Безпека життєдіяльності

При підвищенні частоти зовнішнього ЕМП електричні властивості живих тканин змінюються: вони втрачають властивості діелектриків і набувають властивостей провідників, до того ж ця зміна відбувається нерівномірно. З подальшим зростанням частоти індукція іонних струмів поступово заміщується поляризацією молекул.

Теплова енергія, що виникла у тканинах людини, збільшує загальне тепловиділення тіла. Якщо механізм терморегуляції тіла не здатний розсіювати надлишкове тепло, може статися підвищення температури тіла. Це відбувається, починаючи з інтенсивності поля, що дорівнює 100 Вт/м2, яка називається тепловим порогом. Органи та тканини людини, які мають слабко виражену терморегуляцію, більш чутливі до опромінення (мозок, очі, нирки, кишечник, сім'яники). Перегрівання тканин та органів призводить до їх захворювання. Підвищення температури тіла на 1 0С та вище недопустиме через можливі необоротні зміни.

Негативний вплив ЕМП викликає оборотні, а також необоротні зміни в організмі: гальмування рефлексів, зниження кров'яного тиску (гіпотонія), уповільнення скорочень серця (брадикардія), зміну складу крові у бік збільшення числа лейкоцитів та зменшення еритроцитів, помутніння кришталика ока (катаракта).

Суб'єктивні критерії негативного впливу ЕМП - головні болі, підвищена втомлюваність, дратівливість, порушення сну, задишка, погіршення зору, підвищення температури тіла.

Разом із біологічною дією, електростатичне поле та електричне поле промислової частоти обумовлюють виникнення розрядів між людиною та іншим об'єктом, відмінний від людини потенціал. Зареєстровані при цьому струми не являють собою небезпеки, але можуть викликати неприємні відчуття. У будь-якому випадку такому впливу можна запобігти шляхом простого заземлення об'єктів, що мають великі габарити (автобус, дах дерев'яного будинку тощо), і видовжених об'єктів (трубопровід, дротяна загорожа тощо), тому що на них через велику ємність накопичується достатній заряд і суттєвий потенціал, які можуть обумовити помітний розрядний струм.

Великий практичний інтерес становлять дані досліджень впливу магнітного поля промислової частоти. Вчені Швеції виявили у дітей до 15 років, які мешкають навколо ЛЕП, що вони хворіють на лейкемію у 2,7 рази частіше, ніж у контрольній групі, віддаленій від ЛЕП.

Існує велика кількість гіпотез, які пояснюють біологічну дію магнітних полів. Загалом, вони зводяться до індукції струмів в живих тканинах та до безпосереднього впливу полів на клітинному рівні.

Відносно нешкідливим для людини на протязі тривалого часу пропонується визнати МП, що мають порядок геомагнітного поля та його аномалій, тобто напруженості МП не більше 0,15-0,2 кА/м. За більш високих напруг МП починає проявлятися реакція на рівні організму. Характерною рисою цих реакцій є тривала затримка відносно початку дії МП, а також яскраво виражений кумулятивний ефект за тривалої дії МП. Зокрема, експерименти, проведені на людях, показали, що людина починає відчувати МП, якщо воно діє не менше 3-7 с. Це відчуття зберігається деякий час (близько 10 с.) і після закінчення дії МП.

41. Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення

Під дією іонізуючого випромінювання на організм людини у тканинах можуть відбуватися складні фізичні та біологічні процеси. В результаті іонізації живої тканини відбувається розрив молекулярних зв'язків і зміна хімічної структури різних сполук, що в свою чергу призводить до загибелі клітин.

Ще більш суттєву роль у формуванні біологічних наслідків відіграють продукти радіолізу води, яка складає 60 70 % маси біологічної тканини. Під дією іонізуючого випромінювання на воду утворюються вільні радикали Н та ОН, а у присутності кисню також вільний радикал гідропероксиду (НО2) та пероксиду водню (Н2О2), що є сильними окисниками. Продукти радіолізу вступають у хімічні реакції з молекулами тканин, утворюючи сполуки, не властиві здоровому організму. Це призводить до порушення окремих функцій або систем, а також життєдіяльності організму взагалі.

Порушення біологічних процесів можуть бути або оборотними, коли нормальна робота клітин опроміненої тканини повністю відновлюється, або необоротними, що ведуть до ураження окремих органів або всього організму та виникнення променевої хвороби.

Розрізняють дві форми променевої хвороби - гостру та хронічну.

Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий інтервал часу. При дозах близько порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим («смерть під променем»). Гостра променева хвороба може виникнути і під час надходження усередину організму великих кількостей радіонуклідів.

Хронічні ураження розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично допустимі (ГДД). Зміни у стані здоров'я називаються соматичними ефектами, якщо вони проявляються безпосередньо в опроміненої людини, та спадковими, якщо вони проявляються у його потомства.

Для вирішення питань радіаційної безпеки у першу чергу становлять інтерес ефекти, що спостерігаються при «малих дозах» - порядку кількох сантизивертів на годину та нижче, які реально зустрічаються під час практичного використання атомної енергії. У нормах радіаційної безпеки, за одиницю часу, як правило, використовується рік, і як наслідок цього, поняття річної дози випромінювання.

Дуже важливим тут є те, що згідно сучасним уявленням вихід несприятливих ефектів у діапазоні «малих доз», що зустрічаються у звичайних умовах, мало залежить від потужності дози. Це означає, що ефект визначається передусім сумарною накопиченою дозою незалежно від того, отримана вона за 1 день, за 1 с або за 50 років. Таким чином, оцінюючи ефекти хронічного опромінювання, потрібно мати на увазі, що ці ефекти накопичуються в організмі протягом тривалого часу.

42. Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії

Нормування радіаційної безпеки Питання радіаційної безпеки регламентуються законом «Про радіаційну безпеку населення», нормами радіаційної безпеки (НРБ-96) та іншими правилами та постановами.

Усі громадяни і особи без громадянства, що проживають на території України мають право на радіаційну безпеку. Це право забезпечується за рахунок проведення комплексу заходів щодо запобігання радіаційної дії на організм людини іонізуючого випромінювання вище встановлених норм та правил, нормативів, виконання громадянами й організаціями, що здійснюють діяльність із використанням джерел іонізуючого випромінювання, вимог до забезпечення радіаційної безпеки.

Вимоги НРБ-96 є обов'язковими для всіх юридичних осіб. Ці норми є основним документом, що регламентує вимоги радіаційної безпеки і застосовується за всіх умов дії на людину радіації штучного та природного походження.

У НРБ-96 приведені терміни та визначення. Так, в нормах сказано, що радіаційний ризик - це імовірність того, що у людини в результаті опромінювання виникає який-небудь конкретний шкідливий ефект.

Норми встановлюють наступні категорії осіб, що зазнають опромінення: персонал та все населення. Персонал особи, що працюють з технічними джерелами ( група А або ті особи, що перебувають за умовами роботи у сфері дії технічних джерел (груба Б). Границя індивідуального ризику для техногенного опромінювання осіб із персоналу приймається такою, що дорівнює 1 10-3 на рік, для населення 5,0 10-5 на рік. Рівень ризику, яким можна знехтувати, приймається таким, що дорівнює 10-6 на рік.

Для категорій осіб, що зазнають опромінювання, встановлюються три класи нормативів.

- допустимі рівні монофакторної (для одного радіонукліда або одного виду зовнішнього випромінювання, шляхи надходження) дії, що є похідними від основних границь дози: границі річного надходження, допустимі середньорічні об'ємні активності (ДОА) та питомі активності (ДПА) тощо;

- контрольні рівні (дози та рівні). Контрольні рівні встановлюються адміністрацією установи за узгодженням із органами Державного санітарного епідеміологічного нагляду. Їх чисельні значення повинні враховувати досягнутий в установі рівень радіаційної безпеки та забезпечувати умови, за яких радіаційна дія буде нижча допустимої.

Основні границі дози опромінення осіб із персоналу та населення не включають дози від природних, медичних джерел іонізуючого випромінювання та дозу, отриману внаслідок радіаційних аварій. На ці види опромінювання встановлюються спеціальні обмеження.

При підрахунку внеску у загальне (зовнішнє та внутрішнє) опромінювання від надходження в організм радіонуклідів береться сума добутків надходжень кожного радіонукліда за рік на його коефіцієнт дози. Річна ефективна доза опромінення дорівнює сумі ефективної дози зовнішнього опромінювання, накопиченої за календарний рік, та очікуваної ефективної дози внутрішнього опромінювання, що обумовлена надходженням в організм радіонуклідів за цей самий період. Інтервал часу для визначення величини очікуваної ефективної дози встановлюється таким, що дорівнює 50 років для осіб з персоналу та 70 років для осіб з населення.

Для кожної категорії осіб, які зазнають опромінювання, допустиме річне надходження радіонукліда розраховується шляхом поділу річної границі дози на відповідний коефіцієнт дози.

43. Вимоги до розвитку і розміщення об'єктів атомної енергетики

Розміщенню кожного з цих типів енергетичних об'єктів властиві свої принципи. На розміщення АЕС, АТЕІЦ впливають такі чинники:

Ш тип енергетичного реактора, компонування технологічного устаткування;

Ш можливість для підземного розміщення енергетичних об'єктів;

Ш наявність достатньо великих електричних навантажень (для АТЕЦ також теплові навантаження), порівняних з потужністю розміщуваного об'єкта;

Ш наявність в районі можливого розміщення площадки, що відповідає технічним вимогам;

Ш близькість водяних ресурсів і площ для будівництва об'єктів технічного водопостачання;

Ш низька сейсмічність регіону розміщення;

Ш наявність гірсько-геологічних умов, що відповідають вимогам довгострокової експлуатації (довгострокове збереження відпрацьованого ядерного палива, можливість поховання або консервації реакторних установок після зняття об'єкта з експлуатації);

Ш забезпечення безпеки об'єкта в особливих умовах і екологічної безпеки.

На розміщення підприємств по видобутку уранових руд і їхнього збагачення впливають:

Ш наявність відповідних запасів промислових родовищ, а також умови їхньої розробки;

Ш ступінь впливу розробки і збагачення на навколишнє середовище. Вибір місця розміщення підприємства по виробництву гексафториду урану ІІР6 залежить від того, який метод застосовується для конверсії урану: "сухий" метод з використанням плазмового реактора (російський метод); "сухий" метод, що включає фторування і фракційну дистиляцію (американський метод); "мокрий" метод - екстракція, гідрофторування, фторування 1)Р6 (цей метод застосовується у Франції, Канаді та Великобританії)Підприємства по видобутку цирконієвих руд розміщаються при наявності достатньо ефективних запасів, а розміщення підприємств інших цирконієвих виробництв (одержання цирконієвого сплаву і прокату) тяжіють до місць видобутку цирконієвих руд.

Оскільки виробництво тепловиділяючих зборок (ТВЗ) є кінцевим циклом ЯПЦ, то воно повинно бути розміщене з урахуванням усіх підприємств, що кооперуються із ним, і споживача ядерного палива - АЕС.

44. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час про-живають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та воді. А як відомо, при впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.

45. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин

Рятувальні роботи в районах стихійного лиха і в осередках ураження деяких виробничих аварій по своєму складу аналогічні роботам в осередках ураження під час ядерного вибуху. РіНР проводиться з метою рятування людей і надання допомоги потерпілим, а також локалізації і ліквідації аварій та створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт, щодо виробничої діяльності.

Рятувальні роботи в осередках ураження, включають:

- визначення дійсного стану маршрутів руху і ділянок роботи;

- локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах руху і ділянках робіт;

- розшук і рятування уражених;

- надання постраждалим першої допомоги;

- подачу повітря в завалені захисні споруди, сховища та укриття;

- розкриття завалених захисних споруд, сховищ та укриттів, рятування людей, що знаходяться в них;

- надання першої допомоги ураженим і евакуацію їх в лікувальні заклади, евакуацію постраждалих з небезпечних місць в безпечні райони;

- санітарну обробку людей і знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, води, продовольства, техніки, будівель, споруд, території та ін.

До складу інших невідкладних робіт входять аварійні роботи, які проводяться для забезпечення швидкого порятунку людей і попередження катастрофічних наслідків аварії.

Вони включають:

- відновлення проїздів (проходів) в завалах і зонах зараження;

- локалізацію аварій на КЕС (комунально-енергетичних системах) та технічних мережах:

- укріплення або руйнування конструкцій, що загрожують обвалом і перешкоджають проведенню робіт (рятувальних);

- ремонт і відновлення ліній зв'язку і КЕС;

- ремонт і відновлення пошкоджених захисних споруд;

- виявлення, знешкодження і знищення вогне- та вибухонебезпечних предметів, шо не вибухнули.

Для проведення РІНР використовуються спеціальні загони ЦО,

об'єктові і територіальні формування ЦО, до частин ЦО, тобто РіНР, можуть

залучатися частини ВС, ВВФ І МВС держави.

46. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

Токсичність - це ступінь фізіологічної активності з речовини. За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини можна розбити на шість груп.

Залежно від характеру дії на організм людини ХНР діляються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори. Токсичні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму можуть викликати патологічні зміни певних органів: нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це -- свинець, радіоактивні речовини тощо. Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення -- пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту), Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть-бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо. Сенсибілізатори -- це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо. По здатності до горіння всі ХНР діляться на групи:

- негорючі (фосген, діоксини і ін.). Речовини даної групи не горять в умовах нагрівання до 900°С и концентрації кисню до 21 %;

- негорючі пожежонебезпечні речовини (хлор, азотна кислота, фтористий водень, окис вуглецю, і ін. термічно нестійкі речовини, ряд зріджених і стиснених газів), які не горять в умовах нагрівання до 900°С и концентрації кисню до 21%, але розкладаються з виділенням горючих пар;

- важкогорючі речовини (зріджений аміак, ціаністий водень і ін.), здатні займатися тільки при дії джерела вогню;

- горючі речовини (газоподібний аміак, гептил, гідразин, діхлоретан, сірковуглець, тертраетилсвинець, окисли азоту і т.д.), здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.

За токсичністю отруйні речовини можна поділити на:

- нервово-паралітичної дії (наприклад, зарин-СВ, зоман-СД) - виклик бронхоспазмів, задухи, паралічу;

- загальнотоксичної дії (наприклад, синильна кислота, хлорціан) - набрякання, кома, параліч, судома, прискорене серцебиття;

- подразнюючої дії (Сі-Ар, Сі-Ес) - подразнення слизових оболонок носа, ротової порожнини;

- шкірнонаривної дії (наприклад, іприти)

47. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини

Існують такі класи небезпеки небезпечних речовин за ступенем дії на організм людини:

1 Речовини надзвичайно небезпечні

2 Речовини високо небезпечні

3 Речовини помірно небезпечні

4 Речовини мало небезпечні

До найнебезпечніших (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин належать: деякі сполуки металів; карбоніли металів; речовини, що мають ціанисту групу; сполуки фосфору; фторорганічні сполуки; хлоргідрони галогени (хлор, бром);інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин належать: мінеральні та органічні кислоти; луги; сполуки сірки; хлор-; деякі спирти і альдегіди кислот; органічні і неорганічні нітро і аміносполуки.

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не становлять собою хімічної небезпеки, належить вся основна маса хімічних сполук.

Необхідно відмітити, що особливу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди - препарати, які призначені для боротьби зі шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур'янами і т.д. Більшість з них дуже токсична для людини.

Більшість з вище перерахованих хімічних речовин, у тому числі й слаботоксичні (помірно, слабо токсичні і практично не токсичні), можуть стати причиною тяжкого ураження людини. Водночас призвести до масових санітарних втрат внаслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.

48. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

Характер зараження місцевості залежить від багатьох факторів: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розливі, вибуху, пожежі); від агрегатного стану агентів, що заражають, (твердому, рідкому, газоподібному); від швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі і інших.

У кінцевому результаті, зона хімічного зараження включає дві території. До першої відноситься район, що опинився у безпосередньому впливі хімічної речовини, до другої належить місцевість, над якою поширюється заражена хмара.

Зазначені і багато інших факторів, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати при плануванні аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об'єктах.

Населення, яке проживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, при аваріях з викидом небезпечних хімічних речовин, почувши інформацію, передану по радіо, телебаченню, через рухливі гучномовні засоби або іншими способами, має надіти засоби захисту органів дихання, закрити вікна і кватирки, вимкнути електронагрівальні та побутові прилади, газ , погасити вогонь у печах, одягти дітей, взяти при необхідності теплий одяг і харчування (триденний запас продуктів, що не псуються), попередити сусідів, швидко, але без паніки, вийти з житлового масиву у вказаному напрямку або в бік, перпендикулярну напрямку вітру, бажано на піднесений добре провітрюваний ділянка місцевості, на відстань не менше 1,5 км від місця проживання, де перебуватиме до отримання подальших розпоряджень.

Знання особливостей хімічно небезпечних аварій при ліквідації їх наслідків зобов'язує у першу чергу вживати заходів щодо зменшення, а потім і повного припинення викиду (витоку) небезпечних хімічних речовин локалізації хімічного зараження, попередження зараження навколишнього середовища (повітря, поверхні землі (ґрунту), ґрунтових вод, річок, струмків, озер, водосховищ, морів і т.д.).

Зменшення, а потім і повне припинення витоку (викиду) небезпечних хімічних речовин досягається закриттям кранів і засувок на магістральних трубопроводах подачі небезпечних хімічних речовин, установкою бандажів, хомутів, заглушок на пошкоджених магістралях і ємностях, перекачуванням з аварійної ємності в запасну. Ці роботи виконуються під керівництвом і за безпосередньої участі фахівців промисловості, які обслуговують обладнання (технологічні ємності, резервуари та інші, на яких сталася аварія) або супроводжуючих небезпечних хімічних речовин при транспортуванні.

Для локалізації хімічного зараження, запобігання поширення небезпечних хімічних речовин, попередження зараження поверхні землі, ґрунтових вод можуть бути використані різні способи. Для обмеження розтікання рідких небезпечних хімічних речовин на місцевості та зменшення площі випаровування проводиться обвалування розлиття речовини, створення перешкоди на шляху його розтікання, збір рідких небезпечних хімічних речовин в природні поглиблення (ями, канави, кювети), обладнання спеціальних пасток (ям, виїмок і т.п.) . При проведенні робіт в першу чергу необхідно запобігти попаданню небезпечних хімічних речовин в річки, струмки, моря, озера, в колектори підземних комунікацій, підвали будинків і споруди тощо Роботи ці можуть бути виконані з використанням бульдозерів, скреперів, екскаваторів (ковшових і роторних), техніки.

49. Класифікація суб'єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою

До хімічно небезпечних об'єктів належать:

* заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують ХНР;

* заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів;

* виробництва інших галузей промисловості, які використовують ХНР;

* підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

* транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові й морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

* склади і бази з запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Класифікація за хімічною небезпекою адміністративно -територіальних одиниць, у межах яких проживання населення пов'язане з ризиком його ураження в разі аварії на хімічно небезпечних об'єктах, та об'єктів народного господарства, що виробляють, використовують або зберігають сильнодіючі отруйні речовини, проводиться з метою диференційованого підходу до планування та організації комплексу заходів ЦО захисту робітників, службовців та населення від сильнодіючих отруйних речовин.

В основу класифікації покладено небезпека ураження населення при аваріях на хімічно небезпечному об'єкті.

Критеріями для віднесення до тієї чи іншою мірою хімічної небезпеки є:

- для адміністративно - територіальної одиниці - частка (Відсоток) населення, яке може опинитися в зоні можливого хімічного зараження в разі аварії на хімічно небезпечному об'єкті;

- для суб'єктів господарювання - кількість населення, яке може опинитися в зоні можливого хімічного зараження в разі

- аварії з сильнодіючими отруйними речовинами на цьому об'єкті.

Для віднесення адміністративно - територіальних одиниць і об'єктів народного господарства до різних ступенях хімічної небезпеки

проводиться прогнозування масштабів можливого зараження.

Суб'єкти господарювання в залежності від ступеня хімічної небезпеки діляться на 4 групи:

1 - у зону можливого хімічного ураження потрапляє більше 75 тис. осіб;

2 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє від 40до75 тис. осіб;

3 - менше 40 тис. осіб;

4 - зона можливого хімічного зараження не виходить за межі території об'єкта.

Адміністративно-територіальної одиниці в залежності від ступеня хімічної небезпеки поділяються на 3 групи:

1 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє більше 50% населення;

2 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє от30-до 50% населення;

3 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє від 10-до 30% населення.

50. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об'єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку

У залежності від ступеня хімічної небезпеки аварії на ХОО поділяються:

- на аварії I ступеня, пов'язані з можливістю масового ураження виробничого персоналу і населення прилеглих районів;

- на аварії II ступеня, пов'язані з ураженням лише виробничого персоналу ХОО;

- на аварії хімічно безпечні, при яких утворюються локальні вогнища ураження АХОВ, що не представляють небезпеки для людини.

Хімічні аварії можуть бути локальними (приватними), об'єктовими, місцевими, регіональними, національними і в рідкісних випадках глобальними.

На кожне СДОР повинна бути оформлена аварійна картка із зазначенням його номера в регістрі ООН (аміак № 1005), ступеня токсичності (аміак - 4), основних властивостей, вибухо-і пожежонебезпеки, небезпеки для людини і застосовувані ЗІЗ.

У розділі організаційних заходів плану захисту від СДОР відбиваються: характеристика об'єкта, його підрозділів (цехів), наявних на об'єкті СДОР; оцінка можливої обстановки на об'єкті у випадку виникнення аварії; організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об'єкті в повсякденних умовах і при аварії, порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю; організація оповіщення персоналу об'єкту; організація укриття персоналу об'єкту в захисних спорудах, наявних на об'єкті, порядок підтримання їх в постійній готовності до укриття людей; організація евакуації персоналу об'єкту при необхідності; порядок оснащення і застосування невоєнізованих формувань Цивільної оборони на об'єкті для ліквідації наслідків аварії;

У розділі інженерно-технічних заходів плану захисту від СДОР відбиваються: розміщення (обладнання) пристроїв, що запобігають витік СДОР у випадку аварії (клапани-відсікачі, клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні або скидають пристрою і т.д.); плановане посилення конструкцій ємностей і комунікацій зі СДОР або пристрої над ними огорож для захисту від пошкодження уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо-і вибухонебезпечних підприємствах); розміщення (будівництво) під сховищами зі СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток (аварійних амбарів) і спрямованих стоків; розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ; обладнання приміщень і промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійними сигналізаціями.

51. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю

Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Об'єкт господарської діяльності -- це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР -- береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю на ОГД покладається на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань. На об'єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

Порядок забезпечення технічними засобами контролю.1. Організація видачі засобів контролю.2. Облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.3.Подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.4.Обов'язки посадових осіб з ведення контролю.5.Режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.

Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення. Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Дозиметричний і хімічний контроль - це система заходів, то проводяться для контролю радіоактивного опромінення особового складу формувань та населення і визначення ступеню радіоактивного і хімічного зараження виробничого устаткування, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:

- надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів

- завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

- розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;

52. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб

Глобальні проблеми людства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) - комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і т.д.). Глобальні проблеми людства стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного космічного простору.

Це сукупність соціоприродних проблем, від вирішення яких залежить подальший прогрес людства, збереження цивілізації. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об'єктивний фактор розвитку суспільства і для свого вирішення потребують об'єднаних зусиль всього людства. Глобальні проблеми взаємопов'язані, охоплюють всі сторони життя людей і зачіпають всі країни світу. За ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.

Дії першої сфери належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, споживання ресурсів, що відновлюються і що не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання. Виникла ситуація, коли з найбільшою гостротою виявилася суперечність між потребами суспільства в природних джерелах існування і можливостями природи задовольнити ці потреби. Відносна обмеженість природних ресурсів робить необхідним пошук радикальних рішень проблеми, що склалася, у світовому масштабі.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами різних економічних станів, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо. Важливою залишається на цьому фоні проблема відвертання загрози застосування ядерної зброї. Тільки спільними зусиллями можна відвернути загибель людської цивілізації.

Третя сфера - розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює передусім проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюються під впливом науково-технічного прогресу, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (серце-во-судинними, онкологічними, СНІДом). Проблему людини і її майбутнього вчені розглядають як таку глобальну проблему, в якій концентруються і багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського співжиття.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, що е результатом взаємодії, скажімо, не тільки природи і суспільства, а й взаємовідносин між державами. Кожна глобальна проблема є об'єктивною за своїм характером і має матеріальну основу. Процеси інтернаціоналізації господарського життя, науки, культури і політики визначають зростання взаємозв'язку окремих ланок світового господарства, взаємозалежності держав і тим самим становлять основу для можливості глобалізації окремих проблем людської цивілізації.

53. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах.

Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт -- це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт).

Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

- окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

- об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

* відкрита -- відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

* закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Поняття “соціально-політичний конфлікт” використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігали на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

Війна -- це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова -- крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.



54. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об'єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об'єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування

Тероризм (від лат. terror -- страх, залякування) -- це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм -- антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Тероризм, його ознаки та прояви.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

* напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

* захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

* захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація -- вимога викупу);

* насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

* викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

* політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

* вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Застосування засобів масового ураження, удари по об'єктах техносфери і загроза їх здійснення не виходять за межі традиційного розуміння тероризму. Відрізняються вони від звичайних підривів авіалайнерів та інших об'єктів громадського користування хіба що масштабами збитків.

Окрім високої токсичності, бактеріологічна та хімічна зброя містить у собі ще ряд переваг, які приваблюють терористів.

55. Класифікація об'єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій

56. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму

57. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об'єктів підвищеної небезпеки



58. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров'я людини та безпеку суспільства

На сучасному етапі розвитку цивілізації науково-технічний прогрес не тільки не гарантує повної безпеки людству, а часто його результати призводять до надзвичайних ситуацій через антропогенний вплив на довкілля, недосконалість технологій та обладнання і суб'єктивний чинник виробництва. В умовах постійного зростання інтенсивності життєдіяльності людини, впровадження високих технологій та унікального обладнання зростає роль суб'єктивного чинника в оптимізації взаємовідносин людини з середовищем перебування і сучасною виробничою та побутовою технікою.

59. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров'я людини. Корупція і криміналізація суспільства

Суттєвий вплив на стан здоров'я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.

Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізняють етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираження патологічного процесу (хвороби), і фактори ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів. Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань - грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо), тобто впливати на час-тоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління - на речовини, які вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними.

Початок ХХІ ст. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується у результаті антропогенної діяльності і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів та життєвого простору Земної кулі.

Корупція-- протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. За макроекономічними і політекономічними дослідженнями, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення.

Значним здобутком сучасної кримінології є накопичення величезного масиву статистичних даних щодо динаміки та структури злочинності, аналіз різних аспектів детермінації та організації профілактичної діяльності. Разом з тим, гостро відчувається дефіцит наукових теорій, які узагальнюють дані процеси та пропонують суспільству нову оцінку кримінальної реальності. Очевидно, що кримінологія не може впродовж багатьох десятиліть ґрунтуватись на теоретичних постулатах, сформульованих ще в роки «боротьби з імперіалізмом». Нині стан теоретичної думки в кримінології характеризується пошуком та обґрунтуванням нових концепцій причин та протидії злочинності. Однією з таких теорій може стати інституціональна теорія злочинності та криміналізації суспільства.

Небезпечним є те, що корумпованість співробітників ОВС вищої ланки призводить до подальшої криміналізації всіх ланок працівників цього відомства. Об'єктивним є те, що контроль на високому посадовому рівні в правоохоронних органах може здійснюватись лише в обмеженому обсязі. Загроза корупції цієї категорії співробітників ОВС полягає у використанні специфічних можливостей у боротьбі зі злочинністю та прийнятті інших рішень владно-розпорядчого характеру, які мають юридичні наслідки, можливості впливу на виконання обов'язків служби та прийняття рішень підлеглими.

60. Маніпуляція свідомістю

Маніпуляція свідомістю розглядається і як масштабніше явище. Воно має безліч визначень, створених ученими різних країн. Усі вони зводяться до того, що маніпуляція свідомістю - механізм дії на людину з метою певним чином вплинути на його рішення, змінити переваги або в чомусь переконати.

Маніпулювання - це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну напряму активності електорату, його ідей, думок, поглядів та іншого, який здійснюється настільки мистецьки, що залишається непоміченим ним. Маніпуляція свідомістю - це своєрідне панування над духовним станом людей, управління їхньою поведінкою шляхом нав'язування їм ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб'єкту впливу.

Основний механізм маніпулювання свідомістю полягає ось у чому. Встановлено, що чим більш обізнаними є люди, тим важче маніпулювати ними. Тому об'єкт маніпулювання треба постачати сурогатом - урізаною й стислою інформацією, тільки такою, яка відповідає цілям психологічного впливу. Як правило, у ході виборчої боротьби всі кандидати намагаються нав'язати електорату перекручені стереотипні образи своїх суперників спричиняють відповідну реакцію електорату, що у переважній більшості не знає правди про життя й діяльність кандидатів. У результаті люди схильні вірити пропагандистським міфам, у тому числі проти своєї волі.

61. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення

62. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію -- адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при цьому не виникає. Однак при повторних прийомах алкоголю настає ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людини потребою, і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Внаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину морозить -- це характерні симптоми абстинентного синдрому (алкогольне похмілля). У такому стані найкраще знімає головний біль повторний прийом алкоголю, а це тільки закріплює залежність людини від нього. Поступово ця залежність перетворюється на нестримний потяг негайно, якомога швидше знайти і прийняти наркотик. У потязі добути алкогольний напій хворий йде на будь-які дії, зокрема злочинні, готовий зняти з себе останній одяг, все винести з дому. І ніхто в більшості випадків не проводить паралелі між власним досвідом вживання невеликих доз алкоголю з наступною деградацією, перетворенням на людину з важкою алкогольною залежністю.

Отже, що таке хронічний алкоголізм? За визначенням Б О 03, це вимушене вживання спиртних напоїв, зумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, настанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненні потрапляння спирту в організм (синдром похмілля). При подальшому розвитку хвороби з'являються розлади діяльності основних органів та психіки.

Чим відрізняється п п'янство від алкоголізму? Різниця між ними тільки в кількості випитого: п п'янство є початковою стадією хворобливого стану -- алкоголізму, який розвивається внаслідок непомірного та систематичного вживання спиртних напоїв.

Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн фактор ризику більш ніж 25 хвороб.

Наведемо цифри та факти щодо куріння:

* за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу

(серед яких 200 мільйонів - - жінки) курять;

* кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 -- щодня;

* за прогнозами, глобальна тютюнова «епідемія» забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

Наркоманія - це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров'ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.



63. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до споєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним способом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документу є психічно нормальним і за станом здоров'я може володіти указаним засобом оборони.

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. Порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

-гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без догляду;

-в кафе або барі, перші ніж повісити пальто на вішак або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи;

-не відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку); пам'ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть працівників міліції; посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення;

-якщо Ви маєте при собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собою багато грошей;

-гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню одягу чи сумки, особливо в переповнену харчами;

-нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

-ніколи не носіть разом гроші і документи;

-повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під'їзді будинку, у ліфті;

...