Підготовка вчителів фізичного виховання у Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЛЬЩІ ДО ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, кафедра теоретичних основ і методики фізичного виховання, завідувач;

доктор педагогічних наук, професор Приступа Євген Никодимович, Львівський державний інститут фізичної культури, ректор;

доктор педагогічних наук, професор Завгородня Тетяна Костянтинівна, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, кафедра педагогіки, завідувач.

Захист відбудеться 28 вересня 2007 року о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, Україна.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, Україна.

Автореферат розісланий 27 серпня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Освіта дітей та молоді у кожній країні вимагає перманентного моніторингу стану речей і визначення напрямку змін з метою покращення якості навчання. Аналіз наукової літератури та емпіричного досвіду свідчить, що підготовка майбутніх учителів фізичної культури до оцінювання навчальних досягнень учнів набула особливої актуальності через різке погіршення здоров'я школярів, необхідність підвищення оздоровчої функції фізичної культури, виховання відповідального ставлення до власного здоров'я як вищої індивідуальної і суспільної цінності, формування у школярів здорового способу життя, збільшення рухової активності учнівської молоді. Оновлення змісту професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання передбачає формування в них готовності до здійснення контрольно-оцінної функції та творчого розв'язання завдань здоров'язберігаючої освіти.

Проблематика контролю й оцінювання займає чільне місце в дебатах науковців, методистів і вчителів. Незважаючи на розмаїття пошуків, проблема контролю й оцінювання знань і вмінь учнів залишається не вирішеною до кінця. Її вважають “несмертельною, відкритою” проблемою перевірки результатів шкільного навчання, оцінювання результатів шкільної освіти.

Необхідність контролю й оцінювання випливає із суті навчання, його основних функцій, результатів, які спеціально підлягають оцінюванню. Це природна й загальноприйнята дія, що дає можливість діагнозувати і прогнозувати розвиток педагогічного процесу. Більшість учителів фізичного виховання (60,5%) вважають контроль і оцінювання однією з найважчих професійних функцій, реалізація якої вимагає фундаментальної підготовки.

Оцінювання з фізичного виховання є необхідним елементом дидактичного процесу, яке дає змогу вчителеві систематично накопичувати, аналізувати й інтерпретувати інформацію про дидактичний процес, визначати ступінь реалізації освітніх завдань. Не можна собі уявити процес навчання, що не враховував би однієї із основних педагогічних дій, якою є контроль та оцінювання шкільних досягнень учнів. Зміна способів, критеріїв і систем оцінювання повинна мати корисний вплив на покращення інших ланок освіти, тобто таксономії цілей, планування і програмування роботи вчителя та реалізації освітніх занять у всіх типах і видах шкіл.

Водночас у професійній діяльності вчителя фізичної культури щодо реалізації контрольно-оцінної функції та системі його підготовки мають місце такі суперечності:

- між сформованими суспільними стереотипами в підготовці вчителя і сучасними завданнями, що стосуються модернізації навчально-виховного процесу;

- між суспільними вимогами і виховною практикою;

- між сучасними вимогами до викладачів і їх технологічною готовністю до професійної діяльності;

- між необхідністю комплексної оцінки, контролю та корекції навчальних досягнень учнів і поелементним оцінюванням результатів їх навчальної діяльності;

- між необхідністю здійснювати діагностико-прогностичну функцію на рівні прийняття оперативних рішень і традиційною системою професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Зв'язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами.

Монографічне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії і методики фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за темою “Комплексний підхід до вирішення завдань фізичного виховання учнівської молоді”, номер державної реєстрації 13P090105.

Монографію рекомендовано до друку рішенням вченої ради ТНПУ ім. В. Гнатюка (протокол № 5 від 26.12.2006 р.).

Об'єкт дослідження - оцінювання навчальних досягнень учнів як компонент діяльності вчителя фізичного виховання і його професійної підготовки.

Предмет дослідження - система підготовки вчителів фізичного виховання Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів.

Мета дослідження - визначити та обґрунтувати теоретичні і методичні основи реалізації контрольно-оцінної функції діяльності вчителів фізичного виховання в процесі їх професійного становлення.

Концепція дослідження. Професійна підготовка вчителя фізичного виховання враховує розвиток польської освітньої системи, її сучасний стан та перспективні напрямки модернізації відповідно до європейських і світових стандартів.

Розробка теоретичних основ підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на основі взаємодії системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб'єктного, особистісно-орієнтованого підходів, ієрархічної структури педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.

Теоретичний концепт визначає систему ідей, дефініцій, концепцій, вихідних категорій, основних понять, без яких неможливе розуміння сутності досліджуваної проблеми, і включає такі основні положення:

- процес оцінювання навчальних досягнень має забезпечувати не тільки досягнення цілей педагогічної системи, але й реалізацію особистісних сенсів суб'єктів освітнього процесу, взаємозв'язок його основних компонентів;

- предметом виміру у фізичному вихованні є всі властивості учня (соматичні, структурні, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру), які можна розглядати в об'єктивному (як вимірювальні цінності) або суб'єктивному (як індивідуальні відчуття вчителя) аспектах;

- дидактичний вимір у фізичному вихованні охоплює кількісні (фізична вправність, фізичний розвиток, стан здоров'я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання, доповнені додатковою інформацією щодо позицій та інтересів учня);

- важливою складовою вдосконалення процесу оцінювання навчальних досягнень учня є його ознайомлення з плануванням, організацією та аналізом власної навчальної діяльності (самоконтроль і самооцінювання).

Здійснення контрольно-оцінних дій вчителів фізичного виховання враховує положення реформи системи освіти в Польщі, специфіку діяльності різних типів освітніх закладів, ієрархію критеріїв оцінювання досягнень учнів, особливості методів самоконтролю й самооцінки, стилів спілкування та управління дидактично-виховним процесом.

Професійна підготовка вчителя фізичного виховання здійснюється з урахуванням особистісних навчально-інформаційних і технологічних факторів, вимог педагогічної діяльності, орієнтується на компетентність і конкурентоспроможність фахівців на ринку праці.

Якісну підготовку вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує педагогічна система, яка передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, самооцінку власної діяльності, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості. Педагогічна система підготовки охоплює навчання студентів у вищій педагогічній школі, підвищення кваліфікації, методичну роботу вчителів, самоосвіту і самовдосконалення та реалізовує загальні (суспільна, дидактична, виховна, діагностична) і специфічні (технологічна, дослідницька, прогностична) функції.

Реалізація концептуальних підходів забезпечує можливість характеризувати підготовку як спеціально організований інноваційний за своїм характером процес, побудований з урахуванням специфіки дидактико-виховної діяльності вчителя фізичного виховання, авторської концепції оцінювання досягнень учнів, що адаптована до реальних умов їх навчання і виховання.

Дослідницькі гіпотези. Обґрунтовуючи вибір дослідницької проблеми й готуючись до проведення досліджень було прийнято такі дослідницькі гіпотези:

1. Учителі фізичного виховання, які працюють у базових, гімназійних і понад базових школах, здійснюють контроль і оцінювання досягнень учнів незадовільним способом, що не співпадає з сучасними освітніми концепціями.

2. Рівень шкільного контролю й оцінювання досягнень учнів з фізичного виховання суттєво залежить від статі вчителів, їх місця проживання та місця роботи, тобто типу школи, організації методичної і кваліфікаційної допомоги..

3. Учителі фізичного виховання не формують основних умінь самоконтролю й самооцінки досягнень, не забезпечують інтелектуальний та емоційний розвиток учнів, що є наслідком слабкої психолого-педагогічної і методичної підготовки у вищій школі.

4. Причини, які порушують правильний перебіг контролю й оцінювання, вчителі фізичного виховання вбачають передусім у факторах, пов'язаних із діяльністю учнів та із слабкою спортивно-матеріальною базою.

5. Рівень емпатії має істотний вплив на виконання контрольно-оцінних дій вчителя фізичного виховання. Темперамент, що характеризує вчителя, істотним чином впливає на перебіг оцінювальних дій.

6. Ретельність і правильність оцінювання досягнень учнів із фізичного виховання істотно залежать від представленого стилю дидактичного спілкування й стилю керування дидактично-виховним процесом.

7. У шкільній практиці під час проведення уроку фізичного виховання вчителі використовують обмежені способи, методи й інструменти оцінювання досягнень учнів, іноді проявляючи емпатійну поведінку щодо своїх вихованців.

8. Учителі фізичного виховання базових і гімназійних шкіл на початку запровадження реформи освіти в Польщі використовують обов'язкові предметні системи оцінювання досягнень учнів, проявляючи слабку зацікавленість інноваційними технологіями навчання і контролю навчальних результатів учнів.

Відповідно до предмета, мети, концепції і гіпотези дослідження сформульовано основні завдання роботи:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури визначити сутність та зміст основних категорій, існуючі підходи до організації педагогічного контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, їх основні функції і межі застосування.

2. Вивчити стан підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів, виявити основні недоліки і чинники впливу на здійснення цього виду професійної діяльності.

3. Розробити концепцію оцінювання досягнень учня з фізичного виховання як систему дидактичного виміру якості освіти на основі ефективної індивідуалізації, привчання учнів до відповідальності і самостійності, розвитку самоконтролю і самооцінки.

4. Науково обґрунтувати та експериментально перевірити технологію оцінювання навчальних досягнень учнів в системі професійної підготовки майбутнього вчителя, професійної кваліфікації і методичної роботи.

5. Обґрунтувати критерії вимірювання та оцінювання навчальних досягнень учнів, визначити їх ієрархію і методи статистичної обробки результатів.

6. Експериментально перевірити технологію реалізації системи оцінювання з фізичного виховання в навчально-виховному процесі освітнього закладу.

Методологічною основою дослідження є положення філософської та психолого-педагогічної науки про суб'єкт діяльності, її багатоаспектну сутність, взаємозалежність між розвитком особистості й особливостями її навчально-пізнавальної діяльності; взаємозумовленість педагогічних явищ і процесів; про загальнодидактичні і технологічні аспекти навчання, реалізацію його виховної функції; інноваційні освітні технології; про компетенції і творчість вчителя; сучасні концепції виховання; про багатовекторність факторів і компонентів, які мають вплив на виконання контрольно-оцінних дій вчителя фізичного виховання.

Теоретичні основи дослідження. Для підготовки концепції дослідження послужили значущі й суттєві теорії в галузі: педагогіки (К. Дейнек, В. Оконь, Й. Поплюч, В. Сівінський, Р. Вєнцковський, С. Волошин), дидактики (К. Дейнек, К. Конажевський, Ч. Купісєвіч, Т. Лєвовицький, Н. Мушинський, Б. Нємєрко, С. Палька, Й. Пултужицький), психології (М. Давіс, Й. Дербі, Й. Гнітецький, Й. Стрелау, В. Свєнтоховський), дидактики фізичного виховання (Й. Бєльський, Р. Цєслінський, Б. Чабанський, Б. Годан, Т. Кощиц, З. Жуковська) і теорії фізичного виховання (Т. Фроловіч, Г. Грабовський, З. Яворський, Т. Макак, В. Осінський, А. Павлуцький, Е. Приступа, Б. Шиян).

Базовими правовими документами, які визначають форми освіти в Польщі, є Закон про систему освіти (від 07.09.1991 р.) із змінами та Закон про фізичну культуру (від 18.01.1996 р.).

Методи дослідження. Для обґрунтування концептуальних положень підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів було застосовано спостереження, метод експертних оцінок, узагальнення досвіду роботи вчителів, діагностичне опитування (анкети, інтерв'ю), відвідування уроків та аналіз освітньої документації, а також педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої системи оцінювання і методи математичної статистики для з'ясування кількісних залежностей між явищами і процесами, що досліджувались. Дослідження стану контрольно-оцінних дій вчителів фізичного виховання було проведено за допомогою методу діагностичного опитування, а дослідницькою технікою була анкета.

Аналіз документації шкільних і предметних систем оцінювання здійснено для з'ясування їх переваг і недоліків.

Тип керування дидактично-виховним процесом було визначено на підставі картки, розробленої Варшавським Центральним осередком удосконалення вчителів, а стиль дидактичного спілкування - за допомогою картки В. Свєнтоховського.

З метою проведення ретельного аналізу результатів якісних досліджень було застосовано основні статистичні підрахунки, тобто відсоткові розклади, а для визначенн взаємозв'язку між якісними рисами застосовувався тест незалежності Chi^2 (чІ).

Рівень емпатії було досліджено за допомогою Індексу Інтерперсональної Реактивності (ІРІ) М. Давіса. Дослідницький інструмент містить чотири семиелементні шкали, які стосуються окремих аспектів емпатії. Кожна підшкала складається із семи пунктів, а кількість балів в межах кожного з них може становити від 0 до 28 балів. Шкала ПП - прийняття перспективи - вимірює схильність до спонтанного сприйняття психологічної позиції інших у щоденному житті. Шкала ЕТ - емпатичної турботи - оцінює схильність спів відчувати і співчувати людям, яких спіткала невдача. Шкала ОП - особистої прикрості - стосується схильності відчувати дискомфорт у відповідь на надзвичайно сильні страждання інших. Шкала СФ - фантазії - вимірює схильність до перенесення за допомогою уяви в різні уявні ситуації.

Для дослідження темпераменту вчителів фізичного виховання було застосовано анкету темпераменту (КТ) Й. Стрелау, яка містить 134 запитання, в тому числі 44 - для визначення сили процесу збудження, 44 - для сили процесу гальмування та 46 для рухливості нервових процесів. Максимально в І і ІІ типі темпераменту можна було отримати по 88 балів, а в ІІ типі - 92 бали.

Використовуючи питання анкети, розробленої в Закладі методики фізичного виховання Катовіцької Академії фізичного виховання, яка складається із 50 проблемних запитань, було зроблено спробу визначити професійні позиції студентів-випускників, вчителів фізичного виховання. Твердження стосувалися ставлення опитуваних до: виконуваної професії, учнів, яких вони навчали, вдосконалення й підвищення професійної кваліфікації, виконання організаційних завдань у школі, контактів із батьками, тренерської професії, проведення позаурочних і позашкільних занять, педагогічного новаторства у фізичному вихованні, спортивної бази школи.

У дослідженнях було застосовано метод спостереження уроків фізичного виховання, які проводилися вчителями фізичного виховання. У базових школах проаналізовано 256 уроків: гімнастики, легкої атлетики, волейболу, гандболу, футболу, баскетболу, плавання, рухових ігор та забав. У гімназіях проаналізовано 173 уроки: гімнастики, легкої атлетики, волейболу, гандболу, футболу, баскетболу, музично-рухових форм. У понад базових школах було ми відвідали 155 уроків: гімнастики, легкої атлетики, волейболу, гандболу, футболу, баскетболу, музично-рухових форм.

У дослідженні було використано предметні системи оцінювання з фізичного виховання, розроблені учителями базових і гімназійних шкіл Великопольського воєводства.

Експериментальна база дослідження. Дослідницьким матеріалом були студенти-випускники, вчителі фізичного виховання й вчителі-методисти фізкультури. Всього в дослідженні взяли участь 1164 особи.

Основні етапи дослідження.

Перший етап (діагностико-емпіричний) передбачав аналіз існуючих підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. З'ясовано сучасний стан розробленості проблеми у педагогічній науці та освітній практиці. Було досліджено вчителів фізичного виховання, вік обстежуваних, сімейний стан, закінчений ВНЗ та форму навчання, освіту, наявність додаткових повноважень і професійної спеціалізації, стаж роботи залежно від місця проживання й місця роботи (школи).

Середній вік досліджуваних становить близько 35 років, у тому числі середній вік жінок - 36,4, чоловіків - 33,3 роки. Найбільший відсоток становили вчителі у віці 31-45 років (49,5% усіх досліджених). Аналізуючи вікові інтервали й стать досліджуваних учителів, було виявлено, що в І інтервалі, тобто 22-30 років було досліджено 29,1% жінок і 47,7% чоловіків, у ІІ інтервалі, тобто у віці 31-45 років - 54,3% жінок та 45% чоловіків, у ІІІ інтервалі, тобто у віці понад 46 років - 16,7% жінок і 7,3% чоловіків. В окремих містах (Познані, Вроцлаві й Лодзі) розподіл учителів за віковими ознаками подібний.

Понад 64% досліджених жінок і чоловіків перебували у шлюбі, а кожен третій досліджуваний був неодружений. Переважна більшість досліджуваних, тобто 88,8%, це випускники академії фізичного виховання. Решту 11,2% становили вчителі, які закінчили 3-річні ліцензійні вчительські колегіуми й 2-річні професійні вчительські студії. Близько 2/3 досліджуваних навчалися стаціонарно, а тільки 1/3 - заочно. Понад 94% досліджуваних з Познані й близько 87% з Вроцлава були випускниками місцевих академій фізичного виховання, зате майже 80% лодзьких учителів були випускниками Варшавської академії фізичного виховання, а близько 16% були випускниками університету в Лодзі.

Вища магістерська освіта - у 97,2% досліджуваних жінок і 94,6% чоловіків (95,9% усіх досліджуваних). Магістерську освіту мали вчителі з Лодзі - 98% досліджуваних. Близько 4% досліджуваних мали вищу освіту - базову (ліценціат).

Визначено додаткові кваліфікації у досліджуваних учителів (тренер й інструктор): повноваження проводити корекційно-компенсаційну гімнастику, спеціаліст біологічного відновлення, менеджер спорту й освіти. Було виявлено, що 59,5% досліджуваних мають різні додаткові кваліфікаційні повноваження (57,8% жінок та 61,1% чоловіків).

Середній стаж роботи досліджуваних учителів становив 11,4 років. Жінки характеризувалися дещо більшим стажем (12,8 років), ніж досліджувані чоловіки (10,1). Подібні дані щодо середньої тривалості стажу роботи вчителів було помічено в окремих містах, тобто 11,1% у Вроцлаві, 11,6% у Лодзі й 11,5% в Познані.

Другий етап (пошуково-дослідницький) - передбачав розробку програми формувального експерименту; здійснено експериментальну перевірку ефективності існуючої системи оцінювання, розроблено модель системи підготовки вчителя до оцінювання навчальних досягнень учнів. Було досліджено 584 учителі фізичного виховання, в тому числі 331 жінка й 253 чоловіків. Усі досліджувані вчителі мали вищу магістерську освіту за спеціальністю фізичне виховання. Дослідження проводилися в 1999-2000 навчальному році (від вересня 1999 р. до травня 2000 р.).

На третьому етапі (узагальнюючому) здійснено систематизацію, узагальнення й аналіз здобутих у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи даних, удосконалено технологію оцінювання навчальних досягнень учнів, сформульовано загальні висновки дослідження.

Було проаналізовано 162 предметні системи оцінювання з базових шкіл (N=90) і гімназій (N=72) з Познані, Лєшна, Коніна, Каліша, Яроціна, Гостиня, Косцяна, Равіча, Оборників Великопольських, Вжесні, Нового Томишля, Острова Великопольського, Піли й Гнізна.

Наукова новизна дослідження полягає у конкретизації й обґрунтуванні теоретико-методичних основ модернізації технології оцінювання навчальних досягнень учнів у професійній діяльності вчителя фізичного виховання, а також в системі його підготовки.

Уперше на основі аналізу стану підготовки вчителя фізичного виховання, причин і перспектив розвитку його контрольно-оцінних дій, конкретизації емпіричних і дидактико-психологічних чинників

- модернізовано систему оцінювання навчальних досягнень учнів із фізичного виховання, визначено межі і багатоаспектність змінних, факторів і компонентів цього процесу;

- розроблено концепцію і технологію оцінювання навчальних досягнень учнів як компонента дидактичного виміру (взаємодія системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб'єктного, особистісно-орієнтованого підходів; реалізація під час оцінювання особистісних сенсів суб'єктів освітнього процесу, взаємозв'язок його основних компонентів; предметом виміру у фізичному вихованні є всі властивості учня (соматичні, структурні, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру); дидактичний вимір у фізичному вихованні охоплює кількісні (фізична вправність, фізичний розвиток, стан здоров'я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання, доповнені додатковою інформацією щодо позицій та інтересів учня); важливою складовою вдосконалення процесу оцінювання навчальних досягнень учня є його ознайомлення з плануванням, організацією та аналізом власної навчальної діяльності);