Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності, причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо.

Соціальну ефективність менеджменту можна оцінювати з двох точок зору. З одного боку, її оцінюють за показниками, що відображають соціально-культурну сферу функціонування організації: рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівень розвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов праці тощо.

З іншого - за показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.

Оскільки ефективність діяльності організації суттєво залежить від ефективності управління (менеджменту), одним з головних завдань управляючої системи є визначення напрямків її підвищення. До них, зокрема, відносять: підвищення кваліфікації працівників управління; забезпечення прийнятного рівня освіти; набуття практичного досвіду; проведення періодичної атестації [52].

Ефективність управління - досить складна категорія, що виступає одним з основних показників досконалості управління, обумовлена найчастіше за допомогою зіставлення результатів управління і ресурсів, витрачених на його досягнення. Як відомо, ефективність управління можна оцінити шляхом порівняння отриманого прибутку і витрат на управління. Але така елементарна оцінка не завжди є коректною. Особливо це стосується організацій, що здійснюють свою діяльність в сфері послуг.

По-перше, результат управління не завжди полягає в прибутку.

По-друге, не завжди відповідає очікуваному безпосередньому й опосередкованому результату. А останній приховує роль управління в його досягненні, тому що прибуток найчастіше виступає як опосередкований результат.

По-третє, результат управління може бути не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним, соціально-політичним, соціально-психологічним.

По-четверте, витрати на управління не завжди можливо досить чітко визначити і виділити.

Проте для того, щоб дати об'єктивну оцінку ефективності управління, необхідно поряд із визначенням (виявленням) і створенням відповідних умов, старанно й обґрунтовано відібрати також критерії, показники, методи виміру й оцінки ефективності управлінської діяльності.

Розглянемо більш предметно критерії соціальної ефективності управління. У цьому зв'язку комплексний (системний) характер результатів управління дозволяє виділити три самостійні рівня таких критеріїв. Це, насамперед, критерії загальної, спеціальної і конкретної соціальної ефективності систем управління, тобто сукупностей взаємозалежних суб'єктів і об`єктів управління.

Як видно з наведеної класифікації - перший (або вищий) рівень складають критерії загальної соціальної ефективності управління, що представляють з себе найбільш узагальнені і важливі з них і відображають суспільну користь, принесену людям (суспільству в цілому) у результаті існування і функціонування відповідних систем, управління. Цей рівень критеріїв, з одного боку, пов'язаний із потребами, інтересами і цілями суспільного розвитку (як загальнонаціонального, так регіонального і місцевого), а з іншого, дає можливість бачити (і вимірювати) ступінь задоволення потреб, інтересів і цілей.

Аналіз вітчизняних і закордонних досліджень свідчить, що до критеріїв загальної соціальної ефективності управління можна віднести:

1. Рівень продуктивності праці, співвіднесений із світовими параметрами по відповідних його видах;

2. Темпи і масштаби приросту національного багатства, обчислені за методикою ООН;

3. Рівень добробуту життя людей у розрахунку на душу населення з розбивкою прибутків різноманітних його соціальних прошарків, груп і категорій, а також у порівнянні зі стандартами розвинутих країн;

4. Упорядкованість, безпека і надійність суспільних відносин, їхнє відтворення з наростаючим позитивним результатом.

Поряд із перерахованими вище в різних системах управління можуть використовуватися й інші критерії, що розкривають внесок даних систем управління в розвиток суспільства, на доказ його потреб і інтересів, вирішення його ближніх і дальніх проблем, запитів і цілей.

Другий або середній рівень складають критерії спеціальної ефективності управління, що розкривають організацію і функціонування власне управляючих підсистем. Отут аналіз і оцінка здійснюються в межах самих суб'єктів управління або їх ланок, що охоплюють своїм управлінським впливом ті або інші управляємі об'єкти. Такі критерії покликані відобразити раціональність організаційної побудови управляючих підсистем, обґрунтованість розподілу в них функцій, каналів спрямування інформації і технічних засобів, доцільність форм і методів управлінської діяльності, що використовуються, підготовленість управлінців і багато чого іншого, що дуже актуально для організації управління і його удосконалювання. Серед критеріїв цього рівня, особливо значимих, можна виділити такі:

1. Цілеспрямування (цільова обгрунтованість) організації і функціонування суб'єктів управління, їхніх підсистем і ланок, що визначається по ступеню відповідності їхніх управляючих впливів цілям, що випливають із положення і ролі в структурі суспільства.

2. Витрати часу на вирішення різноманітних управлінських питань і здійснення управлінських операцій.

3. Стиль функціонування суб'єктів управління, їхніх підсистем і ланок. Стиль, як відомо, представляє з себе визначену манеру поведінки діяльності суб'єкта управління і характеризується співвідношенням між встановленням норм і безпосередньою організаторською діяльністю, змістом і кількістю прийнятих рішень, змістом і числом нарад, засідань, перевірок і інших організаційних дій, зосередженням управлінських зусиль на найважливіших пріоритетних ділянках діяльності управляємих об'єктів або їхніх ланок. На стиль дуже сильно впливають можливості особистості (керівника, хазяїна або виконавця).

4. Складність організації суб'єктів управління, їхніх підсистем і ланок - їх горизонтальна і вертикальна розчленованість. Даний критерій дуже актуальний тому, що, чим складнішою є організаційна структура, тим більше часу витрачається на проходження управляючих впливів, сильніше піддається змінам (перекручуванням) інформація, а також виникають додаткові проблеми на "стикувальних" вузлах і інші негативні явища.

5. Сукупні витрати: економічні, соціальні, технічні, інформаційні, кадрові й інші на утримання і забезпечення функціонування відповідних суб'єктів управління, їхніх підсистем і ланок.

Третій або нижчий рівень, при аналізі й оцінці управління складають критерії конкретної соціальної ефективності кожної організаційної структури управління й управлінського працівника, кожного учасника управління, кожного одиничного управлінського рішення, дії і відношення. При цьому подібні критерії, як показує проведений аналіз, містяться в таких проявах управлінської діяльності:

· У ступені відповідності напрямків, змісту і результатів діяльності управлінських структур і їхніх працівників тим її параметрам, що визначені функціями, посадовими положеннями і статусом управлінського працівника, де кожний управляючй орган, кожна керівна посада створюються для реалізації визначених цілей, завдань і функцій.

· У законності рішень і дій відповідних управлінських структур і їхніх працівників.

· У реальності впливу управлінської діяльності на стан і розвиток управляємих об'єктів.

· У глибині врахування і вираження в управлінських рішеннях і діях корінних (базових) і комплексних потреб, інтересів і цілей людей.

· У характері й обсязі взаємозв'язків (взаємодій) із широким колом людей (із трудовими колективами).

· У ступені авторитетності (компетентності і доцільності) рішень і дій організаційних структур управління і їхнього управлінського персоналу.

· У достовірності (правдивості), доцільності і своєчасності управлінської інформації, що видається управлінськими структурами і їхніми працівниками.

· У моральному (соціально-культурному й етичному) впливі управлінської діяльності на "зовнішне" середовище.

Необхідно також підкреслити, що поряд із зазначеними - важливе значення можуть мати й інші критерії і показники, що дозволяють правильно оцінювати співвідношення між потенціалом управління і мірою його використання, між ресурсами управління і їхньою реальною включеністю в суспільну життєдіяльність. [53,52]

Висновки і пропозиції

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ БУДІВЕЛЬНИКА

І. Загальні положення

1. Будівельник приймається на роботу і звільняється з неї наказом директора підприємства. з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.

2. Будівельник підпорядковується безпосередньо директору підприємства.

3. За відсутності будівельника його обов'язки виконує заступник (за відсутності останнього - особа, призначена у встановленому порядку), який набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.

II. Будівельник повинен знати

1. Законодавство України та постанови і рішення Кабінету Міністрів України з питань будівництва.

2. Постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з питань організації будівництва.

3. Перспективи технічного та економічного розвитку будівельної галузі.

4. Технологію й організацію будівельного виробництва.

5. Досягнення науки і техніки, передовий вітчизняний та зарубіжний досвід.

6. Порядок укладання та виконання контрактів (договорів).

7. Будівельні норми та правила виконання робіт, стандарти й технічні умови.

8. Керівні матеріали щодо розроблення й оформлення технічної документації.

9. Основи маркетингу, планування, фінансування будівництва.

10. Можливості використання організаційної й обчислювальної техніки.

11. Правила та норми охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту та охорони навколишнього середовища.

III. Завдання та обов'язки будівельника

1. Координує роботу з розроблення проектно-технологічної документації в системі інженерної підготовки будівельного виробництва, зведених календарних і мережевих графіків робіт, проектів виконання робіт і технологічних карт та контролює їх виконання.

2. Бере участь в узгодженні проектів виконання робіт, що розробляються субпідрядними організаціями, у розробленні та впровадженні автоматизованої системи управління будівництвом, комплексної механізації й автоматизації будівельних процесів.

3. Контролює додержання технологічної дисципліни й виконання заходів щодо підвищення якості будівництва, підготовки об'єктів до роботи в осінньо-зимовий період.

4. Забезпечує впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, передових ресурсозберігаючих технологій, раціоналізаторських пропозицій, що направлені на поліпшення технології будівництва, засобів охорони навколишнього середовища.

5. Керує підрозділами і службами технологічної підготовки виробництва.

IV. Права

Будівельник має право:

1. Ознайомлюватися з проектами рішень керівника підприємства, що стосуються його діяльності.

2. Брати участь в обговоренні питань, що стосуються виконання його обов'язків.

3. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції щодо покращення роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.

4. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі недоліки, виявлені в процесі його діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення.

5. Залучати фахівців всіх структурних підрозділів до вирішення покладених на нього завдань.

6. Вимагати від керівника підприємства сприяння у виконанні ним посадових обов'язків.

V. Відповідальність

Будівельник несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

3. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

4. За не виконання правил внутрішнього розпорядку, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки.

Додаток В

Размещено на Allbest.ru