Методика планування та організації статистичного, епідеміологічного, маркетингового дослідження стану здоров'я населення

4. На вторинному рівні надання медичної допомоги з планування сім'ї проводиться лікарями-акушерами-гінекологами та підготовленими акушерками в кабінетах планування сім'ї районних та міських лікарень, жіночих консультаціях, поліклініках, акушерсько-гінекологічних стаціонарах, а також - в "Клініках, дружніх до молоді".

Вторинний рівень надання медичної допомоги з планування сім'ї потребує підготовленого з питань планування сім'ї спеціаліста акушерсько-гінекологічного профілю, на якого покладається організаційно-методичне забезпечення надання послуг з планування сім'ї…

5. На третинному рівні надання медичної допомоги з планування сім'ї проводиться в обласному (міському) центрі планування сім'ї.

На третинному рівні надаються всі послуги з планування сім'ї, а також послуги жінкам групи високого ступеня соматичного та перинатального ризиків. Послуги з вибору методу контрацепції надаються лікарями-акушерами-гінекологами у співпраці з суміжними спеціалістами...

Взаємодія системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я з іншими системами

1. Взаємодія з медико-генетичними центрами

1. Спеціалістами центрів планування сім'ї та репродукції людини здійснюється організаційно-методична допомога спеціалістам медико-генетичної служби, щодо методів контрацепції пацієнтам, у яких виявлено спадкову патологію, для відстрочення планованої вагітності на період вирішення проблем.

2. Пацієнти з виявленою спадковою патологією забезпечуються ефективними методами контрацепції.

3. У разі виявлення генетичної патології в осіб, що беруть шлюб та пройшли добровільне медичне обстеження, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1740 "Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених" та наказу МОЗ України від 20 грудня 2002 року № 480 "Про перелік видів добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2003 року за № 44/7365, останні забезпечуються контрацептивами до вирішення проблем спільно з спеціалістом з медичної генетики. Для цього заклади охорони здоров'я системи планування сім'ї налагоджують тісний контакт з відділами реєстрації актів цивільного стану шляхом інформування їх щодо можливостей та порядку отримання послуг з планування сім'ї.

4. Спеціалісти центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї проводять преконцепційну підготовку до майбутньої вагітності шляхом здійснення просвітницької діяльності серед цільових груп молоді віком 18-35 років, обстеження осіб, що планують одружитися, та призначення фолієвої кислоти відповідно до затверджених нормативів з метою попередження вроджених вад центральної нервової системи плода.

2. Взаємодія із системою профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом

1. Надання послуг ВІЛ-позитивним пацієнтам та членам їх сімей має свої особливості щодо конфіденційності, виключення елементів стигматизації та дискримінації під час надання медично-консультативної допомоги відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

2. Спеціалісти центрів профілактики та боротьби зі СНІДом для забезпечення ВІЛ-позитивних пацієнтів медичною допомогою з питань планування сім'ї скеровують їх до центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї або залучають спеціалістів системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я до роботи за встановленим графіком, затвердженим і погодженим керівниками центрів планування сім'ї та репродукції людини і центрів профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом.

3. Центри планування сім'ї та репродукції людини забезпечують ВІЛ-позитивних пацієнтів безоплатними засобами контрацепції відповідно до чинного законодавства щодо безоплатної медичної допомоги для ВІЛ-позитивних після проведення консультування щодо рекомендованого методу контрацепції.

4. Питання планування вагітності вирішуються спільно з лікарем центру профілактики та боротьби зі СНІДом. Спеціалістами центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї при наданні послуг з питань планування вагітності враховується рівень вірусного навантаження та стадія розвитку СНІДу. Пацієнт приймає поінформоване рішення щодо планування народження дитини.

5. Спеціалісти центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї пацієнтам, які планують народжувати дитину, надають інформацію щодо існуючих умов та можливостей профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ.

6. Спеціалісти центрів планування сім'ї та репродукції людини надають методичну допомогу спеціалістам центрів профілактики та боротьби зі СНІДом з питань планування сім'ї.

7. Спеціалісти центрів планування сім'ї та репродукції людини і центрів профілактики та боротьби зі СНІДом здійснюють спільно просвітницькі заходи з питань профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, та непланованої вагітності.

3. Взаємодія з дерматовенерологічною системою

1. Співпраця Центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї із закладами охорони здоров'я дерматовенерологічної системи полягає передусім у профілактиці інфекцій, що передаються статевим шляхом.

2. Спеціалісти центрів планування сім'ї та репродукції людини і кабінетів планування сім'ї надають методичну допомогу спеціалістам обласних/міських дерматовенерологічних диспансерів з питань планування сім'ї.

3. Спеціалісти дерматовенерологічної системи та системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я проводять спільні наради, семінари, "круглі столи", просвітницькі акції тощо з питань репродуктивного здоров'я, планування сім'ї, формування безпечної статевої поведінки та стереотипів здорового способу життя, профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом.

4. Взаємодія з центрами здоров'я

1. Взаємодія спеціалістів системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я та центрів здоров'я полягає у проведенні спільних просвітницьких заходів з питань здорового способу життя, профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІДу, непланованої вагітності, онкогінекологічних захворювань.

2. Спеціалісти системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я надають інформаційно-методичну допомогу спеціалістам центрів здоров'я з питань профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІДу, непланованої вагітності.

3. Спеціалісти системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я та центрів здоров'я спільно розробляють та видають узгоджені друковані просвітницькі матеріали для населення.

5. Взаємодія з "Клініками, дружніми до молоді"

1. Спеціалісти системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я надають спеціалістам "Клінік, дружніх до молоді" інформаційно-методичну допомогу з питань формування репродуктивного здоров'я, статевого виховання, запобігання небажаній вагітності у дітей та молоді, застосування контрацепції, профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІДу.

2. Спеціалісти системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я залучаються до роботи "Клініки, дружні до молоді" з метою надання спеціалізованої допомоги з питань планування сім'ї пацієнтам з груп ризику щодо захворювань, що передаються статевим шляхом, непланованої вагітності.

6. Взаємодія з громадськими організаціями та засобами масової інформації (далі - ЗМІ)

Взаємодія системи планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я з громадськими організаціями та ЗМІ проводиться для досягнення взаєморозуміння та напрацювання загальної інформаційної політики у сфері планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я, інформаційно-навчальної роботи з населенням, контактів та обміну інформацією між засобами масової інформації, громадськими організаціями.

Завдання 3. Заповнення «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть» (ф.№106-2/о)

Мета завдання: Засвоїти методику заповнення та шифрування «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть» (ф. № 106-2/о).

Порядок виконання завдання:

1. Прочитати інструкцію та заповнити нижченаведену форму первинної облікової документації №106-2/о «Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть».

2. Коди хвороб, що призвели до смерті, визначити згідно з рубриками Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я Десятого перегляду (МКХ - 10). Написати назву класу хвороб.

Витяг з методичних рекомендацій "Кодування захворюваності та смертності у відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду"

Перинатальна смертність - (peri-natus навколо пологів) - це смерть немовля (плоду) в перинатальний період. Цей термін було введено у 1948 році в зв'язку з тим, що причини внутрішньоутробної загибелі плоду і смерті новонародженого в ранні строки співпадають.

Перинатальний період є особливим періодом в житті людини. Унікальність його полягає в тому, що безпосередня причина смерті дитини (плоду) в цей період у переважній більшості випадків обумовлена багатофакторним впливом відхилень у стані здоров'я матері в період вагітності та пологів, акушерською патологією перебігу вагітності і пологів, тривалістю вагітності, особливостями розвитку самого плоду. Тому склад причин перинатальної смертності різко відрізняється від причин смертності в усіх інших вікових групах.

Перинатальний період, за визначенням ВООЗ, починається від 22 повних тижнів (154 днів) вагітності (в той час, коли в нормі вага плоду складає 500 грамів) і закінчується через сім повних днів після народження.

Перинатальна смертність включає випадки мертвонародження і випадки смерті новонароджених протягом перших семи днів життя (у ранньому неонатальному періоді). Запис про час смерті дитини в перший день життя (день 0) має бути з вказівкою скільки повних хвилин або годин він прожив.

Обліку дитячої смертності завжди приділялася особлива увага. Ще у 20-і роки минулого сторіччя в лікарське свідоцтво про смерть були введені спеціальні пункти, які дозволяли реєструвати випадки мертвонародження, а також доношеності та недоношеності померлої дитини.

У 60-і роки в лікарське свідоцтво про смерть була введена додаткова інформація. У разі смерті дитини в першу добу життя реєструвалася кількість прожитих годин, з'явилася відмітка про масу (вагу) при народженні дітей, померлих у віці від 6 днів і до 1 місяця. Спеціальне свідоцтво про перинатальну смерть було введено в нашій країні у 1974 році відповідно до рекомендацій ВООЗ, викладеними в МКХ дев'ятого перегляду, що дозволило проводити детальніший облік причин загибелі дитини (плоду) у перинатальному періоді. У цьому документі вказувалися не тільки ураження самого плоду і новонародженого, але і дані акушерської патології у матері, її захворювання, які вплинули на плід, а також деякі соціальні характеристики: місце роботи, заняття по цьому місцю роботи, шлюбний стан, освіта та ін.

У 2006 році відповідно до переходу на МКХ-10 була затверджена нова форма лікарського свідоцтва про перинатальну смерть № 106-2/о.

Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть включає 23 пункти, заповнення яких дає інформацію не тільки про захворювання і патологічні стани, що стали причиною загибелі дитини (плоду), але і дозволяє отримати відомості про його фізіологічні характеристики при народженні, а також зібрати необхідну інформацію, що стосується його матері: відомості про число і підсумки попередніх вагітностей і пологів, про місце теперішніх пологів, ким вони були прийняті, а також про наявність захворювань у матері або патології теперішньої вагітності та пологів.

Включення у статистичну розробку даних всього свідоцтва про смерть дає можливість проводити глибокий і деталізований аналіз причин смерті в перинатальному періоді.

Ретельність і повнота заповнення кожного з пунктів лікарського свідоцтва про перинатальну смерть забезпечує необхідну достовірну статистичну інформацію для державної реєстрації випадків смерті і причин смерті. Заповнювати треба всі пункти свідоцтва, а за відсутності тих або інших відомостей треба записати: "не відомі", "невизначено". Пункт 21 медичного свідоцтва про перинатальну смерть "Причина перинатальної смерті" складений в суворій відповідності до міжнародної форми медичного свідоцтва про перинатальну смерть, представлену в МКХ-10. При заповненні цього пункту медичний працівник зобов'язаний керуватися рекомендаціями МКХ-10, що забезпечує можливість на міжнародному рівні порівнювати отримані дані. Надалі, для полегшення сприйняття викладеного матеріалу, ми називатимемо цей 21 пункт "Лікарським свідоцтвом про перинатальну смерть".

Оскільки загибель плоду і новонародженого в значній мірі обумовлюється станом здоров'я матері і особливостями перебігу вагітності і пологів, ці відомості обов'язково повинні відбиватися в свідоцтві разом із відомостями, що стосуються стану організму плоду і новонародженого. Саме тому на відміну від "Лікарського свідоцтва про смерть", яке заповнюється на випадки смерті в інші вікові періоди лікарське свідоцтво про перинатальну смерть складене так, щоб дати можливість відобразити в ньому всю повноту відомостей.

Недоношеність не може бути вказана основною причиною смерті, але, оскільки вона може сприяти настанню асфіксії, родової травми, інфекційних захворювань і інших розладів, вона обов'язково повинна реєструватися як фонове захворювання.

У МКХ-10 виділений клас XVI "Окремі стани, що виникають в перинатальному періоді". При його складанні був дотриманий принцип концентрації в одному класі рубрик, що ідентифікують стани, які властиві перинатальному періоду, тобто захворювання і патологічні стани, що виникли внаслідок внутрішньоутробного розвитку плода, періоду пологів і періоду пристосування новонародженого до позаматкового існування. Наприклад, це природжена та аспіраційна пневмонії, пошкодження гіпоксією головного мозку, ендокринні та гематологічні порушення, специфічні для перинатального періоду, інфекційні хвороби, придбані внутрішньоутробно або в процесі пологів, інші стани. Цей клас достатньо повно відображає сучасні уявлення про особливості перинатальної патології і задовольняє потреби та інтереси клініцистів, тому кодування причин перинатальної захворюваності та смертності проводиться переважно рубриками цього класу.

Перший блок XVI класу P00-P04 призначений виключно для кодування станів матері, ускладнень вагітності і пологів, що викликали ураження плоду і новонародженого, тобто для кодування станів, вказаних в рядках "в" і "г" лікарського свідоцтва про перинатальну смерть. Цей блок не використовується для кодування станів дитини, вказаних у рядках "а" і "б".

Частою помилкою є кодування станів матері рубриками XV класу (O00-O99). Необхідно пам'ятати, що для кодування цих станів використовуються тільки коди XVI класу (P00-P04).

Для кодування станів плоду або новонародженого, які записані в рядках "а" і "б", у переважній більшості випадків, використовуються рубрики XVI класу P05-P96 (Перинатальні стани) або XVII класу Q00-Q99 (Природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії), проте можуть бути використані рубрики інших класів МКХ-10, якщо того вимагає стан дитини.

Рубрики P07.- (Розлади, пов'язані зі скороченою вагітністю та низькою масою тіла при народженні, НКІР) і P08.- (Розлади, пов'язані з подовженою вагітністю та великою масою тіла при народженні) не використовуються як основна причина смерті дитини (плоду), якщо є відомості про яку-небудь іншу причину смерті в перинатальному періоді.

Дитина може загинути в перинатальний період не тільки від захворювання, що було, але і від дії будь-якої зовнішньої причини: падіння з сповивального столика, асфіксії внаслідок попадання в дихальні шляхи молока, яке дитина відригнула без нагляду і таке інше. У цьому випадку в рядку "а" Лікарського свідоцтва про перинатальну смертьзаписується основне захворювання дитини, що розвинулося як наслідок дії зовнішньої причини і закінчилося летально, воно кодується рубрикою, відповідною цьому захворюванню. У рядку "в" записується зовнішня обставина, яка послужила причиною смерті новонародженого, яка кодується рубриками XX класу.

Такий самий принцип заповнення лікарського свідоцтва про перинатальну смерть дотримується і у разі смерті новонародженого від лікарської помилки, нещасному випадку при наданні медичної допомоги. У рядку "а" лікарського свідоцтва про перинатальну смерть записується захворювання дитини, що виявилося випадком ятрогенної патології, яке кодується рубриками, що входять в XIX клас. У рядку "в" указується сама медична помилка або нещасний випадок, який кодується відповідним кодом XX класу.

4. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Завдання 1. Обговорення медико-соціального значення найважливіших захворювань в Україні та світі.

Мета завдання: підготувати реферат та представити його для обговорення на занятті.

Перелік найважливіших захворювань для підготовки реферату і обговорення:

1. Серцево-судинні захворювання:

- артеріальна гіпертензія

- інфаркт міокарду

- інсульт

2. Онкологічні злоякісні захворювання:

- рак шийки матки

- рак молочної залози

- рак передміхурової залози

3. Травматизм

4. Психічні захворювання

5. Туберкульоз

6. ВІЛ-інфекція/СНІД

7. Гепатити

8. Поєднана патологія (СНІД, туберкульоз, гепатити)

9. Проблеми репродуктивного здоров'я, безпечного материнства:

- малюкова смертність

- материнська смертність

- аборти

- безпліддя

9.Геріатрія, медико-соціальні особливості захворювань осіб літнього віку

10. Інфекційні захворювання як виклик міжнародній охороні громадського здоров'я

Тема реферату попередньо узгоджується з викладачем.

5. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ ТА ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

Основні джерела інформації:

а) обов'язкові:

Завдання 1. Оцінка показників здоров'я населення

Мета завдання: продемонструвати навички розрахунку та оцінки показників здоров'я населення та діяльності закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу.

Порядок виконання завдання:

Заповнити нижченаведену таблицю наступним чином:

· У стовпчику 2 таблиці написати формулу розрахунку показника словами.

· У стовпчику 3 вписати джерело отримання інформації для розрахунку показника (назва і номер облікової чи/та звітної форми медичної документації, затвердженої МОЗ України).

· У стовпчику 4 вказати статистичну суть показника, тобто: абсолютна величина, відносна величина або середня величина. Наприклад, якщо величина відносна, то вказати її вид (показник інтенсивний, екстенсивний, співвідношення або наочності). Відповідь може виглядати так: «відносна, інтенсивний».

· У стовпчик 5 внести назви основних 3-5 факторів, які впливають на показник в Україні.

Завдання 2. Складання пам'ятки пацієнту про порядок виклику екстреної медичної допомоги

Мета завдання: оволодіти методикою медичного інформування населення про порядок дій пацієнтів в екстремальних випадках та тяжких порушеннях стану здоров'я.

Порядок виконання завдання:

1. Ознайомтеся з нормативно-правовими актами України, що регламентують порядок надання екстреної (швидкої) медичної допомоги.

2. Скласти пам'ятку «Про порядок виклику швидкої (екстреної) та невідкладної медичної допомоги» для пацієнтів амбулаторії загальної практики - сімейної медицини. Наведена в Протоколах схема пам'ятки має бути заповнена у відповідності до умов конкретної місцевості.

Довідково:При виконанні завдання використовуйте наведені нижче витяги з діючих нормативних актів України:

Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. №1119 (витяг)

1) звернення стосовно надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 залежно від стану пацієнта поділяються на екстрені та неекстрені згідно з додатком;

2) нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених, становлять у містах - 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста - 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг можуть бути перевищені, але не більше ніж на 10 хвилин.

Додаток до постанови Кабінету Міністрів України
від 21 листопада 2012 р. №1119

Критерії розподілу звернень залежно від стану пацієнта на екстрені та неекстрені

1. До категорії екстрених належать звернення стосовно пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що:

1) супроводжується: знепритомленням; судомами; раптовим розладом дихання; раптовим болем у ділянці серця; блювотою кров'ю; гострим болем у черевній порожнині; зовнішньою кровотечею; ознаками гострих інфекційних захворювань; гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров'ю пацієнта та/або інших осіб;

2) зумовлений:

- усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови);

- ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи);

- ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо);

- отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо;

- порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).

До категорії екстрених належать також звернення медичних працівників щодо транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребує обов'язкового медичного супроводження та термінової госпіталізації до стаціонарних закладів охорони здоров'я.

2. Диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги невідкладно після отримання звернення, що належить до категорії екстрених.

3. До категорії неекстрених належать звернення стосовно пацієнта, стан якого не є невідкладним та:

1) супроводжується:

- раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі;

- головним болем, запамороченням, слабкістю;

- болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо);

- підвищенням артеріального тиску;

- больовим синдромом у онкологічних хворих;

- алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом;

2) зумовлений загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.

4. Диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф перенаправляє звернення, що належить до категорії неекстрених, до відповідного закладу охорони здоров'я первинної медико-санітарної допомоги у порядку, затвердженому МОЗ, а у разі відсутності такої можливості - направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, що не виконує екстрені виклики, протягом 1 години з моменту отримання звернення.

Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги

(Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2009 N370)

1. Екстрена (невідкладна) медична допомога на території України поза межами лікувально-профілактичних закладів надається цілодобово дорослому і дитячому населенню бригадами швидкої медичної допомоги (далі - Бригада).

2. Виклик Бригади здійснюється з будь-якого телефону набором номера виклику екстрених служб по всій території України або при особистому зверненні громадян до підрозділу швидкої медичної допомоги.

3. Бригаду може бути викликано у випадках: втрати свідомості; судом; раптового розладу дихання; раптового болю в грудній клітці; гострого болю в черевній порожнині та поперековому відділі; головного болю, що супроводжується запамороченням або нудотою; порушення мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово; гіпо- та гіперглікемічної коми; гіпертермічного синдрому; зовнішньої кровотечі, блювання кров'ю; ознак гострого отруєння; порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча, інше); анафілактичної реакції, спричиненої різними чинниками, в тому числі укусами комах; укусів змій; укусів тварин; усіх видів травм (поранення, переломи, опіки, важкі забої, травми голови тощо); пов'язаних з невідкладною стоматологією; нещасних випадків, у тому числі обумовлених дією диму, вогню та полум'я, електричного струму, блискавки, пов'язаних із транспортними засобами; теплового удару, переохолодження; асфіксії всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення); наслідків злочинного нападу; надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; гострих психічних розладів (з поведінкою, небезпечною для життя хворого та/або оточуючих); інших станах, які загрожують життю та здоров'ю людини; здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які потребують медичного супроводу.

4. Особи, які викликають Бригаду (хворий, постраждалий, родичі або інші особи), мають:

відповісти на всі запитання диспетчера, який приймає виклик;

назвати точну адресу виклику (район, населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, поверх, код і номер під'їзду), у разі коли місцезнаходження вулиці або будинку невідомі, необхідно уточнити шляхи під'їзду до адреси або місця випадку та його загальновідомі орієнтири;

назвати прізвище, стать, вік хворого або потерпілого, якщо паспортні дані хворого або потерпілого невідомі, необхідно вказати його стать і орієнтовний вік;

описати скарги хворого або потерпілого;

повідомити, хто і з якого номера телефону викликає Бригаду;

за можливості забезпечити Бригаді безперешкодний доступ до хворого або постраждалого, необхідні умови для надання медичної допомоги;

у разі виклику Бригади до приміщення, де перебуває особа, яка потребує надання невідкладної допомоги, ізолювати тварин, які можуть ускладнити надання медичної допомоги хворому або постраждалому, а також завдати шкоди здоров'ю і майну членів Бригади;

за можливості сприяти в транспортуванні хворого або постраждалого в санітарний автомобіль;

у разі госпіталізації хворого або постраждалого до лікувально-профілактичного закладу бажано мати при собі будь-який документ, який засвідчує його особу.

5. У випадках агресивної поведінки хворих, постраждалих або оточуючих їх осіб, зокрема тих, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, гострого психічного розладу і становлять загрозу для здоров'я або життя медичних працівників Бригади, надання медичної допомоги і транспортування хворих або потерпілих здійснюються у присутності співробітників міліції.

6. Громадяни, які здійснили завідомо неправдивий виклик Бригади та/або вчинили хуліганські дії стосовно медичного працівника Бригади, завдали шкоди його здоров'ю або майну, відповідають згідно з чинним законодавством України.

7. Рішення щодо екстреного транспортування хворих і потерпілих за медичними показаннями в лікувально-профілактичні заклади приймає керівник Бригади.

8. Супровід хворого або потерпілого його родичами або іншими представниками в санітарному транспорті здійснюється лише однією особою та з дозволу керівника Бригади.

9. Транспортування дітей у лікувально-профілактичний заклад здійснюється у супроводі батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, якщо вони перебувають на місці надання швидкої медичної допомоги.

10. Бригада не виїжджає:

до хворих для виконання планових призначень дільничного лікаря (ін'єкцій, крапельниць, перев'язок, інших призначень);

до хворих, які перебувають під наглядом дільничного лікаря з приводу хронічних захворювань і стан яких не вимагає надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

до хворих для надання стоматологічної допомоги, окрім випадків невідкладної стоматології;

для видалення кліщів;

для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок, у тому числі про стан здоров'я, а також для складання судово-медичних висновків;

для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які не потребують медичного супроводу;

для транспортування трупів у патолого-анатомічні відділення і бюро судово-медичної експертизи.

11. Диспетчер з прийому викликів, керуючись цими Правилами, має право відмовити в прийомі виклику. При цьому він зобов'язаний оформити письмову відмову і дати рекомендації щодо звернення у відповідний лікувально-профілактичний заклад (поліклініку, пункт невідкладної медичної допомоги або інші лікувально-профілактичні заклади), вказавши його адресу та телефон.

У разі необхідності індивідуального вирішення нестандартної або конфліктної ситуації особи, які здійснювали виклик, можуть звернутися до старшого чергового медичного працівника підрозділу швидкої медичної допомоги через диспетчера підрозділу швидкої медичної допомоги або особисто.

12. Інформаційно-довідкова служба підрозділу швидкої медичної допомоги за телефоном надає довідки про місцеперебування хворих або постраждалих, яким була надана допомога Бригадою, без зазначення діагнозу.

6. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

Завдання 1. Комплексна оцінка показників здоров'я населення та діяльності закладів охорони здоров'я окремої території

Мета завдання: провести комплексну оцінку показників здоров'я населення та діяльності закладів охорони здоров'я у відповідності з алгоритмом підготовки і прийняття управлінського рішення на прикладі окремої території.

Порядок виконання завдання:

1. Дописати в назві наведеної в Протоколах схеми відповідний отриманому варіанту контингент населення та заклад охорони здоров'я, що надає медичну допомогу.

2. Заповнити відповідями виділені місця у схемі-алгоритмі прийняття управлінського рішення.

Умова завдання за варіантами: (з «Посібника із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В.Вороненка. - К.: Здоров'я, 2002.» на стор. 143-148):

№ ва-ріа-нта	Умова завдання
1	Забезпеченість ліжками в сільських районах М. і С. становить 86,0 і 82,3, забезпеченість лікарями відповідно 24,0 і 28,5 на 10 тис. населення. Штати сільських дільниць укомплектовані на 58 % і 75 %. Рівень госпіталізації досягає 18,0 і 19,3 на 100 жителів. Кількість відвідувань лікарів на 1 жителя сільських поселень дорівнює 4,2 та 6,4. Поширеність усіх захворювань протягом двох років коливається в межах 720--810 %0 (район М.) і 920--1080 %0 (район С). Первинна захворюваність становить 520--580 %0 і 600--690 %
2	ЦРЛ району В. на 280 ліжок розташована на відстані 46 км від обласного центру, а ЦРЛ району Т. на 330 ліжок -- на відстані 80 км. Середньорічна зайнятість ліжка в хірургічних відділеннях цих ЦРЛ становила 318 і 338 днів за середньої тривалості перебування в стаціонарі відповідно 12,2 та 14,8 дня. Співвідношення хворих, госпіталізованих у плановому та екстреному порядку, приблизно однакове. Склад хворих за видами операцій був таким:
3	Забезпеченість лікарями в районах І. і Р. досягає 21,0 і 26,4, забезпеченість ліжками -- 81,4 та 84,0 на 10 тис. населення. Штати лікарів на сільських дільницях укомплектовані на 58 % і 76 %. Кількість відвідувань лікарів на 1 мешканця сільських поселень дорівнює 3,8 і 5,6. Поширеність усіх захворювань становить відповідно 810 %0 та 1020 %0, первинна захворюваність -- 680 %0 і 810,5 %0. Рівень загальної смертності населення району Р. на 25 % вищий, ніж у районі І., частота інвалідизації при всіх захворюваннях відповідно вища на 15 %. Район Р. розташований у зоні посиленого радіометричного контролю.
4	На території сільської лікарської дільниці мешкає 4600 жителів, у тому числі в пунктовому селі 2300 жителів. У сільській амбулаторії працюють терапевт (на 1,5 ставки) та стоматолог. На дільниці діють два фельдшерсько-акушерських пункти (ФАПи), в тому числі в селі Д., де кількість жителів становить 1080 чоловік, відстань до пунктового села дорівнює 6 км. ФАП діє також у селі К., яке розташоване на відстані 7,2 км і в якому мешкають 310 жителів. У інших трьох селах проживає 283, 330 і 297 жителів. Ці села розташовані на відстані 8 км, 3 км і 3,5 км від пунктового села. Кількість відвідувань до лікарів на одного жителя цієї дільниці - 4,1.
5	Забезпеченість населення сільського району лікарями становить 28,0 на 10 тис. населення, забезпеченість ліжками -- 84,0 на 10 тис. населення. Середня кількість днів зайнятості ліжка в ЦРЛ в цілому становить 330 днів, у тому числі в терапевтичному відділенні 323 дні, а в неврологічному -- 350 днів. Середня тривалість лікування в ЦРЛ становить 13,4 дня, в тому числі в терапевтичному відділенні 15,8 дня, а в неврологічному -- 14,6 дня. Питома вага мешканців райцентру серед усього населення району досягає 46 %, а серед госпіталізованих до ЦРЛ на них припадає 58 %, у тому числі в терапевтичному відділенні 75 %, а в неврологічному -- 80%.
6	На сільських дільницях №1 і №2 району М. майже однакові умови розселення жителів, кількість населення становить відповідно 3,5 тис. та 4,6 тис. жителів. Радіус обох дільниць не перевищує 6 км. На дільниці № 1 є сільська лікарська амбулаторія та один ФАП. В амбулаторії працює терапевт. На дільниці № 2 є два ФАПи, в амбулаторії працюють терапевт і педіатр. Рівні госпіталізації мешканців цих дільниць дорівнюють 20,0 і 19,0 на 100 жителів, кількість відвідувань до лікарів становить відповідно 3,6 і 4,6 на одного жителя.
7	У сільських районах М. і С. проживає 39,1 тис. та 44,5 тис. населення, потужність ЦРЛ дорівнює 250 і 320 ліжок. У районі М. є три дільничні лікарні, в яких розміщено 70 ліжок, у районі С. у трьох дільничних лікарнях діє 50 ліжок. Рівень госпіталізації становить відповідно 16,0 і 18,8 на 100 жителів. Середня кількість днів зайнятості ліжка в терапевтичних відділеннях ЦРЛ районів досягає 330 і 345 за середньої тривалості лікування в цих відділеннях 16,0 дня (район М.) і 13,3 дня (район С.). Середня кількість днів зайнятості терапевтичних ліжок в дільничних лікарнях району М. коливається в межах 305--310 за середньої тривалості лікування в цих лікарнях 16--17,2 дня. Зайнятість ліжка в дільничних лікарнях району С.-- у межах 280--290 днів за середньої тривалості лікування 14--15 днів.
8	На території сільської лікарської дільниці мешкає 4350 жителів, у тому числі в пунктовому селі 2150 жителів. Радіус дільниці не перевищує 6 км. Відстань від пунктового села до райцентру становить ЗО км. В амбулаторії працюють терапевт, педіатр і стоматолог, діє денний стаціонар на 10 ліжок. За три роки кількість хворих, яких проліковано на ліжку, зросла з 18 до 26. За цей період рівень госпіталізації жителів з цієї дільниці в стаціонарі ЦРЛ зменшився на 10 %. Кількість відвідувань до лікарів на одного жителя цієї дільниці протягом трьох років коливається в межах 4,6--5,1.
9	Забезпеченість ліжками населення сільського району П. становить 81,0 на 10 тис. населення. ЦРЛ має 270 ліжок. У трьох дільничних лікарнях розміщено 15, 25 і 25 ліжок, відстань до райцентру становить 20, 25 і 40 км. Дороги до пункто-вих сіл усіх дільниць мають тверде покриття. На трьох сільських дільницях діють самостійні лікарські амбулаторії, відстань до райцентру коливається в межах 18--20 км. Середня кількість днів зайнятості ліжка в ЦРЛ становить 338, у тому числі в терапевтичному відділенні 346 днів. Середня тривалість перебування в стаціонарі ЦРЛ становить 13,1 дня, в тому числі в терапевтичному відділенні 12,9 дня. Середня кількість зайнятості ліжок у дільничних лікарнях становить відповідно 270, 290 і 300 за середньої тривалості лікування 17,0, 15,4 та 16,0 дня.
10	Забезпеченість лікарняними ліжками населення сільських районів О. та П. достатня, забезпеченість лікарями досягає 29,2 та 23,8 на 10 тис. населення. Штати лікарів сільських дільниць укомплектовані відповідно на 70--75 % і 50--60 %. Поширеність усіх захворювань становить 965 %0 і 734 %0, у тому числі хвороб органів травлення 96 %0 і 74 %0. Поширеність виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки дорівнює 22,1 % в 13,2 %, повнота охоплення диспансерним спостереженням при цій хворобі досягає 72 % і 51,5 % на 100 хворих. Протягом року було зареєстровано 3,2 та 8,3 загострення на 100 хворих.
11	Забезпеченість лікарями в сільських районах І. та Р. досягає 21,0 і 26,4 на 10 тисяч населення, забезпеченість ліжками становить 81,4 та 82,0 на 10 тис. населення. Поширеність хвороб системи кровообігу у сільських районах І. та Р. становить відповідно 220,4 %0 і 270,2 %0. Під диспансерним спостереженням перебуває 42 % та 57 % хворих на ці хвороби. Рівень госпіталізації при хворобах системи кровообігу досягає 3,3 та 2,6 випадку на 100 жителів, а частота інвалідизації -- 17,2 та 14,4 на 10 тис. дорослого населення.
12	Забезпеченість ліжками районів Б. і К., що належать до однієї області, достатня, забезпеченість лікарями становить у районі Б. 23,0, у районі К.-- 27,0 на 10 тис. населення. Штати лікарів на сільських дільницях укомплектовані відповідно на 50 % і 70 %. Кількість відвідувань лікарів на 1 мешканця району досягає 7,4 та 9,8. Рівні госпіталізації досягають 22,0 і 18,0 на 100 жителів. Поширеність усіх захворювань дорівнює 760,0 %0 і 980,3 %0, первинна захворюваність становить відповідно 570,0 ‰ і 610,7 ‰
13	Забезпеченість лікарями населення районів 3. і В. становить 28,3 та 24,0 на 10 тис. населення. Штати лікарів на сільських дільницях укомплектовані відповідно на 65 і 51 %. Умови розселення мешканців аналогічні. Кількість відвідувань лікарів на 1 мешканця сіл у цих районах дорівнює 6,4 та 4,4, на 1 мешканця райцентрів відповідно 10,0 і 8,9. Рівні поширеності всіх захворювань досягли 1060,5 %0 і 830,2 %0, первинна захворюваність становить відповідно 670,0 ‰ і 620,0 ‰.
14	У сільських районах Б. і К. забезпеченість ліжками достатня, забезпеченість лікарями становить 23,0 і 27,0 на 10 тис. населення. Штати лікарів на сільських дільницях укомплектовані відповідно на 50 % і 70 %. Кількість відвідувань лікарів на 1 мешканця досягає 7,4 та 9,8. Рівень госпіталізації в районі Б. на 22 % вищий, ніж у районі К., поширеність усіх захворювань у цьому районі менша на 23 %. Поширеність хвороб системи кровообігу протягом трьох останніх років коливається в межах 230--240 ‰ (район Б.) і 268--270 ‰ (район К.).
15	Забезпеченість лікарями населення сільських районів 3. і В. становить 28,3 та 24,0 на 10 тис. населення. Штати лікарів на сільських дільницях укомплектовані відповідно на 85 % і 61 %. Кількість відвідувань лікарів на 1 мешканця сіл у цих районах дорівнює 9,8 та 7,4. Повнота охоплення диспансерним спостереженням хворих на гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця, які проживають у селах, коливається в межах 51--47 % і 43--35 %. Забезпеченість ліжками становить відповідно 83,2 та 85,4 ліжка на 10 тис. населення. Рівні госпіталізації досягають 18,0 і 21,8 на 100 жителів, показники інвалідизації -- 60,4 та 66 на 10 тис. населення, в тому числі при хворобах системи кровообігу відповідно 14,4 та 18,0.

Захворювання	Поширеність, ‰	Захворюваність, ‰
Разом	1080,2	605,4
Хвороби системи кровообігу	265,2	28,4
в т. ч. гіпертонічна хвороба	114,5	12,4
ішемічна хвороба серця	116,6	10,0
Хвороби органів дихання	280,4	255,6
Хвороби органів травлення	108,8	22,2
в т. ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки	17,6	1,2
Рівень інвалідизації (на 10 тис. дорослого населення)	65,3	-
в т. ч. від хвороб системи кровообігу	15,8	-

Таблиця 2 Показники використання ліжкового фонду

	ЦРЛ разом	Відділення	Дільничні лікарні
		терапевтичне	хірургічне	неврологічне	кардіологічне
Середня кількість днів зайнятості ліжка	332	338	336	350	348	319
Середня тривалість перебу-вання хворого на ліжку, дні	12,8	14,5	12,6	15,4	16,7	16,0

Кількість лікарів (на 10 тис. населення) - 26,2. Кількість ліжок (на 10 тис. населення) - 83,5

Кількість відвідувань лікарів на одного жителя: райцентрів - 10,1; сільських поселень - 5,4; загалом по району - 9,5

Рівень госпіталізації ( на 100 жителів) - 19,6, у т.ч. при хворобах системи кровообігу - 2,9

Середня потужність центральної районної лікарні - 290 ліжок. Середня потужність дільничних лікарень - 26 ліжок

Завдання 2. Розрахунок показників діяльності закладів охорони здоров'я, що надають вторинну та третинну медичну допомогу

Мета завдання: продемонструвати навички розрахунку та оцінки основних показників діяльності закладів охорони здоров'я, що надають вторинну та третинну медичну допомогу.

Порядок виконання завдання:

Заповнити нижченаведену таблицю наступним чином:

· У стовпчику 2 таблиці написати формулу розрахунку показника словами.

· У стовпчику 3 вписати джерело отримання інформації для розрахунку показника (назва і номер облікової чи/та звітної форми медичної документації, затвердженої МОЗ України).

· У стовпчику 4 вказати статистичну суть показника, тобто: абсолютна величина, відносна величина або середня величина. Наприклад, якщо величина відносна, то вказати її вид (показник інтенсивний, екстенсивний, співвідношення або наочності). Відповідь може виглядати так: «відносна, інтенсивний».

· У стовпчик 5 внести назви основних 3-5 факторів, які впливають на показник в Україні.

7. ДІЯЛЬНІСТЬ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В УМОВАХ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ ТА МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

Завдання 1. Зміст роботи лікаря загальної практики / сімейного лікаря.

Мета завдання: вивчити зміст і організацію роботи лікаря загальної практики - сімейного лікаря.

Порядок виконання завдання:

1. Ознайомитися з Кваліфікаційними характеристиками лікаря загальної практики - сімейного лікаря і лікаря-терапевта

2. Підкреслити завдання, обов'язки і знання, які за вашою думкою передбачається вивчати в межах дисципліни «Соціальна медицина, організація охорони здоров'я» і застосовувати на практиці.

3. Зробити висновки щодо відмінностей роботи лікаря загальної практики та лікаря-спеціаліста.

ДОВІДКОВО: Витяги з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 78 «Охорона здоров'я» (затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.08.2013 р. № 686) дивись в Протоколах

Завдання 2. Комплексна оцінка показників діяльності сімейного лікаря

Мета завдання: продемонструвати вміння підготовки і прийняття управлінських рішень в діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря, спрямованих на покращення здоров'я та оптимізацію медичної допомоги населенню.

Порядок виконання завдання:

1. Дописати в назві схеми відповідний отриманому варіанту контингент населення та заклад охорони здоров'я, що надає медичну допомогу.

2. Заповнити відповідями виділені місця у схемі-алгоритмі прийняття управлінського рішення.

3. Статистичну обробку інформації проводити за необхідності шляхом розрахунку відносних величин, середніх величин, показників динамічного ряду, стандартизованих показників, показників оцінки достовірності результатів вибіркових досліджень, коефіцієнтів кореляції та критеріїв їх достовірності.

Завдання 3. Розрахунок показників діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря

Мета завдання: продемонструвати навички розрахунку та оцінки основних показників діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря та закладів, що надають первинну медичну допомогу.

Порядок виконання завдання: Заповнити нижченаведену таблицю наступним чином:

· У стовпчику 2 таблиці написати формулу розрахунку показника словами.

· У стовпчику 3 вказати статистичну суть показника, тобто: відносна величина або середня величина. Якщо величина відносна, то вказати її вид (показник інтенсивний, екстенсивний, співвідношення або наочності). Відповідь може виглядати наприклад, так: «відносна, інтенсивний».

· У стовпчику 4 вказати джерела інформацій, де можливо знайти кількісне значення цього показника (3 основних).

· У стовпчик 5 внести назви основних 3-5 факторів, які впливають на показник в Україні.

8. ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦЕНТРУ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ (МЕДИКО-САНІТАРНОЇ) ДОПОМОГИ

Завдання 1. Оволодіти алгоритмом вивчення первинних облікових документів, що заповнюються в центрах первинної медичної (медико-санітарної) допомоги

Мета завдання: навчитись обирати облікові форми документів, які необхідно заповнювати для обліку показників здоров'я населення і діяльності лікаря в різних ситуаціях.

1. У порядку зменшення важливості вписати назви облікових документів та їх номери, які треба заповнити в центрі первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСП) згідно завдання.

2. Визначити тактику дій лікаря в ситуації згідно Механізму та обсягу надання медичної допомоги лікарем загальної практики - сімейним лікарем і механізму скерування пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем для отримання спеціалізованої медичної допомоги при різних клінічних станах та захворюваннях (наказ МОЗ України від 05.10.2011 №646).

№ ва-ріанта	Завдання
1	Робітник Р. звернувся до ЦПМСП в цьому році вперше. Було встановлено діагноз: «Активний туберкульоз».
2	Робітник Н. звернувся до ЦПМСП з певними скаргами. Після обстеження вперше встановлено діагноз "Гіпертонічна хвороба І стадії з переважним ураженням серця".
3	Дитина Б. протягом року хворіла на ГРВІ верхніх дихальних шляхів у січні, квітні, вересні. Має інвалідність 3 групи у зв'язку з повною сліпотою лівого ока.
4	Дитині К. було встановлено такі діагнози: 10.03 -- гострий назофарингіт, 13.03 -- гострий трахеїт, 16.03 -- гострий бронхіт.
5	Робітник Б. переїхав на постійне місце проживання в район А. Під час звернення до ЦПМСП з приводу ГРВІ верхніх дихальних шляхів встановлено також, що він хворіє на виразкову хворобу шлунка протягом трьох останніх років та є ВІЛ-інфікованим.
6	Робітниця С. хворіє на гіпертонічну хворобу з переважним ураженням серця та перебуває під диспансерним спостереженням протягом трьох років. У березні викликала вперше в поточному році сімейного лікаря з приводу гіпертонічного кризу.
7	Робітниці К. сімейний лікар встановив діагноз "Гостра амебна дизентерія" та направив до лікарні.
8	Робітнику С. у квітні вперше в житті встановлено діагноз "Виразка дванадцятипалої кишки". У вересні він звернувся до лікаря з приводу загострення цієї хвороби.
9	Під час обстеження вагітної для взяття на диспансерний облік було встановлено діагноз "Сифіліс".
10	У пацієнтки Т. після обстеження гінеколог установив діагноз "Злоякісне новоутворення шийки матки".

Порядок медицинского обслуживания граждан центрами первичной медицинской (медико - санитарной) помощи.

1. Первичная медицинская помощь в центрах первичной медицинской (медико - санитарной) помощи предоставляется врачом общей практики - семейным врачом и другим медицинским персоналом, работающим под его руководством….

2. Предоставление пациентам медицинской помощи в центрах первичной медико-санитарной помощи / врачебных амбулаториях предусматривает:

· право выбора врача общей практики;

· прикрепления к учреждению на срок не менее 1 года;

· осуществление приема плановых пациентов по очереди;

· определение времени, отведенного на плановое консультирование пациента, в соответствии с нормативами;

· консультирование больных на дому: при острых состояниях, осуществления патронажа детей, паллиативной помощи;

· обеспечение оказания неотложной помощи при острых состояниях и внезапного ухудшения состояния здоровья: высокая температура тела (38 и выше), острый и внезапная боль любой локализации, нарушения сердечного ритма, кровотечения, другие состояния, заболевания, отравления и травмы, требующие неотложной помощи и консультации врача.

3. Консультирование по неотложным показаниям осуществляется в рабочие часы без предварительной записи, вне очереди, независимо от прикрепления пациента к учреждению первичной медико-санитарной помощи. За пределами рабочего времени центра / амбулатории неотложная помощь оказывается службой скорой медицинской помощи.

4. Порядок и объем предоставления медицинских услуг и обеспечение маршрутов пациента врачом общей практики - семейным врачом при различных клинических состояниях и заболеваниях приведены в Таблице.

5. В рамках компетенций, определенных в соответствии с квалификационной характеристикой, врач общей практики - семейный врач выступает основным координатором медицинских маршрутов пациента. В графах Таблицы определены следующие позиции:

Графа 1 - №; графа 2 - перечень заболеваний и состояний. За основу этого перечня был взята МКБ-10. Несмотря на то, что невозможно вместить в такое распределение все состояния, которые встречаются врачу первичного звена в повседневной практике, акцент сделан на наиболее распространенные состояния и заболевания. Отдельно выделены состояния и заболевания внутренних органов, которые присущи взрослым по поражением систем, наблюдение за детьми и заболевания детского возраста, заболевания уха, горла, носа, заболевания кожи и венерические заболевания состояния, требующие хирургического лечения, акушерско-гинекологические состояния и заболевания.

В графе 3 обозначено (+) при каких состояниях и заболеваниях врач общей практики проводит самостоятельную диагностику (клиническая диагностика, инструментальная и лабораторная диагностика с применением имеющегося оборудования согласно табеля оснащения) / или самостоятельно проводит лишь предварительную диагностику (+ *) (при отсутствии полного оснащения или клинической ситуации, что требует более детальных диагностических исследований). Пациенты с любой проблемой, кроме экстренных состояний, требующих вызова скорой помощи, или неотложной помощи в нерабочее для врача время, должны обратиться сначала к своему семейному врачу, который должен определиться с дальнейшим ведением пациента после проведения консультирования.

...