Суб'єктивні публічні права приватної особи

На наш погляд, вкрай необхідне нормативне закріплення можливої поведінки приватної особи при організації мирних зібрань та участі в них, тобто суб'єктивного публічного права, на рівні закону України «Про мирні зібрання». Прийняття цього акта має супроводжуватися обов'язковим закріпленням у ньому як суб'єктивних публічних прав приватних осіб на мирні зібрання, так і обов'язків органів публічної влади, що забезпечують реалізацію цього права. Це сприятиме спрощенню ситуації у сфері реалізації конституційного права на мирні зібрання та водночас дозволить покращити імідж України як демократичної держави на міжнародній арені.

Суб'єктивні публічні права приватних осіб на свободу від держави можна проілюструвати таким прикладом, як право на інформацію, що включає вільне її використання й розповсюдження. Суб'єктивні публічні права у цій сфері - право на свободний обмін інформацією, свобода вираження поглядів і переконань - закріплюються Законом України «Про інформацію» Про інформацію: Закон України № 2657-XII від 02.10.1992 р. [у ред. від 16.07.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text, а ті, що цим правам кореспондують, обов'язки публічної влади щодо забезпечення доступу до необхідної інформації - Законом України «Про доступ до публічної інформації» Про доступ до публічної інформації: Закон України № 2939-VI від 13.01.2011 р. [у ред. від 15.08.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2939-17#Text.

Право на користування державними інститутами в розумінні Г. Еллінека означає право на судовий захист; сучасним українським законодавством передбачено здійснення адміністративного судочинства, яке забезпечує можливість захисту прав та інтересів приватних осіб від порушень з боку суб'єктів, наділених владними повноваженнями. Більше того, згідно з принципом інстаційності, закріпленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» Про судоустрій і статус суддів : Закон України № 1402-VIII [в ред. від 20.06.2020 р.] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text, вітчизняна судова система організована у спосіб, що забезпечує право на перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції. Цей спосіб - інстанційність як принцип організації судової системи - виступає додатковим чинником обмеження можливої владної сваволі у відносинах із приватними особами, посилюючи ефективність судового захисту прав та інтересів останніх Пасенюк О. Існуюча система судів України: конституційність та потенціал до удосконалення в ході подальшої судової реформи / О. Пасенюк // Вісник Державної судової адміністрації України. - 2011. - № 3 (20). - С. 14.. Тобто суб'єктивне публічне право на судовий захист від порушень інтересів приватних осіб суб'єктами публічної влади має декілька (три) рівнів реалізації.

Узагальнюючи результати розгляду класифікації Г. Еллінека, можна дійти висновку, що вчений вважав наділеними суб'єктивними публічними правами активний, негативний і позитивний правові статуси приватної особи; в його теоретичній моделі першому відповідають політичні права, другому - права на свободу від держави, тобто на невтручання держави, третьому - права на користування державними інституціями задля досягнення власних інтересів (в розумінні Еллінека - право на судовий захист, в пізніших розробках - також право на позитивні послуги з боку держави). Пасивний статус індивіда в цій моделі супроводжувався виключно обов'язками приватної особи. У подальшому ця класифікація була допрацьована О. Майєром та його прибічниками, завдяки аргументації яких до числа суб'єктивних публічних були віднесені публічно-речові права Винницкий А.В. Учение о субъективных публичных правах… , приклад яких ми також пропонуємо розгледіти детальніше.

Так, до об'єктів суб'єктивних публічно-речових прав серед іншого належать і водні ресурси нашої держави, адже згідно зі ст. 13 Конституції земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу Конституція України…

. Суб'єктивне публічне право безоплатного і безперешкодного водокористування закріплено ст. 47 Водного кодексу України Водний кодекс України № 213/95-ВР [у ред. від 07.06.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text, однак на практиці має місце повальне встановлення огорож та споруд, які блокують доступ громадян до рекреаційних водойм, забороняючи риболовлю, купання та відпочинок біля річки чи моря. Для виправлення ситуації в плані реалізації зазначеного суб'єктивного права було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування», яким закріплено обов'язок органів публічної влади сприяти реалізації права на безоплатне й безперешкодне водокористування: на органи місцевої державної адміністрації чи виконавчі органи сільської, селищної чи міської ради покладається завдання здійснення контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів та островів для загального водокористування відповідно до закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування : Закон України № 233-IX від 29.10.2019 // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-20#Text. У такому випадку, коли право приватної особи підкріплюється обов'язком органу публічної влади, і можна говорити про суб'єктивне публічне право.

Взагалі у вітчизняному теоретичному просторі адміністративно-правової науки питанню класифікації суб'єктивних публічних прав приділено достатньо уваги. При цьому легко помітити, що класифікація Г. Еллінека виступає базисом багатьох сучасних наукових розробок, що підкреслює її наукову значущість та евристичну ефективність.

Так, власне бачення розподілу пропонує В. К. Колпаков для адміністративних прав (так у науковій літературі іноді називаються суб'єктивні права громадян у відносинах із органами управління Державне правління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер'янова]. - К.: Факт, 2003. - 384 с. - С. 180., тобто суб'єктивні публічні права): а) соціально-економічні, які стосуються основ життя людей і становлять базу правового статусу громадян: право на працю, матеріальне забезпечення, право на освіту, на охорону здоров'я; б) політичні права і свободи - права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політичні партії; право вносити пропозиції до державних органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист. Сюди також належать право обиратися й бути обраним у ради будь-якого рівня; право на користування досягненнями культури, свободу наукової, технічної, художньої творчості; в) особисті права і свободи - права, пов'язані з виконанням громадянами дій, спрямованих на задоволення особистих потреб Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с. - С. 158-159..

Схожий погляд демонструють автори підручнику «Адміністративне право України», обираючи як критерій розподілу чинник змісту прав і поділяючи адміністративні права громадян на три такі групи:

1) участь у державному управлінні та соціально-політична активність: право на державну службу, внесення пропозицій, одержання необхідної інформації та документів у встановленій формі, проведення зборів, мітингів, демонстрацій, створення громадських об'єднань чи входження в них тощо;

2) одержання допомоги від відповідних компетентних організацій: право на медичну, санітарно-епідеміологічну допомогу, безкоштовне користування благами (бібліотеками, парками тощо), користування транспортом одержання платних та інших послуг;

3) права, що захищаються в адміністративному (адміністративна скарга, адміністративно-юрисдикційне провадження) або в судовому порядку (адміністративний позов).

Взаємодіючи з органами виконавчої влади, вважають учені, громадяни реалізують передусім такі суб'єктивні права: на участь в управлінні; на об'єднання; на проведення мітингів, демонстрацій, зборів; на особисті або колективні звернення до державних органів; на свободу та особисту недоторканність; на недоторканність житла; на пересування; на інформацію; на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних організацій, а також посадових осіб при виконанні ними службових обов'язків Адміністративне право України : підруч. для юрид. вузів і ф-тів / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін. ; [за ред. Ю. П. Битяка]. - Xарків: Право, 2001. - 528 с. - С. 50..

Подібну диференціацію прав спостерігаємо в іншій науковій праці, де адміністративні права умовно поділяють на такі групи: 1) права, пов'язані з участю громадян в управлінні; 2) права, пов'язані із задоволенням громадянами матеріальних, культурних та інших потреб; 3) права, пов'язані з можливістю захисту своїх прав і свобод Синявська О. Ю. Суб'єктивні публічні права приватних осіб / О. Ю. Синявська // Право і Безпека. - 2010. - № 2. - С. 52-55..

Для ілюстрування прав першої групи можемо згадати право на електронне звернення, що, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», дозволяє звертатися до органів публічної влади із пропозиціями про поліпшення їх діяльності, викриванням недоліків у роботі або оскарженням дій органів та посадових осіб у зручній для приватної особи формі - з використанням засобів електронного зв'язку Про звернення громадян : Закон України № 393/96-ВР [у ред. від 01.01.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-20#Text. У цьому ж Законі закріплено обов'язок органів влади прийняти електронне звернення до розгляду за умови оформлення його належним чином.

До суб'єктивних публічних прав, що призначені для задоволення економічно-соціальних потреб громадян, пропонуємо віднести права окремих категорій приватних осіб на соціальний захист, тобто на матеріальне забезпечення у випадку настання певних соціальних ризиків, що визначаються законодавством Устинов С. О. Співвідношення термінів «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» в законодавстві України / Устинов С. О. // Юридична наука і практика. - 2011. - № 2. - С.90-95. С. 93.. Визначення категорій приватних осіб -отримувачів соціального захисту, правових гарантій соціального захисту, конкретних форм захисту у вигляді особливих прав або додаткових пільг, а також обов'язків органів публічної влади для реалізації прав зазначених категорій осіб, здійснюється багатьма законами: «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28.02.1991 № 796-XII [у ред. від 09.08.2019] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text, «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні : Закон України від 16.12.1993 № 3721-XII [у ред. від 01.01.2020 ]// Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3721-12#Text, «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні : Закон України від 21.03.1991 № 875-XII [у ред. від 13.02.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text, «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII [у ред. від 03.07.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1706-18#Text тощо.

До прав, пов'язаних із захистом приватними особами своїх прав та законних інтересів, окрім раніше розглянутого нами права на адміністративний позов належить також право на адміністративну скаргу, тобто оскарження дій органів публічної влади в адміністративному порядку. На відміну від права на судове оскарження, що реалізується відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, умови реалізації права на адміністративне оскарження визначаються Законом України «Про звернення громадян» Про звернення громадян : Закон України № 393/96-ВР [у ред. від 01.01.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-20#Text, а віднедавна - Законом України «Про адміністративну процедуру» Про адміністративну процедуру: Закон України № 3475 від 14.05.2020 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68834 .

Досить цікавою уявляється також класифікація суб'єктивних публічних прав на підставі ступеня можливості реалізації права; у такому разі виділяють права абсолютні (безумовні) та відносні. Зазначимо, що цей розподіл позичено з теоретичних розробок цивільного права, де співвідношення абсолютних суб'єктивних та відносних суб'єктивних прав становить фундаментальну цивілістичну дилему. У публічно-правовому аспекті абсолютними вважаються права, реалізація яких залежить лише від волевиявлення громадянина, якими особи користуються на власний розсуд, а на суб'єктів влади покладено обов'язок створювати умови, не перешкоджати їх здійсненню та сприяти їх захисту Коломоєць Т. О. Адміністративне право України: академічний курс: [підручник] / Т. О. Коломоєць. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 576 с. - С. 67.. Це, наприклад, право на адміністративне оскарження, вибір імені, працевлаштування, користування публічними бібліотеками, отримання загальної середньої освіти, медичної допомоги та інших адміністративних послуг. Реалізація абсолютних прав залежить здебільшого або навіть виключно від волі громадянина. Відносними вважаються такі права, для реалізації яких необхідний акт компетентного органу, тобто воля громадянина повинна бути опосередкована волею суб'єкта влади, актом застосування права; наприклад, наказ про призначення на посаду, ліцензія на здійснення певного виду діяльності Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. - М., 1996. - 355 с. - С. 75..

Певний пізнавальний потенціал має також запропонований О. Б. Зеленцовим розподіл суб'єктивних публічних прав на індивідуалізовані та статутні, незважаючи на те, що останні в науці часто трактуються не як суб'єктивні права, а як елемент правоздатності. Статутні права розглядаються як загальні для всіх права, що закріплені у правовій нормі, виникають безпосередньо з неї, реалізуються в межах загальнорегулятивних відносин і взагалі характеризують правовий статус громадянина; індивідуалізовані права, у свою чергу, реалізуються в конкретних правовідносинах, виникають у межах і на підставі статутних прав Зеленцов А. Б. Субъективное публичное право: учеб. пособие… С. 14-16, 83-90.. Від себе додамо, що не вважаємо позицію О. Б. Зеленцова безспірною; на наш погляд, поняття «статутних прав» у тому вигляді, в якому його репрезентує вчений, не дозволяє диференціювати суб'єктивні публічні права від основних прав і свобод особи, тому потребує подальшої деталізації, доопрацювання й уточнення.

В. М. Манохін пропонує розподіл адміністративних прав залежно від галузевої належності норм, якими ці права регулюються: у першу групу входять права громадян, що регулюються нормами адміністративного права, приміром, право особи на участь у державному управлінні, що створює основу її адміністративно-правового статусу; до другої включені права громадян, які регулюються нормами адміністративного та інших галузей права, - права та свободи, пов'язані з реалізацією соціально-економічних, політичних, особистих та культурних прав і свобод громадян Державне правління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - 384 с. - С. 182..

За критерієм кола осіб, які наділені суб'єктивними правами, виділяють загальні права, які належать кожному громадянину, складають зміст загального правового статусу та встановлюються нормативно-правовими актами; спеціальні, які належать певній групі осіб, складають зміст спеціального адміністративно-правового статусу, виникають як з нормативних, так і з індивідуальних актів; індивідуальні, які належать окремо визначеному індивіду, складають зміст індивідуального адміністративно-правового статусу і виникають на підставі індивідуальних актів Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / за заг. ред. В. Б. Аверянова. - К.: Наукова думка,2007.- 586 с. - С. 185-187..

В адміністративно-правовій літературі пропонуються також класифікації суб'єктивних прав приватних осіб залежно від їхнього зв'язку з основними правами і свободами людини: 1) права громадян, закріплені в нормах адміністративного права, які розвивають та конкретизують основні права, закріплені в Конституції (право на участь у державному управлінні, право на медичну допомогу, право на освіту тощо); 2) права громадян, передбачені тільки нормами адміністративного права, наприклад права, зумовлені наявністю паспортної системи Державне правління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики… С. 181..

Можемо також запропонувати розподіл суб'єктивних публічних прав за змістом можливої дозволеної правом поведінки - на право суб'єкта права обирати власну поведінку та право суб'єкта права вимагати певної поведінки від органа публічної влади. Як приклад можна навести право громадянина скористуватися державною послугою, тобто подати відповідну заяву (право-дія), - та право вимагати надання адміністративним органом конкретної державної послуги на підставі поданої заяви (право-вимога).

Таким чином, у ході аналізу наукових підходів щодо класифікації суб'єктивних публічних прав нам вдалося встановити, що досліджувані права являють собою розгалужену систему, що об'єднує досить різні за змістом, сферою використання, нормативно-правовою базою публічно-правові феномени. Якщо ж намагатися вибудувати внутрішню ієрархію цієї системи, то в основу, на наш погляд, слід закласти розподіл суб'єктивних публічних прав на права, пов'язані з участю в публічному управлінні (умовно «публічно-управлінські права»); права, пов'язані з реалізацією законних інтересів у соціальній, культурній, економічній, екологічній тощо сферах («соціокультурні права»); права, пов'язані із захистом та відновленням порушених органами публічної влади прав («захисні права»). Саме ця диференціація має стати стовбуром класифікаційного дерева; так, публічно-управлінські та соціокультурні права можуть розгалужуватися за суб'єктом права - на загальні, спеціальні та індивідуальні; за ступенем можливості реалізації права - на абсолютні та відносні; за галузевою належністю нормативної бази - на адміністративні та змішані тощо; за змістом можливої дозволеної правом поведінки - на права-дії та права-вимоги. Інша ситуація - подальший розподіл захисних суб'єктивних публічних прав, які можуть бути класифіковані за критерієм правових норм, що їх регулюють, на адміністративно-процесуальні та адміністративно-процедурні.

Запропоноване класифікаційне дерево суб'єктивних публічних прав призначене передусім на систематизацію зазначених прав з урахуванням їхньої багатоаспектності й численності; цей пізнавальний інструмент дозволяє поглибити наявні теоретичні уявлення про сутність і специфіку суб'єктивних публічних прав, подібності та відмінності між окремими їх різновидами. Водночас зазначимо, що не вважаємо проблематику класифікації суб'єктивних публічних прав цілковито висвітленою в рамках нашого дослідження; це питання безумовно потребує подальшої наукової уваги з акцентом на пошук принципів будування внутрішньосистемної ієрархії досліджуваних прав і виявлення нових класифікаційних критеріїв.

Висновки до розділу 2

1. За результатами розгляду суб'єктивного публічного права як категорії доктринального характеру виявлено, що це поняття не одразу віднайшло свої гносеологічні межі та форми окреслення; це відбувалось, так би мовити, в руслі «теоретичної конфронтації», протиставлення - спочатку об'єктивному праву для відчуття межи права суб'єктивного, а потім і протиставлення приватного і публічного права в рамках суб'єктивного.

Аналіз суб'єктивних публічних прав як адміністративно-правового феномена за пізнавальною схемою Р. Єринга дав можливість встановити, що суб'єктом досліджуваних прав виступає приватна особа, об'єктом - поведінка або самої особи - суб'єкта права, або суб'єкта публічної влади; зміст суб'єктивного права становить можливість діяти у певний спосіб, а форму - правова норма, реалізація якої пов'язана з виникненням публічно-правового правовідношення; метою реалізації суб'єктивного публічного права виступає сприяння законним інтересам приватної особи.

2. Використання класифікації як інструмента наукового пізнання при дослідженні суб'єктивних публічних прав уявляється вкрай необхідним, і передусім через поліаспектність сфер та приводів взаємодії індивідів і органів публічної влади. Надзвичайна різноманітність досліджуваних прав робить неможливими спроби дослідити їх у всій повноті реальних проявів, тому групування їх у кластери на підставі певних критеріїв видається єдино можливим шляхом їх пізнання.

За результатами розгляду наявних у сучасній науковій літературі підходів запропоновано такі класифікаційні критерії для суб'єктивних публічних прав: сфера використання; носій суб'єктивного публічного права; ступень можливості реалізації права; галузева належність нормативної бази; зміст дозволеної правом поведінки; характер правозахисних норм.

Висновки

1. Фахівцями в галузі адміністративного права неодноразово констатовано наявність глибокої теоретико-методологічної кризи у вітчизняній адміністративно-правовій науці, яка виявляє себе у суперечливих доктринальних посилках щодо ієрархічної природи публічно-правових відносин, сторони яких завжди мають різний обсяг владних повноважень, та одночасного проголошення основним завданням публічної влади служіння й допомогу приватній особі. Логічно, що для отримання зазначених служіння й допомоги та сторона публічно-правових відносин, якій вони потрібні, повинна мати інструменти впливу на іншу сторону, тобто на органи публічної влади.

Саме такий інструмент являють собою суб'єктивні публічні права як можливість вимагати від суб'єктів публічної влади певних дій в інтересах невладного суб'єкта, тобто приватної особи. Завдяки суб'єктивним публічним правам у публічно-правових відносинах виникає паритет правових статусів сторін, що є важливим кроком у бік створення дійсно сервісно орієнтованої держави. Тому доктрина суб'єктивних публічних прав сьогодні має стати парадигмальним ядром для конструювання дійсно людиноцентристської моделі адміністративного права в Україні.

2. Розгляд історичних коренів та розвитку концептуальних розробок тематики суб'єктивних публічних прав дозволив визначити головні теорії, в межах яких вибудовувалися теоретичні конструкції суб'єктивних публічних прав: теорія волі, теорія інтересу, змішана теорія волі й інтересу, нормативна і психологічна теорії. Головні висновки, яких дійшли на цьому етапі теоретики стосовно суб'єктивних публічних прав, полягають у розумінні цих прав як дозволу поводитися в певний спосіб задля реалізації своїх інтересів, наданого державою (завдяки самообмеженню в правах) своїм громадянам. На вітчизняних теренах становлення теорії суб'єктивних публічних прав здебільшого спостерігалося в дореволюційну добу; повернення інтересу до цієї тематики відбулось лише віднедавна, тому стан дослідження цієї проблеми в українському науковому просторі адміністративістики об'єктивно не можна визнати задовільним.

3. На підставі аналізу й диференціації наукових категорій «особа», «особистість», «індивід», «фізична особа», «юридична особа» запропоновано визначення категорії «приватна особа» як фізичної або юридичної особи, яка, будучи невладною стороною публічно-правових відносин, бере участь у здійсненні публічного управління, виступає учасником адміністративних процедур або адміністративного процесу.

4. Подвійна суб'єкт-об'єктна природа суб'єктивних публічних прав (як суб'єктивної можливості, з одного боку, та об'єктивізованої нормами права поведінки - з іншого) зумовлює її проміжну позицію між адміністративною правосуб'єктністю як таким правовим станом суб'єкта, що потенційно дозволяє йому вступати в адміністративні правовідносини як носію певних прав та обов'язків, та адміністративно-правовим статусом як конкретною сукупністю прав та обов'язків суб'єкта в межах певного правовідношення. Це дозволяє вважати суб'єктивні публічні права структурним елементом і адміністративної правосуб'єктності, і адміністративно-правового статусу.

5. На підставі аналітичного розгляду суб'єктивних публічних прав за пізнавальною схемою Р. Єринга запропоновано таке визначення суб'єктивних публічних прав як адміністративно-правової категорії: це нормативно закріплена можливість приватної особи, що виступає стороною публічно-правових відносин, з метою реалізації або захисту своїх законних інтересів обирати модель власної поведінки чи вимагати певних дій від суб'єктів публічної влади.

6. Проаналізовано взаємозв'язок суб'єктивних публічних прав та основних прав людини, закріплених у міжнародних правових документах та Конституції України. Виявлено, що суб'єктивне публічне право виконує інструментальну функцію при реалізації основних прав, деталізуючи та конкретизуючи останні й визначаючи шляхи їх здійснення, а також виступаючи правом на захист основного права, якщо останнє порушено в публічно-правових відносинах. Важливою характеристикою суб'єктивних публічних прав, що відрізняє їх від прав основних, є нормативно-правове підкріплення права приватної особи обов'язком органу публічної влади сприяти реалізації цього права.

7. Запропоновано теоретичну модель класифікаційного дерева суб'єктивних публічних прав, основу якої становить розподіл суб'єктивних публічних прав на три основні галузі: публічно-управлінські права, пов'язані з участю в публічному управлінні; соціокультурні права, пов'язані з реалізацією законних інтересів у соціальній, культурній, економічній, екологічній тощо сферах; захисні права, пов'язані із захистом та відновленням порушених органами публічної влади прав а адміністративному порядку або в порядку адміністративного судочинства.

Основні галузі, у свою чергу, можна класифікувати за критеріями носія суб'єктивного публічного права, ступеня можливості реалізації права, галузевої належності нормативної бази, змісту дозволеної правом поведінки, характеру правозахисних норм.

Список використаних джерел

Нормативно-правові джерела

1. Виборчий кодекс України № 396-IX від 19.12.2019 р. [у ред. від 23.07.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text

2. Водний кодекс України № 213/95-ВР [у ред. від 07.06.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text

3. Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-IV у ред. від 14.06.2018 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

4. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. [у ред. від 01.01.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

5. Про адміністративну процедуру: Закон України № 3475 від 14.05.2020 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68834

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування: Закон України № 233-IX від 29.10.2019 // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-20#Text

7. Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 р. [у ред. від 28.04.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text

8. Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор: Закон України від 14.07.2020 р. № 768-ІХ [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20

9. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Закон України № 755-IV від 15.05. 2003 р. [у ред. від 16.07.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text

10. Про доступ до публічної інформації: Закон України № 2939-VI від 13.01.2011 р. [у ред. від 15.08.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2939-17#Text

11. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII [у ред. від 03.07.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1706-18#Text

12. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text

13. Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації: Закон України від 09.04.2015 р. № 327-VIIІ [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/327-19

14. Про затвердження порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983 // Законодавство України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1983-2002-%D0%BF

15. Про звернення громадян: Закон України № 393/96-ВР [у ред. від 01.01.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-20#Text

16. Про імміграцію: Закон України від 07.06.2001 № 2491-III // Законодавство України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2491-14. Ст. 1.

17. Про інформацію: Закон України № 2657-XII від 02.10.1992 р. [у ред. від 16.07.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text

18. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21.03.1991 № 875-XII [у ред. від 13.02.2020] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text

19. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16.12.1993 № 3721-XII [у ред. від 01.01.2020 ]// Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3721-12#Text

20. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII // Голос України. - 2014. - № 206.

21. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28.02.1991 № 796-XII [у ред. від 09.08.2019] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text

22. Про судоустрій і статус суддів: Закон України № 1402-VIII [в ред. від 20.06.2020 р.] // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text

Наукові джерела

23. Аверьянов В.Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права / В. Б. Аверьянов // Правоведение. - 2007. - № 1. - С. 31-42.

24. Авторгов А. М. Адміністративно-правовий статус державного виконавця: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / А. М. Авторгов. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. - 17 с.

25. Адарченко Е. О. Административная правосубъектность юридических лиц публичного права / Е. О. Адарченко // Административное и муниципальное право. - 2013. - № 4. С. 1-14. - URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=7653

26. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимошук. - К.: Факт, 2003. - 496 с.

27. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / авт.- упор. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - 536 с.

28. Адміністративне право України: підруч. для юрид. вузів і ф-тів / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.; [за ред. Ю. П. Битяка]. - Xарків: Право, 2001. - 528 с.

29. Адміністративне право України: підручник / за ред. Ю. П. Битяка. - К.: Юрінком Iнтер, 2005. - 544 с.

30. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. - Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. - 446 с.

31. Адміністративне право України: підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 544 с.

32. Адміністративне право. Загальна частина. - К.: Вид-во Центр навчальної літератури, 2011. - 216 с.

33. Андрійко О.Ф. До питання еволюції адміністративного права та предмета адміністративно-правового регулювання / О.Ф. Андрійко // Сучасна адміністративно-правова доктрина захисту прав людини: тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук.-практ. конф. (м. Харків, 17-18 квіт. 2015 року). - Х.: Право, 2015. - С. 13.

34. Антонов М. В. Об основных элементах чистого учения о праве Ганса Кельзена / М. В. Антонов // Труды Института государства и права Российской академии наук. - 2013. - № 4. - С. 172-195.

35. Архипов С. И. Субъект права: теоретическое исследование / С. И. Архипов [Электронный ресурс]. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. - 469 с. - URL: https://www.twirpx.com/file/1100642/

36. Бахрах Д. Н. Административное право: учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. - М., 1996. - 355 с.

37. Бойко І. Базові категорії права адміністративних процедур / І. Бойко // Адміністративна процедура: особливості формування української концепції: матер. круглого столу( м. Харків, 15 вересня 2017 р.). - Х.: Нац. академія правових наук України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2017. - С. 7-13.

38. Бунеева Ю. А. Теоретические проблемы административной правосубъектности гражданина: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Бунеева Юлия Александровна. - Воронеж, 2000. - 22 с.

39. Бурьянова Е. И. Условия, определяющие правосубъектность индивида: общетеоретический аспект: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Бурьянова Е. И. - Волгоград, 2006. - 30 с.

40. Васев И. Н. Субъективное право как общетеоретическая категория: монография / И. Н. Васев. - М.: Юрлитинформ, 2014. - 189 с.

41. Винницкий А. В. Учение о субъективных публичных правах vs «государственно-управленческого подхода» в науке / А. В. Винницкий // Право и политика. - 2018. - № 12. - С. 27-40.

42. Волков А. М. Реализация публичных прав частных субъектов права [Электронный ресурс] / А. М. Волков // Отрасли права: аналитический портал. Дата размещения: 20.05.2015. - URL: http://отрасли-права.рф/article/7120

43. Галіцина Н. В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / Н. В. Галіцина [Електронний ресурс] // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 163-177. - URL: http://www.nbuv.gov.ua/e- journals/FP/2010-4/10gnviap.pdf

44. Гараева Г. Х. Понятие и сущность правосубъектности как категории права / Г. Х. Гараева // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. - 2011. - № 5 (11). - С. 22-25.

45. Гриценко Е. В. Доступ к судебной защите в России и Германии / Е. В. Гриценко, М. Хайнтцен [Электронный ресурс] // Вестник Санкт-Петербургского университета. Право. - 2019. - № 10 (4). - С. 733-755. - URL: https://doi.org/10.21638/spbu14.2019.409

46. Гудима Д. А. Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) / Д. А. Гудима // Проблеми філософії права. - 2005. - Том III. - № 1-2. - С. 256-266.

47. Даньков А. А. Обеспечение баланса публичных и частных интересов в сфере правосудия: дис. … канд. юрид.наук: 12.00.01 / А. А. Даньков. - М., 2014. - 238 с.

48. Державне правління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - 384 с.

49. Дернбург Г. Пандекты: Общая часть. Т. 1 / Г. Дернбург; пер. с нем. Г. Фон Рехенберг, под ред.: П. Соколовский. - М.: Унив. тип., 1906. - 481 с.

50. Дурденевский В. Н. Субъективное право и его основное разделение / В. Н. Дурденевский // Правоведение. - 1994. - №№ 3. - С. 78-95.

51. Еллинек Г. Система субъективных публичных прав / пер. со 2-го нем. изд-я под ред. А. А. Рождественского [Электронный ресурс]. - С.-Петербург - Москва: Изд-во Освобождение, 1913. - URL: https://viewer.rusneb.ru/ru/000199_000009_004014568?page=1&rotate=0&theme=white

52. Еллинек Г. Система субъективных публичных прав / пер. со 2-го нем. изд-я под ред. А. А. Рождественского [Электронный ресурс]. С.-Петербург - Москва: Изд-во Освобождение, 1913. - URL: https://viewer.rusneb.ru/ru/000199_000009_004014568?page=1&rotate=0&theme=white

53. Заморская Л. И. Нормативность правопонимания: общетеоретические аспекты (по Г. Кельзену) / Л. И. Заморская [Электронный ресурс] // Вестник Волжского университета им. В.Н. Татищева. - 2013. - URL: https://cyberleninka.ru/article/n/normativnost-pravoponimaniya-obscheteoreticheskie-aspekty-po-g-kelzenu

54. Зеленцов А. Б. Субъективное публичное право: учеб. пособие / А. Б. Зеленцов. - М.: Российский ун-т дружбы народов, 2012. - 148 с. С. 16.

55. Зинченко С. А. Правосубъектность и структуризация проявленных основных ее форм / С. А. Зинченко [Электронный ресурс]. - URL: https://cyberleninka.ru/article/n/pravosubektnost-i-strukturizatsiya-proyavlennyh-ee-osnovnyh-form

56. Зубрицька О. Адміністративна правоздатність як елемент правосуб'єктності індивідуальних суб'єктів адміністративного права / О. Зубрицька // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2015. - № 3. - С. 99-104. - С. 99. - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnapu_2015_3_17

57. Иванов Э. И. Понятие субъективного права / Э. И. Иванов [Электронный ресурс] // Марийский юридический вестник. - 2011. - Вып. 8. - С. 182-190. - URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ponyatie-subektivnogo-prava-1

58. Иванчин А. В. Сущность юридических конструкций / А. В. Иванчин // Юридическая техника. - 2013. - № 7. - Ч. ІІ. - С. 258-265.

59. Илларионова Т. И. Структура гражданской правоспособности / Т. И. Илларионова [Электронный ресурс] // Правовые проблемы гражданской правосубъектности: межвузовский сб. науч. трудов / отв. ред. О. А. Красавчиков. - Свердловск, 1978. - Вып. 62. - С. 56-64. - URL: https://www.twirpx.com/file/1621704/

60. Івасик С. Живи, люби та протестуй: 28 років в очікуванні закону / С. Івасик [Електронний ресурс] // Українська правда. - 2019. - 19 вересня. - URL: https://www.pravda.com.ua/rus/columns/2019/09/18/7226449/

61. Кастельс М. Информационная эпоха: Экономика, общество и культура / М. Кастельс. - М.: Издат. Дом ГУ-ВШЭ, 2000. - 608 с.

62. Кельзен Г. Чистое учение о праве. 2-е изд / пер.с нем. М. В. Антонова и С. В. Лёзова. - СПб.: ООО Издательский Дом «Алеф-Пресс», 2015. - 542 с.

63. Кивель В. Н. Понятие правового статуса личности: вопросы теории / В. Н. Кивель // Веснік Беларускага дзяржаўнага ўніверсытэта. - 2014. - Сер. 3. - № 1. - С. 57-61.

64. Кистяковский Б. А. Государство правовое и социалистическое / Б. А. Кистяковский // Вопросы философии. - 1990. - № 6. - С. 141-159.

65. Козыревская Л. А. Понятие и элементы гражданско-правового статуса юридического лица / Л. А. Козыревская // Веснiк Беларускага дзяржаўнага эканамiчнага унiверсiтэта. - 2003. - № 1. - С. 60-64.

66. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України: академічний курс: [підручник] / Т. О. Коломоєць. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 576 с.

67. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

68. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України: навч. посібник / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. - К.: Прецедент, 2007. - 531 с.

69. Константий О. В. Види прав і свобод фізичних осіб, які захищаються в національній системі судового контролю за публічною адміністрацією / О. В. Константий // Вісник Вищої ради юстиції. - 2012. - № 3 (11). - С. 161-173.

70. Крамарук С. В. Культура права в концепте социального либерализма Б. А. Кистяковского / С. В. Крамарук // Философия права. - 2007. - С. 24-28.

71. Курінний Є. В. Про актуалізацію питання підготовки нового етапу реформування адміністративного права України / Є. В. Курінний // Вісник Луганського держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. - 2013. - № 2. - С. 191-200.

72. Лагода О. С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. С. Лагода. - Ірпінь, 2007. - 21 с.

73. Лазарев И. М. Административные процедуры в сфере взаимоотношений граждан и их организаций с органами исполнительной власти в Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук / И. М. Лазарев. - М., 2005. - 202 с.

74. Лановая Г. М. Государственная власть: теоретико-правовой анализ / Г. М. Лановая // Государственная власть и местное самоуправление. - 2015. - № 6. - С. 29-33.

75. Лемайер К. Административная юстиция: понятие охраны субъективных публичных прав в связи с развитием воззрений на государство / Лемайер К.; пер. с нем.: А.Э. Нольде; предисл.: В. Дерюжинский. - С.-Пб.: Сенат. Тип., 1905. - 215 с.

76. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н. И. Матузов [Электронный ресурс]. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. - 292 с. - URL: https://search.rsl.ru/ru/record/01007359771

77. Мацелик Т. Адміністративна правосуб'єктність як онтологічна здатність особи бути суб'єктом адміністративного права / Т. Мацелик // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2011. - Вип. 597. - С. 90-94.

78. Мацелик Т. О. Суб'єкти адміністративного права: поняття та система: [монографія] / Тетяна Олександрівна Мацелик. - Ірпінь: Вид-во Нац. ун-ту держ. податкової служби України, 2013. - 342 с. - С. 46.

79. Мацелик Т. О. Суб'єктивне публічне право як юридичний феномен / Т. О. Мацелик // Юридичний вісник. - 2011. - № 3 (20). - С. 67-71.

80. Мезрин Б. Н. Место гражданской правосубъектности в механизме правового регулирования / Б. Н. Мезрин [Электронный ресурс] // Правовые проблемы гражданской правосубъектности: межвузовский сб. науч. трудов / отв. ред. О. А. Красавчиков. - Свердловск, 1978. - Вып. 62. - С. 52-56. - URL: https://www.twirpx.com/file/1621704/

81. Мельник Р. С. Загальне адміністративне право: навч. посіб. / Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко. - К.: Ваіте, 2014. - 376 с.

82. Михайлов А. М. Субъективное право: размышления теоретика / А. М. Михайлов [Электронный ресурс] // Право: блог. - URL: https://blog.pravo.ru/blog/5906.html

83. Папа Д. М. Становлення наукових поглядів про суб'єктивні публічні права приватних осіб у вітчизняній правовій науці / Д. М. Папа [Електронний ресурс]. - Форум права. - 2009. - № 1. - С. 415-419. - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2009_1_59 .

84. Пасенюк О. До питання природи суб'єктивного публічного права / О. Пасенюк, Р. Корнута // Право України. - 2008. - № 8. - С. 58-63.

85. Пасенюк О. Існуюча система судів України: конституційність та потенціал до удосконалення в ході подальшої судової реформи / О. Пасенюк // Вісник Державної судової адміністрації України. - 2011. - № 3 (20). - С. 14-21.

86. Пасічник А. В. Адміністративна правосуб`єктність юридичних осіб приватного права: монографія / А. В. Пасічник. - Суми: Мрія-1, 2014. - 126 с.

87. Пасічник А. В. Адміністративно-правові засади набуття і припинення адміністративної правосуб'єктності юридичними особами приватного права: автореф. дис.. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / А. В. Пасічник. - Київ, 2012. - 22 с.

88. Подоляка А. М. Адміністративно-правовий статус Державної автомобільної інспекції МВС України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / А. М. Подоляка. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. - 19 с.

89. Понкин И. В. Классификация как метод научного исследования, в частности в юридической науке / И. В. Понкин, А. И. Редькина // Вестник Пермского университета. Юридические науки. - 2017. - Вып. 37. - С. 249-259.

90. Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 13 лютого 2019 р. у справі № 810/2763/17 // Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. - URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79883398

91. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / за заг. ред. В. Б. Аверянова. - К.: Наукова думка, 2007. - 586 с.

92. Прокопенко О. Ю. Особа порушника в адміністративних проступках, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку / О. Ю. Прокопенко [Електронний ресурс] // Форум права. - 2010. - № 3. - С. 364-370. - URL: file:///C:/Users/B4C9~1/AppData/Local/Temp/FP_index.htm_2010_3_52.pdf

93. Раімов Р.І. Практика Європейського суду з прав людини щодо визначення меж поняття «публічний інтерес» / Р.І. Раімов // Науковий вісник Ужгородського нац. ун-ту. Серія ПРАВО. - 2017. - Вип. 47. - Т. 2. - С. 157-162.

94. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве / Фердинанд Регельсбергер; пер. с нем. И. А. Базанова; под ред. проф. Ю. С. Гамбарова [Электронный ресурс]. - М.: Типография И. Д. Сытина, 1897. - 296 с. - URL: https://viewer.rusneb.ru/ru/000199_000009_003680355?page=245&rotate=0&theme=white.

95. Рихтер И. Судебная практика по административному праву / И. Рихтер, Г. Ф. Шупперт; пер. с нем. - М.: Юристъ, 2000. - 604 с.

96. Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 № 4-рп/2001 // Верховна Рада України: офіц. сайт [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-01#Text

97. Рішення КСУ від 01.12. 2004 р. № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. сайт. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-04

98. Селіванов В. Приватноправові засади розвитку вітчизняної юридичної науки / В. Селіванов // Право України. - 2001. - № 3. - С. 21-32.

99. Синявська О. Ю. Суб'єктивні публічні права приватних осіб / О. Ю. Синявська // Право і безпека. - 2010. - № 2 (34). - С. 52-55.

100. Смирнов А. А. Субъективные публичные и субъективные частные права: особенности их защиты / А. А. Смирнов // Актуальные проблемы российского права. - 2015. - № 6 (55). - С. 109-113.

101. Cнігур В. М. Міграційний режим в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / В. М. Cнігур. - Київ, 2008. - 19 c.

102. Сонюк О. В. Особливості участі невладних суб'єктів у правовідносинах адміністративного судочинства / О. В. Сонюк // Часопис Київського університету права. - 2013. - № 1. - С. 149-152.

103. Старилов Ю. Н. Административное право: в 2-х чч. / Ю. Н. Старилов. - Воронеж: Изд-во Воронежского гос. ун-та, 2001. - Ч. 2. Книга 1: Субъекты. Органы управления. Государственная служба. - 624 с.

104. Строгович М. С. Правовое положение личности / М. С. Строгович // Избранные труды: в 3-х тт. - М.: Наука, 1990. - Т. 1: Проблемы общей теории права. - С. 201-266.

105. Талапина Э. В. Право на информацию в свете теории субъективного публичного права / Э. В. Талапина // Сравнительное конституционное обозрение. - 2016. - № 6 (115). - С. 70-83.

106. Тарасюк А. Ю. Характеристика адміністративної юстиції у працях провідних вітчизняних учених / А. Ю. Тарасюк // Адміністративне право і процес. - 2016. - № 1 (15). - С. 165-173.

107. Тихомиров Ю. А. Публичное право / Ю. А. Тихомиров. - М.: БЕК, 1995. - 496 с.

108. Тихомиров Ю. А. Административное право и процесс: полный курс / Ю. А. Тихомиров. - М..: Тихомиров М. Ю., 2001. - 652 с.

109. Устинов С. О. Співвідношення термінів «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» в законодавстві України / Устинов С. О. // Юридична наука і практика. - 2011. - № 2. - С. 90-95.

110. Федосенко В. А. Субъективные права в публичной сфере: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. А. Федосенко. - М., 2007. - 28 с.

111. Флейшиц Е. А. Соотношение правоспособности и субъективных прав / Е. А. Флейшиц // Вестник гражданского права. - 2009. - № 2. -Т. 9. - С. 209-231.

112. Хорунжий С. Н. Субъективные публичные права: некоторые аспекты происхождения и содержания / С. Н. Хорунжий // Мониторинг правоприменения. - 2018. - № 3 (28). - С. 9-14.

113. Юсупов В. А. Административное право и методы его познания / В. А. Юсупов // Социально-политические науки. - 2012. - № 3. - С. 67-70.

114. Черних Є. М. Проблеми понятійних ознак суб'єктивного права / Є. М. Черних // Публічне право. - 2014. - № 4 (16). - С. 213-220.

115. Шалгунова С. А. Особа насильницького злочинця: монографія / С. А. Шалгунова. - 2-ге вид. - Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2012. - 548 с.

116. Шерстобоев О. Н. Теория интересов в административно-правовом измерении / О. Н. Шерстобоев // Российский юридический журнал. - 2014. - № 3. - С. 99-108.

117. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Тома III-IV / Г. Ф. Шершеневич [Электронный ресурс]. - М.: Изд-е Бр. Башмаковых, 1910. - URL: https://studfile.net/preview/429026/

118. Шмідт-Ассманн Е. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та завдання систематики адміністративного права / Е. Шмідт-Ассманн; [пер. з нім.: Г. Рижков, І. Сойко, А. Баканов]; відп. ред. О. Сироїд. - [2-ге вид., перероб. і доповн.]. - К.: К.І.С., 2009. - 552 с.

...