Методика планування та організації статистичного, епідеміологічного, маркетингового дослідження стану здоров'я населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Державний заклад «Дніпропетровська медична академія

Міністерства охорони здоров'я України»

Кафедра соціальної медицини, організації та управління охороною здоров'я

ПОСІБНИК

З СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Спеціальності «лікувальна справа» і «педіатрія»

Дніпропетровськ 2015

УДК [614.2:338.46:616](075.8)

Підготували:

зав. кафедрою соціальної медицини, організації та управління охороною здоров'я

д. мед. н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України В.М. Лехан, к. мед. н., доцент М.І. Заярський; к. мед. н., доцент В.В. Волчек

Посібник складено з метою підготовки студентів VI курсів ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» за спеціальностями "лікувальна справа" і "педіатрія" до підсумкового модульного контролю з дисципліни «Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я» та до державної атестації студентів-випускників з "соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я".

Посібник є переробленим і доповненим продовженням серії раніш виданих на кафедрі соціальної медицини, організації та управління охороною здоров'я навчально-методичних матеріалів для засвоєння алгоритмів вирішення завдань з дисциплін: «», «Соціальна медицина, організація охорони здоров'я, у т.ч. біостатистика».

При підготовці навчально-методичного посібника використана чинна нормативно-правова база, у тому числі:

- освітньо-кваліфікаційні характеристики і освітньо-професійні програми підготовки фахівців з напряму підготовки 1101 “Медицина” (2003 р.)

- навчальний план підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» кваліфікації «Лікар» (2015р.)

- типова програма навчальної дисциплiни «Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я» (2014 р.)

- Громадське здоров'я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів / В.Ф.Москаленко, О.П.Гульчій, Т.С.Грузєва, В.М.Лехан (та ін.). - Вінниця: Нова Книга, 2013. - 560 с.

- Біостатистика / за заг. ред. В.Ф. Москаленка. - К.: Книга плюс, 2009. - 184 с.

- Економіка охорони здоров'я: підручник / В.Ф. Москаленко, О.П. Гульчій, В.В. Таран та ін.; під ред. В.Ф. Москаленка. - Вінниця: Нова Книга, 2010. - 288 с.

- Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під заг. ред. Ю.В.Вороненка, В.Ф.Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - 677 с.

- Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В. Вороненка. - К.: Здоров'я, 2002. - 359 с.

- Руководство к практическим занятиям по социальной гигиене и организации здравоохранения / Под ред. Ю.П. Лисицина, Н.Я. Копыта. - 2-е изд. - М.: Медицина, 1984.-399 с.

- Епідеміологічні методи вивчення неінфекційних захворювань: Навчальний посібник / В.М.Лехан, Ю.В.Вороненко, О.П.Максименко, О.Л.Зюков, І.О.Губар. - Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2004. - 280 с.

- Організація роботи лікаря загальної практики (сімейного лікаря) / Під ред. В.М.Лехан.- 2-е вид., доп. і перероб.- Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2002. - 367 с.

- Матеріали сайту Європейської обсерваторії з систем і політиці охорони здоров'я -

Посібник у поєднанні з «Протоколами з соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я», структурою дисципліни, календарно-тематичним планом і методичними матеріалами дає можливість самоконтролю і мотивують студента до навчання.

Посібник складено для самостійної аудиторної та позааудиторної роботи студентів VI курсів вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації України за спеціальностями "лікувальна справа", "педіатрія.

Затверджено на засіданні Центральної методичної комісії

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України”

____._______.2015 р., протокол № ______

Посібник з соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я : посібник / Укладачі: В.М. Лехан, М.І. Заярський, В.В. Волчек. - Дніпропетровськ, 2015. - 83 с.

Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я як навчальна дисципліна ґрунтується на вивченні студентами навчальних дисциплін: історія медицини, соціології та медичної соціології, загальної гігієни та профільних гігієнічних дисциплін, інформатики, етики, основ економічних теорій; є продовженням вивчення студентами на кафедрі «Соціальної медицини, організації охорони здоров'я, у т.ч. біостатистики» (IV-V курси); інтегрується з цією дисципліною та в подальшому з клінічними та гігієнічними дисциплінами.

Завдання дисципліни:

1. Вивчити правові, організаційні та економічні засади галузі охорони здоров'я.

2. Закласти основи вивчення організації лікувально-діагностичного процесу, оцінки його обсягу та якості при вивченні клінічних дисциплін.

3. Сприяти формуванню профілактичного напрямку діяльності майбутніх лікарів з урахуванням можливого впливу на стан здоров'я населення чинників різного походження при розробці комплексних медико-соціальних заходів.

4. Закласти основи для організації та проведення економічного і фінансового аналізу діяльності медичних та фармацевтичних підприємств.

5. Сприяти формуванню економічного мислення у студентів-випускників.

6. Забезпечити розробку управлінських рішень щодо задоволення потреб населення в медичній допомозі із застосуванням маркетингу.

Мета дисципліни: оволодіти блоками змістових модулів професійної та практичної підготовки лікаря.

Блоки змістових модулів професійної та практичної підготовки

1. Застосовувати методи визначення та оцінки стану здоров'я населення у взаємозв'язку з чинниками, що на нього впливають

2. Застосовувати методи статистичного аналізу медико-біологічних даних

3. Розробляти заходи щодо організації діяльності лікаря та закладів охорони здоров'я, використовувати методи аналізу якості надання медичної допомоги

4. Трактувати основні принципи управління в охороні здоров'я, використовувати технологію розробки управлінських рішень щодо покращання стану здоров'я населення та якості медичної допомоги

5. Трактувати сучасні принципи організації охорони здоров'я

6. Аналізувати обсяг і якість первинної, вторинної та третинної медичної допомоги різним контингентам населення

7. Демонструвати вміння ведення облікової та звітної документації

8. Демонструвати володіння методикою застосування стандартів медичних технологій у практичній діяльності

9. Проводити комплексну оцінку стану здоров'я на основі інтегральних показників

10. Демонструвати володіння методиками визначення медичної, соціальної та економічної ефективності надання медичної допомоги

11. Трактувати економічні принципи формування соціального захисту

12. Застосовувати методи економічного аналізу діяльності закладів охорони здоров'я

13. Трактувати сучасні принципи економіки охорони здоров'я, демонструвати володіння методикою ціноутворення в сфері медичних послуг

На підставі кінцевих цілей дисципліни до кожного модулю та змістових модулів сформульовані конкретні цілі, що забезпечують досягнення мети вивчення навчальної дисципліни.

Кінцеві цілі дисципліни:

· інтерпретувати основні методи визначення та оцінки стану здоров'я населення у взаємозв'язку з чинниками, що на нього впливають;

· розробляти заходи щодо організації діяльності лікаря та закладів охорони здоров'я;

· вміти визначати та аналізувати вплив основних чинників, що обумовлюють стан громадського здоров'я;

· розробляти управлінські рішення, спрямовані на удосконалення діяльності основних закладів охорони здоров'я;

· інтерпретувати теоретичні основи, сучасні принципи та правові засади економічної діяльності охорони здоров'я;

· визначати та аналізувати основні показники господарської діяльності закладів охорони здоров'я;

· оцінювати організацію та проведення економічного та фінансового аналізу діяльності закладів охорони здоров'я;

· визначати цінову політику у сфері послуг охорони здоров'я;

· розробляти методику проведення маркетингового дослідження ринку охорони здоров'я;

· розробляти управлінські рішення щодо задоволення потреб населення ·у медичному забезпеченні, застосовуючи маркетинг.

1. МЕТОДИКА ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ СТАТИСТИЧНОГО, ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО, МАРКЕТИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Завдання 1. Складання плану та програми дослідження

Мета завдання: оволодіти методикою складання розгорнутого плану та програми дослідження стану здоров'я населення та діяльності закладів охорони здоров'я відповідно до заданої теми.

Порядок виконання завдання:

1. Внести відповіді на всі елементи схеми виконання першого етапу дослідження.

Умова завдання:

№ варіанта	Завдання
1	Вивчити захворюваність студентів на хвороби органів травлення.
2	Вивчити поширеність хвороб органів дихання серед дітей в районі А.
3	Вивчити поширеність СНІДу серед населення у районі С.
4	Вивчити поширеність онкологічних захворювань серед мешканців міста К.
5	Вивчити рівень та структуру серцево-судинних захворювань людей, що мешкають в місті Д.
6	Вивчити захворюваність на гіпертонічну хворобу робітників текстильної фабрики.
7	Вивчити поширеність онкологічних хвороб літніх людей міста Дніпропетровська.
8	Вивчити причини смертності дітей першого року життя (смертності немовлят) у місті О.
9	Вивчити склад хворих, госпіталізованих до туберкульозного диспансеру в місті Д.
10	Вивчити поширеність виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки серед водіїв автотранспортного підприємства.
11	Вивчити поширеність інфаркту міокарда серед мешканців міста Н.
12	Вивчити летальність та частоту ускладнень у хворих на опікову хворобу, госпіталізованих до комбустіологічного відділення обласної лікарні.
13	Вивчити поширеність природжених вад розвитку новонароджених в області М.
14	Вивчити смертність населення району В. у працездатному віці.
15	Вивчити поширеність екстрагенітальних захворювань серед вагітних у місті С.

Типовий приклад виконання першого етапу дослідження.

Умова завдання: Вивчити результат виразкової хвороби шлунку (ВХШ) в залежності від місця отримання медичної допомоги.

Робоча гіпотеза: Частота ускладнень серед хворих на ВХШ, що отримують медичну допомогу у лікаря загальної практики нижче, ніж серед пацієнтів, що отримують медичну допомогу у інших фахівців та в інших лікувально-профілактичних закладах.

Назва теми дослідження: Обґрунтування адекватного місця лікування хворих на ВХШ.

1. План дослідження:

1.1. Мета дослідження: Вивчити результат захворювання у пацієнтів, які лікувалися у лікаря загальної практики та інших фахівців з приводу ВХШ для розробки організаційних заходів щодо вибору адекватного місця лікування та поліпшення його результатів.

1.2. Завдання дослідження:

1. Провести аналіз рівня захворюваності на ВХШ в залежності від місця лікування.

2. Провести аналіз результатів лікування хворих на ВХШ в залежності від терміну лікування, локалізації язви, віку, статі пацієнтів.

3. Вивчити залежність результату захворювання від місця отримання медичної допомоги.

4. Розробити організаційні заходи щодо вибору адекватного місця лікування та поліпшення його результатів

1.3. Об'єкт спостереження: усі хворі, які лікувалися від ВХШ у районі Н.

1.4. Одиниця спостереження: хворий, який лікувався від ВХШ у районі Н. за останні 3 роки.

1.5. Обсяг спостереження розраховується за формулою: n=(t2 х p x q) / Д2,

де n - необхідна кількість спостережень,

t - критерій вірогідності (у нашому випадку достатньо 95,0%, р<0,005, тому t=1,96);

р - показник захворюваності на ВХШ (з літературних даних рівень захворюваності на ВХШ району Н. складає р=735%о);

q=1000%о - 735%о=265%о;

Д - довірчий інтервал (максимально допустима помилка, яка задається дослідником, зазвичай вона не перевищує 5% або 50%о). Оскільки значення p та q представлені в промілях, то і Д повинна бути в промілях.

Підставивши значення в формулу отримаємо: n=(1,962 х 735 x 265) / 502 = 300,0

1.6. Спосіб спостереження: викопіювання даних, тому що програма дослідження не виходить за межі існуючих офіційних звітно-облікових документів

1.7. Вид спостереження за часом: періодичне, тому що заповнення облікових форм, з яких ми будемо проводити викопіювання, проводився протягом 3 років регулярно (але не постійно). Викопіювання даних буде проведено ретроспективно, за вже закінченими випадками лікування хворих на ВХШ.

1.8. Вид спостереження за обсягом: несуцільне, вибіркове дослідження, тому що характеристику всієї сукупності фактів (в нашому випадку - захворювання на ВХШ району Н.) дається за деякою її частиною (300 хворих на ВХШ в районі Н. за останні 3 роки).

1.9. Метод відбору досліджуваних груп: випадковий відбір. Вибіркова сукупність буде формуватись методом механічного відбору за списками усіх хворих на ВХШ району Н. за останні 3 роки згідно з визначеною чисельністю сукупності за принципом - кожний п'ятий, десятий чи ін.

1.10. Організаційні заходи: подати клопотання до міського відділу охорони здоров'я для дозволу на проведення дослідження. Виконавці: Для проведення роботи достатньо 2 особи для збору даних на 1 для комп'ютерної обробки інформації.

2. Програма спостереження:

2.1. Облікові ознаки

Таблиця 1 Розподіл ознак дослідження за характером та впливом на досліджуване явище

№ з/п	Назва облікової ознаки	За характером	За впливом на досліджуване явище
		атрибутивна	кіль-кісна	фак-торна	резуль-тативна
		описова	якісна
1	результат лікування	+				+
2	термін лікування			+		+
3	місце лікування		+		+
4	ступінь важкості	+			+
5	локалізація виразки		+		+
6	методи лікування		+			+
7	медичні препарати		+			+
8	вік			+	+
9	стать		+		+

2.2. Статистичний обліковий документ: Індивідуальна карта амбулаторного хворого (ф. 025/о)

3. Програма зведення і групування:

3.1. Вид групування.

Типологічне групування використовується для ознак: результат лікування, стать, місце лікування, локалізація виразки, ступінь важкості, методи лікування, медичні препарати.

Варіаційне групування для ознак: термін лікування, вік.

3.2. Групувальні ознаки:

- стать (чоловіча, жіноча);

- вік (до 15 років, 15-49 років, 50 років і старші);

- локалізація виразки (пілоричний відділ, тіло шлунку, інша локалізація);

- результат лікування (видужання, ремісія, ускладнення, смерть);

- термін лікування (до 10 днів, 11-20 днів, більше 20 днів);

- місце лікування (у лікаря загальної практики, у терапевта, у вузького фахівця та інше);

- методи лікування (терапевтичний, хірургічний);

- ступінь важкості (легкий, середній, важкий).

3.3. Комбінації ознак:

1. Місце лікування - термін лікування

2. Вік - стать - місце лікування

3. Локалізація - термін лікування - результат лікування - місце лікування

4. Місце лікування - результат лікування - термін лікування - локалізація виразки - ступінь важкості

3.4. Скласти по 1 макету простої, групової та комбінаційної таблиць:

Проста таблиця

Таблиця 2 Розподіл хворих на виразкову хворобу шлунку, що мешкають у районі Н. за місцем отримання медичної допомоги за 2011-2013 роки (в абсолютних числах)

Місце отримання медичної допомоги	Число хворих
Лікар загальної практики
Терапевти (або педіатр)
Вузький фахівець
Інше місце
Всього

Групова таблиця

Місце отримання медичної допомоги	Стать	Вік	Разом
	чоловіки	жінки	до 15 років	15-49 років	50 років і старші
Терапевт (або педіатр)
Вузький фахівець
Лікар загальної практики
Інше місце
Всього

Комбінаційна таблиця

Таблиця 4 Розподіл хворих на виразкову хворобу шлунку, що мешкають у районі Н. за локалізацією виразки, місцем отримання медичної допомоги, статтю за 2011-2013 роки (в абсолютних числах)

Локалізація виразки	Місце отримання медичної допомоги	Разом
	терапевт / педіатр	вузький фахівець	лікар загальної практики	інше місце
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Тіло шлунку
Пілоричний відділ
Інша локалізація
Всього

4. Програма обробки та аналізу:

4.1. Вид загального похідного показника: Інтенсивний показник - показник захворюваності на виразкову хворобу шлунку на 1000 населення. Формула розрахунку:

Загальна захворюваність на ВХШ = (кількість усіх захворювань на ВХШ, зареєстрованих за первинними звертаннями в районі Н. в даному календарному році (виявлених, як у поточному, так і у минулі роки) х 1000) / кількість населення району Н.

4.2. Помилки репрезентативності (вказати назви, формули і умовні позначення в них): відносна величина. Середня похибка відносної величини розраховується за формулою:

=,

де Р - відносний показник, q - величина, зворотна до показника, n - число спостережень.

4.3. Визначення достовірності відмінностей узагальнюючих похідних показників (навести 1 приклад, вказати формулу розрахунку): Оцінка вірогідності розбіжностей у термінах лікування у різних спеціалістів (лікаря загальної практики і терапевта). Оскільки термін лікування хворих буде представлений середньою величиною (в днях), то для розрахунку вірогідності розбіжностей будемо використовувати наступну формулу:

де М1 та М2 - середні величини, m1 та m2 - середні похибки репрезентативності середніх величин

4.4. Графічне зображення:

1. Стовбчикова діаграма. Рівень ускладнень серед хворих на ВХШ, що отримують медичну допомогу у лікаря загальної практики та інших фахівців за 2011-2013 роки (на 100 зареєстрованих випадків захворювання на ВХШ).

2. Лінійна діаграма. Динаміка рівня загальної захворюваності на ВХШ в районі Н. за 2011-2013 роки в залежності від статі (%о).

3. Секторна діаграма. Структура хворих на ВХШ за 2011-2013 роки за важкістю стану (%).

4.5. Спеціальні методи статистичних досліджень:

Метод стандартизації: Стандартизація захворюваності на ВХШ у різних фахівців за статтю та віком.

Метод кореляції: кореляційний аналіз між місцем лікування та кількістю ускладнень, між методом лікування та терміном лікування.

2. ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ НА ОСНОВІ КОМПЛЕКСУ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я

Основні джерела інформації:

а) обов'язкові:

1. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під заг. ред. Ю.В.Вороненка, В.Ф.Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. -с. 129-132, 159-162.

2. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В.Вороненка. - К.: Здоров'я, 2002. - с. 151-162.

3. Громадське здоров'я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів / В.Ф.Москаленко, О.П.Гульчій, Т.С.Грузєва, В.М.Лехан (та ін.). Вид.3 - Вінниця: Нова Книга, 2013. - с. 97-99, 396-443.

4. Іпатов А.В. Напрямки реформування первинної медико-санітарної допомоги в Україні / А.В. Іпатов. - Дніпропетровськ: ПОРОГИ, 2000. - с. 104-143.

б) додаткові:

1. Програмні тестові питання з соціальної медицини та охорони здоров'я / Під ред. Ю.В. Вороненко - вид. друге, переробл. та доп. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. - с. 75-77, 195-207.

2. Руководство к практическим занятиям по социальной гигиене и организации здравоохранения / Под ред.. Ю.П.Лисицина, Н.Я.Копыта.- 2 изд.- М. Медицина,1984, - с. 329-359.

3. Закон України від 29.11.2013 №1030/102 Про удосконалення системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я в Україні.

Завдання 1. Оцінка комплексу статистичних показників здоров'я

Мета завдання: оволодіти методикою оцінки комплексу статистичних показників здоров'я населення на прикладі окремих країн світу.

Порядок виконання завдання:

1. Проаналізувати показники здоров`я та їх складові в досліджуваній країні в динаміці, використовуючи розрахунок показників наочності.

2. Порівняти показники здоров`я та їх складові в досліджуваній країні з аналогічними показниками по регіону ВООЗ, групі країн з відповідним рівнем прибутку на душу населення та в світі в цілому.

3. Внести відповіді на всі елементи наведеної в Протоколах схеми рішення завдання.

Умова завдання за варіантами:

№ варіанта	Країна	Регіон
1	Южно-Африканська республіка	Африканський
2	Канада	Американський
3	Об'єднані Штати Америки	Американський
4	Об'єднані Арабські Емірати	Східне середземномор'є
5	Китай	Західна частина Тихого океану
6	Японія	Західна частина Тихого океану
7	Російська Федерація	Європейський
8	Об'єднане королівство	Європейський
9	Франція	Європейський
10	Турція	Європейський
11	Ізраіль	Європейський
12	Австрія	Європейський
13	Польша	Європейський
14	Германія	Європейський
15	Грузія	Європейський

Американський регіон ВООЗ: Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Болівія (Багатонаціональна Держава), Бразилія, Венесуела (Боліваріанська Республіка), Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Канада, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сполучені Штати Америки, Сурінам, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Еквадор, Ямайка.

Регіон ВООЗ для країн Південно-Східної Азії: Бангладеш, Бутан, Індія, Індонезія, Корейська Народно-Демократична Республіка, Мальдівські Острови, М'янма, Непал, Таїланд, Тимор-Лешті, Шрі-Ланка.

Європейський регіон ВООЗ: Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина *, Колишня Югославська Республіка Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії, Таджикистан, Туркменістан, Туреччина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція, Естонія.

Регіон ВООЗ для країн Східного Середземномор'я: Афганістан, Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Іорданія, Ірак, Іран (Ісламська Республіка), Ємен, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Марокко, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сомалі, Судан, Туніс, Південний Судан.

Регіон ВООЗ для країн західної частини Тихого океану: Австралія, Бруней-Даруссалам, Вануату, В'єтнам, Камбоджа, Кірібаті, Китай, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Малайзія, Маршаллові Острови, Мікронезія (Федеративні Штати), Монголія, Науру, Ніуе, Нова Зеландія, Острови Кука, Палау, Папуа-Нова Гвінея, Республіка Корея, Самоа, Сінгапур, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу *, Фіджі, Філіппіни, Японія.

Групування ВООЗ за рівнем доходу:

Низький рівень доходу: Афганістан, Бангладеш, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гаїті, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Зімбабве, Камбоджа, Кенія, Коморські Острови, Корейська Народно- Демократична Республіка, Киргизстан, Ліберія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, М'янма, Непал, Нігер, Об'єднана Республіка Танзанія, Руанда, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Того, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Еритрея, Ефіопія.

Рівень доходу нижче середнього: Албанія, Вірменія, Беліз, Болівія (Багатонаціональне Держава), Бутан, Вануату, В'єтнам, Гайана, Гана, Гватемала, Гондурас, Грузія, Джибуті, Єгипет, Замбія, Індія, Індонезія, Ірак, Ємен, Кабо-Верде, Камерун, Кірібаті, Конго, Кот-д'Івуар, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Лесото, Мавританія, Марокко, Маршаллові Острови, Мікронезія (Федеративні Штати), Монголія, Нігерія, Нікарагуа , Пакистан, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Республіка Молдова, Сальвадор, Самоа, Сан-Томе і Прінсіпі, Свазіленд, Сенегал, Сирійська Арабська Республіка, Соломонові Острови, Судан, Тимор-Лешті, Тонга, Узбекистан, Україна, Фіджі, Філіппіни, Шрі-Ланка, Південний Судан.

Рівень доходу вище середнього: Азербайджан, Алжир, Ангола, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бразилія, Колишня Югославська Республіка Македонія, Венесуела (Боліваріанська Республіка), Габон, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Йорданія, Іран (Ісламська Республіка), Казахстан, Китай, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Латвія, Ліван, Лівія, Литва, Маврикій, Малайзія, Мальдівські Острови, Мексика, Намібія, Науру, Ніуе, Острови Кука, Палау, Панама, Перу, Російська Федерація, Румунія, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Люсія, Сербія, Сурінам, Таїланд, Тувалу, Туніс, Туркменістан, Туреччина, Уругвай, Чорногорія, Чилі, Еквадор, Південно-Африканська Республіка, Ямайка.

Високий рівень доходу: Австралія, Австрія, Андорра, Багамські Острови, Барбадос, Бахрейн, Бельгія, Бруней-Даруссалам, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Катар, Кіпр, Кувейт, Люксембург , Мальта, Монако, Нідерланди, Нова Зеландія,

Норвегія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Польща, Португалія, Республіка Корея, Сан-Марино, Саудівська Аравія, Сент-Кітс і Невіс, Сінгапур, Словаччина, Словенія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Тринідад і Тобаго, Фінляндія , Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція, Екваторіальна Гвінея, Естонія, Японія.

Типовий приклад виконання оцінки інтегральних показників здоров'я.

Умова завдання: Країна - Україна. Регіон - Європейський регіон.

Група за рівнем прибутку - нижній середній рівень прибутку.

Заповнюємо таблицю в Протоколах:

Таблиця Інтегральні показників здоров'я окремої країни в порівнянні з регіоном, групою за рівнем прибутку та середніми значеннями відповідних показників в світі за 1990-2010 роки

Показники	Роки	Ваша країна	Ваш регіон ВОЗ	Ваша група за рівнем прибутку	В світі в цілому
1	2	3	4	5	6	7
Очікувана тривалість життя при народженні (років)	обидві статі	1990	70	71	63	64
		2009	68	75	68	68
	чоловіки	1990	65	68	61	62
		2009	62	71	66	66
	жінки	1990	75	75	64	66
		2009	74	79	69	71
Очікувана тривалість життя у віці 60 років (років)	обидві статі	1990	18	19	16	18
		2009	18	21	18	19
	чоловіки	1990	15	17	15	16
		2009	15	19	17	18
	жінки	1990	20	21	17	19
		2009	20	23	19	21
Рівень мертнароджуваності	2009	8	6	21	19
Рівень неонатальної смертності	1990	9	14	41	32
	2010	6	7	29	23
Рівень малюкової смертності	1990	18	27	77	61
	2000	15	18	63	51
	2010	11	11	50	40
Рівень сметності дітей у віці до 5 років	1990	21	33	112	88
	2000	18	22	89	73
	2010	13	14	69	57
Рівень смертності дорослого населення	чоловіки	1990	287	215	248	244
		2009	395	203	210	212
	жінки	1990	112	97	188	167
		2009	148	88	140	139

Обробка інформації

1. Розраховуємо показник наочності для очікуваної тривалості життя при народженні в Україні в 2009 році порівняно з 1990 роком:

очікувана тривалість життя в Україні для обох статей в 1990 році (вихідний рівень): 70 років - 100%, очікувана тривалість життя в Україні для обох статей в 2009 році (наступний рівень): 68 років - Х%,

Х = 68 х 100 / 70 = 91,14%;

Показник наочності для очікуваної тривалості життя при народженні в Україні в 2009 році порівняно з 1990 роком = 91,14 - 100 = -8,86%, тобто очікувана тривалість життя при народженні в Україні в 2009 році зменшилась на 8,86% порівняно з 1990 роком.

2. Розраховуємо показник наочності для рівня неонатальної смертності в Україні в 2010 році порівняно з 1990 роком:

рівень неонатальної смертності в Україні в 1990 році (вихідний рівень): 9‰ - це 100%,

рівень неонатальної смертності в Україні в 2010 році (наступний рівень): 6‰ - це Х%,

Х = 6 х 100 / 9 = 66,67%;

Показник наочності для рівня неонатальної смертності в Україні в 2010 році порівняно з 1990 роком

3. Розраховуємо показник наочності для рівня малюкової смертності в Україні в 2010 році порівняно з 1990 роком:

рівень малюкової смертності в Україні в 1990 році (вихідний рівень): 18‰ - це 100%,

рівень малюкової смертності в Україні в 2010 році (наступний рівень): 11‰ - це Х%,

Х = 11 х 100 / 18 = 61,11%;

Показник наочності для рівня малюкової смертності в Україні в 2010 році порівняно з 1990 роком

4. Розраховуємо показник наочності для рівня смертності дітей у віці до 5 років в Україні в 2010 році порівняно з 1990 роком:

рівень смертності дітей у віці до 5 років в Україні в 1990 році (вихідний рівень): 21‰ - це 100%, рівень смертності дітей у віці до 5 років в Україні в 2010 році (наступний рівень): 13‰ - це Х%,

Х = 13 х 100 / 21 = 61,90%;

Показник наочності для рівня смертності дітей у віці до 5 років в Україні в 2010 році порівняно з 1990 роком = 61,90 - 100 = -38,10%.

5. Показник наочності для рівня смертності дорослого населення чоловічої статі в Україні в 2009 році порівняно з 1990 роком: Х = 395 х 100 / 287 = 137,63%

Показник наочності = 137,63 - 100 = 37,63%.

6. Показник наочності для рівня смертності дорослого населення жіночої статі в Україні в 2009 році порівняно з 1990 роком: Х = 148 х 100 / 112 = 132,14%

Показник наочності = 132,14 - 100 = 32,14%.

7. Показник наочності для рівня смертності жінок у віці 15-60 років в Україні в 2009 році порівняно з чоловіками = 395 х 1 / 148 = у 2,67 рази.

8. Показник наочності для рівня мертвонароджуваності в 2009 році в Україні порівняно з Європейським регіоном в цілому: Х = 8 х 100% / 6 = 133,33%.

Показник наочності = 133,33 - 100 = 33,33% тощо.

Аналіз результатів:

1 - кількісне порівняння з базовими показниками: Показник очікуваної тривалості життя при народженні в Україні за 20 років (у 2009 році порівняно з 1990 роком) зменшився на 2 роки (з 70 до 68 років) або на 8,86%.

При порівнянні динаміки за 20 років показників очікуваної тривалості життя при народженні в Україні за статтю, необхідно відзначити, що очікувана тривалість життя у чоловіків скоротилась більше, ніж у жінок (на 3 та 1 роки відповідно) і таким чином збільшила розрив між очікуваною тривалістю життя при народженні обох статей з 10 років (65 років у чоловіків та 75 років у жінок в 1990 році) до 12 років (62 та 74 років відповідно в 2009 році).

Очікувана тривалість життя у віці 60 років в Україні за 20 років не змінилась: як загальна (18 років), так і окремо для чоловіків (15 років) та жінок (20 років). Розрив очікуваної тривалості життя у людей похилого віку серед чоловіків та жінок в 2,4 рази менший, ніж очікуваної тривалості життя при народженні (5 порівняно з 12 роками відповідно). Згідно проведеного аналізу, очікується, що люди похилого віку доживуть в середньому до 78 років, на 10 років більше ніж народжені в 2009 році (порівняно з 68 роками).

Рівень неонатальної смертності за останні 20 років знизився на 33,33%, малюкової смертності - на 38,89%, смертності дітей у віці до 5 років - на 38,1%, тенденція до зниження цих показників стабільна.

Поряд з цим за 1990-2009 роки значно виріс рівень смертності працездатного дорослого населення у віці 15-60 років, в більшій мірі - чоловіків (на 37,63%), в меншій - жінок (на 32,14%). Рівень смертності чоловіків у віці 15-60 років в 2,67 рази перевищує відповідний показник у жінок.

Згідно класифікаціям ВООЗ, Україна відноситься до Європейського регіону та групи нижнього середнього рівня прибутку.

При порівнянні інтегральних показників здоров'я України з відповідними показниками в Європейському регіоні, світі, а також в групі країн з приблизно однаковим рівнем прибутку необхідно відзначити наступне.

Згідно аналізу даних ВОЗ, очікується, що народжені в 2009 році в Україні проживуть на 7 років менше, ніж в народжені в Європейському регіоні (68 та 75 років відповідно), але стільки ж років, як в середньому в світі і в групі країн з нижнім середнім рівнем прибутку.

Рівень мертвонароджуваності в Україні в 2009 році на 33,33% вище, ніж в Європейському регіоні, але більше ніж вдвічі нижче, чим в середньому в світі і групі країн з нижнім середнім рівнем прибутку. Рівень малюкової смертності в Україні нижче, ніж в цілому в Європейському регіоні, більше ніж втричі нижче чим в світі і групі країн з нижнім середнім рівнем прибутку. Така ж тенденція прослідковується і для рівнів неонатальної смертності, смертності дітей до 5 років.

Але занепокоєння визивають значно вищі, ніж в Європейському регіоні, в світі та в групі країн з нижнім середнім рівнем прибутку рівні смертності дорослого населення: у чоловіків на 86,32ч94,58%, у жінок - на 5,71ч68,18%.

2 - якісна оцінка: В динаміці за 1990-2010 роки в Україні спостерігається погіршення інтегральних показників здоров'я населення: зменшення очікуваної тривалості життя при народженні, відсутність динаміки очікуваної тривалості життя у віці 60 років, збільшення рівня смертності дорослого населення, в той час як ці показники в Європейському регіоні, в групі країн з низьким середнім рівнем прибутку та в цілому в світі мали позитивну динаміку змін. Поряд з цим за проаналізовані 20 років в Україні відзначається значне поліпшення показників дитячої смертності: зменшення рівнів неонатальної, малюкової смертності, смертності дітей у віці до 5 років, що співпадає з загальною світовою тенденцією

3 - фактори, що вплинули на отриманий результат:

1) нездоровий спосіб життя громадян України, в першу чергу - працездатного віку:

- зловживання тютюном, алкоголем, психотропними речовинами;

- недоліки харчового раціону (нераціональна структура вживання продуктів харчування: недостатнє споживання фруктів , овочів, м'яса, надлишкове споживання хлібопродуктів, яєць, рослинних жирів, переїдання) і внаслідок цього - високі рівні холестерину, підвищення ризику високого артеріального тиску, ожиріння;

- недостатня фізична активність;;

- недостатня санітано-гігієнічна культура населення, активність людини щодо збереження свого здоров'я ,

2) - недостатня якість та доступність медичної допомоги, в першу чергу - первинного рівня; відсутність ознак подолання епідемій туберкульозу та ВІЛ-інфекції;

3) - соціально-економічні чинники (рівень доходів, незадовільні умови проживання, обмеженість доступу до безпечного водозабезпечення, проблеми із забезпеченням житлом, умови праці, мораль-психологічні аспекти, рівень інтелектуального розвитку, економічна нестабільність);

4) - екологічні чинники.

4 - виявлена соціально-медична / медико-організаційна проблема: Стан здоров'я населення України в цілому можна оцінити як незадовільне: надзвичайно висока смертність чоловіків у віці 15-60 років, висока смертність жінок у віці 15-60 років, низькі рівні та тенденція до зменшення очікуваної тривалості життя при народженні в Україні.

Рішення проблеми.

1. Активізація ролі людини в підтримці індивідуального здоров'я, підвищення обізнаності та санітарно-гігієнічної культури населення, формування звички у населення до здорового способу життя.

2. Підвищення якості та доступності системи медичної допомогу і в першу чергу - її первинної ланки.

3. Подолання економічної кризи та стабілізація соціальної та економічної ситуації в країні, підвищення рівня життя громадян.

4. Поліпшення екологічної ситуації.

Завдання 2. Вивчення структури системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я в Україні

Мета завдання: оволодіти методикою визначення місця і ролі лікаря загальної практики - сімейного лікаря у системі планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я в Україні.

Порядок виконання завдання:

1. Ознайомитись з наведеною нижче «Методикою організації діяльності системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я в Україні» (Наказ МОЗ України, НАМН України від 29.11.2013 №1030/102), визначити за рівнями надання медичної допомоги структурні компоненти системи охорони репродуктивного здоров'я.

2. Вписати в наведений в Протоколах рисунок «Роль і місце сімейного лікаря в системі планування сім'ї та репродуктивного здоров'я в Україні» назви відповідних закладів охорони здоров'я та посад медичних працівників в них.

При виконанні завдання студент повторює основні типи закладів охорони здоров'я, які відносяться до різних рівнів надання медичної допомоги.

3. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї ТА ОХОРОНИ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ В УКРАЇНІ

I. Загальні положення

1. Система планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я сприяє окремим особам та подружнім парам в досягненні певних репродуктивних результатів: народити бажаних дітей, регулювати перерви між вагітностями, контролювати вибір часу народження дитини залежно від віку батьків та інших чинників, визначати кількість дітей в сім'ї, запобігати непланованій вагітності.

2. Комплекс заходів з планування сім'ї включає:

· інтеграцію планування сім'ї до первинної медико-санітарної допомоги, послуг з репродуктивного здоров'я, профілактики та лікування раку шийки матки та раку молочної залози, інфекцій, що передаються статевим шляхом (далі - ІПСШ), у тому числі ВІЛ/СНІДу;

· інформування та консультування щодо поінформованого вибору методу контрацепції;

· наявність та доступність методів контрацепції.

3. Важливими ефективними цільовими заходами удосконалення та покращення медичної допомоги з планування сім'ї можуть стати впровадження підходу вибору методу контрацепції відповідно до періодів життя, консультування щодо післяпологової та післяабортної контрацепції з дотриманням прав пацієнта, його бажань, можливостей, прихильності до застосування того чи іншого контрацептива.

4. Заходи з планування сім'ї дозволяють:

знизити рівень материнської захворюваності та смертності;

знизити рівень малюкової та дитячої захворюваності і смертності;

знизити рівень непланованої вагітності;

попередити ВІЛ-інфікування завдяки правильному та послідовному використанню контрацептивів….

6. Організація та забезпечення діяльності обласних (міських) центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї полягає в організації в кожній адміністративно-територіальній одиниці (Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) центрів планування сім'ї та репродукції людини. В районах та містах організовуються кабінети планування сім'ї…

8. Медична допомога з питань планування сім'ї надається як в амбулаторних умовах, так і в умовах стаціонару.

9. У системі планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я медична допомога надається за трьома рівнями, для вирішення спільних завдань, згідно з рівнями надання медичної допомоги з планування сім'ї, наведеними у додатку 2 до цієї Методики.

10. Основні принципи надання медичної допомоги з планування сім'ї:

наявність чіткої системи наступництва між рівнями надання медичної допомоги з питань планування сім'ї;

консультування, що є однією з ключових гарантій високої якості допомоги;

спроможність медичного персоналу проводити консультування з питань планування сім'ї, яке спрямоване на ефективне надання допомоги пацієнту у здійсненні усвідомленого і добровільного вибору конкретного методу контрацепції;

доступність медичної допомоги з планування сім'ї як для жінок міста, так і села;

надання медичної допомоги з питань планування сім'ї на всіх рівнях відповідно до клінічних Протоколів.

II. Організація надання медичної допомоги населенню з питань планування сім'ї

1. Основні завдання системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я:

· формування у населення засад здорового способу життя, в тому числі безпечної статевої поведінки, підготовка молоді до сімейного життя;

· підвищення культури планування сім'ї, забезпечення населення необхідною інформацією про сучасні методи контрацепції;

· проведення консультування з питань планування сім'ї, з урахуванням особливостей періодів життя;

· допомога жінкам, чоловікам та подружнім парам у поінформованому виборі методу контрацепції і підтримка його використання;

· надання медичної допомоги з питань планування сім'ї лікарями загальної практики - сімейними лікарями та лікарями-акушерами-гінекологами амбулаторної і стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги;

· зміцнення зв'язків між різними рівнями надання медичної допомоги з питань планування сім'ї у системі охорони здоров'я;

· забезпечення контрацептивами категорій населення, визначених Державною програмою "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1849, а також затвердженими на її основі місцевими програмами та іншими нормативно-правовими актами;

· профілактика ІПСШ, у тому числі ВІЛ/СНІДу;

· підготовка медичних, педагогічних працівників, представників громадських об'єднань до роботи у сфері планування сім'ї, з оволодіння навичками консультування з питань планування сім'ї та дотримання прав людини;

· залучення засобів масової інформації до висвітлення питань здорового способу життя, планування сім'ї, культури статевих відносин;

· проведення просвітницьких кампаній, акцій для населення з питань планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я.

2. Медична допомога з питань планування сім'ї надається на фельдшерсько-акушерських пунктах, фельдшерських пунктах, в амбулаторіях загальної практики - сімейної медицини лікарями загальної практики - сімейними лікарями та підготовленими молодшими спеціалістами з медичною освітою; в кабінетах та центрах планування сім'ї, а також у поліклініках, жіночих консультаціях, пологових будинках, лікарнях, перинатальних центрах лікарями-акушерами-гінекологами та підготовленими з цих питань акушерками.

3. …Методичне керівництво роботою акушерки (фельдшера) здійснює лікар загальної практики - сімейний лікар, відповідальний за надання лікувально-профілактичної допомоги та роботу з планування сім'ї і охорони репродуктивного здоров'я населення на території обслуговування.

4. Лікар загальної практики - сімейний лікар виконує таку роботу з планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я населення:

надає консультативно-медичну допомогу з питань планування сім'ї;

забезпечує контроль своєчасності і повноти профілактичних оглядів жіночого населення з одночасним індивідуальним консультуванням та підбором методу запобігання непланованій вагітності;

інформує населення щодо методів планування сім'ї відповідно до періодів життя жінки з дотриманням прав пацієнтки, її репродуктивних планів, можливостей, стану здоров'я, прихильності до застосування того чи іншого контрацептива та допомагає у виборі сучасних засобів контрацепції;

скеровує при необхідності пацієнтів, у тому числі жінок з високим ступенем ризику того, що вагітність та пологи загрожують їх здоров'ю, на вищий рівень надання медичної допомоги для підбору і застосування методів контрацепції, які може надати лише лікар-акушер-гінеколог;

забезпечує організацію динамічного контролю за здоров'ям та розвитком дітей, за членами родини у періоди підвищеного ризику (періоди статевого дозрівання, вагітності, після пологів, пременопаузи);

виявляє групи ризику інфікування ІПСШ, включаючи ВІЛ/СНІД. У випадку високого ризику зараження ІПСШ, включаючи ВІЛ/СНІД, має наполегливо рекомендувати використання бар'єрного методу з метою одночасного попередження вагітності й профілактики інфекції;

виявляє та консультує соціально неадаптовані сім'ї з питань попередження непланованої вагітності та забезпечує їх засобами контрацепції;

веде спостереження за використанням методу планування сім'ї, консультує з проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, направляє до лікаря-акушера-гінеколога у разі появи побічних ефектів при використанні контрацептива, а також - при бажанні жінки використовувати інший контрацептив, призначення якого знаходиться поза межами його компетенції;

щороку готує запит на забезпечення безкоштовними контрацептивами певних категорій жінок згідно з державними та місцевими програмами з репродуктивного здоров'я та планування сім'ї;

надає жінкам, що належать до категорій населення, яким показане безоплатне забезпечення контрацептивами, контрацептиви або скеровує їх до закладу, де безоплатні засоби контрацепції наявні;

веде статистичну звітність з використання контрацепції населенням зони обслуговування, аналізує показники діяльності та здійснює розробку заходів щодо покращення надання медичної допомоги з планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я.

5. Лікарі-акушери-гінекологи жіночих консультацій, пологових стаціонарів, перинатальних центрів, гінекологічних відділень повинні розглядати планування сім'ї як невід'ємний компонент акушерської і гінекологічної допомоги і бути підготовленими для проведення консультування з питань планування сім'ї, з підбору та використання усіх наявних методів контрацепції.

Основними обов'язками лікаря-акушера-гінеколога з питань планування сім'ї є:

знання поетапного консультування з питань планування сім'ї щодо вибору методу контрацепції відповідно до періодів життя жінки з дотриманням прав пацієнтки, її репродуктивних планів, можливостей, стану здоров'я, прихильності до застосування того чи іншого контрацептива, а саме: початкове (первинне) консультування; консультування з конкретного методу контрацепції; консультування з подальшого використання методу контрацепції, якщо жінка вже користується контрацептивом; допомога у вирішенні проблем, пов'язаних з використанням методів контрацепції;

у разі якщо жінка планує вагітність, але бажає її відтермінувати до моменту повного обстеження, консультування має бути спрямоване на вибір методу зі швидким відновленням фертильності;

консультування з питань планування сім'ї у післяпологовому періоді, починаючи зі стаціонару: відновлення фертильності та особливості попередження непланованої вагітності в післяпологовому періоді; важливість використання методу лактаційної аменореї; початок терміну попередження непланованої вагітності залежно від часу, який пройшов після пологів та грудного вигодовування;

консультування жінок щодо методів контрацепції після аборту, починаючи зі стаціонару: консультування жінок щодо методів контрацепції має бути проведено до та після аборту; інформування жінок про можливість швидкого відновлення фертильності після аборту та наявність ефективних, безпечних методів контрацепції; допомога...