Патогенетичне обґрунтування поєднаного застосування гіалуронової кислоти та кверцетину в комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту (експериментально-клінічне дослідження)

Таблиця 3.4.1 Вплив лінкоміцину на біохімічні показники в яснах щурів

№ з/п	Показники	Норма, n=8	Дисбіоз, n=7
1	Еластаза, мк-кат/кг	40±6	54±1; р<0,05
2	МДА, ммоль/кг	12,8±0,6	17,1±0,9; р<0,05
3	Уреаза, мк-кат/кг	0,81±0,06	2,96±0,32; р<0,01
4	Лізоцим, од/кг	346±68	62±16; р<0,001
5	Каталаза, мкат/кг	5,7±0,2	4,8±0,2; р<0,05
6	Гіалуронова кислота, мг/кг	1153±136	704±91; р<0,05
7	АПІ, од.	4,45±0,21	2,81±0,13; р<0,01
8	СД, од.	1,00±0,15	20,3±2,6; р<0,001

Примітка: р - показник вірогідності відмінностей в порівнянні з «норма».

Таблиця 3.4.2 Вплив ЛПС на біохімічні показники в яснах щурів

№ з/п	Показники	Норма, n=6	ЛПС, n=6
1	Еластаза, мк-кат/кг	31±3	39±6; р>0,05
2	МДА, ммоль/кг	16,5±1,3	23,2±1,8; р<0,05
3	Уреаза, мк-кат/кг	0,64±0,08	1,26±0,13; р<0,01
4	Лізоцим, од/кг	316±34	238±34; р>0,05
5	Каталаза, мкат/кг	5,9±0,4	5,2±0,2; р>0,05
6	Гіалуронова кислота, мг/кг	900±50	640±40; р<0,05
7	АПІ, од.	3,6±0,2	2,2±0,2; р<0,05
8	Ступінь дисбіоза, од.	1,00±0,15	2,6±0,3; р<0,05

Примітка: р - показник вірогідності відмінностей в порівнянні з «норма».

З даних таблиці 3.4.2 видно, що характер біохімічних змін під впливом ЛПС аналогічний змінам при дисбіозі, проте він менш виражений, можливо, через невелику дозу ЛПС, яка дорівнює лише 50 мкг/кг.

Таким чином, всі випробувані патогенні засоби (бджолина отрута, протамін, антибіотик і ліпополісахарид) виявляють прозапальну дію, про що свідчить підвищення в тканинах пародонту рівня біохімічних маркерів запалення (еластази, МДА та кислої фосфатази). Не виключено, що розвиток запалення в пародонті є наслідком локального дисбіозу, який встановлений в яснах щурів при всіх видах патогенного впливу.

Причинами розвитку дисбіозу можуть бути як пряме пригнічення пробіотичної мікрофлори лінкоміцином, так і збільшення проникності для бактерій гістогематичних і епітеліальних бар'єрів під впливом гіалуронідази (бджолина отрута, протамін), а також пряма прозапальна дія головного токсину бактерій - ліпополісахариду.

На підставі представлених даних можна зробити висновок, що найбільш адекватною моделлю гінгівіту, що відображає патогенетичний механізм розвитку запалення, є модель з використанням гелю ЛПС.

Результати досліджень, описаних в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях:

1. Влияние аппликаций геля с протамином на биохимические показатели воспаления и дисбиоза в десне крыс / А.П. Левицкий, Н.Л. Хлистун, Е.П. Ступак [и др.] // Вісник стоматології. ? Спец. вып.№7. ? 2012. ? С.9-12.

2. Состояние пародонта у крыс после аппликации на десну геля с пчелиным ядом / Н.Л. Хлистун, М.И. Скидан, К.В. Скидан. [и др.] // Вісник стоматології. ? 2012. ? №2. ? С.8-10.

РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ НА СТАН ПАРОДОНТА У ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ І СТОМАТИТОМ

4.1 Вплив препарату гіалуронової кислоти на стан ясен щурів з експериментальним гінгівітом

Недостатній вміст в яснах гіалуронової кислоти, яка визначає морфофункціональний стан тканини і попереджає розвиток інфекційного процесу в нижчих шарах пародонту, є однією з головних причин патологічних процесів у тканинах пародонта, зокрема гінгівіту та генералізованого пародонтиту, а також ряду стоматогенних соматичних захворювань.

В даній експериментальній серії вивчали лікувально-профілактичну дію препарату гіалуронової кислоти у вигляді мукозального гелю, що наноситься на слизову оболонку порожнини рота, при моделюванні експериментального гінгівіту.

Раніше (розділ 3) нами було показано, що максимально виражені запально-дистрофічні та дисбіотичні процеси в яснах щурів спостерігаються на 7-8 день після аплікації бджолиної отрути. Тому нами була обрана тривалість досліду 8 днів.

Результати визначення біохімічних показників в яснах щурів з експериментальним гінгівітом і отримувавших аплікації гелю з гіалуронової кислотою представлені в табл. 4.1.1.

З представлених даних видно, що при моделюванні гінгівіту достовірно зростає активність найважливішого маркера запалення - еластази, що має, в основному, лейкоцитарне або мікробне походження [18]. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою практично нормалізують цей показник запалення.

Таблиця 4.1.1 Вплив аплікацій на СОПР гелю з гіалуроновою кислотою на біохімічні показники ясен щурів з експериментальним гінгівітом

№ з/п	Показники	1-а група, норма	2-а група, гінгівіт	3-я група, гінгівіт + ГК
1	Еластаза, мк-кат/кг	48±3	64±4 р<0,05	52±3 р>0,05; р1<0,05
2	МДА, ммоль/кг	11,6±1,1	12,9±1,1 р>0,3	12,0±0,6 р>0,6; р1>0,3
3	Уреаза, мк-кат/кг	1,21±0,10	1,46±0,05 р<0,05	1,28±0,16 р>0,5; р1>0,1
4	Лізоцим, од/кг	360±28	234±20 р<0,001	314±19 р>0,05; р1<0,05
5	Каталаза, мкат/кг	4,93±0,25	3,57±0,27 р<0,001	3,85±0,30 р<0,01;р1>0,3

Примітки: р - показник достовірності відмінностей з групою № 1; р1 - показник достовірності відмінностей з групою № 2.

При експериментальному гінгівіті достовірно зростає активність уреази, що може свідчити про зростання мікробного обсіменіння ясен і ще більш значно знижується активність лізоциму, що вказує на ослаблення неспецифічного імунітету тканин пародонту.

Значне зниження активності каталази в яснах щурів з гінгівітом показує недостатність антиоксидантних систем організму.

Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою нормалізують активність уреази, достовірно підвищують активність лізоциму (р>0,05), однак мало позначаються на активності каталази.

У таблиці 4.1.2 наведено результати визначення аналогічних біохімічних показників у сироватці крові щурів. З цих даних видно, що при експериментальному гінгівіті достовірно зростає лише активність еластази і достовірно знижується активність лізоциму. Такі показники свідчать про те, що при даній моделі гінгівіту переважають, головним чином, локальні зміни, проте певною мірою проявляються ознаки системного запального процесу.

Таблиця 4.1.2 Вплив аплікацій на СОПР гелю з гіалуроновою кислотою на біохімічні показники сироватки крові щурів з експериментальним гінгівітом

№з/п	Показники	1-а група, норма	2-а група, гінгівіт	3-я група, гінгівіт+ГК
1	Еластаза, мк-кат/л	205±12	271±22 р<0,05	228±11 р>0,05; р1>0,05
2	МДА, ммоль/л	0,81±0,03	0,87±0,03 р>0,05	0,79±0,04 р>0,5; р1>0,05
3	Уреаза, мк-кат/л	0,22±0,01	0,23±0,01 р>0,3	0,22±0,01 р=1; р1>0,3
4	Лізоцим, од/л	79±5	59±4 р<0,05	64±4 р<0,05; р1<0,3
5	Каталаза, мкат/л	0,17±0,01	0,15±0,01 р>0,01	0,26±0,01 р>0,3; р1>0,3

Примітки: р - показник достовірності відмінностей з групою № 1;

р1 - показник достовірності відмінностей з групою № 2.

На рисунку 4.1.1 показано, що при гінгівіті достовірно знижується в яснах вміст гіалуронової кислоти до 263 мг/кг, яка повністю відновлюється аплікаціями гелю з цим полісахаридом. Навпаки, ступінь дисбіозу у яснах при гінгівіті достовірно збільшується в 1,85 рази, а після аплікації гелю з гіалуроновою кислотою повертається до вихідного стану норми. Ці дані можуть вказувати на певний причинно-наслідковий зв'язок дисбіозу з дефіцитом в тканинах гіалуронової кислоти.



Рис. 4.1.1. Вплив аплікацій гелю з гіалуроновою кислотою на вміст гіалуронової кислоти, рівень АПІ і ступінь дисбіозу в яснах щурів з експериментальним гінгівітом

Використані нами біохімічні показники служили маркерами запалення (еластаза і МДА), показниками мікробного обсіменіння (уреаза), неспецифічного імунітету (лізоцим), антиоксидантної системи (каталаза та індекс АПІ).

4.2 Вплив гелю з гіалуроновою кислотою на стан ясен щурів з протаміновим гінгівітом

Нами в розділі 3 було показано, що аплікації на слизову оболонку порожнини рота (СОПР) щурів гелю, що містить протамін, викликають у яснах розвиток дисбіозу і запалення, аналогічно тому, що можна спостерігати при експериментальному гінгівіті, викликаному дією бджолиної отрути.

Вивчення стану пародонта у щурів з ЦД2 показало наявність у яснах дисбіозу і запалення, розвиток яких пов'язують з гіперглікемією [194]. Однак наші дослідження дії аплікацій гелю з протаміном показують, що розвиток протамінового гінгівіту може мати інший, не гіперглікемічний патогенез. Зокрема, нами показано зниження в тканинах ясен вмісту гіалуронової кислоти, яка є міжклітинним "цементом" і забезпечує резистентність до розвитку запалення і транслокації мікробів [103].

У таблиці 4.2.1 наведено результати визначення біохімічних показників ясен щурів з протаміновим гінгівітом, які отримували аплікації гелю з гіалуроновою кислотою. З цих даних видно, що обидва маркера запалення (еластаза і МДА) підвищують свій рівень після аплікацій протамін сульфату, проте достовірно лише еластаза. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою знижують рівень обох маркерів запалення, причому достовірно лише активність еластази.

У щурів з протаміновим гінгівітом достовірно (р<0,01) зростає активність уреази, яка корелює зі ступенем мікробного обсіменіння. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою повністю нормалізують цей показник, що свідчить про зниження рівня мікробного обсіменіння, зумовленої зменшенням транслокації бактерій.

Можливою причиною цього може бути, певною мірою, значне зниження в яснах щурів, які отримували протамін, активності лізоциму - показника неспецифічного імунітету. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою істотно підвищують активність лізоциму в яснах.

Активність антиоксидантного ферменту каталази та рівень індексу АПІ достовірно знижуються у щурів, які отримували протамін. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою підвищують активність каталази та індекс АПІ.

Таблиця 4.2.1 Вплив гелю з гіалуроновою кислотою на біохімічні показники ясен щурів з протаміновим гінгівітом

№ з/п	Показники	1-а група, норма (n=8)	2-а група, гінгівіт (n=7)	3-а група, гінгівіт + ГК (n=7)
1	Еластаза, мк-кат/кг	48±3	69±5 р<0,05	56±4 р>0,05; р1<0,05
2	МДА, ммоль/кг	11,6±1,1	13,6±1,2 р>0,2	11,0±1,1 р>0,5; р1>0,05
3	Уреаза, мк-кат/кг	1,21±0,10	1,64±0,11 р<0,01	1,16±0,10 р>0,5; р1<0,01
4	Лізоцим, од/кг	360±28	198±12 р<0,001	308±26 р>0,05; р1<0,01
5	Каталаза, мкат/кг	4,93±0,15	4,12±0,09 р<0,001	4,35±0,37 р>0,05;р1>0,2
6	Гіалуронова кислота, мг/кг	655,2±109,4	413,7±16,4 р<0,05	606,9±83,8 р>0,5;р1<0,05
7	Індекс АПІ, од.	4,25±0,31	3,03±0,25 р<0,05	3,95±0,26 р>0,3;р1<0,05
8	Ступінь дисбіозу, од.	1,00±0,10	2,47±0,25 р<0,001	1,13±0,11 р>0,3; р1<0,001

Примітки: р - показник вірогідності відмінностей в порівнянні з групою № 1; р1 - показник достовірності відмінностей у порівнянні з групою № 2.

Аплікації гелю з протамін сульфатом достовірно знижують вміст в яснах гіалуронової кислоти, що може призводити до істотного підвищення тканинної проникності і, як наслідок, до збільшення транслокації бактерій і підвищення ризику розвитку запалення. Аплікації гелю з гіалуронової кислотою знижують патогенну дію протаміну і відновлюють вміст у яснах гіалуронової кислоти.

Необхідно відмітити, що зміна вмісту гіалуронової кислоти в яснах щурів зумовлює зміну ступеня дисбіозу цієї тканини, тобто різке (майже в 2,5 рази) підвищення ступеня дисбіозу при зниженні вмісту гіалуронової кислоти і, навпаки, зниження ступеня дисбіозу до норми при нормалізації вмісту в яснах гіалуронової кислоти.

Таблиця 4.2.2 Вплив гелю з гіалуроновою кислотою на біохімічні показники сироватки крові щурів з протаміновим гінгівітом

№ з/п	Показники	1-а група, норма (n=8)	2-аягрупа, гінгівіт (n=7)	3-я група,гінгівіт + ГК (n=7)
1	Еластаза, мк-кат/л	205,7±12,0	286,0±15,0 р<0,01	208,3±8,0 р>0,5; р1<0,01
2	МДА, ммоль/л	0,81±0,03	0,79±0,03 р>0,3	0,75±0,03 р>0,1; р1>0,3
3	Уреаза, мк-кат/л	0,22±0,01	0,23±0,01 р>0,3	0,22±0,01 р=1,0; р1>0,3
4	Лізоцим, од/л	79±5	61±3 р<0,05	67±4 р>0,05; р1>0,1
5	Каталаза, мкат/л	0,17±0,01	0,15±0,01 р>0,05	0,15±0,01 р>0,05; р1=1,0
6	Індекс АПІ, од.	2,10±0,18	1,90±0,18 р>0,3	2,00±0,19 р>0,4; р1>0,4
7	Ступінь дисбіоза, од.	1,00±0,10	1,36±0,25 р>0,05	1,18±0,11 р>0,3; р1>0,3

Примітки: р - показник достовірності відмінностей з групою № 1;

р1 - показник достовірності відмінностей з групою № 2.

У таблиці 4.2.2 наведено результати визначення біохімічних показників сироватки крові щурів, які отримували протамін. З усіх досліджуваних показників достовірними є лише два: підвищення активності маркера запалення еластази (р<0,01) і зниження активності лізоциму. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою нормалізують активність еластази та істотно підвищують активність лізоциму.

Таким чином, розвиток гінгівіту при локальному нанесенні протаміну усувається аплікаціями гелю, що містить гіалуронову кислоту. Механізм такого лікувального ефекту гіалуронової кислоти можна пояснити її здатністю проникати в ясна і знижувати проникність тканин пародонту у відношенні бактерій і лейкоцитів - головних учасників запальної реакції [195].

4.3 Вплив орального гелю з гіалуроновою кислотою на розвиток експериментального стоматиту

Метою цієї серії дослідження стало вивчення можливої лікувальної дії препаратів гіалуронової кислоти на стан слизової оболонки порожнини рота (СОПР) при експериментальних стоматитах.

У таблиці 4.3.1 представлені результати визначення маркерів запалення в слизовій щоки щурів з експериментальним стоматитом. З цих даних видно, що при відтворенні обох видів стоматиту достовірно підвищується активність еластази, рівень МДА достовірно не змінюється. Аплікації гелю на основі гіалуронової кислоти знижують рівень обох маркерів запалення, проте достовірно лише активність еластази у щурів з моделлю стоматиту, викликаного бджолиною отрутою.

В таблиці 4.3.2 наведено результати визначення маркерів запалення в слизовій язика щурів з експериментальним стоматитом. Як і в щоці, моделювання стоматиту слизової язика викликало достовірне підвищення активності еластази подібного до результаьів аплікацій гелю з бджолиною отрутою, так і після аплікацій протаміном. У слизовій язика достовірно підвищувався і вміст МДА, але тільки у щурів зі стоматитом, викликаним аплікаціями бджолиної отрути. Як і у випадку зі щокою, в слизовій язика протамін не викликав підвищення рівня МДА. Аплікації гелю з гіалуроновоїю кислотою знижували рівень обох маркерів запалення, проте, в усіх випадках р>0,05.

Таблиця 4.3.1 Вплив препарату на основі ГК на рівень маркерів запалення у слизовій щоки щурів з експериментальним стоматитом

№ з/п	Групи тварин	Вміст МДА, ммоль/кг	Активність еластази, мк-кат/кг
1	Контроль (інтактні)	16,3±1,5	44 ± 1
2	Стоматит (бджолина отрута СБО)	21,3±2,2; р > 0,05	63 ± 3; р < 0,001
3	СБО+ ГК	18,4 ± 1,9 р > 0,3; р1< 0,05	57 ± 1 р < 0,001; р1 < 0,05
4	Стоматит (протамін СП)	16,3 ± 0,6; р = 1	66 ± 2; р < 0,001
5	СП + ГК	14,2 ± 1,1 р > 0,1; р2 > 0,05	62 ± 2 р < 0,001; р2 > 0,05

Примітки: р - показник достовірності відмінностей з групою 1; р1 - показник достовірності відмінностей з групою 2; р2 - показник достовірності відмінностей з групою 4.

Таким чином, проведені нами дослідження показали, що аплікації гелю з гіалуроновою кислотою мають протизапальні ефекти на СОПР при дії патогенних факторів.

Можливо, що лікувально-профілактичну дію досліджуваного препарату гіалуронової кислоти можна посилити шляхом збільшення дози діючого фактора.

Таблиця 4.3.2 Вплив препарату на основі ГК на рівень маркерів запалення в слизовій язика щурів з експериментальним стоматитом

№ з/п	Групи тварин	Вміст МДА, ммоль/кг	Активність еластази, мк-кат/кг
1	Контроль (інтактні)	10,8 ± 0,5	53 ± 3
2	Стоматит (бджолина отрута СБО)	13,2 ± 1,0 р < 0,05	68 ± 5 р < 0,05
3	СБО+ ГК	11,0 ± 0,9 р > 0,5; р1 > 0,05	57 ± 5 р > 0,3; р1 > 0,05
4	Стоматит (протамін СП)	9,8 ± 0,6; р > 0,05	78 ± 8; р < 0,05
5	СП + ГК	9,3 ± 0,4 р < 0,05;р2 > 0,3	69 ± 4 р < 0,05; р2 < 0,1

Примітки: р - показник достовірності відмінностей з групою 1; р1 - показник достовірності відмінностей з групою 2; р2 - показник достовірності відмінностей з групою 4.

Підсумовуючи результати нашого дослідження, можна стверджувати, що більш інформативним для оцінки лікувально-профілактичної дії гіалуронової кислоти є визначення активності еластази, рівень якої достовірно підвищувався і в слизовій щоки, так і в слизовій язика незалежно від виду патогенного фактора, а також виявляв явну тенденцію до зниження після застосування аплікацій препарату гіалуронової кислоти, навіть незважаючи на таку незначну дозу (всього 0,34 мг ГК на 1 кг маси щура в день).

Аплікації на СОПР бджолиної отрути або протаміну викликають достовірне підвищення активності еластази, що свідчить про розвиток запалення (стоматит). Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою знижують активність еластази, що свідчить про його протизапальну дію.

Отже, в розділі 4 даної роботи було досліджено вміст ГК при моделюванні різних форм гінгівіту і стоматиту, показано достовірне зниження її рівня, корелююче зі ступенем дисбіозу та запалення. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою на слизову оболонку порожнини рота щурів з гінгівітом, викликаним дією бджолиної отрути і протаміном, збільшували до норми вміст у яснах гіалуронової кислоти, усували явища дисбіозу і запалення, про що свідчить зміна рівня досліджуваних біохімічних маркерів. Протизапальний ефект препарату гіалуронової кислоти спостерігається і під час розвитку експериментального стоматиту, що проявляється зниженням активності МДА і еластази.

Результати досліджень, описаних в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях:

1. Влияние орального фитогеля с гиалуроновой кислотой на развитие экспериментального стоматита / [О.А. Макаренко, И.И. Соколова, Н.Л. Хлистун, К.В. Скидан] // Вісник стоматології. ? 2013. ? №1(82). ? С.24-26.

2. Лечебно?профилактическое действие аппликаций геля с гиалуроновой кислотой на состояние десны крыс с экспериментальным гингивитом / Н.Л.Хлистун, И.И.Соколова, Л.Н.Хромагина [и др.] // Вісник стоматології. ? 2012. ? №3(80). ? С.8-11.

3. Хлистун Н.Л. Влияние геля с гиалуроновой кислотой на состояние десны крыс с протаминовым гингивитом / Н.Л. Хлистун, И.И. Соколова, А.П. Левицкий // Вісник проблем біології і медицини. 2013.? Т.2(105), №4. ? С.302-305.

РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ КВЕРЦЕТИНУ НА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ГІНГІВІТІ

Як відомо, біофлавоноїд кверцетин (вітамінний препарат групи Р) володіє широким спектром біологічної дії: ангіопротекторним, гепатопротекторним, протизапальним і антидисбіотичним [172].

Поєднання прийому кверцетину в складі обраного препарату з введеним пребіотиком інуліну і цитрату кальцію істотно підвищує його терапевтичну ефективність, в основі якої лежить усунення кишкового дисбіозу, попередження транслокації бактерій, зниження активності прозапальних і прооксидантних систем організму. Цитрат кальцію є найбільш легко засвоюваною формою кальцію, стимулює мінералізацію кісткової тканини, усуваючи явища остеопорозу [57, 76, 172].

Вибір нами кверцетину зумовлений значною мірою його здатністю інгібувати безліч ферментів, які беруть участь у розвитку запально-деструктивних процесів в організмі (гіалуронідазу, фосфоліпазу А2, ліпооксигенази, протеїнкінази С) [26, 100, 145], що, на нашу думку, має підвищити лікувальну ефективність препарату гіалуронової кислоти.

5.1 Вплив кверцетину на стан ясен у щурів після аплікації ЛПС

Метою цього дослідження стало вивчення лікувально-профілактичної дії на ясна щурів, оброблених ліпополісахаридом (ЛПС), кверцетину залежно від його дози.

На рис. 5.1.1 представлені результати визначення в яснах рівня біохімічних маркерів запалення: активність уреази і вміст МДА. З цих результатів бачимо, що обидва маркера достовірно (р<0,01) підвищують свій рівень після впливу на ясна ЛПС. Вплив кверцетину достовірно (р<0,01) знижуює рівень маркерів запалення, причому з концентрація 20 мг/мл в більшій мірі нормалізує обидва маркера (еластазу - на 12%, МДА-на 9%), ніж з концентрацією 10 мг/кг.

Рис. 5.1.1. Вплив кверцетину на рівень маркерів запалення в яснах щурів після введення ЛПС (1 - норма, 2 - ЛПС, 3 - ЛПС+кверцетин 10 мг/мл, 4 - ЛПС+кверцетин 20 мг/мл)

Рис. 5.1.2. Вплив кверцетину на активність уреази та лізоциму в яснах щурів після введення ЛПС (1 - норма, 2 - ЛПС, 3 - ЛПС+кверцетин 10 мг/мл, 4 - ЛПС+кверцетин 20 мг/мл)

На рис. 5.1.2 представлені результати визначення активності у яснах уреази - ферменту, який утворюється виключно в мікробних клітинах, і лізоциму, який є показником неспецифічного імунітету. Як видно з цих даних, при дії ЛПС в яснах достовірно підвищується активність уреази до 2,28 мк-кат/кг, що свідчить про зростання мікробного обсіменіння, при одночасному різкому (у 2,5 рази) зниження активності лізоциму. Вплив кверцетину знижує активність уреази до норми (р<0,01), а активність лізоциму істотно і достовірно підвищує, хоча і не повертає до рівня норми.

Рис. 5.1.3. Вплив кверцетину на вміст гіалуронової кислоти і ступінь дисбіозу в яснах щурів після введення ЛПС (1 - норма, 2 - ЛПС, 3 - ЛПС+кверцетин 10 мг/мл, 4 - ЛПС+кверцетин 20 мг/мл).

На рис. 5.1.3 показано, як змінюється в яснах вміст гіалуронової кислоти. Очевидно, через короткий термін експерименту (2 дні) вміст гіалуронової кислоти в яснах щурів після дії ЛПС хоча і знижується, однак р>0,05. Вплив кверцетину виявляє тенденцію до підвищення цього показника практично до норми при використанні в концентрації 20 мг/мл.

На цьому ж рисунку представлені результати визначення ступеня дисбіозу за Левицьким А.П. [184]. Вплив ЛПС викликає різке (більш ніж у 4 рази) збільшення ступеня дисбіозу у яснах, який значно знижується, особливо при використанні кверцетину в концентрації 20 мг/мл.

На рис. 5.1.4 видно, що при дії ЛПС дещо знижується в яснах активність антиоксидантного ферменту каталази (проте, р>0,05) і достовірно знижується індекс АПІ. Використання кверцетину дозволяє повністю відновити захисну антиоксидантну систему ясен.

Таким чином, видно, що комплексний препарат на основі кверцетину здатний в концентрації 20 мг/мл практично повністю усунути запалення і дисбіоз цієї тканини, які виникають при впливі на неї кишкового ендотоксину. Дана концентрація препарату з кверцетином відповідає дозі 10 мг на щура, що в перерахунку на середньостатистичну людину [176] дає 336 мг або 4,8 мг/кг (округлено - 5 мг/кг на добу). Щоб отримати таку дозу кверцетину необхідно щодня використовувати 17 мл препарату з концентрацією 20 мг/мл. Тому доцільно буде використовувати концентрацію 30 мг/мл.

Рис. 5.1.4. Вплив кверцетину на активність каталази та індекс АПІ в яснах щурів після введення ЛПС (1 - норма, 2 - ЛПС, 3 - ЛПС+кверцетин 10 мг/мл, 4 - ЛПС+кверцетин 20 мг/мл).

На рис. 5.1.5 показано, що невелика доза ЛПС (30 мкг/кг) викликає достовірне збільшення ступеня атрофії альвеолярного відростка, причому за дуже короткий час (всього 2 дні). Попереднє використання кверцетину достовірно знижує ступінь атрофії (на 12,5 %).

Рис. 5.1.5. Вплив кверцетину на ступінь атрофії альвеолярного відростка нижньої щелепи щурів після впливу ЛПС (1 - норма; 2 - ЛПС; 3 - ЛПС + кверцетин).

Були проведені аналогічні дослідження, але з використанням препарату, що містить 30 мг/мл кверцетину.

*- р<0,05 у порівнянні з № 1; **- р<0,05 у порівнянні з № 2.

У таблиці 5.1.1 представлені результати визначення в яснах щурів рівня маркерів запалення, які свідчать про те, що всі три маркера достовірно підвищили свій рівень після впливу ЛПС. використання кверцетину дозволяє знизити показники маркерів запалення аж до норми, проте через великий розкид даних достовірно лише для активності еластази.

Таблиця 5.1.1 Вплив кверцетину на рівень маркерів запалення в яснах щурів після впливу ЛПС

№ з/п	Групи	n	МДА, ммоль/кг	Еластаза, мк-кат/кг	КФ, мкат/кг
1	Норма	8	11,8±0,6	0,030±0,003	21,1±1,0
2	ЛПС	8	15,8±1,0 р<0,01	0,043±0,002 р<0,01	24,7±1,3 р<0,05
3	ЛПС+ кверцетин	8	13,1±1,0 р>0,1 р1>0,05	0,036±0,001 р<0,05 р1<0,05	21,2±1,7 р>0,9 р1>0,05

Примітки: р - порівняно з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. № 2.

Таблиця 5.1.2 Вплив кверцетину на активність уреази та лізоциму в яснах щурів після впливу ЛПС

№№ з/п	Групи	n	Уреаза, мк-кат/кг	Лізоцим, од/кг
1	Норма	8	0,53±0,09	302±33
2	ЛПС	8	0,70±0,14 р>0,05	144±21 р<0,01
3	ЛПС + кверцетин	8	0,54±0,17 р>0,9; р1>0,3	234±20 р<0,05; р1<0,05

Примітки: р - порівняно з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. № 2.

В таблиці 5.1.2 наведено результати визначення в яснах активності уреази та лізоциму. З цих даних видно, що при дії ЛПС активність уреази збільшується (хоча р>0,05), що свідчить про тенденції до зростання мікробного обсіменіння пародонту, тоді як активність лізоциму знижується більш ніж у 2 рази, тим самим показуючи істотне ослаблення неспецифічного імунітету. Попереднє використання кверцетину нормалізує активність уреази, тобто усуває підвищену мікробну забрудненість пародонту, тоді як активність лізоциму під впливом кверцетину достовірно зростає, хоча і не досягає норми.

На рис. 5.6 показана ступінь дисбіозу ясен щурів після впливу ЛПС і кверцетину. Видно, що ЛПС збільшує ступінь дисбіозу у 2,7 рази, а під впливом кверцетину вона знижується більш ніж у 2 рази, суттєво наближаючись до норми.

Рис. 5.6. Вплив кверцетину на ступінь дисбіозу в яснах щурів після впливу ЛПС.

У таблиці 5.1.3 наведено результати визначення активності антиоксидантного ферменту каталази та індексу АПІ. Незважаючи на те, що активність каталази в яснах мало змінюється при дії ЛПС, однак індекс АПІ достовірно знижується, що свідчить про порушення антиоксидантно-прооксидантного балансу цієї тканини в умовах дії ендотоксину. Препарат кверцетину підвищує активність каталази до 6,67 мк-кат/кг, так і, особливо, індекс АПІ.

Таблиця 5.1.3 Вплив кверцетину на активність каталази та індекс АПІ в яснах щурів після впливу ЛПС

№№ з/п	Групи	n	Каталаза, мккат/кг	АПІ
1	Норма	8	6,15±0,80	5,21±0,55
2	ЛПС	8	5,93±0,39 р>0,5	3,75±0,32 р<0,05
3	ЛПС + кверцетин	8	6,67±0,41 р>0,3; р1>0,1	5,09±0,44 р>0,3; р1<0,05

Примітки: р - порівняно з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. № 2.

Таким чином, представлені нами дані ще раз підкреслюють вирішальну роль мікробного ендотоксину (ліпополісахариду) у розвитку запально-дистрофічних процесів у пародонті. Разом з тим, отримані результати впливу кверцетину з його антиоксидантними, гепатопротекторними, ангіопротекторними і протизапальними властивостями, свідчать про високу лікувально-профілактичну ефективність цього препарату при стоматологічній патології.

5.2 Лікувальна дія поєднаного застосування кверцетину і гіалуронової кислоти після впливу на ясна ліпополісахариду

У попередніх експериментальних дослідженнях було показано профілактичну дію сполук, що містять кверцетин або гіалуронову кислоту, на стан пародонту при експериментальній патології. У цих дослідах використанню лікувальних препаратів передував патогенний вплив.

Метою цього дослідження стало вивчення лікувального впливу кверцетину, гіалуронової кислоти та їх комбінації при експериментальній патології пародонту, викликаного попереднім впливом на ясна кишкового ендотоксину (ліпополісахариду).

У таблиці 5.2.1 наведено результати визначення в яснах рівня маркерів запалення після впливу ЛПС і лікувальних препаратів. З цих даних видно, що ЛПС підвищує рівень обох маркерів, однак, достовірно лише вміст МДА.

Таблиця 5.2.1 Рівень маркерів запалення в яснах щурів після впливу ЛПС і лікарських препаратів (у всіх групах n=6)

№№ з/п	Групи	МДА, мкмоль/кг	Еластаза, мк-кат/кг
1	Норма	16,5±1,3	31±3
2	ЛПС без лікування	23,2±1,8 ; р<0,05	39±6 ; р>0,05
3	ЛПС + кверцетин	20,4±2,7 р>0,05; р1>0,1	34±6 р>0,3; р1>0,3
4	ЛПС + гіалуронова кислота	20,5±2,7 р>0,05; р1>0,1	33±1 р>0,3; р1>0,1
5	ЛПС + кверцетин+ГК	19,5±1,3 р>0,05; р1>0,05	32±4 р>0,5;р1>0,3

Примітка. р - у порівнянні з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. № 2.

Всі лікувальні препарати нормалізують обидва маркера запалення, причому найбільшою мірою - поєднане застосування кверцетину і гіалуронової кислоти, що узгоджується з раніше отриманими даними про профілактичну дію вивчених препаратів.

В таблиці 5.2.2 наведено результати визначення в яснах активності уреази та лізоциму. З представлених даних видно, що якщо активність уреази під дією ЛПС в 2 рази збільшується, що свідчить про зростання мікробного обсіменіння пародонту, то активність лізоциму, навпаки, знижується майже на 25 %. Всі лікувальні препарати знижують активність уреази (найбільшою мірою кверцетин) і значно підвищують активність лізоциму, причому поєднане використання кверцетину і гіалуронової кислоти дещо краще, ніж кверцетин і гіалуронова кислота окремо.

Таблиця 5.2.2 Активність уреази та лізоциму в яснах щурів після впливу ЛПС і лікарських препаратів (у всіх групах n=6)

№№ з/п	Групи	Уреаза, мк-кат/кг	Лізоцим, од/кг
1	Норма	0,64±0,08	316±34
2	ЛПС без лікування	1,26±0,13 р<0,001	238±34 р>0,05
3	ЛПС + кверцетин	0,75±0,06 р>0,1; р1<0,01	248±32 р>0,05; р1>0,5
4	ЛПС + гіалуронова кислота	0,96±0,13 р<0,05; р1>0,05	248±17 р>0,05; р1>0,5
5	ЛПС + кверцетин+ гіалуронова кислота	0,98±0,09 р<0,05; р1>0,05	258±30 р>0,05; р1>0,3

Примітка. р - у порівнянні з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. № 2.

Ймовірно, що дані, представлені в таблиці 5.2.2, свідчать про те, що в зменшенні мікробного обсіменіння велику роль грає зниження гісто-гематичної проникності (за рахунок дії кверцетину), ніж підвищення рівня неспецифічного імунітету (за рахунок лізоциму).

Результати визначення ступеня дисбіозу ясен, представлені на рис. 5.2.1, показують, що при дії ЛПС ступінь дисбіозу зростає більш ніж у 2,6 рази. Досліджувані препарати достовірно знижують цей показник (р<0,05), проте, майже до норми - лише кверцетин.

У таблиці 5.2.3 представлені результати визначення в яснах активності каталази та індексу АПІ після локального впливу ЛПС та застосування лікарських препаратів. З цих даних видно, що ЛПС знижує активність каталази (проте, р>0,05) і достовірно індекс АПІ (р<0,01), що свідчить про порушення балансу про - і антиоксидантів у тканинах пародонту в бік зниження рівня останніх. Всі лікувальні препарати проявляють тенденцію до збільшення активності каталази та індексу АПІ, проте достовірно останній підвищується лише при дії кверцетину з гіалуроновою кислотою.

На відміну від гіалуронової кислоти, кверцетин окремо і в поєднанні з гіалуроновою кислотою достовірно (р<0,05) збільшують вміст гіалуронової кислоти в яснах, можливо, за рахунок інгібуючої дії на активність гіалуронідази [39].

Рис. 5.2.1. Ступінь дисбіозу в яснах щурів після впливу ЛПС і лікувальних препаратів (1 - норма, 2 - ЛПС, 3 - ЛПС+кверцетин, 4 - ЛПС+ГК, 5 - ЛПС+кверцетин+гіалуронова кислота).

Таблиця 5.2.3 Активність каталази та індекс АПІ в яснах щурів після впливу ЛПС і лікарських препаратів (у всіх групах n=6)

№№ з/п	Групи	Каталаза, мкат/кг	АПІ
1	Норма	5,9±0,4	3,6±0,2
2	ЛПС без лікування	5,2±0,2 ; р>0,05	2,2±0,2 ; р<0,01
3	ЛПС + кверцетин	5,6±0,3 р>0,3; р1>0,2	2,7±0,2 р<0,05; р1>0,05
4	ЛПС + гіалуронова кислота	5,8±0,3 р>0,6; р1>0,05	2,8±0,2 р<0,05; р1>0,05
5	ЛПС + кверцетин+ гіалуронова кислота	5,6±0,2 р>0,3; р1>0,2	2,9±0,2 р<0,05; р1>0,05

Примітка. р - у порівнянні з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. № 2.



Рис. 5.2.2. Вміст гіалуронової кислоти в яснах щурів після впливу ЛПС і лікувальних препаратів (1 - норма, 2 - ЛПС, 3 - ЛПС+кверцетин, 4 - ЛПС+ГК, 5 - ЛПС+кверцетин). Примітка: *- р<0,05 у порівнянні з гр. № 1, **- р<0,05 у порівнянні з гр. № 2.

На рис. 5.2.2 показано зміну вмісту гіалуронової кислоти в яснах щурів після впливу ЛПС і лікувальних препаратів. Видно, що ЛПС достовірно знижує вміст гіалуронової кислоти в яснах до 670 мг/кг (р<0,05), а, отже, збільшує проникність гісто-гематичних бар'єрів [39]. Аплікації гелю з гіалуронової кислотою мало впливають на вміст гіалуронової кислоти (підвищують лише до 710 мг/кг), можливо, через високу молекулярну масу цього біополімеру, що значно обмежує його проникнення вглиб тканин.

Таким чином, аплікація ЛПС на ясна збільшує в ній ступінь запалення, дисбіозу, знижує вміст гіалуронової кислоти, рівень неспецифічного імунітету та антиоксидантного захисту. Отримані нами дані свідчать про те, що препарати, які містять кверцетин, гіалуронову кислоту або їх поєднане використання, надають лікувальну дію на тканини пародонта, знижуючи ступінь запалення та дисбіозу.

Можливо, це відбувається за рахунок збільшення вмісту гіалуронової кислоти та зниження ступеня тканинної проникності для мікробів і прозапальних біополімерів.

Отже, більш ефективним в плані збільшення вмісту гіалуронової кислоти в тканинах, зниження ступеня запалення, дисбіозу та підвищення індексу АПІ виявилося поєднане використання препаратів кверцетину і гіалуронової кислоти.

Результати досліджень, описані в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях:

1. Влияние мукозального геля с кверцетином на биохимические показатели воспаления и дисбиоза в десне крыс с экспериментальным сахарным диабетом / Е.П. Ступак, К.В. Скидан, Н.Л. Хлистун [и др.] // Вісник стоматології. ? 2012. ? №7. ? С.12-16.

2. Влияние Квертулина на биохимические показатели воспаления и дисбиоза в десне крыс после воздействия на десну липополисахарида / А.П. Левицкий, О.А. Макаренко, И.А. Селиванская [и др.] // Вісник морської медицини. ? 2012. ? №4. ? С.99-103.

3. Хлистун Н.Л. Лечебное действие кверцетина и гиалуроновой кислоты при воздействии на десну липополисахарида/ Н.Л.Хлистун// Вісник стоматології.? 2014.? №1.? С.12-16.

РОЗДІЛ 6. ЛІКУВАЛЬНА ДІЯ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ І КВЕРЦЕТИНУ НА СТАН ПОРОЖНИНИ РОТА ХВОРИХ ХРОНІЧНИМ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ

В експериментальних умовах на різних моделях гінгівіту (з використанням бджолиної отрути, протаміновий, ендотоксиновий) було показано лікувально-профілактичну дію оральних мукозальных гелів, що містять гіалуронову кислоту, кверцетин та ефективність їх поєднаного застосування.

Метою клінічної частини роботи стало порівняльне дослідження лікувальної дії гелю з гіалуронової кислотою і поєднання останнього з препаратом кверцетину у хворих хронічним катаральним гінгівітом.

При клінічному обстеженні у хворих з ХКГ скарги або були відсутні, або зводилися до кровоточивості під час прийому їжі, чищення зубів, відчуття дискомфорту в яснах при легкому та середньому ступеню тяжкості. Ці явища періодично зростали або зменшувалися. При важких формах ХКГ всі перераховані ознаки були різко виражені, кровоточивість ставала постійною ознакою, нерідко з'являлася спонтанно.

Об'єктивно: незначно виражена гіперемія слизової оболонки ясен, ціаноз, пастозність, кровоточивість, помірний набряк, внаслідок чого наявність ясенних кишень при збереженні цілісності зубоясенного прикріплення, наявність зубних відкладень. У фронтальних ділянках вираженість запальної реакції була більшою. Рентгенологічно визначалися нечіткі контури кортикальної пластинки на верхівках міжзубних перегородок при тривалому перебігу захворювання. Рухливість зубів була відсутня. Загальний стан хворих не страждав.

Аналізуючи дані таблиці 6.1, можна стверджувати, що при поділі обстежуваних хворих на групи дотримувалися принципу клінічної однорідності хворих в кожній з них.

Таблиця 6.1. Основні клінічні скарги у хворих ХКГ

Клінічний симптом	Клінічні группи
	1-а, абс/%	2-а, абс/%	3-я, абс/%
	n=11	n=12	n=17
Гіперемія ясен	10/ 90,9	9/ 75	14/ 82
Набряк ясен	10/ 90,9	8/ 67	13/ 76
Кровоточивість ясен При чистці зубів При прийомі їжі Спонтанно	9/ 81,2 8/ 73 5/ 45,4	8/ 67 9/ 75 7/ 58	10/ 59 11/ 65 9/ 53
Болісність ясен	7/ 64	6/ 50	14/ 82
Неприємний запах з рота	8/ 73	7/ 58	12/ 70,6
Зубні відкладення	9/ 81,2	10/ 83	10/ 59
Відсутність скарг	2/ 18	2/ 17	3/ 17,6

6.1 Вплив лікування на рівні показників маркерів запалення у хворих хронічним катаральним гінгівітом

У таблиці 6.1.1 наведено результати визначення у ротовій рідині пацієнтів рівня біохімічних маркерів запалення. З цих даних видно, що у хворих на ХКГ достовірно зростає лише активність еластази, а вміст МДА виявляє чітку тенденцію до збільшення. Базисне лікування (група порівняння) дещо знижує активність еластази (на 21,4%), однак достовірне зниження спостерігається лише в основних групах: при включенні гіалуронової кислоти - на 26,4%, а при поєднанні гіалуронової кислоти та кверцетину -на 34,5 %.

Таблиця 6.1.1 Вплив лікування хворих ХКГ препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину на рівень маркерів запалення у ротовій рідині

№№ з/п	Групи	n	Еластаза, мк-кат/л	МДА, мкмоль/л
1	Норма	12	0,49±0,08	0,25±0,05
2	Група порівняння	11
2.1	до лікування		0,86±0,09; р<0,05	0,35±0,06; р>0,05
2.2	після лікування		0,66±0,08 р>0,05; р1>0,05	0,27±0,06 р>0,5; р1>0,3
3	Гіалуронова кислота	12
3.1	до лікування		1,29±0,09; р<0,01	0,40±0,05; р<0,05
3.2	після лікування		0,95±0,07; р<0,01 р1<0,05; р2<0,05	0,29±0,04; р>0,3 р1>0,05; р2>0,5
4	ГК+кверцетин	17
4.1	до лікування		1,10±0,05; р<0,01	0,37±0,06; р>0,05
4.2	після лікування		0,72±0,08; р>0,01 р1<0,05; р2>0,05	0,26±0,04; р>0,8 р1>0,05; р2>0,8

Примітки: р - у порівнянні з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. №№ 2.1, 3.1 та 4.1; р2 - у порівнянні з гр. № 2.2.

Рівень іншого маркера запалення, МДА, також знижується після лікування: на 22,8 % (група порівняння), що на 27,5 % (група з гіалуроновою кислотою) та на 30,0 % (група «Гіалуронова кислота+кверцетин»), однак у всіх випадках р1>0,05.

6.2 Вплив лікування на активність уреази, лізоциму і ступінь орального дисбіозу у хворих хронічним катаральним гінгівітом

В таблиці 6.2.1 представлені результати визначення в ротовій рідині активності уреази, лізоциму і ступеня дисбіозу.

Отримані дані вказують на значне (в 3-4 рази) підвищення активності уреази у хворих ХКГ, що свідчить про зростання мікробного обсіменіння порожнини рота. Застосування досліджуваних препаратів знижує активність уреази на 59 % (гр. «ГК») і на 62 % («ГК+ кверцетин»), в групі порівняння - на 36 %. гінгівіт пародонт кверцетин стоматологія

Таблиця 6.2.1 Вплив лікування хворих ХКГ препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину на активність уреази, лізоциму і ступінь орального дисбіозу

№ з/п	Групи	n	Уреаза, мк-кат/л	Лізоцим, од/л	Ступінь дисбіозу, од
1	Норма	12	0,11±0,01	96±10	1,0±0,2
2	Гр. порівняння	11
2.1	до лікування		0,44±0,02; р<0,001	54±9; р<0,01	7,1±1,2;р<0,01
2.2	після лікування		0,28±0,02 р<0,001;р1<0,01	69±8 р<0,05;р1<0,05	3,5±0,6 р<0,05;р1<0,05
3	ГК	12
3.1	до лікування		0,32±0,02 р<0,001	60±9 р<0,05	4,7±0,7 р<0,05
3.2	після лікування		0,13±0,01;р>0,1 р1<0,001р2<0,01	96±8;р=1,0 р1<0,05;р2<0,05	1,2±0,2;р>0,3 р1<0,05;р2<0,05
4	ГК+кверцетин	17
4.1	до лікування		0,29±0,03 р<0,01	47±6 р<0,05	5,4±0,7 р<0,05
4.2	після лікування		0,11±0,02;р=1,0 р1<0,01;р2<0,01	94±9;р>0,8 р1<0,01;р2<0,05	1,0±0,2;р=1,0 р1<0,05 р2<0,05

Примітки: р - у порівнянні з гр. № 1; р1 - в порівнянні з гр. №№ 2.1, 3.1 та 4.1; р2 - у порівнянні з гр. № 2.2.

Активність лізоциму, навпаки, істотно знижується у хворих ХКГ. Після базисного лікування активність лізоциму збільшується на 27,8 %, після лікування препаратом ГК - на 60 %, а після лікування ГК+ кверцетином- на 100%, тим самим виявляючи стимулюючу дію на неспецифічні фактори гуморального імунітету, що забезпечують анимикробний і противірусний захист органів та тканин ротової порожнини.

Розрахована ступінь орального дисбіозу (табл.6.2.1) свідчить про її 5-7-кратне збільшення у хворих ХКГ. Базисне лікування знижує ступінь дисбіозу на 50,7 %, лікування з використанням гіалуронової кислоти - на 74,5%, а сумісне лікування гіалуроновою кислотою та кверцетином- на 81,5 %.

6.3 Вплив лікування на активність каталази та індекс АПІ у хворих хронічним катаральним гінгівітом

У таблиці 6.3.1 наведено результати визначення в слині активності каталази, яка достовірно знижується у хворих на ХКГ.

Результати досліджень, наведені в таблиці 6.3.1. свідчать про те, що проведене лікування підвищує активність каталази на 9 % (група порівняння), на 33,3 % (група «Гіалуронова кислота») і на 46,1 % (група «Гіалуронова кислота + кверцетин»).

Ще більш вражаючі зміни індексу АПІ. Так, підвищення індексу в групі порівняння становить 41,9 %, в групі «ГК» - на 86,5 % і в групі «ГК+ кверцетин»- на 108,6 %.

Таблиця 6.3.1 Вплив лікування хворих ХКГ препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину на активність каталази та індекс АПІ в ротовій рідині.

№ з/п	Групи	n	Каталаза, мкат/л	АПІ
1	2	3	4	5
1	Норма	12	0,22±0,01	8,8±0,8
2	Група порівняння	11
2.1	до лікування		0,11±0,02; р<0,05	3,1±0,2; р<0,01
2.2	після лікування		0,12±0,02 р<0,05; р1>0,7	4,4±0,3 р<0,01; р1<0,05
3	ГК	12
3.1	до лікування		0,15±0,02; р<0,05	3,7±0,4; р<0,01
3.2	після лікування		0...

Подобные документы

• Особливості клінічного перебігу та лікування хронічного катарального гінгівіту в дітей, що проживають на територіях, забруднених нітратами (експериментально-клінічне дослідження)

  Вивчення особливостей хронічного катарального гінгівіту в дітей, які мешкають на нітратно забруднених територіях. Оцінка клінічної картини захворювання та стану показників прооксидантно-антиоксидантної рівноваги ротової рідини дітей, методи лікування.
  
  автореферат [63,5 K], добавлен 06.04.2009
  

• Обґрунтування застосування лікарських композицій на основі нанорозмірного кремнезему в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

  Розробка та дослідження в експерименті на тваринах рецептури лікарських композицій на основі силіксу для місцевого лікування запальних уражень тканин порожнини рота. Порівняльна оцінка пародонтопротекторних ефектів та клініко-лабораторні дослідження.
  
  автореферат [53,0 K], добавлен 03.04.2009
  

• Гормонально-метаболічні порушення при первинній відкритокутовій глаукомі та патогенетичне обґрунтування їх корекції в комплексному лікуванні

  Клінічні ознаки старіння переднього відрізка ока у хворих на первинну відкритокутову глаукому. Рівень периферичних і центральних статевих гормонів. Особливості гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на ПВКГ. Клінічна ефективність комплексного лікування.
  
  автореферат [63,6 K], добавлен 09.03.2009
  

• Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування лансопразолу та орнідазолу в комплексному лікуванні виразкової хвороби

  Захворювання органів травлення. Аналіз клініко-функціональних особливостей перебігу ВХ ДПК в обстежених хворих. Системний запальний синдром. Синдром ендотоксемії. Доцільність включення в комплекс антихелікобактерної терапії лансопразолу та орнідазолу.
  
  автореферат [44,4 K], добавлен 21.03.2009
  

• Застосування локальної гіпертермії в комплексному лікуванні хворих на рак молочної залози

  Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок. Сучасна тактика лікування хворих і використання комплексного впливу: хірургічне втручання, променева терапія, хіміотерапія та гормонотерапія. Проведення неоад'ювантної хіміотерапії.
  
  автореферат [34,2 K], добавлен 12.03.2009
  

• Патогенетичне обґрунтування комплексного фізіотерапевтичного лікування порушень еякуляції при синдромі хронічного тазового болю

  Вплив еякуляторних дисфункцій на якість життя пацієнтів із синдромом хронічного тазового болю. Клінічна ефективність інтерференцтерапії у пацієнтів з синдромом хронічного тазового болю. Запалення передміхурової залози у патогенезі еякуляторних дисфункцій.
  
  автореферат [24,6 K], добавлен 10.04.2009
  

• Психотерапія у комплексному лікуванні розладів адаптації у хворих з гострим інфарктом міокарду

  Обґрунтування системи психотерапії у комплексному лікуванні хворих з гострим інфарктом міокарду на підставі клініко-психопатологічного, психодіагностичного дослідження і визначення макро- і мікросоціальних чинників ризику розвитку розладів адаптації.
  
  автореферат [54,5 K], добавлен 10.04.2009
  

• Патогенетичне обґрунтування нового підходу до лікування та профілактики загострень хронічного періодонтиту

  Видовий склад, імуносупресивні властивості та чутливість до антибактеріальних препаратів етіологічних агентів хронічного періодонтиту, вивчення імунного статусу. Ефективність трьох етапного способу лікування з використанням композиції для пломбування.
  
  автореферат [31,0 K], добавлен 10.04.2009
  

• Клініко-патогенетичне обґрунтування використання мікрохвильової резонансної терапії у дітей з хронічним гастродуоденітом

  Хронічний гастродуоденіт як найбільш розповсюджене захворювання органів травлення. Ефективність застосування мікрохвильової резонансної терапії. Підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту із дуоденогастральним рефлюксом у дітей.
  
  автореферат [47,9 K], добавлен 19.03.2009
  

• Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування амізону в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

  Динаміка вмісту фактора некрозу пухлин альфа (ФНП-б), інтерферону-гамма (ІФН-г) у сироватці крові. Показники функціонального стану геному букальних епітеліоцитів СОПР. Стан мікрофлори порожнини рота в хворих на ГП із застосуванням амізону та ліпофлавону.
  
  автореферат [29,4 K], добавлен 19.03.2009
  

• Нетрадиційні засоби реабілітації у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію

  Основні принципи лікування артеріальної гіпертензії. Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м'язового тонусу. Регулярні заняття аеробної спрямованості для нормалізації АТ. Методи фізичної реабілітації хворих на гіпертензію.
  
  курсовая работа [74,7 K], добавлен 20.05.2015
  

• Диференційована гіпнотерапія в комплексному лікуванні дітей з неорганічним нічним енурезом

  Клініко-психопатологічні, анамнестичні та катамнестичні особливості дітей, які страждають на неорганічний нічний енурез. Ефективність методики диференційованої гіпнотерапії дітей, які страждають на ННЕ для застосування в схемі комплексного лікування.
  
  автореферат [57,5 K], добавлен 09.03.2009
  

• Комплексне застосування механотерапії та працетерапії у системі фізичної реабілітації

  Лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Лікування працею з метою відновлення порушених функцій і працездатності хворих. Організація комплексного застосування засобів фізичної реабілітації у відновному лікуванні.
  
  контрольная работа [197,8 K], добавлен 05.11.2009
  

• Обгрунтування застосування інфузійних препаратів на основі сорбітолу та натрію лактату в комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем

  Вивчення фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбилакт у пацієнтів із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем та дослідження ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих. Інфузійна терапія.
  
  автореферат [192,5 K], добавлен 06.04.2009
  

• Диференційний підхід до комплексного лікування та профілактики запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок

  Фактори ризику та перебіг запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок. Вивчення стану мікрофлори піхви та цервікального каналу. Схема комплексного лікування та профілактики з призначенням високоефективної антиретровірусної терапії.
  
  автореферат [91,2 K], добавлен 09.03.2009
  

• Інфікованість мікроміцетами і пневмоцистами нижніх дихальних шляхів хворих на хронічні неспецифічні захворювання легень (клінічне значення та обґрунтування лікування)

  Аналіз клініко-функціональних та імунологічних особливостей перебігу хронічних неспецифічних захворюваннь легень у хворих з інфікованістю нижніх дихальних шляхів мікроміцетами і пневмоцистами. Обґрунтування принципів проведення медикаментозної терапії.
  
  автореферат [54,8 K], добавлен 21.03.2009
  

• Інфаркт міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу: особливості патогенезу, клінічного перебігу, лікування та прогнозування ускладнень

  Порушення вуглеводного обміну, діагностична й прогностична роль глікозильованого гемоглобіну у хворих на ІМ із супутнім ЦД 2 типу. Особливостей клінічного перебігу ІМ, поєднаного із ЦД 2 типу, найбільш значущі прогностичні фактори їх виникнення.
  
  автореферат [1,3 M], добавлен 11.04.2009
  

• Оптимізація хірургічного лікування діабетичної стопи

  Результати хірургічного лікування діабетичної стопи шляхом вживання фотохімічно активованих мазей на гідрофільній основі та ферменту серратіопептидази. Порушення процесів апоптозу при гнійно–запальних процесах на фоні експериментального цукрового діабету.
  
  автореферат [43,5 K], добавлен 02.04.2009
  

• Обґрунтування застосування інфузійних препаратів на основі сорбітолу та натрію лактату в комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем

  Гемодилюційний ефект сорбіланту та реосорбіланту у хворих з хронічним легеневим серцем. Безпечність застосування сорбіланту у хворих із некомпенсованим хронічним легеневим серцем на основі показників ехокардії. Застосування реосорбіланту в лікуванні.
  
  автореферат [129,9 K], добавлен 03.04.2009
  

• Хронічний гастрит: причини, симптоми, лікування

  Характеристика особливостей виникнення та розвитку хронічного гастриту. Вивчення патогенезу і симптомів хронічного гастриту з секреторною недостатністю шлунка. Лікування хворих, рентгенологічне дослідження, профілактика захворювання, дієтичне харчування.
  
  презентация [1,3 M], добавлен 08.04.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам