Патогенетичне обґрунтування поєднаного застосування гіалуронової кислоти та кверцетину в комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту (експериментально-клінічне дослідження)

8,4±0,5

р<0,05; р1>0,05

Примітка: р - показник вірогідності відмінностей в порівнянні з групою «до лікування» ; р1 - показник вірогідності відмінностей в порівнянні з групою «після лікування».

Клінічні результати лікування ХКГ у всіх групах в найближчі і віддалені терміни (через 6 місяців) представлені на рис.6.5.1.1-6.5.1.2.

Аналізуючи показники індексів OHI-S та РМА через 6 місяців після лікування хворих основної та груп порівняння, можна відзначити збереження клінічної картини після курсу проведеного лікування, відсутність скарг, зниження кровоточивості і болючості у яснах, а також відмічено зниження показників, що характеризують вираженість запальних змін в тканинах пародонту.

Рис. 6.5.1.1. Вплив лікування на зміни показників OHI-S порожнини рота хворих ХКГ (через 6 міс.), бали

Рис. 6.5.1.2. Вплив лікування на зміни показників РМА порожнини рота хворих ХКГ (через 6 міс.), %

Про це свідчить позитивна клінічна динаміка, достовірне (р<0,05) зниження ІГ до 1,4±0,08б і РМА до 8,4±0,5 % у хворих основної групи, що виявилося більш ефективно в 1,5 та 4,4 рази відповідно у порівнянні з групою, отримувавших традиційне лікування, в якій досліджувані показники склали: ІГ=2±0,18 б, РМА= 34,5±3,1%.

Застосування препарату на основі гіалуронової кислоти призвело до позитивного стійкого результату, проте отримані дані по значущості поступалися поєднаному використанню досліджуваних препаратів гіалуронової кислоти та кверцетину (ІГ=1,8±0,9 б; РМА=20,1±1,7%).

Результати лікування хворих ХКГ препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину через 12 місяців.

При обстеженні хворих ХКГ через 12 місяців у деяких була виявлена картина загострення захворювання. При ХКГ 4 (36,4%) хворих групи порівняння потребували проведення повторного курсу лікування гінгівіту. По 1 хворому основних клінічних груп (8,3% та 5,9% відповідно) мали незначне погіршення клінічної картини, однак виявлені показники не досягали критичних значень, таких, що вимагають проведення терапевтичних втручань.

Рис. 6.5.2.1. Вплив лікування на зміни показників РМА порожнини рота хворих ХКГ (через 12 міс.),%



Рис. 6.5.2.2. Вплив лікування на зміни показників OHI-S порожнини рота хворих ХКГ (через 12 міс), бали

У всіх групах погіршення клінічної картини у віддалені терміни спостереження (через 12 місяців) супроводжувалося закономірним, достовірним (р<0,05) збільшенням середніх показників гігієнічних і пародонтальних індексів. Так, OHI-S складав 2,2±0,2; 1,8±0,15; 1,5±0,1 б (р<0,05) у групі порівняння, групі «гіалуронова кислота» та групі «гіалуронова кислота + кверцетин» відповідно. Проте біль показовими виявилися зміни індексу РМА: 39±3,5б; 25±2б; 15±0,9б у відповідних групах.

При порівнянні досліджуваних показників, у хворих основної групи значення індексів OHI-S і РМА (зменшення в 1,6 і 3 рази відповідно) у віддалені терміни спостереження виявилися значно нижче, ніж у хворих контрольних груп.

Таким чином, застосування запропонованої схеми лікування хворих на ХКГ з включенням препаратів гіалуронової кислоти та кверцетину основної групи як у найближчі, так і віддалені терміни спостережень, мало більш стійку позитивну динаміку клінічного стану пародонту.

Отже, у хворих ХКГ у ротовій порожнині підвищується рівень біохімічних маркерів запалення, дисбіозу і дентальних індексів при зниженні активності лізоциму і каталази; оральні аплікації гелю гіалуронової кислоти, особливо, в поєднанні з препаратом кверцетину, істотно знижують рівень маркерів запалення, дисбіозу і дентальних індексів, при одночасному підвищенні активності лізоциму і каталази; аналіз віддалених результатів спостережень у всіх хворих через 6 і 12 місяців після курсу терапії з гіалуроновою кислотою і кверцетином показав збереження всіх клінічних показників у тканинах ясен на досягнутому рівні, що свідчило про адекватний рівень проведеного лікування.

Результати досліджень, описані в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях:

1. Therapeutic action oral gel with hyaluronic acid and quercetin on the oral cavity for patients with gingivitis / [N.L. Khlystun, I.I. Sokolova, N.N. Udovichenko, A.P. Levitsky] // Journal of Health Sciences. - 2014. ? Vol. 04(01). P.441-450.

2. Пат. № 99660 Україна, МПК (2015.01) А61С 17/00. Спосіб лікування хворих на хронічний катаральний гінгівіт/ Н.Л. Хлистун, І.І. Соколова. ? № u 2005 01156. ? заявл. 12.02.2015; опубл. 10.06.2015, Бюл.№11.

3. Хлистун Н.Л. Результати лікування хворих на гінгівіт препаратами гіалуронової кислоти та кверцетину у найближчі та віддалені терміни // Н.Л. Хлистун, І.І. Соколова, Н.М. Удовиченко. - 2015. - №4 (85). - С.141-143.

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Незважаючи на високий рівень розвитку стоматології, сьогодні поширеність захворювань тканин пародонта у різних країнах світу сягає 80?90%, а в Україні - 74?80% (Н.Ф.Данилевський, К.Ф. Сидельникова, Ф.Р. Ткаченко, 2003; В.А. Лабунець, Н.П.Фоменко. Т.В. Дієва, 2004). У своїй повсякденній практиці лікарі - стоматологи стикаються з істотними проблемами при лікуванні ЗЗП, незважаючи на присутність у сучасній стоматології численних методик лікування з використанням різноманітних новітніх технологій [28], що доводить актуальність даної проблеми.

В останні роки спостерігаються значні зміни в структурі захворювань пародонта, більш ранні і часті прояви генералізованих і «агресивних» форм пародонтиту (Іванова Ж.В., 2002; Безрукова В.В., Грудянов А.В., 2002). Висока поширеність захворювань пародонта серед дорослого населення та недостатня ефективність існуючих методів лікування з тенденцією до збільшення кількості ускладнень обумовлюють ранню втрату зубів [49, 63, 190] і є переконливими аргументами на користь необхідності подальшого вивчення основних механізмів розвитку, особливостей перебігу патологічного процесу, підвищення ефективності ранньої діагностики і пошуку патогенетично спрямованих способів лікування ранньої форми ЗЗП ? гінгівіту.

Сучасні дослідження підтверджують, що запальні процеси в яснах часто відображають зниження бар'єрної і захисної функції її епітеліального пласта за рахунок порушення щільних міжклітинних контактів, що сприяє проникненню хвороботворних агентів, токсинів, поширенню бактерій [14]. Основу екстрацелюлярного матриксу тканин пародонта складає гіалуронова кислота (ГК), яка зумовлює прояв численних функцій сполучної тканини. ГК володіє унікальними фізико?хімічними властивостями (висока гідрофільність, особливі реологічні властивості, гістомодифікуюча дія), пародонтопротекторними ? за рахунок стабілізації міжклітинної речовини, протизапальними - шляхом контролю проникності судинної стінки (нейтралізація руйнівної дії гіалуронідази бактерій). Гіалуронова кислота сприяє стимуляції репаративних процесів в організмі. Стабілізуючи міжклітинну речовину, вона оберігає тканини пародонту від проникнення мікроорганізмів, вірусів, токсинів. Надмірна кількість гіалуронової кислоти, що перевищує пропускну здатність епідермісу, залишається на поверхні і утворює в'язкий захисний шар. Цей шар, що виявляє кислотні властивості, створює несприятливі умови для життєдіяльності бактерій і одночасно ? вологе середовище, яке необхідне для обміну інформацією між клітинами.

Передумовою розвитку хронічних запальних процесів у пародонті є зниження вмісту сульфатованих глікозамінгліканів, в тому числі ГК, що веде до пошкодження структури тканин, підвищення проникності капілярної стінки, формування набряків, створюючи сприятливі умови для агресії мікробних і прозапальних факторів. Порушення стану міжклітинної речовини може бути як причиною запального процесу в яснах, так і фактором, що ускладнює його перебіг.

Метою даної роботи стало підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту шляхом поєднаного застосування препаратів гіалуронової кислоти і кверцетину на підставі отриманих експериментально-клінічних даних.

Необхідно було вирішити наступні завдання: визначити модель гінгівіту, яка найбільш адекватно відображає патогенетичний механізм розвитку запалення при ХКГ; дослідити в експерименті на тваринах роль гіалуронової кислоти, її поєднану дію з кверцетином для місцевого лікування ХКГ та оцінити спектр змін у тканинах пародонта і порожнини рота; порівняти активність лікувальної дії ГК окремо і в поєднанні з кверцетином за клінічними та лабораторними показниками; проаналізувати доцільність і ефективність клінічного використання ГК окремо та в поєднанні з кверцетином у комплексному лікуванні ХКГ на підставі клініко-лабораторних досліджень у найближчі і віддалені терміни спостереження.

Для досягнення мети і вирішення поставлених у роботі завдань нами були проведені експериментальні дослідження по вибору моделі гінгівіту і вивчення дії препаратів гіалуронової кислоти і кверцетину при моделюванні експериментального гінгівіту, клінічні і лабораторні дослідження.

Всього було проведено 9 серій експериментальних досліджень з використанням 248 білих щурів лінії WAG. Умертвіння тварин здійснювали під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг) шляхом тотального кровопускання із серця. Тривалість досліду визначалася метою серії дослідження. У тварин висікали ясна і отримували сироватку крові, яку зберігали до дослідження при -30°С.

При виконанні дисертації були використані наступні матеріали: бджолина отрута модифікована (фармакопейний препарат, Україна); протамін сульфат (Р.п. МОЗУ № UA/9616/01/01 від 13.05.09. №331 виробництва ЗАТ «Індар», Україна); ліпополісахарид (кишковий ендотоксин, ЛПС), препарат «Пірогенал» (Р.п. № 257/11-300200000 від 21.07.2011, виробництва «Медгамал» (Росія); гіалуронова кислота з стрептокока (виробництва «Sigma», США); гель «Генгігель» (Гігієнічний висновок МОЗ № 05.03.02-03/72684 від 13.11.2009, виробник фірма «Raicerfarma», s.r.j., Італія); Квертулін (Гігієнічний висновок МОЗ № 05.03.02-06/44464 від 17.05.2012, виробництва НВА «Одеська біотехнологія» (Україна).

Проведено клініко-лабораторне обстеження і лікування 40 хворих хронічним катаральним гінгівітом (ХКГ) та 12 здорових осіб. У досліджувану групу відбиралися пацієнти у віці 18 - 35 років без патології прикусу, без фонової патології внутрішніх органів і систем, яка могла б вплинути на перебіг патологічного процесу. Були проведені клінічні та спеціальні методи обстеження.

З метою об'єктивної оцінки стану пародонту до і після проведеного лікування у гомогенатах ясен і сироватці крові щурів, у ротовій рідині пацієнтів визначали наступні біохімічні показники: активність еластази, уреази, лізоциму, каталази, концентрацію малонового діальдегіду (МДА). Про ступінь обсіменіння мікрофлорою судили опосередковано за ступенем дисбіозу ясен (в експериментальних серіях) і порожнини рота пацієнтів, який визначали ферментативним методом за А.П. Левицьким [184], а за співвідношенням активності каталази та концентрації МДА розраховували антиоксидантно - прооксидантний індекс (АПІ) [18].

На першому етапі досліджень визначалася модель гінгівіту, яка найбільш повно відображала б ті патологічні процеси, які відбуваються в тканинах пародонту при запаленні - їх характер і глибину ураження при різному часі експозиції патогенної речовини.

Аплікації гелю, що містить бджолину отруту, викликають глибокі порушення в яснах, які полягають в ослабленні його захисних систем (зниження активності лізоциму в 3 рази, зниження індексу АПІ в 1, 7 рази на 3-тю добу) і, як наслідок, у збільшенні ступеня дисбіозу в 3,5 рази та протеолітичної активності. Дисбіоз в подальшому призводить до мікробної інтоксикації, а посилення протеолізу зумовлює деструкцію тканин пародонту. На відміну від ясен, кісткова тканина пародонта щурів слабо реагує на аплікацію бджолиної отрути. В кістковій тканині відсутні достовірні зміни активності протеаз та лужної фосфатази (p>0,4). Лише в більш пізні терміни (7-12 дні) вірогідно зростає активність кислої фосфатази. Як наслідок, знижується індекс мінералізації (p<0,05). Безумовно, розвиток мікробної інтоксикації і тканинного протеолізу в яснах рано чи пізно призводить до патологічних процесів і в кістковій тканині пародонту.

В наступній дослідній серії вивчали дію на ясна протаміну. Протаміну сульфат надавав максимальний прозапальний та дисбіотичний ефект при триразовій аплікації гелю з концентрацією протамін сульфату 1 мг/мл, що відповідає дозі протамін сульфату приблизно 4 мг/кг живої маси за добу. Показово те, що характер впливу протаміну на біохімічні показники ясен дуже схожий на результати впливу бджолиної отрути. Можливо, що в механізмі спостережуваних біохімічних змін (зниження вмісту гіалуронової кислоти, зростання мікробного обсіменіння, розвиток запалення) задіяна гіалуронідаза, яка міститься в бджолиній отруті і виробляється рядом мікроорганізмів [16]. Як встановлено в дослідах in vitro [39], інгібітором гіалуронідази є сульфатовані глікозамінглікани, до яких відносяться і гепарин [155]. Протамін, як інгібітор гепарину, може знижувати його гальмівну дію на розщеплення гіалуронової кислоти і тим самим викликати зменшення її кількості, внаслідок чого виникає підвищена тканинна проникність з витікаючими з цього запальними і дисбіотичними явищами.

У третій дослідній серії було досліджено дію антибіотика лінкоміцину (пригнічує ріст пробіотичною мікрофлори (біфідобактерій і лактобацил)) на ясна. Під його впливом в яснах розвивається запалення (зростання рівня еластази і МДА), у 3,5 рази збільшується мікробна контамінація (на що вказує зростання активності уреази) і різко знижується активність лізоциму (більш ніж у 5 разів). Достовірно знижується активність каталази (р<0,05) та індекс АПІ (р<0,01), а також вміст в яснах гіалуронової кислоти (р<0,05). Максимум дисбіотичних змін в порожнині рота спостерігався на 12-15 дні досліду.

У четвертій дослідній серії встановлено, що характер біохімічних змін під впливом кишкового ендотоксину (ліпополісахариду, ЛПС - головного патогена, утвореного грам-негативними бактеріями) аналогічний змінам при дисбіозі, проте він менш виражений, можливо, через невелику дозу ЛПС, яка дорівнює лише 50 мкг/кг. Тривалість досліду складала 2 дні.

Таким чином, при моделюванні експериментального гінгівіту всі досліджувані патогени (бджолина отрута, протамін, лінкоміцин, ліпополісахарид) викликали глибокі порушення в тканинах ясен у вигляді підвищення активності еластази, МДА, уреази, зниження кількості лізоциму, каталази, індексу АПІ, а також наростання ступеня дисбіозу та протеолітичної активності. Найбільш адекватною моделлю гінгівіту, що відбиває патогенетичний механізм розвитку запалення, виявилася модель з використанням гелю ЛПС.

На момент планування дисертаційного дослідження єдиним препаратом гіалуронової кислоти, дозволеним Міністерством охорони здоров'я України для використання в порожнині рота виявився «Генгігель» (виробник фірма «Raicerfarma», s.r.j., Італія), який і був нами використаний в якості джерела гіалуронової кислоти.

Для більш об'єктивної оцінки впливу ГК на ясна в експериментальних серіях були задіяні і модель з використанням бджолиної отрути, і протамінова модель гінгівіту. Аплікації гелю з гіалуронової кислотою після дії бджолиної отрути нормалізують активність еластази на 86%, уреази - на 82%, достовірно підвищують активність лізоциму в 1,4 рази (р>0,05), однак мало позначаються на активності каталази. Знижений вміст гіалуронової кислоти повністю відновлюється аплікаціями гелю з цим полісахаридом. Навпаки, ступінь дисбіозу у яснах при гінгівіті достовірно збільшується, а після аплікації гелю з гіалуроновою кислотою повертається до вихідного стану норми. Ці дані можуть вказувати на певний причинно-наслідковий зв'язок дисбіозу з дефіцитом в тканинах гіалуронової кислоти.

Вивченням стану пародонта у щурів із ЦД2 показана наявність у яснах дисбіозу і запалення, розвиток яких пов'язують з гіперглікемією [194]. Однак, наші дослідження дії аплікацій гелю з протаміном показують, що розвиток протамінового гінгівіту може мати інший, не гіперглікемічний патогенез. Зокрема, нами показано зниження в тканинах ясен вмісту гіалуронової кислоти в 1,6 рази, яка є міжклітинним "цементом" і забезпечує резистентність до розвитку запалення і транслокації мікробів [103]. Аплікації гелю з гіалуроновою кислотою знижують патогенну дію протаміну і відновлюють вміст у яснах гіалуронової кислоти на 94% і всіх досліджуваних біохімічних показників. Необхідно відмітити, що зміна вмісту гіалуронової кислоти в яснах щурів зумовлює зміну ступеня дисбіозу цієї тканини, тобто різке (майже в 2,5 рази) підвищення ступеня дисбіозу при зниженні вмісту гіалуронової кислоти і, навпаки, зниження ступеня дисбіозу до норми при нормалізації вмісту в ясні гіалуронової кислоти.

Встановлено також протизапальний ефект препарату гіалуронової кислоти, що спостерігається і при розвитку експериментального стоматиту, що проявляється зниженням активності МДА на 84% і еластази на 90%.

Зважаючи на те, що здатність інгібувати ферменти, які беруть участь у розвитку запально-деструктивних процесів в організмі (гіалуронідазу, фосфоліпазу А2, ліпооксигенази, протеінкинази С) мають біофлавоноїди, ми припустили, що їх спільне застосування з гіалуроновою кислотою може посилити терапевтичну ефективність. Кверцетин, що належить до Р-вітамінних препаратів, виявляє антиоксидантну і мембранопротекторну дію. Поєднання кверцетину з введенням пребіотика інуліну і цитрату кальцію (в складі використовуваного препарату) істотно підвищує його терапевтичну ефективність, в основі якої лежить усунення кишкового дисбіозу, попередження транслокації бактерій, зниження активності прозапальних і прооксидантних систем організму. Цитрат кальцію є найбільш легко засвоюваною формою кальцію, стимулює мінералізацію кісткової тканини, усуваючи явища остеопорозу [76, 208, 233, 99].

Проведено дві серії експериментальних досліджень з вивчення впливу кверцетину на лікувально-профілактичну активність гіалуронової кислоти. Встановлено, що концентрація кверцетину у 30 мг/мл більшою мірою нормалізує досліджувані показники, ніж первинно досліджувана - 10 і 20 мг/мл

Оцінка поєднаного застосування ГК та кверцетину була проведена у 9-й дослідній серії. Отримані позитивні результати в усіх експериментальних серіях з використанням препаратів гіалуронової кислоти і кверцетину. Виявлено, що одночасна їх дія чинить більший протизапальний ефект, що виражається в зниженні активності еластази до 32±4 мк-кат/кг, МДА - до 19,5±1,3 мкмоль/кг, уреази - до 0,98±0,09 мк-кат/кг, АПІ - до 2,9±0,2, підвищенні лізоциму до 258±30 од/кг, каталази - до 5,6±0,2 мкат/кг і значно збільшує вміст гіалуронової кислоти в яснах (до 775 мг/кг), ніж кожен окремо взятий. Гіалуронова кислота, маючи велику молекулярну масу, не може проникнути вглиб тканин, але здатна зв'язувати воду, специфічні білки, пригнічувати процес запалення, регулювати клітинну проникність, зменшуючи проникність капілярної стінки [151]. На відміну від гіалуронової кислоти, кверцетин та його комбінація з ГК достовірно (р<0,05) збільшують вміст гіалуронової кислоти в яснах на 85%, можливо, за рахунок інгібуючої дії на активність гіалуронідази [39].

На підставі проведених експериментальних досліджень, було встановлено достовірний позитивний клінічний ефект поєднаного застосування гіалуронової кислоти і кверцетину в комплексному лікуванні хворих на ХКГ.

Отримані дані на початку серії клінічних досліджень вказують на значне (в 3-4 рази) підвищення активності уреази, що свідчить про зростання мікробного обсіменіння порожнини рота, достовірне зростання активності еластази (р<0,05). Активність лізоциму, навпаки, істотно знижується. Розрахована ступінь орального дисбіозу свідчить про її 5-7-кратне збільшення у хворих ХКГ.

Проведене дослідження ротової рідини хворих вказує на позитивну клінічну динаміку при лікуванні хронічного катарального гінгівіту поєднаним застосуванням гіалуронової кислоти і кверцетину, яка відбувається на тлі поліпшення біохімічних показників, а також індексної системи оцінки стану тканин пародонту. Зниження активності еластази на 34,5% та МДА на 30% свідчить на користь потужного протизапального ефекту цих препаратів. На підставі отриманих даних (зменшення кількості уреази на 62%) можна зробити висновок про виражену непряму антимикробну дію і зниження мікробної забрудненості порожнини рота. Активацію антиоксидантної системи підтверджували підвищення каталази на 46,1% і нормалізація індексу АПІ ( підвищення на 108,6%). Про позитивний вплив гіалуронової кислоти і кверцетину на фактори неспецифічного захисту порожнини рота судили за вмістом лізоциму в ротовій рідині пацієнтів, який підвищувався на 100%, виявляючи стимулюючу дію на неспецифічні фактори гуморального імунітету, що забезпечують анимикробний і противірусний захист органів та тканин ротової порожнини. У пацієнтів з ХКГ ступінь дисбіозу порожнини рота зменшувалась на 81,5% і приходила до стану норми.

Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що в зменшенні мікробного обсіменіння велику роль грає зниження гісто-гематичної проникності (за рахунок дії кверцетину), ніж підвищення рівня неспецифічного імунітету (за рахунок лізоциму). Більш ефективними в плані збільшення вмісту гіалуронової кислоти в тканинах, зниження ступеня запалення, дисбіозу та підвищення індексу АПІ виявилися препарати, що містять кверцетин.

У хворих ХКГ істотно зростає рівень обох дентальних індексів. Проведене лікування знижує індекс OHI- S на 26 % (група порівняння), на 42 % (група «Гіалуронова кислота») і на 58 % (група «ГК+кверцетин»). Також суттєво знижується і індекс РМА: на 29,6 % (група порівняння), на 71,9 % (група «ГК») і на 90,5 % (група «ГК+кверцетин»).

Це підкреслює переваги поєднаного використання гіалуронової кислоти і кверцетину в комплексному лікуванні ХКГ.

Таким чином, при ХГК істотно зростає в ротовій порожнині ступінь запалення ясен, ступінь орального дисбіозу, достовірно погіршуються дентальні індекси і рівень антиоксидантного захисту.

Застосування орального гелю, що містить гіалуронову кислоту, також значною мірою знижує ступінь дисбіозу і запалення, причому більш ефективно поєднання препарату гіалуронової кислоти з препаратом кверцетину. Останній є не тільки ангіо - та гепатопротектором, але і як інгібітор гіалуронідази [39] підвищує лікувальну ефективність гіалуронової кислоти [76].

Повторні клінічні огляди хворих через 6 місяців після проведеного курсу лікування показали, що результати лікування ХКГ препаратами гіалуронової кислоти і кверцетину виявилися стійкими (зменшення гігієнічного індексу в 1,75 рази і пародонтального - в 5,5 разів). У всіх хворих (100%), що пройшли курс лікування, через 6 місяців визначався стан ремісії патологічного процесу.

При обстеженні хворих ХКГ через 12 місяців у деяких була виявлена картина загострення захворювання. При ХКГ 4 (36,4%) хворих групи порівняння потребували проведення повторного курсу лікування гінгівіту. По 1 хворому основних клінічних груп (8,3% та 5,9% відповідно) мали незначне погіршення клінічної картини, однак виявлені показники не досягали критичних значень, таких, що вимагають проведення терапевтичних втручань. У всіх групах погіршення клінічної картини у віддалені терміни спостереження (через 6 і 12 місяців) супроводжувалося закономірним збільшенням середніх показників гігієнічних і пародонтальних індексів. Ці дані можуть вказувати на певний причинно-наслідковий зв'язок дисбіозу з дефіцитом в тканинах гіалуронової кислоти.

Застосування гіалуронової кислоти і кверцетину підкреслює переваги їх поєднаного використання в комплексному лікуванні ХКГ.

Аналіз віддалених результатів спостережень у всіх хворих через 6 і 12 місяців після курсу терапії з гіалуроновою кислотою і кверцетином показав збереження всіх клінічних показників у тканинах ясен на досягнутому рівні, що свідчило про проведення лікування на адекватному рівні.

Аналізуючи показники індексів OHI-S та РМА через 6 місяців після лікування хворих основної та груп порівняння, можна відзначити збереження клінічної картини після курсу проведеного лікування, відсутність скарг, зниження кровоточивості і болючості у яснах, а також відмічено зниження показників, що характеризують вираженість запальних змін в тканинах пародонту. Про це свідчить позитивна клінічна динаміка, достовірне (р<0,05) зниження ІГ до 1,4±0,08б і РМА до 8,4±0,5 % у хворих основної групи, що виявилося більш ефективно в 1,5 та 4,4 рази відповідно у порівнянні з групою, отримувавших традиційне лікування, в якій досліджувані показники склали: ІГ=2±0,18 б, РМА= 34,5±3,1%.

У всіх групах погіршення клінічної картини у віддалені терміни спостереження (через 12 місяців) супроводжувалося закономірним, достовірним (р<0,05) збільшенням середніх показників гігієнічних і пародонтальних індексів. Так, OHI-S складав 2,2±0,2; 1,8±0,15; 1,5±0,1 б (р<0,05) у групі порівняння, групі «гіалуронова кислота» та групі «гіалуронова кислота + кверцетин» відповідно. Проте більш показовими виявилися зміни індексу РМА: 39±3,5б; 25±2б; 15±0,9б у відповідних групах.

При порівнянні досліджуваних показників, у хворих основної групи значення індексів OHI-S і РМА (зменшення в 1,6 і 3 рази відповідно) у віддалені терміни спостереження виявилися значно нижче, ніж у хворих контрольних груп.

Таким чином, застосування запропонованої схеми лікування хворих на ХКГ з включенням препаратів гіалуронової кислоти та кверцетину основної групи як у найближчі, так і віддалені терміни спостережень, мало більш стійку позитивну динаміку клінічного стану пародонту.

Отже, у хворих ХКГ у ротовій порожнині підвищується рівень біохімічних маркерів запалення, дисбіозу і дентальних індексів при зниженні активності лізоциму і каталази; оральні аплікації гелю гіалуронової кислоти, особливо, в поєднанні з препаратом кверцетину, істотно знижують рівень маркерів запалення, дисбіозу і дентальних індексів, при одночасному підвищенні активності лізоциму і каталази; аналіз віддалених результатів спостережень у всіх хворих через 6 і 12 місяців після курсу терапії з гіалуроновою кислотою і кверцетином показав збереження всіх клінічних показників у тканинах ясен на досягнутому рівні, що свідчило про адекватний рівень проведеного лікування.

Отримані дані свідчать про взаємний зв'язок між розвитком хронічного запального процесу в яснах і кількістю гіалуронової кислоти в тканині. Гіалуронова кислота - природна фізіологічна субстанція сполучної тканини, має тенденцію накопичуватися в поверхневих шарах епітелію і забезпечує стабільність і еластичність тканин пародонту, виконує протинабрякову, бар'єрну і регенеруючу функції, сприяє силі натажіння періодонтальних зв'язок, має анибактеріальну і антисептичну дію. Показано, що оральний гель, який містить гіалуронову кислоту, діє як біоплівка і активізує захисні механізми в порожнині рота. Препарат ефективно сприяє зменшенню інтенсивності запального процесу, скороченню часу регенерації ясен. Дане судження в подальшому було підтверджено і іншими авторами [139]. Його терапевтичний ефект посилюється застосуванням кверцетин - вмісного препарату.

Враховуючи вищевикладене, можна з упевненістю констатувати високу клінічну ефективність поєднаного застосування гіалуронової кислоти та кверцетину в комплексному лікування хронічного катарального гінгівіту.

ВИСНОВКИ

1. Проблема лікування запальних захворювань пародонта сьогодні актуальна в усьому світі. В даний час 74-80% дорослого населення України має патологічні процеси в тканинах пародонта, а поширеність гінгівіту у дітей, як найбільш частої форми ураження пародонту, становить до 90% (Высочанская Ю., 2014). Незважаючи на значний прогрес у розробці нових методів лікування гінгівіту, їх широке застосування, можливість використання численних методик з залученням новітніх технологій, слід зазначити, що частота і тяжкість даного захворювання не знижуються. Ці обставини і визначають необхідність подальшого пошуку нових, більш ефективних способів лікування. У дисертаційному дослідженні представлене нове вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту шляхом експериментально-клінічного обґрунтування поєднаного застосування препаратів гіалуронової кислоти й кверцетину.

2. Шляхом використання різних патогенних засобів (бджолина отрута, протамін, лінкоміцин і ліпополісахарид), які виявляють прозапальну дію (що проявлялась в усіх випадках зниженням кількості гіалуронової кислоти в середньому в 1,4 рази, антиоксидантно-прооксидантного індексу - в 1,6 разів, збільшенні ступеня дисбіозу- в 4 рази), визначено, що найбільш адекватною моделлю гінгівіту, яка відбиває патогенетичний механізм розвитку запалення, є модель з використанням гелю ліпополісахариду.

3. В експериментальних дослідженнях показано, що поєднане застосування препаратів кверцетину і гіалуронової кислоти виявляє лікувальну дію на тканини пародонта, збільшуючи вміст гіалуронової кислоти в тканинах ясен на 85%, тим самим знижуючи ступінь запалення (зниження активності еластази - на 82%), дисбіозу - на 72% та активуючи власні захисні системи організму шляхом підвищення активності лізоциму на 81,6%, антиоксидантно-прооксидантного індексу - на 75% (р<0,05).

4. Застосування поєднаного використання гіалуронової кислоти і кверцетину в комплексному лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт знижувало активність еластази на 34,5%, малонового діальдегіду - на 30%, уреази - на 62%, ступінь дисбіозу на 81,5%, підвищувало активність лізоциму на 100% , каталази - на 46,1%, антиоксидантно-прооксидантного індексу - на 108,6%.

5. Застосування запропонованої схеми лікування у всіх хворих (100%) через 6 місяців і у 94,1% хворих через 12 місяців після курсу терапії з гіалуроновою кислотою і кверцетином показало збереження всіх клінічних показників у тканинах ясен на досягнутому рівні, що свідчило про стійкість клінічної ремісії в найближчі та віддалені терміни спостереження.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для лікування хронічного катарального гінгівіту рекомендовано використання методики, яка, окрім традиційних етапів (антисептична обробка 0,2% р-м хлоргексидину біглюконату; видалення зубних відкладень шляхом поєднання механічного, повітряно-абразивного та ультразвукового метода; використання зубної пасти двічи на добу), передбачає застосування препарату гіалуронової кислоти у вигляді аплікацій на ясенний край 2 рази на день на 30 хвилин. Паралельно здійснюється прийом препарату кверцетину всередину по 1 чайній ложці 3-4 рази на день. Курс лікування - 2 тижні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азбука ручного скейлинга / Г.Ф. Белоклицкая, Т.Б. Волинская. - К.: Издательская компания «Кит», 2011. - 68с.

2. Алавердян М.И. Фактор проницаемости и ГК в явлениях инфекции и иммунитета / М.И.Алавердян // Труды Томского научно-исслед. ин-та вакцин и сывороток. Т.XI, Томск. - 1960. - С.186-197.

3. Антимикробные препараты в стоматологической практике / Под ред. М. Ньюмана и А. ван Винкельхоффа. - М.: Издательский дом «Азбука». - 2004. - 144с.

4. Асатиани В.С. Новые методы биохимической фотометрии / В.С. Асатиани. - М.: Наука, 1965. - 298 с.

5. Ассоциативное участие различных систем организма в развитии патологии / А.М. Земсков, В.М. Земсков, В.И. Золоедов [др.] // Успехи современной биологии. - 2003. - Т.123, №2. - С.138-146.

6. Афонина Г.Б. Липиды, свободные радикалы и иммунный ответ/ Г.Б. Афонина, Л.А. Куюн. - Киев, 2000. - 283с.

7. Бартыханова Д.Г. Клинико-функциональное обоснование применения настойки Золотой Ус при лечении катарального гингивита и пародонтита легкой степени: автореф. дис. на соискание научной степени канд.мед.наук: спец. 14.01.14 «Стоматология» / Д.Г. Бартыханова. - Москва. - 2010.

8. Бебуршвили Г.А. О пролонгации местной анестезии гиалуроновой кислотой / Г.А. Бебуршвили // Экспериментальная хирургия и анестезиология. - 1968. - №4. - С.91.

9. Безвушко Е.В. Особливості формування патології пародонта у дітей, що проживають у різних екологічних умовах / Е.В. Безвушко // Вісник стоматології 2008. - №2. - С.97-101.

10. Безрукова И.В. Быстропрогрессирующий пародонтит / И.В.Безрукова. - 2004. - С. 70-111.

11. Безрукова И.В. Клинико-лабораторная оценка эффективности применения в комплексной терапии воспалительных заболеваний пародонта комбинированного преперата Цифран СТ / И.В.Безрукова, Н.А. Дмитриева, Л.Н. Герчиков // Стоматология. - 2005. - №1. - С.13-15.

12. Белоклицкая Г.Ф. Оценка эффективности препарата «Генгигель» в комплексном лечении больных генерализованными заболеваниями тканей пародонта / Г.Ф. Белоклицкая, Н.А. Колесова, Т.Д. Центило // Современная стоматология. - 2011. - №5. - С. 23-25.

13. Белоклицкая Г.Ф. Современный взгляд на классификации болезней пародонта / Г.Ф. Белоклицкая // Современная стоматология. - 2007. - №3(39). - С.59-64.

14. Березовская Н.Н. Исследование ингибирующего действия биофлавоноидов и аскорбиновой кислоты на гиалуронидазу / Н.Н. Березовская // Вопросы медицинской химии. - 1967. - №2. - С.115.

15. Бєлік Г.В. Досвід використання кверцетину в кардіології / Г.В. Бєлік // Клінічна фармація. - 2005. - Т.9№1. - С.4-7.

16. Биохимические маркеры воспаления тканей ротовой полости: метод. Рекомендации / А.П. Левицкий, О.В. Деньга, О.А. Макаренко [и др.]. - Одесса, 2010. - 16 с.

17. Блокада синтеза белков теплового шока предотвращает формирование кардиопротекторного эффекта адаптации к физической нагрузке / М.Г. Пшенникова, П.А. Продиус, В.А. Салтыкова [и др.] // БЭБИМ. - 1998. - Т.126, №9. - С.299-301.

18. Болезни пародонта. Патогенез, диагностика, лечение / А.С. Григорьян, А.И. Грудянов, Н.А. Рабухина, О.А. Фролова. - М:Медицинское информационное агенство, 2004. - С.239-287.

19. Бурова Л.А. Роль гиалуроновой кислоты в вирулентности стрептококков группы А / Л.А. Бурова, М. Риц, А.А. Тотолян // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. - 1981. - №11. - С.44-47.

20. Бычков С.М. Биологическая роль гиалуроновой кислоты (обзор) / С.М. Бычков, С.А. Кузьмина // Вопросы мед.химии.- 1986.- Т.32, №1.- С.19-32.

21. Василенко Є.О. Фармакокінетичний профіль ліпосомального кверцетину в мозковій тканині / Є.О. Василенко, О.К. Ярош // Ліки. - 2006. - №3-4. - С.72-76.

22. Влияние аппликаций геля с протамином на биохимические показатели воспаления и дисбиоза в десне крыс / А.П. Левицкий, Н.Л. Хлистун, Е.П. Ступак [и др.] // Вісник стоматології. - Спец.вып.№7. - 2012. - С.9-12.

23. Влияние кверцетина на активность очищеннях 20S, 26S протеасом и протеасомную активность в изолированных кардиомиоцитах В.Е. Досенко, В.С. Нагибин, Л.В. Гумановская [и др.] // Биомедицинская химия. - 2006. - Т.52,вып.2. - С.138-145.

24. Влияние мукозального геля с кверцетином на биохимические показатели воспаления и дисбиоза в десне крыс с експериментальным сахарным диабетом / Е.П. Ступак, К.В. Скидан, Н.Л. Хлистун, А.П. Левицкий // Вісник стоматології. - 2012. - №7. - С.12-16.

25. Влияние применения кверцетина в комплексном лечении генерализованного пародонтита на показатели перекисного окисления липидов / А.В. Борисенко, А.Л. Честокова, Л.Ф. Осинская [и др.] // Проблемы медицины. - 1999. - №7-8. - С.54-56.

26. Волинская Т.Б. Дифференциальный поход к выбору порошка для использования в хендибластерах при лечении больных с заболеваниями тканей пародонта / Т.Б. Волинская // Современная стоматология. - №3. - 2011. - С.72-76.

27. Воложин А.И. Разработка и применение пародонтальной повязки из коллагена и суспензии клеток Lactobacillus casei 37 в комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта / А.И. Воложин // Стоматология. - 2004. - №6. - С.6-8.

28. Воронинна А.И. Сравнительная оценка эффективности лечения хронического генерализованного пародонтита легкой и средней степени тяжести с использованием антибактериальных средств «Асепта»/ А.И. Воронина, С.И. Гажва // Пародонтология. - 2009. - №3. - С.56-60.

29. Воспалительные заболевания пародонта у детей. Ч. II. Лечение воспалительных заболеваний пародонта в детском возрасте / И.В. Чижевский, Л.А. Моисейцева, И.Д. Ермакова [и др.] // Здоровье ребенка. - 2008. - №4(13). - С.90-91.

30. Вплив корвітину на базальний та стимульований ацетилхоліном синтез оксиду азоту в аорті щурів / О.В. Кислова, А.Л. Сапатий, І.Г. Купновицька [та ін.] // Ліки. - 2006. - №3-4. - С.38-40.

31. Высочанская Ю. Инновации в сфере пародонтологии. Часть 2. / Ю. Высочанская // Дент Арт. - 2014. - №3. - С.66-70.

32. Гаврикова Л.М. Уреазная активность ротовой жидкости у больных с острой одонтогенной инфекцией челюстно-лицевой области / Л.М. Гаврикова, И.Т. Сегень // Стоматология. - 1996. - Спец.вып.- С.49-50.

33. Гаврикова Л.М. Уреазная активность ротовой жидкости у больных с острой одонтогенной инфекцией челюстно - лицевой области / Л.М.Гаврикова, И.Т.Сегень // Стоматология. - 1996. - Спец.выпуск. - С.49-50.

34. Гауровиц Ф. Химия и функции белков / Ф. Гауровиц.- М.:Мир, 1995. - 531с.

35. Гиалудент - новое в пародонтологии / Стоматология сегодня №1 (51), 2006.

36. Гирин С.В. Модификация метода определения активности каталазы в биологических субстратах / С.В. Гирин // Лаб.диагностика. - 1999. - №4. - С.45-46.

37. Гириш К.С. Ингибирование гиалуронидазы яда индийской кобры биоактивными компонентами и полисахаридами растений / К.С. Гириш, К. Кемпараджу // Биохимия. - 2005. - Т.70, №8. - С. 1145-1150.

38. Гіалуронова кислота: можливості використання в сучасній медицині і стоматології / В.П. Пюрик, Л.В. Тарнавська, В.С. Домбрович [та ін.] // Галицький лікарський вісник. - 2003. - №3. - С.134-137.

39. Голубева И.Н. Особенности клиники, патогенеза и лечения гингивита у детей: автореф. дис. на соискание научной степени канд.мед.наук: спец. 14.01.22 «Стоматология» / И.Н. Голубева. - Киев. - 1999. - 19с.

40. Горбачева И.А. Общесоматические аспекты патогенеза и лечения ВЗП / И.А. Горбачева, А.И. Кирсанов, Л.Ю. Орехова // Стоматология. - 2001. - №1. - С.26-34.

41. Горошко О.М. Лікувальна ефективність одноразового введення ліпосомального препарату кверцетину «Ліпофлавон» при експериментальній гострій нирковій недостатності / О.М. Горошко, І.І. Заморський // Вісник фармації. - 2008. - №1(53). - С.67-71.

42. Григорьян А.С. Ключевые звенья патогенеза заболеваний пародонта в свете данных цитоморфометрического метода исследований / А.С. Григорьян, А.И. Грудянов // Стоматология. - 2001. - №1. - С. 5-8.

43. Григорьян А.С. Роль и место феномена повреждения в патогенезе заболеваний пародонта / А.С. Григорьян // Стоматология, 1999,л.1. - С.16-20.

44. Грудянов А.И. Применение таблетированных форм пробиотиков Бифидумбактерина и Ациклата в комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта / А.И. Грудянов, Н.А. Дмитриева, Е.В. Фоменко // Стоматология. - 2002. - №1. - С.39.

45. Грудянов А.И. Эубиотики в комплексном лечении воспалительных заболеваний парадонта / А.И. Грудянов, Н.А. Дмитриева, Е.В. Фоменко // Стоматология. - 2002. - №1. - С.39.

46. Грузєва О.В. Проблеми здоров?я населення, пов?язані з екологічними чинниками / О.В. Грузєва // Науковий вісник НМУ ім.О.О.Богомольця. - 2007. - С.67-68.

47. Данилевский Н.Ф. Заболевания пародонта / Н.Ф. Данилевский, А.В. Борисенко. - К.:Здоров?я. - 2000. - 464с.

48. Данилевський М.Ф. До питання щодо етіології, класифікації та термінології захворювань тканин пародонта / М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко // Новини стоматології. - 2001. - №1. - С.8-10.

49. Демченко А.П. Миллитин: структура, свойства, взаимодействие с мембраной / А.П. Демченко, Е.Г. Костржевская // Украинский биохимический журнал. - 1996. - Т.58,№5. - С.92-103.

50. Дигидрокверцетин (таксифолин) и другие флавоноиды как ингибиторы образования свободных радикалов на ключевых стадиях апоптоза / Ю.А. Владимиров, Е.В. Проскурнина, Е.М. Демин [и др.] // Биохимия. - 2009. - Т.74,вып. 3. - С.372-379.

51. Дикова И.Г. Клинико-лабораторная оценка эффективности применения фитопрепаратов в комплексном лечении генерализованного пародонтита / И.Г. Дикова., Л.Т. Алиева, Б.А. Ревенок // Современная стоматология. - 2005. - №1. - С.45-47.

52. Дикова И.Г. Клиническая эффективность препарата Стоматидин в комплексном лечении больных генерализованным пародонтитом, осложненным аутопатогенной микрофлорой / И.Г. Дикова, П.В. Сидельников // Современная стоматология. - 2005. - №3. - С.65-68.

53. Дмитриева Л.А. Клинические и микробиологические аспекты применения реставрационных материалов и антисептиков в комплексном лечении заболеваний пародонта / Л.А. Дмитриева, А.Е. Романов, В.Н. Царев. - М.: МЕДпресс-информ, 2002. - С.94.

54. Дмитриева Л.А. Терапевтическая стоматология/Л.А. Дмитриева. - М.: МЕДпресс-информ, 2003. - С. 531-635

55. Добавка дієтична «Квертулін»: ТУ У 10.8-13903778-040:2012. - [Висновок МЗУ № 05.03.02-06/44464 від 17.05.2012]. - 13с.

56. Жигіна О.О. Привушна залоза - джерело лізоциму у хом?яків / О.О. Жигіна, А.П. Левицький // Укр. фізіолог. Журнал. - 1994. - Т.20, №3. - С.400-402.

57. Жинковский Ф. Безболезненная терапия пародонта / Ф. Жинковский // Клиническая стоматология №1. - 2003.

58. Заболотний Т.Г. Застосування пародонтальної пасти Мірафен-дента у комплексному лікуванні захворювань пародонту / Т.Г. Заболотний, К.А. Мороз, І.Ю. Ширіханова // Новини стоматології. - 2005. - №1(42). - С.68-72.

59. Загородний М.І. Вплив кверцетину на НПЗП-настропатії, викликані диклофенаком натрію у хворих на остеоартроз / М.І. Загородний // Ліки. - 2003. - №3-7. - С.135-138.

60. Запорожец Н.Н. Использование иммуномодуляторов местного действия при лечении хронического катарального гингивита у лиц молодого возраста: автореф. дис. на соискание научной степени канд.мед.наук: спец. 14.01.22 «Стоматология» / Н.Н. Запорожец. - Одесса. - 2005. - 20с.

61. Застосування препаратів «Стоматофіт» і «Стоматофіт А» у лікуванні симптоматичного гінгівіту при генералізованому пародотиті другого ступеня тяжкості / О.М. Немеш, І.В. Шилівський, З.М. Гонта, Т.І. Пупін [и др.] // Современная стоматология. - 2011. - №3. - С.69-71.

62. Зубаирова Г.Ш. Гуморальне факторы иммунитета в ротовой жидкости у больных хроническим пародонтитом с сопутствующими соматическими заболеваниями / Г.Ш. Зубаирова, А.И Булгакова, Ю.А. Медведев // иммунология, алергологія. Инфектология. - 2008. - №1. - С.16-19.

63. Зубачик В.М. Біологічна роль фосфоліпази А2 (огляд літератури) / В.М. Зубачик // Журнал АМН України. - 1999. - Т.5,№4. - С.627-642.

64. Зупанець І.А. Експериментальне вивчення фармакологічних властивостей парентеральних форм кверцетину в умовах розвитку хронічної ниркової недостатності / І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, Д.С. Харченко // Вісник фармації. - 2009. - №2(58). - С.75-78.

65. Иванов В.С. Заболевания пародонта. - 3-е изд., перераб. и доп. / В.С. Иванов. - М.: Медицинское информационное агенство, 1998. - С.56-68.

66. Использование адгезивного бальзама «Асепта» при лечении воспалительных заболеваний пародонтам/ Л.Ю. Орехова, В.В. Тэц, С.Б. Улитовский, А.А. [и др.] // Пародонтология. -2007. - №3.

67. Использование антиоксиданта Коэнзима Q10 в лечении воспалительных заболеваний пародонта / М.М. Пожарицкая, Е.В. Руднева, Т.Г. Симакова // Стоматолог. - 2005. - №3. - С.24-25.

68. Использование системы Vector при лечении заболеваний пародонта / Т.Д. Заболотный, Л.В. Дерейко, О.П. Савчук [и др.] // Новини стоматології. - 2004. - №4. - С.68-72.

69. Калиман П.А. Влияние кверцетина на некоторые показатели системы протеиназа-ингибитор протеиназ у крыс при введении им хлорида кобальта / П.А. Калиман, А.А. Самохин, Л.М. Самохина // Украинский биохимический журнал. - 2001. - Т.73,№6. - С.127-130.

70. Кантор Ч. Биофизическая химия, пер. с англ. / Ч. Кантор, П. Шиммел. - М.,1994. - С.198

71. Карасева Е.И. Флавоноиды - эффективные протекторы глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы от инактивации ультразвуковой кавитацией / Е.И. Карасева, В.П. Курченко, Д.И. Метелица // Прикладная биохимия и микробиология. - 2007. - Т.43,№2. - С.158-168.

72. Кардащук Н.Д. Экспериментальные данные о роли системы гиалуроновая кислота - гиалуронидаза в этиологии и патогенезе пародонтоза / Н.Д. Кардащук // Стоматология. - 1997. - №6. - С.18-21.

73. Катурова Г.Ф. Методы обследования при заболеваниях пародонта / Г.Ф. Катурова, Л.В. Воропаева, Л.С. Гордиенко. - Харьков:ХГМУ, 2001. - 20с.

74. Квертулин: витамин Р, пребиотик, гепатопротектор / А.П. Левицкий, О.А. Макаренко, И.А. Селиванская [и др.]. - Одесса: КП ОГТ, 2012. - 20 с.

75. Клар М. Гиалуроновая кислота - биологическая сила в стоматологии / М. Клар, Н. Алешин // Стоматолог инфо. - №2. - 2012. - С.20-24.

76. Клініко-фармакологічні властивості флавоноїду кверцетину / О.А. Вигівська, М.І. Загородний, Н.О. Горчакова, І.С. Чекман // Ліки. - 2004. - №1-2. - С.8-12.

77. Ковальчук Л.В. Иммуноцитокины и локальная иммунокоррекция / Л.В. Ковальчук, Л.В. Ганковская // Иммунология. - 2005. - №1. - С.4-7.

78. Коленко А.Г. Клініко-імунологічне та біохімічне обґрунтування особливостей комплексного лікування генералізованого пародонти ту у хворих з різними імунними порушеннями / А.Г. Коленко, А.Г. Дімітрова, О.О. Шекера // Современная стоматология. - 2010. - №1. - С.59-61.

79. Коленко Ю.Г. Імунні порушення у хворих на генералізований пародонти та їх корекція у комплексному лікуванні: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня к.мед.наук: спец. 14.01.22. «Стоматологія» / Ю.Г. Коленко. - Київ. - 2001. - 15с.

80. Колесник К.А. Ожирение у детей и подростков как фактор риска развития воспалительных заболеваний пародонта / К.А.Колесник, Д.К. Колесник, Г.В. Жердеев // Таврический медико-биологический вестник. - 2010. - Т.15, №2, ч.3. - С.305-309.

81. Колесова Н.В. Особенности нарушения барьерной функции эпителия десны при генерализованном пародонтите / Н.В. Колесова // Современная стоматология. - 2001. - №2. - С.18-22.

82. Коломієць С.В. Роль антиоксидантів в комплексному лікуванні гострих запальних процесів щелепно-лицевої ділянки одонтогенної етіології / С.В. Коломієць // Вісник проблем біології і медицини. - 2013. - Вип.4, Том 2(105). - С.274-278.

83. Колчин Ю.Н. Влияние растворимой формы кверцетина на протекание экспериментального инфаркта миокарда у крыс / Ю.Н. Колчин, А.А. Мойбенко, Н.П. Максютина // Ліки. - 1995. - №6. - С.50-56.

84. Колчин Ю.Н. Кардиопротекторное действие кверцетина при экспериментальной окклюзии и реперфузии коронарной артерии у собак / Ю.Н. Колчин, Н.П. Максютина, П.П. Баланда // Фармакология и токсикология. - 2001. - №6. - С.20-23.

85. Комаревская Е.В. Применение сорбентов и лекарственных композиций на основе фитосырья в комплексном лечении заболеваний тканей пародонта: автореф. дис. на соискание научной степени канд.мед.наук: спец. 14.01.22 «Стоматология» / Е.В. Комаревская. -Полтава. - 2002. - 19с.

86. Кононенко Ю.Г. Клінічний довідник лікаря стоматолога загального профілю. Клініка, діагностика, методи лікування / Ю.Г. Кононенко, М.М. Рожко. - Medbooks, 2012. - 348с.

87. Корекція ендотеліальної дисфункції, викликаної впливом г-опромінення, за допомогою розчинного та ліпосомального кверцетину / О.В. Кислова, А.Л. Сапатий, І.Г. Купновицька [та ін.] // Фізіологічний журнал. - 2007. - Т.53,№3. - С.78-81.

88. Корытнюк А.Я. Применение пародонтальных пленок с метронидазолом и миконазолом для лечения заболеваний пародонта: автореф. дис. на соискание научной степени канд. мед. наук: спец. 14.01.22 «Стоматология» / А.Я. Корытнюк. - Киев. - 2006. - 19с.

89. Кузнецов Е.А. Оценка эффективности применения биополимерных антибактериальных пленок Диплен-дента при лечении обострений хронического генерализованного пародонтита / Е.А. Кузнецов, Г.М. Барер // Клиническая стоматология. - 2000. - №4. - С.52-56.

90. Куприн В.П. отче открытого сравнительного рандоминизированного исследования эффективности и безопасности лекарственного препарата растительного происхождения «Стоматофит А» в комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта и слизистой оболочки полости рта IV фазы / П.В. Куприн // Современная стоматология. - 2010. - №4. - С.45-48.

91. Лебеденко И.Ю. Клинические методы диагностики функциональных нарушений зубо-челюстной системы / И.Ю.Лебеденко, С.Д. Арутюнов, М.М. Антоник, А.А. Спутников[и др.] // МЕДпресс-информ, 2011. - 112с.

92. Лебідь О.І. Вплив комбінованого застосування антисептика та фітозбору на стан гуморального імунітету при захворюваннях пародонту у дітей з аліментарно-конституційним ожирінням / О.І. Лебідь, В.В. Шманько // Вісник проблем біології і медицини. - 2013. - Вип.4, Том 2(105). - С.119-122.

93. Левицкий А.П. Биофлаваноиды как модуляторы эстрагенной и остеогенной активности / А.П. Левицкий // Вісник фармакології та фармації. - 2004. - №2. - С.2-4.

94. Левицкий А.П. Дисбиоз, диабетическая ретинопатия и пребиотики / А.П. Левицкий, Ю.В. Цисельский. - Одесса:КП ОГТ, 2012 - 197c.

95. Левицкий А.П. Лизоцим вместо антибиотиков / А.П. Левицкий. - Одесса: КП ОГТ. - 2005. - 74с.

96. Левицкий А.П. Пребиотики и проблема дисбактериоза / А.П. Левицкий. Ю.Л. Волянский, К.В. Скидан // Х.:ЭДЭНА, 2008. - 100с.

97. Левицкий А.П. Применение кверцетина в стоматологиии/ А.П. Левицкий, К.В. Скидан, М.И. Скидан // Вісник стоматології. - 2010. - №1. - С.81-87.

98. Левицкий А.П. Саливация у здоровых лиц разного возраста и у стоматологических больных / А.П. Левицкий, О.А. Макаренко, Л.Н. Россоханова // Вісник стоматології. - 2005. - Спецвипуск, №2. - С.7-8.

99. Левицкий А.П. Сравнительное действие кверцетина, инулина и квертулина на состояние печени крыс после оральной аппликации липополисахарида / А.П. Левицкий, Е.М. Левченко, О.А. Макаренко // Вісник морської медицини. - 2013. - №2(59). - С.34-38.

100. Лечебно-профилактическое действие аппликаций геля с гиалуроновой кислотой на состояние десны крыс с экспериментальным гингивитом / Н.Л. Хлистун, И.И. Соколова, Л.Н. Хромагина [и др.] // Вісник стоматології. - 2012. - №3(80). - С.8-11.

101. Луцкая И.К. Лекарственные средства в стоматологии / И.К. Луцкая, В.Ю. Мартов. - М.: Мед. лит., 2009. - 384 с.

102. М.Ш.Могилевский-Гурвич. Экспериментальные исследования системы гиалуронидаза-гиалуроновая кислота и ее роли в патологии: автореф. дис. на соискание научной степени д.мед.наук. - Л. -1969.

103. Мазур И. Клиническая и микробиологическая эффективность применения местных противомикробных и антисептических препаратов в лечении заболеваний пародонта / И. Мазур, Н. Бакшутова, Д. Ставская // Дент арт. - 2014. - №2(75). - С.24-32.

104. Максименко А.В. Эффекты гликозамингликанов в сосудистых событиях / А.В. Максименко // Химико-фармацевтический журнал. - 2008. - Т.42,№10. - С.3-13.

105. Максимовский Ю.М. Препарат «Стоматофит» в комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта / Ю.М. Максимовский, Т.Д. Чиркова, М.А. Ульянова // Современная стоматология. - 2010. - №3. - С.45-47.

...