Безпека життєдіяльності

-уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п'яними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;

64. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі

У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, ми зустрічаємо, наприклад, такі: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д., що спостерігаються у істот, що належать до нижчих форм еволюції.

Натовп може виявити іноді дуже високу моральність. Діючи на індивіда в натовпі і викликаючи в нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму, легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багата прикладами, подібними до хрестових походів і волонтерам 93-го року. Тільки натовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості і найбільшої відданості.

Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки для того, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким він задовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дуже рідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займає перше місце. Одному факту випадкового надходження в місці багатьох індивідів недостатньо для того, щоб вони набували характер організованого натовпу.

Свідома особистість зникає, причому почуття і ідеї всіх окремих одиниць, які базують ціле, яку називається натовпом, приймають один і той же напрямок. Утворюється колективна душа, яка має, звісно, тимчасовий характер, але й досить певні риси. Натовп в інтелектуальному відношенні завжди коштує нижче ізольованого індивіда, але з погляду почуттів і вчинків, викликуваних цими почуттями, він може бути чи краще гірше його, залежно від обставин. Усе залежить від того, якому вселянню кориться натовп. Натовп часто буває злочинним -- це правда, але часто також він буває героїчним. У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, ми зустрічають такі як: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д.

65. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек обумовлюється психофізіологічними якостями людини. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує дослід, залежать від безлічі різноманітних факторів та їх комбінацій. Сучасні засоби психофізіологічних обстежень дають можливість своєчасно виявити осіб з прихованою схильністю до психічних станів.

Психогенні зміни настрою і афективні стани можуть виникати під впливом психічних дій. Поганий настрій і апатія можуть у людини продовжуватися від кількох годин до 1 - 2 місяців. Поганий, пригнічений настрій спостерігається тоді коли гине хтось з рідних чи близьких людей, або ж після конфліктних ситуацій При цьому у людини з'являється байдужість, в'ялість, загальна скованість, уповільнення темпу мислення, переключення уваги, поганий настрій, які супроводжуються погіршенням самоконтролю і можуть стати причиною виробничого травматизму.

Під впливом виробничих невдач, образи. у людини можуть розвиватися афективні стани (афект - вибух емоцій). В стані афекту людини розвиваються психогенні (емоційні) звуження об'єму свідомості, різні рухи, агресивні та руйнівні дії.

Зміни психогенного стану людини можуть бути пов'язаній вживанням лікарських та алкогольних психічно активних засобів. Сучасна медицина мас велику кількість фармацевтичних засобів, що чинять вплив на психічну діяльність та стан людини.

Розповсюджене серед населення вживання транквілізаторів (седуксен, еленіум) становить особливу проблему. Вони мають виражену заспокійливу Дію і попереджають розвиток неврозів, але можуть знизити психічну активність, уповільниш реакції, викликати апатію і сонливість. Практичний досвід свідчить про те, що вживання легких стимуляторів (чай, кава) допомагає проти сонливості і може сприяти підвищенню працездатності на деякий період.

Серйозну проблему для безпеки життєдіяльності становить пияцтво, алкоголізм. Загальновідомо, що вживання алкогольних напоїв в робочий час негативно впливає на працездатність, За даними статистики автомобільний травматизм в 40 - 60% випадків пов'язаний з вживанням алкоголю. Є дані про те, що 64% смертельних випадків на виробництві зумовлене вживанням алкоголю.

З позиції безпеки життєдіяльності особливе значення має похмілля розвиваючись в дні після вживання алкоголю, вона не тільки знижує працездатність людини, але і веде до загальмованості та зниження почуття обережності.

Тривале вживання алкоголю викликає. Фахівці, що страждають алкоголізмом, втрачають властиві їм риси точності, акуратності та обережності в роботі. Вони дуже часто допускають помилкові дії та стають непридатними для вирі, творчих завдань, до швидкої та правильної орієнтації в ненормативних виробничих ситуаціях.

Змінність психічних процесів, властивостей та станів особистості під виливом побутових та виробничих умов ставить перед керівниками виробничої діяльності завдання створення пси нічними"особливостями працюючої людини.

66. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки

Психіка -- це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси -- це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, деп-ресія, стрес).

Психічні властивості -- сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Всім живим істотам притаманна перша сигнальна система -- реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє. Саме ці рівні розвитку нервової системи і визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

Розрізняють свідомість конкретної людини і її самосвідомість. Результат першої -- це знання конкретної людини про світ, а другої -- знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так і на внутрішній світ. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості.

Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

До властивостей людини як особистості належить все те, що:

· зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси);

· виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поведінка в конфліктних ситуаціях).

Властивостей людини безліч, та всі вони характеризуються умовами появи, ступенем прояву та можливостями вимірювання. їх можна класифікувати за трьома основними ознаками:

атрибути -- це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість).

риси -- це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).

якості -- це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).

Властивості людини становлять неперервну єдність з внутрішнім і зовнішнім середовищем.

67. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості

Захисні властивості людського організму

Для забезпечення надійності та безпеки у складних ситуаціях слід виділити такі захисні властивості людського організму, як: мислення: винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, роздумливість; психомоторні здібності; увага.

Психомоторні здібності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

Види рухових реакцій:

- сенсорні реакції як реакції на зовнішній вплив, у яких реалізований зв'язок сприйняття та адекватного руху;

- сенсорна координація, що включає координацію рухів руки, обох рук та рук і ніг.

Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність. Для підвищення рівня сенсорної та рухової активності важливу роль відіграє увага.

Увага займає особливе місце серед психічних явищ. Увага - це спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності.

До основних функцій уваги належить вибір впливів, регулювання і контроль діяльності доти, доки не буде досягнута її мета. Увагу характеризують концентрація, стійкість, розподіл, переключення й обсяг.

Концентрація уваги - це стан свідомості, необхідний для того, щоб включитися в діяльність, зосередитися на завданні.

Стійкість уваги - це тривалість привертання уваги до одного й того самого об'єкта або завдання. Стійкість мимовільної уваги, що виникає без зусилля, всього 2-3 секунди, довільна увага досягається вольовим зусиллям, послабляється через 15 хв. напруженої праці.

Розподіл уваги - це здатність людини одночасно концентрувати увагу на декількох об'єктах, що дає можливість виконувати одразу декілька дій.

Переключення уваги - це зворотний бік розподілу уваги. Воно вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого. Погане переключення уваги призводить до неуважності.

Обсяг уваги - це кількість предметів або явищ, що їх людина утримує одночасно в своїй свідомості. За всіх обставин управління увагою - це передумова ефективної життєдіяльності та безпеки.

Вагомою властивістю, рисою захисту організму є мислення.

Психічна діяльність: психічні процеси, властивості і стани.

Діяльність представляє собою специфічно людську форму активності.

Психічний розвиток індивіда, формування особистості є біологічно і соціальне зумовленим процесом.

Людські задатки - це природні потенції виникнення, розвитку і функціонування психічних властивостей, процесів особистості.

Одних задатків замало для формування психічних властивостей. Як відомо - суспільні і соціальні умови також впливають на психічний розвиток індивіда завдяки історично виробленим засобам, притаманним лише людству.

Психічні стани -- особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період. Вони викликаються зовнішніми обставинами, самопочуттям цієї особистості, її індивідуальними особливостями і впливають на її поведінку і дії.

Психічним станам притаманні такі особливості.

Цілісність, рухомість і відносна стійкість. Психічні стани мінливі: мають початок, кінець, динаміку. Вони менш постійні, ніж властивості особистості, але стійкіші і вимірюються більшими одиницями часу, ніж психічні процеси.

Прямий і безпосередній взаємозв'язок із психічними процесами і властивостями особистості. У структурі психіки стани розташовуються між процесами і властивостями особистості. Вони виникають у результаті відображальної діяльності мозку. Але виникнувши один раз, стани, з одного боку, впливають на психічні процеси, з іншого -- представляють собою "будівельний матеріал" для формування властивостей особистості. Психічні стани служать фоном, який сприяє вияву особливостей особистості чи маскування їх.

Психічні властивості -- більш-менш стійкі індивідуальні психологічні особливості, що проявляються у поведінці та визначають людину як особистість, відмінну від інших людей.

Поняття властивості психіки поруч з її станом та процесами використовують для психологічного опису проявів внутрішньої душевної реальності особи.

Психічними властивостями особистості називають найбільш суттєві і стійкі індивідуально-психологічні особливості людини. До них належать спрямованість особистості, її темперамент, характер і здібності.

68. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження

Напруження визначається як психічний стан, обумовлене очікуванням несприятливих для суб'єкта подій, супроводжуваних відчуттям загального дискомфорту, тривоги, іноді страху. Але уявити собі "беземоційно" напруження, практично неможливо. На думку багатьох дослідників, основною причиною виникнення напруги є незадоволена потреба.

Стрес визначають як інтегральний відповідь організму і особистості на екстремальні дії або підвищене навантаження.

Стрес людини - звичайна реакція організму на життєві переживання. Тільки тривала, несподівана стресова ситуація негативного характеру призводить до виснаження захисних механізмів людини. Найбільш часто емоційні стреси викликають виразкову хворобу 12-палої кишки, хронічний гастрит, виразковий коліт, гіпертонію і т. д. Чи можна жити без стресів? Оскільки будь-яка життєва активність супроводжується переживаннями, цілком очевидно, що повної свободи від стресу не існує. Щоб боротися зі згубними емоціями, потрібно думати про хороше.

Розрізняють таке напруження: фізичне, сенсорне, інтелектуальне, емоційне, очікування і також напруження, викликане необхідністю часто перемикати увагу.

69. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС

Основними психотипами психічно здорових людей є:

Паранояльний психотип: ґрунтується або включає багато елементів реальності, формально правдоподібно пов'язаних із хворобливими уявленнями.

Епілептоід

Істероід: ці люди стараються, щоб будь-який їхній учинок, будь-яка робота стали об'єктом уваги для оточуючих. Якщо оцінити нікому, то і справа може почекати. У крайньому випадку, істероід може зіграти роль перед самим собою, але обов'язково зіграти, а не просто щось зробити.

Шизоїд

Гіпертім

Зміна стресових станів у людей

Зміна стресового стану відбувається відповідно до ситуації, яка постала перед людиною.

Хронічний стрес припускає наявність постійного (або такого, що існує тривалий час) значного фізичного і морального навантаження на людину, в результаті якого її нервово-психологічний чи фізіологічний стан є надзвичайно напруженим.

Гострий стрес - стан людини після події чи явища, в результаті якого вона втратила психологічну рівновагу.

Фізіологічний стрес виникає від фізичного перевантаження організму і (або) впливу на нього шкідливих факторів навколишнього середовища (зависока чи занизька температура в робочому приміщенні, сильні запахи, недостатня освітленість, підвищений рівень шуму).

70. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об'єкти техносфери та природне середовище

У загальному випадку аналіз ризику буває якісний і кількісний. Загальний аналіз ризику і здійснюють у наступній послідовності.

1. Виявлення ризику конкретних рішень або дій, а також його можливих наслідків.

2. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають рівень ризику.

3. Аналіз виявлених факторів з позицій ступеня їх впливу на рівень ризику.

4. Оцінка варіантів ризикованих рішень з наступних двох точок зору:

* визначення можливості їхньої реалізації при наявності ризику (чи можна це зробити?);

* визначення економічної доцільності їхнього прийняття при наявності ризику (що це дасть?).

5. Установка припустимого рівня ризику (якою сумою можна ризикнути і при якій імовірності втрат можна йти на ризик).

6. Аналіз окремих етапів робіт за обраним рівнем ризику.

7. Розробка заходів щодо зниження ризику.

8. Вибір найбільш прийнятних варіантів рішень.

Об'єкти техносфери та природне середовище.

Одним з елементів системи “людина - життєве середовище” є середовище життя людини тому, що торкається сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків із навколишнім середовищем. Середовище - це і простір для проживання, і дуже важливе джерело ресурсів, воно має великий вплив на духовний світ людей, на їх здоров'я і працездатність.

Техносфера - це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до росту комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Все це позитивно позначилось на умовах життя і в сукупності з іншими факторами (покращання медичного обслуговування тощо) відбилося на тривалості життя людей.

Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби у комфорті і безпеці, далеко не виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

71. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику

Ризик - це усвідомлена можливість або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимальної можливої їх кількості за конкретний період часу.

Види ризику:

Індивідуальний ризик - відповідна небезпека для окремого індивіда.

Груповий ризик - це ризик для групи людей.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що що він перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня.

Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, не зважаючи на очікуваний результат.

Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Прийнятним вважається такий рівень розвитку, який суспільство може прийняти, враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Основними завданнями Концепції є:

* реалізація сучасної і більш досконалої моделі захисту населення і територій від загроз техногенного і природного характеру;

* досягнення у державі рівня техногенної та природної безпеки, прийнятого в економічно розвинених країнах;

* забезпечення нормативних рівнів ризиків техногенних та природних надзвичайних ситуацій;

* посилення превентивного характеру загальнодержавного управління і перехід його на якісно вищий рівень.

Концепція розрахована на довгострокову перспективу і є основою для розроблення законодавчих і нормативно-правових актів, організаційних документів та конкретних програм у галузі управління техногенною та природною безпекою держави, а також інших стратегічних документів з питань державного управління.

72. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС

73. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику

Алгоритм розробки рекомендацій щодо зниження ризику.

1. Визначення вражаючих факторів небезпек та можливих кінцевих станів.

2. Побудова імовірнісної моделі об'єкту - ДП, ДВ.

3.Розрахунок імовірності небажаних подій. Генерація мінімальних перерізів (Min Cat).

4.Аналіз значимості (важливості) (Ratio Importance).

5.Аналіз чутливості (Sensitivity).

6.Визначення подій, що найбільш впливають на ризик.

7.Розробка плану модернізацій чи покращення стану об'єкту.

74. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику

Аналіз причин виходу з ладу систем і можливих помилкових дій людини сприяє підвищенню безпеки (зниженню ризику реалізації небезпеки) за рахунок упровадження захисних заходів і підвищення вимог до професійної підготовки працівників. З цією метою використовують аналіз ризику виникнення небезпек. Ключовими поняттями аналізу ризику є небезпека і ризик.

Небезпека - це явище, процес, об'єкт, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю людини безпосередньо або побічно, тобто викликати небажані наслідки. При виявленні небезпек використовують номенклатуру небезпек. На сьогоднішній день перелік реально діючих небезпек значний і нараховує більш ніж 100 видів, серед яких: аномальні параметри мікроклімату; аномальна освітленість; підвищений рівень шуму; підвищений рівень вібрації; пожежа; вибух; ураження електричним струмом; підвищений рівень електромагнітного випромінювання; механічна травма; опік; отруєння й т. ін.

Ризик - комплексна оцінка небезпеки, що в кількісному вираженні в загальному випадку визначається як добуток величини небезпеки на частоту її виникнення.

При виконанні аналізу ризику виникнення небезпек розрізняють два етапи: якісний аналіз ризику та кількісний аналіз ризику.

І етап: якісний аналіз ризику.

Мета якісного аналізу ризику - виявлення всіх можливих небезпек, визначення їхніх якісних характеристик і розробка основних заходів захисту від них.

Якісні характеристики небезпеки:1) категорія небезпеки за величиною наслідків;2) якісна оцінка частоти реалізації небезпеки. Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Типи аналізу: попередній аналіз небезпек (ПАН),системний аналіз небезпек (САН), підсистемний аналіз небезпек (ПСАН),аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО).

Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

-аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ),

-аналіз дерева помилок (АДП),

-аналіз ризику помилок (АРП),

-прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР),

аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ),

аналіз поетапного наближення (АПН),

програмний аналіз небезпек (ПрАН),

аналіз загальних причин поломки (АЗПП),

причинно-наслідковий аналіз (ПНА),

аналіз дерева подій (АДПд),

Аналіз дерева помилок (АДП) - застосовується при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Використовує дедуктивний логічний метод (тобто поступово рухається від загального до часткового), він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки.

ІІ етап - кількісний аналіз ризику

Мета кількісного аналізу ризику - вибір найбільш ефективної системи захисту від небезпеки.

Рішення про проведення кількісного аналізу тієї чи іншої небезпеки приймають на етапі якісного аналізу.

75. Статистичний метод. Метод аналогій

Існують різні методи кількісного аналізу ризику. Це такі методи, як статистичний, аналітичний, метод аналогій та ін. Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод. Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Метод оцінки фінансової стійкості орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику . Суть методу полягає у виявленні чутливості оціночних показників проекту при зміні значень вхідних величин. Метод аналогій для оцінки ризику передбачає використання даних про аналогічні проекти, які виконувалися у порівнянних умовах.

Статистичний метод

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до однієї з п'яти областей ризику (рис. 1): безризикова область, Умовні позначки: В - виторг,

Пч - чистий прибуток; ВК - власні кошти підприємства;

Вд - валовий доход; Ут - утрати

Рис. 1. Схема областей ризику

область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого граничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат.

Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у загальній величині власних коштів підприємства.

76. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей

Метод експертних оцінок

Метод експертних оцінок є, мабуть, тим єдиним методом, що, дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробничо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах дефіциту інформації. Оцінка ризику виконується на основі суб'єктивних думок експертів - фахівців у конкретній галузі діяльності.

Існують різні різновиди методу експертних оцінок, розглянемо один з них. Представлена методика дозволяє оцінити ступінь ризику ділового співробітництва підприємства зі своїми економічними контрагентами і вибрати найбільш прийнятних з них.

Оцінка ризику виконується поетапно:

ранжирування - виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжирування стосовно конкретної

зважування - визначення вагових характеристик оціночних критеріїв для кожного з можливих ділових партнерів;

комплексна оцінка -- комплексна оцінка ділових партнерів з урахуванням рангів і вагових характеристик оціночних критеріїв і прийняття рішень.

На першому етапі експерти з числа, наприклад, провідних спеціалістів і керівництва підприємства (або незалежні експерти) визначають перелік критеріїв, за якими буде вестися оцінка потенційних партнерів з погляду ризику ділового співробітництва з ними. Далі виконується ранжирування виділених критеріїв за ступенем їх важливості стосовно конкретної ринкової ситуації і специфіки підприємства.

У табл. представлено варіант ранжирування методом попарного порівняння. Залежно від типу партнера (постачальник, торговельний або збутовий посередник, споживач, інвестор тощо), набір оціночних критеріїв може мінятися, однак сама методика залишиться незмінною.

Експерти оцінюють кожний із критеріїв у таблиці за наступною шкалою: 0 - критерій у даному стовпці має перевагу перед критерієм у даному рядку; 1 - критерій у даному рядку має перевагу перед критерієм у даному стовпці. Ранг критерію визначається сумою чисел у рядку, критерії вищих рангів мають більшу суму чисел (нулів і одиниць), їм варто віддавати перевагу. Даний підхід доцільно використовувати при великій кількості оціночних критеріїв, коли їх неможливо інтуїтивно ранжирувати. У міру накопичення даних попередніх оцінок ступеня важливості виділених критеріїв отримані результати враховуються при наступних циклах аналізу. Отриманий ранжований ряд критеріїв надалі може бути використаний для оцінки ступеня ризику роботи з конкретними діловими партнерами (постачальниками, посередниками, інвесторами тощо).

77. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику

78. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків

79. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком

80. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС

Під процесами управління економічною безпекою регіону розуміється регламентована нормами права сукупність послідовних дій, реалізованих різними відомствами державного, регіонального, місцевого рівнів, спрямованих на створення правової, організаційної, економічної складових механізму забезпечення економічної безпеки регіону, а також формування умов для його ефективної реалізації.

Заходи, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану, є недопустимими і антиконституційними у звичайних умовах життєдіяльності, але їх застосування необхідне у випадках виникнення НС, коли для ліквідації загрози безпеці недостатньо звичайних правових засобів. НС вимагає застосування адекватних заходів - у протилежному випадку, держава не буде здатна забезпечити виконання покладених на неї функцій, що закріплені у Конституції.

Ефективний захист людини у надзвичайних ситуаціях досягається своєчасним і грамотним використанням заходів захисту. Заходи захисту діляться на індивідуальні (313), першої медичної допомоги (ПМД), та колективні (КЗЗ).

81. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, що спричиняється аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призводить (може призвести) до загибелі людей чи значних матеріальних втрат.

Загальними ознаками НС вважаються:

* наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов для їх життєдіяльності;

* заподіяння економічних збитків;

* істотне погіршення стану природного (або соціального) довкілля.

Рівень НС визначається фахівцями на основі аналізу трьох груп факторів: територіального поширення; розміру заподіяних (очікуваних) економічних збитків і людських втрат; класифікаційних ознак НС, що включають генезис НС (техногенні, природні, соціально-політичні, воєнні), а також масштаб НС (об'єктові, місцеві, регіональні та загальнодержавні).

Для боротьби з НС в Україні розроблена єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДС НС), головною підсистемою якої є забезпечення пожежної безпеки (СЗПБ), що має свої територіальні державні структури і, перш за все, органи і підрозділи ДПО, від якості й ефективності роботи яких залежить стан СЗПБ.

Оскільки проектування організаційних структур пов'язано, окрім іншого, із “слабоструктурованими проблемами”, їх розв'язання не обмежується застосуванням лише засобів математичного формалізму, а вимагає експертних оцінок. Разом з тим, найбільш придатним для поєднання методів формального і неформального аналізу структур управління визначається і захищається системно-цільовий підхід.

82. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні.

У разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної та гідрометеорологічної обстановки або отримання інформації (прогнозу) про можливість виникнення НС державного рівня, а також у разі раптового її виникнення вводиться режим підвищеної готовності:

керівниками міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і господарювання) - для органів управління функціональних підсистем Системи;

керівниками місцевих органів виконавчої влади, територіям яких загрожує НС, - для органів управління територіальних підсистем Системи, підпорядкованих і розміщених на цій території структурних підрозділів функціональних підсистем Системи.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переводиться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації за рішенням голови цієї Комісії.

Переведення у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації структурних підрозділів апарату МНС, аварійно-рятувальних підрозділів військ Цивільної оборони (далі - військ ЦО) та спеціалізованих формувань МНС здійснюється за рішенням Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

В окремих випадках до вирішення завдань реагування на НС державного рівня згідно із законодавством можуть залучатися частини і підрозділи Збройних Сил та інших військових формувань, які приводяться у режим підвищеної готовності.

Сили та засоби функціональних підсистем Системи для вирішення завдань реагування на НС приводяться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації рішенням керівників центральних органів виконавчої влади.

82. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом'якшення наслідків НС

Правовою основою безпеки життєдіяльності є Конституція України.

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 з останніми змінами від 02.04.2009, здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівня.

Однойменний Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

83. Загальні функції управління пов'язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем. Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та документальне забезпечення

До основних функцій управління охороною праці належать:

1 прогнозування і планування робіт;

2 організація та координація робіт;

3 облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

4 контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;

5 стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

Функція прогнозування та планування роботи з охорони праці, в основі якої лежить прогнозний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне. Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі «Охорона праці» колективного договору. Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень. Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці спрямовані (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог НПАОП, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків. Контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП забезпечує дійове управління охороною праці. Будь1яка система управління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об'єкта управління. Одержати таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Стимулювання діяльності з охорони праці спрямовано на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Управлінське рішення - це свідомий акт організуючої діяльності суб'єкта управління, пов'язаний з вибором мети дії, а також шляхів, способів та засобів її досягнення.

84. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень

В системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керівництва з сторони начальника ЦО і управління (відділу) з питань НС та ЦЗН підлеглими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання поставлених задач.

Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивільної оборони, їх постійної готовності до виконання поставлених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішенні завдань ЦО; організацію всебічного забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своєчасне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони. Управління повинно бути безперервним, твердим, гнучким і стійким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керівництва з сторони старшого начальника і органу управління з одночасним наданням ініціативи підлеглим. Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної оборони розробляється план, який узгоджується з органом управління. План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додатками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розробляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відповідності з задачами, які покладено на ці служби.

Для управління цивільною обороною створюється система пунктів управління: на рівні міністерств та інших центральних органів виконавчої влади - запасні пункти управління в позаміській зоні, які утримуються за рахунок коштів, що виділяються на утримання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; на обласному рівні та в Автономній Республіці Крим - по два запасних пункти: один в місті, де розташовано орган, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, і один в позаміській зоні. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути обладнаними засобами зв'язку і оповіщення, системами життєзабезпечення. Утримуються вони на балансі відповідного органу виконавчої влади; на інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дис-локації органу, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, в одному із сховищ суб'єкта господарювання. Для безпосереднього керівництва проведенням рятувальних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об'єктах господарської діяльності і в районах стихій-ного лиха використовуються рухомі пункти управління. Міські пункти управління призначаються для керівництва проведенням заходів по захисту населення і забезпеченням його життєдіяльності і стійкого управління суб'єктами господарювання, а також для керівництва проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Модель послідовного процесу прийняття рішення може допомогти аналізувати те, як рішення розробляються і як це слід робити. Саймон 1960 року виділив такі три стадії в послідовному процесі прийняття рішень:

1. інтелектуальна (intelligence) -- виявлення обставин (можливостей) для розроблення рішення, збирання та упорядкування інформації і знань, передбачення можливих варіантів рішень;

2.проектувальна (desing) -- виявлення, винайдення, розроблення й аналізування альтернативних напрямів дій, оцінювання очікуваних наслідків;

3.вибору (choice), тобто відбір альтернатив -- застосування повноважень для того, щоб вибрати кращий варіант з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.

85. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов'язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків

Оповіщення організовується у всіх ланках управління цивільної оборони з метою своєчасного приведення системи ЦО в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони. До рухомих радіозасобів відносяться переносні радіостанції (Р-822, Р-105М, Р-108М, Р-1-9М, Р-107, Карат, Кактус, сучасні мобільні та імпортні) і радіостанції, які встановлюються на автомобілях, інженерних і спеціальних машинах, літаках і гелікоптерах , а також які пристосовані до швидкого розгортання і транспортування любим видом транспорту (Р-110М, Р-102М2, Р-118М3, Р-140, Р-104АМ, Р-105, Р-108, Р-109 з БУМ, Р-111, Р-113, Р-123, Р-401М, Р-405, Граніт-АС та сучасні мобільні імпортні). Стаціонарні радіозасоби встановлюються для постійної роботи в спорудах і на нерухомих об'єктах (ВЯЗ-М2, Р-641Д, Р-642БД, Р-644БД, Р-654Б, Р-831, Р-822, РСО-30, РСО-5, Граніт-ЦС та сучасні нового покоління). Основні типи радіоприймачів: Р-311, Р-326, Р-250М, Р-310М, Р-254-2М, Р-155П.

Провідний зв'язок в системі цивільної оборони здійснюється по загальнодержавній системі зв'язку, а також з допомогою засобів зв'язку штабів, сил ЦО та суб'єктів господарювання (апаратура ВЧ телефонування - П-309-1, П-309-2, П-310М, П-304 та інші; апаратура тонального телеграфування - П-318, П-318А, П-318Г, П318Б, П-318Д, П-314М, П-317 та інші; телефонні комутатори П-193М, П-194М, П-198М та інші; телефонні і телеграфні апарати та польові кабелі зв'язку) та використання сучасних відомчих засобів. Радіорелейні засоби розділяються на рухомі і стаціонарні. Вони дозволяють забезпечити високоякісну дуплексну багатоканальний телефонний і телеграфний зв'язок, який мало залежить від часу року, діб і атмосферних завад. В системах оповіщення цивільної оборони використовуються електросирени типів “С-40” і “С-28” та спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413. Електросирена “С-40” забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення електросирени над поверхнею землі. Електросирена “С-28” встановлюються в шумних цехах промислових підприємств. Апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ) призначена для створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в містах, населених пунктах і на об'єктах господарської діяльності. Апаратура забезпечує централізоване включення електросирен, примусове дистанційне переключення програм радіотрансляційних вузлів для передачі сигналів оповіщення і інформації для населення, циркулярне оповіщення посадових осіб на квартирні і службові телефони. Апаратура П-160 в комплекті з іншою апаратурою призначена для створення автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони обласної ланки. Вона забезпечує передачу і прийом п'яти сигналів оповіщення, речової інформації і одного перевірочного сигналу, а також управління місцевими системами оповіщення (міст, районів). Час проходження сигналу з отриманням підтвердження про його прийом в одній ланці не перевищує 3 с. Апаратура П-157 разом з іншою апаратурою оповіщення (П-160, Р-413) призначена для загальнодержавної і обласних автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони. Апаратура забезпечує дистанційне управління іншою апаратурою оповіщення (П-160, а в окремих ланках і 5Ф88), а також автоматичний контроль за проходженням сигналів оповіщення.

Апаратура Р-413 призначена для створення загальнодержавної системи централізованого оповіщення цивільної оборони. Апаратура забезпечує передачу з пунктів управління цивільної оборони через радіомовні станції держави сигналів оповіщення, а також приймання і відображення сигналів, які передаються. Апаратура розрахована на прийом і відображення до 20 сигналів оповіщення. Передача виконується спеціальним кодом без переривання програми мовлення. Час на доведення одного сигналу складає від 15 до 30 секунд. Комплекс засобів багато канального голосового оповіщення по телефонним каналам зв'язку “ГОРІХ-О” призначається для передачі голосових повідомлень по телефонним лініям в автоматичному режимі. Він забезпечує: 1. доведення голосових повідомлень абонентам в автоматичному режимі одночасно по 4 каналам зв'язку; можливість підтвердження абонентом отримання повідомлення; 2.відображення, документування і архівацію результатів оповіщення; створення і модифікацію бази даних до 1000 обслуговуваних абонентів; 3.створення, редагування і оперативний контроль бібліотеки голосових файлів; 4.формування протоколу роботи і оповіщення абонентів по телефонним каналам зв'язку. Обладнання для захисту телефонного зв'язку складається: 1. Телефонна приставка “ГОРІХ-2” 2.Телефонна приставка “ГОРІХ-2М” 3.Захищений телефон “Маєстро-К” 4.Телефонна приставка “ГОРІХ-4М7” %.Апарат захисту факсимільного зв'язку “ГОРІХ-4110” 6.Портативний скремблер “Горішок”

86. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій

Одним із основних завдань ЦО, які визначені Законом України "Про Цивільну оборону України" є підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС. Для вирішення цього, завдання існує система підготовки різних категорій населення. Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01. 2005 р. № 15. Цей порядок спрямовано на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці. Про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій сказано в наказі МНС 2007 3 557 п. 4.5.1.

Усі наймані працівники (далі - персонал) при прийнятті на роботу і за місцем роботи для набуття практичних навиків попередження аварій і ліквідації їх наслідків повинні проходити навчання діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій, про що у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань техногенної безпеки робляться відповідні записи (додаток 3).

Існує декілька програм підготовки населення до дій у НС:

1) Типова програма спеціальної підготовки працівників підприємств, установ, організацій, які входять до складу позаштатних органів управління, спеціалізованих служб та формувань цивільного захисту. Ця програма призначена для підготовки особового складу позаштатних органів управління, спеціалізованих служб та формувань цивільного захисту підприємств, установ, організацій до дій в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу (далі - органи управління, служби, формування), який не проходить курсового навчання у мережі курсів навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту, але отримує базові знання за програмою загальної підготовки при навчанні на виробництві. Основною метою навчання за програмою спеціальної підготовки є опанування додатковими знаннями і практичними методами роботи у складі органів управління, служб, формувань з виконання завдань за призначенням, організації управління, здійснення всіх видів забезпечення під час підготовки та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф.;

...