Позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів педагогічних спеціальностей як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів педагогічних спеціальностей як педагогічна проблема

1.1 Погляди науковців на проблему самостійної навчальної діяльності та наукові засади її

1.2 Психолого-педагогічні чинники організації самостійної навчальної позааудиторної роботи студентів

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Аналіз стану позааудиторної самостійної діяльності студентів Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди

2.1 Можливість використання комп'ютерних засобів у організації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів

2.2 Стан процесу позааудиторної самостійної навчальної діяльності у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди

Висновки до 2 розділу

Розділ 3. Методика активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і компґютерна техніка» та її експертне оцінювання

3.1 Розробка методики активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка»

3.2 Організація, проведення експерименту, обробка результатів дослідження та рекомендації щодо часткового впровадження методики позааудиторної самостійній навчальної діяльності

Висновки до 3 розділу

Розділ 4. Економічна оцінка конкурентоспроможності науково-педагогічного продукту

4.1 Обґрунтування вибору напрямку організаційно-економічного дослідження науково-педагогічного продукту з урахуванням аналізу існуючих підходів рішення проблеми

4.2 Оцінка науково-педагогічного продукту у рамках витратного підходу

Висновки до 4 розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

самостійний позааудиторний навчання студент

Вступ

Актуальність проблеми. Сучасний соціальний і економічний розвиток України потребує перебудови вищої школи й визначає серед інших такі її напрямки: розвиток активності, самостійності та творчих здібностей майбутніх фахівців; забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами, які, по-перше, матимуть ґрунтовну теоретичну й практичну підготовку за фахом, по-друге, зможуть самостійно приймати рішення, пов'язані з майбутньою професією, а отже, створювати власними силами нові науково-технічні цінності в майбутньому; формування в молодих фахівців прагнення до неперервної освіти й самоосвіти, здатності постійно оновлювати здобуті наукові знання, уміння швидко адаптуватися до змін та коригувати професійну діяльність.

Бурхливий розвиток новітніх систем та засобів створення, збереження і обробки інформаційного потоку в світі докорінно змінив стратегію, напрями та ієрархію суспільних цінностей буття. Інформаційно-комп'ютерні системи активно поширилися на різноманітні сфери життєдіяльності людини, серед яких освітня галузь. Факт входження в сучасне життя інформаційно-комунікаційних технологій не може не відобразитися на процесах, які беруть участь у створенні нових засад в освітній діяльності.

Виконання цих завдань вимагає пошуку шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, розробки нових форм та методів взаємодії викладача й студента. Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думкам і діям, будуть насправді міцні. Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчальної пізнавальною діяльністю, формування в студентів навичок самостійної творчої роботи.

Останнім часом викладачі вищої школи та педагоги-дослідники все частіше звертаються до проблеми позааудиторної (самостійної) навчальної роботи студентів, бо, як писав Я. Коменський, „альфою та омегою нашої дидактики буде винахід та відкриття засобу, при якому ті, хто вчить, менше б навчали, а ті, хто навчаються ? більше б вчили" [46, с. 257]. Ці слова відображають найважливіші вимоги сучасної педагогіки вищої школи ? необхідність переорієнтації у практиці викладачів з надання знань студентам на керівництво їх самостійною пізнавальною діяльністю. Порівняно до колективних форм аудиторного навчання самостійна (позааудиторна) робота має випереджальне пізнавальне значення.

Разом з тим, що проблемам організації поззаудиторної самостійної роботи студентів приділяється все більше уваги на теоретичному та практичному рівнях, існують суперечності, які актуалізують тему нашого дипломного дослідження, а саме:

• протиріччя між вимогами, які висуває суспільство до сучасного спеціаліста і реальним станом підготовленості студентів до самостійного здобування загальноосвітніх та професійних знань, умінь і навичок;

• протиріччя між потребою щодо підвищенні рівня активізації навчально-пізнавальної діяльності студента та недостатньою мотивацією майбутнього педагога до самоосвітньої діяльності;

• протиріччям між вимогами до підвищенням рівня інформатизації шляхами зростання обсягів навчальних та інформаційно-фахових матеріалів, введення найсучасніших комп'ютерних технологій і недосконалістю сформованості у сучасних студентів умінь орієнтуватися у світі інформацій, опрацьовувати, засвоювати та використовувати інформацію за допомогою комп'ютерів на належному рівні тощо.

Певний внесок у висвітлення проблеми позааудиторної самостійної роботи зробили вітчизняні вчені: А. Алексюк, В. Бондаревський, А. Вербицький, О. Киричук, В. Козаков, М. Нікандров, Л. Деркач, К. Корнилов та інші.

Разом з тим, можна констатувати недостатню розробленість проблем позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів у педагогічній науці, що й визначило тему магістерської роботи - «Активізація позааудиторної самостійної навчальної діяльність студентів педагогічних спеціальностей у процесі вивчення дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка».

Мета дослідження: проаналізувати і систематизувати теоретичні основи активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей, розробити, теоретично обґрунтувати, частково впровадити та експериментально перевірити відповідну методику у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка».

Завдання :

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми у педагогічній теорії і навчально-виховному процесі підготовки майбутніх учителів - студентів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

2. Розробити та обґрунтувати критерії активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка».

3. Розробити методику активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка»та рекомендації щодо часткового її впровадження.

4. Експериментально перевірити ефективність часткового впровадження методики активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка».

Об'єкт дослідження: позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів педагогічних спеціальностей.

Предмет дослідження: позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів у вивчені навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка».

Гіпотеза дослідження: позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів педагогічних спеціальностей буде більш ефективна за умов:

- якщо позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів педагогічних спеціальностей буде розглядатися на основі системно-діяльнісного підходу, який передбачає цілісність, взаємоузгодженість та взаємодію усіх її елементів;

- особливості методики активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей будуть засвоєні суб'єктами навчання і проваджені у педагогічний процес вищого навчального педагогічного закладу.

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз літератури з метою визначення стану розробленості досліджуваної проблеми; порівняння, узагальнення і систематизація теоретичних положень і підходів педагогічної освіти до організації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів;

емпіричні: підбір літературних джерел, вивчення результатів діяльності студентів, методи масового збору інформації (опитування, тестування, бесіди, педагогічні спостереження) та її обробки що, сприяло вивченню стану проблеми;

статистичні: методи математичної статистики та якісного аналізу отриманих даних, статистична обробка отриманих даних.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому що: уточнено поняття позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка»; систематизовано, узагальнено та структуровано теоретичні основи процесу позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів; розроблена та теоретично обґрунтована методика активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблена методика активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка» та методичні рекомендації щодо її використання можуть бути використані у практичній організації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей а також науково-педагогічними працівниками і студентами вищих навчальних закладів у науково-пошуковій, навчальній та методичній діяльності.

Вірогідність та обґрунтованість основних положень забезпечуються методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; адекватністю, валідністю та надійністю методів дослідження, відповідністю їх меті й завданням, експериментальною перевіркою гіпотези.

Апробація результатів дослідження. Основні положення були викладені у доповіді на XLIII науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників академії 19-20 лютого 2010 року на тему: Формування готовності до ефективного здійснення самостійної діяльності у студентів інженерно-педагогічних спеціальностей та надруковані у збірнику тез доповідей цієї конференції.

Розроблена методика активізації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни «Інформатика і комп'ютерна техніка» була частково впроваджена у педагогічний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка від .2010, № ).

Структура й обсяг роботи зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (85 найменувань). Основний зміст роботи подано на 143 сторінках комп'ютерного тексту.

Розділ 1. Позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів педагогічних спеціальностей як педагогічна проблема

1.1 Погляди науковців на проблему самостійної навчальної та наукові засади її організації

Формування особистості, здатної до безперервного самонавчання протягом життя - один з пріоритетних напрямків розвитку освіти, визначений у Національній доктрині розвитку освіти України та інших Законодавчих актах про освіту України [1]. Така безперервність самостійного навчання може бути досягнута тільки за умови формування у людини мотивації до самоосвітньої діяльності.

Проблема формування та вдосконалення самостійної навчальної діяльності студентів стає все більш актуальною. Особливо це стосується підготовки вчителя, який завжди має бути духовно багатим, ерудованим, мати глибокі професійні знання, творчо працювати. Зрозуміло, що всі теоретичні і практичні знання, потрібні для фахової діяльності, у навчальному закладі одержати неможливо. Тому вчитель має самостійно працювати над собою, протягом усього життя, займатися самонавчанням. Отже, бачимо, що розробка проблеми пов'язаної з самостійною навчальною діяльністю студентів досить важлива, тому ця тема є актуальною.

Питання самостійного добування знань учнів та студентів почали досліджуватися ще з середини XX ст. Цю проблему досліджували радянські, вітчизняні та російські педагоги і психологи: Л. Виготський, П. Гальперин, Є. Кабанова-Меллер, О. Леонтьєв, Н. Менчинська, С. Рубінштейн та ін.

У працях науковців розкрита визначальна роль самостійної навчальної діяльності у розвитку мислення і здібностей учня та студента, обґрунтована можливість і необхідність залучення студентів до творчості у процесі навчання, з'ясовані деякі напрями формування пізнавальної активності й самостійності. У дослідженнях М. Данилова, І. Лернера, І. Огороднікова, Н. Половникової, О. Савченко, М. Скаткіна, Т. Шамової та інші. Переконливо доведено, що самостійна навчальна діяльність є засобом підвищення усвідомленості й дієвості матеріалу, який вивчається.

Роботи Л. Жарової, Р. Нізамова, А. Смирнова визначають процеси організації самостійної навчальної діяльності та необхідність умінь, що забезпечують цей процес.

У зарубіжній та вітчизняній педагогічних науках накопичено дані, що засвідчують не тільки актуальність поставленої проблеми, але і розкривають певні принципи та умови організації самоосвітньої діяльності студентів у навчальному процесі (М. Боритко, В. Грапіи. С. Крисюк, І. Лернер, В. Петровський. О. Чебикіп, О. Якубовський).

У дидактиці й методиці вищої школи також існує низка праць, автори яких порушували проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів (А. Алексюк, В. Бондаревський, А. Вербицький, О. Киричук,

В. Козаков, М. Нікандров, Л. Деркач, К. Корнилов та інші) [4, c. 120].

У працях вітчизняних і зарубіжних учених висвітлено різні сторони проблеми самостійної навчальної роботи. Так, у роботах І. Мостової, Н. Сагіної, О. Абдуліної, А. Громцевої та багатьох інших підкреслюється важливість навчання студентів умінням і навичкам самоосвітньої навчальної діяльності. О.Чиж та Н. Сагіна визначають, що 45,7 % студентів - не вміють правильно організувати свою самостійну навчальну діяльність, 72,5 % не вміють розподіляти свій час. А 83 % студентів не знають, як цей розподіл здійснити [82, c. 14].

Фундаментальні науково-педагогічні дослідження визначають загальні тенденції в організації самостійної навчальної діяльності студентів.

Самостійна навчальна діяльність є складним педагогічним явищем, при дослідженні якого науковці обирають різні напрями. На теоретичному й методологічному рівнях проблему організації самостійної навчальної діяльності студентів у процесі оволодіння знаннями розглядали Л. Аристова, В. Буряк, Є. Голант, М. Данилов, Б. Єсипов, Л. Жарова, В. Козаков, Б. Коротяєв, І. Лернер, О. Нільсон, І. Огородников, В. Паламарчук, П. Підкасистий, О. Савченко, А. Усова, Т. Шамова та інші. Досліджувалися питання розвитку самостійності під час позааудиторної діяльності (О. Дубасенюк, Л. Клименко, В. Лозова, М. Лубенець, Л. Онучак) [63, c. 11].

На думку таких дослідників, як Т. Баркова, М. Бобкова, Н. Дідусь, А. Остапенко, О. Рогова, В. Шпак та інші, невміння студентів учитися пов'язано, насамперед, з відсутністю в них інструментарію для успішного подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає постійної мобілізації волі й уваги, максимальної віддачі інтелектуальних сил.

З педагогічної точки зору ряд авторів, а саме: Р. Нізамов, С. Трубачова, Н. Сагіна, О.Чиж та інші розуміють самостійну навчальну діяльність, як різноманітні види індивідуальної і колективної навчальної діяльності студентів, яка здійснюється ними на аудиторних та позааудиторних заняттях під керівництвом викладача, однак без його безпосередньої участі [62, c. 202]. На ролі викладача в організації самостійної навчальної діяльності студентів зупиняються Н. Нікандров, Л. Зоріна, Л. Кондрашова, М. Скаткін, В. Сластьонін, Л. Спірін та інші. Значну увагу приділяють управлінню самостійною пізнавальною діяльністю студентів В. Бондар, Т. Габай та інші. Саме викладач опрацьовує систему завдань і чітко визначає мету кожного, інструктує студентів перед виконанням завдань, спостерігає за ходом самостійної навчальної діяльності, консультує та надає допомогу студентам у подоланні труднощів і виправленні помилок, підводить підсумки, аналізує і оцінює результати роботи студентів.

Самостійна навчальна діяльність є основою усякого навчання, а особливо навчання у вищій школі. При підготовці творчого спеціаліста усі інші форми навчальної діяльності є лише допоміжними, вказує А. Молибог [58, c. 240]. А такі автори, як А. Клименко, А. Миролюбов, Л. Фрідман та інші, розуміють самостійну роботу, як цілеспрямовану, активну та відносно вільну діяльність студентів.

Розглянемо докладніше структуру самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів (Схема 1.1).

До основних закономірносте самостійної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів належать:

1. Мета навчання в значній мірі залежить від рівня розвитку суспільства. На сучасному етапі розвитку освіти кожний викладач естетичного курсу предметів повинен ставити за мету розвиток всесторонньо і гармонійно розвиненої особистості.

2. Зміст навчання залежить від мети навчання, вікових і індивідуальних особливостей студентів, матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів.

3. Керування навчанням залежить від інтенсивного зворотного зв'язку і уміння викладача організовувати, регулювати, оцінювати та корегувати навчальний процес.

Самостійна навчальна діяльність - це форма навчання, у процесі якої студент отримує необхідні знання, вміння та навички, вчиться планомірно, системно працювати, формує свій стиль розумової діяльності. Від інших форм навчання самостійна робота відрізняється тим, що студент сам організує свою навчальну діяльність.

З психологічної точки зору самостійна навчальна діяльність студента - це діяльність, яка повинна бути осмислена, внутрішньо вмотивована та спрямована на задоволення пізнавальних потреб. Самостійна діяльність передбачає виконання цілого ряду дій, що входять до неї: усвідомлення мети, прийняття відповідних завдань, підпорядкування одних потреб іншим, самоорганізація і самоконтроль (О.Леонтьєв) [51, с. 135].

Схема 1.1

Структура позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів

Схарактеризуємо наше бачення теоретичних основ позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів існує багато трактувань щодо поняття самостійної навчальної роботи студентів. Але, якщо всі ці погляди об'єднати та виділити головне, то виходить, що:

самостійна навчальна діяльність студентів - це основна форма організації навчання, яка включає різноманітні види індивідуальної і колективної навчальної діяльності, яка здійснюється на аудиторних та позааудиторних заняттях з урахуванням індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів, під керівництвом викладача, однак без його безпосередньої участі (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Види самостійної роботи студентів	Традиційна або передбачена навчальним планом
	Навчальна діяльність	Наукова-пошукова діяльність
1	2	3
Види діяльності студента	Опрацювання лекційного матеріалу. Виконання домашніх завдань. Обчислювальні роботи. Написання рефератів. Усі види практик	Виконання курсової роботи, курсового проекту. Проведення досліджень з теми курсової або дипломної роботи. Участь у наукових студентських гуртках. Підготовка доповідей, тез для виступу на конференціях. Підготовка до участі в конкурсах, олімпіадах тощо, запропонованих вищим навчальним закладом
1	2	3
Види діяльності студента	Нетрадиційна або позааудиторна
	Робота з додатковою літературою, не передбаченою викладачем. Виготовлення наочності, технічних засобів навчання тощо	Підготовка публікацій. Підготовка наукових повідомлень. Проведення власного дослідження. Підготовка до участі в конкурсах, вікторинах, тематика яких обирається за бажанням.

У педагогічній науці досліджено різні підходи до класифікації самостійної навчальної діяльності: за умовами виконання; за способом накопичення фактичних знань із предмета; за обов'язковістю тощо.

Аналіз наукової літератури дозволив виділити основні підходи до визначення поняття самостійна робота.

Диференційний - різноманітні види індивідуальної та групової пізнавальної діяльності студентів, які здійснюються ними на аудиторних заняттях і в позааудиторний час (Р. Нізамов, Н. Сагіна) [62, с. 206].

Діяльнісний - різноманітні типи навчальних завдань, які виконуються під керівництвом викладача (П. Підкасистий, М. Гарунов, Н. Нікандров, Л. Зоріна, М. Скаткін та інші) [28, с. 354].

Суб'єктивно-обєктивний - система організації роботи, при якій управління навчальною діяльністю студентів відбувається за відсутністю викладача і без його безпосередньої допомоги (В. Граф, І. Ільясов, В. Ляудіс, Н. Сагіна, О. Чиж) [32, с. 76].

Творчий - робота студентів, яка проводиться за спеціальним індивідуальним навчальним планом, складеним на основі врахування індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів (С. Архангельський, Л. Деркач, І. Шайдур, Н. Сагіна та ін.) [8, с. 146].

Системний - специфічний вид діяльності навчання, головною метою якого є формування самостійності суб'єкту, а формування його вмінь, знань та навиків відбувається опосередковано через зміст та методи усіх видів навчальних занять.

У широкому розумінні самостійна робота є видом самостійної навчальної діяльності студента. Проаналізуємо особливості, що відображають сутність позааудиторної самостійної діяльності студентів, на основі діяльнісного підходу.

Розглянемо загально дидактичні та специфічні принципи, які лежать в основі самостійної позааудиторної навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей:

Принцип науковості вимагає формування змісту навчання на основі точно встановлених у сучасній науці положень, об'єктивних наукових фактів, понять, теорій; передбачає розробку і впровадження новітніх освітніх перспективних технологій навчання.

Принцип систематичності і системності в навчанні вимагає засвоєння суб'єктом понять і розділів у їх логічному зв'язку і наступності, а також забезпечення формування у студентів системи знань.

Принцип індивідуального підходу передбачає таку організацію навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів, темпів навчання враховує індивідуальні психологічні особливості студентів, рівень розвитку їх здібностей і нахилів.

Принцип міцності знань, умінь, навичок вимагає, щоб все засвоєне у процесі навчання довго зберігалося в пам'яті, могло бути відтворене у будь-який час і використане у різноманітних ситуаціях.

Принцип гуманізації передбачає спрямованість змісту, форм і методів навчання та викладання на особистісно-професійне вдосконалення інженерно-педагогічних працівників; максимальне врахування їхніх актуальних професійних інтересів, потреб розвитку. Цей принцип передбачає також "запровадження діалогічних засад, що мають виявлення на різних рівнях: між особовому, між груповому, міжкультурному, внутрішньо-особистісному; реалізацію у професійній освіті загальних і особливих (уточнених у професійному аспекті) вимог до гармонійного розвитку особистості у поєднанні з врахуванням індивідуальних особливостей, перспектив і прагнень кожного учня та його заохочення до саморозвитку (передовсім у межах професійної культури як творчої царини й органічної складової загальнолюдської культури)" [9, с. 21].

Принцип професійної спрямованості, який полягає в наповненні завдань, спрямованих на реалізацію міжпредметних зв'язків, задачами, які будуть відображати можливість застосування знань в майбутній професійній діяльності та сприяти підвищенню мотивації

До специфічного принципу самостійної навчальної діяльності відносяться:

Принцип свідомості, активності і самостійності навчання при керівній ролі педагога, викладача формує особистість, що активно мислить, здатну до самовдосконалення та самореалізації.

Свідомість у навчанні передбачає:

• усвідомлення мети, завдань, значення своєї навчальної діяльності;

• позитивне ставлення до неї;

• уміння керувати своєю діяльністю;

• розуміння практичного значення оволодіння системою знань, умінь, навичок;

• уміння користуватися знаннями в різних ситуаціях.

Активність студентів у навчанні виявляється у їх ставленні до пізнавальної діяльності; прагненні до самостійної діяльності, а також у якості діяльності, яка здійснюється шляхом досягнення мети пізнання.

Самостійність пов'язана із визначенням об'єкта, засобів діяльності, її здійснення без допомоги ззовні.

Основні компоненти навчального процесу

Метою самостійної роботи студента є не тільки формування в студентів уміння самостійно поповнювати свої знання та вільно орієнтуватися у потоці наукової інформації, а й формування активності та самостійності як необхідної умови для подальшого самонавчання, самовиховання, саморозвитку, самоосвіти та самореалізації.

Дидактичними цілями самостійної роботи є :

- закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування умінь і навичок самостійної розумової праці;

- мотивація регулярної цілеспрямованої роботи з освоєння спеціальності;

- розвиток самостійності мислення;

- формування здатності до самоорганізації.

Змістовий компонент передбачає засвоєння сукупності умінь, знань та навичок самостійної діяльності студентів. З-поміж таких О. Я. Чебикін відокремлює:

- сформованість мотиваційних настанов та інтелектуальних дій учитися самостійно;

- уміння здійснювати самостійний пошук, системний аналіз та узагальнення навчально-методичної та наукової інформації;

- сформованість професійно важливих дій до самопідготовки у процесі виробничої практики;

- навички самопідготовки до презентації своїх навчальних та наукових досягнень під час складання іспитів, захисту наукових робіт [78, с. 46-48].

Операційно-дійовий (методичний) компонент це:

Форми - (лат. forma - зовнішній вигляд, обрис) організації навчання (організаційна форми) - це зовнішній вияв узгодженої діяльності викладача та студента, яка здійснюється в певному порядку і режимі.

Що стосується форм самостійної позаудиторної навчальної діяльності студентів то вони не досконало розроблені, але ми вважаємо що до них можливо віднести:

- індивідуальні

- групові

- мікрогрупові.

Методи навчання - це система цілеспрямованих дій викладача, які: організовують пізнавальну та практичну діяльність студентів; спрямовують студентів на засвоєння знань і формування необхідних умінь, навичок та на загальний розвиток; спонукають студентів до засвоєння необхідних знань, формування вмінь, навичок, фізичного, розумового й морального розвитку та розвитку емоційно-вольової сфери, мислення, уваги, пам'яті тощо.

Засоби навчання -- допоміжні матеріально-технічні засоби з їх специфічними дидактичними функціями.

До засоби самостійної діяльності відносяться: підручники, посібники, комп'ютери, за допомогою яких учні здобувають знання та удосконалюють навички.

Діяльність - це специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування.

Види самостійної діяльності студентів: аудиторна самостійна діяльність та позааудиторна навчальна діяльність [42, c. 38].

Оціночно-результативний компонент. Передбачає оцінювання якості знань учнів, яке здійснюють як педагоги, так і вони самі. Воно є ефективним чинником, коли результати оцінювання є об'єктивними, послідовними, узгоджуються між собою.

До оціночно-результативного компонента самостійної діяльності студентів відносять :

• самоуправління;

• самоконтроль;

• самоаналіз;

• самокорекція.

Самоуправління - це форма організації життєдіяльності студентів, що забезпечує розвиток їх самостійності у прийнятті та реалізації рішень для досягнення суспільно значущих цілей.

Самоконтроль ? це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного матеріалу

Самоаналіз ? це процес і результат рефлексії студентом власної діяльності з метою її покращення.

Самокорекція - це інтелектуальне уміння, що забезпечує безпосереднє виправлення самим учнем усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації всієї навчально-контрольної діяльності в цілому [60, c. 286].

Самостійна навчальна діяльність студентів успішно здійснюється за наявності певних умов: чітко визначені мета і завдання самостійної роботи; усвідомлене ставлення студентів до необхідності самостійної роботи; наявність обґрунтованого змісту і засобів здійснення самостійної роботи; розподіл студентів за рівнями на основі існуючих відмінностей в особливостях і змісті самостійної навчально-пізнавальної діяльності, їхній мотивації та умінні організовувати самостійну роботу; чітке уявлення кожним студентом того обсягу самостійних практичних робіт, який він повинен виконати за певний проміжок навчального часу (за семестр чи навчальний рік); ознайомлення студентів зі змістом передбачених для самостійної роботи практичних робіт; наявність зразків виконуваних практичних робіт і рекомендацій щодо їх виконання; знання вимог до оцінювання кожної роботи викладачем; можливість своєчасно отримати потрібну консультацію від викладача, виявлення його індивідуальних особливостей.

Так, підготовлений і самостійний педагог, повинен вміти: встановлювати та систематизувати порядок забезпечення самостійної роботи; планувати послідовність дій; контролювати ці дії, слідкувати за їх ходом, вносити поправки та уточнення. І. Шайдур відмічає, що результативність позааудиторної самостійної діяльності студентів залежить від двох причин, які мають місце в діяльності навчальних закладів, а саме: причини, що залежать від самого студента ( брак працездатності, наполегливості, волі, здібностей, загальної підготовки та відсутність уміння самостійно працювати); причини, що залежать від викладача, кафедр та деканатів, останні причини пов'язані з організацією навчального процесу, який здійснюється без належного індивідуального підходу ( відсутність необхідних навчальних посібників з диференційованими завданнями; матеріально-побутові умови вищого навчального закладу та ін.) [57, c. 75].

1.2 Психолого-педагогічні чинники організації самостійної навчальної позааудиторної роботи студентів

У дидактиці з часів А. Дистервега надавалося й надається першорядне значення самостійній навчальній діяльності. Сьогодні на всіх етапах навчання як аксіому приймають положення А. Дистервега про те, що «знання можна запропонувати, але опанувати ними може і повинен кожен самостійно» [34, с. 116].

Невміння студентів учитися пов'язано, насамперед, з відсутністю в них інструментарію для успішного подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає постійної мобілізації волі й уваги, максимальної віддачі інтелектуальних сил.

Організаційна структура самостійної позааудиторної діяльності вміщує такі елементи: суб'єкт, процес, предмет, умови та продукт діяльності. А соціально-психологічна структура складається з мети, мотиву, засобу та результату. Якщо розглянути організаційну і психологічну структури разом, то навчальна діяльність складається з таких елементів, як: мета, мотив, засіб, результат, суб'єкт, процес, предмет, умови та продукт [18, c. 28].

Аналіз особливостей організації самостійної роботи ставить такі проблеми: забезпечення взаємодії викладача і студентів на основі врахування індивідуально-психологічних властивостей студентів; розвиток особистісного потенціалу майбутнього фахівця; орієнтація на активну позицію студентів; особистісна адаптація теоретичних знань; саморозвиток і самореалізація особистості тощо. Особистісний сенс професійної підготовки спрямовує вивчення суспільних дисциплін на самоактуалізацію та саморозвиток майбутнього спеціаліста [41, c. 56].

Ряд науковців (О. Чиж., Н. Сагіна), вказують, що існує не тільки несформованість психологічної готовності до самостійної роботи, незнання загальних правил самоорганізації, відсутність умінь і навичок роботи з науковою літературою та недостатньо високий рівень пізнавального інтересу до багатьох навчальних дисциплін. Автори вказують на необхідність формування здатності до ефективного здійснення самостійної роботи як форми діяльності. Ця здатність ефективна і формується лише у тих студентів, які характеризуються позитивною навчальною мотивацією. Так проблема формування здібностей до самостійної роботи переростає в проблему підвищення навчальної мотивації (саме внутрішньої) та цікавості до навчання [82. c. 14]. Ю. Опарін, І. Зимня, І. Мостова розглядають проблему формування здібностей студентів до самостійної роботи як необхідну умову для розвитку позитивної навчальної мотивації і успішного, цілеспрямованого навчання, яке вміщує в себе:

- формування прийомів моделювання учбової діяльності;

- усвідомлення раціональних прийомів роботи з навчальним матеріалом;

- розвиток уваги та пам'яті;

- оволодіння прийомами поглибленого та динамічного читання;

- складання планів своїх дій;

- конспектування;

- постановка та вирішення учбово-практичних завдань.

В обґрунтованому підході у самостійній позааудиторній навчальній діяльності робиться акцент не стільки на самостійності дій студента, скільки на тому, що він самостійно визначає додаткову (до визначеної навчальним планом) мету. За умов такого розуміння сутності самостійної позааудиторної роботи головне завдання викладача зводиться вже не стільки до розробки предметів, з якими має працювати студент, скільки до створення необхідних умов самоактуалізації, самореалізації студента як особистості, що дозволяє йому самому визначити додаткові навчальні цілі. Л. Онучак [63, с. 21].

Завдання для самостійної діяльності студентів можуть бути фронтальними, індивідуальними та груповими.

Роботи відтворюючого типа виконуються на основі зразка, інструкції або алгоритму. Призначення робіт цього типу - це закріплення способів діяльності, створення необхідних умов до переходу до більш творчих завдань.

Для ефективних індивідуальних самостійних занять студентам потрібно:

• наявність навчально-методичної і наукової літератури для самостійної роботи;

• необхідна кількість наочного приладдя й ілюстративного матеріалу;

висока забезпеченість телевізійних засобів навчання і освітніх технологій;

посилення консультативно-методичної ролі викладача;

остатній рівень самодисципліни студентів;

можливість спілкування в процесі роботи зі студентами й викладачем.

Сучасні інформаційні технології у поєднанні з традиційними формами навчання дозволяють більш ефективно організувати самостійну роботу студентів і у разі потреби забезпечити дистанційне навчання.

Форми співробітництва студентів у груповій навчально-пізнавальній діяльності можуть бути реалізовані у вигляді конференції.

Заняття, в основі яких лежить розбір критичних екстремальних ситуацій, сприяють формуванню творчого пошуку, уміння виявляти інтелектуальну ініціативу і створювати нове. Проблемне навчання припускає, що на одне і те ж питання можна дати безліч однаково правильних відповідей - потрібно вибрати найбільш ефективну.

На модульних заняттях викладачі використовують три великі групи методів навчання, а саме: організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, її стимулювання і мотивації, а також їх контролю і самоконтролю.

Усі ці методи вміщують у себе і самостійну діяльність (більше або менше) студентів. Ці методи засновані на активній взаємодії всіх учасників навчального процесу (інтерактивне навчання). Інтерактивна взаємодія між самими студентами та студентами і викладачем стає важливим джерелом отримання знань.

Використання різних методів навчання залежить від знання викладачем індивідуальних особливостей студентів кожної групи. На необхідність урахування індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів указують такі вчені, як С. Архангельський, Л. Деркач, І. Шайдур, Н. Сагіна та інші [8, с. 205].

Один із методів організації самостійної роботи студентів у позааудиторний час можна здійснювати за допомогою завдань комплексів, пов'язаних з основними розділами програми. Завдання, які видаються на навчальний рік, логічно взаємопов'язані. Так, кожний тематичний комплекс може складатися з 5-6 завдань, наприклад: скласти опорну схему або заповнити опорну таблицю; відповісти на питання самоперевірки; розв'язати ситуаційні задачі і вправи. До завдань додається список рекомендованої літератури [67, c. 137].

Для студентів важливо вміти розподіляти свій час, та оволодіти раціональними прийомами роботи з навчальним матеріалом:

- прийоми раціональної організації часу, чергування праці та відпочинку,

- загальні правила гігієни навчальної праці;

- загальними прийомами пошуку інформації, а саме роботи з каталогами,

словниками, енциклопедіями і т. д.;

- прийомами смислової переробки текстів, виділення головного (ідеї, закони, принципи);

- загальними прийомами зосередження уваги та запам'ятовування;

- прийомами культури слухання, короткого раціонального запису інформації (виписка, тези, план, конспект, анотація, рецензія, реферат і т. д.), культури мовлення;

- прийомами підготовки до лекцій, семінарів, лабораторних та практичних робіт, а також до модуль-контрольних занять.

Для розвитку самостійності студентів дидактично доцільним є використання всього різноманіття організаційних форм колективної діяльності.

Найбільш загальними і прийнятними за своїми дидактичними можливостями є дискусія і диспут. Заняття за таким типом можуть бути організовані в трьох варіантах:

• загальне обговорення питання;

обмін думками між двома-трьома студентами з проблеми з наступним залученням усіх учасників;

обмін думками між підгрупами з різним баченням проблеми.

Ми, як і А. Кузьмінський, вважаємо, що існує декілька груп мотивів :

Соціальні - це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус у суспільстві або у певному соціальному колективі.

Спонукальні - пов'язані з впливом на свідомість особистості певних чинників: вимог батьків, авторитету колективу однолітків та ін.

Пізнавальні - проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності.

Професійно-ціннісні - відображають прагнення отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви мають діяти на етапі оволодіння професійною освітою.

Меркантильні - пов'язані з безпосередньою матеріальною корисністю особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. Хоча в умовах розвитку ринкових відносин нехтувати ними не варто [49, c. 569].

Професійна спрямованість забезпечує мотивацію самостійної навчальної діяльності студентів. У психології під мотивами розуміються спонукальні причини дій і вчинків людини, під мотивацією - система мотивів, які викликають активність людини і визначають її конкретну спрямованість. Отже, мотивація діяльності складається з сукупності певних мотивів у досягненні в ній успіхів, у основі якої лежать глибокі, міцні та різноманітні знання, навички й уміння [85, c. 44]. Своєю чергою, ця потреба викликає певний інтерес і надає сенсу навчально-пізнавальній діяльності. Необхідно, щоб мета і зміст діяльності не лише були внутрішньо прийняті, а й набули особистісного смислу, представляли соціально-особистісну цінність, викликали у нього позитивні переживання, намагання і прагнення ефективних навчально-пізнавальних дій і стали підвалиною професійної спрямованості й діяльності. Мотивація сприяє досягненню цілей, визначених особистістю для реалізації в житті та діяльності. Доцільною є рання професійна спрямованість самостійної роботи студентів. Це дозволяє раніше і повніше розвинути у них професійні потреби й інтереси, допомагає ознайомити майбутніх фахівців з основами професії та її специфікою, викликає інтерес і потребу в засвоєнні суспільних дисциплін. Адже самоосвітня діяльність під час їх вивчення залежить від професійних інтересів студентів . Рання професійна спеціалізація студентів, особливо в позааудиторний час, важлива й необхідна ще й тому, що вже на першому курсі вони мають можливість підключатися до виконання науково-дослідних робіт, які є головними напрямами в процесі становлення дослідницьких навичок і вмінь студентів, мотиваційними основами формування активності, готовності до самостійної творчої роботи, тобто того, що в дійсності визначає майстерність і якість спеціаліста, професіонала [54, c. 104].

Теорія діяльності (О. Леонтьєв) розглядає діяльність як систему, що має дві групи основних елементів, взаємопов'язаних між собою: організаційну (суб'єкт, процес, предмет, умови, продукт діяльності) та соціально-психологічну (ціль, мотив, спосіб, результат) [51, c. 65].

Мотив навчальної діяльності - це один з елементів структури усього процесу навчання. Так, у процесі навчання, існує дві групи структурних елементів: організаційні та соціально-психологічні.

Для ефективного впровадження моделі організації самостійної роботи студентів за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій створювалися педагогічні умови, серед яких домінувальними були особистісно-мотиваційні, психолого-педагогічні, дидактико-методичні, інформаційно-технологічні, матеріально-технічні, ергономічні.

Досвід використання комп'ютерних програм дозволив визначити основні функції використання в інформаційно-комунікаційніх технологій організації самостійної роботи студентів: стимулюючу, інформативну, організаційну, тренувально-навчальну, конрольно-коригувальну.

У дидактиці вищої школи формування пізнавальної самостійності діяльності розглядається як основний шлях розвитку творчих здібностей майбутніх вчителів.

Більш повне визначення елементів діяльності дав у своїх роботах В.Козаков. Він вказував, що між структурними елементами діяльності завжди існує зв'язок [45, c. 64]. Та є чотири рівні самостійної діяльності: репродуктивний, частково-пошуковий, пошуковий та творчий.

Репродуктивний - вся діяльність студента зводиться до повторення отриманого шаблону, без творчого підходу.

Частково-пошуковий - характерне прагнення студента до вибору методів самостійного вивчення відомих об'єктів, певна розумова переробка знань про них.

Пошуковий - передбачає введення самим студентом у свою навчальну діяльність дослідницьких елементів як основи оптимізації навчально-виховного процесу в цілому.

Творчий - характерна внутрішня потреба самого суб'єкта професійної діяльності у науковій творчості, високе емоційне піднесення у процесі досягнення поставленої мети та вирішення завдання наукового дослідження.

Більш високий рівень має перетворюючо-відтворююча діяльність. Вона спрямована на освоєння інформації з різних джерел. Самостійне пізнання інформації не зводиться до пасивного її сприйняття та механічного відтворення. Студент знаходить особливий шлях, котрий складається із різних елементів пізнання, котрі потім закріплюються у його досвіді. Частково-пошукова самостійна робота має продуктивний процес пошуку і освоєння нової інформації. Для цього типа робіт характерні елементи творчої діяльності, активне перетворення отриманої інформації, використання раніше отриманих знань, вмінь та навичок. У результаті частково-пошукової самостійної роботи студенти набувають деякий досвід пошукової діяльності, що готує їх до проведення робіт творчого типу.

У творчих самостійних роботах на етапі відтворення матеріалу та його осмислення спостерігаються прояви більш високої активності і самостійності, розширюється сфера пошукової діяльності. Студенти навчаються аналізу проблемної ситуації, самостійно роблять вибір методів вирішення поставлених завдань, установлюють послідовність операцій у ході виконання завдання. Такі роботи допомагають оволодіти методами наукового пізнання, розвивають у студентів досвід творчої діяльності [81, c. 261-269].

Самостійна робота вимагає від студентів активної розумової діяльності, самостійного виконання різних завдань, застосування раніше засвоєних знань. Найбільш поширені види самостійної роботи студентів, це праця з літературою (навчальна та наукова), персональним комп'ютером, розв'язання різних творчих завдань, написання рефератів, доповідей, курсових та дипломних робіт, самостійні спостереження, лабораторні роботи, дослідницька діяльність, конструювання, моделювання та інше.

Здобуті людиною знання стають переконаннями, під якими розуміють знання та ідеї, характерні для даної особистості для переконання в правильності й необхідності вчинків. На основі переконань формуються інтереси людини - вибіркове, емоційне ставлення й увага до певних предметів, діяльності, результатів, умов, пов'язаних із можливостями задоволення потреб, досягнення життєвих і професійних цілей.

Формування знань, умінь і навичок студента, передбачених навчальними програмами навчальних дисциплін, забезпечується відповідністю обраних форм, методів і засобів навчання. Самостійна навчальна діяльність як одна з форм організації занять суспільно-гуманітарного циклу спрямована на розвиток компетентності майбутніх фахівців [79, c. 458].

Навчальні дисципліни повинні служити засобом постійної передачі студентам професійно корисної інформації, оновлення та збагачення знань зі спеціальності, бути засобом досягнення, у першу чергу, цілі підвищення рівня освіченості, ерудиції в межах своєї спеціальності, адже робота на професійному рівні потребує постійного вдосконалення майстерності, поповнення професійних знань, розширення професійного кругозору.

Висновки до розділу 1

У ході дослідження джерельної бази нами встановлено, що на сьогодні організація самостійної діяльності студентів є одним з найактуальніших та найефективніших шляхів вирішення проблеми підвищення якості підготовки висококваліфікованих кадрів. На теоретичному рівні питання самостійної навчальної роботи студентів розроблялося такими видатними ученими, як П. Гальперін, К. Платонов, Н. Менчинська, С. Рубінштейн, А. Алексюк, В. Бондаревський, А. Вербицький, О. Киричук, В. Козаков, М. Нікандров, Л. Деркач, К. Корнилов Л. Виготський, Є. Кабанова-Меллер, О. Леонтьєв та ін.

Позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів виступає як специфічний педагогічний засіб організації та управління засвоєнням змісту педагогічної освіти і напрацювання надзвичайно важливих знань, умінь і навичок до здійснення усіх видів навчальної діяльності особисто студентом.

Нами систематизовані та узагальнені теоретичні основи педагогічного процесу, який досліджується. Він має певну структуру, що включає в себе загальнодидактичні та специфічні закономірності, принципи та підходи, а також основні компоненти процесу (цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, оціночно-результативний), на основі яких визначаються найефективніші форми, методи та засоби позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів. Основними підходами процесу, що розглядається, ми вважаємо системно-діяльнісний та суб'єкт-суб'єктний, а основними результуючими елементами - знання, уміння та навички самостійної навчальної діяльності студентів.

Розглянуті й схарактеризовані різні види позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів (індивідуальні, колективні та ін.), які здійснюється на поззаудиторних заняттях за завданнями викладача, під його керуванням, однак без його безпосередньої участі. Реалізація настанов викладача вимагає від особистості, яка навчається, високої мотивації до самонавчання, постійного підвищення рівня активної розумової діяльності, самостійного виконання різних пізнавальних завдань, застосування раніше засвоєних знань до нестандартних ситуацій, до творчого мислення та навчальних дій.

Але, незважаючи на широкий і багатоплановий характер досліджень, присвячених організації самостійної роботи студентів, багато питань цієї складної проблеми залишаються не з'ясованими: не розкриті достатньою мірою зв'язки між метою організації самостійної роботи студентів вищого навчального закладу і способами її реалізації, не виявлені теоретичні передумови організації самостійної роботи у нових умовах кредитно-модульної системи навчання у вищому навчальному закладі, не розв'язана проблема оволодіння студентами раціональних прийомів навчальної роботи, формування у них умінь і навичок активної позааудиторної самостійної навчальної роботи.

Ми вважаємо, що глибоке вивчення та осмислення теоретичних основ позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів усіма суб'єктами педагогічного процесу, а також організація цього процесу на означених засадах, позитивно вплине на якість фахової підготовки вчителя.

Розділ 2. Аналіз стану позааудиторної самостійної діяльності студентів Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди

2.1 Можливість використання комп'ютерних засобів у організації позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів

На зламі століть інформаційні технології набувають вирішального значення для подальшого економічного і суспільного розвитку людства. Нові реалії вимагають революційних змін і в системі освіти. Це позначається як на змісті дисциплін, що викладаються, так і на методах навчання. Використання комп'ютерів і мережевих технологій з найдосконалішим математичним та програмним наповненням стало звичним явищем, і сьогодні без них уже неможливо забезпечити процес навчання у сучасних освітніх закладах різного рівня. Тому однією з актуальних задач вищої школи є формування у студентів знань та вмінь з основ інформаційної культури, достатніх для ефективного використання у самостійній позааудиторній діяльності.

Про важливість використання інформатики у сучасному суспільстві для самостійної навчальної позааудиторної роботи студентів свідчить той факт, що протягом кількох останніх років було прийнято декілька постанов та законів щодо інформатизації, створено ряд організацій, робота яких безпосередньо стосується цього питання. У 1998 році вступив у дію Закон України «Про Національну програму інформатизації» [1], яка визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки діяльності суспільства. Ця програма базується на “Концепції Національної програми інформатизації” [2], яка включає характеристику сучасного стану інформатизації, її стратегічні цілі та основні принципи, очікувані наслідки її реалізації. У цьому законі дано визначення інформатизації як сукупності взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації програм громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, створених на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

...