Формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

Формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів

Симоненко Тетяна Володимирівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор, дійсний член АПН України Мацько Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри стилістики української мови.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Донченко Тамара Кузьмівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри методики української мови та літератури доктор педагогічних наук, професор Хом'як Іван Миколайович, Національний університет “Острозька академія”, кафедра української філології;

доктор філологічних наук, професор Струганець Любов Василівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, завідувач кафедри методики викладання української мови і культури мовлення.

Провідна установа: Херсонський державний університет, кафедра українського мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон

Захист відбудеться “ 1 “ березня 2007 року о 14. 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.07 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано “ 31 “січня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Кравець

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Динамічний поступ суспільства неможливий без постійного та цілеспрямованого оновлення національної освіти, розробки та впровадження прогресивних технологій у навчальний процес, гуманізації, диференціації та інтеграції навчання, науково обґрунтованої системи мовного виховання як основи комунікативної культури особистості ХХІ століття.

Після проголошення незалежності України державні перетворення в системі освіти спрямовуються на піднесення рівня освіченості та культури нації, на розвиток особистості людини, формування її як гідного представника сучасної генерації українців.

В умовах соціально-економічних реформ одним із найважливіших завдань освітянської галузі є розробка та реалізація особистісно зорієнтованої моделі педагогічної освіти, розрахованої на підготовку висококваліфікованого вчителя, здатного виявляти високий професіоналізм у нових умовах перехідного періоду й бути конкурентноздатним. Визначені положення зафіксовано в державних документах: Конституції України, Національній доктрині розвитку освіти (2002), Державній цільовій комплексній програмі “Вчитель” (2002), нормативно-правових документах, що регламентують діяльність системи освіти: законі “Про освіту” (1996), законах прямої дії “Про загальну середню освіту” (1999), “Про професійно-технічну освіту” (2001), “Про вищу освіту” (2002), Державній програмі розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки (2004) та інших законодавчих актах.

Однією з тенденцій модернізації сучасного освітнього простору є впровадження нових технологій навчання на всіх рівнях: від дошкільних закладів освіти, середньої її ланки - до вищої школи. Саме на це орієнтує сучасна філософія освіти в цілому та філософія педагогічної освіти зокрема, функції яких полягають в осмисленні важливих проблем ставлення особистості до освіти, місця та ролі людини в суспільстві. Зазначене оптимізує переорієнтацію процесу підготовки фахівців у вищій школі, який повинен бути спрямований на здобуття студентами різнопланових знань та необхідних фахових умінь і навичок. Вища школа має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу взагалі, динаміки продуктивних сил України.

Аналіз наукових джерел з психології, дидактики, лінгвістики, лінгводидактики засвідчує, що в теорії і практиці вищої освіти накопичено значний досвід, який може стати основою модернізації професійної мовнокомунікативної підготовки студентів філологічних факультетів:

- висвітлено психологічні аспекти проблеми комунікативного вдосконалення особистості (О. Потебня, О. Синиця, Л. Виготський, Г. Костюк, Л. Проколієнко, І. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, І. Зимня, Є. Климов, В. Слободчиков, С. Смирнов, Г. Колшанський та ін.);

- розроблено шляхи досягнення педагогічної майстерності вчителя (І.Зязюн), професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури (О. Семеног), етичної компетентності майбутнього вчителя початкових класів (Л. Хоружа), комунікативної компетенції російських філологів (В.Русецький), теоретичні основи формування професійних мовленнєвих умінь у майбутніх учителів нефілологічних спеціальностей (В. Пасинок), запропоновано систему контролю за рівнем сформованості професійно-фонетичної компетенції студентів (Ю.Головач);

- визначено дидактичні засади підготовки майбутнього вчителя в системі вищої освіти (А. Алексюк, О. Савченко, О. Сухомлинська, М. Євтух, П. Підкасистий, В. Галузинський, М. Лещенко, О. Пєхота, О. Пометун);

- з'ясовано лінгводидактичні засади розвитку комунікативних навичок учнів загальноосвітньої школи (О. Біляєв, М. Пентилюк, В. Мельничайко, М. Вашуленко, С. Караман, В. Тихоша, І. Хом'як, Е. Палихата, О. Горошкіна, О. Глазова);

- досліджено способи і шляхи формування лінгвістичних та прагмалінгвістичних умінь учнів та студентів (В. Русанівський, М.Плющ, Н.Тоцька, М. Муравицька, О. Пономарів, Л. Мацько, В. Мусієнко, Ф. Бацевич, О.Селіванова, Л. Паламар).

У лінгвістичних і методичних студіях висвітлено окремі аспекти мовної та методичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури (А. Грищенко, Т. Донченко, В. Кононенко, М. Наєнко, Г. Токмань, Г. Онкович, С. Єрмоленко, Н. Шумарова, Г. Шелехова, Н. Остапенко, Н. Голуб, І. Дроздова, С. Цінько).

Теоретичним питанням динаміки комунікативної компетенції особистості приділялася належна увага з боку психологів, лінгвістів, учених-методистів. Однак, незважаючи на конструктивні досягнення, у вітчизняній лінгводидактиці відсутні системні наукові праці, в яких з'ясовано питання змісту, принципів, методів, форм, тобто технології формування фахової комунікативної майстерності майбутніх учителів-словесників. Саме такий стан наукового обгрунтування визначеної проблеми вплинув на окреслення теми дисертаційного дослідження “Формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів”.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена об'єктивними потребами створення нових технологій навчання української мови в системі вищої школи, ураховуючи новий тип соціально-економічних умов; необхідністю виховання особистості студента як носія культури мови та поведінки через розвиток якостей усного й писемного продукованого ним тексту; необхідністю визначити зміст, принципи, форми й методи організації практичного професійно-комунікативного навчання студентів, їх підготовки як учителя-філолога; розширенням сфери функціонування української мови в державі; потребою країни у високопрофесійному, компетентному знавцеві мови; увагою до рідної мови та необхідністю примноження національних здобутків - мови, і саме збереження її літературного варіанта; розвитком і збагаченням сучасної української літературної мови; науковою необхідністю пошуку нових методологічних орієнтирів та шляхів щодо здобуття інформації; модернізацією процесу набуття відповідних професійно-комунікативних фахових знань, умінь та навичок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає плану науково-дослідницької програми кафедри методики викладання та культури української мови Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та науково-дослідної лабораторії цього закладу “Актуальні проблеми лінгводидактики вищої школи” (реєстраційний номер 02U000120). Тема дисертації затверджена вченою радою Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького 23 березня 2004 року, протокол № 4 та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 21 вересня 2004 р., протокол № 7.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у вищій школі, основною метою якого є формування у студентів філологічних факультетів професійної мовнокомунікативної компетенції.

Предмет дослідження - методика розвитку професійно-комунікативних умінь та навичок студентів-філологів під час вивчення фундаментальних і професійно спрямованих теоретико-практичних та практичних дисциплін.

Мета роботи полягає в обґрунтуванні та розробці ефективної системи роботи над активізацією та вдосконаленням процесу комунікативної підготовки студентів-філологів під час вивчення професійно спрямованих та лінгвістичних курсів.

Концепція дослідження. Теоретичне і практичне вивчення проблеми дає змогу сформувати провідну ідею дослідження: ефективність процесу мовного вдосконалення та розвитку професійної мовнокомунікативної компетенції студентів залежить від того, наскільки методологія та зміст практичного навчання мови враховують специфіку майбутньої професії студента. Складність і своєрідність цього процесу полягають у тому, що професійно-педагогічна діяльність учителя-словесника характеризується багатогранністю, яка потребує різноманітних форм практичної підготовки. Проте основними вміннями та навичками студентів повинні бути професійно-комунікативні вміння репрезентації потенціалу дидактичного дискурсу, основною одиницею якого є навчальні тексти різних типів.

Розвиток професійної мовнокомунікативної компетенції майбутнього філолога є ефективним за умови реалізації таких принципів:функціонально-комунікативного, антропоцентризму, антропологізму, інтеграції, принципу системної організації навчання, цілеспрямованості та послідовності, високої результативності кожного виду роботи, що знаходять реалізацію в системних знаннях, урахування індивідуальних особливостей студентів.

Концепція наближення змісту і форм практичного навчання української мови у ВНЗ до майбутньої професійної діяльності враховує основні положення філософії педагогічної освіти і побудована на базі системного підходу.

Головна ідея й основні положення концепції зосереджені в загальній гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущенні про залежність формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів від змісту, форм, методів, запропонованого комплексу всієї технології навчання української мови.

Загальна гіпотеза конкретизована в ряді часткових гіпотез:

- розвиток професійно-комунікативних умінь та навичок студентів під час навчання української мови у ВНЗ сприятиме розвитку та розширенню функціонування літературної української мови, а також підготовці кваліфікованого вчителя;

- визначені професійно-комунікативні вміння й навички слухачів будуть успішно формуватися і вдосконалюватися за умови реалізації в ході дослідного експериментального навчання принципів неперервності, поступовості, логічності, послідовності та цілеспрямованості застосування форм і змісту навчального лінгвістичного матеріалу, а також принципів майбутньої практичної діяльності студентів;

- якість сформованих компонентів лінгвістичої, предметної, прагматичної та технічної компетенцій майбутніх учителів-філологів залежить від узгодженості інтелектуальної сфери з мотиваційним забезпеченням, тобто усвідомленням окремим індивідом потреби щодо мовного професійно-комунікативного вдосконалення у зв'язку зі здобуттям обраного педагогічного фаху.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1.Проаналізувати досягнення науковців-методистів, психологів, лінгвістів, дидактів, які здійснили теоретичні та практичні розвідки (наукові праці, підручники, дисертації, монографії) з питання формування професійної мовнокомунікативної компетенції особистості студента.

2. Дослідити сутність, зміст, структуру та основні ознаки понять

“комунікативна компетенція”, “професійна мовнокомунікативна компетенція” та на основі аналізу наукових джерел, власних спостережень, досвіду спілкування зі студентами, експериментальних даних сформулювати трактування поняття, що уможливлюватиме розуміння кінцевої мети, тобто бачення того обсягу професійно-комунікативних умінь та навичок, які є базовими в межах кожної складової загальної структури цілісного утворення.

3. Обґрунтувати психолого-педагогічні, соціолінгвістичні, прагмалінгвістичні дидактичні передумови формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів-філологів, тобто теоретичні основи комунікативного вдосконалення фахових умінь та навичок майбутніх учителів-словесників.

4. Виробити методологічний фундамент пропонованого дослідження: основні методи, прийоми, принципи, форми роботи у ВНЗ, що забезпечуватимуть формування професійно-комунікативної компетенції студентів.

5. Проаналізувати досвід роботи викладачів-практиків різних ВНЗ України з проблеми формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів-філологів.

6. Розробити модель процесу формування професійно компетентного вчителя.

7.Виявити та обґрунтувати умови оптимальності пропонованої методичної системи.

8. Експериментально перевірити на ефективність систему практичного навчання мови студентів-філологів на визначених рівнях.

Загальна методологія дослідження базується

- на принципах антропологізму, антропоцентризму, контекстного підходу та інтегративності як базових теоретичних положеннях процесу мовного розвитку особистості;

- на основних положеннях системного підходу як методології пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів;

- на праксеологічному підході як засобу набуття здатності виконувати дію, яка виробляється у процесі послідовного й цілеспрямованого тренування;

- на комплексному підході до проблем навчання, виховання та розвитку дорослої людини (принципах андрогогіки).

Теоретичну основу дослідження становлять висновки і положення, що стосуються:

- природи мовленнєвої діяльності особистості (В. Гумбольдт, Л. Щерба, О. Єсперсен, Л. Анциферова, Л. Виготський, В. Артемов, Б. Ананьєв, І. Зимня, Е. Ільїн, Б. Баєв, В. Рябцев та ін.);

- формування лінгвістичних та лінгводидактичних умінь студентів (О. Біляєв, В. Мельничайко, М.Пентилюк, М. Вашуленко, Л. Паламар, Л. Рожило, І. Тимченко, Л. Федоренко, Т. Ладиженська та ін);

- залежності ступеня мовного вдосконалення від мотивації навчання (А.Шопенгауер, О. Леонтьєв, Є. Ільїн, В. Асєєв, В. Войтко, С. Рубінштейн, І. Гальперін, П. Якобсон та ін);

- лінгводидактичної основи навчання української мови (Ф.Буслаєв, О. Пєшковський, Л. Щерба, І. Бодуен де Куртене, Г. Китайгородська, О. Алексюк, Т. Донченко, С. Караман, О. Горошкіна, В. Денисенко, Г. Калашникова та ін.);

- сутності формування професійної мовнокомунікативної компетенції (різні рівні мови) на основі діяльнісного підходу (Н. Тоцька, О. Пономарів, Є. Ткаченко, Н. Присяжнюк, А. Богуш, Д. Ізаренков, Г. Граник, Є. Божович, В. Русецький, та ін.);

- впливу довкілля, оточення на процес удосконалення форм усної та писемної комунікації, тобто соціальної природи мови (К. Ушинський, М. Грушевський, О. Синявський, У. Лабов, М. Стельмахович, В. Русанівський, М. Овсянников, С. Карпенчук та ін.);

- особистості та її розвитку у процесі педагогічної діяльності (О. Сухомлинська, П. Підласий, В. Галузинський, О. Савченко, І. Зязюн, В. Бондар, О. Мороз, В. Омеляненко, А. Кузьмінський, С. Рудаківська, О. Вербицький, О. Семеног та ін.);

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки висунутої гіпотези розроблено програму дослідного навчання, яка включає не лише загальнонаукові, а й спеціальні методи дослідження:

– теоретичні - вивчення, аналіз та синтез досягнень сучасної

філософської, психолого-педагогічної, соціолінгвістичної, лінгвістичної, літератури; цілеспрямоване вивчення лінгводидактичної літератури з орієнтацією на формулювання гіпотези й визначення загальних концептуальних положень дослідження; аналіз та синтез передового досвіду роботи науковців, викладачів-практиків, аналіз власного викладацького досвіду; класифікація й систематизація теоретичних і експериментальних даних; розробка моделі формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів-філологів.

- емпіричні - констатувальний зріз, бесіди з викладачами, що працюють на факультетах української філології, спілкування зі студентами, інтерв'ювання, пряме й опосередковане спостереження за педагогічним процесом в університетах, аналіз письмових робіт студентів, а також усних текстів, анкетування та тестування, педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент; широко залучалися також метод оцінки, самооцінки, статистичного аналізу експериментального матеріалу, метод математично-статистичного опрацювання результатів експериментів.

Дослідження проводилося протягом 2001 - 2006 рр. та охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому (аналітико-констатувальному) етапі (2000-2002 рр.) здійснювався аналіз сучасного стану педагогічної освіти в Україні (вивчалися державні документи про освіту, потреби суспільства, акти про реформу освіти), а також вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки висококваліфікованих учителів-філологів, аналізувалася навчально-методична документація ВНЗ відповідного профілю, психолого-педагогічна література, наукові праці із суміжних галузей знань: філософії, соціології, соціолінгвістики, лінгвістики, мовознавства; узагальнювалися відомості про досвід ВНЗ щодо організації процесу навчання української мови, виявлялася специфіка організації навчання на факультетах української філології; розкривалася та переосмислювалася сутність базових понять окресленої наукової проблеми.

На другому (аналітико-пошуковому) етапі (2002-2003 рр.) сформульовано гіпотезу, мету та визначено завдання дослідження, розроблено концепцію й окреслено методологічні основи реалізації проблеми формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів; теоретично обґрунтовано та розроблено модель студента-філолога з урахуванням обсягу професійно-комунікативних умінь та навичок; розроблено критерії, рівні професійно компетентного фахівця; упорядковано програму, методику дослідження та визначено його експериментальну базу; обґрунтовано кількісний та якісний склад учасників експериментальної роботи.

На третьому (формувальному) етапі (2003-2005 рр.) здійснено експериментальну перевірку гіпотез, концептуальних положень дослідження, зокрема, була проведена експериментальна перевірка запропонованих видів роботи на філологічних факультетах, науково обґрунтовано зміст та структуру лінгвістичного матеріалу і прийомів його презентації, вивчення аудиторії, впроваджено оригінальну структуру практичного заняття як одну з основних форм навчання й розвитку професійно спрямованої комунікативної діяльності студентів, експериментально перевірено вплив запропонованої методики на формування досконалих навичок педагогічного спілкування.

На четвертому (узагальнювальному) етапі (2005-2006 рр.) здійснено обробку й систематизацію одержаних даних, узагальнено результати експерименту, сформульовано положення, загальні висновки й рекомендації. Визначено перспективи подальшого дослідження проблеми.

Одержані результати впроваджено в навчальний процес вищих державних навчальних закладів України. Підготовлено та видано одноосібну монографію, навчальні посібники, методичні рекомендації, статті з питань методологічного забезпечення проблеми формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів.

Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідна робота проводилася на базі Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького, Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка, Луганського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка, Херсонського державного педагогічного університету, Глухівського державного педагогічного університету, Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини, Київського міського педагогічного університету імені Б. Грінченка.