Кримінальне провадження

"Клас та інші проти ФРН" (від 6 вересня 1978 р.), існування зак-ва, що дає повноваження по здійсненню спостереження за листуванням, пошт. відправленнями і телефон. розмовами, є у виняткових випадках необхідним у демократичному суспільстві в інт. Нац. безпеки і/або для попередження безладдя або злочинів. При цьому в пр. сис-мі д-ви повинні існувати адекватні й ефективні гарантії проти зловживання з боку ОДВ, уповноважених на здійснення такого спостереження.

ЄСПЛ: має забезпечуватись таємниця листування підсудного/ув'язненого з адвокатом!

Нормативна основа: 1) ст. 31, 32 КУ (кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та ін. кореспонденції. Винятки встан. лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочину чи з'ясувати істину під час розслідування крим. справи, якщо ін. способами одержати інфу неможливо. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інфи про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах нац. безпеки, економ. добробуту та прав людини. Кожний гр-н має право знайомитися в ОДВ, ОМС, установах і орг. з відомостями про себе, які не є держ. або ін. захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інфу про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інфи, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням, поширенням такої недостовірної інфи); 2) ЗУ "Про телекомунікації", "Про поштовий зв'язок".+ ЗДПЛ, МПГПП, КЗПЛ

Ст. 15: під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що не існує вичерпного визначення "приватне життя", це дуже широкий термін, який охоплює такі сфери, як: а) фізична та психологічна цілісність особи, зокрема, медичне обслуговування, психіатричні огляди, психічне здоров'я; б) аспекти фізичної (функціональні властивості організму - вік, стан здоров'я, швидкість реакції, зріст, сила та ін.) та соціальної особистості людини (як члена суспільства, який перебуває у сфері впливу різних відносин, що складаються у процесі виробництва та споживання матеріальних благ, - національність, сімейний стан, професія тощо), включаючи конфіскацію документів, необхідних для ідентифікації людини; в) прізвище особи, її репутація; г) фотографія; д) гендерна ідентифікація (усвідомлення індивідом своєї статевої належності, переживання ним своєї маскулінності/фемінності та готовність виконувати визначену статеву роль), транссексуальність, сексуальна орієнтація, сексуальне життя; є) право на особистий розвиток (процес формування особистості у напрямах адаптації, індивідуалізації та інтеграції в суспільстві) та створення і розвиток відносин з іншими людьми та зовнішнім світом; ж) право на самовизначення (гарантована можливість саморозвитку та самореалізації людини) та особиста автономія; з) діяльність професійного та ділового характеру, а також обмеження на зайняття професійною діяльністю; і) досьє чи дані, що складаються службами безпеки чи іншими державними органами; й) інформація про ризики для здоров'я людини; к) обшуки та конфіскації; л) стеження за комунікаціями та телефонними розмовами тощо. Приватне життя може включати не лише засоби його охорони у житлі чи інших приватних приміщеннях, а й стосуватися середовища взаємодії людини з іншими особами, навіть у публічному контексті.

Що стосується поняття "сімейне життя", то ЄСПЛ виходить із того, що питання наявності чи відсутності "сімейного життя" є здебільшого питанням факту, що залежить від реальності існування на практиці близьких особистих зв'язків. До сфери "сімейне життя" суд відносить: природний зв'язок між матір'ю та дитиною; дитиною та близькими родичами; питання опіки; усиновлення, імміграції дитини; спільного проживання без оформлення шлюбу; відносини у шлюбі, що укладений не відповідно до національного законодавства, тощо.

2. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку КПК не може бути використана інакше як для виконання завдань крим. пров.

4. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації. (забезпечується певними санкціями, зокрема, крим.-пр. (ст. 182 КК); цив.-пр. (позов про відшкодування шкоди внаслідок незакон. дій органів досуд. Розслід./про відшкодування мор. шкоди за поширення недостов. Інф./інф., що порочить честь, гідність, ділову репутацію) та ін.)

23. Засада забезпечення права на свободу та особисту недоторканність

Ст. 12 КПК: під час крим. провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в ін. спосіб через підозру/обвинувачення у вчиненні злочину інакше як на підставах та в порядку, передбачених КПК. - поширюється на всіх суб'єктів крим. пров.!

Свобода пересування - це право гр-на У., а також іноземця та особи без гром-ва, які на законних підставах перебувають в У., вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по тер. У. у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються ЗУ.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визн. Ст. 177 КПК+ запобіжний захід: затримання. У крим. пров. обмеження у здійсненні права на вільне пересування в ін. спосіб може відбуватися під час проведення слідчих (розшукових) дій (за ч. 2 ст. 236 та ч. 6 ст. 237 КПК слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місця обшуку або огляду до їх закінчення); при застосуванні окремих заходів забезпечення крим. пров. (домашній арешт (ст. 181 КПК)) або якщо слідчим суддею, судом на підозрюваного або обвинуваченого покладено виконувати такі обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом (пп. 2, 5 ст. 194 КПК)), та у ході міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (тимчасовий арешт (ст. 583 КПК))

Кожен, кого затримано через підозру/обвинувачення у вчиненні злочину або інакше позбавлено свободи, має бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, ін. позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 год. з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою. Види затримання особи без ухвали слідчого судді:

- право кожного затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. (ст. 207)

- уповноважена службова особа : якщо особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

"Мокаллал проти України" від 11 листопада 2011 р. : 2-денна затримка у звільненні заявника з-під варти не відповідала вимогам практики ЄСПЛ, відповідно до якої лише к-ка год затримки можуть бути виправдані на думку ЄСПЛ адмін. формальностями.

при з'ясуванні питання, чи було особу доставлено до слідчого судді в найкоротший строк, слідчий суддя повинен встановити, чи мали місце протягом відповідного проміжку часу обставини, що свідчили б про невиправдані затримки під час доставлення даної особи до слідчого судді.

Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в ін. спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи ін. осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому КПК.+ ч. 4 ст. 213 КПК уповн. службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповн. ЗУ на надання безопл. Пр. допомоги. (захисник!!)

Кожен, хто понад строк, передбачений КПК, тримається під вартою або позбавлений свободи в ін. спосіб, має бути негайно звільнений. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в ін. спосіб під час крим. провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого КПК, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Нормативна основа: 1) ст. 29 КУ; 2) м-п акти: ЗДПЛ; КЗПЛ; Мінімальні стандартні правила ООН поводження з в'язнями; МПГПП; Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку; Конв. ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь-яким чином; Мінімальні стандартні правил ООН щодо заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням ("Токійські правила")

24. Повноваження суду у кримінальному провадженні. Законний склад суду

У крим. пров. правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами КПК. (ст. 30 КПК, ст. 124 КУ + ЗУ "Про судоустрій і…")

Ф. правосуддя у крим. пров. полягає у розгляді і вирішенні по суті пр. конфліктів, що виникають у сусп. житті з приводу вчинення крим. правопор. - належить до основних крим.-проц. функцій і є підґрунтям засади змагальності крим. проц., та низки ін. засад; здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із ЗУ. Зміст: розгляд у суд. засіданнях крим. пров. і застосування встановлених ЗУ видів покарань щодо осіб, винних у вчиненні крим. правопор., або у виправданні невинних.

Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. У широкому значенні: судова влада в особі своїх органів - судів не може ухилитися від здійснення правосуддя у крим. пров. У вузькому значенні: що суд, якому підсудне відповідне кримінальне провадження, не вправі відмовитися від судового розгляду і ухвалення відповідного судового рішення.

Склад суду: 1) крим. пров. в суді І інстанції здійснюється проф. суддею 1-особово, крім випадків, передбачених ч. 2, 3, 9 ст. 31; 2) крим. провадження в суді І інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передб. покарання у виді позбавлення волі на строк > 10 р., здійснюється колегіально судом у складі 3 проф. суддів; 3) крим. провадження в суді І інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі - у складі 3 проф. суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі 2 проф. суддів і 3 присяжних (крим. провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б 1 з них заявив клопотання про такий розгляд); 4) крим. провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі MIN 3 проф. суддів, крім випадків, передб. ч. 9 ст. 31. К-сть суддів має бути непарною; 5) крим. провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі MIN 3 проф. суддів, крім випадків, передбачених ч. 9 ст. 31. К-сть суддів має бути непарною; 6) крим. провадження у ВСУ (залежно від підстави): 1) неоднакове застосування судом кас. Інст. одних і тих самих норм ЗУ про крим. відпов. щодо подібних сусп. Небезп. діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від крим. в-ті), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень - Судовою палатою у крим. справах ВСУ (мін. 2/3 палати)

2) встановлення міжнар. судовою установою, юрисдикція якої визнана У., порушення У. міжнар. зобов'язань при вирішенні справи судом. - спільне засідання всіх судових палат ВСУ (мін. 2/3); 7) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд в такому ж складі, в якому вони були ухвалені; 8) суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного крим. провадження визначається автоматизованою системою документообігу;

9) крим. провадження стосовно осіб, зазначених у п. 1-3 ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про держ. службу", Голови ВРУ, його заступників, Прем'єра, Генпрокурора, його заступників, суддів КСУ, суддів ВСУ, суддів ВСС, Голови та заступників НБУ, членів РНБО; осіб, посади яких за ст. 6 ЗУ "Про держ. службу" віднесені до посад держ. служби підгруп I-1, I-2, I-3, здійснюється:

а) в суді І інстанції - колегіально судом у складі 3 проф. суддів, які мають стаж роботи MIN 5 р., а в разі здійснення крим. провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі 2 проф. суддів, які мають стаж роботи на посаді судді MIN 5 р., та 3 присяжних;

2) в апел. порядку - колегіально судом у складі 5 проф. суддів, які мають стаж роботи MIN 7 р.;

3) в кас. порядку - колегіально судом у складі 7 проф. суддів, які мають стаж роботи MIN 10 р.

Якщо в суді, який за правилами підсудності має здійснювати крим. провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цією ч., крим. провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Крим. провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від крим. відповідальності, застосування примусових заходів мед./виховного х-ру, їх продовження, зміну чи припинення, а також крим. провадження в апел. чи кас. порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим за ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення крим. провадження стосовно неповнолітніх. (стаж мін. 10 р., або, якщо немає такого, то суддя з найбільшим стажем+ мор., проф. якості) Якщо таке крим. провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим може бути лише суддя, уповноважений за ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення крим. провадження стосовно неповнолітніх. - впровадження ювенальної юстиції (сис-ма правосуддя, спрямована на роботу з неповнолітніми)

Вперше передбачено відправлення правосуддя судом присяжних.

25. Слідчий суддя, його повноваження під час досудового розслідування

п.18 ст. 3 КПК - слідчим суддею є суддя суду 1-ї інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК (негласні слідчі.розш.дії) - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційний суд АРК, області, міст Києва та Севастополя.

Обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Повноваження можна поділити на 3 основні групи :

- При застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досуд. розсл.

- розгляді скарг на дії, рішення особи, що зд-ює дізнання, слідчого чи прокурора;

- При проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права особи.

Здіюйснює специфічну функцію - забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досуд. провадж.

Класифікація рішень слідчого судді:

-рішення спрямовані на збирання доказів (ухвала про проведення обшуку);

-рішення про застосування, зміну чи скасування запобіжних заходів - виключна компетенція слід.судді, а також питання про короткострокову примусове медичне лікування(годування) особи, яка тримається під вартою.

-рішення спрямовані на реалізаців прав осіб, які беруть участь у крим. Судовичннстві (розгляд клопотань);

-рішення, які стосуються вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних доказами по справі.

Повноваження слідчого судді. Щодо надання дозволу на проведення Слід.розш.дій:

· проникнення до житла (ст.233)

· проведення обшуку (ст.234)

· проведення огляду в житлі чи інш. володінні особи (ст.237)

· виріш. питання про залучення експерта - за клопот. сторони захисту у разі відмови прокурора в задовол. клопот (ст 244);

· виріш. пит.. про відібрання біологічних зразків для проведен. експертизи у разі відмови добровільно їх надати (ч.3ст.245);

· направлення особи до відпов. медичного закладу

26. Прокурор, його функції та повноваження в кримінальному процесі

Прокурор здійснює свої повноваження від початку кримінального провадження до його завершення (нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва + підтримання державного обвинувачення в суді)

Завдання при проведенні досудового розслідування полягає у сприянні: 1) розкриттю крим. правопор., захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально-протиправних посягань; 2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинене крим. правопор.; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження; 5) здійсненню заходів щодо запобігання кримін. правопор., усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження відпов. до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досуд. розслідування у ф. проц. керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав; 2) мати повний доступ до матер./док./ ін. відомостей; 3) доручати органу досуд. Розслід. проведення досуд. Розслід.; 4) доручати слідчому/органу… проведення у визн. ним строк СРД, НСРД, ін. проц.. дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити СРД та проц. Дії - корд. Повноваження; 5) доручати проведення СРД та НСРД відпов. оперативним підрозділам; 7) скасовувати не закон./необґрунт. постанови слідчих; 8) ініціювати перед кер. органу досуд. Розслід. питання про відсторонення слідчого, призначення іншого за наявності підстав для відводу, або у випадку неефективного досуд. Розслід.; 9) приймати проц. Рішення у визн. КПК випадках, у т. ч. щодо закриття пров., продовження строків досуд. Розслід. 10) погоджувати/відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слід. судді про проведення СРД, НСРД, ін. проц. дій чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; 11) повідомляти особі про підозру (прокурор вивчає матеріали кримінального провадження, підстави для підозри, в необхідних випадках особисто допитує особу); 12) пред'являти цив. позов в інт. Д-ви та гр-н; 13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта, самостійно складати обвинувальний акт чи клопотання про застосування…; 14) звертатися до суду з обвинувальним актом; 15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися, змінювати його або висувати додаткове; 18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх якщо необгрунт, суперечать міжнар. Дог.; 19) доручати органам досуд. Розслід. проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами У., 20) оскаржувати судові рішення (апел./кас. Скарга/перегляд ВСУ/ за нововиявленими обст.: прокурор, який підтримував держ. Обвин. В суді І інст.. + Генпрокурор, прок. АРК, обл., м. К., Сев. і прирівняні до них+ їх заступники. І мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або прокурорами нижчого рівня); 21) здійснювати ін. повноваження.

Генпрокурор, прок. АРК, обл., м. К., Сев. і прирівняні до них+ їх заступники вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досуд. розсіл., прокурор має виконувати завдання кримінального провадження, зокрема в частині забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування. Адже саме зі складеним обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матеріалів кримінального провадження прокурор звертається до суду.

- зобов'язаний забезпечити своєчасність реєстрації заяви потерпілого чи іншого заявника про кримінальне правопорушення з наступним внесенням відповідних відомостей до ЄРДР.

Участь прокурора в суді є обов'язковою крім випадків, передб. КПК: якщо в результаті суд. розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів.

27. Слідчий, його повноваження

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування крим. Правопор. + управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

При здійсненні досудового розслідування слідчий є самостійним у своїй діяльності, втручання в яку, крім керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду є незаконним і тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 343 КК. Складові самостійності: право починати досудове розслідування, приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням. Гарантія забезпечення: встановлена КПЗ процедура досудового розслідування; заборона втручання в діяльність слідчого осіб, які не мають на те повноважень; особливий порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади.

Слідчий уповноважений:

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, КПП; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процес. рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття крим. провад. за наявності підстав, передбач. ст. 284 КПК;

Перелік не вичерпний, КПП передбачені і інші функції : право слідчого витребувати й отримати від перелічених у ч. 2 ст. 93 КПК державних органів, ЮО, ФО речей, документів, відомостей тощо.

Проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій як спосіб збирання доказів є прерогативою слідчого. І якщо проводити слідчі розшукові дії в одному кримінальному провадженні крім нього може і прокурор, то негласні слідчі (розшукові) дії за відсутності вказівки на їх виконання відповідними оперативними підрозділами може проводити тільки слідчий.

Слідчий, як правило, може доручати проведення тільки тих слідчих (розшукових) дій, що можуть бути виконані за його відсутності без шкоди для встановлення фактичних даних, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, пред'явлення речей для впізнання, огляд трупа, отримання зразків для експертизи тощо.

Повноваження слідчого приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, здійснюється у формі винесення постанови. Слід мати на увазі, що КПК передбачив важливе повноваження слідчого: винесення постанови, коли він визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК). Слідчий може прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадках, які виключають подальше її розслідування. Перелік таких обставин наведений у ч. 1 ст. 284 КПК.

Ст. 40: У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення, проведення СРД/НСРД слідчий мас право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

28. Керівник органу досудового розслідування, його повноваження

Під загальним визначенням керівника слід розуміти службову особу, призначену на посаду в порядку, передбаченому законодавством, наділену організаційними та іншими повноваженнями відповідною посадовою інструкцією. (начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень)

Керівники органів досудового розслідування мають організаційні і контрольно-процесуальні повноваження. Організаційні повноваження керівника відповідного органу досудового розслідування визначаються відомчими нормативними актами.

Ч.2 ст. 39 визначає процесуальні повноваження керівника органу досудового розслідування, які на відміну від наглядових процесуальних повноважень прокурора мають відомчий контрольно-процесуальний характер:

1) визначення керівником органу досудового розслідування слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, або групи слідчих має двоякий характер: з одного боку, це організаційне рішення, яким забезпечується рівномірний розподіл навантаження на слідчих одного підрозділу, а з другого - процесуальне, оскільки воно є підставою для слідчого розпочати кримінальне провадження. У КПК відсутня норма, яка б встановлювала підстави і порядок створення слідчої групи, але, виходячи із повноваження керівника органу досудового розслідування щодо призначення старшого слідчої групи, слід зробити висновок, що він може прийняти рішення і про утворення слідчої групи з числа підпорядкованих йому слідчих;

2) повноваження керівника органу досудового розслідування щодо відсторонення слідчого від розслідування можливе тільки у 3 випадках: за ініціативою прокурора, з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора за наявності підстав для відводу слідчого або у разі неефективного розслідування. В усіх випадках відсторонення слідчого оформлюється вмотивованою постановою. У разі необхідності заміни слідчого за інших підстав (хвороба, відпустка, звільнення тощо) керівник визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме подальше досудове розслідування;

3) ознайомлення керівника органу досудового розслідування з конкретним кримінальним провадженням відбувається з метою як своєчасного виявлення процесуальних порушень, так і надання допомоги слідчому в здійсненні ефективного розслідування. Вказівки керівника органу досудового слідства не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора, означає, що відомчий процесуальний контроль на досудовому розслідуванні не може підміняти нагляд прокурора, тим більше, що нагляд здійснюється у формі процесуального керівництва;

4) керівник органу досудового розслідування не лише уповноважений, але й зобов'язаний вжити заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, оскільки він несе особисту відповідальність за стан слідчої діяльності у підпорядкованому йому підрозділі. Керівник органу досудового розслідування не може особисто скасувати незаконне рішення слідчого, але повинен звернутися до відпов. прокурора із клопотанням про його скасування. Іншими процесуальними заходами керівника слідчого підрозділу щодо усунення порушень закону слідчим є відсторонення його від проведення досудового розслідування, надання письмових вказівок щодо забезпечення його законності. А також повноваження порушувати клопотання про притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності;

5) керівник органу досудового розслідування наділений повноваженням ініціювати перед прокурором вищого рівня розгляд незгоди підпорядкованого слідчого із відмовою наглядаючого прокурора у погодженні клопотання до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розш.) дій чи негласних слідчих розш. дій (до ч. 3 ст. 40 КПК). Він також має повноваження звернутися до прокурора щодо продовження у разі необхідності строку проведення слідчим негласної (розш.) слідчої дії (до ч. 5 ст. 246 КПК);

6) здійснення керівником слідчого підрозділу досудового розслідування особисто має сенс тільки в тому випадку, коли злочин викликав певний суспільний резонанс і кримінальне провадження щодо нього викликає процесуальні й тактичні ускладнення.

3 метою запобігання конкуренції на досудовому розслідуванні між наглядом прокурора та відомчим процесуальним контролем КПК передбачає обов'язковість законних доручень і вказівок прокурора, які повинні надаватись керівнику слідчого підрозділу у письмовій формі. Невиконання їх тягне за собою передбачену законом відповідальність. Другим елементом запобігання такій конкуренції є відсутність серед повноважень керівника органу досудового розслідування права на його участь у проведенні слідчим слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, а також особисто проводити у кримінальному провадженні слідчого будь-які слідчі (розшукові) дії.

29. Підстави для відводу судді, прокурора, слідчого і порядок його здійснення

Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості (ст. 77 КПК).

Питання про відвід слідчому чи прокурору вирішує:

під час досудового розслідування - слідчий суддя;

під час судового провадження - суд, який здійснює це провадження (ч. 2 ст. 81 КПК).

Слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду (ч. 1 ст. 75 КПК). У складі суду, що здійснює судове провадження, не може бути осіб, які є родичами між собою (ч. 2 ст. 75 КПК).

Також необхідно пам'ятати правило про недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні (ст. 76 КПК).

Відповідно до вимог ст. 80 КПК відвід може бути заявлено особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

30. Підозрюваний: поняття, права та обов'язки

Підставами для набуття особою статусу підозрюваного є затримання за підозрою у вчиненні злочину або повідомлення її про підозру у порядку, встановленому статтями 276-279 КПК (факт. підстава). З цього моменту вона може повною мірою реалізовувати право на захист від обвинувачення і право не свідчити проти самої себе.

ФО перебуває у статусі підозрюваного з моменту повідомлення їй про підозру або затримання її за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення до моменту передачі обвинувального акта щодо неї до суду. Як правило, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення прокурором або слідчим. Затриманій особі письмове повідомлення про підозру (юр. Підстава статусу) вручається не пізн. 24 год з моменту факт. затримання. У випадку невручення особі протягом цього строку повідомлення про підозру її має бути негайно звільнено.

-мають бути достатні підстави для підозри/обвинув.!! підозра або обвинувачення не можуть переходити на інших осіб і в разі смерті підозрюваного, обвинуваченого кримінальне провадження закривається.

Одночасно із повідомленням про підозру прокурор або слідчий повинен довести до відома підозрюваного його права, передбачені ст. 42 КПК, і за необхідності - роз'яснити їх зміст (ст. 276 КПК).

Основні права цих осіб закріплені у частинах 3 і 4 ст. 42 КПК. Підозрюваний під час досудового розслідування мають такі права: 1)знати, у чому їх підозрюють, обвинувачують (є елементом більш широкого за своїм обсягом права на справедливий суд); 2) бути повідомленими про свої права; 3) мати захисника та побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави в порядку надання безоплатної правової допомоги; 4) давати або відмовитися давати показання і відповідати на запитання у будь-який момент; 5) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє; користуватися за необхідності послугами перекладача, в тому числі за рахунок держави; 6)збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; 7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце його перебування (ст. 213 КПК); 8) заявляти відводи; 9) заявляти клопотання щодо проведення процесуальних дій або вжиття заходів безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо; 10) подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді; 11) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування (ст. 221 КПК) та вимагати відкриття матеріалів (ст. 290 КПК).+ відводи, клопотання+корист. Рідною мовою+ ознайомлення з матер., копії

Перелік цих прав не є вичерпним.

+ ін. права!(право не свідчити проти близьких родичів або членів своєї сім'ї (ст. 18 КПК).

Іноземець мас право на зустріч з представником дипл./конс. установи своєї д-ви, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення.

Підозрюваний, обвинувачений мають лише три обов'язки:

- прибути за викликом до слідчого, слідчого судді, прокурора, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

- виконувати обов'язки, покладені на них рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, якщо вони не суперечать закону (ч. 7 ст. 42 КПК).

Підозрюваного, обвинуваченого може бути тимчасово обмежено в спеціальних правах шляхом вилучення документів, які їх посвідчують. Це може бути право: - на керування транспортним засобом або судном; - полювання; - на здійснення підприємницької діяльності.

Ці документи може тимчасово вилучити слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа у законно затриманої ними особи (з дотрим. вимог ст. 208 КПК) у разі наявності підстав вважати, що це необхідно для: 1) припинення чи запобігання злочину; 2) припинення чи запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню з боку підозрюваного; 3) забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди.

Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснено також на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців (ст. 148 КПК).

31. Обвинувачений: поняття, права та обов'язки

Особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому ст. 291 КПК, складений щодо неї обвинувальний акт.

обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК. Законодавець використовує терміни "обвинувачений" та "підсудний" як синоніми, що дозволяє констатувати їх рівнозначність. Набуття особою статусу обвинуваченого лише після передання обвинувального акта до суду пояснюється тим, що на даному етапі кримінального провадження остаточно формулюється обвинувачення, яке в подальшому підтримується державним обвинувачем у суді.

ФО перебуває у статусі обвинуваченого з моменту передання обвинувального акта щодо неї до суду до набуття вироком суду законної сили, після чого вона стає засудженим або виправданим.

Права: 1)знати, у чому їх підозрюють, обвинувачують (є елементом більш широкого за своїм обсягом права на справедливий суд); 2) бути повідомленими про свої права; 3) мати захисника та побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави в порядку надання безоплатної правової допомоги; 4) давати або відмовитися давати показання і відповідати на запитання у будь-який момент; 5) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє; користуватися за необхідності послугами перекладача, в тому числі за рахунок держави; 6)збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; 7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце його перебування (ст. 213 КПК); 8) заявляти відводи; 9) заявляти клопотання щодо проведення процесуальних дій або вжиття заходів безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо; 10) подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді; 11) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування (ст. 221 КПК) та вимагати відкриття матеріалів (ст. 290 КПК).+ відводи, клопотання+корист. Рідною мовою+ ознайомлення з матер., копії + (всі щодо суд. Розгляду) брати участь у допиті свідків обвинувачення/вимагати їх допиту, вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах; 2) збирати/подавати докази; 3) висловлювати свою думку щодо клопотань 4) виступати в судових дебатах; 5) ознайомлюватися з журналом суд. Засідання. 6) оскаржувати судові рішення та ініціювати її перегляд, подавати на них заперечення. - ці права є гарантіями забезпечення права на справедливий суд, належать тільки обвин.

Перелік цих прав не є вичерпним.

+ ін. права!(право не свідчити проти близьких родичів або членів своєї сім'ї (ст. 18 КПК).

Іноземець мас право на зустріч з представником дипл./конс. установи своєї д-ви, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення.

Підозрюваний, обвинувачений мають лише три обов'язки:

- прибути за викликом до слідчого, слідчого судді, прокурора, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

- виконувати обов'язки, покладені на них рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, якщо вони не суперечать закону (ч. 7 ст. 42 КПК).

32. Потерпілий: поняття, права та обов'язки

Фізична особа є потерпілою від злочину, якщо їй заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду вчиненням злочину. При цьому немає жодної різниці у статусі між потерпілими, яким нанесено моральну, фізичну чи майнову шкоду. Якщо внаслідок злочину настала смерть особи, або якщо вона фізично не може подати таку заяву, це може зробити близький родич або член сім'ї. У такому випадку саме він визнається потерпілим та користується усіма відповідними правами.

Права і обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо нього злочину. Особа, яка прийняла заяву від потерпілої особи про вчинення злочину, повинна вручити їй пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого (ст. 55 КПК).

Потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;2) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; 3) заявляти відводи та клопотання; 4) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; 5) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; 6) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди; 7) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення; 8) одержувати копії процесуальних документів; 9) інші права, визначені у ст. 56 КПК України.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

- бути заздалегідь поінформованим про час і місце судового розгляду;

- брати участь у судовому провадженні;

- брати участь у безпосередній перевірці доказів;

- підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

На будь-якій стадії кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення (ст. 56 КПК).

Потерпілий зобов'язаний:

1) прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;

3) не розголошувати без дозволу суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

33. Захисник. Його права та обов'язки

Захисником підозрюваного, обвинуваченого може бути лише професійний адвокат (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю). Отже, при зверненні за правовою допомогою до конкретного адвоката необхідно перевірити в нього наявність цього свідоцтва. Відомості про адвоката мають бути занесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

Захисник може бути залучений у будь-який момент - підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами на проханням чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого (ст. 48 КПК).

не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

З моменту надання свідоцтва/ордеру слідчому, прокурору, слідчому судді, суду захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює. Захисник не може користуватися процесуальними правами, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; укласти угоду про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим тощо.

+ право захисника брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого.

новелою КПК є положення про те, що конфіденційні побачення захисника з підозрюваним, обвинуваченим мають відбуватися без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

Захисник зобов'язаний: 1) використовувати засоби захисту, передбачені законом, з метою забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, що спростовують винність його підзахисного або здатні пом'якшити чи виключити кримінальну відповідальність щодо підозрюваного, обвинуваченого; 2) прибувати до місця виконання процесуальних дій за участю підзахисного; 3) не розголошувати без згоди підзахисного відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять таємницю.

Захисник після його залучення не має права відмовитися від виконання своїх обов'язків за винятком випадків, коли: 1) є обставини, що виключають його участь у кримінальному провадженні (наприклад, зупинено дію його свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю); 2) захисник не згодний з підзахисним щодо обраного ним способу захисту (наприклад, обвинувачений вимагає від захисника застосування незаконних способів - підкуп судді, залякування свідка тощо); 3) підозрюваний, обвинувачений умисно не виконує умови договору зі захисником (порушує умови договору щодо оплати послуг адвоката чи систематично недотримується законних порад захисника); 4) у захисника (на його думку) відсутня належна кваліфікація для участі в цьому провадженні, що є особливо складним (ст. 47 КПК).



34. Цивільний позивач і цивільний відповідач: поняття, права та обов'язки

При визначенні особи як цивільного позивача у кримінальному провадженні слід виділити 2 категорії учасників цих правовідноси: ФО, якій кримінальним правопорушенням або іншим снд завдано майнової/моральної шкоди, а також ЮО, якій кримінальним правопорушенням або іншим снд завдано майнової шкоди.

Обов'язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред'явлення в кримінальному провадженні цією особою цивільного позову.

Інших процесуальних документів закон не вимагає.

моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду особа стає учасником процесу та набуває прав, передбачених ст. 61 КПК.

Особливості та порядок пред'явлення позову у кримінальному провадженні регулюються ст. 128 КПК.

Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені ст. 55 КПК для потерпілого, у частині, що стосуються цивільного позову, незалежно від того ФО/ЮО.

Підтримувати цивільний позов може сам потерпілий або його законний представник відповідно до ст. 63 КПК Відмовитися від позову може тільки сам цивільний позивач. Представник цивільного позивача може користуватися цим правом тільки за домовленістю із цивільним позивачем. Законний представник неповнолітнього цивільного позивача також повинен погоджувати свою позицію з позивачем.

У кримінальному процесі майнову та моральну відповідальність за цивільним позовом несе особа, яка вчинила злочин, - підозрюваний/обвинувачений. Але відповідальність може покладатися на цив. відповідача. (батьки, опікуни, піклувальники та ін. особи, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну та моральну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов)

Хто саме несе цивільну відповідальність у кримінальному провадженні, вирішується на основі чинного цивільного законодавства.

Для притягнення як цивільного відповідача необхідно, щоб було заявлено позов, тобто з фактичного моменту заявлення позову.

Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також мас право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Особа, яка провадить кримінальне провадження, прокурор та суд повинні роз'яснити цивільному відповідачу його процесуальні права та забезпечити можливість їх здійснення.

...