Профілактика та лікування карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Харківський національний медичний університет

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.22 - стоматологія

Профілактика та лікування карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою

Прокопова Марія Вячеславівна

Харків - 2016



Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Особливості стану стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху

1.2 Особливості психоемоційного статусу дітей з вадами слуху

1.3 Роль психоемоційних факторів у розвитку основних стоматологічних захворювань

1.4 Особливості проведення профілактичних заходів на сучасному етапі розвитку стоматології

Розділ 2. Об'єкти та методи дослідження

2.1 Характеристика обстежуваних груп пацієнтів

2.2 Характеристика клінічних методів дослідження

2.3 Характеристика лабораторних методів дослідження

2.3.1 Біохімічні та імунологічні методи дослідження ротової рідини

2.3.2 Мікробіологічне дослідження зубної бляшки

2.3.3 Вивчення психоемоційного статусу

2.3.4 Запропонована схема лікування і профілактики

2.3.5 Статистичні методи дослідження

Розділ 3. Стан твердих тканин зубів і пародонта у дітей із вродженою глухотою до проведення лікувально-профілактичних заходів

3.1 Стан гігієни порожнини рота у дітей із вродженою глухотою

3.2 Стан твердих тканин зубів у дітей із вродженою глухотою

3.3 Стан тканин пародонта у дітей із вродженою глухотою

3.4 Біохімічні та імунологічні властивості ротової рідини у дітей із вродженою глухотою

3.4.1 Функціональні властивості ротової рідини

3.4.2 Стан окислювального гомеостазу, антиоксидантної системи і захисних сил тканин ротової порожнин

3.4.3 Стан місцевого імунітету ротової порожнин

3.5 Мікробіологічне дослідження мікробіоценозу зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою та у дітей без патології слуху

3.5.1 Характеристика мікробіоценозу зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою у порівнянні з дітьми без патології слуху

3.5.2 Характеристика вікових особливостей формування мікробіоценозу зубної бляшки у дітей із вродженою глухотою у порівнянні з дітьми без патології слуху

3.6 Вивчення психоемоційного статусу та кореляційного зв'язку між порушенням психічного та стоматологічного здоров'я дітей із вродженою глухотою

Розділ 4. Результати вивчення ефективності запропонованого лікувально-профілактичного комплексу

4.1 Динаміка зміни стану гігієни порожнини рота у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

4.2 Динаміка зміни стану твердих тканин зубів у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

4.3 Динаміка зміни стану тканин пародонта у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

4.4 Динаміка змін біохімічних та імунологічних властивостей ротової рідини у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

4.4.1 Динаміка змін функціональних властивостей ротової рідини

4.4.2 Динаміка зміни стану окислювального гомеостазу, антиоксидантної системи і захисних факторів ротової рідини

4.4.3 Динаміка зміни стану місцевого імунітету ротової рідини

4.5 Динаміка зміни мікробіоценозу зубної бляшки

Обговорення результатів

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаних джерел

Додатки



Перелік умовних скорочень

АНС	астено-невротичний синдром
АОС	антиоксидантна система
АПІ	антиоксидантно-прооксидантний індекс
ГІ ДВГ	гігієнічний індекс діти з вродженою глухотою
ДНС	діти з нормальним слухом
КГ	контрольна група
КГ1	перша контрольна група
КГ2	друга контрольна група
КГ3	третя контрольна група
КУО	колонієутворювальна одиниця
КПЕ	карієспрофілактичний ефект
ОГ	основна група
ОГ1	перша основна група
ОГ2	друга основна група
ОГ3	третя основна група
ОГа	основна група, підгрупа «А»
ОГб	основна група, підгрупа «Б»
ПОЛ	перекисне окислення ліпідів
СОД	супероксиддисмутаза
ТБК-АП	тіобарбітурактивні продукти
ШС	швидкість слиновиділення
CPITN	комунальний індекс потреби в лікуванні захворювань пародонта
РМА	папілярно-маргінально-альвеолярний індекс
sIgA	секреторний імуноглобулін А



Вступ

Актуальність теми. Дитяча інвалідність - одна з найгостріших медико-соціальних проблем сучасного суспільства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на 2015 рік у світі нараховується більш як 328 мільйонів дорослих та 32 мільйони дітей з обмеженою слуховою функцією. В структурі причин дитячої інвалідності вади слуху становлять 12,44%, займаючи проміжне положення між дитячим церебральним паралічем (21,02%) і цукровим діабетом (9,36%) [23]. В Україні є близько 300 тисяч дітей-інвалідів із порушенням слуху, 11 тисяч із них - глухі, і цей показник щороку зростає [23]. З тисячі новонароджених одна дитина народжується з тотальною глухотою і ще дві-три дитини втрачають слух протягом перших трьох років життя [57].

Глухота та приглухуватість як хвороба не має локального характеру, вона тісно пов'язана зі станом організму в цілому і супроводжується тими чи іншими функціональними нервово-психічними розладами [74].

Психоемоційний розвиток дитини з патологією слуху є своєрідним. Для 80% хворих сенсорна депривація є надзвичайно сильною психічною травмою. Це призводить до подальшого розвитку неврогенних реакцій різного ступеня важкості, а саме 33% хворих страждають на неврастенію, 18% - депресивний невроз, 9% - невроз страху, а у 40% діагностуються неврозоподібні стани [85].

Дитина з вадами слуху обмежена в здобуванні важливої сенсорної інформації, контакти зі всіма навколо ускладнені, відчуваючи це, дитина перебуває в стані постійного психоемоційного напруження [81].

На початку XX сторіччя академік І. П. Павлов встановив, що активність слинних залоз є індикатором стану нервової системи. Г. Сельє у своїх дослідах показав, що у відповідь на дію стресору відбуваються зміни у перебігу фізіологічних та біохімічних процесів. Викид до кровоносного русла адреналіну, норадреналіну та їх похідних призводить до підвищення тонусу симпатичної нервової системи. При цьому знижується секреторна функція слинних залоз. стоматологічний слух зуб пародонт

Більшість досліджень, присвячених розкриттю механізмів виникнення та розвитку основних стоматологічних захворювань, відводять певне місце змінам, що відбуваються в ротовій рідині [29, 51]. Слина відповідає за підтримку стабільності мікробної екосистеми в порожнині рота [60]. Важливими її факторами є рівень слиновиділення, консистенція, рН [5], рівень лізоциму, секреторного імуноглобуліну А (sIgA), активності ферменту уреази тощо [9, 96, 100]. Порушення стабільності фізіологічних властивостей ротової рідини є передумовою розвитку дисбіозу порожнини рота, який відіграє значну роль в патогенезі стоматологічних захворювань, у тому числі карієсу [45] та захворювань пародонта [55, 59].

Починаючи з другої половини минулого сторіччя [111, 115, 123, 128, 149] і дотепер [117, 118, 142, 148] не зменшується інтерес до вивчення особливостей стоматологічного здоров'я та проблем надання стоматологічної допомоги дітям-інвалідам, у тому числі з вадами слуху, в усьому світі.

Дані, які вдалося отримати різним авторам, мали неоднозначний характер. Суперечливість отриманих результатів пояснюється не тільки різницею у ступені інвалідності, а й відмінністю у якості надання стоматологічної допомоги дітям-інвалідам, наявністю або відсутністю вільного доступу до медичних закладів, кваліфікацією медичного персоналу в різних країнах [148].

У високорозвинених країнах розроблені та впроваджені державні програми профілактики й лікування основних стоматологічних захворювань серед дітей-інвалідів, у тому числі з вадами слуху [124], як-от програма профілактики основних стоматологічних захворювань у групі дітей та підлітків з вадами слуху департаменту охорони здоров'я м. Нью-Йорка. В Сполучених Штатах Америки порядок надання стоматологічної допомоги інвалідам, у тому числі з вадами слуху, регулюється Актом про американців з вадами (ADA, 1992) [144], в якому задекларовано вільний доступ приглухуватих та глухих пацієнтів до всіх стоматологічних закладів, зокрема й приватних, із забезпеченням відповідного рівня обслуговування. Департаментом охорони здоров'я м. Лондона у 2007 році розроблено та видано практичні рекомендації для лікарів-стоматологів з метою підвищення ефективності стоматологічної допомоги дітям та дорослим із особливими потребами [124]. У США та Європі здійснюється спеціальна підготовка медичного персоналу для надання стоматологічної допомоги дітям з різноманітними вадами.

Стоматологічний статус та проблеми надання спеціалізованої допомоги дітям-інвалідам, у тому числі з вадами слуху, вивчають науковці США [138], Південної Європи [118], Індії [121, 142], Ірану [120], Кувейту [117], Танзанії [148].

В Україні стоматологічний статус та проблеми надання стоматологічної допомоги дітям із вадами слуху, зокрема з вродженою глухотою, є мало вивчені.

Протягом останніх років зроблено поодинокі спроби визначити особливості лікарської тактики при наданні стоматологічної допомоги глухонімим пацієнтам [95] та виявити особливості стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху, залежно від віку і статі [76]. Однак дотепер не вивчено особливостей стоматологічного статусу, не розроблено та не обґрунтовано принципів профілактики та лікування карієсу зубів і захворювань тканин пародонта в дітей із вродженою глухотою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри стоматології Харківського національного медичного університету МОЗ України «Удосконалення та розробка нових індивідуалізованих методів діагностики та лікування стоматологічних захворювань у дітей та дорослих» (державна реєстрація № 0112U002382). Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента вказаної вище теми.

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування та профілактики карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з уродженою глухотою шляхом клініко-лабораторного обґрунтування комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Для досягнення мети поставлено наступні завдання:

1. вивчити стан твердих тканин зубів та пародонта у дітей з вродженою глухотою;

2. дослідити біохімічні та імунологічні властивості ротової рідини у дітей з вродженою глухотою;

3. провести мікробіологічне дослідження зубної бляшки дітей з вродженою глухотою;

4. проаналізувати особливості психоемоційного статусу дітей з вродженою глухотою;

5. розробити лікувально-профілактичний комплекс для профілактики і лікування карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою та оцінити його ефективність.

Об'єкт дослідження: захворювання твердих тканин зубів та пародонта у дітей з вродженою глухотою.

Предмет дослідження: тверді тканини зубів, тканини пародонта, ротова рідина, зубна бляшка у дітей з вродженою глухотою - до та після застосування комплексу на основі препарату фітоадаптогенної дії та лізоцимвісного ополіскувача.

Методи дослідження: епідеміологічні, клінічні, біохімічні, імунологічні, мікробіологічні, статистичні та аналіз психоемоційного статусу дітей.

Епідеміологічні методи були використанні для оцінки поширеності й інтенсивності основних стоматологічних захворювань серед дітей із вродженою глухотою. Клінічні методи були використанні для вивчення особливостей клінічного перебігу основних стоматологічних захворювань, визначення факторів ризику та оцінки ефективності запропонованого лікувально-профілактичного комплексу. Лабораторні, а саме біохімічні методи були використанні для характеристики стану неспецифічної резистентності в ротовій порожнині, імунологічні методи - з метою оцінки місцевого імунітету порожнини рота, мікробіологічні методи - для дослідження мікроорганізмів зубної бляшки. Аналіз - для оцінки психоемоційного статусу дітей. Статистичні методи були використанні для оцінки обґрунтованості та достовірності отриманих результатів.

Клінічна частина роботи була виконана на базі кафедри стоматології Харківського національного медичного університету (ХНМУ) (завідувач кафедри стоматології ХНМУ, доктор медичних наук, професор Соколова І. І.)¹, Харківського обласного спеціального загальноосвітнього навчально-виховного комплексу (дошкільного навчального закладу - школи-інтернату) для дітей з вадами слуху (директор - Середенко Н. І.)¹, договір про науково-практичне співробітництво № 333/01-10 від 11.01.2010, та Харківського ліцею № 149 Харківської міської ради Харківської області (директор - Прокопова О. С.)¹, договір про науково-практичне співробітництво № 334/01-10 від 11.01.2010. Лабораторні дослідження були виконані в Центральній науково-дослідній лабораторії (ЦНДЛ) ХНМУ (завідувач лабораторії - кандидат фармацевтичних наук Іваненко Т. О.)¹. Мікробіологічні дослідження проведено на базі товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВІРОЛА» (директор - Омельченко О. А., ліцензія № 597055)¹ на підставі договору про науково-практичне співробітництво № 464/01-10 від 11.01.2010. Аналіз медичної документації з метою вивчення порушень психоемоційного статусу дітей із вродженою глухотою проведено за сприяння співробітників кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ХНМУ (завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ХНМУ - доктор медичних наук, професор Кожина Г. М.)¹ на підставі угоди № 9 про співробітництво між кафедрою стоматології ХНМУ і кафедрою психіатрії, наркології та медичної психології ХНМУ й за сприяння психологічної служби інтернату, де навчалися діти із вродженою глухотою.

Наукова новизна одержаних результатів. Дістало подальший розвиток питання щодо рівня стоматологічного здоров'я дітей з вродженою глухотою. Показано, що серед найважливіших складових структури стоматологічного здоров'я дітей з вродженою глухотою домінує карієс зубів (83%) та гінгівіт (91%).

Підтверджено наукові дані щодо більш високої розповсюдженості каріозного процесу в постійних зубах у дітей з вродженою глухотою (74%) порівняно зі здоровими однолітками (55%). Встановлено, що поширеність карієсу постійних зубів у дітей з вродженою глухотою була вищою за таку в контрольній групі в 1,4 раза (р<0,05), інтенсивність каріозного процесу - в 2,7 раза (р<0,05), гострий та ускладнений перебіг каріозного процесу зустрічався частіше відповідно у 18 та 4 рази (р<0,01).

Розширено наукові дані щодо рівня стоматологічного здоров'я дітей з вродженою глухотою. Доведено, що розповсюдженість хвороб пародонта у всіх вікових групах дітей з вродженою глухотою була вищою за таку в дітей контрольної групи в 1,2 раза (р<0,05), середній ступінь катарального гінгівіту - в 2,3 раза (р<0,05), важкий ступінь катарального гінгівіту - в 11 разів (р<0,01), індекс РМА - в 2,5 раза (р<0,05), індекс CPITN - в 1,5 раза (р<0,01).

Доповнено наукові дані щодо причин розвитку основних стоматологічних захворювань у дітей з вродженою глухотою. Встановлено, що незважаючи на те, що показники ГІ за Федоровим-Володкіною, за Stallard та за Silness і Loe у дітей з вродженою глухотою були гіршими за аналогічні показники у здорових дітей відповідно в 1,6, 1,8 та 1,7 раза (р<0,01), не виявлено кореляційний зв'язок між рівнем гігієни порожнини рота та особливостями стану твердих тканин зубів та пародонта в дітей з вадами слуху.

Доповнено наукові дані щодо особливостей мікроекології порожнини рота у дітей зі слуховою депривацією. Встановлено істотне збільшення персистенції у вказаному біотопі як представників резидентної мікрофлори порожнини рота, так і облігатних анаеробних бактерій (Fusobacterium spp, Bacteroides spp, Prevotella spp, Porphyromonas spp), ентеробактерій, неферментуючих грамнегативних бактерій (Acinetobacter spp, P. аeruginosa), S. aureus та S. рyogеnеs. Вилучення карієсогенних штамів S. mutans були у 2 рази (р<0,01) частіше у концентрації, яка статистично перевищувала значення, одержані при обстеженні дітей групи порівняння.

Розширено наукові дані про стан здоров'я порожнини рота дітей з вродженою глухотою. Отримано дані щодо біохімічних та імунологічних властивостей ротової рідини у дітей з вадами слуху. Встановлено, що у дітей основної групи порівняно зі здоровими однолітками показники ДpH були вищі в 7,2 раза (р<0,01), показники швидкості слиновиділення були нижчі в 1,3 раза (р<0,01), кількість ТБК-активних продуктів була вища в 1,4 раза (p<0,05), активність ферментів антиоксидантної системи була нижча в 1,5 раза (p<0,05), антиоксидантно-прооксидантний індекс був нижчим в 2,2 раза (p<0,05), кількість секреторного імуноглобуліну А була нижча в 1,5 раза (р<0,01), активність лізоциму була нижча в 1,8 раза (р<0,01), активність уреази була більшою в 3,3 раза (р<0,001), співвідношення відносних уреази і лізоциму перевищувало в 6 разів (р<0,001) показники контрольної групи.

Уперше розроблено патогенетичну схему профілактичних заходів для дітей з вродженою глухотою, яка дозволила досягти високого рівня гігієни порожнини рота, редукцію приросту карієсу зубів на 82%, отримати 22% карієспрофілактичної ефективності, нормалізувати стан тканин пародонта (покращити індекси РМА та CPITN на 88% та 69% відповідно), відновити біохімічні та імунологічні властивості ротової рідини, покращити мікроекологію порожнини рота.

Уперше запропоновано спосіб оцінки ефективності лікування та профілактики карієсу твердих тканин зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою шляхом вивчення біохімічних показників ротової рідини (рівня ТБК-активних продуктів, каталази, супероксиддисмутази та антиоксидантно-прооксидантного індексу).

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено схему профілактичних заходів для дітей з вадами слуху, що включає професійну чистку зубів, навчання правил догляду за порожниною рота, добір засобів та методів гігієни, застосування фітоадаптогенного препарату та лізоцимвмісного ополіскувача.

Використання запропонованого методу лікування та профілактики в групі дітей з вродженою глухотою дозволило протягом 12 місяців спостереження статистично достовірно досягти відсутності зростання поширеності карієсу зубів, знизити показники КПВз+кпз та КПВз на 10%, індекси гігієни в 2,2 (за Федоровим-Володкіною), у 4,6 (за Stallard) та 4,4 раза (за J. Silness і H. Loe), індекси РМА та CPITN відповідно в 8 разів та 3,2 раза, Д pH в 5,9 раза, підвищити швидкість слиновиділення на 16%, знизити кількість ТБК-активних продуктів на 33,9%, збільшити активність каталази на 44,7% та супероксиддисмутази на 43,2%, антиоксидантно-прооксидантний індекс в 2,2 раза, рівень sIgA на 30,7% та активність лізоциму на 58,1%, зменшити активність уреази на 52,6%, показник ступеня дисбіозу на 71,7%, отримати достовірне зниження популяційного рівня S. mutans, Haemophillus spp, Prevotella spp, Fusobacterium spp (р<0,05), повністю елімінувати персистенцію гнієрідних коків - S. pyogеnеs та S. aureus, деяких видів ентеробактерій, підвищити частоту вилучення представників аутохтонної мікрофлори - некарієсогенних стрептококів (S. mitis, S. oralis, S. sаlivarius) у 2-4 рази, пришвидшити елімінацію карієсогенних стрептококів, ентеробактерій, пародонтопатогенних та неферментуючих грамнегативних бактерій.

Практична значущість підтверджена державними патентами на корисну модель: «Спосіб оцінки ефективності лікування та профілактики карієсу твердих тканин зубів та захворювань пародонта у дітей з вродженою глухотою» (патент на корисну модель UA № 90216), «Спосіб профілактики та лікування карієсу твердих тканин зубів та захворювань пародонта у дітей з вродженою глухотою» (патент на корисну модель UA № 90217).

Видано інформаційний лист №121-2014 «Спосіб оцінки ефективності лікування та профілактики карієсу твердих тканин зубів та захворювань пародонту за станом мікробіоценозу зубної бляшки у дітей з вродженою глухотою».

Вищезазначений метод впроваджено в клінічну практику стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України, Комунальної дитячої стоматологічної поліклініки м. Тернополя, Закарпатської обласної стоматологічної клінічної поліклініки м. Ужгорода, Мукачівської центральної районної лікарні Закарпатської області, Берегівської центральної районної лікарні Закарпатської області, КЗОЗ «Харківської міської дитячої стоматологічної поліклініки № 1», КЗОЗ «Обласної стоматологічної поліклініки» м. Харкова, університетського стоматологічного центру ХНМУ МОЗ України.

Результати дослідження впроваджені й використовуються у навчальному процесі кафедри дитячої стоматології факультету післядипломної освіти ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, кафедри дитячої стоматології ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського» МОЗ України, кафедри дитячої стоматології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором проведено інформаційний пошук, вивчено літературу з обраної теми, визначено необхідні методи дослідження, виконано клінічні спостереження і лабораторні дослідження, систематизовано отримані результати, виконано написання розділів дисертаційної роботи. Разом з науковим керівником сформульовані мета та завдання дослідження, проведені аналіз та узагальнення результатів клінічних й лабораторних досліджень, зроблено висновки та практичні рекомендації. Особисто дисертантом розроблено схему профілактичних заходів для дітей з вродженою глухотою та проведено оцінку її ефективності протягом 12 місяців спостереження.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати роботи викладено у доповідях й обговорено на семінарі керівників лікарів-інтернів секції «Стоматологія» у рамках роботи 36-ї науково-методичної конференції «Роль сучасних методів діагностики та лікування в підготовці лікарських кадрів» (Харків, 2010), на 82-й міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Теоретические и практические аспекты современной медицины» (Сімферополь, 2010), на республіканській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні досягнення та перспективи розвитку хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії» (Харків, 2010), на 64-й міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Актуальні проблеми сучасної медицини», присвяченій 150-річчю з дня народження академіка Ф. Г. Яновського (Київ, 2010); обласній науково-практичній конференції «Стоматологія вчора, сьогодні, завтра» (Харків, 2011), на XVI міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів «Новые технологии в стоматологии» (Санкт-Петербург, 2011), на науковій сесії БелГУ за результатами науково-дослідної роботи студентів (Бєлгород, 2012), на 39-й науково-методичній конференції «Сучасний стан та перспективи підготовки лікарів-інтернів у ХНМУ» (Харків, 2012), на XL міжнародній науково-практичній конференції «Современная медицина: актуальне вопросы» (Новосибірськ, 2015), на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Мультидисциплінарний підхід в лікуванні ортодонтичних пацієнтів» (Полтава, 2015), на семінарі керівників лікарів-інтернів секції «Стоматологія» у рамках роботи 41-ї науково-методичної конференції «Сучасний стан та перспективи підготовки лікарів-інтернів у ХНМУ» (Харків, 2015), на І Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Гуманітарний та інноваційний ракурс професійної майстерності: пошук молодих вчених» (Одеса, 2015).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт, у тому числі 7 статей у фахових наукових виданнях, 5 тез у матеріалах міжнародних та вітчизняних наукових конференцій, отримано 2 деклараційні патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки друкованого тексту. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису об?єктів та методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і додатків. Список літератури містить 151 джерело, із них кирилицею - 107, латиницею - 44 (загалом 16 сторінок). Робота проілюстрована 49 таблицями та 64 малюнками.



Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Особливості стану стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху

Протягом минулих 25 років різні науковці в Україні [76], Росії [95], Великобританії [139, 147], Швеції [119], Данії [131, 145], Польщі [109], Хорватії [118], Саудівській Аравії [112], Танзанії [148], Індії [121, 126] вивчали стоматологічний статус дітей-інвалідів, зокрема дітей із вадами слуху.

M. L. Pezzementi та M. A. Fisher вивчали стоматологічний статус 395 дітей та дорослих віком від 8-ми до 81-го року з різними вадами, що проживають на території Півдня США [138]. Потреба в лікуванні каріозних уражень була виявлена у 43,3% обстежених, вона була вищою за середні значення показника для інвалідів відповідних вікових груп по всій країні (30,1%). У 44,5% обстежених було виявлено запалення ясен, що свідчить про низький рівень гігієни порожнини рота. Герметизовані фісури зубів були виявлені у 7,6% обстежених, цей показник був вдвічі меншим за середні значення (15,6%) по всій країні. Автори провели порівняльний аналіз, який виявив, що серед обстеженої групи інвалідів активний каріозний процес спостерігався в 1,4 раза частіше, гострий зубний біль в 2,1 раза частіше, аніж в середньому серед інвалідів відповідних вікових груп по всій країні. Отримані результати дають змогу зрозуміти взаємозв'язок стану стоматологічного здоров'я інвалідів із різними вадами та рівня життя [138].

N. I. Jokiс, M. Majstorovic (2007) провели порівняльну оцінку стоматологічного статусу 80-х дітей-інвалідів (які страждали порушенням слуху, мовлення, дитячим церебральним паралічем, синдромом Дауна) з 80-ма здоровими дітьми віком від 3-х до 17-ти років, які проживали в місті Рієка, Хорватія. Гігієну порожнини рота оцінювали за спрощеним індексом OHI S (Green, Vermillion, 1964). У дітей з вадами слуху цей показник був у межах від 3,8 до 4,53, тобто був вищим за показник у здорових дітей (2,73-2,84). Ураженість твердих тканин зубів вивчали за показниками інтенсивності карієсу. Середнє значення показника кпз в тимчасовому прикусі становило 3,42 (в групі дітей-інвалідів) та 1,43 (в групі здорових дітей). У змішаному прикусі показник інтенсивності (КПВз+кпз) у дітей-інвалідів мав середнє значення 5,24±1,41, а у здорових дітей - 5,1±1,23. В постійному прикусі у дітей-інвалідів середнім значенням показника КПВз було 6,39, у той час як в групі здорових дітей цей показник становив 4,76. Автори зробили висновок про низький рівень гігієни порожнини рота та високу інтенсивність каріозного процесу в обох групах обстежених дітей, що свідчить про необхідність розробки програм профілактики основних стоматологічних захворювань, підвищення рівня стоматологічної допомоги, особливо в групі дітей-інвалідів у Хорватії [118].

E. N. M. Simon, M. I. Matee, F. Scheutz (2008) провели обстеження 321-ї людини з різними вадами, з яких більшість (229) становили особи з вадами слуху, віком від 7 до 22 років, які відвідували спеціальні школи в Дар-ес-Саламэ (Танзанія). Ураженість твердих тканин зубів вивчали за показниками інтенсивності карієсу (КПВп та КПВп+кпп). Оцінку стану тканин пародонта здійснювали за показниками кровоточивості та зубного каменю. Найбільша інтенсивність каріозного ураження зубів, за показниками КПВп+кпп, була виявлена саме у дітей з вадами слуху віком від 7 до 9 років (3,24±1,12), порівняно зі сліпими та розумово відсталими дітьми. У глухих та приглухуватих дітей інших вікових груп показники інтенсивності карієсу (КПВп) були на низькому рівні й не перевищували 1,75 (п'ята вікова група (17-22 роки)). Серед обстежених було виявлено тільки одного учня (0,3%) із запломбованим тимчасовим зубом і жодного з постійним. Було зафіксовано, що 9,7% учнів мали видалений принаймні один постійний зуб. Більш як 73,5% дітей мали кровоточивість ясен і 82,8% - зубний камінь. Ці показники були найвищими в 5-й віковій групі (від 17 до 22 років). На основі проведених досліджень був зроблений висновок, що поширеність та інтенсивність карієсу зубів у обстеженої групи дітей, включаючи дітей з вадами слуху, які відвідували спеціальні школи в Дар-ес-Салам, не була критичною. Виявлено відносно високу поширеність кровоточивості ясен та зубного каменю, майже повну відсутність санації порожнини рота, значну потребу в проведенні професійних гігієнічних заходів. Розбіжність отриманих результатів у дітей з різними вадами вказує на необхідність розроблення диференційованих програм профілактики основних стоматологічних захворювань - залежно від виду інвалідності [148].

Стоматологічний статус та потреба в лікуванні дітей із вадами слуху в Удайпер, Раджастан (Індія), вивчали M. Jain, A. Mathur, S. Kumar, R. J. Dagli, P. Duraiswamy, S. Kulkarni (2008). Було проведено обстеження 127 осіб віком від 5 до 22 років, що відвідували спеціальну школу-інтернат. Оцінка стоматологічного статусу (за індексами КПВз, КПВп, кпз та кпп) глухих та приглухуватих дітей вказувала на високу інтенсивність каріозного процесу, порівняно зі здоровими однолітками. У віковій групі 5-8 років середні значення інтенсивності карієсу зубів (КПВз+кпвз та КПВп+кпп) становили 2,17±0,5 та 3,67±0,56 відповідно, у той час, як у здорових дітей того самого віку [122] середнє значення індексу не перевищувало 1,9±0,6. У віковій групі 9-12 років показники інтенсивності карієсу були на рівні 1,76±1,59 та 2,05±2,62 і значно не перевищували середнє значення індексу КПВз (1,7±0,8) у здорових однолітків, але при цьому поширеність карієсу у дітей з вадами слуху була вищою (93,3%), порівняно зі здоровими дітьми (52,5%). У третій групі (13-17 років) показники інтенсивності карієсу (2,95±0,16 та 3,58±0,35) перевищували показники, виявлені у здорових дітей (середнє значення індексу КПВз становило 2,3±0,7), при цьому поширеність карієсу серед дітей з вадами слуху теж була вища (88,37%), порівняно зі здоровими дітьми (61,4%). У четвертій групі (18-22 роки) було виявлено найвищу інтенсивність каріозного процесу, КПВз становив 4,48±0,69, КПВп - 7,86±0,74. Відзначено високу потребу в стоматологічному лікуванні дітей із вадами слуху, майже 80% дітей потребували пломбування принаймні однієї каріозної порожнини, 15% - герметизації фісур, 7,9% - накладання непрямої реставрації (коронка, вінір), 10,2% - депульпування та 5,5% - екстракції зуба. Багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз був проведений для виявлення залежності інтенсивності карієсу від віку, касти, рівня освіти, соціально-економічного статусу та ступеня втрати слуху. Автори виявили залежність інтенсивності каріозного процесу від віку, найвищий показник виявлено у віковій групі 18-22 років. Отже, спираючись на дані проведеного дослідження, серед дітей з вадами слуху в Удайпер, Раджастан (Індія), поширений каріозний процес високої інтенсивності, низький рівень гігієни, існує нагальна потреба в санації порожнини рота [121], порівняно зі здоровими дітьми тих же вікових груп [113, 114, 122, 129, 140].

Стан гігієни порожнини рота у 524-х осіб-інвалідів, у тому числі з вадами слуху (112), віком від 3 до 20 років (Південна Канара, Індія) вивчали D. Rao, H. Amitha, A. K. Munshi (2005). Оцінку проводили за показником спрощеного гігієнічного індексу (OHl-S, Greene and Vermillion, 1964). В обстежених дітей з різноманітними вадами значення гігієнічного індексу варіювали від середнього (0,99) до високого (3,22). У дітей з вадами слуху індекс мав середні значення - в межах від 0,99 до 1,49, вказуючи на задовільний стан гігієни порожнини рота. Автори констатували, що під час проведеного дослідження діти з вадами слуху, порівняно з іншими групами дітей-інвалідів, показали найкращу здатність сприймати, засвоювати і відтворювати мануальні гігієнічні навички, спостерігалося підвищення середніх значень OHІ-S з віком в усіх групах дітей-інвалідів, які відвідували спеціальні школи в Південній Канарі (Індія) [142].

В 2001 році D. Rao, H. Amitha, A. K. Munshi вивчали поширеність карієсу зубів серед 524 інвалідів (у тому числі з вадами слуху), віком від 3 до 30 років в Південній Канарі, штат Карнатака (Індія). Поширеність карієсу становила 71,56%. Каріозні ураження зубів мали 40% дітей з тимчасовим, 70,59% дітей зі змішаним та 66,18% з постійним прикусом. Середнє значення кпз в групі дітей із вадами слуху було 2,6 (жодного запломбованого зуба), КПВз+кпз становило 3,85 (8,42% запломбованих зубів), КПВз - 2,48 (11,62% запломбованих зубів). Науковці зауважили, що поширеність карієсу та інтенсивність каріозного процесу в дітей з вадами слуху є нижчою, ніж у розумово відсталих дітей та в дітей з множинними аномаліями. Проте, водночас, вона є вищою, порівняно зі здоровими однолітками. Відзначено також високу потребу в санації порожнини рота у дітей всіх груп [141].

B. A. Ajami, M. Shabzendedar (2007) під час свого дослідження провели обстеження 1621 дитини (від 5 до 16 років) з різними вадами, в тому числі з вадами слуху (462 дитини), які відвідували 13 спеціалізованих шкіл в Мешхед (Іран). Інтенсивність карієсу зубів за показниками КПВз+кпз в групі дітей із вадами слуху становила 1,91±2 і була нижчою, порівняно з показниками інтенсивності карієсу зубів у розумово відсталих (2,27±1,9) та сліпих (2,68±2,30) дітей. Водночас, компонент П+п був вищий у дітей з вадами слуху. Стан гігієни порожнини рота (за показником спрощеного гігієнічного індексу OHІ-S) був оцінений як задовільний у 67,75%, незадовільний у 25,2% та поганий у 8,23% дітей з вадами слуху. Стан ясен вивчався за допомогою ясенного індексу (gingival index (Jackson & James)). У 51,08% глухих та приглухуватих дітей стан ясен був оцінений як задовільний, у 39,61% - як незадовільний та у 9,31% - як поганий. Потреба в пародонтологічному лікуванні не була виявлена у 51,8% дітей з вадами слуху. Патологію прикусу зубів оцінювали за класифікацією Енгля (Angle's classification method). У 64% дітей з вадами слуху виявили І клас аномалій прикусу, у 26% - ІІ клас і у 10% - ІІІ клас. За результатами дослідження зроблено висновок, що інтенсивність карієсу, поширеність захворювань тканин пародонта та патології прикусу є більшою у дітей-інвалідів, порівняно зі здоровими однолітками в Мешхед (Іран). Потреба в «простому» лікуванні (simple treatment) виявлено тільки у 26% дітей. Це свідчить про необхідність розробки довгострокової програми профілактики основних стоматологічних захворювань у дітей-інвалідів, у тому числі з вадами слуху в Машхед (Іран) [120].

Інше дослідження провели в Ер-Ріяд (Саудівська Аравія) науковці Al-Qahtani та Wyne в 2004 році. Поширеність карієсу зубів становила 95,7% серед обстежених дітей з вадами слуху 6-7 років і 93% - серед таких же дітей віком 9-12 років. Середнє значення кпз в групі 6-7-літок з вадами слуху було 7,35, середнє значення КПВз у 9-12-річних - 5,12. Менш як одна п'ята (17,4%) 6-7-річних та 7% 11-12-річних дітей мали добру гігієну порожнини рота. Автори звернули увагу на високу поширеність й інтенсивність каріозного процесу серед обстежених дітей [108].

M. Shyama, S. A. Al-Mutawa (Кувейт, 2001) вивчали поширеність карієсу зубів та потребу в стоматологічному лікуванні в групі дітей та дорослих (832) віком від 3-х до 29-ти років з різними вадами, у тому числі з порушенням слуху, які відвідували спеціалізовані школи в Кувейті. В обстежених із глухотою та приглухуватістю було виявлено значну розповсюдженість (86%) та високу інтенсивність каріозного процесу (середнє значення КПВз становило 5,0). Було зроблено висновок, що у пацієнтів із постійним прикусом ризик розвитку карієсу зубів був пов'язаний з віком, низьким рівнем гігієни та порушенням слуху [117].

В Україні проблеми стоматологічного здоров'я та особливості надання стоматологічної допомоги дітям з вадами слуху майже не вивчалися. Під час проведення патентного пошуку було виявлено єдину роботу автора Н. Я. Поляник (2008), в якій наведено результати дослідження особливостей стану стоматологічного здоров'я дітей із вадами слуху, залежно від віку та статі. Науковець зробила спробу визначити та ранжувати фактори ризику формування та прогресування захворювань твердих тканин зубів, пародонта й щелепно-лицьових деформацій, а також обґрунтувати потребу в проведенні лікувально-профілактичних заходів. Автор провела обстеження 198 осіб віком від 6 до 18 років з вадами слуху. 177 дітей страждали на туговухість, 21 дитині поставлено діагноз - глухота. 165 дітей належали до третьої, 33 дитини - до четвертої групи здоров'я [76].

Отримані результати дозволили автору виокремити найбільш значущий комплекс факторів ризику, що спричиняє погіршення стану твердих тканин та пародонта: дисфункції органів порожнини рота, низька карієсрезистентність емалі, гіпоплазія емалі, значна поширеність та інтенсивність карієсу зубів, схильність до формування захворювань тканин пародонта, порушення гігієнічного статусу, зниження рівня природного та стимульованого слиновиділення, підвищення в'язкості слини, зниження буферної здатності та рівня рН стимульованої та нестимульованої слини, диспропорція кальцій-фосфорного співвідношення та підвищений рівень лужної фосфатази у ротовій рідині, надлишкове бактеріальне обсіменіння зубної бляшки з високою імовірністю інфікування карієсогенною мікрофлорою [76].

Науковець Н. Я. Поляник розробила схему лікувально-профілактичних заходів в умовах організованого колективу дітей з вадами слуху, за участю стоматолога та педіатра. Ця схема включала диференційований підхід до вибору тактики застосування лікувально-профілактичних заходів, залежно від віку та стану стоматологічного здоров'я, застосування комплексу засобів екзогенної (розчин «Профлюорид М», желе «Профлюорид Желе», фторлак «Біфлюорид 12» (VOCO, Німеччина)) та ендогенної («Кальцинова» (KRKA), «Кальцію-D3 Нікомед» (Nycomed Pharma AG)) медикаментозної профілактики, герметизацію слабомінералізованих фіcур («Фісуріт FX» (VOCO, Німеччина)), зниження обсіменіння ротової порожнини (розчин «Гівалекс» (Norgine Pharma, Франція)), міофункціональних трейнерів (Т4К, Т4А), міобрейсів («МRC») та незнімної ортодонтичної техніки Damon System (Damon 3, Damon 3MX).

Запропонований лікувально-профілактичний комплекс спрямований на зменшення та усунення негативного впливу факторів ризику на стан стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху. Але в роботі автора немає чіткого опису наявності кореляційного зв'язку між особливостями стану стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху та віком і статтю. Простежується тільки констатація фактів порушення стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху без виявлення етіологічних факторів, причин та патогенетичних механізмів розвитку цих порушень. Окрім того, масове використання коштовних препаратів імпортного виробництва не завжди видається можливим в умовах дефіциту державного фінансування профілактичних програм, зокрема програм, спрямованих на поліпшення стоматологічного здоров'я дітей з особливими потребами, що перебувають у школах-інтернатах.

Таким чином, можна зробити висновок, що проблема рівня стоматологічного здоров'я та надання стоматологічної допомоги дітям-інвалідам, у тому числі з вадами слуху, хвилює науковців і лікарів у всьому світі. Дані, які отримали різні автори, мають суперечливий характер. Деякі науковці вказують на низький рівень стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху, в той час як інші відзначають відсутність достовірної різниці, порівняно зі здоровими однолітками. Оскільки глухота або приглухуватість як хвороба не має ізольованого характеру, вона значною мірою залежить як від психоемоційного, так і від фізичного стану організму в цілому, можна зробити припущення щодо ймовірності зв'язку між психоемоційним та стоматологічним статусом дітей із вадами слуху.

Отже, залишається актуальною не тільки проблема розробки та впровадження патогенетично обґрунтованих методів профілактики карієсу зубів і захворювань тканин пародонта у дітей з вадами слуху, а й використання з цією метою високоефективних препаратів вітчизняного виробництва.

1.2 Особливості психоемоційного статусу дітей з вадами слуху

Для повноцінного гармонійного психічного розвитку і функціонування особистість потребує впливу різноманітних зовнішніх стимулів: сенсорних, емоційних тощо. Їх дефіцит має несприятливі наслідки для психіки [1, с. 5]. Психічний стан, що виникає внаслідок обставин, де суб'єкт не має змоги в повній мірі й протягом довгого часу задовольнити деякі свої основні психічні (життєві) потреби, має назву психічної депривації [41, с. 17]. Й. Лангмейер та З. Матейчек (1984) до «основних (життєвих)» потреб відносять такі: потреба в певній кількості, мінливості, виді стимулів, потреба в первинних суспільних зв'язках, що забезпечують основу інтеграції особистості, потреба в суспільній самореалізації, що дає змогу оволодіти різними суспільними ролями та ціннісними цілями, потреба в основних умовах для дієвого навчання [41, с. 19]. Дитина з вадами слуху від самого народження зазнає всіх видів психічної депривації: сенсорної, емоційної, соціальної та когнітивної [99]. Сенсорна депривація у глухих та приглухуватих дітей виникає внаслідок їх основного захворювання.

Не припиняється пошук апаратних та програмних засобів діагностики та терапії порушень слуху, поширених серед дітей різного віку і пов'язаних з порушенням центральних і периферичних відділів слухової сенсорної системи [15]. Оскільки скринінг серед новонароджених проводиться переважно в групі ризику, в 30-50% випадків діагноз встановлюється в 13-18-місячному віці дитини [130]. Зважаючи на те, що бурхливе дозрівання слухового аналізатора обмежується віком 2-3 років, затримка у встановленні діагнозу має незворотні наслідки. Відсутність надходження до мозку подразників від рецепторів призводить до деструктивних змін відповідних його структур. Вплив на мозкові структури після завершення їх морфологічного дозрівання практично не приносить позитивних результатів [63]. Як наслідок сенсорної депривації у дитини виникає деструкція поведінки: погіршується здатність до встановлення міжособистісних контактів, розвивається загальмованість, депресія, апатія, які чергуються з ейфорією, дратівливістю, порушенням уваги, пам'яті [1, с. 10]. Можливий розвиток тривожності, страху, невротичних реакцій, утруднюється соціалізація дитини [7, с. 72], що призводить до її інвалідизації [12].

Діти з вадами слуху, перебуваючи в спеціалізованих закладах з раннього дитинства, відірвані від родини, опиняються в умовах емоційної депривації. Сучасні дослідження вказують на те, що в закладах закритого типу девіації в психічному розвитку простежуються одразу по багатьох напрямках [53, 54, 77, 79, 82].

Обмежене надходження стимулів, дефіцит інформації, її хаотичність, мінливість, невпорядкованість, ускладнюють створення адекватних когнітивних моделей (образів об'єкта, які формує когнітивна система), що перешкоджає подальшій продуктивній діяльності людини в навколишньому світі [1, с. 18, 36]. У результаті цього в дитини з вадами слуху розвивається ще один тип депривації - когнітивна. Вона тісно пов'язана з сенсорною і має з нею багато спільного - як щодо причин виникнення, так і щодо можливих наслідків [1, с. 38].

Перебування в інтернаті, окрім емоційної депривації, ставить глуху дитину в умови соціальної ізольованості [1, с. 53]. Навіть за умови перебування дитини за межами виховного закладу, порушення мовного спілкування утруднює взаємодію дитини з навколишнім світом і призводить до часткової ізоляції. Це викликає труднощі в засвоєнні соціального досвіду. Така депривація призводить до затримки розвитку дитини [58]. Ще в 30-ті роки XX сторіччя Л. С. Виготський писав про несприятливий вплив інституціонального виховання на розвиток дітей і виступав проти влаштування дітей з вадами в інтернати. «Найтяжчим гріхом сучасної школи є систематичне відокремлення глухого від нормального середовища, його ізоляція і розміщення у вузькому, обмеженому, маленькому світі… Це штучне середовище значною мірою відрізняється від нормального світу, у якому глухому доведеться жити… Глухий обертається у вузькому колі глухих. Тут усе підживлює дефект, фіксує глухого на його глухоті і травмує його саме в цьому пункті. За таких умов не тільки не відбувається розвиток, а й атрофуються ті сили дитини, які в майбутньому могли би допомогти їй увійти у життя. Душевне здоров'я, нормальна психіка дезорганізуються, розщеплюються; глухота стає травмою», - писав Л. С. Виготський [14, с. 113].

Багато дослідів, проведених протягом минулого століття (Дж. Ліллі (1954), Д. Геб (1957)), довели, що потреба в сенсорній стимуляції з боку навколишнього середовища є фундаментальною потребою організму. За відсутності такої стимуляції порушується розумова діяльність і виникають особистісні розлади [1, с. 18]. У дітей з вадами слуху всі види депривацій тісно переплетені. Деякі з них можуть об'єднуватися або одна може бути результатом іншої.

В. М. Рахманов, Д. І. Клименко (2009) провели експериментально-психологічне дослідження 158 пацієнтів та інвалідів віком від 7 до 57 років із тяжкими ураженнями органа слуху [86]. Дослідження, яке мало на меті оцінку порушення психічної діяльності пацієнтів з вадами слуху, включало клінічну бесіду, збір клінічного анамнезу, клінічне спостереження за невербальними виявами психічної діяльності, проведення психологічних тестів, застосування стандартних та розроблених опитувальників [71, 86].

У 47,5% обстежених з приглухуватістю II-IV ступеня у клінічній картині захворювання було виявлено симптоми астено-субдепресивних і тривожно-вегетативних розладів. Проте психопатичні прояви даної групи пацієнтів не досягли рівня нозологічних проявів, тому В. М. Рахманов та Д. І. Клименко в своїй науковій роботі розглядали їх як ознаку патологічного розладу психічної адаптації та визначали як психічну передхворобу. Майже у всіх пацієнтів цієї групи психічна передхвороба розвивалася на тлі відчуття неповноцінності, пов'язаного з приглухуватістю. Характерним було те, що донозологічні психічні розлади формувалися у рамках реакції цих осіб на стресову подію, наприклад, вступ до школи або іншого навчального закладу, початок тренувального процесу, спортивні змагання, незалежно від їх рівня, екзамени тощо. Більшість обстежених, в тому числі діти та їхні батьки, не пов'язували порушення стану здоров'я з проявами психічної патології і відмовлялися від кваліфікованої психіатричної допомоги, вважаючи, що проблема не в них самих, а в патології органа слуху. Успіхи у навчанні, спорті тощо нерідко чергувалися з відвертими провалами через нестійкість психічної сфери, що призводило до поглиблення психічних розладів [86].

У 25,3% осіб з набутими тяжкими розладами слуху спостерігалися органічні тривожні розлади (нозологічна форма захворювання F06.4 за МКХ-10), причому здебільшого тривожність мала генералізований та стійкий характер, і тільки у 19 пацієнтів - епізодичний (панічний) характер. У більшості обстежених цієї групи вади слуху носили набутий характер і були обумовлені перенесеними захворюваннями центральної нервової системи внаслідок арахноїдиту, арахноенцефаліту, черепно-мозкової травми. Через виражену тривогу панічних нападів, фізичного та психологічного дискомфорту у хворих спостерігалися труднощі при контактах, самоізоляція. Такі особи часто скаржилися на значну втомлюваність [86].

У 13,3% обстежених психопатологічні розлади мали вигляд неврастенії з переважанням емоційних порушень. У них спостерігалися дратівливість, швидка психофізична стомлюваність, вегетативні порушення, як-от головний біль під час хвилювання, втоми і стресових станів, а також лабільність пульсу й артеріального тиску, пітливість тощо. Цим хворим було діагностовано неврастенічний невроз (F48.0) [86].

Порушення психоемоційної сфери виявлено у 10,7% осіб з набутою глухотою. В клінічній картині захворювання переважали коливання емоційного стану, часті зміни настрою, чергування тривоги, образи, гніву, розгубленості тощо. Часто активність та енергійність різко замінювалися пасивністю, депресивними реакціями. У цієї групи пацієнтів діагностували емоційно нестійкі розлади особистості (F60.3) [86].

Клінічними проявами обсесивно-фобічних розладів (F40.1) у 3,2% обстежених із приглухуватістю ІІІ ступеня був стан тривоги і страху, який був обумовлений переважно ситуаціями мовного спілкування. Стан страху в них сформувався поступово на тлі зніяковілості від невдалих комунікацій із наростаючим почуттям власної неповноцінності внаслідок вад слуху. В цій групі пацієнтів стомлення наставало швидко і мало глибокий характер внаслідок відчуття страху і тривожності. Вони самоізолювалися від суспільства [86].

За даними дослідження В. М. Рахманова й Д. І. Клименка, тільки у 20,3% обстежених не було виявлено порушень пізнавальних функцій (пам'яті, уваги, мислення), емоційно-вольової сфери, а загальна спрямованість особистості дозволяла в умовах хронічного захворювання й обмежень життєдіяльності підтримувати адекватні взаємозв'язки з оточенням [86].

Таким чином, психічний розвиток дитини з патологією слуху є своєрідним і відбувається в особливих умовах взаємодії з навколишнім світом. При цьому дифіцитарному типі порушеного розвитку первинний дефект слухового аналізатора призводить до недорозвинення найбільш тісно пов'язаних із ним функцій та до послаблення тих функцій, що пов'язані зі слухом опосередковано. Порушення розвитку окремих психічних функцій своєю чергою призводить до гальмування психічного розвитку [7, с. 25]. У дітей з вадами слуху - на тлі відчуття фізичного та психічного дискомфорту, неповноцінності, невдоволення своїми діями і результатами, утруднення соціальних контактів, самоізоляції, сприйняття найменшої події в житті як стресової ситуації, постійного відчуття страху при зовнішніх контактах - відбувається розвиток психічних розладів, які проявляються у вигляді симптомів астено-субдепресивних розладів, тривожно-вегетативних розладів, органічних тривожних розладів, неврастеній із переважанням емоційних порушень, емоційно нестійких розладів особистості та обсесивно-фобічних розладів.

1.3 Роль психоемоційних факторів у розвитку основних стоматологічних захворювань

У наш час немає сумнівів з приводу зв'язку психічного та соматичного здоров'я. На думку О. С. Оленко, В. Ф. Кірічука (2009) та співавторів дослідження, в умовах дії психічної травми (стресу) людина, завдяки стресостійкості та впливу методів психологічного захисту, може залишитися психічно та соматично здоровою, однак за відсутності вказаних чинників у людини відбувається розвиток неврозу або психосоматичної патології [80]. Стрес опосередковано, через нервові та гуморальні механізми, збуджує ті органи та системи, активація яких необхідна для загального адаптаційного синдрому [80]. Багато науковців вважає, що кінцевими органами стресорної реакції є серцево-судинна та травна системи. Остання є найбільш чутливою до емоцій люті та гніву. Раціональним є розгляд генези психосоматичних розладів з точки зору системно-структурного переходу, який передбачає виділення чотирьох компонентів: психосоматичного (особливості психологічного захисту у відповідь на дію стресу); корково-підкіркового компонента (особливості діяльності кори головного мозку, системи гіпоталамус - гіпофіз - надниркові залози, лімбічної системи, ретикулярної формації та стовбура мозку); нейрогуморального компонента, що включає вегетативну та ендокринну системи, та органного або системного компонента [80].

...