Главная Коллекция "Revolution" Медицина Формування функціонального стану людини засобами фізичної реабілітації

Формування функціонального стану людини засобами фізичної реабілітації

Функціональний стан як результат динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Зміст програми фізичної реабілітації.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.04.2015
Размер файла 156,9 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Таким чином, лікувальні властивості деяких вод можна пояснити не тільки унікальним мінеральним складом, але і властивостями активованих розчинів, які є результатом електролізу. Доказом цьому є те, що багато вод мають таку ж властивість, що і жива вода, але з часом вони втрачають лікувальну силу.

Фізіологічна дія процедур визначається фізичними та структурними властивостями води. Рефлекторно, через центральну нервову систему ці подразнення викликають відповідну реакцію збоку всіх органів та систем організму. Процедури з використанням структурованої води в комплексі фізичної реабілітації дозволяють індивідуально підібрати для кожної людини таку процедуру, яка відповідала б її функціональним можливостям та реактивності організму. Тобто, фізіологічна та енергоінформаційна дія структурованої води заснована на тому, що між людиною і навколишнім середовищем створюється система обміну речовин та енергії [8, 55, 11]. Зважаючи на це, головна задача відновлення за допомогою структурованої води є досягнення благоприємної реакції організму, що забезпечується правильним дозуванням процедур.

Використання структурованої води широко застосовується для регуляції кислотно-лужного стану організму та відновлення порушених функцій [8]. Вода змінює процеси обміну речовин, діяльність дихальної, серцево-судинної, ендокринної та м'язової систем.

Таким чином, стає зрозумілим, що особливо корисною вважається структурована вода, яка за основними фізико-хімічними характеристиками відповідає воді, що міститься у клітинах організму людини. Тобто, можна без перебільшення сказати, що структурована вода має фізіко-хімічні та енегоінформаційні властивості, які можуть позитивно впливати на функціональний стан людини.

Аналіз наукових джерел дозволив вивчити значний досвід, накопичений в теорії і практиці фізичної реабілітації. Дослідження за цією проблематикою були пов'язані з особливостями використанням структурованої води для формування здоров'я людини. Проводились наукові дослідження різних аспектів застосування енергоінформаційних властивостей структурованої води в реабілітаційно-корекційній та оздоровчій діяльності [8, 9, 66]. Також, слід відзначити, що розробки теоретико-методичних та науково-практичних засад використання структурованої води у реабілітаційно-корекційній та рекреаційно-оздоровчій роботі в суспільному і професійному житті людини стають особливо актуальними. Для наукового осмислення цієї проблеми на сьогодні є всі необхідні умови. Проте, необхідно зазначити, що проблема недостатньо розроблена і в теоретико-методологічному, і в практично-впроваджувальному аспектах.

На даний момент розробки дослідників засвідчують, що в теорії і практиці фізичної реабілітації накопичено значний науковий потенціал, який може стати основою для визначення підходів щодо застосування енергоінформаційних властивостей структурованої води для відновлення функціонального стану людини.

Зважаючи на вищевказане, актуальним є створення програм застосування в практиці фізичної реабілітації енергоінформаційної дії структурованої води для відновлення функціонального стану людини. Тому, актуальність обраної проблеми, її недостатнє теоретичне обґрунтування та практична розробка зумовили вибір теми дослідження, її предмет та об'єкт, визначили мету та завдання наукового пошуку.

2. Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань був проведений педагогічний експеримент, в процесі якого були використані такі методи дослідження:

1. Аналіз та узагальнення літературних джерел;

2. Педагогічне спостереження за змінами функціонального стану досліджуваних під час виконання програми фізичної реабілітації;

3. Визначення функціонального стану досліджуваних за даними функціональної діагностики, тобто вимірювання артеріального тиску, вимірювання pH слини, проби Штанге, проби Генчі та тесту “Тонічна активність м'язової системи”;

4. Педагогічний експеримент;

5. Педагогічний аналіз програми фізичної реабілітації, що спрямована на формування функціонального стану людини;

6. Методи математичної статистики.

Найпоширенішим методом вімірювання артеріального тиску є аускультативний метод М. С. Короткова.

Рух крові в судинах зумовлений ритмічною роботою серця, його нагнітаючою функцією. Циркулююча в судинах кров чинить на їх стінки певний тиск. Сила серцевого скорочення, з якою кров тисне на стінки артерій, називається артеріальним тиском [93, 95].

Під час систоли артеріальний тиск підвищується, а під час діастоли знижується. Тому розрізняють максимальний, або систолічний, та мінімальний, або діастолічний, артеріальний тиск. Максимальний тиск обумовлений силою, з якою кров виштовхується під час систоли. Мінімальний тиск обумовлений периферичним опором стінок кровоносних судин і залежить від швидкості відтоку крові з артеріальної системи. Різниця між максимальним і мінімальним артеріальним тиском називається пульсовим тиском.

Для вимірювання артеріального тиску потрібно манжету закріпити на плечі. Вона повинна прилягати щільно, щоб між нею і шкірою проходив лише один палець. Після закріплення манжети обстежуваний кладе руку на стіл долонею догори. Рукав сорочки не повинен тиснути на руку, м'язи мають бути розслабленими. У ліктьовому згині пальпаторно знаходять пульсацію плечової артерії, прикладають щільно, але без натискання, фонендоскоп, закривають вентиль на балоні для припинення виходу повітря назовні, і балоном поступово нагнітають повітря в манжету і манометр одночасно. Під тиском повітря стрілка манометра починає відхилятися. Цифри на шкалі показують висоту тиску в манжетці, тобто ту силу, з якою стиснена через м'які тканини артерія, в якій вимірюють тиск.

Нагнітання повітря в манжету проводять доти, доки не зникнуть виниклі в ліктьовій артерії тони або шуми, після чого підвищують тиск у манжетці ще на 30 мм. Після цього трохи відкривають вентиль балона і починають повільно випускати повітря з манжетки. Одночасно фонендоскопом вислуховують артерію і стежать за показаннями шкали манометра. Коли тиск у манжетці і манометрі стає трошки меншим за максимальний тиск в артерії, над артерією починають вислуховуватися тони - це є початком першої фази звукових явищ Короткова. Показання манометра в момент появи 1 т. означають висоту систолічного (максимального) артеріального тиску.

У разі подальшого поступового зниження тиску повітря в манжетці під час аускультації після фази тонів в артерії з'являються шуми - друга фаза звукових явищ Короткова, а потім знову тони - третя фаза Короткова. Ці кінцеві тони поступово посилюються, стають дедалі голоснішими і потім раптово й різко слабшають - четверта фаза Короткова, і швидко припиняються. Момент зникнення тонів відповідає діастолічному тискові.

За допомогою тесту “Тонічна активність м'язової системи” можливо визначити функціональний стан людини, знайти її місце в тій частині шкали “оптимальний стан - перевтома”, в якій вона перебуває [52, 53]. Вимірювання тонічної активності м'язів стосується розпізнавання якості функцій трьох механізмів тіла людини, які забезпечують обмін енергії та інформації у процесі діяльності. Перший механізм витрачання енергії регулюється волею людини. Другий механізм відновлення витраченого регулюється силою післядії. Третій механізм нагромадження енергії понад витрачену кількість регулюється антиентропійними процесами, які були збуджені витрачанням, підсилюванням процесів відновлення енергії. При цьому нагромадження зумовлюється самозростанням енергії внаслідок роботи тіла.

До складу тесту “Тонічна активність м'язової системи” входять тіло людини, пасок та післядії випробування, тобто результат вияву здатності до перетворення енергії та інформації або міра фізичної працездатності.

Для виконання тесту “Тонічна активність м'язової системи” візьміть пасок та годинник із показником секунд. Вправа виконується стоячи. Руки знаходяться внизу. Двома руками беремо пасок обхватом зверху на ширині плеч. За командою “Руш!” пасок розтягуємо в різні боки із силою приблизно 90% від максимально можливого. Дію виконуємо протягом 30 с. Після чого подається команда “Стій”. Через кожні 10 с., тобто три рази виконавцеві повідомляємо, скільки часу лишилося до кінця ізометричної напруги м'язів рук. Завершуючи випробування, треба розтулити пальці й відпустити палицю. Руки вільні, розслаблені, розташовані внизу й торкаються стегон. Коли руки почнуть рухатися самі, їх треба розслабити та дати їм волю. Необхідно спостерігати все, що з ними відбувається [51, 53].

Сила, яка рухає руками, буває різної потужності. Вона вимірюється амплітудою підйому рук та тривалістю їх активності. Спостерігається три типи амплітуди руху рук, викликаних дією енергією послідовного моторного образу:

1. Руки піднімаються через сторони угору, але не до рівня плечей;

2. Розмах руху рук закінчується на рівні плечей, після чого вони опускаються до стегон;

3. Руки здійснюють повну амплітуду й утримуються в положенні руки вгорі.

Рано чи пізно руки опустяться вниз, до стегон. Тому важливим покажчиком функціонального стану людини стає тривалість тонічної активності. Час руху рук відраховується від початку активності до моменту, коли руки припинять рух й опиняться в положенні “руки внизу”, біля стегон.

Оптимальний час роботи 30 секунд. За цей час включаються в активність всі три механізми обміну енергії в організмі людини:

1. Фосфагенний, що працює на високоенергетичних сполуках перші 6 секунд від початку напруження;

2. Гліколітичний використовує вуглеводне пальне й це триває до 20-25 с. після чого неминуче виключається;

3. Окисний механізм, що забезпечує роботу енергією від розщеплення жирів та жирних кислот, яким притаманна значно більша енергетична ємність.

Дані тесту “Тонічна активність м'язової системи” репрезентативні за показниками: амплітуди підйому рук, часу їх утримання тонічною активністю, кількістю підйомів рук.

В оптимальному стані, після тесту руки піднімаються вертикально вгору та утримуються там понад хвилину. Людина переживає задоволення та насолоду своїм станом [50, 53]. Стан норми готовності до праці, коли руки також прямують угору, завмирають, утримуються на рівні плечей, або нижче, не більше 1 хвилини. Людина, яка перебуває у стані стійкої втоми або перевтоми, коли руки не утримуються менше одної хвилини та падають вниз, або висять та не рухаються зовсім.

Водневий показник pH можна визначити за допомогою індикаторів, які змінюють свій колір залежно від кислотності середовища або за допомогою портативних електроприладів. При цьому найбільш відомі лакмусові тести. Вони змінюють свій колір, який порівнюють з кольором рН-шкали, де кожен колір відповідає певному значенню рН. Для більш точних вимірювань рН використовують спеціальні прилади - pH-метр або іономер, які вимірюють рН більш точно (до 0,01 одиниці). Спосіб відрізняється зручністю і високою точністю, дозволяє вимірювати pH непрозорих і кольорових розчинів і тому широко використовується. рН слини - один з найбільш не підлягаючий впливу факторів. рН слини у здорової людини лежить в межах 6,0-7,9. Значення менше 6,0 говорять про окислення організму. Вимірювання рН слини слід проводити так: наберіть більше слини і покладіть лакмусовий папірець під язик приблизно на 1 хвилину, потім порівняйте колір індикатора з колірною шкалою.

Проба Штанге проводиться шляхом виміру максимального часу затримки дихання після глибокого вдиху. Норма затримки дихання у звичайних здорових людей становить у середньому 40-50 с., у спортсменів чоловіків - до 5 хв.; спортсменів жінок - від 1,5 хв. до 2,5 хв. Зі збільшенням тренувань час затримки дихання зростає.

Проба Генчі зводиться до виміру максимального часу затримки дихання на видоху після неглибокого вдиху. Пересічні здорові люди затримують дихання в середньому на 25-30 с., а спортсмени на 60-90 с. З настанням фізичної втоми час затримки дихання звичайно зменшується [61, 93].

Для математичного порівняльного аналізу показників визначаються наступні значення:

ч - середнє арифметичне значення величини показника;

д - середнє квадратичне відхилення значення показника;

m - помилка середнього арифметичного.

1. ,

де - знак підсумовування;

V - отримані в дослідженні значення (варіанти);

n - число варіант.

2. ,

де У (xi - ч)2 - сума різниці квадратів між кожним показником і середньою арифметичною величиною;

n - число варіант.

3. ,

де д - середнє квадратичне відхилення значення показника;

n - число варіант.

Середня арифметична величина є похідною, узагальнюючи кількісні ознаки ряду однорідних показників. Висловлюючи одним числом певну сукупність, вона послаблює вплив випадкових індивідуальних відхилень, і акцентує узагальнену кількісну характеристику, найбільш типову властивість досліджуваної низки показників.

Тобто, середнє арифметичне дає можливість:

1. Охарактеризувати досліджувану сукупність одним числом;

2. Порівняти окремі величини із середнім арифметичним;

3. Визначити тенденцію розвитку певного явища;

4. Обчислити інші статистичні показники, так як багато статистичних обчислень спираються на середнє арифметичне.

При аналізі статистичної сукупності одним з важливих показників є розташування значень елементів сукупності навколо середнього значення (варіювання). Для характеристики варіювання в практиці дослідницької роботи розраховують середнє квадратичне відхилення, яке відображає ступінь відхилення результатів від середнього значення та виражається в тих же одиницях виміру.

Цей статистичний параметр називається ще стандартним відхиленням або просто стандартом. Величина середнього квадратичного відхилення є показником розсіювання, тобто відхилень варіант, які отримані в дослідженні, від їх середньої величини і покликана доповнювати характеристику групи явищ. Величина середнього квадратичного відхилення залежить від величини коливань варіант. Чим більше амплітуда відмінностей між крайніми значеннями варіант, тим більше величина середнього квадратичного відхилення.

Закон нормального розподілу каже, що переважна більшість значень у однорідної групі варіант зустрічається в інтервалі, розташованому біля середньої арифметичної величини. Чим більше відрізняється кожна окрема варіанта від середньої арифметичної величини, тим вона рідше зустрічається. Варіанти менші, ніж середня арифметична величина, зустрічаються з тією ж частотою, що і варіанти більші, ніж середня арифметична величина. При нормальному розподілі варіанти розташовані в певних межах.

Чим менше величина, тим щільніше результати біля середньої, що може говорити як про стабільність показників одного випробуваного, так і рівності результатів групи або однакової підготовленості.

Вибірка результатів не збігається за абсолютною величиною з відповідними генеральними параметрами. Величина відхилення вибіркової середньої від її генерального параметра називається статистичною стандартною помилкою вибіркового середнього арифметичного. Іноді цей показник називається просто помилкою середньої.

Слід пам'ятати, що під помилкою в статистиці розуміється не помилка дослідження, а міра представництва даної величини, тобто міра, якою середня арифметична величина, отримана від вибіркової сукупності, відрізняється від істинної середньої арифметичної величини, яка була б отримана від генеральної сукупності.

Таким чином, значення стандартної помилки середньої арифметичної вказує, наскільки зміниться середнє значення, якщо його перенести на всю генеральну сукупність.

2.2 Організація дослідження

Особисті експериментальні дослідження особливостей та рівня ефективності формування функціонального стану застосуванням засобів та методів фізичної реабілітації були проведені у березні, квітні та травні 2014 року. Експериментальні дослідження розпочалися 7.03.14 та закінчилися 19.05.14. У дослідженні приймали участь 30 осіб від 20 до 25 років. Всі контрольні вимірювання показників проводилися до початку та після виконання процедур фізичної реабілітації. Перед кожним вимірюванням показників учасників попередньо інструктували щодо змісту та умов виконання завдання. Результати вимірювання заносилися у спеціальні таблиці.

Спочатку був здійснений вибір теми, виконано аналіз науково-методичної літератури, сформульовані мета і завдання дослідження, підібрані й апробовані методи дослідження. Потім була розроблена програма фізичної реабілітації та проведені експериментальні дослідження щодо особливостей формування функціонального стану людини.

Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі було обрано тему магістерської роботи, здійснено аналіз науково-методичної літератури, сформульовані мета і завдання дослідження, підібрані й апробовані методи дослідження. На другому етапі була розроблена програма фізичної реабілітації та проведені експериментальні дослідження щодо особливостей формування функціонального стану людини застосуванням засобів та методів фізичної реабілітації.

На третьому етапі були зроблені обробка та аналіз результатів дослідження, сформульовані основні положення та висновки, також були визначені основні практичні рекомендації стосовно використання фізичної реабілітації в практичній діяльності для формування функціонального стану та особливостей активації адаптаційних можливостей людини застосуванням засобів та методів фізичної реабілітації.

3. Результати дослідження та їх обговорення

3.1 Структура та зміст програми фізичної реабілітації, що спрямована на формування функціонального стану людини

Головною особливістю цієї магістерської роботи є побудований та проведений авторський експеримент. Він представляє собою реалізацію сформованої комплексної програми застосування засобів та методів фізичної реабілітації. Вона спрямована на формування функціонального стану, регуляцію кислотно-лужного стану організму, нормалізацію діяльності скелетно-м'язової та кардіореспіраторної систем і відновлення фізичної працездатності людини. Специфічність цього дослідження заключається в тому, що автор перевірив ефективність формування оптимального функціонального стану людини комплексним використанням структурованої води, лікувально-відновного масажу та спеціальної дихальної гімнастики.

Під час досліду автор-дослідник вимірював показники функціонального стану та аналізував їх зміни до та після виконання процедур. Вимірювання відбувалося згідно плану виконання побудованої програми. Зазначені засоби фізичної реабілітації ефективно сполучаються та комбінуються при застосуванні спочатку дихальної гімнастики та вживання структурованої води, а потім виконання лікувально-відновного масажу.

До опорно-рухового апарату належать м'язи, кістки, суглоби, зв'язки й нервові клітини. М'язи, здатні до скорочення, розтягування, володіють еластичністю й в'язкістю, яка виявляється в тому, що після розтягування м'яз не одразу повертається до свого вихідного положення, а поступово. При зниженні температури тіла в'язкість м'язів збільшується, а при підвищенні, навпаки, зменшується. В'язкість м'язів перешкоджає ефективності м'язових скорочень, тому при руховій діяльності бажано спочатку розігріти їх за допомогою масажу.

Такий лікувально-відновний масаж діє більш ефективно, тому його виконували в нашому експериментальному дослідженні в теплому приміщенні. Для використання спеціальної методики лікувально-відновного масажу було введено прийняття початкового положення лежачи для виконання прийомів масажу в області спини. Необхідною умовою використання спеціальної методики лікувально-відновного масажу має бути розслаблення м'язів. Для цього кінцівкам надавалось середньофізіологічне положення. З метою формування оптимального функціонального стану більше уваги приділялось виконанню масажу в зоні хребта. Для цього піддослідний приймав положення лежачи на масажній кушетці. Таке положення давало можливість розтягнути та розслабляти сам хребет і м'язові групи, зв'язки, що оточують його. Це давало можливість проникати масажними рухами більш глибоко та підвищувати ефективність проведення процедури лікувально-відновного масажу.

Методика лікувально-відновного масажу спини має деякі особливості проведення. Тривалість кожного сеансу - 20 хвилин, курс масажу - 14 сеансів. Вихідне положенння людини - на животі, руки вздовж тіла. Проводять різні прийоми масажу. При цьому використовують активні й пасивні рухи в суглобах нижніх кінцівок. Інтенсивність виконання прийомів підбирається відповідно загального стану і ступеню фізичного розвитку людини. Неприпустимі біль, утворення синців. Особлива увага приділяється масажу паравертебральних зон крижових, поперекових і нижньогрудних сегментів, а також сідничних м'язів, ділянок крижів, клубових кісток. Масажують паравертебральні зони всіх спинномозкових сегментів від нижчого до вищого й рефлексогенні зони грудної клітки та ділянки таза. Виконують струшування таза та масаж больових точок. Також масажують м'язи спини, клубових кісток, реберних дуг, міжреберних проміжків і остистих відростків.

Масажист стає зліва від столу під кутом 45 градусів до нього на рівні тазу пацієнта; ноги злегка зігнуті й широко розставлені - ліва попереду, права - ззаду. Починають з поздовжнього погладжування одночасно обох половин спини - рухи плавні ритмічні, довгі - вздовж усього хребта, виконуються за рахунок злагодженого руху рук, корпусу і ніг. Поступово переходять від поверхневого до більш глибокого погладжування. Потім виконують глибоке тертя ребром долоні з обтяженням - довгими рухами вздовж хребта у темпі - один рух за 1-1,5 секунди, по черзі ліворуч і праворуч, по 10-12 рухів з кожного боку. Неприпустимпй жорсткий тиск на кісткові виступи. Потім масажист встає перпендикулярно до столу, ноги злегка зігнуті, розставлені на відстань подвійної ширини плечей. Основою правої і ребром лівої долоні захоплюють шкірно-підшкірну складку якомога більшої товщини і зустрічними круговими рухами - права до себе, ліва - від себе, розтирають складку між долонями; права долоня одночасно здійснює розминання підлягаючих м'язів ковзаючим тиском. Рухи повинні бути плавними, ритмічними, контакт масажуючих долонь з тканинами - постійним. Переміщення можливе як в каудальному так і в краніальномунапрямку, тому починати виконання прийому можна і з поперекового, і зверхньо-грудного відділу хребта. Виконують по 3-4 «проходи» з кожної сторони. Після кожного проходу виконується 1-2 поздовжніх гребенеподібних погладжуваннь. Ближня і дальня сторони обробляються з одного положення. Після виконання прийомів повинне з'явитися відчуття тепла і легка гіперемія шкіри спини. Потім оцінюють стан трапецієподібних м'язів. Якщо виявляється асиметрія тонусу верхньої порції трапецієподібних м'язів, укорочений напружений м'яз розтягують, виконують прийоми плавного м'якого розминання, а розслаблений - розминають різкими уривчастими натисканнями, пощипуваннями.

На поперековій ділянці погладжування проводять до сідничних ділянок. На бокових поверхнях спини проводиться охоплююче погладжування знизу вгору. Крім площинного погладжування на спині проводять гладіння, гребенеподібний масаж опорною частиною долоні по паравертебральних лініях. Розтирання м'яких тканин тулуба виконують кінчиками пальців у циркулярних напрямках. Використовують також штрихування остистих відростків, поперекової ділянки, крижів, внутрішнього краю й кута лопатки. Паравертебральні ділянки й трапецієподібний м'яз розтирають пальцями й опорною частиною долоні. На м'язах спини проводять граблеподібне й гребенеподібне розтирання, а також застосовуються прийоми пиляння, стругання, пересікання верхніх країв трапецієподібних м'язів, “гусеничка”.

Для розминання застосовують різні прийоми: натискання, повздовжнє й поперечне розминання, зміщення, розтягування. З метою вібрації проводять пунктування в ділянці міжреберних проміжків, постукування пальцями, кулаком, поплескування, рублення, шмагання. Також проводять масаж місць виходу нервових корінців уздовж хребта, відступивши на 2 см від середньої лінії, який виконують подушечками великих пальців. Поплескування й рублення в міжлопатковій ділянці проводяться обережно. Постукування, рублення, поплескування в ділянках нирок не проводяться.

До кисневого голодування призводить не малий вміст кисню, а недолік вуглекислого газу. Це явище було відкрите російським фізіологом Б. Ф. Веріго ще в кінці XVIII століття, а через 10 років підтверджено данцем Х. Бором, і тому називається «Ефект Веріго-Бора». Вони встановили, що засвоєння організмом кисню, що потрапляє в нього через легені, залежить від вмісту в організмі вуглекислого газу СO2. Чим більше у крові СO2, тим більше O2 доходить до клітин і засвоюється ними. Отже, природним вазоділататором, тобто речовиною, що розширює кровоносні судини, є вуглекислий газ СO2, що знаходиться в крові.

Дихальна гімнастика відіграє важливу роль у формуванні функціонального стану людини. Вона сприяє зниженню вимивання вуглекислоти, із збільшенням концентрації якої до нормального рівня знімається спазм кровоносних судин, відновлюється окислювально-відновний процес в організмі. На підставі цього Дуриманов Віталій Костянтинович запропонував так зване порціальне дихання. Він звернув увагу на характер сміху, при якому ми видихаємо ривками, і розробив порціальне дихання, або дихання уступами. Виконувати його дуже просто: 3-4 коротких активних видихи підряд, потім стільки ж коротких вдихів. Повторювати цей дихальний цикл необхідно протягом 7 хвилин, знаходячись в початковому положенні: лежачи, сидячи або стоячи.

Гіпокапніемія - постійний брак в крові вуглекислого газу СO2 - пряма причина постійного ненормального звуженого стану (спазму) артеріол і дрібних артерій. Відновлення здатності організму підтримувати оптимальну концентрацію СO2 в крові дихальною гімнастикою - це необхідна умова і ефективний спосіб формування нормального функціонального стану людини.

Важливий показник якості води це кислотність (рН) або водневий показник. Він пов'язаний з концентрацією іонів водню в середовищі, вимірюється за допомогою простого приладу «рН -метра» і дає нам поняття про кислотні або лужні властивості води. Водневий показник є важливим методом контролю за функціональним станом внутрішнього середовища організму спортсмена. Тобто, кислотно-лужний стан являє собою гомеостатичну властивість внутрішнього середовища організму, що характеризується відносною сталістю співвідношення водневих і гідроксильних іонів та визначає оптимальний характер обмінних процесів і фізіологічних функцій в процесі діяльності.

Для визначення кислотно-лужного стану вимірювався рН води (бутильованої), далі заливаємо у побутовий електроактиватор АП-1 води, в кількості приблизно до 1200-1300 мл. Далі чекаємо 30 хв поки вода структурується, тобто відбувається електроліз. Після чого отримуємо «живу» і «мертву» воду у об'ємі: аноліта 200-300 мл, а католіту 800-1000 мл. До цього вимірюємо артеріальний тиск; проводимо тест «Тонічна активність м'язової системи», де вимірюємо: час, кількість та кут підйомів рук. Потім вимірюємо рН слини приладом-вимірювачом PH-200. Коли час електролізу завершився отримуємо 800-1000 мл «живої» та 200-300 мл «мертвої» води, далі переливаємо їх у дві скляні ємності та вимірюємо рН «живої» води. Потім приймаємо 800 мл структурованої води та через 20 хв вимірюємо рН слини. Щоденний прийом «живої» води становив 800 мл. Отримані експериментальні дані заносимо до таблиць.

Принцип роботи електроактиватора води АП-1 заснований на мембранному електролізі. В якості мембрани використовується конструкція у вигляді пористого керамічного стакана. Електроліз води - це хімічна реакція розкладання води на позитивні і негативні іони при пропущенні через неї струму від джерела постійної напруги. Природа аномальної реакційної здатності води пов'язана з унікальною сукупністю утворюваних при електролізі високоактивних метастабільних частинок і з особливими фізичними умовами, що виникають в електрохімічному реакторі. При цьому змінюється вся система міжмолекулярних взаємодій, в тому числі і фізична структура води. У процесі електролізу близько до анода вода набуває кислотні властивості, а до катода-лужні. З 1985 року активовану воду стали називати більш офіційно: кислотну «мертву» - анолітом, (від слова «анод») препарат А, який володіє бактерицидними властивостями. Лужну «живу» - католітом (від слова «катод») препаратом К, який володіє стимулюючими властивостями.

Порядок роботи:

1. Знімаємо верхню кришку з електродами.

2. Встановлюємо керамічну склянку по центру основної ємності.

3. Заливаємо воду в керамічну склянку до повного наповнення.

4. Заливаємо воду в основну ємність таким чином, щоб її рівень був на 10-15 мм нижче верхнього краю керамічного стакана.

5. Встановлюємо верхню кришку на основну ємність так, щоб стрілки-покажчики, розташовані на бічних поверхнях верхньої кришки та основної ємності, виявилися один навпроти одного, при цьому чорні аноди повинні бути всередині керамічного склянки, а світлі катоди - зовні його. Обережно закриваємо верхню кришку на основну ємність до упору.

6. Вмикаємо вилку шнура блоку живлення в розетку - 220 В. Фіксуємо час включення. Про роботу електроактиватора сигналізує світіння індикатора напруги на електродах. Далі переконуємось візуально, що виділення бульбашок газу спостерігається на обох катодах.

7. Контролюємо процес електроактивації за показаннями індикатора струму. Зелена зона свідчить про нормальний струм електроактивації. Жовта зона - струм електроактивації менше необхідного для нормального процесу. Потрібно виявити і усунути причину. Як правило, досить замінити склянку, або збільшити час активації до 40 хвилин. При застосуванні бутильованої води може спостерігатися низький струм електроактивації. Це свідчить про низький ступень мінералізації залитої в ємкості води. В цьому випадку застосовуємо воду з іншого джерела. Червона зона - має місце великий струм електроактивації. У цьому випадку потрібно провести кілька циклів електроактивації для оптимізації роботи керамічного склянки, або взяти воду з іншого джерела. Не потрібно заливати в ємності мінеральну воду та додавати в неї сіль.

8. Для отримання необхідної концентрації аноліта і католіта достатньо 30-40 хвилин роботи електроактиватора. Контролюємо роботу приладу АП-1, щоб визначити, скільки часу потрібно електроактиватору для приготування «живої» та «мертвої» води.

9. Після закінчення необхідного часу електроактивації спочатку відключаємо вилку з розетки, потім обережно знімаємо верхню кришку з електродами, не допускається її перевертання, виймаємо керамічну склянку і зливаємо з неї аноліт («мертву» воду) в приготовлену ємкість. Після чого переливаємо в іншу ємкість католіт («живу» воду).

Кількісною характеристикою кислотності або лужності води є водний показник рН; який визначається активністю іонів водню. Дистильована вода нейтральна, має рН = 7. Чим менше одиниць рН, тим вода кисліша, чим більше - тим вона лужніше. Для аноліта рекомендується значення рН від 3.0 до 5,5 одиниць, а для католіта - від 8,5 до 10 одиниць.

Нижче наведені орієнтовні дані, що показують зміну показника рН по одержанню розчинів залежно від тривалості процесу електроактивації води:

1. Початкова вода має показник 7,7 рН і заливається в обидві ємкості (Таблиця 3.1.).

2. Початкова вода має показник 7,7 рН і заливається в основну ємкість, а в керамічний склянку заливається слабкий (1 г на 1 л) розчин кухонної солі NаСl (Таблиця 3.2.).

Залежно від керамічної склянки, джерела води і ступеня її мінералізації показник рН аноліта і католіта у споживача можуть значно відрізнятися від вказаних. На результат впливає також ступінь забруднення пір керамічного склянки відкладеннями солей.

Величина pH - один із найважливіших показників якості води для визначення стабільності, накипоутворювальних та корозійних властивостей, прогнозування хімічних та біологічних процесів, що відбуваються у природних водах. Воду залежно від рН (водневий показник) раціонально ділити на сім груп (Таблиця 3.3.).

Прилад PH-200 призначений для вимірювання рівня кислотності води і температури. Галузі та варіанти застосування pH-метрів: гідропоніка, акваріумістика, системи водопідготовки й очистки води, басейни і СПА, нагрівальні котли, наукові лабораторії, екологія, харчова промисловість.

Таблиця 3.1 Зміна показників рН по одержанню розчинів залежно від тривалості процесу електроактивації води

Час активації, хв.

Водневий показник, рН

Аноліт

Католіт

10

6,2

9,4

20

3,1

9,7

30

2,9

10,0

Таблиця 3.2 Зміна показників рН по одержанню розчинів залежно від тривалості процесу електроактивації води

Час активації, хв.

Водневий показник, рН

Аноліт

Католіт

5

6,2

9,5

10

3,5

10,0

15

2,7

10,5

20

2,4

11,0

Таблиця 3.3 Таблиця класифікації води за рН (водневий показник)

Група води

Значення pH

Сильнокисла

до 3,0

Кисла

від 3,0 до 5,0

Слабкокисла

від 5,0 до 6,5

Нейтральна

від 6,5 до 7,5

Слабколужна

від 7,5 до 8,5

Лужна

від 8,5 до 9,5

Сильнолужна

понад 9,5

3.2 Оцінка ефективності використання програми фізичної реабілітації для формування функціонального стану людини

Регулярні контрольні обстеження необхідно систематично виконувати під час проведення лікувально-оздоровчого процесу для визначення доцільності та ефективності призначеної програми. Систематичне визначення показників, які відображають функціональний стан кардіореспіраторної та м'язової систем, дозволяє своєчасно виявити особливості прискорювання процесів відновлення функцій організму. Методи дослідження дозволяють зробити об'єктивні висновки про характер змін функціонального стану та оцінити ефективність впливу засобів фізичної реабілітації.

Після впровадження розробленої програми фізичної реабілітації спостерігалася така картина - ознаки проявів функціональних розладів були помітно згладжені. Учасники дослідження відмічали поліпшення функції опорно-рухового апарату, що знайшло своє віддзеркалення в усуненні таких неприємних відчуттів, як скутість в області хребта, появи відчуття дискомфорту. Ознаки больового синдрому та інші прояви тих відчуттів, які виникають після тривалого утримання статичної робочої пози (робота за комп'ютером, письмовим столом тощо), за свідченням учасників були помітно згладжені. Тобто, це були ознаки функціонального стану людини, які передують вже реальним захворюванням опорно-рухового апарату.

Функціональний стан м'язової системи оцінювався за рівнем тонусу. Тонус м'язів визначався за допомогою тесту “Тонічна активність м'язової системи”. Якщо м'язи в'ялі, м'які, то цей результат оцінювався як “слабкий” тонус, якщо це сильні тверді м'язи, то “сильний” тонус, а проміжний стан - це “середній” тонус. Обстеження, яке було проведено перед початком експериментального дослідження показало, що учасники обстеження мали “слабкий” тонус.

Постава (звична поза) має не лише естетичне значення, але й впливає (позитивно чи негативно) на положення, розвиток, стан і функцію різних органів та систем організму. При нормальній поставі тулуб і голова перебувають у вертикальному положенні, надпліччя дещо опущені й відведені назад, горизонтальні, руки прилягають до тулуба, ноги розігнуті в кульшових і колінних суглобах, лопатки щільно прилягають до грудної клітки, живіт дещо втягнутий. При нормальній поставі фігура людини має певну красу й стрункість, що вказує на хороший стан здоров'я й високу працездатність. Сприятливо впливав масаж, який виконувався з профілактичною метою, на функціональний стан суглобів, сухожилків, зв'язкового апарату. Під впливом лікувально-відновного масажу збільшилась їх еластичність та рухливість. Викликаний масажем перерозподіл крові й лімфи в організмі сприяє притоку кисню й поживних речовин, що активізує місцевий кровообіг і підсилює окисно-відновні процеси. Під впливом розтирання в тканинах швидко утворюється тепло.

Масаж знімає набряк м'яких тканин, болючість та задерев'янілість після фізичних перенапружень. Масаж також прискорює виведення продуктів розпаду - молочної кислоти, тому з профілактичною метою, а також при відновному лікуванні суглобів із застарілими трансудатами та ексудатами, деформуючих артритах прийоми розтирання є найефективнішим методом. Профілактичний масаж активізує секрецію синовіальних оболонок, сприяє випоту, розсмоктуванню набряку й попереджає патологічні відкладення у суглобах. Лікувально-відновний масаж стимулює регенеративні процеси кісткової тканини, попереджає розвиток контрактур, атрофій, пришвидшує відновлення порушених функцій, зміцнює зв'язково-м'язовий і зв'язково-суглобовий апарат.

Масаж активно впливає на газовий, мінеральний і білковий обмін. При його застосуванні збільшується виділення з організму мінеральних солей (натрію хлориду, неорганічного фосфору) та азотистих органічних сполук (сечовими, недоокислених продуктів обміну молочної, сечової кислот); у шкірі утворюються продукти білкового обміну (гістамін, ацетилхолін), які впливають на весь організм. Під впливом масажу також посилюється сечовиділення. Проведеними дослідженнями встановлено, що збільшення виділення азоту може продовжуватися протягом доби після проведення масажу, а масаж після фізичних навантажень прискорює виведення молочної кислоти з організму.

Таким чином, в основі механізму як відновної, так і профілактичної дії масажу лежать складні рефлекторні, нейрогуморальні й нейроендокринні процеси, які регулюються вищими відділами центральної нервової системи. Початковою ланкою в цьому механізмі є подразнення механорецепторів ділянки, що масажується. Сигнали подразнень передаються по відповідних нервах у центральну нервову систему, поширюючись на специфічні центри спинного й головного мозку. Унаслідок місцевої й загальної дії масажу відбувається мобілізація захисно-пристосовних механізмів, що приводить до нормалізації або поліпшення втрачених функцій певних органів і систем.

Вплив масажу на тонічну активність м'язів полягає у збільшені амплітуди підйому рук, часу утримання тонічної активності та кількості підйому рук. Основою змін у м'язі є подразнення рецепторів, покращення кровообігу й окисно-відновних процесів у м'язах за рахунок більшого притоку до них кисню і вилучення продуктів обміну, місцевих і загальних рефлекторних реакцій. При скороченні м'яза відбувається просування крові по судинах. Вона несе поживні речовини і кисень до органів і тканини, а від них - продукти обміну, що виводяться з організму. Масаж сприяє процесам постачання кисню і поживних речовин та активному звільненню від продуктів розпаду. Масаж впливає на м'яз більше, ніж пасивний відпочинок, тобто 5-хвилинний масаж рівноцінний 20-хвилинному відпочинку. Масаж здатний відновлювати і підвищувати тонічну активність стомлених м'язів. Після масажу (якщо він робиться повільно, досить довго і поверхнево) хворобливі затвердіння стомлених м'язів розм'якшуються, а різниця в твердості розслаблених і напружених м'язів збільшується. Це свідчить про поліпшення їхнього функціонального тонусу. М'язи стають більш еластичними, підвищується їх скоротлива функція. В залежності від характеру застосовуваних масажних прийомів можна домогтися підвищення тонусу м'язів. Масаж це ефективний засіб підготовки м'язів до фізичної роботи. Підвищує масаж і швидкісно-силову витривалість м'язів. Нерідко в перевтомлених м'язах з'являються хворобливі затвердіння, м'язи втрачають свою еластичність. Масаж знімає больові відчуття, робить м'язи м'якими, еластичними, відновлює їх тонус.

За період проведення експерименту спостерігались збільшення кількості підйомів рук та часу утримання рук у тесті «Тонічна активність м'язової системи»; значне покращення показників рH слини. Аналізуючи середні показники після виконання програми можна спостерігати характерні зміни показників у тесті «Тонічна активність м'язової системи». Здавалось би, що фізична діяльність людини на протязі дня повинна була негативно вплинути на результат у тесті «Тонічна активність м'язової системи», але все ж таки ми бачимо протилежне. Також, виявилось, що після вживання структурованої води, показники рH слини стали набагато кращі, що підтверджує наявність значної відновної дії структурованої води.

Після проведеного експерименту постає дуже багато не зрозумілих досі запитань, але можна сподіватися, що в подальших дослідженнях «завіса» невідомості буде привідкрита. Тому перспектива подальших наукових досліджень досить велика, зокрема, вивчення можливості розвитку фізичних якостей при певних показниках кислотно-лужного балансу організму спортсменів; можливі зміни структурованою водою цього показника при різних травмах опорно-рухового апарату та реабілітація після цих травм вживанням структурованої води разом з іншими методами фізичної реабілітації.

Таким чином, виходячи із розуміння функціонального стану як фізіологічного стану організму і його систем, можно сказати, що будь-який стан є функціональним, тобто відбиває рівень функціонування організму в цілому чи окремих його системах, а також виконує функції адаптації до даних умов існування, а засоби фізичної реабілітації позитивно діють на різноманітні системи людини і, що важливо, цілеспрямовано змінюють їхній функціональний стан, сприяючи поверненню до нормального функціонального стану в цілому. Тобто, застосування засобів та методів фізичної реабілітації як ефективного методу функціональної терапії впливає на організм нормалізацією функцій нервової та серцево-судинної системи та відновленням фізичної працездатності, тому він показаний при порушеному функціональному стані.

Всі вімірювання функціонального стану досліджуваних до та після виконання програми відображені в таблицях, які показують виявлені особливості та рівень ефективності впливу засобів та методів фізичної реабілітації на функціональний стан людини.

Таблиця 3.4 Показники функціонального стану досліджуваних до виконання програми фізичної реабілітації

№

Показники функціонального стану

Артеріальний тиск

Тонічна активність м'язової системи

рН слини

рН води

Проба Штанге

Проба Генчі

Час утримання тонічної активності

Амплітуда підйомів рук

Кількість підйомів рук

1

100/65

40 c

100°

4

6,9

7,07

34 c

21 c

2

115/60

35 c

80°

3

6,91

7,09

25 c

15 c

3

130/90

40 c

120°

4

6,94

7,08

30 c

23 c

4

130/70

45 c

180°

5

6,91

7,08

40 c

24 c

5

105/70

17 c

60°

2

6,92

7,08

33 c

23 c

6

120/60

30 c

100°

3

6,96

7,09

35 c

18 c

7

130/80

45 c

180°

5

6,9

7,08

25 c

15 c

8

115/60

33 c

90°

4

6,97

7,08

37 c

23 c

9

100/65

17 c

80°

2

6,9

7,07

33 c

18 c

10

105/70

19 c

90°

2

6,93

7,08

30 c

20 c

11

110/70

45 c

120°

5

6,92

7,07

37 c

23 c

12

120/60

30 c

100°

3

6,95

7,08

34 c

21 c

13

130/80

45 c

180°

5

6,91

7,08

25 c

19 c

14

100/60

18 c

60°

2

6,9

7,07

30 c

15 c

15

110/70

21 c

100°

2

6,9

7,07

34 c

19 c

16

100/65

30 c

120°

4

6,9

7,08

35 c

23 c

17

120/60

22 c

90°

2

6,95

7,07

37 c

25 c

18

110/70

27 c

100°

3

6,92

7,08

34 c

18 c

19

130/70

45 c

120°

5

6,91

7,07

25 c

15 c

20

105/70

19 c

80°

2

6,91

7,07

33 c

22 c

21

130/80

38 c

180°

5

6,91

7,08

40 c

23 c

22

110/70

27 c

120°

3

6,93

7,08

30 c

19 c

23

130/90

40 c

100°

4

6,94

7,09

38 c

21 c

24

105/70

24 c

90°

3

6,98

7,07

36 c

22 c

25

130/90

30 c

140°

5

6,93

7,08

40 c

26 c

26

105/70

16 c

70°

2

6,91

7,08

33 c

23 c

27

120/60

22 c

180°

2

6,92

7,07

25 c

19 c

28

100/60

31 c

100°

3

6,94

7,08

37 c

21 c

29

115/60

34 c

120°

4

6,91

7,07

30 c

15 c

30

100/65

18 c

70°

2

6,91

7,08

35 c

23 c

Таблиця 3.5 Показники функціонального стану досліджуваних після виконання програми фізичної реабілітації

№

Показники функціонального стану

Артеріальний тиск

Тонічна активність м'язової системи

рН слини

рН води

Проба Штанге

Проба Генчі

Час утримання тонічної активності

Амплітуда підйомів рук

Кількість підйомів рук

1

120/70

75 c

180°

8

7,12

10,50

46 c

28 c

2

125/80

58 c

160°

7

7,04

10,20

35 c

24 c

3

120/80

73 c

170°

9

7,15

10,10

42 c

27 c

4

120/70

77 c

180°

6

7,13

10,20

54 c

29 c

5

115/80

86 c

180°

8

7,2

10,10

47 c

26 c

6

130/80

59 c

150°

5

7,21

10,20

41 c

24 c

7

120/90

89 c

180°

10

7,14

10,50

31 c

28 c

8

130/80

84 c

180°

8

7,12

10,20

51 c

25 c

9

115/80

57 c

160°

5

7,17

10,10

42 c

29 c

10

120/80

61 c

170°

7

7,18

10,45

35 c

25 c

11

130/80

88 c

180°

10

7,11

10,20

49 c

27 c

12

125/80

70 c

160°

6

7,13

10,50

53 c

24 c

13

130/80

75 c

180°

10

7,12

9,90

46 c

29 c

14

115/80

68 c

120°

6

7,23

10,00

35 c

22 c

15

120/90

74 c

180°

9

7,2

10,20

47 c

25 c

16

115/70

72 c

170°

8

7,2

10,45

44 c

29 c

17

120/90

85 c

180°

10

7,2

10,50

41 c

27 c

18

120/70

59 c

170°

5

7,09

9,90

42 c

24 c

19

120/80

80 c

180°

6

7,04

10,00

35 c

28 c

20

130/80

71 c

120°

8

7,07

10,50

39 c

26 c

21

115/70

75 c

180°

9

7,11

10,45

54 c

25 c

22

115/80

79 c

170°

7

7,17

10,50

42 c

23 c

23

120/90

85 c

160°

9

7,13

10,20

52 c

28 c

24

120/70

72 c

160°

8

7,05

9,90

41 c

25 c

25

130/80

86 c

180°

10

7,17

10,50

50 c

27 c

26

120/70

58 c

160°

7

7,21

10,00

42 c

29 c

27

125/80

66 c

180°

5

7,25

10,45

35 c

25 c

28

115/80

59 c

170°

9

7,33

9,90

46 c

26 c

29

130/80

81 c

180°

10

7,2

10,10

35 c

28 c

30

115/70

60 c

160°

8

7,16

10,50

46 c

29 c

Таблиця 3.6 Аналіз показників функціонального стану до виконання програми фізичної реабілітації методами математичної статистики

Мет. мат. стат.

Показники

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены