Безпека життєдіяльності

2) Типова програма додаткової підготовки з питань техногенної безпеки працівників потенційно небезпечних об`єктів та інших об'єктів, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Ця програма призначена для додаткової підготовки працівників потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки у складі об'єктових аварійно-рятувальних служб з врахуванням особливостей техногенних небезпек цих об'єктів. Програма має за мету - поглиблення та розширення знань стосовно нормативних актів з питань техногенної безпеки, джерел небезпеки (споруда, обладнання, технологічний процес тощо), що за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС на потенційно-небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки та небезпечних речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.;

3) Типова програма загальної підготовки працівників підприємств, установ, організацій -Метою цієї програми є вивчення усім персоналом підприємств, установ, організацій основних способів захисту населення від НС, оволодіння відомостями необхідними для виконання правил поведінки і дій в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій, передбачених об'єктовими планами цивільного захисту (реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій), сприяння проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій, а також набуття практичних вмінь щодо надання першої допомоги потерпілим та використання засобів індивідуального і колективного захисту;

4) Типова програма прискореної підготовки населення до дій в особливий період - мета програми: у стислі терміни підготувати працівників підприємств, установ та організацій до практичних дій в умовах надзвичайних ситуацій особливого періоду на базі раніше придбаних ними знань і навичок при навчанні у системі цивільного захисту. Відповідальність за організацію і якість проведення навчання несуть керівники об'єктів, а заняття проводяться по структурних підрозділах їх безпосередніми начальниками - керівниками навчальних груп. Існують такі системи інструктажів, за якими здійснюється підготовка населення до дій у НС:

1 вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

2. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником.

3. Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників;

4. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при ліквідації аварії або стихійного лиха;

87. Система інструктажів. Програми підготовки населення до дій у НС

88. Спеціальні об'єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту

Спеціальні об'єктові навчання і тренування проводяться з метою:

- досягнення злагодженості в роботі керівного складу формувань, робітників, службовців та об'єкта в цілому при виконанні заходів по запобіганню і реагуванню на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, відновленню життєдіяльності об'єкта та ведення заходів цивільної оборони;

- всебічної і якісної підготовки об'єктів до вирішення завдань ЦО в умовах надзвичайних ситуацій;

- підвищенні готовності органів управління, формувань, робітників, службовців, які не входять в склад формувань, а також населення;

- вміння виконувати прийоми і способи захисту від сучасних засобів ураження та наслідків НС;

- перевірки надійності та ефективності організації захисту осіб, які роблять на об'єктах та інших груп населення від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;

- визначення рівня готовності об'єктів до виконання завдань ЦО в умовах складної обстановки;

- перевірки надійності систем управління, зв'язку та оповіщення ЦО на об'єктах;

Відповідно до мети, перед учасниками комплексного об'єктового навчання ставляться наступні основні завдання:

Керівний склад органів управління:

- вдосконалення методів узагальнення і аналізу даних про обстановку.

- розробка обґрунтованих пропозицій для прийняття рішень.

- своєчасне доведення завдань до виконавців та здійснення контролю за їх виконанням.

- вивчення прийомів і способів проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, підвищення ефективності застосування формувань і техніки, а також перевірка нових теоретичних поглядів і положень щодо організації дій сил при ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.

Командно-начальницький та особовий склад невоєнізованих формувань:

- перевірка реальності планів щодо приведення до готовності до дій невоєнізованих формувань.

- залагодження формувань для самостійного виконання завдань за призначенням, а також проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах надзвичайних ситуацій при взаємодії з іншими силами, що залучаються для виконання відповідних робіт.

- вдосконалення організаційно-штатної структури формувань, освоєння принципів застосування техніки та використання приладів при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Працівники підприємств, установ і організацій:

- відпрацювання за обсягом та змістом Програми навчання працівників щодо поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях.

- тренування в діях за сигналами, повідомленнями ( інформаціями про надзвичайні ситуації), участь у проведенні комплексу робіт по зменшенню їх наслідків та евакуаційних, протипожежних і медико-санітарних заходів.

89. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС об'єкту господарювання

Загальновідомо, що атрибутом могутності держави є самодостатня система національної безпеки. Слід відразу ж зазначити, що дана система включає найбільш важливі складові: 1) безпека людини і громадянина; 2) безпека соціуму; а також 3) безпека держави. Саме цей триєдиний організм утворює національну безпеку в сучасному її розумінні.

У зв'язку з цим, актуалізується необхідність у формуванні системи безпеки та захисту в НС, на яких можуть бути покладені наступні функції:

-виявлення і попередження дій джерел небезпеки, які загрожують національній безпеці;

-залучення широких верств населення в процес забезпечення національної безпеки;

-формування ідеології безпеки та на її основі забезпечення громадської злагоди, розвитку громадської самосвідомості, патріотизму;

-здійснення громадського контролю як за діяльністю недержавного, так і державного забезпечення національної безпеки.

Основне призначення систем безпеки вбачається в тому, щоб якомога надійніше захищати особистість, суспільство і державу від можливих небезпек, ризиків, викликів та загроз, сприяти формуванню і утвердженню національної ідеї та

Під системою національної безпеки слід розуміти багато потреб, інтересів та цінностей особи, суспільства і держави, небезпек і загроз, внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних, природних, техногенних і антропогенних чинників, котрі впливають на стан національної безпеки, умови їх генезису, еволюції та балансу, державних і недержавних установ, об'єднаних цілями і завданнями відносно просування забезпечених недоторканістю потреб нації, національних інтересів і цінностей, котрі взаємодіють одного з іншим та здійснюють відповідну в межах законодавства України.

90. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС, правил поведінки та способів дій в цих умовах

Оповіщення населення при надзвичайній ситуації - інформування населення про небезпеки, що виникають при веденні військових дій або внаслідок цих дій, одна з основних завдань в галузі цивільної оборони.

Основними завданнями, покладеними на систему оповіщення, є:

- Забезпечення своєчасного доведення до органів управління, сил ЦО НС та населення розпоряджень про проведення заходів ДО;

- Забезпечення своєчасного доведення до органів управління, сил ЦО НС та населення сигналів та інформації про всі види небезпеки.

Для оповіщення використовуються різні способи оповіщення. В останні роки проводиться велика робота з використання автоматизованого способу оповіщення і зв'язку.

В якості оповіщення органів управління, сил ЦО НС та населення здійснюється:

- Стійці циркулярного виклику (одночасний виклик і передача абонентам телефонних станцій повідомлення, записаного на магнітний носій);

- Електричні сирени;

- Радіотрансляційні вузли (подача програм мовлення на вуличні та квартирні гучномовці, абонентські точки по проводах);

- Радіомовні станції і телецентри;

- Допоміжні засоби (сирени ручного приводу, електромегафоном, рухливі звукопідсилювальні станції).

На ряді об'єктів економіки (насамперед на небезпечних виробничих об'єктах і ін.) створюються локальні системи оповіщення. У населених пунктах, регіонах створюється централізована система оповіщення. Крім того, створюються локальні системи оповіщення населення, що проживає поблизу потенційно небезпечних об'єктів (атомних станцій, хімічно небезпечних об'єктів тощо).

Основним способом своєчасного і надійного оповіщення працюючого персоналу підприємств (організацій, установ), населення при надзвичайних ситуаціях (НС) мирного і воєнного часу є передача мовної інформації з використанням мереж проводового, радіо-і телевізійного мовлення.

Для залучення уваги працюючого персоналу підприємств (організацій, установ), населення перед передачею мовної інформації включаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що буде означати подачу попереджувального сигналу «Увага всім!», За яким населення зобов'язане включити радіо, радіотрансляційні і телевізійні приймачі для прослуховування екстрених повідомлень.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій воєнного часу органи управління ГОЧС повинні негайно довести до населення наступні сигнали і розпорядження:

-Про загрозу нападу противника;

- Про збройну небезпеки;

-Про радіоактивне, хімічне та бактеріологічне зараження;

- Про приведення у готовність системи ГО;

-Про початок евакуації.

91. Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення НС

На сучасному етапі основною метою державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є забезпечення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства і держави в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику. У разі виникнення надзвичайної ситуації можуть проводитися такі заходи:

- Оповіщення населення про небезпеку, його інформуванні про порядок дій у сформованих надзвичайних умовах;

- Евакуацію і розосередження;

- Інженерний захист населення і територій;

- Радіаційну і хімічний захист;

- Медичний захист;

- Забезпечення пожежної безпеки;

- Підготовку населення в області ГО і захисту від НС та інші.

Притому, для безпосереднього захисту постраждалих від вражаючих факторів аварій, катастроф і стихійних лих проводяться аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зоні НС. Заходи з підготовки до захисту проводяться завчасно з урахуванням можливих небезпек і загроз. Вони плануються і здійснюються диференційовано, з урахуванням особливостей розселення людей, природно-кліматичних та інших місцевих умов.

Також, однією з головних особливостей оперативного управління щодо захисту населення від надзвичайних ситуацій є його своєчасне оповіщення та інформування про виникнення або загрозу виникнення будь-якої небезпеки.

92. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в НС

До системи повсякденного управління об'єкта входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації диспетчерські служби державних підприємств, установ та організацій (постанова КМ України «Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС»,ст.14).

Оповіщення та зв'язку створюється на базі вузла зв'язку або диспетчерської служби ОГД для:

- оповіщення керівництва, робітників та службовців і населення, яке проживає в зоні ураження хімічно-небезпечними речовинами про загрозу стихійного лиха, катастроф, аварій і про загрозу нападу ворога;

- організації зв'язку і підтримання його в стані постійної готовності з органами управління і силами ЦО;

Охорони громадського порядку - на базі підрозділів відомчої охорони для:

- забезпечення надійної охорони ОГД, громадського порядку при аваріях, катастрофах, стихійного лиха, проведенні рятувальних робіт, евакозаходів.

Медичні - на базі медичних пунктів, санітарних частин, поліклінік для:

- забезпечення постійної готовності медичних формувань;

- організації і проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів;

- надання медичної допомоги потерпілим та евакуації у їх лікувальні установи;

- здійснення заходів санітарної обробки уражених;

- медичного забезпечення робітників та службовців, а також членів їх сімей в місцях евакуації.

Технічні - на базі об'єктових, авторемонтних майстерень для:

- проведення робіт по ремонту автотракторної техніки;

-проведення робіт по знезараженню транспорту.

Інженерні - на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельного цеху для:

- розробки розрахунків сховищ для робітників, службовців та членів їх сімей;

- забезпечення готовності сховищ та контролю правильності їх експлуатації;

- організації будівництва сховищ простого типу;

- забезпечення своєчасного заповнення сховищ по сигналах ЦО:

- участі у рятувальних роботах при завалах сховищ.

Комунально-технічні - на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка для:

- розроблення і здійснення попереджувальних заходів ,що підвищують стійкість основних споруд, спеціальних інженерних мереж та комунікацій в НС;

- проведення робіт по локалізації та ліквідації аварій на мережах та комунікаціях об'єкту;

- розбирання завалів і порятунку людей.

Матеріального забезпечення - на базі відділу матеріально-технічного забезпечення об'єкта для:

- розроблення плану матеріального і технічного забезпечення заходів ЦО;

- повного та своєчасного забезпечення формувань всіма засобами оснащення;

- організації ремонту техніки і різного майна і доставки його до дільниць робіт;

- зберігання та обліку матеріально-технічних ресурсів.

Транспортного забезпечення - на базі транспортних відділів, цехів, гаражів об'єкта для:

- розробки і здійснення заходів по забезпеченню перевезень, пов'язаних з евакуацією робітників і службовців та доставкою їх до місць роботи;

- доставки сил і засобів до осередків ураження.

Протипожежна служба - на базі відомчої або добровільної пожежної команди для:

- розробки і здійснення протипожежних попереджувальних заходів;

- профілактики локалізації і гасіння пожеж;

- навчання робітників та службовців навиків застосування засобів пожежогасіння, локалізації та ліквідації осередків ураження;

- підтримки протипожежної безпеки.

Захисту сільськогосподарських тварин і рослин - на базі зоотехнічного та агрономічного відділу (відділення) для:

- розробки і здійснення попереджувальних заходів по захисту сільськогосподарських тварин та рослин від інфекційного зараження;

- проведення бактеріологічної розвідки та індикації бактеріологічних засобів при введенні карантинного режиму або обсервації;

- проведення профілактичних, лікувальних і ветеринарно-санітарних робіт по попередженню або зниженню можливих збитків тваринництві та рослинництві в НС мирного та воєнного часу.

Енергетики - на базі відділів цехів енергопостачання для:

- забезпечення постачання електроенергією об'єктів і транспорту;

- ліквідації аварій на електромережах;

- забезпечення режимів затемнення.

Торгівлі і харчування - на базі відомчих магазинів, їдалень, промтоварних та продовольчих баз для:

- забезпечення продовольством, предметами першої необхідності особового складу формувань при проведенні РіІНР;

- розгортання, утримання та забезпечення діяльності роботи тимчасових пунктів проживання і харчування постраждалих громадян.

В залежності від специфіки виробництва на ОГД можуть бути утворені і інші служби ЦО.

Начальниками служб ЦО призначаються керівники установ, відділів, лабораторій на базі яких розгортається служба.

На невеликих об'єктах служби ЦО не створюються, а їх функції виконують відділи даного об'єкту.

93. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації НС. Сили і засоби постійної готовності

Начальником ЦО об'єкту є його керівник. Він несе повну відповідальність за забезпечення захисту виробничого персоналу та населення, постійну готовність органів управління, сил і засобів, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним посадовим особам відомств, у віданні яких знаходиться об'єкт, а в оперативному відношенні - у начальнику ЦО за місцем розташування об'єкта.

Спеціально призначена особа з питань НС підпорядковується Начальнику ЦО і є його заступником з питань ЦО та цивільного захисту населення, він є основним організатором і координатором роботи з питань цивільного захисту населення і території, цивільної оборони і відповідає за розробку і своєчасне корегування плану реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації, а також за координацію робіт з планування у всіх підрозділах об'єкта, заходів цивільного захисту населення і територій, за забезпечення готовності невоєнізованих формувань ЦО до дій за призначенням, організацію злагодженої роботи комісії з НС, евакуаційної і інших комісій, підготовку та перепідготовку керівного, командно-начальницького складу, особового складу формувань, робітників та службовців, що не входять у формування.

До системи повсякденного управління об'єкта входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації диспетчерські служби державних підприємств, установ та організацій (постанова КМ України “Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони.

Війська цивільної оборони виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про правовий режим надзвичайного стану" , "Про Збройні Сили України".

94. Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків НС

Рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться з метою:

- порятунку людей та надання допомоги ураженим;

- локалізації аварій та усунення пошкоджень;

- створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт;

При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов як своєчасне утворення угруповань сил, що залучаються для проведення РіНР, своєчасне ведення розвідки, швидкий рух і введення сил в осередок ураження, безперервне проведення РіНР до їх повного завершення; тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР, всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

- розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

- локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

- пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень і завалів;

- розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд і рятування людей, які там знаходяться;

- подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

- надання першої долі карської допомоги уражених та евакуація їх до лікарських установ;

- виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

- санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

- прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

- локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

- укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенні рятувальних робіт.

Радіорелейні засоби поділяються на рухомі і стаціонарні. Вони дозволяють забезпечити високоякісний дуплексний багатоканальний телефонний і телеграфний Радіорелейні засоби поділяються на рухомі і стаціонарні. Вони дозволяють забезпечити високоякісний дуплексний багатоканальний

Електросирена "С-40" забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення електросирени над поверхнею землі. Вони встановлюються на найвищих будинках на рівні не менше як 2,5 м від верхньої точки даху в стороні від димових і вентиляційних труб, а також джерел сильних і постійних шумів.

Для оперативного реагування на виникаючі надзвичайні ситуації Керуванню швидкого реагування необхідні були мобільні технічні засоби, що дозволяють у мінімально короткий термін прибути на місце події, оцінити ситуацію і негайно передати документовану інформацію в кризовий центр (КЦ) МИС для оперативного ухвалення рішення про локалізацію виникаючої надзвичайної ситуації. Було прийняте рішення про створення оперативного мобільного пункту управління (МПУ) для групи швидкого реагування на базі автомобіля (рис. 5.1) та мобільного комплексу апаратно-програмних пристроїв (КАПП).

У системах оповіщення цивільної оборони використовуються стаціонарні електросирени багатоцільового призначення з радіусом озвучення 3-5 км, електросирени типів "С-40", "С-28" та інші, а також спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, ГТ-157, Р-413.



95. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву

Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також за контрактом.

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони.

Війська цивільної оборони виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про правовий режим надзвичайного стану" , "Про Збройні Сили України".

Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру визначаються Президентом України відповідно до Конституції України, законів України "Про правовий режим надзвичайного стану" та "Про Збройні Сили України". Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціалізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

96. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні НС

Взаємодія органів управління і сил, що залучаються до попередження або ліквідації НС державного рівня, організовується на державному рівні Урядової комісії, через міжвідомчий оперативний штаб:

з керівником ліквідації НС та його органом управління - регіональною оперативною групою або оперативною групою реагування на НС відповідного міністерства, підприємства, установи, організації;

з комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій регіональних органів виконавчої влади (незалежно від форми власності і господарювання);

з оперативними групами реагування на НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і підпорядкування), що залучаються до ліквідації НС;

на регіональному рівні регіональної оперативної групи (оперативна група реагування на НС міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (незалежно від форм власності і господарювання):

· з оперативними групами центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади, що залучаються до ліквідації НС і знаходяться у зоні НС;

· з комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій суміжних і взаємодіючих регіонів;

· з органами управління функціональних підсистем системи регіонального рівня, регіональними структурами та органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форм власності і господарювання), що залучаються до ліквідації НС.

Для забезпечення взаємодії орган управління підсистемою Системи зобов'язаний:

- визначити взаємодіючі органи управління і сили;

- організувати надійний зв'язок взаємодії та обмін оперативними групами (представниками);

- забезпечити взаємний обмін інформацією про обстановку, що склалася, і подальші дії;

- визначити порядок всебічного забезпечення спільних заходів та взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами;

- розробити план взаємодії;

- довести до підлеглих і взаємодіючих органів управління і сил вказівки щодо порядку оповіщення, управління, зв'язку та обміну інформацією;

- установити відповідальність керівників підпорядкованих структурних підрозділів за організацію взаємодії у процесі вирішення ними конкретних завдань;

- вжити усіх можливих заходів для підтримання безперервної взаємодії з підпорядкованими і взаємодіючими органами управління і силами, негайно відновлювати взаємодію у разі її втрати.

У разі значних, не передбачених Планом, змін обстановки і необхідності виконання нових завдань порядок взаємодії уточнюється або визначається знову.

97. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичних осередків і наступну їх ліквідацію.

Мета карантину - повна ізоляція осередку ураження і ліквідація в ньому інфекційних захворювань, що виникли. Карантин може оголошуватися з метою попередження інфекційних захворювань, коли збудник не встановлений, але маються характерні ознаки захворювання.

При оголошенні карантину проводяться наступні заходи:

1. На зовнішніх межах зони карантину встановлюється охорона, організовується комендантська служба і патрулювання.

2. В населених пунктах і на в охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів тощо.

3. Із районів карантину вихід людей, вивіз тварин та майна забороняється. Виїзд на заражену територію дозволяється начальниками цивільної оборони лише спеціальним формуванням і видам транспорту.

4. Транзитний проїзд транспорту через осередки ураження забороняється (винятком може бути лише залізничний транспорт).

5. Об'єкти господарської діяльності, що продовжують свою діяльність, переходять на особливий режим роботи, із суворим дотриманням протиепідемічних вимог. Робітники зміни розподіляються на окремі групи (якомога меншими за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організовується за групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. Припиняється робота всіх навчальних .закладів, видовищних закладів, ринків і базарів.

6. Населення в зоні карантину розподіляється на дрібні групи (так звана дрібна карантинізація); йому не дозволяється без крайньої потреби виходити із своїх будинків або квартир. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами. При необхідності виконання термінових робіт поза будівлею люди повинні бути обов'язково у засобах індивідуального захисту.

7. Робота магазинів, майстерень, побутових установ може бути відновлена лише після встановлення виду застосованих збудників, виявлення епідеміологічної ситуації у тому випадку, коли не потребується строгих режимних заходів одразу ж після закінчення дезинфекції зовнішнього середовища і санітарної обробки населення.

Обсервація - режимні і обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду і проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих з зоною карантину адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації. поширення інфекційних захворювань.

Мета її - попередження розповсюдження інфекційних захворювань. Для цього здійснюються, власне, ті ж лікувально-профілактичні заходи, що і при карантині, але за умов обсервації ізоляційно-обмежувальні заходи є менш суворими. Зокрема, вихід населення із зараженої зони не забороняється, а обмежується і допускаються за умови обов'язкового проведення профілактичних заходів. У меншій мірі обмежується спілкування населення всередині осередку.

98. Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття і засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини і фуражу

Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66, ДДП.

Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375

Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття людей і дезинфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах.

Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки.

Пропускна здібність СОП, що має 10 душових сіток, 1600 чол. за добу при роботі 20 годин в добу. На одного чоловіка витрачається 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до температури 38-40 °C.

При частковій дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).

Повна дезинфекція виконується тими же способами, що і дегазація, але тільки з використанням активних розчинів для дегазації і дезинфекції. Якщо можливо, то доцільно провадити відразу повну, а не часткову дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію техніки і транспорту.

Засоби знезаражування техніки і транспорту: авторозливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.

Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і дезинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, а також для перекачування рідин з одної тари в іншу. АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131.

Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прибор, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.

Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовуватися для дезактивації, дегазації і дезинфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу.

Дезинфекція одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішкою, кип'ятінням, замочуванням в розчинах для дезинфекції (або протиранням ними), стиркою.

Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев'яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об'ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об'ємом води.

Для дезинфекції техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).

Водні розчини миючих засобів в відношенні до хвороботворних мікробів володіють слабкою дією і використовуються тільки для пониження засівання мікробами поверхонь і нейтралізації токсинів.

99. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини

Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев'яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об'ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об'ємом води.

Для дезинфекції техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).

Водні розчини миючих засобів в відношенні до хвороботворних мікробів володіють слабкою дією і використовуються тільки для пониження засівання мікробами поверхонь і нейтралізації токсинів.

Для дезинфекції техніки, що заражена вегетативними формами мікробів, використовується 3-5 %-й розчин формальдегіду, 1 %-а суспензія ДТС ГК, 2 %-й розчин монохлораміну.

Для дезинфекції, що заражена споровими формами мікробів, найбільш ефективним є 17-20 %-ий водяний розчин формальдегіду (формаліну), що тримає 10 % за масою моно хлораміну Б. З початку готується 20 %бий водяний розчин моно хлораміну (20 кг моно хлораміну на 80 л води); суміш ретельно перемішується до повного розчинення моно хлораміну. Потім перемішуються рівні об'єми отриманого розчину і формаліну.

Формальдегід -безкольоровий задушливий газ, що розчиняється в воді. На забезпечені знаходиться 35-40 %-й водяний розчин формальдегіду, який називається формаліном. Зберігається і перевозиться в залізних бочках або в спеціальних бутлях, які вставляються в плетені корзини.

Фенол - тверда речовина рожево - коричневого кольору, добре розчинюється в воді. В практиці частіше використовується покрашена в рожевий колір рідка карболова кислота, що складається з 90 % фенолу і 10 % води.

Крезол масляниста темно-бура рідина, слабко розчиняється в воді, добре розчиняється в кислотах і лугах; використовується в виді 3-5 %-их гарячих мильних крезолових розчинах.

Лізол розчин крезолів в рідкому (калійному) милі і являє собою червону-буру маслянисту рідину, що добре розчинюється в воді; для дезинфекції озброєння і техніки використовується у виді 3-5 %-их водяних розчинів.

Нафтазол - суміш 65 % нафтенового милу і 35 % крезолу, що володіє дією при дезинфекції і митті, в виді 5-10 %-их водяних розчинів використовується для тих же цілей що і лізол.

Размещено на Allbest.ru

...