Проектування друкарського цеху книжкової фабрики по випуску дитячої літератури

Каталог, що містить понад 3000 зразків кольору системи "Пантон", дає змогу видавцям вибирати найбільш бажаний колір для друкування різної продукції, а друкарням відтворювати його без проміжних проб накладання відповідної суміші фарб.

Щоб поліпшити друкарсько-технічні властивості та підсилити протидію висмикування волокон з поверхні паперу, до фарби вводять до 3% пасти типу "Гело", а для прискорення висихання фарб на відбитку -- 3% змішаного сикативу кобальто-нафтенатного та свинцево-нафтенатного.

Зволожувальні розчини

Принцип плоского офсетного друку потребує зволоження проміжних елементів друкарської форми, поряд з нанесенням фарби на друкувальні елементи. Мова йде не про просте змочування, а про рівномірне розподілення мінімальної кількості зволожувального розчину по поверхні форми. Залежно від типу формного матеріалу, кількості фарби, що подається, та матеріалу, що задруковується, друкар повинен подавати стільки зволожувального розчину, скільки необхідно та скільки це можливо. В умовах реального друкарського процесу зволожувальний розчин подається на друкарську форму в надлишку, що можна пояснити багатьма причинами, основна з яких -- недосконалість конструкцій зволожувальних апаратів друкарських машин. Зволожувальний розчин, що подається на форму витрачається на гідрофілізацію поверхні, випаровування, взаємодію з друкарською формою, перехід на офсетну пластину та далі на папір. Зволожувальний розчин важливий також як змазка, що зменшує тертя між зволожувальними і фарбовими валиками та друкарською формою, що підвищує довговічність форми. Окрім того, розчин видаляє з друкарської форми частки паперового пилу.

Для того аби запобігти проблемам у технологічному процесі друкування зволожувальний розчин повинен мати низку властивостей, що гарантують його стабільне протікання. Він повинен добре змочувати поверхню проміжних елементів друкарської форми і забезпечувати: потрібну гідрофільність поверхні протягом друкування всього тиражу; зменшення депресування друкувальних елементів форми; обмежену взаємодію з фарбою; відсутність шкідливого впливу на друкарський папір та властивості фарби; відсутність корозійного впливу на друкарську форму та деталі обладнання, з якими він взаємодіє; відсутність шкідливого впливу на оточуюче середовище.

Змивальні матеріали

У поліграфи змивальні матеріали використовують для змивання фарби з валиків і офсетної гуми, що забруднена паперовим пилом та при переході на фарбу іншого кольору.

Ефективність змивальних речовин залежить від їх здатності розчиняти ті продукти, які необхідно усунути. Для цього в поліграфічній промисловості, в основному, використовують органічні розчинники, які повинні задовольняти такі вимоги:

добре розчиняти фарби і не пошкоджувати при цьому фарбові валики, офсетну гуму та друкарську форму;

швидкість випаровування їх не повинна бути надто високою: (якщо розчинник дуже леткий, він випаровується з поверхні, не встигши повністю розчинити фарбу);

бути прозорими та безбарвними, після випаровування не утворювати липкої плівки;

не мати неприємного запаху, не шкодити здоров'ю робітників;

бути пожежобезпечними та економічно вигідними;

не змінювати свої властивості при тривалому зберіганні.

Розчинна здатність органічних розчинників залежить від ступеня споріднення їх зі смолами, маслами, жирами та іншими речовинами, які необхідно усунути. Наприклад, добре розчиняються такі речовини, полярність яких близька до полярності розчинника, і які містять споріднені з розчинником функціональні групи. Феноло-формальдегіди, епоксидні смоли, рицинова олія мають у своїй структурі гідроксильні групи, добре розчиняються в спиртах, що також містять гідроксильні групи, а слабополярні речовини -- жири, бітуми, деякі смоли -- добре розчиняються у вуглеводнях -- бензині, уайт-спіриті та ін.

Найважливішими характеристиками, що визначають використання змивальних речовин у поліграфії, -- є їх розчинна здатність, швидкість випаровування, пожежо-безпечність і токсичність.

5. Економічна частина

І. Розрахунок річного часу роботи обладнання

1. Календарний час (в дві зміни)

366дн. х 16год. = 5856годин

2. Святкові, вихідні

1830годин

3. Тривалість простоїв під час оглядів, перевірок і текучих оглядів (год, 10%)

5856год. - 1836год. х 0,1% = 402години

4. Тривалість на технологічні зупинки (год, 8%)

(5856год. - 1836год. - 402год.) х 0,08% = 289годин

5. Річний фонд часу роботи обладнання

5856год. - 1830год. - 289год. - 402год. = 3329годин

ІІ. Розрахунок явочного часу 1-го робітника

1. Календарний час

2920 годин

2. Святкові, вихідні

912годин

3. Неявки (відпустки, лікарняні та інші дозволи законом) 17%,

341година

4. Річний фонд часу 1-го робітника

2920год. - 912год. - 341год. = 1667годин

Розрахунок чисельності працівників

Таблиця 5.1

№ п/п	Професія	Кількість Чоловік	На окладі	Розряди
				I	II	III	IV	V	VI
1	Друкар	26				6	8	6	6
2	Машиніст різальних машин	2							2
3	Фальц машиніст	8				4		4
4	Оператор ламінатора	2				2
5	Начальник цеха	1	1
6	Старший майстер	1	1
7	Майстер зміни	2	2
8	Нарядчик	1	1
9	Колорист	1	1
10	Контролер-рахувальник	6					6
11	Інженер-механік	1	1
12	Налагоджувальник	4							4
13	Інженер-електронщик	1	1
14	Слюсар-електрик	2							2
15	Підсобний робітник	2				2
16	Прибиральниця	2	2
	Всього:	62	10			14	14	10	14

Розрахунок витрат на оплату праці

Таблиця 5.2

№ п/п	Професія	Кількість робітників	розряд	Часова тарифна ставка	Фонд робочого часу,год.	Основна заробітна плата,гр..	Доплати,30%	Всього основна та доплати,гр.
				відрядно	оклад
1	Начальник цеха	1			3000		36000	10800	46800
2	Інженер-механік	1			2500		30000	9000	39000
3	Інженер-електрщнщик	1			2600		31200	9360	40560
4	Старший майстер	1			2500		30000	9000	39000
5	Майстер зміни	2			2200		52800	15840	68640
6	Нарядчик	1			1700		20400	4320	26520
7	Друкар-бригадир	6	VI	28-50		10002	285057		285057
8	1й помічник	6	V	23-50		10002	235047		235047
9	2й і3й помічник	8	IV	20-00		13336	266720		266720
10	Друкар-приймальник	6	III	17-50		10002	175035		175035
11	Машиніст різальних машин	2	VI	28-50		3334	95019		95019
12	Фальц машиніст	2	V	23-50		3334	78349		78349
13	Приймальниця (фальцмашин)	2	ІІІ	17-50		3334	58345		58345
14	Оператор ламінатора	2	ІІІ	17-50		3334	58345		58345
15	Колорист	6	IV	15-50		1667	25838		25838
16	Контролер-рахувальник	4	IV	15-50		10002	155031		155031
17	Налагоджувальник	4	VI	17-50		6668	116690		116690
18	Слюсар-електрик	2	VI	17-50		3334	58345		58345
19	Підсобний робітник	2	ІІІ	7-50		3334	25005		25005
20	Прибиральниця	2			1200		14400	4320	18720
	Всього								1912366

Розрахунок затрат на амортизацію обладнання

Норма амортизації - 15%

Таблиця 5.3

№ п/п	Найменування обладнання	Кількість одиниць	Балансова вартість	Норма амортизації	Сума амортизації, тис.гр.
			одиниць	всього
1	Roland 700 (4+4)	1	14500000	14200000	15%	213000
2	Roland 700 (4+0)	1	11200000	11100000		166500
3	Rapida 162 (4+4)	1	11300000	11000000		165000
4	Polar 176	1	1000000	1000000		150000
5	Stahlfolder ТН/КН	2	395000	790000		11850
6	Омега	1	300000	300000		4500
				38390,000		5758,500

Розрахунок витрат на електроенергію

Таблиця 5.4

№ п/п	Найменування,марка обладнання	Кількість одиниць	Потужність двигунів обладнання (кВт/кількість одиниць обладнання)	Ефективний річний фонд часу роботи обладнання	Потреба електроенергії (кВт/рік)	Ціна одного кВт	Сума в гривнах
1	Roland 700 (4+4)	1	125	3329	416125	0,79	328738,75
2	Roland 700 (4+0)	1	105	3329	349545		276138,97
3	Rapida 162 (4+4)	1	180	3329	599220		473383,80
4	Polar 176	1	16	3329	53264		42078,56
5	Stahlfolder ТН/КН	2	15	3329	49935		39448,56
6	Омега	1	17	3329	56593		44708,47
							1204497

Розрахунок необхідної кількості матеріалів

Таблиця 5.5

Найменування матеріалів	Продукція	Матеріали	Потреби в матеріалах	Ціна за облікову одиницю матеріалів в гривнах	Сума в грн.
	Одиниця вимірювання	Кількість одиниць	одиниця вимірювання матеріалів	норма расхода на единицу продукции
Краска	1000 фр/вдб 60Ч 90	455,4	гр.	85	38,709	70	2709,63
Зволожувальний розчин	1000 фр/вдб 60Ч 90	455,4	мл	100	45,54	15	683,1
							3392,73

Розрахунок собівартості по статтям затрат

Таблиця 5.6

	Статьи затрат	Сумма в гривнах
1	Матеріали	339273
2	Зарабітна плата (основная и допоміжна)	1912366
3	Відрахування на соціальне страхування (37, 83 %)	723448
4	Витрати на електроенергію	1204497
5	Амортизация обладнання	5758500
6	Інші витрати (на ремонт, утримання і експлуатацію обладнання.	383900
7.	Охорона праці.	95618
8.	Інші цехові витрати.	11517
9.	Всього собівартість	13483576
10	Обєм цехового виробництва в оптових цінах	19989355
11	Прибуток (10-9)	6506779

Основні показники проекта

Таблиця 5.7

№ п/п	Показатели	Единица измерения	Значения
1	Цеховий випуск продукції	тис.,грн.	19989358
2	Випуск продукции в натуральном вираженні	млн./фр.відб.	455,6
3	Списковий склад чисельності	чол..	62
4	Потужність праці одного робітника	грн.	344644
5	Фонд оплати праці	тис.грн.	1912366
6	Собівартість продукції	тис.грн.	13482,6
7	Витрати на одну гривну продукції	коп	67,4
8	Прибуток	тис.грн	6506779
9	Рентабельність продукції	%	39,0
10	Окупаність	років	5,9

Расходы на охрану труда % от фонда оплаты труда

19989358Ч5% = 95618,3

2. прочие расходы на содержание и ремонт оборудования 1% от стоимости оборудования

38390000Ч1% = 38390

3. прочие цеховые расходы 3% от прочих расходов

393900Ч3% = 11517

6. Охорона праці

6.1 Можливі потенційні небезпеки і шкідливості при запроектованого технологічного процесу

Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002-75. Вони передбачають:

усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, котрі справляють небезпечну дію;

заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами та операціями, при виконанні котрих ці фактори відсутні або мають меншу інтенсивність;

--комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;

--застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

герметизацію обладнання;

застосування засобів колективного захисту працівників;

раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження важкості праці;

своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

запровадження систем керування технологічними процесами, котрі забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання;

своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, котрі є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

забезпечення пожежо- та вибухобезпеки.

Значною мірою безпека виробничих процесів залежить від організації та раціональності планування цехів, дільниць, від рівня облаштованості робочих місць, виконання вимог безпеки до виробничих приміщень, зберігання, транспортування, складання вихідних матеріалів, заготовок та готової продукції, а також від видалення відходів, їхньої утилізації, від дотримання вимог безпеки, що ставляться до виробничого персоналу.

Офсетні друкарські машини, що впровадили в поліграфію, забезпечили високу якість продукції, полегшили та оздоровили умови праці працівників друкарського виробництва. Технологія офсетного плоского друку усунула з виробництва традиційний високий спосіб друку, який багато років був основною технологією друкарського виробництва.

Технологія офсетного друку - значний крок уперед але навіть найсучасніша технологія має певні потенційні небезпеки та шкідливості.

6.2 Вибір техніки технології та організації виробництва з точки зору охорони праці

Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкцій машин та механізмів, є безпека для здоров'я та життя людей, надійність та зручність експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

вибором безпечних принципів дії, конструктивних схем, елементів конструкції;

використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування;

застосуванням в конструкції засобів захисту;

дотриманням ергономічних вимог;

включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування і зберігання обладнання;

застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.

Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

При високих рівнях шуму редукторів слід використовувати спеціальні зубчасті зачеплення зі зниженим шумоутворенням, при високих рівнях вібрацій -- з елементами, котрі обертаються рівномірно (замість кривошипно-шатунних та кулачкових).

Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташовувати в корпусах, станинах, котрі повинні бути компактними, мати якомога менше гострих країв, граней, частин, котрі виступають.

Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною і були її складовою частиною. При виборі елементів, що працюють під навантаженням, важливо враховувати їх надійність та жорсткість. На етапі проектування всі такі пристрої та вузли розраховують на міцність з врахуванням їх жорсткості та виду навантажень (статичні, динамічні).

Застосування в конструкціях машин засобів механізації та автоматизації дозволяє суттєво знизити травматизм. Застосування в конструкціях машин засобів захисту -- один з основних напрямків забезпечення безпеки обладнання. Використовуються огороджувальні, запобіжні та гальмівні засоби захисту, засоби автоматичного контролю та сигналізації, знаки безпеки та дистанційне керування.

Дистанційне керування дозволяє здійснювати контроль та регулювання його роботи з ділянок, досить віддалених від небезпечної зони. Завдяки цьому забезпечується безпека праці. Дотримання ергономічних вимог сприяє забезпеченню зручності експлуатації, зниженню втомлюваності та травматизму. Основними ергономічними вимогами до виробничого обладнання є врахування фізичних можливостей людини та її антропометричних характеристик, забезпечення максимальної зручності при роботі з органами керування. Вимоги безпеки містяться в технічній документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання виробничого обладнання.

Проектом передбачено проектування друкарського цеху книжкової фабрики по випуску дитячої літератури.

Для реалізації проекту я обрала сучасне обладнання, друкарські машини КВА RAPIDA 162 та MEN ROLAND 700 Hiprint , різальну машину POLAR XT і фальцювальну машину STAHLFOLDER провідних світових виробників і сучасну технологію із перелічених вище способів друку. Технологія плоского офсетного друку, є найдосконаліша технологія яка відповідає всім вимогам.

6.3 Генеральний план підприємства

Правильне розміщення підприємства та планування його території відіграє важливу роль не лише у створенні здорових та безпечних умов праці, а також у захисті населення, що проживає неподалік підприємства, від шкідливого виливу виробничих викидів (газів, парів, пилу, кіптяви, стічних вод) та інших несприятливих факторів (шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань тощо).

Першим і дуже важливим заходом є правильний вибір майданчика для розміщення підприємства. Під будівництво промислового підприємства слід вибирати майданчик із врахуванням аеродинамічної характеристики та рельєфу місцевості, умов туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів, а також близькості транспортних шляхів та інженерних комунікацій. Майданчик повинен мати зручний зв'язок з населеним пунктом та іншими об'єктами, що забезпечують максимальну можливість кооперування складського господарства, систем транспорту, газо-, енерго-, водопостачання, зв'язку, пожежної охорони, громадського харчування, медичного обслуговування і т. д. Слід зазначити, що при виборі місця розташування підприємства необхідно враховувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

Проект розташування на території підприємства будівель, споруд, інженерних комунікацій, санітарно-захисних зон, майданчиків для відпочинку та занять спортом, пішохідних доріжок, автомобільних та залізничних доріг називається генеральним планом промислового підприємства. Основою для розробки генплану підприємства є передбачені до впровадження технологічні процеси та устаткування, а також функціональні зв'язки між об'єктами. Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом технологічного процесу, що забезпечує зменшення виробничих площ, виключає зустрічні та зворотні потоки, зайві вантажно-розвантажувальні операції. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків. Розміщення транспортних доріг повинно відповідати напрямку та характеру вантажоперевезень.

При розробці генерального плану підприємства його територію умовно поділяють за функціональним призначенням, тобто здійснюють зонування. Виділяють наступні зони на генпланах промислових підприємств.

Iзона -- адміністративна та побутова (заводоуправління, конструкторське бюро, будівлі охорони здоров'я, громадського харчування, культурного обслуговування, санітарно-побутового призначення);

IIзона -- виробнича (будівлі та споруди виробничого циклу);

ІІІзона -- підсобна та допоміжна (складські приміщення; енергетичне господарство -- котельні, газогенераторні, компресорні та інші; інженерні комунікації; транспортні споруди тощо);

ІVозеленення та благоустрою (санітарно-захисні зони, майданчики для відпочинку, заняття спортом).

Вирішуючи питання зонування необхідно враховувати „троянду вітрів" та рельєф місцевості.

На основі „троянди вітрів" визначають напрямок пануючих вітрів у даній місцевості і проектують виробничу зону на генплані підприємства з підвітряного боку стосовно адміністративної та побутової, а також підсобної та допоміжної зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції (кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями, які освітлюються через вікна повинна бути не менше висоти до верхнього карниза найвищого із розташованих навпроти будівель.

При розробці генеральних планів, зокрема розташування будівель та споруд на території підприємства необхідно враховувати не лише санітарно-гігієнічні вимоги, а також вимоги пожежної безпеки. Так, мінімально допустимі протипожежні відстані між будівлями та спорудами приймаються залежно від їх ступеня вогнестійкості.

Таблиця 1.1

Найменші відстані (розриви) між будівлями, спорудами залежно від ступеня їх вогнестійкості

Ступінь вогнестійкості будівлі чи споруди	Розриви (м) при ступені вогнестійкості іншої будівлі або споруди
	І та II	III	IV та V
І та II III ІVтаV	9 9 12	9 12 15	12 15 18

Таким чином, перш ніж приступити до розробки генерального плану необхідно визначити ступінь вогнестійкості всіх будівель та споруд, що будуть розташовані на території підприємства.

Визначивши необхідні відстані (розриви) між будівлями та спорудами з урахуванням санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог при розробці генпланів підприємств приймають у підсумку більші значення.

Згідно з "Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів" підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені -- через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані -- відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас -- 1000 м, II клас -- 500 м, III клас -- 300 м, IV клас -- 100 м, V клас -- 50 м.

До І, II та III класу належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10 000 тонн /рік) та кольоровим (в кількості до 100 тонн/рік) литвом, ряд підприємств з виробництва будівельних матеріалів, обробки деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості та ін.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики та ін.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму. Озеленені ділянки повинні складати не менше ніж 10--15% загальної площі підприємства.

На території підприємства рекомендується передбачати впорядковані майданчики для відпочинку та занять спортом. Такі майданчики належить розміщувати з навітряної сторони виробничих будівель, що викидають у атмосферу шкідливі речовини.

З точки зору зручності забудови найкращою формою майданчика є прямокутник, що межує поздовжньою стороною з вулицею. На цій стороні, як правило, розміщують фасад будівлі та проектують головний в'їзд та виїзд. Розміри воріт, проїздів та вид шляхового покриття встановлюється залежно від специфіки підприємства, типу і виду транспорту. Розмір воріт і проїздів при застосуванні автомобільного транспорту має бути більше за ширину машини, що використовується, а 1,5 м, але не менше 4,5 м, залізничних воріт -- не менше 4,9 м. Якщо на території нема „петльового" об'їзду, в тупиках влаштовують майданчики для розвороту машин розміром не менше 12x12 м.

Проектуючи шляхи руху людей необхідно врахувати, що вони повинні забезпечувати найкоротші маршрути, бути зручними, та якнайменше перетинатись з автошляхами та залізничними коліями. Якщо такий перетин все ж таки має місце, то він повинен здійснюватись під прямим кутом у місцях з хорошим оглядом. Пішохідні доріжки (тротуари) повинні бути заасфальтовані або вимощені та мати ширину не менше 0,9 м.

При проектуванні генерального плану найчастіше приймають прямокутну форму будівель: шириною 12--18--24 м і довжиною до 200 м. Для того, щоб скоротити довжину будівлі й забезпечити її компактність, іноді прямокутну форму плану будівлі замінюють „Г"-, „П"-, „Т"- або „Ш"-видною із збереженням тої ж ширини і загальної площі будівлі. Однак слід мати на увазі, що при цьому погіршуються умови природного провітрювання. Тому будівлі складної конфігурації можна проектувати для промислових підприємств з нешкідливим виробництвом.

Найкращі умови для природного провітрювання створюються тоді, коли будівлі та споруди розташовані під кутом 0--45° до напрямку пануючих у даній місцевості вітрів.

Отже, основні положення щодо розробки генерального плану промислового підприємства можна звести до наступного:

1. Генплан промислового підприємства повинен розроблятись на основі найбільш раціональної організації виробничого процесу та з урахуванням „троянди вітрів" і рельєфу місцевості.

Планування та забудову території підприємства необхідно узгоджувати з проектами планування житлових масивів, що знаходяться поруч та сусідніх підприємств, а також найближчими магістралями, залізничними, автомобільними та водними шляхами.

Будівлі та споруди виробничих цехів та складів повинні розміщуватись відповідно до послідовного ходу технологічного процесу, що дозволяє одержати постійний загальний напрямок вантажоперевезень.

Будівлі з адміністративними та допоміжними приміщеннями необхідно розміщувати якомога ближче до виробничих корпусів (цехів).

5. Будівлі, що є однорідними за виробничим характером та санітарно-гігієнічними і протипожежними умовами, необхідно зосереджувати окремими групами, розділивши територію підприємства на зони, однак не порушуючи при цьому технологічної схеми їх розміщення.

Необхідно, щоб взаємне розташування будівель та розриви між ними не порушували діючих норм та правил щодо пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних, світлотехнічних та інших вимог; при цьому розриви між будівлями повинні бути мінімальними, враховуючи також умови розташування інженерних мереж, транспортних шляхів та тротуарів.

Будівлі та споруди розташовувати по відношенню до сторін світу та напрямку пануючих вітрів таким чином, щоб були забезпечені найсприятливіші умови для їх природного освітлення та провітрювання.

8. Будівлі та виробничі корпуси, які виділяють дим, пил, гази, кіптяву, неприємні запахи розташовують з підвітряної сторони відносно інших будівель та жилих районів.

9. Якнайкраще використовувати місцеві шляхи сполучення -- залізничні, автомобільні, водні.

10. Необхідно забезпечити найменший шлях руху сировини, матеріалів, напівфабрикатів та виробів по території підприємства, що гарантує найменші витрати на внутрішньозаводський транспорт.

11. На території підприємства улаштовувати автомобільні дороги та тротуари з рівним та безпиловим покриттям.

12.Необхідно керуватись наступним основним принципом: найкоротший прямолінійний шлях руху матеріалів та напівфабрикатів без зворотних та зустрічних потоків; правильність та простота контурів будівель та споруд; послідовність хронологічної схеми виробничого процесу.

Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу горизонтальних несучих конструкцій на опорі) повинна бути не менше 3 м, висота поверху багатоповерхової будівлі (від підлоги сходової площадки даного поверху до підлоги сходової площадки поверху над ним), за винятком висоти технічних поверхів, повинна бути не менше 3,3м. В приміщеннях висота від підлоги до низу конструктивних елементів перекриття (покриття) повинна бути не менше 2,2 м, висота від підлоги до низу частин комунікацій та устаткування, що виступають, у місцях регулярного проходу людей та на шляхах евакуації -- не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей -- не менше 1,8 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поручнями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.

Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 мм від підлоги, повинні мати поруччя. Металеві сходи для обслуговування обладнання встановлюються під кутом, що не перевищує 45° з відстанню між сходинками 230--260 мм і шириною сходів 250--300 мм. Для обслуговування обладнання, котре відвідується 1--2 рази на зміну і яке розташоване на майданчиках з різницею у відмітках не більше 3 м, допускається кут нахилу сходів 60°.

Поруччя фарбують у жовтий (червоний) колір, а стояки -- у білій. Сходи виготовляються ребристими або із смугастої сталі.

Ширина виходів з приміщень має бути не меншою 1 м, висота -- 2,2 м. При русі транспорту через двері (ворота) їх ширина повинна бути на 0,8 м більшою з обох боків за габарити транспорту. Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів -- не менше 2,5 м.

Двері та ворота, що ведуть безпосередньо назовні, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами.

Якщо в одній будівлі необхідно розмістити виробничі приміщення, до яких з точки зору промислової санітарії та пожежної профілактики висуваються різні вимоги, то необхідно їх групувати таким чином, щоб вони були ізольованими одні від одних. Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами технологічного процесу та потоковістю виробництва -- на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці, а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.

Приміщення, де розташовані електрощитове, газорозподільне, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники.

З метою запобігання травматизму у виробничих приміщеннях необхідно застосовувати попереджувальне пофарбування будівельних конструкцій та знаки безпеки (ГОСТ 12.4.026--76 „Цвета сигнальные и знаки безопасности"). Наприклад, жовтим кольором (або із чорними смугами) фарбують низько розташовані над проходами конструкції, звуження проїздів, малопомітні сходинки, виступи та перепади в площині підлоги.

Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь.

Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносостійкими, теплими, неслизькими, щільними, легко очищуватись, а в деяких цехах та дільницях -- волого-кислото- та вогнестійкими. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази. Покриття підлог вибирається залежно від характеру виробництва за СНиП 2.03.13-88.

Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15м3, а площа приміщень -- не менше 4,5 м2. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 площа, на якій розташовується одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше 6,0 м2, а об'єм приміщення -- не менше 20 м3.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстані між верстатами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною не менше 1 м зі сторони робочої зони і 0,6 м -- зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі -- стін, колон.

Для виробничих приміщень книжкової фабрики «Добра книга» використано площу в 1584 м2 з урахуванням аерокліматичної характеристики та рельєфу місцевості. Рельєф площадки - рівний з нахилом для стоку атмосферних вод, має добрі умови для сонячного освітлення і природного провітрювання, близькість до міських комунікацій; енерго-, водо-, теплопостачання, системи каналізації, залізничної вітки. Будівлі групуються за холом виробничих процесів, та за сангігієнічними і пожежними характеристиками. Розриви між будівлями - не менше висоти одного з протилежних будинків (не менше 100 м). Проектом передбачені санітарно-захисні зони на відстані 50м від селітебної зони. Пропонується озеленювати територію кущами і деревами листяних порід.

Генеральний план підприємства, забудова території відповідають вимогам СниПІІ-89-90 [30, 31]. На території пропонується застосування знаків безпеки у відповідності з ГОСТ 12.4.026--76. Швидкість руху не більше 5км/год. Територію запроектовано забезпечувати в достатній кількості протипожежними засобами, які розташовують у зручних для доступу місцях і які готові до дії у відповідності з вимогами ППБ-0-22-83. Генеральний план книжкової фабрики «Добра книга» подано на аркуші формату А1.

6.3 Обладнання виробничих та адміністративних приміщень

На будь-якому підприємстві, незалежно від масштабу виробництва, повинні бути передбачені адміністративні та побутові приміщення, які за призначенням поділяються на:

санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальні, туалети, кімнати для куріння, місця для пристроїв питного водопостачання, приміщення для обігрівання тощо);

охорони здоров'я (пункти охорони здоров'я, приміщення особистої гігієни жінок, фітарії, інгаляторії, приміщення для відпочинку в робочий час та психологічного розвантаження);

громадського харчування (їдальні, буфети, кімнати прийняття їжі);

культурного обслуговування (приміщення для зборів, заклади культури, спортивні споруди);

адміністративні (приміщення управління, громадських організацій, охорони праці, конструкторських бюро).

Вимоги щодо складу, розміщення, розмірів та обладнання адміністративних та побутових приміщень викладені в СНиП 2.09.04-87.

Адміністративні та побутові приміщення, як правило, розміщують в окремій будівлі, яка з'єднується з виробничою будівлею спеціальними теплими переходами. Допускається їх розміщення у прибудовах до виробничих будівель цехів, або у вставках чи вбудовах виробничих будівель І, II, IІІa, IVa ступенів вогнестійкості категорій В, Г, Д.

Прибудова з адміністративними та побутовими приміщеннями може межувати з поперечною або поздовжньою стороною виробничої будівлі цеху. Перший варіант розташування є більш зручним, оскільки при цьому рух людей не заважає технологічному потоку, а сама прибудова не затемнює цех з бокової сторони. Однак при наявності наскрізних залізничних шляхів вздовж прольотів цеху прибудову з адміністративними та побутовими приміщеннями необхідно розміщувати впритул до поздовжньої сторони цеху.

Можливе також, так зване, поперечне розміщення прибудов, коли останні прилягають своїми торцевими сторонами до поздовжньої виробничої будівлі.

При вбудованому розташуванні адміністративних та побутових приміщень використовують антресолі, міжколонний простір вздовж рядів колон, „мертві" зони мостових кранів тощо. Вони можуть також розміщуватись на спеціальних опорах (металевих чи залізобетонних) на висоті 2,5 м і вище, а під ними улаштовують проходи та проїзди.

У вбудовах виробничих будівель можна розмістити умивальні, напівдуші, туалети, пристрої питного водопостачання, приміщення для обігрівання, відпочинку, особистої гігієни жінок, ванн для ніг, кімнати майстрів та іншого персоналу, які за умовами виробництва мають бути поблизу робочих місць, а в приміщеннях категорій В, Г та Д :-- також кімнати для куріння.

Ширина адміністративних та побутових багатоповерхових будівель приймається, як правило, рівною 18 м. Ширину прибудови з адміністративними та побутовими приміщеннями при односторонньому боковому природному освітленні необхідно приймати 12м (в окремих випадках допускається 9 м).

Висота приміщень допоміжних будівель від підлоги до стелі має бути не менше 2,5 м, а до виступаючих конструкцій перекрить обладнання та комунікацій -- не менше 2,2 м.

Побутові приміщення необхідно розташовувати з максимальним наближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також переходів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори. Приміщення громадського харчування, охорони здоров'я, культурного обслуговування необхідно розташовувати в місцях, де вплив шкідливих виробничих факторів найменший. Не допускається розміщувати душові, умивальні та туалети над робочими кімнатами управлінь, технічних служб, охорони здоров'я, громадського харчування, громадських організацій.

Відстань від робочих місць у виробничих будівлях до туалетів, місць для куріння, приміщень для відпочинку, обігрівання, напівдушів, пристроїв питного водопостачання не повинна перевищувати 75 м, а для робочих місць на території підприємства -- 150 м.

Площа приміщень управлінь, конструкторських бюро визначається із розрахунку на одного працівника: 4 м2 -- для робочих кімнат управлінь; 6 м2 -- для кімнат конструкторських бюро, обчислювальних центрів, місць з відеодисплейними терміналами.

Площа приміщення профкому приймається: при чисельності працівників від 100 до 300 осіб -- 12 м2, від 301 до 500 осіб -- 18 м2, від 501 до 1000 осіб -- 36 м2, від 1001 до 1500 осіб -- 54 м2, понад 1501 осіб -- 60м2.

На підприємствах із списковою кількістю працівників до 100 осіб для всіх громадських організацій передбачається одне приміщення площею 12 м2.

Площа кабінету з охорони праці визначається в залежності від спискової кількості працівників підприємства: від 100 до 1000 осіб -- 24 м2, від 1001 до 3000 осіб -- 48 м2. На підприємствах із списковою кількістю працівників до 100 осіб, а також у цехах створюються відповідно загальнооб'єктовий та цехові кутки охорони праці.

При виконанні дипломних проектів, тематика яких пов'язана з розробкою нового чи реконструкцією діючого підприємства (цеху, дільниці) часто необхідно визначити площу адміністративних та побутових приміщень.

Згідно вимог СНиП 2. 09.02-85[29] запроектовано друкарський цех. Проектом передбачено розмістити дільницю в ізольованому приміщенні.

Розташування виробничих приміщень відповідає діючим нормам технологічного проектування, будівельним нормам і правилам (СНиП 2. 09.02-85, СНиП 2. 09.04-87). Стіни і стеля згідно з вимогами ВДОП 1.10-6.01-98 пофарбовані водоемульсійною світлою фарбою. Підлоги у запроектованих приміщеннях вибрані згідно вимог СНиП 2. 03.13-88, враховуючи характер виробництва.

В таблиці подано щодо опорядження стін, стель покриття підлог для запроектованног приміщення.

Виробниче приміщення	Обробка та види покриття
	Стіни і колони	Панелі	Стелі	Підлоги
Друкарський цех	Водоемульсійна фарба	Олійна фарба h=1,8м	Водоемульсійна фарба

6.4 Обладнання санітарно-побутових приміщень

Розрахунок необхідної кількості санітарно-побутових приміщень та спеціальних побутових приборів (кранів, душових, сіток тощо) для працівників, які зайняті безпосередню на виробництві, проводиться відповідно до санітарної характеристики виробничих процесів та кількості працівників у найчисленнішій зміні. При поєднуванні виробничих процесів різних груп тип гардеробних, кількість душових сіток та кранів визначається за групою з найбільш високими вимогами, а спеціальні приміщення та пристрої -- за сумарними вимогами.

Стіни та перегородки приміщень душових, переддушових, умивальних, туалетів, кімнат для куріння, приміщень для сушіння та знепилювання спецодягу необхідно виконувати висотою 2 м від підлоги в світлих тонах із матеріалів, які допускають їх легке чищення та миття водою із застосуванням миючих засобів. Підлоги санітарно-побутових приміщень повинні бути вологостійкими і в той же час мати неслизьку поверхню. Особливо це важливо для душових, переддушових, умивальних та гардеробних приміщень.

Проектувати душові, переддушові, умивальні, туалети, гардеробні необхідно окремо для мужчин і жінок.

Гардеробні служать для зберігання вуличного, домашнього, робочого одягу та взуття. Гардеробні вуличного, а також вуличного і домашнього одягу в будь-яких випадках можуть бути загальними для всіх груп виробничих процесів. Гардеробні домашнього і спецодягу для груп виробничих процесів 1в, 2в, 2г і 36 мають бути окремими для кожної з цих груп.

При списковій чисельності працюючих на підприємстві до 50 осіб допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.

Одяг в гардеробних може зберігатись: відкритим способом (на вішаках), закритим (в закритих шафках) та змішаним (один вид одягу зберігається відкритим способом, наприклад вуличний, а інший -- закритим). Гардеробні належить влаштовувати, виходячи із умов самообслуговування. Виключення складають гардеробні вуличного одягу і роздавальні спеціального одягу.

В гардеробних застосовуються шафки висотою 1,65 м. Розміри шафок у плані приймаються: для звичайного складу спецодягу (халати, фартухи, костюми, напівкомбінезони) -- 0,25Ч0,5 м; для розширеного складу (звичайний склад плюс засоби індивідуального захисту -- 0,33Ч0,5 м; для громіздкого спецодягу (розширений склад плюс утеплений одяг, валянки, взуття), а також для одночасного зберігання двох різних видів (вуличного і домашнього одягу або домашнього і робочого) -- 0,4Ч0,5 м.

Кількість шафок має дорівнювати списковій кількості працівників. Кількість вішаків (гачків) для окремого зберігання вуличного одягу визначається кількістю працівників у двох найчисленніших суміжних змінах. Довжина вішалки приймається із розрахунку 5 гачків на 1 пог. метр.

Шафки облаштовують відкидними сидіннями, а якщо вони відсутні, то в гардеробних належить передбачити лавки шириною не менше 0,3 м та довжиною із розрахунку 0,6 м на одне місце. Кількість місць для роздягання повинна бути не менше 25% від кількості працівників найчисленнішої зміни. Відстань між рядами шафок з відкидними сидіннями приймається 1,5 м, а при наявності лавок -- 2,0 м.

Душові належить розміщувати суміжно з гардеробними. У випадках спільного зберігання в гардеробній всіх видів одягу обладнуються переддушові для переодягання; при кількості душових сіток до чотирьох переддушова не передбачається. Не допускається розміщувати душові та переддушові біля зовнішніх стін будівель.

Душові обладнуються відкритими кабінами, що мають розміри 0,9Ч0,9 м, загородженими з трьох сторін, а при виробництвах груп їв, 36 -- загородженими з двох сторін із наскрізним проходом. Допускається до 20.% душових кабін передбачати закритими (розмірами 1,8Ч0,9 м). Ширина проходу між рядами душових кабін приймається не менше 2,0 м.

Перегородки виконуються з вологостійких матеріалів висотою 1,8 м і відстанню від підлоги 0,2 м.

Умивальні розміщуються в окремих приміщеннях, суміжно з гардеробними спеціального одягу, загальними гардеробними або в приміщеннях гардеробних. До 40% розрахункової кількості умивальників допускається розміщувати у виробничих приміщеннях поблизу робочих місць.

Умивальники у допоміжних та адміністративних приміщеннях (управління, конструкторські бюро, культурного обслуговування, їдальні) допускається розміщувати в тамбурах при туалетах.

Відстань між кранами умивальників повинна бути не менше 0,65 м, а ширина проходу між рядами умивальників -- не менше 2,0 м. Кількість кранів приймається за даними та кількістю працівників найчисленнішої зміни.

Туалети в багатоповерхових виробничих, побутових і адміністративних будівлях належить передбачати на кожному поверсі. При кількості до 30 працівників на двох суміжних поверхах туалет може бути тільки на одному -- з найбільшою кількістю працівників, а якщо на трьох поверхах знаходиться не більше 10 працівників, то може бути лише один туалет.

Допускається улаштовувати спільний туалет для чоловіків і жінок при загальній кількості працівників найчисленнішої зміни не більше 15 осіб.

Вхід до туалету слід передбачати через тамбур із дверима, які самі зачиняються. В тамбурах туалетів розміщуються умивальники із розрахунку один умивальник на чотири кабіни, при меншій кількості кабін -- один умивальник на кожний туалет. Туалетні кімнати обладнують підлоговими чашами або унітазами, які розміщуються в окремих закритих кабінах розмірами 1,2Ч0,9 м, висотою перегородок 1,8 м і дверима, що від...