Профілактика та лікування карієсу зубів та захворювань тканин пародонта у дітей з вродженою глухотою

Виділення чотирикомпонентного механізму формування психосоматичної патології дає змогу простежити, як конфлікт, при взаємодії з особистістю, спочатку на психологічному рівні, переходить на фізіологічний рівень, трансформується в патологію внутрішніх органів [80].

З класичних робіт І. П. Павлова відомо, що слинні залози є високочутливими до нервових та гуморальних впливів [8, с. 1]. Підтвердження цьому можна знайти й у дисертаційній роботі Ю. В. Борисенка (1993) «Cтресорна реакція слинних залоз та її корекція», в якій зазначається, що під дією стресорів відбуваються біохімічні та морфологічні зміни в привушних слинних залозах [8, с. 12].

Семенов К. А. (2006) провів дослідження впливу психогенного стресу на карієсогенну ситуацію порожнини рота, зокрема на фізичні властивості та біохімічний склад ротової рідини у дітей з різними психоемоційними типами [92]. У дітей з низьким рівнем функціональної рухливості нервових процесів (пасивна група) спостерігалося достовірне зниження швидкості салівації (р<0,05), підвищення рівня вільного кортизолу (р<0,01), зниження рівня глюкози (р<0,01), sIgA (р<0,05) і середньомолекулярних олігопептидів (р<0,05) у ротовій рідині [92].

У працях зарубіжних авторів широко обговорюється зв'язок стресорного впливу та рівня секреції sIgA, але єдиної думки з цього приводу немає. Так, A. A. Stone та співавтори (1987), зазначаючи суперечливість секреторно-імуноглобулінової A відповіді на дію стресору, пояснюють її негативною кореляцією між концентрацією sIgA та швидкістю салівації, можливим руйнуванням sIgA протеазами в ротовій рідині. Автори запропонували метод визначення концентрації sIgA в слині привушної залози як показника імунологічної активності, замість визначення загальної концентрації sIgA в ротовій рідині [146].

Протилежну точку зору обстоюють науковці J. B. Jemmott та його колеги (1989). Вони вважають, що негативний кореляційний зв'язок між концентрацією sIgA та швидкістю салівації є слабким і не надто критичним, за умови використання не стимульованої слини. У своїй науковій роботі дослідники довели, що академічний стрес пригнічує секрецію sIgA [125].

Деякі науковці (I. D. Miletic, 1996) провели дослідження, які показали, що переживання позитивних емоцій сприяє підвищенню рівня sIgA в ротові рідині [143].

Науковці кафедри гігієни та профілактики осакської університетської школи медицини (Японія, Осака) Satoshi Tsujita та Kanehisa Morimoto, у своїй статті «Секреторний IgA слини - корисний маркер стресу» (1999), писали, що на їх думку, секреторно-імуноглобулінова A відповідь на дію психологічного стресу є складною. Необхідно відокремлювати вплив хронічного стресу на рівень sIgA, коли відбувається поступове зниження його секреції, та вплив гострого стресу, під час якого миттєво підвищується виділення sIgA. Таким чином, пережита людиною гостра стресорна подія напередодні дослідження може завадити точному виявленню рівня секреції sIgA при хронічному стресі [151]. З метою отримання достовірних даних Deinzer R. та Schuller N. (1998) запропонували робити забір зразків слини вранці, одразу після пробудження [116]. На думку Satoshi Tsujita та Kanehisa Morimoto (1999) sIgA є багатообіцяючим кандидатом у маркери стресу, за допомогою якого стане можливо диференціювати позитивний та негативний стрес-ефекти. Однак залишається розробити точні методи для відокремлення дії гострого та хронічного стресу на секрецію sIgA та дослідити механізми зв'язку залежності секреції sIgA від психосоціальних факторів [151].

Отже, стає очевидним, що психоемоційний стрес впливає на функцію слинних залоз, фізичні та біохімічні властивості ротової рідини. Більшість досліджень, присвячених розкриттю механізмів виникнення та розвитку основних стоматологічних захворювань, відводять певне місце змінам, що відбуваються в ротовій рідині.

На думку І. В. Ковач (2008), стабільність фізичних властивостей ротової рідини, таких як швидкість слиновиділення, в'язкість, рН, вміст лізоциму та sIgA, є необхідною умовою для нормального функціонування органів і тканин порожнини рота [29]. І. С. Мащенко, К. В. Скидан, А. П Левицький у своїх дослідженнях показали, що розвиток захворювань тканин пародонта відбувається на фоні зниження рівня антимікробного захисту ротової порожнини, яке проявляється зменшенням секреції лізоциму та sIgА [59].

Результати досліджень останніх років свідчать, що виникнення і розвиток широкого кола стоматологічних захворювань супроводжується активацією вільнорадикальних реакцій (ВРР) перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Радикали, які утворюються у клітині, вступають у взаємодію з клітинними компонентами та ініціюють вторинні ВРР. Це є доказом твердження про загальнобіологічний характер участі вільних радикалів та перекисів ліпідів у пошкодженні клітин [29]. Розвиток процесів ПОЛ контролюється антиоксидантною системою (АОС), яка підтримує в організмі прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз, а також регулює надмірні кількості продуктів ПОЛ, що виступають у ролі медіаторів стресу. Виснаження АОС призводить до дисбалансу окисно-відновних процесів, що відтак супроводжується синдромом пероксидації та зменшенням концентрації природних антиоксидантів [29, 65, 68]. Зазначене вище свідчить, що ефективність стоматологічного лікування суттєво залежить від неспецифічної резистентності порожнини рота [65, 68].

Окрім того, розвиток патологічних змін в ротовій порожнині завжди супроводжується реакцією різних ланок її захисту: запальні процеси в тканинах пародонта призводять до втрати зубів, появи в порожнині рота осередків хронічної інфекції, зниження реактивності організму, мікробної сенсибілізації, розвитку алергічних станів та інших розладів [28, 29, 34, 61, 72, 91]. Саме тому поглиблене вивчення ролі місцевого імунітету в процесах життєзабезпечення щільних та м'яких тканин порожнини рота створює передумови для коректного втручання з лікувально-профілактичною метою.

Таким чином, спираючись на все зазначене вище, не виникає сумнівів правомірність розгляду питань психологічного та соматичного здоров'я в сенсі їх взаємного впливу. Дія стресу опосередковано призводить до активації адаптаційного синдрому. Збій у системі, що забезпечує пристосування до мінливих умов соціального життя, розв'язання психогенних ситуацій викликає розвиток психологічної дезадаптації, яка проявляється у невротичному розвитку особистості, невротичних станах і реакціях, акцентуаціях тощо. Слинні залози є високочутливими до дії нервових та гуморальних впливів. Стрес, впливаючи на їх функцію, змінює біохімічні та фізичні властивості ротової рідини, яка відіграє важливу роль у виникненні й розвитку основних стоматологічних захворювань.



1.4 Особливості проведення профілактичних заходів на сучасному етапі розвитку стоматології

На сучасному етапі профілактика - це система державних, соціальних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров'я населення та запобігання хворобам. Медичні заходи профілактики основних стоматологічних захворювань повинні включати розробку та впровадження обґрунтованих етіологічно та патогенетично методів впливу на макроорганізм та органи порожнини рота з метою їх загального оздоровлення, підвищення резистентності до основних стоматологічних захворювань та зниження карієсогенності несприятливих факторів зовнішнього середовища [78, с. 6].

Заходи, спрямовані на зниження дії патогенних факторів у порожнині рота, можуть бути етіотропними та патогенетичними, залежно від ланки розвитку хвороби, на яку буде здійснено вплив. Оскільки одним із важливих етіологічних чинників розвитку карієсу зубів та захворювань тканин пародонта є патогенна мікрофлора порожнини рота, основна кількість профілактичних заходів на сучасному етапі розвитку стоматології спрямована на зниження її кількості в порожнині рота [45, 89, 106, 110, 127]. Досягнення цієї мети можливе завдяки використанню препаратів антимікробної дії. Їх кількість та розмаїття, завдяки широкому розвитку фармацевтичної промисловості, значно збільшилася в останні десятиріччя [45]. Без використання антимікробних препаратів не можна уявити майже жодної схеми лікування та профілактики. У вигляді ін'єкцій, таблеток, капсул, крапель, мазей тощо вони проникли і міцно вкоренилися у всіх галузях медицини, виключенням не є і стоматологія. За рекомендацією фармацевта аптечної мережі або самостійно без нагляду лікаря хворі приймають антибактеріальні препарати - за потребою і без, у той час як аналіз опублікованих матеріалів і даних щодо їх хімічного, фармакологічного, експериментального та клінічного вивчення дозволяє зробити висновок щодо великої кількості негативних наслідків використання цих ліків [31, 36, 88, 90]. Окрім токсичних, алергічних та інших побічних ефектів антибактеріальні препарати мають мікробні ефекти, що проявляються у вигляді дисбактеріозів та суперінфекцій [45]. У складі засобів для гігієни порожнини рота (зубних паст, еліксирів та ополіскувачів) вони надходять до організму щоденно, здебільшого - у вигляді бензоату натрію, саліцилатів, поліфенолів, хлоргексидину, триклозану тощо [107]. Здавалося б, після такої масивної «атаки» хвороботворні мікроорганізм порожнини рота мають бути переможені, а кількість стоматологічних захворювань повинна різко знизитися, але цього не відбувається, поширеність стоматологічних захворювань продовжує зростати не тільки в Україні, а й у розвинених країнах [17, 27, 66, 69]. Розплатою за безвідповідальне та недоцільне використання антимікробних препаратів є збільшення питомої ваги ускладнень в стоматології у вигляді антибіотичних, виразково-некротичних стоматитів, медикаментозних гінгівітів та алергічних глоситів [45], дисбактеріозу [30]. Оральний дисбактеріоз, своєю чергою, обумовлює виникнення опортуністичних інфекцій [26].

Фізіологічний мікробіоциноз порожнини рота починає формуватися з моменту народження дитини, цей процес продовжується під час грудного годування, тетрасахариди молока матері стимулюють ріст біфідумбактерій [45]. Після закінчення грудного годування у ролі пребіотиків можуть виступати харчові речовини рослинного походження. Але, на жаль, більшість із них не є їстівними (оболонки, листя) або рідковживаними (топінамбур, цикорій, лопух). Водночас вживання рафінованої їжі взагалі позбавляє організм останньої можливості природним шляхом відновити мікробіоциноз порожнини рота [45]. Саме тому, на думку таких вчених, як Б. А. Шендеров, В. В. Смирнов, А. П. Левицький [45, 94, 105], настала криза антимікробної терапії та профілактики багатьох захворювань, у тому числі й стоматологічних. Виходом із цієї ситуації є звернення медицини, зокрема стоматології, в бік здійснення заходів зі створення специфічного (вакцини) та неспецифічного (адаптогени, імуностимулятори) імунітету [93].

Під створенням специфічного імунітету розуміють розробку вакцин для профілактики карієсу зубів. Починаючи з 1975 року, коли компанія Colgate Palmolive (GB) запатентувала свою вакцину проти карієсу зубів [134], і дотепер зареєстровано близько сорока патентів, що стосуються виду вакцини, способу та компонентів, які використовують для її виготовлення. У 2007 році науковці Lee Andrew, Taubman Martin A., Smiyh Daniel J. (США) запатентували відкриття кон'югованої вакцини для профілактики карієсу (Conjugate Vaccines for Prevention of Dental Caries) [137]. В 2006 році дослідники з Португалії розробили та запатентували вакцину проти карієсу зубів, дія якої пов'язана з імуномодулюючими вірулентними позаклітинними білками карієсогенних Streptococcus mutans та Streptococcus sobrinus (Virulence-associated Immunomodulatory extracellular Proteins - VIP) [136]. Китайські науковці Fan Mingwen, Jia Rong, Guo Jihua в 2005 році запатентували ДНК-вакцину цільового призначення для профілактики карієсу та спосіб її приготування [133]. Cabrita Antonio Manuel Silveri, Gomes Maria Delfina da Conceic та співавтори з Університету Порто в 2004 році розробили вакцину проти карієсу, основану на позаклітинних білках, ізольованих від Streptococcus sobrinus [135].

Однак незважаючи на майже тридцятирічний досвід у розробці вакцин для профілактики карієсу зубів, дотепер вони не набули широкого поширення ні за кордоном, ні в Україні.

Найбільш ефективним способом підвищення рівня загальної та місцевої неспецифічної резистентності є нормалізація адаптаційних реакцій в організмі. Іншими словами, забезпечення переведення функціональних реакцій в організмі на нормальний фізіологічний рівень. При цьому основним завданням є забезпечення стабільності досягнутого ефективного рівня адаптаційно-компенсаторних реакцій [22, 84].

Для практичної стоматології найбільш перспективним способом переведення на нормальний фізіологічний рівень функціональних адаптаційно-компенсаторних реакцій є підвищення надійності їх нейрогуморальної регуляції, тобто резерву відповідних біорегуляторів [84].

В інституті стоматології АМН України були проведені теоретичні, експериментальні та клінічні дослідження, які свідчать, що вирішення поставленого завдання [20] можливе шляхом використання адаптогенів рослинного походження [39], поєднання їх з адаптогенними факторами фізичної дії (КВЧ, лазеротерапією, постійним струмом фізіологічної величини) та різноманітними препаратами специфічної терапії [13, 25, 44, 48]. Було доведено ефективність такої комплексної терапії за умови її поетапності та багатофазовості, коли на підготовчих періодах створюються умови для максимальної ефективності подальших профілактичних та лікувальних заходів [21]. При цьому необхідно враховувати вікові особливості організму, насамперед дітей, характер патогенного біогеохімічного впливу середовища (надлишок фтору, брому, солей важких металів та інших макро- та мікроелементів), генотоксичність цього впливу [16]. Вітчизняні науковці розробили низку адаптогенних препаратів рослинного походження у вигляді біологічно активних домішок до їжі та гігієнічних засобів (зубних паст, еліксирів, жувальних таблеток) для застосування в стоматології [6, 42, 43, 70]. До них належить передусім екстракт паростків пшениці. Цей екстракт є біологічно активним комплексом, який за рахунок високого вмісту вільних амінокислот, біофлавоноїдів та інших біологічно активних речовин за своїми властивостями в декілька разів перевищує біологічну активність екстрактів алое та плаценти [84]. На думку К. Н. Косенко та співавторів (2004), усі або більшість гуморальних та клітинних регуляторів тваринних тканин мають рослинні аналоги, ці аналоги входять до складу рослин, які різні народи використовують в їжу. Але рослинні аналоги медіаторів та гормонів мають відмінні риси: вони швидко метаболізуються, не накопичуються; на відміну від більш слабких за активністю тваринних біорегуляторів, залежно від вмісту останніх в тканинах, вони можуть проявляти ефекти як агоністів (ендогенних речовин, які можуть взаємодіяти з рецепторами та ініціювати фізіологічні або фармакологічні характеристики відгуку рецептора, запускаючи ланцюг внутрішньоклітинних біохімічних процесів в організмі), так і антагоністів; здатні витісняти ксенобіотики (чужорідні для організму хімічні речовини, що природно не синтезуються і не можуть асимілюватися) з відповідних білків - транспортерів, рецепторів та ферментів; не мають віддалених побічних ефектів [84]. Морфологічні дослідження, які провели К. Н. Косенко, О. В. Дєньга, А. П. Левицький та О. Н. Воскресенський (2004), показали, що всі зміни в альвеолярному паростку та слизовій оболонці порожнини рота щурів, які відбувалися під дією біотриту, носили виражений захисно-пристосувальний адаптаційний характер. На перших етапах спостерігалося підсилення мікроциркуляції крові, що активізувало процеси перебудови.

Біотрит безпосередньо й одразу підсилював ядерно-цитоплазматичні відносини в клітинах (Я/Ц-індекс зріс на 22%) та синтез специфічних білків, підвищував вміст РНК в цитоплазмі (на 62%) та, за необхідністю, ДНК, ініціював проліферативні процеси в клітинах [84]. Введення щурам препарату, до складу якого входив біотрит, на фоні карієсу значним чином впливало на ключові ферменти сироватки крові, ротової рідини, тканин пародонта і пульпи зубів. При цьому активність лужної фосфатази достовірно досягала норми (підвищувалася у сироватці крові, пульпі зубів і знижувалася в ротовій рідині, тканинах пародонта). Активність кислої фосфатази в пульпі зубів знизилася в 2 рази, в ротовій рідині - на 30%, наблизившись до норми, в тканинах пародонта - на 25%, тобто відповідно - з 3,8±0,6 нкат/л до 2,2±нкат/л, з 5,6±0,6 нкат/л до 3,8±0,4 нкат/л та з 87,6±7,0 нкат/л до 72,0 ± 4,6 нкат/л. Зміни активності ферментів, що спостерігалися під дією біотритвмісного препарату, вочевидь, є факторами підвищення стійкості зубів до каріозного процесу [84].

У клініці дитячої стоматології встановлено [84], що застосування препаратів, які мають у своєму складі біотрит, у дітей семирічного віку дозволило знизити поширеність карієсу зубів за 2 роки до 3,9%, порівняно з 20,1% у контрольній групі, карієспрофілактичний ефект становив 28,1%. За 2 роки поширеність гінгівітів знизилася на 5%, у той час як в контрольній групі - зросла на 13,1%, індекс кровоточивості знизився на 1,0 бал (в контрольній групі він зріс на 0,46 бала). Достовірно в дослідній групі за 2 роки в 2-3 рази зменшилися значення індексів Гріна-Вермілліона, Турески, РМА, у той час як в контрольній групі вони або не змінилися, або зросли. У групі 12-річних дітей протягом другого року дослідження приріст карієсу в дослідній групі виявися в 4 рази нижчий, аніж в контрольній, а карієспрофілактичний ефект становив 17,9%. Поширеність гінгівітів у 12-річних дітей дослідної групи знизилася на 35,3%, а в контрольній - зросла на 9,7%. Індекс кровоточивості в дослідній групі за 2 роки зменшився на 25%, у свою чергу індекси Шиллера-Писарева, РМА, Турески, Грін-Вермілліона зменшилися на 0,32, 0,93, 1,89 та 1,0 бал відповідно, в той час як у контрольній групі кровоточивість збільшилася на 30%, індекси Шиллера-Писарева, РМА та Грін-Вермілліона не змінилися, а індекс Турески зменшився на 0,45 бала. Біофізичні дослідження ротової рідини дітей 7-річного віку, що отримували препарат, який містить біотрит, виявили деяке недостовірне підвищення її рН_ср, порівняно з контрольною групою, і достовірне зменшення ДрН_ср. У 12-річному віці за два роки спостережень при прийомі препарату величина рН_ср ротової рідини стабільно збільшувалася з 7,03±0,16 до 7,26±0,14, ДрН_ср знизилася з 0,27±0,03 до 0,11±0,04, а ДрН_ср/рН_ср - з 0,038 до 0,015. Відповідні величини в контрольній групі майже не змінилися.

Біохімічні дослідження ротової рідини (вміст білка, активність протеаз, лужної та кислої фосфатаз) також довели позитивний вплив фітоадаптогенного препарату на основі біотриту на запальні та мінералізаційні процеси в порожнині рота у дітей. Концентрація білка в ротовій рідині стабільно зменшилася та за 2 роки знизилася в 2,86 раза у молодшій групі й у 2,38 раза - у старшій. Активність протеолітичних ферментів за цей проміжок часу стабільно змінювалася від 7,4±0,6 нкат/л до 3,6±0,2 нкат/л у 7-річному віці та від 4,8±0,5 нкат/л до 2,4±0,2 нкат/л у 12-річному віці. В обох дослідних вікових групах за 2 роки лужна та кисла фосфатази знизилися приблизно в 1,5 раза. Відповідні зміни біохімічних показників у контрольних групах були достовірно меншими, ніж у дослідних. Розмір функціональної карієспротекторної активності пульпи під дією флавоноїдів, кемпферолу та трицину за два роки зріс у групі 7-річних дітей від 9,5±0,8 до 13,1±1,0, а в групі 12-річних - з 1,1±0,3 до 5,6 ±0,45. У контрольній групі ця усереднена величина за 2 роки спостережень тільки зменшилася. У випадку відсутності карієсу, гіпоплазії, флюорозу фітоадаптоген не стимулював зміни величини функціональної карієспротекторної активності пульпи.

Спектроколориметричне дослідження слизової оболонки ясен та зубів дітей, які отримували біотритвмісний препарат, виявили більш помітну та менш стабільну в молодшій віковій групі, порівняно зі старшою, нормалізацію кровообігу в артеріальній та венозній частинах мікроциркуляторного русла (збільшення у випадку послабленого та зменшення при підсиленому), а також перехід негативної гіперемії у мікроциркуляторному руслі під дією жувальних навантажень, яка спостерігалася при запальних процесах, у позитивну гіперемію. Нормалізація кровообігу в капілярному руслі супроводжувалася функціональним зміненням кількості глікогену в яснах, зменшенням бар'єрної проникності слизової оболонки. В групі 7-річних дітей спостерігалася більш помітна, аніж у групі 12-річних, стимуляція мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів. В обох вікових контрольних групах достовірних змін вказаних параметрів не спостерігалося. Імунологічні дослідження, проведені у групі 12-річних дітей з гінгівітом, який здебільшого супроводжується карієсом, показали, що фітоадаптогенний препарат, до складу якого входить біотрит, стабільно підвищує рівень лізоциму в ясеневій рідині, знижує кількість sIgA, імуноглобуліну А та G, а також зменшує практично до норми фагоцитарний індекс і фагоцитарне число венозної крові.

Таким чином, автори показали високу ефективність дії біотриту для профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань, яка ґрунтується на активації ядерно-цитоплазматичних відносин у клітинах, знятті «клітинного стресу», підсиленні ефективності адаптаційних реакцій, і як результат, сприяє підвищенню неспецифічної резистентності, у тому числі в порожнині рота.

Отже, спираючись на наведену в розділі інформацію, можна підсумувати, що протягом минулих років науковці у всьому світі, в тому числі й в Україні, вивчали стоматологічний статус дітей з особливими потребами. Серед захворювань, що призводять до інвалідизації, глухота займає одне з провідних місць. В Україні налічується близько 300 тисяч дітей з порушенням слуху, з яких одинадцяти тисячам дітей встановлений діагноз глухота. В нашій країні проблеми стоматологічного здоров'я та особливості надання стоматологічної допомоги дітям із вадами слуху є майже не вивчені. Під час проведення патентного пошуку було виявлено єдину роботу автора Н. Я. Поляник (2008), в якій наведено результати вивчення особливостей стану стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху, залежно від віку та статі. Але в цій праці не наведено чіткого опису кореляційного зв'язку між особливостями стану стоматологічного здоров'я дітей з вадами слуху та віком і статтю.

Простежувалася лише констатація фактів порушення стоматологічного здоров'я дітей із вадами слуху без виявлення етіологічних чинників, причин та патогенетичних механізмів розвитку цих порушень. Водночас слід зауважити, що глухота або приглухуватість як хвороба не має ізольованого характеру, вона тісно взаємопов'язана як з психоемоційним, так і з фізичним станом організму в цілому. Глухота є сильним травмуючим фактором, що призводить до розвитку низки психологічних і психічних порушень. У наш час не виникає сумнівів щодо правомірності розгляду питань психологічного та соматичного здоров'я в сенсі їх взаємного зв'язку. Слинні залози є високочутливими до дії нервових та гуморальних впливів. Стрес, діючи на їх функцію, змінює біохімічні та фізичні властивості ротової рідини, яка відіграє важливу роль у виникненні та розвитку основних стоматологічних захворювань. Аналізуючи інформацію, наведену в літературних джерелах, можна зробити висновок, що загалом у дітей з важкими порушеннями слуху виявляється низький рівень гігієни порожнини рота, висока поширеність уражень твердих тканин зубів і тканин пародонта, висока інтенсивність та здебільшого гострий плин каріозного процесу, потреба у невідкладній стоматологічній допомозі, низький рівень санації порожнини рота. Аналізуючи профілактичні заходи на сучасному етапі розвитку стоматології, стає очевидним, що найбільш ефективним способом профілактики основних стоматологічних захворювань є нормалізація адаптаційних процесів в організмі. Іншими словами, забезпечення переведення функціональних реакцій в організмі на нормальний фізіологічний рівень. При цьому основним завданням є забезпечення стабільності досягнутого ефективного рівня адаптаційно-компенсаторних реакцій. Для практичної стоматології перспективним способом переведення на нормальний фізіологічний рівень функціональних адаптаційно-компенсаторних реакцій є підвищення надійності їх нейрогуморальної регуляції, тобто резерву відповідних біорегуляторів, а це можливо шляхом використання адаптогенів рослинного походження.

Таким чином, зауважимо, що питання розробки та впровадження патогенетично-обґрунтованих методів профілактики карієсу зубів і захворювань тканин пародонта у дітей з вадами слуху є безумовно актуальним і мало вивченим, а використання з цією метою доступних високоефективних препаратів вітчизняного виробництва - життєвою необхідністю.



Розділ 2. Об'єкти та методи дослідження

2.1 Характеристика обстежуваних груп пацієнтів

Під час проведення науково-дослідної роботи всього було обстежено 99 дітей із вродженою глухотою (ДВГ) віком від 6 до 16 років (з них 60 - хлопців та 39 - дівчат), які навчалися в Харківському обласному спеціальному загальноосвітньому навчально-виховному комплексі (дошкільному навчальному закладі - школі-інтернаті) для дітей з вадами слуху та 43 дитини з нормальним слухом (ДНС) першої групи здоров'я віком від 6 до 16 років (із них 16 - хлопців та 27 - дівчат), які навчалися в Харківському ліцеї № 149 Харківської міської ради Харківської області. З них до складу основної групи (ОГ) було відібрано 70 дітей з діагнозом нейросенсорна туговухість III-IV ступеня, глухота, які не перебували на диспансерному огляді з приводу іншої патології або мали загальну соматичну патологію в стадії компенсації (сколіотичну поставу, захворювання очей, нервової системи, шлунково-кишкової системи, патологію ЛОР-органів тощо). До контрольної групи (КГ) увійшли 32 дитини першої групи здоров?я без патології слуху.

Розподіл дітей на групи був проведений з урахуванням рекомендацій ВООЗ щодо вибору вікових груп дітей для проведення епідеміологічного дослідження з метою визначення стоматологічного статусу [132]. Окрім того, враховували здатність ДВГ сприймати інформацію, наявніть соціальних навичок, періоди розвитку дитини та формування прикусу [87, 104].

Діти з вродженою глухотою ОГ та діти з нормальним слухом КГ за віком були поділені на три групи: 7-8 років (ОГ1 та КГ1), 11-12 років (ОГ2 та КГ2), та 14-15 років (ОГ3 та КГ3).

Розподіл дітей за віком і статтю наведений у таблиці 2.1.



Таблиця 2.1. Розподіл обстежених дітей за віком і статтю

ОГ	Стать	7-8 років (ОГ1)	11-12 років (ОГ2)	14 -15 років (ОГ3)	Разом
		32,9%	30,0%	37,1%	100%
		абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%
	Хлопці	13	56,5	13	61,9	16	61,5	42	60,0
	Дівчата	10	43,5	8	38,1	10	38,5	28	40,0
	Разом	23	100	21	100	26	100	70	100
КГ		7-8 років (KГ1)	11-12 років (KГ2)	14 -15 років (KГ3)	Разом
		31,3%	31,3%	37,5%	100%
		абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%
	Хлопці	1	10,0	3	30,0	8	66,7	12	37,5
	Дівчата	9	90,0	7	70,0	4	33,3	20	62,5
	Разом	10	100	10	100	12	100	32	100

Примітка: відсоток розраховано від загальної кількості хворих.

Дітям КГ лікувально-профілактичні заходи не проводилися. Діти ОГ були поділені на дві підгрупи - підгрупа «А» та підгрупа «Б». Дітям підгрупи «А» (ОГ1а, ОГ2а, ОГ3а) проводили традиційну схему лікування та профілактики. Дітям підгрупи «Б» (ОГ1б, ОГ2б, ОГ3б) проводили запропоновану схему лікувально-профілактичних заходів.

Майже всі діти, залучені до виконання науково-дослідної роботи, мешкали в одному районі міста Харкова. Діти, які мешкали в інтернаті, отримували збалансоване харчування в їдальні інтернату. Зі слів батьків, діти, які навчалися в Харківському ліцеї № 149, також отримували збалансоване харчування вдома та в їдальні ліцею. Вода, що використовувалася для приготування їжі та напоїв для дітей, які брали участь в науково-дослідній роботі, надходила з централізованої системи водопостачання.



2.2 Характеристика клінічних методів дослідження

Використання епідеміологічних методів дослідження дало змогу оцінити стан стоматологічного здоров'я ДВГ, виявити потребу в проведенні профілактичних та лікувальних заходів, вивчити причини, чинники ризику та механізми формування основних стоматологічних захворювань серед цієї групи дітей. Отримані дані дозволили розробити та обґрунтувати використання профілактичного комплексу та провести оцінку його ефективності.

Основним документом епідеміологічного дослідження, який використовувався під час виконання науково-дослідної роботи, була комбінована карта ВООЗ для стоматологічного дослідження та визначення потреби в лікуванні [24]. Клінічне обстеження здійснювали згідно зі стандартною методикою [24], яка включала опитування та об'єктивне дослідження, отримані дані заносилися до «Медичної карти стоматологічного хворого» (форма 043-о). Об'єктивне дослідження складалося з зовнішнього огляду, огляду присінку та порожнини рота.

Для встановлення діагнозу карієсу зубів використовували загальноприйняту класифікацію карієсу зубів, яка характеризує ураження зубів за характером перебігу, глибиною та локалізацією [101].

Для визначення гігієнічного стану порожнини рота використовували індекси першої (індекс гігієни Федорова-Володкіної (Федоров Ю. А., Володкіна В. В., 1971), індекс Stallard (1969)) та другої (індекс гігієни Silness J. (1964) і Loe H. (1967)) групи [98, 101]. Для визначення індексів першої групи використовували барвник для виявлення м'яких та твердих зубних нашарувань.

Під час вивчення стану твердих тканин зубів у обстежених дітей визначали поширеність карієсу [101] та інтенсивність карієсу за показниками КПВ+кп та КПВ [101].

Визначення активності каріозного процесу проводили за методом Т. Ф. Виноградової (1972) [11]. Для кожної вікової групи вказаного регіону було визначено середнє значення індексу КПВ і КПВ+кп та відхилення від середнього значення за трьома сигмальними відхиленнями (М±Зо) [11]. На підставі отриманих даних були визначені ступені активності каріозного процесу та сформовані диспансерні групи дітей [11].

Під час проведення диспансерних оглядів за динамікою показників інтенсивності карієсу визначали показники приросту інтенсивності карієсу, який розраховували за різницею між показником КПВз до та через 12 місяців після проведення лікувально-профілактичних заходів [101] та карієспрофілактичну ефективність (КПЕ) [83]. КПЕ розраховували за формулою:

(2.2.1),

де КПЕ - карієспрофілактичний ефект, К_о - ураженість карієсом в основній групі, К_к - ураженість карієсом у контрольній групі [83].

Редукцію приросту карієсу в різних вікових групах ДВГ через 12 місяців після застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу розраховували за формулою:

(2.2.2),

де М_к - приріст інтенсивності карієсу в групі порівняння, М - приріст інтенсивності карієсу в основній групі [83].

Діагноз захворювань тканин пародонта встановлювали за класифікацією Н. Ф. Данилевського (1994) [18, 19]. Стан тканин пародонта оцінювали з використанням індексу ПМА (РМА) в модифікації Парма (Parma C., 1960) [40, 101].

Для оцінки інтенсивності, поширеності захворювань тканин пародонта серед обстежених груп дітей та для планування заходів щодо лікування і профілактики цих захворювань був використаний комунальний індекс потреби в лікуванні хвороб пародонта, CPITN (J.Ainamo et al., 1982) [40, 101]. За рекомендаціями В. Ф. Куцевляк, Ю. В. Лахтіної (2002) [40], проводили огляд 16, 11, 26, 36, 31 та 46 зубів; з метою уникнення помилкового сприйняття заглиблених зубоясенних кишень як пародонтальних кишень, дітям до 15 років реєстрацію кишень взагалі не проводили, враховували тільки кровоточивість та наявність каменю під час зондування.

2.3 Характеристика лабораторних методів дослідження

2.3.1 Біохімічні та імунологічні методи дослідження ротової рідини

Вивчення функціональних властивостей ротової рідини включало: визначення швидкості слиновиділення, визначення водневого показника (pH) ротової рідини, визначення усереднених показників довірливого інтервалу коливань величини pH ротової рідини (?рН) [50].

Для розрахунку швидкості слиновиділення (ШС) було використано методику Л. Сазама (1971) в модифікації Е. В. Боровського (1980) [10]. Забір ротової рідини проводили в стані спокою натщесерце або через півтори-дві години після їжі. Для забору ротової рідини використовували градуйовані пробірки, калібровані з точністю до 0,1 мл, та лійки. Збір ротової рідини проводили протягом 5 хв, при вираженому зниженні секреції час забору подовжували час до 15 хв. ШС виражали обсягом виділеної ротової рідини за одиницю часу (мл/хв) [10].

Для визначення pH ротової рідини використовували потенціометричний метод. Цей метод забезпечив високу точність отриманих результатів. Для цього було використано pH-метр мілівольтметр pH-510 зі скляним електродом. Вимірювання проводили після калібрування скляного електрода в буферних розчинах. Визначення pH проводили безпосередньо після проведення забору ротової рідини [32]. Забір ротової рідини проводили зранку натщесерце до проведення ранкової гігієни порожнини рота [47]. Дітям пропонували провести ополіскування порожнини рота дистильованою водою і розпочати спльовування ротової рідини в пробірку. У кожної дитини було проведено відбір трьох проб ротової рідини з інтервалом 5 хв [32].

Для експрес-оцінки карієсогенної ситуації порожнини рота було використано модифікований pH-тест ротової рідини [25]. За одержаними трьома значеннями pH_i проведено розрахунок середньоарифметичного значення pH (pH_ср) за формулою:

, (2.3.1.),

та довірливого інтервалу відхилення для цих величин від середнього їх значення:

, (2.3.2),

де t_3;0,95 - коефіцієнт Стьюдента для 3 вимірів і 0,95 довірливої вірогідності;

?pH_i - відхилення значень pH_i від середньоарифметичного, тобто pH_i - pH_ср;

Відносний довірливий інтервал відхилення цієї величини ?pH/pH_ср. Отримані дані дозволили провести оцінку компенсаторних властивостей організму в порожнині рота (1/?pH) та оцінити вірогідність процесу демінералізації емалі зубів (?Ph/pH_ср) [25, 73].

Для оцінки стану неспецифічної резистентності в ротовій порожнині досліджували стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та показники антиоксидантної системи (АОС). Інтенсивність процесів ПОЛ у ротовій рідині оцінювали за накопиченням вторинних продуктів ПОЛ - тіобарбітурактивних речовин (ТБК-активних продуктів), головним з яких є малоновий діальдегід (МДА). Стан АОС оцінювали за рівнем активності антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази (СОД) та каталази.

Про захисні сили тканин ротової порожнини судили за антиоксидантно-прооксидантним індексом (АПІ) [61, 96], який розраховували за формулою:

, (2.3.3.),

де А_{каталази} - активность каталази, Смда - вміст малонового діальдегіду.

Забір ротової рідини об'ємом 3,5 мл робили в скляні хімічно чисті пробірки зранку натщесерце, до проведення гігієнічних процедур. Перед забором порожнину рота три рази ополіскували дистильованою водою. Отриману ротову рідину центрифугували протягом 20 хв. при 3000 об./хв. Надосадкову рідину відбирали у чисті пробірки, маркували та зберігали до проведення аналізів при температурі - 20^оС. Перед дослідженням ротову рідину розморожували при кімнатній температурі.

Визначення рівня МДА проводили за методикою M. Uchiyma та M. Michara (в модифікації І. А. Волчегорського та співавторів) за тестом з тіобарбітуровою кислотою [56]. Вміст МДА в ротовій рідині виражали в мікромолях на літр (мкмоль/л).

Активність каталази визначали методом В. А. Барабой та співавторів (1991), що ґрунтується на здатності перекису водню (H₂O₂) утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений комплекс [4, 37]. Активність ферменту виражали в умовних одиницях (1 у.о.=1 мМ/хв./л H₂O₂ ротової рідини).

Активність супероксиддисмутаз визначали методом окислення кверцетину в модифікації В. А. Костюка та співавторів (1990) [38]. Активність ферментів виражали в у.о./л ротової рідини.

Оцінку стану місцевого імунітету порожнини рота проводили за факторами специфічної (вмістом sIgA в ротовій рідині) та неспецифічної резистентності (активність лізоциму ротової рідини).

Рівень sIgA визначали на імуноферментному аналізаторі «Лаблайн-90» з використання комерційних наборів «Вектор-БЕСТ» (Росія) за методикою, що додавалася до набору. Рівень sIgA виражали в мг/л.

Показником стану антимікробних систем порожнини рота може бути лізоцим, активність якого тісно корелює з рівнем як неспецифічних, так і специфічних антимікробних факторів макроорганізму [3, 46]. Визначення активності лізоциму в ротовій рідині проводили віскозиметричним методом за методикою Маєра та Ганель в градієнті сахарози [75]. Активність лізоциму виражали в у.о./мл ротової рідини.

Уреаза - це фермент, який виробляється не соматичними клітинами, а бактеріями, більшість з яких належать до патогенних та умовно патогенних видів. Активність уреази залежить від чисельності мікробів порожнини рота. Порівнюючи активність уреази досліджуваного зразка з аналогічним показником у здорових людей, можна зробити висновок щодо підвищення чи, навпаки, зниження рівня мікробного обсіменіння порожнини рота [102].

Визначення активності уреази здійснювали за методикою, що базується на здатності уреази розщеплювати сечовину з утворенням аміаку, який кількісно визначають за допомогою реактиву Несслера [102].

Порушення взаємодії антимікробних систем макроорганізму з мікроорганізмами порожнини рота носить назву дисбіозу [102]. Для оцінки ступеня дисбіозу порожнини рота використовували ферментативний метод А. П. Левицького [102]. Індекс ступеня дисбіозу (СД) порожнини рота свідчить про кількість умовно патогенної мікрофлори у порожнині рота.

Розрахунок проводили за формулою:

(2.3.4),



де СД - ступінь дисбіозу,

У_відн - відносна активність уреази,

Л_відн - відносна активність лізоциму.

Розрахунок відносної активності уреази проводили за формулою:

(2.3.5),

де У_ог - активність уреази в основній групі обстежених,

У_конт - активність уреази контрольної групи обстежених.

Розрахунок відносної активності лізоциму проводили за формулою:

(2.3.6),

де Л_ог - активність лізоциму в основній групі обстежених,

Л_конт - активність лізоциму контрольної групи обстежених [102].

2.3.2 Мікробіологічне дослідження зубної бляшки

Метою проведення мікробіологічного дослідження було вивчення ступеня обсіменіння маргінальної частини ясен в обраного контингенту дітей.

Об'єктом мікробіологічного дослідження була мікрофлора зубного нальоту пришийкової ділянки зубів у пацієнтів основної та контрольної груп. Для забору та транспортування матеріалу використовували транспортну систему з середовищем Стюарта (Meus s.r.l., Італія). Середовище Стюарта - це бідний на поживні речовини субстрат для збереження та транспортування широкого спектру патогенних мікроорганізмів. Матеріал у всіх пацієнтів забирали вранці натщесерце. Після ізоляції зубних рядів ватними валиками та висушування струменем повітря за допомогою тампона, вмонтованого в кришечку від транспортної системи, проводили забір зубного нальоту з пришийкових ділянок вестибулярних поверхонь молярів. Матеріал маркували, вказуючи час і дату, та протягом 2-х годин доставляли до лабораторії.

Мікробіологічні дослідження, які включали визначення якісного та кількісного складу мікробіоценозу зубної бляшки, проводили згідно з чинними нормативними документами за загальноприйнятими методиками [64, 103].

Для вилучення аеробної та факультативно-анаеробної мікрофлори використовували метод послідовних десятикратних розведень із кількісним висівом матеріалу на поживні середовища.

Посіви здійснювали на 5% кров'яний агар, середовище Ендо, ентерококагар, жовтково-сольовий агар для вилучення аеробних та факультативно-анаеробних бактерій, середовище Сабуро - для дріжджеподібних та пліснявих грибів. Анаеробні бактерії вилучали шляхом висіву на агар Шедлера з ростовими добавками.

Посіви інкубували при 37°С від 24 до 120 годин у аеробних або анаеробних умовах, залежно від групи мікроорганізмів, які досліджувалися. Анаеробні умови створювали за допомогою газогенеруючих пакетів у мікроанаеростаті.

Ідентифікацію вилучених культур бактерій здійснювали за морфологічними, культуральними, біохімічними ознаками відповідно до нормативних документів [64, 103] та згідно з «Визначником бактерій Берджі» [67]. Ідентифікацію штамів грибів - за «Визначником патогенних і умовно патогенних грибів» (2001) за стандартними методиками.

Кількість мікроорганізмів визначали шляхом підрахунку колонієутворюючих одиниць у 1 г матеріалу та виражали у десяткових логарифмах (lg КУО / г).

2.3.3 Вивчення психоемоційного статусу

Психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України і полягає в психологічному обстеженні дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначенні причин, що ускладнюють розвиток та навчання дітей та учнівської молоді. Психологічна служба системи освіти діє відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України» від 20.04.01. № 330, наказу «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України» від 02.07.2009 № 616, наказу «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України» № 864 від 28.12.2006, листа Міністерства освіти і науки України «Щодо планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти» № 1/9-352 від 27.08.2000 та інших нормативно-правових документів.

За сприяння співробітників кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ХНМУ та психологічної служби інтернату, де навчалися діти з вродженою глухотою, було вивчено та проаналізовано медичну документацію, протоколи обстежень та індивідуальні картки психоемоційного статусу дітей, які навчалися в Харківському обласному спеціальному загальноосвітньому навчально-виховному комплексі (дошкільному навчальному закладі - школі-інтернаті) для дітей з вадами слуху.

У межах діяльності психологічної служби інтернату за період 2009-2010 навчального року було проведено дослідження психоемоційної сфери 70 ДВГ віком 7-15 років за допомогою методики Філіпса, тесту дитячої апперцепції (Children Apperception Test) та проективної методики «Дім, дерево, людина».

Аналіз отриманих даних проведено за наступними факторами:

- «Загальна тривожність у школі» характеризує загальний емоційний стан дитини, пов'язаний з різними формами її включення в життя школи;

- «Переживання соціального стресу» дозволяє діагностувати емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються її соціальні контакти (насамперед, з однолітками);

- «Фрустрація потреби в досягненні успіху» вказує на несприятливе психічне тло, що не дозволяє дитині розвивати свої потреби успіху, досягнення високого результату і т.д.;

- «Страх самовираження» відображає негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних із необхідністю розкриття, пред'явлення себе іншим, демонстрації можливостей;

- «Страх ситуації перевірки знань» виявляє негативні емоції і переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо - публічної) знань, досягнень, можливостей;

- «Страх не відповідати очікуванням навколишніх» діагностує рівень орієнтації на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, тривога з приводу оцінок тощо;

- «Низька фізіологічна опірність стресу» висвітлює особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність дитини до ситуацій стресогенного характеру, які підвищують імовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний фактор середовища;

- «Проблеми і страхи у відносинах із учителями» вказує на загальне негативне емоційне тло відносин з дорослими в школі, що знижує успішність навчання дитини, тощо.

Аналіз наявості функціональних нервово-психічних розладів, викликаних дією гострих швидкоплинних та тривалих хронічних психічних факторів (психогенних непсихотичних психічних розладів), проводився під час вивчення медичних карток дітей.



2.3.4 Запропонована схема лікування і профілактики

На сучасному етапі розвитку стоматології профілактика як система державних, соціальних, гігієнічних та медичних заходів насамперед повинна впливати на макроорганізм з метою загального оздоровлення, проводити заходи для зниження дії негативних факторів, а також підсилювати резистентність органів порожнини рота до патогенних впливів [78, 97]. Використання численних антибактеріальних препаратів з метою профілактики основних стоматологічних захворювань не дало очікуваного результату, поширеність стоматологічних захворювань не знизилася. Виходом із такої ситуації є звернення стоматології у бік заходів підвищення неспецифічного та специфічного імунітету. Вирішення поставленого завдання можливе шляхом використання адаптогенів рослинного походження в поєднанні зі спектром препаратів специфічної терапії.

У своєму пошуку ми зупинили наш вибір на адаптогенних препаратах рослинного походження, а саме на екстракті паростків пшениці. Цей біологічно активний комплекс за рахунок вмісту вільних амінокислот, біофлавоноїдів та інших біологічно активних речовин виявляє високу ефективність при профілактиці та лікуванні основних стоматологічних захворювань. Дія препарату ґрунтується на активації ядерно-цитоплазматичних відносин у клітинах, знятті «клітинного стресу», підвищенні ефективності адаптаційних реакцій і, як результат, підвищенні неспецифічної резистентності, у тому числі в порожнині рота.

У зв'язку з високою поширеністю захворювань тканин пародонта у дітей із вродженою глухотою, виникла необхідність включення до лікувально-профілактичного комплексу препарату етіологічної та патогенетичної дії. Безумовно, у виникненні захворювань тканин пародонта безпосередню роль відіграють мікроорганізми, але їх патогенний ефект проявляється або за умови надмірного їх накопичення (досягнення обсягу «критичної маси»), або тоді, коли активність місцевих захисних сил знижена. До недостатності природної системи резистентності ротової порожнини призводить велика кількість факторів, які можна позначити як пускові механізми розвитку запального процесу в яснах. Однак навіть усунувши або зменшивши вплив цих патогенних чинників, без стимуляції природних факторів захисту ротової порожнини стійкого позитивного ефекту, що полягає в нормалізації мікробного балансу в порожнині рота, досягти складно. Одним з основних регуляторів і факторів неспецифічного захисту порожнини рота, що забезпечує підтримку мікробіоценозу, є фермент лізоцим, оскільки він має антимікробну й імуномоделюючу дію. Ми використали вітчизняний зубний еліксир, який, крім лізоциму, містить катіонний детергент цетавлон (активатор лізоциму) і овомукоїд (стабілізатор лізоциму), що є інгібітором протеаз із яєчного білка.

Таким чином, схема лікувально-профілактичних заходів у обраного контингенту дітей полягала в наступному. Під час першого відвідування проводили навчання правил раціональної гігієни порожнини рота з контролем якості засвоєння навичок. На другому відвідуванні проводили професійну гігієну порожнини рота (видалення зубного каменю ручним та п'єзоелектричним способом після попередньої візуалізації зубних нашарувань шляхом їх забарвлення та з наступним поліруванням поверхонь зубів і пломб загальноприйнятими методами, покриттям зубів однокомпонентним фторвмісним лаком Ftoroplen (Латус, Харків; ТУ У 24.4-24274506-015:2007; Свідоцтво про державну реєстрацію № 14663/2015). Третє та всі наступні відвідування були присвячені санації порожнини рота й герметизації інтактних фісур постійних молярів та премолярів стоматологічним герметиком хімічного затвердіння Dentalex-21 F (Латус, Харків; ТУ У 24.4-24274506-011-2004; Свідоцтво про державну реєстрацію № 14663/2015).

Далі дітям груп ОГ1а, ОГ2а, ОГ3а було призначено традиційну схему лікувально-профілактичних заходів (протягом 30-ти днів з повторним використанням через 5 та 11 місяців), яка включала наступне.

1. Щоденний догляд за зубами, дворазове чищення зубів за допомогою мануальної зубної щітки (розмір добирався відповідно до віку) та дитячої зубної пасти з амінофторидом (вміст іонів фтору 500 млн?1) для дітей від 4-х до 8-ми років та дитячої зубної пасти з амінофторидом та фторидом натрію (вміст іонів фтору 1400 млн?1) для дітей від 8-ми років.

2. Ополіскування порожнини рота після чищення зубів дитячим ополіскувачем для порожнини рота з екстрактом алое вера (без вмісту етилового спирту) для дітей від 3-х років та дитячим ополіскувачем для порожнини рота з амінофторидом та фторидом натрію для дітей від 8-ми років.

3. Розжовування по 1-й таблетці препарату, до складу якого входять вітаміни (С, B_6, А, D₃) в комбінації з мікроелементами (кальцій, фосфор) два рази на день після їди.

Дітям із вродженою глухотою ОГ1б, ОГ2б, ОГ3б з метою підвищення ефективності профілактики та лікування карієсу зубів і захворювань тканин пародонта призначено запропонований комплекс (патент на корисну модель UA № 90217 від 12.05.2014) (протягом 30-ти днів з повторним використанням через 5 та 11 місяців), що включав:

1. Дворазове чищення зубів за допомогою мануальної зубної щітки (розмір добирався відповідно до віку), щоденне використання дитячої зубної пасти з амінофторидом (уміст іонів фтору 500 млн?1) для дітей від 4-х до 8-ми років та дитячої зубної пасти з амінофторидом та фторидом натрію (вміст іонів фтору 1400 млн?1) для дітей від 8-ми років.

2. Розсмоктування по 1-й таблетці 3 рази на добу після їжі комплексного препарату, до складу якого входить біоадаптоген біотрит, аскорбінова кислота, лецитин, натрій фтористий, солі кальцію, цитрат, цетавлон, цукрозамінник (Санітарно-епідеміологічний висновок № 05.03.02-06/29307 від 30.04.2010 р., ТУУ 013903778-45-97).

3. Ополіскування порожнини рота лікувально-профілактичним зубним еліксиром, до складу якого входять лізоцим, детергент цетавлон та інгібітор протеаз овомукоїд (Дозвіл МОЗ України № 05.03.02-04/29065 від 04.07.2005 р., ТУУ 24.5-13903778-37-2005). Еліксир розводили водопровідною водою із розрахунку 1 чайна ложка еліксиру на ј склянки води (1:10) з частотою ополіскування протягом 60-ти секунд 3 рази на добу.

...