Основні положення теорії логістики

Тип і кількість необхідних виробів заносяться на картку, яка називається «канбан», яка зазвичай являє собою прямокутну картку в пластиковому конверті. Поширені два види карток: добору і виробничого замовлення. У картці добору вказується кількість деталей, що повинна бути узята на попередній ділянці обробки, у той час як у картці виробничого замовлення - кількість деталей, що повинна бути виготовлена на попередній ділянці виробництва. Ці картки циркулюють як усередині підприємств «Тойоти», так і між корпорацією і компаніями, що співробітничають з нею, а також на підприємствах філій. Таким чином, картки «канбан» несуть інформацію про витрачені і вироблені кількості продукції, що дозволяє забезпечувати виробництво за принципом «точно вчасно».

«Канбан» адресується робітником попередньої виробничої ділянки. У результаті багато ділянок на підприємстві виявляються зв'язані одна з одною напряму. Ці зв'язки дозволяють краще контролювати необхідну кількість продукції, що випускається. Система «Канбан» є інформаційною системою, що дозволяє оперативно регулювати кількість продукції на різних стадіях виробництва. Таким чином, система «канбан» є лише засобом здійснення системи JIT.

Проблеми організації переналагодження устаткування

Самою важкою проблемою в забезпеченні вирівняного виробництва є налагодження і переналагодження устаткування. Наприклад, у процесі штампування зниження витрат виробництва може бути досягнуте шляхом тривалого використання одного виду штампа. У результаті в штампуванні кількість продукції в партії виявляється максимальною, витрати на переналагодження штампа знижуються. Однак в умовах, коли кінцевий процес характеризується великою розмаїтістю продукції і скорочені до мінімуму запаси між листоштампувальним пресом і наступною лінією зборки кузова, на пресовій ділянці повинні вироблятися часті і швидкі заміни для виготовлення широкої номенклатури деталей.

На «Тойоті» час зміни штампа з 1945 по 1954 р. складав близько 2-3 ч, у 1955 і 1964 р. воно було скорочено до 0,25 години, а потім, після 1970 р., упало до 3-х хвилин.

Багатофункціональна система виробництва

Спочатку на заводі всі п'ять токарських, фрезерних і свердлильних верстатів установлювалися поруч і кожен робітник обслуговував один верстат, наприклад токар - тільки токарський верстат і т.д. Щоб забезпечити безперервність виробничого потоку на «Тойоті», розміщення устаткування довелося змінити. У результаті кожен робітник повинний був працювати на трьох різних верстатах. Наприклад, робітник міг обслуговувати токарський, фрезерний і свердлильний верстати, прес. Така система називається багатофункціональною. Іншими словами, верстатник, що працював на одному верстаті, перетворився в багатоверстатника. За кожною деталлю, що попадає на лінію, випливає інша деталь, причому строго по закінченню відпрацьовування попередньої. Такий метод називається поштучним виробництвом. Ці перетворення дають наступні переваги:

· усувають матеріальні запаси між виробничими операціями;

· кількість робітників може бути скорочене за рахунок росту продуктивності;

· робітники-багатоверстатники можуть працювати на будь-якій ділянці виробничого процесу, і їхня професійна самооцінка підвищується;

· кожен багатофункціональний робітник може бути зайнятий у бригаді, і в такий спосіб робітники можуть допомагати один одному.

Автоматичний контроль якості продукції на робочому місці

Для безвідмовного функціонування системи «точно вчасно» 100 % виробів без браку повинні доставлятися на наступні ділянки виробництва, і цей потік повинен бути безперервним. Автоматичний контроль якості означає установку на лінії таких пристроїв, що могли б попередити масова появу або вихід з ладу устаткування. Автономним верстатом є такий верстат, на якому встановлене пристрій автоматичної зупинки.

Активізація людського фактора

Активізація робітників робить систему «Тойоти» по-справжньому життєвою. Кожен робітник має можливість висувати пропозиції і пропонувати удосконалення на зборах кружків якості. Подібний процес висування пропозицій веде до удосконалення оперативного керування виробництвом шляхом зміни послідовності операцій при зміні тривалості виробничих циклів.

13. РОЗПОДІЛЬНА ЛОГІСТИКА

Розподільна логістика - це комплекс взаємозалежних функцій, реалізованих у процесі доведення продукції від виробника до споживачів. Розподільна логістика охоплює весь ланцюг системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування й ін.

В узагальненому виді розподільна логістика має наступні два аспекти:

· вивчення потреб ринку (чим, власне, займається і маркетинг);

· способи і методи найбільш повного задоволення цих потреб шляхом більш ефективної організації транспортно-експедиційного обслуговування.

Задачі розподільної логістики:

· на мікрорівні

Ю планування процесу реалізації товару;

Ю організація одержання й обробки замовлення;

Ю вибір виду упакування, прийняття рішень про комплектації, організація інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;

Ю організація відвантаження продукції;

Ю організація доставки і контроль за транспортуванням;

Ю організація після реалізаційного обслуговування.

Ю на макрорівні

Ю вибір схеми розподілу МП;

Ю визначення оптимальної кількості розподільних центрів (складів) на території, що обслуговується

Ю ; визначення оптимального місця розташування розподільних центрів (складів) на території, що обслуговується.

13.1 Канали розподілу товарів

Основна мета логістичної системи розподілу - задовольнити сформований маркетингом попит з мінімальними витратами. Головну роль при цьому грає вирішення задачі організації логістичних каналів (каналів розподілу). Постачальник і споживач МП являють собою дві мікрологістичні системи, зв'язані логістичним каналом (каналом розподілу). Логістичний канал - це частково упорядкована безліч різних посередників (організацій або окремих осіб), що здійснюють доведення МП від конкретного виробника до його споживачів. Після того, як робиться вибір конкретних учасників процесу руху МП, логістичний канал перетвориться в логістичний ланцюг. Логістичний ланцюг - це лінійно упорядкована безліч конкретних посередників з логістичного каналу. Наприклад, ухвалення принципового рішення про реалізації продукції через агентську фірму є вибором каналу розподілу. Вибір же конкретної агентської фірми, конкретного перевізника, страховика - це вибір логістичного ланцюга.

Таким чином, рішення про вибір каналів розподілу - одне з найважливіших, котре необхідно прийняти керівництву організації. Канал розподілу - це шлях, по якому товари рухаються від виробника до споживача. Вибір каналу безпосередньо впливає на швидкість, час, ефективність руху і збереженість продукції при її доставці від виробника до кінцевого споживача. При цьому організації або особи, що складають канал, виконують ряд важливих функцій:

1) проводять дослідницьку роботу по збору інформації, необхідної для планування розподілу продукції і послуг;

2) стимулюють збут, створюючи і поширюючи інформацію про товари;

3) установлюють контакти з потенційними покупцями;

4) пристосовують товар до вимог покупців;

5) проводять переговори з потенційними споживачами продукції;

6) організують рух товарів (транспортування і складування);

7) фінансують рух товарів по каналу розподілу;

8) приймають на себе ризики, пов'язані з функціонуванням каналу.

Всі або частина цих функцій може бути узята на себе виробником. При цьому витрати виробника зростають. Через спеціалізацію посередницьких організацій вони нерідко виконують перераховані функції каналів розподілу товарів ефективніше. Для покриття своїх витрат посередники стягують з виробника додаткову плату. Таким чином питання про те, кому варто виконувати різні функції каналу розподілу - це питання відносної ефективності.

Канали розподілу товарів характеризуються по числу складових їхніх рівнів. Рівень каналу - це посередник, що виконує роботу по наближенню товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Довжина каналу визначається по числу проміжних рівнів між виробником і споживачем. Приклади каналів розподілу різної довжини приведені на мал.12.1.

Рис.12.1. Різні рівні традиційних (горизонтальних ) каналів розподілу

Канали розподілу, показані на мал.12.1, являють собою горизонтальні канали. Вони складаються з незалежного виробника й одного або декількох незалежних посередників. Кожен учасник каналу прагне забезпечити собі максимальний прибуток, що може йти на шкоду максимальному отриманню прибутку системою в цілому.

Вертикальні канали розподілу - це канали, що складаються з виробника й одного або декількох посередників, що діють як одна єдина система (мал.12.2). Один з учасників каналу, як правило, або є власником інших компаній-учасниць, або надає їм визначені привілеї.

Рис.12.2. Вертикальний канал розподілу

Після ухвалення рішення про кількість рівнів каналу, відбувається формування логістичного ланцюга, тобто конкретного складу учасників каналу. При виявленні можливих варіантів логістичного ланцюга необхідно визначитися з типом використовуваних посередників. Класифікацію посередників проводять по двох ознаках:

1) від чийого імені працює посередник;

2) за чий рахунок посередник веде свої операції.

Як видно з мал.12.3, можливе виділення чотирьох типів посередників (табл.12.1). На мал.12.4 приведений приклад організації каналу розподілу.

Рис.12.3. Ознаки класифікації посередників

Типи посередників у каналах розподілу

Таблиця 12.1

Тип посередника	Ознака класифікації
Дилер	Від свого імені і за свій рахунок
Дистриб'ютор	Від чужого імені і за свій рахунок
Комісіонер	Від свого імені і за чужий рахунок
Агент, брокер	Від чужого імені і за чужий рахунок

Рис.12.4. Приклад організації каналу розподілу

Приклад аналізу можливих варіантів вибору каналу розподілу

Розглянемо приклад аналізу можливих варіантів вибору каналу розподілу (мал.12.5). Два виробництва випускають однакові товари А и В, тобто кожний з розподільних центрів (РЦ) може вибирати постачальника з більш вигідними для себе умовами постачання. У свою чергу і виробництво може вибирати різні канали розподілу. Наприклад, з виробництва А товар може потрапити до кінцевого споживача по одному з наступних маршрутів: 8; 1-6; 1-7-5; 2-5. Якщо виробництво А вийде на ринок самостійно і зв'яжеться з кінцевим споживачем (шлях 8), то початкова вартість товару зросте лише на суму витрат, зв'язаних з доставкою (тому що посередники будуть виключені з ланцюга).



Рис.12.5. Структурна схема каналів розподілу товарів народного споживання

Але цей варіант не вигідний споживачеві, тому що йому доведеться купувати в одного постачальника велику кількість однакового товару, що швидше за все буде для нього неприйнятно.

Другий шлях 1-6 незручний по тій же причині, тому що РЦ №1 розташований у місці виробництва і, як правило, закуповує і продає також великі партії однорідного товару. Тобто ця категорія посередників не формує великого асортименту.

Різноманітний торговельний асортимент формує оптовик (РЦ№2), розташований у місці зосередження споживання. Тому цей посередник спеціалізується на наданні максимального сервісу кінцевому споживачеві. Тобто найбільший сервіс споживачеві можуть забезпечити шляхи 1-7-5 і 2-5. З цих двох варіантів виробникові більш зручний шлях 1-7-5, але для покупця він приведе до найбільш високої вартості товару, унаслідок використання двох посередників.

13.2 Задачі оптимізації мережі складів

Визначення оптимальної кількості складів у системі розподілу

Найважливішим елементом ЛС є складська мережа, через яку здійснюється розподіл МП. Побудова цієї мережі впливає на витрати, що виникають у процесі доведення товару до споживача, а значить і на кінцеву вартість реалізованого товару. Так при наявності єдиного складу [мал.12.6, а)] транспортні витрати по доставці товару споживачам будуть досить високі. У випадку п'яти складів [мал.12.6, с)] транспортні витрати по товаропостачанню будуть мінімальні, але збільшаться інші види витрат, а саме: витрати на доставку товарів на склади; на керування всією цією розподільною системою. Існує можливість того, що додаткові витрати в цьому випадку перевищать виграш, отриманий від скорочення пробігу транспорту, що доставляє товар споживачам. Можливо, прийнятним може виявитися варіант із двома складами [мал.12.6, b)].

Рис.12.6. Варіанти організації розподілу МП із різною кількістю складів

На мал.12.6 представлене графічне рішення задачі пошуку оптимальної кількості складів:

- N - кількість складів;

- - витрати на далекі перевезення, зв'язані з доставкою товарів на склади системи розподілу; - витрати на ближні перевезення, тобто по доставці товарів зі складів споживача;

- витрати на утримання запасів;

- витрати, зв'язані з експлуатацією складського господарства;

- витрати, зв'язані з керуванням складського господарства.

Рис.12.6. Залежність загальних витрат від кількості складів

Задача оптимізації розташування РЦ

Величина транспортних витрат по доставці товарів споживачам зі складів розподільної системи (РС) може істотно мінятися не тільки в залежності від кількості складів, але також і від місця їхнього розташування на території, що обслуговується, (мал.12.7.).

Рис.12.7. Варіанти розміщення РЦ: а)раціональний; b)нераціональний

14. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНШИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБЛАСТЕЙ ЛОГІСТИКИ

Логістика запасів

Значення оптимізації запасів було описане в п.1.4. Зниження рівня запасів є головним джерелом економічного ефекту від використання логістики. Керування запасами може базуватися на наступних підходах:

· пошук компромісу між витратами на утримання запасів і витратами на оформлення і доставку МР в умовах детермінованого попиту і параметрів постачання;

· облік у витратах на керування запасами знижок на закупівлю великих партій;

· забезпечення бездефіцитної роботи підприємства в умовах випадкового попиту і параметрів постачання;

· реалізація концепції MRP;

· реалізація концепції JIT.

Визначальними моментами для вибору підходу до керування запасами є: логістична стратегія підприємства; існуючі можливості інформаційних систем збору й обробки логістичної інформації; тип попиту з яким працює підприємство, ситуація на ринках постачальників і збуту, рівень розвитку логістичних відносин у суспільстві й ін.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗМІРУ ЗАМОВЛЕНЬ

В основі визначення партії постачання використовують показник оптимального (економічною) розміру замовлення. Цей показник виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальником за замовленням споживача і, який забезпечує для останнього мінімальне значення суми двох логістичних складових: транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів.

Визначаючи розмір замовлення, необхідно співставити витрати на утримання запасів і витрати на подання за мовлень. Оскільки середній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення, укрупнення партій замовлення спричинить збільшення середнього обсягу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а отже зменшуються витрати на її подання. Оптимальний розмір замовлення повинен бути таким, щоб сумарні річні витрати на подання замовлення, і на утримання запасів були найменшими за даного обсягу споживання.

Економічний розмір замовлення (economic order quantity - EOQ) визначається за формулою, отриманою Ф.У. Харрісом. Однак у теорії управління запасами вона більш відома як формула Уілсона:

,

де EOQ -- економічний розмір замовлення, од.;

З -- витрати виконання замовлення, грн.;

Сі -- закупівельна ціна одиниці товару, грн.;

S -- річний обсяг продажів, од,;

U - частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

Логістика складування

Склад - це будинок, спорудження і різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і збереження товарів, що надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпустки споживачеві. Основне призначення складу - концентрація запасів, їхнє збереження і забезпечення безперебійного і ритмічного виконання замовлень споживачів. Склади є одним з найважливіших елементів ЛС. На всіх стадіях руху МП, починаючи від первинного джерела сировини і кінчаючи кінцевим споживачем, існує об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для утримання запасів. Цим пояснюється наявність великої кількості різноманітних видів складів. Рух МП через склад збільшує вартість товару, що зв'язано з відповідними витратами. Тому необхідно вивчати проблеми і методи ефективної організації і функціонування складів для раціоналізації руху МП у логістичні ланцюги і зниження витрат звертання.

Функції різних складів можуть істотно відрізнятися друг від друга, при цьому будуть різні і комплекси виконуваних складських операцій. У цілому розрізняють наступні складські операції:

· розвантаження транспорту;

· приймання товарів;

· розміщення на збереження (укладання товарів у стелажі, штабелі);

· відбір товарів з місць збереження;

· комплектування й упакування товарів;

· навантаження;

· внутріскладське переміщення вантажів.

Ефективне функціонування складу - це гарантована його рентабельності. Тому при організації логістичного процесу необхідно досягати:

1) раціонального планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню витрат і удосконаленню процесу переробки вантажу;

2) ефективного використання простору при розміщенні устаткування, що дозволяє збільшити потужність складу;

3) використання універсального устаткування, що виконує різні складські операції, що дає істотне скорочення парку підйомно-транспортних машин;

4) мінімізації маршрутів внутріскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і збільшення пропускної здатності складу;

5) здійснення унітизації партій відвантажень і застосування централізованої доставки, що дозволяє істотно скоротити транспортні витрати;

6) максимального використання можливостей інформаційної системи, що значно скорочує час і витрати, пов'язані з документообігом і обміном інформацією, і т.д.

Транспортна логістика

Глобалізація економіки супроводжується небувалими раніше темпами росту торгівлі. Світовий обсяг експорту за останні 50 років виріс у 10 разів і продовжує збільшуватися більш високими темпами, чим ВВП. У цих умовах максимально зростає значення світової транспортної мережі. Транспорт служить матеріальною базою виробничих зв'язків між окремими територіями, виступає як фактор, що організує світовий економічний простір і забезпечує подальший географічний поділ праці. Значна частина ЛО на шляху руху МП від первинного джерела сировини до кінцевого споживача здійснюється з застосуванням різних транспортних засобів. Витрати на виконання цих операцій складають 30% до 50% від суми загальних витрат на логістику. Цим обумовлене високе значення оптимізації транспортних потоків.

По призначенню виділяють дві основні групи транспорту:

1) Транспорт загального користування -- галузь народного господарства, що задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Транспорт загального користування обслуговує сферу звертання і населення. До транспорту загального користування відноситься залізничний, водний, автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.

2) Транспорт не загального користування -- внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби усіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем. Організація його роботи є однієї з задач організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом з вирішенням задач виробництва, закупівель і розподілу.

3) Транспортна логістика вирішує наступні основні задачі:

· створення транспортних систем: мережі автодоріг, залізничних колій, повітряних і водних напрямків перевезення вантажів, транспортних засобів, транспортних підприємств, у тому числі створення транспортних коридорів і транспортних ланцюгів. Транспортний коридор - це частина національної або міжнародної транспортної системи, що забезпечує значні вантажні перевезення між окремими географічними районами; транспортний ланцюг - етапи перевезень вантажу на визначені відстані, протягом визначеного періоду часу, з використанням транспортних засобів одного або декількох видів транспорту.

· спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту (у випадку змішаних перевезень);

· забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

· спільне планування транспортного процесу зі складським і виробничим;

· вибір виду і типу транспортного засобу;

· визначення раціональних маршрутів доставки.

Логістика сервісного обслуговування

В умовах «ринку покупця» продавець змушений будувати свою діяльність виходячи з купівельного попиту. При цьому попит не обмежується попитом на товар. Покупець диктує свої умови також і в області складу і якості послуг, що йому надаються. Послуга, у загальному розумінні цього терміна, означає будь-чиї дії, які приносять користь, допомогу іншому. Робота з надання послуг називається сервісом. Об'єктом логістичного сервісу є різні споживачі МП: виробничі підприємства, різні розподільні центри і кінцеві споживачі. Логістичний сервіс нерозривно зв'язаний із процесом розподілу і являє собою комплекс послуг, що робляться в процесі замовлення, покупки, постачання і подальшого обслуговування продукції.

Розрізняють наступні види робіт в області логістичного сервісу:

1. Передпродажні - визначення політики фірми в сфері надання послуг, планування послуг:

· визначення вимог до після-продажного обслуговування продукції на стадії його розробки разом зі споживачем;

· визначення послуг, наданих споживачеві після продажу продукції;

· встановлення порядку після-продажного обслуговування продукції в процесі обговорення умов її постачання;

· підготовка кадрового складу для проведення експлуатаційних і ремонтних робіт; підготовка і випуск необхідної технічної документації;

· підготовка необхідної інфраструктури для після-продажного обслуговування

· розробка системи заміни продукції на її сучасні модифікації й утилізації старої продукції.

2. У процесі продажу:

· збереження товарних запасів на складі;

· виконання замовлення, включаючи підбор асортименту, упакування, комплектацію, формування вантажних одиниць, проведення вантажно-розвантажувальних робіт і ін.;

· забезпечення надійності доставки;

· надання інформації про проходження вантажів.

3. Після-продажні - сукупність наданих послуг, необхідних для забезпечення ефективного функціонування продукції протягом усього життєвого циклу продукції: гарантійне обслуговування, зобов'язання по розгляду претензій покупців, обмін і т.д.

4. Інформаційне обслуговування полягає в наданні споживачеві інформації про продукцію і її обслуговування з використанням сучасних технічних засобів обробки і передачі інформації.

5. Фінансово-кредитне обслуговування являє собою усілякі варіанти оплати продукції, систему знижок і пільг, які надаються споживачам.

З одного боку, на конкурентоздатність постачальника впливає асортимент і якість пропонованих їм послуг. З іншого боку, розширення сфери послуг для підприємства, призводить к додатковим витратам. Особливістю логістичних витрат є різкий ріст їхньої чутливості до зміни якості роботи ЛС (мал. 13.1). При підвищенні якості роботи ЛС до визначеного рівня логістичні витрати ростуть лінійно, а потім експоненціальне. Тому підприємствам необхідно мати точно визначену стратегію в області логістичного обслуговування споживачів і на її основі формувати власну систему логістичного сервісу.

Рис.13.1. Залежність логістичних витрат від якості роботи ЛС

Інформаційна логістика

В основі процесу керування МП лежить обробка інформації, що циркулює в ЛС. Однією з найважливіших умов успішного функціонування підприємства в цілому є наявність такої системи інформації, що дозволила б зв'язати воєдино всю діяльність (постачання, виробництво, транспорт, складське господарство, розподіл і т.д.) і керувати нею виходячи з принципів єдиного цілого. На сучасному рівні розвитку суспільного виробництва стало очевидно, що інформація - це самостійний виробничий фактор, потенційні можливості якого відкривають широкі перспективи для зміцнення конкурентоздатності фірм. Потоки інформації є тими сполучними нитками, на які нанизуються всі елементи ЛС. Формування інформаційної системи - складний процес, у якому використовуються досягнення сучасної обчислювальної техніки, засобів комунікації, інформаційних технологій.

Інформаційна логістика організує потік даних, що супроводжує матеріальний потік, займається створенням і керуванням інформаційними системами (ІС), що технічно і програмно забезпечують передачу й обробку логістичної інформації. За допомогою інформаційної логістики й удосконалювання на її базі методів планування і керування в компаніях ведучих промислових країн Заходу відбувається в даний час процес, суттю якого є заміна фізичних запасів надійною інформацією.

Інформаційна система - це певним чином організована сукупність взаємозалежних засобів обчислювальної техніки і програмного забезпечення, що дозволяє вирішувати ті або інші функціональні задачі, наприклад, у логістиці - задач по керуванню МП. Логістичні ІС, як правило, являють собою автоматизовані системи керування логістичними процесами. Існуючі види ІС на мікро- і макрорівнях представлені на мал.13.2:

1) Планові ІС створюються на адміністративному рівні керування для прийняття довгострокових рішень:

· створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;

· планування виробництва;

· загальне керування запасами;

· керування резервами й ін.

2) Диспозитивні або диспетчерські ІС створюються на рівні керування складом або цехом для забезпечення налагодженої роботи ЛС, для прийняття рішень на середньострокову і довгострокову перспективу:

· розпорядження внутріскладським або внутрішньозаводським транспортом;

· добір вантажів по замовленнях і їхнє комплектування;

· облік вантажів, що відправляються;

· детальне керування запасами.

3) Виконавчі ІС створюються на рівні адміністративного або оперативного керування для виконання повсякденних справ у режимі реального часу:

· контроль МП;

· оперативне керування виробництвом;

· керування автоматизованим устаткуванням.

Рис.13.2. Види інформаційних систем, застосовуваних у логістиці

Размещено на Allbest.ru

...