриття крим. провадження, крім випадків, передбачених КПК.( а саме, коли потерпілий погоджується підтримувати обвинувачення в суді. У цьому разі кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (п. 4 ч. 3 ст. 56, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 340 КПК)) Слідчий суддя, суд у крим. провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК. Крим. провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття крим. провадження у формі приватного обвинувачення.

18. Засада змагальності сторін обвинувачення і захисту

Ст. 22 Змагальність сторін (та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) - крим. провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами обвинувачення і захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. У структурі змагальності три основні риси: 1) чітке розмежування функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду; 2) рівність сторін у процесуальних правах для здійснення своїх функцій; 3) особлива роль суду в процесі як об'єктивного та неупередженого суб'єкта.

Сторони крим. провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, ін. доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію ін. процес. прав, передбачених КПК. Рівноправність означає, що кожна з них користується однаковим обсягом процесуальних прав для здійснення своїх функцій і жодна із сторін не має перед судом переваг у доведенні переконливості своєї позиції, заявленні та задоволенні клопотань, поданні скарг, доказів тощо. Реалізація сторонами їхніх процесуальних прав дає можливість ефективно виконувати властиву їм процесуальну функцію.

Під час крим. провадження f держ. обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на 1 і той самий орган чи службову особу.

Повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, звернення з обвинувальним актом та підтримання держ. обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених КПК, повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процес. прав та виконання процес. обов'язків. Змагальна побудова кримінального процесу обумовлює особливу роль суду, який є об'єктивним та неупередженим у дослідженні доказів та не виступає на стороні обвинувачення або захисту. Тому суд не має права направляти матеріали кримінального провадження на додаткове розслідування, давати органам досудового розслідування вказівки щодо поповнення доказової бази обвинувачення, приймати з власної ініціативи заходи щодо доведення винності обвинуваченого. Разом із тим засада змагальності не виключає активності суду у дослідженні та перевірці наданих сторонами доказів у справі.

Принцип змагальності сторін найбільш повно реалізується у ході судового розгляду, проте з певними обмеженнями він діє й у досудовому провадженні. КПК передбачає інститут слідчого судді, основним призначенням якого є здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні.



19. Засада державної мови кримінального провадження

Мова крим. провадження - крим. провадження здійснюється держ. мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя, суд складають процес. документи держ. мовою.

Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВР України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України про мови, то застосовуються норми, які містять більш сприятливі положення щодо прав людини.

ЗУ "Про засади державної мовної політики" (статті 14, 15,17) судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Професійний суддя повинен володіти державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов ч. 3 ст. 8 цього Закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів.

Слідчі і судові документи складаються державною мовою. Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні злочину держ. мовою або будь-якою ін. мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні злочину. Особи, які володіють у достатньому обсязі, необхідному для спілкування, державною мовою, але виявили бажання користуватися рідною мовою у кримінальному провадженні, не повинні позбавлятися цього права.

Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам крим. провадження, які не володіють чи недостатньо володіють держ. мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або ін. мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам крим. провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного/мед. хар-теру, у перекладі на їх рідну або ін. мову, якою вони володіють. Переклад ін. процес. документів, надання копій яких передбачено КПК, здійснюється лише за клопотанням цих осіб. Переклад судових рішень та ін. процес. документів крим. провадження засвідчується підписом перекладача.

20. Засада розумності строків кримінального провадження

Ст. 28: розумні строки - під час крим. провадження кожна процес. дія/рішення мають бути виконані/прийняті в розумні строки. Розумні - строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процес. дій та прийняття процес. рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процес. дій або прийняття окремих процес. рішень.

ЄСПЛ: значення гарантії розумного строку полягає в тому, то обвинувачений, який не скоював караного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань із розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих КЗПЛ.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критерії визначення розумності строків: 1) складність крим. провадження (визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних; злочинів, щодо яких здійснюється провадження; обсягу та специфіки процес. дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо); 2) поведінка учасників крим. провадження (ЄСПЛ: не є порушенням роз. строків систематичні відводи суддів, що не було викликано необхідністю; втеча підозрюваного і подальші заходи щодо розшуку); 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором, судом своїх повноважень (ЄСПЛ: слід враховувати своєчасність призначення справи до розгляду; проведення судового розгляду у призначений строк; повторювану заміну суддів; тривалі строки виготовлення мотивованого судового рішення чи протоколу судового засідання та направлення його сторонам чи ознайомлення з ними; повноту здійснення суддею контролю за виконанням працівниками апарату суду своїх службових обов'язків, у тому числі з повідомлення осіб, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання; повноту і своєчасність прийняття суддею заходів відносно учасників процесу і інших осіб, спрямованих на недопущення їх процесуальної несумлінності і процесуальної тяганини у справі; контроль судді за строками проведення експертизи, накладенням штрафів; відстрочення, що виникають з вини судової канцелярії чи інших адміністративних органів, тощо).

Крим. провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне крим. провадження щодо нього було закрите.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення крим. провадження (або окремих процес. дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК.

21. Засада недоторканності житла чи іншого володіння особи

Ст. 13: Недоторканість житла чи ін. володіння особи - не допускається проникнення до житла чи ін. володіння особи, проведення в них огляду/обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених КПК. - означає не лише заборону входити до нього всупереч волі осіб, які в ньому проживають на легальних підставах, а й заборону розголошувати все, що в ньому відбувається. Недоторканними є також особисті речі, документи, кореспонденція, інші особисті папери та майно, що зберігаються у житлі чи іншому володінні особи.

Житло - будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і пр. статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому ФО, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом (ч. 2 ст. 233 КПК) ЄСПЛ: + офісні приміщення, які належать ФО, а також офіси ЮО, їх філій та ін. приміщення.

Ін. володіння - ТЗ, зем. ділянка, гараж, ін. будівлі чи приміщення побутового, службового, госп., виробничого та ін. призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК).

Проникнення може бути під час огляду (ст. 237 КПК) чи обшуку (ст. 234 КПК), а також при проведенні слідчого експерименту (ч. 5 ст. 240); обстеженні публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК); застосування деяких засобів забезпечення кримінального провадження. У будь-якому випадку таке проникнення можливе тільки на підставі попереднього рішення про це слідчого судді. Ніхто не має права проникнути до житла чи ін. володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї ст. Слідчий, прокурор може до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи ін. володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді

Нормативна основа: 1) ст. 35 КУ (не допускається проникнення до житла чи ін. володіння особи, проведення в них огляду/обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий ін., встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до ін. володіння особи, проведення в них огляду і обшуку); 2) м-п акти; 3) КПК.

22. Засади таємниці спілкування та невтручання у приватне життя

Таємниця спілкування - під час крим. провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та ін. кореспонденції, ін. форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в ін. спосіб неможливо досягти цієї мети. Інфа, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань крим. провадження.

...