Технічні інструкції ІКАО і кримінальне право України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕХНІЧНІ ІНСТРУКЦІЇ ІКАО І КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Гуртовенко О.Л., к.ю.н., доцент кафедри кримінального права Національний університет «Одеська юридична академія»

Викладені в цій публікації обставини значною мірою спільні для держав-учасниць Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. (далі - Чиказька конвенція), в яких офіційне оприлюднення норм позитивного права належить до умов застосування таких норм, а вказані нижче норми офіційно не оприлюднені.

ІКАО прийняті Технічні інструкції з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям (далі - Технічні інструкції). Значна кількість положень, передбачених Додатками до Чиказької конвенції (далі - Додатки) і Технічними інструкціями, належить до норм «твердого» позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції. Стандарти і Рекомендована практика іменуються Додатками. Згадані положення, щоби підлягати застосуванню в Україні, мають бути офіційно оприлюдненими згідно із законодавством України.

Порушення Технічних інструкцій, яке полягає у незаконному перевезенні на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин, мало би кваліфікуватися за ст. 269 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Але така кваліфікація можлива у незначній кількості випадків. Це викликано тим, що в Україні досі не відбулося офіційного оприлюднення Технічних інструкцій, як і Додатків, а також передбачених ними документів, положення яких призначені для того, щоби бути нормами «твердого» позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції, або належать до таких норм.

У зв'язку із викладеними обставинами в цій публікації детально і ретельно доводиться таке:

1) неотримання експлуатантами дозволів, запроваджених Технічними інструкціями і внаслідок цього нормативно-правовими актами України, за законодавством України не є правопорушенням;

2) у разі перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин повітрям без отримання правомірно передбачених законодавством і оформлених належним чином документів (відмінних від згаданих вище дозволів) або у разі вказаного перевезення з неправомірно отриманими такими документами межі тлумачення понять «вибухові речовини» і «легкозаймисті речовини» залежать від рівня обізнаності особи, яка здійснює таке тлумачення, а також від того, якою мірою положення Технічних інструкцій, в яких розкривається поняття «небезпечні вантажі», приступні вказаній особі;

3) перевезення небезпечних вантажів (зокрема, вибухових і/або легкозаймистих речовин) повітрям може бути незаконним також у зв'язку з тим, що положення законодавства України про права людини порушуються шляхом створення реальної загрози заподіювання реальної шкоди людині. При цьому межі тлумачення правил, передбачених Технічними інструкціями і певною мірою відтворених в Авіаційних правилах України «Порядок та умови повітряних перевезень небезпечних вантажів», затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 12 листопада 2020 р. № 1802, залежать від рівня обізнаності особи, яка здійснює таке тлумачення, а також від того, якою мірою положення Технічних інструкцій, в яких розкривається такі правила, приступні вказаній особі.

ІКАО, опублікувавши Додатки і Технічні інструкції, зазначає, що ці документи є об'єктами авторських прав ІКАО. Водночас згідно із законодавством Україні Додатки і Технічні інструкції та їхні положення не є об'єктами авторського права. У цьому зв'язку Україні та іншим державам-учасницям Чиказької конвенції, які опинилися в такій самій або схожій ситуації, доцільно обговорити з ІКАО питання офіційного оприлюднення Додатків, Технічних інструкцій у вказаних державах. Таке оприлюднення усуне згадані складності. При цьому надання досить легкого доступу до положень «м'якого» права підвищить їхню ефективність.

Ключові слова: Чиказька конвенція, Технічні інструкції ІКАО, перевезення небезпечних вантажів повітрям, офіційне оприлюднення, кримінальне право України.

ICAO TECHNICAL INSTRUCTIONS AND UKRAINIAN CRIMINAL LAW

The circumstances set out in this paper are largely common to the States Parties to the 1944 Convention on International Civil Aviation (hereinafter referred to as the Chicago Convention), in which the official promulgation of positive law norms relates to the conditions for the application of such norms, whereas the following norms are not officially promulgated.

ICAO has approved Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Good by Air (hereinafter referred to as the Technical Instructions). A significant number of the provisions of the Annexes to the Chicago Convention (hereinafter referred to as the Annexes) and the Technical Instructions relate to the hard positive law norms of the States Parties to the Chicago Convention. Standards and Recommended Practices are called Annexes. These provisions, in order to be applicable in Ukraine, must be officially promulgated according to the legislation of Ukraine.

Breach of the Technical Instructions, which consists in the illegal carriage of explosive or flammable substances on an aircraft, should qualify under article 269 of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter referred to as CC of Ukraine). But such a qualification is possible in a small number of cases. This is due to the fact that Ukraine has not yet officially promulgated the Technical Instructions, as well as the Annexes, as well as the documents provided by them, the provisions of which are designed to be the hard positive law norms of the States Parties to the Chicago Convention or relate to such norms.

Due to the above circumstances, this paper properly and in detail states the following:

1) Failure of operators to obtain the approvals introduced by the Technical Instructions and, as a result, by the legislation acts of Ukraine, is not an offense under the legislation of Ukraine;

2) when transporting explosive and/or flammable substances by air without obtaining duly provided by the legislation and duly executed documents (other than the above-mentioned approvals) or during the specified transportation in case of illegal obtaining of such documents, the limits of construction of the notions «explosive substances» and «flammable substances» depend on the level of awareness of the person making such a construction, as well as on the extent to which the provisions of the Technical Instructions, which disclose the notion of «dangerous goods», are available to the said person;

3) Transport of dangerous goods (including explosive and/or flammable substances) by air may also be illegal due to the fact that the provisions of the legislation of Ukraine on human rights are violated by creating a real threat of harm to humans. In doing so, the limits of construction of rules provided by Technical Instructions and to some extent reproduced in the Aviation Regulations of Ukraine «Procedure and conditions of air transportation of dangerous goods», approved by the Order of the State Aviation Administration of Ukraine dated November 12, 2020 No. 1802, depend on the level of awareness of the person making such a construction, as well as the extent to which the provisions of the Technical Instructions, which disclose such rules, are available to the said person.

When publishing the Annexes and Technical Instructions, ICAO states that the Annexes and Technical Instructions are ICAO subject matter of copyright. At the same time, according to the legislation of Ukraine, the Annexes and Technical Instructions and their provisions are not subject matter of copyright. In this regard, Ukraine and other States Parties to the Chicago Convention who find themselves in the same or a similar situation should discuss with ICAO the official promulgation of the Annexes and Technical Instructions in those States. Such promulgation will eliminate the stated difficulties. In doing so, providing an easy enough access to the soft law norms (recommendations) will enhance their efficiency.

Key words: Chicago Convention, ICAO Technical Instructions, Transport of Dangerous Good by Air, official promulgation, Ukrainian criminal law.

Текст положення, передбаченого в ст. 269 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [1], свідчить, що суб'єктом злочину, унормованого в ст. 269 КК України, є особа, на яку покладено юридичний обов'язок дотримуватися правомірно передбачених юридичних положень про перевезення на повітряному судні вибухових і/ або легкозаймистих речовин. Це як особи, що належать до персоналу суб'єктів авіаційної діяльності (далі - САД, за винятком вказівок на САД в ряді цитат), які у зв'язку з їхніми посадами займаються перевезенням небезпечних вантажів повітрям (далі - персонал), так і інші особи, як-от: пасажири, члени екіпажу повітряних суден (далі - члени екіпажу), особи, які проникли на повітряне судно без отримання авіаквитка (зокрема, особи, які потрапили на повітряне судно поза контролем експлуататора), особи, які керують повітряним судном, не маючи належної освіти, кваліфікації і т. ін. Зазначений обов'язок покладається на всіх, хто перевозить на повітряному судні вибухові і/або легкозаймисті речовини. Таким чином, суб'єкт злочину, передбаченого в ст. 269 КК України, загальний.

У положенні, передбаченому в ст. 269 КК України, йдеться про перевезення речовин саме на повітряному судні. В авіаційному праві перевезення на повітряному судні іменується перевезенням повітрям. Так воно має іменуватися і в кримінальному праві, оскільки відповідні положення кримінального права похідні від положень авіаційного права.

Згідно із ч. 2 ст. 97 Повітряного Кодексу України авіаперевізник має право здійснювати перевезення небезпечних вантажів у порядку, встановленому авіаційними правилами України [2]. Положення Авіаційних правил України «Порядок та умови повітряних перевезень небезпечних вантажів», затверджених наказом Державної авіаційної служби України (далі - ДАСУ, за винятком вказівок на ДАСУ в ряді цитат) від 12 листопада 2020 р. № 1802 (далі - Порядок та умови), поширюються, зокрема, на САД, персонал, пасажирів і членів екіпажу. Про це свідчить, зокрема, така інформація: 1) згідно із положенням, передбаченим п. 5 розділу II «Загальні умови повітряних перевезень небезпечних вантажів» Порядку та умов, перевезення небезпечних вантажів пасажирами або членами екіпажу здійснюється відповідно до вимог Технічних інструкцій; 2) згідно із положенням, передбаченим п. 2 розділу I «Загальні положення» Порядку та умов, «Небезпечні вироби та речовини (далі - небезпечні вантажі), які зазначені в переліку чинної редакції Doc 9284 AN/905 ICAO Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Good by Air (далі - Технічні інструкції), перевозяться повітряними суднами відповідно до вимог, встановлених Технічними інструкціями». У наведеному положенні замість англійського слова «Goods» («вантажів») використано англійське слово «Good» («вантажу»), а перед словом «перевозяться» немає коми. Ці помилки не впливають на юридичне тлумачення згаданого положення [3]; 3) в Технічних інструкціях міститься частина 8 «Положення, які стосуються пасажирів і членів екіпажу».

У наказі ДАСУ від 12 листопада 2020 р. № 1802 і положенні, передбаченому пунктом (119) Додатку I до Авіаційних правил України «Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо льотної експлуатації в цивільній авіації», затверджених наказом ДАСУ від 05 липня 2018 р. № 682, містяться слова «Технічні інструкції з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям» [4], які є перекладом з англійської мови на українську мову слів «Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Good by Air». Далі в цій публікації зазначені інструкції іменуватимуться Технічними інструкціями (за винятком вказівок на Технічні інструкції в ряді цитат).

Метою цієї публікації є, зокрема, з'ясування того, в яких випадках юридичного тлумачення і юридичної реалізації положення, передбаченого ст. 269 КК України, посилання на Технічні інструкції правомірне.

Текст положення, передбаченого в ст. 269 КК України, свідчить, що унормований в ній злочин полягає в різноманітних видах незаконного перевезення на повітряному судні вибухових і/або легкозаймистих речовин. Ця публікація присвячена, зокрема, розгляду невідповідності таких перевезень Технічним інструкціям і похідним від них Порядку та умовам.

Технічні інструкції прийняті ІКАО. ІКАО (абревіатура англійською мовою - ICAO) - це Міжнародна організація цивільної авіації. Вона є спеціалізованою установою ООН. Точніше кажучи, Технічні інструкції прийняті Радою - органом ІКАО, існування якого передбачене в Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р. [5] (далі - Чиказька конвенція, за винятком вказівок на Чиказьку конвенцію в ряді цитат, і Рада відповідно). Україна приєдналася до Чиказької конвенції.

Положення Порядку та умов свідчать, що їх неможливо зрозуміти (і тому реалізувати) без звернення до Технічних інструкцій. У цьому зв'язку без звернення до Технічних інструкцій неможливо зрозуміти (і тому реалізувати) положення, передбачені ст. 269 КК України, в яких йдеться про злочини, що є порушеннями положень Порядку та умов (а тому є порушеннями положень Технічних інструкцій).

Згідно із положенням, передбаченим підпунктом 3.1.1 частини 1 «Загальні положення» Технічних інструкцій, небезпечні вантажі - це вироби або речовини, здатні створити загрозу для здоров'я, безпеки, власності або довкілля, які вказані в переліку небезпечних вантажів або які класифікуються згідно із Технічними інструкціями. До речі, викладена інформація свідчить, що положення, передбачені ст. 269 КК України, які мають бути похідними від провідних уявлень про перевезення небезпечних вантажів повітрям, не повною мірою є такими (КК України досить часто не узгоджується з факторами, від яких він має бути похідним). Так, у зазначених положеннях не йдеться про небезпечні вироби (хіба що доводиться під зазначеними в таких положеннях речовинами розуміти і речовини, які містяться в небезпечних виробах), в них ідеться далеко не про всі види небезпечних речовин (і в цілому вантажів), вказаних у Технічних інструкціях і відтворених в Порядку та умовах. У положеннях, передбачених в розділі IX «Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки» Особливої частини КК України, під «іншими тяжкими наслідками» часто розуміють тяжке тілесне ушкодження хоча б однієї людини, а про шкоду безпеці, власності, довкіллю не йдеться (втім, можливо, не всі підходи, вказані в цьому реченні, є недоліками кримінального права України). У вказаному визначенні використано слово «класифікуються», оскільки зіставлення узагальнюючої (інформаційної) моделі і досить детальної інформації, результатом якого є висновок, згідно з яким така інформація охоплюється або не охоплюється такою моделлю, у світі часто називають класифікацією.

У Додатку 1 до Порядку та умов міститься класифікація видів (тобто перелік видів) небезпечних вантажів (далі - класифікація). Класифікація є перекладом з офіційних мов ІКАО на українську мову і юридичним відтворенням такої самої класифікації, викладеної в Технічний інструкціях. Згідно із Технічними інструкціями небезпечними вантажами є відповідні речовини і вироби (як зазначалось, у КК України йдеться тільки про низку видів небезпечних речовин).

У Таблиці 3-1 «Перелік небезпечних вантажів», передбаченій в пункті 2.1.2 частини 3 Технічних інструкцій (далі - Таблиця 3-1, за винятком вказівок на Таблицю 3-1 в ряді цитат), міститься невичерпний перелік конкретних небезпечних вантажів, які заборонено перевозити повітрям за будь-яких обставин, і вичерпний перелік конкретних небезпечних вантажів (включаючи вибухові речовини і легкозаймисті речовини), перевезення яких потребує отримання передбаченого Технічними інструкціями дозволу. Поділ на зазначені переліки структурно не відображений в Таблиці 3-1 і є умовністю, до якої вдався автор цієї публікації.

Те, що в Таблиці 3-1 міститься невичерпний перелік конкретних небезпечних вантажів, які заборонено перевозити повітрям за будь-яких обставин, зазначається у визначенні таких вантажів, яке міститься в положенні, передбаченому п. 2.1. глави 2 частини 1 «Загальні положення» Технічних інструкцій. Ось це положення: «Будь-який виріб або речовина, які, будучи наданими для перевезення, здатні вибухати, вступати в небезпечні реакції, займатися або виділяти в небезпечній кількості тепло або токсичні, корозійні чи легкозаймисті гази або пари у звичайних умовах, що виникають в ході перевезення, не повинні перевозитись на повітряних судах за жодних обставин. Примітка 1. Деякі небезпечні вантажі, які задовольняють наведеному вище описанню, включені до Переліку небезпечних вантажів (таблиця 3-1) із вказівкою в колонках 2 і 3 слова «Заборонено». Проте необхідно мати на увазі, що було би неможливо перелічити всі небезпечні вантажі, які заборонені до перевезення повітрям за будь-яких обставин. У цьому зв'язку необхідно приділяти належну увагу забезпеченню того, щоби жодні вантажі, які відповідають наведеному вище описанню, не пропонувалися до перевезення. Примітка 2. Мається на увазі, що п. 2.1. охоплює вироби, які повертаються виробнику з міркувань безпеки» (далі - визначення безумовно заборонених вантажів; цей термін запроваджено автором цієї публікації для зручності).

У тексті Технічних інструкцій перелік небезпечних вантажів, передбачений в Таблиці 3-1, займає приблизно 230 сторінок, а весь текст Технічних інструкцій - приблизно 1000 сторінок. Тільки звернення до третього стовбця Таблиці 3-1 дозволяє з'ясувати, який вантаж належить до класу 1 «вибухові речовини» (і категорію вантажу в межах цього класу), який - до класу 3 «легкозаймисті рідини», а який - до класу 4 «легкозаймисті тверді речовини; речовини, що здатні до самозаймання; речовини, що виділяють легкозаймисті гази у разі стикання з водою» (і приналежність вантажу до однієї із трьох зазначених у назві третього класу категорій). При цьому такий перелік може не включати низку речовин, охоплюваних поняттям «визначення безумовно заборонених вантажів».

Без звернення до Технічних інструкцій неможливо навіть із допомогою кваліфікованих спеціалістів з перевезення небезпечних вантажів (якщо вони не брали достатньої участі у складанні Технічних інструкцій і не мають феноменальної пам'яті), професійних юридичних консультантів, шляхом судового тлумачення і т.ін. з'ясувати, перевезення яких небезпечних вантажів (включаючи зазначені речовини) потребує отримання дозволу, а перевезення яких конкретних небезпечних вантажів (включаючи зазначені речовини) повітрям заборонено за будь-яких обставин. Крім того, без звернення до частини 8 Технічних інструкцій неможливо навіть із допомогою кваліфікованих спеціалістів з перевезення небезпечних вантажів (якщо вони не брали достатньої участі у складанні Технічних інструкцій і не мають чудової пам'яті), професійних юридичних консультантів, шляхом судового тлумачення і т.ін. з'ясувати характеристики положень про перевезення небезпечних вантажів (включаючи зазначені речовини) пасажирами і членами екіпажу.

У цій публікації зазначений вичерпний перелік конкретних небезпечних вантажів далі іменуватиметься Переліком. Цей термін запроваджено автором цієї публікації для зручності. Перелік має такі ознаки: 1) він існує не потенційно, а реально, тобто він вже отриманий експертами з питань перевезення небезпечних вантажів; 2) особи, які склали Перелік, а також ухвалили Технічні інструкції, розглядають його як вичерпний у відповідний момент часу. Про таку ознаку Переліку свідчать і положення Порядку та умов; 3) Перелік є вичерпним щодо вантажів, відмінних від безумовно заборонених вантажів. Тобто перелік є правильним (логічно обов'язковим) у період чинності відповідного видання (інакше кажучи, відповідної редакції) Технічних інструкцій (включаючи Перелік) і водночас не може бути точно відомим без безпосереднього ознайомлення із ним (навіть із допомогою кваліфікованих спеціалістів, у тому числі тих, які брали участь у його складанні і прийнятті, що пояснюється характеристиками людської пам'яті). Зазначена правильність (тобто максимально досяжна якість) переліку забезпечується рівнем професіоналізму осіб, які брали участь у складанні виданого ООН документа «Рекомендації з перевезення небезпечних вантажів: керівництво з випробувань і критеріїв», застосовували його, і рівнем професіоналізму осіб, які брали участь у складанні і прийнятті Технічних інструкцій. З позицій логіки перелік є вичерпним для цілей того часу, коли чинним є відповідне видання Технічних умов; 4) назви речовин у переліку є максимально визначеними.

Технічні інструкції первинно унормовані в Додатку 18 «Безпечне перевезення небезпечних вантажів повітрям» до Чиказької конвенції (далі - Додаток 18, за винятком вказівок на Додаток 18 в ряді цитат).

Англійська і російська мови належать до офіційних мов ІКАО, а українська - ні. Наведений в цій публікації переклад положень Додатку 18 і Технічних інструкцій з англійської і російської мов на українську мову належить автору цієї публікації. Цей переклад на українську мову майже в усіх випадках збігається з офіційними англомовним і російськомовним текстами Додатку 18. У решті випадків зазначений переклад на українську мову відрізняється від офіційного російськомовного тексту Додатку 18. Такі відмінності мають суто лінгвістичний характер і не змінюють юридичного сенсу положень Додатку 18. При цьому такий переклад ближчий до коректного мовного відображення юридичного сенсу положень Додатку 18.

Хоча в Додатку 18 і Технічних інструкціях йдеться про експертів, які брали участь у складанні Додатку 18 і Технічних інструкцій, в цій публікації використовується і термін «спеціаліст», щоби не плутати цих осіб із експертами в судовому юридично-процесуальному значенні слова.

Технічні інструкції первинно унормовані в Додатку 18 «Безпечне перевезення небезпечних вантажів повітрям» до Чиказької конвенції (далі - Додаток 18, за винятком вказівок на Додаток 18 в ряді цитат). Положення додатків до Чиказької конвенції (далі - Додатки) і положення Технічних інструкцій (за винятком положень, визначених в Додатках і Технічних інструкціях як передбачені в них рекомендації) мають такі ознаки: 1) за викладом (змістом і формулюваннями) мають характер, притаманний нормам «твердого» позитивного права (далі в цій публікації у разі згадування позитивного «твердого» права, як правило, слово «тверде» не буде використовуватися для простоти). Наявність зазначеного характеру легко з'ясувати, прочитавши Додатки і Технічні інструкції. Деякі положення Додатку 18 і Технічних інструкцій, які свідчать про викладене, наводяться нижче; 2) за замислом ІКАО і ДАСУ ці положення унормовані (тобто формалізовані, прийняті, щоби бути правотворчими документами) зазначеними органами для виконання функції юридичних положень, а саме норм позитивного права, тобто для виконання функції позитивно-правового регулювання. Інакше кажучи, формалізація і прийняття Додатків і Технічних інструкцій ІКАО, унормування Додатку 18 і Технічних інструкцій ДАСУ здійснені для того, щоби їхні положення підлягали реалізації як норми позитивного права. Отже, положення Додатків і Технічних інструкцій призначені для того, щоби бути нормами позитивного права держав- учасниць Чиказької конвенції. Вони такими і є.

Те, що в Додатку 18, Технічних інструкціях, Порядку та умовах положення Технічних інструкцій унормовані для виконання функції норм позитивного права держав- учасниць Чиказької конвенції і належать до таких норм, доводиться, зокрема, так (у викладенні доказів дві наведених ознаки норм не будуть розмежовуватись):

1) положення Додатку 18 у Чиказькій конвенції і самому Додатку 18 унормовані для виконання функції норм позитивного права (з урахуванням викладених нижче зауважень) і належать до таких норм, що доводиться так:

1.1) згідно з положеннями, передбаченими в ст. 38 Чиказької конвенції, «Будь-яка держава, що визнає практично важким дотримуватися в усіх відношеннях будь- яких міжнародних Стандартів або процедур або приводити свої власні правила або практику у повну відповідність з якими-небудь міжнародними Стандартами або процедурами після зміни останніх, або яка визнає за необхідне прийняти правила або практику, які мають яку-небудь особливу відмінність від тих правил, що встановлені міжнародним Стандартом, негайно повідомляє Міжнародну організацію цивільної авіації про відмінності між її власною практикою і тією, яка встановлена міжнародним Стандартом. У разі зміни міжнародних Стандартів будь-яка держава, яка не внесе відповідні зміни у свої власні правила або практику, повідомляє про це Раду протягом шістдесяти днів після прийняття поправки до міжнародного Стандарту або вказує заходи, яких вона передбачає вжити. У будь-якому такому випадку Рада негайно повідомляє всі інші держави про відмінності, які існують між одним або кількома положеннями міжнародного Стандарту і відповідною національною практикою цієї держави».

Отже, будь-яка держава, що визнає практично важким дотримуватися в усіх відношеннях будь-яких міжнародних Стандартів або процедур (англ. абревіатура SARPs), негайно повідомляє Міжнародну організацію цивільної авіації про відмінності між її власною практикою і тією, яка встановлена міжнародним Стандартом, а Рада негайно повідомляє всі інші держави про такі відмінності.

Передбачені в Чиказькій конвенції міжнародні Стандарти і рекомендована практика (цей термін є, зокрема, назвою глави VI Чиказької конвенції) з огляду на порядок їх прийняття не є міжнародними договорами. Про це свідчить, зокрема, те, що зазначені міжнародні Стандарти і рекомендована практика приймаються Радою. Згідно з положенням, передбаченим п. l (це літера l латинської абетки - примітка автора цього дослідження) ст. 54 Чиказької конвенції, Рада згідно з положеннями Глави VI Чиказької конвенції «приймає міжнародні Стандарти і Рекомендовану практику; для зручності іменує їх Додатками до цієї конвенції». Отже, міжнародні Стандарти і рекомендована практика не укладаються державами-учасниками Чиказької конвенції. Згідно із Чиказькою конвенцією міжнародні Стандарти і Рекомендована практика викладаються в Додатках.

Майкл Мілд зазначає, що Стандарти і Рекомендована практика не мають такої юридичної сили, як сама Чиказька конвенція, оскільки Додатки не є міжнародними договорами. Більше того, згідно з ч. 1 ст. 37 Чиказької конвенції кожна Договірна держава зобов'язується співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості Додатків, а не дотримуватися їх [6]. Так, Додатки не є міжнародними договорами. При цьому насправді одна із відмінностей між положеннями Чиказької конвенції і положеннями Додатків полягає в тому, що Додатки, як детальніше буде висвітлено нижче, містять як положення «твердого», так і положення «м'якого» позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції;

1.2) положення Додатку 18 і Технічних інструкцій (за винятком положень, визначених в Додатках і Технічних інструкціях як передбачені в них рекомендації) в Додатку 18 унормовані для виконання функції норм позитивного права і належать до таких норм. З урахуванням призначення і змісту положень Додатку 18 слід розуміти, що в ньому йдеться про юридичну обов'язковість положень Додатку 18 і Технічних інструкцій, а не про обов'язковість соціальних норм, відмінних від юридичних положень, для адресатів таких норм.

Ось положення Додатку 18, які свідчать про те, що в Додатку 18 його положення і положення Технічних інструкцій (за винятком положень, визначених в Додатках і Технічних інструкціях як передбачені в них рекомендації) унормовані для виконання функції норм позитивного права і належать до таких норм:

а) згідно із положенням, передбаченим підпунктом 2.2.1 Додатку 18, «Стандарти і Рекомендована практика цього Додатку застосовуються щодо всіх міжнародних польотів цивільних повітряних суден»;

б) на четвертому аркуші тексту Додатку 18 в рамці зазначається таке: «Технічні інструкції з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям затверджуються, видаються і змінюються Радою і доповнюють (англ. amplify, рос. дополняют) основні положення Додатку 18. Вони містять усі детальні інструкції, необхідні для безпечного міжнародного перевезення небезпечних вантажів повітрям. Не будучи Стандартами, вони набувають характеру таких на підставі Стандарту підпункту 2.2.1 Додатку 18. Із цієї причини детальні вимоги Технічних інструкцій вважаються обов'язковими для держави, за винятком випадків, коли така держава, не маючи можливості погодитися з обов'язковим характером Технічних інструкцій, сповіщає про відмінність із положеннями (тут переклад на українську мову збігається з англ. a difference to the provisions, рос. различии с положениями) підпункту 2.2.1 Додатку 18 згідно зі статтею 38 Конвенції»;

в) у розділі «Зв'язок з Технічними інструкціями з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям (Doc 9284)» Передмови до Додатку 18 зазначається таке: «Положення Додатку 18 регулюють міжнародне перевезення небезпечних вантажів повітрям. Загальні положення цього Додатку доповнюються детальними технічними положеннями, передбаченими Технічними інструкціями з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям (Doc 9284)» (курсив мій - О. Г);

г) згідно з положенням, що міститься в абз. третьому розділу «Дії Договірних держав» Передмови до Додатку 18, «щодо випадку, передбаченого підпунктом 2.2.1 цього Додатку, належить взяти до відома, що, як передбачається, держави надсилають сповіщення про відмінність, тільки якщо вони не мають можливості визнати обов'язковий характер Технічних інструкцій». (При цьому згідно з абз. першим розділу «Редакційна практика» Передмови до Технічних інструкцій Стандарти друкуються світлим прямим шрифтом, а Рекомендована практика друкується світлим курсивом із додаванням спереду слова «Рекомендація», а згідно з абз. другим розділу «Редакційна практика» Передмови до Технічних інструкцій у формулюванні технічних положень дієслово «належить» (англійською мовою - «shall», російською мовою - «следует») використовується саме в Рекомендованій практиці, проте зазначене положення, передбачене абз. третім розділу «Дії Договірних держав» Передмови до Додатку 18, у виданнях Додатку 18, опублікованих англійською мовою і російською мовою, надруковано світлим прямим шрифтом і містить слово «належить».);

ґ) згідно з положенням, передбаченим підпунктом 2.2.1 Додатку 18, «кожна Договірна держава вживає необхідних заходів, щоби забезпечити дотримання детальних положень, які містяться в Технічних інструкціях. Кожна Договірна держава також вживає необхідних заходів, щоби забезпечити дотримання будь-якої поправки до Технічних інструкцій, яка може публікуватися протягом встановленого періоду застосовності видання Технічних умов»;

д) згідно з положенням (щодо нього зазначається, що воно є приміткою, а згідно з положенням, що міститься в розділі «Статус складових частин Додатку» Передмови до Додатку 18, примітки не є складовою частиною Стандартів і Рекомендованої практики), передбаченим в абз. другому підпункту 2.5.1. Додатку 18, «передбачається, що Договірні держави сповіщають про відмінність із положеннями підпункту 2.2.1 згідно зі статтею 38 Конвенції, лише якщо вони не мають можливості визнати обов'язковий характер Технічних інструкцій. Якщо держави прийняли положення, які відрізняються від передбачених Технічними інструкціями, передбачається, що вони доповідають про це лише згідно з положеннями пункту 2.5». Через те, що вище згадано пункт 2.5 Додатку 18, необхідно навести решту положень, передбачених пунктом 2.5. Назва цього пункту - «Сповіщення про розходження з Технічними інструкціями». Згідно з положенням, що міститься в абз. першому підпункту 2.5.1 Додатку 18, «якщо Договірна держава приймає положення, які відрізняються від передбачених Технічними інструкціями, вона негайно сповіщає ІКАО про такі Державні розходження для їх опублікування в Технічних інструкціях». Згідно з положенням (щодо нього зазначається, що воно є Рекомендацією), передбаченим підпунктом 2.5.2 Додатку 18, «у випадках прийняття експлуатантом більш обмежувальних вимог, ніж передбачені Технічними інструкціями, державі екс- плуатанта належить вжити необхідних заходів з метою забезпечити сповіщення ІКАО про такі розходження експлуатанта для їх опублікування в Технічних інструкціях»;

1.3) Додаток 18 двічі згадується і в зазначеному наказі ДАСУ від 12 листопада 2020 р. № 1802, його потрібно розуміти як такий, положення якого призначається для виконання функції норм позитивного права.

На офіційному веб-сайті Верховної Ради України міститься коментар Додатку 18, наведений у публікації В. Д. Бордунова, який може бути перекладом певного коментаря ІКАО. У ньому слушно зазначається, що Додаток 18 робить положення Технічних інструкцій обов'язковими для договірних держав [7]. Зараз на офіційному веб-сайті ІКАО зазначається те саме [8];

2) у Технічних інструкціях містяться не тільки положення, що свідчать про унормування положень Технічних інструкцій для виконання функції норм позитивного права, які є відтворенням наведених вище положень Чиказької конвенції і Додатку 18, а й власні положення Технічних інструкцій, які свідчать про унормування положень Технічних інструкцій для виконання функції норм позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції і про те, що зазначені положення є нормами позитивного права таких держав, що доводиться так:

2.1) Технічні інструкції викладені мовою, характерною для документів, які передбачають юридичні повноваження;

2.2) у розділі «Зв'язок із Додатком 18 Чиказької конвенції» Передмови до Технічних інструкцій зазначається, що вони доповнюють (англ. amplify, рос. уточняются) основні положення Додатку 18;

2.3) у положеннях Технічних інструкцій саме щодо їх положень (а не тільки щодо положень інших згаданих у них актів) дуже часто вживаються терміни, якими прийнято позначати обов'язки (включаючи заборони). Слід розуміти, що йдеться про юридичні обов'язки, а не про обов'язки з позицій соціальних норм, відмінних від юридичних положень, які покладаються на адресатів таких норм. Так, у Технічних інструкціях вживаються, наприклад, англійські слова «mandatory», «must», «required», «stringent», «forbidden», «restriction», «restrictions», «restricting», «restricted», «required». У Технічних інструкціях слово «right» одного разу (окрім розглянутого нижче напису про авторські права) означає «право» (в сенсі, який в українській мові мають слова «суб'єктивне право»). Це слово вжито в примітці 1 до глави 1 частини 2 «Класифікація небезпечних вантажів» Технічних інструкцій. У Технічних інструкціях одного разу використано слово «discretion» («розсуд»). Це слово вжито в главі 3 частини 3 «Перелік небезпечних вантажів, спеціальні положення. і обмежені і звільнені кількості» Технічних інструкцій. У Технічних інструкціях йдеться також про співвідношення їхніх положень між собою та положеннями інших документів. Усе це не мало би сенсу, якщо би всі положення Технічних інструкцій в них самих розглядалися би як рекомендації в сенсі «поради», а не як юридичні повноваження. Положення технічних інструкцій, які стосуються України (як і інших держав, а також українських і зарубіжних експлуатантів), викладені мовою, характерною для документів, які передбачають юридичні повноваження;

3) Технічні інструкції унормовані для виконання функції норм позитивного права в багатьох положеннях Порядку та умов, а також ряді нормативно-правових актів України, відмінних від зазначеного наказу ДАСУ від 12 листопада 2020 р. № 1802, як-от: Правила, додані до Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПНВ) [9], наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації «Про затвердження Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом» від 2 листопада 2005 р. № 822 [10], наказ Міністерства транспорту та зв'язку України «Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та Правил перевезення наливних вантажів» від 25 листопада 2008 р. № 1430 (цим наказом затверджені Правила перевезення небезпечних вантажів) [11], наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Правил сертифікації екземпляра державного повітряного судна України на перевезення небезпечних вантажів» від 13 жовтня 2014 р. № 729 [12], наказ ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Порядок надання, припинення дії, відмови у наданні дозволів на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання» від 29 березня 2018 р. № 288 [13], згаданий наказ ДАСУ від 5 липня 2018 р. № 682, наказ ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу» від 26 листопада 2018 р. № 1239 [14], наказ ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Інструкція з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України» від 15 березня 2019 р. № 322 (також у цьому наказі Додаток 18 розглядається як документ, який містить норми позитивного права України) [15], наказ ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Інструкція з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України» від 15 березня 2019 р. № 322 [16]. Про те, що Технічні інструкції унормовані для виконання функції норм позитивного права і належать до таких норм, свідчить, наприклад, зазначене положення, передбачене п. 2 розділу I Порядку та умов. У цьому зв'язку Технічні інструкції є складовою частиною нормативно-правових актів України;

4) у положеннях Технічних інструкцій чимало безпосередніх (профільних) адресатів, про які йдеться в Технічних інструкціях, а коло кожного виду таких адресатів необмежене. До таких адресатів (суб'єктів правовідносин) належать, зокрема, держави-учасниці Чиказької конвенції, їх органи влади (як-от контролюючий орган, як він визначений в Технічних інструкціях, а на підставі рішення України - зазначені в Технічних інструкціях Державна служба експортного контролю України і Державна інспекція ядерного регулювання України; остання у виданні 2015-2016 рр. Технічних інструкцій названа на той час вже досить давно по-застарілому Державною адміністрацією ядерного регулювання України), експлуатанти, вантажовідправники, вантажоодержувачі, експедитори, менеджери з питань інфраструктури, митні органи, пасажири, члени екіпажу та інші особи, задіяні в перевезенні небезпечних вантажів. Тому Додаток 18 і Технічні інструкції як такі в частині положень, адресованих САД, не є локальним юридичним актом САД, прийнятим відмінною від САД особою. Також очевидно, що офіційно всі положення Додатку 18 (і взагалі Додатків) та Технічних інструкцій не є інформацією з обмеженим доступом.

У розділі «Розходження з технічними інструкціями» Передмови до Технічних інструкцій, опублікованих ІКАО англійською мовою (офіційний текст), зазначається таке: згідно з положеннями п. 2.5 Додатку 18 від Договірних держав вимагається (англ. are required) повідомляти ІКАО про випадки прийняття положень, які відрізняються від тих, що містяться в цих Інструкціях (курсив мій - О. Г.). У розділі «Розходження з технічними інструкціями» Передмови до Технічних інструкцій, публікованих ІКАО російською мовою (офіційний текст), використовується не слово «вимагається», а слово «пропонується» (рос. предлагается). При цьому сенс Додатку 18 і Технічних інструкцій свідчить, що саме англомовний варіант тексту відповідає такому сенсу. Тому зазначене положення розуміється так, що в ньому йдеться про вимогу, а не про пропозицію.

Те, що Додатки і Технічні інструкції унормовані для виконання функції норм позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції, тобто покликані бути нормами позитивного права таких держав, і належать до таких норм, природно, оскільки інакше було би складно досягнути юридичної реалізації положень, передбачених у згаданих документах.

Прийняті ІКАО (а саме Радою ІКАО) рекомендації в Чиказькій конвенції іменуються Рекомендованою практикою. У Додатку 18 вони іменуються Рекомендованою практикою, а також рекомендаціями. У виданні 2015-2016 рр. Технічних інструкцій рекомендація, яка є рекомендаційним положенням, передбаченим суто в Технічних інструкціях, а не посиланням у Технічних інструкціях на рекомендації, які містяться в інших джерелах, передбачена в примітці 3 підпункту 4.1.1 частини 7 «Обов'язки екс- плуатанта» Технічних інструкцій. Зазначені рекомендації з огляду на їхні зміст, форму, мету і порядок їх прийняття належать до норм «м'якого» позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції.

Викладені обставини свідчать, що Додатки і Технічні інструкції набувають статусу юридичних актів держав- учасниць Чиказької конвенції, а положення Додатків, які є Стандартами і відмінні від рекомендацій положення Технічних інструкцій, стають нормами «твердого» позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції з моменту прийняття Додатків і Технічних інструкцій відповідно. Рекомендована практика і рекомендації, які є рекомендаційними положеннями, передбаченими суто в Технічних інструкціях (юридична природа інших згаданих у Технічних інструкціях рекомендацій в цьому реченні не розглядається), належать до положень «м'якого» прав держав- учасниць Чиказької конвенції щонайменше з моменту прийняття Додатків і Технічних інструкцій відповідно.

Технічні інструкції названі нормативно-правовим актом у Правилах виконання чартерних рейсів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18 травня 2001 р. № 297 [17] (в цих правилах згадувані нижче Правила перевезення небезпечних вантажів ІАТА помилково названі нормативно-правовим актом; у різних нормативно-правових актах України ті чи інші правила ІАТА як такі помилково розглядаються як норми позитивного права України), а також у низці нормативно-правових актів України, які втратили чинність, а саме в таких їхніх складових частинах, як: Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України, затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 27 грудня 1999 р. № 629 [18], Положення про акредитацію суб'єктів, які здійснюють попередню перевірку агентств з продажу авіаційних перевезень, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 26 грудня 2000 р. № 741 [19], Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України, затверджене наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 грудня 2004 р. № 255 [20], Положення про акредитацію суб'єктів, які здійснюють попередню перевірку агентств з продажу авіаційних перевезень, затверджене наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 12 січня 2005 р. № 9 [21].

На запитання про те, яким видом (якими видами) юридичних актів є Додатки і Технічні інструкції як такі, поки що немає правильної усталеної загальновизнаної відповіді. Якщо їх як такі вважати нормативно-правовими актами, то їх як такі можна було би іменувати піддоговірними нормативно-правовими актами.

Наділення держав і експлуатантів повноваженнями мати розбіжності з технічними інструкціями означає, що відповідні положення публічного позитивного права є диспозитивними.

Щоби норми позитивного права України підлягали юридичній реалізації в Україні, вони повинні набрати чинності і бути офіційно оприлюдненими (зрозуміло, що українською мовою (за потреби - як належний переклад на українську мову) або разом із належним перекладом на українську мову) в Україні.

Положення про порядок набрання («набуття») чинності Додатками містяться в главі XX Чиказької конвенції. У Додатках вказуються дати прийняття, набрання чинності, початку застосування видань за відповідні роки. Технічні інструкції набирають чинності з дати, яка вказується у виданні Технічних інструкцій за відповідні роки.

Згідно з положенням, передбаченим ч. 2 ст. 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними [22]. Розглянемо питання про співвідношення між цим положенням Конституції України і згаданими положеннями про набрання чинності Додатками і Технічними інструкціями. Як зазначалося, Додатки не є міжнародними договорами. Технічні інструкції теж не є міжнародними договорами. Однак спочатку звернемось до співвідношення між зазначеним положенням Конституції України і положеннями про набрання чинності міжнародними договорами України.

У положеннях про набрання чинності міжнародними договорами України (тут йдеться про положення Конституції України, міжнародних договорів України і Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. [23]) момент набрання чинності міжнародними договорами України пов'язаний із моментом надання Україною згоди на обов'язковість міжнародного договору. Міжнародні договори України належать до нормативно- правових актів України. Між іншим, зазначене слово «громадяни» на підставі розширювального тлумачення розуміється як «фізичні особи». Як би не розуміти обсяг слів «права та обов'язки», існуватимуть міжнародні договори України, відповідний обсяг яких і обсяг розуміння зазначених слів збігатимуться. У положеннях ст. 57 Конституції України під доведенням до відома населення у порядку, встановленому законом, мається на увазі офіційне оприлюднення. Викладені обставини свідчать, що між обсягом тієї частини зазначеного положення, передбаченого ч. 2 ст. 57 Конституції України, в якій ідеться про нормативно-правові акти України та права і обов'язки фізичних осіб, і обсягом тієї частини зазначених положень про набрання чинності міжнародними договорами України, в якій ідеться про міжнародні договори України зі згаданим відповідним обсягом, має місце формально- логічне співвідношення підпорядкування, де обсяг згаданої в цьому реченні частини зазначеного положення, передбаченого ч. 2 ст. 57 Конституції України, є більшим.

Оскільки згідно з положенням ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні положення Конституції України мають найвищу юридичну силу, то якщо вважати, що в зазначених положеннях про набрання чинності міжнародними договорами України передбачено правила набрання чинності міжнародними договорами України, відмінні від передбачених у положеннях Конституції України і таких, якими охоплюються (певні) міжнародні договори України, правил набрання чинності нормативно-правовими актами України, то зазначене формально-логічне співвідношення свідчитиме не про конкуренцію між юридичними положеннями, а про колізію між ними. У разі існування такої колізії результат реалізації колізійного положення на рівні розуміння свідчив би про те, що (певні) міжнародні договори України, які офіційно не оприлюднені, є нечинними. Тобто не підлягали би юридичній реалізації положення, згідно з якими набрання чинності міжнародними договорами України може правомірно передувати їх офіційному оприлюдненню, а наявна практика такого набрання чинності була би неправомірною.

Щоби не мати згаданого нерозумного підходу, передбачене ч. 2 ст. 57 Конституції України положення потрібно розуміти так, що в ньому слово «нечинні» цільовим чином розуміється як «такі, що не підлягають юридичній реалізації» (принаймні не пов'язані зі скасуванням, правовідносинами, породженими відповідним порушенням законодавства, і т.ін.). У попередньому реченні цієї публікації під висловом «цільовим чином» мається на увазі цільове тлумачення, яке як результат полягає в тому, що створювачі зазначеного положення не мали наміру передбачати правило, відмінне від правил міжнародного права про момент (моменти) набрання чинності міжнародними договорами. Тоді не існує зазначеної колізії (і тому зазначеного нерозумного бачення), оскільки набрання чинності й офіційне оприлюднення (незалежно від того, що згідно із законодавством повинно відбутися раніше) постають умовами юридичної реалізації нормативно-правових актів України.

Отже, застосування методу доведення від супротивного на прикладі міжнародних договорів України наочно свідчить, що зазначене положення, викладене в ч. 2 ст. 57 Конституції України, передбачає правомірність варіанту, який полягає в тому, що набрання чинності нормативно-правовим актом України передує його офіційному оприлюдненню в Україні. Тому це положення і згадані положення про набрання чинності Додатками і Технічними інструкціями узгоджуються незалежно від того, вважати Додатки і Технічні інструкції нормативно-правовими актами України або поширювати положення, передбачене ч. 2 ст. 57 Конституції України, на Додатки і Технічні інструкції за аналогією як на позитивно-правові акти України, які не є нормативно-правовими актами України.

У зазначеному положенні, передбаченому ч. 2 ст. 57 Конституції України, йдеться про населення. Офіційне оприлюднення Додатків і Технічних інструкцій потрібне не тільки для реалізації правомірних інтересів їх безпосередніх (профільних) адресатів. Таке оприлюднення потрібне для реалізації правомірних інтересів усіх суб'єктів правовідносин, зокрема представників громадськості, людей, які можуть бути причетними або причетні до галузі перевезення небезпечних вантажів повітрям (як- от експерти у галузі перевезення небезпечних вантажів, можливі і регулярні пасажири, можливі і регулярні члени екіпажу), потенційних і реальних учасників позасудових спорів (як-от позасудових переговорів з питань відшкодування майнової і моральної шкоди), судових проваджень, кримінальних проваджень. Крім того, в розділі «Порядок оновлення» Передмови до Технічних інструкцій йдеться про оновлення Технічних інструкцій шляхом розгляду коментарів/зауважень зацікавлених міжнародних організацій, врахування різних рекомендацій Підкомітету експертів ООН з перевезення небезпечних вантажів, підходів Міжнародного агентства з атомної енергії щодо зміни Технічних інструкцій. Це свідчить про таке: 1) питаннями Технічних інструкцій зацікавлене широке коло суб'єктів; 2) деякі суб'єкти мають привілейований стан щодо доступу до Технічних інструкцій, а такого не повинно бути.

Із законодавства України випливає принцип юридичної визначеності (інакше кажучи, правової певності), а також те, що положення позитивного права України мають відповідати зазначеному принципу. Якщо положення позитивного права України не буде офіційно оприлюдненим в Україні, воно не підлягатиме юридичній реалізації в Україні, зокрема, у зв'язку з тим, що така реалізація була би порушенням зазначеного принципу.