Главная Коллекция "Revolution" Медицина Механізми порушень сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень

Механізми порушень сурфактантної системи і гемоциркуляції в малому колі кровообігу при набряку легень

Механізми порушень сурфактантної системи при набряку легень. Аналіз особливостей гемоциркуляції при набряку легень і механізми їх розвитку. Експериментальне обґрунтування доцільності застосування інгібіторів АПФ у комплексній терапії набряку легень.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2015
Размер файла 313,0 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Застосування енапу з профілактичною метою приводило до того, що через добу після гіпоксичного впливу збільшення оводненості АГБ було менш вираженим, ніж при гіпоксії без введення енапу, що підтверджувалося вірогідно зменшеною товщиною бар'єра - на 13 % (табл. 1). Було відмічено пригнічення синтезу сурфактанту у порівнянні з інтактним контролем, на що вказувало спорожнення ламелярних тілець, але площа заповнення ламелярних тілець була більшою, ніж при гіпоксії без введення енапу, в 1,5 раза. Також спостерігали зменшення кількості вільного сурфактанту у порожнині альвеол на 20 % відносно показника інтактного контролю (рис. 1, а), що є ознакою пригнічення його секреції.

Через тиждень у тварин з набряком легень, яким з профілактичною метою вводили енап, спостерігали дифузне просочування тканини легень рідиною, оводнювання АГБ, відмічали збільшення його товщини на 25 % при порівнянні з показником інтактного контролю (табл. 1). У той же час морфофункціональний стан сурфактантної системи легень покращився. Про це свідчать збільшення заповнюваності ламелярних тілець і активація секреції сурфактанту (рис. 1, б). Таку динаміку змін сурфактантної системи легень можна розглядати як позитивну, що наближує її функцію до контрольного рівня.

Через добу лікувального застосування енапу спостерігали реґіонарний вихід у порожнину альвеол рідини та білкових компонентів плазми крові, що вказувало на наявність набряку легень у клінічному розумінні цього процесу, але прояви набряку легень були менш виражені, ніж при профілактичному введенні: збільшення товщини АГБ було менш виразним - на 9 % (табл. 1).

З боку сурфактантної системи через добу після лікувального застосування енапу зберігався достовірно більший об'єм заповнення осміофільних тілець резервним сурфактантом, а також більша кількість сурфактанту на поверхні АГБ (рис. 1, а), ніж при профілактичному застосуванні препарату.

а

б

Рис. 1. Зміни функціонування сурфактантної системи легень при гострогіпоксичному впливі: а - через 1 добу; б - через 1 тиждень; ПЗЛ - площа заповнення ламелярних тілець; ПВС - «поля» вільного сурфактанту; К - контроль;

Г - гіпоксія; Г + ЕП - гіпоксія + енап з профілактичною метою; Г + ЕЛ - гіпоксія + енап з лікувальною метою

Через тиждень після лікувального застосування енапу товщина АГБ зменшувалась і наближалась до показника інтактного контролю (табл. 1), площа заповнення ламелярних тілець у пневмоцитах ІІ типу резервним сурфактантом збільшувалась, площа «полів» вільного сурфактанту залишалась на одному рівні з показниками, які були визначені через добу після лікувального застосування енапу (рис. 1, б), тобто секреція сурфактанту зберігалась. Результати аналізу одержаних даних свідчать про те, що енап сприяє нормалізації структурно-функціонального стану сурфактантної системи при набряку легень.

При проведенні дослідження структурно-функціональних змін мітохондріального апарату легень встановлено, що інтенсивність дихання, визначена в гомогенаті легеневої тканини в умовах набряку легень, збільшується, що віддзеркалюється на показнику споживання кисню легеневою тканиною, який на 16 % перевищував аналогічний показник у інтактних тварин (р?0,05). При проведенні морфометричного дослідження мітохондріального апарату легень при їх набряку було встановлено збільшення загальної кількості мітохондрій на 66 %, що можна розглядати як компенсаторний механізм, спрямований на поліпшення тканинного дихання в умовах гострої гіпоксії. Але поряд зі збільшенням загальної кількості мітохондрій збільшувався і відсоток структурно змінених мітохондрій. Він зріс в 4 рази відносно показника інтактного контролю. В умовах експериментального набряку легень спостерігали набухання мітохондрій, що виявлялося збільшенням середнього діаметра на 42 % і сумарної поверхні мітохондрій на 53 % відносно інтактного контролю (р?0,05). Під впливом зофеноприлу у тварин збільшилося споживання кисню на 31 % відносно інтактного контролю і на 14 % відносно показника у щурів з набряком легень без фармакологічної корекції. При цьому загальна кількість мітохондрій була на 22 % більше, ніж у щурів інтактного контролю, але меншою, ніж у тварин з гострогіпоксичним набряком без введення зофеноприлу, на 36 % (р?0,05). Статистично вірогідного збільшення сумарної поверхні мітохондрій при застосуванні зофеноприлу не відбувалося. Цей факт дає можливість зробити висновок про відсутність прямої залежності споживання кисню від загальної кількості мітохондрій і суми їх поверхонь при набряку легень. Крім того, результати електронно-мікроскопічних досліджень показали, що під впливом зофеноприлу зменшується не тільки кількість структурно змінених мітохондрій, але й ступінь набухання мітохондрій, на що вказує зменшення їх середнього діаметра на 21 % відносно показника тварин, яким не вводили зофеноприл, що можна розглядати як позитивний вплив на перебіг гострогіпоксичного набряку легень.

У дослідженні ліпідного складу сурфактанту встановлено, що загальний вміст в ньому фосфоліпідів при гострогіпоксичному набряку легень у щурів зменшувався на 21 % (рис. 2). При цьому спостерігали кількісні зміни відсоткового вмісту фосфоліпідів різних класів за виключенням сфінгомієліну, кількість якого вірогідно не змінювалася. Вміст фосфатидилхоліну зменшувався на 14 % відносно показника інтактного контролю (рис. 3).

Крім того, відбувалося зменшення вмісту фосфатидилетаноламіну, який розглядається багатьма дослідниками як попередник у синтезі фосфатидилхоліну, на 26 % (Мотавкин П.А., 1998). Також зменшувалася кількість синтезованого пневмоцитами ІІ типу фосфатидилінозиту на 29 %, фосфатидилсерину - на 27 %. Але поряд зі зменшенням загальної кількості ліпідів у сурфактанті відносна кількість деяких класів фосфоліпідів збільшувалася. Так, вміст фосфатидилгліцерину став вищим на 55 %, фосфатидної кислоти - на 66 %, а лізофосфатидилхоліну - майже у 20 разів.

Оскільки лізофосфатидилхолін є субстратом при синтезі головного компонента сурфактанту - фосфатидилхоліну, значне збільшення його вмісту можна вважати компенсаторним механізмом, який вмикається у зв'язку зі зменшенням кількості фосфатидилхоліну при гострогіпоксичному набряку легень. Але, за даними літератури, лізофосфатидилхолін чинить мембранолітичну дію: мембрани потовщуються, стають гідратованими, а їх проникність для різних речовин різко зростає (Березовский В.А., 1982; Владимиров Ю.А., 2000). Цим можна пояснити набухання мембран мітохондрій у пневмоцитах, яке відбувається при гострогіпоксичному набряку легень, що може, у свою чергу, призводити до порушення транспорту електронів у дихальному ланцюгу (Сагач В.Ф., 2008) і ще більш порушувати функціональний стан легень.

Профілактичне і лікувальне застосування енапу при гострогіпоксичному набряку легень у щурів сприяло нормалізації фосфоліпідного складу сурфактанту, а саме: приводило до збільшення загального вмісту фосфоліпідів на 13 % і відновлювало порушене відсоткове співвідношення фосфоліпідів різних класів

Для встановлення ролі сульфгідрильних груп у патогенезі набряку легень паралельно з визначенням їх кількісного вмісту оцінювали виразність набряку легень за легеневим коефіцієнтом і сухим залишком, вираженими у відсотках. Встановлено, що при гострогіпоксичному і гемодинамічному набряку легень вміст сульфгідрильних груп вірогідно зменшувався - відповідно на 23 і 50 % у порівнянні з показником інтактного контролю.

Крім того, аналіз результатів дослідження показав, що у щурів з набряком легень збільшувався коефіцієнт маси легень. Так, у тварин з гемодинамічним набряком легеневий коефіцієнт збільшився в 3,3 раза відносно такого у тварин інтактного контролю, де він дорівнював 0,68 %. При гострогіпоксичному набряку цей показник теж збільшився, але меншою мірою - у 2,4 раза.

Оскільки легеневий коефіцієнт може зростати не тільки за рахунок надлишку води в легенях, а ще й в результаті підвищеного кровонаповнення, то для повнішої характеристики набряку визначали сухий залишок легень, який більшою мірою відображає ступінь їх надлишкової гідратації. Встановлено, що при гемодинамічному набряку сухий залишок легень був у 1,5 раза меншим, ніж у інтактних тварин, а при гострогіпоксичному - в 1,3 раза. Одержані результати є вірогідною ознакою накопичення рідини в легенях.

Встановлена пряма залежність виразності набряку легень від ступеня зменшення вмісту вільних сульфгідрильних груп у їх тканині. Це відповідає загальним уявленням про те, що зменшення вмісту сульфгідрильних груп призводить до пошкодження біологічних мембран і порушення їх функціонального стану (Владимиров Ю.А., 2000; Меньщикова Е.Б., 2006). Тому для встановлення ролі сульфгідрильних груп у патогенезі набряку легень було проведено дослідження впливу зофеноприлу - інгібітору АПФ, який містить у своєму складі сульфгідрильні групи, на розвиток гострогіпоксичного і гемодинамічного набряку легень і порівняння його дії з дією енапу, у складі якого ці групи відсутні. Встановлено, що у тварин, яким профілактично був уведений зофеноприл, виразність набряку легень була меншою, ніж у контрольних тварин. Про це свідчив показник легеневого коефіцієнта, який був нижчим, ніж у контрольних тварин, на 24 % при гострогіпоксичному набряку легень і на 36 % - при гемодинамічному. Крім того, при застосуванні зофеноприлу спостерігали тенденцію до нормалізації сухого залишку легень: при гемодинамічному набряку він збільшився на 28 %, а при гострогіпоксичному - на 14 %. Таким чином, профілактичне введення зофеноприлу тваринам з різними видами експериментального набряку легень приводить до зменшення явищ гіпергідратації в легенях. Найбільш виражений протинабряковий ефект був відмічений при гемодинамічному набряку легень.

Введення енапу також зменшувало явища гіпергідратації в легенях, про що свідчило зменшення легеневого коефіцієнта і збільшення сухого залишку, але меншою мірою, ніж введення зофеноприлу. При цьому вірогідної зміни вмісту сульфгідрильних груп у легеневій тканині не відбувалося. Таку відміну можна пояснити наявністю у складі зофеноприлу сульфгідрильних груп, які не тільки зменшують клітинну загибель, але й зменшують ступінь набухання мембран (Преображенский Д.В., Сидоренко Б.А., Скавронская Т.В., 2006).

При вивченні гемодинамічних порушень протягом 6 год після відтворення гострогіпоксичного набряку легень встановлені порушення діяльності серцево-судинної системи у дослідних тварин. ЧСС залишалася підвищеною протягом усього експерименту, перевищуючи вихідний рівень на 10-15 %. ХОК збільшувався і лише через 5 год від початку моделювання набряку легень починав знижуватися. Зі збільшенням ХОК незначно збільшився АТ у великому колі кровообігу. Діастолічний АТ досяг свого піку через 6 год, тоді як систолічний - через 2 год, а потім почав знижуватись. Через 6 год він знизився до значення, меншого, ніж в контролі. Паралельно з цим збільшувався тиск у легеневій артерії внаслідок її звуження. Але така міра запобігання великому притоку крові в мале коло кровообігу не здатна зменшити центральний об'єм крові. Встановлено поступове зростання цього показника, особливо наприкінці експерименту, коли він перевищував вихідні дані більш ніж у 2 рази. Загальний легеневий опір зріс наприкінці експерименту, перевищуючи вихідні дані більше ніж в 3 рази. Тиск у правому серці під час експерименту залишався підвищеним, незважаючи на поступове збільшення тиску у легеневій артерії. Зі збільшенням притоку крові відбувалося розширення периферичних судин і зниження загального периферичного опору.

Таким чином, при розвитку гострогіпоксичного набряку легень основні гемодинамічні зрушення відбуваються в малому колі кровообігу. Спочатку визначається компенсаторне збільшення притоку крові в легені, прискорення кровотоку, а потім поступове його уповільнення, яке, очевидно, відбувається внаслідок звуження легеневих вен.

Результати дослідження мікроциркуляції в легенях показали, що через 10 хв після початку відтворення гемодинамічного набряку легень у щурів відбувається зменшення діаметра артеріол легень на 36 %: вихідні показники діаметра легеневих артеріол у інтактних тварин становили (21,6±0,2) мкм. Цей факт можна пояснити інтенсивною вазоконстрикторною дією адреналіну. Крім того, за даними літератури, в умовах експериментальної артеріальної гіпертензії у щурів чутливість артеріол до адреналіну підвищується (Gien J., Seedorf J.G., Balasubramaniam V., 2007). Через 20 хв показники в цій групі не визначали у зв'язку з тим, що загибель тварин відбувалася раніше (на 15-16 хв).

При профілактичному введенні енапу і подальшому введенні адреналіну гідрохлориду діаметр артеріол зменшувався через 10 хв після початку моделювання набряку легень на 28 %, а через 20 хв. - на 22 % відносно вихідного показника (21,9±0,3) мкм, який було прийнято за 100 %.

Одержані дані вказують на те, що при введенні енапу зменшується вазоконстрикція артеріол легень на 10-й і 20-й хвилинах експерименту при гемодинамічному набряку легень на 8 і 14 % відповідно.

Встановлено, що у щурів з набряком легень діаметр венул зменшувався на 28 % у порівнянні з вихідним показником (23,2±0,3) мкм. Одержані дані свідчать про те, що при набряку легень зменшення просвіту венул виражено меншою мірою, ніж артеріол. Профілактичне введення енапу приводило до зменшення діаметра венул через 10 хв після розвитку набряку легень на 19 %, а через 20 хв - на 17 %.

Діаметр легеневих капілярів збільшувався на 32 % через 10 хв у контрольних щурів і на 25 % - у тварин, яким був уведений енап. У щурів обох груп відбувалося зменшення довжини функціонуючих капілярів, але ступінь зменшення був різним. Так, до 10-ї хвилини після початку моделювання набряку легень довжина функціонуючих капілярів у тварин з гемодинамічним набряком легень зменшилась на 78 % при вихідному значенні (242,6±23,1) мкм, в той час як у тварин, яким вводили енап, - на 57 %, а через 20 хв - на 58 %. Одержані результати свідчать про те, що енап хоча і не попереджує набряк легень, але уповільнює розвиток стазу в капілярах.

Одночасно з вимірюванням діаметра судин мікроциркуляторного русла і довжини функціонуючих капілярів проводили візуальне спостереження за кровотоком. Було відмічено, що у тварин з набряком легень напрямок кровотоку в артеріолах змінювався з розвитком набряку легень. Мало місце уповільнення кровотоку, спостерігали маятникоподібний рух крові і стаз. Через 20 хв функціонували одиничні артеріоли. Напрямок кровотоку у венулах протягом усього спостереження не змінювався. Профілактичне введення енапу при гемодинамічному набряку легень попереджало зміну напрямків кровотоку в легеневих артеріолах і уповільнювало процес зменшення довжини функціонуючих капілярів.

Встановлено, що розвиток гемодинамічного набряку легень у щурів супроводжується підвищенням рівня не тільки адреналіну, а і норадреналіну, гістаміну і серотоніну в тканинах надниркових залоз, серця і легень. Але за кількісними показниками ступінь підвищення визначених біологічно активних речовин у названих тканинах був різним. Так, вміст адреналіну в надниркових залозах збільшувався у 1,5 раза, в серці у 2,6 раза, в легенях у 1,9 раза (р<0,05).

За даними літератури, в нормі адреналін проходить мале коло кровообігу без зміни своєї активності (Коноплева Л.Ф., 2002; Осипова О.А., 2007). Одержані дані експерименту свідчили про те, що гемодинамічний набряк легень став причиною збільшення вмісту адреналіну у серці і легенях, а також прискорення його утворення у надниркових залозах. Аналогічні зміни були характерні і для норадреналіну. Його вміст в надниркових залозах, серці і легенях вірогідно збільшувався - у 1,5-2,0 рази у порівнянні з показником інтактних тварин.

За даними літератури, у легеневому судинному руслі інактивується до 30-40 % норадреналіну (Пшенникова М.Г., 2002). Цей вазоактивний біоамін

дезамінується ферментом МАО або метилюється катехол-О-метилтрансферазою (Камышников В.С., 2005). Як показали результати експерименту, активність МАО у тварин з набряком легень була нижчою, ніж у інтактних тварин, на 33 %. Це вказує на те, що збільшення вмісту норадреналіну у тканинах легень і серця пов'язане, по-перше, з порушенням інактивації норадреналіну за участю МАО, а по-друге, зі збільшенням його утворення у надниркових залозах (майже у 2 рази).

У дослідженнях встановлено, що розвиток гемодинамічного набряку легень супроводжується зниженням рівня ацетилхоліну в крові у 2,7 раза при збільшенні активності ацетилхолінестерази у 3 рази, що можна розглядати як показник пригнічення парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи.

Встановлено, що під час розвитку експериментального гемодинамічного набряку легень вміст гістаміну в тканинах легень і серця тварин збільшувався у 1,6 і 1,3 раза відповідно, що може бути пов'язаним з дегрануляцією тучних клітин в умовах гіпоксії. Аналіз результатів проведеного експерименту показав, що в умовах гемодинамічного набряку легень значно збільшилася концентрація серотоніну у серці і легенях дослідних тварин - на 37 і 64 % відповідно (р<0,05).

Дослідження бар'єрної функції легень по відношенню до серотоніну показали, що в інтактних щурів серотоніну адипінат в дозі 10 мкг/кг через 10 с після внутрішньоартеріального введення викликав зміни гемодинаміки, які виражалися в гіпотонії і брадикардії. Систолічний тиск знизився на 12 %. ЧСС зменшилася на 14 %. Однак протягом наступної хвилини відбувалося збільшення систолічного і діастолічного АТ, а також нормалізація ЧСС. Максимальні показники АТ зафіксовані на 60-й секунді після введення серотоніну адипінату: систолічний АТ становив (142±4) мм рт. ст., а діастолічний - (75±4) мм рт. ст. (р<0,05). При внутрішньовенному введенні тієї ж дози серотоніну адипінату були відмічені аналогічні зміни гемодинаміки. Разом з тим вони виявлялися пізніше і носили менш виражений характер. через 10 с після внутрішньовенного введення серотоніну адипінату систолічний і діастолічний АТ був нижчим, ніж після внутрішньоартеріального введення, на 7 і 5 мм рт. ст. відповідно. Нормалізація АТ відбувалася через 2 хв. Статистично вірогідних змін показника ЧСС не виявлено. Це можна пояснити інактивацією частини серотоніну в легенях при проходженні через судини малого кола кровообігу. Аналогічні дослідження були проведені після моделювання гострогіпоксичного набряку легень у щурів. Встановлено, що тяжка гіпоксія впливає на захисну функцію легень у експериментальних тварин, що проявляється у наближенні ефекту внутрішньовенного введення серотоніну адипінату до ефекту внутрішньоартеріального введення. Показники АТ і ЧСС після внутрішньоартеріального і внутрішньовенного введення серотоніну адипінату статистично вірогідно не розрізнялися. Крім того, нормалізація АТ відбувалася пізніше - через 4 хв. Тобто при гострогіпоксичному набряку порушується інактивація надлишку серотоніну у легенях.

За даними літератури, екзогенний серотонін активно забирається легенями з циркулюючої крові. Інактивація серотоніну проходить у два етапи: спочатку має місце активне поглинання і депонування серотоніну клітинами легеневої тканини, а потім - його перетворення на різні метаболіти. Встановлені два шляхи його обміну. Кінцевим продуктом одного з них - окислювального дезамінування, яке каталізується ферментом МАО, - є 5-гідроксиіндолоцтова кислота. Кінцевим продуктом іншого шляху є мелатонін (Гончарова В.А., 1983). Для встановлення механізму порушення захисної функції легень при гострогіпоксичному набряку легень визначали такі показники, як концентрація серотоніну (5-ГТ) і активність МАО в тканині легень експериментальних тварин.

Аналіз результатів проведеного експерименту показав, що після внутрішньоартеріального і внутрішньовенного введення здоровим щурам серотоніну адипінату концентрація 5-ГТ у тканині легень збільшилася в 1,6 і 1,4 раза відповідно у порівнянні з показником тварин інтактного контролю, в якому цей показник дорівнював 1,82 нмоль/г.

У тварин з гострогіпоксичним набряком легень після внутрішньоартеріального і внутрішньовенного уведення серотоніну адипінату концентрація 5-ГТ у тканині легень збільшилася відносно такої у інтактному контролі у 2,0 і 1,9 раза відповідно.

Таким чином, набряк легень сприяє накопиченню серотоніну в тканині легень. Для з'ясування механізмів збільшення депонування була визначена активність МАО. Встановлено, що після внутрішньоартеріального і внутрішньовенного уведення серотоніну адипінату здоровим щурам активність МАО в легенях збільшилася на 19 і 24 % відповідно. Це можна розглядати як захисний механізм, спрямований на посилення катаболізму 5-ГТ. У тварин з набряком легень активність МАО зменшувалася відносно такої у інтактних тварин у 2,4 і 2,0 рази відповідно. Порівняно зі здоровими тваринами, яким внутрішньоартеріально і внутрішньовенно вводили серотоніну адипінат, цей показник був меншим у 2,9 і 2,6 раза (р<0,05).

Таким чином, значне зменшення активності МАО в умовах експериментального набряку легень є одним із механізмів зниження окислювального дезамінування 5-ГТ у легенях, що призводить до послаблення захисної функції легень.

Вивчення агрегатного стану крові показало, що при експериментальному гострогіпоксичному набряку легень спостерігається активація системи згортання. Вона полягала у зменшенні часу згортання на 15 %, часу рекальцифікації - на 18 %, тромбінового часу - на 20 %, збільшенні активності вільного гепарину на 17 %, підвищенні протромбінового індексу на 21 % та концентрації фібриногену - на 17 %.

Для з'ясування механiзмiв порушень у системі згортання кровi і пов'язаних з ними гемодинамічних змін нами був дослiджений структурно-функцiональний стан еритроцитiв, оскiльки вiн вiдiграє важливу роль у змiнах коагуляцiйних i реологiчних властивостей кровi (Коломоєць М.Ю., Шаплавський М.В., Мардар Г.І., Чурсіна Т.Я., 1998). У щурів з набряком легень були виявлені порушення структурно-функціональних показників еритроцитів (табл. 2).

Таблиця 2

Показники структурно-функціонального стану еритроцитів щурів

при експериментальному гострогіпоксичному набряку легень, (Х±Sx) у. о.

Показник

Групи тварин

інтактні

з набряком легень

Індекс деформації еритроцитів

2,0±0,2

1,2±0,4*

Коефіцієнт агрегації еритроцитів

0,8±0,2

1,8±0,3*

Відносна в'зкість еритроцитарної суспензії

1,7±0,2

2,9±0,3*

Примітки:

1. * р<0,05; достовірно при порівнянні з показником інтактного контролю.

2. n=10.

Встановлено, що індекс деформації еритроцитів був знижений в 1,8 раза, а показник в'язкості еритроцитарної суспензії підвищений в 1,7 раза (р<0,05). Зменшення деформування еритроцитів зумовлено тим, що еритроцити ставали більш ригідними і могли викликати оклюзію капілярного русла, підвищуючи, таким чином, в'язкість крові, що призводило до змін в системі мікроциркуляції в цілому. Крім того, у тварин з гострогiпоксичним набряком легень було встановлено підвищення коефіцієнта агрегації еритроцитів у 2,2 раза у порівнянні з інтактним контролем. Таким чином, підвищення агрегаційної здатності еритроцитів приводило до збільшення в'язкості крові, мікроциркуляторного блоку і гіпоксії тканин.

Важливе місце у пошкодженні клітинних мембран посідає активація процесів вільнорадикального окиснення. Особливе значення даний процес має для еритроцита - клітини, багатої на кисень і залізо. Аналіз одержаних результатів експерименту показав, що у тварин з експериментальним набряком легень спостерігалось підвищення вмісту в еритроцитах МДА в 1,5 раза, ДК в 2,4 раза, гідроперекисів ліпідів - в 3,8 раза у порівнянні з показниками контрольної групи (табл. 3).

Таблиця 3

Показники ПОЛ і АОС еритроцитів щурів з експериментальним

набряком легень (Х±Sx)

Показник

Групи тварин

інтактні

з набряком легень

МДА, мкмоль/мл еритроцитів

54,5±2,3

81,6±4,7*

ДК, нмоль/мл еритроцитів

1,1±0,1

2,6±0,1*

Гідроперекиси ліпідів, х10-5 ммоль/мг ліпідів

0,21±0,06

0,80±0,1*

GSH, нг/мг Нb

4,2±0,3

2,3±0,4*

Г-6-ФДГ, мкМ НАДФ·Н/хв·г Нb

6,5±0,4

4,1±0,6*

ЗАА, %

45,4±2,8

30,1±3,2*

Примітки:

1. * р<0,05; достовірно при порівнянні з показником інтактного контролю.

2. n=10.

Із даних таблиці видно, що пероксидантна резистентність еритроцитів щурів з набряком легень знижена в 1,8 раза відносно такої у здорових тварин. Оскільки система глутатіону є однією з найважливіших систем організму, що чинить антиоксидантну, детоксикуючу, коферментну, радіопротекторну дію і захищає гемоглобін і ряд ферментів від окислювальної руйнації (Меньщикова Е.Б., Ланкин В.З., Зенков Н.К., 2006), наступним етапом нашого дослідження стало визначення концентрації GSH в еритроцитах.

Виявлено, що у тварин з експериментальним набряком легень вміст GSH був знижений в 1,8 раза. Це пов'язано зі зменшенням в 1,6 раза активності одного з ключових ферментів пентозо-фосфатного шунта - Г-6-ФДГ, який поставляє відновлені еквіваленти НАДФ·Н для регенерації GSH (Владимиров Ю.А., 2000). ЗАА зменшувалась майже у 1,5 раза. Таким чином, при експериментальному набряку легень відбувається зниження активності глутатіонзалежної АОС еритроцитів. Виявлений прямий зв'язок між показниками ПОЛ і функціональним станом еритроцитів при експериментальному набряку легень. Встановлено, що чим активніші процеси ПОЛ в еритроцитах, тим вища здатність еритроцитів до агрегації і нижча - до деформування.

Результати дослідження ПОЛ і стану АОС показали, що у тварин з гемодинамічним набряком легень також відмічалася активація ПОЛ. Вже через 15 хв після відтворення набряку встановлено підвищення вмісту ДК в крові у 2,3 раза у порівнянні з вмістом у інтактних тварин. Після введення тваринам енапу цей показник знижувався в 1,4 раза (рис. 4). Рівень МДА в сироватці крові був у 1,8 раза вищий, ніж у інтактних тварин, а після застосування енапу - в 1,4 раза. Ці факти свідчать про те, що енап зменшує активацію процесів ПОЛ в сироватці крові тварин з експериментальним гемодинамічним набряком легень, знижуючи вміст проміжних продуктів ПОЛ вже в ранній термін патологічного процесу. Таку дію енапу можна пояснити зниженням виразності гіпоксії в органах і тканинах експериментальних тварин, яке відбувається при його застосуванні. Внаслідок цього зменшується утворення активних форм кисню і проміжних продуктів ПОЛ, що проявляється в зниженні їхнього рівня в сироватці крові.

Рис. 4. Вплив енапу на вміст ДК (а), МДА (б) та церулоплазміну (в) у сироватці крові щурів при гемодинамічному набряку легень

Вірогідного збільшення ступеня ПОЛ сироватки крові не виявлено в жодній з експериментальних груп, що, ймовірно, пов'язано з коротким інтервалом часу з моменту початку моделювання набряку легень (15 хв). Це відповідає даним літератури про те, що зміна цього показника найчастіше відмічається пізніше після ушкодження клітин (Меньщикова Е.Б., Ланкин В.З., Зенков Н.К., 2006). Результати досліджень показали, що у тварин з гемодинамічним набряком легень знижувалась концентрація б-токоферолу в крові в 1,5 раза, що можна розглядати як наслідок посиленого витрачання його на нейтралізацію продуктів ПОЛ. Після введення енапу концентрація б-токоферолу підвищувалася в 1,2 раза відносно показника у інтактному контролі. При вивченні активності церулоплазміну в сироватці крові у тварин з набряком легень виявлено зниження її в 1,7 раза, а в разі введення енапу - в 1,2 раза (рис. 4), що також свідчить про те, що енап зменшує прояви гіпоксичного пошкодження і позитивно впливає на стан АОС.

Аналіз одержаних результатів дослідження показав, що при експериментальному гемодинамічному набряку легень відбуваються зміни кислотно-лужного стану крові і лімфи.

Встановлено, що під час розвитку гемодинамічного набряку легень у експериментальних кролів у крові визначались явища ацидозу: показник рН зменшувався з 7,38 до 7,01. Аналогічні зміни рН спостерігали і в лімфі. Парціальний тиск СО2 у артеріальній крові збільшувався в групі тварин з гемодинамічним набряком легень у 2,2 раза, а на тлі уведення енапу - в 1,6 раза відносно показника у інтактному контролі. Парціальний тиск СО2 у лімфі теж збільшувався, але меншою мірою (в 1,1 раза). Одночасно спостерігали рівномірне падіння парціального тиску кисню в артеріальному руслі і в лімфі. Найбільше зниження цього показника було встановлено у тварин з набряком легень без уведення енапу - в 1,7 раза у порівнянні з інтактним контролем. У кролів з гемодинамічним набряком легень на тлі введення енапу зміни показників кислотно-лужного стану крові і лімфи носили менш виражений характер.

На підставі натрійуретичного, гіпотензивного, вазодилататорного, альдостерон-ренінінгібуючого ефектів ПНУФ виникла гіпотеза, відповідно до якої дефіцит ПНУФ може викликати гіпертензію в малому колі кровообігу (Коноплева Л.Ф., 2001).

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены