Інструменти та закономірності педагогіки

Громадянськiсть як риса особистостi вiдбиває:

- патрiотичну самосвiдомiсть, громадянську вiдповiдальнiсть, суспiльну iнiцiативнiсть й активнiсть;

- повагу до Конституцiї, законiв держави, прийнятих у нiй правових норм, сформованiсть потреби вїхдотриманнi;

- увагу до батькiв, свогородоводу, традицiй та iсторiї рiдного народу, усвiдомленнясвоеїналежностi до нього як його предствника, спадкоємця i наступника;

- дициплiнованiсть, працьовитiсть, завзятiсть, пiклування про природу;

- гуманнiсть, шанобливеставлення до культури, традицiй, звичаїв нацiональних меншин, щопроживають у країнi.

Сім'я - унiкальнаспiльнiсть, яка покликана виконувати ряд важливих функцiй. Одна iз них - народження та виховання дитини.

Якостi сім'янина:

Моральнi уявлення про шлюб і сім'ю (дружба, кохання, відданість, вірність, обов'язок, честь, гідність, відповідальність тощо);

Моральний ідеал сімейного життя, розвиток моральних почуттів, що визначають поведінку людини в сімейному житті (особиста симпатія, повага, тощо);

Моральнi переконання, на яких грунтується кохання, шлюб, сім'я;

Володіння позитивним досвідом моральних відносин між статями.

Працівник - суб'єкт трудового права, фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію.

Якостi працівника:

Уміння зосередитися на завданні;

Психологічна компетентність;

делікатність і тактовність;

людяність і гуманність;

організаторські і комунікативніздібності;

висока духовна культура;

соціальний інтелект;

прагнення до постійного підвищення професійних знань;

чесність, моральна чистота у професійних справах, дотримання етики відносин із людьми тощо.

67. Дидактичні засоби навчання

У вузькому смислі під засобами навчання розуміють власне засоби - інструменти, що використовуються учителем і учнями для досягнення цілей навчання; Прості засоби:

1. Словесні (підручники, навчальні посібники).

2. Прості візуальні засоби (реальні предмети, моделі, картини)

Складні засоби.

1. Механічні візуальні пристрої (діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.)

2. Аудіальні засоби (програвач, магнітофон, радіо.)

3. Аудіовізуальні (звуковий фільм, телебачення, відео.)

4. Засоби, які автоматизують процес навчання (лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.)

68. Завдання трудового виховання

1) формування в людини любові до праці як її природної потреби, необхідності активної життєдіяльності;

2) забезпечення соціально-психологічних умов для підтримання і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, з метою утримання членів суспільства на достатньому рівні працездатності;

3) формування у вихованців уміння і навичок у певних видах продуктивної праці;

4) виховання поваги до людей праці та бережливості до результатів праці.

Трудове виховання і профорієнтація є базою майбутнього професійного самовизначення учнів у школі вони передбачають:

-- прищеплення школярам потреби постійно працювати;

-- розвиток любові до праці взагалі й до окремого виду зокрема;

-- формування суспільно значущих мотивів вибору професії;

-- прилучення до суспільно корисної, продуктивної роботи;

-- прищеплення культури праці;

-- виховання вміння поєднувати фізичну й розумову діяльність;

--формування усвідомлення залежності життєвих благі духовних цінностей від особистої участі у їх створенні та ін.

69. Охарактеризуйте основні види навчально-виховних закладів України, що здійснюють загальноосвітню підготовку школярів

школа I-III ступеня (звичайна, без спеціалізації);

спеціалізована школа (школа-інтернат) I-III ступеня з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів;

гімназія (гімназія-інтернат) -- навчальний заклад II-III ступеня з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

колегіум (колегіум-інтернат) -- навчальний заклад II-III ступенів філологічних-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

ліцей (ліцей-інтернат) -- навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійної підготовки (може надавати освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу).

Для дітей з особливими потребами:

школа-інтернат I-III ступеня -- навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

спеціальна школа (школа-інтернат) I-III ступеня -- навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

загальноосвітня школа (школа-інтернат) I-III ступеня -- навчальний заклад з відповідним профілем для дітей, як потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації -- навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (окремо для дівчаток і хлопчиків);

вечірня (змінна) школа II-III ступеня -- навчальний заклад для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання;

навчально-реабілітаційний центр -- навчальний заклад для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними проблемами розвитку.

Залежно від форми власності школи можуть бути державними, комунальнимита приватними.

70. Охарактеризуйте візуальні, аудіальні та аудіо-візуальні засоби навчання

Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.

До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також слугувати реальні об'єкти, виробництво, споруди.

Дидактичні засоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів і умов навчального процесу.

Прості засоби.

1. Словесні: підручники, навчальні посібники.

2. Візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини.

Складні засоби.

1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.

2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.

3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.

4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.

Прості візуальні засоби (наочні засоби) допомагають повноцінному розкриттю і засвоєнню змісту навчального матеріалу. Інколи вони слугують самостійним джерелом інформації.

Наочні засоби, що використовуються у процесі навчання, поділяються на два види:

1) зображення предметів і явищ,

2) самі предмети, макети, моделі, що діють.

До першого виду відносять схеми, діаграми, малюнки, картини, репродукції, креслення, фотографії, карти, глобуси, ноти. Ці засоби використовуються тоді, коли предмети, явища, процеси, що вивчаються на уроках, не можна продемонструвати безпосередньо.

До другого виду належать реальні предмети: живі або засушені рослини, живі або законсервовані тварини, гербарії, колекції, прилади, інструменти, апарати, вироби, будь-яке виробництво, моделі (наприклад, мотор, парова машина), макети, до діють, (наприклад, пластична репродукція земної поверхні, рельєф місцевості).

71. Визначте мету формування екологічної культури школярів, обгрунтуйте умови досягнення цієї мети

Екологічна культура особистості є кінцевою метою екологічної освіти та виховання школярів. У зв'язку з цим поняття «екологічне виховання» є педагогічний процес, спрямований на формування екологічної культури особистості, яку неможливо сформувати без наявності у людини певних знань і переконань, які, в свою чергу, регулюють практичну діяльність особистості у навколишньому середовищі, підпорядковують її вимогам раціонального природокористування та являються показниками свідомого та відповідального ставлення до природи.

Екологічна культура - це культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Основною метою екологічного виховання є формування екологічної свідомості та культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, гармонізація стосунків у системі „людина-суспільство-природа", формування навичок, екологічного мислення, що грунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

Досягнення поставленої мети можливе за умови виконання послідовних навчально-виховних завдань:

Розкрити учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології та їх актуальність для людства;

Розвивати відчуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівні;

Формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані на подолання між людиною і навколишнім середовищем;

Формувати знання і вміння екологічного характеру, які б сприяли розвитку творчої і ділової активності у процесі вирішення екологічних проблем і пов'язаних з ними життєвих ситуацій;

Сприяти переходу засвоєних знань і моральних принципів поведінки у навколишньому середовищі в переконання особистості;

Розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища, діяти у відповідності з ним;

Залучати школярів до практичної діяльності при вирішенні проблем навколишнього середовища місцевого значення;

Розвивати у школярів почуття самоповаги і розуміння труднощів інших людей, бажання надати допомогу в складних життєвих ситуаціях.

72. Розкрийте роль методичної роботи в сучасній школі, охарактеризуйте основні форми її організації

Якість навчально-виховного процессу школи, його результати певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного коллективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Основні форми методичної роботи в школі:

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах.

Індивідуальна форма

Ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти.

Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

Колективні форми

Відкриті уроки -- одна з колективних форм методичної роботи, їх мета -- підвищення майстерності всіх учителів. Основні завдання відкритих уроків: упровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять перед національною школою. Під час аналізу й обговорення відкритих уроків необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднану з доброзичливістю у критичних зауваженнях, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями, підведення його підсумків кваліфікованими спеціалістами.

Предметні методичні об'єднання вчителів або предметні комісії -- центр методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін. Вони створюються у великих школах, де один предмет викладають кілька вчителів. Існують також методичні об'єднання вчителів початкових класів та об'єднання класних керівників і вихователів. Методичні об'єднання можуть заслуховувати й обговорювати доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нову фахову літературу, організовувати взаємовідвідування уроків, проведення і обговорення відкритих уроків, виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання. У їх компетенції -- організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

Методичні кабінети -- створюють у великих основних і середніх школах для надання вчителям і вихователям методичної допомоги. Вони знайомлять учителів з досягненнями педагогічної науки і передового педагогічного досвіду.

Семінар-практикум -- продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в тому, що вчителі самостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорюваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.

Педагогічні читання -- сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителів. Мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводяться з актуальної педагогічної тематики, їх можна організувати у школі, районі, області, країні.

Науково-практична конференція (районна, обласна чи республіканська) -- ефективна форма методичної роботи. З темою конференції педагогічну громадськість ознайомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають основні питання проблеми, яка виноситься на обговорення, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання навчально-виховної роботи, відвідують і обговорюють уроки та виховні заходи у кращих школах. На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації науково-практичної конференції з даної проблеми.

Діяльність шкіл передового досвіду -- спрямована на вивчення та поширення передового педагогічного досвіду.

Опорні школи -- важлива ланка методичної роботи. Вони мають належну навчально-матеріальну базу, творчий педагогічний колектив і відповідні результати в навчально-виховній роботі.

Творчі звіти вчителів -- використовують перед атестацією педагогічних працівників. Звітуючи на педагогічній раді, вчитель ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить інших учителів з технологією власного досвіду.

73 Процес виховання - динамічний, неперервний, безупинний

Його рушійними силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. За своєю природою суперечності можуть бути внутрішніми й зовнішніми.

До внутрішніх суперечностей належать:

а) суперечність між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують спрямовані на їх розв'язання його вчинки та дії. Ця суперечність супроводжує виховання особистості, тому її розвиток може призупинитися, якщо не ставити перед нею нових ускладнених завдань;

б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця. Виховний процес повинен так вибудовуватися, щоб його зміст або форми реалізації цього змісту не викликали спротив у вихованця.

Серед зовнішніх суперечностей виокремлюють:

а) невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї. Нерідко батьки не дотримуються вимог, які висуває до їхніх дітей школа, внаслідок чого порушується єдність вимог, що негативно позначається на вихованні школярів;

б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів зовнішніх обставин. До таких негативних чинників належать вуличні підліткові групи, низькопробні твори масової культури та ін. Вирішення цієї суперечності можливе лише за умови формування у школярів внутрішньої стійкості й уміння протистояти негативним явищам;

в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка, пристосовництво, безпринципність, що негативно позначаються на виховному процесі взагалі;

г) суперечність, породжена наявністю в окремих учнів досвіду негативної поведінки, їх постійними конфліктами з педагогами, однокласниками, батьками. Йдеться про сформований динамічний стереотип, який характеризується постійними, стабільними, стійкими негативними нервовими зв'язками, що створює особливі труднощі у перевихованні. Ця категорія школярів потребує спеціальної виховної роботи.

Попри тимчасовість зовнішніх суперечностей, вони, однак, можуть знижувати ефективність виховного процесу. Тому їх виявлення й усунення повинні перебувати завжди в центрі уваги педагогів. Та найважливішим чинником є профілактична робота щодо запобігання цим суперечностям.

74. Розкрийте сутнысть системи професійної орієнтації школярів в сучасній школі. Що таке економічна культура школяра?

Виявити здібності, нахили учнів, підготувати школярів до самостійного життя, спрямувати дітей на певні професії, враховуючи їхні особисті інтереси та психофізичні можливості - у цьому сутність професійної орієнтації.

Важливо пам'ятати, що основними завданнями профорієнтаційної роботи є підготовка молоді до трудової діяльності,забезпечення можливості вільного вибору професії.

Економічному життю людини властиві такі соціальні почуття, як колективізм, господарність, відповідальність, обов'язок та дисципліна. Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновленнятехнологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Особлива актуальність економічного виховання зумовлена тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки у професійній діяльності і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками:

планування і організації своєї праці;

виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

75. Встановіть шляхи реалізації принципу міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів

Реалізація даного принципу спрямована на забезпечення змісту освіти й розвитку пізнавальних сил учнів. Він передбачає необхідність усвідомленого й міцного засвоєння учнями основного, істотного в навчальному матеріалі, розвитку творчого мислення та здібностей. Способи реалізації принципу свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів:

* формування в учнів діалектико-матеріалістичного розуміння оточуючого світу;

* розкриття значущості та можливості використання набутих знань, умінь і навичок учнів як інструменту самопізнання;

* озброєння учнів способами систематизації узагальнення знань, умінь і навичок;

* зосередження уваги учнів на вивченні основного, істотного у змісті навчального матеріалу;

* виявлення й усунення прогалин у знаннях учнів;* озброєння учнів раціональними методами та засобами учіння, що сприяють усвідомленому засвоєнню знань;

* формування в учнів умінь і навичок самореалізації, самоосвіти, самовдосконалення;* вибір і використання ефективних прийомів розвитку основних психічних процесів особистості (відчуття, сприйняття, спостережливість, мислення, пам'ять, уява, мова, емоційно-вольова сфера);

* виявлення й розкриття сутності причинно-наслідкових зв'язків у явищах, процесах, об'єктах вивчення;

* забезпечення єдності знань і переконань, слова та дії, свідомості та поведінки учнів.

76. Форма організації навчання

Спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі. Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком. За часів первіснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної праці та повсякденного спілкування з дорослими. Навчальна робота з ними набувала індивідуальний, а згодом індивідуально-груповий характер.

Індивідуальне навчання полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (наприклад, вивчення матеріалу підручника). Воно досить ефективне, оскільки враховує особливості розвитку дитини, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Його негативними рисами є значні матеріальні витрати, відсутність співпраці в колективі.

Індивідуально-групова форма навчання передбачає індивідуальну роботу вчителя в групі дітей із 10-15 осіб, рівень підготовки яких не є однаковим. Діти приходять на заняття у різний час. Учитель по черзі опитує кожного учня, пояснює новий матеріал, дає індивідуальні завдання Класно-урочна система навчання виникла за часів середньовіччя і набула розповсюдження в братських школах України і Білорусії. Своє подальше теоретичне обґрунтування ця форма навчання знайшла в працях Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського. Її сутність полягає в тому, що учні одного віку розподіляються по класах, де заняття з ними проводяться поурочно відповідно наперед складеного розкладу. Усі учні працюють над засвоєнням одного і того ж матеріалу. Белл-ланкастерська система взаємного навчання Сутність її полягала в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200-300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, а після обіду кращі учні займалися з молодшими, передаючи їм одержані знання.

Маннгеймська форма вибіркового навчання виникла наприкінці ХІХ ст. як спроба реалізувати диференційований підхід полягала в тому, що всі учні ділилися на чотири класи: основний клас для дітей із середніми здібностями, допоміжний клас для розумово відсталих дітей клас для малоздібних учнів і клас для обдарованих школярів Дальтон-план. Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю працювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. За відсутності уроків навчальні класи поступово перетворювалися на предметні лабораторії. Кожен учень працював самостійно, виконуючи тижневі, місячні завдання, а вчителі консультували і контролювали їх. Елементи цієї системи застосовуються зараз на заочному відділенні.

Бригадно-лабораторна Розподілені на невеликі бригади по 5-7 чол., учні виконували спеціально визначені вчителем „робочі завдання” з кожного навчального предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, надавала міцних знань і породжувала безвідповідальне ставлення до навчання.

Комплексний метод Сутність цієї організаційної форми полягає в об'єднанні навчального матеріалу в теми-комплекси. Проте комплексність порушувала предметність викладання, систематичність вивчення основ наук. Такими комплексними програмами в колишньому СРСР були „Праця”, „Природа”, „Суспільство”, але вони не забезпечили міцних систематизованих знань, тому в 30-х рр. ХХ ст. школа і педагогічна наука повернулися до класичної класно-урочної системи.

77. Необхідність формування естетичної культури учня

Естетична культура - це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси. Естетична культура містить у собі такі компоненти: естетичні сприймання - здатність виділяти в мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття;естетичні почуття - емоційністани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва; естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, в естетичних переживаннях; естетичн і смаки-здатність оцінювати витвори мистецтва, естетичні явища з позицій естетичнихз нань і ідеалів; естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;художні уміння, здібності в галузі мистецтва. Естетична культура формується в процесі художньо-естетичного виховання, є його метою. Завдання і зміст художньо-естетичного виховання визначаютьсяо обсягом поняття "Естетична культура": розвиток естетичного сприймання, смаків, почуттів, потреб, знань, ідеалів, вироблення художньо естетичних умінь, творчих здібностей.

Естетичне виховання здійснюється комплексом засобів. Велике значення має матеріальна база школи, декоративне оформлення приміщень, благоустрій йпришкільної садиби, оформлення кабінетів і лабораторій, коридорів, інших приміщень. Не випадково у навчально-виховних закладах, якими керував А.С. Макаренко, відвідувачі відзначали безліч квітів, блискучий паркет, дзеркала, білосніжні скатерки в їдальнях, ідеальну чистоту в приміщеннях.У навчальному процесі естетичному вихованню сприяє викладання всіх навчальних предметів. Будь-який урок, семінар, лекція має естетичний потенціал. Цьому слугує і творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, і виразність слова учителя та учнів, і відбір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу, і акуратність записів і креслень на дошці і в зошитах.

78. За яких умов праця стає виховуючим фактором

Ушинський відводить велику роль праці, як засобу виховання особистості. У своїй роботі “Праця в її психічному і виховному значенні” він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці. Вільна праця потрібна людині сама по собі, дая розвитку в ній почутгя людської гідності. Багатство, відсутність праці діють руйнівно не тільки на моральність, але навіть і на щастя суспільства. Виховання повинно прищепити любов і жадобу до серйозної праці, дати звичку до праці, бо справжня серйозна праця завжди важка.Він називає такі вимоги до дитячої праці: посильність як фізичної, так і розумової праці, відповідність віку дітей: самостійний характер праці (все, що датина може робити сама, повинна робити сама), черіування видів праці: праця фізична - не тільки приємний, а й корисний відпочинок після розумової.Велике значення у фізичному вихованні дітей має, на його думку, вивчення природознавства, зокрема анатомії і фізіології людини. У своїй книзі "Дитячий світ" К. Ушинський дуже цікаво розповідає про будову організму людини, на цікавих прикладах показує роль фізичного загартування У третьому томі «Педагогічної антропологіГ він зробив спробу обгрунтувати мету, зміст та форми фізичного виховання дітей, виходячи з основ анатомії і фізіології людини, медицини, санітарії і гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними способами фізичного загартування. Отже, під гармонійно розвинутою особистістю КУшинськЬй розумів людину. в якій поєднані розумова зрілість, моральна досконалість і фізична розвиненість.

79. Характеристика классно урочної і кабінетної системи навчання

1. Класно-урочна система навчання, організація навчального процесу, при якій учні групуються для проведення занять у колективи, що зберігають свій склад протягом встановленого періоду часу (звичайно навчального року), - класи, а провідною формою навчання є урок.

Характеристика:

1. Комплектування класів у межах єдиного віку та чисельності згідно з Положеннями про загальноосвітню середню школу та інші навчально-виховні заклади.

2. Основною формою організації навчального процесу є урок.

3. До уроків додаються інші форми навчання в класі.

4. Відвідування уроків школярами є обов'язковим.

5. Навчальний рік поділяється на семестри, між якими є канікули.

2.Кабінетна система навчання-організація навчальних занять у загальноосвітній школі, за якою уроки з усіх предметів проводяться у навчальних кабінетах, обладнаних і устаткованих навчально-наочними посібниками, літературою, дидактичним матеріалом, технічними засобами, меблями та пристосуваннями. Кількість кабінетів з кожного предмета створюється залежно від числа визначених навчальним планом на його вивчення годин і кількістю паралельних класів у школі. В кабінетах проводяться також позакласні й факультативні заняття. Кабінети своїм оформленням і обстановкою сприяють більш швидкому психологічному переключенню учнів з одного предмета на інший, роблять їхню увагу більш стійкою й цілеспрямованою. Перехід від системи закріплення класних приміщень за постійним складом учнів до К. с. н. здійснюється в тій чи іншій середній школі з урахуванням місцевих умов, кількості навчальних приміщень, учнів, наявності навчального обладнання.

80. Фізичне виховання -- це широка галузь педагогічного впливу на учнів

Воно здійснює фізичний розвиток, створює умови для поліпшення розумового, морального й естетичного виховання.

Зміст фізичного виховання:

а) засвоєння теоретич них відомостей (знання із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, відомості,необхідні для самостійного виконання фізичних вправ).

б) гімнастичні вправи, що сприяють загальному фі зичному розвиткові учнів (шикування і перешикування, стройові вправи, вправи, спрямовані на загальний розви ток дитини, на формування правильної постави, акроба тичні вправи, танцювальні вправи, лазіння і перелізання, вправи з рівноваги, вправи в висах і упорах, опорні стриб ки);

в) легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на відстань);

г) рухливі ігри, розрахова ні на розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання колективізму і дисциплінованості;

ґ) спор тивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол);

д) лижна підго товка (оволодіння основними прийомами техніки пересу вання на лижах, розвиток рухових якостей);

є) кросова іковзанярська підготовка;

є) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом, а також пірнання і прийоми рятування тих, хто тоне).

Завдання: Усі завдання виходячи з їхнього спрямування, об'єднують у методиці фізичного виховання у три групи: освітні, оздоровчі, виховні.

Вирішення освітніх завдань проходить через озброєння учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також використовувати їх у повсякденному житті та в процесі самовдосконалення. Освітні завдання визначають зміст процесу навчання, спрямовують навчальну діяльність, даючи змогу передбачити конкретні результати уроку.

Оздоровчий вплив на організм учнів забезпечується через створення сприятливих умов для оптимального розвитку і покращення рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та покращення здоров'я. Важливим у вирішені оздоровчих завдань має правильне дозування фізичного навантаження, належні гігієнічні умови проведення занять, організація їх у природніх умовах, загартовуючі процедури. Виховні завдання вирішуються через виховний вплив фізичних вправ на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного у розвитку особи учня. Під єдністю фізичного і духовного у розвитку людини розуміють те, що нормальний розвитокособистості неможливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку, лише за умови одухотвореності (натхненності), котра об'єктивно зумовлює взаємозв'язок всіх видів виховання, зокрема фізичного, розумового, морального, естетичного. Засоби виховання фізичної культури:Для національної системи фізичного виховання характерний цілий комплекс засобів. При особистої та громадської гігієни тощо).

81. Структура і основні типи навчально -виховних колективів

Для практичної роботи в школі велике значення має питання про структуру колективу та його органів. Досвід показує, що загальношкільних колектив повинен мати не більше 400 - 500 учнів. Крім того, він не має безпосереднього впливу на кожну особистість окремо. Це здійснюється тільки через первинний колектив, тобто такий, в якому вихованці перебувають у постійному діловому і міжособистісному взаємодії. При організації колективної життєдіяльності школярів необхідно прагнути до поєднання різних форм первинних колективів, одні з яких можуть бути постійними, а інші тимчасовими. За характером діяльності все різноманіття первинних колективів можна розділити на три групи: організовані на основі різноманітної, в тому числі навчальної, діяльності (класи, загони тощо); організовані на основі якогось одного виду діяльності (гуртки, секції, клуби тощо); організовані на основі ігрової та інших видів діяльності за місцем проживання. За віковим складом первинні колективи можуть бути одновіковими та різновіковими. Принципово важливо, щоб поєднання первинних колективів було таким, щоб дозволяло найкращим чином вирішувати не тільки практичні, але і на цій основі виховні завдання, що стоять перед педагогічною системою. Успішне функціонування дитячого колективу вимагає наявності в ньому органів, координуючих і направляючих діяльність на досягнення спільних цілей. Головним органом колективу є збори вихованців. Для вирішення оперативних завдань, як правило, формується актив і обирається староста. У багатьох випадках для організації та здійснення якого-небудь заходу створюються тимчасові колективні органи (ради, штаби). У них входять обираються або уповноважені учні, яким первинний колектив доручає планування, розподіл доручень, перевірку виконання та інші керуючі функції. Сплачивающим ядром колективу, його організуючим центром А.С. Макаренко вважав актив. Він є тим здоровим і необхідним у виховному дитячому закладі резервом, який забезпечує спадкоємність поколінь у колективі, зберігає стиль, тон і традиції колективу. В актив входять вихованці, що виконують ті чи інші доручення колективу і що перебувають у його органах. У число активістів підбираються найбільш діяльні і користуються повагою своїх товаришів школярі. Природно, що педагог не може стояти осторонь, тому вивчення ділових та особистих якостей вихованців та їх положення в колективі є одним з істотних умов правильного підбору активістів і запобігання появи на чолі колективу лідерів з негативною суспільною спрямованістю. Вивчення досвіду показує, що виховна робота з активом може складатися з наступних видів педагогічної роботи: роз'яснення прав, обов'язків і завдань колективу допомогою інструктування; надання повсякденної практичної допомоги в розробці стратегій колективної діяльності; організації обміну досвідом роботи (" летючки ", наради).

82. Охарактеризуйте сучасну типологію уроків і їхню структуру. Дайте зразок окремих типів уроків

Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі:комбіновані (змішані) уроки;уроки засвоєння нових знань;уроки формування навичок і вмінь;уроки узагальнення і систематизації знань;уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обгрунтування методики кожного уроку. Кожен тип уроку має свою структуру. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Кожний тип уроку має свою структуру.

* Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. К комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі.

Нестандартний урок -- це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них -- уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки--ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо. Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.

83. Які фунціі підручника в навчанні школярів, та які вимоги ставляться до нього?

Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики.

У підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім того, він містить завдання, вказівки і методичні рекомендації. Цілі освіти, навчальна програма з предмета, дидактична теорія ставлять певні вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення змісту, його практична спрямованість, міжпредметні зв'язки. Підручник має бути одночасно стабільним (забезпечувати рівновагу між компонентами змісту, відносну сталість основних наукових теорій) і мобільним (передбачати можливість введення нових елементів знань без порушення основи). - підручник повинен розкривати предмет науки, даючи опис, пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів,процесів,обґєктів;Сучасний підручник виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції.

Освітня функція підручника полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань відповідно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь і навичок.

Розвивальна функція підручника сприяє розвиткові учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.

Виховна функція полягає в здатності підручника впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці,навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра. Управлінська функція передбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Дослідницька полягає у спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін.

84. Мета і завдання гуманістичного виховання

Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В.О. Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу.

Метою гуманістичного виховання є формування гуманістичного світогляду на основі розвитку етичної культури школярів. Це відповідає базовому розумінню культури особистості як гармонії культури знань, умінь і ставлень. Знання й уміння опосередковують ставлення. Ставлення - це реальний дійсний зв'язок, який встановлює людина з об'єктами оточуючої дійсності в своїй свідомості. Це зв'язок особистісного “Я - Я”, “Я - Ти”, “Я - природа”, “Я - суспільство”. Показниками ставлення особистості є її якості. Якості несуть в собі в прихованому стані значиме для людей - цінність.„Щоб бути гуманним,- потрібно знати душу дитини” ЗМІСТ гуманістичного виховання в сучасних умовах має спрямовуватись на формування системи гуманістичних цінностей у становленні духовного світу особистості з можливостями їх збагачення кожним індивідом. ЗАВДАННЯ формування гуманістичних цінностей дітей в контексті сучасної етичної культури:

- Засвоєння елементів прикладної етики, ознайомлення з її базовими категоріями і проблемним полем гуманістичних цінностей;

- Вивчення гуманістичної моралі як прогресуючого культурного феномену людства;

- Актуалізація гуманістичних традицій світової, вітчизняної етичної культури, сфер їхніх взаємовпливів на формування внутрішньої системи моральних регуляторів поведінки;

- Оволодіння досвідом гуманного ставлення людини до самої себе, до інших людей, до природи, до суспільства в цілому;

- Оволодіння технологіями проектування і поліпшення власного життя, створення самобутнього особистісного образу;

- Укоріненняпочуття належності до своєї етно-етичної культури, ідентифікація себе з українським народом;

- Формування внутрішніх моральних регуляторів (совісті, честі, обов'язку, власної гідності, спроможності робити вибір між добром і злом, оцінювати гуманістичними критеріями свої вчинки і поведінку);

- Стимулювання навичок сучасного соціального життя, громадянського миру, національної злагоди.

85. В чому Ви вбачаєте специфіку тематичного і поурочного планування. Які основні вимоги до сучасного уроку?

Тематичне і поурочне планування доцільно планувати з всебічного вчення навчального матеріалу, яке включає аналізи: понятійний (компонентний), логічний, психологічний, дидактичний, а також аналіз виховного значення навчального матеріалу.Складаючи тематичні і поурочні плани треба: ` Чітко визначати тему, мету.' План повинен демонструвати методи, форми, прийоми роботи з класом, спрямовані на досягнення мети.' Чітко вказати форми і методи індивідуальної роботи з сильними і невстигаючими учнями.' Особливу увагу при плануванні треба приділяти самостійній роботі учнів на уроці, самостійному пошуку знань.' Повинні бути сформульовані питання, які пропонуються учням на різних етапах роботи на уроці.' Поурочні плани повинні передбачати всі елементи структури обраного типу уроку (урок засвоєння нових знань; урок формувань умінь та навичок; урок засвоєння умінь та навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки знань, навичок і умінь; комбінований урок).

Основні вимоги до уроку

* відповідність змісту навчання навчальному плану та програмі;

* чіткість формулювання теми, мети та завдань уроку, мотивації навчальної діяльності учнів;

* вибір і реалізація навчального матеріалу відповідно до теми та завдань уроку;

* вибір методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують реалізацію змісту навчального матеріалу та досягнення мети уроку;

* диференціація та індивідуалізація навчання на уроці;

* реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків;

* інтеграція навчання;

* інтенсифікація навчання;

* демократизація навчання;

* гуманізація навчання;

* гуманітаризація навчання;

* національна спрямованість навчання;

* упровадження ефективних технологій навчання;

* контроль і корекція знань, умінь і навичок учнів у навчальному процесі.

86. Доведіть доцільність використання в навчальній роботі семінарів і практикумів

Крім уроку, який є провідною організаційною формою навчання, використовують позаурочні форми: семінари, практикуми.Семінарські заняття Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями, добирає літературу. Семінарська форма занять є дуже ефективною, адже вона передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, читати додаткову літературу. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень - наявність невідомого іншим учням матеріалу. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію. На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, характеризує виступи.

Практикум. Практичні заняття розширюють уявлення учнів про явища навколишнього світу, у них формуються уміння виявляти об'єктивні зв'язки та взаємозумовленість явищ. Важливою умовою проведення практикуму є глибокі знання, міцні навички й уміння. Тому йому передують уроки повторення, узагальнення і систематизації навчального матеріалу, а саме семінарські заняття. Головна мета практикуму полягає у практичному застосуванні сформованих раніше вмінь і навичок, узагальненні й систематизації теоретичних знань, засвоєнні елементарних методів дослідницької роботи. Водночас, лабораторні і практичні роботи повинні бути дослідницькими, спрямованими на формування в учнів критичного мислення, уміння здійснювати перевірку наукової достовірності певних закономірностей і положень. Участь у практикумах відкриває великі можливості для прояву і розвитку індивідуальних інтересів та нахилів учнів.

87. Мета домашньої роботи школярів, види і вимоги до організаціі домашніх завдань

педагогіка шкільний навчання учень

Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи. Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо. Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;

- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо). Домашні завдання можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку. пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного. конструктивно-варіативного та творчого характеру.

Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.

88. Охарактеризуйте основні види навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване

Пояснювально-ілюстративне навчанняЦей вид називають традиційним. Основними його методами є розповідь, пояснення в поєднанні з демонструванням наочності. Діяльність учнів зводиться до сприймання, запам'ятовування і відтворення навчальної інформації, яке є основним критерієм ефективності. Пояснювально-ілюстративне навчання економить час, зберігає сили вчителів та учнів, полегшує дітям розуміння складної навчальної інформації, забезпечує ефективне управління пізнавальною діяльністю школярів. Водночас воно має істотні недоліки: знання пропонують у готовому вигляді; учні "звільняються" від необхідності самостійно і продуктивно мислити; недостатні можливості індивідуалізації і диференціації навчального процесу та ін.

Проблемне навчанняВоно передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. Технологія проблемного навчання ґрунтується на чітких алгоритмах, що містять послідовність взаємопов'язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка спричинює відчуття розумового утруднення; аналіз проблемної ситуації, пошук нових елементів знань різними способами (висунення гіпотез); розв'язування проблеми і перевірка одержаних результатів, зіставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація та узагальнення здобутих знань і вмінь. Проблемний вид навчання забезпечує самостійне здобуття знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, розвиток продуктивного мислення. Серед його недоліків - значні затрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабка ефективність при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук недоступний для учнів.

Програмоване навчання Основним його принципом є передавання змісту навчального матеріалу невеликими логічно завершеними частинами. Часто навчальну інформацію учні отримують не від вчителя, а з програмованого посібника або дисплея комп'ютера. Основна мета програмованого навчання - удосконалити управління навчальним процесом.

Застосування цього виду забезпечує контроль за кожним кроком учня на шляху пізнання, що уможливлює своєчасне надання допомоги, підтримання інтересу.Позитивним у програмованому навчанні є виокремлення основного, істотного в навчальному матеріалі; забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань; логічна послідовність у засвоєнні знань; можливість працювати в оптимальному темпі і здійснювати самоконтроль; змога індивідуалізувати навчання. До вад програмованого навчання належать такі: алгоритмізація навчальної діяльності, що обмежує комунікацію між її учасниками; дроблення змісту навчального матеріалу, яке утруднює сприйняття і засвоєння його цілісності, зниження розвивального і виховного.

89. Виховання- процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей

Для того, щоб надбання культури були прийняті особистістю, недостатньо того, щоб учень усвідомлював їх необхідність. Цінність набуває спонукальної сили мотиву діяльності лише тоді, коли вона стала об'єктом потреби особистості, тобто за умови спрацювання механізму інтериоризації Інтериоризація - процес переведення культурних цінностей у внутрішній світ особистості. У випадку, коли цінність - потреба стала моментом внутрішнього існування, вихованець може чітко сформулювати цілі власної діяльності, знайти ефективні засоби їх реалізації, здійснити своєчасний контроль, оцінку і коректування своїх дій.

...