Підготовка вчителів фізичного виховання у Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів

- розроблено систему підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів, яка передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, самооцінку власної діяльності, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості. Педагогічна система підготовки охоплює навчання майбутніх фахівців у вищій педагогічній школі, підвищення кваліфікації, методичну роботу вчителів, самоосвіту і самовдосконалення та реалізовує загальні (навчальна, розвивальна, виховна, діагностична) і специфічні (технологічна, дослідницька, прогностична) функції;

- обґрунтовано критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичного виховання (рівень умінь і знань, участь в обов'язкових заняттях, підготовка до занять, участь в обов'язкових і факультативних заняттях, допомога в їх організації, особливі досягнення), які враховують схильності, риси і темперамент учнів, визначають основні об'єкти оцінювання, сформованість умінь самооцінки, стиль дидактичного спілкування і управління навчально-виховним процесом.

Дістали подальшого розвитку дидактичні основи технології оцінювання навчальних досягнень учнів, положення про логіку контрольно-оцінних дій вчителя, їх процесуальний характер.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено схему оцінки і дидактичного виміру у фізичному вихованні, функціонування оцінки в шкільній системі освіти; розкрито особливості діагностико-прогностичної діяльності вчителя фізичного виховання; створено модель упровадження авторської системи оцінювання навчальних досягнень з фізичного виховання.

Практичне значення дослідження. Дослідження послужили Групі експертів Міністра національної освіти й спорту з фізичного виховання для підготовки рапорту, що стосується запровадження Національної програми під назвою “Стратегія розвитку спорту в Польщі до 2012 року”. Автор монографії був одним із шести членів групи експертів Міністрства національної освіти.

Результати дисертаційного дослідження було застосовано в місцевому освітньому заході. У 2003 році Великопольський куратор освіти в Познані створив експертно-консультативну комісію з фізичного виховання, головним завданням якої було здійснювати позитивні зміни в галузі фізичного виховання у понад 3200 школах у Великопольщі. Автор був і далі є членом тієї групи. В тому ж році було втілено за участі Комісії “Воєводську стратегію розвитку фізичного виховання і шкільного спорту”. Ця стратегія закладала запровадження освітніх інструментів, які значно вплинуть на покращення якості фізичного виховання у школах. Дослідження однозначно вказували на перманентну проблему інструментального оцінювання учнів із фізичного виховання, на відсутність освітньої суб'єктивності, й зокрема на неправильний підбір методів і критеріїв оцінювання.

Особистий внесок дослідника. Одержані автором наукові результати є самостійним внеском у розробку проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів як складової професійної підготовки вчителя фізичного виховання і професійної діяльності. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувались у матеріалах монографії. У спільно написаній статті з М. Броніковським Р. Мушкеті належить матеріал, що відображає особливості і тенденції нової системи фізичного виховання у Польщі.

На захист винесено такі положення:

1. Технологія оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на основі взаємодії системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб'єктного, особистісно-орієнтованого підходів; забезпечує реалізацію особистісних сенсів суб'єктів освітнього процесу, взаємозв'язок його основних компонентів, вимір всіх властивостей учня, які охоплюють кількісні та якісні складники.

2. Система підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, її самооцінку, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості.

3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичного виховання враховують схильності, риси і темперамент учнів, визначають основні об'єкти оцінювання, сформованість умінь самооцінки, стиль дидактичного спілкування і управління навчально-виховним процесом.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується системним підходом до вивчення предмета дослідження, поєднанням теоретичного, емпіричного і практичного рівнів дослідження, використанням методів, які відповідні меті і завданням дослідження, масиву експертних даних і їх опрацюванням з використанням методів статистичного аналізу.

Упровадження результатів дослідження. Результати досліджень, що стосувалися багатовекторних передумов контрольно-оцінюючих дій вчителів фізичного виховання, були представлені на 29 наукових, науково-навчальних і науково-методичних конференціях та наукових семінарах. Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес різних типів освітніх закладів польських міст Вроцлав, Лодзь, Познань.

Кандидатська дисертація на тему “Фізична вправність та інші критерії оцінки біологічного стану здоров'я у сільських дітей Ліщинського воєводства” захищена у 1998 році. Її матеріали в тексті монографії не використовувалися.

Публікації. Авторські результати дослідження та теоретичне обговорення проблематики, пов'язаної із компетенціями й кваліфікацією та контрольно-оцінними діями вчителів фізичного виховання, відображені в 7 монографіях і підручниках, 32 наукових і методичних статтях, у матеріалах науково практичних конференцій.

Структура монографії. Монографія складається із вступу, 4 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (288 найменувань, з них - 28 іноземними мовами), 172 таблиці, 47 рисунків. Загальний обсяг монографії 553 сторінки, основна частина - 498 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ МОНОГРАФІЇ

У вступі з'ясовано причини й необхідність проведення досліджень у сфері виконання контрольно-оцінних дій вчителями, які працюють у різних типах і видах польських шкіл. Визначено, що у сфері шкільного фізичного виховання відчувається певна нестача конкретної праксеологічної інформації, має місце певний понятійний хаос, відсутність ретельних і прагматичних наукових досліджень, і як наслідок - низький рівень виконання контрольно-оцінних дій учителями фізичного виховання в усіх типах шкіл.

У першому розділі - “Правові передумови оцінювання у світлі реформи системи освіти в Польщі” - проаналізовано й прокоментовано всі актуальні освітньо-правові положення, які стосуються оцінювання досягнень учнів та виконання вчителями контрольно-оцінних дій, а також основних контрольних функцій, покладених на школу.

Охарактеризовано основні сфери діяльності вчителя, які підлягають оцінці, зокрема: предметна і методична правильність проведених занять, реалізація навчально-виховних завдань, пробудження ініціативи учнів; професійна відданість вчителя; активність педагога щодо професійного самовдосконалення; дії вчителя щодо підтримки всебічного розвитку учня з урахуванням його можливостей і потреб; дотримання правил організації праці.

У другому розділі - “Учитель в теорії й на практиці” - описано вибрані дилеми освіти дітей і молоді, основні поняття, що стосуються компетенцій і навчання, ключові компетенції учня, компетенції вчителя в польській школі, а також характеристику вчителя фізичного виховання та викладача ВНЗ.

Г. Грабовський (2000) дав визначення вчителеві як фахівцеві в галузі людської поведінки, праця якого полягає в інтенційному мотивуванні до його зміни у суспільно бажаному напрямку. Учитель за З. Жуковською (1993), це професія й покликання, це успадковані й набуті здібності, це відповідний комплекс рис особистості й характеру, це вміння присвятити себе для добра інших, це любов до дітей. Праця за професією повинна приносити вчителеві радість і задоволення, без огляду на різні обставини й ситуації (напр. матеріальний стан).

У дослідженнях, які стосуються професійної підготовки вчителів, можна виділити три напрями:

- історичний (відображає процес формування вчительської професії та її розвитку на тлі різних суспільних систем);

- соціологічний (відображає суспільні ролі вчителя, його позицію, походження, кваліфікацію);

- психолого-педагогічний (концентрує увагу на особистісних, праксеологічних, креативних і комунікативних компетенціях учителя).

Аналіз результатів психолого-педагогічних досліджень (Г. Грабовський, К. Конажевський, Т. Кошиц, В. Пуслецький, Б. Чабанський та ін.) дав змогу систематизувати завдання діяльності вчителя, його професійні риси, стилі дидактичного спілкування.

Положення реформи системи освіти в Польщі чітко визначають загальні завдання школи, в яких говориться що вчителі повинні прагнути до всебічного (багатовекторного) розвитку учня як основної мети освітньої роботи. Шкільне навчання полягає у гармонійній реалізації вчителем завдань у сфері навчання, формування вмінь і виховання. Ці завдання становлять взаємно доповнюючі й рівнозначні виміри праці кожного вчителя (Розпор. МЕН 1999). Реалізація цих завдань мусить базуватися на основній ідеї функціонування сучасної школи, що учень є суб'єктом навчального процесу.

На окремих етапах шкільної освіти вчителі повинні проявити визначені компетенції під час реалізації визначеного комплексу завдань. Запроваджувана реформа системи освіти в Польщі повинна корелювати із змінами у навчанні майбутніх фахівців. Отже, надзвичайно важливим є усвідомлення компетенції й вимог, які ставляться перед майбутніми педагогами (Demel 1998, Okoс 1999). Вчитель фізичного виховання має значний вплив на багатосторонній і гармонійний розвиток учня в межах тих самих трьох сфер: емоційній, інтелектуальній та фізичній (Cendrowski 1996, Grabowski 1997, Demel 1998). Отже, істотним завданням спеціалізованих ВНЗ є підготовка висококваліфікованих і компетентних кадрів, які відповідатимуть складним і високим вимогам сучасного життя, й передусім завданням модернізації освітньої галузі.

Комітет педагогічних наук Польської академії наук (Denek 1998) розробив стандарти професійних компетенцій учителів сучасної польської школи. В них виділено 5 груп вчительських компетенцій: 1) прагматичні компетенції, які характеризуються результативністю вчителя у плануванні, організації, контролі й оцінюванні освітніх процесів; 2) компетенції взаємодії, які характеризуються успішністю соціальної поведінки і справністю інтеграційних дій вчителя; 3) комунікативні компетенції, які виражаються успішністю мовленнєвої поведінки в освітніх ситуаціях; 4) креативні компетенції, які характеризуються інноваційністю і нестандартністю дій; 5) інформаційно-медійні компетенції, які передбачають вміле використання найновіших джерел інформації у професійній діяльності.

Міністерство Національної освіти й спорту, спираючись на вищевказане опрацювання, визначило компетенції, які повинен отримати вчитель під час навчання у вищих професійних навчальних закладах, вищих магістерських чи післядипломних студіях. Згідно з цим розпорядженням вчителі повинні оволодіти дидактичними, суспільно-виховними, креативними, праксеологічними, комунікативними й інформаційно-медійними компетенціями.

З. Жуковська (1993) визначила суспільні очікування від вчителя. Вона вважає, що вчитель, щоб справді впливати на розвиток суспільства, повинен перманентно реагувати на швидкий науково-технічний розвиток, передбачати тенденції загальносуспільного розвитку і в цьому контексті навчати й виховувати дітей і молодь. Отже, З. Жуковська визначила компетенції вчителя таким чином: а) предметно-методичні; б) методично-організаційні; в) суспільно-культуротворчі:

В. Оконь запропонував модель сучасного вчителя у світлі традиційної, може “трохи застарілої” моделі. Відмінності між різними моделями показує табл. 1.

Таблиця 1. Модель вчителя

Автори польської реформованої системи освіти досить чітко й однозначно вказали межі компетенцій і досягнень, які повинен здобути кожен учень. Отже, за ключовими компетенціями учня (проект реформи системи освіти ("Projekt" 1998)), можна описати й вказати компетенції вчителя, які повинні відповідати досягненням учня.

Сучасна модель підготовки вчителя з фізичного виховання не завжди враховує те, що випускник може працювати не тільки в школі, але й у садочку, спортивних секціях, війську, поліції, фітнес-центрах, приватних фірмах. Це вимагає внесення змін у навчальні плани і програми ВНЗ. Зазначено, що багатофункціональність діяльності вчителя фізичного виховання вимагає реалізації різних ролей: ресоціалізатора, консультанта, фасилітатора, субліматора, преорієнтатора, промоутера, координатора, ініціатора та ін.

У третьому розділі - “Місце оцінювання навчальних досягнень учня в дидактиці фізичного виховання” - охарактеризовано особливості шкільної і предметної системи оцінювання; визначено поняття і функції шкільного оцінювання, його основні критерії; обґрунтовано значення самооцінки і самоконтролю в організації та оцінюванні навчальної роботи учня; з'ясовано освітні цілі і стандарти навчальних досягнень учня з фізичного виховання; сформульовано десять заповідей оцінювання навчальних досягнень учня.

З'ясовано, що вимір в шкільній освіті функціонує як дидактичний вимір (рис. 1) у процесі застосування точних методів, слугує перевірці досягнень учнів. Вимір та оцінювання в дидактичному процесі тісно пов'язані між собою і взаємодоповнюються. Результати вимірів дають змогу перманентно модифікувати дидактичний план роботи учнів і сформулювати завдання, які реалізуються на уроках фізичного виховання, до схильностей і можливостей кожного учня. Вони забезпечують можливість порівнювати індивідуально здобуті результати, інформувати про фізичний розвиток учня чи його відсутність.

Предметом виміру у фізичному вихованні можуть бути всі властивості учня, напр., соматичні, структурні риси, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру тощо, які можна розглядати в об'єктивному (як вимірювальні цінності) або суб'єктивному аспекті (як індивідуальні відчуття вчителя, що оцінює). Ефектом об'єктивного виміру (що не завжди є тотожним об'єктивній оцінці) є між ін. рівень рухових здібностей учня, напр. швидкість, стрибучість, сила плечей і т.п. Дидактичний вимір у фізичному вихованні - згідно з нашою концепцією - охоплює кількісні (фізичну вправність, фізичний розвиток, стан здоров'я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання учня, доповнені додатковою інформацією щодо позицій і настанов учня). Кількісні компоненти легко оцінити й виміряти, але дуже важко об'єктивно й справедливо проаналізувати, зате якісні компоненти однаково складні й неоднозначні як у вимірюванні, так і в оцінюванні.