Безпека життєдіяльності

Знання біологічних небезпек - це одна з умов успішного захисту людини від небезпек взагалі та біологічних, зокрема. У кожній групі живих істот розрізняють кілька типів, що поділяються на загони; в загонах - кілька класів; у кожному класі - кілька порядків; останні поділяються на родини, що складаються з рядів, а ряди поділяються на види.

Деякі мікроби нагадують своїми діями тварин, інші - рослин.

Деякі види мікроорганізмів є хвороботворними, або патогенними. Вони викликають хвороби рослин, тварин та людини. Такі хвороби як проказа, чума, тиф, холера, малярія, туберкульоз та багато інших у далекі часи забирали тисячі життів, сіючи забобони та страх серед населення. Людство довгий час не знало, що ці хвороби викликаються мікроорганізмами. Не було і засобів боротьби із заразними хворобами. Тому інфекційні захворювання людини іноді набували масового розповсюдження, яке називається епідемією, або пандемією.

Широке розповсюдження заразних хвороб тварин називається епізоотією, а рослин - епіфітотією.

Мікробіологія вивчає мікроорганізми, їх систематику, морфологію, генетику, роль у круговороті речовин у природі, патогенну дію, що призводить до хвороб людини, тварин та рослин.

Мікроорганізми дуже різноманітні. Їх іноді називають просто мікробами (від mikros- малий та bios- життя). Виходячи з самої назви, мікроорганізми дуже маленькі об'єкти. Тому мікробіологи використовують дрібні одиниці, такі як мікрометр, нанометр і навіть ангстрем. Більшість бактерій мають величину 0,5-1 мкм, гриби дріжджів - 5-10 мкм. Самі дрібні бактерії мають в діаметрі близько десятої мікрометра.

Окремі види бактерій та грибів досягають у довжину кількох міліметрів та навіть сантиметрів. Але, як правило, мікроорганізми - це живі істоти дуже малих розмірів, які людина без допомоги мікроскопа побачити не може.

Віруси від бактерій не здатні існувати та розмножуватися самостійно. Кожна бактерія є клітиною, що має свій обмін речовин. Бактерії здатні рости та розмножуватися на штучних поживних середовищах. Віруси, як справжні клітинні паразити, повністю залежать від обміну речовин у клітині-хазяйці. Бактерії та живі клітини організму завжди містять одночасно два типи нуклеїнових кислот: рибонуклеїнову (РНК) та дезоксирибонуклеїнову (ДНК) кислоти. Віруси містять тільки один вид нуклеїнової кислоти - або РНК, або ДНК.

19. Вражаючі фактори біологічної дії

Для біологічної дії вражаючий фактор -- збудник хвороби (аерозоль, на поверхні предметів). Тривалість дії може змінюватись в залежності від збудника та зовнішніх умов від декількох годин до десятків років (природні спалахи сибірської виразки існують щонайменше десятиріччями)

Біологічна зброя -- зброя масового ураження, що існує переважно у виді спеціальних боєприпасів і бойових приладів із засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Біологічна зброя призначена для масового ураження людей, тварин, рослин та деяких видів воєнного майна і спорядження.

До біологічної зброї відносяться деякі види хвороботворних мікроорганізмів, які здатні викликати інфекційні захворювання у людей (бактерії, віруси, грибки і токсини).



20. Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії

Мікроорганізми - це найменші, здебільшого одноклітинні істоти, яких можна побачити тільки у мікроскоп, характеризуються величезною різноманітністю видів, здатних існувати у різних умовах. Мікроорганізми виконують корисну роль у круговороті речовин у природі, використовуються у харчовій та мікробіологічній промисловості, при виробництві пива, вин, ліків.

Бактерії - типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що мають форму правильних кульок, називають коками. Групи коків називають стафілококами або стрептококами. До коків відносять збудників різних інфекційних хвороб. Дуже багато бактерій мають форму паличок, наприклад кишкова паличка, що мешкає в нашому організмі (Eschericha coli), - збудник тифу (Salmonella typhi), дизентерії (Shigella dysenteriae). Електронний мікроскоп дає змогу побачити і органи руху бактерій - тоненькі джгутики.

Віруси - внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки у живих клітинах, вони використовують їх ферментативний апарат і перемикають клітину на синтез зрілих вірусних частинок - віріопів. Віруси дрібніші бактерій у 50 раз. Їх не видно у світловому мікроскопі. Вони не затримуються найтоншими фарфоровими фільтрами. Віруси розповсюджені повсюди. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається наука вірусологія.

Отже, віруси мають наступні особливості, порівнюючи з бактеріями. Для вірусів характерна така властивість як фільтрованість, тобто вони проходять через фільтри.

Гриби - відокремлена група нижчих рослин, що позбавлені хлорофілу і живляться готовими органічними речовинами. Існує більше 100 тисяч видів грибів. Від бактерій гриби відрізняє наявність ядра у клітині. Патогенні гриби викликають хвороби рослин, тварин та людини.

Рикетсії (за ім'ям американського вченого Ricketts) ? мілкі хвороботворні бактерії, розмножуються у клітинах хазяїна (так само як віруси). Збуджують рикетсіози (висипний тиф, ку-лихоманку та ін.) у людини та тварин.

Рикетсіоз, те саме, що й ку-лихоманка. Ку-лихоманка (рикетсіоз Q) гостре інфекційне захворювання людини та тварин, викликане рикетсіями. Ознаки захворювання: головний біль, слабкість, безсоння, біль у м'язах. У тварин хвороба протікає без симптомів. Людина заражається від тварин.

Найпростіші складаються із однієї клітини. Частіше всього вони мешкають у водоймищах. Приклади найпростіших тварин: амеба, радіолярія, грегарина, евглена, трипаносома, міксоспоридія, парамеція.

21. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей

В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викликані вірусами.

Найбільш поширена вірусна інфекція - грип, яка виникає як епідемія щорічно.

Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу налічується близько 2 млн.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція.

Епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю. Наведемо деякі сумні факти про туберкульоз (або, як казали раніше, сухоти).

- За всю історію людства від туберкульозу померло понад 330 млн. осіб.

- Паличкою Коха (збудник туберкульозу) інфіковано 2 млрд осіб, тобто майже третина населення Землі, 10% інфікованих хворіє.

- Хворий на відкриту форму туберкульозу інфікує 10-15 осіб за рік.

- Від туберкульозу помирає більше дорослих, ніж від усіх інших інфекційних захворювань разом узятих.

- 26% усіх померлих у слабо розвинених країнах загинуло від туберкульозу.

- Третина хворих на СНІД помирає від туберкульозу.

- На туберкульоз хворіють частіше люди віком від 15 до 44 років, тобто найбільш працездатна частина населення, це збільшує негативний економічних ефект хвороби.

- Неправильне застосування анти туберкульозних препаратів призвело до того, що понад 50 млн. осіб хворіють на стійку до ліків форму туберкульозу.

У світі щорічно з'являється не менше 8 млн хворих на туберкульоз і помирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ кількість хворих у найближчі часи може вирости до 90 млн, 30 млн з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 р. ВООЗ оголосила цю хворобу “глобальної небезпеки для людства”.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників харчових інфекцій здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичених в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в області живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:

- хвороби, які викликають віруси - генітальний герпес, СНІД, вірусні геніальні бородавки та ін.;

- паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

- грибкові - кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. За оцінками ООН та ВООЗ у світі нараховується 50 млн осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини. Більше 16 мільйонів осіб померли від СНІДу. Більшість випадків інфікування припадає на африканські країни. Половина нових випадків інфекції припадає на молодих людей у віці 15-24 років.

22. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб

Холера (від chole -- жовч і rheo -- течу) -- антропонозне інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами, їхніми токсинами, що проникають через рот у травний тракт здорової сприйнятливої людини, супроводжуване зневодненням організму. Хвороба супроводжується підвищеною проникністю клітинних мембран епітелію слизової оболонки тонких кишок для води і мінеральних солей, протікає при рясному виділенні їх з організму з дуже рідкими випорожненнями, а також блювотними масами, характеризується зневодненням, розладами водно-електролітного балансу, гемодинаміки і функції нирок. При несприятливих умовах холера швидко набирає характеру епідемії або навіть пандемії, тобто охоплює багато країн, а з часом може досягати світового розповсюдження.

Керуючись показниками порушення водно-соляного обміну і ступеня його зневоднювання, у даний час розрізняють такі клінічні форми холери:

- важку форму, що супроводжується значними розладами водно-електролітного балансу;

- середньо важку, що характеризується помірно вираженим зневоднюванням організму і прискореним розрідженим випорожненням;

- легку, а також надлегку, стерті форми, що супроводжуються дуже незначними проявами зневоднювання організму хворого.

Сибірка (антракс, карбункул злоякісний) -- гостра бактерійна зоонозна інфекція, що характеризується інтоксикацією, розвитком серозно-гемморагічного запалення шкіри, лімфатичних вузлів і внутрішніх органів, що протікає в шкірній або септичній формі. Викликається бактерією Bacillus anthracis. Сибірка раніше була досить розповсюдженим захворюванням тварин і нерідко людей, тепер трапляється лише спорадично, переважно як професійне захворювання.

Форми

Шкірна - сибірковий карбункул, лімфангіт, лімфаденіт.

Кишкова - гострий геморагічний коліт

Легенева - геморагічна пневмонія (без лікування 100% летальність)

Септична - ускладнення внаслідок генералізації процесу

Сказ смертельна хвороба людини і тварин, відома з глибокої давнини.

Снід - синдромом набутого імунодефіциту. Віруси СНіДу були одночасно відкриті у 1983 р. біологами у Франції та США. Встановлено, що віруси СНіДу передаються під час переливання крові, нестерильними шприцами, статевим шляхом, а також при вигодовуванні дитини грудним молоком.

Епідемія грипу описана Гіппократом ще у 412 р. до н.е. У ХХ ст. були відмічені 3 пандемії грипу. У січні 1918 р. в Іспанії з'явилися повідомлення про епідемії грипу, які отримали назву «іспанка». «Іспанка» обійшла весь світ, заразивши близько 1,5 млрд людей (проминула лише кілька загублених в океані острівків) і забрала 20 млн життів більше, ніж перша світова війна.

23. Інфекційні захворювання тварин і рослин

Інфекційні хвороби -- розлади здоров'я тварин, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, патогенними білками-пріонами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибами, мікоплазмами, іншими патогенними мікробами) і передаються від заражених тварин здоровим. ПРИКЛАД туляремія, туберкульоз, лістеріоз,

Інфекційні хвороби рослин спричиняють різні мікроорганізми: віруси і мікоплазми, бактерії, гриби. Дія їх багатоманітна: вони викликають всіляку гниль, в'янення, плямистості, виразки, нарости, деформації. Деякі збудники, так звані облігатні (обов'язкові), не живуть зовні рослини-господаря. Інші можуть існувати і за рахунок мертвого органічного матеріалу - їх називають факультативними (необов'язковими) паразитами.

Інфекція може поширюватися як безпосередньо від хворої рослини до здорової, так і за допомогою комах, людини, через воду, повітря.

ПРИКЛАД Борошниста роса, Несправжня борошниста роса, Сіра гниль, Плямистості, Іржа.

Широке розповсюдження заразних хвороб тварин називається епізоотією, а рослин епіфітотією.

24. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу

безпека техногенний життєдіяльність

Транспортні аварії (катастрофи): товарних поїздів, вантажних суден, пасажирських суден, пасажирських потягів, потягів метрополітену, інженерних комунікацій, авіаційні в аеропортах і населених пунктах, з викидом СДОР, з викидом РР, з викидом БНР, автомобільному транспорті, в які попали керівники держави або депутати, авіаційні поза аеропортами і населеними пунктами, на міському транспорті.

Аварії на системах життєзабезпечення: каналізаційних системах, теплових мережах, в системах забезпечення населення питною водою, комунальних і магістральних газопроводах, системах зв'язку телекомунікацій, нафто- і продуктопроводах.

Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднених речовин, промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в атмосферу.

Гідродинамічні аварії (катастрофи): прорив гребель, дамб з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; з утворенням проривного потоку; аварійні спрацьовування водосховищ у зв'язку з загрозою прориву гідроспоруди.

Аварії з викидом або загрозою викиду радіоактивних речовин: з джерелами іонізуючого випромінювання; з радіоактивними відходами, як не виробляються атомними станціями; на АЕС і атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення; з викидом РР.; ядерні радіологічні аварії за межами країни з загрозою забруднення території країни.

Раптове руйнування споруд: руйнування елементів транспортних комунікацій; будівель і споруд виробничого призначення; будівель і споруд громадського призначення.

Аварії на електроенергетичних системах: на атомних станціях; теплоелектростанціях; електроенергетичних мережах; АЕС; вихід із ладу транспортних електричних контактних мережах; гідроелектростанціях; на інших електроенергетичних станціях; порушення стійкості або поділ об'єднаної електросистеми.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій класи-фіксують по генезису і механізму дії. Генезис - виникнення і наступний розвиток факторів ураження.

Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первинні; побічної дії або вторинні.

Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Вторинні фактори ураження викликаються змінами об'єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій за механізмом дії розділяють на фактори: фізичної дії; хімічної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну ударну хвилю; хвилю тиску в фунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.

До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.

25. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек

Номенклатуру контрольованих і використовуваних для прогнозування факторів ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій, позначення і розмірність цих факторів ураження визначають відповідно з таблицями.

Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, має наступні параметри фактору ураження: * надмірний тиск у фронті ударної хвилі; * тривалість фази тиску; * імпульс фази тиску. ) фізичні:

- підвищена швидкість руху повітря;

- підвищена або понижена вологість;

- підвищений або понижений атмосферний тиск;

- недостатня освітленість;

- конструкції, що руйнуються;

- підвищений рівень статичної електрики та ін.

2) хімічні:

- хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебуваються у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);

- які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові оболонки);

- які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію).

Приклади Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збільшення тиску до максимуму. Уламки, осколки, що виникають при вибухах легкозаймистих і вибухових речовин, мають наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлітання уламків, осколків.

26. Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу

Промислова аварія - аварія на промисловому об'єкті, в технічній системі або на промисловій установці.

Проектна промислова аварія - промислова аварія, для якої проектом визначені вихідні і кінцеві стани і передбачені системи безпеки, що забезпечують обмеження наслідків аварії встановленими межами.

Запроектна промислова аварія - промислова аварія, що викликається невраховуваних для проектних аварій вихідними станами і супроводжується додатковими в порівнянні з проектними аваріями відмовами систем безпеки і реалізацією помилкових рішень персоналу, який призвів до тяжких наслідків.

Промислова катастрофа - велика промислова аварія, що призвела за собою людські жертви, збиток здоров'ю людей або руйнування і знищення об'єктів, матеріальних цінностей у значних розмірах, а також призвела до серйозного збитку навколишньому природному середовищу.

Промислова безпека в надзвичайних ситуаціях, промислова безпека в НС - стан захищеності населення, виробничого персоналу, об'єктів народного господарства та навколишнього природного середовища від небезпек, що виникають при промислових аваріях і катастрофах в зонах надзвичайної ситуації.

Забезпечення промислової безпеки в надзвичайних ситуаціях - прийняття і дотримання правових норм, виконання екологозахисних, галузевих або відомчих вимог і правил, а також проведення комплексу організаційних, технологічних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на запобігання промислових аварій і катастроф в зонах надзвичайної ситуації.

Аварії в залежності від їх масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б і В.

-На рівні "А" аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства.

- На рівні "Б" аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

- На рівні "В" аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу уражувальних чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об'єкти), а також на довкілля.

27. Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж

Раптове руйнування споруд: руйнування елементів транспортних комунікацій; будівель і споруд виробничого призначення; будівель і Будівельні конструкції виконують загороджувальну, теплоізоляційну та несучу функції. Втрата несучості будівельною конструкцією означає її обвалювання (руйнування); втрата загороджувальної здатності - появу тріщин; а теплоізолюючої - прогрівання конструкцій під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувають у сусідніх приміщеннях. До основних будівельних конструкцій належать зовнішні та внутрішні несучі стіни (перегородки), колони, балки, плити, настили та ін. Руйнування будівель та споруд відбувається як під час НС техногенного характеру, природного характеру так і під час НС соціально-політичного характеру. Руйнування конструкцій несе велику небезпеку для людей. В процесі проведення робіт з усунення пошкоджень будівель і споруд необхідно попередити можливу небезпеку обвалення пошкоджених будівель на проїжджу частину вулиць. Для цього тимчасово зміцнюють або руйнують конструкції будівель, що загрожують обвалом. Стіни будівлі та окремі конструкції можуть зміцнюватися за допомогою розтяжок на тросах. . Перебуваючи у пошкодженому приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатися під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця. При НС можливе пошкодження або руйнування енергосистем, інженерних і технологічних мереж.

Руйнування газової мережі веде до небезпеки отруєння людей, виникненню пожеж і вибухів. Усунення аварій на газових мережах здійснюється відключенням окремих ділянок на газорозподільних станціях, а також за допомогою запірних пристроїв. Руйнування електроосвітлювальних мереж може призвести до короткого замикання, виникнення пожеж та ураження людей електричним струмом. Локалізація аварій на електромережах високої напруги є роботи, виконання яких може бути доручено головним чином фахівцям-електрикам. Ця робота полягає в знеструмленні мереж і пристрої найпростіших заземлень, в розбиранні металевих та дерев'яних опор для якнайшвидшого відновлення тимчасових ліній електропередач до найбільш відповідальним об'єктам.

Пошкодження і аварії в мережі водопостачання можуть призвести до затоплення підвальних приміщень, що використовуються як сховища, протирадіаційні укриття, склади, приміщення для різного технічного обладнання.

Для ліквідації аварії на мережі водопостачання необхідно визначити місце руйнування водопровідній мережі, який визначається за потоками води, яка витікає на поверхню через криницю, потім знайти найближчі до місця руйнування криниці та відключити пошкоджену ділянку

Руйнування ліній теплопостачання може призвести до затоплення гарячою водою приміщень, особливо підвальних, де обладнані сховища і протирадіаційні укриття. Ця небезпека особливо велика при збереженні напору в мережі теплопостачання. Щоб виключити ураження людей, що знаходяться в укриттях, необхідно відключити вводи в будівлі або ділянки теплотраси, що йдуть на територію об'єкта. Аварії на каналізаційних мережах усуваються відключенням пошкоджених ділянок і відведенням стічних вод. Руйнування каналізаційної системи може викликати затоплення підвалів, сховищ і укриттів.

Аварійно-відновлювальні роботи в разі руйнування технологічних трубопроводів проводяться з метою запобігання вибухів і пожеж на виробництві. Для цього в першу чергу перекриваються трубопроводи, що йдуть до резервуарів і технологічних агрегатів, відключаються насоси, підтримують тиск у трубопроводах. Всі ці роботи виконуються під керівництвом фахівців-технологів підприємства.

28. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях

Транспортні аварії (катастрофи): товарних поїздів, вантажних суден, пасажирських суден, пасажирських потягів, потягів метрополітену, інженерних комунікацій, авіаційні в аеропортах і населених пунктах, з викидом СДОР, з викидом РР, з викидом БНР, автомобільному транспорті, в які попали керівники держави або депутати, авіаційні поза аеропортами і населеними пунктами, на міському транспорті.

Залізничний транспорт. Складачі поїздів і їхні помічники, регулювальники швидкості руху вагонів, чергові стрілочних постів; оператори технічної контори, монтери шляху, приймальники поїздів і багато інших осіб із зайнятих обслуговуванням станційних пристроїв і обробки поїздів працюють у безпосередній близькості від колії або прямо на шляхах. В умовах руху поїздів і маневреної роботи ці та інші особи піддаються значній небезпеці.

Виробничі аварії і катастрофи на залізничному транспорті можуть бути двох видів. Це аварії (катастрофи), що відбуваються на виробничих об'єктах, не пов'язаних безпосередньо з рухом поїздів (заводи, депо, станції й ін.), і аварії поїздів під час руху.

Залізничні об'єкти, що опинилися в районі стихійного лиха, можуть піддаватися руйнаціям, ушкодженням, завалам. Руйнації залізничної колії і штучних споруд можуть призвести до порушення руху поїздів на цілих ділянках, до сходу поїздів із рейок під час руху.

Частіше усього на залізницях відбуваються пожежі, аварії струмопостачання та аварії поїздів.

Аварійність транспортних засобів залежить:

* від технічного стану транспортного засобу;

* від стану дороги;

* від кліматичних і природних умов;

* від швидкості прямування транспортного засобу;

* від дисциплінованості і професіоналізму водіїв і пішоходів.

29. Вимоги до транспортування небезпечних речовин

Небезпечні вантажі -- речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншій діяльності, які унаслідок властивих ним властивостей за наявності певних чинників можуть при перевезенні послужити причиною вибуху, пожежі, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд і інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки і шкоду навколишньому середовищу, а також привести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин.

Перевезення небезпечних вантажів є специфічним видом перевезень, враховуючи потенційну небезпеку вантажів, що перевозяться. Тому до перевезень небезпечних вантажів пред'являються особливі підвищені вимоги, як до самого транспорту, так і до персоналу.

Під перевезенням небезпечних вантажів розуміють діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій і короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.

Згідно Закону України “Про перевезення небезпечних речовин” транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці й екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. Має бути забезпечений фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів у порядку, встановленому нормативно-правовими актами з питань перевезення небезпечних вантажів залежно від їх класифікації та виду транспорту, яким вони перевозяться. Відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів підлягає обов'язковому страхуванню у встановленому порядку. Здоров'я і життя працівників, які беруть участь у перевезенні небезпечних вантажів, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у встановленому порядку

30. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами

Згідно Закону України “Про перевезення небезпечних речовин” транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці й екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування.

Маркуючи транспортні засоби, контейнери, і цистерни знаками небезпеки, знаки розміщуються на: -- обох бічних сторонах і до кожної торцевої сторони контейнера, багатоелементного газового контейнера, контейнера-цистерни або переносної цистерни. Коли контейнер-цистерна, автоцистерна, знімна цистерна або переносна цистерна мають декілька відсіків і в них перевозяться два або більше небезпечніших вантажів, належні знаки небезпеки мають бути розміщені на кожній бічній стороні в місці розташування відповідних відсіків і один знак небезпеки кожного зразка, що є на кожній бічній стороні, має бути розміщений на обох торцевих сторонах. -- обох бічних сторонах і ззаду автоцистерн, транспортних засобів із знімними цистернами, транспортних засобів батарей і транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі навалом (насипом).

Знаки небезпеки, що не відносяться до небезпечних вантажів, що перевозяться, або їх залишків, мають бути видалені або закриті. Для маркування транспортних засобів при перевезенні небезпечних вантажів застосовується поняття «Таблички помаранчевого кольору». Транспортні одиниці, що перевозять небезпечні вантажі, повинні мати дві розташовані у вертикальній плоскості інформаційні таблиці небезпечного вантажу. Одна інформаційна таблиця небезпечного вантажу повинна кріпитися спереду, а інша -- ззаду транспортної одиниці.

31. Гідродинамічні об'єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій)

Гідротехнічна споруда - це господарський об'єкт, що знаходиться на або близько водної поверхні, який призначається для:

* використання кінетичної енергії руху води з метою перетворювання її в інші види енергії;

* охолодження відпрацьованого пару на АЕС і ТЕЦ;

* меліорації, забору води для зрошення, осушення і рибного захисту,

* водозабезпечення, захисту побережної території, регулювання рівня води;

* забезпечення діяльності річних і морських портів, суднобудівних і судноремонтних підприємств, судноплавства;

* підводного добутку, зберігання і транспортування корисних копалин.

До основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі, водозабірні і водозбірні споруди, запруди. Система гідротехнічних споруд і водосховищ, зв'язаних єдиним режимом водоперетікання, складає гідровузол. Греблі - гідротехнічні споруди (штучні греблі) або природні утворення (природні греблі), що обмежують стік, створюють водосховища і різницю рівнів води по руслу річки. Основним наслідком прориву греблі при гідродинамічних аваріях є катастрофічне затоплення місцевості, що полягає в стрімкому затопленні хвилею прориву розташованої нижче місцевості і виникненням повені. Катастрофічне затоплення характеризується: - максимально можливою висотою і швидкістю хвилі прориву; - розрахунковим часом приходу гребеня і фронту хвилі прориву у відповідний створ; - кордонами зони можливого затоплення; - максимальною глибиною затоплення конкретної ділянки місцевості; - тривалістю затоплення території.

Гідродинамічний небезпечний об'єкт - споруда або утворення при-роди, що створює різницю рівнів води до і після нього, яка у разі її руйнування може привести до утворення проривної хвилі та зони затоплення, що може привести до загибелі людей, сільськогосподарських тварин і рослин, завдати шкоду суб'єктам господарської діяльності і довкіллю.

Гідродинамічна аварія - аварія на гідротехнічній споруді, що пов'язана з розповсюдженням з великою швидкістю води і яка створює небезпеку виникнення техногенної надзвичайної ситуації.

Руйнування (прорив) гідротехнічних споруд відбувається в результаті дії сил природи або дії людини. Природні причини гідродинамічних аварій: землетруси, урагани, обвали, зсуви, паводки і ін.

Причини, пов'язані з діяльністю людини: помилки при проектуванні; конструктивні дефекти гідроспоруд; порушення правил експлуатації; недостатній водоскид і перелив води через греблю; диверсійні акти; завдання ударів ядерною або звичайною зброєю.

При руйнуваннях гідротехнічних споруд затопляється частина прилеглої до річки місцевості, яка називається зоною можливого затоплення. Залежно від наслідків дії гідропотоку, що утворюється при гідродинамічній аварії, на території можливого затоплення слід виділяти зону катастрофічного затоплення, в межах якої поширюється хвиля прориву.

32. Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об'єктів гідродинамічної небезпеки

Хвиля прориву - хвиля, яка утворюється в фронті потоку води, що спрямовує в проран і має, як правило, значну висоту та швидкість руху, володіє значною руйнівною силою.

Вражаючу дію хвилі прориву пов'язано з поширенням з великою швидкістю води, що створює загрозу виникнення НС. Основними параметрами приголомшуючої дії є швидкість, висота і глибина хвилі прориву, температура води, час існування хвилі прориву. По своїй фізичній суті хвиля прориву є несталим рухом потоку води, при якому глибина, ширина, ухил поверхні і швидкість течії змінюються в часі. Характер дії на об'єкт вражаючого фактору визначається гідродинамічним тиском потоку води (гідропотоком), заввишки, глибиною і швидкістю потоку води, рівнем і часом затоплення, деформацією річкового русла, забрудненням гідросфери, ґрунтів, розмиванням і перенесенням ґрунтів. Основним наслідком гідродинамічної аварії є катастрофічне затоплення місцевості. Зона катастрофічного затоплення - місцевість у нижньому б'єфі, що може бути затоплена в разі руйнування споруди або утворення прорану в греблі гідродинамічного небезпечного об'єкту при найбільшому розрахунковому рівні води у верхньому б'єфі, на якій розповсюджується хвиля прориву, що викликає масові втрати людей, руйнування будівель або об'єктів та знищення матеріальних цінностей.

Зона затоплення -- територія, на якій виникає затоплення місцевості, внаслідок руйнування або пошкодження гідротехнічних споруд.

Об'єкти гідродинамічної небезпеки повинні знаходитися під пильною увага гідрологів і спеціальних служб. В разі небезпеки прориву штучної греблі необхідно прийняти заходи до його недопущення. Наприклад: - регулювання стоку води; - форсоване спрацювання водосховища; - транзитний пропуск води і ін. Якщо існує небезпека прориву природного водосховища, то необхідно прийняти заходи по зміцненню стінок греблі, або викликати прорив в менш небезпечному напрямі.

Для запобігання можливим раптовим проривам гребель, захисту людей і матеріальних цінностей завчасно виконується ряд заходів. До таких належать: а) адміністративні: - обмеження будівництва житлових будинків і об'єктів народного господарства в місцях, схильних до дії можливої хвилі прориву і подальшої повені; - евакуація населення, причому в зонах де час добігання проривної хвилі після руйнування греблі складає до 4 годин; - негайно, а на останніх територіях - у міру виникнення загрози затоплення. б) інженерно- технічні: - обвалування населених пунктів і сільськогосподарських угідь; - створення надійних дренажних систем; - берегоукріплювальних робіт для запобігання зсувам, обваленням і ін.; - пристрій гідроізоляції і спеціальних зміцнень на будівлях і спорудах; - насадження низькостовбурних лісів з тополь, верб, вільхи і берези, що збільшує жорсткість поверхні і сприяє зменшенню швидкості хвилі прориву.

33. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння

Основною характеристикою, що характеризує руйнуючу дію пожежі, є температура, яка розвивається під час горіння. У житлових будинках та громадських будівлях температури всередині приміщень досягають 800-9000С, але розподіляються нерівномірно. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і в середньому складають 1200-1300 °С.

Припинення горіння досягається дією на гарячі поверхні охолоджуючими засобами, що гасять вогонь, розбавленням гарячих речовин або повітря, яке надходить у зону горіння, негорючими парами або газами; створенням між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із засобів, що гасять вогонь. У якості основного засобу, що гасить вогонь, використовують воду. Крім води, використовуються хімічні та повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, порошки, водяну пару, інгібітори.

Засоби для гасіння вогню подають у вогнище пожежі за допомогою пожежної техніки стаціонарними установками гасіння пожежі, пожежними автомобілями, поїздами, кораблями, мотопомпами, вогнегасниками. Заходи з пожежної безпеки поділяються на пожежну профілактику та гасіння пожеж.

34. Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі

Пожежа - це неконтрольоване горіння, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням. Пожежі завдають великої матеріальної шкоди, наприклад, у США близько 11 млрд доларів на рік. Причини пожеж: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації, самозаймання речовин та матеріалів, розряди статичної електрики, грозові розряди, підпали.

Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф'яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).

Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.

Основною характеристикою, що характеризує руйнуючу дію пожежі, є температура, яка розвивається під час горіння. У житлових будинках та громадських будівлях температури всередині приміщень досягають 800-900 0С, але розподіляються нерівномірно. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і в середньому складають 1200-1300 0С.

Припинення горіння досягається дією на гарячі поверхні охолоджуючими засобами, що гасять вогонь, розбавленням гарячих речовин або повітря, яке надходить у зону горіння, негорючими парами або газами; створенням між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із засобів, що гасять вогонь. У якості основного засобу, що гасить вогонь, використовують воду. Крім води, використовуються хімічні та повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, порошки, водяну пару, інгібітори.

Засоби для гасіння вогню подають у вогнище пожежі за допомогою пожежної техніки стаціонарними установками гасіння пожежі, пожежними автомобілями, поїздами, кораблями, мотопомпами, вогнегасниками. Заходи з пожежної безпеки поділяються на пожежну профілактику та гасіння пожеж.

35. Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища

Під вибухом розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий інтервалом часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ із дуже високим тиском. Утворений газ із великою силою діє на навколишнє середовище, викликаючи його рух. Породжений хвилею тиск називається вибуховою хвилею. В міру віддалення від місця вибуху механічна дія вибухової хвилі слабшає. Пожежовибухові явища характеризуються наступними факторами:

повітряної ударною хвилею;

тепловим випромінюванням і осколками, що розлітаються;

дією токсичних речовин, які застосовувалися в технологічному процесі або утворилися під час пожежі або інших аварійних ситуаціях.

Масштаби наслідків вибухів залежать від їхньої потужності детонаційної і середовища, в якому вони відбуваються. Радіуси зон ураження можуть доходити до декількох кілометрів. Розрізняють три зони дії вибуху.

Зона I - дія детонаційної хвилі. Для неї характерно інтенсивне дроблять дію, в результаті якої конструкції руйнуються на окремі фрагменти, розлітаються з великими швидкостями від центра вибуху.

Зона II - дія продуктів вибуху. У ній відбувається повне руйнування будинків і споруд під дією розширюються продуктів вибуху.

Зона III - дія повітряної ударної хвилі. Ця зона включає три підзони: ІІІа -- сильних руйнувань, ІІІб - середніх руйнувань, IIIв - слабких руйнувань. На зовнішній межі зони III ударна хвиля вироджується в звукову, чутний на значних відстанях.

Продукти вибуху і що утворилася в результаті їх дії повітряна ударна хвиля здатні завдавати людині різні травми, у тому числі смертельні. При безпосередній дії ударної хвилі основною причиною травм у людей є миттєве підвищення тиску повітря, що сприймається людиною як різкий удар. При цьому можливі пошкодження внутрішніх органів, розрив кровоносних судин, барабанних перетинок, струс мозку, різні переломи і т.п. Крім того, швидкісний напір повітря може відкинути людини на значне відстань і заподіяти йому при ударі об землю (або перешкоду) ушкодження.

Характер і тяжкість ураження людей залежать від величини параметрів ударної хвилі, положення людини в момент вибуху, ступеня його захищеності. За інших рівних умовах найбільш важкі ураження отримують люди, що знаходяться в момент приходу ударної хвилі поза укриттів в положенні стоячи. У цьому випадку площа впливу швидкісного напору повітря буде приблизно в 6 разів більше, ніж в положенні людини лежачи.

36. Класифікація об'єктів за їхньою пожежо-вибухонебезпекою

Визначення категорії приміщень проводиться з урахуванням показників пожежо-вибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості.

Категорії приміщень.

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В. Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалахують або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Згідно з категоріями приміщень визначають вимоги до конструктивних та планувальних рішень будівель, споруд, приміщень та до їх вогнестійкості. Відповідні категорії приміщень повинні бути позначені на вхідних дверях на приміщення, а також на межах зон всередині приміщення та на зовні.



37. Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки

Вибухи та їх наслідки -- пожежі, виникають на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше; ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:

* несправність електрообладнання -- 23%;

* куріння в неналежному місці -- 18%;

* перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин -- 10%;

* перегрів пальних матеріалів -- 8%;

* контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів -- 7%;

* контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки - 7%;

* запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання -- 5%;

* самозапалювання пальних матеріалів -- 4%;

* запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу -- 4%.

Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

38. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно з Законом, забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових договорах і статутах підприємств, установ та організацій, посадових інструкціях тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил; організовувати навчання працівників правилам пожежної; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку і т.д.

Організація та забезпечення навчання населення за місцем проживання покладається Законом на місцеві органи державної виконавчої влади та підпорядковані їм житлові установи.

Закон передбачає обов'язкове навчання усіх працівників при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволу на початок роботи підприємства здійснюється органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці органи також беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію.

Забороняється застосування в будівництві та виробництві матеріалів та речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством..

39. Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами

Розрізняють природні та технічні джерела іонізуючого випромінювання. До природних відносяться космічні, а також земні джерела, що створюють природне опромінювання (природний фон). До технічних відносяться джерела, спеціально створені для корисного застосування випромінювання або такі, що є побічним продуктом діяльності.

Розрізняють природні і створені людиною джерела випромінювання. Основну частину випромінювання населення Землі отримує від природних джерел. Природні джерела космічного та земного походження створюють природний радіаційний фон (ПРФ). Випромінювання, обумовлене розсіяними в біосфері штучними радіонуклідами, породжує штучний радіаційний фон (ШРФ), який у нинішній час загалом на Земній кулі додає до ПРФ лише 1-3 %.

По відношенню до людини джерела опромінювання можуть знаходитися зовні організму і опромінювати його. У цьому випадку йдеться про зовнішнє опромінення. Радіоактивні речовини можуть опинитися у повітрі, яким дихає людина, у їжі, у воді і попасти всередину організму. Це - внутрішнє опромінювання. Середня ефективна еквівалентна доза, отримувана людиною від зовнішнього опромінювання за рік від космічних променів, складає 0,3 мілізіверта, від джерел земного походження - 0,35 мЗв.

У середньому приблизно 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінювання, яку людина отримує від природних джерел радіації, надходить від радіоактивних речовин, які надійшли в організм з їжею, водою, повітрям.

Найвагомішим з усіх природних джерел радіації є невидимий важкий газ радон (у 7,5 рази важчий за повітря), який не має смаку та запаху. У будівлі радон надходить із природним газом (3 Кбк/добу), з водою 94), із зовнішнім повітрям (10), із будматеріалів та ґрунту під будівлею ( 60 Кбк/добу).

40. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму

Вплив електромагнітного поля на організм людини. Механізм впливу ЕМП на біологічні об'єкти дуже складний і недостатньо вивчений. Але в спрощеному вигляді цей вплив можна уявити наступним чином: у електричному полі молекули, з яких складається тіло людини, поляризуються і орієнтуються за напрямком поля: у рідинах, зокрема в крові, під дією електрики з'являються іони і, як наслідок, струми. Однак іонні струми будуть протікати у тканині тільки по міжклітинній рідині, тому що за постійного поля мембрани клітини, будучи добрими ізоляторами, надійно ізолюють внутрішньоклітинне середовище.

...