Оптимізація лікування хронічного апікального періодонтиту із використанням фотоактивованої дезінфекції та тимчасової обтурації кореневих каналів

При оцінці вихідної концентрації мікроорганізмів у групах дослідження та контролю не було виявлено статистично достовірної різниці. Було встановлено, що частіше за всіх у КК із ХАП були ідентифіковані Enterococcus faecalis (57,0%), Staphylococcus epidermidis (38,8%), Candida albicans (39,9%), Pseudomonas aeruginosa (25,5%), Escherichia coli (35,75%), Lactobacillus spp. (28,45%), Peptostreptococcus spp. (24,3%), Actinomyces spp. (24,2%) та Fusobacterium spp. (14,15%). Також у одиничних випадках були ідентифіковані Treponema denticola, Bacillus cereus, Veillonella spp., Eubacterium spp., Bacteroides spp., Corynebacterium spp., Prevotella spp. та Pseudomonas putida. У 100% випадків штами Pseudomonas aeruginosa та Escherichia coli були культивовані у випадках повторного ендодонтичного лікування (наслідок неповноцінної обтурації твердіючими пастами, резорцин-формаліновою сумішшю або методом одного штифту). Enterococcus faecalis, Staphylococcus epidermidis, Candida albicans, а також бактерії роду Streptococcus, Peptostreptococcus, Actinomyces, Lactobacillus виділяли і у випадках первинного, і повторного лікування КК.

Таблиця 3.1

Видовий склад мікрофлори КК зубів пацієнтів із ХАП

У першій основній групі, де після стандартної ендодонтичної обробки проводилась тимчасова обтурація КК йодоформ-вмісною та кальцій-вмісною пастою, концентрація та частота знаходження мікроорганізмів до початку лікування та перед постійною обтурацією (після дезобтурації КК кальцій-вмісної пасти для тимчасового пломбування) достовірно (р<0,05) знизилась (табл. 3.2).

До початку лікування у пацієнтів були висіяні наступні мікроорганізми: Enterococcus faecalis (у 11 пацієнтів); Staphylococcus epidermidis (у 6 пацієнтів); Candida albicans (у 7 пацієнтів); Pseudomonas aeruginosa (у 4 пацієнтів); Escherichia coli (у 7 пацієнтів); Streptococcus spp. (у 10 пацієнтів); Actinomyces spp. (у 4 пацієнтів); Lactobacillus spp. (у 5 пацієнтів); Peptostreptococcus spp. (виділені у 5 осіб). У трьох пацієнтів були ідентифіковані Fusobacterium spp. Pseudomonas putida, Prevotella spp., Corynebacterium spp., Veillonella spp., Treponema denticola та Eubacterium spp. були виявлені у 2 пацієнтів групи.

Таблиця 3.2

Характеристика мікробного пейзажу КК зубів у першій основній групі

Продовження табл. 3.2

Примітка:*- статистично значущі розбіжності у співставленні даних до та після лікування, р<0,05

У пацієнтів першої основної групи після етапу тимчасової обтурації не було ідентифіковано мікробних асоціацій Enterococcus faecalis, Peptostreptococcus spp., Actinomyces spp. та Lactobacillus spp. Концентрація мікроорганізмів значно знизилась у 4 рази порівняно з вихідним рівнем.

Щільність мікробних ценозів Staphylococcus epidermidis змінилась з (5,2±1,1) lg КУО/мл перед проведенням лікувальних заходів до (1,2±0,6) lg КУО/мл після дезобтурації тимчасової пасти; Candida albicans з 6,4±0,9 до (1,9±0,7) lg КУО/мл. Концентрація бактерій роду Streptococcus достовірно знизилась з 5,8±0,9 до (1,4±0,5) lg КУО/мл. Серед грамнегативних штамів найстійкішим виявився Pseudomonas aeruginosa, концентрація якого знизилась з 6,2±0,8 до (2,8±0,9) lg КУО/мл, а частота вилучання зменшилась лише на 2,85%, що є статистично не достовірним відносно фоного показника (р>0,05).

Обсеменіння Escherichia coli у пацієнтів першої групи складала (6,6±1,2) lg КУО/мл до початку лікування та 2,0±0,8 після дезобтурації (р<0,05). Концентрація Treponema denticola, Veillonella spp., Eubacterium spp., Corynebacterium spp., Prevotella spp. та Pseudomonas putida, виділених у 10,5% випадків, знизилась до мінімальних показників. Щільність ценозу Fusobacterium spp., які були культивовані у трьох пацієнтів до початку лікування зменшилась із 3,3±0,8 до (1,0±0,1) lg КУО/мл (р<0,05).

У пацієнтів другої основної групи, яким після інструментальної обробки КК проводилась ФАД 10% розчином повідон-йоду та постійна обтурація в одне відвідування, до початку лікування були культивовані Enterococcus faecalis (у 9 пацієнтів); Staphylococcus epidermidis (у 7 пацієнтів); Candida albicans (у 7 пацієнтів); Pseudomonas aeruginosa (у 5 пацієнтів); Escherichia coli (у 6 пацієнтів); Streptococcus spp. (у 10 пацієнтів); Actinomyces spp. (у 4 пацієнтів); Lactobacillus spp. (у 4 пацієнтів); Peptostreptococcus spp. (виділені у 4 осіб). У одиничних випадках були ідентифіковані Fusobacterium spp., Pseudomonas putida, Prevotella spp., Corynebacterium spp., Veillonella spp., Bacteroides spp. та Bacillus cereus. Отримані результати свідчать про виражену антимікробну дію запропонованого методу ФАД (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Характеристика мікробного пейзажу кореневих каналів зубів у другій основній групі

Продовження табл. 3.3

Примітка:*- статистично значущі розбіжності у співставленні даних до та після лікування, р<0,05

Розбіжність між вихідними рівнями концентрації та частоти знаходження колоній мікроорганізмів у першій та другій групах не є статистично достовірною (р>0,05). У пацієнтів другої основної групи після проведення бактеріотоксичної терапії 10% розчином повідон-йоду не було ідентифіковано мікробних асоціацій Enterococcus faecalis, Escherichia coli, Peptostreptococcus spp, Actinomyces spp. та Lactobacillus spp. Концентрація інших мікроорганізмів достовірно (р<0,05) знизилась порівняно з вихідним рівнем. Щільність мікробних ценозів знизилась у 5 разів порівняно з вихідним рівнем: Candida albicans з 6,2±0,9 до (1,1±0,3) lg КУО/мл, Streptococcus spp. з 5,9±0,8 до (1,0±0,5) lg КУО/мл, Pseudomonas aeruginosa з 6,9±0,7 до (1,1±0,4) lg КУО/мл (р<0,05). Staphylococcus epidermidis після проведення ФАД був виділений лишу у одному випадку у концентрації 1,0±0,5 lg КУО/мл.

У ході дослідження найнижча концентрація мікроорганізмів після проведених лікувальних заходів була зафіксована у третій основній групі, де після інструментальної обробки КК проводилась ФАД 10% розчином повідон-йоду та тимчасова обтурація КК пастою на основі гідроксиду кальцію строком на 10 днів (табл. 3.4). Статистично значущої розбіжності між вихідними рівнями концентрації та частоти знаходження мікроорганізмів у основних групах не було виявлено (р>0,05). Перед початком лікування культуральний метод дослідження дозволив виявити такі мікроорганізми Enterococcus faecalis (у 9 пацієнтів); Staphylococcus epidermidis (у 6 пацієнтів); Candida albicans (у 6 пацієнтів); Pseudomonas aeruginosa (у 4 пацієнтів); Escherichia coli (у 6 пацієнтів); Streptococcus spp. (у 8 пацієнтів); Actinomyces spp. (у 4 пацієнтів); Lactobacillus spp. (у 5 пацієнтів); Peptostreptococcus spp. (виділені у 4 осіб), Fusobacterium spp. (у 3 пацієнтів). У одиничних випадках були ідентифіковані Pseudomonas putida, Prevotella spp., Corynebacterium spp., Veillonella spp., Bacteroides spp. Bacillus cereus та Eubacterium spp.

Таблиця 3.4

Характеристика мікробного пейзажу кореневих каналів зубів у третій основній групі

Продовження табл. 3.4

Примітка:*- статистично значущі розбіжності у співставленні даних до та після лікування, р<0,05

Після проведеного лікування у третій основній групі були ідентифіковані Staphylococcus epidermidis, бактерії роду Streptococcus та Pseudomonas aeruginosa у незначній концентрації (1,0±0,01, 1,2±0,02 та 1,1±0,04 КУО/мл lg відповідно). Лише в цій групі у жодного з учасників дослідження після проведеного лікування не було виділено Candida albicans, що говорить об оптимальності запропонованої схеми лікування ХАП. Різниця між даними до та після лікування є статистично достовірною (р<0,05).

У групі контролю, де лікування ХАП проводилось за стандартною односеансною методикою, щільність ценозів мікроорганізмів достовірно знизилась (р<0,05), але залишалась найвищою порівняно з іншими групами (табл. 3.5). Як і в інших групах, частіше за всіх перед початком лікування були культивовані Enterococcus faecalis (у 11 одинадцяти пацієнтів); Staphylococcus epidermidis (у 7 пацієнтів); Candida albicans (у 8 пацієнтів); Pseudomonas aeruginosa (у 5 пацієнтів); Escherichia coli (у 7 пацієнтів); Streptococcus spp. (у 10 пацієнтів); Actinomyces spp. (у 5 пацієнтів); Lactobacillus spp. (у 6 пацієнтів). Також представниками флори кореневих каналів із хронічним апікальним періодонтитом були бактерії роду Peptostreptococcus spp. (виділені у 4 осіб) та Fusobacterium spp. (у 3 осіб). У одиничних випадках (у 5,3% пацієнтів контрольної групи) були ідентифіковані Treponema denticola, Pseudomonas putida, Prevotella spp., Corynebacterium spp., Eubacterium spp. та Veillonella spp.

Таблиця 3.5

Характеристика мікробного пейзажу кореневих каналів зубів у контрольній групі

Продовження табл. 3.5

Примітка:*- статистично значущі розбіжності у співставленні даних до та після лікування, р<0,05

Статистично значущої розбіжності між вихідними рівнями концентрації та частоти знаходження мікроорганізмів у основних групах відносно контрольної не було виявлено (р>0,05). Стандартна ендодонтична обробка показала 100% ефективність відносно бактерій роду Peptostreptococcus та Actinomyces, які не були ідентифіковані після медикаментозної обробки кореневих каналів у жодного з пацієнтів.

Концентрація інших мікроорганізмів знизилась наступним чином: Enterococcus faecalis з 7,9±0,9 до (3,2±0,6) lg КУО/мл; Staphylococcus epidermidis з 5,0±0,8 до (3,3±0,7) lg КУО/мл; Candida albicans з 6,9±1,1 до (4,3±0,9) lg КУО/мл; Streptococcus spp. 5,6±0,7 до (4,1±0,4) lg КУО/мл; Lactobacillus spp. з 4,3±0,6 до (1,2±0,3) lg КУО/мл. Щільність ценозів грамнегативних бактерій змінювалась наступним чином: Escherichia coli з 6,9±0,29 КУО перед медикаментозною обробкою КК до 3,6±0,7 після стандартного протоколу іригації перед постійним пломбуванням КК зубів, Fusobacterium spp. з 5,6±0,8 до (0,82±0,1) lg КУО/мл. Стабільно високим залишався мікробний рівень Pseudomonas aeruginosa, який зменшився до рівню (5,2±0,9) lg КУО/мл. Різниця між даними до та після лікування є статистично достовірною (р<0,05).

Найменш стійкими штамами бактерій відносно лікування, проведеного у основних та контрольній групах, виявились Enterococcus faecalis, бактерії роду Peptostreptococcus, Actinomyces та Lactobacillus. Перед постійною обтурацією Enterococcus faecalis, Peptostreptococcus та Lactobacillus були виявлені лише у контрольній групі у незначній концентрації. Бактерії роду Actinomyces не були виявлені після лікування в жодній з груп. Найбільш стійкими штамами були бактерії роду Streptococcus та Pseudomonas aeruginosa.

Таким чином, проведені дослідження довели, що ФАД із розчином повідон-йоду, активованим інфрачервоним опроміненням, зокрема на етапі тимчасової обтурації КК, чинить суттєвий антимікробний вплив. Про це свідчать результати культуральних досліджень пацієнтів другої та третьої групи, у яких концентрація мікроорганізмів у КК перед постійною обтурацією була достовірно нижча, ніж у пацієнтів першої та контрольної групи.

3.2 Антимікробна активність ендодонтичних матеріалів

Дослідження показало, що пасти для тимчасової обтурації мають різну антимікробну активність, яка залежить від виду мікроорганізму і хімічного складу матеріалу, де матеріал №1 - гідроксид кальцію, йодоформ, сульфат барію, силіконова основа ; №2 - гідроксид кальцію, сульфат барію та стерильний ізотонічний сольовий розчин; №3 - гідроксид кальцію, фосфат кальцію, пастостворювач, рентген-контрастний наповнювач; №4 - йодоформ, гідроксид кальцію, фосфат кальцію, пастостворювач, рентген-контрастний наповнювач; №5 - йодоформ, камфора, тимол, оксид цинку, пастостворювач; №6 - йодоформ, хлорфенол, камфора, тимол, пасто створювач; №7 - гідроксид кальцію, сульфат барію та стерильний ізотонічний сольовий розчин; №8 - повідон-йод, гліцерин, кислота лимонна безводна, натрію гідрофосфат безводний, натрію гідроксид, вода очищена (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Вплив ендодонтичних матеріалів на затримку росту мікроорганізмів, мм

Продовження табл. 3.6

Визначення зон затримки росту Candida albicans АТСС 885-653 показало ефективність зразків № 2, 5, 6, 7 та 8. Зона затримки росту навколо матеріалу №2 становила 16,3±0,21 мм; навколо матеріалу №5 - 23,3±0,55 мм; навколо матеріалу №6 - 30,0 мм; навколо матеріалу №7 - 19,3±0,55 мм та 12,6±0,42 мм навколо матеріалу №8. Зразки №1 та 4 не затримали зростання мікроорганізмів, а навколо лунки з матеріалом №3 було зафіксоване вторинне зростання мікроорганізму на другу добу інкубування (рис.3.1).

Рис. 3.1. Зони затримки росту Candida albicans АТСС 885-653

При вивченні вмісту чашок Петрі з Staphylococcus epidermidis АТСС 14990 було встановлено, що зразок №1 дав затримки зони росту, відповідний матеріалу середньої активності (11,3±0,21 мм). Зразки № 2, 3, 4 та 7 не затримали зростання Staphylococcus epidermidis, навколо лунок №2, 3 та 7 виявлені зони вторинного зростання та дифузія в агар. Зразки матеріалів №5, 6 та 8 показали затримки зон зростання, відповідні активно діючим матеріалами (17,3±0,21 мм; 27,0±0,36мм та 23,3±0,55 мм відповідно) (рис. 3.2).

Визначення зон затримки росту Escherichia coli АТСС 25992 показало ефективність зразків № 5, 6 та 8. Зона затримки росту навколо матеріалу №5 становила 27,0±0,36мм; навколо матеріалу №6 - 28,6±0,84 мм, 11,6±0,21 мм навколо матеріалу №8. Зразки №1 та 4 не затримали зростання мікроорганізмів, а навколо лунок з матеріалами №2, 3, 7 було зафіксоване вторинне зростання мікроорганізму на другу добу дослідження та дифузія в агар (рис.3.3) .

Рис. 3.2. Зони затримки росту Staphylococcus epidermidis АТСС 14990

Рис. 3.3. Зони затримки росту Escherichia coli АТСС 25992

Дослідження зон затримки росту Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853 показало високу антимікробну активність матеріалів №5 і 6 (16,6±0,55мм та 27,0±0,36 мм. Навколо колодязів із зразками №1 і 4 не виявлено затримки росту, а навколо матеріалів №2, 3 і 7 зафіксовано зростання мікроорганізму вже на першу добу інкубування та виявились зони дифузії в агар (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Зони затримки росту Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853

При аналізі впливу препаратів №1, 2, 3, 4, 5, 6 Enterococcus faecalis АТСС 6783 були виявлені лише поодинокі колонії мікроорганізму, зони затримки росту неможливо було визначити (рис. 3.5). Матеріал № 7 показав рост культури після першої доби інкубування. Лише зразок № 8 показав зону затримки, роста, яка відповідає активно діючій речовині (20,0±0,55 мм).

Рис. 3.5. Зони затримки росту Enterococcus faecalis АТСС 6783

Квінтесенцією дослідження антимікробної активності ендодонтичних матеріалів є графік на рисунку 3.7, який демонструє сумісний вплив факторів «матеріал» та «мікроорганізми».

Рис. 3.6. Графік середніх та довірчих інтервалів для середніх у площині сумісної дії факторів «матеріал» та «мікроорганізми»

Результати, які наведено в таблиці 3.7, свідчать про те, що відмінності між характеристиками затримки росту для всіх матеріалів та значення затримки росту для всіх мікроорганізмів відрізняються суттєво та мають статистично значущий характер.

Таблиця 3.7

Рівень значущості статистики Фішера для показника «затримка росту» для незалежних предикторів «матеріал» та «тест-штам», р<0,05

Продовження табл. 3.7

При дослідженні зон затримки росту всіх досліджуваних тест-культур також було встановлено, що навколо лунок №2, 3, 7 визначаються зони дифузії пасти в агар діаметром 15-22 мм (рис. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5). Це говорить про те, що зразки матеріалів № 2 і 3 мають найвищу дифузійну здатність порівняно з комбінованими матеріалами та пастами на основі йодоформу, навколо яких зони дифузії в агар були відсутні. Поряд з цим, найбільш активними ендодонтичиними матеріалами відносно усіх тестових штамів виявилися пасти для тимчасової обтурації КК на основі йодоформу та розчин повідон-йоду, зони затримки росту навколо яких відповідали активно діючим речовинам.

3.3 Антимікробна активність 10% розчину повідон-йоду під впливом червоного та інфрачервоного опромінювання

При дослідженні антимікробної активності 10% розчину під впливом червоного та інфрачервоного опромінення були отримані результати, які свідчать про ефективність комбінації «повідон-йод + л 810 нм» (табл. 3.18), де К1 - без впливу; К2 - 10% розчин повідон-йоду без опромінення; К3 - опромінення у червоному оптичному діапазоні (658 нм); К4 -опромінення в інфрачервоному оптичному діапазоні; Дослід 1 - 10% розчин повідон-йоду + опромінення у червоному оптичному діапазоні; Дослід 2 - 10% розчин повідон-йоду + опромінення у інфрачервоному оптичному діапазоні.

Використання двохфакторного дисперсійного аналізу щодо залежності кількості мікробних колоній від виду впливу та типу мікроорганізмів продемонструвало, що нульова гіпотеза Н0 про рівність середніх не підтверджується для всіх видів ефектів: факторів «вид впливу», «мікроорганізми» та їх взаємодії, оскільки відповідні рівні значущості критерію є значно меншими за 0,05.

Таблиця 3.8

Результати дослідження антимікробної активності повідон-йоду під впливом червоного та інфрачервоного опромінення

Контроль 1 (К1) був використаний у якості вихідних даних, який показав, яка кількість колоній виділена при однакових умовах інкубування, без лазерного опромінення та фотосенсибілізатора (рис. 3.7 - 3.11). Кількість колоній E. coli склала 87,6±10,6 КУО. Найбільше значення КУО становило 685,3 ± 182,3 та було притаманним для E.faecalis, у той час як мінімальне значення (39,0± 4,6) мали показники для Candida albicans. Кількість колоній S.epidermidis становила 310,3±29,1 КУО, а P. aeruginosa - 139,6±61,8 КУО.

Рис. 3.7. Рост E. сoli без зовнішнього впливу

Рис. 3.8. Рост E. faecalis без зовнішнього впливу

Рис. 3.9. Рост C. albicans без зовнішнього впливу

Рис. 3.10. Рост S.epidermidis без зовнішнього впливу

Рис. 3.11. Рост P. aeruginosa без зовнішнього впливу

Результати контролю К2 показали високу антимікробну активність повідон-йоду без опромінення відносно усіх штамів мікроорганізмів, що були досліджені (рис. 3.12-3.16). Максимальна кількість колоній була виявлена у E. сoli - 49,3±3,17. Результати контролю К2 для E. faecalis склали 32,0±2,0 та 29,3±2,7 для S.epidermidis. У чашках з C. аlbicans та P. aeruginosa були виявлені одиничні колонії мікроорганізмів (7,3±0,88 та 4,6±0,88 відповідно).

Рис. 3.12. Вплив повідон-йоду на ріст E. сoli

Рис. 3.13. Вплив повідон-йоду на ріст E. Faecalis

Рис. 3.14. Вплив повідон-йоду на ріст C. аlbicans

Рис. 3.15. Вплив повідон-йоду на ріст S.epidermidis

Рис. 3.16. Вплив повідон-йоду на ріст P. aeruginosa

Результати контролю К3 не показали статистично достовірної різниці між вихідним контролем К1 та К3. Кількість колоній E. coli склала 68,8±7,3 КУО; E.faecalis - 540,6±55,9 КУО; Candida albicans - 40,3± 7,3; S.epidermidis - 156,0±35,5 КУО,; а P. aeruginosa - 73,0±0,57 КУО (рис. 3.17-3.21).

Рис. 3.17. Вплив червоного світла ріст на E. Сoli

Рис. 3.18. Вплив червоного світла на ріст E. Faecalis

Рис. 3.19. Вплив червоного світла на ріст C. аlbicans

Рис. 3.20. Вплив червоного світла на ріст S.epidermidis

Рис. 3.21. Вплив червоного світла на ріст P. аeruginosa

Контроль К4, як і контроль К3, показав зниження кількості КУО відносно вихідного рівня, але не було виявлено статистично достовірної різниці, тому відмінності між К1, К2 та К3 вважались випадковими. Кількість колоній E. coli склала 104,6±7,0 КУО. Найбільше значення КУО становило 383,6 ± 22,6 колоній E.faecalis. Мінімальне значення (30,0± 1,7) мала Candida albicans. Кількість колоній S.epidermidis становила 236,0±6,6 КУО, а P. aeruginosa - 74,3±0,33 КУО (рис. 3.22- 3.26).

Рис. 3.22. Вплив інфрачервоного світла ріст на E. Сoli

Рис. 3.23. Вплив інфрачервоного світла на ріст E. faecalis

Рис. 3.24. Вплив інфрачервоного світла на ріст C. аlbicans

Рис. 3.25. Вплив інфрачервоного світла на ріст S.epidermidis

Рис. 3.26. Вплив інфрачервоного світла на ріст P. aeruginosa

У дослідних чашках, у яких повідон-йод опромінювався у червоному оптичному діапазоні, було виявлено достовірне зниження кількості мікробних колоній відносно вихідного рівню К1. Але не було встановлено статистично достовірної різниці відносно контролю К2 (повідон-йод без опромінення). Кількість колоній E. coli склала 63,3±9,1 КУО; E.faecalis - 24,3±1,7 КУО; Candida albicans - 7,0±1,5; S.epidermidis - 22,6±1,4 КУО, а P. aeruginosa - 3,0±0,57 КУО (рис. 3.27 - 3.31).

Рис. 3.27. Вплив повідон-йоду та червоного опромінення на ріст E. Сoli

Рис. 3.28. Вплив повідон-йоду та червоного опромінення на ріст E. faecalis

Рис. 3.29. Вплив повідон-йоду та червоного опромінення на ріст C. аlbicans

Рис. 3.30. Вплив повідон-йоду та червоного опромінення на ріст S.epidermidis

Рис. 3.31. Вплив повідон-йоду та червоного опромінення на ріст P. aeruginosa

При огляді вмісту чашок Петрі, на який був здійснений вплив повідон-йоду, активованого інфрачервоним опроміненням, на жодній з тестових чашок не було зафіксовано колоній мікроорганізмів (рис. 3.32).

Рис. 3.32. Вплив повідон-йоду, активованого інфрачервоним опроміненням на ріст мікроорганізмів

Сумісний вплив факторів «вид впливу» та «мікроорганізми», який наведено на рис. 3.41, демонструє безумовні переваги Досліду 2 у низці досліджень К1, К2, К3, К4, Дослід 1, Дослід 2 з урахуванням стерильності середи відносно всіх видів мікроорганізмів. Про цей самий факт у чисельному вигляді переконливо свідчать дані таблиці 3.8 та рисунку 3.33.

Рис. 3.33. Графік середніх та довірчих інтервалів для середніх у площині сумісної дії факторів «вид впливу» та «мікроорганізми» (фрагмент протоколу процедури двохфакторного дисперсійного аналізу, проведеного у статистичному середовищі «STATISTICA»)

Результати, наведені на рисунку 3.33 свідчать про те, що відмінності КУО для C. albicans та P.aeruginosa та E.coli носять випадковий характер. Аналіз відмінностей (табл. 3.9) з огляду математичної теорії свідчить про випадковість відмінностей між Дослідом 2 та Дослідом 1 і К 2, проте, на відміну від останніх двох, середа у Досліді 2 є цілком стерильною.

Таблиця 3.9

Рівень значущості статистики Фішера для показника КУО для незалежних предикторів «тест-штам» та «вид впливу», р<0,05

Таким чином, результати дослідження антимікробної активності розчину повідон-йоду під впливом лазерного опромінення показали, що він активується в інфрачервоному оптичному діапазоні, про що свідчить повна відсутність росту усіх тестових мікроорганізмів у чашках «Дослід 2». У чашках Петрі «Дослід 2» було зафіксоване достовірне зниження кількості колоній мікроорганізмів, але воно було досягнуто за рахунок антимікробної активності повідон-йоду, а не лазерної активації. Це підтверджується тим, що кількість колоній мікроорганізмів у чашках «Дослід 1» статистично не відрізняється від кількості колоній у К2, де розчин повідон-йоду не був опромінений.

У пацієнтів із ХАП у КК були ідентифіковані Enterococcus faecalis, Staphylococcus epidermidis, Candida albicans, Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Lactobacillus spp., Peptostreptococcus spp., Actinomyces spp., Fusobacterium spp., Treponema denticola, Bacillus cereus, Veillonella spp., Eubacterium spp., Bacteroides spp., Corynebacterium spp., Prevotella spp. та Pseudomonas putida. Отримані результати культуральних досліджень були передумовою для вибору тестових мікроорганізмів для лабораторних досліджень.

Аналіз результатів дослідження антимікробної дії ендодонтичних матеріалів показав, що активно діючими матеріалами є пасти для тимчасової обтурації КК на основі йодоформу та розчин повідон-йоду.

Дослідження антимікробної активності повідон-йоду під впливом лазерного опромінення показало, що повід-йод активується в інфрачервоному оптичному діапазоні.

Результати культуральних досліджень вмісту КК перед постійною обтурацією показали, що у другій та третій групі, де на етапах лікування проводилась ФАД, концентрація та частота вилучання мікроорганізмів у КК була достовірно нижчою, ніж у пацієнтів першої та контрольної групи.

Результати даного розділу висвітлені в наступних публікаціях:

Рябоконь Е. Н. Сравнительная характеристика антимикробной активности материалов для временной обтурации ко...