Діагностичне і прогностичне значення поліморфізму гена ендотеліну–1, рівнів вазоактивних пептидів та відповідних дерматогліфічних показників у чоловіків, хворих на гіпертонічну хворобу

Однак, слід відмітити, що більшість наукових робіт проводились у змішаних групах - без урахування статевої приналежності та віку пацієнтів, що потребує подальшого, більш детального дослідження.

Доведено, що АТ-ІІ є стимулятором виділення ЕТ-1, що є одним із найпотужніших вазоконстрикторів. Однак, не проводилось дослідження можливих зв'язків між рівнем плазмової концентрації ЕТ-1 та його антагоніста СНП з поліморфізмом гена ЕТ-1та індивідуальними дерматогліфічними ознаками у групі контролю і у хворих на ГХ чоловіків, що є актуальною темою для вивчення. Не встановленими залишаються співвідношення поліморних варіантів генів ЕТ-1 та АТ1-Р.

1.3 Дерматогліфи - як скринінговий діагностичний маркер гіпертонічної хвороби та хронічної серцевої недостатності

Проблема визначення впливу на онтогенетичний розвиток людини спадковості та середовищних факторів, має особливе значення в сучасній кардіології, оскільки прямо пов'язана з профілактикою виникнення, прогресуванням та лікуванням спадковозалежних хвороб, зокрема ГХ.

Дерматогліфіка - розділ морфології людини, що вивчає шкірний рельєф долонних і підошовних поверхонь, де шкіра вкрита численними гребінцями (папілярними лініями), що утворюють певні візерунки.

Проаналізувавши значну кількість наукових робіт, І. С. Гусєва виділила три основні етапи формування гребінцевої шкіри людини [24]:

1. Підготовчий етап, який характеризується становленням схильності до гребенеутворення і підготовкою до «запуску» генів. Цей етап триває з кінця 8-го до початку 10-го тижня ембріогенезу.

2. Етап гребенеутворення і формування типів папілярних візерунків. На 10-11-му тижні ембріонального розвитку включаються гени, відповідальні за формування гребінцевої шкіри (специфічних її деталей і поверхневого рельєфу). Етап триває до 22-24 тижня внутрішньоутробного розвитку плода. До цього часу рельєф шкіри досягає остаточної зрілості.

3. Етап дозрівання гребінцевої шкіри: починається з 24-тижня розвитку плоду і до народження. На цьому етапі гребінцева шкіра дозріває як тактильний орган, формується сильний захисний роговий шар.

Основна увага в дерматогліфіці приділяється папілярним узорам (унікальним малюнкам, утвореним рельєфними лініями на поверхні шкіри) долонь і стоп людини. Як правило, особливо виділяються візерунки, розташовані на подушечках пальців рук, до них належать такі описові поняття (рис.1.3.1):

· Трирадіус або дельта - місце сходження трьох груп паралельних папілярних ліній.

· Гребінцевий рахунок (ГР)- кількість папілярних ліній від центру пальцевого узору до трирадіуса.

· Загальний гребінцевий рахунок (ЗГР) -сума гребінцевих рахунків на 5 пальцях однієї кисті.

· Сумарний гребінцевий рахунок (СГР) - сума гребінцевих рахунків 10 пальців.

· Види пальцевих візерунків: дуга (А), радіальна петля (R) (якщо своїм відкритим кінцем петля спрямована в бік великого пальця), ульнарна петля (U) (якщо своїм відкритим кінцем петля спрямована в бік мізинця) завиток (W). Дузі відповідає відсутність трірадуса у візерунку, петлі - один трирадіус, завитку - два трирадіуса.

Рис. 1.3Типи основних пальцевих малюнків людини: W - завиток, U - ульнарна петля, R- радіальна петля, A - дуга, d - дельта узору, о - центр узору (адаптовано з Т.Д. Гладкової, 2002)

Ознаки дерматогліфіки, що сформувалися, не змінюються при подальшому рості та розвитку плода, дитини та дорослої людини. Дерматогліфіка містить у собі наслідувані характеристики та одночасно відбиває ефекти статі, раси, генних мутацій, хромосомних дефектів і тератогенних впливів [68].Отже, шкірні малюнки досить інтегративно відбивають сукупний вплив на плід як генетичних так і зовнішніх чинників. Крім цього, цінність інформації, яку несуть дерматогліфи зростає і за рахунок того, що саме в період гребенеутворення та формування типів папілярних малюнків закладаються нервова та серцево-судинна системи, формується мікроциркуляторне русло, отже пальцеві малюнки тісно пов`язані з останніми. Це стало підставою для пошуку можливих асоціацій між індивідуальними варіантами пальцевих візерунків (завитки, петлі та дуги) та успадкуванням схильності до ССЗ та ГХ, зокрема.

У дослідженні, що проводилося з метою визначення характеру дерматогліфічних змін, пов'язаних з ГХ серед туземців штату Ріверс в Нігерії було показано, що відсоток частоти завитківв чоловічій і жіночій групі з есенціальною АГ була вище, ніж у практично здорових представників обох статей.У пацієнтів з ГХ у 67 % визначався завиток, а у 28 % переважали ульнарні петлі і завитки на І пальці правої руки були тісно пов'язані з есенціальною АГ у чоловіків і жінок (100 % і 80,77 % відповідно)[166].

У дослідженні індійської популяції різної статі отримані наступні результати - немає достовірної різниці у частоті завитків і ульнарних петельміж групою практично здорових осіб та пацієнтами з ГХ. Однак, у хворих, що мають ГХ частота радіальних петель достовірна нижча, а частота дуг достовірно вища ніж у практично здорових осіб [155].

При вивченні дерматогліфів населення південно-західної Індії, виявлено, що у пацієнтів обох статей з ГХ рівень гребінцевого рахунку на І і ІV пальцях правої руки був достовірно більший, ніж у пацієнтів, що входили у групу контролю. При цьому, у чоловіків з ГХ на І і ІV пальцях правої руки достовірно частіше зустрічались завитки, дуги і петлі, ніж у практично здорових осіб. На I, III та V пальцях правої руки ГР був вірогідно вищий, ніж у чоловіків з групи контролю [123].

У населення Махачкали (Росія) дерматогліфічними предикторами розвитку ІМ у хворих на ГХ є ульнарно-завитковий візерунок на правій руці. Виявлено асоціаціюміж переважанням ульнарних петель на IV пальці лівої руки з розвитком ІМ у хворих на ГХ.Протективним фактором щодо ризику розвитку ІМ у хворих на ГХ є ульнарний візерунок на правій руці і завитковий візерунок на IV пальці лівої руки [2].

На території України, на сьогоднішній день, дуже мало досліджень дерматогліфів- як маркерів при кардіологічний патології взагалі, та при ГХ, зокрема. У роботі І. В. Погорілоїта співавт. при порівнянні частот волярних візерунків на окремих пальцях в залежності від поліморфного варіанту гена АТ1-Р у пацієнтів без серцево-судинної патології, з'ясовано: в підгрупі з генотипом АА на 1, 2 та 3-ому пальцях обох рук частіше зустрічаються ульнарні петлі, на всіх пальцях обох рук частіше зустрічаються дуги, ніж в групі з генотипами АС та СС; на 4-х пальцях обох рук, на 1-ому пальці правої руки, на 5-му пальці лівої руки зустрічаються радіальні петлі, в той час як вони відсутні в групі з генним поліморфізмом (генотипи АС, СС). В підгрупі з генотипами АС та СС на 1, 4-ому пальцях лівої руки частіше зустрічаються завитки, на 5-му пальці правої руки присутні радіальні петлі, в порівнянні з групою з генотипом АА [65].

Визначення особливостей дерматогліфічних показників у хворих з ІХС було виконано у Полтаві, де показано, що у пацієнтів з ІХС типовим є збільшення частоти петель та/або завитків на 2-му та 4-му пальцях рук. Однак, у практично здорових осіб частіше спостерігали дуги [50].

У роботі О. Ф. Дзвіняцької (м. Івано-Франківськ) показано, що інформативною ознакою АГ для чоловіків є переважання завитків на І та ІІ пальцях правої руки [25].

Серед харківської популяції у чоловіків з ГХ характерні більш частівипадки, в порівнянні з контрольною групою, на правій руці - дуги на IV та V пальцях, на лівій руці -складних типів малюнків на ІІІ та IV пальцях. Для жінок були властиві наступні дерматогліфічні візерунки, що асоційовані з ГХ: більша частота дуги на V пальці правої та лівої руки [90].

Як згадувалось вище, значну роль в розвитку ГХ займає спадкова схильність, а пошук простих у використанні методів діагностики генетичної обумовленості даного захворювання є актуальним питанням на сьогоднішній день. Дослідниками показано, що дерматогліфи є генетично детермінованими носіями спадкової інформації, а отже можуть слугувати скринінговим методом щодо встановлення варіанта носійства генотипів різних генів. В даному випадку, питання поширеності певних дерматогліфічних малюнків на пальцях кистей в залежності від поліморфізму гена АТ1-Р у пацієнтів з ГХ залишається маловивченим, а гена ЕТ-1 взагалі не досліджене.



РОЗДІЛ 2. КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Клінічна характеристика обстежених осіб

Для вирішення поставлених завдань був обстежений 191чоловік мешканець Подільського регіону, у віці 40-60 років, із них 79 осіб склали контрольну групу. До першої групи увійшли 62 особи з ГХ ІІ ст., до другої -50 пацієнтів з ГХ ІІІ ст. (що ускладнена ХСН ІІ А ст.ІІ - ІІІ ФК за NYHA).

Всі особи з групи контролю та з ГХ ІІ та ІІІ ст. знаходились на лікуванні в терапевтичному та неврологічному відділеннях Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення МОЗ України,Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону Військово-повітряних сил України (м. Вінниця) та спостерігалися амбулаторно у період з грудня 2013 року по червень 2014 року.

2.1.1 Чоловіки групи контролю

До контрольної групи дослідження увійшло 79 чоловіків, середній вік яких становив (49,01 ± 0,73) років. Відбір осіб до групи контролю проводили шляхом детального збору анамнезу та обстеження із використанням стандартних клінічних, лабораторних,інструментальних методів дослідження та аналізу амбулаторних карт пацієнтів. До даної групи були включені особи, результати об'єктивного та загально клінічного обстеження яких не виявили патологічних змін з боку серцево-судинної системи (ССС) та ГХ, зокрема. Під час відбору чоловіків до контрольної групи обов'язково враховували такі критерії виключення із подальшого дослідження, як наявність хронічного обструктивного захворювання легень, новоутворень, порушень функції нирок, печінки, ендокринні захворювання, хвороби системи крові.

Усі особи, які увійшли до контрольної групи, як і пацієнти з першої та другої групдослідження, були обстежені у відповідності з картою обстеження (додаток А) та після підписання інформованих згод про участь в науковому дослідженні, а також на проведення дактилоскопії та обробку персональних даних.

При зборі анамнезу життя у чоловіків групи контролювстановлено: 48 (60,76%) чоловіків вели малорухливий спосіб життя, 11 (13,92%) - палили, 42 (53,17%) вживали надмірну (>3,5 г на добу) кількість солі. При вивченні сімейного анамнезу виявлено, що обтяжену спадковість по ГХ мали 15 чоловіків (18,99%) з групи контролю.

ІМТ визначали за рекомендаціями ВООЗ [1997]: ІМТ=маса тіла/ріст2 (кг/м2).Масу тіла вважали надмірною, якщо ІМТ становив (25,0-29,9) кг/м2. Діагноз ожиріння встановлювали згідно з рекомендаціями ВООЗ [1997], якщо ІМТ складав 30,0 кг/м2 та вище, при цьому І ступінь ожиріння визначали при ІМТ (30,0-34,9) кг/м2,ІІ ступінь - при ІМТ (35-39,9) кг/м2, ІІІ ступінь - при ІМТ ?40, кг/м2.При визначенні ІМТ було виявлено, що у чоловіків контрольної групи визначалинормальну та надмірнувагу тіла, відповідно у 50 (63,29%) та у 29(36,71%) пацієнтів. Під час проведення фізикального обстеження ССС патологічних змін не виявлено.

Офісний САТ у чоловіків групи контролю становив(120,51 ± 1,11) мм рт.ст., офісний ДАТ - (75,25 ± 0,90) мм рт.ст. АТ у пацієнтів чоловічої статі контрольної групи не перевищував нормотензивних рівнів. У 20 пацієнтів (25,32%) встановлений оптимальний АТ, у 33 (41,77%) осіб визначалинормальний АТ, однак у 26 (32,91%) чоловіків був визначений високий нормальний АТ, що може слугувати в подальшому передумовою до розвитку ГХ у таких чоловіків.

Нормальну частоту ритму серця визначали у 72 (91,13%) чоловіків, синусову тахікардію-7 (8,87%) осіб, середня частота серцевих скорочень (ЧСС) становила (68,47 ± 0,93)ударів за 1 хвилину.

Усім 79 (100%) особам групи котролю проводили дерматогліфічне обстеження пальців правої і лівої кисті (ПК і ЛК) по методиці Т. Д. Гладкової за допомогою портативного електронного прокатного сканера Futronic FS50сз наступним аналізом отриманих даних.

2.1.2 Хворі на гіпертонічну хворобу

Критеріями включення у дослідження були: верифікований діагноз ГХ, з обов`язковим виключенням симптоматичної АГ, наявність ГЛШ, відсутність в анамнезі та за медичною документацією даних про перенесені ускладнення ГХ, таких як ІМ, гостре порушення мозкового кровообігу, а також наявність симптомів та анамнестичних указівок на ІХС, розвиток якої передував виникненню ГХ.

Діагноз ГХ встановлювали на підставі скарг хворих, даних анамнезу та фізикального обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження згідно з Наказом МОЗ України від 24.05.2012 року №384. Усім хворим індивідуалізовано призначали базисну терапію у відповідності з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги при артеріальній гіпертензії, затвердженим Наказом МОЗ України від 24.05.2012 року №384 та клінічних рекомендацій з артеріальної гіпертензії Європейського товариства гіпертензії (ESH) та Європейського товариства кардіологів (ESC) 2013 року [58,94].

Діагноз ХСН, як і ГХ, встановлювали на підставі скарг хворих, даних анамнезу, фізикального,лабораторних та інструментальних методів дослідження, у відповідності з Протоколом надання медичної допомоги хворим із хронічною серцевою недостатністю, затвердженим Наказом МОЗ України №436 від 03.03.2006 року та рекомендаціями Асоціації кардіологів України Української Асоціації фахівців з серцевої недостатності (2012) та рекомендаціями з діагностики та лікування серцевої недостатності Європейського кардіологічного товариства (2012) [16, 131].Стан систолічної функції міокарду ЛШ оцінювали за показником ФВ. Систолічна функція вважалася зниженою у випадках, коли ФВ складала менше 45%.

Обстежено 112 чоловіків з ГХ, середній вік хворих становив (49,66 ± 0,40) років та достовірно не відрізнявся від віку чоловіків з групи контролю. З них 62 пацієнта мали ознаки ГХ ІІ ст. (середній вік - (49,19 ± 0,66 років). У 10 хворих (16,12 %) з ГХ ІІ ст. були присутні ознаки ХСН І ст. за класифікацією М. Д. Стражеска - В. Х. Василенка, в межах І ФК за NYHA, у інших 52 (83,83 %) чоловіків симптоми ХСН не були виявлені взагалі (ХСН 0 ст.). У 50 хворих з ГХ ІІІ ст. були клінічні ознаки ХСН ІІ А стадії за класифікацією М.Д. Стражеска - В.Х. Василенка, якізнаходились в межах ІІ-ІІІ ФК за NYHA. Середній вік пацієнтів з ГХ ІІІ ст.становив (50,14 ± 0,99)років та достовірно не відрізнявся від віку чоловіків із ГХ ІІ ст. та особами групи контролю.

Тривалість АГ у хворих на ГХ ІІ ст. становила (9,02 ± 0,78) років. При аналізі анамнезу життя у чоловіків з ГХ ІІ ст. встановлено, що52 (83,87%) чоловіка мали малорухливий спосіб життя, 13 (20,97%) - палили, 48 (77,42%) вживали надмірну (>3,5 г на добу) кількість солі. При вивченні сімейного анамнезу виявлено, що обтяжену спадковість по ГХ мали 51 чоловік (82,26%) з ГХ ІІ ст.

При вивченні ІМТ у чоловіків з ГХ ІІ ст., встановлено, що нормальну вагу тілавизначали у 28 (45,16%) пацієнтів, надмірну- у 21 (33,87%), ожиріння І ступеня - у 13 (20,97%) осіб.

Офісний АТ у пацієнтів з ГХ ІІ ст. дорівнював: САТ(165,55 ± 2,19)мм рт. ст., ДАТ - (100,11 ± 1,03)мм рт. ст.Серед хворих з ГХ ІІ стадії 1 ступінь АГ мали 20 хворих (32,26%), 2 ступінь АГ виявлений у 23 (37,10%)чоловіків, в той час як 3 ступінь АГ був відзначений у 19 хворих (30,65%).

Тривалість гіпертонічного анамнезу у пацієнтів на ГХ ІІІ ст. -(13,24 ± 0,78) років. З анамнезу життя чоловіків з ГХ ІІІ ст. з'ясовано, що 45 (90%) чоловіків мали малорухливий спосіб життя, 26 (52%) - палили, 46 (92%) вживали надмірну (>3,5 г на добу) кількість солі. При вивченні сімейного анамнезу виявлено, що обтяжену спадковість по ГХ мали усі чоловіки з ГХ ІІІ ст. (100%).

Об'єктивно серед чоловіків з ГХ ІІІ ст. нормальну вагу тіла мали 4(8%) особи, надмірну масу - 21 (42%) чоловік, ожиріння І ступеня 25 (50%) пацієнтів чоловічої статі.

Рівень офісного САТ у чоловіків з ГХ ІІІ ст. становив (173,82 ± 2,08) мм рт.ст., ДАТ -(105,60 ± 1,41) мм рт.ст. М'яка АГ мала місце у 6 (12%) чоловіків, помірна АГ - у 22 (44%) хворих, тяжка АГ - у 22 (44%) пацієнтів.

Доведено, що ожиріння та високий рівень АТ є факторами ризику розвитку ССЗ, та ГХ зокрема, тому було вирішено проаналізувати рівні АТ (табл. 2.1) та ІМТ (табл. 2.2) у осіб контрольної групи та у пацієнтів з ГХ (табл. 2.2).

Таблиця 2.1 Показники системної гемодинаміки у обстежених осіб (М ± m)(мм рт.ст.)

Група	САТ, мм рт.ст.	ДАТ, мм рт.ст.
Група контролю (n=79)	120,51 ± 1,11(1)	75,25 ± 0,90(4)
Пацієнти з ГХ ІІ ст. (n=62)	165,55 ± 2,19 (2)	100,11 ± 1,03(5)
Пацієнти з ГХ ІІІ ст.(n=50)	173,82 ± 2,08 (3)	105,60 ± 1,41(6)
р	р2-1<0,0001; р3-1<0,0001 р3-2<0,01	р5-4<0,001; р6-4<0,001 р6-5<0,001

Рівні САТ та ДАТ у чоловіків з ГХ ІІ та ІІІ ст. достовірно вищі ніж у групі контролю, при цьому найвищий рівень як САТ так і ДАТ у пацієнтів з ГХ ІІІ ст.

Таблиця 2.2 Частота різного ІМТ у чоловіків контрольної групи, хворих на ГХ ІІ стта у пацієнтів з ГХ, ускладненою ХСН ІІ А ст., (%)

Група	Група контролю (n=79)	Пацієнти з ГХ ІІ ст. (n=62)	Пацієнти з ГХ ІІІ ст. (n=50)	р
Нормальна маса тіла	63,29% (n=50) (1)	45,16% (n=28)(2)	8% (n=4) (3)	р2-1<0,05; р3-1<0,0001; р3-2<0,0001
Надмірна маса тіла	36,71 % (n=29) (4)	33,87 % (n=21) (5)	42 % (n=21) (6)	р5-4>0,05; р6-4>0,05; р6-5>0,05
Ожирінння І ст.	-	20,97 % (n=13) (7)	50 % (n=25) (8)	р8-7<0,0001
р	р4-1<0,01	р5-2>0,05; р7-2<0,01; р7-5>0,05	р6-3<0,0001; р8-3<0,0001; р8-6>0,05

Встановлено, що у чоловіків з групи контролюдостовірно частіше фіксували нормальну масу тіла, у осіб з ГХ ІІ ст. - нормальну масу тіла виявляли частіше, ніж ожиріння І ст., проте не було різниці з частотою встановлення надмірної ваги тіла. Упацієнтів з ГХ ІІІ ст. вірогідно переважала надмірна маса тіла та ожиріння І ступеня.

При порівнянні частот показників ІМТ у осіб чоловічої статі з різних груп дослідження, визначено, що нормальна маса тіла достовірно частіше зустрічалась у пацієнтів з групи контролю. Однак, немає вірогідної різниці у частоті випадків надмірної маси тіла між пацієнтами з груп обстеження. Ожиріння І ступеня достовірно частіше зустрічалось у пацієнтів з ГХ ІІІ ст.

Серед хворих на ГХ ІІ ст. скарги на головні болі висловлювали 42 (67,74%) хворих, на мерехтіння мушок перед очима -25 (40,32%) осіб, на запаморочення - 20 (32,26%), на шум в голові - 38 (61,29%) пацієнтів, на болі в ділянці серці колючого характеру незалежно від фізичного навантаження -26 (41,94%) хворих, на періодично виникаючі відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця -10 (16,13%) осіб.10 чоловіків (16,13 %) висловлювали появу задишки змішаного характеру, серцебиття, загальну слабкість та втомлюваність при надмірному фізичному навантаженні.

При фізикальному обстежені хворих на ГХ ІІ ст. посилений серцевий поштовх реєстрували у 46 (74,19%), зміщення лівої межі серця назовні від лівої середньоключичиної лінії - у 52 (83,87%) хворих. При аускультації ослаблення І тону на верхівці серця спостерігали у 55 (88,71%) хворих на ГХ ІІ ст., акцент ІІ тону над аортою - у 59 (95,16%).

При аналізі ЕКГ серед хворих на ГХ ІІ ст. у 35 (56,45%) чоловіків визначали нормальну частота ритму, у21 (33,87%) пацієнта спостерігали синусову тахікардію, у 6 (9,68%) хворих - синусову брадикардію. Середня частота серцевих скорочень(75,60 ± 1,78) ударів за хвилину. Ознаки ГЛШ (за електрокардіографічними критеріями) виявили у 59 (95,16%) хворих, за даними ехокардіографії - у 62 (100%) пацієнтів. Всі особи мали збережену систолічну функцію лівого шлуночка (ФВ>45%), діастолічна дисфункція І типу виявлена у 18 (29,03%) осіб, ІІ типу у 2 чоловіків (3,22 %). Ангіопатія сітківки гіпертонічного ґенезу була діагностована у 56 (90,32%) хворих.Усім 62 (100%) пацієнтам з ГХ ІІ ст. проводили дерматогліфічне обстеження пальців обох кистей за методикою Т. Д. Гладкової за допомогою портативного електронного прокатного сканера Futronic FS50сз наступним аналізом отриманих даних.

Серед хворих на ГХ ІІІ ст., що ускладненаХСН ІІ А стадії ІІ-ІІІ ФК за NYHA, скаржилися на загальну слабкість, втомлюваність та на задишку при звичайному або незначному фізичному навантаженні та наявність набряків на нижніх кінцівкаху 50 (100%) чоловіків. Головний біль відзначали 47 (94%) хворих, головокружіння та мерехтіння мушок перед очима -38 (76%) пацієнтів, шум в вухах-25 (50%),серцебиття - 22 (44%) чоловіків, 5 (10 %) на біль за грудиною, що не пов'язаний з фізичним навантаженням та емоційним стресом, який не зникав при прийомі нітрогліцерину та відпочинку, тривалістю більше 15 хвилин.

При фізикальному обстежені хворих на ГХ ІІІ ст., встановлено, що розлитий верхівковий поштовх був зміщений вниз і вліво у 50 (100%) хворих, зміщення лівої межі серця назовні від лівої середньо ключичної лінії - у 50 (100%) осіб. Ослаблення І тону на верхівці при аускультації серця відзначали у 50 (100%), та акцент ІІ тону над аортою - у 47 (94%) пацієнтів. У всіх 50 хворих (100 %) в вечірні години визначали симетричні, холодні на дотик, щільні набряки, які розповсюджувались не вище верхньої третини гомілок; в ранковий час у 50 (100%) пацієнтів зберігались вищеописані набряки, але їх розповсюдженість не відмічалась вище рівня нижньої третини гомілок. При обстеженні органів дихання у чоловіків із даної групи патологічних змін виявлено не було. При обстеженні органів черевної порожнини у 42 (84%) хворих печінка виступала з-під краю реберної дуги на 2-5 см по правій середньо-ключичній лінії.

Згідно рекомендацій Української Асоціації Кардіологів (2012) з діагностики та лікування ХСН, стадіюХСН ІІ А встановлювали відповідно критеріям хронічної недостатності кровообігу за класифікацією М.Д. Стражеска і В.Х. Василенка (1935) та згідно рекомендацій Європейської асоціації каріологів з діагностики та лікування гострої та хронічної серцевої недостатності (2012) [16, 131]. Функціональний клас ХСН встановлювали згідно класифікації NYHA (1964).

Серед хворих на ГХ ІІІ ст., були виявлені наступні зміни ЕКГ: синусова брадикардія - у 6 (12%) хворих, синусова тахікардія - у 18 (36%), надшлуночкова екстрасистолія - у 16 (32%), шлуночкова екстрасистолія І градації по Лауну- 2 (4%), блокада лівої ніжки пучка Гіса - 8 (16%) хворих. Електрокардіографічні ознаки ГЛШ виявляли у 50 (100%) хворих. Згідно даних ехокардіографії ГЛШдіагностовано у 50 (100%) хворих. 20 чоловіків (40%) мали ФВ>45%, 30 осіб (60%) -ФВ< 45 %. Ангіопатія сітківки гіпертензивного ґенезу була виявлена у 43 (86%) обстежених. У 5 чоловіків (10%) виявлено ІХС - дифузний кардіосклероз, що не передував розвитку ГХ.

Пацієнти з будь-якою формою ІХС, що передувала розвитку ГХ не були включені у дослідження.Пацієнтів з ГХ та постінфарктним кардіосклерозом, будь-якою формою стенокардії не вкючали у дослідження. Усі форми ІХС виключали шляхом оцінки претестової ймовірністі захворювання, а саме детального збору скарг, анамнезу, аналізу даних лабораторних методів обстеження, амбулаторної карти пацієнта, заключень ЕКГ в спокої та ультразвукового дослідження (УЗД) серця в спокої (рекомендації Європейської асоціації кардіологів 2013) [95].Велоергометріюпроводили пацієнтам, що висловлювали скарги на болі в серці (5 чоловіків з ГХ ІІІ ст.), що були не типовими для стенокардії та виникли після розвитку ГХ.

Серед пацієнтів з ГХ ІІІ ст. дерматогліфічне обстеження пальців ПК іЛК було проведене 43 (86 %) чоловікам, інші 4 (8 %) особи відмовились від даного обстеження, а у 3 (6 %) пацієнтів були отримані неякісні дерматогліфічні малюнки через особливість шкірного рельєфу, що не підлягали подальшому аналізу. Дерматогліфи отримували за методикою Т. Д. Гладкової за допомогою електронного прокатного сканера Futronic FS50с з наступним аналізом отриманих даних.

Особи контрольної групи, пацієнти з ГХ ІІ та ІІІ ст. були набрані та обстежені (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, дерматогліфічне обстеження пальців кистей, УЗД серця, велоергометрія) спільно з аспірантом кафедри внутрішньої медицини медичного факультету №2 Пашковою Юлією Павлівною.

2.2 Методи дослідження, які використовувались у роботі

2.2.1 Методика визначення поліморфного варіанту гена ендотеліну - 1

Для визначення алелей поліморфної ділянки Lys198Asn гена ЕТ-1 геномну ДНК виділяли з лейкоцитів периферичної крові використовуючи набір реагенту «Комплект для виділення ДНК/РНК з сироватки або плазми крові» (НПФ «ЛитТех», Росія).

Відбір крові для дослідження проводили натщесерце із кубітальної вени у кількості 4 мл цільної крові у охолоджені поліпропіленові пробірки, які містили ЕДТА (1мг/1мл крові). Зібраний матеріал зберігали при температурі -20°С не більше 6 місяців до початку аналізу.

Генотипування поліморфної ділянки Lys198Asn гена ЕТ-1 виконували шляхом проведення ампліфікації методом полімеразної ланцюгової реакції на ампліфікаторі «Терцик» (ООО «ДНК-Технология», Росія). Проводили паралельно дві реакції ампліфікації з двома парами алель-специфічних олігонуклеотидних праймерів (НПФ «ЛитТех», Росія).

Програма ампліфікації для гену ЕТ-1 включала початкову денатурацію при 93?С впродовж 60 секунд, 35 циклів: 930С- 10 секунд, відпал при специфічній для кожної пари праймерів температурі 64?С - 10 секунд, елонгацію ланцюга при 72?С - 20 секунд, завершувала програму фінальна елонгація при 72?С - 60 секунд. Отримували три типи продуктів ампліфікації: гомозигота за алеллю 1, гетерозигота, гомозигота за алеллю 2: алель 1 - алель, що вказана до позиції заміни, алель-2 - алель, що вказана після позиції заміни.

Електрофоретичне розділення ампліконів проводили методом горизонтального електрофорезу в направленні від катода (-) до анода (+) в 3% агарозному гелі при напрузі 10-15 V на 1 см гелю. Для електрофорезу використовували 1х трис-ацетатний (ТАЕ) буфер, що готували з 50х ТАЕ буфера (0,04М трис-ацетат, 0,002М ЕДТА, рН=8,3). Гелі фарбували 1% розчином етидіуму броміду. Фрагменти ДНК, що аналізувалися, проявлялися у вигляді червоних смуг при опроміненні УФ-світлом із довжиною хвилі 310 нм.

2.2.2 Методика визначення поліморфного варіанту гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу

Для визначення алелей поліморфної ділянки A1166Cгена AТ1-Ргеномну ДНК виділяли з лейкоцитів периферичної крові використовуючи набір «Комплект для виділення ДНК/РНК з сироватки або плазми крові» (НПФ «ЛитТех», Росія).

Відбір крові для дослідження проводили натщесерце із кубітальної вени у кількості 4 мл цільної крові у охолоджені поліпропіленові пробірки, які містили ЕДТА (1мг/1мл крові). Зібраний матеріал зберігався при температурі -20°С не більше 6 місяців до початку аналізу.

Генотипування поліморфної ділянки A1166C гена AT1-Рвиконували шляхом проведення ампліфікації методом полімеразної ланцюгової реакції на ампліфікаторі «Терцик» (ООО «ДНК-Технология», Росія). Проводили паралельно дві реакції ампліфікації з двома парами алель-специфічних олігонуклеотидних праймерів АТ1R-L (5'-CCTGCACCAT-GTTTTGAGGTTGAGTGAC-3') і АТ1R-R (5'-AAAATAACAGGACA-AAAGGAGGCTAGGGAG-3') (НПФ «ЛитТех», Росія).

Програма ампліфікації для гену AT1-Рвключала початкову денатурацію при 93?С впродовж 60 секунд, 35 циклів: 930С-10 секунд, відпал при специфічній для кожної пари праймерів температурі 64?С - 10 секунд, елонгацію ланцюга при 72?С - 20 секунд, завершувала програму фінальна елонгація при 72?С - 60 секунд. Отримували три типи продуктів ампліфікації: гомозигота за алеллю 1, гетерозигота, гомозигота за алеллю 2: алель 1 - алель, що вказана до позиції заміни, алель-2 - алель, що вказана після позиції заміни.

Електрофоретичне розділення ампліконів проводили методом горизонтального електрофорезу в направленні від катода (-) до анода (+) в 3% агарозному гелі при напрузі 10-15 V на 1 см гелю. Для електрофорезу використовували 1х трис-ацетатний (ТАЕ) буфер, що готували з 50х ТАЕ буфера (0,04М трис-ацетат, 0,002М ЕДТА, рН=8,3). Гелі фарбували 1% розчином етидіуму броміду. Фрагменти ДНК, що аналізувалися, проявлялися у вигляді червоних смуг при опроміненні УФ-світлом із довжиною хвилі 310 нм.

2.2.3 Методика визначення концентрації ендотеліну -1 в плазмі крові

Концентрацію ЕТ-1 у плазмі крові обстежуваних визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою набору реактивів фірми «DRG» (США) та апарату для проведення ІФА «Humareadersingle» (Німеччина).

Забір крові для дослідження проводили натщесерце, за 12 годин до останнього прийому їжі, о 8-й годині ранку із кубітальної вени у кількості 3 мл цільної крові в вакуумні пробірки з EDTA- К3. Час від забору цільної крові до виділення сироватки не перевищував 30 хвилин, потімпробірка розміщувалась у холодильнику, температура зберігання зразків складала -25? С не більше 12 місяців.

Безпосередньо перед дослідженням сироватку розморожували при кімнатній температурі.Потім у стріп розміщували 50 мкл сироватки до якоїдодавали 50 мл стандартів (6 штук від 0 до 10 фмоль/мл) та 200 мкл моноклональних антитіл. Суміш закривали клейкою плівкою та обережно розмішували шляхом встряхування, після чого проводили витримку реагентів при кімнатній температурі протягом 24 годин.

Далі стріпи п'ятикратно промивали за допомогою 300 мкл спеціального промивного розчину, після чого додавали 200 мкл кон'югату. Суміш повторно закривали клейкою плівкою і витримували при кімнатній температурі на протязі 1 години. Згодом проводили п'ятикратне промивання стріпів за допомогою 300 мкл спеціального промивного розчину, після чого надлишки промивного розчину видаляли шляхом інтенсивного струшування стрипів. Додавали 200 мкл субстрату (пероксидаза хрону), проводили інкубування при кімнатній температурі на протязі 30 хвилин за умови відсутності світла. Після цього додавали 50 мкл стоп - реагенту (NaOH) та після безпосередньої зупинки реакції вимірювали абсорбцію за допомогою фільтра 450 нм, диференціальний фільтр 630 нм.

В подальшому на імуноферментному аналізаторі будували калібрувальний графік та отримували результати.

2.2.4 Методика визначення плазмової концентрації С-натрійуретичного пептиду

Забір крові для дослідження проводили натщесерце, за 12 годин до останнього прийому їжі, о 8-й годині ранку із кубітальної вени у кількості 3 мл цільної крові в вакуумні пробірки з EDTA- К3. Час від забору цільної крові до виділення сироватки не перевищував 30 хвилин, потім пробірка розміщувалась у холодильнику, температура зберігання зразків складала -25? С не більше 12 місяців.

Безпосередньо перед дослідженням сироватку розморожували при кімнатній температурі. Для визначення плазмової концентрації С-натрійуретичного пептиду шляхом ІФА були використані реактиви фірми «BIOMEDICA» (Німеччина) наступним чином: у лунки планшету вміщують 50 мкл сироватки (стандарту), потім додається 200 мкл кон'югату. Надалі протягом 40 годин проводили інкубацію, обов'язковими умовами для якої являються кімнатна температура в приміщенні та відсутність світла. Після інкубації проводили п'ятикратне промивання плашки, додавали 200 мкл субстрату, після чого проводили повторну інкубацію протягом 30 хвилин. Після інкубації до лунок вносили по 50 мкл стоп-реагенту та проводили безпосереднє визначення рівня С-натрійуретичного пептиду. ІФА виконували на стриповому імуноферментному аналізаторі «Нumareadersingle» (Німеччина) при довжині хвилі 450 нм та диференційним фільтром 630 нм. Вимірювання проводили за допомогою стандартів, які входять до складу набору.

2.2.5 Методика визначення показників спектру ліпідів

Визначення показників ліпідного спектру ферментативним калориметричним методом проводили на біохімічному аналізаторі «SpecificBasicKone» (Фінляндія) з використанням набору «Human» (Німеччина). Визначали рівень загального ХС, ТГ. Концентрацію холестерину ЛПВЩ визначали за методом, який ґрунтується на властивості ЛПНЩ та ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), на відміну від ЛПВЩ, утворювати нерозчинні комплекси з гепарином у присутності іонів марганцю [37]. Рівень ХС ЛПНЩ обчислювали за формулою: ХС ЛПНЩ = Загальний ХС - (ХС ЛПДНЩ + ХС ЛПВЩ); ХС ЛПДНЩ - за формулою: ХС ЛПДНЩ = ТГ/5*2,29.

За нормальні значення (відповідно з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги при артеріальній гіпертензії, затвердженим Наказом МОЗ України від 24.05.2012 року №384)приймали наступні показники: загальний ХС - менше 5,2ммоль/л, ХС ЛПНЩ - менше 3,0 ммоль/л, ХС ЛПВЩ - більше 1,0 ммоль/л, ТГ - менше 1,7 ммоль/л. При відхиленні хоча б одного з показників від нормальних значень діагностували дисліпідемію [58].

2.2.6 Методика вимірювання АТ

Вимірювання офісного АТ здійснювали згідно з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги при артеріальній гіпертензії, затвердженим Наказом МОЗ України від 24.05.2012 року №384 [58].

Вимірювання АТ проводилось у спокійному оточенні після 5-хвилинного відпочинку.Протягом 30 хв. до вимірювання пацієнт не палив та не пив каву.Використовувалась стандартна манжета (12-13 см у ширину та 35 см у довжину) для осіб з нормальними та худими руками. У осіб з мускулистими або товстими руками застосовувалась манжета 42 см у довжину.Розміщували манжету посередині плеча на рівні серця, щоб її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець. Спочатку визначали рівень САТ пальпаторним методом. Для цього визначали пульс на a. radialis і потім швидко накачували повітря в манжету до 70 мм рт. ст. Далі накачували по 10 мм рт. ст. до значення, при якому зникає пульсація. Випускали повітря повільно - 2 мм за секунду і визначали І фазу тонів Короткова (появу) і V фазу (зникнення), які відповідають САТ і ДАТ. Вимірювання проводили не менше двох разів з інтервалом 2-3 хв. При розходженні результатів більше, ніж на 5 мм рт.ст., робили повторні виміри через декілька хвилин.АТ визначали на обох руках, а також в положенні сидячи, стоячи і лежачи. До уваги брались більш високі значення.



2.2.7 Методика дослідження стану внутрішньосерцевої гемодинаміки

Для оцінки параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки застосовували ехокардіографічне обстеження, яке виконувалось на ехокардіографі «РАДМІР ULTIMARA»(м. Харків, Україна). При проведенні УЗД в основному використовувались парастернальний та апікальний доступи, за необхідності - субкостальний та супрастернальний доступи. Спочатку виконували В-модальне дослідження, потім - М-модальне, яке завжди проводили виключно із парастернального доступу з позиції довгої осі лівого шлуночку (ЛШ). Аналізували наступні показники структурно-функціонального стану ЛШ: КСР, см; КДР, см; товщина міжшлуночкової перетинки (ТМШП, см) у кінці діастоли; товщина задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ, см) у кінці діастоли.

Помірну ГЛШ встановлювали при значенні іММЛШ до 170 г/м2, виражену - вище 170 г/м2.За допомогою показників відносної товщини стінки ЛШ (ВТС) та іММЛШ оцінювали геометричну модель ЛШ: при іММЛШ 115 г/м2 і ВТС ЛШ 0,42 - нормальна геометрія ЛШ; при іММЛШ 115 г/м2 і ВТС ЛШ >0,42 - концентричне ремоделювання ЛШ; при іММЛШ >115 г/м2 і ВТС ЛШ >0,42 - концентрична ГЛШ; при іММЛШ >115 г/м2 у чоловіків і ВТС ЛШ 0,42 - ексцентрична ГЛШ [44,45].

Діастолічну функцію серця оцінювали за допомогою імпульсної допплер-ехокардіографії з апікального доступу у чотирикамерній позиції із розміщенням контрольного об'єму на рівні кінців стулок мітрального клапану. Визначали такі параметри: швидкість раннього діастолічного наповнення ЛШ (Е, м/с); швидкість пізнього діастолічного наповнення ЛШ (А, м/с); співвідношення швидкостей раннього та пізнього діастолічного наповнення ЛШ (Е/А,); час раннього діастолічного наповнення ЛШ (Те, мс); час пізнього діастолічного наповнення ЛШ (Та, мс); час уповільнення раннього діастолічного наповнення ЛШ (ТD,мс); час ізоволюметричного розслаблення ЛШ (IVRT, мс).

2.2.8 Методика проведення велоергометрії

Для виключення ІХС пацієнтам проводили навантажувальний тест «ВОЗ» на велоергометрі «VKK - 12», вироблений в Україні. Методика передбачає створення східчасто-зростаючого навантаження з однаковим кроком:

P/n/ = P/1/ + ПН*(n-1)

де P/1/ - навантаження на 1 сходинці;

P/n/ - навантаження на n-ій сходинці;

ПН - приріст навантаження;

n - номер сходинки.

Початкова установка методики: число сходинок 7 (1-7), тривалість сходинки 3 хв., тривалість паузи 0 хв. Навантаження 1 сходинки 50 Вт.

Велоергометр «VKK - 12» забезпечував автоматизований контроль безпеки пацієнта по ЧСС, АТ, ЕКГ. При досягненні межових значень параметрів ЧСС, АТ, ЕКГ, виявленні неадекватних реакцій ССС, включався сигнал «Тривога». Контроль безпеки по ЧСС здійснювався за допомогою контрольних, субмаксимальних та межових значень ЧСС. Межові значення ЧСС визначались за формулою:Межова ЧСС = 220-вік.

Контроль безпеки по ЕКГ включав зміщення або нахил сегменту ST (позитивний, негативний або горизонтальний більш ніж на 0,2 мВ в будь-якому відведенні), амплітуди зубців R (зменшення амплітуди на 50% від вихідного рівня) та T (зміна зубця Т на інверсний по відношенню до вихідного рівня в будь-якому відведенні та його амплітуда більше 0,15 мВ по абсолютній величині), наявність екстрасистол (частота перевищує 10 %). При появі даних ознак включався сигнал «Тривога».Контроль безпеки по АТ проводився шляхом монітровування АТ. При досягненні значення 220/120 мм рт. ст., або падінні САТ на 20 мм рт.ст. від вихідного при навантаженні, включався сигнал «Тривога».

При появі болю за грудиною чи в області серця, втоми, задишки, комбінації симптоматики і включенні сигналу «Тривога» або лише при включенні сигналу «Тривога» тест з навантаженням розцінювався як позитивний і такі хворі не включались у дослідження.

2.2.9 Методика дерматогліфічного обстеження пальців обох кистей

Усім пацієнтам, які увійшли до контрольної групи дослідження та пацієнтам з ГХ проводили дерматогліфічне обстеження пальців обох кистей за допомогою сучасного портативного прокатного сканера Futronic FS50. За допомогою скануючої області пристрою - 40,64 x 38,10 мм, дерматогліфічні малюнки зчитували в режимі прокату, що дало змогу отримати точне графічне зображення відбитка кожного пальця з усіма його топографічними зонами. Йоговдосконаленаоптичнасистема можезахопити800 х750 пікселіві 500точок надюймзображенняза 0,1секунду.

Трактування і розшифровка дерматогліфічних візерунків проводили за методом Т.Д.Гладкової (1964).До кількісних дерматогліфічних ознак відносили ГР- число шкіряних гребінців пальця від дельти до центра узора.За допомогою лінії з'єднується центр пальцьового узора з одним із трирадіусів, і підраховується кількість гребінців, відрізків, точок, які торкаються цієї лінії. В підрахунок не входять ні центр узора, ні сама дельта. Так як дуги не мають трирадіусів, то при їх підрахунку кількість гребінців позначається як 0. В завитку гребінці підраховували з того боку, де їх більше, оскільки центр завитка може бути зміщеним. Вивчався ЗГР - ГР для 5 пальців однієї кисті таСГРобох кистей, який складається із суми ГРПК і ЛК. Місце чи точка, де сходяться три системи ліній, які направлені один до одного під кутом 120, називається трирадіусом. Дуга не має трирадіуса, який характерний для інших узорів. З якісних ознак пальцьової дерматогліфіки досліджувались слідуючі дактилоскопічні узори: А - дуга, U- ульнарна петля, R- радіальная петля, W - завиток, які зустрічаються на пальцях з певною частотою і можуть, в певній мірі, характеризувати дерматогліфічну картину популяції [17].

2.2.10 Методи математичної обробки результатів дослідження

Математична обробка результатів включала наступні методи:

1. Розрахунок первинних статистичних показників включає розрахунок середнього арифметичного (M), похибки середнього арифметичного значення (m), середньоквадратичного відхилення (?) .

2. Порівняння середніх арифметичних двох вибірок, що розподілені за законом нормального розподілу, оцінювали за t-критерієм Стьюдента (t). Для вибірок, розподілення яких не відповідало закону нормального розподілу, відмінності оцінювали за критеріями U -Манна- Уітні.

3. Оцінка взаємозв'язку між перемінними за допомогою параметричного (кореляція Пірсона) та непараметричного (кореляція Спірмена) кореляційного аналізу;

4. Аналіз таблиць спряженості для номінальних змінних за допомогою критерію ?-Пірсона;

5. Множинний покроковий регресійний аналіз з використанням прямого покрокового методу.

6. Дисперсійний аналіз.

7. Дискримінантний аналіз.

При визначенні межового рівня та у ході проведення дискримінантного аналізу встановлювали точність запропонованих методик. Під точністю методики розуміли сумарну частоту прийняття безпомилкових рішень: частоту віднесення істинно здорового до класу здорових та частоту віднесення істинно хворого до класу хворих.

Відповідність розподілу частот генотипів у досліджуваних популяціях рівновазі Харді-Вайнберга перевіряли за допомогою програмного калькулятора "Випадок-контроль". Відношення шансів (OR) розраховували за допомогою програмного калькулятора «Випадок-контроль» (http://gen-expert.ru/calculator_or.php). OR=1 розглядали як відсутність асоціації, OR>1 - як позитивну асоціацію (підвищений ризик патології), OR<1 - як негативну асоціацію (знижений ризик патології).

При визначенні межових рівнів ЕТ-1 та С-натрійуретичного пептидів у плазмі крові застосовували формулу, запропоновану М. Ю. Антомоновиму співавторстві з В.М. Жебелем, О.О. Сакович, Г.В. Вільчинським, О.О. Сінгх [2012] [60].

?=[(M1+2·m1)+(M2-2·m2)]/2,

де Х - межовий рівень пептида;

M1 - середнє значення рівня пептида у групі з відсутністю ознаки (умовно здорових);

m1 - похибка M1;

M2- середнє значення рівня пептиду у групі з наявністю ознаки (умовно хворих);

m2 - похибка М2.

При визначенні межового рівня та у ході проведення дискримінантного аналізу встановлювали чутливість (відносна частота віднесення істинно хворого до класу хворих), специфічність (відносна частота віднесення істинно здорового до класу здорових), безпомилковість (відносна частота прийняття безпомилкових рішень, як по відношенню до істинно хворих, так і до істинно здорових), хибнонегативну (відносна частота віднесення істинно хворого до класу здорових) та хибнопозитивну (відносна частота віднесення істинно здорового до класу хворих) відповіді запропонованих методик [92]:

Чутливість = (100·а)/(а+b) (%),

де а - кількість умовно хворих осіб із наявністю ознаки;

b- кількість умовно хворих осіб із відсутністю ознаки.

Специфічність = (100·d)/(c+d) (%),

де с - кількість умовно здорових осіб із наявністю ознаки;

d- кількість умовно здорових осіб із відсутністю ознаки.

Безпомилковість = 100·(а+d)/(а+b+с+d), (%).

Хибнонегативна відповідь =(100·b)/(а+b), (%).

Хибнопозитивна відповідь =(100·с/(c+d), (%).

Математична обробка виконувалась на персональному комп`ютері з використанням стандартного статистичного пакету STATISTICA 6,0. Для первинної підготовки таблиць та проміжних розрахунків використовувався пакет MicrosoftExcel 2010.Оформлення і друкування роботи виконувалось в текстовому редакторі Microsoft Word 2010.



РОЗДІЛ 3. ПОЛІМОРФНІ ВАРІАНТИ ГЕНА ЕНДОТЕЛІНУ-1 ТА ПЛАЗМОВІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЕНДОТЕЛІНУ-1 І СУДИННОГО НАТРІЙУРЕТИЧНОГО ПЕПТИДУ У ЧОЛОВІКІВ ГРУПИ КОНТРОЛЮ

Виходячи з розуміння патогенезу ГХ на сьогоднішній день і механізмів, які лежать в основі її ініціації, можна виділити так званий ген-кандидат, який може бути прямо або побічно залучений в розвиток ЕГ - ген ЕТ-1, який обумовлює концентрацію в плазмі потужного вазоконстриктора - ЕТ-1. Аналіз асоціації гена та ГХ, а також подальша оцінка індивідуального генетичного ризику мають важливе значення для розробки диференційованого підходу до профілактики та лікування даної патології та її ускладнень. Розробка стратегії ранньої доклінічної діагностики на сьогоднішній момент є одним з найбільш актуальних прогресивних підходів, що визначає перспективи і можливості прогнозування і проведення превентивної терапії ГХ з використанням генетичних предикторів. Тому, було вирішено провести дослідження поліморфізму Lys198Asn гена ЕТ-1 та асоційовані з ним концентрації ЕТ-1 у пацієнтів групи контролю (практично здорових осіб у відношенні серцево-судинної патології).

3.1 Варіанти успадкування гена ЕТ-1 серед чоловіків контрольної групи, мешканців Подільського регіону України

Розподіл частот генотипів та алелей гена ЕТ-1 серед чоловіків контрольної групи відповідав рівновазі Харді-Вайнберга.Відбір осіб до даної групи проводився шляхом детального збору анамнезу та обстеження із використанням стандартних клінічних, інструментальних та лабораторних методів дослідження. Всі чоловіки, які увійшли до контрольної групи, були обстежені на базі Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення МОЗ України, Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону Військово-повітряних сил України (м. Вінниця) згідно критеріям, приведеним у розділі 2.

Розподіл частот варіантів генаЕТ-1 серед чоловіків групи контролю, мешканцівПодільського регіону представлений у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Частота поліморфних варіантів гена ЕТ-1 серед чоловіків групи контролю, мешканців Подільського регіону, (%)

Група	Носії генотипуLys/Lys	Носії генотипу Lys/Asn	Носії генотипу Asn/Asn	р
Контрольна група (n=79)	65,82 % (n=52)(1)	27,85 % (n=22)(2)	6,33 % (n=5) (3)	р2-1<0,0001; р3-1<0,0001 р3-2<0,001

У зв'язку з низькою частотою носійства генотипу Asn/Asn, чоловіки з групи контролю з генотипами Lys/Asn та Asn/Asn були об'єднані як носії алелі Asn(рис. 3.1).

Рис. 3.1 Частота варіантів гена ЕТ-1 серед чоловіків групи контролю, мешканців Подільського регіону (%)

Примітка: різниця показників достовірна при порівнянні з: * носіями генотипу Lys/Lys (р<0,0001)

Виявлено, що серед досліджуваного контингенту достовірно переважає генотип Lys/Lys(65,82 %)гена ЕТ-1 (р<0,0001).

Наступним кроком стало визначення частоти алелей гена ЕТ-1(рис 3.2).



Рис. 3.2 Частота алелей гена ЕТ-1 серед чоловіків групи контролю, мешканців Подільського регіону (%)

Примітка: різниця показників достовірна при порівнянні з: * носіями алелі Lys (р<0,0001)

В групіконтролюалель Lys (79,75 %)гена ЕТ-1 виявлялидостовірно частіше ніж алель Asn (20,25 %)(р<0,0001).

Таким чином, у чоловіків групи контролю переважає генотип Lys/Lys. Частота його реєстрації була достовірно вищою, ніж генотипів з алелю Asn. Відповідно, виявлення алелі Lys було достовірно вищим, ніж алелі Asn.

Враховуючи можливуасоціацію поліморфізму гена ЕТ-1 і активності РААС, було проаналізовано співвідношення між частотою розповсюдження відповіднихгенотипів.Встановлено, що серед 52 осіб, які є носіями генотипу Lys/Lys гена ЕТ-1 в 57,69 % (n=30) чоловіків визначений генотип АА гена АТ1-Р, у 34,62 % (n=18) - АС і у 7,69 % (n=4) - СС. Серед 27 осіб чоловічої статі - носіїв алелі Asn гена ЕТ-1 70,37 % (n=19) є носіями генотипу АА, 22,22 % (n=6) - АС, 7,41 % (n=2) - СС. У зв'язку з низькою частотою генотипу СС, чоловіки з генотипами АС та СС були об'єднані як носії алелі С (табл. 3.2). У осіб з генотипом Lys/Lysрізниці у частоті випадків варіантів гена АТ1-Р не виявлено, проте у носіїв алелі Asn гена ЕТ-1 достовірно частіше зустрічається генотип АА гена АТ1-Р. Достовірної різниці у частоті носійства варіантів гена ЕТ-1 у чоловіків - носіїв поліморфних варіантів гена АТ1-Рне встановлено.



Таблиця 3.2 Частота варіантів гена АТ1-Р у пацієнтів контрольної групи - носіїв поліморфних варіантів гена ЕТ-1, (%)

Поліморфні варіанти гена ЕТ-1	Генотипи гена АТ1-Р
	Генотип АА (n=49)	Носії алелі С (n=30)	р
ГенотипLys/Lys (n=52)	57,69 % (n=30)	42,31 % (n=22)	р>0,05
Носії алелі Asn (n=27)	70,37 % (n=19)	29,63 % (n=8)	р<0,01
р	р>0,05	р>0,05

Відомо, що ЕГ є мультифакторіальним захворюванням, і однією із основних факторів її виникнення є спадкова схильність, тому була визначена частота обтяженої спадковості по ГХ у чоловіків з різними варіантами гена ЕТ-1. До таких осіб відносились чоловіки, батько, мати, рідні сестри чи брати яких хворіли на ГХ, що була задокументована. Серед чоловіків групи контролю обтяжена спадковість стосовно ГХ, за даними анамнезу, виявлена у 15 осіб, що складає 18,99 %. Відповідно, відсутність даного фактору ризику виявлена достовірно частіше- у 64 (81,01 %) осіб чоловічої статі (р<0,0001). Тобто, у носіїв генотипуLys/Lys та алелі Asn достовірно частіше виявлена необтяжена спадковість по ЕГ(табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Частота обтяженої спадковості у чоловіків групи контролю- носіїв поліморфних варіантів гена ЕТ-1, (%)

Поліморфні варіанти гена ЕТ-1	Необтяжена спадковість по ГХ	Обтяжена спадковість по ГХ	р
ГенотипLys/Lys(n=52)	82,69 % (n=43)	17,31 % (n=9)	р<0,0001
Носії алелі Asn(n=27)	77,78 % (n=21)	22,22 % (n=6)	р<0,0001
р	р>0,05	р>0,05

Оскільки надмірна маса тіла є фактором, що сприяє розвитку ЕГ, був розрахований ІМТ у чоловіків групи контролю. Так, нормальна маса тіла спостерігалась у 63,29 %(n=50) осіб, надмірна маса тіла у 36,71 % (n=29) чоловіків. Далі був визначений ІМТ при носійстві поліморфних варіантів гена ЕТ-1.У чоловіків носіїв генотипу Lys/Lys та алелі Asn достовірно частіше зустрічається нормальна маса тіла (табл.3.4)

...