Психолого-педагогічні чинники активізації формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Факультет енергетичний

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

МАГІСТЕРСЬКА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:

Психолого - педагогічні чинники активізації формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу

за спеціальністю 8.00000.5 "Педагогіка вищої школи"

Виконавець роботи: магістрант М.О.Андрєєва

Науковий керівник: к. психол.н., доц. І.О. Філенко

Харків 2009

ЗАВДАННЯ НА МАГІСТЕРСЬКУ (ДИПЛОМНУ) РОБОТУ

1.Тема роботи: Психолого - педагогічні чинники активізації формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу:

2. Мета дослідження - визначити психолого-педагогічні чинники, які дозволяють активізувати формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей під час вивчення валеологічних дисциплін.

3. Вихідні дані (характеристика об'єкта, умов дослідження та ін.) - процес формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу

4. Основні задачі дослідження: 1. Провести аналіз сутності поняття валеологічна культура. 2. Проаналізувати особливості формування валеологічної культури студентів ХГПІ та виявити чинники, що впливають на цей процес. 3.Обґрунтувати форми та методи дослідження рівня сформованості валеологічної культури студентів. 4. Обґрунтувати методику активізації формування компонентів валеологічної культури студентів. 5. Частково експериментально перевірити ефективність запропонованої методики у процесі вивчення валеологічних дисциплін студентами педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу.

РЕФЕРАТ

Робота містить: 127с, 6 рис, 10 табл., 4 додатки, 102 джерела.

Об'єктом дослідження є процес формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу.

Предметом дослідження є психолого-педагогічні чинники та умови, що сприяють активізації формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити і впровадити методику активізації формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу під час вивчення валеологічних дисциплін.

Методи дослідження: теоретичні методи аналізу літературних джерел, методи психодіагностики, статистичні методи обробки експериментальних даних.

У роботі здійснено науковий аналіз сутності, змісту поняття валеологічної культури та її основних компонентів; виявлено та охарактеризовано особливості формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей; розроблено методику для визначення компонентів валеологічної культури в процесі її формування; теоретично обґрунтовано, розроблено та частково експериментально перевірено технологію активізації формування валеологічної культури студентів у вищому навчальному закладі. Експериментально доведена доцільність розроблених методичних заходів, спрямованих на активізацію формування валеологічної культури студентів. На основі отриманих результатів розроблені науково - методичні рекомендації щодо активізації формування валеологічної культури студентів у вищому навчальному закладі. Результати дослідження упроваджено у навчальний процес Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.

Ключові слова: валеологічна культура, здоров'я студентів, психодіагностика, рефлексія, саногенне мислення.

Работа содержит: 127 с, 6 рис., 10 табл., 4 приложения, 102 источника.

Объектом исследования является процесс формирования валеологической культуры у студентов педагогических специальностей высшего учебного заведения. Предметом исследования являются психолого-педагогические факторы и условия, способствующие активизации формирования валеологической культуры студентов педагогических специальностей высшего учебного заведения.

Цель исследования: теоретически обосновать, разработать и внедрить методику активизации формирования валеологической культуры студентов педагогических специальностей высшего учебного заведения во время изучения валеологических дисциплин. Методы исследования: теоретические методы анализа литературных источников, методы психодиагностики, статистические методы обработки экспериментальных данных.

В работе осуществлен научный анализ сущности понятия валеологической культуры и ее основных компонентов; обнаружены и охарактеризованы особенности формирования валеологической культуры студентов педагогических специальностей; разработана методика для определения компонентов валеологической культуры в процессе ее формирования; теоретически обоснована, разработана и частично экспериментально проверена технология активизации формирования валеологической культуры студентов. Экспериментально доказана целесообразность разработанных методических мероприятий по активизации формирования валеологической культуры. Приведены рекомендации по применению апробированной методики в высшем учебном заведении. Результаты исследования внедрены в учебный процесс Харьковского гуманитарно-педагогического института.

Ключевые слова: валеологическая культура, здоровье студентов, психодиагностика, рефлексия, саногенное мышление.

Work contains: 127pages, 6 pictures., 10 tabl., 4 appendixes, 102 sources.

A research object is a process of forming of valeologicheskoy culture for the students of pedagogical specialities of higher educational establishment. The article of research are psychologically-pedagogical factors and terms, cooperant activations of forming of valeologicheskoy culture of students of pedagogical specialities of higher educational establishment.

Research purpose: in theory to ground, develop and inculcate the method of activation of forming of valeologicheskoy culture of students of pedagogical specialities of higher educational establishment during the study of valeologicheskikh disciplines. Research methods: theoretical methods of analysis of literary sources, methods of psikhodiagnostiki, statistical methods of processing of experimental data.

The scientific analysis of essence of concept of valeologicheskoy culture and its basic components is carried out in work; discovered and described the feature of forming of valeologicheskoy culture of students of pedagogical specialities; a method is developed for determination of components of valeologicheskoy culture in the process of its forming; in theory grounded, developed and technology of activation of forming of valeologicheskoy culture of students is experimentally tested partly. Expedience of the developed methodical measures is experimentally proved on activation of forming of valeologicheskoy culture. Resulted recommendation on application of the approved method in higher educational establishment. Research results are inculcated in the educational process of the Kharkov humanitarian-pedagogical college.

Keywords: valeology culture, health of students, psychological diagnostics, reflection, sanogennoe thought.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВАЛЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ СТРУКТУРА

1.1 Культура і здоров'я як умови і фактори розвитку особистості і суспільства

1.2 Поняття валеологічної культури особистості

1.3 Сутність і зміст компонентів валеологічної культури

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ХАРКІВСЬКОГО ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ

2.1 Принципи та методи формування валеологічної культури у вищому навчальному закладі

2.2 Особливості формування валеологічної культури у студентів під час навчання у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті

Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

3.1 Методичні засади дослідження компонентів валеологічної культури студентів під час навчання у вищому навчальному закладі

3.2 Принципи та методи активізації формування валеологічної культури особистості в юнацькому віці

3.3 Часткова експериментальна перевірка ефективності методики щодо активізації формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей Харківського гуманітарно-педагогічного інституту

Висновки до третього розділу

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1 Обґрунтовування вибору напряму організаційно-економічного дослідження науково-педагогічного продукту (НПП) з урахуванням аналізу існуючих підходів розвязання проблеми

4.2 Виявлення оціночних параметрів, що характеризують конкурентоспроможність НПП з позицій потенційних користувачів (якісний аналіз)

4.3 Кількісний аналіз оцінюваних параметрів конкурентоспроможності

4.4 Розробка бальної системи шкалування з деталізацією по кожному оцінюваному параметру

4.5 Оцінка рівня по кожному оцінюваному параметру і конкурентоспроможності розробленого НПП в цілому

4.6 Аналіз отриманих оцінних результатів і розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності НПП

Висновки до четвертого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г

ВСТУП

В даний час основною тенденцією розвитку системи освіти в Україні є гуманізація. Гуманістична модель освіти передбачає особистісно-орієнтоване навчання при тому педагогічний процес спрямований на учня як особистість, з визнанням його права на вільний розвиток, і прояв своїх здібностей. У зв'язку з цим виховання як першочерговий пріоритет в освіти стає органічною складовою педагогічної діяльності, інтегрованої в загальний процес навчання і розвитку. Саме в школі реалізується цілісний і гармонійний розвиток особистості учня, тобто формування людини з моральними, освіченого, духовно багатого, фізично сильного і здатного до самоосвіти і творчої діяльності.

На сучасному етапі розвитку суспільства можна помітити тенденція перегляду загальнолюдських цінностей, із яких на перший план виходить одна із найголовніших проблем і найважливіших цінностей людини - його особистісне здоров'я. Зараз в Україні реалізується пріоритетний національний проект в сфері охорони здоров'я, головною ціллю якого є укріплення здоров'я населення України, зниження рівня захворюваності, інвалідності, смертності.

Термін "здоров'я" включає в себе не тільки відсутність захворювань, хворобливого стану, фізичного дефекту, але й стан повного соціального, фізичного і психічного добробуту. Кінцевим результатом в політиці будь якої держави є здоров'я нації, саме здоров'я є мірою якості життя. Здоров'я дітей і підлітків є одним із найважливіших показників, визначаючих потенціал країни (економічний, інтелектуальний, культурний), а також є одним із показників національної безпеки. Глобальність проблеми здоров'я означила відокремлення в якості самостійної області наукових знань "Валеології" - науки про здоров'я, яка вивчає правила гігієни, здорового способу життя, основ екологічної грамотності.

Важливу роль в формуванні здорового способу життя грає школа. Саме в шкільному віці закладаються основи здоров'я людини і здорового способу життя, формується ціннісне ставлення не тільки до свого здоров'я, але й до здоров'я інших людей. Основна ідея валеологічної праці в школі - формування ставлення дітей до природи здоров'я не на принципах пристосування та адаптації а на формуванні активної свідомої поведінки в умовах не сприятливих соціальних і природних факторів. В школі необхідно створювати сприятливу атмосферу, що сприятиме укріпленню здоров'я, прививатиме любов до природи, так як людина - частина природи і її життя залежить від неї.

В усі часи проблема здоров'я людини була першочерговою і життєво важливою, тому займала важливу роль в житті багатьох вчених. Багато хто з вітчизняних педагогів і методистів (Микинюк О.М., Бойчук Ю.Д., Іонов І.А [59], Г.І Назаренко [61], М.С. Гончаренко, Ю.Д. Бойчук [25], В.Г. Грибан [26] ) розглядають в своїх роботах проблему формування здорового способу житія учнів, відокремлюючи в системі шкільної освіти статеве, гігієнічне і фізичне виховання. Автори уточнюють для цих напрямків виховання цілі і задачі, визначають їх функції, зміст і критерії успішності виховної роботи.

Теоретичну базу дослідження становлять положення і висновки педагогічної науки стосовно: здоров'я людини (В.П.Зайцев [33], М.Ф. Секач [79], В.А. Ананьєв [4,5], Г.Ф. Нікіфоров [62]); ефективності впровадження валеологічної культури (Г.Ф Пономарьова [71], С.М. Погорєлова [70], В.А. Тєтьокіна [89]), психічного здоров'я людини (О.Л. Трещева, С.Б. Бондар, М.Ф. Секач [79], Шахматов Н. Ф. [100], Шаталова Г. С. [99]).

Основними методами дослідження стали: теоретичні (вивчення та аналіз педагогічної і психологічної наукової літератури з проблеми дослідження; порівняння; узагальнення; вивчення досвіду роботи; моделювання) та емпіричні (спостереження, бесіди, експеримент).

Теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні форм і методів впровадження і активізації валеологічної культури студентів; аналізі значення цього процесу на подальшу педагогічну практику випускників.

Таким чином проблема активізації навчальних знань у студентів і зумовила вибір геми нашого дослідження: "Психолого педагогічні фактори активізації форм валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей ВНЗ."

Об'єкт дослідження: процес формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу.

Предмет дослідження: психолого-педагогічні чинники, що сприятимуть активізації формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей вузу.

Мета дослідження: визначити психолого-педагогічні чинники, які дозволяють активізувати формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей під час вивчення валеологічних дисциплін.

В основу нашого дослідження положено гіпотезу, згідно з якою поліпшення формування валеологічної культури майбутніх педагогів та більш гармонійний розвиток здоров'я студентів можливі за умов визначення компонентів які утворюють валеологічну культуру та чинників, що їх детермінують.

Відповідно до мети були визначені основні завдання дослідження:

Провести аналіз сутності поняття "валеологічна культура".

Проаналізувати особливості формування валеологічної культури студентів ХГПІ та виявити чинники, що впливають на цей процес

Обґрунтувати форми та методи дослідження рівня сформованості валеологічної культури студентів.

Обґрунтувати методику активізації формування компонентів валеологічної культури студентів.

Частково експериментально перевірити ефективність запропонованої методики у процесі вивчення валеологічних дисциплін студентами педагогічних спеціальностей ВНЗ.

РОЗДІЛ 1. ВАЛЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ СТРУКТУРА

1.1 Культура і здоров'я як умови і фактори розвитку особистості і суспільства

Необхідність розв'язання сучасних проблем збереження суспільного здоров'я, особливо підростаючого покоління дуже загострилась в останнє десятиріччя в Україні. Так за результатами обстеження, проведеного фахівцями Українського інституту цивільного здоров'я, інтегральні характеристики здоров'я хлопчиків і дівчаток у віці 9-16 років знаходяться в зоні нижче середньої. У той же час 26,6% хлопчиків і 31,6 % дівчаток мають низький рівень фізичного здоров'я і тільки 6,7% хлопчиків і 2,7% дівчаток мають безпечний ( тобто високий і вищий за середній) рівень фізичного здоров'я [65].

Коли молода людина, попадає у ВНЗ - нове для нього середовище і починає нову діяльність, відбувається перебудова психічних процесів і функцій організму, викликана новим трудовим процесом. Студент включається в специфічні соціальні відносини, змінюється ритм його праці, відпочинку, сну, психічних навантажень, з'являються нові емоційні переживання, і, як наслідок, змінюються обмін речовин, кров'яний тиск і ін. Сучасний ритм навчальних навантажень студентів (з урахуванням хронічних недосипань, порушень режиму праці, харчування, інших факторів, зв'язаних з образом і стилем життя) нерідко веде до розвитку нервово-психічної напруги. Інформаційне перевантаження головного мозку внаслідок емоційних і інтелектуальних напружень (особливо в період екзаменаційної сесії) викликає інформаційні стреси [91].

Виникаючі в процесі інформаційного стресу, зміни фізичного і психічного стану можуть вести до розвитку різних хвороб. У свою чергу, поганий стан здоров'я веде до пропусків занять, відбивається на якості навчання, і має наслідком формування фахівця, що не відповідає ні за рівнем знань, ні по стану здоров'я високим вимогам, що життя пред'являє до випускника вищої школи.

Дослідження, проведене серед студентів 1 -го курсу ХМУ показало, що 95 % студентів відзначали підвищену сонливість, 98% - зниження засвоюваності матеріалу, 82% - постійну слабість, 70% - наявність нездужань, 52% - низький емоційний тонус [69]. Проведене дослідження стану студентів УІПА методами функціональної діагностики [36] виявило: у 71% обстежуваних - зниження імунітету, часті простудні захворювання; у 48% обстежуваних - психогенні гіпотонії, вегетоссудинні дистонії по гіпотонічному типу [91]. Разом з цим більш 50% студентів мали стани емоційної напруженості, дискомфорту і тривоги, підвищеної збудливості, уповільненого мислення. Високим рівнем здоров'я і, відповідно, адаптаційним потенціалом, володіли лише 9,5 %, а низьким - 57,5 % обстежуваних.

Все це свідчить про недостатність тільки медичних заходів для поліпшення здоров'я молоді.

Робота по зміцненню здоров'я повинна включати:

розробку проблеми здоров'я як фізичної культури людини, установку на красу і максимальний розвиток тілесних якостей особистості;

розробку проблеми здоров'я як духовної культури людини, вироблення домінанти на милосердя до людини, місця його існування, на високу моральність людських відносин, естетичний смак, вірність загальнолюдським ідеалам;

розробку проблеми здоров'я як соціально-юридичній захищеності людини, історичного оптимізму особистості, культури міжособових і міжнаціональних відносин;

розробку проблеми здоров'я як екологічної та валеологічної культури.

Крім чисто медичних аспектів, проблема здоров'я і здорового способу життя має і гуманітарний аспект. Куріння, переїдання, ожиріння, алкоголь, наркоманія, проституція -- явища не прості, причини їх багатообразні і завжди з індивідуальним підрядковим перекладом. Але є в кожному з них і спільний знаменник -- низька культура людини, його невихованість, відсутність такту, слабка сила волі. І як багато ми втрачаємо в житті, якою дорогою ціною платимо ми за цю людську безкультурність.

Хворими можуть бути люди різного рівня культури. Але збереження і відтворення здоров'я знаходяться в прямій залежності від рівня культури.

Останнім часом з'явилося багато публікацій про роль культури в розвитку людини. "Культура, -- пише Д.С. Семенов, -- є особливий діяльністний спосіб освоєння людиною світу, включаючи як зовнішній світ -- природу і суспільство, так і внутрішній світ самої людини в сенсі його формування і розвитку". Дуже важливо розуміти, що людина -- суб'єкт і одночасно головний результат своєї власної діяльності. Культуру, з цієї точки зору, можна визначити як самосвідомість, самовиробництво людини в конкретних формах його суспільно - перетворюючої (матеріальної і духовної) діяльності. Таким чином, під культурою конкретніше розуміється особливого роду відношення -- відношення до самого себе, властиве тільки людині. Культура -- не тільки сума знань, це поведінка і сума етичних основ: культура -- це завжди "культ " (Д.С. Семенов, 1973).

Наші предки дуже багато чого не знали як про небезпеки, що загрожували здоров'ю, наприклад про хвороботворних мікроорганізмів і віруси, так і про гігієнічні правила. Природно, у багатьох відношеннях вони були беззахисні. Іноді їх рятували заборони, табу. Але навіть зведені до висоти релігійних догм Біблії, Корану і інших священних книг, вони далеко не завжди виконувалися, так само, як заклик "не вбивай !" не перешкоджав вбивствам і війнам. Сучасна людина знає незмірно більше за своїх предків про природу, про свій організм і, звичайно, про хвороби, про те що корисно і що шкідливо для здоров'я. Про хвороби вона читає і чує більше всього. Чому ж, живучи в незмірно кращих соціально-побутових умовах і користуючись послугами так науково навченій і щедрій медичній допомозі, люди так багато хворіють? Хворіють на такі хвороби, для профілактики яких не потрібні вакцини, сироватки і спеціальні ліки, а достатньо тільки вести правильний спосіб життя: дотримувати руховий режим, не об'їдатися, не палити і не зловживати алкоголем. Чому люди не уникають цих чинників ризику, чому і в ім'я чого вони ризикують?!

Питання про зв'язок культури і здоров'я загострив Вл. Солоухін в статті чи "Хворіють на грип культурні люди?", де на поставлене питання відповідає чітко: "Ні, не хворіють". Він пише, що в останній чверті XX століття хворіти на грип аморально, і культурна людина не може дозволити собі ніякі аморальні вчинки, а до них відноситься все те, що підриває здоров'я. Отже, загалом, якщо висока захворюваність, особливо такими хронічними хворобами, як атеросклероз, ішемічна хвороба серця, діабет, хвороби печінки і нирок, якщо збільшується число осіб з надмірною масою тіла, що п'ють і палять, це означає, що низька ще їх культура життя і думки.

Помилки незнання можуть накопичуватися з покоління в покоління. Дуже часто люди не знають, що вони здатні зробити з собою, якими величезними резервами фізичного і психічного здоров'я володіють, зумій вони зберегти і задіювати їх, аж до збільшення тривалості активного і щасливого життя. Таким чином, на тлі загальної письменності люди багато чого просто не знають, а якщо і знають, то не слідують правилам здорового життя. Для здоров'я потрібні такі знання, які стали б буттям: спосіб життя -- це спосіб буття, образ думок, стиль життя, поведінка.

У нинішньому суспільстві існує і застосовується в житті велике число різних еталонів суспільного здоров'я.

Назвемо деякі з найбільш впливових. Згідно уявленням, що прийшли з глибини століть, суспільство здорове, якщо:

кожна людина бере участь своєю працею у загальному життєвому процесі;

повсюдній старанній праці супроводить доброзичливість у відносинах між людьми -- сусідами, народами, поколіннями;

* наполеглива праця, незлобивість душі і міцні сімейні, громадські зв'язки мають свою вищу небесну і земну основу, своє родове джерело;

* люди готові захищати надбання свого суспільства, не щадивши власного життя.

Культура робить суспільство принципово відкритим для будь-якого впливу з боку нового суб'єкта, але разом з тим вона через формування здібностей цього суб'єкта (його соціальної суті, світогляду) утримує процес відтворення ідеології, духовному життю в загальних межах гуманізму, соціальності.

Культура як показник здоров'я суспільства, зрозуміло, сама має свої, "внутрішні" еталони здоров'я, які тісно пов'язані з особливостями історичної долі того або іншого народу, його місця в історії і сучасній світовій спільноті і, відповідно, місцем самої культури в житті суспільства. Культура, як вірно відмітив А.Швейцер, -- це завжди полеміка з хаосом і деградацією буття, це благоговіння перед життям, що виливається в культуротворчу активність. Оскільки процес розвитку культури виключно багатообразний (сучасна світова спільнота налічує понад двісті країн, двох тисяч націй і народностей, трьох тисяч мов), остільки правильно думка: скільки культур -- стільки і еталонів культури. Ці конкретні еталони несуть в собі частинку загальної, усесвітньої людської культури, яка і робить людство специфічною культурною спільністю, мабуть, єдиною у Всесвіту. Загальне не заперечує особливе і тим більше окреме, а існує через них і за допомогою кожного з них.

В рамках соціальної якості життя економіка дає субстратное, політика -- структурне, а культура -- нормативно-функціональні додатки суспільного здоров'я. Вони визначають цю якість як в позитивному, так і в негативному плані і можуть породжувати як суспільне здоров'я людей, так і соціальні недуги.

1.2 Поняття валеологічної культури особистості

Нажаль у сучасному світі людина перестала приділяти увагу самовдосконаленню, втрачено і розуміння того, що саморозвиток, ріст власної особистості -- це допомога не тільки собі, але і оточуючим ("допоможи собі, і ти допоможеш тисячам). Оскільки людське життя є найвищою цінністю суспільства, то об'єднання якостей людини є цінність не тільки людини, але й суспільства, саме це перетворює здоров'я кожного індивідуума в суспільне багатство. Ще і стародавні йоги виходили з положення про те, що людина прямує до здоров'я, бо здоров'я не є егоїстичною ціллю, а є боргом перед оточуючими.

Людина ще не повністю усвідомила, що досягнення в області матеріальної культури не здатні дати відчуття повного щастя. Ці досягнення є лише фоном, на якому будується щастя за рахунок пізнання себе, інших, розширення по поглиблення між людських зв'язків, проникнення в таємниці природи в вічні таємниці буття.

"За гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; Ліки, але не здоров'я; Дім, але не затишок; книги, але не розум; розкіш, але не вихованість; прикраси, але не красу; розваги, але не щастя; релігію, але не спасіння " (П. Брегг).

Останні роки в нашій країні та за кордоном формується нове покоління наук, що допомагають людині в цьому не легкому процесі. Основною серед цих наук, є Валеологічна культура, для того що б зрозуміти цінність цієї науки треба розібратись із самими термінами "валеологія" і "культура".

Існує кілька визначень цих термінів, ось декілька із них.

Культура (від лат.- оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) -- специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, поданий у продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і установок, у духовних цінностях, у сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе [83].

Культура - Загальна специфіка людської життєдіяльності, відмінності людського існування від інших форм життя [56].

Культура - це стиль і рівень досконалості, що досягаються в опануванні тією чи іншою галуззю знання чи діяльності, вміння (культура праці, культура мови, культура поведінки), сам процес творення і розподілу матеріальних та духовних цінностей [96].

Валеологія являє собою синтез багатьох наук, що займаються вивченням індивідуального здоров"я людини, головними складовими можна вважати еалеософію ("валео" -- здоров'я, "софія"- мудрість) [68], і валеометрію -- наука про зміни у здоров'ї. Основним принципом валеології можна вважати: ЛП+ЛС=ЛВ. Або: "Людино, пізнай, створи і втілюй себе ".

Стає одразу помітний міждисциплінарний характер цієї науки, тобто для вивчення Валеології покликані психологи, лікарі, педагоги, соціальні працівники, соціологи та ін.

Валеологія - сучасна інтегральна наука про фундаментальні закони духовного і фізичного здоров'я, як окремої особи, так і всього людського суспільства на новому етапі його духовно-творчої еволюції; наука, в основу якої покладено перевірену досвідом багатьох століть ідею про те, що завдяки правильному світогляду (визнання нерозривного зв'язку Макро- і Мікрокосмосу, тобто природи і людини) та відповідальній поведінці людина спроможна забезпечити своє довге, радісне й активне творче життя [24].

Валеологія - це наука, що вивчає теоретичні проблеми формування, зберігання (підтримання) та закріплення здоров'я людини з використанням медичних, нетрадиційних (або парамедичних) технологій [26].

Якщо узагальнити ці терміни і об'єднати, то Валеологічна культура - це цілісне, інтегративне, психологічне утворення особистості, складний конгломерат валеологічних ціннісних орієнтацій, знань умінь і навичок, які набули особистісного змісту у структурі її свідомості та стали мотивами поведінки, спрямованої на забезпечення не руйнуючої, здоров'язберігаючої стратегії людини з навколишнім світом.

1.3 Сутність і зміст компонентів валеологічної культури

Якщо взяти до уваги інтегративний зміст поняття валеологічна культура, то можна виділити окремі компоненти, які є її змістовними складовими. Ми пропонуємо розглядати "валеологічну культуру" як інтегративне системне поняття, яке формується наступними компонентами: цінністно-смисловим, мотиваційним, пізнавальним, емоційним, орієнтаційним, операційно-дійовим, рефлексивним, зв'язок між якими можна зобразити схемою наведеною на Рис.1.1.

Рис. 1.1 Компонентний склад валеологічної культури

Усі ці компоненти утворюють систему яка спонукає особистість не тільки зберігати, але активно відтворювати та вдосконалювати власне здоров'я. Нижче ми розглянемо окремі компоненти валеологічної культури та розкриємо їх сутність.

Цінністно - смисловий компонент. Значущість здоров'я як важливою складовою всього процесу професійної освіти зв'язана, з одного боку, з абсолютно очевидною залежністю успішності оволодіння всім необхідним об'ємом знань, разом з іншими чинниками, і від чинника здоров'я того, що навчається. З іншого боку, - і це особливо в даному випадку хотілося б підкреслити, формування і зміцнення позитивної мотивації на здоров'ї, і здоровий спосіб життя, виховання відповідних цьому валеологічних цінностей в період здобування професійної освіти - це найважливіша умова повноцінного виконання в подальшому молодим фахівцем своєї професійної діяльності; у сучасних умовах ринкової економіки, це -- одна з найважливіших умов того, що молодий фахівець буде затребуваний на сучасному ринку праці, що його оцінить і затребує сучасний працедавець, який, разом з носієм професійних знань і умінь, прагне отримати працездатного, такого, що не має «поганих звичок», що не «хворіє», має здоровий, привабливий вид співробітника. Не випадково, фізичне здоров'я і працездатність давно розглядаються в світі, використовуючи термін французького соціолога Пьера Бурдьє, як особовий капітал.

У цьому сенсі, проблема здоров'я і його забезпечення, формування особливо зацікавленого відношення майбутнього фахівця до свого стилю життя, здоров'я, іміджу, поза сумнівом, перетворюється в даний час на одну з важливих складових процесу професійної освіти. Така постановка питання припускає, з одного боку, здійснення аналізу тих характеристик, які дозволять відобразити сучасну ситуацію з даним питанням, а з іншої - виявити можливості найбільш ефективної дії на валеологічну свідомість і поведінку майбутніх фахівців в процесі їх професійної підготовки [11].

Дійсно, в сучасних умовах питання здоров'я все більш гостро встають стосовно всіх груп населення, проте, саме стосовно молоді ця проблема набуває особливої значущості. Адже саме на цій соціально-демографічній групі лежить функція відтворення здорового потомства, в перспективі - вирішення всіх найскладніших проблем розвитку країни. Молодь, що вчиться, і діти -- це більше чверті населення країни, майбутнє якої визначається рівнем їх виховання, навчання, фізичного і духовного розвитку, цивільного становлення.

Важливо відзначити і ту обставину, що студентство - це та частина молоді, яка є майбутньою інтелігенцією суспільства, інтелектуальним потенціалом країни, який багато в чому задаватиме зразки поведінки, життєдіяльності, впливати на формування ціннісних орієнтації в суспільстві. В цьому відношенні, культивування або ж, навпаки, відмова від визнання цінності здоров'я, ухвалення відповідного способу життя, прагнення підтримувати і укріплювати здоров'я або ж, навпаки, зневага цією стороною свого життя, сформовані і укріплені в процесі професійної освітньої практики, значною мірою визначать в майбутньому не тільки особливості особистої долі - зокрема, і професійною -- кожного сьогоднішнього студента, але багато в чому і ті орієнтири, які прийматиме, і визнавати наше суспільство в цілому [62].

Таким чином, дослідження цієї групи соціальне значущо і проблеми здоров'я молоді винні є одному з актуальних завдань державної політики в області виховання дітей і молоді. На сьогоднішній день існують Програми розвитку виховання в системі освіти України на 2002-2004 роки, які можуть вплинути на проблеми здоров'я молоді, що вчиться, з позитивної точки зору.

Важливо, що в державних документах як пріоритетні напрями розвитку виховання в системі професійної освіти на 2006-2007 роки названі, разом з формуванням свідомого відношення до сімейного життя і зміцненням трудової мотивації, також і формування основ культури здоров'я.

Освітня ситуація, що склалася, не створює повною мірою такого середовища, в якому б відбувалося повноцінне, стійке по своїх наслідках формування позитивно-аксеологічного відношення до власного здоров'я, здорового стилю життя, затвердження цінності культури в структурі цінностей майбутнього фахівця, його відношення до здорового іміджу як до важливої професійної характеристики в рамках його майбутньої професійної діяльності.

Адже сьогодні просто неможливо знайти такі види соціальних практик, де б такого роду цінності були б байдужі, нейтральні до результатів, яких повинна досягти зайнята ними людина.

Вже намітилася тенденція розуміння студентами здоров'я не тільки як фізичного, але і як духовного, психічного і соціального в цілісності.

Одним з найбільш важливих питань валеології є визначення пріоритетних чинників у формуванні здоров'я людини. Тому, наскільки грамотно вирішено це питання, залежить ефективність практичного використання валеологічних знань.

Культуру не можна передати інакше, як через людину. Процес володіння нею повинен здійснюватися в атмосфері інтелектуальних, етичних і естетичних переживань, зіткнення думок, поглядів, пошуку істини, проектування різних можливих рішень. При цьому основною умовою виступає залученість студента в критичний аналіз особливо значущого змісту знань. Здійснення міжнаочних зв'язків дозволяє студентам побачити одне і те ж явище з різних точок зору, отримати цілісне уявлення про нього.

Мотиваційний компонент. Проблема збереження здоров'я і формування здорового способу життя у студентів представляє особливий інтерес для педагогічної науки і шкільної практики.

Доведено, що здоров'я людини на 20% залежить від спадковості, на 20% - від природного оточення, на 7-10% - від рівня охорони здоров'я і на 50% - від способу життя людини (Г.К. Зайців [33], Ю.П. Лісицин і ін.).

Найповніше взаємозв'язок здоров'я і способу життя виражений в понятті «Здоровий спосіб життя». У традиціях української педагогіки турбота про здоров'я дітей завжди була в центрі уваги дослідників. У роботах П.П. Блонського, В.П. Кащенко, П.Ф. Лесгафта, В.А. Сухомлінського, К.Д. Ушинського охарактеризована роль школи в створенні умов для виховання в дитині бадьорості духу і формування здорового способу життя.

Залучення дітей до здорового способу життя відбувалося в контексті фізичного (Л.П. Гурєєв, В.М. Качашкин, А.П. Матвєєв, СБ. Мірошників, Г.І. Погадаєв і ін.), гігієнічного (В.В. Стан, Г.Н. Сердюковськая, І.І. Соковня-Семенова і ін.), етичного виховання (О.С. Богданова, І.А. Каїров, О.Д. Калініна, І.С. Марьенко, І.Ф. Харламов і ін.).

Останніми роками питання охорони здоров'я людини розглядаються в концепції виховання екологічної культури особи, розробленої в лабораторії екологічної культури Інституту сім'ї і виховання (Н.С. Дежникова, І.В. Цветкова і ін.), а також в контексті педагогічної валеології (Г.А. Апанасенко, Г.К. Зайців, М.Л. Лазарев, Л.Г. Татарникова, Б.Н. Чумаків і ін. Проте в теорії виховання акцент ставився переважно на збереженні і формуванні фізичного здоров'я через пропаганду здорового способу життя. При цьому особовий і мотиваційний компоненти формування мотивів здорового способу життя були розроблені недостатньо.

Нові можливості і перспективи у вихованні здорового способу життя у студентів з'явилися з розвитком концепції особово-орієнтованого виховання (Ш.А. Амонашвілі, Е.В. Бондаревськая, Т.В. Машарова, І.С. Якиманськая і ін.).

Аналіз сучасних досліджень в області соціології, психології, медицину показує наявність передумов формування здорового способу життя студентів:

розуміння здорового способу життя як особливої форми життєдіяльності, визначуваної як біологічними, так і соціальними чинниками;

необхідність інтеграції різних підходів до здоров'я і проблеми формування здорового способу життя студентської молоді;

недостатність розкриття шляхів включення студента в процес оволодіння основами здорового способу життя, слабо розроблені критерії і показники сформованості мотивів здорового способу життя;

реалізується не повною мірою потенціал взаємодії педагогів і що вчаться, від якого залежить формування здорового способу життя студента;

необхідність подальшого уточнення і розробки питань змісту і методики реалізації педагогічних програм формування мотивів здорового способу життя для вищих учбових закладів.

Разом з відмінностями у визначенні сутнісних характеристик мотивів, в них можна прослідкувати загальні тенденції, які і визначають основу нашого розуміння мотивів. Це визначення мотивів як спонук, джерелом яких є, на думку більшості авторів, потреби і їх різні модифікації, або декілька джерел, що володіють спонукальною функцією: потреби, емоції, установки, ідеали, переконання і ін., а також усвідомленість мотивів, тобто зв'язок мотивів зі свідомістю особи, як суб'єкта діяльності.

Названі компоненти здорового способу життя взаємозв'язані і взаємообумовлені, утворюючи його як цілісну систему. Кожен з них характеризується певною регулюючою дією на інших і відповідно на характер системи, тобто на продуктивність. При цьому мотиви виступають в ролі "регулятора" (О.Д. Телегина), і самі, формуючись під впливом змістовно-операційного і емоційно-вольового компонентів, перетворюються на основний чинник становлення здорового способу життя студентів.

Зважаючи на позначені вище уявлення про суть здорового способу життя студентів і виходячи з основних положень теорії мотивів і системно-цілісного підходу до даного компоненту структури особи, ми розуміємо під мотивами здорового способу життя цілісну систему усвідомлених спонук, що активізують і направляють прояви особи (етичні, духовні, фізичні) в різних сферах життєдіяльності з позицій цінностей здоров'я.

Пізнавальний компонент. В рамках значної зміни тенденцій соціально-економічного розвитку істотну роль грає посилення уваги до "якості людини" і "якості його життя". Для перспективного суспільства потрібні генетично, фізично і психічно здорові, високоінтелектуальні люди, що живуть в абсолютно здоровому середовищі життя, - за соціальними і економічними її показниками. «Саме здоров'я людей повинне служити, головною "візитною карткою" соціально-економічної зрілості, культури і досягнення успіху держави», - вважає засновник валеології І.І. Брехман [13].

За даними багатьох джерел середній вік смертності і Україні становить для чоловіків 60 років, для жінок 70, що на 14 років менше ніж в Канаді та країнах Європи. Тільки 15% випускників шкіл і 14-18% дорослих українців можуть вважати себе здоровим. Дослідження багатьох вузів свідчать і про зниження рівня здоров'я студентів в процесі навчання як в не фізкультурних вузах, де від загального числа студентів, що навчаються, спеціальна медична група складає від 30-60%, так і спеціалізованих фізкультурних вузах . Тоді як для сучасної вищої школи характерне нарощування об'єму і інтенсивності інформаційних потоків, відхід від проблеми самопочуття, психічній і фізичній витримці що вчаться цих навантажень [66].

Студенти представляють категорію населення з підвищеними чинниками риски, до яких відносяться нервове і розумове перенапруження, постійні порушення режиму харчування, праці і відпочинку. В образі життя студентів часто спостерігається відсутність турботи про здоров'я: невпорядкованість, хаотичність, що виражаються в невчасній їді, систематичному недосипанні, малому перебуванні на свіжому повітрі, недостатній руховій активності; відсутність процедур, що загартовують; виконання самостійної учбової роботи в час, призначений для сну; наявність шкідливих звичок. Накопичуючись протягом навчального року і всього навчання у вузі, негативні наслідки роблять істотний вплив на стан здоров'я студентів.

Система освіти, що склалася, не сприяє формуванню здорового способу життя, тому знання про здоровий спосіб життя не стали їх переконаннями. Сучасні дослідники, що вивчають особливості життєдіяльності студентів, прийшли до висновку, що більшість слухачів вищої школи не займаються формуванням свого здоров'я, оскільки це вимагає вольових зусиль, їх увага направлена в основному на попередження порушень здоров'я і реабілітації втраченого. Це є результатом низької активності особи, поведінкової пасивності і валеологічної неписьменності.

Найважливішим завданням будь-якого вузу є підготовка конкурентоздатного фахівця, що володіє професійною компетентністю, творчим відношенням до справи, психофізичною витривалістю і здібністю до високо інтенсивної праці. Дані показники залежать не тільки від умов життя і спадковості, але також від власного відношення особи до здоров'я, її орієнтації на зберігаючу здоров'я і здравотворчу діяльності. Здоровий спосіб життя є одночасно і умовою і передумовою соціальної активності людини, продуктивній виробничій діяльності, що обумовлює необхідність формування у нього в першу чергу знань про збереження і вдосконалення особистого здоров'я, ведення здорового способу життя, психофізичну регуляцію, відношенню до здоров'я як самоцінності. Знання про здоров'я мають особовий сенс, що виявляється в життєвих установках на здоровий спосіб життя і етичних нормах діяльності. Враховуючи той факт, що багато «чинників риски» здоров'я мають поведінкову основу, очевидною стає необхідність формування культури здоров'я, яку можна виховати, збудивши потребу в освіті.

Збереження і зміцнення здоров'я знаходяться в прямій залежності від рівня культури, яка відображає міру усвідомлення і відношення людини до самого собі. А цей захід включає систему знань про здоров'я, направлених на стиль життя, що має етичні початки. Людина через освоєні ним знання і життєві установки сам вибирає собі спосіб життя з урахуванням її умов, спираючись на власний рівень культури. Важливе місце в початкових посилках повинні займати особово-мотиваційні якості людини, його життєві орієнтири. Особово-мотиваційна установка людини на втілення своїх соціальних, фізичних, інтелектуальних і психічних здібностей і можливостей лежить в основі формування здорового способу життя [40].

Багато дослідників стверджують, що останнім часом людина стає тільки споживачем свого здоров'я, але не його виробником, що свідчить про недостатній рівень знань і культури. Справою виняткової важливості є проблема безперервної валеологічної освіти, яку слід розглядати як безперервний процес засвоєння цінностей і понять, які направлені на формування навиків, умінь і відносин, необхідних для усвідомлення оцінки власного здоров'я, взаємозв'язку між ним і валеологічною культурою, здоровим способом життя. Воно передбачає засвоєння таких умінь, а також відповідних їм валеологічних правил і гігієнічних норм, які дозволяють людині ухвалювати відповідальні рішення, мотивують його на здоров'ї і здоровий спосіб життя (ЗСЖ), обґрунтовують і визначають адекватну поведінку здорової особи.

Результатом валеологічної освіти повинні стати валеологічна культура людини, що припускає знання ним своїх генетичних, фізіологічних і психологічних можливостей, методів і засобів контролю, збереження і розвитку свого здоров'я, уміння поширювати валеологічні знання на тих, що оточують.

Умовами формування валеологічної культури є:

Соціально-педагогічні (діагностика рівня сформованості валеологічної культури особи).

Дидактичні (принципи побудови змісту навчання здоров'ю і здоровому способу життя; вибір оптимальних форм і методів формування мотивації і потреби валеологічної культури).

Організаційно-педагогічні (розробка і реалізація безперервної валеологічної освіти).

Аксіологічні (усвідомлене ціннісне відношення до власної валеологічній освіті і культурі)

Ефективність формування валеологічної культури забезпечується дотриманням педагогічних умов, до яких відносяться: вдосконалення змісту професійної освіти за допомогою включення в нього системи валеологічних знань; облік особового чинника, що визначає індивідуальні зусилля по зберігаючу здоров'я діяльності; конкретизацію завдань, що визначають діяльність професорсько-викладацького складу і студентів в даному напрямі; диференційовану методику проведення занять із студентами по фізичній культурі в різних учбових відділеннях, створених за медичними показниками здоров'я і що передбачає оптимальний вибір форм, методів і засобів навчання. Це припускає взаємодію викладачів і студентів в постановці і вирішенні завдань по валеологічному вихованню і освіті:

* усвідомлення ролі валеологічної культури в становленні особи майбутнього фахівця;

освоєння студентами сучасних знань про здоровий спосіб життя, про здоров'я, прикордонний і патологічний стани, про адаптацію організму;

формування мотиваційно-ціннісного відношення до збереження і зміцнення здоров'я;

* оволодіння уміннями і навиками по використанню різних форм, методів і засобів зміцнення здоров'я, проведення профілактичних заходів.

Тому необхідним є вдосконалення учбового процесу, створення відповідних умов для отримання студентами валеологічних знань, формування у них навиків і звичок здорового способу життя.

Емоційний компонент. Процес формування валеологічної культури тісно зв'язаний з індивідуальними психологічними, етичними та іншими особливостями студентів, які припускають можливість наявності у них різного відношення до одних і тих же явищ. їх облік допомагає адаптувати наявні особливості, потреби і інтереси до загальноприйнятих норм валеологічної поведінки і компенсувати недоліки курсантів, наявні в їх колишній освіті і вихованні.

Прояв емоцій характеризує і позначає собою ту сферу діяльності, ту область життя людини, яке для нього найбільш значуще, і через відносини до якої він визначає і формує своє «Я». За допомогою емоцій в процесі формування валеологічної культури у курсантів формуються: ціннісні валеологічні орієнтації особи, її етичний досвід, життєві установки;спрямованість потреб і пізнавальних інтересів, валеологічне відношення до навколишньої дійсності; здібність до співпраці, взаємодії у валеологічному процесі, особиста значущість здорового способу життя [102].

Емоційний компонент валеологічної культури безпосередньо залежить від рівня всіх компонентів валеологічної культури, що відображають спектр життєвих детермінант і установок. Він є якістю відношення особи до видів діяльності, направлених на ведення здорового способу життя (позитивне, нейтральне, негативне); емоційну стійкість, подолання труднощів на емоційно-позитивному фоні; вольова регуляція поведінки, подолання труднощів в досягненні поставлених цілей; здібність особи до подолання труднощів і психічних перебувань на емоційно позитивному фоні, емоційну стійкість, вольову регуляцію поведінки і так далі.

Рефлексивний компонент. Сучасною педагогічною наукою досліджені різні аспекти підготовки майбутнього фахівця у вузі: процес гуманізації і соціалізації особи (А.Г. Асмолов, І.В. Бестужев- Лада, В.С. Мухина, В.А. Сластенін, Е.Н. Шиянов і ін.); мотивація особи до ефективного оволодіння професійною діяльністю (М.В. Вовчик-Блакитна, Є.П. Ільін, А.Н. Пічников і ін.); система професійних знань і шляху їх освоєння (А.П. Вербіцький, Б.С. Гершунський, І.Я. Лернер, М.Н. Скаткин, Н.Ф. Тализіна і ін.); вдосконалення учбового процесу і професійної підготовки педагога (Ю.К. Бабанський, А.І. Гебос, В.І. Горова, Б.Б. Коссов, Б.Т. Ліхачев, Н.В. Мудрик, В.П. Пустовойтов, Г.І. Щукина і ін.); роль педагогічної рефлексії в професійній діяльності (К.А. Абульханова-Славська, С.А. Рубінштейн, Д.Р. Узнадзе) і так далі.

У психологічному словнику термін рефлексія (від латинського reflexio - звернення назад) трактуючи як процес пізнання людиною самого себе, свого внутрішнього світу, аналіз своїх думок і переживань; роздум про саме собі; усвідомлення того, як сприймають і оцінюють людину навколишні люди.

У психолого-педагогічній літературі рефлексія характеризується з одного боку, як процес самопізнання людиною своїх внутрішніх психічних актів і станів (переживань, відчуттів, думок), тобто здатність і уміння бачити себе, свої дії, відносини з людьми, осягати свій власний мир, розуміти себе. З іншої - це уміння бачити і усвідомлювати те, як до тебе відносяться інші люди, як вони тебе розуміють [33].

Психологи виділяють в процесі рефлексії шість позицій, що характеризують взаємне відображення суб'єктів: суб'єкт, який він є насправді; суб'єкт, яким він бачить самого себе; суб'єкт яким він бачиться іншому, і ті ж самі три позиції, але з боку іншого суб'єкта.

Таким чином, рефлексія - це процес подвоєного, дзеркального взаємовідображення суб'єктами один одного, змістом якого виступає відтворення, відтворення особливостей один одного [41].

Найважливішою умовою саморозвитку майбутнього вчителя є соціально-перцептивний вид рефлексії, пов'язаний з процесом пізнання педагогом студентів, переосмисленням, повторною перевіркою своїх власних уявлень, думок про учнів

Без рефлексії неможливо добитися усвідомлення і ухвалення студентами валеологічних знань. Тільки рефлексуючу свідомість контролює процес отримання, побудови, перевірки знань, критично осмислює всі завдання майбутньої професійної діяльності, у тому числі і по збереженню здоров'я учнів, сприяє розвитку адекватної самооцінки. Тому необхідно всіляко заохочувати такі форми прояву процесів рефлексій у студентів як критичність мислення, прагнення до довідності, до обґрунтування своєї позиції, здатність ставити питання, вести дискусію.

Знання рефлексії перш за все і полягає в тому, що вона служить засобом самопізнавальної діяльності. Таким чином, системна організація валеологічної освіти студентів педагогічного вузу дозволяє позитивно впливати на ціннісні орієнтації студентів, формувати цілісне уявлення про здоров'я, віддаючи пріоритет здоровому способу життя і фізичній культурі, як його провідному компоненту.

Рефлексивний компонент - припускає рефлексію валеологічної культури, здібності до аналізу отримуваних відомостей в просторі категорій «Культура» - «Здоров'я» у формі оцінних думок.

...