Профілактика та лікування карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою

Питання розгляду взаємозв'язку психічного і соматичного здоров'я дітей завжди залишалося актуальною темою. У дітей з вродженою глухотою виявлені значні порушення стоматологічного й психічного здоров'я та емоційної сфери.

Наступною ланкою нашого дослідження став розрахунок кореляційного зв'язку між: інтенсивністю карієсу (за показниками КПВз+кпз та КПВз) і наявністю порушення психічного та емоційного здоров'я ДВГ; індексом PMA і наявністю порушень психічного та емоційного здоров'я ДВГ.

Для розрахунку кореляційного зв'язку використовували коефіцієнт кореляції Пірсона (r), розрахунки проводили за допомогою пакету програм «Statistica 8.0».



Таблиця 3.6.3 Кореляційний зв'язок між порушеннями психічного, емоційного та стоматологічного здоров'я обстежених дітей з вродженою глухотою

Вік дітей, років	Коефіцієнт кореляції Пірсона (r)
	Інтенсивність карієсу / Психічне та емоційне здоров'я	Індекс PMA / Психічне та емоційне здоров'я
7-8	r=0,74, p<0,05, n=23	r=0,82, p<0,05, n=23
11-12	r=0,64, p<0,05, n=21	r=0,69, p<0,05, n=21
14-15	r=0,56, p<0,05, n=26	r=0,55, p<0,05, n=26

З таблиці 3.6.3 видно, що в процесі кореляційного аналізу в групі ДВГ 7-8 років був виявлений сильний позитивний зв'язок між інтенсивністю карієсу і наявністю психічного та емоційного порушення (r=0,74, p<0,05), а також між індексом PMA і наявністю психічного та емоційного порушення (r=0,82, p<0,05). В групі дітей з порушенням слуху 11-12 та 14-15 років був виявлений помірний позитивний зв'язок між інтенсивністю карієсу і наявністю психічного й емоційного порушення (r=0,64, p<0,05; r=0,56, p<0,05) та індексом PMA і наявністю психічного й емоційного порушення (r=0,69, p<0,05; r=0,55, p<0,05).

Таким чином, можна зробити висновок про значну поширеність (84,1%) порушень психічного та емоційного здоров'я в групі дітей 7-15 років з вродженою глухотою. В структурі порушень психічного здоров'я переважали астено-невротичні розлади (27,2%), на другому місці - розлади особистості й поведінки (16,7%), невротичні та стресобумовлені розлади займали третє місце (13,2%). Порушенням емоційної сфери страждали 27% дітей з особливими потребами. У дітей з вродженою глухотою встановлено прямий кореляційний зв'язок між інтенсивністю карієсу, важкістю захворювань тканин пародонта (за індексом PMA) і порушенням психічного та емоційного здоров'я. А це підтверджує наявність тісного зв'язку між психічним, емоційним і стоматологічним здоров'ям дітей з вродженою глухотою.

Підсумовуючи дані, наведені в третьому розділі, можна зробити висновок, що у дітей із вродженою глухотою спостерігається значна поширеність та інтенсивність каріозного процесу на тлі поганого та задовільного рівня гігієни. Виявлено високу поширеність захворювань тканин пародонта. У ДВГ на фоні значної поширеності (84,1%) порушень психічного та емоційного здоров'я (астено-невротичні розлади - 27,2%, невротичні та стресобумовлені розлади - 13,2%, розлади особистості і поведінки - 16,7%, порушення емоційної сфери - 27%) відбувається порушення функції слинних залоз, що проявляється у вигляді зниження швидкості слиновиділення, підвищення значення показника ДpH. Окрім того, було виявлено порушення в системі ПОЛ-АОС та місцевому імунітеті тканин ротової порожнини. Щобільше, наявні відмінності якісного та кількісного складу мікробіоценозу зубної бляшки. Вивчення частоти вилучення та щільності мікробної колонізації окремих представників мікробіоценозів показало істотне збільшення персистенції у вказаному біотопі як представників резидентної мікрофлори порожнини рота, так і облігатних анаеробних бактерій (Fusobacterium spp, Bacteroides spp, Prevotella spp, Porphyromonas spp), ентеробактерій, неферментуючих грамнегативних бактерій (Acinetobacter spp, P. аeruginosa), S. aureus та S. рyogеnеs. Вилучення карієсогенних штамів S. mutans були удвічі частіші у концентрації, яка статистично перевищувала значення, одержані при обстеженні дітей групи порівняння (lg (6,5±0,17) КУО/г проти lg (3,9±0,15) КУО/г) (р<0,01). У дітей з вродженою глухотою встановлено прямий кореляційний зв'язок між інтенсивністю карієсу, важкістю захворювань тканин пародонта (за індексом PMA) і порушенням психічного та емоційного здоров'я. А це підтверджує наявність тісного зв'язку між психічним, емоційним і стоматологічним здоров'ям дітей з вродженою глухотою. Отже, можна зробити висновок, що зміни стоматологічного статусу дітей із вродженою глухотою обумовлені насамперед впливом ендогенних факторів, що підкреслює необхідність розробки і впровадження методів системної профілактики.



Розділ 4. Результати вивчення ефективності запропонованого лікувально-профілактичного комплексу

4.1 Динаміка зміни стану гігієни порожнини рота у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

У таблиці 4.1.1 наведено дані динаміки зміни індексу гігієни (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) у дітей ОГ та КГ на етапах лікування.

Таблиця 4.1.1 Динаміка зміни індексу гігієни (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи обстежених	Індекс гігієни, M±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
КГ1	1,63±0,15	-	-	-
ОГ1а	3,14±0,23 Р2<0,01	1,97±0,2 Р2>0,05	1,86±0,28 Р2>0,05	1,58±0,11 Р2>0,05
ОГ1б	3,13±0,27 Р1<0,01 Р3>0,05	1,74±0,15 Р1>0,05 Р3>0,05	1,51±0,17 Р1>0,05 Р3>0,05	1,35±0,14 Р1>0,05 Р3>0,05
КГ2	1,83±0,14	-	-	-
ОГ2а	2,65±0,16 Р2<0,01	2,07±0,17 Р2>0,05	1,97±0,19 Р2>0,05	1,76±0,23 Р2>0,05
ОГ2б	2,67±0,20 Р1<0,01 Р3>0,05	1,70±0,21 Р1>0,05 Р3>0,05	1,82±0,07 Р1>0,05 Р3>0,05	1,35±0,19 Р1<0,01 Р3>0,05
КГ3	1,72±0,10	-	-	-
ОГ3а	2,63±0,19 Р2<0,01	2,01±0,21 Р2>0,05	1,87±0,08 Р2>0,05	1,53±0,10 Р2>0,05
ОГ3б	2,64±0,20 Р1<0,01 Р3>0,05	1,64±0,17 Р1>0,05 Р3>0,05	1,23±0,07 Р1<0,01 Р3<0,01	1,15±0,04 Р1<0,01 Р3<0,01

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів між: Р₁ - КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.



З наведених у таблиці даних видно, що в «А» та «Б» підгрупах усіх вікових груп ДВГ протягом 12-ти місяців спостереження відбувалося зниження індексу гігієни. Через рік від початку проведення лікувально-профілактичних заходів як в «А», так і в «Б» підгрупах відбулася нормалізація якості гігієни порожнини рота (див. табл. 4.1.1).

На рисунках 4.1.1 - 4.1.3 графічно зображено динаміку зміни індексу гігієни (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) у дітей ОГ на етапах лікування.

В ОГ1а та ОГ1б до проведення лікувально-профілактичних заходів відзначено поганий рівень гігієни. Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ1б, порівняно з ОГ1а, ГІ був на 13%, 23% та 17% кращий (див. табл. 4.1.1, рис. 4.1.1).

Рис. 4.1.1. Динаміка зміни індексу гігієни (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) у дітей 7-8 років основної та контрольної груп на етапах лікування.

В ОГ2б через 12 місяців ГІ досяг значення 1,35±0,19, що відповідає доброму рівню гігієни, а в ОГ2а ГІ становив 1,76±0,23, що свідчить про задовільний рівень гігієни порожнини рота дітей цієї групи. Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ2б, порівняно з ОГ2а, ГІ був на 22%, 8% та 30% кращий (див. табл. 4.1.1, рис. 4.1.2).

Рис. 4.1.2. Динаміка зміни індексу гігієни (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) у дітей 11-12 років основної та контрольної груп на етапах лікування.

Рис. 4.1.3. Динаміка зміни індексу гігієни (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) у дітей 14-15 років основної та контрольної груп на етапах лікування.



В ОГ3б за 12 місяців спостереження індекс гігієни знизився в 2,3 раза і становив 1,15±0,04 (добрий рівень гігієни порожнини рота). В ОГ3а через рік відбулося зниження зазначеного вище індексу гігієни в 1,7 раза і він становив 1,53±0,10 (добрий рівень гігієни порожнини рота). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ3б, порівняно з ОГ3а, ГІ був на 23%, 52% та 33% кращий (див. табл. 4.1.1, рис. 4.1.3).

Наступною ланкою дослідження гігієнічного стану порожнини рота дітей ОГ та КГ стало вивчення ГІ Stallard (1969) (див. табл. 4.1.2).

Таблиця 4.1.2 Динаміка зміни індексу гігієни Stallard (1969) у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи обстежених	Індекс гігієни Stallard (1969), М±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
КГ1	1,03±0,18	-	-	-
ОГ1а	2,20±0,12 Р2<0,01	1,29±0,19 Р2>0,05	1,06±0,31 Р2>0,05	0,97±0,14 Р2>0,05
ОГ1б	2,17±0,19 Р1<0,01 Р3>0,05	1,06±0,19 Р1>0,05 Р3>0,05	0,67±0,21 Р1>0,05 Р3>0,05	0,51±0,16 Р1<0,05 Р3<0,05
КГ2	1,22±0,33	-	-	-
ОГ2а	1,90±0,13 Р2<0,01	1,28±0,17 Р2>0,05	1,20±0,23 Р2>0,05	0,93±0,15 Р2>0,05
ОГ2б	1,88±0,12 Р1<0,01 Р3>0,05	0,97±0,15 Р1>0,05 Р3>0,05	1,03±0,14 Р1>0,05 Р3>0,05	0,62±0,12 Р1<0,01 Р3<0,05
КГ3	1,13±0,13	-	-	-
ОГ3а	1,95±0,16 Р2<0,01	1,30±0,22 Р2>0,05	1,26±0,10 Р2>0,05	0,83±0,13 Р2<0,05
ОГ3б	1,96±0,17 Р1<0,01 Р3>0,05	0,86±0,23 Р1>0,05 Р3>0,05	0,36±0,11 Р1<0,01 Р3<0,01	0,20±0,05 Р1<0,01 Р3<0,01

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.



Індекс гігієни Stallard (1969) належить до першої групи гігієнічних індексів і є аналогічний комбінованому гігієнічному індексу Гріна-Вермільйона в частині зубного нальоту. У ДВГ всіх вікових груп, які отримували як стандартну, так і запропоновану схему лікування і профілактики, протягом року спостереження відбулося зниження індексу гігієни Stallard (1969) (див. табл. 4.1.2).

На рисунку 4.1.4 - 4.1.6 графічно зображено динаміку зміни індексу гігієни Stallard (1969) у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.1.4. Динаміка зміни індексу гігієни Stallard (1969) у дітей 7-8 років основної та контрольної груп на етапах лікування.

В ОГ1а через 1 рік індекс гігієни становив 0,97±0,14 і достовірно не відрізнявся від індексу гігієни КГ1 дітей 1,03±0,18 (Р>0,05). В ОГ1б через 12 місяців спостереження індекс гігієни був у 2 рази нижчий (0,51±0,16), порівняно з індексом дітей КГ1 (Р<0,05). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ1б, порівняно з ОГ1а, індекс гігієни Stallard (1969) був на 22%, 58% та 90% нижчий (див. табл. 4.1.2, рис. 4.1.4).

З таблиці 4.1.2 та рисунку 4.1.5 видно, що у ДВГ ОГ2а через рік ГІ Stallard (1969) становив 0,93±0,15 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від ГІ дітей КГ2 (1,22±0,33). В ОГ2б через 12 місяців ГІ Stallard (1969) був у 2 рази нижчий (0,62±0,12), порівняно з ДВГ КГ2 (1,22±0,33) (Р<0,01). Через 1, 6 та 12 місяців у ОГ2б, порівняно з ОГ2а, ГІ був на 32%, 17% та 50% нижчий.

Рис. 4.1.5. Динаміка зміни індексу гігієни Stallard (1969) у дітей 11-12 років основної та контрольної груп на етапах лікування.

Рис. 4.1.6. Динаміка зміни індексу гігієни Stallard (1969) у дітей 14-15 років основної та контрольної груп на етапах лікування.



У дітей ОГ3а через рік спостереження ГІ Stallard (1969) становив 0,83±0,13 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від ГІ дітей КГ3 (1,13±0,13). В ОГ3б через 12 місяців від початку проведення запропонованих лікувально-профілактичних заходів ГІ був у 5,7 разів нижчий (0,20±0,05), порівняно з дітьми КГ3 (1,13±0,13) (Р<0,01). Через 1, 6 та 12 місяців в ОГ3б, порівняно з ОГ3а, ГІ Stallard (1969) був у 1,5, 3,5 та 4,2 раза нижчий (див. табл. 4.1.2, рис. 4.1.6).

Дослідження ГІ J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей ОГ та КГ на етапах лікування наведено в таблиці 4.1.3.

Таблиця 4.1.3 Динаміка зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи обстежених	Індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967), M±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
КГ1	1,12±0,18	-	-	-
ОГ1а	2,27±0,12 Р2<0,01	1,35±0,19 Р2>0,05	1,15±0,31 Р2>0,05	1,04±0,14 Р2>0,05
ОГ1б	2,26±0,19 Р1<0,01 Р3>0,05	1,16±0,19 Р1>0,05 Р3>0,05	0,74±0,21 Р1>0,05 Р3>0,05	0,56±0,16 Р1<0,05 Р3<0,05
КГ2	1,36±0,19	-	-	-
ОГ2а	1,95±0,13 Р2<0,05	1,35±0,10 Р2>0,05	1,29±0,23 Р2>0,05	1,06±0,15 Р2>0,05
ОГ2б	1,95±0,12 Р1<0,05 Р3>0,05	1,04±0,21 Р1>0,05 Р3>0,05	1,11±0,14 Р1>0,05 Р3>0,05	0,62±0,12 Р1<0,01 Р3<0,05
КГ3	1,17±0,13	-	-	-
ОГ3а	2,01±0,16 Р2<0,01	1,38±0,31 Р2>0,05	1,32±0,10 Р2>0,05	0,96±0,13 Р2>0,05
ОГ3б	2,01±0,17 Р1<0,01 Р3>0,05	0,91±0,20 Р1>0,05 Р3>0,05	0,41±0,11 Р1<0,01 Р3<0,01	0,23±0,04 Р1<0,01 Р3<0,01



Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.

У ДВГ всіх вікових груп, які отримували як стандартну, так і запропоновану схему лікування і профілактики, протягом 12 місяців спостереження відбулося зниження індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) (див. табл. 4.1.3).

У дітей ОГ1а через 12 місяців від початку проведення традиційних лікувально-профілактичних заходів індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) становив 1,04±0,14 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від індексу гігієни дітей КГ1 (1,12±0,18). В ОГ1б наприкінці строку спостереження індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) був у 2 рази нижчий (0,56±0,16), порівняно з дітьми КГ1 (1,12±0,18) (Р<0,05). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів у ОГ1б, порівняно з ОГ1а, індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) був на 16%, 55% та 86% нижчий (див. табл. 4.1.3).

На рисунку 4.1.7 графічно зображено динаміку зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей ОГ та КГ 7-8 років до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

У дітей із вродженою глухотою 11-12 років через рік після початку проведення стандартних лікувально-профілактичних заходів індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) становив 1,06±0,15 і був нижчий, порівняно з індексом гігієни дітей КГ2 (1,36±0,19). У групі дітей, які отримували запропонований комплекс лікувально-профілактичних заходів, через 12 місяців відзначалося більш значне зниження гігієнічного індексу J. Silness (1964) і H. Loe (1967) (0,62±0,12), порівняно з дітьми КГ2 (1,36±0,19) (Р<0,01). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів у ОГ2б, порівняно з ОГ2а, індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) був на 30%, 16% та 71% нижчий (див. табл. 4.1.3).



Рис. 4.1.7. Динаміка зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей 7-8 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

На рисунку 4.1.8 графічно зображено динаміку зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей ОГ та КГ 11-12 років до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.1.8. Динаміка зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей 11-12 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.



У дітей ОГ3а через рік від початку спостереження індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) становив 0,96±0,13 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від індексу гігієни дітей КГ3 (1,17±0,13). В ОГ3б наприкінці строку спостереження індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) був у 5,1 раза нижчий (0,23±0,04), порівняно з дітьми КГ3 (1,17±0,13) (Р<0,01). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ3б, порівняно з ОГ3а, індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) був у 1,5 раза, 3,2 раза та 4,2 раза нижчий (див. табл. 4.1.3).

На рисунку 4.1.9 графічно зображено динаміку зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей ОГ та КГ 14-15 років до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.1.9. Динаміка зміни індексу гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) у дітей 14-15 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Підсумовуючи все зазначене вище, можна зробити висновок, що після проведення індексної оцінки стану гігієни порожнини рота дітей основної та контрольної груп було виявлено, що ДВГ всіх вікових груп до проходження лікувально-профілактичних заходів мали гірший стан гігієни порожнини рота, порівняно зі здоровими однолітками. У ДВГ ГІ (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) в трьох вікових групах був у 1,9 раза, 1,5 раза та 1,5 раза відповідно (Р<0,01) вищий, порівняно зі здоровими дітьми аналогічних вікових груп. Індекс гігієни Stallаrd (1969) в 2,1 раза, 1,6 раза та 1,7 раза був теж достовірно (Р<0,01) вищий у 7-8, 11-12 та 14-15-річних ДВГ, порівняно з їх однолітками, які чують. Оцінка якості гігієни порожнини рота дітей ОГ та КГ за допомогою ГІ J. Silness (1964) і H. Loe (1967) виявила достовірну різницю між показниками (Р<0,01): у дітей ОГ 7-8 років індекс гігієни був у 2 рази, 11-12 років - в 1,4 раза, а 14-15 років - в 1,7 раза вищий від ГІ КГ. Після проведення як традиційних, так і запропонованих лікувально-профілактичних заходів, у всіх вікових групах дітей виявлено суттєве поліпшення гігієни порожнини рота. Про це свідчить динаміка зміни всіх гігієнічних індексів. Проте використання сааме запропонованого лікувально-профілактичного комплексу дозволило досягти більш ефективного поліпшення стану гігієни порожнини рота у ДВГ. Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів у ОГ1б, порівняно з ОГ1а, ГІ (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) був на 13%, 23% та 17% кращий, ГІ Stallard (1969) - на 22%, 58% та 90% нижчий, а ГІ J. Silness (1964) і H. Loe (1967) - на 16%, 55% та 86% ліпший. Схожа картина спостерігалася в групі 11-12-річних ДВГ. Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ2б, порівняно з ОГ2а, ГІ (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) був на 22%, 8% та 30% кращий, ГІ Stallard (1969) - на 32%, 17% та 50% нижчий, а ГІ J. Silness (1964) і H. Loe (1967) - на 30%, 16% та 71% також ліпший. У групі 14-15-річних ДВГ запропонований комплекс так само виявив більшу ефективність, порівняно з традиційним комплексом. Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ3б, порівняно з ОГ3а ГІ (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971) був на 23%, 52% та 33% кращий, ГІ Stallard (1969) - в 1,5 раза, 3,5 раза та 4,2 раза нижчий, індекс гігієни J. Silness (1964) і H. Loe (1967) - в 1,5 раза, 3,2 раза та 4,2 раза ліпший. Отже, використання запропонованої схеми може бути рекомендоване для більш ефективного і швидкого поліпшення якості гігієни порожнини рота в групі ДВГ.

4.2 Динаміка зміни стану твердих тканин зубів у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

Визначення середнього значення індексу КПВз та КПВз+кпз здорових дітей, які входили до контрольної групи, дозволило зробити розрахунок сигмальних відхилень за формулою: х = (М_макс.-М_мін.)/К, де К - коефіцієнт кореляції. Були отримані наступні дані (див. табл. 4.2.1):

Таблиця 4.2.1 Значення трьох сигнальних відхилень (Зх) для контрольної групи дітей

Група	КГ1	КГ2	КГ3
Зх	5,01	3,50	2,73

На основі отриманих даних було розраховано ступінь активності каріозного процесу у ДВГ різних вікових груп (див. табл. 4.2.2).

Таблиця 4.2.2 Ступені активності карієсу зубів у дітей із вродженою глухотою різних вікових груп

Ступінь активності карієсу, форма карієсу	Вік
	7-8	11-12	14-15
Компенсована	КПВз+кпз 2,60	КПВз+кпз 1,60	КПВз 1,50
Субкомпенсована	2,6 КПВз+кпз 7,61	1,60 КПВз+кпз 5,10	1,50 КПВз 4,23
Декомпенсована	КПВз+кпз 7,61	КПВз+кпз 5,10	КПВз 4,23

При аналізі даних, наведених в таблиці 4.2.2, та з урахуванням значення трьох сигмальних відхилень було встановлено, що діти 7-8 років з вродженою глухотою (ОГ1) мали карієс ІІ ступеня активності (субкомпенсована форма), що відповідає ІІ диспансерній групі. Значення інтенсивності карієсу в цій групі (5,48±0,17) було більшим від середнього значення інтенсивності карієсу КГ1 (2,60±0,15), але не перевищувало М_сер+3х=7,61 (див. табл. 4.2.2).

ДВГ віком від 11 до 12 років теж мали карієс ІІ ступеня активності (субкомпенсована форма), а отже, належали до ІІ диспансерної групи. Значення інтенсивності карієсу в ОГ2 (4,10±0,13) було більшим від значення інтенсивності карієсу в КГ2 (1,60±0,14), але не перевищувало М_сер+3х (5,10) для цієї вікової групи (див. табл. 4.2.2).

Середнє значення інтенсивності карієсу зубів у третій віковій групі дітей (ОГ3) становило 4,35±0,13, що хоч і незначно, але перевищувало М_сер+3х (4,23). Діти цієї вікової групи (14-15 років) з ІІІ ступенем активності каріозного процесу (декомпенсована форма) належали до третьої диспансерної групи (див. табл. 4.2.2).

Таким чином, враховуючи визначені нами у ДВГ диспансерні групи й відповідно до рекомендацій Т. Ф. Виноградової, кратність оглядів і лікувально-профілактичних заходів для ДВГ різних вікових груп становить 2-3 рази на рік. Виходячи з цього, було прийнято рішення у 12 - місячний період спостереження ДВГ всіх вікових груп проводити лікувально-профілактичні заходи 3 рази на рік, а огляди через 1, 6 та 12 місяців.

Дані, які відображають динаміку зміни поширеності карієсу зубів у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів, представлено в таблиці 4.2.3.

Таблиця 4.2.3 Динаміка зміни поширеності карієсу зубів у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи	Поширеність карієсу зубів,%
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
1	2	3	4	5
КГ1	80	-	-	-
ОГ1а	82	91	91	91
ОГ1б	83	83	83	83
КГ2	70	-	-	-
ОГ2а	80	80	80	80
ОГ2б	82	82	73	73
КГ3	75	-	-	-
ОГ3а	85	85	85	92
ОГ3б	85	85	85	85

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.

На рисунках 4.2.1 - 4.2.3 графічно зображено динаміку зміни поширеності карієсу зубів у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.2.1. Динаміка зміни поширеності карієсу зубів у дітей 7-8 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Як видно з наведених на рисунку 4.2.1 даних, за весь строк спостереження в групі дітей 7-8 років, які отримували стандартні лікувально-профілактичні заходи, поширеність карієсу зубів зросла з 82% до 91%, у той час як в групі дітей, яким проводилися запропоновані заходи лікування та профілактики, вона не змінилася (див. табл. 4.2.3).

У другій віковій групі позитивні результати були отримані в «А» та «Б» підгрупах. Обидві схеми лікування та профілактики забезпечили відсутність зростання поширеності карієсу зубів, а в ОГ2б вона навіть знизилася, за рахунок фізіологічної зміни зубів та ремінералізації осередків початкового карієсу (див. табл. 4.2.3, рис. 4.2.2).

Рис. 4.2.2. Динаміка зміни поширеності карієсу зубів у дітей 11-12 років ОГ та КГ до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.2.3. Динаміка зміни поширеності карієсу зубів у дітей 14-15 років ОГ та КГ до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.



В «А» та «Б» підгрупі ДВГ ОГ3 від початку проведення лікувально-профілактичних заходів не відбувалося змін в поширеності карієсу зубів, тільки в ОГ3а через 12 місяців відбулося збільшення поширеності карієсу зубів на 7% (табл. 4.2.3, рис. 4.2.3).

Динаміка зміни інтенсивності карієсу зубів за показником КПВз+кпз та КПВз у дітей основної та контрольної груп наведена в таблиці 4.2.4.

Таблиця 4.2.4 Динаміка зміни інтенсивності карієсу зубів за показником КПВз+кпз та КПВз у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи	Інтенсивність карієсу зубів, M±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
1	2	3	4	5
КГ1	2,60±0,81	-	-	-
ОГ1а	5,45±1,12 Р2<0,05	5,36±0,92 Р2<0,05	5,27±0,13 Р2<0,05	5,18±0,35 Р2<0,05
ОГ1б	5,50±1,21 Р1<0,05 Р3>0,05	5,33±1,20 Р1<0,05 Р3>0,05	4,58±0,18 Р1<0,05 Р3<0,05	4,08±0,32 Р1<0,05 Р3<0,05
КГ2	1,60±0,56	-	-	-
ОГ2а	4,10±0,92 Р2<0,05	4,10±0,87 Р2<0,05	4,50±0,10 Р2<0,05	4,90±0,34 Р2<0,05
ОГ2б	4,09±0,83 Р1<0,01 Р3>0,05	4,00±0,93 Р1<0,01 Р3>0,05	4,00±0,28 Р1<0,01 Р3<0,05	3,91±0,37 Р1<0,01 Р3<0,05
КГ3	1,50±0,44	-	-	-
ОГ3а	4,38±0,76 Р2<0,01	4,62±0,75 Р2<0,01	5,31±0,25 Р2<0,01	6,23±0,62 Р2<0,01
ОГ3б	4,31±0,75 Р1<0,01 Р3>0,05	4,46±0,71 Р1<0,01 Р3>0,05	4,62±0,21 Р1<0,01 Р3<0,05	4,69±0,69 Р1<0,01 Р3<0,05

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.

На рисунках 4.2.5 - 4.2.7 графічно зображено динаміку показників інтенсивності карієсу у дітей всіх вікових груп на етапах лікування.

Наведені дані свідчать про те, що в дітей 7-8 років з вродженою глухотою, які отримували запропоновану схему лікування і профілактики протягом 12 місяців спостереження, відбувалося поступове зниження інтенсивності карієсу зубів. Через 6 місяців інтенсивність карієсу в ОГ1б, порівняно з ОГ1а, достовірно (Р<0,05) знизилася на 15%, а через 12 місяців - на 27% (Р<0,05). Інтенсивність карієсу в ОГ1б через рік знизилася до 4,08±0,32 (Р<0,05), у той час як в ОГ1а вона зросла до 5,18±0,35 (див. табл. 4.2.4, рис. 4.2.5).

Рис. 4.2.5. Динаміка зміни інтенсивності карієсу зубів за показником КПВз+кпз у дітей 7-8 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

В підгрупі «А» другої вікової групи інтенсивність карієсу зубів протягом усього строку спостереження поступово зростала, у той час як в підгрупі «Б» відбувалося зниження цього показника. Через шість місяців спостереження інтенсивність карієсу зубів в групі дітей, що отримували запропоновану схему лікувальних заходів, була на 13% достовірно (Р<0,05) нижчою у порівнянні з дітьми, які отримували стандартні заходи лікування та профілактики. Через дванадцять місяців інтенсивність карієсу в ОГ2б та ОГ2а відрізнялася на 26% (Р<0,05) (див. табл. 4.2.4, рис. 4.2.6).

Рис. 4.2.6. Динаміка зміни інтенсивності карієсу зубів за показником КПВз+кпз у дітей 11-12 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.2.7. Динаміка зміни інтенсивності карієсу зубів за показником КПВз+кпз у дітей 14-15 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.



У дітей 14-15 років з вродженою глухотою в «А» та «Б» підгрупах протягом року спостереження виявлено зростання інтенсивності карієсу зубів. У групі дітей, що отримували стандартну схему лікувально-профілактичних заходів, вона становила 42%, а в групі дітей, які отримували запропоновану схему заходів, - 8%. Через 1, 6 та 12 місяців показники інтенсивності карієсу зубів в ОГ3б були на 3%, 15% (Р<0,05) та 33% (Р<0,05) нижчі, порівняно з показниками в ОГ3а (див. табл. 4.2.4, рис. 4.2.7).

Під час проведення диспансерних оглядів ми також визначали показники приросту інтенсивності карієсу зубів (за динамікою показників інтенсивності карієсу) [101]. Приріст інтенсивності враження карієсом зубів у дітей із вродженою глухотою розраховували за різницею між показником КПВз до та через дванадцять місяців після проведення лікувально-профілактичних заходів (табл. 4.2.5).

Таблиця 4.2.5 Приріст інтенсивності карієсу за КПВз (протягом року) у дітей із вродженою глухотою

Вік	КПВз	Схема лікувально-профілактичних заходів
		Традиційна	Запропонована
		КПВз	Приріст інтенсивності	КПВз	Приріст інтенсивності
	До	Через рік	Через рік
7-8	1,17	2,99	1,82	1,33	0,16
11-12	3,29	4,49	1,20	3,57	0,28
14-15	4,35	6,2	1,85	4,74	0,39

З наведених у таблиці 4.2.5 даних видно, що у всіх трьох вікових групах дітей із вродженою глухотою, яким проводили запропоновані лікувально-профілактичні заходи, приріст інтенсивності карієсу через 12 місяців був значно нижчий у порівнянні з дітьми, які отримували традиційну схему лікування та профілактики. Це підтверджують і цифри редукції приросту карієсу, що представлені в таблиці 4.2.6.



Таблиця 4.2.6 Редукція приросту карієсу в різних вікових групах дітей із вродженою глухотою, які отримували запропоновану схему лікування та профілактики

Вік обстежених дітей	Схема лікувально-профілактичних заходів
	Запропонована
7-8	91%
11-12	77%
14-15	79%

Отримані дані розрахунку карієспрофілактичної ефективності наведені в таблиці 4.2.7.

Таблиця 4.2.7 Карієспрофілактична ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу в дітей із вродженою глухотою

Вік обстежених дітей	Схема лікувально-профілактичних заходів
	Запропонована
7-8	21%
11-12	20%
14-15	25%

На рисунку 4.2.8 наочно зображено високу карієспрофілактичну ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу у всіх вікових групах дітей із вродженою глухотою.

Отже, можна підсумувати всі вищі наведені дані й зазначити наступне. Діти 7-8 та 11-12 років з вродженою глухотою мали карієс ІІ ступеня активності (субкомпенсована форма), що відповідає ІІ диспансерній групі. Діти третьої вікової групи (14-15 років) мали ІІІ ступінь активності каріозного процесу (декомпенсована форма), тобто належали до третьої диспансерної групи.



Рис. 4.2.8. Карієспрофілактична ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу у дітей із вродженою глухотою.

Протягом 12 місяців спостереження поширеність карієсу зубів у ДВГ всіх трьох вікових груп, які отримували запропонований комплекс лікувально-профілактичних заходів, не зросла. Інтенсивність карієсу зубів у всіх вікових групах дітей із вродженою глухотою, які отримували запропонований комплекс заходів, протягом всього часу спостереження знижувалася. Водночас у групі ДВГ, що отримували стандартні заходи лікування та профілактики, помічено зростання цього показника. Інтенсивність карієсу зубів в першій, другій та третій вікових групах ДВГ, які отримували запропоновані заходи лікування та профілактики, через 12 місяців була на 27%, 26% та 33% достовірно (Р<0,05) нижчою, порівняно з інтенсивністю карієсу в групах дітей, які отримували традиційні заходи лікування та профілактики.

Приріст інтенсивності враження карієсом зубів через 12 місяців після проведення лікувально-профілактичних заходів у всіх трьох вікових групах дітей із вродженою глухотою, яким проводили запропоновані лікувально-профілактичні заходи, був значно нижчий у порівнянні з дітьми, які отримували традиційну схему лікування та профілактики.

Редукція приросту карієсу зубів у ДВГ, які отримували запропоновану схему лікування та профілактики становить 91% (7-8 років), 77% (11-12 років) та 79% (14-15 років).

Карієспрофілактична ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу в ДВГ сягнула 21% в першій віковій групі, 20% - у другій віковій групі та 25% - в третій віковій групі.

4.3 Динаміка зміни стану тканин пародонта у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

Уже через місяць після початку застосування запропонованої схеми лікування та профілактики стан тканин пародонта у ДВГ всіх вікових груп суттєво поліпшився, не було виявлено жодного випадку середнього чи важкого ступеня важкості гінгівіту. Через рік у дітей цих груп клінічно майже зникли ознаки запалення тканин пародонта, що не можна констатувати щодо групи дітей, які проходили стандартну процедуру лікування та профілактики. Це підтверджено даними індексної оцінки стану тканин пародонта (див. табл. 4.3.1., 4.3.2).

Таблиця 4.3.1 Динаміка змін стану тканин пародонта за індексом РМА в модифікації Парма (1960) у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи	Індекс РМА (%), M±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
КГ1	9,80±6,53	-	-	-
ОГ1а	33,55±11,76 Р2<0,05	16,82±2,73 Р2>0,05	17,90±2,86 Р2>0,05	9,90±2,01 Р2>0,05
ОГ1б	33,17±10,30 Р1<0,05 Р3>0,05	9,75±2,00 Р1>0,05 Р3<0,05	12,25±2,16 Р1>0,05 Р3<0,05	3,75±1,96 Р1>0,05 Р3<0,05
КГ2	11,70±6,28	-	-	-
ОГ2а	24,50±11,01 Р2>0,05	10,90±1,72 Р2>0,05	15,70±6,76 Р2>0,05	9,10±4,00 Р2>0,05
ОГ2б	24,91±9,64 Р1>0,05 Р3>0,05	6,27±1,28 Р1>0,05 Р3<0,05	12,27±5,51 Р1>0,05 Р3>0,05	3,09±2,07 Р1<0,05 Р3>0,05
КГ3	7,67±4,29	-	-	-
ОГ3а	14,85±5,85 Р2>0,05	10,46±1,05 Р2>0,05	7,54±1,02 Р2>0,05	7,00±2,90 Р2>0,05
ОГ3б	14,69±5,78 Р1>0,05 Р3>0,05	7,77±1,12 Р1>0,05 Р3>0,05	3,85±1,19 Р1>0,05 Р3<0,05	2,23±1,59 Р1>0,05 Р3<,05

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.

На рисунках 4.3.1 - 4.3.3 зображено динаміку змін стану тканин пародонта за індексом РМА в модифікації Парма у дітей ОГ та КГ на етапах лікування.

Рис. 4.3.1. Динаміка змін стану тканин пародонта за індексом РМА в модифікації Парма (1960) (%) у дітей 7-8 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.



Рис. 4.3.2. Динаміка змін стану тканин пародонта за індексом РМА в модифікації Парма (1960) (%) у дітей 11-12 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.3.3. Динаміка змін стану тканин пародонта за індексом РМА в модифікації Парма (1960) (%) у дітей 14-15 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Протягом року спостереження у дітей ОГ під дією обох лікувально-профілактичних комплексів було досягнуто поліпшення стану тканин пародонта.

З даних, наведених на рисунках 4.3.1 - 4.3.3, видно, що через 1 місяць від початку проведення запропонованих лікувально-профілактичних заходів у дітей в першій віковій групі індекс РМА знизився у 3,4 раза, у другій віковій групі - в 4 рази і в третій віковій групі - в 1,9 раза.

Через 6 місяців у першій та другій віковій групах дітей, що отримували обидва лікувально-профілактичні комплекси, відбулося незначне підвищення індексу РМА, в третій віковій групі такої тенденції не спостерігалося.

Через 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ1б, ОГ2б та ОГ3б індекс РМА знизився в 8,9 раза, 8,1 раза та 6,6 раза відповідно, тоді як в ОГ1а, ОГ2а та ОГ3а відбулося зниження цього показника у 3,4 раза, 2,7 раза та 2,1 раза відповідно.

Наведені вище дані свідчать про більш високу ефективність запропонованого комплексу в дітей із вродженою глухотою, порівняно з традиційними схемами для профілактики та лікування захворювань тканин пародонта.

Для оцінки інтенсивності, поширеності захворювань тканин пародонта серед обстежених груп ДВГ і ДНС та для планування заходів щодо лікування і профілактики цих захворювань було використано комунальний індекс потреби в лікуванні захворювань тканин пародонта (CPITN) [40]

Таблиця 4.3.2 Динаміка змін комунального індексу потреби в лікуванні хвороб пародонта у дітей основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів

Групи обстежених	CPITN, бали, M±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
КГ1	1,08±0,23	-	-	-
ОГ1а	1,83±0,11 Р2<0,01	1,57±0,13 Р2<0,05	1,42±0,23 Р2>0,05	1,18±0,20 Р2>0,05
ОГ1б	1,76±0,16 Р1<0,05 Р3>0,05	1,35±0,19 Р1>0,05 Р3>0,05	1,04±0,24 Р1>0,05 Р3>0,05	0,58±0,20 Р1<0,05 Р3<0,05
КГ2	1,23±0,20	-	-	-
ОГ2а	1,74±0,11 Р2<0,05	1,37±0,19 Р2>0,05	1,45±0,21 Р1>0,05	1,25±0,20 Р1>0,05
ОГ2б	1,68±0,11 Р1<0,05 Р3>0,05	1,03±0,20 Р1>0,05 Р3>0,05	1,30±0,15 Р1>0,05 Р3>0,05	0,62±0,20 Р1<0,05 Р3<0,05
КГ3	1,19±0,15	-	-	-
ОГ3а	1,65±0,10 Р2<0,05	1,32±0,21 Р2>0,05	1,36±0,14 Р2>0,05	1,12±0,19 Р2>0,05
ОГ3б	1,65±0,11 Р1<0,05 Р3>0,05	0,96±0,21 Р1>0,05 Р3>0,05	0,59±0,20 Р1<0,05 Р3<0,01	0,40±0,17 Р1<0,01 Р3<0,01

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.

Оцінку потреби в лікуванні проводили на підставі аналізу індексу і його складових. Результати оцінки інтенсивності, поширеності захворювань тканин пародонта серед обстежених груп дітей наведено в таблиці 4.3.2.

На рисунках 4.3.4 - 4.3.6 зображено динаміку змін індексу CPITN у дітей ОГ та КГ до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

Рис. 4.3.4. Динаміка змін комунального індексу потреби в лікуванні хвороб пародонта у дітей 7-8 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.



На рисунку 4.3.4 представлено дані, аналіз яких дав змогу зробити висновок, що у дітей ОГ1а через 12 місяців від початку проведення традиційних лікувально-профілактичних заходів індекс CPITN становив 1,18±0,20 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від індексу дітей КГ1 (1,08±0,23). В ОГ1б наприкінці строку спостереження індекс CPITN був у 2 рази нижчий (0,58±0,20), порівняно з дітьми КГ1 (1,08±0,23) (Р<0,05). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ1б, порівняно з ОГ1а, індекс CPITN був у 1,2 раза, 1,4 раза та 2 рази нижчий (табл. 4.3.2).

Рис. 4.3.5. Динаміка змін комунального індексу потреби в лікуванні хвороб пародонта у дітей 11-12 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.



Рис. 4.3.6. Динаміка змін комунального індексу потреби в лікуванні хвороб пародонта у дітей 14-15 років основної та контрольної груп до та після проведення лікувально-профілактичних заходів.

У ДВГ 11-12 років через рік після початку проведення стандартних лікувально-профілактичних заходів індекс CPITN становив 1,25±0,20 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від індексу дітей КГ2 (1,23±0,20). У групі дітей, які отримували запропонований комплекс лікувально-профілактичних заходів, через 12 місяців спостерігалося більш значне зниження індексу CPITN (0,62±0,20), порівняно з дітьми КГ2 (1,23±0,20) (Р<0,05). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ2б, порівняно з ОГ2а, індекс CPITN був у 1,3 раза, 1,1 раза та 2 рази нижчий (табл. 4.3.2, рис. 4.3.5).

У дітей ОГ3а через рік від початку спостереження індекс CPITN становив 1,12±0,19 і достовірно (Р>0,05) не відрізнявся від індексу дітей КГ3 (1,19±0,15). В ОГ3б наприкінці строку спостереження індекс CPITN був у 3 рази нижчий (0,40±0,17), порівняно з дітьми КГ3 (1,19±0,15) (Р<0,05). Через 1, 6 та 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ3б, порівняно з ОГ3а, індекс CPITN був у 1,4 раза, 2,3 раза та 2,8 раза нижчий (табл. 4.3.2, рис. 4.3.6).

Отже, через 12 місяців від початку проведення лікувально-профілактичних заходів в ОГ1б індекси РМА та CPITN знизилися у 8,9 раза та 3 рази, натомість в ОГ1а відбулося зниження цього показника у 3,4 раза та 1,6 раза. В ОГ2б індекси РМА та CPITN знизилися в 8,1 раза та в 2,7 раза, у той час, як в ОГ2а зниження індексу РМА та CPITN відбулося в 2,7 раза та 1,4 раза. Схожа картина спостерігалася і в старшій віковій групі. В ОГ3а індекси РМА та CPITN знизилися в 2,1 раза та в 1,5 раза, а в ОГ3б - в 6,6 раза та 4,1 раза.

Таким чином, підсумовуючи наведені вище дані, можна зазначити, що проведення як традиційних, так і запропонованих лікувально-профілактичних заходів позитивним чином позначилося на стані тканин пародонта у ДВГ. Проте використання лише запропонованого комплексу дозволило більш ефективно і в коротші строки поліпшити стан тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою.

4.4 Динаміка змін біохімічних та імунологічних властивостей ротової рідини у дітей із вродженою глухотою під дією лікувально-профілактичних заходів

4.4.1 Динаміка змін функціональних властивостей ротової рідини

Результати вивчення динаміки зміни рН ротової рідини у дітей із вродженою глухотою та дітей без патології органа слуху до, через 1, 6 та 12 місяців після проведення лікувально-профілактичних заходів наведено в таблиці 4.4.1.1.



Таблиця 4.4.1.1 Динаміка зміни рН ротової рідини у дітей основної та контрольної груп на етапах лікування

Групи обстежених дітей	pH, M±m
	До лікування	Через 1 місяць	Через 6 місяців	Через 12 місяців
КГ1	7,04±0,02	-	-	-
ОГ1а	7,30±0,04 Р2<0,01	7,11±0,06 Р2>0,05	7,13±0,10 Р2>0,05	7,01±0,05 Р2>0,05
ОГ1б	7,10±0,05 Р1>0,05 Р3<0,01	6,96±0,10 Р1>0,05 Р3>0,05	7,05±0,06 Р1>0,05 Р3>0,05	6,99±0,04 Р1>0,05 Р3>0,05
КГ2	6,99±0,06	-	-	-
ОГ2а	7,07±0,05 Р2>0,05	7,11±0,10 Р2>0,05	7,02±0,10 Р2>0,05	7,11±0,08 Р2>0,05
ОГ2б	7,06±0,07 Р1>0,05 Р3>0,05	7,09±0,05 Р1>0,05 Р3>0,05	6,99±0,05 Р1>0,05 Р3>0,05	7,01±0,04 Р1>0,05 Р3>0,05
КГ3	6,83±0,05	-	-	-
ОГ3а	6,91±0,05 Р2>0,05	7,05±0,07 Р2<0,05	6,98±0,07 Р2<0,05	7,02±0,07 Р2<0,05
ОГ3б	6,90±0,06 Р1>0,05 Р3>0,05	6,99±0,09 Р1<0,05 Р3>0,05	7,00±0,06 Р1<0,05 Р3>0,05	7,01±0,05 Р1<0,05 Р3>0,05

Примітка. Показник вірогідних відмінностей результатів: Р₁ - між КГ і ОГб, Р₂ - між КГ і ОГа, Р₃ - між ОГа і ОГб.

На рисунках 4.4.1.1 - 4.4.1.3 наведено графічне зображення динаміки зміни pH ротової рідини у дітей всіх вікових груп ОГ та КГ на етапах лікування. Через 12 місяців спостереження показник рН ротової рідини в ОГ1а та ОГ1б становив 7,01±0,05 та 6,99±0,04 відповідно і достовірно не відрізнявся від значення рН дітей КГ (Р>0,05). В ОГ1а через 12 місяців спостереження значення водневого показника дещо перевищувало (на 1%) значення відповідного показника в ОГ1б, але між ними не було виявлено достовірних відмінностей (Р>0,05) і їх значення достовірно не відрізнялися від показника КГ (Р>0,05) (див. табл. 4.4.1.1, рис. 4.4.1.1).



Рис. 4.4.1.1. Динаміка зміни pH ротової рідини у дітей 7-8 років основної та контрольної груп на етапах лікування.

У дітей другої вікової групи «А» підгрупи спостерігалася незначна тенденція до зсуву рН ротової рідини в лужний бік, в «Б» підгрупі, навпаки, за 12 місяців спостереження рН ротової рідини з 7,06±0,07 знизилося до 7,01±0,04 (див. табл. 4.4.1.1, рис. 4.4.1.2).

Рис. 4.4.1.2. Динаміка зміни pH ротової рідини у дітей 11-12 років основної та контрольної груп на етапах лікування.



У дітей «А» і «Б» підгруп третьої вікової групи під дією обох лікувально-профілактичних схем протягом всього строку спостереження відбувався незначний зсув значення рН ротової рідини в лужну с...