Технічні інструкції ІКАО і кримінальне право України

Викладені висновки свідчать, що ІКАО має привести свою позицію у відповідність із положеннями авторського права, зокрема, врахувати положення Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького Акту від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) від 24 липня 1971 р.

Експертами з перевезення небезпечних вантажів, які брали участь у складанні Додатків і Технічних інструкцій, їхніми ідейними попередниками, особами, які брали участь у створенні положень авіаційного права, було виконано складну роботу. Після цього ІКАО і органи державної влади України значною мірою нівелювали зусилля зазначених осіб (включаючи власні зусилля), не убезпечили суспільство належним чином і породили наведені нижче юридичні складності і пов'язані з ними фактичні складності.

У зв'язку з викладеними обставинами потрібно з'ясувати, в яких випадках юридичного тлумачення і юридичної реалізації українських юридичних положень (включно з положеннями Порядку та умов і положеннями ст. 269 КК України) посилання на Технічні інструкції правомірне і в якому сенсі (в якій ролі).

Відсутність офіційного оприлюднення в Україні Технічних інструкцій призводить до викладених нижче висновків у сфері юридичної герменевтики, які здатні супроводжуватися високою ймовірністю виникнення небезпечних ситуацій під час перевезення небезпечних вантажів повітрям.

У контексті положень, передбачених ст. 269 КК України, розглянемо положення Технічних інструкцій, що безпосередньо адресуються експлуатантам, пасажирам і членам екіпажу. Ці положення складаються із розкриття наведеного в Технічних інструкціях поняття «небезпечні вантажі» і заходів безпеки щодо перевезення небезпечних вантажів повітрям (далі - заходи безпеки). Термін «заходи безпеки» тут запроваджено автором цієї публікації для зручності з огляду на характеристики відповідних заходів. Цей термін не збігається за змістовим обсягом із терміном «заходи безпеки», вжитим у Технічних інструкціях, і не покликаний збігатися за змістовим обсягом із таким самим терміном, вжитим у Додатках. Розкриття поняття «небезпечні вантажі» міститься у наведеному в Технічних інструкціях визначенні небезпечних вантажів, визначенні безумовно заборонених вантажів і Таблиці 3-1 (при цьому зміст Таблиці 3-1 є частковим розкриттям визначення безумовно заборонених вантажів, а також містить Перелік). Розкриття поняття «небезпечні вантажі», наведене в Технічних інструкціях, здійснюється шляхом звернення до змісту слів «небезпечні вантажі», вживаних будь-де безвідносно до існування Технічних інструкцій, завдяки інтерпретації зазначених слів. Таке тлумачення здійснюється з урахуванням природних характеристик небезпечних вантажів і законів логіки. Зазначене розкриття поняття «небезпечні вантажі» в Технічних інструкціях є правильним розумінням цього поняття, оскільки воно є найбільш якісним.

Правильне розуміння будь-якої інформації є логічно обов'язковим. Терміни «правильне розуміння» і «логічно обов'язкове розуміння» є синонімами. Правильне розуміння тексту (як-от слів «небезпечні вантажі») як результат інтерпретації отримується шляхом належних логічних перетворень, тобто трансформацій (за потреби - із використанням допоміжної належної інформації) змісту, безпосередньо відображеного в такому тексті. Правильне розуміння є інформацією, так чи інакше передбаченою в тексті (включно з результатами правильного розширювального розуміння і правильного застосування аналогії), тобто закладеною в символи, з яких складається текст. Це свідчить, що зазначене розкриття поняття «небезпечні вантажі» (тобто позитивно-правове тлумачення цього поняття, передбачене в положеннях Технічних інструкцій) є логічно обов'язковим. Здійснене в Технічних інструкціях розкриття понять «вибухова речовина», «легкозаймиста речовина» охоплюється розкриттям поняття «небезпечні вантажі». Тому таке розкриття понять «вибухова речовина», «легкозаймиста речовина» є логічно обов'язковим (з урахуванням наведених в цій публікації обмежень).

Як вказувалось вище, в розділі «Зв'язок із Додатком 18 Чиказької конвенції» Передмови до Технічних інструкцій зазначається, що вони доповнюють (англ. amplify, рос. уточняются) основні положення Додатку 18. Водночас у положеннях, передбачених пунктом (а) підрозділу CAT.GEN.MPA.200 «Перевезення небезпечних вантажів» розділу 1 «Моторні ПС» підчастини A «Загальні вимоги» додатку IV «Комерційна повітряна експлуатація Частина- САТ» до Авіаційних правил України «Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо льотної експлуатації в цивільній авіації», пунктом (а) підрозділу NCC. GEN.150 «Перевезення небезпечних вантажів» підчастини А «Загальні вимоги» додатку VI «Некомерційна повітряна експлуатація моторних повітряних суден складної конструкції Частина-NCC» до зазначених правил, пунктом (а) підрозділу NCO.GEN.140 «Перевезення небезпечних вантажів» підчастини А «Загальні положення» додатку VII «Некомерційна повітряна експлуатація моторних повітряних суден іншої ніж складної конструкції Частина-NCO» до зазначених правил, затверджених наказом ДАСУ від 5 липня 2018 р. № 682, містяться слова «відповідно до положень Додатка 18 до Чиказької конвенції, з останніми поправками та розширеним тлумаченням, які містяться у «Технічних інструкціях з безпечного повітряного перевезення небезпечних вантажів» (ICAO Doc 9284-AN/905)» [83]. Зазначені слова є перекладом на українську мову слів, які містяться в структурних складових частинах CAT.GEN.MPA.200, NCC.GEN.150, NCO. GEN.140 Регламенту Європейської Комісії від 5 жовтня 2012 р. (EU) № 965/2012, що встановлює технічні вимоги та адміністративні процедури, пов'язані з льотною експлуатацією, згідно із Регламентом (EC) № 216/2008 Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу (далі - Регламент № 965/2012). Англійською мовою це такі слова: «in accordance with Annex 18 to the Chicago Convention as last amended and amplified by the Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (ICAO Doc 9284-AN/905)» [84]. У зазначеному перекладі англійському слову «amplified» (запозиченому з Додатку 18 і Технічних інструкцій) відповідають слова «розширеним тлумаченням». При цьому в структурній складовій частині SPO. GEN.150 Регламенту № 965/2012 містяться ті самі слова, що і в наведеній англомовній цитаті, у структурній же складовій частині SPO.GEN.150 зазначеного наказу ДАСУ від 5 липня 2018 р. вони перекладені як «відповідно до положень Додатка 18 до Чиказької конвенції, з останніми поправками, які містяться у «Технічних інструкціях з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям» (ICAO Doc 9284-AN/905)», тобто слова англомовного тексту «and amplified» у перекладі не враховані. Як зазначалося вище, англійське слово «to amplify» було перекладено автором цієї публікації як «доповнювати» (що відповідає і зазначеному положенню російськомовного тексту Додатку 18, але не зазначеному положенню російськомовного тексту Технічних інструкцій), оскільки його використання в такому значенні трапляється в юридичних текстах. В англомовному тексті Регламенту № 965/2012 не використано слово «to construe» (укр. тлумачити). Із призначення і наведеного змісту Технічних інструкцій випливає, що Технічні інструкції якщо і містять певне позитивно-правове тлумачення Додатку 18, то не полягають тільки в такому тлумаченні, оскільки переважно містять інші (нові порівняно з положеннями Чиказької конвенції і Додатку 18) ідеї. З урахуванням викладеного зазначені слова «розширеним тлумаченням» підлягають тлумаченню як «доповненнями».

Правильне розуміння інформації, викладеної безпосередньо в тексті юридичного положення (включаючи положення позитивного права, зокрема положення законодавства), де би таке розуміння не містилось, є логічно неминучим продовженням зазначеної інформації і тому є юридично обов'язковим. Утім, межі такої обов'язковості залежать від виду ситуації, про що детальніше йдеться нижче.

Положення про заходи безпеки також є розкриттям положень Чиказької конвенції, Додатку 18. Водночас майже всі положення про заходи безпеки не можуть бути результатом тлумачення (результатом перетворень на кшталт імплікації) текстів Чиказької конвенції, Додатку 18 шляхом їх інтерпретації, тобто шляхом логічних перетворень інформації (така інтерпретація майже неможлива). Порівняно з положеннями Чиказької конвенції, Додатку 18 і нормативно-правових актів України, в яких Технічні інструкції розглядаються як норми позитивного права, заходи безпеки, як правило, постають не їх юридичним тлумаченням, а новими ідеями, тобто є ідеями, майже весь зміст яких фізично не можливо вивести з положень Чиказької конвенції, Додатку 18 і нормативно-правових актів України, в яких Технічні інструкції розглядаються як норми позитивного права, інтерпретаційним шляхом. Цим запровадження заходів безпеки схоже із правотворчістю. Тому заходи безпеки, будучи результатом реалізації дискреційних повноважень і творчої роботи, переважно не є логічно обов'язковими. Таким чином, заходи безпеки переважно не є логічно обов'язковими щодо розкриття положень Порядку та умов. Ці заходи в тій частині, в якій вони не є логічно обов'язковими (принаймні в юрисдикціях, в яких до умов юридично обов'язкової реалізації норми позитивного права належить офіційне оприлюднення такої норми), не є і юридично обов'язковими.

Природні характеристики сутності, яка позначається поняттям «небезпечні речовини», свідчать, що юридичне розкриття змісту зазначеного поняття полягає тільки у його юридичному тлумаченні (точніше кажучи, має бути його правильним розумінням). Таке розкриття не може полягати у створенні ідей, які є новими порівняно з ідеєю, відображеною в понятті «небезпечні речовини». Це нагадує ситуацію, в якій юридичне тлумачення є можливим і потрібним, а правотворчість заборонена. Природні характеристики сутності, яка позначається поняттям «небезпечні речовини», зумовлюють те, що тлумачення зазначеного поняття має великий обсяг. Тлумачення поняття виводиться із його безпосереднього змісту шляхом належних логічних перетворень (трансформацій) з урахуванням характеристик сутності, яка позначається поняттям, тобто воно є логічно обов'язковим, а тому логічно перетворюється у зворотному напрямку в зміст поняття, який міститься безпосередньо в інформації про це поняття, з інтерпретації якої починається зазначене виведення. Межі логічної обов'язковості розуміння-результату, що актуально переважно для результатів інтерпретації, що має великий обсяг (як-от правильний результат інтерпретації поняття «небезпечні речовини»), залежать від того, яке тлумачення є приступним конкретній людині, зокрема, очевидним для конкретної людини. Тому зазначені межі можуть варіюватися залежно від характеристик конкретної людини. До таких характеристик належать, зокрема, досвід, фах і те, чи зобов'язана мати конкретна людина доступ до повного тлумачення (якщо людина має такий доступ і у людини є можливість та обов'язок його зрозуміти, то зазначені межі відповідають повному тлумаченню. Якщо ж людина не має і юридично не зобов'язана мати такий доступ, а її інтерпретаційні можливості є меншими, ніж у створювачів повного тлумачення, то зазначені межі є меншими, ніж повне тлумачення. Зрозуміло, що правильна інтерпретація, яка перебуває поза межами зазначеної логічної обов'язковості, не є юридичним положенням, зокрема законом у сенсі положення, передбаченого ч. 2 ст. 68 Конституції України. Існує стандарт доведення «за межами обґрунтованого сумніву» (англ. Beyond a reasonable doubt). Він застосовується для з'ясування істини у сфері фактів як прикладів ситуацій, описаних інформаційними моделями. У процесі з'ясування істини у сфері юридичних положень, істини у сфері юридичної кваліфікації, як і ряду істин в інших сферах життєдіяльності людини, зазначений стандарт має застосовуватися mutatis mutandis (як і стандарти з'ясування істини у сфері юридичних положень, істини у сфері юридичної кваліфікації, істин в інших сферах життєдіяльності людини - у процесі з'ясування істини у сфері фактів як прикладів ситуацій, описаних інформаційними моделями).

Природні характеристики сутності, яка позначається поняттям «обачність (заходи безпеки)», свідчать, що розкриття зазначеного поняття полягає як у його тлумаченні, так і у створенні ідей, які є новими (новою інформацією) порівняно з ідеєю, відображеною у змісті поняття «обачність (заходи безпеки)», який міститься безпосередньо в інформації про це поняття, з відштовхування від якої починається зазначене розкриття. Це нагадує ситуацію, в якій можливими і потрібними є як юридичне тлумачення, так і правотворчість. Таке тлумачення є переважно не правилами поведінки, а загальною характеристикою зазначеного поняття. Зазначені нові ідеї є переважно правилами поведінки, а не загальною характеристикою поняття. Про межі логічної обов'язковості тлумачення йшлося вище. Зазначені нові ідеї не є логічно обов'язковим розкриттям поняття «обачність (заходи безпеки)», оскільки вони не виводяться із його безпосереднього змісту шляхом логічних перетворень (трансформацій), як-от імплікації, а є результатом, на який це поняття, образно кажучи, наштовхує людську уяву.

Якщо розкриття змісту юридичного положення є логічно обов'язковим, то воно є юридично обов'язковим незалежно від того, де міститься таке розкриття (воно може міститися в дослідницьких роботах, юридичних положеннях (є, наприклад, позитивно-правовим правильним розумінням, передбаченим, зокрема, в Технічних інструкціях), правозастосовній практиці, уявленнях носіїв побутової правосвідомості), чи існує формалізація такого розкриття у виді юридичних положень, чи має та чи інша людина доступ до джерела такої формалізації (прикладом такого джерела є Технічні інструкції). Викладене пояснюється тим, що зазначене розкриття є логічно неминучим (інакше кажучи, невідворотним) продовженням (тобто правильним розумінням) безпосереднього змісту юридичного положення. Якщо ілюструвати це питання на прикладі України і Технічних інструкцій, то таке розкриття змісту юридичного положення є юридично обов'язковим не в силу Технічних інструкцій як таких і лише збігається з їхніми положеннями.

Якщо надане і/або використане тією чи іншою особою правильне розкриття змісту понять «небезпечні речовини», «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини», «обачність» («заходи безпеки)» тією чи іншою мірою збігається (включно з повним збігом) із положеннями Технічних інструкцій, а Технічні інструкції в частині Стандартів не є юридично обов'язковими, то посилання на такі Стандарти для підтвердження правильності розуміння зазначених понять (що, зрозуміло, можливо, якщо людина знає про зміст Технічних інструкцій) є посиланням не на юридичні положення (принаймні є посиланням не на положення «твердого права»), а посиланням на джерело інформації, яка відповідною мірою збігається із зазначеним розкриттям змісту, для підтвердження правильності такого розкриття змісту. У цьому зв'язку у разі посилання на Технічні інструкції, викладені не українською мовою, не постає запитання про застосування в такій ситуації за аналогією положення, передбаченого ст. 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р., яке стосується використання оригінальних текстів практики ЄСПЛ. Справді, джерело правильної інформації здатне бути будь-яким.

Якщо розкриття змісту юридичного положення не є логічно обов'язковим, то воно є юридично обов'язковим тільки тоді, коли таке розкриття міститься в юридичному положенні, яке підлягає юридичній реалізації. Якщо людина має доступ до логічно необов'язкового розкриття змісту юридичного положення (наприклад, викладеного в Технічних інструкціях логічно необов'язкового розкриття змісту певного юридичного положення), і таке розкриття міститься не в положенні, яке підлягає юридичній реалізації, то наявність такого доступу не робить таке розкриття юридично обов'язковим.

Ймовірність того, що людина зможе самостійно прийнятною мірою відтворити зміст правильного розуміння понять «вибухова речовина», «легкозаймиста речовина» (як і зміст правильного розуміння поняття «небезпечні речовини») є значно вищою, ніж імовірність того, що людина зможе самостійно прийнятною мірою відтворити зміст заходів безпеки (тобто заходів безпеки, передбачених у Технічних інструкціях). Водночас, оскільки заходи безпеки є положеннями про обачність, людина здатна прийнятно зрозуміти їх зміст тією мірою, якою він ґрунтується на загальнолюдському здоровому глузді (і тому може певною мірою варіюватися залежно від досвіду, фаху, інших характеристик конкретної людини). Таке розуміння буде частково збігатися із заходами безпеки (тобто заходами безпеки, передбаченими в Технічних інструкціях) і тому постане певним їх розумінням навіть тоді, коли людина не знає про існування Технічних інструкцій.

Оскільки існують заходи безпеки, які є не юридичним тлумаченням уявлень про обачність, а новими порівняно з такими уявленнями, ідеями, то в Україні поведінка членів персоналу, яка не відповідає Технічним інструкціям (і тому Порядку та умовам), не є правопорушенням (зокрема, кримінальним правопорушенням), наприклад, у таких випадках (в тому числі тоді, коли члени персоналу мають доступ до Технічних інструкцій):

1) перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин повітрям без отримання дозволу на право здійснення перевезень небезпечних вантажів. Порядок та умови передбачають види зазначених дозволів, а саме: а) звільнення - це дозвіл, що надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за винятком схвалення, який передбачає звільнення від дій положень Технічних інструкцій;

б) схвалення - це дозвіл, що надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації, зокрема, у випадку перевезення небезпечних вантажів, які заборонені до перевезень пасажирськими та/або вантажними повітряними суднами, у разі якщо в Технічних інструкціях зазначається, що такі вантажі можуть перевозитися за наявності схвалень (наведені визначення звільнення і схвалення запозичені з підпункту 3.1.1 (розділ 3.1. «Визначення») глави 3 «Загальна інформація» частини 1 «Загальні положення» Технічних інструкцій - О. Г); в) спеціальне схвалення на перевезення небезпечних вантажів - це дозвіл на право здійснення перевезень небезпечних вантажів, який надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації експлуатанту відповідно до Авіаційних правил України «Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо льотної експлуатації в цивільній авіації» (як зазначалось, ці правила затверджені наказом ДАСУ від 5 липня 2018 р. № 682; спеціальне схвалення на перевезення небезпечних вантажів є одним із видів спеціальних схвалень; відповідні положення запозичені з Регламенту № 965/2012). Викладені положення свідчать, що без звернення до Технічних інструкцій неможливо з'ясувати (можна лише висувати версії), в чому полягають підстави отримання зазначених дозволів. Цей висновок поширюється mutatis mutandis і на випадки, викладені в п.п. 2) - 4) цього переліку;

2) перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин повітрям без таких документів: додаткова інформація (у разі необхідності), письмова інформація командиру повітряного судна, прийомно-контрольний перелік (чек- лист), форма якого встановлена Правилами щодо небезпечних вантажів ІАТА.

У Порядку та умовах під додатковою інформацією мається на увазі «додаткова інформація на небезпечні вантажі, крім радіоактивних матеріалів», про яку йдеться в положеннях, передбачених п. 4.3. глави 4 частини 5 Технічних інструкцій, та інших положеннях Технічних інструкцій. У положенні, передбаченому підпункомі 4.3.2 зазначеного п. 4.3, йдеться про Доповнення. Це Доповнення до Технічних інструкцій. У розділі «Доповнення до технічних інструкцій» Передмови до Технічних інструкцій зазначається, що згадане Доповнення є окремим документом. Згідно з положеннями, передбаченими в Технічних інструкціях, положення Доповнення є нормами «твердого» позитивного права держав-учасниць Чиказької конвенції, про що свідчить чимало положень Технічних інструкцій. Згадане Доповнення офіційно не оприлюднене в Україні і тому як таке не підлягає юридичній реалізації в України в ролі норм позитивного права України доти, доки не відбудеться його офіційне оприлюднення. ІКАО є продавцем Доповнення.

Письмова інформація командиру повітряного судна - це щонайменше інформація командиру повітряного судна, про яку йдеться безпосередньо в тексті положень, передбачених п. 4.1 глави 4 Технічних інструкцій.

У положеннях, передбачених п. 13 розділу II і п. 3 розділу VI Порядку та умов, заповнення експлуатантом прийомно-контрольного переліку (чек-листа) унормоване як таке, яке відбувається на підставі зобов'язуючих норм позитивного права, що підлягають юридичній реалізації, тобто унормоване як юридично обов'язкове заповнення прийомно-контрольного переліку (він же контрольний перелік перевірки, контрольний перелік, контрольний лист - залежно від того, як його назву перекладати на українську мову). Про регулювання суспільних відносин, пов'язаних із цим документом (зокрема, про вимоги до нього) йдеться в Технічних інструкціях, наприклад у положеннях, передбачених п. 1.3 глави 1 частини 7 і підпунктами 4.11.1, 4.11.2 частини 7 Технічних інструкцій. Як зазначалося, в положенні, передбаченому п. 18 розділу II Порядку та умов, вказується, що «суб'єкти авіаційної діяльності, які задіяні у повітряних перевезеннях небезпечних вантажів, повинні мати в наявності та використовувати в роботі чинне видання Технічних інструкцій або Правила ІАТА «Dangerous Goods Regulations» (курсив мій - О. Г). Водночас у положенні, передбаченому п. 18 розділу II Порядку та умов, прийомно-контрольний перелік (чек-лист) розглядається як документ, який є обов'язковим з позицій позитивного права України. Отже, форма прийомно-контрольного переліку (чек- листа), яка в положеннях Порядку та умов розглядається як положення позитивного права України, наведена в Правилах щодо небезпечних вантажів ІАТА, положення яких офіційно не оприлюднені, не є положеннями позитивного права, а ІАТА, як зазначалось, є міжнародною неурядовою організацією. Зазначена форма як така не є положенням позитивного права України. Обов'язковою умовою реалізації в Україні положення, яке містить зазначену форму, як юридичного положення, є його перетворення на юридичне положення, як-от на положення позитивного права України, юридичне положення локального юридичного акта, договору українського експлуатанта. Для цього у разі відповідності такої форми критеріям об'єкта авторського права і наявності авторських прав саме у ІАТА довелося би обговорювати з ІАТА питання авторських прав ІАТА щодо зазначеної форми, навіть якщо на практиці у зв'язку з викладеними обставинами досі не виникало ускладнень. Якщо за умов поширення на зазначену форму чиїхось авторських прав ця форма виявляється або виявиться тієї чи іншою мірою відображеною в українських юридичних положеннях без надання згоди, то гіпотетично не виключається виникнення конфлікту;

3) перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин з порушенням умов дозвільних документів, передбачених у Порядку та умовах, якщо такі порушення сумісні зі складом злочину, передбаченого в ст. 269 КК України. Форма схвалення наведена в додатку 3 до Порядку та умов. Форма звільнення для українських експлуатантів наведена в додатку 4 до Порядку та умов. Форма звільнення для іноземних експлуатантів наведена в додатку 5 до Порядку та умов;

4) перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин, якщо відповідальна особа не переконалася, що відповідні вантажі належним чином класифіковані, сертифіковані, описані, марковані, мають всі відповідні знаки небезпеки, відповідну перевізну документацію (окрім тих випадків, коли у Технічних інструкціях зазначено, що наявність такої документації не потрібна).

Розглянемо перевезення небезпечних вантажів (а саме вибухових і/або легкозаймистих речовин) повітрям із порушенням ряду положень авіаційного законодавства України:

1) перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин повітрям без отримання правомірно передбачених у законодавстві й оформлених належним чином документів (відмінних від згаданих вище дозвільних документів) або перевезення у випадку неправомірного отримання таких документів. Такі документи отримуються САД, пасажирами, членами екіпажу як в Україні, так і в інших юрисдикціях. До функцій таких документів належить забезпечення безпеки у сфері авіації в цілому і під час перевезення небезпечних вантажів повітрям зокрема. В Україні до таких документів належать, наприклад:

а) відповідні сертифікати (в законодавстві України див. Повітряний кодекс України (включаючи ч. 3 ст. 97), Авіаційні правила України, Частина 21 «Сертифікація повітряних суден, пов'язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника» АПУ-21 (Part-21), затверджені наказом ДАСУ від 26 квітня 2019 р. № 529 [85], Правила сертифікації повітряних суден, пов'язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, які належать до військової техніки, а також організацій розробника та виробника (Частина- 21В), затверджені наказом Міністерства оборони України від 3 листопада 2016 р. № 586 [86], Правила сертифікації екземпляра державного повітряного судна України, затверджені наказом Міністерства оборони України від 7 лютого 2012 р. № 63[87], Авіаційні правила України «Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо льотної експлуатації в цивільній авіації, затверджені наказом ДАСУ від 5 липня 2018 р. № 682, набрання чинності якими припадає на 1 січня 2022 р. [88], Авіаційні правила України, Частина 47 «Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджені наказом ДАСУ від 5 лютого 2019 р. № 153 [89], згадані Правила сертифікації екземпляра державного повітряного судна України на перевезення небезпечних вантажів);

б) сповіщення про надання державного та реєстраційного знаків, реєстраційне посвідчення повітряного судна (див. Повітряний кодекс України, Авіаційні правила України, Частина 47 «Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні» і Правила реєстрації державних повітряних суден України, затверджені наказом Міністерства оборони України від 7 лютого 2012 р. № 63 [90]).

Згідно із положенням, передбаченим ч. 8 ст. 39 Повітряного кодексу України (дослівно відтвореним у п. 11 розділу ІІ «Загальні вимоги» Авіаційних правил України, Частина 47 «Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні»), не підлягають реєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України: а) повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотопараплани тощо); б) метеорологічні радіозонди та кулі-пілоти, що використовуються виключно для метеорологічних потреб; в) безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу; г) безпілотні повітряні судна, максимальна злітна вага яких не перевищує 20 кілограмів і які використовуються для розваг та спортивної діяльності. Згідно з положеннями, передбаченими в ч. 8 ст. 39 і ч. 9 ст. 4 Повітряного кодексу України, зазначені повітряні судна підлягають обліку у відповідних федераціях. Перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин на повітряному судні, яке не підлягає реєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, як таке (тобто таке, що характеризується тільки тим, що реєстрація не мала місця) не є правопорушенням у цілому і злочином, передбаченим в ст. 269 КК України, зокрема. Однак забезпечити безпеку під час перевезення небезпечних вантажів (як-от дотримання заходів безпеки тією мірою, якою вони підлягають дотриманню в цілому й у разі використання такого судна (скажімо, за аналогією) зокрема) на такому судні складніше, ніж на суднах, які підлягають зазначеній реєстрації, що здатне бути фактором вчинення правопорушення, яке полягає в незаконному (неправомірному) перевезенні небезпечних вантажів;

в) ліцензія. Згідно із п. 14) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 р. поводження з небезпечними відходами підлягає ліцензуванню [91]. Згідно із п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення небезпечних вантажів, небезпечних відходів, зокрема, повітряним транспортом підлягає ліцензуванню. Згідно з положенням, передбаченим в ч. 1 п. 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою КМУ від 13 липня 2016 р. № 446, зазначені Ліцензійні умови не поширюються на ліцензування господарської діяльності з перевезення небезпечних відходів [92]. Водночас згідно з положенням, передбаченим п. 3 зазначених Ліцензійних умов, поводження з небезпечними відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення, сортування), утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення. Між зазначеними положеннями має місце колізія, оскільки в другому положенні випадково використано слово «перевезення». Ця колізія розв'язується на користь першого зі загаданих положень, оскільки воно відіграє роль положення загальної частини зазначених ліцензійних умов, а друге з названих положень відіграє роль положення особливої частини зазначених ліцензійних умов. Це колізійне положення обґрунтовується так. Положення, які відіграють роль положень особливої частини юридичного акта, призначаються для конкретизації положень, які відіграють роль положень загальної частини юридичного акта, а не для зміни положень, які відіграють роль положень загальної частини юридичного акта. Про зазначене співвідношення свідчать назви «Загальна частина», «Особлива частина» структурних підрозділів низки нормативно-правових актів, зокрема нормативно-правових актів України. Про таке співвідношення свідчить також порівняння змісту зазначених частин. Викладений підхід є спільним для всіх юридичних актів, які містять положення, що відіграють роль положень загальної частини, і положення, що відіграють роль особливої частини, включаючи ті акти, в яких зазначені частини структурно не виділені і не іменуються загальною і особливою частинами. Ліцензування господарської діяльності з перевезення небезпечних відходів повітряним транспортом регулюється п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом, затверджених постановою КМУ від 10 березня 2017 р. № 134 [93]. Тому відповідний суб'єкт зобов'язаний отримувати одну ліцензію, а не дві;

г) дозвіл на використання повітряного простору, дозвіл на виконання польоту (див. Повітряний кодекс України, Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою КМУ від 6 грудня 2017 р. № 954 [94], і Авіаційні правила України «Правила використання повітряного простору України», затверджені наказом ДАСУ, Міністерства оборони України від 11 травня 2018 року № 430/210 [95]);

ґ) документи, які посвідчують наявність належних повноважень щодо поводження із вибуховими, легкозаймистими речовинами у членів екіпажу (включаючи членів льотного екіпажу);

д) авіавантажна накладна, декларація вантажовідправника для небезпечних вантажів;

е) авіаційний квиток (крім того, правопорушення має місце у разі ненадання авіаційного квитка).

У Порядку та умовах під авіавантажною накладною мається на увазі авіаційна вантажна накладна, а під декларацією вантажовідправника для небезпечних вантажів (декларацією вантажовідправника на небезпечні вантажі) - декларація відправника небезпечних вантажів. Правовідносини, пов'язані з такими накладною і декларацією, регулюються низкою нормативно-правових актів України. Про зазначену Декларацію йдеться в Додатку 18 і Технічних інструкціях;

2) перевезення вибухових і/або легкозаймистих речовин, якщо експлуатант не мав окремого фахівця (-ів), призначеного (-их) наказом, який (-кі) відповідав (-ли) би за виконання відповідних вимог щодо забезпечення перевезення відповідних речовин, розробку та підтримання в актуальному стані розділу «Небезпечні вантажі та зброя» Керівництва з експлуатації, процедур, зазначених у пункті 19 розділу VI «Обов'язки експлуатанта» Порядку та умов, та контроль щодо підготовки персоналу з перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом.

Немає потреби наводити в цій публікації вичерпний перелік відповідних дозвільних документів, передбачених в авіаційному законодавстві України.

Зазначене перевезення кваліфікується за ч. 1 ст. 269 КК України в межах концепції формальних складів кримінальних правопорушень. Його суб'єктами є члени персоналу, особи, які проникли на повітряне судно без отримання авіаквитка (вони можуть перебувати як у місцях, призначених для пасажирів, так і в інших місцях), особи, які керують повітряним судном, не маючи належної освіти, кваліфікації і т. ін.

У контексті зазначеного перевезення розкриття поняття «небезпечний вантаж» розглянемо на прикладі Переліку і понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини». Потрібно з'ясувати, якими є визначення понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» в ситуації, що склалася через відсутність в Україні офіційного оприлюднення Технічних інструкцій.

Викладені вище обставини є одним із чинників того, що одні особи, на яких поширюється юрисдикція України, мають доступ до Переліку, а інші - ні.

В юридичній герменевтиці повинні враховуватися характеристики людської психіки (зокрема те, що обізнаність різних людей із тим чи іншим питанням є різною і далеко не завжди юридично «зобов'язана» бути однаковою для тих чи інших юридичних цілей) і суспільства (зокрема те, що різні люди через відмінності у фактичних можливостях перебувають в різних ситуаціях і далеко не завжди юридично зобов'язані перебувати в однакових для тих чи інших юридичних цілей ситуаціях).

Інформація про зміст понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» міститься в уявленнях про них, які мають різні люди: люди, що не є юридичними радниками і спеціалістами з питань небезпечних речовин; юридичні радники і спеціалісти з питань небезпечних речовин. У згаданих рішеннях ЄСПЛ йдеться про належну пораду. Таке формулювання, а також зрозумілість того, що існує потреба юридично регулювати поводження із небезпечними речовинами, свідчать, що стандарти юридичного тлумачення юридичних положень припускають залучення (до якого вдаються особи, діяльність яких пов'язана з небезпечними речовинами, а не тільки юридичні дослідники, учасники юридичних проваджень і т.ін.) спеціалістів з перевезення зазначених речовин (вони здатні вирішити питання на підставі природних характеристик речовини, а якість такого вирішення залежить від рівня підготовки спеціаліста) до інтерпретації юридичних положень. Потреба залучення як радника спеціаліста з перевезення зазначених речовин не порушує принципу юридичної визначеності, оскільки юридичне регулювання поводження із речовинами є потрібним, а при юридичному тлумаченні юридичних положень без звернення до спеціаліста з перевезення зазначених речовин неможливо з'ясувати великий обсяг інформації.

На людину покладається юридичний обов'язок правильно розуміти юридичне положення до тієї межі, яка для людини є досить приступною. Тут ідеться про розуміння, яке є або очевидним, або хоча і більш трудомістким, ніж очевидне розуміння, але досить приступним.

Рівень поінформованості людей, що не є юридичними радниками і спеціалістами з перевезення небезпечних речовин, юридичних радників і спеціалістів з перевезення небезпечних речовин різниться залежно від того, чи мають такі особи в наявності Перелік (і якщо мають, то до якого видання Технічних інструкцій він належить, і чи усвідомлюють, чи юридично зобов'язані вони усвідомлювати те, Перелік якого видання Технічних інструкцій вони мають).

Якщо на підставі уявлень про вибухові, легкозаймисті речовини за умови відсутності доступу до Переліку щодо конкретної речовини неможливо здогадатись, що певна речовина є вибуховою, легкозаймистою, або неможливо зрозуміти, чи є певна речовина вибуховою, легкозаймистою, і людина не несе юридичного обов'язку мати доступ до Переліку, то на людину не покладається юридичний обов'язок розуміти, що така речовина є вибуховою, легкозаймистою, оскільки розуміння цього перебуває поза межами досить приступного людині розуміння (і тому поза межами інтерпретаційних обов'язків людини). Наведений висновок поширюється і на спеціаліста з перевезення небезпечних речовин, який не брав участі або не брав достатньої участі у складанні Технічних інструкцій, зокрема, з урахуванням того, про Перелік з якого видання Технічних інструкцій йдеться, або брав участь, брав достатню участь у складанні Технічних інструкцій, але в певний період часу правомірно не має до них доступу.

Викладені висновки свідчить про таке:

1) за наявності у людини доступу до Переліку (наприклад, у разі придбання Технічних інструкцій експлуатантом як роботодавцем члена персоналу й у разі самостійного придбання людиною Технічних інструкцій) така людина несе юридичний інтерпретаційний обов'язок розуміти визначення понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» в межах Переліку. Під доступом тут мається на увазі достатній доступ, що здатний забезпечуватися безперешкодним (тобто вільним) доступом. При цьому враховується те, що правильна відповідь на запитання про зміст понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» отримана і міститься в Технічних інструкціях, а конкретизована вичерпна частина такої відповіді є Переліком;

2) за відсутності у людини доступу до Переліку така людина несе юридичний інтерпретаційний обов'язок розуміти визначення понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» в межах, які визначаються тим, чи є досить приступним для такої людини розуміння того, що та чи інша речовина охоплюється поняттями «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини». При цьому враховується те, що в Україні інформація про існування Переліку і тому інформація про існування зазначеної відповіді не є достатньо приступною (оскільки Перелік (як і визначення безумовно заборонених вантажів) під тією чи іншою назвою безпосередньо не згадується в Порядку та умовах, інших українських нормативно-правових актах), а також те, що в Україні Перелік не є достатньо приступним. Такі межі можуть збігатися з Переліком (наприклад, у разі тлумачення понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» спеціалістом найвищого рівня або людиною із феноменальною пам'яттю, які правомірно не мають доступу до Переліку), а не «зобов'язані» з ним збігатися. Зазначені межі полягають у межах змісту визначень вибухових речовин, легкозаймистих речовин, які свідчать (з очевидністю або на підставі приступного, хоча і більш трудомісткого, ніж очевидне, розуміння таких визначень, звичайно, без звернення до Переліку) про те, які конкретні вибухові, легкозаймисті речовини охоплюються такими визначеннями. Зазначеними визначеннями є тією чи іншою мірою узагальнені уявлення. Йдеться про визначення, які містяться, наприклад, у приступних теоретичних, прикладних публікаціях з фізики, хімії, безпеки життєдіяльності, транспортної справи, юриспруденції і т. ін., позитивному праві, приступній загальнообов'язковій або іншій правозастосовній практиці, в уявленнях носіїв побутової, компетентної правосвідомості. Юридичний інтерпретаційний обов'язок людей, які не мають у наявності Переліку, є не більшим, ніж встановлення конкретних речовин, які або з очевидністю, або на підставі приступного, хоча і більш трудомісткого, ніж очевидне, розуміння визначень понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» охоплюються ними.

Таким чином, у розглядуваній ситуації межі визначення понять «вибухові речовини», «легкозаймисті речовини» різняться залежно від характеристик людей, які здійснюють тлумачення зазначених понять.

До речі, в Україні у сфері освіти використовуються навчальні матеріали, в яких передбачено вивчення Технічних інструкцій і Правил перевезення небезпечних вантажів ІАТА.

У кримінальному праві України використовується таке визначення: вибухові речовини - це речовини, здатні вибухнути без доступу кисню, а саме порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші. Це визначення потрапило до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 [96] і в цілому до кримінально- правової правозастосовної практики щодо Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 1993 р. № 164 (втратив чинність) [97]. Проте щонайменше в доктрині кримінального права України це розуміння вибухових речовин збереглося. Його можна вдосконалити так: вибухові речовини - це речовини (включаючи хімічні сполуки), здатні вибухнути без доступу кисню, наприклад порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин, а також суміші здатних вибухнути без доступу кисню речовин. Зараз нормативно- правові акти України містять декілька визначень вибухових речовин, визначення вибухових матеріалів, визначення вибухових матеріалів (речовин) і визначення вибухових речовин чи відходів. У цих визначеннях немає дослівного посилання на таку характеристику, як здатність вибухати без доступу кисню, хоча зазначена характеристика безпосередньо не заперечується текстом таких визначень. Так, згідно з положенням, передбаченим у ст. 1 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» від 23 грудня 2004 р. № 2288-IV, вибухові речовини - це хімічні речовини, здатні під впливом зовнішніх дій до швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів [98]. Існує Перелік вибухових матеріалів промислового призначення, виробництво яких підлягає ліцензуванню, затверджений постановою КМУ від 23 грудня 2015 р. № 1137 (до нього включено, зокрема, відповідні вибухові речовини і засоби ініціювання) [99].

У тлумаченні поняття «легкозаймисті речовини» враховуються такі визначення: 1) згідно з положенням, передбаченим ст. 3 Правил безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16 жовтня 2000 р. № 567, легкозаймисті речовини і матеріали - це горючі речовини і матеріали, які здатні займатися від короткочасного (до 30 с) впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, сигарета, що жевріє, і т. ін.) [100]; 2) згідно з положенням, передбаченим в ч. 1 розділу III Правил пожежної безпеки при експлуатації атомних станцій, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2007 р. № 256, легкозаймиста рідина - це горюча рідина, що здатна зайнятися від короткочасного впливу джерела запалення терміном до 1с з малою енергією (полум'я сірника, іскра, що жевріє, сигарета і т. ін.), з температурою загоряння не більше +61 °С. [101]; 3) згідно з положенням, передбаченим п. 2.6 Правил пожежної безпеки для суден, які будуються та ремонтуються, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23 березня 2004 р. № 136, «легкозаймиста рідина - це горюча рідина з температурою спалаху не більше 61 °C (у закритому тиглі) або 66°C (у відкритому тиглі). Особливо небезпечними називають легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С» [102]; 4) згідно з положенням, передбаченим підп. 1.1.2 п. 1.1. Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18 квітня 2003 р. № 299, легкозаймисті рідини - це рідини, які здатні займатися від короткочасної (до 30 с) дії джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета і т. ін.) [103]. У тлумаченні поняття легкозаймистих речовин для цілей положень КК України вказівка на дотримання часових і температурних характеристик, передбачених у наведених визначеннях, не є обов'язковою (щонайменше у зв'язку з висновками, наведеними в цій публікації). У тлумаченні поняття легкозаймистих речовин для цілей положень КК України, в яких ідеться про такі речовини, не є обов'язковим дотримання сфер дії наведених нормативно-правових актів, передбачених у таких актах. Тобто для зазначених цілей викладені визначення враховуються згідно зі сферою дії відповідних положень КК України.

Існує питання про цільові межі використання, використання за аналогією, використання mutatis mutandis у юридичному тлумаченні понять тих чи інших речовин Алфавітного переліку небезпечних вантажів, наведеного в додатку 3 до підпункту 2.7.1 Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 листопада 2008 р. № 1430 [104], а також про співвідношення при юридичному тлумаченні понять тих чи інших речовин зазначеного Алфавітного переліку, Переліку, положень Міжнародного кодексу морського перевезення небезпечних вантажів, прийнятого Міжнародною морською організацією, і т. ін. У цій публікації зазначене питання не розглядається у зв'язку з великим обсягом результатів його розкриття.

Часто трапляються випадки, коли з огляду на відмінності між характеристиками суб'єктів правовідносин, включаючи відмінності між ситуаціями, в яких вони опинились, одні суб'єкти правовідносин наділяються одними юридичними повноваженнями (юридичними правами, юридичними дискреційними повноваженнями, юридичними обов'язками), а інші суб'єкти правовідносин - іншими юридичними повноваженнями, і якщо така диференціація є обґрунтованою, то зазначені відмінності між обов'язками є не «подвійними» стандартами, а прикладом розуміння юридичного статусу людей залежно від їхніх характеристик. Так, є випадки, коли залежно від правомірних юридичних вимог до особи (наприклад, рівня досвіду, який вимагається юридично) певне ставлення у вину щодо однієї особи є правомірним, а щодо іншої - ні. У цьому зв'язку залежність обсягу юридичних інтерпретаційних обов'язків людини від того, чи мала вона Перелік, є хоча й невимушено істотно складною (через відсутність офіційного оприлюднення Технічних інструкцій в Україні), але природною і тому з урахуванням викладеного правомірною.

Зазначена відмінність між юридичними статусами людей пояснюється тим, що в Україні Технічні інструкції офіційно не оприлюднені, а тому в Україні інформація про існування Переліку та інформація про існування правильної відповіді на запитання про зміст понять «вибухова речовина», «легкозаймиста речовина» не є досить приступною (оскільки Перелік (як і визначення безумовно заборонених вантажів) під тією чи іншою назвою безпосередньо не згадується в Порядку та умовах, інших українських нормативно-правових актах), як і сам Перелік. Різні правомірні юридичні розуміння одного й того самого поняття залежно від цілей його юридичної реалізації є явищем, звичним для юриспруденції.

Водночас існування зазначеної відмінності у зв'язку з відсутністю офіційного оприлюднення Технічних інструкцій є невиправданим і підлягає усуненню шляхом офіційного оприлюднення Технічних інструкцій в Україні. Із викладеними обставинами неминуче пов'язані й інші невимушені істотні складності, які не свідчать про те, що передбачені в ст. 269 КК України положення, сумісні з юридичними складами поведінки, яка характеризується недотриманням Переліку, є неправомірними. Так, особа, яка має Перелік, de facto здатна повідомити неправдиву інформацію, зазначивши, що не мала в наявності Переліку. Отже, юридичним провадженням охоплюється встановлення того, чи мала в наявності певна особа Перелік.

У розглядуваній ситуації постає запитання про межі між переліком речовин, які з очевидністю або на підставі приступного, хоча і більш трудомісткого, ніж очевидне, розуміння понять речовин охоплюються такими поняттями, та переліком інших охоплюваних ними речовин. Згадана межа характеризується деякою невизначеністю, зокрема, через те, що зовсім не в усіх випадках для різних осіб очевидним і зазначеним чином приступним є охоплення визначеннями речовин одних і тих самих речовин. При цьому в розглядуваній ситуації концепція певної загальнолюдської очевидності щодо хоча б однієї конкретної речовини, як і концепція очевидності для так званої середньостатистичної розумної людини щодо хоча б однієї конкретної речовини, характеризувалися би тією чи іншою невизначеністю. Отже, має місце нерівномірність певності різних складових частин визначень речовин.

Перелік не характеризується зазначеними межами. Порівняємо визначення речовин із Переліком за їх охопленням за умов відсутності доступу до Переліку. Тут можливі два випадки. У першому випадку визначення речовин є правильними, тобто за охопленням збігаються з положеннями Технічних інструкцій. Тому визначення речовин у частині, якою охоплюється Перелік, і Перелік збігаються за охопленням. Водночас щодо значної кількості конкретних речовин здатен існувати хоча би мінімальний ризик того, що при інтерпретації поняття речовин конкретна речовина буде помилково не віднесена до виду речовин, на який поширюється визначення речовин в частині, якою охоплюється Перелік. Це пояснюється особливостями узагальненої інформації і з неминучою притаманною людині здатністю помилятися. Звернення ж до Переліку унеможливило би таку інтерпретаційну помилку, а помилка пошуку в Переліку з урахуванням його визначеності була би менш імовірною, ніж зазначена інтерпретаційна помилка. У другому випадку визначення речовин в частині, яка у разі правильності визначення збігається з Переліком за охопленням, є хоча би частково неправильним. Тобто в такій частині визначення речовин і Перелік не збігаються. Крім того, якщо в другому випадку правильну складову частину визначення речовин, якою має охоплюватися Перелік (за наявності такої складової частини), буде інтерпретовано правильно і у цьому зв'язку отримано правильний (такий, що збігається з Переліком) результат, він (з огляду на особливості узагальненої інформації і неминуче притаманну людині здатність помилятися) не завжди супроводжуватиметься повною відсутністю сумнівів у його правильності. В обох випадках визначення речовин із неминучістю характеризується меншою певністю, ніж Перелік.