Деструктивний вплив сучасної реклами на людину і суспільство

Існують дуже багато рекламних трюїзмів: "Добрі господарки люблять "Лоск", "Усі люблять "Чупа-Чупс" тощо.

Ілюзія вибору. У рамках цієї стратегії клієнту пропонують вибирати поміж тим, що потрібно продавцю, і тим, що продавцю потрібно. "Ви можете купити продукт у зеленій чи у синій упаковці".

Припущення (пресуппозиція). У цій психотехніці потрібна команда подається як попередня дія чи умова для виконання будь-якої іншої дії, менш важливої, ніж потрібна команда, і тому такої, що легко піддається свідомому контролю. При цьому сама команда цензури свідомості уникає.

"Перш ніж ви купите товар, зверніть увагу на низьку ціну". Команда, прихована у запитанні. Ця стратегія дуже широко застосовується в повсякденному житті. Звичайно замість того, щоб прямо попросити зробити щось конкретне, люди запитують іншого, чи здатний він виконати це прохання. При цьому останній звичайно виконує команду, замість того, щоб дати конкретну відповідь на поставлене запитання.

Команда, прихована у запитанні: "Можна вас попросити взяти участь у лотереї?", "Чи пам'ятаєте ви щось більш смачне?". Використання протилежностей - це використання обороту "чим… - тим…". У цій техніці утилізують опір клієнта навіюванню, штучно прив'язуючи гіпнотичну команду до поведінки клієнта, яка спостерігається. Тут важливо стежити за суворим дотриманням певної послідовності висловлювань і граматичного часу для них.

Використання протилежностей: "Чим довше ви читаєте рекламу, тим зрозуміліше для вас, що треба купити".

Повний вибір, тобто надання всіх виборів. Якщо в стратегії ілюзії вибору рекламіст штучно обмежує кількість виборів для споживача реклами, то в стратегії повного вибору в рекламному повідомленні перелічують усі можливі варіанти поведінки покупця, але з тією особливістю, що бажаний і небажаний вибір для рекламіста подається як бажаний і небажаний для покупця. "Ви можете з легкістю відмовитися від солодощів, або ви, звичайно, можете продовжувати жерти, як свиня". Вважається, що стратегія повного вибору добре працює в разі використання невербальних засобів комунікації. [13, 38].

Феномен "25-го кадру" обговорюється в широкій пресі із середини ХХ ст. На цей час більшість учених як західних, так і вітчизняних, говорять про нього, як про одну з найяскравіших містифікацій в області маркетингу й реклами. Однак при всіх наявних сьогодні доказах його несправжньості чи недієвості, усе-таки потрібна більш пильна увага до цього явища у зв'язку із цілим рядом нових відкриттів у сфері психологічного впливу на свідомість і підсвідомість людей [7, 258].

Принцип "25-го кадру" полягає в наступному. Зазвичай, людина не встигає сприйняти інформацію про будь-який об'єкт протягом дуже коротких проміжків часу, що задають тахістоскопом. Однак при її повторному, тривалішому пред'явленні, він виявляє, що вже "десь бачив" цей об'єкт, причому найчастіше не може згадати, де саме й за яких обставин. Інформація, багаторазово пропонована за допомогою тахістоскопа, може запам'ятовуватися краще, ніж при пред'явленні тієї ж інформації протягом досить тривалого часу.

Цей феномен дав поштовх спочатку до вивчення психолінгвістики, яка згодом трансформувалась у нейролінгвістичне програмування, де "25 кадр" у мовному вигляді використовується для входження в контакт з іншою особою.

У сучасній рекламі широко використовуються відкриття нейролінгвістичного програмування, течії, що виникла в 1970-х роках XX ст. у США. Спочатку метою нейролінгвістичного програмування або НЛП була психологічна допомога. Але докладне обґрунтування Річардом Бендлером і Джоном Гріндером у книзі "Із жаб у принци" таких понять як "підстроювання", "приєднання", "якір свідомості", дозволило використовувати цей метод у рекламі. Правда, автори ставили своїм завданням не спонуку споживачів до покупки товару, а лікування психозів, неврозів, позбавлення від шкідливих звичок, поліпшення подружніх взаємин. [49, 37].

Відкриття методів дії на споживача на підсвідомому рівні породило школу маніпулятивної реклами. Варто взяти до уваги деякі цікаві відкриття НЛП. Наприклад, фахівці в цій галузі з'ясували, що слогани, в яких присутня частинка "не", типу "Наші косметичні засоби допоможуть вашому тілу не старіти! викликають неприйняття в більшості споживачів. Грамотніше було б переробити цей слоган у "Наші косметичні засоби допоможуть вашому тілу стати молодше!" Бажано також використовувати особисте звернення до споживача: "Ви", "для Вас".

Популярність має в творців реклами й інші відкриття НЛП. Необхідно викликати в споживача змінений стан свідомості, шокувавши його несподіваним повідомленням або зображенням. Як приклад шокової реклами можна привести рекламні плакати фірми "Benetton", на яких фігурували новонароджена дитина з пуповиною, що не обрізала, зняті крупним планом статеві органи людей різних рас, військова форма, зрешечена кулями, інші шокуючі зображення. Коли людина в шоковому стані, їй може бути подана інформація, яка стане свого роду програмою, що "запускає" потрібні потреби або бажання.

Фахівці НЛП встановили, що досвід кожної людини складається із зорових образів, звуків і відчуттів. Існує три типи сприйняття дійсності: зоровий або візуальний, аудиальний або слуховий, і кінестический, коли дійсність сприймається за допомогою відчуттів і почуттів. "Спроби використовувати всі три репрезентативні системи знаходять все більше розповсюдження в рекламі. Наприклад, у рекламі шоколаду "Hershey's": "Вафлі, шоколад, і Ви відчуєте дух Америки. Арахіс, карамель, і Ви побачите, як виглядає Америка. Кокоси, мигдаль, і Ви почуєте звуки Америки" [50, 221]. Рекламісти використовують також прийом "якоріння свідомості". Згідно думці послідовників НЛП, у кожної людини є свої "якорі свідомості". Суть "якорів свідомості" в наступному: у корі головного мозку знайомим словом або мелодією викликаються ті або інші спогади, людина наново переживає події далекого минулого.

Наприклад, реклама розміщується в місцях, де потенційний споживач випробовує сильні емоції: на стадіонах, у кінотеатрах. Потім, стикаючись із цією рекламою, людина знов відчуває сильне емоційне збудження, як, наприклад, під час спортивного матчу, що з одного боку викликає стійкий інтерес до товару, але з іншого боку травмує психіку споживача. Ще один приклад "якоріння" свідомості споживача - дія на його позитивні або негативні установки. Як приклади дії на позитивні установки споживача можна привести використання прислів'їв, приказок, крилатих виразів, висловів відомих письменників і політиків, образів героїв анекдотів. Така реклама не впливає негативно на психіку споживача і сприяє залученню уваги до реклами і до самого товару. Цей прийом ефективний для споживачів середнього і немолодого віку: від 35 до 65 років. У рекламі направленій на дітей і підлітків краще використовувати їх негативні установки. Наприклад, реклама торгових марок у художніх фільмах у тих сценах, де присутнє насильство, бійки, руйнування.

Творці реклами, що використовують НЛП, звертаються також і до архетипів свідомості, універсальних міфологічних образів, схожих у представників різних культур. У сучасній рекламі, як правило, використовуються наступні архетипи: архетип дитини, яка символізує народження і є в рекламі символом майбутнього, архетип тіні або двійника, який несе в рекламі образ проблеми, яка вирішується за допомогою рекламованого товару, архетип душі або матері, який символізує любов, захист, збереження традицій, і архетип Анімуса, символу чоловічого начала.

Використання НЛП може нав'язати споживачеві й абсолютно непотрібний йому товар. "Використовуючи в сучасній рекламі методи і прийоми НЛП, її творці проробляють помилковий метафоричний шлях "із жаб у принци": закохують у свій товар споживача, який починає бачити виблискуючу золоту корону на голові "прекрасного" створіння, яке незабаром занурюється у в'язке болото нав'язаних ілюзій. Але, навіть згодом розуміючи, що їх обдурили, багато тих, хто потрапив у сіті НЛП покупців усвідомлюють, що в момент демонстрації подібної реклами відчували задоволення [23,124.].

Як модель психологічного впливу реклами на споживача в ряді випадків використовується концепція психологічної установи. Психологи розрізняють психофізіологічну установку (set) і соціально-психологічну установку (attitude). Соціально-психологічна установка виникає внаслідок соціальних контактів, соціального впливу. Вона має складну багатокомпонентну структуру. Вирізняють когнітивний (пізнавальний), афективний (емоційний) і конативний (поведінковий) компоненти установки.

Німецький психолог Т. Кьоніг надавав великого значення психологічним установкам у рекламі. Так, зокрема, він пише: "Позитивний чи негативний вплив реклами цілком залежить... від тієї психічної установки того, хто сприймає, за якої реклами доводиться діяти; якщо реклама виявляється неспроможною створити необхідну сприятливу установку, успіх для неї неможливий, мимовільна увага, що виникла раптово, випаровується, ніяк не вплинувши на нашу волю, що діє у разі установки уваги довільної" [76, 127].

Слід зазначити, що концепцію соціально-психологічної установки доцільно розглядати лише як початковий рівень теоретичного моделювання психологічного впливу. Перевагою даного підходу можна вважати спробу використовувати це поняття як деякий інтегруючий чинник, що поєднує системними зв'язками максимальну кількість психічних процесів, які активуються рекламою, досліджувати їх в експерименті. Так, когнітивний компонент припускає аналіз процесів перероблення інформації: сприйняття, уваги, пам'яті, прийняття рішень, прогнозування, планування, мислення та ін.; емоційний компонент - аналіз емоційних станів, відносин та ін.; конативний - поведінкових реакцій, неусвідомлюваних чинників тощо. У цьому разі поняття установки уможливлює порівняння психічних процесів із соціально-психологічними.

Таким чином, структура установки є лише загальною схемою, що спрямовує рух думки вченого до постановки специфічних дослідних завдань, до вибору необхідних інструментів. Цим дана концепція відрізняється від інших, у яких автори намагаються представити складні явища теоретичними моделями, що позначаються деякими спрощеними формулами.

Останнім часом психологи частіше вдаються до теорій, в основі яких виявляються ситуативні чинники поведінки.

Відомо, що рекламу товарів часто навмисне роблять агресивною, для більшої фіксації у пам'яті споживача.

Дослідники виділяють чотири рівні оперування аудиторією за допомогою повідомлень (будь-яка реклама за своєю суттю є повідомленням) [37, 31]:

1. Інформація. Реципієнт ознайомився з інформацією і дав їй певну довільну оцінку. Немає підстав однозначно стверджувати, що він запам'ятав цю інформацію.

2. Інформація + задана емоція (оцінка). Після знайомства з інформацією реципієнт погодився із заданою емоційною оцінкою і запам'ятав інформацію.

3. Інформація + задана оцінка + готовність до дії. Реципієнт ознайомився з інформацією, погодився з заданою емоційною оцінкою (щиро поділяє її), готовий транслювати інформацію та діяти згідно з нею.

4. Бездумна готовність до дії. Реципієнт ознайомився з інформацією, щиро поділяє її оцінку, готовий транслювати інформацію та відстоювати її, жертвуючи іншими благами та пропозиціями. Він не бачить іншої альтернативи, тобто його уявлення мають домінантний характер. Це той рівень, на якому працюють релігійні організації, секти, таємні товариства.

Усі рекламні та пропагандистські повідомлення спрямовані діяти на третьому та четвертому рівнях. Комунікатор не прагне змусити людину свідомо аналізувати, а намагається апелювати до підсвідомості людини і викликати реакцію на емоційному рівні.

Отже, реклама - явище соціально-психологічне. Вплив рекламної інформації виявляється в емоціях, думках, можливих рішеннях споживача. Таким чином, у рекламному процесі активну участь беруть відчуття, сприймання, увага, пам'ять тощо. Сприйняття - складний процес, який може ускладнюватися особливостями самих предметів, умовами сприйняття, настрою. Воно залежить від вікового цензу та особистісних якостей.

Вплив реклами на аудиторію споживачів здійснюється поступово в чотири етапи: перший - привертання уваги аудиторії, другий етап - пробудження інтересу, зацікавленості аудиторії, третій етап - надання аудиторії аргументів на користь товару, що рекламується, формування психологічної установки, яка доводить, що запропоновані цінності відповідають потребам аудиторії, долається бар`єр недовіри аудиторії, четвертий етап - створення психологічної настроєності до запам`ятовування повідомлення.

На кожному етапі застосовуються певні прийоми впливу на аудиторію.

Вирізняють такі методи психологічного впливу: навіювання, гіпноз, "25-й кадр", нейролінгвістичне програмування тощо. Іноді елементарний обман, заснований на підтасуванні фактів, перекручуванні інформації, необґрунтованих перебільшеннях або маніпулюванні співрозмовником під час переговорів, також відносять до завдань психології реклами.

Розділ 2. Аналіз психологічного впливу реклами на суспільство

На сьогоднішній день реклама не тільки повідомляє про наявність певного товару чи послуги, але й впливає на свідомість і підсвідомість потенційного споживача, головним чином за допомогою різноманітних психологічних методик. Власне, ця функція впливу з часом набула першочерговості та стала об'єктом критики від деяких представників громадськості. Реклама стала комунікацією, яка міцно увійшла у всі сфери суспільного життя - побут, культуру, систему масових комунікацій.

Психологи одного з найбільших у світі рекламних агентств "Денцу" (Японія) 1995 р. опублікували працю, в якій було описано три основні стилі загального ставлення споживачів до реклами. [13, 36].

1. Наївний реалізм, властивий переважно дітям і підліткам, але й певній частині дорослого населення. Це переконаність у тому, що рекламна інформація є "істиною в останній інстанції", що мета реклами - тільки розширити їхнє уявлення і допомогти точніше орієнтуватися у світі товарів і послуг, а крім того, ще й просто розважити чи відволікти від повсякденних справ. Уже сам той факт, що це ж саме рекламне повідомлення призначене не тільки для них, а й для багатьох інших людей, дає таким "наївним реалістам" відчуття причетності до якоїсь спільності, до настроїв, думок і моделей поведінки інших людей. До речі, ці "наївні реалісти" не довіряють тим рекламам, які будуються на іронічному тексті чи контексті, у них знижена здатність відрізняти іронію від неправди;

2. Логічний об'єктивізм, побудований на порівнянні та зіставленні між собою різних рекламних повідомлень про один і той самий товар, а також на пошуках у рекламній інформації якихось критеріїв, за якими можна судити про її повноту і вірогідність. Ці люди вибудовують гіпотези щодо вірогідності чи невірогідності отриманої інформації, ставлять самі собі запитання, відбирають відому їм інформацію для відповідей на ці запитання, а на основі відповідей формують власні висновки;

3. Скептичний суб'єктивізм, заснований на тому, що будь-яка інформація доповнюється якимись попередніми думками чи переконаннями, на споконвічній оцінці рекламної інформації з погляду її збігу чи розбіжності з уже сформованими уявленнями, з якимись суб'єктивними чи інтуїтивними перевагами. "Скептичні суб'єктивісти" негативно і без довіри оцінюють таке рекламне повідомлення, що не збігається чи входить у якусь суперечність з уже наявними в них установками стосовно певних товарів, послуг чи фірм.

Треба думати, що всі ці три стилі так чи інакше й у різних пропорціях притаманні будь-якому споживачу рекламної продукції.

Численні дослідження доводять, що людина стає об'єктом впливу тих чи інших методів реклами, незважаючи на те, що сьогодні вже є безліч досліджень, які виокремлюють ті проблемні моменти впливу на психіку людини, через які продуцентам реклами вдається кардинально змінювати ставлення до того чи іншого продукту, послуги, кандидата на виборах. Отже, проблема підсвідомого сприйняття та реагування на рекламовані гасла залишається актуальною в нашому суспільстві й сьогодні. Багато психологічних технологій, які використовують у сучасній політичні рекламі, попри обурення і спротив, все ж таки діє на громадську свідомість і маніпулює думкою людей.

Головною особливістю новітніх технологій рекламування та їх відмінністю від звичних прийомів паблік рилейшнз є вплив на підсвідомість людини. Фахівці з психології твердять, що лише 3 % діяльності людини контролює свідомість, а решту 97 % - підсвідомість, тому нескладно зрозуміти причини ефективності таких технологій [52, 23].

Орієнтована на споживання система цінностей, взята в масштабах всього суспільства, призводить до формування комплексу неповноцінності в тих групах населення, які по фінансовим причинам не можуть скористатися товарами, що рекламуються. Особливо це торкається молоді та підлітків, психіка яких ще не є достатньо стійкою. Наслідком реклами дорогих товарів і послуг та односторонньої пропаганди відповідного образу життя є формування культу грошей, що змушує людей заволодіти цими грошима будь-яким способом [83, 145]. І хоча пропаганда способу життя забезпеченої людини сама по собі нічого поганого не несе, у ній присутній негативний момент. Він полягає в тому, що способи досягнення благоустрою і пов'язана з цим праця залишаються як би "за кадром", створюючи враження, що наявність багатства є лише питанням бажання. Іншими словами, пропонується результат, а процес його досягнення ніяк не акцентується. У підсумку з'являються певні групи людей, які перебувають у стані психологічної готовності до здійснення несанкціонованих дій, що мають на меті будь-які способи збагачення - від дрібної кишенькової крадіжки до присвоєння державної власності.

Така система цінностей і відповідних їй дій, зведена ЗМІ посередництвом формування установок і стереотипів у соціальну норму, призводить до порушення моральності, до знецінення людського життя і як наслідок - до ігнорування законодавчих правових норм, що сприяє прогресуючій криміналізації суспільства. Вплив на емоції найчастіше найкращий спосіб вплинути на наші переконання і в кінцевому рахунку на поведінку. Наприклад, більшість рекламних кліпів звернені до нашої любові до друзів, сім'ї, до гарних спогадів і почуттів, з якими вони пов'язані. Товари - речовий доказ турботи і любові до інших людей. Чим тісніше товар пов'язаний з нашими природними позитивними емоціями, тим дієвішою буде реклама. Коли реклама продукту асоціюється з розвагами і забавами - це також емоційний метод, реклама таким чином пробуджує в нас думки і емоції, пов'язані з сім'єю і відчуттям любові [15, 31].

Під впливом реклами формуються цілісні уявлення і системи соціальних норм, що підтримують і заохочують у нашої "людини рекламної" певні форми активності та способи поведінки, сприяють появі в неї певного ставлення до всього, що її оточує. Ці уявлення і норми, що задаються рекламною субкультурою, не тільки формують, а й своєрідно деформують образ світу "людини рекламної".

У кожної людини сформовані певні індивідуально-психологічні і соціально-психологічні фільтри, які щось пропускають через себе, а щось роблять для людини "невидимим". Це "невидиме" щось або не має цінності з погляду того реального світу, в якому людина живе, або є для неї шкідливим. Так, наприклад, шкідливою для людини є надмірність рекламної інформації. Коли десять реклам пропонують десять різних сортів необхідного їй у даний момент продукту (товару), кожен з яких "краще за інші", то, якщо людина не зробить досить швидкого і "відсікаючого" інші варіанти вибору, нерішучість і невизначеність навіть такої нескладної проблеми може породити в ній тривогу і неприємні емоційні переживання. Вільно чи мимоволі, усвідомлено чи неусвідомлено людина змушена захищатися від реклами. Тому в певний момент часу вибирається тільки одна з можливих альтернатив, а інформація про інші тим самим стає надлишковою, непотрібною і "шкідливою", тому через фільтри індивідуальної свідомості не пропускається.

Завдяки цьому і безлічі інших психологічних механізмів будь-яка рекламна інформація фільтрується через свідомість, і велика частина її через ці захисні фільтри не проходить. Оскільки людина не захищена від впливу реклами, вона й виробляє якісь свої "принципи мирного співіснування" з рекламною субкультурою. Саме внаслідок цього половина рекламних грошей витрачається марно. Це сумний факт для замовників і творців реклами, але втішний для суспільства в цілому і для кожної окремої людини зокрема, оскільки інакше її образ світу справді зазнав би істотної зміни [16, 94].

У плані обговорення гіпнотичної природи реклами особливої уваги заслуговують її телевізійні варіанти. Річ у тому, що самі телепередачі, незалежно від свого змісту, мають на глядача виражену гіпногенну дію, вводячи його в змінені стани психіки. Це неспецифічна дія телепередач виявляється настільки сильно, що деякі фахівці порівнюють її з упливом алкоголю і наркотиків. У психотерапевтів же у зв'язку з цим з'явився специфічний прийом перекладу телевізійного гіпнозу в звичайний лікувальний.

Повсякденна психотерапевтична практика показує, що вже сьогодні чималу частину нашого населення складають своєрідні відеомани, що стараються якомога частіше сидіти біля телевізора, а деякі з них вже звично занурюються в глибокий сон побачивши "мерехтливого екрану" [63, 68].

На жаль, тематичні телепередачі на тлі трансу, що розвивається, можуть формувати у глядача негативні поведінкові програми: щепити погані звички, формувати неврози і навіть провокувати злочинні дії.

Таким чином, накладення звичайного трансу реклами на ще дієвіший телевізійний гіпноз створює свого роду "гримучу суміш", виняткову ефективність якої добре знають і належним чином оцінюють (фінансують) рекламні підприємці. Саме в зв'язку з цим телевізійна реклама вважається найбільш "жорстким" способом програмування потенційних покупців і споживачів послуг.

Рекламна комунікація належить, безумовно, до синкретичних видів ідеології. На відміну від традиційних ідеологій, які функціонують на рівні теоретичної свідомості, реклама занурюється у підсвідомість і оперує на рівні інтелектуального й емоційного досвіду "людини з вулиці", зорієнтована на її невибагливі смаки на "здоровий глузд", обтяжений стереотипами та обивательськими забобонами. Рекламну комунікацію свідомо моделюють якнайдоступнішою і зрозумілою всім, вона має втілювати ідеологію повсякденності, філософію "життєвої мудрості". І в художньому плані естетика реклами має відбивати смаки невибагливої пересічної людини. Тобто, на відміну від ідеологій, які намагаються "підтягнути" пересічну людину до якогось непересічного рівня, реклама спрощує світ до рівня обивательського розуміння.

Інформаційне "сім'я" ні вуличної, ні друкарської рекламної продукції не потрапляє на такий благодатний психологічний ґрунт, яким є занурення в поверхневий гіпноз свідомості телеглядача. У даному випадку програмування суб'єкта здійснюється за типом реалізації гіпнотичного постнавіювання, тобто, навіювання, яке здійснюється через деякий час після виходу з трансу. [23, 136].

Страшним за своїми наслідками є прямий і опосередкований вклад ЗМІ в рекламу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, пропаганду традицій застілля. Найчастіше ЗМІ сприяють розвитку і стимулюванню потреби в алкоголі й палінні.

Нині епідемія п'янства охопила не тільки працездатних чоловіків, а й жінок і підлітків. Це призводить до враження генофонду нації, фізичного й духовного виродження, зростання кількості вбивств і самогубств, катастроф, нещасних випадків, криміналізації суспільства.

За останні роки численні ЗМІ займаються активним впровадженням у масову свідомість міфічних і містичних ідей, окультних учень. Пропагуються і підтримуються псевдонаука, антинаука, поряд із демонстративним ігноруванням, замовчуванням думок і позицій справжніх учених, яким засоби масової інформації дедалі менше надають можливість висловитися з актуальних питань сучасної науки і практики.

2.2 Деструктивний вплив сучасної комерційної реклами

Останнім часом комерційна реклама все більш агресивно втручається в наше життя і намагається стати невід'ємною його частиною. Вона поступово проникає в усі його сфери, однак несе з собою більше негативу для споживачів аніж користі. Слід пам'ятати, що реклама має за мету привернути якомога більше уваги до товару, її єдине завдання - скоріше і дорожче продати його. "Вороги" реклами аргументують свою позицію так: реклама спотворює сутність ринку, бо в ідеалі, ринок - це змагання саме якості товарів чи послуг. А за допомогою реклами змагаються "казки" про їх якість. [85, 68].

Аналіз показує, що ставлення суспільства до реклами завжди було досить суперечливим, неоднозначним. Дослідження причин, що зумовлюють це, і визначення ставлення до них тісно пов'язано з розумінням ролі суперечностей, які сприяють розвитку суспільства в цілому. Саме це дає можливість пояснити, чому думки психологів про рекламу, висловлені в різні соціально-економічні епохи, так схожі.

Сьогодні ми є свідками того, як рекламний бізнес перейшов на новий рівень цинізму в боротьбі за ринок збуту, що розширюються. Поряд з агресивними телевізійними роликами, вуличними щитами, крикливими розтяжками, наклейками та людьми-бутербродами, агенції вишукують інші способи впливу на покупців.

Наприклад, у маркетингових технологіях використовуються, причому цілком законно, методики психологічного впливу на людину, зокрема, і на її підсвідомість. Чому законно? Та хоча б тому, що в нас усе, що не заборонено, те дозволено. Тому ніхто не зможе причепитися до того, що в магазині продавець вас запитує, чітко дотримуючись інструкції з книжки "Психологія впливу", а музика нової реклами підгузників викликає у свідомості молодих матерів асоціації щасливої дитини.

Важливим інструментом прямого й побічного прищеплення, кодування й програмування свідомості, яким послуговуються ЗМІ, є масова реклама, за допомогою якої у свідомість і підсвідомість людей настійливо й систематично впроваджуються різноманітні "цінності" і уявлення, формуються настанови й поведінка широких верств населення. За допомогою масової реклами, насамперед телереклами, послідовно формується споживацька психологія, психологія речовизму. Телереклама і радіореклама переключає увагу людей на потреби й цінності нижчого рівня й значення, відволікаючи від високих і значимих потреб і цінностей, насамперед духовних та інтелектуальних.. [82, 48].

Маніпулювання як основну функцію, характерну для комерційної реклами, навряд чи розпізнає пересічний споживач, щиро переконаний у своїй несприйнятливості до реклами. Він наївно вважає, що реклама - це легковажна, безглузда брехня, яка справляє вплив лише на менш освічені широкі маси, і що його власні закупівлі здійснюються виключно з урахуванням ціни й бажання, а реклама відіграє дуже незначну роль.

Хоча небагато людей визнає, що дуже підпадає під вплив комерційної реклами, мало хто заперечуватиме важливість розпізнавання помилок (помилкових суджень). Огляди й комерційна статистика свідчать, що добре розроблена рекламна кампанія справляє неабиякий вплив. Логічним буде висновок, що реклама спрацьовує за межами свідомого сприйняття і впливає навіть на тих, хто вважає себе несприйнятливим до неї. Комерційна реклама проектується з метою досягати ефекту; з неї можна кепкувати, применшувати її значення, але її не можна зігнорувати.

Загалом, маніпулювання почуттями та емоціями споживачів відбувається в кожній рекламі. Часто рекламні ролики використовують сюжет, в якому присутні боротьба, подолання труднощів, небезпека, героями є парашутисти в момент стрибка, водій, що долає дорогу в негоду (ТМ "Союз-Віктан"), античні воїни (ТМ "Олімп"), туристи на човні, що ризикують впасти у водоспад (ТМ "Чернігівське"). Глядачі спочатку тамують дух, потім із полегшенням зітхають, у момент кульмінації звучить слоган у вигляді ствердження "Чернігівське - пиво найкращих часів" або заклику "Шануймося, бо ми цього варті!" і на екрані герої п'ють пиво чи горілку. Реклама спрямована на формування умовного рефлексу, або як кажуть фахівці з НЛП, "ставить якір" - кожне почуття полегшення, перемоги, успіху, гордості пов'язує з бажанням вжити алкоголь чи запалити цигарку. Такий же механізм діє, коли реклама намагається викликати еротичні почуття (переважно в чоловіків) за допомогою спокусливого зображення дівчат. Це, мабуть, найбільш поширена та безпрограшна маніпуляція, не підпасти під неї можуть лише представники чоловічої сексуальної меншини. Еротичні інтереси, що експлуатуються кріейторами, найбільш загострені в юнацькому та підлітковому віці.

Психоаналітики, як правило, розглядають витиснені дитячі бажання, як основу для створення ефективної маніпулятивної реклами. Лариса Геращенко в книзі "Психоаналіз і реклама" пише, що як приклад використання відкриттів психоаналізу у вітчизняній рекламі можна навести приклад відомих плакатів. "На першому строгий червоноармієць "питає": "Ти записався добровольцем?". На другому - жінка з піднятою догори рукою закликає: "Батьківщина-мати зве" [23, 18].

Червоноармієць виконує роль батька, який контролює і карає, а жінка, батьківщина-мати, просить її захистити. "Обидва плакати точно орієнтовані на відчуття провини людини, яке вона повинна відчувати перед матір'ю та батьком, за пригнічені дитячі бажання" [23, 19]. А з середини XX ст. застосування масового психоаналізу в рекламі стало основою діяльності крупних світових торгових компаній.

Аналіз мотивів відносять до типу досліджень, які ставлять за мету дізнатися, що спонукає людей робити той або інший вибір. Іноді дійсні мотиви покупки не співпадають із передбачуваними виробником товару або послуги. Наприклад, Р.І. Мокшанцев у книзі "Психологія реклами" наводить такий приклад: "компанія "Дюпон" протягом довгого часу рекламувала сковороди з тефлоновим покриттям, і вважала, що основним мотивом до покупки є те, що приготування на цих сковородах не вимагає витрачання жодного грама масла. Проте згодом з'ясувалося, що основним стимулом до їх покупки послужила та обставина, що сковороди з таким покриттям дуже легко миються" [81, 69].

Таким чином, реклама часом виявляється свого роду "соціальним наркотиком" - граючи на властивому будь-якій людині бажанні щось у житті змінити, реклама пропонує задовольнятися лише новою річчю, представляючи товар як відчутний знак реальних змін. У більшості випадків, незважаючи на заяви деяких професійних рекламістів, цей вплив здійснюється приховано, з використанням маніпуляційних технік [7, 169]

Агресивна, нахабна, часто цинічна і досить вульгарна реклама (жіночих гігієнічних прокладок, засобів від пітливості, безпечного сексу тощо), викликає в багатьох почуття огиди, обурення, псує настрій. Реклама дорогих ювелірних виробів, предметів розкоші, вишуканих продуктів і страв спричиняє у людей, які живуть на межі чи за межею бідності, почуття образи і скривдження, оскільки вона призначена для "нових українців".

У зв'язку з цим варто підкреслити, що у кожної людини є явна чи прихована потреба в повазі до своєї особи, є почуття власної гідності. Реклама, розрахована на багатих людей, дає всім іншим зрозуміти, нагадати, що вони є людьми другосортними. Звідси й почуття приниженості, спричинене рекламою.

Масована реклама, що повторюється щодня декілька разів є психологічним насильством над людиною. Вона формує примусовий, часто агресивний вплив на свідомість і підсвідомість, що може негативно впливати на загальне самопочуття й стан психічного здоров'я. Особливо шкідливий вплив телереклами тоді, коли вона втручається у свідомість людей під час показу цікавого фільму чи серйозної передачі, порушуючи цілісний потік переживань, руйнуючи його, розбиваючи зосереджену увагу. Якщо це повторюється часто, в людини розладнується нервова система і психічне здоров'я. Такий прийом використовували вчені-фізіологи для вивчення експериментальних неврозів у собак, без застосування телебачення, а використовуючи методи впливу, що призводили до негативних змін у нервовій системі тварин.

Досить сумним є той факт, що заради комерційної вигоди вузької групи людей свідомість мільйонів людей щоденно засмічується всякою маячнею, яку рекламує телебачення. Людська свідомість - це найвище творіння природи й суспільства - досить крихка й уразлива. Немає нічого більш високого й витонченого. Проте вона не цінується й не оберігається. З нею поводяться недбало, мало того - її насилують і катують за допомогою ЗМІ.

Немає нічого дивовижного в тому, що в останні півтора десятки років в Англії і США, де телепередача ведеться з безприкладною інтенсивністю, психологи зіткнулися з невідомим раніше нервовим захворюванням - манією покупок. Згідно оцінкам фахівців, півтора - два відсотка американців страждають цією хворобою.

Властива вона в основному людям, страждаючим про самоти, комплексів неповноцінності, низької самооцінки, що не бачать сенсу свого існування. Хвороба виявляється в тому, що потрапивши до супермаркету, така людина починає купувати буквально все підряд, намагаючись позбавитися від якогось внутрішнього неспокою. З'явившись із придбаннями додому, і сам покупець, і його близькі шоковані і вражені величиною грошових витрат і явною непотрібністю покупок. Немає сумніву в тому, що в цих випадках має місце реалізація описаного вище гіпнозу реклами. [79, 26].

Відмічено, що особливо часто страждають цією "хворобою" жінки, оскільки вони більш схильні до навіювання, і речі мають для них, нерідко, чисте символічне значення. Встановлено також, що 63 % людей, не здатних утриматися від покупок, навіть якщо розуміють, що цей предмет їм не потрібний, страждають депресією.

Дієвість же звичайних рекламних сугестії, як вже мовилося, багато разів посилюється використанням сучасних технологій інформаційної обробки споживачів.

Таким чином, реклама в даний час несе в собі якості очевидної подвійності. З одного боку - це "істинно демократичний", можна сказати, сакраментальний інформаційний засіб, з незапам'ятних часів покликаний сприяти людині в реалізації своїх прав на володіння. Ця її особливість підсвідомо породжує у споживача відчуття довіри і приязні і тим самим робить його відкритим і незахищеним по відношенню до дії даного виду інформаційних суггестій. [50, 54].

З іншого боку - добре розуміючи положення споживача, рекламодавець, м'яко кажучи, зловживає цією мало не природженою довірою людей до реклами, зробивши останню багатогранним виразником своїх власних комерційних інтересів. При цьому з виробничої сфери їм були в значній мірі виключені вимоги гуманності, моралі та справедливості. Під зовні привітною маскою реклами сучасні психотехнології заховали масу підступних і небезпечних способів програмування покупця бажаним рекламодавцеві образом. Саме ця обставина робить рекламу ідеальною формою психічної агресії, якій зовсім нічого протиставити пересічному законопокірному громадянинові.

Безумовно, треба зазначити специфіку функціонування реклами в українській ситуації. З одного боку більшість цільової аудиторії не має реальної купівельної спроможності придбати пропоновані рекламою товари і це стає джерелом додаткової соціальної напруги. Крім того, не завжди вдале використання каналів розповсюдження реклами розрахованої на споживачів із високим рівнем прибутку розміщується на каналах із широким охватом аудиторії, і товари недоступні для середнього українця викликають негативну реакцію щодо власне товарів і реклами загалом. Особливо це стосується людей старшої вікової категорії, які по-перше значну частину свого життя не стикалися з рекламою, і не оцінюють її як атрибут повсякденної практики і масової культури, а по-друге змушені обмежувати споживання наявними ресурсами і для яких практично єдиним критерієм вибору лишається ціна товару [77, 60].

Рекламодавці часто запевняють споживачів, що використання їх продукції - це особливий стиль життя. Не обминула ця маніпуляція і рекламу алкоголю. Одним із таких інструментів маніпуляції є використання різних стильових форм для більш вдалого впливу на визначену групу споживачів. Тобто відбувається підкреслення відповідності товару певному стилю життя споживача. Із метою ефективного охоплення ринку для кожного сегменту розробляється не тільки товар, а й окреме рекламне звернення.

Наприклад. Для цільової аудиторії споживачів із не високим рівнем доходів, пересічних українців на ринку запропоновано горілку під товарною маркою "Біленька". У даному рекламному зверненні використовуються елементи традиційного відпочинку з фантастичним забарвленням. Салоган - "якість вища за ціну".

Другий варіант стильового рішення простежується в рекламі горілки "Прайм", яка призначена для споживачів, які ведуть елітний стиль життя. Ідея - люди, які добилися успіху та знають, що їм необхідно визначилися у своєму виборі на користь горілки "Прайм".

Наступний методом впливу є використання різних соціально-комунікативних технологій. Ми бачимо, що в рекламі в Україні значними темпами розвивається використання технологій гуморизації. Все ж таки українці дуже веселий народ. Це ми можемо побачити в рекламі пива "Рогань". Салоган - "дружба як вона Є". Основна ідея - одним із атрибутів добрих дружніх стосунків є спільне веселе споживання пива. [89, 106].

Рівень якості самої реклами в Україні стає настільки високий, що окремі рекламні ролики виходять на новий художній рівень. Основна їх мета привернути увагу та зацікавити потенційних споживачів. Як приклад можна навести рекламу пива "Галицька корона". Основна ідея - пропонування замість стандартної пляшки, більшої.

Ще одним елементом комунікаційної політики є спонсорство, яке сприяє формуванню іміджу компанії. Це ми можемо спостерігати на прикладі реклами торгової марки "Нєміроф". Вважаю неправильним, коли спортивні та культурні заходи рекламуються фірмами, що пропонують алкогольні напої. Адже спорт і культура мають сприяти здоровому способу життя та розвитку особистості.

Торговельна марка "5 капель" обіцяє "переворот твого світу" та використовує в рекламі дотепні сюжети та багато гумору. Такий прийом викликає почуття карнавального катарсису, що виникає як реакція на надмірну структурованість життя. Ідея протиставлення нормативній поведінці пропонується також і підліткам у рекламі слабоалкогольного напою "Longer" (Longer - шалений сік). Рекламна компанія напою "Shakе" розрахована на тих молодих людей, для яких важливим є відчуття себе серед любителів клубного життя, тобто знов натякає споживачам, що, вживаючи запропонований напій, можна відчути свою елітарність. До того ж торговельна марка пропонує виграти дорогі подарунки, надіславши 5 наклейок із пляшок і відповівши на запитання: "Що для мене є стиль Shake?". Таким чином споживач має сам себе переконати в тому, що в його житті існує "стиль Shake" та що він має для нього певне значення. Проте реклама не обмежується формуванням переконань, кріейтори постійно вдаються до прямих наказів - вживають дієслова наказового способу: приєднуйся, будь, сходи за, приймаємо, "шейканемо".

Отже, на мою думку, цілком доречними будуть зусилля держави та керівництва міст України щодо заборони або обмеження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв на телебаченні та на зовнішніх носіях, насамперед у безпосередній близькості від навчальних закладів усіх рівнів. Замість цього необхідно активізувати в містах соціальну рекламу.

Часто представники середовища рекламістів наголошують на тому, що людина вільна у праві вибору дивитися, чи не дивитися рекламний блок на телебаченні, оскільки завжди може за допомогою пульта перемикнути телеканал. Така можливість на мові рекламістів називається "правом пульта" [43, 148]. Що ж, це твердження могло би бути справедливим, якби у програмі телепередач чітко вказувався момент початку і закінчення рекламного блоку, або якби такий блок супроводжувався зворотним хронометражем, надаючи громадянину повну інформацію про загальну тривалість паузи між частинами фільму або телепередачі, що були перервані. Однак, замість поваги до глядачів (джерела рейтингів телеканалів) телерадіоорганізації переривають рекламними роликами фільми та передачі в їх кульмінаційні моменти. Телеканалами це робиться навмисно з єдиною метою - викликати в телеглядача, який знаходиться під впливом інтересу до захоплюючого сюжету фільму або телепередачі, страх пропустити ключовий момент, та породити небажання перемикати його на протязі рекламного блоку. Саме така маніпуляція телевізійників примушує людину неодноразово переглядати майже одні й ті ж самі рекламні сюжети часто з непотрібною для неї інформацією та при допомозі постійних повторів закарбовувати рекламу в пам'яті разом із психологічними установками, спрямованими на потрібну замовнику автоматизацію поведінки громадянина.

Що ж стосується зовнішньої реклами, то вона взагалі не дає людині можливості в якийсь спосіб уникати її впливу, оскільки особа завжди є залежною або від транспорту, або від маршруту і таким чином автоматично позбавляється права вибору дивитися, чи не дивитися на композицію. Звичайно, рекламісти одразу скажуть "не хочете - не дивіться" але ж чому ми з Вами через їх бізнес повинні терпіти якісь утиски? Або заплющувати очі під час керування автотранспортом? І взагалі, як тоді розбудовувати сильну країну, коли в ній вчать ховати очі? Власне тому реклама на зовнішніх носіях повинна бути ще більш відповідальною, ніж на телебаченні. Саме вона може стати причиною багатьох незручностей для людей, які не бажають дивитися на оголені тіла, щасливу молодь із пляшкою алкогольних напоїв і цигарками, або, ідучи чи повертаючись з роботи, постійно читати надоїдливі салогани, подеколи неетичного характеру.

2.3 Деструктивний вплив сучасної реклами спрямованої на дітей

Громадськість давно занепокоєна надмірним засиллям реклами зовнішньої, на телеекранах, агресивної реклами в Інтернеті, яка так чи інакше впливає на формування особистості молодого покоління українців. Крім нав'язування товарів сумнівної якості, вона впливає на споживацькі смаки дітей і підлітків, формує залежності від брендів, прищеплює шкідливі для здоров'я звички, нав'язує стилі та моделі поведінки, які руйнують національну систему моральних і духовних цінностей нашого народу, пропагує безпринципність, аморальність, розбещеність та показує агресивні методи боротьби заради досягнення цілей. Тобто ми можемо констатувати, що реклама сприяє не тільки просуванню товарів, послуг чи політичних ідей, але й відіграє важливу роль у формуванні культурних, естетичних та моральних цінностей молоді.

Для розкриття питання про сприйняття реклами дітьми необхідно проаналізувати найпоширеніші думки щодо ставлення дітей як до реклами в цілому, так і до реклами окремих товарів або послуг, на встановлення ступеня критичності. Спростування цих думок дозволить рекламодавцям, які займаються рекламою для дітей і підлітків, підвищити її ефективність і уникнути прикрих помилок.

Ще недавно серед дослідників реклами існувала думка, що підлітки - це основна вікова категорія, яка неупереджено ставиться до реклами, оскільки більшою мірою, ніж решта вікових груп, реагує на імпульси часу, більш вразлива, динамічна, а в чомусь більш категорична. Психологи стверджують, що, на відміну від попереднього покоління, діти зростають у світі рекламних образів. Насправді це вже не так. Якщо ще три-чотири роки тому в більшості підлітків реклама не викликала різко виражених негативних емоцій, то сьогодні більшість підлітків налаштована по відношенню до реклами украй негативно. [58, 23].

Серед дітей і підлітків найголовнішою й найсерйознішою причиною яскраво вираженої незадоволеності рекламою є стрес, викликаний прогляданням некоректної реклами. Через вікові особливості діти, безумовно, сприйнятливі до дії засобів масової комунікації. Інформація, одержана через засоби масової комунікації, часто виявляється для підлітків більш значущою і засвоюється краще, ніж інформація, одержана в сім'ї, школі та інших інститутах соціалізації. Тому неправильне або неточне сприйняття рекламного повідомлення може призвести не тільки до матеріального, але і до морального збитку.

Існує думка, що дуже маленькі діти не відрізняють рекламу від інших програм, не розуміють прагнення реклами переконати, нічого не знають про економіку телебачення [9, 75]. І хоча діти вже з дошкільного віку уміють ідентифікувати рекламу, ця ідентифікація, ґрунтується на зовнішньому сприйнятті відеоряду, а не на розумінні різниці між рекламою і іншими програмами. Дошкільники погано розуміють, що реклама робиться для того, щоб продати товар. На думку психологів, цей факт робить дітей повністю відкритими для переконання. Дана точка зору не зовсім відповідає дійсності. Не дивлячись на те, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку часто визначають рекламу як маленький фільм/мультик про товари або послуги, вони чудово розуміють, що реклама створюється для того, щоб продати певний товар. Знання про цілі та призначення реклами вони одержують від дорослих разом із відповідним ставленням до неї.

Суб'єктивно, вплив реклами на дитину є дуже специфічним. Дослідження свідчать, що дитина віком до 8 років не відрізняє телевізійну рекламу від інших телепередач і не здатна розпізнати її призначення, тобто не сприймає інформацію критично [80, 79]. Змалку діти запам'ятовують рекламні девізи, особливо у віршованій формі, що сприяє їх орієнтації на певну торгову марку. При цьому зміст таких віршиків часто не відповідає віку дитини. У реальному житті вони ведуть себе як уявні рекламні герої. Адекватність сприйняття реклами старшими дітьми теж є значно нижчою, ніж у дорослих. Специфіка впливу полягає в наступному:

* предмет реклами є великою спокусою для неповнолітнього (наприклад, солодкі страви та напої, що є небажані, а інколи заборонені для конкретної дитини з медичних міркувань);

* реклама породжує постійні витрати батьків, при цьому дитячі запити дедалі більше зростають;

* у дітей внаслідок перегляду реклами дорослих товарів виникають запитання, на які дорослі відповідати достойно ще не навчились;

* реклама нерідко подає не найкращий приклад для наслідування. У результаті рекламного перекладу часто допускаються іноземні запозичення, неправильні мовні звороти, невдалий фонетичний збіг слів (шоколад "Віспа", мінеральна вода "Блю Вота" тощо), що впливає на розвиток мовних навичок дитини. Іноді рекламні сюжети суперечать моралі. Так, рекламні девізи велосипедів "Команчі" - "Я сказав мамі, що йду на музику", "Не кажіть мамі, що я літаю" тощо наводять на думку, що якщо мама забороняє, але тобі дуже хочеться - то можна це зробити таємно. Як наслідок, страждає авторитет батьків, гальмується або деформується розвиток дитини, порушуються процеси її соціальної адаптації.

З урахуванням окресленої специфіки, керуючись положенням ст. 52 Конституції України, яка зобов'язує державу приділяти особливу увагу охороні прав дитини, крім обмежень і заборон, що застосовуються до реклами взагалі й захищають інтереси її споживачів, законодавець запровадив жорсткі обмеження та заборони щодо реклами, адресованої неповнолітнім [45, 138].

Дитяча реклама - зразок технічного вдосконалення: яскраві картинки, рух, анімація. Часто використовуються, привертаючи увагу, візуальні та звукові ефекти. Значна частина реклами на телебаченні присвячена дітям. Дитяча відеотериторія складає 24 % ефірного часу для 6-річних дітей і 5 % для 11-річних. Але ще більше рекламних слоганів і кліпів дитина бачить кожен рік, коли дивиться всі інші передачі. Діти утворюють доволі великий сектор ринку, крім того, діти здійснюють великий вплив на батьків при виборі покупки.

Дитячі рекламні ролики швидко мерехтять на екрані. Школярі в початкових класах при різних способах тестування показали неоднорідний рівень розвитку сприйняття реклами і розуміння її цілей. Із віком діти проявляють до реклами все більше недовіри. Діти у віці середньої початкової школи полюбляють говорити про правду (або її нестачу) в рекламі. Тим не менш, лише закінчуючи початкові класи, дитина починає недовіряти рекламі, основуючи свою недовіру на сприйнятті намірів створювачів реклами і розумінні її мотивів - прагнення продати продукт. Серед різних демографічних груп діти - африканці американського походження і діти з бідних прошарків схильні довіряти рекламі більше всіх [7, 258]. В 1983 році з'явилася популярна іграшка Маттеля "Супермен", яка швидко перемістилася на телеекран і за рік стала другою за популярністю іграшкою-бестселером у країні. Із того часу цей успішний маркетинговий хід повторюється багатократно і породив новий напрямок у дитячій рекламі на телебаченні, а саме феномен поєднання реклами і шоу. Деякі критики відстоюють точку зору, що програми для дітей надмірно орієнтовані на продаж іграшок, а не на показ якісного шоу.

Існує доказ того, що поєднання іграшок і телевізійного шоу, в якому ці ж іграшки з'являються на екрані, перешкоджають розвитку уяви, особливо в дітей старшого віку. Діти старшого віку можуть грати більш творчо, а не просто використовувати іграшки в контексті шоу. У дітей старшого віку вибір гри обмежується тією, яку їм пропонує шоу.

Більшість шоу, що поєднують у собі рекламу іграшок, особливо тих, які призначені для хлопчиків, доволі жорстокі. Дитячі мультфільми завжди були на телебаченні найжорстокішим видом шоу по кількості зіткнень і бійок. Тим не менш нові дитячі шоу на телебаченні представляють значну небезпеку, оскільки коли агресивні іграшки стали більш доступними, то дитина охочіше буде наслідувати жорстоку поведінку персонажів мультфільмів. Хоча діти всіх поколінь гралися у війну, у минулому вони повинні були змушувати працювати свою уяву, палка в них перевтілювалася в меч, а шматок картону - у пістолет. Таким чином у дітей розвивалися і творчі здібності.

Пластиковий автомат-іграшку можна використовувати у грі тільки для того, щоб убивати людей. Тут не потрібно ніякого польоту дитячої фантазії. Чим очевидніше жорстоке призначення іграшки, тим більш вірогідно, що дитина буде гратися в злі та жорстокі ігри, навіть та, яка в цілому не схильна до агресії. Такі ігри й іграшки також спонукають дітей дивитися на реальні речі й людей, як "просто на іграшки" [9, 76].

Дитяча аудиторія дуже сприйнятлива до рекламного впливу і часто ініціює купівлю через батьків. Саме тому серед методів просування дитячих ТМ особливу популярність здобули BTL-акції у школах і дитячих садочках. "У школі ми маємо можливість спілкуватися з усім класом (а це 30 учнів одночасно плюс іноді їхні батьки), тоді як, наприклад, у зоопарку такої кількості можна досягнути за день роботи", - говорить Віталій Ткаченко, бренд-менеджер ТМ "Фаннi".