Державне управління у сфері екологічної безпеки України в контексті інтеграції у Евроспільноту

На жаль, вітчизняні юристи-міжнародники не приділяють належної уваги вивченню правових основ, цілей, принципів екологічної політики європейських країн, а також механізмам та інструментам реалізації такої політики, як комплексної соціальної та політичної проблеми. Звичайно, пострадянські, а також вітчизняні вчені (юристи, економісти та ін.) й раніше досліджували окремі соціально-політичні проблеми екологічного регулювання в зарубіжних країнах, а також в рамках міжнародних універсальних та регіональних організацій [Малишева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. - К., 1996.; Колбасов О.С. Экология: Политика, право. Правовая охрана природы в СССР. - М., 1976.; Петров В.В. Экология и право. - М., 1981; Бринчук М.М. Правовая охрана атмосферного воздуха в развитых капиталистических странах. Автореф. дис… канд. юрид. наук. - М., 1977 та ін. ]. Однак при всій важливості й актуальності цих досліджень поки що явно недостатньо праць, що містять комплексні, концептуальні підходи до екологічної політики, а сама ця політика нерідко ще розглядається у відриві від загальних систем права, від системи політико-соціальних цінностей у суспільстві.

На нашу думку, найбільш інтенсивно національне і міжнародно-правове регулювання охорони навколишнього середовища здійснюється на європейському континенті, зокрема, в рамках Європейського Союзу. Європейські країни раніше за нас зіткнулися із загостренням екологічних проблем і, відповідно, раніше розпочали до їх вирішення. В цих державах розроблено досить дієвий ефективний механізм державно-правового регулювання охорони навколишнього середовища, в якому характер взаємодії природно-соціальних зв'язків виражається в законодавчих нормах. Під впливом об'єктивних потреб в інтенсифікації регулювання процесів взаємодії природи і суспільства в європейських країнах відбувалось формування самостійної юридичної надбудови у вигляді законодавства з навколишнього середовища або "права навколишнього середовища ЄС" (environmental law) [Калиниченко П.А. Защита экологических прав в законодательстве Европейского сообщества // Экологическое право. - 2003. - № 2. - С. 55.].

Накопичений цими країнами досвід вирішення екологічних завдань заслуговує на уважний аналіз з точки зору можливостей удосконалення системи управління природоохоронною діяльністю в Україні.

В цілому, діяльність ЄС в "екологічній" сфері активізувалась у 70-ті роки ХХ ст., які взагалі ознаменувались різким зростанням схвильованості громадськості проблемою збереження природи. З 1973 р. Співтовариством приймаються Програми дій в інтересах навколишнього середовища: Перша - 1973 - 1976 рр.; Друга - 1977 - 1981 рр.; Третя - 1982 - 1986 рр.; Четверта - 1987 - 1992 рр.; П'ята - 1993 - 2000 рр.; Шоста - 2001 - 2010 рр.

За своєю юридичною природою ці програми є політичними документами, що визначають розвиток правотворчості та іншої діяльності в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища в рамках Співтовариства на наступні роки.

На сучасному етапі розвитку екологічної діяльності і компетенції ЄС правові основи здійснення політики ЄС в сфері навколишнього середовища закладають положення Договору про створення Європейського Співтовариства 1957 р. (Розділ ХІХ “Навколишнє середовище”, ст. 174 - 176). Захист навколишнього середовища є однією з найважливіших цілей ЄС. Амстердамський договір 1997 р., який вніс чергові зміни до змісту установчого договору Співтовариства, закріпив також принцип екологічної орієнтованості діяльності ЄС (ст. 6). Цей принцип передбачає інтеграцію цілей (ст. 174 (1)) і принципів екологічної політики ЄС (ст. 174 (2)) у здійсненні інших політик Співтовариства (сільське господарство, транспорт, спільний ринок, регіональна політика та ін.).

Екологічна політика ЄС та право навколишнього середовища ЄС існують і розвиваються протягом останніх тридцяти років. Розвиток правового регулювання цієї сфери відносин сьогодні відбувається у трьох магістральних напрямах:

· створення і забезпечення функціонування організаційного механізму охорони навколишнього середовища (унормування права навколишнього середовища на рівні Співтовариства, впровадження єдиних правил оцінки впливу на навколишнє середовище, збирання і обробка екологічної інформації, а також моніторинг навколишнього середовища через Європейське агентство з навколишнього середовища, екологічна сертифікація Співтовариства, екологічний менеджмент і екологічний аудит);

· створення і розвиток економічного механізму охорони навколишнього середовища (система фінансування екологічних заходів LIFE, “зелені” податки Співтовариства в енергетиці);

· становлення механізму захисту екологічних прав особи [Калиниченко П.А. Современные тенденции в развитии экологического права ЕС // Преподавание права Европейского союза в российских вузах: Материалы семинара. - М., 2001. - С. 207 - 211.].

На основі аналізу екологічної політики та права навколишнього середовища ЄС можна зробити наступні висновки. По-перше, на сучасному етапі розвитку діяльність ЄС у галузі охорони навколишнього середовища зумовлена трьома особливостями:

- екологічна компетенція ЄС є спільною з державами-членами;

екологічна діяльність ЄС нерозривно пов'язана з іншими напрямами інтеграції;

екологічній діяльності властивий “дуалізм компетенції”, який виражається в тому, що повноваження в цій галузі надані Союзу установчим договором для досягнення цілей екологічної політики ЄС (ст. 174 - 176), підтримки функціонування внутрішнього ринку (ст. 95).

По-друге, в рамках екологічної політики пройшов свою апробацію принцип субсидіарності - один із базових принципів діяльності Європейського Співтовариства.

По-третє, хоча функціонування кожного з інститутів ЄС (Ради, Комісії, Європейського Парламенту, Суду ЄС, Рахункової палати ЄС) дещо зачіпає проблеми навколишнього середовища, в структурі органів ЄС створено спеціальну екологічну установу - Європейське агентство з навколишнього середовища.

Аналіз положень Договору про заснування ЄС свідчить про те, що захист навколишнього середовища є однією з основних цілей, напрямів і принципів діяльності Союзу і наділяє ЄС відповідною компетенцією. Європейське співтовариство проводить різноманітні заходи в галузі екології, створено значний масив правових норм Співтовариства в цій галузі (директиви, регламенти, рішення Суду ЄС та ін.). Більше того, нині помітні спроби кодифікації вторинного права Співтовариства в галузі екології. Не буде перебільшеним твердження про те, що в праві ЄС сьогодні відбувається становлення механізму охорони екологічних прав громадян, зокрема, права громадян на екологічну інформацію, права на участь у прийнятті екологічних рішень і права на доступ до правосуддя у справах екологічного характеру [Калиниченко П.А. Защита экологических прав... - С. 55; Кремер Л., Винтер Г. Экологическое право и политика Европейского союза: законодательные основы, реализация, судебная практика // Политика и общество. - 2006. - № 6 (Спецвыпуск). - С. 26.]. Велике значення для цього мало приєднання ЄС до Орхуської конвенції 1998 р.

В основу екологічної політики ЄС покладені такі принципи: превентивних дій; запобігання забрудненню; відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу; “забруднювач сплачує” та ін. У ст. 174 Договору вказано, що “в межах своєї компетенції Співтовариство й держави-члени співпрацюють з третіми країнами та міжнародними організаціями”[ Рішення Європейського Парламенту і Ради ЄС 466/2002/ЕС від 1 березня 2002 р. про заснування програми дій Співтовариства щодо сприяння неурядовим організаціям, які безпосередньо займаються захистом навколишнього середовища (OJ 2002 L 75/1) // www.europa.eu.int.]. Вважаємо, що Україна може повноцінно використати таку можливість і посилити співробітництво з ЄС через укладення спеціальної угоди в екологічній сфері.

Таким чином, діяльність ЄС, насамперед, нормотворча, зазнає значного впливу з боку міжнародного права охорони навколишнього середовища, тобто ЄС включено до процесу міжнародно-правової охорони навколишнього середовища. Більше того, ЄС займає у цьому процесі активну міжнародно-правову позицію, сприяючи, відповідно, удосконаленню механізму міжнародно-правового регулювання охорони довкілля у всьому світі.

На нашу думку, запозичення передового досвіду держав-членів ЄС у розв'язанні екологічних проблем сприятиме поступовому наближенню екологічного законодавства України до європейських стандартів і поетапному входженню України у європейський правовий екологічний простір.

Висновки до розділу

Враховуючи глобальний характер екологічних проблем, становлення та реалізація національної екологічної політики неможлива без врахування міжнародного досвіду. Разом з тим, спроби подолання глобальних екологічних криз сформували підходи світової спільноти, при яких виконання будь-яких спеціалізованих програм активізується за участі національних урядів. Тому Україна на сьогоднішній день має унікальну можливість висвітлити своє бачення глобальної екологічної безпеки, стати активною учасницею формування міжнародних стратегій у цій сфері.

Зусилля України щодо адаптації екологічного законодавства до права навколишнього середовища ЄС останніми роками зумовили перегляд ряду підходів до правового регулювання охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, зокрема, до організації моніторингу, стандартизації, оцінки впливу на навколишнє середовище, організації екологічного аудиту, створення екологічної мережі. Внесено чимало інших змін до законодавства України під кутом зору наближення його до європейських стандартів. Поліпшилось інформаційне та організаційне забезпечення даного процесу. Є тут, звичайно, й чимало недоліків. Але в цілому є позитивною тенденція до гармонізації української еколого-правової системи з європейською.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОБЕЗПЕКОЮ РЕГІОНУ

3.1 Стан екологічної ситуації на теренах Львівської області

Господарська діяльність людини створює одну із самих гострих проблем нашої цивілізації проблему захисту природного середовища від негативного впливу відходів виробництва і споживання. Все те, що виробляється, споживається і видобувається, рано чи пізно перетворюється у відходи.

На території Львівської області налічується майже 2 тисячі населених пунктів, в яких щорічно утворюється приблизно 4998,8 тис. м3 побутових відходів. Ці відходи практично без сортування (частково відділяється папір, поліетилен і незначна частина скляної тари) вивозяться на сміттєзвалища, яких у області є 53 міських і селищних та 519 сільських. Більшість сміттєзвалищ влаштовані без проектів на їх будівництво і роботу.

Слід відмітити, що наявні сміттєзвалища не виконують функцію природоохоронних споруд з екологічно безпечного захоронення побутових відходів. Відповідно ні одне сміттєзвалище не можна назвати «полігоном». Погіршення екологічної ситуації в місцях захоронення відходів пов'язано з забрудненням практично усіх природних ресурсів: атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод.

Окремою, надзвичайно складною екологічною і соціальною проблемою є питання функціонування Львівського міського сміттєзвалища, розташованого біля с. Грибовичі Жовківського району, на яке щороку вивозиться біля 1 млн. м3 побутових та невелика кількість мало небезпечних промислових відходів. Сміттєзвалище перевищило передбачені санітарними нормами терміни функціонування. Водночас, незважаючи на неодноразові вимоги нашого держуправління і облсанепідстанції, на даний час відсутнє альтернативне рішення щодо місця розміщення нового полігону для Львова.

На даний час ведуться роботи з будівництва підприємства промислової переробки побутових відходів потужністю до 100,0 тис. т. на рік для мм. Червонограда, Соснівки і смт. Гірник та розпочаті роботи по реконструкції полігону ТПВ Стрийсько-Дрогобицького регіону з подальшою метою побудови сміттєпереробного заводу для Стрийсько-Дрогобицького регіону.

Розв”язання проблеми безпечного поводження з ТПВ можливе через створення сучасних сміттєпереробних заводів, полігонів та спеціалізованих підприємств зі збору ТПВ.

Найбільша кількість промислових відходів зосереджена на породних відвалах шахт ДП «Львіввугілля» (понад 37,0 млн. тон гірничої породи) та ЗАТ «Львівсистеменерго (близько 76 млн. тон гірничої породи), золошлаконакопичувачах Добротвірської ТЕС (понад 9,9 млн. тон зололошлаку), накопичувачах Роздільського ДГХП "Сірка" (близько 4 млн. т фосфогіпсів), Стебницького ДГХП "Полімінерал (3826640,0тон шлами і хвости збагачувальної фабрики), в амбарах Львівського дослідному нафтомаслозаводу (близько 200 тис. т кислого гудрону), Дрогобицького НПК «Галичина (понад 35,0 тис. тон нафтошламів змішаних з кислим гудроном).

Поступово вирішується питання утилізації нафтошламів, розміщених на території НПК «Галичина». Щорічно підприємство передає на утилізацію близько 1000,0 тонн нафтошламу.

В області вирішені питання збору знешкодження і видалення, транспортування, утилізації наступних промислових відходів:

відпрацьованих мінеральних олив;

нафтошламів;

макулатури;

поліетиленової плівки;

відпрацьованих люмінесцентних ламп;

відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів;

відпрацьованих автомобільних шин.

Залишається невирішеним питання екологічно безпечної утилізації та зберігання імпортованих ДП «Спецсервіс», ТзОВ «ОСМА-Ойл» з Угорщини відходів та виготовлених з них модифікаторів. На території області зберігається 18,928 тис. тон модифікатора та 1174 тон нейтралізованих гудронних залишків.

До найбільш екологічно небезпечних об'єктів у Львівській області належать: Добротвірська ТЕС, ВАТ Західенерго, ЗАТ „Львівсистеменерго”, ДП „Львіввугілля”, Нафтопереробний комплекс „Галичина”, Львівське комунальне підприємство "Збиранка", Роздільське Державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" та ВАТ "Львівський дослідний нафтомаслозавод".

Радіоекологічний стан Львівської області є безпечним. На території області немає територій з радіоактивними забрудненнями внаслідок Чорнобильської катастрофи. Природний радіаційний фон знаходиться в межах 14-17 мкР/год. На території області знаходиться 44 підприємства та освітні заклади і близько 70 медичних установ, які використовують джерела іонізуючого випромінювання, та 62 спеціалізованих підприємства з заготівлі та переробки металобрухту і 39 приймальних пунктів металобрухту, що мають ліцензії Мінпромполітики на операції з металобрухтом.

На території області знаходиться державний міжобласний спецкомбінат ДК Укр ДО “Радон” МНС України, який відноситься до радіаційно-небезпечних об'єктів.

Радіаційний моніторинг навколо пункту зберігання радіоактивних відходів ДМСК ДК УкрДО “Радон” здійснюється службою цього підприємства. За результатами моніторингу перевищень граничнодопустимих показників забруднень не виявлено.

Державний радіологічний контроль за переміщенням вантажів і транспортних засобів через Державний кордон та за додержанням вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку підприємствами, в тому числі тих, які здійснюють операції з металобрухтом, здійснюється підрозділами Державної екологічної інспекції в Львівській області. За 2008 рік радіоактивнозабруднених фрагментів металобрухту не виявлено.

За період 2008 року радіаційних аварій на території Львівської області не зафіксовано.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань радіаційної безпеки покладено на Держатомрегулювання України.

Щодо транскордонних загроз, то геологічна будова земель Львівської області, яка межує з Підкарпатським воєводством Республіки Польща, така, що течія транскордонних річок спрямована у бік Республіки Польща. З Польської сторони тече р. Стрв'яж басейну р. Дністра, до якої потрапляють стоки від новозбудованих очисних споруд м. Устшики Дольні та р. Солокія. Багаторічні дослідження стану атмосферного повітря, які проводяться в рамках моніторингу Інспекторатом охорони довкілля в м. Жешові, фіксують перевищення допустимих за європейськими нормами параметрів тільки бенз(а)пірену у м. Перемишлі.

У той же час, джерелом транскордонних техногенно-екологічних загроз у Львівській області є транскордонні нафто- і газо- продуктопроводи, підземні сховища газу, родовища корисних копалин. На Львівщині розробляються небезпечні у транскордонному аспекті три родовища: Коханівське нафтове та Хідновицьке і Свидницькі газові, розкурюється Бітлянська нафтогазова площа, планується Старявська та Буцівська.

Размещено на Allbest.ru