Патогенетичне обґрунтування поєднаного застосування гіалуронової кислоти та кверцетину в комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту (експериментально-клінічне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 616.311.2-002.153-085.27-085.31:547.995.15

14.01.22 - стоматологія

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОЄДНАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ ТА КВЕРЦЕТИНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

ХЛИСТУН Н.Л.

Харків 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА СТАН ПРОБЛЕМИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ).

1.1 Взаємозв'язок місцевих і загальних чинників з розвитком запального процесу в пародонті

1.2 Основні принципи комплексного лікування гінгівіту

1.3 Загальномедичне значення гіалуронової кислоти та її роль в перебігу запального процесу в пародонті

1.4 Використання кверцетину в медицині і стоматології

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи експериментальної частини дослідження

2.2 Матеріали і методи клінічної частини дослідження

2.3 Лабораторні методи обстеження

2.4 Біометричний аналіз отриманих результатів

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ГІНГІВІТУ

3.1 Стан пародонта у щурів після аплікації на ясна гелю з бджолиною отрутою

3.2 Результати впливу на ясна оральних аплікацій гелю з протаміном

3.3 Порівняння дії бджолиної отрути і протаміну в експерименті

3.4 Вплив на ясна антибіотика і ліпополісахариду

РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ НА СТАН ПАРОДОНТА У ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ І СТОМАТИТОМ

4.1 Вплив препарату гіалуронової кислоти на стан ясен щурів з експериментальним гінгівітом

4.2 Вплив гелю з гіалуроновою кислотою на стан ясен щурів з протаміновим гінгівітом

4.3 Вплив орального гелю з гіалуроновою кислотою на розвиток експериментального стоматиту

РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ КВЕРЦЕТИНУ НА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ГІНГІВІТІ

5.1 Вплив кверцетину на стан ясен у щурів після аплікації ЛПС

5.2 Лікувальна дія поєднаного застосування кверцетину і гіалуронової кислоти після впливу на ясна ліпополісахариду

РОЗДІЛ 6. ЛІКУВАЛЬНА ДІЯ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ І КВЕРЦЕТИНУ НА СТАН ПОРОЖНИНИ РОТА ХВОРИХ ХРОНІЧНИМ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ

6.1 Вплив лікування на рівні показників маркерів запалення у хворих хронічним катаральним гінгівітом

6.2 Вплив лікування на активність уреази, лізоциму і ступінь орального дисбіозу у хворих хронічним катаральним гінгівітом

6.3 Вплив лікування на активність каталази та індекс АПІ у хворих хронічним катаральним гінгівітом

6.4 Безпосередні клінічні результати лікування хворих хронічним катаральним гінгівітом препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину

6.5 Віддалені результати лікування хворих ХКГ препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема лікування запальних захворювань пародонта (ЗЗП) сьгодні актуальна у всьому світі. В даний час 74-80% дорослого населення України має патологічні процеси в тканинах пародонта (Н.Ф.Данилевський, К.Ф. Сидельникова, Ф.Р. Ткаченко, 2003), а поширеність гінгівіту у дітей, як найбільш частою форми ураження пародонта, становить від 53 до 98% [139, 179]. За останні роки накопичено багато підтверджень того, що через пародонтопатії може зростати ризик системних захворювань: коронарної патології серця, інфаркту міокарда, інсульту, атеросклерозу, небезпеки передчасних пологів. Хвороби пародонта можуть спричинити розвиток в організмі вогнищ хронічної інфекції, зниження психо - емоційного статусу, працездатності [50, 59, 126, 129, 130]. Дана патологія істотно ускладнює проведення різних видів стоматологічного лікування та надання якісної допомоги.

Серед захворювань пародонта, гінгівіт є найбільш частою формою ураження навколозубних тканин і зустрічається переважно у дітей, підлітків і осіб до 35 років, оскільки надалі, при відсутності лікування, прогресує і переходить у пародонтит (Ніколаєв А. В., Цепов Л. М., 2001; Орєхова К. Ю., Улітовский С. Б., 2007). Виходячи з загальних уявлень про розвиток ЗЗП, гінгівіт слід розглядати як багатофакторну патологію, обумовлену несприятливим впливом загальних і місцевих чинників, а також агресивних факторів зовнішнього середовища (Данилевський Н.Ф., Борисенко А. В., 2000; Хоменко Л. А., 2007).

Незважаючи на значний прогрес у розробці нових методів лікування гінгівіту та їх широке застосування, слід зазначити, що частота і тяжкість цього захворювання не знижуються. Ці обставини і визначають необхідність подальшого пошуку нових, більш ефективних способів лікування.

Запальні процеси в яснах часто відображають зниження бар'єрної і захисної функцій її епітеліального пласта за рахунок порушення щільних міжклітинних контактів, що сприяє проникненню хвороботворних агентів, токсинів, поширенню бактерій [83]. Враховуючи те, що основу міжклітинного матриксу становить гіалуронова кислота, обумовлюючи прояв численних функцій сполучної тканини, стає можливим використання її пародонтопротекторних властивостей і зниження бактеріальної інвазії шляхом стабілізації міжклітинної речовини. Патогенетичний зв'язок вільно-радикального окислення з розвитком гінгівіту визначає застосування антиоксидантів та ангіопротекторів в лікуванні ЗЗП. Використання кверцетину, здатного пригнічувати активність гіалуронідази і знижувати тканинну проникність, в поєднанні з гіалуронової кислотою перспективно як альтернативний спосіб лікування гінгівіту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі стоматології Харківського національного медичного університету в рамках науково-дослідної роботи «Удосконалення і розробка нових індивідуалізованих методів діагностики і лікування стоматологічних захворювань у дітей і дорослих» (№ державної реєстрації 0112U002382) і планових науково-дослідних робіт Інституту стоматології АМН України «Дослідження порушення стану тканин ротової порожнини за умов системної ендотоксинемії та розробити методи їх корекції» (Шифр АМН 081.11., № ДР 0111U000511) та «Дисбіотичні аспекти патогенезу і профілактики стоматологічних ускладнень за умов імунодефіциту (Шифр НАМН 092.14, № ДР 0114U000379)» згідно з договором про науково-практичне співробітництво.

Мета роботи: підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту шляхом експериментально-клінічного обґрунтування поєднаного застосування препаратів гіалуронової кислоти і кверцетину.

Завдання дослідження:

1. Визначити модель гінгівіту, яка найбільш адекватно відображає патогенетичний механізм розвитку запалення при хронічному катаральному гінгівіті.

2. Дослідити в експерименті на тваринах роль гіалуронової кислоти, її поєднану дію з кверцетином для місцевого лікування хронічного катарального гінгівіту та оцінити спектр змін у тканинах пародонта і порожнини рота.

4. Порівняти активність лікувальної дії гіалуронової кислоти окремо і в поєднанні з кверцетином за клінічними та лабораторними показниками.

5. Проаналізувати доцільність і ефективність клінічного використання гіалуронової кислоти окремо та в поєднанні з кверцетином у комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту на підставі клініко-лабораторних досліджень у найближчі і віддалені терміни спостереження.

Об'єкт дослідження - хронічний катаральний гінгівіт в осіб 18-35 років.

Предмет дослідження - біохімічні показники ротової рідини та гігієнічні й пародонтальні індекси у хворих віком 18-35 років на хронічний катаральний гінгівіт, біохімічні показники гомогенатів ясен та сиворотки крові експериментальних тварин до та після лікування із застосуванням гіалуронової кислоти окремо та в поєднанні її з кверцетином.

Наукова новизна одержаних результатів. Розширено наукові дані про динаміку змін вмісту гіалуронової кислоти в яснах, біохімічних маркерів запалення й дисбіозу в умовах моделювання експериментальної патології пародонта у щурів з використанням різних патогенних засобів (бджолина отрута, протаміну сульфат, лінкоміцин, ліпополісахарид), що вірогідно проявлялась в усіх випадках у зниженні кількості гіалуронової кислоти в середньому в 1,4 рази, антиоксидантно-прооксидантного індексу - в 1,6 разів, збільшенні ступеню дисбіозу - в 4 рази.

Уперше на різних експериментальних моделях гінгівіту показана можливість і ефективність паралельного використання гіалуронової кислоти й кверцетину в комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту. Доведено більш високу ефективність саме одночасного застосування гіалуронової кислоти й кверцетину у порівнянні з їх окремим використанням: зниження активності еластази - на 82%, ступеню дисбіозу - на 72%, підвищення активності лізоциму на 81,6%, антиоксидантно-прооксидантного індексу - на 75%, що відбувалися на тлі зросту рівня гіалуронової кислоти в тканинах ясен на 85%.

Набуло подальшого розвитку встановлення можливості та ефективності поєднаного використання лікувальної дії гіалуронової кислоти і кверцетину в клінічних умовах, про що свідчать отримані дані про зниження активності еластази на 34,5%, малонового діальдегіду- на 30%, уреази - на 62%, ступеню дисбіозу - на 81,5%, збільшенням активності лізоциму - на 100%, каталази - на 46,1%, антиоксидантно-прооксидантного індексу - на 108,6% в ротовій рідині пацієнтів.

Практичне значення отриманих результатів. Доведена можливість і ефективність паралельного використання гіалуронової кислоти і кверцетину в комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту.

Розроблено лікувальний комплекс для місцевої терапії хронічного катарального гінгівіту (Патент України № UA 99660 U від 10.06.2015 р.), що дозволяє покращити якість терапії хронічного катарального гінгівіту шляхом зниження активності елестази в 1,5 рази, малонового діальдегіду - в 1,4 рази, уреази - в 2,6 разів, ступеню дисбіозу - в 5,4 рази, підвищенні активності каталази в 1,5 рази, антиоксидантно-прооксидантного індексу - в 2 рази. Медична ефективність розробленого лікувального комплексу полягає у підвищенні результативності терапії хронічного катарального гінгівіту й подовженні терміну ремісії за рахунок менших значень індексів OHI-S й РМА у порівнянні з традиційним лікуванням в 1,5 і 2,6 рази відповідно.

За матеріалами дисертаційних досліджень опубліковано інформаційний лист. Результати роботи впроваджені в лікувальну практику КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №1», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №2», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №4», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №7», Університетський стоматологічний центр Харківського національного медичного університету МОЗ України.

Матеріали роботи використовуються в навчальному процесі кафедри терапевтичної стоматології Харківського національного медичного університету МОЗ України, кафедри терапевтичної стоматології ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», кафедри терапевтичної стоматології Одеського національного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором самостійно вивчена і проаналізована наукова література стосовно досліджуваної теми, проведено патентно-інформаційний пошук. Автором самостійно розроблена методика лікування хворих на хронічний катаральний гінгівіт з включенням в комплексну схему поєднаного застосування препаратів гіалуронової кислоти й кверцетину. Самостійно проводився набір хворих, клінічне обстеження, лікування та диспансерне спостереження за пацієнтами.

Особисто проаналізована медична документація, написані всі розділи дисертації. Спільно з науковим керівником визначено мету і завдання роботи, проведено аналіз та узагальнення результатів експериментальних, клінічних і лабораторних досліджень, сформульовані висновки роботи, практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації було представлено та обговорено на Міжвузівській конференції студентів і молодих вчених «Медицина третього тисячоліття» (м. Харків, 2013); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної стоматології» (м. Полтава, 2014); міжнародному конгресі ІІІ Слобожанський стоматологічний форум «Сучасні досягнення в профілактиці, діагностиці та лікуванні стоматологічних захворювань» (м. Харків, 2014); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Гофунговські читання» (м. Харків, 2015); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Мультидисциплінарний підхід в лікуванні ортодонтичних пацієнтів» (м. Полтава, 2015); 41 науково-методичній конференції «Сучасний стан та перспективи підготовки лікарів-інтернів у Харківському національному медичному університеті» (м. Харків, 2015).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць, з яких 10 статей у фахових наукових виданнях, 1 стаття - у матерілах міжнародної науково-практичної конференції, 3 наукових праці опубліковано у матеріалах вітчизняних та міжнародних наукових конгресів, з'їздів і конференцій, отримано 1 деклараційний патент на корисну модель (№ UA 99660 U).

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА СТАН ПРОБЛЕМИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ).

1.1 Взаємозв'язок місцевих і загальних чинників з розвитком запального процесу в пародонті

Етіологія і патогенез запальних захворювань пародонту остаточно не встановлені. З початку XX століття до 60-х років у центрі уваги стояли питання загальних захворювань організму, оклюзії. У 60-70-ті роки на перше місце була поставлена проблема зубної бляшки та її роль у розвитку запальних змін в пародонті. Вперше про провідну роль мікроорганізмів зубного нальоту в етіології гінгівіту повідомив П. Д. Зоненверт (1958), виділивши ферменти агресивності. У 1963 році М. Е. Розбері підтвердив цю точку зору [55,67].

Аномалії розвитку щелеп, порушення оклюзії зубних рядів та рання втрата зубів внаслідок ускладнень карієсу порушують основну - опорну функцію пародонту і призводять до розвитку в його тканинах деструктивних процесів, а в результаті - до порушень жувальної функції. Вітчизняні та зарубіжні вчені довели зв'язок захворювань пародонту з патологією ендокринної та імунної системи [6, 64, 80, 82, 95, 144, 214, 221], шлунково - кишкового тракту, обміну речовин, стану сенсибілізації та інфікування організму [55, 41, 49, 156, 204]. Все це дозволяє вважати їх не тільки медичною, але і соціальною проблемою. Найбільш поширені захворювання запальної природи - гінгівіт і пародонтит.

Між тим, в даний час встановлено, що в розвитку хвороб пародонту істотну роль грає ослаблення місцевого імунітету [80, 144, 201] і тим самим збільшується кількість мікробної флори порожнини рота [62]. Тривалий контакт мікробів зубного нальоту з тканинами пародонту часто призводить до розвитку аутоімунних процесів, які можуть зумовити ланцюгову реакцію, що супроводжується прогресуючими змінами тканин пародонту. У зв'язку з цим широко вивчаються мікробна флора зубної бляшки, можливість мікробної алергізації організму і розвитку аутоімунних реакцій, що підтверджується появою аутоантитіл або сенсибілізацією до аутоантигенів [119], і саме реактивність організму визначає, розвинеться захворювання або ні; реактивність також впливає на особливості клінічного перебігу, характер і результати лікування хвороб пародонту [202].

За даними вітчизняної та зарубіжної літератури, провідна роль у етіопатогенетичному ланцюжку гінгівіту відводиться компонентам мікробної бляшки - всі патологічні процеси в пародонті відбуваються як наслідок агресивної дії мікроорганізмів [55, 49, 116, 204]. Наявність постійного вогнища хронічної інфекції та інтоксикації в порожнині рота слід розглядати не як місцеве захворювання, а як джерело аутоинфекції і аутоінтоксикації всього організму [13, 157,160].

Ряд учених дійшов висновку, що за останні 20-25 років змінився не тільки склад, але і властивості мікроорганізмів, що викликають запальні захворювання щелепно-лицьової області[197, 218, 219, 228, 244, 260].

Скупчення бактерій в області ясенного краю протягом 3-4 днів призводить до розвитку гінгівіту, при якому створюються нові сприятливі умови для зростання бактерій і продовжує змінюватися склад мікрофлори.

Мікробні скупчення на зубах часто мінералізуються фосфатами кальцію, формуючи зубний камінь, який забезпечує відмінні умови для мікробної ретенції на зубах [67, 88, 131].

Особливе значення в етіології захворювань пародонта має слина: її склад і властивості, швидкість виділення, що впливає на накопичення зубного нальоту, її хімічний склад, кальцифікація. Виникненню і розвитку запальних процесів у тканинах пародонта сприяє порушення функціонування слинних залоз, кількісні і якісні зміни ротової рідини та слини [33].

З причин, що сприяють появі зубного нальоту, необхідно вказати на анатомічні особливості зубів (аномалії форми, розмірів та ін), їх неправильне розташування в зубній дузі і каріозні ураження. Особливо несприятливу дію на тканини мають каріозні порожнини, розташовані в пришийковій області і на контактних поверхнях бічних зубів. Патогенна дію останніх посилюється відсутністю в цих ділянках контактного пункту: залишки їжі проштовхуються при жуванні вглиб, травмують ясна і інші тканини пародонту [55,49].

Перевантаження тканин пародонта, як показують експерименти і клінічні спостереження, викликає комплекс патологічних змін в тканинах пародонту з переважанням запальних і дистрофічних явищ [4, 94]. Перевантаження пародонту завжди супроводжується змінами гідростатичного тиску крові в судинах, крово - і лімфообігу і як наслідок цього, появою гемо- і лімфостазів, порушенням проникності гістогематичних бар'єрів, периваскулярним набряком, діапедезом формених елементів крові, агрегацією еритроцитів, емболією і, нарешті, тромбозом судин. Розвиваються явища гіпоксії [49, 67].

У патогенезі гінгівіту важлива роль належить запальним процесам. Пусковим механізмом запальної реакції є пошкодження клітин мікросудин. В результаті пошкодження відбувається активізація або вивільнення деяких біологічно активних речовин, які багато в чому визначають швидкість розвитку, інтенсивність і поширеність запального процесу [31].

В. С. Мащенко, А. В. Самойленко [116, 157] вважають, що Campilobacter rectus і Actinobacillus actinomycetem comitans є основними видами, що призводять до руйнування колагену. Присутність інших бактерій в сукупності з ними посилює запальний процес. Ідентифіковані мікроорганізми свою патогенетичну дію реалізують за рахунок здатності мікроорганізмів утворювати колонії, обходити проміжні захисні механізми і можливості продукувати речовини, які призводять до прямого руйнування тканин пародонту.

Більше 80 % штамів таких мікроорганізмів, як Porphyromonas gingivalis, Actinobacillus actinomycetem commitans, Campilobacter gracilis, Bacteroides forsithus, Prevotella intermedia, Treponema denticola, Veilonella recta, Peptostreptococcus micros, Streptococcus intermedius, Actinomyces naeslundii, Actinomyces israelii, об'єднані в групу так званої пародонтопатогенної мікрофлори, продукують фактори, які пригнічують синтез лейкоцитами лізоциму, інтерферону, що знижують здатність клітин (лейкотоксини) здійснювати фагоцитарну функцію і тим самим, руйнуючи первинний антибактеріальний бар'єр, блокують локальні фактори неспецифічного захисту [29, 20, 197, 228, 244, 247, 260]. Зараз зубну бляшку багато вчених - стоматологи розглядають як біоплівку - добре організоване, взаємодіюче співтовариство мікроорганізмів [28, 211, 220, 225, 227].

Пародонтальні патогени індукують патологічні зміни в тканинах пародонта прямими та непрямими шляхами. Пряма участь в патогенезі гінгівіту Actinobacillus actinomycetem comitans, Campilobacter rectus пов'язано з продукцією ними ензимів (протеаз, колагенази, фибролізина, фосфоліпаза А2), які руйнують навколишні тканини в поверхневих шарах епітелію і підслизових структурах сполучної тканини [257, 270, 212]. Непрямий вплив основних пародонтальних мікроорганізмів в патогенезі генералізованого пародонтиту пов'язано з бактеріальною активацією моноцитів, макрофагів, фібробластів і лімфоцитів. Їх надмірна активація підтверджена збільшенням числа названих клітин у запальному інфільтраті [55].

Отримані відомості, що одним з ключових факторів генералізації патологічного процесу в пародонті є інтерлейкін-1 (ІЛ-1). Під впливом ІЛ-1Ь клітини сполучної тканини збільшують синтез колагену і колагенази, а також інших ферментів, нейтрофільних протеаз і металопротеїназ. Стимулюючи проліферацію і функціональну активність як остеобластів, так і остеокластів ІЛ-1Ь може, з одного боку, індукувати процеси утворення сполучної тканини і кістки, з іншого - сприяти резорбції кістки і руйнування колагену [116, 233]. Існує припущення, що якщо запальна реакція обмежується утворенням медіаторів запалення, то розвивається гостре запалення, приєднання ж імунологічних реакцій призводить до розвитку тривалого хронічного запального процесу [116].

Виникненню запальних змін в пародонті сприяють загальні захворювання організму, які знижують резистентність навколозубних тканин по відношенню до бактерій зубної бляшки. Найважливішими з них є: цукровий діабет, лейкемія, гіпо - та авітамінози, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, дерматологічні хвороби, вірусні захворювання, сечокам'яна хвороба й патологія нирок, лікарські ураження, стрес, генетична схильність, куріння, дисфункція статевих залоз [67, 167, 169, 191, 193].

Для розуміння патогенезу захворювань пародонта, велике значення мають роботи, присвячені впливу дефіциту вітамінів С, В, А, Е на стан його тканин. Найбільшу кількість робіт присвячено гіпо - і авітамінозу С, оскільки вони супроводжуються запально - деструктивними змінами в тканинах пародонту [40, 192].

Велика група дослідників займалися вивченням взаємозв'язку між хворобами пародонта і ендокринними захворюваннями [122, 126, 129, 212, 214, 217]. Функція залоз внутрішньої секреції, як відомо, тісно пов'язана з обміном. Відзначені хвороби пародонту при гіпо - та гіперфункції щитоподібної залози, паращитоподібних і статевих залоз, при цукровому діабеті [232, 245, 251, 261].

Головною особливістю захворювання пародонту на тлі хронічних уражень шлунково-кишкового тракту є рання генералізація патологічного процесу. Виявлено суттєвий дефіцит специфічного гуморального імунітету ротової порожнини, а також прямий взаємозв'язок між коефіцієнтом співвідношення Т-лімфоцитів і рівнем IgA в змішаній слині [41, 67, 81, 179, 200].

Встановлено, що при одночасному зниженні рівнів місцевої неспецифічної резистентності та підвищення психоемоційного реагування схильність до виникнення генералізованого катарального гінгівіту зростає. У хворих генералізованим катаральним гінгівітом з одночасною різкою зміною імунних факторів неспецифічного захисту та психоемоційного реагування виявляється активна запальна реакція в ясенній тканині [115, 124, 125]. З психосоматичних факторів слід зазначити ксеростомію, пов'язану з прийомом лікарських препаратів (седативні препарати, транквілізатори, нейролептики) при депресивних станах, бруксизм. Психоемоційна травма реалізується через поки ще мало вивчені, найтонші структурно-функціональні зміни у сфері нервово - эндокрино-імунних взаємовідносин [33,162].

Генетична схильність. До факторів спадкової схильності можна віднести генетично обумовлені функціональні порушення нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів (зниження здатності до хемотаксису, фагоцитозу, міграції), зниження захисної функції слини, недостатня товщина альвеолярної кістки, стоншена слизова оболонка ясен [40, 169, 230].

У патогенезі захворювань пародонту, зокрема гінгівіту і пародонтиту, мають місце явища пошкодження, які часом виявляються генетично детермінованими і в якійсь мірі спорідненими за механізмами розвитку апоптозу. У зв'язку з цим неважко собі уявити проникнення на певних стадіях розвитку запалення в пародонті з глибини в слизову оболонку ясен сигнальних молекул, які запускають в ній процеси самоушкодження і навіть апоптозу [44]. Встановлено, що для ранніх стадій розвитку запалення в яснах характерний збій фізіологічних процесів диференціювання та дозрівання клітин епітелію, який характеризується підвищенням кількості малодиференційованих клітин 4 стадії зрілості і зміна процесів електро - хімічної рівноваги в яснах, чим підтверджується зв'язок з обмінними процесами [156, 205].

Визначено існування взаємозв'язку між клінічним станом тканин пародонта, процесами вільнорадикального окиснення, гемостазу, імунітету та неспецифічної резистентності організму і ступенем розвитку запального процесу. Посилення цих реакцій супроводжується вираженою клінічною симптоматикою, погіршенням стану пародонту і функціонування зубощелепного апарату[7, 79, 112, 161, 196, 223, 250].

1.2 Основні принципи комплексного лікування гінгівіту

Принципи лікування ЗЗП тісно пов'язані з поняттям про причини виникнення і механізм розвитку запалення в тканинах пародонту.

Т. В. Лемецкая та ін [55], надаючи основне значення виникнення запального процесу в пародонті мікробному фактору, вважає, тим не менш, невірним зводити тільки до нього етіологію хвороби. Розвиток гінгівіту слід розглядати як результат взаємодії мікробного фактора і організму хворого. Саме реактивність організму визначає, чи розвинеться захворювання при наявності м'якого (бактеріального) зубного нальоту, а також впливає на особливості клінічного перебігу, характер і результати лікування хвороб пародонту.

Індивідуальний підхід до комплексної терапії з урахуванням виду, тяжкості захворювання та особливостей клінічного перебігу гінгівіту, а також загального стану організму пацієнта підвищує ефективність лікування [152, 208]. Комплекс заходів повинен включати при необхідності і хірургічні методи, ортодонтичне, ортопедичне лікування.

Місцеве лікування включає комплекс заходів:

* Навчання гігієні порожнини рота включає вибір зубної пасти, щітки, флосів і є першим етапом лікування.

* Лікування карієсу і його ускладнень, видалення пломб з нависаючими краями і подальшим пломбуванням зі створенням повноцінних контактних пунктів, зняття глибоко посаджених коронок з подальшим раціональним протезуванням.

* Ретельне видалення зубних відкладень з обробкою слизової оболонки порожнини рота розчинами антисептиків [1, 15, 252]. Для видалення зубних відкладень використовують ручні інструменти (кюрети, скейлери, екскаватори, файли). Також використовуються ультразвукові апарати, а також гачки, рашпильні гладилки, спеціальні щіточки і гумові ковпачки, з допомогою яких полірують коронку, шийку зуба і оголену частину кореня. Для проведення ПГПР може бути використана сучасна система Vector (Durr-Dental). Ультразвукова вібрація не чинить прямого впливу на зубну поверхню, а передається на навколишні тканини через рідину, отже, можна говорити про практично безболісний метод [70, 90, 142, 236, 239, 254]. Порівняно з традиційним скалингом в поєднанні зі згладжуванням кореня, прилад "Вектор" редукує глибину кишень значно сильніше [59, 35]. Метод "Вектор" робить можливою з кращою клінічною ефективністю, ніж скалинг, а відповідно і інші ультразвукові методи, цілеспрямовану, щадну і мінімально інвазивну терапію пародонту.

Для видалення з емалі зуба всіляких поверхневих мінералізованих відкладень, пігментних плям, полірування поверхні зубів застосовується також повітряно-абразивна піскоструминна технологія Air-Flow, принцип роботи якої полягає в очищенні оброблюваної поверхні аерозолем із суміші води та абразивного порошку, який подається на поверхню, що очищається з сопла спеціального наконечника під тиском [28, 90].

* Усунення травматичної оклюзії шляхом вибіркового пришліфовування, корекція патології прикусу шляхом ортопедичного та ортодонтичного лікування [127].

* Проведення місцевої протизапальної терапії. З цією метою використовують такі лікарські засоби: антисептики, антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби, склерозуючі і рослинні препарати, ферменти, гормони, вітаміни, які застосовують у вигляді аплікацій, іригацій, ін'єкцій, ротових ванночок, лікувальних пов'язок.

В якості антисептика найчастіше застосовується хлоргексидин - антисептик бактерицидної дії проти широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, а також дріжджів і ліпофільних вірусів. Хворим в період загострення призначають ополіскувачі з вмістом хлоргексидину: "Корсодил" (GlaxoSmithKline, Великобританія), "Элюдрил" (П'єр Фабр, Франція). Можливе використання зубного гелю "Элюгель" (П'єр Фабр, Франція) з 0,2% вмістом хлоргексидину. Хлоргексидин 0,02% входить до складу гелю "Пародіум" (П'єр Фабр, Франція), протизапальну дію якого визначається вмістом екстракту ревеню (0,2%) [55, 105, 113] .

Для антисептичних полоскань порожнини рота використовують Стоматидин, Гівалекс, які мають комплексну дію - антибактеріальну, антимікотичну, протизапальну, протикаріозну і дезодоруючу, для полоскань і ротових ванночок протягом 3-5 хв 3-4 рази на день. Курс лікування 7-10 днів [54,160].

Численними дослідженнями вітчизняних і зарубіжних авторів доведена висока ефективність таких препаратів, як метронідазол і хлоргексидин для проведення МПЗТ [107, 218, 219, 238, 241, 242, 263]. Трихопол з хлоргексидином використовують як перед зняттям зубних відкладень протягом 20-30 хв, так і після ПГПР у вигляді пов'язок з гепарином [20]. Деякі автори вважають більш ефективним протимікробним препаратом пасту «Парагель», порівняно з «Метрогіл-дента», що представляє комбінацію хлоргексидину з 1% р-ром колгана. Комбінацію метронідазол і хлоргексидин містить в собі і адгезивний бальзам «Асепта» [30, 68, 146, 256].

Лікувальні плівки "Диплен-дента" (АТЗТ "НОРД-ОСТ", Росія), мають високу антибактеріальну активність. Гідрофільний шар цих плівок імпрегнований активними компонентами (метронідазолу гемисукцинатом, лінкоміцину гідрохлоридом, дексаметазону фосфатом, хлоргексидину біглюконатом, лідокаїну гідрохлоридом у поєднанні з хлоргексидину біглюконатом), які виділяються по мірі розсмоктування плівки. Оптимальний час терапевтичної дії плівки з хлоргексидином - 6-8 год, з метронідазолом - 9-10 год. При 2-тижневому використанні плівок, відзначається значне зменшення запальних явищ при зниженні вмісту в ПК таких пародонтопатогенних видів, як Pоrphyromonas gingivalis, Prevetella melaninogenica, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium necroforum. Рекомендується використовувати плівки 2 рази в день після чищення зубів протягом 7-14 днів. Ефективність адгезивних плівок з диплена Е.А. Кузнєцов (2000р.) пов'язує і з протизапальною дією як самого диплена, так і таких антибактаріальных компонентів - метронідазолу, лінкоміцину, граміцидину С, вказуючи на найбільший ефект останнього [92].

Результати, що отримані при клінічному та лабораторному обстеженні (КоритнюкА.Я., 2006) у найближчі та віддалені терміни, свідчать про високу ефективність пародонтальної плівки «Трикален» з метронідазолом і міконазолом в комплексному лікуванні ЗЗП [91]. Інші автори говорять про необхідність використання комплексу антибактеріальних засобів - метронідазолу, амоксиклаву, де-нола, аутоцитокінів [157].

Як засіб вибору медикаментозної терапії рекомендують використовувати Ентеросгель, який має вигляд желеподібної маси білого кольору без запаху і смаку, легко суспензується у воді [153]. Володіючи високою сорбційною активністю, препарат хімічно інертний і абсолютно нешкідливий для організму. Ентеросгель адсорбує токсини і продукти незавершеного метаболізму, пов'язує і руйнує клітини патогенних мікроорганізмів, їх токсини, нормалізує мікрофлору. Його характерною особливістю є пролонгуюча дія.

Відзначено позитивний вплив пасти «Мірафен-дента» на клітинний метаболізм тканин пародонту. Паста створена на основі вітчизняного препарату мірамістин і має антимікробні, протизапальні, антиоксидантні властивості, завдяки таким компонентам, як ортофен, вітамін Е, димексид [60].

Дослідження останніх років переконливо обґрунтовують патогенетичну доцільність включення в комплексне лікування ЗЗП потужних апробованих антиоксидантів і інших біорегуляторів тканинного обміну. Інгібуючи перекиси і проміжні продукти вільнорадикального окислення, які мають велику реактивну здатність, антиоксиданти володіють протизапальною і протинабряковою дією. До таких препаратів відносяться фенольні сполуки (токофероли, убіхінон), поліфеноли (вітамін Р, флакумин, дибунол, пробукол), карбонові кислоти (вітамін С), тіолові сполуки (глутатіон, цистеїн, унітіол), глікозиди (кверцетин, препарати елеутерококу, женьшеню), комбіновані препарати (аеровіт, аевіт, глутамевіт). Особливе місце серед антиоксидантів займає препарат коензим Q10 (убіхінон), який володіє не тільки антиоксидантною, але і енергопотенціюючою клітинною дією. Місцево його вводять в кількості 2 мл в міжзубні проміжки за допомогою шприца з тупою голкою з наступним накладенням захисної пов'язки на 2 год. Курс лікування 5 процедур через день [69].

Можливість локального імунодефіциту в порожнині рота і в тканинах пародонту спонукає ряд авторів до розробки переважно місцевих методів його корекції. Препарат "Імудон" (фірма "СОЛВЕЙ ФАРМА", Франція) виготовлений з суміші лізатів штамів найбільш частих бактеріальних та грибкових збудників патологічних процесів у порожнині рота, представляючи собою полівалентний комплекс антитіл - суху вакцину. Препарат стимулює захисні властивості слизової оболонки рота за рахунок посилення фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів, збільшення вмісту в слині лізоциму, стимуляції утворення імунокомпетентних клітин, кількості секреторного імуноглобуліну А. Доведено, що Імудон діє переважно на систему місцевого імунітету слизової оболонки порожнини рота і носоглотки, тому його застосовують незалежно від того, чи виявлені зміни в імунному статусі [12, 62, 149, 203].

Увагу дослідників привертають вакцинальні властивості препарату Імудон, що забезпечують профілактичний ефект від його застосування. Даний препарат впливає на поверхню тканин внаслідок активного відновлення факторів місцевого імунітету та більш ефективний при незначних порушеннях місцевого імунного статусу. При легкому ступені ХКГ застосовується також «Лісобакт» у вигляді таблеток для розсмоктування по 2 табл. 3 рази в день 10 днів [62].

На всіх етапах терапії ЗЗП, можливе використання гомеопатичних препаратів - лікарської регулюючої терапії, спрямованої на стимуляцію, нормалізацію захисних сил організму. Спрощенню інтеграції гомеопатії в медичну практику сприяло створення комплексних гомеопатичних антигомотоксичних препаратів. Комплекс гомеопатичних складових, що входять в "Траумель С", дозволяє використовувати цей препарат як антиексудативний, протизапальний, болезаспокійливий, гемостатичний, імуностимулюючий, судинний, метаболічний та репаративний засіб. Неспецифічним імуностимулятором і базисним антигомотоксичним засобом при інфекційних захворюваннях є "гомеопатичний антибіотик" - "Енгістол". Відзначається поліпшення клінічних показників тканин пародонта у пацієнтів при комбінованому використанні "Траумель С" у вигляді аплікацій і ін'єкцій, а також "Енгістола" по 1 таблетці 3 рази на день сублінгвально, щоденно, протягом 10 днів [12]; сприяє нормалізації гемомікроциркуляції в тканинах пародонту також використання 0,1% настойки Золотого Вуса [9].

Застосування сорбентів у комбінації з лікарськими композиціями на основі фітосировини благодійно впливає на тканини пародонтального комплексу і дозволяє зменшити ризик розвитку алергічних реакцій, прискорити процеси лікування, пролонгувати дію препаратів за рахунок утворення плівки, прискорити репаративні процеси [87].

І. Р. Дікова (2005) зазначає позитивну динаміку при використанні препаратів Стоматофіт (для полоскань і зрошень) і Стоматофіт А (для інстиляцій в пародонтальні кишені) [53]. Дані препарати використовують і при лікуванні катарального гінгівіту[63, 93, 109, 190].

При вивченні ефектів лізоцимвмісних препаратів, встановлено їх позитивний вплив, що підтверджується зменшенням інтенсивності деструктивних змін в тканинах пародонту. Вираженими пародонтопротекторними властивостями володіє зубний еліксир «Лізомукоїд», що містить детергент, лізоцим і овомукоїд [141].

Новітніми розробками у клінічній пародонтології є лікарські препарати, імобілізуючі антибіотики на різних біополімерних матрицях, які забезпечують тривале і порівняно рівномірне вивільнення антибіотика в навколишнє середовище. Біоактивний лікарський кріогель (БЛК) є одним з таких препаратів, в структуру якого іммобілізований діоксидин - антибактеріальний препарат, що володіє широким спектром протимікробної дії. Ще однією діючою речовиною у складі БЛК є поліфепан - високоефективний сорбент токсинів. Для нормалізації процесів клітинного метаболізму в основу введений антиоксидант L - токоферолацетат, що бере участь у процесах перекисного окиснення ліпідів у тканинах ясен і еритроцитах. Крім того, препарат зменшує проникність і ламкість судинної стінки, тим самим, покращуючи мікроциркуляцію в тканинах пародонту. Дія препарату пролонгована протягом одного - двох днів [20].

Використовують нестероїдні протизапальні засоби, що інгібують дію простагландинів [215, 257]. Оптимальними фармакологічними формами цих препаратів є гелі. Місцево як протинабряковий, знеболюючий засіб використовується препарат "Nifluril gingival gel" (UPSА). Використання бутадионової і індометацинової мазі під пов'язку зменшує гіпертрофію ясен.

Для обробки тканин пародонта, особливо при вираженій гіпертрофії ясенного краю, рекомендується використовувати "Пиралвекс" (Ругаlvех) у вигляді спиртового розчину або гелю. Препарат "Пиралвекс" містить очищений натрієвий екстракт ревеню та саліцилової кислоти і характеризується вираженою антибактеріальною і протизапальною дією [12].

Загальне лікування спрямоване на боротьбу з інфекцією, інтоксикацією, активізацію імунітету, нормалізацію порушених обмінних процесів у пародонті та стимуляцію регенеративних процесів. Для цього застосовують антибактеріальну, інфузійну, дезінтоксикаційну, десенсибілізуючу терапію, гормонотерапію та вітамінотерапію.

Антибіотики використовуються в додаток до нехірургічних і хірургічних методів лікування. До найбільш відомих і широко використовуваних препаратів відноситься тетрациклін і його похідні - кліндаміцин, доксициклін, амоксицилін [12]. Унікальним якістю фармакокінетики цих препаратів є їх здатність накопичуватися в ясенній рідині (ЯР) і на поверхні коренів зубів у концентраціях в 2-4 рази вищі, ніж у сироватці, а потім вивільнятися в активній формі у ЯР. Не менш важливий і інший механізм дії даних препаратів. Ці препарати пригнічують активність металлопротеаз, що грають ключову роль у процесах деструкції тканин пародонту [210, 259, 265].

Яскраво вираженою антибактеріальною активністю відносно основних анаеробних і мікроаерофільних представників мікрофлори володіють антибіотики групи макролідів [55]. Значне поліпшення клінічних показників стану тканин пародонта, у першу чергу, зменшення кровоточивості при зондовій пробі на тлі істотного зниження рухомих форм факультативних анаеробів, відзначається при використанні в комплексній терапії препарату "Цифран СТ" (Ranbaxy, Індія). "Цифран СТ" є комбінованим препаратом, до складу якого входить ципрофлоксацину гідрохлорид і тинідазол [13, 105]. У стоматології як і раніше широко застосовуються бета-лактамні антибіотики, головним чином пеніциліни [4, 189, 268].

Результати клініко-мікробіологічного дослідження показали доцільність застосування Амізону - протизапального препарату, що володіє імуномодулюючим ефектом. При хронічному перебігу початкової, I-II ступеня використовується 1% водний розчин, а при загостреному - його комбінація із Метронідазолом [178].

Для корекції імунної системи призначають Імудон внутрішньо - полівалентний комплекс, що підсилює фагоцитарну активність слини [105, 119, 149, 203].

З метою профілактики грибкової суперінфекції при проведенні антибіотикотерапії рекомендується застосування протигрибкових препаратів, еубіотиків і пробіотиків, які відновлюють мікробіологічну рівновагу в кишківнику.

Дисбактеріоз та імунодефіцит істотно впливають на тривалість і тяжкість гострих і хронічних захворювань порожнини рота, ускладнюють їх діагностику та лікування.

Пацієнтам з дисбіотичними порушеннями, а також для профілактики їх розвитку рекомендується призначення таблетованих форм пробіотиків "Біфідумбактерину" і "Ацилакта [46].

Активній корекції мікрофлори сприяє застосування препарату "Лактобактерин", який являє собою суспензію ліпофільно висушених живих лактобактерій, що володіють високою антагоністичною активністю до патогенних мікроорганізмів. Пацієнтам з виявленими дисбіотичними порушеннями призначають ферментативний препарат "Нормазе" (Італія) (основний компонент - синтетичний дисахарид лактулози [12, 47]. При важких запальних ураженнях пародонту, нормалізації мікробіоценозу можна досягти комбінованим застосуванням антибіотиків (з урахуванням чутливості до них мікрофлори) і антибіотикорезистентних варіантів біфідо - і лактобактерій [47].

Поява нового вітчизняного препарату Глутаргін дозволила застосувати його ендотелій - протекторні властивості в комплексі терапевтичних заходів при лікуванні ЗЗП. Доклінічні та клінічні дослідження Глутаргіну на тваринах і в клініці констатували одночасне зниження рівня продуктів перекисного окислення ліпідів, підвищення захисної функції ендогенної антиоксидантної системи, активації NO-синтетазної системи. При цьому Глутаргін нормалізує дисфункцію ендотелію, активні міогенні реакції гладком'язових клітин судин, нормалізує проникність капілярної стінки, покращує мікроциркуляторний транспорт за рахунок попередження адгезії тромбоцитів і лейкоцитів. При використанні даного препарату відбувається комплексний вплив на головні ланцюги запального процесу [123].

Враховуючи взаємозв'язок між патогенетичними механізмами при ЗЗП, має місце призначення системної поліферментотерапії, замісної мінералотерапії (кламін, панангін) [42].

Десенсибілізуюча терапія включає використання антигістамінних препаратів та препаратів кальцію, зменшуючих проникність стінок кровоносних судин, що необхідно для повноцінного формування кісткової тканини. Призначення антигістамінних препаратів з метою десенсибілізації і протизапальної терапії дозволяє знизити алергічний компонент запалення [12,105, 113].

Враховуючи сучасні дані про негативну дію антибіотиків на вітамінний баланс в організмі, рекомендується використовувати полівітамінні препарати. Ці препарати містять комплекс вітамінів, складених з урахуванням необхідних добових доз, сумісності і взаємодії один з одним [12].

1.3 Загальномедичне значення гіалуронової кислоти та її роль в перебігу запального процесу в пародонті

Гіалуронова кислота (гіалуронат, гіалуронан) - основний компонент сполучної, епітеліальної і нервової тканини, що відноситься до групи ліпідів, який, завдяки своїм фізико - хімічним властивостям, забезпечує прояв більшості її функцій, зокрема структуроутворюючої, регуляції клітинного диференціювання, трофічної, транспортної [37]. У великих кількостях виявлена в пупочному канатику, шкірі, оболонках яйцеклітин, а також в рогівці ока, кістках, клапанах серця [72, 174, 175].

У тканинах і рідинах ГК існує у вільному стані або асоційована з білками, утворюючи в'язкі розчини. Біополімер входить до складу основної речовини багатьох видів сполучної тканини до 5% до маси (півнячі гребені, склоподібне тіло ока, синовіальна рідина, шкіра). Бере участь у підтримці водного та плазмового білкового гомеостазу. Порушення будь-якої ланки призводить до ослаблення опірності тканин пародонту і сприйнятливості до впливу негативних факторів.

Біологічне значення ГК полягає насамперед у тому, що вона є «цементуючою», склеюючою речовиною сполучнотканинних систем організму. Вона є основою функціонування муколітичної системи, що визначає, зокрема, проникність тканин і судин. Внаслідок високого значення молекулярної маси, гіалуронова кислота виконує роль структуроутворювача, "зв'язувача" води в проміжних порожнинах, гелеподібних матрицях, що визначає тургор тканин і підвищує їх опір до дії стискаючих навантажень, бере участь у транспорті та розподілі води в тканинах та в іонному обміні. Одна молекула ГК утримує до 500 молекул води.

Крім своїх унікальних фізико-хімічних властивостей (висока гідрофільність, особливі реологічні властивості, гістомодифікуюча дія), ГК володіє широким спектром біологічних впливів, впливаючи на функцію ендотеліоцитів, стимулюючи біосинтез колагену, усуваючи запальні та деструктивні процеси в суглобах [22, 108, 222]. Усе це зумовило широке застосування препаратів гіалуронової кислоти в медицині, в тому числі, і в стоматології [135, 182, 205].

Обґрунтовано доцільність використання ГК як замінника склоподібного тіла. Використання її розчинів в якості операційного середовища оберігає внутрішні тканини ока від механічних впливів, що різко підвищує ефективність операцій на оці людини. На основі ГК створюються в'язкоеластичні матеріали [136].

Крім офтальмології, ГК використовується в ревматології (для заміщення синовіальної рідини), при лікуванні артрозу, в артопластиці і остеомії для захисту хрящових поверхонь і периферійного нерва. Антифрикційні і демпферні властивості тканинних рідин, зокрема синовіальної, визначаються наявністю в них даного біополімеру. Поряд з лубрицином, гіалуронова кислота - основний компонент біологічної змазки.

Гіалуронова кислота - важливий компонент суглобового хряща, в якому присутня у вигляді оболонки кожної клітини (хондроцита). При зв'язуванні гіалуронової кислоти з мономерами аггрекана в присутності зв'язуючого білка, в хрящі формуються великі негативно заряджені агрегати, які поглинають воду. Ці агрегати відповідають за пружність хряща (стійкість його до компресії). Молекулярна маса (довжина ланцюга) гіалуронової кислоти в хрящі зменшується з віком організму, при цьому загальний її вміст збільшується [103].

Експериментально доведено збільшення інтенсивності хондропоеза в ході репаративної регенерації кісткової тканини в присутності ГК [182, 205]. Однак, введення 2% гелю гіалуронової кислоти в експериментально відтворені кісткові дефекти викликає гальмування розвитку регенераторних процесів в кістковій рані. На ранніх термінах експерименту спостерігається інтенсифікація регенерації хряща в області його пошкодження, а в подальшому його регенераційний потенціал виснажується. У той же час, введення композиції гелю ГК з дрібнокристалічним гідроксиапатитом в кісткові дефекти прискорює загоєння кісткової рани. Інтенсифікація новоутворення кісткових структур пов'язана з посиленим хондропоезом і включенням в регенераційні процеси механізмів заміщення хрящової тканини кістковою тканиною шляхом перихондрального і енхондрального остеогенезу [117, 205].

Також гіалуронова кислота входить до складу шкірного покриву, де бере участь в регенерації тканини. ГК використовується в дерматології для захисту шкірних ран при екземах і трофічних розладах шкіри, входить до складу препаратів для м'якого збільшення тканин та заповнення зморшок (в т. ч. у вигляді внутрішньошкірних ін'єкцій) в косметичній хірургії.

Гіалуронова кислота відіграє багатогранну роль на кожній стадії загоєння рани (у запаленні, формування грануляційної тканини, епітелізації і ремоделюванні). Гіалуронова кислота підтримує запуск ранніх стадій запалення і ініціює процес загоєння рани, а також контролює більш пізні стадії цього потенційно руйнівного процесу. Більше того, грануляційна тканина, що формується згодом, містить велику кількість ГК, що сприяє клітинній міграції, проліферації та формуванню позаклітинного матриксу. Можливо, однією з найбільш цікавих ролей ГК у загоєнні ран є здатність олігосахаридів гіалуронової кислоти стимулювати ангіогенез. Доведена терапевтична активність ГК для стимуляції клітинної проліферації при лікуванні виразок, викликаних пролежнями при цукровому діабеті або варикозному розширенні вен гомілки [77, 117, 158].

Гіалуронан (ГА) показав значний потенціал в тканинній інженерії, зважаючи на його значну роль у процесі органогенезу, міграції клітин і розвитку в цілому [3, 222].

Накопичення ГА у позаклітинному матриксі відбувається на ранніх етапах відновлення тканин; крім того, поява і зникнення ГА у специфічних ділянках чітко контролюється під час ембріогенезу [164].

При дослідженні муколітичної системи крові, відзначалося підвищення активності гіалуронідази і ГК при грипі, гострих кишкових захворюваннях, вірусному гепатиті, ГРВІ у новонароджених, псевдотуберкульозі, трихінельозі та дифтерії [163].

Підвищення вмісту ГА в бронхоальвеолярній омиваючій рідини легенів людини відбувається при багатьох патологічних станах, при яких спостерігається запалення легенів, включаючи астму, синдром дихальної недостатності дорослих (СДНД), альвеоліт і хронічну непрохідність дихальних шляхів (ХНДШ).

Внаслідок свого високого вмісту у позаклітинних матриксах, гіалуронова кислота відіграє важливу роль в гідродинаміці тканин, процесах міграції і проліферації клітин, а також бере участь у ряді взаємодій з поверхневими рецепторами клітин, особливо зі своїм первинним рецептором CD44. Участь гіалуронової кислоти в процесі розвитку пухлин може бути обумовлено саме її взаємодією з CD44. ГК посилює антипроліферативну активність антиракових агентів, заснованих на нуклеїнових кислотах (мікобактериальний стінний комплекс клітини і ДНК Mycobacterium phlei) і хіміотерапевтичних лікарських засобів (5-флуороурацил, цисплатин і тамоксифен). ГК, маючи молекулярну масу 5.0 - 7.5 * 105Да, володіє значним потенціалом для розвитку або як хіміотерапевтичний агент, або як доповнення до антиракових агентів [264].

Підвищення вмісту ГК в сечі і сироватці крові при ряді захворювань може служити прогностичним тестом: погіршенню стану хворого відповідає наростання рівня ГК, зниження останнього асоціюють зі зменшенням патологічного процесу. ГК бере участь у контролі проникливості артеріальної стінки для компонентів плазми, тому надлишок тканинної рідини в сполучній тканині призводить до утворення набряків [164].

...