В низці літературних джерел морфометричні показники наводяться як фактичні дані, а можливість їх клінічного застосування описується досить просторікувато. Разом з тим, слід відзначити зростання обсягу публікацій, присвячених конкретизації набору морфометричних показників очної ямки у зв'язку з конкретними клінічними потребами.

В дослідженні Омарової С. (2009), яке присвячене можливостям комп'ютерної томографії в діагностиці первинних пухлин очної ямки у дітей здійснена КТ- морфометрія низки показників, серед яких: довжина і товщина латеральної стінки; довжина медіальної стінки очної ямки, кут між стінками, ширина входу в очну ямку, обсяг очної ямки. Зокрема, визначено, що одним з загальних ознак доброякісних пухлин очної ямку у дітей є збільшення розмірів очної ямки (її ширини, довжини стінок і обсягу); ознакою рабдоміосарком та інших злоякісних новоутворень є кістково-деструктивні зміни, в т.ч. розширення очної ямки на стороні ураження; нечіткість кісткової стінки на КТ, руйнування внутрішньої стінки. Омаровою С. встановлені дані довжини медіальної стінки: 1-5 міс. - 26,7 ± 2,5 мм; 6-12 міс. - 33,7 ± 3,0 мм, 1-2 роки - 30,0 ± 1,4 мм; 3-7 років - 34,2 ± 1,7 мм; 8-12 років - 33,3 ± 1,0 мм; 13-17 років - 36,2 ± 0,9 мм; 18-21 рік - 37,9 ± 1,4 мм; довжини латеральної стінки: 1-5 міс. - 32,0 ± 1,7 мм; 6-12 міс. - 36,0 ± 2,7 мм, 1-2 роки - 36,6 ± 1,9 мм; 3-7 років - 37,6 ± 2,0 мм; 8-12 років -37,8 ± 0,9 мм; 13-17 років - 40,2 ± 0,8 мм; 18-21 рік - 40,2 ± 0,8 мм; кута між медіальною та латеральною стінками: 1-5 міс. - 48,7 ± 1,0°; 6-12 міс. - 48,0 ± 3,5°, 1-2 роки - 48,4 ± 1,7°; 3-7 років - 46,7 ± 1,9°; 8-12 років -50,0 ± 2,2°; 13-17 років - 50,2 ± 2,5°; 18-21 рік - 49,0 ± 1,2° [67].

На доцільність використання показників ширини і висоти входу в очну ямку, а також їх співвідношення при плануванні відновлення естетичних характеристик орбітальної зони після травм виличного комплексу вказує Jo T. et al. (2014) [152].

Михайлюков В. (2014) розробив методику вимірювання лінійних розмірів очної ямки, яка дозволяє оцінити ступінь ушкодження і відновлення кісткових структур очної ямки по всій її глибині. Зокрема, автором пропонується використовувати: максимальний повздовжній розмір очної ямки (глибину) від нижнього очноямкового краю до верхньо-заднього полюса зовнішньої поверхні стінки верхньощелепної пазухи - 38,00 ± 2,97 мм); вертикальний розмір входу в очну ямку від верхнього очноямкового краю до нижнього очноямкового краю (34,67 ± 2,45 мм) та ін. [61].

При проведенні імплантації очних яблук важливе значення мають дані про обсяг очної ямки, проте наведена в літературі інформація є суперечливою. Берая М (2006) вказує на обсяг очної ямки 12,28 - 16,75 см3 [12]. Ципящук А. (2008) в залежності від форми лицьового черепу наводить наступні дані: лептопрозопи (справа 13,2-21,7 см3, зліва 12,3-21,5 см3), мезопрозопи (12,5-22,0 см3, зліва 13,7-22,6 см3); ейрипрозопи (справа 13,1-20,0 см3, зліва 12,2-20,8 см3) [106]. Fetouh F et al. (2014) вказує, що у чоловіків обсяг очних ямок складає 28,75 ± 1,57 см3, у жінок - 25,68 ± 1,21 см3 [139]. За даними Ji Y. et al. (2010) даний показник у чоловіків складає 26,04 ± 2,6 см3, у жінок - 23,32 ± 1,87 см3 [150].

Для вибору ефективної хірургічної техніки декомпресії екзофтальма на думку Borumandi F. еt al. (2013), достатнім є простий вимір чотирьох параметрів з використанням двовимірної КТ очної ямки: довжина очного яблука у відношенні anterior-posterior на рівні центру кришталика; глибина очної ямки у відношенні anterior-posterior як відстань між верхівкою очної ямки та центром передньої границі очної ямки на рівні нижньої та верхньої очноямкових щілин; співвідношення цих показників, а також кут між медіальною та латеральною стінками очної ямки [62].

В дослідженні Akdemir G. et al. (2004), що присвячено пошуку анатомічних орієнтирів для трансетмоїдального доступу до зорового каналу з метою проведення декомпресії зорового нерву в якості важливих морфометричних показників розглядаються відстані від точки дакріон до: переднього (справа 19,66 ± 3,96 мм, зліва 19,11 ± 2,84 мм) і заднього (справа 32,01 ± 2,90 мм, зліва 32,62 ± 3,33 мм) решітчастих отворів; очноямкового отвору зорового каналу (справа 37,35 ± 2,73 мм, зліва 37,52 ± 3,47 мм) [119].

При використанні в якості анатомічного орієнтиру решітчасті отвори Piagkou M. еt al. (2014) пропонують враховувати варіабельність їх числа, відстані між ними та іншими структурами очної ямки з точки зору статі та право-лівосторонньої асиметрії [174]. Як вказують Abed S. F. et al. (2011), офтальмохірурги повинні брати до уваги низку показників нижньої стінки очної ямки для планування хірургічного втручання і коректної навігації, зокрема, відстані від: підочноямкового отвору до ямки слізного мішку; нижньої очноямкової щілини; отвору зорового каналу, нижнього краю очної ямки (20,67? ± 2,42 мм, 25,40 ± 2,70 мм, 43,23? ± 3,35 мм та 8,95 ± 1,53 мм відповідно); від заднього краю підочноямкової борозни до краю нижньої очноямкової щілини, отвору зорового каналу (14,08 ± 2,41 мм, 35,02 ± 3,17 мм) [117].

У зв'язку з менінго-орбітальним отвором Abed S.F. et al. (2012) пропонують враховувати відстані від даного отвору до лобово-виличного шва, надочноямкової вирізки, горбка Вітналла (відповідно 30,92 ± 4,37 мм, 37,77 ± 3,55 мм, 29,69 ± 3,89 мм) [116]. В роботі Celik S.et al. (2014) до даних параметрів додається ще відстань до латерального кута верхньої очноямкової щілини (9,2 мм) [126]. В дослідженні Tomaszewska A. та Zelaџniewicz А. (2014) вказується, що у зв'язку з недостатністю наукових даних про морфологію та морфометрію даного отвору доцільною є оцінка відстані від нього до точок назіон, фронто-маляре-орбітале, зіго-максиляре [182].

В морфометрії верхньої очноямкової щілини у в'язку з необхідністю доступів до середньої черепної ямки і кавернозного синуса Govsa F. et al. (1999) пропонують враховувати відстані від верхньомедіального до верхньолатерального країв (справа 17,3 ± 3,4 мм, зліва 16,9 ± 2,9 мм), від верхньолатерального (справа 20,8 ± 3,9 мм, зліва 20,1 ± 3,8 мм) і верхньомедіального (справа 9,5 ± 2,2 мм, зліва 9 ± 2,4 мм) до нижнього краю щілини [141]. При різних хірургічних доступах (антростомія верхньої щелепи, підхід з тотальною етмоїдектомією, медіальна максилоектомія) DeBattista J. C. et al. (2012) пропонують використовувати показники: довжина / ширина передньолатерального, середнього та задньомедіального сегментів нижньої очноямкової щілини (відповідно, 6,46 / 5 мм; 4,95/3,2 мм; 17,6/ 2,4 мм) та її довжина в цілому (29 мм) [132].

В цілому аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що при здійсненні офтальмологічних операцій, відновленні кісткових тканини очних ямок після травм, виборі доступів до новоутворень в них та суміжних областях необхідним є вивчення кількісної анатомії очної ямки за низкою показників. До них належать, перш за все, параметри входу в очну ямку (ширина, висота і кут нахилу); довжина стінок очної ямки, кут між латеральною та медіальною стінкою, глибина очної ямки. Додатковими показниками можуть виступати обсяги очних ямок, кількісні показники очноямкових щілин та каналу зорового нерву. Разом з тим, слід відзначити, що в літературі практично не реалізований системний підхід до формування набору морфометричних показників і виділенню особливостей їх мінливості, який має враховувати клінічну інформативність морфометрії очної ямки та можливості її реалізації, які обумовлюються методами візуалізації кісткових структур і вимірювання показників очної ямки.

1.4 Методи оцінки морфометричних показників очної ямки

Важлива частина проблем, пов'язаних з морфометричними дослідженнями, стосується вибору методу оцінки морфометричних показників, а у більш прискіпливому розгляді - можливості застосування існуючих методів візуалізації та вимірювання для отримання кількісних показників анатомічних структур і забезпечення їх точності і вірогідності.

Традиційними методами, які використовуються в морфометричних дослідженнях, є вимірювання відстаней між точками з допомогою товщинного, координатного та ковзного циркулів, гоніометра, мандібулометра, висотометра, краніостата Тодда, м'якої метричної стрічки, гнучкого дроту (Алексеєв В., Дебець Г., 1964; Yuan M., 2003; Ципящук А., 2008; Дубовик Є., 2009; Вовк Ю, 2010 [2, 189, 106, 21]). При цьому точність вимірів за даними Дубовик Є., наприклад, досягає 0,5 мм, а Ципящука А. - 0,1 мм.

В низці робіт для проведення спеціальних, вузько спрямованих вимірів, підвищення їх ергономічності і функціональності розроблені спеціальні інструменти, наприклад, краніостереобазіометр (Альошкіна О., 2007), пристрій для виміру черепу (Вовк Ю. у співавт., 2004, 2011), шарнірний кутомір і пристрій для виготовлення кісткових розпилів (Вовк О., Шмаргальов А., 2013), орбітометр та ін. [4, 23, 22, 113, 65].

Для визначення просторового положення структур черепу найбільш адекватним способом є стереотопометрія (Сперанський В., Зайченко О., 1980 [92], що ґрунтується на аналітичній геометрії і дозволяє не тільки вивчити координати анатомічних утворень по відношенню до координатних площин, а й надає можливість використовувати їх для реконструкції черепу. З розвитком методів візуалізації і обробки інформації, про які йтиметься нижче, даний спосіб отримав певну популярність при плануванні складних операцій на черепі і його структурах, зокрема, очних ямках, окремих ділянках порожнини у вигляді 3D-моделей і стереолітограм (Сипитий В. у співавт., 2006; Metzger M. C. et al., 2007; Yang J. et al., 2011; Потапов А. у співавт., 2012; Schmutz B. et al., 2014 [89, 168, 188, 80, 178]).

Слід вказати, що створення дво- і тривимірних зображень в медичній науці і практиці йшло двома шляхами.

Перший з них ґрунтується на методі аналізу основних компонентів (principal component analysis - РСА), що дозволяє моделювати череп або його конкретні структури з використанням обмеженої кількості параметрів. Надалі даний підхід розвивався в ході застосування математичних методів стереоскопії з використанням двовимірних зображень з одного або трьох фотоапаратів (De Menezes M., 2009; Deli R., Di Gioia E., 2010, 2011) [104, 135, 136]. В рамках даного підходу можна реалізувати декілька можливостей: достатньо точне вимірювання лінійних відстаней, що ґрунтується на підрахунку пікселів у зображенні; створення 3D-моделей на основі двомірних зображень у випадку необхідності; зміна точки початку координат у відповідності з різними методиками. Фотограмметричний аналіз з успіхом використовується у вітчизняній медичній науці, наприклад, Зеніним О. и Халіловою Н. (2011, 2012, 2013) [107, 1].

Разом з тим, 2D-зображення надають інформацію для проектування як правило тільки у розрізах anterior-posterior и medio-lateral. При цьому для здійснення стереофотограмметричного аналізу in vivo необхідною є абсолютна незмінність положення черепу, що може бути забезпечене або за допомогою подвійного синхронізованого процесу зйомки або за допомогою фіксації досліджуваного об'єкту. На практиці ці методи є незвичайними або технічно незручними.

Як підкреслюють Chen C., Zhang J. (2012): реконструкція 3D-структури об'єкту з 2D-зображень відіграє важливу роль в пластичній хірургії і ортопедії, оскільки цей метод не потребує 3D-камери - можливим є використання простої камери для здійснення декількох знімків і програмного забезпечення, в якому геометричні співвідношення використовуються для складення проективної реконструкції об'єкта з трьох точок зйомки, а інтерфейс дозволяє розглядати отриману модель з усіх сторін. За результатами досліджень вказаних авторів отримані моделі є достатньо точними [129].

Другий шлях відкрився завдяки розвитку інформаційних комп'ютерних технологій - це безпосереднє 3D-сканування. Наприклад, дослідження Jayaratne Y., Deutsch C., Zwahlen R. (2014) присвячено використанню 3D-стереофотограмметрії для створення бази антропометричних нормативних даних для пері окулярних [149]. Othman S. et al. (2013) доводять прийнятність рівня відтворення краніометричних орієнтирів одним оператором на лицевих зображеннях з використанням 3D камери [170]. Подібний висновок в роботі, присвяченій застосуванню 3D-фотограмметрії в ортогнатичній хірургії, був зроблений Schendel S. et al. (2013) [177].

Katz D., Friess M. (2014) аргументують, що недавні досягнення в 3D-фотограмметрії роблять її потенціальною альтернативою виділеним поверхневим сканером за рахунок реалізації наступних переваг: швидкість збору даних, простота та мобільність установки. Перевірка точності і відтворюваності 3D-фотограмметрії у порівнянні з цифровими моделями черепів, отриманих в ході реконструкції з 2D-цифрових фотографій, показали низьку ступінь розбіжностей [157].

Втім, головний недолік цих 3D-сканування і фотографування - велика вартість і мала розповсюдженість використання, що практично виключає цей метод з масових морфометричних досліджень.

Про мірі розвитку медичних технологій значне розповсюдження отримали променеві методи, які дозволяють отримати уявлення про будову черепу і очних ямок без порушення його цілісності і зменшити трудомісткість вимірів. Спочатку найбільш розповсюдженим варіантом стали рентгенографічні дослідження (Зайченко А., 2000, Рабухіна Н., Аржанцев А., 2002, 2010; Аржанцев А., Перфільєв С., 2011) [41, 82, 83, 9]. В подальшому розвиток методів діагностики привів до широкого використання комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії (КТ і МРТ).

На перевагу використання КТ у порівнянні з методом рентгенографії, які полягає у більш високій ефективності ступеня асиметрії лицевого черепу вказує Гайворонський І., 2009 [25]. Захаров А. та ін. вказують на ефективність використання КТ для створення банку вікових стандартів голови, які включають оцінку кісток черепу і краніо-цервікального з'єднання [44]. Можливості використання КТ та МРТ для оцінки черепно-лицевих деформацій висвітлені Weiss K. et al., 2004; Сисолятиним П. у співавт., 2010; Arangio P. et al., 2013 [187, 94, 120].

Разом з тим, як вказують Gribel B. et al. (2011), конусно-променева КТ використовується недостатньо, спеціалісти часто збирають 3D-дані для створення потому 2D-зображень, з якими вони є більш знайомими (на кшталт обзорних рентгенограм) [91]. Отримані зображення є більш точними і надійними у порівнянні зі звичайними рентгенограмами і дозволяють реалізовувати переваги КТ без необхідності здійснювати бокові знімки при краніфаціальній і краніорбітальній діагностиці (Kumar V. et al., 2008; Lamichane M. et al., 2009) [159, 160].

Існуючі сьогодні програмні розробки дають можливість використовувати переваги 3D-зображень, а їхня точність є більш високою і вони мають значний потенціал в морфометрії обличчя і очних ямок зокрема (Maeda М., Katsumata А., Ariji Y. et al., 2005, 2006; Tuncer B., 2009, Аржанцев А., Перфільєв С., 2012) [156, 164, 184, 8], плануванні відновлення кісток черепу шляхом імплантації (Бондаренко А., 2002, Шамраєва Є. у співавт., 2005, 2006, 2007 Аржанцев А., Перфільєв С., 2013) [15, 109, 108, 110, 72], в антропологічних дослідженнях (Холамов А., 2014) [104].

Слід вказати, що в роботі Gribel B. et al. (2011) між вимірюваннями за допомогою конусно-променевої КТ і прямими краніометричними вимірюваннями не були виявлені значущі статистичні розбіжності, однак спостерігалася неоднорідність статистичної подібності за різними показниками [142].

В дослідженні Mendonca D. et al. (2013) на основі оцінки точності антропометричних вимірювань кронциркулем і вимірювань, здійснених з використанням КТ і фотограмметрії в трьох вимірах з'ясовано, що виміри кронциркулем призводять до недооцінки показників; оцінка краніальних індексів на підставі КТ і кронциркуля статистично значуще розрізняються більше, ніж на 6%. Оцінка показників двома цифровими методами була практично тотожною, однак автори вказують на більшу точність тривимірної фотографії [167].

Спеціалісти в орбітальній хірургії (Єолчіян С. у співавт., 2011) відзначають, що основними вимогами до хірургічного втручання при травмах очної ямки є можливості: проводити дослідження при важкому стані потерпілих в гострому періоді травми; визначати локалізацію і розповсюдженість руйнування кісткової тканини; виявити топографічний зв'язок перелому очної ямки з придатковими пазухами носу і порожниною черепу, зміну обсягу очної ямки. При цьому необхідні виміри для визначення ступеня зміщення кісткових фрагментів, розмірів дефектів і деформацій тощо мають здійснюватися за аксіальними і фронтальними зрізами КТ або 3D-зображеннями [37]. Подібні рекомендації сформульовані і Сисолятиним П. у співавт. (2010) [94].

В цілому слід відзначити, що переваги КТ у дослідженні очної ямки у порівнянні з методами краніоскопії (краніоциркуль, гнучкий дріт та ін.), фотограмметрії і рентгенографії полягають у наступному: можливість прижиттєвого неінвазивного дослідження; висока метрична точність; можливість об'ємної реконструкції з кращою візуалізацією кісткових структур і меншою похибкою у порівнянні з відтворенням 3D-зображень з двомірних знімків (рентгенограм або фотографій); наявність вбудованого програмного забезпечення (відсутня потреба в спеціальних програмах); низький рівень променевого навантаження на досліджуваного; висока швидкість маніпуляцій.; розповсюдженість у закладах охорони здоров'я.

Резюмуючи вище викладене, слід відзначити, що потреба у створені баз морфометричних даних, необхідних для підвищення точності і вірогідності анатомо-антропологічного аналізу, результатів діагностики та вироблення тактики лікування привела до помітного удосконалення інструментів і методик проведення морфометрії й обробки її результатів. На сьогоднішній момент передовими в цій сфері є технології променевої діагностики, зокрема, КТ, а також технології 2D и 3D-фотограмметрії. З огляду на переваги КТ як методу дослідження і у руслі рекомендацій провідних фахівців в області краніофаціальної травми саме цей метод доцільно використовувати для здійснення морфометрії очних ямок дорослих людей.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об'єкт дослідження

Дослідження проводилося із залученням 96 осіб європеоїдної раси віком від 22 до 74 років (48 чоловіків, 48 жінок, середній вік 48,6 ± 3,2 років) без патології краніофаціальної області в Донецькому діагностичному центрі у 2014 році. В групу досліджених включалися особи без патології кісток черепу зокрема, краніофаціальної області за їх згодою. Критеріями невключення стали наявність пошкоджень кісток черепу і очної ямки в даний момент або у минулому, наявність в анамнезі реконструктивних операцій на черепі і на структурах очної ямки, в т.ч. з використанням металевих імплантів.

Розподіл за віковими періодами здійснено за рекомендаціями ВОЗ та VII Всесоюзної конференції з проблем вікової морфології, фізіології і біохімії АМН СРСР (м. Москва, 1965 р.): перший період зрілого віку (чоловіки: 22-35 років, жінки: 21-35 років); другий період зрілого віку (чоловіки: 36-60 років, жінки: 36-55 років); похилий вік (чоловіки: 61-74 років, жінки: 56-74 років). Групування за віком і статтю наведене в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Розподіл досліджуваних за віком і статтю

Стать	Всього, осіб	Вікові групи
		І період зрілості, осіб	ІІ період зрілості, осіб	Похилий вік, осіб
Чоловіки	48	16	16	16
Жінки	48	16	16	16
Всього, осіб / середній вік, років	96 / 48,6 ± 3,2	32 / 30,2 ± 1,8	32 / 49,2 ± 1,6	32 / 66,5 ± 2,1

На першому етапі дослідження проводився аналіз добровольців з метою добору згідно розроблених критеріїв включення і виключення. Всі досліджені люди добровільно підписали «Інформовану згоду», щодо участі в даному проекті, в якому викладені основна мета дослідження, його тривалість і права пацієнта. Також надавалась повна інформація про спосіб дослідження і його особистий стан.

2.2 Методи візуалізації і опис параметрів та обладнання КТ

Для морфометричного дослідження виконувалася мультизрізова комп'ютерна томографія черепу на апараті Brilliance CT 64 (Philips) в положенні на спині з руками уздовж тіла.

Параметри обладнання:

колімація зрізу: 2Ч0,6 мм, 16Ч0,75 мм, 16Ч1,5 мм, 8Ч3 мм, 4Ч4,5 мм;

товщина зрізу: спіральний режим - 0,65-7,5 мм; аксіальний режим - 0,75-12 мм;

кут сканування: 240°, 360°, 420°;

поле огляду при сканування: 250, 350, 500, 600 мм.

Після вибору вихідного рівня сканування здійснювалися послідовні скани з товщиною 5 мм та наступною реконструкцією по 2 мм. При обробці даних використовувався режим VRT (об'ємна реконструкція) для покращення візуалізації кісткових структур з дотриманням принципів медичної етики, регламентованих Конвенцією ради Європи з прав людини і біомедицини й законодавства України (протокол засідання комісії з етики та біоетики Донецького національного медичного університету імені М. Горького № 2 від 02.02.2015 р.).

2.3 Методи морфометричного дослідження

В оцінці лінійних розмірів входу в очну ямку використовувався єдиний підхід (Martin R.., 1957; Алексеєв В., Дебець Г., 1964, Вовк Ю., 2010) [165, 2, 21]. В силу уявлення про очну ямку як про чотиригранну піраміду з верхівкою в області очноямкового отвору каналу зорового нерву, довжина стінок вимірялася від точок на краях орбіти до точки на отворі каналу зорового нерву у відповідності до підходів Ji Y. et al., 2010; Fetouh F. et al., 2014 [150, 139]. Для визначення краніотипів додатково були виміряні ширина, висота і довжина черепу у відповідності до підходу Вовка Ю., 2010 [21] (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Лінійні морфометричні показники очних ямок і черепів

Назва показника	Опис
Ширина входу в очну ямку	Максило-фронтальна ширина, відстань від максило-франтальної точки до зовнішнього краю очної ямки по лінії, що поділяє очну ямку навпіл
Висота входу в очну ямку	Відстань між точками на верхньому та нижньому краях очної ямки перпендикулярно до максило-фронтальльної ширини за лінією, що проведена через центр максило-фронтальної ширини
Довжина медіальної стінки	Відстань від точки максило-фронтале до отвору каналу зорового нерву
Довжина латеральної стінки	Від точки ектоконхіон до отвору каналу зорового нерву
Довжина верхньої стінки	Від точки супраорбітале до отвору каналу зорового нерву
Довжина нижньої стінки	Від точки інфраорбітале до отвору каналу зорового нерву
Глибина очної ямки	Від верхівки очної ямки в сагітальній площині до перерізу з площиною входу в очну ямку
Ширина черепу	Відстань між точками еуріон справа і зліва у фронтальній нормі
Довжина черепу	Відстань між точками глабела і опістокраніон в сагітальному розрізі (латеральна норма)
Висота черепу	Відстань між точками базіон та брегма в сагітальному розрізі (латеральна норма)

Для оцінки наведених в табл. 2.2 показників використовувалася низка краніометричних точок (рис. 2.1):



Рис. 2.1. Лінійні морфометричні показники очних ямок і черепів:

а) 1 - ширина черепу черепа; 2 - висота входу в очну ямку, 3 -ширина входу в очну ямку; б) 1 - довжина черепу; 2 - висота черепу; 3 - глибина очної ямки; в) 1 - довжина нижньої стінки; 2 - довжина медіальної стінки; г) 1 - довжина латеральної стінки; 2 - довжина верхньої стінки глабела (g) - точка лобової кістки між верхніми краями очних ямок, що найбільш видається вперед (точка на носовому відростку лобної кістки, що найбільше видається вперед в медіально-сагітальному перерізі в місці, де лобова кістка утворює більше або менше виражену випуклість);

опістокраніон (op) - найбільш випукла точка на зовнішньому потиличному виступі потиличної кістки;

еуріон (eu) - найбільш випукла точка бокової поверхні черепу;

базіон (ba) - найнижча точка на середині переднього краю великого потиличного отвору по медіальній лінії;

брегма (b) -- точка в місці сходження сагітального та вінцевого швів;

максило-фронтальна точка (m-fr) - точка на перерізі внутрішнього краю очної ямки з лобно-верхньощелепним швом;

ектоконхіон (ec) - точка на латеральному краї очної ямки на перерізі латерального краю і лінії, що виходить з максило-фронтальної точки і поділяє очну ямку навпіл;

супраорбітале (os) - точка на верхньому краю очної ямки на перерізі верхнього краю та лінії, що проходить перпендикулярно через середину лінії між точками максило-фронтале та ектоконхіон;

інфраорбітале (oi) - точка на нижньому краю очної ямки на перерізі нижнього краю та лінії, що проходить перпендикулярно через середину лінії між точками максило-фронтале і ектоконхіон.

Кутові показники очної ямки - кут нахилу входу в очну ямку і кут між медіальною та латеральною стінками очної ямки - вимірювалися у відповідності до підходів Гайворонського І., Кирилової М. (2008) [26] та Chan L. (2009) [127] відповідно (рис. 2.2).

На основі отриманих лінійних розмірів черепу і входу в очну ямку визначалися наступні показники (Вовк Ю., 2010 [21]):

1) черепний (головний) індекс:

За значеннями черепного індексу кожний досліджений випадок розподілявся за наступними групами: доліхоцефали (індекс менший за 75,0 %); мезоцефали (значення індексу - від 75,0 - 80,0 % невключно); брахіцефали (індекс досягав 80,0 % і вище).



Рис. 2.2. Кутові показники очної ямки:

а) кут між медіальною та латеральною стінками;
б) кут нахилу входу в очну ямку

2) висотно-повздовжній індекс:

За значенням висотно-повздовжнього індексу кожний досліджений випадок розподілявся за наступними групами: платіцефали (індекс менший 70,0 %); ортоцефали (індекс в інтервалі от 70,0 до 75,0 % невключно); гіпсіцефали (індекс дорівнював 75,0 % і вище).

3) висотно-широтний індекс:

За значенням висотно-широтного індексу розрізнялися наступні групи: тапейноцефали (тапейнографи) (індекс менший 72,0 %); метріоцефали (індекс потрапив у діапазон 72,0-98,0 % невключно); макроцефали (індекс сягнув 98,0 % і більше).

4) орбітальний індекс:

За значенням орбітального індексу розрізняють наступні типи орбіт: хамеконхи, мезоконхи, гіпсіконхи. В традиційному підході вітчизняної краніометрії (наприклад, у Великій радянській енциклопедії) прийнятою є наступна категоризація значень: хамеконхи (менше 76 %), мезоконхи (76-85 %), гіпсіхонки (85 % і вище) [14]. В більш сучасних закордонних джерелах (Patnaik V. et al., 2001; Yuan M., 2003, Fetouh F. et al., 2014 [172, 189, 139]) використовуються дещо інші границі: хамеконхи (менше 83 %), мезоконхи (83-90 %), гіпсіконхи (90 % і вище). Для формування груп в досліджені використано саме цей підхід.

Надалі в загальній вибірці та у виділених групах за віком, статтю та краніотипами оцінювалися статистичні параметри лінійних та кутових морфометричних показників очних ямок.

2.4 Методи статистичної обробки даних

Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою ліцензованого пакету програм Microsoft Excel 2010© у відповідності до рекомендацій Плохінського М. (1970), Glantz S. (1998), Івантера Е., Коросова А. (2005), Ляха Ю. в співавт. (2006), Бондарчука С. у співавт. (2009), Бордоєвої А. (2009), Москаленка В. в співавт. (2009), Кравченко Н., Ревінської О. (2011) [77, 140, 46, 68, 16, 17, 62, 54].

Статистична обробка даних включала два види аналізу.

1. Варіаційний аналіз здійснюється в наступній послідовності (рис. 2.1).

1) середнє значення по вибірці:

,

де: xi - значення, яких набуває аналізована величина у вибірці (i = 1чn); n - обсяг вибірки;

Рис. 2.1. Послідовність варіаційного аналізу морфометричних показників очних ямок

2) середньоквадратичне (стандартне) відхилення - міра різноманітності значень ознаки, що входять до вибірки; ілюструє, на скільки в середньому варіанти відхиляються від середнього значення по вибірці (квадрат середнього відхилення являє собою дисперсію):

;

3) максимальне і мінімальне значення вибірки;

4) коефіцієнт варіації - міра відносного розкиду величини; ілюструє частку середнього значення даної величини, яку складає її середній розкид:

,

Варіабельність ознак визнавалася слабкою, якщо Cv не перевищував 10 %, середньою - якщо Cv складав 11-25 %, значною за Cv > 25 %.

5) вибіркова асиметрія - ілюструє, на скільки значення вибірки асиметричні відносно її математичного очікування (М): чим ближчим є значення до нуля, тим значення вибірки є симетричнішими;

6) вибірковий ексцес - ілюструє міру гостроти піку вибірки;

7) похибка середнього значення, похибка коефіцієнта варіації, похибка асиметрії та ексцесу - міра тих меж, в яких вибіркові параметри можуть відхилятися від значень генеральних параметрів:

помилка середньої:

,

помилка коефіцієнта варіації:

;

помилка асиметрії:

;

помилка ексцесу:

В разі, якщо асиметрія та ексцес не перевищували трикратної величини власної помилки, їх значення визнавалися такими, що відповідають нормальному розподілу.

8) 95 %-й довірчий інтервал середнього значення - інтервал, в межах якого з імовірністю 95 % знаходиться середнє значення вибірки:

;

9) медіана (Me) - значення, що розділяє вибірку на дві рівних частини; половина спостережень лежить нижче за медіану а половина - вище за неї; застосовується в разі невідповідності вибірки нормальному закону розподілу;

10) помилка медіани:

;

11) довірчий інтервал медіани: при розташуванні всіх значень вибірки в порядку їх неспадіння лівій межі відповідає xk, а правій
xn-k+1, при цьому k визначалося у відповідності до ГОСТ Р ИСО 16269-7-2004 «Статистические методы. Статистическое представление данных. Медиана. Определение точечной оценки и доверительных интервалов» (2004) [33].

Перевірка відповідності вибірки закону нормального розподілу здійснювалася з використання критерію узгодженості ч2 Пірсона.

Оцінка статистичної рівності дисперсій вибірок здійснювалася за критерієм Фішера.

Задача оцінки різності середніх значень окремих показників двох груп незалежних спостережень (вибірки за факторними ознаками) вирішувалася з використанням:

критерію Стьюдента t - якщо вибірки підпорядковувалися закону нормального розподілу і дисперсії були тотожними (гомоскедастичний тест), при цьому емпіричне значення t-критерію розраховується за формулою:

,

де: М1 и М2 - середні значення показників у вибірках 1 і 2; df1 и df2 - число ступенів свободи для вибірок 1 і 2 (дорівнюють кількості даних у відповідній вибірці мінус 1); n1 и n2 - кількість даних у вибірках 1 і 2; df - число ступенів свободи для сукупної вибірки (n1 + n2 - 1).

критерію Беренса-Фішера («модернізованого» критерію Стьюдента) - якщо вибірки підпорядковувалися закону нормального розподілу, але дисперсії вибірок були різними (гетероскедастичний тест); при цьому емпіричне значення t-критерію розраховувалось за формулою:

;

Вибір критичного значення t-критерію, з яким порівнюються значення емпіричного, здійснювалося у відповідності з числом ступенів свободи, що дорівнює:

;

критерію Манна-Вітні - якщо вибірки не підпорядковувалися закону нормального розподілу.

2. Кореляційний аналіз.

Коефіцієнт кореляції визначає, чи існує прямолінійний зв'язок між показниками, і наскільки він є сильним. Під прямолінійним зв'язком розуміють зв'язок, за якого рівномірним змінам одної ознаки відповідають рівномірні (в середньому) зміни другої ознаки за незначних та невпорядкованих відхиленнях від цієї ознаки. Послідовність кореляційного аналізу наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Послідовність кореляційного аналізу морфометричних показників

Коефіцієнт кореляції Пірсона двох рівних за кількістю вибірок даних X та Y визначався за наступною формулою:

;

Значення даного коефіцієнта інтерпретувалися наступним чином: до 0,2 - дуже слабка кореляція; до 0,5 - слабка кореляція; до 0,7 - середня кореляція; до 0,9 - висока кореляція; більше 0,9 - дуже висока кореляція.

При цьому для оцінки репрезентативності коефіцієнта кореляції використовувався показник похибки коефіцієнта кореляції:

,

де: r - коефіцієнт кореляції; n - число пар значень, які порівнюються в ході кореляційного аналізу (в знаменнику підкорінного виразу використовувалося еквівалентне значення n1 + n2 - 4, якщо обсяг вибірок був різним). Для оцінки статистичної значущості відмінності коефіцієнту кореляції від 0 використовувався наступний критерій:

Для оцінки різниці в залежностях між показниками у вибірках за різною ознакою застосовувався наступний критерій вірогідності:

,

де: m1 и m2 - похибки коефіцієнтів кореляції між ідентичними даними відповідно у серіях за статевою, віковою, краніологічною ознаками.

РОЗДІЛ 3. МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНАТОМІЧНОЇ СТРУКТУРИ ОЧНОЇ ЯМКИ ДОРОСЛИХ ЛЮДЕЙ

3.1 Лінійні та кутові показники очних ямок в сукупній вибірці

Результати кількісного дослідження лінійних та кутових морфометричних показників очної ямки представлені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Лінійні морфометричні показники лівої та правої очних ямок в загальній вибірці (M - середнє значення, у - стандартне відхилення, Min та Max - мінімальне та максимальне значення у вибірці, As - асиметрія, E - ексцес, Cv - коефіцієнт варіації)

Показник	очна ямка	Статистичні параметри
		M	у	Min	Max	As	E	Cv, %
Довжина медіальної стінки, мм	л	43,6	2,1	38,4	48,3	0,0	-0,5	4,8
	пр	43,6	2,1	38,7	48,2	0,1	-0,6	4,7
Довжина латеральної стінки, мм	л	40,9	1,1	38,8	43,7	0,3	-0,6	2,7
	пр	40,8	0,9	38,5	43,3	0,2	-0,2	2,3
Довжина нижньої стінки, мм	л	39,6	1,1	36,0	41,7	-0,6	0,3	2,9
	пр	39,8	1,1	36,2	42,4	-0,6	0,6	2,8
Довжина верхньої стінки, мм	л	40,7	1,1	37,9	44,3	0,0	0,4	2,8
	пр	40,7	1,0	38,0	42,9	-0,1	0,2	2,5
Ширина входу в очну ямку, мм	л	39,3	1,1	36,5	42,0	0,0	-0,1	2,7
	пр	39,2	1,0	35,6	41,4	-0,5	1,0	2,6
Висота входу в очну ямку, мм	л	34,1	1,0	32,1	36,7	0,5	-0,2	2,9
	пр	34,2	0,9	32,4	36,3	0,2	-0,6	2,7
Глибина очної ямки, мм	л	42,5	2,4	36,7	48,4	0,1	-0,3	5,7
	пр	42,5	2,4	37,0	48,3	0,2	-0,4	5,6

Найбільшими були значення показників довжини медіальної стінки та глибини очних ямок, проміжними - довжина латеральної, верхньої та нижньої стінок очних ямок і ширини входу в них, найменшим - значення висоти входу в очні ямки (рис 3.1).



Рис. 3.1. Діаграма довжин стінок лівої та правої очної ямок
дорослих людей: а) ліва, б) права очні ямки, мм

Виходячи з уявлення про очну ямку як чотиригранну піраміду, вірогідно (р = 0,05) виявлено, що середні значення довжини стінок та ширини і висоти входу в очну ямку, окрім довжини латеральної та верхньої стінок мають статистично значущі відмінності. Різниця між середніми значеннями ширини і висоти входу в очну ямку справа і зліва також виявилася статистично значущою.

При відповідності вибірок показників нормальному закону розподілу за кожною з них спостерігається незначна асиметрія та/або ексцес: правостороння за показниками довжини медіальної стінки справа, довжини латеральної стінки з обох боків, висоти та глибини очної ямки з обох боків; лівостороння за показниками довжини верхньої стінки справа, довжини нижньої стінки з обох боків, ширини входу в праву очну ямку. За першою з названих груп показників з високою ймовірністю можна передбачити, що середнє значення буде трохи вищим за отримане в ході аналізу, а за другою - більш низьким. Відповідно до оцінки ексцесу вибірок за показниками довжини верхньої стінки, нижньої стінки, та ширини входу в очну ямку справа відзначається незначне підвищення концентрації значень в області середнього, тоді як за іншими показниками вони розподілені більш полого з меншою сконцентрованістю навколо середнього. Всі показники асиметрії та ексцесу відповідають умові неперевищення трикратної величини власної помилки.

Дані щодо довірчих інтервалів (референтних діапазонів) лінійних морфометричних показників очних ямок наведені в табл. 3.2 та на рис. 3.2.

Таблиця 3.2 Довірчі інтервали лінійних морфометричних показників лівої та правої очних ямок (M ± tу, M - середнє значення величини, t - статистика Стьюдента за кількості ступенів свободи 95, рівня вірогідності 95 % (р = 0,05), у - стандартне відхилення)

Показник	Довірчий інтервал, мм
	Ліва очна ямка	Права очна ямка
Довжина медіальної стінки	43,6 ± 0,4	43,6 ± 0,4
Довжина латеральної стінки	40,9 ± 0,2	40,8 ± 0,2
Довжина верхньої стінки	40,7 ± 0,2	40,7 ± 0,2
Довжина нижньої стінки	39,6 ± 0,2	39,8 ± 0,2
Ширина входу в очну ямку	39,3 ± 0,2	39,2 ± 0,2
Висота входу в очну ямку	34,1 ± 0,2	34,2 ± 0,2
Глибина очної ямки	42,5 ± 0,5	42,5 ± 0,5

Внаслідок низької варіабельності досліджуваних показників довірчі інтервали є достатньо вузькими, що вказує на надійність їх використання в морфометричній характеристиці очних ямок.

а)

б)

Рис. 3.2. Середні, мінімальні та максимальні значення, довірчі інтервали (р = 0,05) лінійних морфометричних показників, мм: а) лівої очної ямки; б) правої очної ямки

Параметри описової статистики для кутових показників очної ямки представлені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Кутові показники лівої та правої очних ямок в загальній вибірці (M - середнє значення, у - стандартне відхилення, Min та Max - відповідно мінімальне та максимальне значення у вибірці, As - асиметрія, E - ексцес, Cv - коефіцієнт варіації)

Показник	очна ямка*	Статистичні параметри
		M	у	Min	Max	As	E	Cv, %
Кут нахилу входу в очну ямку, °	л	10,3	1,9	6,5	13,6	-0,2	-1,1	18,2
	пр	10,5	1,8	6,9	13,7	-0,1	-1,1	17,3
Кут між латеральною та медіальною стінками очної ямки, °	л	52,3	4,4	40,9	61,3	-0,6	-0,2	8,5
	пр	52,0	4,4	41,6	60,8	-0,5	-0,3	8,4

* - очні ямки: л - ліва, п - права.

В силу різного анатомічного змісту груп показників їх величини не порівнювалися між собою.

За обома кутовими показниками спостерігається незначна лівостороння асиметрія з більшою частотою в області значень, менших за середнє, та відзначається відносна «пологість» розподілу значень у вибірках. Всі показники асиметрії та ексцесу відповідають умові неперевищення трикратної величини власної помилки.

Дані про середні, мінімальні, максимальні значення та довірчі інтервали представлені на рис. 3.3.

Так, кут нахилу входу в очну ямку складає від 6,5° до 13,7° і характеризується середньою варіабельністю (довірчий інтервал коефіцієнта варіації даного показника для лівої очної ямки {15,6 %; 20,8 %}, для правої очної ямки{14,8 %; 19,8 %}). Кут між латеральною та медіальною стінками очної ямки складає від 41,6° до 60,8° і характеризується відносно низькою варіабельністю (довірчий інтервал коефіцієнта варіації даного показника для лівої очної ямки {7,3 %; 9,7 %}, для правої очної ямки{7,2 %; 9,6 %} при р = 0,05).

а)

б)

Рис. 3.3. Середні, мінімальні та максимальні значення, довірчі інтервали (р = 0,05) кутових морфометричних показників лівої та правої очних ямок, °: а) кут нахилу входу в очну ямку; б) кут між медіальною та латеральною стінками очної ямки

Довірчий інтервал середнього значення показника кута нахилу входу в ліву очну ямку дорівнює 10,3 ± 0,4 градуса; праву - 10,5 ± 0,4 градуса, довірчий інтервал середнього значення показника кута між латеральною та медіальною стінками лівої очної ямки має 52,3 ± 0,9 градуса; правої очної ямки - 52,0 ± 0,9 градуса (р = 0,05).

Відсутність відмінностей між значеннями лінійних та кутових морфометричних показників по лівій та правій очним ямкам дає можливість в подальшому не враховувати різниці між ними, а в якості вихідних використовуватимуться усереднені по ним значення.

Середні лінійні морфометричні показники в загальній вибірці, узагальнені для обох очних ямок, представлені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Середні лінійні морфометричні показники очної ямки в загальній вибірці (M - середнє значення, у - стандартне відхилення, Min та Max - мінімальне та максимальне значення у вибірці, As - асиметрія, E - ексцес, Cv - коефіцієнт варіації)

Показник	Статистичні параметри
	M	у	Min	Max	As	E	Cv, %
Довжина медіальної стінки, мм	43,6	2,1	38,6	48,3	0,0	-0,6	4,7
Довжина латеральної стінки, мм	40,8	1,0	38,7	43,2	0,0	-0,6	2,4
Довжина верхньої стінки, мм	40,7	1,0	38,0	43,0	-0,2	0,0	2,5
Довжина нижньої стінки, мм	39,7	1,1	36,1	41,6	-0,7	0,6	2,8
Ширина входу в очну ямку, мм	39,2	1,0	36,5	41,3	-0,4	0,1	2,5
Висота входу в очну ямку, мм	34,1	0,9	32,3	36,5	0,3	-0,4	2,7
Глибина очної ямки, мм	42,5	2,4	36,9	47,9	0,1	-0,4	5,6

Аналізуючи розраховані оцінки асиметрії та ексцесу, слід визначити, що лівостороння асиметрія (переважання кількості значень в області менших значень за середнє) спостерігається у довжини верхньої стінки та ширини входу в очну ямку; за показником ширини входу відзначається незначне у порівнянні з нормальним збільшення концентрації значень біля середнього, тоді як розподіл вибірок усереднених показників довжини медіальної, латеральної стінок та висоти входу в очну ямку є більш пологим, що визначає відносно меншу концентрацію значень навколо середнього. Всі показники асиметрії та ексцесу відповідають умові неперевищення трикратної величини власної помилки.

Середні, мінімальні та максимальні значення і довірчі інтервали лінійних морфометричних показників очної ямки дорослих людей представлені на рис. 3.4.

а)

б)

Рис. 3.4. Середні, мінімальні та максимальні значення, довірчі інтервали (р = 0,05) усереднених лінійних морфометричних показників: а) довжина стінок очної ямки, мм; б) параметри входу і глибина очної ямки, мм

Між всіма усередненими лінійними показниками очної ямки, крім довжини латеральної та верхньої стінок існують статистично значущі відмінності.

В табл. 3.5 наведені дані щодо усереднених за лівою та правою очними ямками кутових показників.

Таблиця 3.5 Усереднені кутові показники очних ямок в загальній вибірці (M - середнє значення, у - стандартне відхилення, Min та Max - відповідно мінімальне та максимальне значення у вибірці, As - асиметрія, E - ексцес, Cv - коефіцієнт варіації)

Показник	Статистичні параметри
	M	у	Min	Max	As	E	Cv, %
Кут нахилу входу в очну ямку, °	10,4	1,8	6,8	13,7	-0,1	-1,1	17,7
Кут між латеральною та медіальною стінками очної ямки, °	51,9	4,3	41,4	61,1	-0,5	-0,3	8,3

Довірчі інтервали усереднених кутових показників складають для кута нахилу входу в очну ямку - 10,4 ± 0,4 градуса, для кута між медіальною та латеральною стінками - 51,9 ± 0,9 градуса при р = 0,05 (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Середні, мінімальні та максимальні значення, довірчі інтервали (р = 0,05) усереднених кутових морфометричних показників, °

Вибірки за обома показниками демонструють лівосторонню асиметрію і відсутність концентрації значень навколо середнього; при цьому всі показники асиметрії та ексцесу відповідають умові неперевищення трикратної величини власної помилки.

Варіація кутових показників є вищою, ніж лінійних, проте варіація кута між стінками залишається в слабкій зоні, тоді як кута нахилу входу в очну ямку - в середній (а верхня межа довірчого інтервалу коефіцієнту варіації даного показника - 20,2 % - взагалі потрапляє в зону сильної варіабельності).

В табл. 3.6 представлені коефіцієнти кореляції між усередненими морфометричними показниками очної ямки.

Таблиця 3.6 Коефіцієнти кореляції між усередненими показниками очної ямки *

Показники	Довжина медіальної стінки, мм	Довжина нижньої стінки, мм	Довжина латеральної стінки, мм	Довжина верхньої стінки, мм	Висота входу в ОЯ, мм	Ширина входу в ОЯ, мм	Глибина ОЯ, мм	Кут нахилу входу в ОЯ, °	Кут між медіальною та латеральною стінками ОЯ, °
Довжина медіальної стінки, мм	1,00
Довжина нижньої стінки, мм	0,45	1,00
Довжина латеральної стінки, мм	0,56	0,33	1,00
Довжина верхньої стінки, мм	0,35	0,44	0,64	1,00
Висота входу в ОЯ, мм	0,08	0,03	0,02	0,07	1,00
Ширина входу в ОЯ, мм	0,53	0,28	0,51	0,37	0,15	1,00
Глибина ОЯ, мм	0,54	0,23	0,51	0,42	0,04	0,37	1,00
Кут нахилу входу в ОЯ, °	0,16	0,15	0,11	0,22	0,19	0,09	0,08	1,00
Кут між медіальною та латеральною стінками ОЯ, °	-0,45	-0,14	-0,29	-0,02	0,08	-0,08	-0,44	-0,17	1,00

* - сірим кольором позначено комірки, в яких містяться значення, що вірогідно (р = 0,025) відрізняються від 0

Статистично значущий зв'язок існує між такими показниками, як довжина медіальної стінки - довжини нижньої, латеральної, верхньої стінок, довжина нижньої стінки - довжина латеральної та верхньої стінок, довжина латеральної та довжина верхньої стінки; ширина входу в очну ямку - довжини всіх стінок; глибина очної ямки - довжини всіх стінок та ширина очної ямки.

Серед статистично значущих коефіцієнтів жодний не демонструє наявності сильного, а тим більше дуже сильного зв'язку між показниками. Середня сила зв'язку спостерігається між довжиною латеральної та медіальної, верхньої та латеральної стінок, шириною входу в очну ямку та довжиною медіальної і латеральної стінок, глибиною очної ямки та довжиною медіальної і латеральної стінок. Разом з тим, урахування довірчого інтервалу статистично значущих коефіцієнтів кореляції дозволяє стверджувати, що всі вони відображають слабкий зв'язок між показниками.

1. Серед стінок очних ямок найбільшу довжину має медіальна і найменшу - нижня стінка. Довжини верхньої і латеральної стінок посідають проміжне положення, різницею між якими з достатньою вірогідністю можна нехтувати. Глибина очної ямки співставна з довжиною її медіальної стінки при статистично значущій відмінності між ними. Параметри входу в очну ямку (ширина та висота) за розмірами менші від розмірів стінок.

2. Між лівою та правою очними ямками не існує статистично значущих відмінностей в середніх значеннях проаналізованих показників і дані одної з очних ямок можна вірогідно (р = 0,05) використовувати як у якості морфометричного еталону в разі, якщо інша ушкоджена, так і для аналізу їх вікових та статевих особливостей.

3. Слабка, але статистично значуща кореляція між довжиною медіальної стінки з довжинами нижньої, латеральної та верхньої стінок; довжини нижньої стінки з довжинами латеральної та верхньої стінок; довжини латеральної та верхньої стінок і ширини входу в очну ямку з довжинами всіх стінок; глибини очної ямки з довжинами всіх стінок та шириною очної ямки свідчить про їх морфофункціональний зв'язок в процесі онтогенетичного розвитку черепа в цілому і очних ямок зокрема.

4. Низька варіабельність морфометричних показників очних ямок дозволяє використовувати їх для планування хірургічних доступів, здійснення реконструктивних і пластичних операцій на кісткових структурах очних ямок, релевантність яких задачам клінічної практики доцільно підвищувати шляхом індивідуально-типологічного аналізу розподілу за віком, статтю, краніотипами.

3.2 Лінійні та кутові показники очних ямок за віковими групами

Результати оцінки статистичних параметрів досліджуваних лінійних морфометричних показників у трьох вікових групах наведені в табл. 3.7-3.12. Зокрема, в табл. 3.7 представлені дані щодо значень лінійних морфометричних показників у віковій групі першого періоду зрілості.

Таблиця 3.7 Середні лінійні морфометричні показники очних ямок у віковій групі першого періоду зрілості (M - середнє значення, у - стандартне відхилення, Min та Max - мінімальне та максимальне значення у вибірці, As - асиметрія, E - ексцес, Cv - коефіцієнт варіації)

Подобные документы

• Аналіз комп’ютерної томографії з метою діагностики стану здоров’я

  Розвиток комп'ютерної томографії. Принципи утворення пошарового зображення. Специфіка отримання комп'ютерної томограми, прийоми регулювання зображення. Опис комп’ютерного томографа Brilliance iCT, особливості системи його електронного управління.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 16.12.2012
  

• Комп’ютерна томографія

  Поняття рентгенівської комп'ютерної томографії, її фізичні принципи. Особливості технологій і методики візуалізації з використанням рентгенівських променів. Діагностика за допомогою КТ. Переваги томографії перед звичайним рентгенологічним дослідженням.
  
  реферат [2,6 M], добавлен 01.10.2010
  

• Комп'ютерна томографія головного мозку

  Характеристика комп’ютерної томографії (КТ), її загальні принципи. Особливості здійснення КТ головного мозку. Гіперостоз лобової кістки (синдром Стюарта-Морела). Диференціальна діагностика різних типів внутрішньочерепних крововиливів, інсульту та ін.
  
  презентация [7,8 M], добавлен 30.09.2017
  

• Системи дозиметричного планування. Рентгенівська комп'ютерна томографія. Томографія з використанням електромагнітних полів

  Призначення систем дозиметричного планування, їх застосування при проведенні променевої терапії. Переваги комп'ютерних томограм внутрішніх органів, кісток, м'яких тканин і кровоносних судин над рентгенівськими дослідженнями. Види комп'ютерної томографії.
  
  презентация [9,0 M], добавлен 11.12.2016
  

• Особливості інструментальних методів обстеження хірургічних хворих

  Рентгенологічне обстеження шлунково-кишкового тракта. Отримання за допомогою комп’ютерної томографії зображення поперечних зрізів людського тіла на різних рівнях. Ендоскопічні методи дослідження. Радіоізотопна діагностика, її підрозділи та методи.
  
  презентация [1,8 M], добавлен 12.03.2014
  

• Комп'ютер у медицині

  Особливості використання комп'ютера у сфері медицини. Системи комп'ютерної діагностики як помічники для лікаря - для навчання та оптимізації роботи. Комп'ютерна томографія, рентгенологія та УЗД. Комп'ютерні технології в стоматології та офтальмології.
  
  презентация [4,4 M], добавлен 01.12.2013
  

• Індивідуалізація комплексної терапії хворих на хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ стадії в залежності від клініко-імунологічних варіантів перебігу

  Клініко-імунологічні варіанти перебігу хронічного обструктивного захворювання легень І-ІІ ступенів. Схеми оптимізації базисного лікування хворих. Діагностика легеневої гіпертензії з застосуванням доплерокардіографії та спіральної комп’ютерної томографії.
  
  автореферат [60,9 K], добавлен 18.03.2009
  

• Радіонуклідні дослідження

  Радіонуклідний метод діагностики. Емісійна комп’ютерна томографія. Однофотона емісійна КТ. Позитронна емісійна томографія (ПЕТ). Радіоімунні (in vitro) методи діагностики. Метод магнітно-резонасной томографії. Протипоказання і потенційні небезпеки МРТ.
  
  реферат [39,4 K], добавлен 27.02.2011
  

• Ромбовидная ямка. Топография ядер черепных нервов

  Рассмотрение строения и функций ромбовидной ямки, образованной задней поверхностью продолговатого мозга и моста. Описание схемы ромбовидной ямки. Изучение топографии ядер черепных нервов. Анализ работы глазодвигательного, блокового, отводящего нервов.
  
  презентация [1,3 M], добавлен 31.03.2015
  

• Наукове обґрунтування та розробка моделі завантаження лікувальних закладів охорони здоров’я пацієнтами

  Особливості надходження та виписки пацієнтів в лікувальних закладах охорони здоров’я Збройних Сил України. Математична модель завантаження, алгоритми та програмне забезпечення комп’ютерної реалізації та її придатність для практичного застосування.
  
  автореферат [1,4 M], добавлен 03.04.2009
  

• Профілактика захворювань опорно-рухового апарату школярів під час роботи за комп’ютером

  Основні фактори, що призводять до порушення роботи опорно-рухового апарату учнів під час роботи за комп’ютером: типи хвороб, норми роботи. Методи профілактики захворювань: комплекс вправ для зняття м’язового напруження; фізкультхвилинки для школярів.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 19.05.2011
  

• Методи психофізіологічних досліджень

  Методи електроенцефалографії, магнітоенцефалографії. Метод викликаних потенціалів, топографічного зонування, компьютерної томографії. Оцінка функціонування серцево-судинної системи та активності дихальної системи. Вимір електричної активності шкіри.
  
  контрольная работа [34,0 K], добавлен 16.06.2010
  

• Основи реаніматології

  Кардіогенні причини раптової смерті. Основні методи реаніматології при гострій зупинці серця, гострій дихальній недостатності, обструкції, астматичному статусі у дітей і дорослих. Первинні мозкові коми. Загальні принципи інтенсивної (базисної) терапії.
  
  учебное пособие [6,3 M], добавлен 14.03.2011
  

• Рентгенівська комп’ютерна томографія

  У чому полягає фізична природа процесу томографування. Фізичний принцип дії рентгенівського комп'ютерного томографа. Принципова схема роботи комп'ютерного томографа. Сканування і отримання зображення. Математична реконструкція коефіцієнтів поглинання.
  
  презентация [3,6 M], добавлен 24.11.2016
  

• Методика навчання біології учнів 8-9 класів з використанням комп’ютерних технологій

  Розробка та впровадження методики навчання біології учнів 8-9 класів з використанням комп’ютерних технологій. Місце та роль комп’ютерних технологій у навчальному процесі, дидактичні та методичні можливості їх застосування. Програмно-педагогічні засоби.
  
  автореферат [81,6 K], добавлен 29.03.2009
  

• Що таке гельмінтоз

  Симптоми гельмінтозу, методи його діагностики у дітей та дорослих. Шляхи зараження паразитами організму людини. Аналіз фармакологічної дії сучасного арсеналу лікарських препаратів антигельмінної спрямованості. Використання народних засобів при лікуванні.
  
  курсовая работа [41,5 K], добавлен 26.01.2011
  

• Методи візуалізації в медицині. Ендоскопія

  Огляд біологічної складової біотехнічної системи. Види медичної ендоскопії - оглядова, біопсійна і операційна. Опис кабінету ендоскопії. Опис ендоскопу та обробка біозображень. Принцип побудови оптичної, спостерігаючої та освітлювальної системи ендоскопа.
  
  курсовая работа [788,8 K], добавлен 09.01.2017
  

• Психологічні особливості людей, які страждають гіпертонічною хворобою

  Медико-психологічна характеристика гіпертонічної хвороби: етіологія, патогенез. Психологічна характеристика людей з гіпертонічною хворобою. Завдання та методи дослідження людей з гіпертонічною хворобою. Система профілактичних заходів і здоров’я населення.
  
  дипломная работа [123,5 K], добавлен 18.04.2011
  

• Фізіологічний обґрунтування значення загартовуючих вправ для здоров’я організму

  Механізми терморегуляції організму людини. Форми і методи загартування. Основні правила і принципи загартування. Помилки при загартуванні та невідкладна допомога при перегріванні чи переохолодженні. Особливості загартування дітей та людей похилого віку.
  
  курсовая работа [66,2 K], добавлен 19.06.2011
  

• Клиническая анатомия и оперативная хирургия глазницы

  Виды операций на глазнице, показания. Сущность простой и костной орбитотомии. Функции глазничной пластинки решетчатой кости, слезной косточки, отростка верхнечелюстной кости. Анастомоз нижней глазничной вены с венозным сплетением крылонебной ямки.
  
  презентация [1,4 M], добавлен 10.09.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам

Показник	Статистичні параметри
	M	у	Min	Max	As	E	Cv, %
Довжина медіальної стінки, мм	43,7	1,8	41,2	46,9	0,2	-1,4	4,1
Довжина латеральної стінки, мм	41,0	1,0	39,1	43,2	0,0	-0,5	2,4
Довжина верхньої стінки, мм , мм	41,0	1,0	38,3	42,5	-0,6	0,4	2,3
Довжина нижньої стінки, мм	40,1	1,0	36,9	41,6	1,2	-0,8	2,6
Ширина входу в очну ямку, мм	39,4	0,9	37,3	41,2	-0,3	-0,4	2,3