Індивідуальні та групові рішення

Нерефлексивне самосхвалення - різновид самоподання та техніка самопрезентації, у процесі якого самосхвалення й дискредитація інших відбувається на мало усвідомленому рівні. Людина демонструє надмірну перевагу емоційно-оцінних суджень про свою особу: тепле ставлення до себе, прикрашання образу Я, ігнорування недоліків, виключення (витіснення) соціальної небажаності у використанні інших способів психологічного захисту. На візуальному рівні це виявляється у намаганні прикасити власну зовнішність, щиро незважаючи чи не помічаючи свої реальних недоліків. Тому така людина може одягатися не за фігурою, підбирати одяг не за віком.

Грітися у променях чужої слави - це також техніка самопрезентації. Деякі люди дуже полюбляють демонструвати знайомство й спілкування з високопосадовцями. Особистості, які використовують таку тактику, дають зрозуміти, що вони знайомі з престижними або привабливими людьми. Поза сумнівами, суб'єкт розраховує на підвищення власної привабливості в очах аудиторії. При цьому необов'язково хвалити статусну персону; експресивніше засуджувати її - це досить ефективний прийом викликати повагу в інших.

В одному психологічному експерименті чоловіка з невиразною зовнішністю представили двом групам незнайомців, які згодом мали розповісти свої враження від побаченого. В одну з груп він був запрошений у супроводі гарної жінки з яскравою зовнішністю, у другій чоловік був з негарною, неохайно вбраною жінкою. У результаті перша група оцінила позитивні якості чоловіка значно вище, ніж друга. Отже, шарм та привабливість партнера значно підвищують рейтинг успішності індивіда.

Російська дослідниця Г. Бороздіна суть самоподання (самопрезентації) вбачає у мистецтві цілеспрямованого привернення уваги реципієнта до тих (спеціально створених) особливостей своєї зовнішності, що запускають механізми соціального сприйняття партнера. Ці механізми соціального сприйняття слугують, на думку автора, основою класифікації технік самоподання: самоподання вищості - це виділення, акцентування зовнішніх ознак вищості в одязі, манері мовлення, поведінці; самоподання привабливості - це робота, витрачена на узгодження одягу із зовнішніми даними; самоподання ставлення - демонстрація партнеру свого ставлення до нього вербальними й невербальними засобами; самоподання стану й причин поведінки - це привернення уваги до тієї причини власних дій, що здається суб'єкту найбільш прийнятною.

Тактики візуального самоподання детерміновані індивідуально-психологічними особливостями особистості. І. Петрова вважає, що самопрезентація притаманна особам з розвинутим соціальним інтелектом, невербальною компетентністю, психосемантичною рефлексією та реактивною рівновагою. Тактика саморозкриття - особам емоційно зрілим, експресивним, здатним на сильні почуття, з певною астенічністю та циклічноістю настрою.

Галина Панічкіна називає основні самопрезентаційні стратегії набуття прихильності інших людей:

- Вираження своєї симпатії до іншої людини - через компліменти, стримані лестощі, посмішку, погоджувальне кивання головою. До речі, посмішка у нашій культурі - адресна - у цьому її чарівність. Щира посмішка, що виражає задоволення, характеризується підняттям куточків рота головними м'язами щелеп й утворенням зморщечок навколо очей, викликаних скороченням кільцевих очних м'язів. Відсутність зморщечок у 80% випадків говорить про фальшиву посмішку, хоча 20% людей вміють управляти й кільцевими очними м'язами.

- Створення видимості подібності - через наявність спільних інтересів, дотримання однієї і тієї ж думки з певного питання, подібністю мовлення, інтонацій, стилю одягу.

- Посилення своєї фізичної привабливості - через дотримання дієт, фізичні вправи, щоденне піклування про себе.

- Демонстрація власної скромності - люди, які применшують свої успіхи, викликають більше симпатії, ніж ті, які постійно вихваляються.

Зробимо висновки: самопрезентація взаємозв'язана з поняттям імідж, який твориться під впливом вчинків людини, її зовнішності, мовлення, манер, емоційності. Це стійке враження про людину, але воно є суворо заданим. Імідж може змінюватися й коригуватися, але завжди несе у собі емоційне забарвлення. Самопрезентація більш “зріле” у віковому діапазоні явище, ніж самоподання, адже сталий, продуманий імідж характерний для людей, які досягли 25-річного віку.

Технологія самопрезентації, приміром, ділової людини - це поетапна (покрокова) реалізація дій-комплексів. Розглянемо детальніше її:

Крок перший. Визначення відмінних характеристик та цілісної індивідуальності особистості - майбутнього носія іміджу. На цьому етапі відбувається самоідентифікація особистості. Цей блок становить собою концептуальне обґрунтування іміджу та передбачає формулювання Я-концепції - основи побудови неповторного персонального іміджу. Проектований імідж повинен відображати найкращі зовнішні та внутрішні якості особистості.

1) розробка Я-концепції як суб'єктивної основи самоналаштування на створення особистого іміджу, враховуючи:

- зовнішній образ: соматичні дані, фізіономічні характеристики; кінетичні особливості, стиль одягу, стан волосся, вибір зачіски,

- внутрішній образ: душевність, інтелект, моральна зрілість, розвиток волі, професіоналізм. Крім того, важливими є й такі якості, як комунікабельність, емпатичність, рефлективність, інтуїція, толерантність.

Розробку Я-концепції операційно можна окреслити чотирма технологічними позиціями

1. Візуалізація образу. Основні складові цієї технологічної позиції -

- фейсбілдінг - гігієна обличчя, фізіогноміка, косметологічна корекція, макіяж, догляд за волоссям та добір зачіски, гігієна/протезування зубів;

- кінесика (пластичність тіла, елегантність поз та манер, мистецтво жеста, здоровий спосіб життя);

- стиль одягу (сучасні вимоги чоловічої та жіночої моди, уміння вбиратися, ефект аксесуарів).

2. Комунікативна механіка (складається з таких операцій):

- закріплення свого образу в психічному просторі особистості;

- використання інтерактивного, комунікаційного, перцептивного спілкування;

- створення слідів пам'яті завдяки яскравим враженням;

- прикласти максимум зусиль, тактовності, компліментарності задля формування позитивної установки на себе в аудиторії;

- комунікативність - це інтеграція усіх візуальних засобів вираження особистості, завдяки яким вона активно входить у взаємодію, одержує можливість тримати когось на певній дистанції спілкування.

3. Вербальний ефект:

- психолого-дидактичне забезпечення;

- володіння прийомами мовленнєвого впливу;

- уміле використання стилів мовлення;

- оснащення мовлення риторичними фігурами.

Важливою є перцептивна складова спілкування - сприйняття одним партнером у процесі спілкуванням іншого. Механізмами процесу сприйняття є:

- ідентифікація - ототожнення себе з іншими;

- стереотипізація - сприйняття на основі соціального стереотипу - схематичного образу людини як представника певної соціальної групи;

- рефлексія - внутрішня психічна діяльність людини, спрямована на усвідомлення власних дій та станів; самопізнання людиною свого духовного світу;

- зворотній зв'язок заснований на відповідних реакціях партнера по спілкуванню;

- емпатія - розуміння почуттів іншого, спроба поставити себе на його місце.

4. Технологія особистісної чарівності (шарму):

- емоційне біополе;

- харизматичний вплив.

Ефект “флюїдного сяяння”, на думку В. Шепеля, підвищується за умов, коли людина має правильно поставлену посмішку, володіє правилами інтонування, експресивно тримається, дарує доброзичливий погляд.

У сучасній соціології та політології активно розглядається проблема харизматичного потенціалу лідера. Саме лідера, оскільки володіти особливим даром магнетичного впливу на аудиторію - прерогатива незвичайної та сильної особистості. Зазначимо, лексема “харизма” походить від грецького слова - harisma - божий дар, благодать. (Харити - богині краси та витонченості). У широкий науковий обіг це поняття було введено М. Вебером, який виокремив три типи легітимності влади, заснованої: 1) на традиціях, 2) на праві (легально-раціональна), 3) на харизмі.

У найновіших теоріях харизма тлумачиться як ірраціональний, парадоксальний, амбівалентний компонент буденної свідомості, який ґрунтується на вірі у надприродні або неординарні якості особистості, що афективно сприймаються масами; харизма має конкретно-історичне буття.

Харизма - це перш за все своєрідні, неординарні якості особистості, реальні або існуючі у думці мас: незвичайність, велич, особливий дар впливу на людей, таємничість, загадковість, унікальність, всесвітньо-історична значимість, динамічність, особливий дар предбачення.

Інструментальними компонентами харизматичного лідерства є комунікативний, мотиваційний та енергетичний потенціали. Харизматичний лідер - це, перш за все, чарівна, комунікабельна та впевнена у собі людина, яка вміє дискутувати і переконувати, має неаби-які знання та досвід, здатна домінувати й “емоційно заряджати” своїми ідеями.

Чарівність як специфічнийий комунікативний стиль харизматичного лідера характеризується: чарівливим тембром голосу, багатством інтонацій, прямим і відкритим поглядом, одухотворенним виразом обличчя, жестами та позами, що посилюють враження. Часто невербальні засоби спілкування можуть виходити за межі звичного діапазону прийнятності.

Сильний тип темпераменту - обов'язковий компонент харизматичної поведінки, завдяки якому лідер має високі працездатність та стресостійкість, ініціативність й енергійність, мужність й наполегливість, відповідальність, незалежність та внутрішню свободу.

І головне - харизматичний лідер завжди жадає влади: влади не самої по собі, а влади як інструменту для здійснення певних перетворень у світі.

Крок другий. Аналіз і врахування потреб конкретного середовища та аудиторії. Слід пам'ятати, що персональний імідж - явище соціальне, середовищне. Він є оцінним ставленням певної соціальної групи до особистості. Тому слід орієнтуватися на іміджування тих якостей іміджу, що є очікуваними і бажаними для реципієнтів. У закріпленні іміджу великого значення набуває знання інтересів, надій, смаків, традицій аудиторії.

Крок третій. Аналіз контексту, в якому здійснюється професійна діяльність особистості. Певна професія, посада вимагає від людини оформлення бажаних зовнішніх та професійно-моральних параметрів.

Крок четвертий. Створення message-інформації про особу. Спираючись на всі чинники іміджу, створюються повідомлення, завдяки яким формується бажаний імідж. Цей процес містить такі операції:

- створення попереднього ескізу власного іміджу;

- підготовку проекту, консультування;

- підбір умов для реалізації технологічної карти з відтворення іміджу;

- апробацію створеного іміджу у реальних ситуаціях;

- зняття інформації з оцінки ефективності свого іміджу.

Самопрезентація не обмежується актами пред'явлення свого поверхового, зовнішнього Я, але включає до свого змісту внутрішні аспекти Я як її іманентної складової. Оволодіння досліджуваними техніками самопізнання, самоатрибуції себе та іншого, самоконтролю і саморегуляції сприяє актуалізації механізму саморефлексії і на цій основі вияву в актах взаємодії сутнісних характеристик Я як суб'єкта самопрезентації.

Отже, поняття “імідж' акцентує увагу на створення образу, який знаходиться у певній статичній формі, що фіксує якості суб'єкта іміджу. Самопрезентація - це сам процес демонстрування цих якостей, динаміка самоподання. Самопрезентація належить до спроб людини представити бажаний образ як для зовнішньої аудиторії, так і для свого внутрішнього Я. Вдавано або не вдавано особистість захищає себе, намагаючись підтвердити статус власного Я, “Я-образу”.



РЕКОМЕНДОВАНА ТА ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Тема 1:

Рекомендована література

1.Барна Н. В. Іміджологія: навчальний посібник / Н. В. Барна. - К.: Вид-во ун-ту “Україна”, 2007. - 217 с.

2.Горчакова В. Г. Прикладная имиджелогия / В.Г. Горчакова. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 478 с.

3.Ковальчук А. С. Основы имиджелогии и делового общения : учеб. пособие для студентов вузов / А. С. Ковальчук. - Изд. 3-е, доп. и перераб. - Ростов н/Д.: Феникс, 2004. - 251 с.

4.Лысикова О. В. Имиджелогия и паблик рилейшнз в социокультурной сфере : учеб. пособие / О. В. Лысикова. - М: Флинта, 2006. - 167 с.

5.Палеха Ю. І. Іміджологія: навчальний посібник / Ю. І. Палеха. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 324 с.

6.Панасюк А. Ю. Формирование имиджа: стратегия, психотехнологии, психотехники / А. Ю. Панасюк. - 2-е изд., стер. -М.: Омега-Л, 2008. - 266 с.

7.Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. - 4 изд., испр. и доп. - М.; К.: Из-во Ваклер, 2004. - 576 с.

8.Ушакова Н. В. Имиджелогия: учеб. пособие / Н. В. Ушакова, А.Ф. Стрижова. - 2-е изд., испр. - М.: Дашков и К°, 2011. - 278 с.

9.Шепель В. М. Имиджелогия: Секреты личного обаяния / В. М. Шепель. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. - 382 с.

10.Шепель В. М. Профессия имиджмейкер / В. М. Шепель. - Ростов н/Д: Феникс, 2008. - 523 с.

Додаткова література

1.Барт Р. Система Моды. Статьи по семиотике культуры / Ролан Барт; [пер.с фр., вступ.ст. и сост. С.Н.Зенкина]. - М.: Издательсьтво им. Сабашниковых, 2004. - 512 с.

2.Ковальчук А. С. Основы имиджелогии и делового общения: учебное пособие для студентов вузов - 4-е изд., доп. и перераб. / А. С. Ковальчук. - Ростов н/Д: Феникс, 2006.

4.Косяк В. А. Людина та її тілесність у різних формах культури: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. А. Косяк. - Суми: Універс. книга, 2010. - 318 с.

5.Лотман Ю. М. История и типология русской культуры: Семиотика и типология культуры. Текст как семиотическая проблема. Семиотика бытового поведения. История литературы и культуры / Ю. М. Лотман. - СПб.: Искусство-СПб, 2002. - 765 с.

6.Мантуло Н. Б. Семіотика дискурсу паблік рилейшнз [Ел. рес.] / Н.Б. Мантуло - Реж. дост.: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Dtr_gn/2012_2/files/GN212_27.pdf.

7.Почепцов Г. Коммуникативное пространство как сфера действия ПР / Г. Почепцов // Паблик рилейшнз для профессионалов. - М. : Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. - 640 с.

9.Флоренский П. А. Небесные знамения: (размышления о символике цветов) / П. А. Флоренский // Филос. и соціолог. мысль. - 1990. - № 4. - С. 112-115.

10.Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию / Умберто Эко; [перев. с итал. В.Г. Резник и А.Г. Погоняйло]. - С-Пб.: Симпозиум, 2004. - 544 с.

Тема 2:

Рекомендована література

1. Горчакова В.Г. Прикладная имиджелогия / В. Г. Горчакова. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 478 с.

2. Зражевська Н. І. Комунікаційні технології: лекції / Н. І. Зражевська. - Черкаси: Брама-Україна, 2010. - 224 с.

3. Каліна Н.Ф. Психотерапія: підручник / Н. Ф. Каліна. - К.: Академвидав, 2010. - 280 с.

4. Квеско Р. Б., Квеско С.Б. Имиджелогия: учебное пособие / Р. Б. Квеско, С.Б. Квеско. - Томск: Изд-во Томского политех. университета, 2008. - 116 с.

5. Панасюк А. Ю. Формирование имиджа / А. Ю. Панасюк. - М.: Издательство “Омега-Л”, 2009. - 266 с.

6. Панфилова А. П. Имидж делового человека: учебное пособие / А. П. Панфилова. - Спб.: ИВЭСЭП, Знание, 2007. - 490 с.

7. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г.Г. Почепцов. - 4 изд., испр. и доп. - М.; К.: Из-во Ваклер, 2004. - 576 с.

8. Скуленко М. Журналистика и пропаганда / М. Скуленко. - К.: Вища школа, 1987. - 159 с.

9. Ушакова Н. В. Имиджелогия: учебное пособие / Н. В. Ушакова, А. Ф. Стрижова. - М.: Издат.о-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2009. - 280 с.

10. Шепель В.М. Профессия имиджмейкер / В.М. Шепель. - Ростов н/Д: Феникс, 2008. - 523 с.

Додаткова література

1. Бугрим В. Комунікативно-технологічні матриці побудови ефективного іміджу [Електронний ресурс] / В. Бугрим. - Режим доступу: http: // journalib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article.

2. Иванов В. В. Избранные труды по семиотике и истории культуры. Т. 4: Знаковые системы культуры, искусства и науки / В. В. Иванов. - М.: Языки славянских культур, 2007, с. 333-344.

3. Федорів Т. Співвідношення понять “імідж” та “репутація” у державному управлінні [Електронний ресурс] / Т. Федорів. - Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej13/txts/Fedoriv.pdf.

4. Boorstin D. Image or what happened to the Amer. Dream. N.Y., 1961. 264 p.

5. Boulding K. National images and international system // Comparative Foreign Policy. Ed. By W. Han-rieder. N.Y., 1971. p. 90-102.

Тема 3:

Рекомендована література

1. Барна Н. В. Естетика іміджмейкінгу: монографія / Н. В. Барна, С. І. Уланова; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. - К. : Слово, 2012. - 176 с.

2. Кудрина А. В., Мещеряков Б. Г. Семантика цвета в разных культурах [Електронний ресурс] / А. В. Кудрина, Б. Г. Мещеряков // Психологический журнал Международного университета природы, общества и человека «Дубна». - 2011. - № 1. - Режим доступу: http://www.psyanima.ru.

3. Лозова О. М. Психосемантика етнічної свідомості / О. М. Лозова. - К. : Освіта України, 2007. - 402 с.

4. Наумова С. А. Имиджелогия: учеб. пособие / С. А. Наумова. -Томск, 2004. - 116 с.

5. Основи соціальної психології [Текст]: навчальний посібник / Акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ. психології АПН України ; ред. М. М. Слюсаревський. - Київ : Міленіум, 2008. - 495 с.

6. Панасюк А. Ю. Формирование имиджа: Стратегия, психотехники, психотехнологии / А. Ю. Панасюк. - М.: Омега-Л, 2007. - 266 с.

7. Холод О. М. Комунікаційні технології : [підручник] / О. М. Холод. - Львів: ПАІС, 2012. - 300 с.

8. Шведа Ю. Р. Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії: навч.-метод. посіб. / Ю.Р. Шведа. - К.: Знання, 2012. - 373 с.

9. Шепель В. М. Профессия имиджмейкер / В. М. Шепель. - Ростов н/Д: Феникс, 2008. - 523 с.

Тема 4:

Рекомендована література

1. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. - М.: ЧеРо, Издательство МГУ, 1997. - 342 с.

2. Остроухов В. В. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти) : підруч. / В. В. Остроухов [та ін.]; за заг. ред. Є. Д. Скулиша. - К.: КНТ, 2010. - 776 с.

3. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Посібник / Л. Е. Орбан-Лембрик. - К.: Академвидав, 2003. - 568 с.

4. Реан А. А. Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика/ А. А. Реан - Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК - 2006. - 479 с.

5. Панферов В. Н. Когнитивные эталоны и стереотипы взаимопознания людей / В. Н. Панферов // Вопросы психологии. - 1982. - №5. - С. 139-141.

6. Партико Т. Б. Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с.

Додаткова література

1. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу / Ф.Х. Кессиди. - М.: Мысль, 1972. - 234 с.

2. Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации / Пер. с англ. Н. Шевчук, Р. Римской. - М., 2004. - 369 с.

Тема 5:

Рекомендована література

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. - М.: Прогресс, 1986. 361с.

2. Гаврилова А. А. Образ физического Я как структурная составляющая Я-концепции: автореф. дисс…к. психол. н.: 19.00.05 [Електронний ресурс] / А. А. Гаврилова. - Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/obraz-fizicheskogo-ya-kak-strukturnaya-sostavlyayushchaya-ya-kontseptsii.

3. Грень Л. М. Професійне самовиховання особистості студента як чинник формування успішного фахівця [Електронний ресурс] / Л. М. Грень. - Режим доступу: //http://repository.kpi.kharkov.ua/.

4. Мацко Л. А., Прищак М. Д., Первушина Т. В. Основи психології та педагогіки: лабораторний практикум [Електронний ресурс] / Л. А. Мацко, М. Д. Прищак, Т. В. Первушина. - Режим доступу: //http://posibnyky.vntu.edu.ua/opp/index.html.

5. Черкашина А. Г. Особенности самоотношения к Образу Физического Я в зависимости от социометрического статуса в процессе формальной и неформальной деятельности [Електронний ресурс] / А.Г. Черкашина. - Режим доступу: //ftp://samgum.ru/Vestnik/Вестник СаГА_психол_2011-01/143-151.pdf/.

6. Шепель В.М. Имиджелогия. Как нравиться людям / В.М. Шепель. - М.: Народное образование, 2002. - 576с.

Тема 6:

Рекомендована література

1. Бороздина Г. В. Психология делового общения / Г.В. Бороздина. - М.: М.: ИНФРА-М, 2006. - 224 с.

2. Капустюк О. М., Пастушенко В. С. Явище самопрезентації особистості та співвіднесення його із саморозкриттям [Електронний ресурс] / О. М. Капустюк, В. С. Пастушенко. - Режим доступу: http://www.bdpu.org/scientifi c_published/psychology_2_2005/4

3. Мацко Л. А., Прищак М. Д., Первушина Т. В. Основи психології та педагогіки: лабораторний практикум [Електронний ресурс] / Л. А. Мацко, М. Д. Прищак, Т.В. Первушина. - Режим доступу: // http://posibnyky.vntu.edu.ua/opp/index.html.

4. Петрова И. П. Половозрастные особенности и динамика визуальной самоподачи образа “Я” у студентов: Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 Москва, 2004. - 140 с.

5. Соціологія: Навч. посібник / За редакцією С. О. Макеєва. - К.: Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1999. - 344 с.

6. Станиславский К.С. Работа актёра над собой / К.С. Станиславский. - М: Артист. Режиссёр. Театр, 2002. - С. 488.

7. Goffman E. Presentation of Self in Everyday Life Text. / Erving Goffman. - N. Y. : Doubleday Anchor, 1959. - 259 p.

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

Термінологічний словник

Автокомунікація - це форма комунікації, замкнена на одному суб'єкті, який є і творцем, і отримувачем повідомлення. Комунікатор виступає одночасно і реципієнтом, і адресатом. Автокомунікація супроводжує будь-яку людську діяльність. Вона може відбуватися у різних формах - монолог (внутрішній чи озвучений - деякі люди розмовляють самі з собою), щоденник, якісь записи, не призначені для інших. Існує думка, що суб'єктом автокомунікації може бути не тільки окрема людина, а й група (під час колективних обрядів). Оскільки автокомунікація супроводжує майже всі види діяльності, вона присутня і в діяльності спеціаліста з паблік рилейшнз.

Авторитарність - соціально-психологічна характеристика стилю керівництва, особливостями якого є жорстка централізація управлінських функцій, зосередження в одній особі всієї влади, подавлення ініціативи підлеглих.

Авторитет - загальновизнаний вплив особистості або організації у різних сферах суспільного життя, що ґрунтується на знаннях, моральних цінностях, досвіді, вмінні проявити волю. Авторитет - (лат. autoritas) вплив, влада - наявність у особи, групи чи організації або соціального інституту незаперечних, загальновизнаних позитивних якостей, які дозволяють здійснювати неформальний вплив, що ґрунтується на знаннях, досвіді, силі морального прикладу.

AIDA - сукупність правил, що формують громадську думку, де А - attention (увага), I - interest (інтерес), D - desire (бажання), A - activity (активність).

Адаптація (adaptation) (від лат. adaptatio - пристосування) - процес і результат ефективної взаємодії особистості із середовищем, в результаті якого установлюється відповідність між загальним рівнем найбільш актуальних на цей момент потреб особистості і наявним (перспективним) рівнем задоволення певних потреб, що визначає безупинний розвиток особистості.

Адекватність іміджу - відповідність конструйованого іміджу реально існуючому образу або специфіці організації.

Активність соціальна - прагнення особи (соціальної групи, організації) опанувати культурні зразки, соціальний досвід, норми моралі та поведінки, проявляючи соціальну творчість.

Алгоритм побудови іміджу - визначення складених в аудиторії уявлень про об'єкт, чий імідж потрібно сформувати; визначення певних перваг та очікувань аудиторії, рис та характеристик, яким повинен володіти об'єкт імджування; конструювання іміджу об'єкта як відповідь на переваги та очікування аудиторії; розробка стратегії формування іміджу, плану дій; безпосереднє формування іміджу; реалізація стратегічного й оперативного планів; контроль за реалізацією плану, вимірювання проміжних результатів, корекція (за необхідності) як самої моделі, так і стратегій та дій по її втіленню; моніторинг сформованого іміджу, діяльність з його підтримки й модернізації (за необхідності).

Антиреклама - заниження іміджу конкурентів.

Апатія (apathy) - психічний стан людини, який спричинений перевтомою, важкими переживаннями або хворобою та який супроводжується індиферентністю, байдужістю, відсутністю інтересу до навколишніх явищ і подій, слабкістю, знесиленістю.

Асертивність (assertion) - визначається як “неконфліктна поведінка”, “уміння вирішувати конфлікти”, поведінка людини (включаючи конфліктні ситуації) на основі таких якостей: 1) повага до себе, почуття власної гідності, чесність, протидія маніпуляції; 2) повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію, невикористання до інших маніпулятивних технологій; 3) використання при вирішенні конфліктних ситуацій принципу співробітництва.

Атрактори соціальні, економічні, політичні, духовно-культурні (від лат. аttraho - той, що притягує до себе) - випадкові, самовиникаючі, самоорганізовані, самокеровані явища і процеси, які привертають до себе особливу увагу.

Атракція - це процес формування привабливості якоїсь людини для того, хто її сприймає, і продукт цього процесу, тобто деяка якість ставлення. Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки (аттітюду) на іншу людину, в якій переважає емоційний компонент, коли цей “інший” оцінюється переважно категоріями, властивими афективним оцінкам.

Антропологія - наука про походження, поведінку, фізичний, соціальний і культурний розвиток людини.

Артефакт - створений людиною, суспільством продукт культури.

Архетип - праобрази, вроджені психічні структури, які є результатом історичного розвитку людини.

Асоціації (associations) - встановлення зв'язку між предметами та явищами за їх подібністю, схожістю чи контрастом.

Аудиторія (цільова) - це соціальна група (певна громадськість), на яку безпосередньо спрямовані дії чи плани організації (фірми), публічної особи, громадських асоціацій.

Бажання (wish) - один із структурних компонентів розвитку вольового процесу: переживання людиною своїх актуальних потреб.

Байдужість (indifference) - психічний стан людини, характеризується зниженням або цілковитою втратою інтересу до інших людей, до навколишнього світу. Причинами Б. можуть бути фізичні або нервові захворювання, перевтома, психічні травми, комплекс невдоволеності, відсутність мотивації тощо.

Бар'єри психологічні (psychological barriers) - внутрішні завади психологічної природи (страх, тривога, невпевненість, сором тощо), які заважають людині успішно виконати певну дію.

Безпорадність (helplessness) - морально-психологічна риса окремих людей, що характеризується їх нездатністю або невмінням керувати своєю свідомістю і поведінкою, а це призводить до неможливості досягти успіхів у діяльності.

Безсилля (feebleness) - негативний стан людини, що характеризується неможливістю, нездатністю або невмінням виконати певну роботу, задовольнити певну власну потребу.

Біхевіоризм (behaviourism) (з англ. behaviour - поведінка) - напрям в американській психології ХХ ст., який зводить психіку до різних форм поведінки як сукупності реакцій організму на стимули зовнішнього середовища. Тому особистість у цій теорії - це сукупність реакцій поведінки, які притаманні даній людині, це організована і відносно стійка система навичок. Формула “стимул-реакція” (S - R) провідна в біхевіоризмі.

Виховання (education) - організований педагогічний процес, у ході якого здійснюється цілеспрямований вплив на людину з метою розвитку її духовності, формування певних якостей.

Ввічливість - елементарна вимога етикету, що передбачає уважливість, зовнішній вияв доброзичливості, делікатність, толерантність, тактовність, готовність допомогти.

Вербальні комунікації - мовні комунікації, що ґрунтуються на вмінні говорити та писати те, що необхідно і доцільно.

Відчуття (feeling, sensation) - психічний процес, що полягає у відображенні мозком окремих властивостей та якостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуття.

Воля (will) - внутрішня активність особистості, пов'язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції.

Габітарний імідж (від лат. habitus - зовнішність) - сукупність зовнішніх характеристик, що формують основне враження про людину.

Гармонійний розвиток (harmonic development) - внутрішня і зовнішня узгодженість, цілісність і сумісність змісту й форми. Г. р. характеризує результативність освіти й виховання людини в поєднанні її духовного та фізичного стану, у зверненні уваги на її розумовий і емоційно-почуттєвий світ, на єдність слова і справи.

Гармонія (гр. harmonia - складання, зв'язування) - погоджена єдність, домірність частин і цілого в художньому творі, що зумовлює його внутрішню й зовнішню стрункість, досконалість

Геніальність (geniality) - особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Г. людини виявляється у творчій діяльності (технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість. Г. включає вроджені та набуті задатки і нахили індивіда за певних історичних умов творчості.

Гештальтпсихологія (gestalt psychology) - напрям у західноєвропейській психології, що виник у 20 - 30-х рр. ХХ ст. Г. п. вважає первинними й основними елементами психіки цілісні образи - гештальти. Г.п. висунула програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур, яка ґрунтується на ідеї, що внутрішня, системна організація цілого визначає властивості та функції його частин. Г. п. основну увагу приділяє вивченню сприйняття та мислення.

Громадська думка - стан масової свідомості, що містить ставлення громадськості до подій, явищ, процесів, різних соціальних груп та окремих особистостей (лідерів).

Громадськість - група людей, що виражають певну думку про яку-небудь проблему, явище, процес, а також певним чином реагують на певні події або ситуації.

Групова взаємодія - сукупність комунікативних та операційних міжособистісних зв'язків, необхідних для спільної діяльності.

Декор (фр. decor) - система, сукупність декоративних елементів (прикрас) в архітектурі, інтер'єрі. Декор одягу - прикраси, художнє її оформлення за допомогою образотворчих, у тому числі й орнаментальних мотивів: вишивки, тиснених малюнків. Декором слугують також набивні й виткані візерунки тканин, окремі деталі - косинки, комірці, банти, жабо і т. ін.

Делікатність (delicacy, tact) - морально-психологічна риса особистості, яка виявляється в її тонкому розумінні внутрішнього світу і психіки інших людей. Д. не природжена якість, вона формується в процесі цілеспрямованого виховання. Д. є свідченням високої внутрішньої культури людини, її вміння поводитися серед людей, пов'язана з такими поняттями, як тактовність, повага до людської гідності тощо.

Дисморфофобія (гр. dys- + morphз образ, форма + phobos страх) - психичічний розлад, що характеризується переконаннями хворого про наявність у нього якогось фізичного недоліка, якого насправді не існує.

Дрес-код - стійке уявлення певної соціальної групи про те, як необхідно виглядати (бути одягненим) у відповідній ситуації. Дрес-код може визначатися етикетними нормами, стереотипами аудиторії; у будь-якому випадку його характеристики задаються ззовні й не мають відношення до зовнішності чи смаку конкретної людини.

Духовність (spirituality) - внутрішній стан людини, який є результатом розгортання, актуалізації смислу людського буття - духу, на основі самопізнання, самовизначення, самотворчості, самоактуалізації особистості. Д. характеризується онтологічністю, телеологічністю, аксіологічністю, синтетичністю.

Душа (soul) - внутрішній світ людини, частина людської особистості, що є центром її духовного життя.

Екстраверсія (extraversion) - (від лат. extra - назовні, versio - направляю) - спрямованість, в силу організації нервових процесів, відчуттів, переживань та інтересів, індивіда до зовнішнього світу. Осіб, для яких характерна екстраверсія, називають екстравертами.

Емоції (emotions) - це особливий клас психічних явищ, що відображає у формі безпосереднього, швидкоплинного переживання важливість для життєдіяльності індивіда певних явищ і ситуацій, які діють на нього.

Емпатія (empation) - емоційний аспект розуміння іншої людини, здатність відгукнутися на її проблеми, уміння проникнути в переживання іншої людини, переживати разом з нею, співчувати їй.

Ентузіазм (enthusiasm) - психічний стан великого піднесення, душевного пориву.

Епатаж (від фр. epatage - вражати, приголомшувати) - скандальна витівка; шокуюча поведінка, що порушує загальноприйняті норми та правила.

Етос - узагальнена характеристика культури шляхом системи цінностей і поведінкового кодексу.

Ефект ореолу - надання позитивної оцінки людині завдяки першому гарному враженню.

Здібності (abilities) - психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у діяльності). Здібності є результатом розвитку задатків.

Ідеал (ideal) - взірець досконалості, образ бажаного і уявлюваного майбутнього, приклад, взятий особистістю за зразок поведінки.

Ідеалізація (idealization) - процес конструювання в уяві понять про об'єкти, які не існують у дійсності, але які мають певні прообрази в реальному світі.

Ідентифікація (identification) - у соціальній психології уподібнення себе іншому.

Ідея (idea) - основа творчого процесу, продукт людської думки, форма відображення дійсності. Ідея відрізняється від інших форм мислення і наукового знання тим, що в ній не тільки відбивається об'єкт вивчення, а й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання і практичного перетворення дійсності.

Ілюзія (illusion) - хибне сприйняття об'єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи.

Імідж - це певний поведінковий стереотип, що впливає на вчинки окремої особистості, групи осіб або нації. Іміджі створюються часто не на реальних фактах, а на престижі, ілюзіях, думках, яких людина дотримується (К. Боулдінг).

Імідж - це не скільки реальний образ людини чи предмета (Ego), стільки ідеальний образ (Super Ego), зрозуміло такий, що відрізняється від реального. Це свідома, рукотворна, вигадана з конкретною метою невідповідність й перетворила імідж у короля маніпуляцій як у комерційній, так і в політичній рекламі (З. Фройд).

Імідж - стереотипізований образ конкретного об'єкта, що існує у масовій свідомості, в основі якого - формальна система ролей, які людина виконує у своєму житті, доповнюваний рисами характеру, інтелектуальними особливостями, зовнішніми даними, одягом і т. ін.

Імідж - соціальний алгоритм духовного життя суспільства, соціальне самопрограмування суб'єктів, засноване на бажаннях психологічного захисту і соціального успіху, що використовує еталони бажаного враження і самого себе, як засіб досягнення мети, і поведінкові регулятори (І. Федоров).

Іміджева легенда - історія іміджу політика, викладена у привабливій формі, яка створює той образ, який він має намір представити своїм виборцям. Вона зазвичай включає в себе біографічні дані та передвиборчу платформу. Легенда - це така структура свідомості, яка здатна існувати самостійно, без стороннього втручання. Вона включає в себе як реальні, так і вигадані факти, фантазії виборців про кандидата. Іміджеві легенда є необхідною інформаційною основою для іміджмейкінгу.

Іміджева стратегія - формування та “просування” у масову свідомість найпривабливішого уявлення про політичний “об'єкт”. Розробка іміджевої стратегії зводиться до визначення основних факторів, що зумовлюють дієвість іміджу політика, і відбору інструментів впливу на них.

Іміджування - це засіб корекційно-виховного впливу, який відбувається за умови паралельних змін, по-перше, зовнішності й поведінкових стереотипів, що складають основу індивідуального іміджу, та, по-друге, корекції негативних психоемоційних станів. Така корекція має поєднуватися з гармонізацією психологічного статусу людини.

Індивід (individual) - біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина; представник людського роду - homo sapiens.

Індивідуальність (individuality) - неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. І. - особлива і несхожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.

Інтеріоризація (interiorization) - процес переходу від зовнішньої, реальної дії до внутрішньої, ідеальної.

Інтерес (interest) - емоційно забарвлене ставлення до навколишнього, спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяльність, викликану позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.

Інтроверсія (introversion) (від лат. intro - всередину, versio - повертати) - спрямованість, в силу організації нервових процесів, відчуттів, переживань та інтересів, індивіда на свій власний внутрішній світ. Осіб, для яких характерна інтроверсія, називають інтровертами.

Інтуїція (intuition) - процес безпосереднього одержання знання за допомогою цілісного бачення проблемної ситуації без дискурсивного його виведення й доведення.

Кінетичний імідж - це образ людини, сформований на основі його кінетики (характеру типових рухів або положення в просторі частин її тіла, міміки й жестикуляції).

Клієнт - фізична або юридична особа, що користується послугами торговельних, юридичних, виробничих та інших фірм з метою укладання контрактів на виготовлення певного продукту або надання послуг.

Клімат психологічний - відносно стійкі міжособистісні та міжгрупові стосунки в трудовому колективі, які мають суб'єктивну соціально-психологічну значущість для кожного члена колективу.

Колектив (collective) - соціальна група вищого рівня розвитку, з наперед визначеною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності, має складну динаміку формальних та неформальних стосунків. Діяльність членів колективу визначається особистісно значимими та соціально визнаними цінностями.

Колективне несвідоме (collective consciousness) - за К. Юнгом, неусвідомлювані сфери людської психіки, в основі яких “соціальне спільне”, “спільне” для всіх людей або певного етносу. К. н. виявляється у вигляді “архетипів” - загальнолюдських, національних, расових символічних структур історії культури.

Комунікабельність (sociability) - риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість. Комунікабельність - здатність і вміння встановлювати та підтримувати необхідні контакти, готовність людини йти назустріч співбесіднику і зробити перший крок у встановленні нового контакту.

Комунікативний імідж є однією зі складових іміджу, основними характеристиками якої виступають приємність людини у спілкуванні, культурний мовленнєвий паспорт, дотримання норм мовленнєвого етикету, привітність та вміння слухати. КІ відображає динамічну природу комунікації; 2) враховує фактори адресата й адресанта у їх взаємодії; 3) спрямований на формування вигідних адресанту власних рис у свідомості адресата; 4) передбачає аналіз маніпулятивної складової мовлення; 5) є однією зі сфер реалізації іміджу публічної персони.

Комунікація (communication) - фундаментальна ознака людської культури, яка полягає у взаємозв'язку, взаємоспілкуванні людей на основі обміну певною інформацією.

Контекст - загальні соціокультурні умови, що дають змогу виявити смисл людської життєдіяльності.

Контент-аналіз - це метод кількісного аналізу документів, що здійснюється через підрахунок смислових одиниць, що подані в масиві інформації. Його основними перевагами є насамперед те, що він дає можливість уникнути суб'єктивізму, тобто впливу дослідника на об'єкт, який вивчається; забезпечує порівняно високий ступінь надійності отриманої інформації та дозволяє досліджувати проблеми в розвитку, шляхом вивчення документів чи окремих публікацій різних років і дає можливість дослідити та безперечно довести напрям будь-якого засобу масової інформації.

Конфлікт - зіткнення інтересів, позицій, поглядів, боротьба сторін за реалізацію власних інтересів і водночас їхнє прагнення до подолання суперечностей.

Культурна конфігурація - унікальна композиція зв'язків культурних елементів у системі певного історико-культурного типу.

Культурна система - впорядкована сукупність культурних елементів, яка характеризує унікальність певного історико-культурного типу, що історично склалася у практиці та свідомості певної людської спільноти.

Конотація (лат. сon - разом, notatio - позначати) - одне з основних понять стилістики, яке означає дадаткові семантичні і стилістичні відтінки, що накладаються на основне значення слова в процесі комунікації і надають вислову експресивного забарвлення, певного тону, колориту.

Контрреклама - це піднесення іміджу, який випадково був знижений.

Конфлікт (conflict) (conflictus - з лат. зіткнення) - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.

Креативність (creativeness) - творчість, здатність до створення нового, оригінального.

Лідер (leader) (від англ. leader - провідний, керівник) - особистість, яка користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі.

Логічне мислення (logical thinking) - вид мислення, що здійснюється з опорою на поняття, судження, закони логіки, не використовуючи емпіричних даних.

Любов (love) - високе почуття, яке полягає у стійкій, самовідданій і свідомій прихильності людини до когось або до чогось, зумовленій визнанням високих властивостей (якостей, чеснот) об'єкта Л. або спільними переконаннями, життєвими цілями та інтересами людей.

Людина (man) - біосоціальна істота, наділена свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам'ять і т. д.), здатністю пізнавати навколишній світ і активно змінювати, перетворювати його.

Макросередовище - це ті фактори, що характеризують особливості суспільства в цілому (зокрема рівень економічного або культурного розвитку, тип політичного режиму, форми правління та державного устрою, система інформування, ступінь демократизму, ступінь науково-технічного прогресу).

Маніпулювання (manipulation) (від лат. manipulatio - застосовувати маніпуляції, прийоми, дії) - вид психологічного впливу, спрямованого на неявне спонукання інших (іншого) до виконання визначених маніпулятором дій.

Маркетинг - комплексна система заходів з організації управління виробничо-торговельною діяльністю, що ґрунтується на вивченні та прогнозуванні ринку з метою максимізації задоволення потреб покупців та отримання прибутків.

Маркетингові комунікації - комплексне використання каналів просування інформації та зворотного зв'язку, що лежить в основі усіх сфер ринкової діяльності, метою яких є задоволення сукупних потреб суспільства.

Маска (фр. masque) - 1) утаємничення обличчя; в античному світі і в традиційному театрі Дальнього Сходу - частина театрального костюму. Спеціальна накладка з будь-яким зображенням (людське обличчя, тваринна морда, голова міфологічної істоти), що одягається на обличчя людини; 2) пов'язка з вирізами для очей, що одягається на верхню частину обличчя учасниками карнавалів і маскарадів; обов'язкове доповнення до маскарадного костюму. В Європі в XVI-XVIII ст. маска носили на вулиці для захисту від вітру, сонця й допитливих очей.

Ментальність - світосприйняття, яке формується на глибокому психічному рівні індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних, поведінкових настанов індивіда або соціальної групи.

Міжособистісна комунікація - це така форма комунікації, під час якої в ролях як комунікатора, так і реципієнта виступає окремий індивід.

Мікросередовище - це комплекс факторів, що мають “безпосередній контакт” із певною організацією. До них можна віднести регіональні або місцеві особливості (географічне розташування, кліматичні умови, місцева соціально-економічна інфраструктура, особливості здійснення політичної влади, культурні традиції та зв'язки тощо).

Мотив (психолог.) - потреби, інстинкти, потяги, емоції, установки, ідеали, які спонукають людину (соціальну групу, колектив) до діяльності, спрямованої на задоволення особистих або групових інтересів. Мотив - це рушійна сила, привід, спонукальна причина.

Мотивація - комплекс внутрішніх чинників, що спонукають до активних дій, пов'язаних із задоволенням потреб, інтересів.

Наслідування (imitate) - особлива форма поведінки, яка полягає у відтворенні дій, ідеалів, рис характеру, манери творчості інших осіб. Н. може бути як несвідомим, мимовільним, так і свідомим, цілеспрямованим.

Настрій (mood) - загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.

Натхнення (inspiration) - особливий стан людини, який характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Натхнення є однією з головних передумов процесу творчості.

Національний костюм - комплекс (набір) традиційного одягу конкретного народу, що склався у період завершення феодальної епохи та переходу до капіталізму. Цей період характеризується розквітом домашнього та ремісничого виробництва, стійкістю традиційних форм культури. Національний костюм виражає конкретну націю, він є проявом національної культури - символом конкретного етносу, одним із виявів національної самосвідомості.

Невербальне спілкування - спілкування, що здійснюється не за допомогою слів, а з використанням міміки, пантоміміки, інтонацій, пауз, що належать до немовних комунікацій.

Нерівноважність соціальна - випадкові процеси, під впливом яких соціальна система переходить у стан нерівноваги.

Оптимізм (optimism) - вияв соціального настрою і система філософсько-етичних поглядів, пройнятих переконанням у можливостях затвердження ідеалів добра, справедливості, прогресу, кращого майбутнього людства. О. протистоїть песимізму.

Органи чуття (рецептори) (reseptors) - спеціалізовані периферійні утворення, які здійснюють прийом зовнішніх подразників, що діють на організм.

Організаторські здібності (management abilities) - сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння організаторською діяльністю, її ефективного виконання.

Особистість (personality) - соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо. О. - ступінь привласнення людиною соціальної сутності. О. - соціальний індивід.

Оцінка - особлива форма відображення дійсності, призначена для визначення її ціннісних властивостей і якостей, їхньої корисності.

Паблік рилейшнз - система зв'язків з громадськістю, метою яких є діяльність з удосконалення відносин між організацією (фірмою) і громадськістю. Паблік рилейшнз сприяють формуванню гідного іміджу, запобігають появі шкідливих чуток і можливих упередженостей, а також підвищують якісне забезпечення сукупного ринкового попиту споживачів. Головне завдання ПР - формування та управління громадською думкою.

Пабліситі - публічність, популярність; рекламування діяльності фірми (організації), її досягнень засобами масової інформації.

Переживання (feeling) - своєрідний психофізіологічний стан, у якому виявляється зацікавлене ставлення людини до когось, чогось, до об'єкта свого П. П. є універсальною психічною здатністю психічно здорової людини, воно супроводжує всі види діяльності людини, а також процеси її спілкування.

Переконання (convictions) - усвідомлювані мотиви, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів і принципів; у педагогіці - метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно корисної діяльності або подолання негативної поведінки.

Песимізм (pessimism) - світосприйняття, пройняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії. Протилежне - оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання, безперспективності подальшого розвитку, марності зусиль особи.

Постмодернізм - світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX ст. приходить на зміну модернізмові; культурний продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем - світоглядно-філософських, економічних, політичних. Уперше термін згадується у 1917 p., але набув поширення лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі - у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, новий реалізм, хепенінг та ін.). Популярності постмодернізму сприяли філософські концепції філософів Ж. Деріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Визначальними рисами постмодернізму є: культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; бачення повсякдення як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетіння різних стилів оповіді (приміром, високого класичного та сентиментального або грубо натуралістичного та казкового та ін.); суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; сюжети творів - це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; іронічність та пародійність. Перші виразно постмодерністські твори - романи У. Еко “Ім'я троянди” (1980), П. Зюскінда “Запахи” (1985), Д. Апдайка “Версія Роджерса” (1985).

...