Перша допомога при невідкладних станах

Крім того, сторонні тіла розрізняють за способом фіксації у верхніх дихальних шляхах:

1) фіксоване стороннє тіло, розміщується непорушно у просвіті бронха і практично не зміщується під час дихання;

2) балотуюче стороннє тіло, не буває фіксованим у просвіті дихальних шляхів і під час дихання може переміщатися з одного відділу дихальної системи в інший. Переміщення стороннього тіла можна почути фонендоскопом у вигляді «грюкання» під час дихання. Балотуюче стороннє тіло при переміщенні подразнює голосові зв'язки, що спричиняє стійкий ларингоспазм і може призвести до повного закриття просвіту гортані. Останнє ускладнення є небезпечним для життя і вимагає невідкладних реанімаційних заходів аж до виконання трахеотомії чи конікотомії.

Сторонні тіла можуть потрапити у будь-яку ділянку дихальних шляхів. Найбільш небезпечними їх локалізаціями є гортань і трахея. Сторонні тіла у цій ділянці дихальних шляхів можуть повністю перекрити доступ повітря. Якщо не надати негайної допомоги, смерть настає впродовж 5?7 хвилин.

Клінічна картина. При потраплянні стороннього тіла у дихальні шляхи відразу з'являється нападоподібний кашель, який часто супроводжується ціанозом, захриплістю, іноді афонією, виділенням харкотиння (інколи кров'янистого), блюванням. При сторонніх тілах, фіксованих у трахеї чи бронхах, кашель може супроводжуватися болем углибині грудної клітки, що змушує хворого приймати вимушене положення. При повній обтурації розвиваються запаморочення, синюшність. Постраждалий втрачає свідомість. Артеріальний тиск спочатку підвищується, потім зменшується до низьких цифр, розвивається тахікардія, за нею - брадикардія і зупинка серця (синкопа).

Надання першої допомоги

1) Якщо потерпілий притомний, необхідно стати позаду нього, і попросивши нахилити тулуб вперед під кутом 30?45°, схрестивши руки хворого на грудях, що розводить лопатки, роблять різкі, помірно сильні короткі удари (2?3), між його лопатками. Бажано ці удари виконувати синхронно з покашлюванням постраждалого (мал. 15.2 а). Якщо це не допомогло, використовують інший, більш ефективний метод. Необхідно підійти до постраждалого з боку спини, обхопити його руками так, щоб складені «у замок» кисті рук перебували на середній лінії верхньої третини живота (епігастральна ділянка). Відразу необхідно різко і сильно натиснути 2?3 рази до себе і вгору (мал. 15.2 б). При цьому стороннє тіло видаляється із дихальних шляхів. У разі відсутності ефекту маніпуляцію необхідно повторити.

2) Якщо потерпілий перебуває у непритомному стані, його потрібно покласти животом на зігнуте коліно, опустивши голову якомога нижче. Ударяють 2?3 рази кулаком між лопатками. Удари повинні бути достатньо різкими і помірно сильними. За відсутності ефекту маніпуляцію повторюють.

а б

Малюнок 15.2 - Видалення сторонніх тіл із дихальних шляхів

Сторонні тіла шлунково-кишкового тракту

Сторонні тіла у стравохід та шлунок найчастіше потрапляють ненароком. Частіше це буває у осіб, які мають звичку тримати під час роботи маленькі предмети у зубах (цвяхи, голки, шпильки, кнопки), а також при квапливій їді (часточки їжі, кістки). Дрібні кулясті тіла, пройшовши по всьому кишковому тракту, здебільшого виходять разом із каловими масами. Гострі та великі тіла можуть застрявати у тому чи іншому відділі шлунково-кишкового тракту і викликати небезпечні ускладнення (кровотечу, перфорацію, кишкову непрохідність).

При проковтуванні дрібних круглих предметів перша допомога повинна бути спрямована на прискорення просування предметів по кишковому тракту. Потерпілому рекомендують вживати їжу, багату клітковиною: хліб, картоплю, капусту, моркву, буряк. Проносні давати не потрібно. При гострих та великих сторонніх тілах з появою болю за грудниною і у животі потерпілого поїти та годувати не можна, його необхідно якомога швидше доставити у лікувальну установу.

Сторонні тіла стравоходу

Якщо ці тіла не мають гострих країв (шматки м'яса, овочі), вони можуть застряти у стравоході з огляду на їх розміри, а інколи - внаслідок спазму стравоходу. Це спричиняє біль, задишку, страх, бронхоспазм з усіма наслідками, про що йшла мова вище. Перша допомога - як і при сторонніх тілах верхніх дихальних шляхів.

У разі коли сторонні тіла мають гострі краї, вони можуть пошкодити стравохід, що призводить до розвитку пневмомедіастинума, а далі - підшкірної емфіземи, яка може поширитися на шию, обличчя, верхній плечовий пояс, грудну клітку і навіть нижче. Ознаками останнього ускладнення є збільшення в об'ємі відповідної ділянки тіла та крепітація, яка визначається при пальпації у цій зоні („хрускіт снігу” під пальцями). Рентгенологічними ознаками пневмомедіастинума будуть „смужки” повітря, що оточують середостіння. Такого постраждалого необхідно негайно доставити у спеціалізовану лікарню.

Сторонні тіла ран

Дрібні сторонні тіла у ранах (скабки, колючки,осколки скла і металів) завдають болю та можуть бути причиною розвитку тяжких запальних процесів (флегмона, панарицій), тому їх потрібно обов'язково видаляти.

Бруд, пісок, землю із саден легше за все видалити, промивши їх перекисом водню. Скабки, колючки та інші дрібні сторонні тіла із шкіри дістають за допомогою пінцета, голки. Після цього ранку необхідно обробити будь-яким антисептичним розчином.

Великі сторонні тіла під час надання першої допомоги видаляти не можна, щоб не викликати загрозливої кровотечі чи додаткових пошкоджень внутрішніх органів. При поспішних видаленнях можна роздрібнити стороннє тіло і залишити його уламки у глибині тканин. Отже, у подібних випадках варто обмежитися накладанням на рану і навколо стороннього тіла стерильних серветок та акуратно закрити їх косинкою, бинтом чи смужками пластиру. За наявності у рані довгих сторонніх тіл, що значно піднімаються над поверхнею шкіри, пов'язку потрібно накладати так, щоб не завдати додаткової травми оточуючим тканинам. Необхідно терміново викликати «швидку допомогу». Видалення стороннього тіла повинен провести лікар.

16. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ СУДОМАХ

Актуальність теми. Судомний синдром є проявом багатьох захворювань, особливо тих, що проходять із вираженою інтоксикацією та ураженням нервової системи (правець, менінгіти, тяжкий перебіг ГРВІ та інші). Знання правил надання невідкладної допомоги необхідне для лікаря будь-якої спеціалізації, оскільки це ускладнення нерідко призводить до летального кінця.

Судомний синдром - патологічний стан, що проявляється мимовільними скороченнями поперечносмугастої мускулатури.

Судомні стани поділяють на справжні (епілептичні) та неепілептичні (неспецифічні, симптоматичні).

За характером м'язового скорочення судоми бувають клонічні і тонічні.

Клонічні судоми характеризуються короткочасними численними скороченнями і розслабленнями окремих груп м'язів, які швидко настають один за одним, що призводить до стереотипних швидких рухів із різною амплітудою.

Тонічні судоми являють собою більш тривалі (до трьох, а іноді й більше хвилин) скорочення м'язів. У результаті таких судом спостерігаються застигання тулуба і кінцівок у різних вимушених позах. Залежно від поширеності судоми поділяють на локалізовані (в одному м'язі чи групі м'язів) та генералізовані (захоплюють декілька чи багато м'язів).

Напади класифікують за двома основними групами: парціальні, або фокальні, та генералізовані напади.

Обидві групи, у свою чергу, поділяються на підвиди:

Генералізовані напади бувають тонікоклонічні, тонічні, атонічні, міоклонічні, абсанси.

Парціальні, або фокальні, напади поділяють на прості (свідомість збережена), складні (свідомість порушена), повторно генералізовані (напад розпочинається як парціальний, але потім переходить у генералізований).

При генералізованих тоніко-клонічних судомах напад починається раптово, пацієнт втрачає свідомість, падає. Дихання тимчасово припиняється, кінцівки спочатку завмирають у напруженому стані (так звані тонічні судоми), потім з'являються посмикування у м'язах усіх чотирьох кінцівок (так звані клонічні судоми). Іноді у цей момент у хворого відбувається мимовільне сечовипускання. Припинення дихання під час нападу ніколи не призводить до ядухи. Після нападу дихання поступово відновлюється, настає глибокий сон. Після пробудження хворі не пам'ятають, що з ними трапилося, відчувають себе втомленими і часто страждають від м'язового болю.

Тонічні напади. Під час нападу відбувається раптова втрата свідомості, хворий падає, у нього виникає одночасна напруга м'язів тулуба і кінцівок.

Атонічні напади характеризуються тимчасовою втратою свідомості і тонусу м'язів без супутніх тонічних скорочень. Хворий може просто впасти на підлогу без будь-якої видимої причини.

Міоклонічні напади проявляються короткими, раптовими судомними рухами. При генералізованих формах міоклонії захоплюють голову, шию, нерідко проксимальні відділи рук і ніг. Міоклонічні напади можуть виникати ізольовано, але частіше поєднуються з іншими первинно генералізованими нападами.

Абсанси характеризуються раптовою короткочасною непритомністю. Людина раптово, без будь-яких попередніх передвісників (аури), перестає рухатися, ніби кам'яніє. Погляд спрямований перед собою, вираз обличчя не змінений. На зовнішні подразники не реагує, на запитання не відповідає, його мова обривається. Через декілька секунд нормальна психічна діяльність відновлюється. Спогадів про абсанс немає, а тому для хворого він залишається непоміченим. Характерною особливістю абсансів є їх висока частота, у тяжких випадках досягає десятків за 1 добу.

Прості парціальні напади відбуваються без порушення свідомості. Залежно від того, яка ділянка мозку охоплена патологічною активністю, у хворого можуть виникнути судоми в одній руці чи одній нозі. Спочатку з'являється відчуття поколювання чи оніміння у одній із ділянок тіла. Іноді хворі відчувають дуже дивне прискорення чи уповільнення плину часу. Класична ознака нападу - помилкове відчуття того, що оточуючі хворого люди та предмети йому зовсім незнайомі або, навпаки, дуже добре знайомі.

Нерідко до судом призводять порушення сольового обміну. Так, для гіпокальціємії характерні тетанічні судоми, напади апное, ларингоспазм, карпопедальний спазм (болючі судоми стопи та руки), симптом Хвостека (скорочення колових м'язів очей, скорочення м'язів кута рота при постукуванні у ділянці лицевого нерва нижче виличної дуги), симптом Трусо (тонічні судоми м'язів кисті при передавлюванні судинно-нервового пучка передпліччя чи плеча). Спостерігають здуття живота. Характерний зовнішній вигляд хворого: руки зігнуті у ліктьових суглобах і приведені до тулуба, кисті опущені вниз, нагадуючи «руки акушера».

Гіпоглікемія виявляється слабістю, гіпергідрозом, м'язовою гіпотонією, тремором рук чи голови, тахікардією, виникненням судом і розвитком коматозного стану.

Судомні пароксизми при нейроінфекціях (менінгіти, менінгоенцефаліти) відрізняються значною варіабельністю, але найчастіше домінують тоніко-клонічні судоми. Нерідко розвивається судомний статус. Як правило, судомні пароксизми поєднуються із вогнищевими неврологічними проявами та менінгеальними симптомами на тлі інтоксикації та високої температури тіла.

Інколи трапляються „судомоподібні” ознаки при істерії. Відмінною рисою істеричної симптоматики є її театральність, демонстративність проявів. Такі напади посилюються або затягуються за наявності значної кількості людей навколо хворого. Звичайно такий напад починається раптово, без аури, на тлі будь-якої конфліктної ситуації і на відміну від епілептичного нападу ніколи не супроводжується непритомністю свідомості, але можливе незначне затьмарення. Спогади про подібний напад судом та навколишню ситуацію на той час збережені, хоча й деякою мірою неповні. Напад триває від декількох хвилин до декількох годин і характеризується неоднотипними руховими проявами. Хворі звичайно не падають, а повільно опускаються на підлогу, не завдаючи собі серйозних ушкоджень. Одночасно, хоча з деяким запізненням, виникають хаотичні напівдовільні рухи, які водночас є різноманітними, складними і підкреслено виразними: хворі звиваються, б'ються головою, рвуть на собі волосся, одяг, скрегочуть зубами, тремтять, катаються по підлозі, кричать, повторюють одну й ту саму фразу. Типовою буває поява «істеричної дуги»: хворий при цьому спирається на поверхню підлоги тільки п'ятами і потилицею, а тулуб вигнутий дугою. Контроль функції тазових органів збережений.

Перша допомога при судомному синдромі

Під час нападу судом важливо попередити можливу механічну травму. Не потрібно фізично стримувати судоми - це небезпечно додатковими травмами.

1 Хворого кладуть на м'яку рівну поверхню.

2 Під голову підкладають подушку або якийсь її замінник.

3 При посиленому слиновиділенні голову хворого повертають набік, щоб слина могла стікати через кут ротового отвору і не потрапляла у дихальні шляхи.

4 Необхідно уважно спостерігати за розвитком нападу судом, щоб потім максимально точно описати його лікарю.

5 Ноги хворого необхідно трохи підняти.

6 Якщо рот відкритий, бажано вставити між зубами складену носову хусточку або інший м'який предмет. Це попередить прикусування язика, щоки та пошкодження зубів.

7 Якщо щелепи зімкнуті щільно, не потрібно намагатися силою відкривати рот або вставляти між зубами будь-який предмет.

8 Після закінчення судом хворого не слід будити та вводити йому будь-які лікарські препарати.

реанімація допомога кровотеча перелом

Список літератури

1. Афанасьев В. В. Неотложная токсикология: рук. для врачей / В. В. Афанасьев. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. - 384 с.

2. Белов Л. Дифференциальная диагностика и лечение неотложных состояний. Доврачебная помощь / Л. Белов. - М.: Медицина, 2001. - 224 с.

3. Богоявленский И. Ф. Доврачебная помощь при неотложных критических состояниях / И. Ф. Богоявленский. - М.: Гиппократ, 2003. - 736 с.

4. Бутилін Ю. П. Це ви можете без лікаря: посібник з першої медичної допомоги у невідкладних випадках / Ю. П. Бутилін, В. Ю. Бутилін, Д. Ю. Бутилін. - К.: Видавничий дім «Скарби», 2002. - 168 с.

5. Верткин А. Л. Скорая медицинская помощь / А. Л. Верткин. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. - 400 с.

6. Джигирей В. С. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник / В. С. Джигирей, В. Ц. Жидецький. - 3-тє вид., доповн. - Львів: Афіша, 2000. - 256 с.

7. Евдокимов Н. М. Оказание первой доврачебной медицинской помощи / Н. М. Евдокимов. - М.: Медицина, 2001. - 300 с.

8. Красильникова И. М. Неотложная доврачебная медицинская помощь: учеб. пособие / И. М. Красильникова, Е. Г. Моисеева. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. - 188 с.

9. Мусалатов О. А. Медицина катастроф (основы оказания медицинской помощи пострадавшим на догоспитальном этапе) / О. А. Мусалатов. - М.: ВУНМЦ, 2002. - 228 с.

10. Невідкладна медична допомога: навч. посібник / К. М. Амосова, Б. Г. Безродний, О. А. Бур'янов та ін. ; за ред. Ф. С. Глумчера, В. Ф. Москаленка. - К.: Медицина, 2006. - 632 с.

11. Общая врачебная практика: неотложная медицинская помощь / под ред. С. С. Вялова, С. А. Чорбинской. - 3-е изд. - М.: МЕДпресс-информ, 2009. - 112 с.

12. Первая доврачебная помощь / под ред. проф. В. И. Величенко. - М.: Медицина, 1990. - 271 с.

13. Петриченко Т. В. Перша медична допомога: підручник / Т. В. Петриченко. - К.: Медицина, 2007. - 248 с.

14. Буянов В. М. Первая медицинская помощь / В. М. Буянов, Ю. А. Нестеренко. - М.: Медицина, 2000. - 224 с.

15. Тыра Ю. С. Первая медицинская помощь: справочник / Ю. С. Тыра. - Харьков: Фолио ; Единорог, 2003. - 383 с.

16. Демичев С. В. Первая помощь при травмах и заболеваниях / С. В. Демичев. - Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2011. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru