Управління будівельною організацією
Ідентифікація категорійно-понятійного апарату управління будівельною організацією. Функції і методи управління. Планування діяльності підприємства. Формування системи мотивації, контролю, взаємодії та повноважень. Ефективність управління організацією.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.06.2016 |
| Размер файла | 2,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Теоретико-методологічні засади управління будівельною організацією
- 1.1 Ідентифікація категорійно-понятійного апарату управління організацією
- 1.2 Закономірності управління організацією
- 1.3 Функції і методи управління організацією
- Висновок
- Розділ ІІ. Процеси та технології управління будівельною організацією
- 2.1 Планування діяльності підприємства
- 2.2 Організація взаємодії та повноважень в організації
- 2.3 Формування системи мотивації в організації
- 2.4 Формування системи контролю в організації
- 2.5 Регулювання діяльності підприємства
- 2.6 Створення інформаційної системи в організації
- 2.7 Створення комунікаційної системи в організації
- 2.8 Керівництво та лідерство в організації
- Висновок
- Розділ ІІІ. Ефективність управління будівельною організацією
- 3.1 Економічна ефективність управління організацією
- 3.2 Організаційна ефективність управління організацією
- 3.3 Соціальна ефективність управління організацією
- Висновки і пропозиції
- Список використаної літератури
- Додатки
Вступ
Об'єктом курсової роботи є Обслуговуючий кооператив ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ЯКІСНИЙ ДІМ"
Компанія була створена в 1990 році і успішно функціонує на ринку України вже понад 20 років. Підприємство розташоване в м. Києві. вул.Ф. Ернста, буд.12, офіс 62 - А. Кооператив ЖБК має право здійснювати такі види діяльності:
Загальне будівництво будівель будь-якого призначення (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), в тому числі: зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, захист конструкцій, устаткування та мереж, пусконалагоджувальні роботи та ін.; Монтаж та експлуатація підйомно-транспортного устаткування; Монтаж металевих виробів та устаткування, послугами з їх ремонту; Перевірка, випробування, ремонт газового устаткування; Проектування, виготовлення і монтаж систем вентиляції і кондиціювання повітря; Здійснення усіх видів ремонтних робіт…
Споживчі властивості будинків системи "ЯКІСНИЙ ДІМ"
· Енергоефективність;
· Екологічність і комфорт - Система "ЯКІСНИЙ ДІМ" - це європейський рівень турботи про здоров'я жителів;
· Безпека - Система "ЯКІСНИЙ ДІМ" - це впевненість у надійності і безпеки будівлі;
· Експлуатація;
· надійні контрагенти;
· багатий досвід.
Житлові будинки, які будуються згідно програми "ЯКІСНИЙ ДІМ", задовольняють сучасним європейським нормам щодо вищезазначених показників. В умовах значного підвищення тарифів на теплопостачання та електропостачання, система "ЯКІСНИЙ ДІМ" дозволяє зменшити витрати на комунальні платежі.
управління будівельна організація мотивація
Розділ І. Теоретико-методологічні засади управління будівельною організацією
1.1 Ідентифікація категорійно-понятійного апарату управління організацією
Розглянувши вказану проблематику, слід погодитись з думкою А. Райченка [5, с 54], який зазначає, що адміністративна діяльність забезпечує адміністративний супровід та практичну реалізацію функціонування менеджменту організації. Одна із заслуг засновника адміністративної школи управління А. Файоля полягає в тому, що він вперше виділив адміністративну функцію організації і визначив її елементи, а саме: передбачення, організацію, розпорядництво, координування та контролювання [6, с.11-12]. Реалізація зазначених функцій дає змогу формувати і реформувати організацію, супроводжувати її функціонування, контролювати її діяльність. Деталізація й адаптація стратегічних та оперативних цілей, встановлення і вирішення конкретних завдань організації, як правило, делегуються адміністрацією лінійним і функціональним підрозділам. Зазначений підхід зумовлює відповідне визначення та застосування понять "адміністрування", "адміністративна діяльність" і "адміністративний менеджмент" як об'єднуючого комплексу організаційно-методичних функцій, що забезпечують виконання повноважень менеджменту.
Найбільше інтеграційні прояви адміністративної діяльності в менеджменті організацій реалізовуються у таких процедурах:
1) регламентація системи і процесу встановлення цілей, що забезпечує розробку, побудову та реалізацію дерева цілей організації;
2) розподіл функціонального виконання змісту професійних операцій і універсальних дій між працівниками та підрозділами організаційної структури;
3) організація побудови і реалізація процесу менеджменту шляхом послідовного поєднання дій, операцій, стадій, етапів, фаз та циклів у процес;
4) вироблення, адаптація і застосування моделі організації функціональної взаємодії у процесі розробки і здійснення управлінських дій менеджера.
Зазначені процеси в менеджменті організацій об'єктивно потребують їх впорядкування. Все це забезпечується комплексом адміністративних відносин організації, до яких відносять формалізацію, регламентацію та контроль [3, с.67]. Адміністративні відносини виступають в якості предмета вивчення в різних процесах та системах і відображають сутність адміністративного менеджменту. Цей підхід базується на тому, що під адміністративним менеджментом слід розуміти широкий спектр проявів формалізації та регламентації, зв'язків й залежностей, прав та повноважень, форм, структур, порядків і правил, квот й обмежень діяльності організації.
Таким чином, проведене дослідження дає змогу однозначно трактувати досліджуваний термін, а саме адміністративний менеджмент як управлінську діяльність, яка ґрунтується на адміністративних методах та принципах управління і передбачає встановлення й підтримку штатних параметрів функціонування організації шляхом чіткої формалізації, суворої регламентації, контролю і регулювання діяльності трудового колективу, що спрямована на вирішення зовнішніх завдань, досягнення цільових орієнтирів та забезпечення стійкості організації в зовнішньому середовищі.
Адміністративні відносини створюють, супроводжують або ж сприяють процесу досягнення цілей організації. Прикладне значення формування адміністративних відносин проявляється в його меті.
Аналіз публікацій вчених з проблем адміністративного менеджменту свідчить, що в теорії адміністративного менеджменту також існують різні тлумачення його мети і завдань. Деякі автори [2; 4; 7] за мету адміністративного менеджменту визначають здійснення керівником розпорядчих функцій, які реалізовуються через бюрократичні методи управління. Таке визначення мети адміністративного менеджменту спрощує її до переліку управлінських дій і не відображає його квінтесенцію. Адміністративний менеджмент не може бути зведений до здійснення лише організаційно-розпорядчих функцій керівниками, важливо знати, яка система роботи всієї адміністрації [1 с.45].
Відповідно до сутності адміністративного менеджменту його метою, на мою думку, є адміністративне забезпечення досягнення перспективних орієнтирів організації, що сприяє трансформації поточного стану організації на бажаний стан. Меті адміністративного менеджменту відповідають певні завдання. Як вірно зазначає А.В. Райченко [5, с.34], адміністративний менеджмент передбачає виконання таких основних завдань: регламентація, розпорядження, інформаційне забезпечення, контроль виконання визначених завдань працівниками і супровід документообігу. Беручи за основу визначені науковцем завдання, вважаємо за доцільне погрупувати їх за напрямками, що обумовлюються змістом цього виду управління.
За напрямком управлінсько-виконавської діяльності у сфері адміністративного менеджменту вирішуються такі завдання: розроблення поточних і оперативних планів діяльності організації та структурних підрозділів; формування планів роботи персоналу на підставі переліку робіт; розроблення і затвердження графіків та термінів виконання робіт; розподіл обов'язків в апараті управління; забезпечення дотримання правових норм і повноважень у господарській діяльності; визначення та документування взаємодії між: роботами; ідентифікація і визначення послідовності робіт; забезпечення ефективності виконання завдань; створення ефективної системи трудових відносин; реалізація заходів щодо зміцнення трудової й виробничої дисципліни; забезпечення своєчасного подання та підготовки звітностей про виконання планових показників; створення належного морально-психологічного клімату; забезпечення захисту персоналу організації у разі виникнення надзвичайних ситуацій; встановлення організаційних зв'язків та їх коригування в разі зміни умов праці; координація трудової діяльності; застосування заходів дисциплінарного впливу.
За напрямком здійснення контролю передбачається вирішення таких завдань: моніторинг реалізації стратегії розвитку; контроль дотримання колективного договору; здійснення загального контролю діяльності організації та структурних підрозділів; контроль результатів здійснення кадрової політики; контроль дотримання трудової й виконавської дисципліни; контроль дотримання своєчасності та повноти надання фінансової й іншої законодавчо встановленої звітності; контроль прозорості інформаційного висвітлення діяльності організації; контроль діяльності адміністративної служби (адміністративний аудит).
Таким чином, в адміністративному менеджменті надається перевага вирішенню завдань організаційно-стабілізуючого забезпечення стійкості організації в динамічному зовнішньому оточенні та здатності протистояти несприятливому зовнішньому впливу. Поділяючи думку А.В. Райченка [5, с.37], зазначу, що завдання адміністративного менеджменту дають змогу розкрити його доволі складний зміст, що зумовлює відповідну взаємодію в адміністрації організації.
1.2 Закономірності управління організацією
Форми вияву управлінського закону впливають на процеси управління, на розвиток організації як системи. Це неминуче породжує різні соціальні наслідки, що залежать від у мов дії закону. Оптимальні у мови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву управлінського закону. Якщо закон управління реалізується в умовах, що відхиляються від нормальних, тоді й форми вияву закону відхиляються від нормальних і призводять до негативних управлінських наслідків. [8]
Зміст закону управлінської сфери містить його кількісне вираження, що має дуже важливе значення. Воно дає можливість побачити, як розвивається процес управління, своєчасно виявити його недоліки і вжити відповідних заходів щодо їх усунення.
Як категорія "закон" відображає закони управлінської діяльності людей, які виявляються насамперед через їхні потреби та інтереси. Проте не слід ототожнювати зміст категорії "закон" з діяльністю організації. Об'єктивні закони менеджменту визначають характер діяльності керівників (управлінців) організацій, їх цілі і мету, а між дією законів і практичною діяльністю існують такі проміжні ланки, як потреби, інтереси та цілі. З'ясування сутності кожної з них дає змогу пізнати рушійні сили розвитку організації як системи, суспільства, а отже, й закони управління. При цьому важливо розуміти потреби, інтереси й цілі переважної більшості людей, зокрема соціальних верств і груп. Водночас слід розмежовувати сутність і зміст об'єктивних законів менеджменту, механізм їх дії, використання.
Механізм дії законів менеджменту - це боротьба протилежних сторін, якостей і властивостей організації як системи, за якими стоять інтереси, потреби її працівників, а також конкурентність інтересів.
Механізм використання законів менеджменту - це пізнання їх сутності, змісту, умов дії, і на цій основі формування політики управління організацією. [9]
Таким чином, розуміння суті й змісту об'єктивних законів, що діють у сфері управління, буде сприяти підвищенню ефективності праці управлінців.
Серед основних об'єктивних законів менеджменту можна виділити такі:
1) закон спеціалізації управління, який передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах конкретних управлінських функцій, їх прояву в реальних умовах, на різних рівнях;
2) закон інтеграції управління - це закон, що спрямований на досягнення єдності зусиль всіх структур організації для виконання її завдань шляхом підвищення управлінської ефективності. Інтегруючими чинниками можуть виступати завдання, цілі, інтереси, вимоги ринку;
3) закон демократизації управління, який спонукає до участі працівників у діяльності, забезпечує двостороннє спілкування. Поняття "промислова демократія" характеризує високий ступінь участі працівників в управлінні підприємством, партнерські відносини між керівником і працівником;
4) закон співвідношення керуючої та керованої підсистем-акцентує увагу на тому, що удосконалення керуючої підсистеми здійснюється більш динамічними темпами, ніж керованої підсистеми;
5) закон пропорційного розвитку систем управління - спрямований на досягнення послідовної та постійної еволюції всіх управлінських систем будь-якої організації (виробничої, соціальної, фінансової, інноваційної тощо);
6) закон економії часу в процесі управління, який передбачає підвищення продуктивності праці в управлінській сфері, зменшення трудомісткості завдяки впровадженню передових методів і прийомів праці. Тобто, цей закон виступає як закон управління часом. Вирішення будь-якого питання у менеджменті в проміжок період часу завжди позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. У цьому процесі провідна роль належить використанню інноваційних технологій, особистості керівника, менеджеру з інноваційним типом мислення.
Серед законів менеджменту соціальної роботи можна виділити такі:
1) закон єдності та цілісності системи менеджменту соціальної роботи;
2) забезпечення необхідної міри свободи у системі менеджменту соціальної роботи;
3) закон необхідної розмаїтості системи менеджменту соціальної роботи;
4) закон організації менеджменту соціальної роботи та інші закони. Визначені закони менеджменту соціальної роботи предметно розглянуті в сучасній вітчизняній літературі з проблем соціального управління. [8,9]
Поряд із законами менеджменту виділяють ще й закономірності. Закономірності менеджменту - об'єктивні, стійкі зв'язки між управлінськими процесами та явищами. Вони являють собою логічні форми відображення реальної практики управління. Серед основних закономірностей менеджменту виділяють такі:
1) процесу менеджменту;
2) методів та функцій менеджменту;
3) внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;
4) управлінських рішень;
5) залежність результативності та компетентної діяльності органу управління (менеджера);
6) розвитку менеджменту та інші.
Визначені та інші закономірності менеджменту мають об'єктивний характер, тобто вони не залежать від волі та свідомості людей і проявляють себе, здійснюються лише через свідому, доцільну діяльність людей, спрямовану на реалізацію власних інтересів. [9]
Проміжними ланками між дією об'єктивних законів менеджменту і управлінською діяльністю керівників-управлінців є право власності, соціально-економічна політика уряду, соціальні вимоги працівників організації, які впливають на механізм реалізації законів. Унаслідок цього закони менеджменту виявляються в економічних, соціальних і правових формах.
1.3 Функції і методи управління організацією
Функції управління підприємством
Підприємства різняться між собою за розмірами, управлінням і сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління - об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.
Відокремлюють кілька функцій управління. Структура цієї моделі містить два елемента:
а) елемент керуючий;
б) елемент виконавчий.
Керуючий елемент сприймає через вхідний канал імпульс із зовнішнього середовища та через канал зворотнього зв'язку імпульси, що стосуються його власного стану та стану структури системи. На підставі сприйнятих імпульсів керуючий елемент починає функціонувати. Спочатку він визначає конкретне (кількісне) значення вихідного параметра, тобто формулює мсту діяльності системи. Потім він виробляє імпульс і надсилає його виконавчому елементу (ефектору). Цей імпульс мас характер команди.
Під впливом команди керуючого елемента та зовнішніх перешкод ефектор починає своє функціонування. Результат його діяльності - вихідний імпульс. Але перш ніж надіслати його у зовнішнє середовище, ефектор інформує керуючий елемент про виконання одержаної команди через канал зворотного зв'язку. Узгоджуючи прийняту від ефектора інформацію з визначеною метою діяльності системи, керуючий елемент знову починає функціонувати.
Якщо результати діяльності ефектора збігаються з метою, то ефектор одержує команду надіслати вихідний імпульс у зовнішнє середовище. У разі незбігу керуючий елемент виробляє нові команди, якими спрямовує дії ефектора. Отже, в структурі системи керуючий елемент виконує цілком конкретні функції.
По-перше, він визначає мету функціонування. Оскільки тієї самої мети можна досягти різними способами, керуючий елемент мусить вибрати один із них. При цьому під способом досягнення мети розуміють розробку алгоритму трансформаційного процесу, а опрацювання способу досягнення мети передбачає визначення впорядкованих операцій, тобто того, що повинні робити члени трудового колективу задля досягнення мети. Відтак, керуючий елемент виконує функцію планування - процесу визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату.
По-друге, кожна операція трансформаційного процесу повинна мати свого носія, тобто виконуватися певним елементом даної системи. Отже, реалізація трансформаційного процесу передбачає також визначення того, хто саме мас виконувати ту чи іншу конкретну операцію і як виконавці мають взаємодіяти між собою. Ці процеси характеризують сутність організації як функції управління. Організація - це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.
По-третє, елемент у системі займає підпорядковане становище. У перебігу трансформаційного процесу він може відмовитись виконувати свої обов'язки, визначені планом. Тому для досягнення поставленої мети керівник будь-якого рівня має не тільки спланувати та організувати роботу, а й примусити людей виконувати її. Для цього потрібно створити умови, за яких виконавці відчували, що вони можуть задовольнити свої потреби тільки тоді, коли буде забезпечено досягнення цілей підприємства. Це означає, що керуючий елемент має виконувати належним чином функцію мотивації. Мотивація - це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.
По-четверте, для того, щоб запобігти появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності системи, керуючий елемент повинен встановлювати параметри діяльності ефектора, вимірювати досягнуті результати роботи, порівнювати їх із запланованим обсягом, за необхідності - коригувати діяльність, накопичувати досвід для вдосконалення планування. Саме цим пояснюється необхідність виконання керуючим елементом контролюючих функцій.
Ці чотири основні функції тісно зв'язані між собою в єдиному процесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому. [10]
Методи управління діяльністю підприємства
Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей.
Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють такі методи управління: а) економічні; б) соціально-психологічні; в) організаційні методи управління діяльністю підприємств.
Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.
1. Економічні методи управління - це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту: формування системи оподаткування суб'єктів господарювання; визначення дієвої амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства; встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій. Другий аспект економічних методів управління зв'язаний з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.
2. Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей.
Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності.
Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.
3. Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління - це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі.
Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).
Професійно вміле застосування економічних, соціально-психологічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі в процесі виробництва. Звідси випливає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.
Ефективність застосування методів управління в основному залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямованої підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.
Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їхній основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють колективи та окремих працівників в ефективній праці.
Таким чином, впливом на безпосередні інтереси об'єкта управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без повсякденного і безпосереднього втручання зверху. До складу економічних методів управління належать організаційно-виробниче планування, метод комплексних цільових програм, комерційний розрахунок, система економічних регуляторів господарської діяльності [11]
Висновок
Теоретичне узагальнення досвіду управління і практичне його застосування в конкретно-історичній ситуації країни, галузі, підприємства вимагає ретельного аналізу і творчого підходу. Складність оцінювання практичного досвіду полягає в тому, що підприємства, використовуючи багатий арсенал практичних прийомів ведення підприємницької діяльності, по-різному можуть досягати однакових результатів господарювання. За таких умов пошук оптимальних рішень, своєрідних рецептів управління можна розглядати як безперспективний, натомість самостійний пошук шляхів опанування теорії менеджменту, елементів складових успіху стосовно конкретного об'єкта управління, тобто опанування науки мистецтва управління, має перспективу. Будь-який досвід необхідно критично оцінювати з позиції сучасних вимог виробництва і фактично існуючих ситуацій господарської діяльності, оскільки захоплення ретроспективним підходом до управління призводить найчастіше до зниження його ефективності.
Розділ ІІ. Процеси та технології управління будівельною організацією
2.1 Планування діяльності підприємства
На початку 90-х років в Україні панувала думка, що планування не потрібне, ринкові механізми в змозі регулювати діяльність підприємств, стихія ринку вирішить все якнайкраще. Проте дуже швидко цей помилковий погляд було замінено розумінням, що ефективне функціонування підприємства в умовах ринкової економіки потребує насамперед здійснення чіткого планування.
У зовнішньому середовищі, в якому діють підприємства, повсякчас відбуваються політичні, економічні, правові, технологічні та соціальні зміни. Саме планування зменшує невизначеність у діяльності підприємства, спонукаючи менеджерів передбачати наслідки зміни та ефективно на них реагувати. Підприємство самостійно здійснює весь комплекс робіт з планування діяльності і має чітко контролювати виконання розроблених планів.
Процес планування максимально має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвитку об'єкта планування та середовища його діяльності. У планах підприємства повинні бути враховані об'єктивні результати макро - та мікроекономічного аналізу стану і тенденції розвитку умов господарювання.
Планування - це процес визначення цілей підприємства, які воно передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення поставлених цілей. Строк планування охоплює постановку організаційних цілей, розробку загальної стратегії досягнення таких цілей і розвиток загальної ієрархії планів інтегрування та координації діяльності. Отже, планування стосується цілей (того, що потрібно зробити), а також засобів (того, як це потрібно зробити). Мета планування - це кінцевий стан, якого підприємство прагне досягти в певний момент у майбутньому. Планування є процесом прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення, розподілу ресурсів, адаптації підприємства до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. [12]
Процес планування складається із взаємозалежних етапів, здій - нюється спільно керівництвом підприємства і співробітниками маркетингових служб.
Етапи планування:
1) аналіз стратегічних проблем;
2) прогноз майбутніх результатів діяльності;
3) визначення завдань;
4) вибір оптимального варіанта розвитку;
5) виконання складених планів;
6) розробка планів, що забезпечують удосконалення методів і процедур;
7) мобілізація людських і фінансових ресурсів фірми.
Планування завжди орієнтується на дані попередніх років з метою визначення розвитку підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулих років [13]
В залежності від широти охоплення об'єкта планування плани бувають:
· Стратегічні;
· Тактичні;
· Оперативні.
Особливе місце в плановій організації діяльності фірми займає перспективне, стратегічне планування, що є однією з основних функцій управління і представляє процес визначення цілей створення організації, а також шляхів їхнього досягнення Стратегічне планування формує основу для всіх управлінських рішень. Функції організації, мотивації і контролю менеджменту орієнтовані на розробку і реалізацію стратегічних планів. Динамічний процес стратегічного планування є тією парасолькою, під якою укриваються всі управлінські функції. Не використовуючи переваг стратегічного планування, фірма й окремі її співробітники будуть позбавлені реального способу оцінки цілей і напряму розвитку підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління колективом фірм. Можна відзначити, що стратегічне планування стає дедалі більш актуальним і для українських підприємств, що вступають у жорстку конкуренцію як між собою, так і з іноземними компаніями.
Розробка програми діяльності фірми є першим етапом стратегічного планування, ще представляє управлінську діяльність зі створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу.
Задача керівництва фірми створити господарський механізм, що забезпечує найбільш швидку її адаптацію до зовнішніх умов, що змінюються. Це дозволить зменшити невизначеність і ризик у господарській діяльності і забезпечити концентрацію ресурсів на обраних пріоритетних напрямах.
Розробка і реалізація стратегії - найважливіша функція керівників фірми вищої ланки управління. Без стратегічного планування фірма подібна кораблю без керманича. Стратегія формулює основні цілі фірми і шляхи їхнього досягнення таким чином, щоб забезпечити єдину спрямованість дій усього колективу фірми.
У рамках стратегічного планування зважується безліч питань управління фірмою, у тому числі: розробка загальнофірмової стратегії; підготовка стратегічних рішень в окремих господарських сферах; аналіз конкурентного середовища; визначення основних цілей фірми; управління стратегічно важливими факторами діяльності на ринку; формування маркетингової стратегії на ринку окремих товарів; вивчення життєвого циклу продукції на ринку; управління портфелем замовлень; виявлення стратегічних перспектив фінансування капіталовкладень; формулювання загальної концепції розвитку підприємства; аналіз перспектив; дослідження структури витрат.
Планування, як відомо, представляє складову часу стратегічного управління.
Процес стратегічного управління протікає в три етапи: спочатку визначаються довгострокові перспективи розвитку підприємства, його основних підрозділів; на етапі реалізації планів розробляються заходи щодо здійснення фірмової стратегії; за допомогою контролю виявляються основні проблеми в області реалізації стратегії компанії.
Стратегічне планування визначає характер стратегічного управління. Реалізація стратегічних планів, стратегічний контроль і виявлення проблем, що виникають, відносяться до сфери оперативного управління і тому не можуть розглядатися як стратегічні фактори.
Підкреслимо слідуючі особливості стратегічного планування: воно орієнтується на довгострокову перспективу; стратегічні плани визначають основні напрямки розвитку підприємства; позначені певні "ніші" господарської діяльності надалі підлягають заповненню засобами оперативного планування; основна мета стратегічного планування полягає в забезпеченні майбутньої успішної діяльності підприємства. [14]
Тактичне планування займає проміжне положення між довгостроковим стратегічним і короткостроковим (оперативно-календарним). Стратегічне планування передбачає тривалий плановий горизонт на 10-15 років. Однак з урахуванням нестабільності ринкового середовища в російських умовах на багатьох підприємствах стратегія розробляється на середньостроковий період не більше 5 років. У свою чергу тактичне планування, як правило, охоплює плановий горизонт на 1-2 роки і є періодичним плануванням [15].
Суть добре поставленого тактичного планування в тому, щоб провести довгострокові стратегічні рішення в кількісні показники тактичного плану, що забезпечують постійну координацію виробничо-господарської діяльності. Тому тактичний план, як би ретельно він не був розроблений, без стратегічного плану ефекту не дасть.
Тактичний план являє собою розгорнуту програму всією виробничої, господарської та соціальної діяльності підприємства, спрямовану на досягнення генеральних цілей стратегічного плану при найбільш повному і раціональному використанні матеріальних, трудових, фінансових і природних ресурсів.
Особливу увагу в тактичному плані повинна приділятися показниками ефективності діяльності підприємства: підвищенню конкурентоспроможності продукції, забезпеченню бажаного рівня рентабельності, росту продуктивності праці, дотримання договірних зобов'язань та ін В умовах переходу до ринку істотно змінюється природа тактичного, як правило, річного плану. З інструменту балансової ув'язки ресурсів він повинен перетворитися в ефективну планову систему прийняття управлінських рішень на підприємстві. Будь-які прорахунки в оцінці потреб ринку та власних можливостей підприємства погрожують збитками або навіть банкрутством.
Відмітна особливість тактичного плану полягає в тому, що він змушує керівників та фахівців усіх рівнів підприємства направляти свої зусилля на пошук шляхів реалізації цілей і завдань стратегічного плану [16].
Управлінські рішення, що приймаються при тактичному плануванні, базуються на більш об'єктивної і повної інформації, ніж при стратегічному плануванні. Ці рішення більш детальні і конкретні, пов'язані з меншим ризиком, так як розробляються на менший період часу. Крім того, поточні планові рішення легше кількісно оцінювати, ранжувати за критеріями і вибирати найбільш оптимальний варіант.
Тактичний план виконує функції координації і контролю.
Функція координації дій передбачає, що план встановлює певні пропорції між ресурсами та видами діяльності підприємства. Координація вимагає інтеграції всіх розділів поточного плану. Тому на великих підприємствах процес планування носить повторюваний характер і вимагає створення складної планової системи. Протягом всього процесу планування повинна здійснюватися перевірка узгодженості планів з урахуванням реалізованим і ефективності пропонованих управлінських рішень. Крім того, необхідно застосування в тактичному плануванні різних оптимізаційних методів.
Найважливішою функцією тактичного планування є забезпечення ефективного контролю. Точність реалізації цільових установок плану, залежить від того, як налагоджений контроль за його виконанням. Система звітності про виконання плану, методи оцінки і вимірювання результатів діяльності всіх структурних підрозділів підприємства повинні дозволити організувати управління за відхиленнями. Це дає можливість вищому управлінському персоналу приділяти увагу тільки винятковим подій або ситуацій, що викликають відхилення від нормального ходу виробництва. Тим самим зберігається час для вирішення першочергових стратегічних питань.
Основними завданнями тактичного планування є:
- Формування оптимальної чи забезпечує досягнення необхідного рівня фінансового результату продуктової програми;
- Розробка комплексу відповідних функціональних і проектних заходів.
При тактичному плануванні керуються блоком показників виручки і витрат (собівартості) продукції, розрахованих на базі поточних цін, тобто з урахуванням цінової динаміки та інфляції.
Залежно від виду та обсягу застосовуваних на підприємстві розрахункових моделей (моделей планування продуктових програм, фінансових моделей) виникають різні ступені свободи та проблеми при тактичному плануванні в підрозділах. Так, показники обсягів постачання, виробництва і збуту всіх підрозділів повинні бути узгоджені для досягнення бажаного обсягу продажів і створення необхідних запасів, щоб підтримувати економічно вигідні обсяги виробництва.
Складання, координація та затвердження тактичних планів у підрозділах здійснюється в ході багатоступінчастого, ітеративного (часто повторюваного) процесу планування з урахуванням взаємовпливу всіх підрозділів і рівнів управління підприємства [15].
Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - виступає як засіб виконання довго-, середньо-, та короткострокових планів - один із важелів поточного управління виробництвом. Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають.
У процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу - місяць, декаду, виробничий тиждень, добу, зміну. При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий важіль повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.
Оперативне планування поєднує в собі два напрями роботи. Перший напрям, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням. Другий напрям включає в себе роботи, які необхідні для безперечного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрям дістав назву диспетчеризації.
При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:
забезпечення виконання плану виробничої діяльності з випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;
встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та робітників;
максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства по цехах (міжцехове) та окремих цехах - по дільницях і робочих місцях (внутрішньоцехове).
Міжцехове оперативне планування має за мету забезпечити скоординовану діяльність та необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства відповідно до послідовності технологічних процесів (заготівельних, обігових, складських) та з урахуванням їхніх функцій - основні, допоміжні, обслуговувальні та побічні цехи. Але головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами (виробництвами).
Внутрішньоцехове оперативне планування включає в себе розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль за їх виконанням, розподіл робіт по дільницях, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.
Основними елементами оперативного планування є: планово-облікові одиниці виміру продукції; планово-облікові періоди, на які розробляються оперативні плани; нормативи просування виробництва (партії запуску-випуску деталей, необхідні запаси незавершеного виробництва та тривалість випереджень).
У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір застосування кожної системи оперативно-виробничого планування визначають типом виробництва, складом і особливостями продукції тощо. При цьому перевага віддається тій системі, яка дозволяє найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.
Подетальна система за планово-облікову одиницю використовує деталь певного найменування. Залежно від особливостей інших елементів та організації самого процесу оперативного регулювання найбільш поширеними різновидами подетальної системи є:
а) складська система, за якої рівень завантаження та рівномірність випуску продукції визначаються необхідністю підтримання складських запасів певних розмірів. Ця система має сенс при значній кількості застосовуваних при виготовленні продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей;
б) система планування за нормами технологічних запасів, яка передбачає встановлення насиченості всіх стадій виробничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. Ця система застосовується в умовах серійного та крупносерійного виробництва;
в) система планування за строками подачі, в основі якої знаходяться встановлені строки запуску та випуску партій деталей з урахуванням їхніх технологічних запасів та строків міжцехових подач. В умовах серійного та багатосерійного виробництва строки можуть переглядатися кожного разу при розробці оперативних планів. [18]
Склад середньо та короткострокових планів підприємства відноситься до тактичного планування. Тактичне планування діяльності будь-якого підприємства істотно відрізняються від розробки і практичного здійснення стратегічних планів, але становити однозначно відмінність між стратегічним і тактичним плануванням діяльності підприємства неможливо. Існує 3 аспекти такої відмінності:
1) чаловий - його суть полягає в тому що стратегічне планування пов'язане із рішеннями, наслідки яких будуть позначатися на діяльності підприємства протягом тривалого періоду і їх важко виправляти. Тактичні ж плани конкретизують та доповнюють стратегічні;
2) за охопленням сфер впливу - суть в тому, що стратегічне планування справляє глибший і ширший вплив на діяльність підприємства, а тактичне планування є вузькоспрямованим;
3) сутньо-змістовний - полягає в тому що стратегічні плани окреслюють місію та цілі діяльності підприємства. а також вказує засоби досягнення. Тактичне планування визначає усю сукупність практичних засобів, які необхідні для здійснення намічених цілей.
Отже, завжди існує певна умовність і в частковому визначенні часових параметрів планування, щодо середньо, коротко та довгострокових планів є їх значення, але в практиці господарювання і планування термін 1 рік, як найбільш прийнятний для короткострокових планів і декілька років (до 5) для середньострокових планів [17]
Оцінимо та проаналізуємо стан і зміст факторів, що визначають зовнішнє середовище функціонування підприємства в Україні. Простежимо позитивні і негативні тенденції зміни факторів зовнішнього середовища підприємства.
|
Фактори макросередовища |
Стан (зміна) фактора |
Тенденція зміни фактора |
|
|
1 група: Політико-правові фактори |
2014 р. |
2015 р. |
|
|
1.1 Політична стабільність у суспільстві |
стабільне |
стабільне |
|
|
1.2 Ступінь суспільної підтримки урядової програми розвитку |
середня |
висока |
|
|
1.3 Стабільність державних структур |
середня |
середня |
|
|
1.4 Наявність правових актів (указів президента, ухвал уряду, державних стандартів і т.п.) по стандартизації, метрології, захисту має рацію споживачів, антимонопольній політиці, сертифікації товарів і послуг, управлінню якістю і конкурентоспроможністю товарів, охороні навколишнього природного середовища, підприємництву, цінним паперам, фінансам |
наявні з 1990 р. |
регламентують діяльність підприємства |
|
|
1.5 Наявність правових актів, регулюючих взаємини компонентів економічної системи країни |
наявні з 1990 р. |
регламентують діяльність підприємства |
|
|
1.6. Наявність правових актів, регулюючих зовнішньоекономічну діяльність країни і суб'єктів господарювання |
наявні з 1990 р. |
регламентують діяльність підприємства |
|
|
1.7 Спадкоємність правового забезпечення по вертикалі і горизонталі і ін. |
забезпечена повністю |
забезпечена повністю |
|
|
1.8 Якість прокурорського нагляду за дотриманням правових актів |
висока |
висока |
|
|
2 група: Економічні фактори |
|||
|
2.1 Тенденція обсягу ВВП |
12,5 млрд |
14,5 млрд |
|
|
2.2 Обсяг промислової продукції |
10461010 тис. грн |
10483012,4 тис. грн |
|
|
2.3 Валова продукція сільського господарства |
101,5% |
99,5% |
|
|
2.4 Інвестиції в основний капітал |
119850 |
668654 |
|
|
2.5 Експорт товарів і послуг |
2732,4 млн |
2788,9 млн |
|
|
2.6 Імпорт товарів і послуг |
2441,2 млн |
2512,5 млн |
|
|
2.7 Оборот роздрібної торгівлі |
50130,7 млн |
50320,4 млн |
|
|
2.8 Реальний наявний доход населення |
78010 млн |
78231 млн |
|
|
2.9 Реальна заробітна плата |
2652 грн/л |
2947 грн/л |
|
|
2.10 Індекс цін виробників промислової продукції |
100,5 |
100,0 |
|
|
2.11 Індекс споживчих цін |
103,3 |
138,6 |
|
|
2.12 Введення в експлуатацію житла |
778 тис мІ |
1400 тис мІ |
|
|
3 група: Демографічні фактори |
|||
|
3.1 Чисельність населення України, тис. Осіб |
45377581 |
42928900 |
|
|
3.2 Чисельність населення Одеської області, у т. ч.: |
2394339 |
2396400 |
|
|
- міського, тис. Осіб |
1601753 |
1601133 |
|
|
- сільського, тис. Осіб |
792586 |
792712 |
|
|
3.3 Коефіцієнт народжуваності |
10,8 |
9,5 |
|
|
3.4 Коефіцієнт смертності |
16,1 |
15,4 |
|
|
4 група: Природньо - климатичні фактори |
|||
|
4.1 Екологічний фактор (рівень забруднення навколишнього середовища в Україні), тис. т |
6400 |
4100 |
|
|
4.2 Кількість підприємств в Одеській області, які здійснювали викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря/або у % |
6 |
6 |
|
|
4.3 Викинуто в середньому однім підприємством в Одеській області, т |
7000 |
5800 |
|
|
4.4 Значення індексу забруднення атмосфери в Одеській області, ум. од. |
15,5 |
14,3 |
|
|
4.5 Впровадження природоохоронних заходів у сфері атмосферного повітря, кількість/тис. грн |
24,4 млрд |
||
|
4.6 Розроблення програми існування екомережі в Одеській області |
виконувалися програми |
до програми додаються додатки |
|
|
5 група: Техніко-технологічні фактори |
|||
|
5.1 Інноваційна діяльність,% |
56 |
50 |
|
|
5.2 Питома вага кількості докторів наук і кандидатів наук, у загалі дослідників, % |
1258 |
||
|
5.4 Стан фінансового забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, % як частки ВВП |
47 |
||
|
5.5 Стан інформатизації країни за рівнем мережевої готовності |
стабільний |
стабільний |
|
|
5.6 Стан інформатизації за індексом розвитку ІКТ (ІDІ) |
сприятливий |
сприятливий |
|
|
5.6 Трансфер технологій результатів науково-технічної діяльності, які пропонуються до впровадження |
високий |
високий |
|
|
6 група: Соціально-культурні фактори |
|||
|
6.1 Бібліотечна та музейна справа, виставкова діяльність, здійснення культурно-інформаційної та культурно-просвітницької діяльності, тис. грн |
37268 |
||
|
6.2 Збереження історико-культурної та архітектурної спадщини в заповідниках, здійснення заходів з охорони культурної спадщини, паспортизація, інвентаризація та реставрація пам'яток архітектури і пам'яток культурної спадщини, тис. грн |
400 млн |
||
|
6.3 Здійснення концертно-мистецьких та культурологічних загальнодержавних заходів, заходів з вшанування пам'яті, заходів з виявлення та підтримки творчо обдарованих дітей та молоді, заходів, пов'язаних із забезпеченням свободи совісті та релігії, державна підтримка регіональних культурних ініціатив та аматорського мистецтва, поповнення експозицій музеїв та репертуарів театрів, концертних та циркових організацій, забезпечення розвитку та застосування української мови, тис. грн |
8,4 млн |
Таблиця 2. Аналіз та оцінка факторів макросередовища
|
№ пор |
Параметри профілю покупців |
Індикатори |
Оцінка в балах |
|||
|
1 |
2 |
3 |
||||
|
1. |
Зміна переваг, потреб, смаків покупців |
1. Ступінь зміни потреб покупців |
Відносно постійні |
Не дуже змінюються |
Значно змінюються під впливом різноманітних факторів |
|
|
2. Ступінь зміни переваг і смаків покупців стосовно товарів, що входять до номенклатури підприємства |
Відносно постійні |
Не дуже змінюються |
Значно змінюються під впливом різноманітних Факторів |
|||
|
2. |
Прихильність покупців до товарів підприємства |
1. Частота придбання товарів у даному підприємстві |
Дуже рідко |
Нерегулярно |
Регулярно |
|
|
2. Частка товарів номенклатури підприємства, що купуються найбільше (встановлюється експертним шляхом на основі розрахунків) |
||||||
|
3. Ступінь залежності поведінки покупців від дій продавця (встановлюється експертним шляхом) |
1-30% |
31-60% |
61-100% |
|||
|
3. |
Сила позиції покупця в процесі торгу |
1. Фінансовий стан покупця |
Немає оповіщення |
Недостатній рівень інформованості |
Широке оповіщення |
|
|
2. Ступінь залежності дій продавця від поведінки покупця (встановлюється експертним шляхом) |
1-30% |
31-60% |
61-100% |
|||
|
3. Чутливість споживачів до зміни рівня цін на товари підприємства |
Дуже чутливі |
Не дуже чутливі |
Нечутливі |
|||
|
4. Чутливість покупців до стимулювання збуту |
Дуже чутливі |
Не дуже чутливі |
Нечутливі |
|||
|
5. Рівень інформованості покупців про товар, ціну, режим роботи підприємства |
Нижче середнього рівня |
Середній рівень |
Вищий за середній рівень |
Таблиця 3. Профіль покупців
|
Параметри |
Бали |
Значення |
|
|
1. Ступінь зміни потреб, вимог, намірів покупців |
2 3-4 5-6 |
Низький Незначний Значний |
|
|
2. Прихильність покупців до товарів підприємства |
3 4-6 7-9 |
Слабка Середня Сильна |
|
|
3. Сила позицій покупця в процесі торгу |
5 6-10 11-15 |
Незначна Середня Значна |
Таблиця 4. Оцінювальна шкала
|
Характеристики профілю постачальників |
||||
|
"ТОВ "Інтергіпс-Україна"" |
"Бауміт Україна" |
"ТМ "Стимекс" |
||
|
Індикатори конкурентної сили: Репутація та імідж Рівень каналу розподілу ... |
Подобные документы
Принципи і ідеї філософії управління організацією. Філософія управління як тип інтелектуальної діяльності. Діалектичний взаємозв'язок між суб'єктом і об'єктом керування. Засади соціального управління. Специфіка системи менеджменту в США та Японії.
реферат [35,4 K], добавлен 15.05.2009Управління організацією, системи комунікації та їх типологія. Структура інформації, яка надходить до організації. Механізм управління інформацією відділу споживчого кредитуванні АКБ "Правекс-Банк". Вплив інформаційного поля на функціонування відділу.
курсовая работа [798,4 K], добавлен 24.05.2008Особливості функціонування підприємства у ринковому середовищі. Сутність менеджменту і процесу управління організацією. Прямий та непрямий, матеріальний, владний та моральний вплив. Економічні, розпорядчі та соціально-психологічні методи управління.
курсовая работа [71,6 K], добавлен 23.12.2010Правові умови та структура управління підприємством, органи управління. Узгодження інтересів учасників майнових відносин. Регламентація та організація праці працівників апарату управління. Участь працівників організації в прийнятті управлінських рішень.
курсовая работа [68,2 K], добавлен 05.05.2010Сучасні тенденції розвитку управління організацією. Відмінність системи загального управління від інтегрованої (ІСУ). Міжнародні стандарти ISO серії 9000. Спільні елементи у стандартах на системи управління. Розробка ІСУ та переваги від її впровадження.
реферат [31,6 K], добавлен 25.06.2009Системний підхід в розробці принципів управління якістю організації. Стандарти ІСО в системі управління якістю виробничих процесів. Документація системи менеджменту якості. Менеджмент ресурсів. Якість та управління організацією. Економічна ефективність ро
дипломная работа [199,7 K], добавлен 20.06.2004Організаційна культура: поняття, функції, логіка формування, елементи. Особливості типів культури організацій. Соціальні механізми формування й розвитку організаційної культури. Життєвий цикл організації. Нові підходи до управління сучасною організацією.
курсовая работа [337,4 K], добавлен 23.07.2010Особливості організації системи спортивного менеджменту та види організацій у сфері фізичної культури. Організаційна структура та особливості керівництва СК "Силур", кадровий потенціал та політика. Удосконалення процесу управління спортивною організацією.
дипломная работа [102,4 K], добавлен 12.01.2011Сутність мотиваційної системи, її складові і роль у забезпеченні ефективного управління організацією. Аналіз існуючих видів та способів мотивації трудової діяльності персоналу на прикладі підприємства ТОВ "Тіко". Форми матеріального стимулювання праці.
курсовая работа [255,1 K], добавлен 20.05.2013Напрями діяльності, функції і соціальна структура комунального підприємства "Чернігівводоканал", правова основа його функціонування. Соціальні взаємодії в системі управління організацією. Зовнішнє оточення підприємства і його вплив на організаційні зміни.
реферат [14,3 K], добавлен 05.03.2012Загальні принципи управління підприємством. Відповідальність власників підприємства, методи кадрового менеджменту на підприємстві. Напрями удосконалення процесу формування персоналу на ТОВ "Херсон Авто Комун Сервіс". Специфіка роботи з кадровим резервом.
дипломная работа [315,8 K], добавлен 03.11.2014Особливості функціонування підприємства, його правові умови, структура та органи управління. Оцінка діяльності вищої посадової особи підприємства. Організація праці працівників-управлінців. Необхідність участі працівників в прийнятті управлінських рішень.
курсовая работа [67,2 K], добавлен 02.03.2010Загальна характеристика ТОВ "Мамин хліб". Скорочена оцінка і аналіз впливу факторів зовнішнього середовища. Оцінка система управління та управлінського персоналу. Комплексно-цільова програма реформування системи управління організацією та її структури.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 25.01.2014Процес планування, необхідний для формулювання і досягнення мети організації. Управлінські функції. Управлінський цикл. Методи управління. Управлінська інформація і закономірності її руху. Сучасна теорія управління.
реферат [35,0 K], добавлен 04.09.2007Стратегічне управління як система управління організацією за умов швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкурентоспроможність розвитку, характерні риси та значення на підприємстві. Підходи до формування соціальної стратегії.
контрольная работа [217,7 K], добавлен 23.04.2011Поняття стратегічного управління, та його аналіз на прикладі підприємства. Оцінка характеру використання організацією умов зовнішнього середовища. Визначення ступеня оптимальності діючої стратегії підприємства. Оцінка рівня конкурентоспроможності.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 01.10.2011Принципи управління сучасною економікою, та його методи: економічні, адміністративно-правові та соціально-психологічні. Політика оплати праці на підприємстві. Управління його фінансами, виробничими інвестиціями, витратами та продуктивністю праці.
курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.02.2009Місія, завдання і напрями діяльності ПП "Меблі для Вас". Матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси організації. Соціальні відносини, дії та взаємодії на підприємстві. Схема комунікаційної мережі. Соціальні взаємодії в системі управління організацією.
контрольная работа [16,4 K], добавлен 05.03.2012Теоретичні та методологічні основи управління персоналом на підприємствах: закордонний та вітчизняний досвід. Планування і прогнозування як складові функції в системі управління. Управління персоналом та його вплив на ефективність діяльності банку.
дипломная работа [443,2 K], добавлен 10.08.2010Принципи, методи проектування та формування системи управління персоналом. Організаційно-економічна характеристика підприємства. Заходи щодо вдосконалення системи управління персоналом. Система найму та мотивації персоналу на прикладі ЗАТ "Будіндустрія".
курсовая работа [83,8 K], добавлен 13.05.2011
