Організація зовнішньоекономічної діяльності

Валютним курсом називається співвідношення обміну двох грошових одиниць, або ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті.

42 питання

У практиці валютного регулювання розрізняють економічні та адміністративні інструменти валютного регулювання.

Економічні інструменти використовують ринкові закони та закономірності розвитку міжнародних взаємозв'язків. При застосуванні економічних інструментів валютного регулювання держава виступає одним з суб'єктів ринку. Економічні інструменти включають:

1. Девальвацію валюти, що передбачає дії відповідних інституційних структур, спрямовані на зниження обігового курсу валюти власної країни. Таке зниження використовується, з одного боку, для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а з іншого - для підвищення конкурентноздатності та покращення торгівельних позицій країни на світовому ринку.

2. Ревальвацію валюти, яка протилежна девальвації. Вона пов'язана з діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. У цьому випадку метою є стримування попиту на внутрішньому ринку та стимулювання товарного імпорту та припливу інвестицій.

3. Валютну інтервенцію, яка являє собою цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок та валютний курс, який здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком на валютному ринку великих партій іноземної валюти. Такі операції впливають на співвідношення на валютному ринку попиту та пропозиції певної валюти й викликають кореляцію її обмінного курсу.

43 питання

Усім відомим є той факт, що про стан справ в економіці можна з упевненістю судити за характером процесів, що відбуваються в інвестиційній сфері. Вона є індикатором, що вказує на загальне становище всередині країни, розмір національного доходу, привабливість для інших держав. Очевидно, що для іноземних компаній найбільш привабливими є проекти, пов'язані з виробничими інвестиціями та інвестиціями в запаси, оскільки вони найбільш цікаві з точки зору отримання прибутку і організації. Так, українській економіці дійсно потрібні виробничі інвестиції.

Проте не варто розглядати інвестиції як панацею від усіх недуг економіки, самі по собі вони не можуть підняти її на належний рівень. Однак можуть послужити стимулом, прискорювачем розвитку і зростання внутрішніх інвестицій. Особливо це відноситься до прямих інвестицій, так як з ними до України надходять не тільки гроші, а й багаторічний досвід, накопичений компаніями-інвесторами на світових ринках. Іноземні інвестиції можуть також послужити для тимчасового пом'якшення грошових труднощів уряду, хоча і шляхом зростання зовнішнього боргу, а значить зростання залежності країни. Нарешті, їх зростання є неодмінним супутником "вбудовування" України у світовій цикл руху капіталу і сприятиме інтеграції країни у світову економіку, знаходження оптимальної "ніші" у всесвітньому поділі праці.



44 питання

Інвестимція, капітамльні вкламдення (від лат. invest, вкладення коштів) -- господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Інвестиційний менеджмент -- процес управління інвестиційною діяльністю.

Оцімнка інвестимцій -- оцінка можливих майбутніх витрат і доходів, що можуть виникнути в результаті інвестицій у даний проект протягом очікуваного терміну його дії. Оцінка інвестицій включає оцінку ризиків і чутливості проекту, тобто того, в якому ступені можливі помилки в прогнозах можуть уплинути на очікувані результати за даним проекту. Така оцінка допомагає прийняти рішення про те, чи варто вкладати ресурси в даний проект.

46 питання

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ/ВЕЗ) різних функціональних типів, зони підприємництва та партнерства, цільові програми регіонального розвитку і території пріоритетного розвитку (ТПР) зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності (СРІД) широко використовуються у світовій господарській практиці для розв'язання різномасштабних соціальних і господарських завдань.

Перші відомості про ВЕЗ припадають на 166 р. до н. е., коли на острові Делос було створено порт вільної торгівлі. Панування товарних відносин і природна спеціалізація окремих країн на виробництві різних видів товарів, прикордонне співробітництво регіонів у середні віки сприяли розвитку міжнародної торгівлі. Це, у свою чергу, спонукало держави до регламентації зовнішньоторговельних відносин через запровадження режимів митного контролю, стягнення податків та митних платежів.

Будь-яка заборона спричиняє прагнення до її скасування або пом'якшення, однією з форм якого стали зовнішньоторговельні зони (порто-франко). У XIX-XX ст. людство знову звернулося до механізму вільних економічних зон. Відправною географічною точкою відновлення інтересу до зон став аеропорт Шеннон в Ірландії, економічні успіхи якого в 50-ті роки ХХ ст. спричинили справжній “бум” зонування. Нині вільні економічні зони широко використовуються у господарській практиці багатьох країн - промислово розвинених, країн, що розвиваються, та держав, які мали централізовано керовану економіку. Основними мотивами заснування СЕЗ країни їх розміщення визнають необхідність забезпечення сприятливих умов для цільового соціально-економічного розвитку, ефективне використання вигідного транспортно-географічного та геополітичного розташування, вирішення проблем зайнятості, проведення локального господарського експерименту тощо. Для стимулювання економічного розвитку (інвестиційної, інноваційної, виробничої, торговельної діяльності) крім ВЕЗ використовуються інші специфічні територіально-господарські утворення.

47 питання

У другій половині XX ст. почалося стрімке зростання кількості СЕЗ з розвитком їх різновидів.

На цей час у світі створено біля 4000 СЕЗ і кожна з них має свої специфічні риси. Це зумовлено специфікою територіального розміщенням продуктивних сил і особливостями соціально-економічного розвитку кожного регіону.

Першим розвинутим варіантом СЕЗ стало створення у 1959 р. в Ірландії зони сприяння з центром у аеропорту "Шеннон". Перша мета була досить скромною: створити додатково біля 300 робочих місць. Однак з часом цілі розширилися: було вирішено залучити іноземні інвестиції для створення підприємств, які виготовляють експортну продукцію, використовуючи імпортні комплектуючі і користуються послугами аеропорту. Для таких підприємств було встановлено 10 % пільгове ввізне мито. Вільна зона вже розглядалась, як один із засобів індустріалізації Ірландії. У 1969 р. СЕЗ вже забезпечувала зайнятість 8 тис. робітників і давала 20 % промислового експорту країни. Особливого поширення ці зони набули в молодих державах, що розвиваються. Найбільший розмах припадає на 70-ті роки.

48 питання

Митна справа -- діяльність, спрямована на реалізацію митної політики країни:

* порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів,

* митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів,

* процедури митного контролю та оформлення,

* боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності країни.

У митній справі цивілізовані країни додержуються визнаних у міжнародних відносинах:

* систем класифікації та кодування товарів,

* єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів,

* митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи становлять:

* розміри податків і зборів та умови митного обкладення,

* спеціальні митні зони і митні режими на території країни,

* перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію країни забороняється.

49 питання

Митний контроль -- сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнародних договорів України.

У Російській Федерації митний контроль визначають як сукупність заходів, що здійснюються митними органами з метою забезпечення дотримання митного законодавства.

В інтерпретації оновленої Кіотської конвенції митний контроль (Customs control) -- це заходи, які використовують митниці для гарантування виконання митного законодавства.

Українське трактування митного контролю хоч і страждає надмірною конкретизацією, за змістом відповідає міжнародному розумінню цього терміна.

Проте вивчення статей Митного кодексу України, в яких виписано операційний зміст даного поняття, показує наявність окремих суперечностей. Зокрема, український законодавець розділяє митні процедури на три групи: митний контроль, митне оформлення і справляння митних податків і зборів. Згадана міжнародна конвенція такого розділення не робить. Крім того, провідні українські науковці-економісти визначають митний контроль як контроль, що здійснюють службові особи митних органів з метою забезпечення законного переміщення через митний кордон України товарів, майна та інших предметів, а також для забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, громадянами країни порядку переміщення через митний кордон товарів, майна та інших предметів.

У цьому випадку метою є забезпечення виконання митних правил як окремої частини митного законодавства. Виходячи з вищезазначеного та враховуючи економіко-організаційний підхід до даних категорій, митний контроль -- це встановлені дії митних органів щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, а також осіб, причетних до такого переміщення, для гарантування реалізації митних правил.

Суб'єктами управлінського впливу при здійсненні митного контролю є працівники відповідних підрозділів митних органів, а об'єктами -- товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон або відповідним чином причетні до такого переміщення.

50 питання

Митне оформлення -- виконання митним органом дій (процедур), що пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів. За логікою такого підходу виходить, що після завершення процедур митного контролю його результати закріплюються (документуються) процедурами митного оформлення[1]. Одночасно ст. 43 Кодексу наголошує, що митний контроль закінчується:

у разі ввезення на митну територію України -- після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

у разі вивезення за межі митної території України -- після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Без «здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів» митний контроль не може бути завершеним. митне оформлення є обов'язковою складовою митного контролю.Крім того, п. 5 ст. 41 Митного кодексу України до форм митного контролю зараховує і перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон. Отже, і справляння передбачених законом податків і зборів також є складовою митного контролю. Виходячи з міжнародного досвіду, принципи здійснення митного контролю та оформлення можна класифікувати як такі принципи: всеосяжності, оптимізації, декларування товарів і транспортних засобів, пред'явлення товарів і транспортних засобів, вільного обрання митного режиму, вибірковості, доступності, обмеженості тривалості митного контролю. Автор -- І. Г. Бережнюк, д.е.н., директор Державного науково-дослідного інституту митної справи.

51 питання

Якщо за контрабанду та інші кримінальні злочини відповідальність визначається Кримінальним кодексом України, то за порушення громадянами митних правил ця відповідальність встановлюється Митним кодексом України.

Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть відповідальність за порушення митних правил, якщо на момент вчинення правопорушення в їх службові обов'язки входила функція забезпечення виконання ними вимог, встановлених чинним законодавством, у тому числі і Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють митну справу.

Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язків сплати мита та інших митних платежів.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інші, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, несуть відповідальність за порушення митних правил на загальних підставах.

52 питання

Сутність і функції міжнародних товарних бірж.

Міжнародні товарні біржі належать до організованих товарних ринків. Класичні визначення розглядають товарну біржу одночасно як особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюються угоди з купівлі-продажу масових, сировинних і продовольчих товарів, що мають спільні родові ознаки, якісно однорідні та взаємозамінні, і як ринковий механізм, завданням якого є виконання ряду стабілізаційних функцій в економіці, а саме: ліквідності та оптимального розподілу найважливіших сировинних товарів.

За своїм статутом товарні біржі є, як правило, громадськими організаціями -- об'єднаннями торговців і біржових посередників, які спільно несуть витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення, користуються певними привілеями.

Від інших видів ринку товарні біржі відрізняють певні особливості:

- наявність чітко визначеного предмета торгівлі, який фіксується в її правилах, що сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює умови для високоефективної організації торговельних операцій;

- проведення торгів на постійній і регулярній основі, причому час торгів є чітко обмеженим на рівні 4--6 годин на добу, що сприяє максимальній концентрації попиту і пропозиції на визначені товари у просторі і часі;

- наявність розвинутої виробничої інфраструктури (складської і транспортної мереж);

- відсутність права укладати угоди купівлі-продажу від своєї особи (біржа виступає лише посередником);

- специфічність суб'єктів торгівлі -- ними на біржі є не кінцеві споживачі та виробники товарів, а їх представники -- брокери і дилери, які є членами біржі;

- можливість укладання угоди не тільки для купівлі-продажу товарів, а й з метою страхування від майбутньої зміни цін на ринку;

- відсутність впливу прямих дій держави на процес торгів;

- гласність як можливість отримання всіма бажаючими інформації про кількість та ціни укладених угод.

53 питання

Міжнародні товарні аукціони - це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається продаж попередньо оглянутих покупцем аукціонних товарів, які переходять до того власника, який запропонував за них найвищу ціну. До аукціонних товарів відносяться хутра, чай, тютюн, фрукти, риба, антикварні та художні вироби, дорогоцінності, предмети розкоші. Форми аукціонів:

- працюють на пониження цін;

- працюють на підвищення цін. Найбільші аукціонні центри:

* по вовні - Лондон, Ліверпуль, Сідней, Антверпен;

* по хутру - Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль;

* по чаю - Лондон, Амстердам, Калькутта, Коломбо;

* по пряностях та художніх виробах - Лондон, Амстердам.



54 питання

Виробниче підприємство на зовнішньому ринку - це якісно нове явище для української економіки. Вихід на зовнішній ринок самостійних господарюючих суб'єктів повинен сприяти пристосуванню економіки до системи світо-господарських відносин, до формування економіки відкритого типу.

Зовнішньоекономічна діяльність фірми здійснюється за такими основними напрямками:

вихід на зовнішній ринок; експортно-імпортні поставки товарів, послуг і капіталу; валютно-фінансові і кредитні операції;

створення й участь у діяльності спільних підприємств;

міжнародний маркетинг;

моніторинг національної економічної політики й економіки світогосподарських зв'язків.

Ринкова стратегія фірми передбачає зіставлення всіх альтернативних варіантів у сфері зовнішньоекономічної діяльності й обґрунтування оптимального рішення.

Процес вироблення ринкової стратегії фірми охоплює такі етапи:

І. Аналіз усіх сторін зовнішньоекономічної діяльності фірми. При цьому необхідно: а) аналізувати становище фірми на ринку з тими товарами і послугами, які фірма випускає в даний момент; б) вивчати діяльність фірми з позицій споживача товарів і послуг фірми; в) аналізувати діяльність фірми з позицій ринку.

II. Аналіз ринку майбутнього (аналіз попиту і пропозиції). Фірмі важливо визначити, яким буде ринок у найближчому майбутньому, у якому напрямку цей ринок розвиватиметься і чого чекають споживачі від фірми в майбутньому. При цьому необхідно: а) зіставити становище фірми з місткістю майбутнього ринку; б) проаналізувати коливання кон'юнктури ринку.

III. Аналіз можливостей фірми: а) аналіз очікуваного збільшення обсягу зовнішньоекономічної діяльності; б) аналіз переміщення фірми на інші ринки; в) аналіз діяльності в новому середовищі і припинення діяльності в старій сфері.

IV. Аналіз бюджетно-податкової політики: а) бюджетно-податкова політика усередині країни та її вплив на фірму; б) бюджетно-податкова політика за рубежем і її вплив на фірму.

V. Вплив тенденцій у світовій економіці: а) аналіз світового ринку позичкового капіталу; б) аналіз зовнішньоторговельної політики різних країн.

VI. Розроблення довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності фірми: а) формулювання глобальної довгострокової цілі зовнішньоекономічної діяльності; б) формулювання варіантів досягнення цілей зовнішньоекономічної діяльності; в) декомпозиція глобальної цілі на піднесення; г) порівняння варіантів досягнення цілей зовнішньоекономічної діяльності.

56 питання

Необхідність маркетингових досліджень (МД) зумовлена потребою зниження ризику прийняття неправильного рішення за рахунок кращого знання і розуміння стану та динаміки факторів оточуючого середовища. Метою проведення маркетингових досліджень є виявлення можливості фірми посісти конкурентні позиції на ринку, знизити ризик і міру невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності.

Маркетингові дослідження - це вид діяльності, який пов'язує маркетолога зі споживачами, покупцями і суспільством через інформацію, яка використовується для виявлення та визначення маркетингових можливостей і проблем; для розробки, вдосконалення й оцінки маркетингових дій; для моніторингу ефективності маркетингових заходів; для покращення розуміння процесу управління маркетингом.

Основне призначення маркетингових досліджень - забезпечення маркетингового менеджера всією інформацією, необхідною йому для виконання своїх функціональних обов'язків в процесі управління маркетингом, а саме: аналізу, розробки маркетингових стратегій, планування, контролю і регулювання маркетингової діяльності.

Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці потреб, запитів і попиту споживачів, яка допомагає створенню програми їх задоволення, ідентифікації та визначення як проблем, так і можливостей фірми здійснити та оцінити свою маркетингову діяльність.

Основними завданнями маркетингових досліджень є:

> розрахунок величини попиту та пропозиції;

> встановлення умов досягнення оптимального співвідношення попиту та пропозицій;

> дослідження поведінки споживачів;

> оцінювання діяльності фірми та її конкурентів;

> визначення конкурентоспроможності продукції та фірми на ринку;

> зорієнтування виробництва на випуск товарів, збут яких забезпечений наявними на ринку умовами і дає можливість фірмі отримати запланований прибуток;

> розроблення та здійснення програми маркетингу.

Серед наслідків прийняття необгрунтованих рішень внаслідок недостатньої обізнаності підприємств в потребах споживачів, тенденцій розвитку ринку можна виділити такі: запровадження у виробництво товарів або послуг, що не користуються попитом; неправильна цінова політика; незручні для споживача місця продажу товарів; неефективна реклама; втрачені можливості.

Для забезпечення ефективності маркетингових досліджень варто дотримуватись таких принципів:

1. Об'єктивність (необхідність збирання інформації, яка адекватно відображає реальну ринкову ситуацію за допомогою чіткої систематизації процесу МД і запобігання можливим помилкам).

2. Систематичність (проведення МД відповідно до розроблених планів та необхідних етапів).

3. Комплексність (здійснення комплексу взаємопов'язаних дій, одні з яких забезпечують ефективність наступних).

4. Безперервність (МД постійно проводяться внаслідок постійної динамічної зміни факторів маркетингового середовища).

5. Оперативність (можливість швидко та своєчасно відреагувати та відкоригувати процес МД або їх необхідний напрям).

57 питання

Назвемо найважливіші напрямки маркетингових досліджень.

1. Дослідження ринку і продажів:

а) оцінка місткості ринку;

б) визначення характеристик ринку і його сегментів;

в) аналіз тенденцій зміни ринку;

г) прогноз обсягу продажів;

д) одержання інформації про існуючі і потенційних споживачів;

е) виявлення системи переваг споживачів;

ж) одержання інформації про конкурентів.

2. Дослідження продукту:

а) генерація ідей про створення нових продуктів;

б) розробка концепції тестування продукту;

в) тестування продукту;

г) організація маркетингу продуктів що тестуються;

д) дослідження й випробування різних видів обгорток.

3. Дослідження цін:

а) дослідження взаємозв'язків між ціною на продукт і попитом;

б) прогнозування цінової політики для різних стадій життєвого циклу продукту.

4. Дослідження просування продукту:

а) дослідження ефективності рекламної діяльності;

б) дослідження ефективності різних засобів масової інформації;

в) випробування різних варіантів реклами;

г) комплексний порівняльний аналіз різних засобів і методів просування продукту.

5. Доведення продукту до споживача:

а) дослідження місця розташування складів;

б) дослідження місця розташування об'єктів роздрібної торгівлі;

в) дослідження місця розташування сервісних служб.

60 питання

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Першим кроком у цьому напрямі, який надасть компанії нові бізнес-контакти, перспективи розвитку, ідеї, нове бачення ринку, зробить її відомою для партнерів, і є участь у міжнародних виставках-ярмарках.

Традиція проведення виставок і ярмарків з'явилась ще багатої століть тому, коли у великих торговельних центрах Близького Сходу місцеві ярмарки супроводжували великі релігійні свята. У першій половині XII ст. спостерігається розквіт ярмарків у районі Кампанії, пізніше їх проведення розповсюджується у Франції, і Фландрії, Швейцарії, Англії та інших країнах.

Причиною появи ярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності і відразу з'явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наука виставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступової перетворювались на своєрідні інформаційні центри національного і міжнародного масштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у вигляді караванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, але добре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб'єктами угод, що призвело до нового етапу організації торгівлі -- ярмарку. Таким чином, явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попиту та пропозиції.

За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка -- це показ, яким би не була його назва, основна мета котрого полягає в ознайомленні публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

За визначенням Спілки міжнародних ярмарків, ярмарок -- це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та/або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

Спільними рисами виставок-ярмарків є те, що вони організуються фізичними та юридичними особами, мають обмежену тривалість, діють періодично в постійних або заздалегідь визначених місцях, призначені для великої кількості експонентів і відвідувачів і є організованими товарними ринками. Крім того, кінцевою метою організації як виставок, так і ярмарків є сприяння збільшенню обсягів реалізації продукції, що виробляється на фірмі, а основними видами контрактів, що укладаються на міжнародних виставках-ярмарках, є угоди за виставленими зразками (моделями, кресленнями, каталогами) з наступною поставкою товару та угоди на виставлені зразки (продаж самих експонентів) з їх поставкою після закінчення виставки-ярмарку.

Відмінності між виставками та ярмарками полягають у такому:

- основним призначенням виставки є демонстрація досягнень, а ярмарку -- укладання торговельних угод, хоча в останні десятиріччя в зв'язку з динамізацією конкурентного середовища представлення на ярмарок стандартних, добре відомих товарів стає неефективним, а тому ці два заходи найчастіше поєднуються у виставку-ярмарок;

- головною метою ярмарку є укладання прямих торговельних угод по зразках продукції, а виставки -- розповсюдження інформації з кінцевою метою стимулювання продажів за зразками;

- звичайною практикою міжнародних виставок є здійснення продажів кінцевим споживачам, а ярмарків -- здійснення продажів тільки проміжним ланкам (промисловість, оптова та роздрібна мережа).

В останні десятиріччя інститут виставок та ярмарків поступово трансформувався із засобу презентації товару та демонстрації його асортименту за допомогою примірників і зразків з метою безпосереднього продажу у засіб глобальної комунікації. Сучасні міжнародні виставки-ярмарки слід розглядати як ефективний сімбіоз інструментів маркетингу та метод міжнародної торгівлі. В цьому аспекті виставки та ярмарки являють собою не тільки дзеркало технічного розвитку галузі та канал реалізації продукції, а й економіко-політичний форум прогнозування кон'юнктурних змін, комунікаційний захід з економічним, політичним, соціально-культурним контекстом.

Належність міжнародних виставок-ярмарків до маркетингу очевидна, оскільки ніде функції маркетингу не проявляють себе так виразно і переконливо, як на міжнародних виставках. Участь у виставці дозволяє експонентам здійснювати одночасно і комунікативну, і цінову, і збутову, і товарну політику свого підприємства. В той же час аналіз результатів участі у виставкових заходах впливає на зміну вдосконалення маркетингової стратегії підприємства.

Міжнародні виставки та ярмарки виконують такі функції:

- забезпечують безпосереднє спілкування клієнта з експонентом; експонента з потенційними партнерами;

- пропонують реальний товар, який можна побачити у дії, на відміну від рекламних проспектів, відеороликів тощо;

- забезпечують покупцеві можливість здійснити досить повний та об'єктивний огляд певної групи товарів (або цілої галузі промисловості) за такими критеріями, як якість, ціна, додатковий сервіс, певні стимули при купівлі тощо;

- надають експонентам можливість побачити пропозицію потенційних конкурентів, їх нові ідеї, умови продажів тощо;

- значно скорочують час як клієнтам, так і експонентам на пошук партнера та укладання контракту;

- сприяють ефективному обміну інформацією;

- інформують своїх учасників про розвиток технологій і надають можливість побачити тенденції прогресу галузі;

- підвищують авторитет експонента за умов його правильної політики щодо підготовки та участі у виставках та ярмарках;

- надають можливість експонентам отримати нову інформацію відносно характеру змін самої клієнтури, її запитів, а також змін кон'юнктури галузі (ця інформація, як правило, слугує поштовхом до зміни політики самої фірми у майбутньому, до зміни її стратегії).

Безперечну роль торговельних виставок та ярмарків у всесвітньому становленні підприємництва підкреслює стабільне збільшення попиту на експозиційні площі, яке викликано пропозицією великої кількості «експозиційних» товарів і послуг. Сьогодні всесвітня сумарна виставкова площа перевищує 100 млн.. м2, а кількість міжнародних виставок-ярмарків досягає, за різним оцінками, З--4 тис. щорічно, тобто щоденно в світі відбувається 8--10 таких заходів. Відповідно в світі сформувались виставкові центри, серед яких беззаперечними лідерами є європейські країни.

Размещено на Allbest.ru

...