Главная Коллекция "Revolution" Медицина Механізми порушень сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень

Механізми порушень сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень

Механізми порушень сурфактантної системи при набряку легень. Аналіз особливостей гемоциркуляції при набряку легень і механізми їх розвитку. Експериментальне обґрунтування доцільності застосування інгібіторів АПФ у комплексній терапії набряку легень.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2015
Размер файла 313,0 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство охорони здоров'я України

Харківський національний медичний університет

14.03.04 - Патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Механізми порушень сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень

Тюпка Тетяна Іванівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному фармацевтичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Березнякова Алла Іллівна, Національний фармацевтичний університет МОЗ України (м. Харків), завідувач кафедри патологічної фізіології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сімонова Лариса Іванівна, ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України» (м. Харків), керівник лабораторії патофізіології і експериментальної терапії радіаційних уражень;

доктор медичних наук, професор Горбань Владислав Олександрович, ВДНЗ «Медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України» (м. Київ), професор кафедри фармакології та патологічної фізіології, завідувач курсу патологічної фізіології;

доктор медичних наук, професор Кришталь Микола Васильович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри патофізіології.

Захист відбудеться 12 червня 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 30 квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

канд. мед. наук, доцент О.Ю. Степаненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Набряк легень є однією з найбільш актуальних проблем сучасної медичної науки. Про це свідчить той факт, що навіть в кращих клініках, оснащених сучасною апаратурою, смертність при розвитку набряку легень дуже висока і становить в середньому 60 % (Чучалин А.Г., 2007). Серед різних видів легеневої патології гострий набряк легень займає особливе місце за швидкістю свого розвитку, тяжкістю порушень дихальної функції і труднощами лікування (Ткачишин В.С., 2007). Експериментальні дослідження, проведені в рамках цієї проблеми, є фундаментом клінічної медицини, який дозволяє фахівцям зрозуміти суть набряку легень як загальнопатологічного явища порушення гомеостазу (Французова С.Б., 2005). Цим пояснюється великий інтерес експериментаторів до вивчення механізмів розвитку цього стану і постійний пошук нових, патогенетично обґрунтованих методів лікування.

Питання патогенезу і лікування набряку легень є дуже складними, і незважаючи на те, що вивчення його триває не один десяток років, не всі ланки цього тяжкого стану до кінця досліджені. Крім того, для розуміння патогенезу необхідне чітке уявлення про адаптаційні і компенсаторні реакції організму (Гоженко А.І., 2008), тому що від їх можливостей залежить існування організму в стані здоров'я або хвороби.

Недостатньо дослідженими залишаються механізми порушень системи сурфактанту, процес відновлення функції аерогематичного бар'єра (АГБ), а також роль передсердного натрійуретичного фактора (ПНУФ) у патогенезі набряку легень (Поливанов Г.Э., 2006; Горбань В.О., 2008, Дядык А.И., 2008).

Лікування набряку легень потребує спільних зусиль лікарів різного фаху і висуває високі вимоги до організації медичної допомоги в цілому

(Глумчер Ф.С., Москаленко В.Ф., 2006). В огляді міжнародних клінічних досліджень показано, що у значної частини хворих при своєчасному і адекватному лікуванні цей стан є зворотним, але щоб отримати позитивний результат, швидкий початок медикаментозної терапії повинен поєднуватися з високотехнологічними методами діагностики і лікування (Matthay M.A., 2008).

Проблема механізмів розвитку набряку легень, а також перспективність того чи іншого виду фармакотерапії до теперішнього часу залишається актуальною і потребує подальшого узагальнюючого вивчення, оскільки фармакологічна терапія може бути найбільш успішно реалізованою тільки на основі глибоких знань патогенезу хвороби (Гоженко А.І., 2005).

Сучасна терапія набряку легень передбачає комплексне застосування

лікарських препаратів, які впливають на його різні патогенетичні ланки

(Сумин С.А., 2006). В літературі наводиться велика кількість повідомлень стосовно використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) при різних серцево-судинних захворюваннях (Михайлов А.А., 2006, Преображенский Д.В., 2006), але інформація про вплив цієї групи препаратів на перебіг набряку легень відсутня.

Наведені дані свідчать про те, що питання патогенезу і фармакотерапії набряку легень ще повністю не вирішені. Необхідне подальше вивчення механізмів розвитку набряку легень, систематизація одержаних результатів і пошук нових, патогенетично обґрунтованих способів лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми Національного фармацевтичного університету МОЗ України «Фармакологічні дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів синтетичного і природного походження, їх застосування в медичній практиці» (номер держреєстрації 0103U000478). Автор є виконавцем фрагмента вказаної науково-дослідної теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - визначення стану сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу та механізмів їх порушень при набряку легень.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

Вивчити механізми порушень сурфактантної системи при набряку легень.

Виявити особливості гемоциркуляції при набряку легень і механізми їх розвитку.

Дослідити вплив набряку легень на морфофункціональний стан міокарда і рівень ПНУФ.

З'ясувати роль вільних сульфгідрильних груп у патогенезі набряку легень. набряк легені сурфактантний гемоциркуляція

Проаналізувати зміни паттерну дихання при набряку легень.

Експериментально обґрунтувати доцільність застосування інгібіторів АПФ у комплексній терапії набряку легень.

Об'єкт дослідження - патофізіологічні механізми набряку легень.

Предмет дослідження - механізми порушень сурфактантної системи

і гемоциркуляції та їх роль у патогенезі набряку легень.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовували патофізіологічні, гістологічні, електронно-мікроскопічні, біохімічні, фармакологічні, фізико-хімічні і статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше виявлені механізми порушення сурфактантної системи при набряку легень: встановлено зменшення кількості резервного сурфактанту в осміофільних тільцях пневмоцитів і зміни його фосфоліпідного складу, які призводять до морфофункціональних порушень АГБ.

Вперше вивчена роль вільних сульфгідрильних груп легеневої тканини у патогенезі набряку легень. Встановлено, що зменшення вмісту вільних сульфгідрильних груп у легеневій тканині призводить до структурно-функціональних змін мітохондріального апарату легень і АГБ, зменшення інтенсивності тканинного дихання і порушення газообміну, що сприяє розвитку набряку легень.

Вперше в умовах експерименту вивчені особливості гемоциркуляції при набряку легень, механізми їх розвитку, а також адаптаційно-компенсаторні механізми. Встановлено, що набряк легень супроводжується ультраструктурною перебудовою передсердних кардіоміоцитів у вигляді зменшення відносного об'єму секреторних гранул кардіоміоцитів, що супроводжується зменшенням вмісту ПНУФ в міокарді. Збільшення концентрації ПНУФ у плазмі крові при набряку легень є адаптаційно-компенсаторним механізмом, який сприяє зменшенню гіпертензії в малому колі кровообігу і спрямований на нормалізацію гемодинамічних порушень, відновлення бар'єрної функції легень і водно-електролітного гомеостазу.

Вперше на підставі експериментального дослідження патогенетично обґрунтована доцільність застосування інгібіторів АПФ у комплексній терапії набряку легень. Доведено, що застосування інгібіторів АПФ при експериментальному набряку легень сприяє відновленню АГБ, морфофункціонального стану міокарда, зменшенню гіпертензії в малому колі кровообігу, що приводить до нормалізації паттерну дихання і забезпечення нормального рівня газообміну, позитивно впливає на клінічний перебіг і ефективність лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Робота належить до фундаментальних досліджень. Одержані експериментальні дані дозволяють розширити і поглибити існуючі уявлення про механізми порушень сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень. Проведені експериментальні дослідження відносно доцільності застосування інгібіторів АПФ у комплексній терапії набряку легень є теоретичним підґрунтям для подальшого клінічного вивчення нового адекватного, патогенетично обґрунтованого способу лікування набряку легень. Результати проведених досліджень можуть бути використані у подальшій науково-дослідній роботі, у викладанні патофізіології та інших медичних наук, а також в клініці для удосконалення лікування набряку легень.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес на кафедрах патологічної фізіології Національного фармацевтичного університету, м. Харків; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава; Запорізького державного медичного університету; Донецького національного медичного університету; Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці; Івано-Франківського національного медичного університету; на кафедрі загальної та клінічної патофізіології ім. В.В. Підвисоцького Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто був здійснений патентно-інформаційний пошук, у тому числі з використанням пошукових серверів Yandex, Rambler, Alta Vista, а також медичної бази даних «Medline» мережі Іnternet, проведений аналіз даних літератури за темою дисертації, визначені мета і завдання дослідження, розроблена програма наукових досліджень, відпрацьовані адекватні дослідні моделі і методики, виконані всі експериментальні дослідження, а також проведені аналіз, систематизація і статистична обробка одержаних результатів і оформлення їх у вигляді таблиць і рисунків, сформульовані основні положення та висновки роботи.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень, викладені у дисертації, були представлені й обговорені на: V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Клінічна фармація в Україні» (Харків, 18-19 листопада 2004 р.); науковій конференції «ІV читання ім. В.В. Підвисоцького» (Одеса, 26-27 травня 2005 р.); ІІ Міжнародній науковій конференції «Гомеостаз: фізіологія, патологія, фармакологія і клініка» (Одеса, 28-29 вересня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2005» (Полтава, 16-20 травня 2005 р.); українській конференції з міжнародним представництвом «Нейроендокринні і імунні механізми регуляції гомеостазу в нормі та патології» (Запоріжжя, 18-19 травня 2005 р.); VI Національному з'їзді фармацевтів України «Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України» (Харків, 28-30 вересня 2005 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів «Від фундаментальних досліджень до медичної практики» (Харків, 16 листопада 2005 р.); научно-практической конференции с международным участием «Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств» (Харьков, 23 марта 2006 г.); ІІІ Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі «Ліки та Життя» (Київ, 21-24 лютого 2006 р.); науковій конференції молодих вчених з міжнародною участю «Актуальні проблеми геронтології та геріатрії», присвяченій пам'яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 27 січня 2006 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології» (Донецьк, 2006 р.); науковій конференції «V читання ім. В.В. Підвисоцького» (Одеса, 25-26 травня 2006 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів» (Тернопіль, 6-7 квітня 2006 р.); ІІІ Міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 20-річчю Чорнобильської аварії (Чернівці, 3-5 квітня 2006 р.); Х Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 11-13 травня 2006 р.); науковій конференції «Актуальні питання патофізіології» (Ялта, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Створення, виробництво, стандартизація, фармако-економічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок» (Харків, 12-13 жовтня 2006 р.); ІІІ Національному з'їзді фармакологів України «Фармакологія 2006 - крок у майбутнє» (Одеса, 17-20 жовтня 2006 р.); ІХ Українському біохімічному з'їзді (Харків, 24-27 жовтня 2006 р.); науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Вчені майбутнього» (Одеса, 25-26 жовтня 2006 р.); ІІІ Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі «Ліки та Життя» (Київ, 21-24 лютого 2006 р.); науковій конференції «VІ читання ім. В.В. Підвисоцького, присвячені 150-річчю з дня народження» (Одеса, 31 травня - 1 червня 2007 р.); ІV Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі «Ліки та Життя» (Київ, 6-9 лютого 2007 р.); VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Клінічна фармація в Україні» (Харків, 15-16 листопада 2007 р.); І Національному конгресі «Человек и Лекарство - Украина» (Київ, 26-28 березня 2008 р.); науковій конференції «VІІ читання ім. В.В. Підвисоцького» (Одеса, 22-23 травня 2008 р.); міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 24-25 квітня 2008 р.); V Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю «Сучасні проблеми патофізіології: від молекулярно-генетичних до інтегративних аспектів» (Запоріжжя, 17-19 вересня 2008 р.); науково-практичній конференції «Актуальні питання патології за умов дії надзвичайних факторів на організм» (Тернопіль, 6-7 листопада 2008 р.); науково-практичній конференції «Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми» (Харків, 11-12 грудня 2008 р.); всеукраїнській науковій конференції молодих вчених «Медична наука - 2008» (Полтава, 10-11 грудня 2008 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 52 наукові роботи, в тому числі 22 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАКом України, патент на винахід, 29 тез в матеріалах конференцій, конгресів і з'їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 253 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних літературних джерел, ілюстрована 30 таблицями і 24 рисунками, які займають 11 повних сторінок. Перелік використаних джерел містить 347 найменувань, з них іноземних - 224.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження виконані на 546 тваринах, а саме: на 528 білих нелінійних щурах-самцях масою 180-220 г і 18 кролях-самцях породи шиншила масою 4,0-5,0 кг, вирощених у розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ, які знаходилися на стандартному харчовому і водному раціоні згідно зі санітарно-гігієнічними нормами. Протягом експерименту з тваринами обходилися згідно з міжнародними принципами «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують для експериментальних і інших наукових цілей» (Страсбург, 18.03.86) і «Загальних етичних принципів досліджень на тваринах» (Україна, 2001), витяг з протоколу № 11 засідання Комітету з біоетики НФаУ від 20.11.08. Усі больові маніпуляції були проведені під етамінал-натрієвим наркозом.

Дослідження проведені на двох моделях набряку легень: гемодинамічного (адреналінового) і гострогіпоксичного. Гемодинамічний набряк легень викликали шляхом внутрішньом'язового уведення щурам адреналіну гідрохлориду в дозі 5 мг/кг, кролям - в дозі 0,5 мг/кг (Сернов Л.Н., Гацура В.В., 2000). Для відтворювання гострогіпоксичного набряку легень використовували модель, розроблену у відділі по вивченню гіпоксичних станів Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України. За цією методикою тварини дихали гіпоксичною газовою сумішшю, яка містила 7 % О2 в азоті, одноразово протягом 1 год. Вибір гіпоксичної суміші вказаного складу для моделювання гострогіпоксичного набряку легень обумовлений тим, що зниження концентрації кисню в дихальній газовій суміші до 7 % сприяє виявленню меж пристосувальних можливостей організму як на системному, так і на тканинному рівнях і, безсумнівно, викликає в легенях зміни, які призводять до набряку легень. Гіпоксичні умови для тварин створювали в герметичній камері з постійним потоком газової суміші та поглинанням вуглекислого газу.

Відомо, що ренін-ангіотензин-альдостеронова система відіграє важливу роль у регуляції артеріального тиску (АТ), електролітного і водного балансу (Запорожан В.Н., Свирский А.А., Гоженко А.И. и др., 2001), у зв'язку з чим фармакологічна блокада цієї системи на будь-якому рівні може давати позитивні ефекти в лікуванні набряку легень. Для встановлення деяких ланок патогенезу набряку легень і дослідження впливу інгібіторів АПФ на його розвиток в роботі застосовували препарати «Енап» (KRKA, Slovenіa), який вводили внутрішньовенно в дозі 18 мкмоль/100 г маси тіла, і «Зофеноприл» («Зокардіс») (Berlin-Chemie, Німеччина), який вводили в дозі 3,5 мг/кг внутрішньочеревно.

Ультраструктурні особливості сурфактантної системи при набряку легень вивчали за допомогою електронно-мікроскопічного дослідження легеневої тканини у щурів на моделі гострогіпоксичного набряку легень. Підготовку препаратів для електронно-мікроскопічних досліджень виконували з подвійною фіксацією глютаральдегідом та OsO4, зневоднюванням у спиртах зростаючої концентрації та заливкою в епон (Карупу В.Я., 1984; Автандилов Г.Г., 2002). Ультратонкі зрізи товщиною 40-60 нм фіксували уранілацетатом та цитратом свинцю. В роботі використані електронні мікроскопи JEM 100-CX (Японія) та

ПЕМ-125 К (Україна). Дослідження ультраструктури сурфактантної системи виконані на 7 групах щурів: 1-ша - інтактні тварини; 2-га - тварини з набряком легень, досліджені через добу після гострогіпоксичного впливу; 3-тя - тварини з набряком легень, досліджені через тиждень; 4-та - щури, яким з профілактичною метою перед гіпоксичним впливом протягом 2 діб вранці та ввечері внутрішньовенно вводили енап, досліджували через добу після впливу гіпоксії;

5-та - аналогічна 4-й групі, але тварин досліджували через тиждень; 6-та - щури, яким з лікувальною метою після гіпоксичного впливу одноразово вводили енап, досліджували через добу після гострогіпоксичного впливу; 7-ма - тварини, яким після гострогіпоксичного впливу протягом тижня вводили енап і після цього досліджували.

Морфометричну і стереометричну оцінку мітохондріального апарату легень проводили за такими показниками, як загальна кількість мітохондрій, кількість структурно змінених мітохондрій, середній діаметр мітохондрій, сума поверхонь мітохондрій в одиниці об'єму легеневої тканини. Морфометричні дослідження проводили у відповідності до методик Вейбеля (Menezes S.L.S., 2005), а також з використанням комп'ютерної програми для морфологічних підрахунків Image Tool Version 3 (Техас, США) (Осипов В.П., 2003).

Для дослідження фосфоліпідного складу сурфактантної системи і кардіоміоцитів спочатку відокремлювали ліпідну фракцію з тканин за методом Фолча шляхом розчинення у суміші хлороформу з метанолом (2:1) (Folch J., 1957). Для розділення фосфоліпідів на окремі фракції використовували метод двовимірної тонкошарової хроматографії (Климов В.И., 1995).

Вміст вільних сульфгідрильних груп у тканині легень визначали на моделях адреналінового і гострогіпоксичного набряку легень методом амперометричного титрування 0,001N розчином сулеми за методикою J.M. Kolthoff и W.E. Harris в модифікації С.Н. Ністратової.

Для оцінки гемодинамічних порушень при набряку легень знімали електрокардіограму у ІІ стандартному відведенні на 6-канальному електрокардіографі «Биосет-6000», катетеризували лівий і правий відділи серця, легеневу артерію і аорту і записували тиск крові за допомогою електроманометрів (Мингограф-740, фірма «Siemens», Німеччина). Швидкість кровотоку визначали на ділянці «праве серце - вухо» шляхом введення барвника і визначення його появи за допомогою вушних датчиків оксигемографа. Методом розведення барвника вимірювали центральний об'єм крові. Хвилинний об'єм крові (ХОК), частоту серцевих скорочень (ЧСС), загальний периферичний опір, загальний легеневий опір, тиск у легеневій артерії визначали через кожні 60 хв протягом 6 год після відтворення набряку легень (Зотов Д.Д., 2002).

Для оцінки мікроциркуляторних порушень в тканині легень методом прижиттєвої біомікроскопії визначали діаметр артеріол, венул, капілярів, довжину функціонуючих капілярів і візуально оцінювали характер кровотоку в них за допомогою електронного мікроскопа JEM 100-CX (Японія) (Автандилов Г.Г., 2002).

Для вивчення бар'єрної і метаболічної функції легень визначали вміст в крові і тканинах адреналіну, норадреналіну, гістаміну, серотоніну, ацетилхоліну, ацетилхолінестерази і моноаміноксидази (МАО). Вміст адреналіну і норадреналіну у периферичній крові визначали флюорометричним методом за У. Ейлером і Ф. Лішайко в модифікації Е.Ш. Матліної (Матлина Э.Ш., 1967). Адреналін і норадреналін в тканинах надниркових залоз, міокарда, легень визначали флюорометричним методом Е.Ш. Матліної в модифікації В.О. Осинської (Меньшиков В.В., 1987). Рівень 5-гідрокситриптаміну (5-ГТ, серотонін) в крові визначали флюорометричним методом по реакції з ортофталевим діальдегідом (Камышников В.С., 2004). Вміст гістаміну визначали шляхом вимірювання флюоресценції продуктів конденсації гістаміну з ортофталевим альдегідом за методом І.С. Балаховського (Меньшиков В.В., 1987). Активність сироваткової холінестерази визначали колориметричним методом з використанням індикатору за зміною кольору буферного розчину (Камышников В.С., 2004). Активність МАО визначали за методом Д.М. Аронової і З.М. Кисельової, який ґрунтується на здатності МАО перетворювати бензоламін в бензальдегід (Гончарова В.А., 1983).

Структурно-функціональний стан еритроцитів оцінювали за їх здатністю до деформації: визначали індекс деформації еритроцитів, відносну в'язкість еритроцитарної суспензії за методом А.Ф. Пирогової у модифікації М.А. Котовщикової і З.Д. Федорової (Меньшиков В.В., 1987). Для оцінки агрегатного стану крові визначали показники гемокоагуляції: час згортання; час рекальцифікації цитратної плазми за Howell; тромбіновий час за Biggs, Macfarlane; протромбіновий індекс за Quick; вміст фібриногену за Рутбергом і активність вільного гепарину (Баркаган З.С., 2001; Меньшиков В.В., 1987).

Про стан перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) судили за рівнем дієнових кон'югатів (ДК), гідропероксидів ліпідів у сироватці крові і малонового діальдегіду (МДА) в еритроцитах. Вміст ДК у плазмі крові визначали спектрофотометричним методом. Вміст гідропероксидів ліпідів у плазмі крові визначали за методом В.Б. Гаврилова і М.І. Мишкорудної, який складається з двох етапів: екстракції гідропероксидів ліпідів жиророзчинниками і спектрофотометричного визначення їх оптичної щільності. Рівень МДА в еритроцитах крові визначали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою і утворенням забарвленого комплексу (Камышников В.С., 2004).

Про стан антиоксидантної системи (АОС) судили за концентрацією в сироватці крові основного неферментативного антиоксиданту б-токоферолу, активністю позаклітинного антиоксидантного ферменту церулоплазміну, відновленого глутатіону (GSH) в гемолізатах еритроцитів, активністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), загальної антиоксидантної активності (ЗАА). Рівень б-токоферолу у плазмі крові визначали після екстрагування б-токоферолу плазми сумішшю етанол-гексан і випарювання гексанової фракції, додавали хлорне залізо, яке здатне відновлюватися з тривалентного стану у двовалентний під дією б-токоферолу. Про кількість б-токоферолу судили за вмістом відновленого заліза, який визначали реакцією з б-2-дипиридилом, що супроводжується утворенням комплексу червоного кольору (Камышников В.С., 2004). Активність церулоплазміну в сироватці крові визначали за методом

Равіна з використанням у якості субстрату парафенілендіаміну (Камышников В.С., 2004). Для визначення активності глутатіону застосовували метод, принцип якого базується на реакції сульфгідрильних груп з реактивом Еллмана (5,5?-дітіобіс(2-нітробензойна кислота). ЗАА визначали інгібуванням окиснення твіну-80 та хемілюмінометрично за ступенем інгібування аскорбат- і фероіндукованого окиснення твіну-80 до МДА («Дослідження пероксидної оксидації та антиоксидантного захисту організму в клінічній практиці (методичні рекомендації)». Львів, 2002).

Ультраструктуру міокарда при набряку легень вивчали на моделі гемодинамічного набряку легень. Для морфологічного вивчення забирали тканину вушок лівого і правого передсердь. Ультратонкі зрізи контрастували цитратом свинцю і уранілацетатом та вивчали за допомогою електронного мікроскопа ПЕМ-125 К (Україна). У кожного експериментального щура в кардіоміоцитах визначали відносний об'єм секреторних гранул, міофібрил, мітохондрій, агранулярного саркоплазматичного ретикулуму, Т-системи й остових структур цитоплазми методом точкового розрахунку (Автандилов Г.Г., 1990, 2002;

Карупу В.Я., 1984). Підрахунок проводили в 30 полях зору.

ПНУФ у передсердях і плазмі крові визначали радіоімунологічним методом (Постнов А.Ю., 1987). При заборі крові використовували катетер, який вводили в яремну вену за добу до забору проби крові.

Вміст натрію в крові і сечі досліджували методом полум'яної фотометрії (Камышников В.С., 2004).

Вивчення паттерну дихання проводили на моделі гострогіпоксичного набряку легень. На ненаркотизованих щурах вивчали показники зовнішнього дихання, альвеолярної вентиляції, часових інтервалів дихального циклу та газообміну, які вимірювали із застосуванням дослідної установки для вивчення об`ємно-часових параметрів дихання та газообміну у лабораторних тварин, з використанням спеціальної дихальної маски з вмонтованим капіляром масспектрографа МХ-6202, через який проводили безперервний відбір проб альвеолярного повітря. Альвеолярну вентиляцію розраховували за киснем з використанням рівняння Бора. Показники об'ємів приводилися до системи VTPS, показники газообміну - до системи STPD (Гриппи М., 2005). Для реєстрації змін показників паттерну дихання, газообміну та інших в динаміці дослідження наркотизованих щурів приєднували до установки через трахеостомічну канюлю

(Емельянов Н.А., 1971).

Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням комп'ютерної програми Stadia-6,0 і t-критерію Стьюдента (Сернов Л.Н., Гацура В.В., 2000), а також за допомогою програм Excel (Осипов В.П., 2003).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати досліджень ультраструктури сурфактантної системи легень при їх експериментальному гострогіпоксичному набряку у щурів свідчили про наявність морфологічних і морфометричних змін. Через добу після моделювання набряку відмічали набряк АГБ легень, про що свідчило збільшення його середньої товщини на 55 % (табл. 1).

Таблиця 1

Зміни товщини АГБ легень, (Х±Sx) нм

Термін

дослідження

Інтактний контроль

Гіпоксія

Гіпоксія + енап

з профілактичною метою

Гіпоксія + енап з лікувальною метою

Вихідні дані

163±8

-

-

-

Через добу

-

253±12*

221±18*#

201±24*#

Через тиждень

-

211±15*

204±21*#

182±19*#

Примітки:

1. р<0,05; достовірно при порівнянні з показником: * інтактного контролю; # при гіпоксії без введення енапу.

2. n=10.

З боку сурфактантної системи спостерігали характерне для гіпоксичного впливу пригнічення синтезу сурфактанту, характерною ознакою якого є спустошення ламелярних тілець у пневмоцитах ІІ типу. Але секреція сурфактанту при цьому не тільки зберігалась, а навіть посилювалась. На це вказувала досить велика кількість активного сурфактанту у вигляді сітчастих та решітчастих структур.

Через тиждень після гіпоксичного впливу у тварин з набряком легень зберігалися деструктивні зміни АГБ, але вони були менш виразними. Прояви набряку зменшувалися, спостерігалося помірне потовщення АГБ (на 29 % відносно інтактного контролю). Синтез сурфактанту частково нормалізувався - поряд з деякою кількістю спорожнених ламелярних тілець з'являлись повністю заповнені осміофільним вмістом (резервним сурфактантом) органели. Секреція сурфактанту дещо зменшилася і наблизилася до рівня, характерного для контрольних тварин. У порожнині альвеол відмічали наявність як активного сурфактанту (розгорнуті структури), так і резервного (спіралеподібні або згорнуті структури).

Проте слід підкреслити, що щільні конфігураційні форми сурфактанту на поверхні альвеолярної вистилки не завжди є резервним сурфактантом, а можуть становити собою неактивні ліпідні агрегати. Це може бути додатковим фактором погіршення морфофункціонального стану респіраторної зони легень при розвитку набряку (Биркун А.А., 1981). Причому більш за все конгломератів сурфактанту у порожнині альвеол спостерігали через добу після гіпоксичного впливу.

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены