Концепція інтересу в конституційному праві: до питання розуміння понять "суспільний інтерес" та "особливе суспільне значення" в провадженнях за конституційними скаргами

Західний науковий наробок щодо розуміння інтересу є більш різноманітний В царині психологічних досліджень можна виділити два підходи до розуміння інтересу: (1) інтерес як складова емо-ційного досвіду, цікавості і спонтанної мотивації та (2) інтерес як складова особистості, індивідуальних особливостей і ідіосинкратичних цілей, захоплень, хоббі. Silvia P. Exploring the Psychology of Interest. Oxford, New York: Oxford University Press, 2006. Р. 4.

Концепція інтересу в психології дає можливість додаткової концептуалізації цього поняття в конституційному праві, про що йдетиметься далі. Наразі слід побіжно вказати на два додаткових виміри психологічної концепції, що залишаються мало дослідженими в конституційній доктрині:

коли є потреба аналізу легітимності рішень, що приймаються конституційними органами, процесу і стратегу- вання їх прийняття. Для належного аналізу виникає потреба концептуалізації інтересів як емоційних складових людсь-кого досвіду крізь, в тому числі, призму нейрополітики. Див. докл. Rose N., Abi-Rached J. Governing through the Brain: Neuropolitics, Neuroscience and Subjectivity. The Cambridge Journal of Anthropology. 2014. Vol. 32. No.1. P. 3-23; Slaby J. Neuroscience and Politics: Do Not Hold Your Breath. E-International Relations, May 8, 2015. Avaialbe at https://www.e- ir.info|2015|05|08|neuroscience-and-politics-do-not-hold-your-breath|; Schreiber D. Neuropolitics: Twenty Years Later. Politics and the Life Sciences. 2017. Vol. 36. No. 2. P. 114-131;

в царині теоретичного дигнитарного конституціоналізму, коли аналіз має враховувати суб'єктивні інтереси як складові особистості.. Альберт Гір- шман в своїй роботі «Пристрасті та інтереси» вказує, що починаючи десь з 1600 року, можна говорити про інтереси як «нову парадигму» в науковій думці, що придатна ефективно слугувати для аналізу багатьох проблем і розробки різноманітних аналітичних підходів Hirschman A. The Passions and the Interests: Political Arguments for Capitalism before its Triumph. Princeton: Princeton University Press, 1977. Р. 42.. З ним погоджується і Річард Сведберг, вказуючи, що «... виникнення концепції інтересу на Заході дійсно позначило народження нової перспективи. Ця концепція отримала багато більше змістів, аніж будь-яка з концепцій у суспільних науках, і це уможливлює її використання у різних теоріях, які не досить узгоджуються між собою» Swedberg R. Interest. Maidenhead: Open University Press, 2005. Р. 3..

Аналізуючи концепцію інтересу в суспільних науках, слід вказати на кілька важливих моментів, притаманних багатьом розумінням інтересу в різних теоріях і доктринальних підходах. По- перше, багато дослідників не намагаються сформулювати критерії розуміння інтересу, обмежуючись описовими техніками, як то «економічний інтерес», «політичний інтерес», «законний інтерес», «правовий інтерес», «національний інтерес» тощо. По-друге, інтереси переважно розглядаються у часовому вимірі: короткострокові інтереси, довгострокові інтереси. По-третє, у відношенні носія інтересу продовжується дискусія щодо того, чи можуть бути інтереси неусвідомленими. По- четверте, чи слід розглядати інтереси як даність або як соціальний конструкт.

Загалом в західній науковій думці виділяється чотири типології підходів до розуміння інтересу Bozeman B. Public Values and Public Interest: Counterbalancing Economic Individualism. Washington: Georgetown University Press, 2007. Р. 89; Johnston J.The Public Interest: A New Way of Thinking for Public Relations? Public Relations Inquiry. 2017. Vol. 6, No. 1. P. 11-12.:

аболіціоністський підхід, згідно якого поняття «інтерес» є надто невизначеним, багатозначним, анахронічним і неадекватним для його використання в науковому дискурсі Schubert G. The Public Interest. A Critique of the Theory of a Political Concept. Glencoe, IL: Free Press, 1961. Р. 348 (характе-ризуєпоняттяяк «дитячийміф»); Cochran C. Political Science and the Public Interest. The Journal of Politics. 1974. Vol. 36. No.2. P. 352 (позначаєпоняттяяк «примаруідеї»); Sorauf F. The Public Interest Reconsidered. The Journal of Politics. 1957. Vol. 19. No.4.P. 638 (цейтермін «маєбутивилученийзісловників»).;

нормативний підхід, що визначає предметом свого аналізу «спільне благо», що є відмінним від сукупності приватних інтересів, тобто фокусується на тому, що становить інтерес громади чи суспільства загалом Bozeman B. Public Values and Public Interest: Counterbalancing Economic Individualism. Washington: Georgetown University Press, 2007. Р. 89. У такому вимірі поняття інтересу має методологічне значення для аналізу публічних чи суспільних інтересів як «етичних стандартів для оцінки публічної політики як мети, якої мають прагнути публічні службовці» Ibid., Р. 89. Майкл Левін та Дженніфер Форенс, також в контексті публічного інтересу, обстоюють позицію, що теорія інтересу є позитивною теорією, оскільки дозволяє дослідити мотивації при прийнятті рішень, і нормативною теорією, оскільки також дозволяє розробити методологічну основу для визначення того, що має мотивувати посадовців при прийнятті рішень Levine M. and Forrence J. Regulatory Capture, Public Interest, and the Public Agenda: Toward a Synthesis. Journal of Law, Economics & Organization. 1990. Vol. 6. P. 168.

консенсуально-комунітарний підхід, що визначає предметом дослідження інтереси більшості або досягнений консенсус. Так Ентоні Даунс, аналізуючи роль і зміст публічного інтересу в демократичному урядуванні, обстоює ідею «мінімального консенсусу», що необхідний для становлення і функціонування демократичного суспільства Downs A. The Public Interest: Its Meaning in a Democracy. Social Research. 1962. Vol. 29. No. 1. P. 9.. Цей підхід виходить з презумпції існування певних «базових правил», якими керуються органи державної влади, і реалізації ними «основоположних соціальних політик», що розуміються і поділяються більшістю громадян Ibid., P. 5..

теорії процесу охоплюють три доктринальні підходи (агрегативний, плюралістичний і процедурний) Johnston J.The Public Interest: A New Way of Thinking for Public Relations? Public Relations Inquiry. 2017. Vol. 6, No. 1. P. 12., предметом досліджень яких є те, як формується розуміння інтересу, особливо публічного інтересу в ході пошуку компромісу і врахування різнонаправлених інтересів, як взаємодіють різні групи громадськості і як формуються розуміння того, що є інтересом для того, щоб бути визнаним публічним інтересом. Певною мірою ці теорії фокусуються на «конфлікті інтересів» в соціальному чи політичному сенсі в силу різних підходів до індивідуації (тобто способу ідентифікації і розрізнення), і тому особливий наголос роблять на необхідності формулювання практичних і логічних підстав для прийняття рішень, а не лише апелювання до моральних принципів.

Для цілей розгляду поняття і ролі концепції інтересу в конституційному праві слід коротко звернутися до історії ідеї цього поняття. Це поняття в юридичному і політичному вжитку виникає в Англії в XVII ст.: «правовий інтерес», «земельний інтерес», «грошовий інтерес» тощо Swedberg R. Interest. Maidenhead: Open University Press, 2005. Р.9.. Як зазначає Джон Ганн, «інтереси в сучасному значенні широко дискутувалися в період Громадянської війни в Англії ... Згодом до цього додалися земельні і торгові інтереси, а пізніше - грошові інтереси для опису інвесторів у певні публічні фонди» Gunn J. A. W. Beyond Liberty and Property. The Process of Self-Recognition in Eighteenth-Century Political Thought. Kingston and Montreal: McGill-Queen's University Press, 1983. Р. 94..

Концепція інтересу виникає як політична концепція обмеження «пристрастей» правителів (Макіавеллі, герцог де Роган) Макіавеллі, власне, невикористовувавтермін «інтерес», однакйогоідеїдоситьшвидкодалипоштовхпоширеннюукоментаряхдойогопрацідвохсинонімічнихтермінівinteresseтаragione distato,щоувійшлиуширокийвжитокудругійполовині XVI ст. Hirschman A. The Passions and the Interests: Political Arguments for Capitalism before its Triumph. Princeton: Princeton University Press, 1977. Р. 33. Цітерміни, зодногобоку, вказувалинавідмовувідморалізаторствапопередньогоперіодувполітичнійдумці, алезіншоговжеозначалиспробувіднайденняіпоясненняпевноїраціональноїволічимо-тиваціїпозазагальнимиуявленнямипропристрастіімиттєвуімпульсивність.

Уфранкомовнійфілософськійдумціутвердженнятерміну «інтерес» завдячуєтьсяпраціодногозідеологівгугенотівге-рцогадеРогана «Проінтересигосударівтастанхристиянства», вякійвінвказував: «... упитанняхдержавислідкерува-тисянебезладнимибажаннями, щочастозмушуютьнасбратисязазадачіпонаднашісили, іневируючимипристрас-тями, щорозриваютьнасначастини, колиоволодіютьнами; ... анашимивласнимиінтересами, щоскеровуютьсятількирацією, якаімаєбутикерівникомнашихдій». Цит. за ibid., P. 34.. Одночасно в моралізаторській літературі XVI-XVII ст. ця концепція набуває етичного виміру (Еразм Ротердамський, Ларошфуко, Монтень, Паскаль) знову ж таки для приборкання пристрастей. Її становлення нерозривно пов'язане з новою «протестантською етикою» в розумінні Макса Вебера та становленням ідей Просвітництва (Спіноза, Ньютон, Гобс, Лок). Оскільки на заміну божественному провидінню приходить парадигма людини розумної, ідея існування певних трансцендентних законів, що є валідними як для фізичного світу, так і для суспільства, виникає потреба пояснення рушійних сил, як тих, що обумовлюють природні явища, так і тих, що визначають умови існування і взаємодії людей в організованому суспільстві. Наукова революція і Просвітництво розвивалися навколо простої аксіоми, за якою світ являє собою єдину систему, єдине ціле, і може бути пояснений за допомогою раціональних методів. Як зазначає Ісайя Берлін, «від Декарту і Бекона та послідовників Галілея та Ньютона, від Вольтера і енциклопедистів до Сен- Сімона, Конта та Бакля, та вже у нашому столітті, Г. Уелса, Берналя, Скіннера і віденських позитивістів з їхнім ідеалом єдиної системи усіх наук, природних і суспільних, це була саме програма сучасного Просвітництва, що відігравала вирішальну роль у соціальній, правовій та технологічній організації нашого світу» Berlin I. The Divorce between the Sciences and the Humanities. Isaiah Berlin, Against the Current: Essays in the History of Ideas. New York: The Viking Press, 1980, Р. 82..

Політичні ідеї Просвітництва заклали основи для нових концепцій політичної легітимності, публічного порядку та законодавчої держави. Влада цих ідей невідворотно вела до маргіналізації і витіснення багатонормативності попередньої епохи і утвердження єдиного нормативного порядку - права як втілення суверенної волі ЯкзазначаєТомасДюв,

“Фокуснасекулярнеправо, викладенеунауковихтрактатах, і, вкінцевомупідсумку, наісторіюнауковоїюридичноїду-мки, призвівдомаргіналізаціїіостаточноговиключеннязісферидослідженьнашоїісторіографіївсіхіншихформнор-мативності. Просто пригадайте надважливість моральної теології як нормативного порядку, який за деяких історичних обставин мав більшу вагу і вплив, аніж будь-які форми «державного права», або інші форми нормативності, які визна-чали сприйняття людьми добра та зла, справедливості та несправедливості. Ми надовго вирізали ці неюридичні сфери з нашого світу історії права”.

Duve T. European Legal History - Concepts, Methods, Challenges. Thomas Duve ed., Entanglements in Legal History: Conceptual Approaches. Frankfurt-am-Main: Max Planck Institute for European Legal History, 2014. Р. 51.. Всі інші системи - мораль, етика, теологія, традиція, право, політика - були секуляризовані і раціоналізовані. Соціальні революції XVIII ст. породили «суспільство обмежень» Див. Foucault M. Discipline and Punish. The Birth of the Prison. New York: Random House, 1991, Р. 297. і бюрократичну державу. Ця цивілізаційна парадигма вимагала раціоналізації, нормалізації і уніфікації суспільства, соціальних практик і соціальної влади Див. Scott J. Seeing Like a State: How Certain Schemes to Improve the Human Condition Have Failed. New Haven: Yale University Press, 1998, Р. 2. задля утопічної мети покращення людського життя Див. Yoffee N. Myths of the Archaic State. Evolution of the Earliest Cities, States, and Civilizations. Cambridge: Cambridge University Press, 2004. Р. 92.. Невипадково ідея писаної конституції виникає одночасно з ідею сучасної кодифікації.

Виникнення поняття «інтересу» в політичній науці і юриспруденції, власне, пов'язане з (1) раціоналізацією державного управління, перетворення його на «зрозумілий» і ефективний процес та (2) утвердженням «мононормативності» в суспільних регуляторах через запровадження «монополії» права, тобто санкціонованих (чи у нечисленних випадках толерованих) державою норм. Ці процеси вимагали віднайдення і запровадження концепцій, що були б достатньо гнучкими і всео- хоплюючими для когнітивної раціоналізації світу, соціальних практик і суспільних відносин. Нова когнітивна картина світу, трансформована науковими відкриттями у математиці, небесній механіці, природничих науках, заклала основи для розуміння світу як фізичного, так і соціального, як єдиного цілого, що має, на думку філософів Просвітництва, керуватися однаковими законами. В цьому контексті інтерес почав розглядатися як ключове поняття для пояснення людської поведінки. Недаремно Гельвецій пафосно проголошував: «Якщо фізичний світ керується законом руху, то всесвіт моральний у не меншій мірі підпорядковується закону інтересу» ГельвецийОбуме. Гельвеций. Сочинения. В 2-х томах. Т. 1. Сост., общая ред. п вступ. статья X. Н. Момджяна. Москва: «Мысль», 1973. С. 186.. Однак як і більшість понять та концепцій, що швидко набувають популярності та обігу в публічному дискурсі, поняття інтересу тривалий час залишалося наскільки самоочевидним, що ніхто з філософів Просвітництва не вважав за потрібне надати визначення чи здійснити категоризацію цього поняття. Воно настільки міцно увійшло до понятійного апарату, незважаючи на свою невизначеність, що перетворило попередню дихотомію категорій - пристрасть/раціо, що з часів Платона скеровувала дослідження людської мотивації - на трихотомію.

Певним водорозділом в історії категорії «інтерес» в юридичному дискурсі, коли це поняття отримує значення поза традиційним використанням для цілей комерційного обігу і судової практики у комерційних справах, стали Великі революції останньої чверті XVIII ст. У дореволюційні часи, коли розуміння права розвивалося в рамках парадигми Наукової революції, основними постулатами цієї парадигми в англосаксонському праві були переконання щодо існування певної незмінної основи, що об'єднувала багато нормативних порядків, - природного права (the Law of Nature), раціонального права (the Law of Reason) і отриманих через одкровення законів Божих (the revealed Law of God), що не можуть бути змінені ані за згодою народу, ані волею суверена Досить ілюстративною для пояснення цієї тези є думка, висловлена у памфлеті 1728 року Данієля Дюлані:

«... право Англії складається з загального права і статутного права. Загальне право вбирає природнє право, раціональне право і отримані як одкровення закони Божі - всі вони є однаково обов'язкові за всіх часів, у всіх місцях і у відношенні всіх осіб - та практики і звичаї, що на підставі отриманого досвіду відповідають порядку і справам суспільства і не містять нічого, що було б несумісним з честю, добропристойністю і добрими нравами, і які в силу згоди і тривалого застосування отримали силу законів.

Статутне право складається з таких Актів Парламенту, що час від часу приймаються всіма законодавцями; деякі з них є декларативними або вносять зміни до загального права - я маю на увазі ту частину загального права, що складається з практики і звичаїв, що отримали свою силу і санкцію в наслідок згоди людей - коли такі практики і звичаї є помилко-вими, невірно застосовуються або визнані такими, що не відповідають порядку і справам суспільства, з тим, аби зробити всю сукупність права такою, що найкращим чином відповідає дійсним цілям законів, добру і безпеці людей».

Dulany D. The Right of the Inhabitants of Maryland to the Benefit of the English Laws (1728). Sioussat St. The English Statutes in Maryland. Baltimore: Johns Hopkins Press, 1903. Р. 82-83.. В континентальному праві ця парадигма спричинила інший напрямок дискурсу - легоцентризм, що виник з «номофілії» XVIII ст. Carbonnier J. La passion des lois au siecle des lumieres. Bulletin de la Classe des lettres et des sciences morales et politiques. 1976. Tome 62. P. 540-554. Марі-Лор Дюкло-Грекур називає декілька причин такої «пристрасті до закону» в публічній думці XVIII ст.: перші пов'язані з соціальними перетвореннями, зокрема зростанням влади буржуазії і її ліберальними сподіваннями, що раціоналізація права призведе до покращення нравів, інші, психологічні, - за аналогією між вихователем і законодавцем - покладали на законодавство функцію виховання суспільства; законодавець має навчити та виховати людей за допомогою нечисленних і лапідарних законів, на кшталт тих, що відомі з міфології та історії Античності Duclos-Grecourt M.-L. L'idee de loi au XVIIIe siecle dans la pansee des juristes franpais (1715-1789). Poitiers : Presses universitaires juridiques Universite de Poitiers, 2014. P. 21..

Концепція інтересу під час Великих революцій останньої чверті XVIII ст. стрімко мігрує у політичну і нову конституційно-правові площину. Конституція США 1789 р. не містить терміну «інтерес» УчасирозробкитекстуКонституціїСШАтермін «інтерес» щесприймавсяврамкахдихотомії «пристрасть»/ «інтерес». ДжеймсМедісонуФедералісті № 10 послуговуєтьсяцимтерміномсамевтакомусенсі, говорячипрофракції, що «об'єд-наніісформованіпевнимспільнимімпульсомпристрастіабоінтересу, щосуперечитьправаміншихгромадянчипостій-нимісукупнимінтересамспільноти». Madison J. The Federalist No. 10. Alexander Hamilton, John Jay, and James Madison. The Federalist. Indianapolis: Liberty Fund, 2001. P. 43.. Водночас у «Федералісті» батьки-засновники США використовують цей термін як певну мету, ідеал чи потребу, що виникає у процесі функціонування організованого суспільства: «Земельний інтерес, виробничий інтерес, торговий інтерес, грошовий інтерес з багатьма іншими меншими інтересами, виникають з потреби у цивілізованих націях і поділяють їх на різні класи, якими рухають різні сентименти і погляди. Регулювання цих різних і суперечливих інтересів становить

основне завдання сучасного законодавства, що вимагає певного духу партійності і фракційності в рамках необхідного і звичайного функціонування уряду» Ibid. P. 44. Конституція Франції 1791 року містить поняття «загальний інтерес держави» (фр. - 1'interet general de 1'Etat) Встатті 9 ТитулуІІ «Проустрійкоролівстваістангромадян». Constitution de 1791. https:||www.consei1- constitutionne1.fr|1es-constitutions-dans-1-histoire|constitution-de-1791, «загальний інтерес» (фр. - 1'interet general) Встатті 10 ТитулуІІ «Проустрійкоролівстваістангромадян». Ibid., «інтерес держави» (фр. - 1'interet de 1'Etat) В статті 5 Секції IV «Відносини законодавчого корпусу і короля» Глави ІІІ. Ibid. та «національний інтерес» (фр. - 1'interet national) В статті 1 Титулу VII «Про перегляд конституційних настанов». Ibid.. При цьому у всіх цих положеннях термін «інтерес» використаний у однині. Зважаючи на зміст положень, в яких цей термін був використаний (можливість делегування муніципальним посадовцям певних функцій для реалізації загального інтересу держави; визначення положень, якими керуються муніципальні службовці при здійсненні як муніципальних функцій, так і функцій в загальному інтересі, законами; право короля позачергово скликати законодавчі збори, коли цього вимагає інтерес держави; та обґрунтування необхідності слідувати процедурі зміни Конституції, встановленій в самій Конституції, національним інтересом, визнаючи при цьому невід'ємне право народу на зміну Конституції) можна зробити висновок, що розробники французької Конституції 1791 року розглядали «інтерес» як певну мету, ідеал, до якого суспільство має прагнути, а законодавець - скеровувати громадян Це досить наочно було підсумовано Сен-Жюстом у ессе «Про Конституцію» 1793 року, коли, розмірковуючи про роль законів і законодавця, він стверджував, що «законодавець повинен забезпечити, щоб усі люди йшли в напрямку та до мети, яку він запропонував», а судді, застосовуючи закони, зважали на суспільний інтерес, як він був визначений законо-давцем. Saint-Just L.-A. de. Sur 1a constitution. Discours prononce par Saint-Just a 1a tribune de 1a Convention. Les p1us beaux discours de Saint-Just. Paris: Editions du Centaure, 1909. Р. 97.

Отож, на початок ХІХ ст., коли завершується етап формування парадигми модерної бюрократичної держави, термін «інтерес» набуває в публічному дискурсі ознак політичної концепції, придатної для різноманітного ідеологічного забарвлення.

Народження модерної законодавчої держави змінило і розуміння законодавства, яке перестало бути філософським чи навіть літературним жанром Carbonnier J. La passion des 1ois au siec1e des 1umieres. Bu11etin de 1a C1asse des 1ettres et des sciences mora1es et po1itiques. 1976. Tome 62. P. 542. і стало інструментом «виховання» суспільства, тобто інструментом соціальної інженерії. На європейському континенті постають великі кодифікації з їх ефектами символічного розриву з минулим, повноти і завершеності ЯкпідсумувавЖанКарбон'є,

«Цивільний кодекс, дійсно, закінчив у Франції еру пристрасті до законодавства. Можна було б вважати, що це був простий механічний наслідок: оскільки будучи насиченою текстами, країна вже не спрагла до них; всі закони, здавалося б, були прийняті і добре складені, і на певний і тривалий час можна було б дати спокій законодавству. Але це суто поверхневий погляд на події 1804 року: ще до того, як почалося продукування норм, кодифікація стала вибором законодавчого ме-тоду, і цей вибір вимагав виключення законодавства за пристрастю».

Ibid., P. 552., а англосаксонському праві поступово обмежується і маргіналізується ідея незмінної основи загального права через поступове запровадження концепції законодавства як основної форми права Ілюстративною для цієї тези є відмова від стародавніх «злочинів за загальним правом» на користь принципу, що ніхто не можу бути покараний за відсутності закону. В 1812 році Верховний Суд США проголосив, що «як давно вже визнано в громадській думці» особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності без закону. Рішення Верховного Суду США у справі United States v. Hudson, 11 U.S. 32 (1812). https:||supreme.justia.com|cases|federa1|us|11|32|.

У теорії права кульмінацією парадигми раціоналізації державного управління і мононорма- тивності став наробок Рудольфа фон Ієринга з його концепцією Interesseijurisprudenz, що була сприйнята і далі розвинута у працях американських конституціоналістів ХІХ-початку ХХ ст. Роско Паунда, Олівера Вендела Голмса, Банджаміна Кардозо та судовій практиці спочатку Верховного Суду США, а після Другої світової війни - органами конституційної юрисдикції інших держав.

Ієринг розглядає інтерес як такий, що лежить в основі його теорії права. Саме через інтерес він спробував сформулювати ідею мети в праві, що вивело його у площину концепцій «права в об'єктивному сенсі» і «права в суб'єктивному сенсі» Див. von Ihering R. Author's Preface. von Ihering R. Law as a Means to an End. Boston: The Boston Book Company, 1913. P. liii. та розуміння права як «суми умов соціального життя в широкому сенсі цього терміну, що забезпечується силою держави через засоби зовнішнього примусу», von Ihering R. Law as a Means to an End. Boston: The Boston Book Company, 1913. P. 380. що має за мету слугувати інтересам суспільства.

По той бік Атлантики ідеї Ієринга знайшли свій логічний розвиток і практичну апробацію, що включало і переосмислення судової правотворчості Олівер Вендел Голмс у 80-их роках ХІХ ст. торкаючись загального права, вказував на парадокс форми і сутності в роз-витку права:

«За формою в основі розвитку права лежить логіка. Офіційна теорія полягає в тому, що кожне нове рішення слідує сило-гістично з існуючих прецедентів. ... З іншого боку за сутністю в основі розвитку права лежить законодавство. І тут ма-ється на увазі глибший сенс, аніж той, що вкладають в свої міркування суди, коли проголошують щось частиною права, що нею раніше не було. ... Саме ті обґрунтування, що досить рідко наводяться судами і то лише з виправданнями, і є тим таємним корінням, з якого право отримує соки свого життя. І, звичайно, я маю на увазі міркування того, що є необхідним для відповідного суспільства. Кожен важливий принцип, що постав в результаті судового провадження, є по суті і в ос-нові своїй результатом більш чи менш чітко визначених поглядів на публічну політику; у більш загальному сенсі, ... це є несвідомим результатом інстинктивних вподобань і невимовних переконань, що тим не менш в кінцевому підсумку мо-жуть бути простежені до поглядів на публічну політику».

Holmes O. The Common Law. Boston: Little, Brown and Co., 1923. P. 35-36.. Саме соціальні інтереси в рамках концепції права Голмса відіграють особливу роль у розвитку права. Суди мають зважувати «міркування суспільних переваг» (тобто інтересів): «Цей обов'язок [суддів] є невідворотним; тому коли судді часто з відразою відмовляються розглядати такі міркування, це має простим наслідком те, що самі підстави і засади судового рішення не викладені і залишаються неусвідомленими» Holmes O. The Path of the Law. Harvard Law Review. 1897. Vol. 10, No. 8. P. 467..

Подальший розвиток концепція інтересу знаходить в теоріі інтересу Роско Паунда, запропонованої в першій половині ХХ ст. в рамках його концепції соціологічної юриспруденції. В його розумінні такі невизначені конституційні концепції, на кшталт «належної правової процедури», вимагають зваження, співставлення, балансування і пристосування суспільних інтересів, «зважування чи балансування різних інтересів, що перетинаються чи вступають у протиріччя, та раціональне їх узгодження чи пристосування» Pound R. A Survey of Social Interests. Harvard Law Review. 1943, Vol. 57, No. 1. Р. 4.. Так він розрізняє три категорії інтересу, що визнається в праві: індивідуальний інтерес, публічний інтерес та суспільний інтерес: «... індивідуальні інтереси - це вимоги, претензії чи бажання, що мають безпосереднє відношення до індивідуального життя і стверджуються в ім'я цього життя. Публічні інтереси - це вимоги, претензії чи бажання, що мають безпосереднє відношення до життя політично організованого суспільства і стверджуються в ім'я цієї організації. Вони загалом розглядаються як вимоги політично організованого суспільства, що виступає як юридична єдність. Суспільні інтереси - це вимоги, претензії чи бажання, що мають безпосереднє відношення до соціального життя в цивілізованому суспільстві і стверджуються в ім'я такого життя. Часто вони розглядаються як вимоги цілої соціальної групи як такої» Ibid., Р. 1-2..

Бенджамін Кардозо також зводить сутність конституційного провадження до ідентифікації і балансування суспільних інтересів: «Мій аналіз судового процесу зводиться до такого і трішки більше: логіка, історія, звичай, користь і прийняті стандарти доброї поведінки - це є силами, що поодинці чи разом визначають прогрес права. Яка з цих сил домінуватиме у певній справі, повинно залежати переважно від порівняльної важливості чи цінності суспільного інтересу, якому така сила сприяє чи який обмежує» Cardozo B. The Nature of the Judicial Process. New Haven: Harvard University Press, 1946. P. 112..

Доктринальний вплив Роско Паунда, Олівера В. Годмс і Бенджаміна Кардозо, особливо діяльність двох останніх а посадах суддів Верховного Суду США, заклали основи для становлення і розвитку «юриспруденції інтересів» і юридичного стандарту балансування інтересів при

вирішенні конституційних справ Докл. див. Antieau C. The Jurisprudence of Interests as a Method of Constitutional Adjudication. Case Western Reserve Law Review. 1977. Vol. 27, No. 4. P. 827-833.. Згодом після Другої світової війни ці підходи набули поширення також в практиці Конституційного Суду ФРН Див. Kommers D. The Constitutional Jurisprudence of the Federal Republic of Germany. (3rdedn, rev. and exp.). Durham and London: Duke University Press, 2012. P. 62. та Європейського суду з прав людини McHarg A. Reconciling Human Rights and the Public Interest: Conceptual Problems and Doctrinal Uncertainty in the Jurisprudence of the European Court of Human Rights. The Modern Law Review. 1999. Vol. 62, No. 5. P. 671-696.

КолишнійГоловаЄСПЛРолвРісдальпрямовизнав, що «Темою, щопросякаєКонвенціюісудовупрактику, єнеобхідністьвстановитибалансміжзагальнимінтересомсуспільстваізахистомосновоположнихправлюдини». Ryssdal R. Opinion: The Coming Age of the European Convention on Human Rights. European Human Rights Law Review. 1996. Vol. 1. Р. 26..

Міграція концепції інтересу до конституційно-правової площини, до текстів рішень органів конституційної юрисдикції відбувається у період 40-50-х років ХХ ст. Це пов'язано з двома траєкторіями історичного розвитку суспільної думки, що вплинули на конституційно-правову думку в повоєнних демократіях. Перша з них полягала у відмові від довоєнного ліберального індивідуалізму на користь нової концепції персоналізму, що заклав основи становлення і поширення дигни- тарного конституціоналізму Докл. див.: Vodiannikov O. The Universal Declaration of Human Rights (UDHR) and Post-War Constitutional Democracy: Common Origins. The Global Politics of Human Rights: Bringing the Universal Declaration of Human Rights (UDHR) into the 21st Century. Miguelangel Verde Garrido Philani Mthembu Adams S. Wilkins eds. Berlin: Berlin Forum on Global Politics, 2020. P. 24-26. Available at https:||bfogp.org|publications-and-projects|the-global-politics-of-human-rights|, зокрема в конституційній ідеології Конституційного Суду ФРН. Друга траєкторія була обумовлена становленням ідеї «озброєної демократії» по обидва боки Атлантики. Говорячи простими словами, цей розвиток, започаткований соціальною травмою ІІ світової війни, був підживлений антирадянською істерією 50-х років Див.: Siegel S. The Origin of the Compelling State Interest Test and Strict Scrutiny. The American Journal of Legal History. 2006. Vol. 48. No. 4. Р. 361-362; Horwitz M. The Transformation of American Law, 1870-1960: The Crisis of Legal Orthodoxy. New York and Oxford: Oxford University Press, 1992. P. 247-49, 252, 258..

Ці траєкторії заклали основу нового постмодерного конституціоналізму в Європі (або, як назвала це Лорен Вайнріб, «повоєнної парадигми» Weinrib L. The Postwar Paradigm and American Exceptionalism. The Migration of Constitutional Ideals. Sujit Choudhry ed. Cambridge: Cambridge University Press, 2006. Р. 84), в основі якого було покладено три основні запобіжники проти мажоритарного фатуму демократії: (1) перетворення основних прав, декларованих конституцією, на юридичні права, що підлягають реальному судовому захисту спеціальним органом конституційної юрисдикції; (2) обмеження вторинної установчої влади; (3) доктрина «озброєної демократії» Див. ВодянніковО. Демократіяіконституція: прихованіпарадокси. Актуальніпроблемидержавиіправа. 2020. № 87. С. 38..

Тому на відміну від англосаксонської правової сім'ї з її децентралізованим конституційним контролем, поява концепції «інтересу» в конституційному праві на Європейському континенті пов'язана саме з цими траєкторіями розвитку, що спричинили появу нового постмодерного конституціоналізму. Балансування інтересів, цінностей і принципів як юридичний метод конституційного тлумачення постає як центральний пазл нової картини постмодерної конституційної юриспруденції Див.: Kommers D. The Constitutional Jurisprudence of the Federal Republic of Germany. (3rdedn, rev. and exp.). Durham and London: Duke University Press, 2012. P. 442-459., адже, як підмітив Т. Александер Алейнікофф, «Балансування становить новий склад мислення. Фокус в ньому вже на інтересах чи факторах як таких. Кожен інтерес вимагає визнання свого значення і вимагає прямого порівняння з конкуруючими інтересами» Aleinikoff T. Constitutional Law in the Age of Balancing. The Yale Law Journal, 1987, Vol. 96, No. 5. Р. 945..

Цей невеликий історичний екскурс у генезу концепції «інтересу» в праві є тим контекстом, на тлі якого слід досліджувати ті сенси, що закладаються у неї. Не буде перебільшенням сказати, що дослідити історію концепції «інтересу» в праві - означає реконструювати, по суті, ті фази найглибшої з революцій, яку зазнала юридична думка з другої половини XVIII ст. до наших днів. Адже, обравши об'єктом аналізу широковживаний міждисциплінарний термін, необхідно зважати на ті різноманітні і різнопланові дискурси, в яких він виник, використовувався і використовується, на його культурно-історичний контекст, бо лише в рамках цієї цілісності можна правильно зрозуміти його численні сенси і значення в конституційному праві. Цей аналіз дає нам інструментарій для деконструкції цих сенсів і значень в сучасних реаліях.

Деконструкція інтересу в конституційному праві

Для початку слід дещо зупинитися на методологічних засадах аналізу концепції інтересу в світлі її еволюції в науковій та юридичній думці. Деконструкція змісту цієї концепції вимагає аналізу саме її ментального конструкту, адже, послуговуючись підходами Ернста фон Глазерфельда, Жана Піаже, Сільвіо Чеккато, Джорджа Келлі, «... ті об'єкти і події, які ми «сприймаємо» чи «знаємо» та об'єкти і події, які ми маємо на увазі, коли комунікуємо лінгвістично, є конструктами або, іншими словами, є результатом ментальних операцій» Glasersfeld E.von Semantic Analysis of Verbs in Terms of Conceptual Situations. Linguistics. 1972. Vol. 94. P. 91.. Тобто наше розуміння і сприйняття предметів, подій, явищ є наслідком їх абстрагування з нашого континууму досвіду у спосіб, що робить стабільним певні особливі, але досить адаптовні сукупності їх характеристик чи якостей Див. Schmidt S. Ernst von Glasersfeld's Philosophy of Language: Roots, Concepts, Perspectives. Radical Constructivism in Action. Building on the Pioneering Work of Ernst von Glasersfeld. Leslie P.Steffe and Patrick W.Thompson eds. London: Routledge Falmer, 2000. Р. 25. І те значення, яке ми сприймаємо через когнітивні процеси обробки інформації, залежить від тих ментальних конструктів чи когнітивних репрезентацій, що викликаються лінгвістичними елементами, що складають отриману інформацію Див.: Glasersfeld E.von Subitizing: The Role of Figural Patterns in the Development of Numerical Concepts, Archives de Psychologie. 1982. Т. 50. P. 194, fn 6..

Виходячи з практики використання поняття «інтересу» в широкому науковому і юридичному дискурсі, можна сформулювати три важливі постулати, на яких базується розуміння цього поняття.

Перший постулат полягає в тому, що інтерес є соціальним конструктом. Ще Девід Г'юм писав, «... інтерес сам по собі, як і всі людські справи, повністю підпорядкований [громадській] думці» Hume D. Whether the British Government Inclines more to Absolute Monarchy or to a Republic. David Hume, Essays and Treatises (in Two Volumes). Vol. 1. Edinburgh: Bell & Bradfute, and W . Blackwood, 1825. Р. 45.. В наші часи інтерес як соціальний конструкт був осмислений П'єром Бурдьє, який іронічно зазначив: «Антропологія і порівняльна історія доводять, що дійсна соціальна магія інституцій може перетворити на інтерес все що завгодно» Bourdieu P. and Wacquant L. An Invitation to Reflexive Sociology. Chicago, IL: University of Chicago Press, 1992. Р. 117..

З цієї точки зору проблематика інтересу має опосередковане відношення до питання «реальних причин соціальних дій», як вважають деякі дослідники Див. напр.: Зеленцов А., Немытина М. Публичные интересы и производные от них юридические конструкции. ВестникРУДН. Серия: Юридическиенауки 2018 Т. 22. № 4. С. 426.. Як соціальні конструкти, інтереси концептуалізують мотиви дій чи прагнень суб'єктів суспільних відносин через «континуум досвіду» і його ментальні конструкти та когнітивні репрезентації, але не здатні охопити реальні причини, дія яких спричинила виникнення, формулювання і усвідомлення таких мотивів і утворення інтересу як соціального конструкту.

З цього постулату випливає декілька умовиводів. По-перше, зміст суспільного інтересу може змінюватися з часом. Як зазначає Джейн Джонстон, «Більшість визначень були запропоновані судовою практикою, законодавством або виникли в рамках регуляторних систем, при чому з метою балансування одного інтересу проти іншого. По суті, однак, як і в науковій думці, так і правових і регуляторних системах пропонується визначення публічного інтересу, виходячи з обставин кожної конкретної справи чи випадку, в рамках специфічних і визначених у часі контекстів, а не зведення його до єдиної дефініції» Johnston J.The Public Interest: A New Way of Thinking for Public Relations? Public Relations Inquiry. 2017. Vol. 6, No. 1. P. 7; див. також Carter M. and Bouris A. Freedom of Information: Balancing the Public Interest (2nd edition). London: The Constitution Unit-University College, 2006. Р. 4; Wheeler C. The Public Interest: We Know It's Important, but Do We Know What It Means. AIAL Forum. 2006. Vol. 48. P.12-26..

По-друге, немає неусвідомлених інтересів - інтерес, виникаючи як соціальний конструкт, тобто як продукт соціальних відносин, а точніше соціальної комунікації, стає частиною когнітив- ної мапи реальності через ментальні процеси обробки інформації, що оточує людину. Інтереси не існують поза когнітивної мапи світу людини.

По-третє, інтереси як соціальні конструкти в силу такої своєї природи знаходяться у ієрархічному співвідношенні, а внаслідок такої властивості як темпоральна змінюваність, ієрархічні відносини також не є стабільними. Об'єктивізація такої ієрархії відбувається в процесі юридичної аргументації. Саме тому судова практика виходить з категорій «нагальний суспільний інтерес» (англ. - pressing social/public interest), «важливий суспільний інтерес» (англ. - compelling social/public interest), «нагальна суспільна потреба» (англ. - pressing social need).

По-четверте, право як соціальний регулятор може впливати і впливає на ієрархію інтересів в суспільстві. З такої точки зору «об'єктивний порядок цінностей» в Конституції ЯкзазначивФедеральнийКонституційнийСудФРНусправіпроаборти 1975 року, «ЗгідносталихпрецедентівФеде-ральногоКонституційногоСуду, конституційнінормимістятьнетількисуб'єктивніправаіндивіда, щопідлягаютьзахи-стуувипадкупосяганнязбокудержави. Вони також становлять об'єктивний порядок цінностей, що виступає основним конституційним вибором у всіх сферах права і встановлює керівні вказівки і настанови для законодавчої, адміністрати-вної і судової практики». Рішення Федерального Конституційного Суду ФРН. 39 BVerfGE 1 (1975) URL: http:IIhrcr.law.columbia.edu/safricaIlifeI39bverfge1.html є фіксацією певних важливих інтересів на вищих щаблях ієрархії, що унеможливлює їх зміну під впливом публічних дискурсів. Однак як відкрита система право зазнає і зворотного впливу. В результаті взаємодії фреймів, певні інтереси можуть набувати більшої ваги в ході балансування інтересів у судовому провадженні в одних країнах, в той час як в інших - інші. Так балансування свободи вираження і права на повагу до приватного життя мало відмінні наслідки в юриспруденції Конституційного Суду ФРН, Верховного Суду США і Європейського Суду з прав людини Див. докл.: Barendt E. Balancing Freedom of Expression and Privacy: The Jurisprudence of the Strasbourg Court. Journal of Media Law. 2009. Vol. 1. No.1. P. 49-72; Cohen-Eliya M. and Porat I. American Balancing and German Proportionality: The Historical Origins. International Journal of Constitutional Law. 2010. Vol 8. No.2. P. 263-286..

Другий постулат, що також співвідноситься з першим постулатом, полягає в тому, що кваліфікація певного наявного чи уявного блага, мети, мотиву, прагнення чи вимоги в якості інтересу залежить від здатності активувати ті когнітивні репрезентації і конструкти, що складають стійкі структури в нашому «континуумі досвіду», що відповідають за сприйняття чогось в якості інтересу, тобто «фреймів інтересу» Уїльям Гемсон та Андре Модільяні так визначають фрейм в контексті медійних дискурсів, «... медійні дискурси можуть розглядатися як набір інтерпретаційних пакетів, що надають зміст предмету дискурсу. Пакет має внутрішню структуру. В її основі - центральна організуюча ідея, або фрейм, необхідна для визначення сенсу відповідних подій, встановлення того, про що йдеться». Gamson W. and Modigliani A. Media Discourse and Public Opinion on Nuclear Power: A Constructionist Approach. American Journal of Sociology.1989. Vol. 95. No. 1. P. 3.

За класифікацією, запропонованою Гемсоном і Модільяні, існує п'ять прийомів фреймінгу (тобто способів осмислення предмету комунікації): (1) метафори, (2) приклади (тобто історичні приклади, з яких слідують певні висновки), (3) кри-латі вирази, (4) описи та (5) візуальні образи (наприклад, ікони); та три прийоми аргументації: (1) причини (тобто аналіз причин), (2) наслідки (тобто аналіз конкретного типу впливу) та (3) звернення до принципу (тобто системи моральних настанов). Ibid., P. 3-4, fn 2.. Іншими словами, інтерес залежить від формулювання і аргументації в соціальній комунікації. Як соціальний конструкт щось може сприйматися в якості інтересу тільки якщо воно у процесі комунікації формулюється у спосіб, що включає відповідні прийоми осмислення предмету комунікації, а застосовані прийоми аргументації включають референції з континууму досвіду адресатів такої комунікації.

Тобто щось стає інтересом, якщо воно так інтерпретується, і набуває цього значення, якщо долучається і включається у когнітивну схему Фрідріх Краточвіл, торкаючись питання інтересу в міжнародних відносинах, зазначав, що коли йдеться про публічний інтерес: «Ми маємо залишити ідіосинкратичні вподобання і аргументувати на основі міжсуб'єктивних підстав, що мо-жуть бути наведені для обґрунтування вимоги. І цей аспект має вирішальне значення, адже як вказував Флетман, «...ва- лідність підстав залежить від правил умовиводу та наявності свідчень, а не від чисто особистих ... вподобань. Це означає, що обґрунтування дає основу для досягнення згоди, незважаючи на відмінності у особистих вподобаннях». Якщо це так, термін «публічний інтерес» функціонує для виправдання вимог і претензій і зобов'язує членів суспільства погодитися з таким рішенням, навіть якщо вони вважають, що воно не відповідає їх особистим вподобанням» Kratochwil F. On the Notion of "Interest" in International Relations. International Organization. 1982. Vol. 36. No. 1. Р. 6.. Цей постулат найбільш наочно проявляється у дослідженні аргументації судових рішень, в яких застосовується балансування як спосіб тлумачення.

Третій постулат полягає в тому, що інтереси є сферою адаптації, легітимації і інкорпорації до права нормативних уявлень про справедливість, суспільство, навколишній світ, що генеруються і валідуються нормативними порядками (етика, мораль, традиція, політика, релігія, наукова парадигма тощо) Цей постулат знайшов своє підтвердження в практиці КСУ, коли той зіткнувся з необхідністю тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» в цивільному процесуальному законодавстві. Аналізуючи конституційне подання, КСУ зазначив: «Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою». Абзац перший підпун-кту 3.4 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004. Далі КСУ підтвердив свою позицію, викладену у підпункті 4.1 Рішення у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004: «Одним з проявів верховенства права, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці еле-менти права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відобра-ження в Конституції України». Абзац другий підпункту 4.1. пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 2 листо-пада 2004 року № 15-рп/2004.. Як зазначають Даміано Канале і Джованні Тюзе, аналізуючи питання суддівської дискреції, найважливішими соціальними факторами, що впливають на правозастосування і вибір суддею тлумачення, що має бути застосоване в конкретній справі, є (1) лінгвістичні правила; (2) техніки і теорії тлумачення, що загальноприйняті в правовій системі; (3) процедурні норми і інсти- туційний дизайн правової системи; (4) контекст провадження; (5) моральні і політичні принципи, що є визначальними для суспільства, в якому діє суд Canale D. and Tuzet G. Judicial Discretion and the Rule of Law. Legal Argumentation and the Rule of Law. E.T. Feteris, H. Kloosterhuis, H.J. Plug and C.E. Smith eds. The Hague: Eleven Intenational Publ., 2016. Р. 20. Ці фактори по суті є фреймами, що емпірично впливають на переконання, уявлення і ставлення суддів і, таким чином, становлять мотивацію їх дій і вибору.

Парадигма права, на відміну від моралі чи інших нормативних порядків, ґрунтується на концепції норми, тобто владно встановленого правила загального характеру. Як зазначає Нейл Мак- Кормік, норми «зазвичай підкріплюються стосами ретельно викладених прецедентів у судових рішеннях та юридично-доктринальних дискусій щодо принципів та цінностей, досліджених у прецедентах та імпліцитно визнаних законодавством» MacCormick N. Rhetoric and the Rule of Law. A Theory of Legal Reasoning. Oxford: Oxford University Press, 2005. Р. 12.. Все це існує, функціонує і розвивається через системи юридичної аргументації, так би мовити, «юридичний фреймінг», тобто набір способів осмислення, кодування чи формулювання предмету комунікації. Юридичний фреймінг оперує своїми власними семантичними одиницями, які, тим не менш, виникають, існують і зникають у більш широкому культурному наробку суспільства. Він не є автономним від публічних дискурсів і інших видів фреймінгу у суспільстві, що взаємодіють і конкурують у поясненні і конструюванні соціальної реальності. Через це право залишається відкритою системою по відношенню до інших нормативних порядків.

Розуміння інтересів як соціальних конструктів може дати відповідь на феномен ірраціональності поняття верховенства права, що є предметом дебатів в юридичній соціології Див. напр., Shklar J. Political Theory and the Rule of Law. The Rule of Law: Ideal or Ideology? Allan C. Hutchinson and Patrick Monahan eds. Toronto: Carswell, 1987. Р.1-16; Loughlin M. Foundations of Public Law. Oxford: Oxford University Press, 2010. Р. 312-314.. Як зазначає Матіас Клатт:

«Багато дослідників вважають, що юридична аргументація не керується правом. Згідно цього погляду, вона скоріш слідує юридичному обґрунтуванню п'яти «і»: юридична аргументація вважається інтуїтивною [intuitive], випадковою [incidental], невизначеною [indeterminate], ідеологічною [ideological] та ірраціональною [irrational]» Klatt M. The Rule of Dual-Natured Law. Legal Argumentation and the Rule of Law. E.T. Feteris, H. Kloosterhuis, H.J. Plug and C.E. Smith eds. The Hague: Eleven Intenational Publ., 2016. P. 27.

Інтереси, як і інші соціальні конструкти в праві, інтегрують формальний і сутнісний вимір в праві. Однак якщо поглянути на верховенство права з точки зору юридичного фреймінгу, що визначає як усвідомлені, так і не усвідомлені закони аргументації, це поняття, дійсно, будучи подекуди інтуїтивними, не є випадковими, невизначеними чи ірраціональними. Виростаючи і розвиваючись через взаємодію і конкуренцію дискурсів, юридичних фреймів, верховенство права - цей, на перший погляд риторичний вираз, - отримує визначеність і передбачуваність.

Типологізація інтересів в праві

З точки зору парадигми мононормативності в сучасній теорії права, інтереси можна класифікувати як (1) інтереси intra legem (законні інтереси, «інтереси, охоронювані законом»; (2) інтереси praeter legem (інтереси, не визнані правом) та (3) інтереси contra legem (інтереси, що визнані правом для цілей їх заборони). КСУ в своєму рішенні у справі про охоронюваний законом інтерес виходив саме з такого класифікації інтересів в праві, зазначаючи, що «В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами» Підпункт 3.1. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18- рп|2004.. Іншими словами, КСУ вказав на інтереси intra legem та contra legem Див. абзац перший, другий третій підпункту 3.5. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду Ук-раїни від 1 грудня 2004 року № 18-рп|2004..

Однак з методологічної точки зору ця класифікація має обмежений потенціал, адже не враховує (1) відкритий характер права, особливо конституційного права, (2) динаміку інтересів у часі і за колом осіб (3) внутрішню ієрархію інтересів, якою б плинною вона не була і (4) залежність визнання чи невизнання інтересу від фреймінгу та аргументації.

Виходячи з такого розуміння інтересу як соціального конструкту, можна виділити такі типи інтересів у праві, зокрема в конституційному праві: (1) за критерієм спрямованості «фреймів» інтересу за суб'єктом; (2) за критерієм адресування «фреймів» інтересу та (3) за критерієм аргументації, тобто активації тих когнітивних репрезентацій і конструктів, що відповідають поняттю моральних принципів.