Безпека життєдіяльності як категорія
Ідентифікація, номенклатура, таксономія, та квантифікація небезпек. Норми радіаційної безпеки населення. Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин. Гострі отруєння, утоплення, перша медична допомога. Техногенний, екологічний, економічний ризики.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.03.2015 |
| Размер файла | 1,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Ш соматичні ураження (гостра та хронічна променева хвороба, локальні променеві ураження (опіки, катаракта та ін.));
Ш сомато-стохастичні ураження (скорочення тривалості життя, онкогенез, тератогенний вплив);
Ш генетичні ураження (домінантні або рецесивні генні мутації, хромосомні та хроматидні аберації).
До умов, що визначають ступінь променевого ураження, відносять такі характеристики радіонуклідів:
Ш вид іонізуючого випромінювання та радіаційної дії;
Ш величина поглинутої доз;
Ш розподіл поглинутої енергії випромінювання у часі та в організмі;
Ш радіочутливість різних органів і систем, радіотоксичність ізотопів тощо.
Протирадіаційний захист - це комплекс законодавчих, організаційних, санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці персоналу під час роботи з радіонкулідами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.
Основні принципи протирадіаційного захисту - це:
Ё гігієнічне нормування;
Ё проведення попереджувального та поточного санітарного нагляду;
Ё виробниче навчання, санітарна освіта;
Ё організація радіаційного та медичного контролю.
Методами протирадіаційного захисту є:
Ш захист кількістю;
Ш захист відстанню, часом, за допомогою екранування;
Ш хімічні методи захисту (використання радіопротекторів та радіоінгібіторів);
Ш захист культурою праці (дотримування правил техніки безпеки, особиста гігієна тощо).
Радіаційний контроль - це один з основних принципів протирадіаційного захисту, метою якого є контроль за дотримуванням норм радіаційної безпеки, вимог санітарних правил роботи з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, надання інформації про опромінення персоналу.
Норми радіаційної безпеки населення
Ґрунтуючись на рекомендаціях Міжнародної комісії з радіаційного захисту, Міністерством охорони здоров'я України та Національним Комітетом із ядерного захисту населення України розроблені й уведені в дію з 01.01.98 р. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Головними принципами радіаційної безпеки, які покладені за основу НРБУ-97, є:
Принцип виправданості - будь-яка практична діяльність, котра супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не дає більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно зі шкодою, якої вона завдає.
Принцип оптимізації - рівні індивідуальних доз і (або) кількість опромінених осіб повинні бути настільки низькими, наскільки цього можливо досягнути з урахуванням соціальних та економічних чинників.
Нормами радіаційної безпеки визначені три категорії осіб, що зазнають опромінення:
Ё Особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань (категорія А) - ліміт ефективної долі за рік - 20 мЗв/рік (2 Бер)',
Ё Особи, які постійно не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках можуть отримувати додаткове опромінення (категорії Б) - ліміт ефективної дози за рік -2мЗв/рік(0,2Бер);
Ё Все населення (категорії В) - ліміт ефективної дози за рік - 1 мЗв/рік (0,1 Бер);
Ё Річна ефективна доза, яку людина може отримати при проведенні профілактичного рентгенологічного обстеження, не повинна перевищувати 1 мЗв;
Забрудненою вважається територія, перебування на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер (1 мЗв) за рік, що перевищує природний доаварійний фон.
Забруднені території розподіляються на зони:
Ё зона відчуження - тридцяти кілометрова зона, із якої була проведена евакуація населення у 1986 р.;
Ё зона безумовного (обов'язкового) відселення, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер на рік;
Ё зона гарантованого добровільного відселення, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер на рік;
Ё зона посиленого радіологічного контролю, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,1 бер на рік. Одночасно щільність зараження ґрунту ізотопами цезію, стронцію та плутону вдвічі менша, ніж у зоні гарантованого відселення.
Завдання до практичного заняття
1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно-практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.
2. Робота № 1 (А). Вимірювання природного радіаційного фону за допомогою дозиметрів - радіометрів «Терра», «Прип'ять», ДП-5А (Б):
2.1.Виміряти природний радіаційний фон за допомогою дозиметрів «Терра», «Прип'ять», ДП-5А (Б).
2.2.Обчислити сумарну дозу опромінення, отриману за рік.
3. Оформити результати вимірювань та обчислень у вигляді таблиці (табл. 3.1), порівняти одержані результати, знайти середнє значення і сформулювати висновки щодо проведених досліджень.
Таблиця 3.1
Результати дослідної роботи
|
№ показів дозиметра |
Результати вимірювань, мкЗв/год |
|||
|
Дозиметр |
||||
|
«Терра» |
«ДП - 5 (А,Б) |
«Прип'ять» |
||
|
1 |
||||
|
2 |
||||
|
3 |
||||
|
4 |
||||
|
5 |
||||
|
Середнє значення |
||||
|
За рік |
ІІ. Хімічна безпека
Основні поняття, терміни та визначення теми
Шкідливі речовини - це такі, які при контакті з організмом людини можуть викликати погіршення самопочуття, функціональні зміни, що виходять за межі прийнятих норм, і навіть професійні захворювання.
ГДК ( гранично допустима концентрація ) шкідливої речовини - це така її кількість у природному середовищі, при якій не знижується працездатність та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
ГДВ - гранично допустимі викиди
ГДЕН - гранично допустимі екологічні навантаження
МДР - максимально допустимий рівень
ТПВ - тимчасово погоджені викиди
ОБРВ - орієнтовно безпечні рівні впливу забруднювальних речовин у різних середовищах.
Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) - це хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.
Характеристика хімічних речовин
На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об'єктів мешкають 22 млн. чоловік.
У світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин; 90% з них - це органічні сполуки, більшість яких токсичні.
За характером впливу на організм людини хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) поділяються на:
Ё загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму або впливають на окремі системи людського організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
Ё подразнювальні, що викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірководень, озон);
Ё сенсибілізувальні, які діють як алергени (альдегіди, розчинники й лаки на основі нітросполук);
Ё канцерогенні, що викликають ракові захворювання (аміносполуки, азбест, нікель, хром);
Ё мутагенні, які впливають на генетичному рівні та викликають зміни спадкової інформації (свинець, формальдегід, бензол, марганець, нікотин, радіоактивні речовини тощо).
До групи СДОР відносить тільки ті, що заражають повітря в небезпечних концентраціях, здатних викликати масові ураження людей, тварин і рослин.
Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму тощо.
Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників:
За токсичної дії на організм і клінічному прояву:
Ё задушливої дії: хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген;
Ё загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид;
Ё задушливої та загальноотруйної дії: сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид та ін.;
Ё нейротропні отрути, тобто нервово-паралізуючої дії, що порушують функції нервової системи: ФОР - зарин, зоман, V-гази, хлорофос, фосфорорганічні інсектициди (ФОІ) і ін.;
Ё задушливої і нейротропної дії: аміак;
Ё метаболічні отрути: етиленоксид, метилхлорид;
Ё отрути, що порушують обмін речовин і структуру клітини: діоксин.
За фізичними властивостями:
Ё тверді леткі речовини: солі синильної кислоти, гранозан, етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорид, меркуран;
Ё рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском: у підгрупі А - аміак, окис вуглецю; у підгрупі Б -- хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил;
Ё рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску: у підгрупі А - нітро- й аміносполуки ароматичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б - нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин;
Ё димучі кислоти: сірчана, азотна, соляна, плавикова, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.
Основні характеристики найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин
Хлор - зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.
1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів.
Поріг сприйняття - 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору);
Вражаюча концентрація - 0,01 мг/л;
Смертельна токсодоза - 0,1-0,2 мг/л;
Смерть може наступити від декількох вдихів протягом однієї хвилини від ураження дихального і серцево-судинного центрів (блискавична форма). При дещо менших концентраціях смерть наступає протягом 20-30 хвилин унаслідок хімічного опіку та набряку легенів і асфіксії.
Клінічні ознаки:
Ё подразнення слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів,
Ё опік слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів
Ё сухий кашель, біль за грудиною, задишка,
Ё порушення координації
Ё різі в очах, сльозотеча.
Ё За 2-4 години розвиток токсичного набряку легенів - синюшність, ядуха, смерть.
За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу дихального і серцевого центрів.
Перша медична допомога при ураженні хлором:
Ё негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки «У» або «М» і евакуація постраждалого із осередку ураження;
Ё звільнити грудну клітину, шию;
Ё дати кисень, штучне дихання при необхідності;
Ё слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;
Ё в очі - краплі альбуциду;
Ё спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;
Аміак - безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить. Вибухонебезпечний! (у зоні осередку не курити!). Температура кипіння - 33,5°С. Димить при виході з балонів, цистерн, холодильних агрегатів. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах.
Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення:
Ш поріг сприйняття -- 0,035 мг/л;
Ш подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;
Ш подразнення очей - 0,5 мг/л;
Ш подразнення шкіри - 7,21 мг/л (з'являється червоність, пухирі);
Ш кашель задушливий - 1,25 мг/л;
Ш токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);
Ш концентрація - 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.
Клінічні ознаки:
Ё подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів;
Ё задушливий кашель, нежить, утруднення дихання;
Ё різі в очах, сльозотеча;
Ё пульс частий, серцебиття.
Ё впливаючи на ЦНС викликає збудження, судоми
При великих концентраціях аміаку (1,5-3,5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності.
Перша медична допомога:
Ё при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців;
Ё при болях закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% -1-2 краплі;
Ё при інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки «ДО» або «М» або ізолюючих протигазів (ІП-4);
Ё поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию;
Ё при спазмі голосової щілини - тепле молоко із содою;
Ё шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.
Ё при попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту;
Ё дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;
Ё давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.
Сірководень - безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння - 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум'ям.
Клінічні ознаки:
Ё подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів;
Ё судоми, утрата свідомості;
Ё смерть від припинення дихання або паралічу серця;
Ё при малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.
Перша медична допомога:
Ё винести із зараженої атмосфери;
Ё спокій, тепло,
Ё вдихання кисню, штучне дихання.
Оксид вуглецю (СО) - це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.
Концентрація СО у повітрі:
1,7-2,3 мг/л -- небезпечна після годинного впливу;
4,6 мг/л і вище -- смерть при експозиції менше, ніж за годину.
Клінічні ознаки:
Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.
При легкому ступені отруєння:
ь вміст карбоксигемоглобіну в крові 10-15%:
Ё шум у вухах;
Ё пульсація в скронях, головний біль, запаморочення;
Ё м'язова слабість, особливо в ногах;
Ё нудота, блювота;
Ё стан ейфорії (сп'яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і невмотивованих вчинків.
Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко, основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.
При отруєннях середньої тяжкості:
ь вміст карбоксигемоглобіну в крові 30-40%:
Ё сильний головний біль;
Ё обличчя червоніє;
Ё збудження, вимова незв'язна;
Ё сплутаність свідомості.
ь вміст карбоксигемоглобіну в крові 40-50%:
Ё сильний головний біль, утрата свідомості;
Ё колапс, тривала кома.
У важких випадках:
ь вміст карбоксигемоглобіну в крові 60-70%:
Ё утрата свідомості;
Ё припинення дихання;
Ё смерть.
вміст карбоксигемоглобіну в крові 80%
Ё швидка смерть;
Ё шкірні покрови малинового кольору.
Перша медична допомога:
Ё припинити подальше надходження газу в організм, видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;
Ё штучне дихання;
Ё спокій, зігрівання, дати кисень;
Ё при утраті свідомості -- понюхати нашатирний спирт.
Синильна кислота -- безбарвна рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 25,7°С. Пари синильної кислоти легші за повітря (густина 0,93).
У рідкому стані вона легше води. Смертельна токсодоза в повітрі -- 1,5 мг/л; при прийомі усередину смертельна доза -- 1 мг/л.
Клінічні ознаки:
ь блискавична форма:
Ё різка задишка;
Ё короткочасне рухове збудження, уражений падає;
Ё непритомність;
Ё судоми;
Ё параліч дихального і судинно-рухового центрів;
Ё смерть.
ь уповільнена форма:
Ё гіркий смак у рот, загальну розбитість, запаморочення, оніміння слизової оболонки рота, нудота;
Ё шум у вухах,задишка, біль в області серця;
Ё утруднення вимови, утрата свідомості;
Ё судоми ;
Ё артеріальний тиск різко знижується, пульс нитковидний;
Ё дихання аритмічне, поверхневе;
Ё серце може ще скорочуватися протягом декількох хвилин, після чого зупиняється;
Ё шкірні покрови, слизові -- рожевого забарвлення.
Перша допомога:
Ё Припинити надходження отрути в організм ;
Ё надягнути протигаз;
Ё винести, вивести із зараженої атмосфери;
Ё ввести антидот -- амілнітрат шляхом вдихання парів під маскою протигаза.
Нормування вмісту шкідливих речовин
Шкідливі речовини, які потрапляють в організм людини різними способами, особливо небезпечними стають тоді, коли їхня кількість на одиницю об'єму перевищує граничну величину для кожної речовини.
Токсичність властивостей СДОР, яка визначає їх отруйність, характеризується смертельною, вражаючою іграничною концентрацією.
Для кількісної характеристики вражаючої дії СДОР використовують поняття токсодози.
Токсодоза - кількість речовини ( в одиницях ваги ), віднесена до одиниці об'єму і до одиниці часу. Вона характеризує кількість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу.
Гранична токсодоза - інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові ознаки ураження.
Конкретне значення гранично допустимою концентрацією (ГДК) для певної речовини визначається урахуванням ступеня впливу не лише на здоров'я людини, але й на тварин, рослини, мікроорганізми та природні угрупування в лому.
Наявність у повітрі, воді, ґрунті декількох забруднювачів посилює їхню дію на живі організми. Дуже шкідливою є сумарна дія таких забруднюючих ресовин, як сірчаний газ, діоксид азоту, фенол, сірчана та гористоводнева кислоти.
Граничнодопустимі концентрації найбільш поширених шкідливих речовин у повітрі наведено в табл. 3.2.
За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:
Клас І. Речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон).
Клас ІІ. Речовини високонебезпечні, ГДК 0,1-1,0 мг/м3 (сірчана й соляна кислоти, хлор, фенол, їдкі луги).
Клас ІІІ. Речовини помірнонебезпечні, ГДК 1,1-10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, метиловий спирт).
Клас ІV. Речовини мало небезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (бензин, ацетон, гас тощо).
Прийняті два критерії добору в групу СДОР: перший - належність токсичної речовини до 1-2 класу небезпеки за КМІО; другий - імовірність і масштаби можливого зараження повітря, води, місцевості при виробництві, транспортуванні та зберіганні НХР. Введення другого критерію зумовлено тим, що з досить великої кількості відомих і запланованих на майбутній випуск хімічних сполук, віднесених за величиною КМІО до 1-2 класу небезпеки, реальну загрозу масового ураження людей становить лише та їх частина, яка характеризується великим масштабом виробництва, споживання, зберігання і транспортування.
Таблиця 3.2
Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів
|
№ з/п |
Речовина |
Максимальна разова, мг/м3 |
Середньодобова, мг/м3 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Ацетон |
0,35 |
0,35 |
|
|
2 |
Аміак |
0,2 |
0,004 |
|
|
3 |
Нітробензол |
0,008 |
0,008 |
|
|
4 |
Тверді частинки (сажа) |
0,15 |
0,05 |
|
|
5 |
Оксиди азоту |
- |
0,04 |
|
|
6 |
Оксид сірки |
0,5 |
0,05 |
|
|
7 |
Оцтова кислота |
0,2 |
0,06 |
|
|
8 |
Пари свинцю, ртуті |
- |
0,0003 |
|
|
9 |
Пил нетоксичний |
0,5 |
0,15 |
|
|
10 |
Пари сірчаної кислоти |
0,3 |
0,1 |
|
|
11 |
Пари фтороводню |
0,02 |
0,005 |
|
|
12 |
Сірководень |
0,008 |
0,008 |
|
|
13 |
Хлор |
0,1 |
0,03 |
|
|
14 |
Чадний газ |
3 |
1 |
Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів різняться.
У навколишнє середовище шкідливі речовини можуть потрапляти внаслідок аварій на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, а також при транспортуванні сильнодійних отруйних речовин.
Нижніх безпечних рівнів впливу шкідливих речовин не існує. Будь-яка концентрація шкідливих речовин, яка перевищує звичайну (що є у природі й до якої звикла людина), може негативно впливати на людину й навколишнє середовище, особливо це стосується різноманітних канцерогенів.
За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів однонаправленої дії їх сумарна концентрація розраховується за формулою А.Т. Авер'янова:
С1 / ГДК1 + С2 / ГДК2 + … + Сn / ГДКn < 1 (3.1)
де С1, С2, …, Сn - фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3;
ГДК1, ГДК2, …, ГДКn - значення забруднювачів, мг/м3.
Якщо сумарна концентрація забруднювачів більша за 1, то кажуть, що санітарний стан не відповідає нормативним вимогам.
Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин
Виявлення шкідливих речовин і контроль їхньої концентрації у повітрі здійснюють декількома способами, серед яких найбільш поширеними є експрес-метод, лабораторний метод і метод неперервної реєстрації шкідливих речовин.
Ё Експрес-метод (колориметричний), який ґрунтується на явищі зміни кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини. Цей метод дає змогу швидко та з достатньою вірогідністю визначити концентрацію речовини безпосередньо на робочому місці.
Ё Лабораторний метод, який передбачає відбір проб повітря й проведення фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах. Цей метод дає змогу з великою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин у повітрі, але вимагає наявності спеціально обладнаної лабораторії і значно більше часу для проведення аналізу.
Ё Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин здійснюється за допомогою газоаналізаторів і газосигналізаторів. Рівень запиленості повітря перевіряється ваговим, електричним і фотоелектричним способами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після проходження через нього визначеного обсягу запиленого повітря, а потім обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр.
Ё Навчальні алгоритми й структурно-логічні схеми вивчення небезпек для аналізу небезпек, які можуть з'явитися внаслідок витоку шкідливих речовин
Навчальний алгоритм небезпеки розливу СДОР
Джерела небезпеки: вибухи на підприємствах, використання хімічної зброї, дорожньо-транспортні пригоди.
Небезпечний фактор: сильнодійні отруйні речовини.
Наслідки: отруєння, опіки, виразки на шкірі, втрата свідомості, захворювання, летальні випадки.
Ризики: ризик загинути від шкідливих і вражаючих факторів сильнодійних отруйних речовин.
Способи і засоби захисту: покинути зону розливу СДОР, використати індивідуальні засоби захисту.
Долікарська допомога:
· СДОР як летка речовина: винести потерпілого на свіже повітря, не дати потрапити речовині в легені (промити очі, рот і ніс 2 % розчином соди, напоїти теплим молоком із содою), активізувати вентиляцію легенів (штучне дихання), оберігати хворого від зайвих рухів;
· виведення отрути з поверхні тіла: промити шкіру лужним розчином, прикласти примочку з 5 %-го розчину оцтової кислоти;
· виведення отрути із травного каналу: прийняти активоване вугілля - 1 столова ложка на 100 г води, промити шлунок за допомогою зонду;
· при хімічних опіках: змити хімічну речовину під проточною водою протягом 15-20 хвилин, дати знеболювальні препарати, провести реакцію нейтралізації (якщо СДОР - кислота - змити слабким розчином соди, якщо луги - рани закрити асептичними пов'язками охолодити обпечене місце);
· для всіх випадків: при відсутності ознак життя - провести реанімацію.
Організаційно-технічні рішення: виконання вимог ТБ і правил дорожнього руху, зберігання СДОР лише в потрібних кількостях, дотримання технологічного процесу на виробництві.
Завдання до практичного заняття
1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно--практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.
2. Робота № 2 (Б). Провести аналіз небезпек, які можуть з'явитися внаслідок витоку СДОР :
2.1.Розрахувати сумарну концентрацію забруднювачів повітря та визначити чи можна безпечно перебувати в приміщенні, якщо у повітрі є хімічні речовини А і Б, А і В, А і Б і Г у таких концентраціях (табл. 3.3):
Таблиця 3.3
Вихідні дані
|
Речовина |
Фактична концентрація, мг/м3 |
ГДК, мг/м3 |
Фізіологічна дія на організм людини |
|
|
А |
5,9 |
12 |
Сенсибілізуюча, загальнотоксична, мутагенна. |
|
|
Б |
0,2 |
0,8 |
Подразнююча, сенсибілізуюча. |
|
|
В |
0,8 |
2,6 |
Канцерогенна, мутагенна |
|
|
Г |
0,06 |
0,1 |
Сенсибілізуюча |
3. Сформулювати висновки щодо проведених досліджень.
Контрольні питання
1. Охарактеризувати види іонізуючих випромінювань.
2. Які якісні характеристики мають іонізуючі випромінювання?
3. Які кількісні характеристики мають іонізуючі випромінювання?
4. Які одиниці вимірювання кількісних характеристик іонізуючих випромінювань за системою СІ?
5. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань, їх стисла характеристика.
6. Які принципи покладені в основу нормування іонізуючий радіації?
7. У чому полягає біологічна дія радіації на організм людини?
8. Як обчислити опромінення населення за рік?
9. У чому полягає принцип нормування шкідливих речовин?
10. На які класи небезпечності поділяють шкідливі речовини? Які методи їхньої реєстрації?
11. Які речовини належать до СДОР, їх класифікація?
12. Яка доза вважається максимальною разовою дозою отруєння шкідливими речовинами? Яка - максимальною середньодобовою?
13. Які особливості першої медичної допомоги при отруєннях СДОР?
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4. НЕБЕЗПЕКИ ПОБУТОВОГО ХАРАКТЕРУ (ГОСТРІ ОТРУЄННЯ, УТОПЛЕННЯ), ЇХ ПРОЯВИ І ДІЇ НА ЛЮДЕЙ
Мета: ознайомити студентів з основними ознаками гострих отруєнь і утоплення; оволодіти прийомами організації та надання першої медичної допомоги постраждалим.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Основні поняття, терміни та визначення теми
Отруєння - патологічний процес, що виникає внаслідок попадання із навколишнього середовища різних речовин у такій кількості,яка спричиняє порушення гомеостазу.
Утоплення - це термінальний стан організму, при якому внаслідок потрапляння у бронхи та легені води зупиняється дихання, розвивається кисневе голодування, відбувається припинення серцевої діяльності.
Гострі отруєння, перша медична допомога
В організм людини токсичні речовини можуть потрапляти:
а) через рот з їжею, питвом або при безпосередньому ковтанні самої отрути;
б) через дихальні шляхи;
в) через рану, укус тварин, комах;
г) через шкіру; слизові оболонки.
Найбільш частим шляхом проникнення токсичних речовин є травний канал.
В залежності від швидкості проникнення отрути в організм, їх токсичності і кількості отруєння поділяються на гострі і хронічні.
Гострі отруєння виникають відразу після потрапляння отрути до організму або через прихований період, в залежності від кількості отрути і стану потерпілого (алгоритм 1.9).
Хронічні отруєння виникають при тривалій дії отрути, при потраплянні в організм невеликими дозами протягом тривалого часу.
Причинами отруєння можуть бути: лікарські речовини, промислові, рослинні, тваринні отрути, речовини побутової хімії, харчові продукти.
В залежності від умов, при яких сталося отруєння, розрізняють: промислові, побутові, лікарські, медикаментозні, біологічні, випадкові, умисні та інші.
За тяжкістю отруєння мають легкий, середній, тяжкий і смертельний ступінь.
За характером дії:
Ш місцевої дії - хімічні опіки, подразнення шкіри;
Ш рефлекторної дії - відповідна реакція організму на дію отрути у вигляді зупинки дихання, серця;
Ш резорбтивної дії - дія при потраплянні отрути у кров.
У розвитку отруєння можна виділити кілька періодів:
а) прихований - від моменту попадання отрути в організм до появи перших ознак отруєння;
б) період наростання клінічних проявів - від виникнення перших ознак до розвитку типової картини отруєння;
в) період відновлення - поступове зменшення ознак отруєння і поліпшення загального стану потерпілого.
Розпізнавання отрути
При отруєнні потерпілий потребує термінової допомоги, бо найменше зволікання може коштувати йому життя.
Тому, насамперед оглянути потерпілого (можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок, наприклад, при отруєння СО колір їх багрово-ціанотичний із сірим відтінком) і звернути увагу на запах видихуваного повітря, бо деякі отрути виділяються легенями(алкоголь, синильна кислота, оцтова кислота).
Іноді біля потерпілого можна знайти пляшечку із залишками отрути. Тому звичайно підраховують кількість речовини, що залишилось(таблеток, рідини або порожніх упаковок лікарських засобів).
Загальні принципи подання першої медичної допомоги
Значну, якщо не головну, роль в успіху лікування при отруєннях грає час подання допомоги. Чим менше часу пройшло від моменту потрапляння отрути в організм до початку надання медичної допомоги, то більше надій на ефектність лікування.
Комплекс дій по наданню першої медичної допомоги можна штучно поділити на кілька взаємопов'язаних станів, які мають за мету:
Ё попередити ускладнення з боку органів і систем;
Ё попередити подальше потрапляння отрути в організм;
Ё посилити процеси її знешкодження;
Ё протидіяти токсичній дії отрути, яка вже всмоктувалася в кров;
Ё підтримати функції організму життєзабезпечення.
Для успішного розв'язання задач проведення допомоги слід розглядати у наступній послідовності:
Ш Заходи долікарської реанімації - штучна вентиляція легенів, непрямий масажу серця
Ш Введення специфічних антидотів(протиотрути) - їх дія ефективна тільки при точному встановленні причини отруєння. Крім того, ефективність їх найбільш виражена в початковій фазі отруєння і малоефективні на термінальних стадіях.
Ш Припинення надходження токсичної речовини в організм і видалення отрути, що ще не всмоктувалася - до комплексу дій цього етапу відносять: виведення потерпілого з ураженої атмосфери, обробка місць проникнення отрути в організм, промивання шлунку, кишечника, викликання блювання.
А). При потраплянні отрути через шкіру і слизові оболонки (при потраплянні бензину, фосфорорганічних сполук) необхідно роздягнути потерпілого, обмити шкіру водою (краще теплою з милом). Не можна інтенсивно обробляти шкіру механічним способом, тому що може виникнути гіперемія і посилене всмоктування отрути через шкіру.
Особливо ретельно обробляється слизова оболонка очей при попаданні на неї токсичної речовини. Оптимальними розчинами для промивання слизової оболонки очей є теплий фізіологічний розчин (0,9% розчин NaCl) або молоко. Слизову оболонку промивати протягом 15-20 хвилин, часто змінюючи рідину.
Б). При отруєнні через дихальні шляхи потерпілого треба помістити в теплу, добре провітрену кімнату, промити йому ніс, рот, глотку водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію, зняти з нього одяг, який заважає диханню.
В). При потраплянні отрути через рот. Головне завдання в цьому випадку - видалення отрути із шлунка шляхом викликання блювання або промивання шлунка.
Блювання можна викликати шляхом натиснення на коріння язика або верхню частину живота і прийняттям розчинів: натрію хлориду (із рахунка 15 г на 100 мл теплої води - дві чайні ложки солі на склянку теплої води), сухої гірчиці (10 г на 200 мл теплої води).
УВАГА! Не можна викликати блювання при втраті свідомості, при отруєнні керосином, сильними кислотами, лугами, фенолом.
Заходи по прискоренню видалення з організму отрути, що всмоктувалася в кров (загальна дезинтоксикація) - стимулюється введенням великої кількості рідини - для чого отруєному дають багато пити і призначають сечогінні засоби. Показано при отруєнні аніліном, антифризом, ртуттю, ФОС, отруйними грибами тощо.
Проведення симптоматичного лікування , спрямованого на захист і підтримання функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння - цей принцип використовується лише тоді, коли розвиваються термінальні стани, що частіше зустрічаються при порушеннях дихання, гострої серцевої, судинної недостатності, при порушеннях функції нирок, печінки і при значному судорожному синдромі.
Отруєння рослинами
Серед рослин, які викликають гострі отруєння і є найбільш загрозливими для життя: блекота, дурман, бліда поганка і насіння кісточкових (слива, вишня та ін.).
Блекота («п'яна вишня») - рослина, яка має атропін і гіосцин, речовини, що блокують парасимпатичні нерви.
Ознаки отруєння розвиваються на протязі від 10 хв. до 15 годин:
Ё гостре нервово-психічне збудження (галюцинації, марення, підвищена рухома активність);
Ё шкіра червона, суха;
Ё зіниці розширені, реакція на світло відсутня;
Ё пульс частий(до 200 уд. за 1 хв.);
Ё слизові оболонки сухі, тому дуже важко ковтати і втрачається голос.
Якщо не буде явищ гострої серцевої недостатності наслідок для життя сприятливий.
Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.
Ш Промити шлунок розчином калію перманганату (0,1%) або таніном (0,5%), дати проносне.
Ш При високій температурі тіла - холод на голову, обгорнути вологим простирадлом.
Ш Симптоматичне лікування.
Ш Викликати швидку медичну допомогу.
Насіння кісточкових - містять глюкозид амігдалін, який у кишечнику перетворюється з виділенням синильної кислоти.
При вживанні великої кількості насіння кісточкових або домашніх спиртних напоїв, у потерпілого виникає посилений видих з криком, виникають судороги, втрачається свідомість і через 20-30 хв. настає смерть від ядухи.
Ознаки отруєння при потраплянні невеликої кількості:
Ё гіркий смак, нудота;
Ё біль в серці;
Ё страх смерті;
Ё дихання на початку посилене (задишка), а потім судорожне;
Ё через деякий час виникають сильні судороги і смерть від ядухи.
Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.
Ш Застосувати антидот - амілнітрит (вдихати по 30 сек. кожні 2 хв.) або нітрогліцерін (5-15 крапель 1% розчина всередину).
Ш Якщо стан потерпілого покращився і є надія на врятування життя, звичайні дії - промити шлунок 1-2% розчином перекису водню або перманганатом калію, дати адсорбенти(активоване вугілля, білу глину), штучна вентиляція легенів.
Ш Негайно викликати швидку медичну допомогу.
Отруєння грибами
Отруєння грибами умовно поділяють на 3 групи:
Ё отруєння з тривалим прихованим періодом і ураженням внутрішніх органів (бліда поганка);
Ё отруєння з ураженням шлунка і кишечника(жовчний гриб та ін.);
Ё отруєння з ураженням нервової системи(червоний і пантерний мухомор).
Найбільш загрозливі для життя є отруєння блідою поганкою.
Отруєння розвивається в 2 стадії:
За 8-48 год. після вживання грибів, раптово з'являються:
Ё блювання;
Ё болі в животі, пронос, спрага;
Ё різка слабкість запаморочення;
Ё сухість шкіри і слизових оболонок;
Ё пульс частий, слабкий, АТ знижується;
Ё можливі болі в м'язах ніг й судороги.
За 3-4 доби з'являються ознаки токсичного гепатиту:
Ё жовтяниця;
Ё збільшення і біль печінки.
Смерть при отруєннях блідою поганкою може стати від гострої серцевої слабкості в І стадії і від печінкової коми у другій.
Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.
Ш промити шлунок розчином таніну, перманганату калію, адсорбенти в середину, сольове проносне, клізму, вживати в середину велику кількість рідини.
Отруєння при укусах змій, комах
Укуси змій. Серед великої кількості видів отруйних змій на Україні зустрічається частіше гадюка звичайна. Отрута гадюки має нейро- і кардіо-токсичну дію, а також викликає ураження крові (ушкоджує стінку кровоносних судин і еритроцитів, зсідання крові).
Отруєння має три фази:
1 - збудження,
2 - загальне пригнічення,
3 - сон з втратою чутливості.
При укусі людина відчуває укол і на шкірі бачить подвійний слід зубів.
За 20 хв. після укусу з'являються:
Ё набряк який швидко поширюється на всю кінцівку;
Ё почервоніння шкіри у місці укусу і пухир з кров'яним змістом.
За 1 годину з'являються:
Ё задишка;
Ё серцебиття;
Ё нудота, блювання, сухість у роті;
Ё розширені зіниці;
Ё підвищується температура тіла;
Ё прискорюється пульс, зниження артеріального тиску крові;
Ё судороги, знепритомніння.
Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.
Ш Всмоктувати губами отруту, якщо є ушкодження слизової оболонки порожнини рота, то на місце укусу поставити медичну банку.
Ш Дати пити багато гарячого чаю, кави.
Ш Провести обезболювання(анальгін, дорослому в середині етиловий спирт).
Ш Обробити навколо рани, накласти м'яку пов'язку, провести іммобілізацію.
УВАГА! Накладати джгути, припалювати, розрізати категорично заборонено, тому що посилюються явища некрозу.
Укуси комах (бджіл, ос)
Для більшості людей укуси бджіл і ос не становлять небезпеки, для осіб сенсибілізованих до отрути бджіл і ос, смертельним може виявитись і одне ужалення.
Особливу небезпеку становлять одиничні ужалення в ділянці голови, шиї, порожнини рота і глотки.
Після ужалення характерні: гострий біль, паління, свербіж, почервоніння шкіри, набряк у місті ужалення, запаморочення, тахікардія, утруднене дихання, посилене потовиділення.
Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.
Ш Видалити жало.
Ш На місце ужалення накласти холодний компрес, лід.
Ш Ввести знеболюючі засоби.
Ш При наростанні набряку гортані, що супроводиться вираженою ядухою, зробити трахеотомію. По показанням зробити штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця.
Утоплення, перша медична допомога
Утоплення - це термінальний стан організму, при якому внаслідок потрапляння у бронхи та легені води зупиняється дихання, розвивається кисневе голодування, відбувається припинення серцевої діяльності.
Аналіз загибелі людей на воді показує, що найбільше трагічних випадків стається на необладнаних для купання місцях (близько 90%). На організованих пляжах біля річок, озер, прибережних ділянок морів випадків утоплення людей значно менше (приблизно 1%).
За причинами і ознаками утоплення розрізняють «сухим» (біле) і «вологим» (синє).
«Синє» утоплення - зупинка дихання відбувається внаслідок потрапляння води у дихальні шляхи, легені і шлунок.
«Біле» утоплення - це раптова зупинка дихання під водою рефлекторного характеру (напр., холодна вода, переляк) або патологічного стану (напр., зупинка серця). Вода при такому утопленні не потрапляє у дихальні шляхи і легені.
Головними ознаками «синього» утоплення є:
· синьо-сірий колір шкіри;
· відсутність дихання;
· свідомість або відсутня або збережена;
· серцева діяльність збережена або відсутня.
Головними ознаками «білого» утоплення є:
· блідий колір шкіри;
· відсутність дихання;
· відсутність серцевої діяльності.
При утопленні у прісній воді серцева діяльність припиняється раніше, ніж зупинка дихання. При утопленні у морській воді внаслідок гіпертонічності вода не поступає з легенів у кров. Серце продовжує працювати і зупиняється пізніше, ніж дихання.
УВАГА! Практичний термін перебування під водою, після якого можливе оживлення, складає від 3 до 30 хвилин. Цей термін залежить від температури води, стану центральної нервової системи людини під час утоплення - збуджена або загальмована.
Починаючи надавати першу медичну допомогу врятованому необхідно встановити:
Ш свідомість збережена або відсутня;
Ш серцева діяльність збережена або відсутня;
Ш дихання збережене або відсутнє;
Ш вид утоплення: «синє», «біле»;
Ш у якій воді відбулося утоплення: прісна чи морська.
Алгоритм надання першої медичної допомоги при утопленні:
Ё Витягти потерпілого з води.
Ё Роздягнути потерпілого до пояса.
Ё Звільнити дихальні шляхи (ніс, рот) від сторонніх предметів, води, слизу.
Якщо «синє» або вологе утоплення:
а) покласти врятованого животом на своє коліно;
б) надавлюючи на грудну клітку, видалити воду з легенів і шлунку;
в) покласти на спину і провести реанімаційні заходи - штучну вентиляцію легень «рот до рота» і непрямий масаж серця.
Якщо «біле» або сухе утоплення: покласти на спину і провести реанімаційні заходи: непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легень.
Завдання для практичного заняття
1. Опрацювати теоретичні відомості практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.
2.Зробити аналіз ситуаційних задач, створити навчальні алгоритми небезпек, пов'язаних із отруєнням отруйними грибами,отрутою гадюки, утопленням та структурно-логічну схему їх вивчення, скласти алгоритм першої медичної допомоги :
А. «Після вживання грибів (бліда поганка) у людини з'явилися слинотеча, блювання, пронос, біль у животі, посилена перистальтика кишок - «чути на відстані», різке виділення поту - потерпілий «купається» у поту. Зіниці звужені, порушена гострота зору (потерпілий бачить тільки близькі предмети), реакція зіниць на світло відсутня. Пульс рідкий, АТ крові різко знижений. Дихання ускладнено, особливо видих, з хрипами. Слизові оболонки, шкіра бліді, синюшні»
Б. Після укусу гадюки людина відчула укол, а на шкірі побачила подвійний слід (2 дірочки). Через 20 хв. з'явились набряк, почервоніння шкіри від місця укусу смугами тягнеться до тулуба. На місці укусу виник пухир з кров'яним змістом, відчувається втрата чутливості. Через 1 годину з'явилися задишка, серцебиття. запаморочення, нудота, блювання, сухість у роті. Зіниці розширені, реакція на світло збережена, підвищується температура тіла, різко збільшується частота пульсу до 120 ударів за 1 хв.
В. «З води витягли чоловіка без свідомості, шкіра обличчя сіро-синього кольору, пульс на сонній артерії відсутній, грудна клітка не рухається».
*План першої медичної допомоги оформити схематично у вигляді наведеному на рис. 4.1.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 4.1. Приклад оформлення плану першої медичної допомоги.
радіаційний безпека населення допомога
Контрольні питання
1. Що є отруєння?
2. Класифікація отруєнь в залежності від умов, в яких сталося отруєння, характеру дії отрути, тяжкості.
3. Які ознаки ураження нервової системи при гострих отруєннях?
4. Які ознаки ураження серцево-судинної і дихальної систем при гострих отруєннях?
5. Які ознаки ураження травної і видільної систем при гострих отруєннях?
6. Які принципи надання першої медичної допомоги при гострих отруєннях?
7. Ознаки гострого отруєння блекотою, дурманом, красавкою, перша медична допомога.
8. Ознаки отруєння отруйними грибами (бліда поганка, червоний мухомор), перша медична допомога.
9. Ознаки отруєння при укусах змій, комах, перша медична допомога.
10. Що таке утоплення, «синє» утоплення, «біле» утоплення?
11. Які заходи першої медичної допомоги при утопленні?
ЗМ 3. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5. ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ЗОН РАДІАЦІЙНОГО ТА ХІМІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ
Мета роботи: навчитись визначати параметри зон радіоактивного та хімічного зараження з використанням довідникових таблиць.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
І. Прогнозування радіаційної обстановки
Основні поняття, терміни та визначення
Радіаційна обстановка (РО) - це така обстановка(ситуація), що склалася на місцевості внаслідок її радіаційного зараження (РЗ) і характеризується масштабом та ступенем зараження місцевості.
Зона радіоактивного зараження - це територія в межах якої відбулося розповсюдження радіоактивно зараженого повітря з рівнями радіації перевищуючими гранично допустимі.
Осередок радіоактивного зараження - це територія в межах якої відбулося ураження людей, домашніх тварин, та сільськогосподарських угідь.
Середнім вітром називається вітер, який є середнім за швидкістю і напрямом для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до висоти підйому радіоактивних речовин.
Визначення параметрів зон радіаційного забруднення
При вирішенні завдань щодо підвищення стійкості роботи об'єктів господарювання (ОГ) у надзвичайних ситуаціях (НС), прогнозування оцінки радіаційної обстановки проводиться заздалегідь методом передбачення подій на ОГ.
Виявлення радіаційної обстановки передбачає, визначення методом прогнозування чи за фактичними даними моніторингу масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості та атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань ЦЗ а також обґрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об'єктів господарювання у зоні лиха.
Виконуючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки на ОГ за сучасними методиками ми зможемо забезпечити:
Ш визначення параметрів зон радіаційного забруднення місцевості;
Ш достовірне відображення їх на карті (схемі) місцевості у масштабі;
Ш визначення часу початку випадання радіаційних опадів на території об'єкта;
Ш визначення основних способів захисту людей у зоні лиха.
Вихідними даними для проведення такого прогнозу мають бути:
Ш тип і потужність ядерного реактора;
Ш кількість аварійних ядерних реакторів -- п;
Ш частка викинутих радіоактивних речовин (РР) -- h (%);
Ш координати радіаційно-небезпечного об'єкта на якому сталась аварія;
Ш астрономічний час аварії -- Тоб;
Ш метеорологічні умови;
Ш відстань до аварійного реактора -- RK (км);
Ш коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання -- Косл.
Серед можливих джерел РЗ місцевості найбільш небезпечними для людей є аварії на АЕС. Міжнародною комісією з атомної енергетики (МАГАТЕ) встановлено 8 рівнів небезпеки аварій на АЕС.
До 0 рівня відносяться події, які не мають істотного значення для безпеки.
Події 1 і 2 рівнів не створюють реальної загрози для людей і природи. Вони зв'язані зі зниженням готовності захисних систем операторного блоку.
Подія 3 рівня - це часткова утрата одного з елементів захисту, чи незначний викид РР, що не перевищує установлених обмежень.
Рівні з 4 по 7 - це аварії, пов'язані з радіоактивними викидами, можливим пошкодженням ядерного реактора.
Наприклад, до 7 рівня віднесено аварії на ЧАЕС у 1986 році та аварія у Японії, Фукусіма 2012 р.
Аварія на АЕС характеризується тривалістю викидів (залежно від часу ліквідації аварії) і великим вмістом у викидах довго живучих радіонуклідів (плутонійю-239, стронцію-90, цезію-137 тощо).
При аварії на ЧАЕС у викидах було виділено 23 основні радіонукліди. Спочатку найбільш небезпечним був йод-131 (період напіврозпаду - 8 діб), який активно засвоюється організмом і накопичується в ньому.
З часом велику небезпеку становили цезій-134, потім цезій-137, стронцій-90, плутоній-239 з періодами напіврозпаду: 2, 30, 28 і 20000 років відповідно.
Активність РР, що випали на поверхні землі, визначається сумарною їх дією. Тому загальний рівень радіації (Р) з часом зменшується за законом
, (5.1)
де Р - рівень радіації, перерахований на одну годину після початку викиду РР, Р/год;
t - поточний час, що відраховується від початку викиду РР, год;
- показник, що характеризує тип і потужність аварійного реактора (для реактора ВВЕР =0,4).
При прогнозуванні наслідків аварії та плануванні заходів захисту населення і персоналу АЕС варто виділяти три фази протікання аварії.
Рання фаза - від початку аварії до моменту закінчення викиду РР в атмосферу і закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості (від кількох годин до декількох діб).
Середня фаза - від моменту завершення формування радіоактивного сліду до вжиття усіх заходів захисту населення (від декількох діб до року).
Пізня фаза - після аварійна фаза тривалістю від декількох місяців до десятиріч. Ліквідуються наслідки аварії, відновлюється ЖД у районі лиха.
Для зручності планування заходів захисту населення на зараженій території, радіоактивний слід, на місцевості, поділяють на зони РЗ, з урахуванням вірогідних рівнів:
М - зона радіаційної безпеки (Р/год);
А - зона помірного забруднення (Р/год);
Б - зона сильного забруднення (Р/год);
В - зона небезпечного забруднення (Р/год);
Г - зона надзвичайно небезпечного забруднення (Р/год).
У кожній зоні плануються відповідні заходи і способи захисту людей.
Існують, також, і інші визначення зон радіоактивного зараження.
Так, після ядерного вибуху зони РЗ визначають таким чином:
А - Р/год;
Б - Р/год;
В - Р/год;
Г - Р/год.
Таблиця 5.1
Категорія стійкості атмосфери
|
Швідкість (V 10 ) вітру на висоті 10 м. (м/с) |
Час доби |
||||||
|
День |
Ніч |
||||||
|
Наявність хмарності |
|||||||
|
Відсутня |
Середня |
Суцільна |
Відсутня |
Середня |
Суцільна |
||
|
0…0,5 |
Ін |
Ін |
Із |
К |
К |
Кз |
|
|
0,6…2 |
Ін |
Ін |
Із |
К |
К |
Кз |
|
|
2,1…4 |
Ін |
Із |
Із |
К |
Із |
Із |
|
|
> 4 |
Із |
Із |
Із |
Із |
Із |
Із |
Позначення: К - сильно нестійка - конвекція,
Із - нейтральна - ізотермія;
Ін - дуже стійка - інверсія.
Таблиця 5.2
Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру (м/сек)
|
Стан атмосфери |
Швидкість вітру на висоті 10 м. м/сек. |
||||||
|
<2 |
2 |
3 |
4 |
5 |
>6 |
||
|
Конвекція |
2 |
2 |
5 |
-- |
-- |
||
|
Ізотермія |
-- |
-- |
5 |
5 |
5 |
10 |
|
|
Інверсія |
-- |
5 |
10 |
10 |
-- |
-- |
Виходячи з кількості викинутої радіоактивної речовини знаходимо величину її активності (А), за формулою:
A = h·10-3·W·n, (5.2)
де h-- відсоток викинутої речовини, %;
W-- електрична потужність реактора, МВт;
п -- кількість зруйнованих реакторів.
Якщо кількість викинутої речовин невідома, то активність розраховуємо формулою:
(5.3)
де Р1 -- заміряний рівень радіації приведений до одної години;
Рпрогн -- очікуваний рівень радіації на території об'єкту, при викиді 10% радіоактивної речовини, визначається за таблицею 5.3.
· прогнозовані параметри зон забруднення визначаємо за додатками 1--5;
· результати наносимо, у масштабі, на карту (схему) місцевості у вигляді правильних еліпсів з урахуванням рівнів радіації та напрямку руху повітря (вітру);
· виходячи із заданої відстані об'єкта до аварійного реактора і враховуючи утворені зони забруднення, визначаємо місце розташування об'єкту та зону забруднення, в якій він опинився і вірогідний рівень радіації на його території.
Таблиця 5.3
Час початку випадання радіоактивних опадів, (початку формування сліду - t ф ) після аварії на АЕС, годин
|
Відстань від. АЕС, км |
Категорія стійкості атмосфери |
|||||
|
Конвекція |
Ізотермія |
Інверсія |
||||
|
Середня швидкість переносу хмари, м/сек |
||||||
|
2 |
5 |
10 |
5 |
10 |
||
|
5 |
0,5 |
0,3 |
0,1 |
0,3 |
0,1 |
|
|
10 |
1,0 |
0,5 |
0,3 |
0,5 |
0,3 |
|
|
20 |
2,0 |
1,0 |
0,5 |
1,0 |
0,5 |
|
|
30 |
3,0 |
1,5 |
0,8 |
1,5 |
0,3 |
|
|
40 |
4,0 |
2 |
1 |
2 |
1 |
|
|
50 |
6,0 |
2,5 |
1,2 |
2,5 |
1,3 |
|
|
60 |
6,5 |
3 |
1,5 |
3 |
1,5 |
|
|
70 |
7,5 |
4 |
2 |
4 |
2 |
|
|
80 |
8,0 |
4 |
2 |
4 |
2 |
|
|
90 |
8,5 |
4,5 |
2,2 |
4,5 |
2,5 |
|
|
100 |
9,5 |
5 |
2,5 |
5 |
3 |
|
|
150 |
14 |
7,5 |
3,5 |
8 |
4 |
|
|
200 |
19 |
10 |
5 |
10 |
5 |
|
|
250 |
23 |
12 |
6 |
13 |
6,5 |
|
|
300 |
28 |
15 |
6,5 |
16 |
8 |
|
|
350 |
32 |
17 |
9 |
18 |
9 |
|
| ... |
Подобные документы
Клініка, перша медична допомога, організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження. Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки, перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем і ін. Заходи особистої безпеки.
методичка [38,2 K], добавлен 08.09.2008Сильнодійні отруйні речовини, їх характеристика, зони пораження. Симптоми гострого отруєння. Перша медична допомога при отруєнні. Одиниці радіоактивності і дози випромінювання. Основні принципи захисту, рентгенорадіологічні процедури, захист від отруєння.
реферат [23,3 K], добавлен 09.11.2010Теоретичні основи безпеки життєдіяльності та ризик як оцінка небезпеки. Фізіологічні особливості організму та значення нервової системи життєдіяльності людини. Запобігання надзвичайних ситуацій та надання першої долікарської допомоги потерпілому.
лекция [4,7 M], добавлен 17.11.2010Характеристика технологічного процесу СКО щодо шкідливості та небезпечності, опис застосовуваних шкідливих речовин, потенційних небезпек виробничих факторів. Технічні заходи з безпеки, передбачені в проекті. Інженерні розрахунки з техніки безпеки.
контрольная работа [40,2 K], добавлен 16.06.2012Причини закритих ушкоджень: удари, травми, надзвичайні стани і стихійні лиха. Клінічні ознаки забоїв, вивихів, розтягнень, переломів та стискань. Закриті ушкодження органів черевної порожнини. Забій грудної клітки та перша медична допомога при ньому.
реферат [20,3 K], добавлен 05.10.2013Сутність та головний зміст безпеки життєдіяльності як наукової дисципліни, предмет та методи її вивчення, сфери застосування. Поняття та форми небезпек, їх класифікація та типи. Іонізуюче випромінювання та оцінка його негативного впливу на організм.
презентация [3,5 M], добавлен 13.05.2013Інтоксикація та смерть унаслідок укусів змій. Клінічна картина токсичної дії зміїної отрути, перша допомога та профілактика. Класифікація комах, способи уникнення їх укусів та надання першої допомоги. Укуси морських риб та перша допомога при них.
реферат [47,5 K], добавлен 27.03.2012Причини та наслідки техногенних катастроф в сучасному світі. Короткий опис та причини техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС, її головні наслідки. Ризик-чинники радіаційної безпеки. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки.
контрольная работа [41,6 K], добавлен 10.05.2011Психологія безпеки як ланка в структурі заходів по забезпеченню безпеки життєдіяльності людини. Зміни психогенного стану людини. Алкоголізм як загроза для безпеки життєдіяльності. Здійснення життєдіяльності людини в системах "людина – середовище".
реферат [32,2 K], добавлен 09.05.2011Поняття та визначення безпеки життєдіяльності. Характеристика аналізаторів людини та вплив їх на предметну діяльність. Номенклатура небезпек для спеціальності інженер. Поняття ризику, прийнятого ризику. Класифікація надзвичайних ситуацій.
контрольная работа [60,0 K], добавлен 01.12.2006Сутність раціональних умов життєдіяльності людини. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі. Управління та контроль безпеки населення України. Атестація робочих місць за шкідливими виробничими чинниками. Надання першої долікарської допомоги.
реферат [110,6 K], добавлен 25.10.2011Дослідження ризик-чинників токсичної безпеки життєдіяльності. Характерні властивості деяких сильнодіючих отруйних речовин та їх дія на організм людини. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах впливу СДОР. Ризик-чинники небезпеки міського транспорту.
реферат [36,1 K], добавлен 09.05.2011Хімічні та термічні опіки. Перша допомога при ураженні електричним струмом; при різноманітних отруєннях хімічними речовинами та продуктами, укусах; при отруєнні їжею, грибами та ягодами. Перша допомога при укусах отруйних змій, павуків і комах.
реферат [16,4 K], добавлен 17.02.2009Історія і причини виникнення глобальних проблем. Дослідження сутності глобальних проблем сучасності, ключові напрямки їх вирішення. Роль науки "безпеки життєдіяльності" у розв’язанні глобальних проблем. Удосконалення проведення занять з курсу "БЖД".
реферат [36,2 K], добавлен 15.09.2012Правильно подана допомога скорочує час спеціального лікування, сприяє швидшому загоєнню ран і частіше - рішучий момент при врятуванні життя потерпілого. Перша допомога при кровотечі. Перша допомога при укусах скажених тварин, отруйними зміями і комахами.
реферат [26,9 K], добавлен 24.03.2009Загальні вимоги щодо безпеки життєдіяльності в лісгоспі. Технологічний процес збирання насіння, шишок і плодів. Правила безпечного обробітку ґрунту на нерозкорчованих зрубах і здійснення механізованого агротехнічного догляду за лісовими культурами.
курсовая работа [20,7 K], добавлен 27.01.2011Класифікація небезпек: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Характеристика та джерела виникнення техногенних небезпек. Причини техногенних надзвичайних ситуацій, негативні чинники за її виникнення; захист населення і території.
реферат [30,1 K], добавлен 12.03.2015Психічні властивості особистості. Здоров'я і механізми його підтримки. Вплив соціального середовища на людину. Гессенське психосоматичне опитування. Ергономічна оцінка робочого місця. Біоритми людини, професійний відбір. Перша долікарська допомога.
методичка [367,7 K], добавлен 17.06.2009Призначення та завдання безпеки життєдіяльності, характеристики стихійних лих та надзвичайних ситуацій: пожеж, епідемій, землетрусів, затоплень, аварій техногенного походження. Основні засоби захисту населення від стихійних лих та аварій на підприємствах.
лекция [22,2 K], добавлен 25.01.2009Аналіз сутності поняття "безпека життєдіяльності" - стану оточуючого людину середовища, при якому виключається можливість порушення організму в процесі різноманітної предметної діяльності. Систематизація явищ, процесів, які здатні завдати шкоду людині.
реферат [22,3 K], добавлен 03.12.2010
