Психолого-педагогічні чинники активізації формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу

Орієнтовний компонент. Аналіз змістовних характеристик ґрунтується на уявленні про ієрархічну рівневу природу орієнтації (установки) (А.Г. Асмолов). Згідно цієї концепції, залежно від співвідношення різних форм орієнтацій з об'єктивними чинниками і структурними моментами діяльності слід виділяти різні рівні орієнтації:

смислова як відношення особи, що виявляється в діяльності, до об'єктів, що мають для неї особовий сенс;

цільова як стабілізатор дії, викликаної конкретною метою;

- операціональна як готовність до здійснення дій, заснованих на минулому досвіді і поведінці в схожих ситуаціях.

Регулятивні характеристики пов'язані з вивченням ролі орієнтації в регуляції діяльності, на підставі чого прийнято виділяти різні види орієнтацій (наприклад, етнічна, релігійна, соціальна).

У контексті цього установка на здоровий спосіб життя розглядається нами як вид соціальної орієнтації, яка як регулятор діяльності виконує наступні функцій:

- інструментальну, таку, що показує, що людина залучається до системи норм і цінностей здорової життєдіяльності;

- самозахисту, що оберігає людину від негативних відчуттів по відношенню до самого собі в процесі його залучення до здорової життєдіяльності;

оцінно-експресивну, таку, що відображає здатність людини виражати індивідуально-особове відношення до норм і вимог здорового способу життя;

пізнавальну, гаку, що виражається в прагненні людини привести в систему особові сенси знань про норми і цінності здорового способу життя¹.

Структурні характеристики виявляються тільки стосовно соціальної установки і пов'язані з аналізом її структурних компонентів:

когнітивного, такого, що є знаннями людини про об'єкт;

емоційного, об'єднуючого відчуття людини до даного об'єкту;

поведінкового, такого, що відображає фактичну поведінку людини по відношенню до об'єкту.

Відповідно до цього в структурі орієнтації на здоровий спосіб життя ми виділятимемо 3 компоненти:

-когнітивний, об'єднуючий уявлення про суть здорового способу життя і шляхах залучення до нього;

- емоційний, такий, що виражає емоційне відношення до проблем здорового способу життя, їх суб'єктивну оцінку;

- поведінковий, представлений нормами поведінки, відповідними здоровому способу життя.

Результати проведеного аналізу дозволяють нам розглядати орієнтацію на здоровий спосіб життя на основі наступних характеристик:

сутнісних, таких, що трактують орієнтацію на здоровий спосіб життя як готовність до здійснення здорової життєдіяльності;

змістовних, таких, що дозволяють розглядати орієнтацію на здоровий спосіб життя як різновид смислової установки, що виражає особовий сенс відношення суб'єкта до здорової життєдіяльності;

регулятивних, таких, що обґрунтовують орієнтацію на здоровий спосіб життя як вид соціальної орієнтації, регулюючої діяльність людини в аспекті, що стосується його здоров'я;

структурних, таких, що розкривають компонентний склад орієнтації на здоровий спосіб життя як сукупність когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів [5].

Таким чином, орієнтація на здоровий спосіб життя розуміється нами як готовність особи слідувати нормам і вимогам здорової життєдіяльності, заснованої на свідомій орієнтації даної особи на певний спосіб сприйняття, відносини і реагування в ситуаціях, що зачіпають її фізичне, психічне і духовне здоров'я.

Формування орієнтації на здоровий спосіб життя - тривалий і багатоаспектний процес, успішність якого визначається поряд умов.

1. Облік в процесі формування орієнтації найважливіших параметрів життєдіяльності особи, що включають:

дотримання оптимального рухового режиму;

тренування імунітету і гартування;

організацію раціонального харчування і режиму життєдіяльності;

психофізіологічну регуляцію;

виховання психосексуальної і статевої культури;

викорінювання шкідливих звичок;

валеологічна самоосвіта.

2. Облік в процесі формування орієнтації структурні даного феномена, що вимагає цілісної єдності трьох аспектів роботи:

- засвоєння системи знань про суть здорового способу життя і шляхи його формування;

- стимулювання самосвідомості людини, направленої на емоційно-особове відношення до ідеї здорового способу життя;

- освоєння норм поведінки, відповідних здоровому способу життя.

3. Орієнтація при організації процесу формування орієнтації на здоровий спосіб життя на специфіку вікових етапів розвитку особи [79].

Відповідно до даної умови у формуванні орієнтації на здоровий спосіб життя необхідно зважати на специфіку студентського віку, який дослідники (А.А. Бодальов [10], Г.І.Железовська, Е.А. Клімов, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова [55], Н.В. Бордовська, А.А. Реан [12] і ін.) розглядають як найбільш значущий період для включення особистості в різні соціальні середовища, вироблення нових стійких способів поведінки, засвоєння нових розпоряджень і норм, зміни суспільної поведінки. Разом з тим, як свідчать дані (Е.В. Аверіна, А.А. Александров, В.Ю. Александрова, А.В. Прохоров, Г.Н. Тростанецька і ін.), для сучасного студентства характерні численні негативні прояви. Це обумовлює необхідність ведення в освітньому процес вузу спеціально організованої роботи по формуванню у студентів установки на здоровий спосіб життя як соціальній і індивідуально-особовій цінності.

Операційно-дієвий компонент. Головним чинником здоров'я людини є здоровий спосіб життя. Під здоровим способом життя слід розуміти форми і способи повсякденної життєдіяльності людини, які сприяють довголіттю і виконанню його професійних функцій. Здоровий спосіб життя - це різноманітна діяльність льодини, направлена на збереження і зміцнення його здоров'я, і одночасна умова для здійснення цієї діяльності.

Важливим критерієм способу життя особи є співвідношення в нім трьох основних сфер діяльності: праця і підготовка до трудової діяльності (робочий або учбовий час), побут - час, який витрачається на роботу по будинку, догляд за собою і так далі, дозвілля -- час вільне від турбот і обов'язків. Дуже важливим є питання про те, як чоловік розподіляє свій час, сили, здібності, енергію і активність між трьома цими сферами життя.

Строгий, ритмічний режим праці і відпочинку -- одна з найважливіших умов високої працездатності організму людини. Викладачі і студенти працюють за розкладом в певний годинник і дні нерівномірно. Режим має велике значення для людей розумової праці, у яких перевтома приводить до виснаження нервової системи. При дотриманні чіткого режиму виробляється певний біологічний ритм функціонування організму, тобто виробляється динамічний стереотип у вигляді системи умовних рефлексів, що чергуються. Закріплюючись, вони полегшують організму виконання його роботи, оскільки створюють умови і можливості внутрішньої фізіологічної підготовки до майбутньої діяльності. При щоденних заняттях розумовою або фізичною працею, яка відбувається в один і той же годинник, організм як би «підводиться» до підвищеної працездатності, тобто здатності «зібратися».

Те ж саме відбувається при регулярному режимі харчування. До «запрограмованого» часу відбувається інтенсивне виділення травного соку, підвищується перистальтика кишечнику, що сприяє і забезпечує ефективне травлення. Необхідно пам'ятати, що існуючі ритми організму не є самостійними і незалежними, а пов'язані з коливаннями зовнішнього середовища, що визначаються, головним чином, зміною дня і ночі, а також коливаннями циклів, відповідних місяцю, сезону року і тому подібне

Відомі учені Клод Бернар, Уолтер, Кеннон, що розвинули вчення про постійність внутрішнього середовища, - гомеостаз організму, а також наші співвітчизники І.М. Сеченов, І.П. Павлов, В.І. Вернадський, К.А. Тімірязєв, А.Л. Чижевський, П.К. Анохін і ін. неодноразово підкреслювали залежність стану організму від коливальних ритмічних явищ зовнішнього середовища -- зміни світла і темноти, метеофакторів, зміни пори року, сонячної активності на прикладі магнітного поля землі.

Вночі знижуються показники обмінних процесів, робота серцево-судинною, дихальної систем, температури тіла. Пульс, частота і глибина дихання зменшуються. Головний мозок не отримує інформацію, немає навантаження ні фізичною, ні розумовою. Організм відпочиває, відновлюється [68].

Вдень інтенсивність рухової активності зростає, що в значній мірі інтенсифікує роботу кардіо-респираторної системи, обмінних процесів. Підвищуються всі функції центральної нервової системи і вищої нервової діяльності.

Працездатність людини в уранішній годинник поступово підвищується і досягає до 10-13 годин найвищого піку. Після 14 годин відбувається зниження працездатності, а до 16--17 годин йде хвиля підвищення всіх функцій. Спад функціональних можливостей спостерігається, як правило, після 20 годин.

Інтенсивність розумової і фізичної активності студента повинна знаходитися відповідно до індивідуальних проявів добових ритмів. Основні положення режиму представляють прості, але необхідні вимоги:

· виконання різних видів діяльності в строго певний час; раціональне чергування роботи і відпочинку;

· регулярне і повноцінне живлення, не менше 3 разів на день в один і той же годинник;

· заняття цілеспрямованим руховим (фізичною) навантаженням, не менше б годинника в тиждень;

· перебування на свіжому повітрі, не менше 2-3 годин в день; строге дотримання гігієни сну, не менше 8 годин на добу, бажано нічний сон в один і той же час.

· Дотримання цих правил сприяє зміцненню здоров'я, підвищує життєвий стимул, продовжує функціонування всіх систем організму на довгі роки.

Сон -- ефективний спосіб зняття розумової і фізичної напруги. Під час сну відбуваються зміни всій життєдіяльності організму, зменшується витрата енергії, відновлюються і починають функціонувати системи, які понесли перенавантаження (перевтома або хворобливі зміни). Сон усуває стомлення і попереджає виснаження нервових клітин. Відбувається накопичення багатих енергією фосфорних з'єднань, при цьому підвищуються захисні сили організму. Хронічні недосипання сприяють появі неврозів, погіршенню функціональних і зниженню захисних сил організму.

Прийнято вважати, що студентам необхідно спати 7-9 годин на добу. Найбільш прийнятним, точніше фізіологічним, періодом є період з 23 до 7--8 годин ранку. При систематичному недосипанні у студентів розумова працездатність знижується на 7-15%. Гігієною сну передбачається відхід до сну і під'їм в один і той же час. Тиша, затемнення вікон, притока свіжого повітря, але не протягу, обов'язкові. їда, не збудливої організм, - за 1,5-2 години до сну.

Окрім режиму праці і відпочинку, для збереження працездатності людини велике значення має також режим харчування. їжа необхідна людині для виконання трудової діяльності, підтримки температури тіла і відновлення тканин, що руйнуються в процесі життєдіяльності. Підбір харчових продуктів ґрунтується на тому, що надходження в організм їжі повинне бути з достатньою кількістю жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей, води. Вважається, що добова норма білка в середньому складає 100 гр. жиру - 80-90 гр. вуглеводів - 350-400 гр. Важливим принципом раціонального харчування є збалансованість прийому основних харчових речовин.

Співвідношення білків, жирів, вуглеводів повинно складати відповідно 15-30-55% добовій калорійності споживаної їжі. Працездатність, продуктивність праці, витривалість, загальна активність залежать від вмісту в їжі вітамінів і мікроелементів. Необхідна культура живлення разом з повсякденним фізичним навантаженням.

Фізична культура і спорт в умовах напруженої розумової праці, дефіциту часу, обмеженості рухової активності набувають профілактичного значення, будучи засобом реабілітації і відновлення оптимального психофізіологічного стану. Це підтверджено в різних дослідженнях, де статистично доведено зниження захворюваності у студентів, підвищення фізичної працездатності і інтелектуальних можливостей у тих, хто цілеспрямовано (в період всіх 5-6 років навчання) використовував систему реабілітаційних відновних мерів.

Висновки до першого розділу.

Знайомство з літературою по даному питанню створює враження, що перші спроби встановити означення валеології і психології здоров'я відображають більш медичну модель. Але все ж таки головним завданням валеології, як мені здається, має бути самовдосконалення. Самовдосконалюватися - це є вершити себе, тобто підіймати себе все вище і вище.

В навчальному посібнику О.С. Васильєвої і Ф.Р Філатова "Психологія здоров'я людини" [16] є системний аналіз здоров'я, як складного багатовимірного соціокультурного феномена, відбиваючого найбільш значущі біологічні, психологічні, соціальні та духовні аспекти буття людини.

ОСНОВНІ ОЗНАЧЕННЯ ЗДОРОВ'Я.

Як правило, здоров'я людини оцінюється за наступними критеріями:

Медична оцінка здоров'я, знаходить своє відображення в клінічному діагнозі.

Суб'єктивна особистісна репрезентація свого фізичного і психічного стану, інтегрально вираження в сам оцінюванні свого здоров'я.

Виховання особистісного адекватного свого функціонування в головних соціальних ролях, оцінюване по рівню задоволення і цілісно проявленого і загальній задоволеності життям.

Адаптація індивіда до соціального оточення, яке може включати показники самооцінки, але звичайно означені по суб'єктивним оцінкам збоку інших людей, що входять в найближче соціальне оточення індивіда. Також використовують оцінки рівня адаптації, вивчення життєвих випадків.

Самооцінка здоров'я використовується для отримання даних о фізичному (соматичному) здоров'ї індивіда. Співпадання самооцінки з висновками лікарів, зазвичай завищена в бік оптимістичної. В самооцінці знаходить відображення успішність соціального функціонування і відчуття суб'єктивного благополуччя, ніж власний фізичний стан.

Більш збірне означення здоров'я дають експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я: здоров'я - це відсутність психічних, фізичних вад, а також повне фізичне, душевне і соціальне благополуччя.

Виділяють, як правило, три основних показника здоров'я:

структурна і функціональна збереженість систем і органів людини;

індивідуальне прилаштування до фізичного і суспільного оточення;

збереження звичного самопочуття.

Також слід звернути увагу, що два з трьох показників психологічні, то ж можна зробити висновок, що в питанні становлення здоров'я більш важливим є психологічний стан людини, ніж її фізичне здоров'я.

В комплексі показників здоров'я також виділяють: відсутність болю, настрій, апетит, кількість і якість сну, продуктивність діяльності, рівень втомлюваності, кількість міжособистісних контактів (бажання спілкуватись з іншими), ступінь, довго тривалість та частота позитивних емоцій, і можливо, існує ще цілий ряд суб'єктивних факторів для певної людини.

Основна задача валеології розробка способів мотивації людини до збереження, укріплення і розвитку власного здоров'я. Це найскладніша задача, нажаль, не була вирішена на перших етапах розвитку профілактичної медицини. На даний час потребується науковий розрахунок, що стимулюватиме людей відвідувати вже існуючі центри здоров'я, басейни, спортивні зали та ін. В загальному плані для мотивації будь - якої форми поведінки виділяють, як необхідне два моменту: мета моє сприйматись як коштуючи зусиль і можлива в досягненні.

Можна зазначити чотири фактори, що існують для мотивації здорового стилю життя:

1. знання того, які форми поведінки сприяють нашому благополуччю і чому;

2. бажання бути господарем свого життя, віра в те, що здорова поведінка дійсно дасть позитивний результат;

3. позитивне ставлення до життя - погляд на життя як на свято, яким можна насолоджуватись;

4. розвинене відчуття самоповаги, усвідомлення того, що ти вартий насолоджуватись усім найкращим, що може запропонувати життя.

Здоров'я можна роздивлятись з будь яких точок зору, бо воно виступає в якості певної осі, на яку нанизується та чи інша теоретична концепція.

Якщо коротко підвести підсумок, то здоров'я це процес життєдіяльності, що забезпечує необхідну якість життя і достатнє його продовження.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ХАРКІВСЬКОГО ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ

2.1 Принципи та методи формування валеологічної культури студентів

Соціально-економічні, екологічні та громадянсько-політичні умови розвитку нашого суспільства зумовили необхідність радикального перегляду засобів збереження найбільшої державної цінності - здоров'я народу.

Аналіз даних, що характеризують стан здоров'я населення України особливо тих, що стосуються здоров'я дітей та підлітків, свідчать про те, що в Україні складається вкрай загрозлива демографічна ситуація.

В останні десятиліття в Україні смертність перевищує народжуваність. Причому в умовах соціальної, економічної та екологічної кризи цей процес набуває особливого характеру.

Ми маємо низький рівень культури, що проявляється у недбалому ставленні значної частини населення України, особливо підлітків, до власного здоров'я. Третина підлітків палить, у 25% неповнолітніх у певній мірі проявляється залежність від наркотичних і токсичних речовин, а кожен 7 - 10-й учень вживає їх постійно. Не обійшла наркоманії і ВНЗи.

Особливо непокоїть те, що останнім часом ці негативні явища спостерігаються серед жіночої частини населення, якій самою природою призначено дарувати життя і здоров'я новим поколінням.

Причин такого критичного становища багато: соціально-економічна криза, екологічні катастрофи, недостатнє надання медичної допомоги, недбале ставлення до свого здоров'я, відсутність мотивації формування здорової особистості в свідомості більшої частини населення.

Як показала світова практика, одним із ефективних засобів виходу з цього становища є медико-педагогічна освіта населення, знайомлення його з таємницями збереження, зміцнення, формування та відтворення здоров'я.

Саме тому обов'язковим компонентом національної освіти України є нова система заходів, спрямованих на формування, збереження та зміцнення здоров'я, гігієнічне виховання населення. Валеологічна освіта на цьому рівні свого розвитку здійснює та забезпечує необхідну в сьогоденні орієнтацію на людину, яка має перебувати в гармонійній єдності з природою та суспільством.

Питання підготовки студентів з курсу валеології в педагогічних вузах набуло в даний момент особливої актуальності, а пріоритет здоров'я над іншими цінностями нашого життя повинен закладатися і свідомості людей ще з дитинства. І хто, як не вчитель з його авторитетом і знанням повинен стати прикладом здорового способу життя для учнів і батьків.

Програма формування валеологічної культури студента витікає з визначення поняття здоров'я людини і відображає чинники і заходи, що поліпшують фізичне, душевне і соціальне благополуччя, а також зміцнюють її здоров'я.

В даний час вчення про здоров'я представляє набір оздоровчих форм, систем, методів, правив і рекомендацій. Але навчити студента бути здоровим і дотримуватися здорового способу життя не так-то просто. Адже навіть у різних медичних і освітніх шкіл до цих пір не виробилася єдина точка зору на здоровий образ життя. До того ж, здоров'я у студентів не завжди займає провідну роль в ієрархії потреб їх життєдіяльності. Найчастіше головну роль вони відводять речам і іншим матеріальним благам життя, а також кар'єрі, успіху. Сумно, але факт, що дуже багато студентів своєю поведінкою поводяться не до здоров'я, а від нього. Отже, одна з головних причин нездоров'я студента лежить в його свідомості і в його психології. Тому актуальним і дуже важливим стратегічно є рішення про загальну освіту і навчання нормам і навикам здорового способу життя і стилю життя.

При рішенні задач по оздоровленню сучасного студента особливого значення набуває розробка авторських програм, які активізують компоненти валеологічної культури. Для цього слід вивчити наявні в літературі оздоровчі програми і застосувати їх до своїх дій і виконань. Пропонуємо одну з них -- Закони оздоровлення по Г. П. Малахову [52].

Перший і головний закон життя і оздоровлення: правильно взаємодіяти з Богом за допомогою релігійних і етичних законів. Під Богом автор розуміє оточуючий його простір: Землю, рослини, тварин, людей, космос.

Другий закон оздоровлення свідчить: розберися і контролюй свої власні думки, емоції і бажання, навчися розрізняти де ти -- істинний, а де -- помилковий. З цим можна погодитися -- це робота з своїм розумом. Безумовно, думки, емоції, бажання, постійно ввергають нас в ті або інші вчинки, спокуси і далі авантюри. У такому разі -- зупинися і подумай, чи так треба поступати.

Пізнай устрій власної індивідуальної конституції і її особливостей; лікуйся і оздоровлюйся відповідно до її особливостей. А як ми знаємо, особливості фізичного розвитку і статури людини значною мірою залежать від його конституції. А конституція -- це сукупність функціональних і морфологічних властивостей, які визначають своєрідність реакції організму на зовнішні і внутрішні подразники.

Погоджувати життя і оздоровчі заходи з біологічними ритмами. Якщо цього не робити, то порушується і руйнується біологічний процес в організмі. І оздоровлення при такому образі життя даватиме не стабільні результати.

Оздоровчі кризи -- природна частина лікувального і оздоровчого процесу. До них автор відносить очисні, оздоровчі, енергетичні і етичні кризи. При появі цих криз автор рекомендує не панікувати, а стійко долати їх. У кожної людини вони протікатимуть строго індивідуально і залежать від віку, конституції, тяжкості захворювання і ряду інших причин.

Дефіцит енергії в організмі є найголовнішою причиною, ведучій до хвороб і до ранньої старості. Цей дефіцит пов'язаний з тим, що нерегулярно і несвоєчасно виконується оздоровча програма. І, природно, не виходять стабільні оздоровчі результати.

Підтримка біосинтетичних процесів на належному рівні.

Автор вважає, що якщо не дотримуватися застосування регулярних оздоровчих засобів, то людина постраждає.

Представлені Г. П. Малаховим сім оздоровчих законів своєрідні за своїм змістом. У чомусь вони мають рацію, в чомусь дискусійні, а в чомусь навіяні містикою. Але в цілому потребують вивчення і аналізу представлених матеріалів.

На наш погляд, більш здійсненою, переконливішою і більш послідовною є програма здоров'я В.А. Ліщука і Е.В. Мосткової, викладеною в монографії «Дев'ять ступенів до здоров'я» [50]. У ній автори спеціально виділили цілий розділ: «Складіть тепер вашу особисту програму здоров'я».

При складанні такої програми, відзначає автор, жодна з потреб здорового життя не повинна заперечуватися, не переоцінюватися, кращий спосіб збереження і примноження здоров'я -- це створити для себе програму поліпшення здоров'я. При цьому потрібно покладатися на науку, здоровий глузд, логічне мислення і, звичайно, інтуїцію. Пропонуємо їх рекомендації:

Постійно оцінюйте своє здоров'я. Що вас понад усе турбує - виразіть об'єктивно, кількісно. Це ваш відправний пункт.

Складіть свою особисту програму «Поліпшення здоров'я». Виберіть ті методи оздоровлення, які найбільшою мірою відповідають вашим цілям, можливостям, умінню, стану вашого здоров'я.

Використання довільно вибраної однієї або декількох панацей здоров'я майже завжди шкідливо.

Не прагніть включити в програму відразу всі системи організму. Спочатку зосереджуйтеся на найбільш слабкому органі або системі вашого організму, відмова яких найбільш вірогідна.

Особиста програма повинна врахувати наступні підсистеми, що визначають процес оздоровлення: ваше фізичне тіло, внутрішню сферу, що забезпечують функції організму, систему регуляції і адаптації, психіку, соціальне забезпечення (ноосфера), самосвідомість (духовне здоров'я), духовне (віртуальне) творення.

Об'єднайте разом ефективні рекомендації цілителів і методики, розроблені наукою.

Неухильно виконуйте програму. Відзначайте результати, не економте на цьому. Гордіться своїм заняттям.

Покращуйте програму завжди, коли побачили таку можливість. Радьтеся, обдумуйте досвід інших, особливо професіоналів, більш значущих результатів, що досягли.

Безумовно, в такій програмі потрібно врахувати:

Регулярні заняття фізичними вправами: щоденна рухова активність, обов'язкова ходьба або біг, навантаження м'язової тканини, мінімум один раз в день праця до поту, самомасаж, відновлення активного кровообігу.

Жорсткий контроль за станом організму: щорічне спостереження у лікаря, санація порожнини рота, періодичне «чищення» організму від ліків, харчових і інших токсинів, знання свого тіла, звернення до лікаря при перших ознаках нездужання.

Культура живлення: відновлення кислотно-лужної рівноваги в крові, вживання натуральних продуктів, щоденні вітаміни, особливо взимку, зменшення кількості жирів, що вживаються, і легкозасвоюваних вуглеводів, розвантажувальний-дієтичний день в тиждень або періоди, регулярно повноцінне збалансоване харчування.

Використання корисних чинників навколишнього середовища: відновлення природних зв'язків шкірного покриву, а через нього внутрішніх органів із зовнішнім середовищем, носіння полегшеного, натурального одягу, взуття, періодичне оголення при повітряних і сонячних ваннах, водні процедури (басейн, баня чи обливання, плавання в водоймищі, вечірнє миття ніг).

Розумний відпочинок: повноцінний сон і відпочинок, робота без перевтоми, зміна виду діяльності, відпочинок на природі, краще грати в рухомі ігри, чим дивитися телевізор, знайти своє захоплення (хобі).

Оптимізм в житті: відновлення емоційної рівноваги, боротьба з своїм егоїзмом, бачити мету в житті, уміти володіти собою, заздрість -- тільки привід для мобілізації внутрішніх ресурсів, віра в себе, мати друзів.

Активна трудова діяльність, улюблена робота, досягнення професійної майстерності, авторитет в колективі, майстерність, тренування мозку, відновлення психоемоційних зв'язків з навколишнім соціальним середовищем.

Щасливе сімейне життя: пошана один до одного, взаємодопомога, уміння поступатися один одному, статевий комфорт, людські умови життя, мати дітей.

Авторська програма здоров'я може бути складена самим студентом або з дружиною, батьками при консультації з лікарем, викладачем валеології. Вона повинна відображати всі сторони студентського життя, зокрема відмову від шкідливих звичок. Вона може мати різну спрямованість, але будуватися з урахуванням життєвих інтересів самої особи.

Закінчити проблему здорового способу життя ми хотіли б словами відомого вченого В.П. Казначеєва [38]: науці і освіті пред'явлено найбільше соціальне замовлення -- замовлення на пошук шляхів збереження етносу, його здоров'я, його трудової, репродуктивної валеологічної достатності. І це замовлення по запобіганню національній катастрофі не може бути обернене у бік медичної науки, практичної охорони здоров'я. Більш того, центр тяжіння проблеми все більшою мірою переноситься з сфери наукових, медичних, гігієнічних, екологічних, демографічних досліджень і розробок в сферу освіти. Історичній важливості соціальне замовлення в першу чергу адресоване педагогічній громадськості, професійним трудовим колективам, інституту сім'ї, працівникам дитячих дошкільних установ, шкіл, середніх і вищих учбових закладів, працівникам культури -- ці люди все в більшій мірі, все гостріше починають розуміти свою відповідальність за соціальне, психологічне, екологічне благополуччя нових поколінь.

Безумовно, вищенаведені слова визначають необхідність формування нового «пласта» знань, нових соціальних і педагогічних оздоровчих технологій, витікаючих з сучасних уявлень про закономірності живої природи і людського суспільства.

2.2 Особливості формування валеологічної культури у студентів під час навчання у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті

До коледжу Харківського гуманітарно-педагогічного інституту діти приходять віком 14-15 років, тому відповідальність за їх моральний, духовний та фізичний стан лягає на плечі викладачів інституту. Саме тому розроблені спецкурси, викладаються дисципліни і проводяться виховні заходи з валеологічних дисциплін. (Навчальні предмети: "Валеологя", "Основи валеології", "Моніторинг здоров'я"; виховні заходи: "Міс Валелологія", "Тиждень еколого-валеологічної освіти"; а також наукові семінари, конференції, круглі столи та ін.)

Навчальним планом Харківського гуманітарно-педагогічного інституту передбачено вивчення дисципліни "Основи валеології", що читається протягом одного семестру на усіх факультетах коледжу та інституту. В коледжі на третьому курсі, в інституті на другому. Навчальним планом на вивчення курсу "Основи валеології" передбачено 54 години, 34 з яких аудиторні заняття.

Тематичний план курсу "Основи валеології" для студентів педагогічних вищих навчальних закладів (групи коледжу) наведено в Табл.2.1.

Основною метою загальноосвітнього курсу "Основи валеології" є формування валеологічної культури вчителя як передумова його адаптації до нової педагогічної парадигми.

Таблиця 2.1

Тематичний план курсу "Основи валеології" для студентів педагогічних вищих навчальних закладів (групи коледжу).

№ п/ п	Тема	Лекції	Лабораторні, практичні	Самостійна робота а; «: с 3	Індивідуальна робота
	Змістовий модуль 1. Основи здорового способу життя	2	4	8	Розроблення паспорту здоров'я
1.	Втуп			1
2.	Стан здоров'я населення України			1
3.	Вплив на стан здоров'я людини екологічних та соціальних чинників			2
4.	Науково обґрунтований спосіб життя як основа фізичного здоров'я		2	2
5.	Основи психічного здоров'я		2		2
	Змістовий модуль 2. Попередження хвороб і девіантної поведінки	4	2	7	3
6.	Соціальні та психофізичні причини вживання наркотичних речовин. Шляхи профілактики різних форм девіантної поведінки.	1	2		1	Розроблення індивідуальної Оздоровчої системи систем
7.	Статеве виховання як основа формування здорової сім'ї та профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом	1			1
8.	Інфекційні хвороби, що набули соціального значення. Всебічна поінформованість населення як провідний шлях поліпшення епідемічної ситуації.	1			2
9.	Індивідуальна оздоровча система як основа довголітнього життя	1		3
	Всього годин - 54 (аудиторних - 34)	6	6		15	6

Крім того, курс має виконувати такі функції:

гностично-дослідницьку -- забезпечувати накопичення наукових знань, необхідних для формування студентом власного валеологічного обґрунтованого освітнього маршруту та індивідуальної програми здорового способу життя;

компенсаторну - ліквідувати прогалини в базовій освіті випускників загальноосвітніх шкіл щодо проблем збереження і зміцнення власного здоров'я;

прогностичну - попереджувати негативні прояви поведінки студентів з урахуванням їх вікових особливостей (зокрема, вживання наркотичних речовин, нерозбірливі статеві стосунки тощо).

Програма курсу розроблена у відповідності до основних положень "Концепції валеологічної освіти педагогічних працівників" і рекомендується для підготовки фахівців у галузі педагогічної освіти.

Програма розрахована на 34 години аудиторного часу і складається з лекційного та практичного курсів. Зміст дисципліни Основи валеології базується на знаннях студентів з анатомії та фізіології людини та вікових особливостей дитячого організму, тому викладанню даного курсу має передувати вивчення "Вікової фізіології з основами гігієни дітей", цей курс вивчається на першому курсі коледжу та інституту протягом року.

Методи навчання: лекції, семінарські, практичні та лабораторні заняття із застосуванням традиційних і сучасних активних методів навчання (тренінги, ділові ігри, тощо).

Методи оцінювання: поточне тестування; оцінка за проект; підсумковий письмовий тест.

Робоча програма складена на основі навчальної програми "Основи валеології" для студентів педагогічних вищих навчальних закладів, рекомендованої Міністерством освіти і науки лист МОН України від 07.02.2005р. №14/18.2 - 267.

Доопрацьований варіант програми передбачає розкриття проблем, що значно загострились в Україні останні часом - це причини і наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу, венеричних хвороб, туберкульозу, питання подолання йодної недостатності тощо.

Тематичний план курсу для груп інституту та коледжу має деякі розбіжності.

Тематичний план курсу "Валеологія" для студентів педагогічних вищих навчальних закладів (групи інституту) наведено в Табл.2.2.

Програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Програма для інститутських груп складається з трьох розділів, які передбачають ознайомлення з основними валеологічними категоріями (поняттями). Окрім традиційних чинників здоров'я програма передбачає ознайомлення з впливом космосу на здоров'я, фізичну і розумову працездатність, її циклічність. Знання з геліо-, селено- та хронобіології (біоритмології), дозволяють майбутнім вчителям будувати навчально-виховний процес початкової школи з урахуванням космосу та самопочуття дітей, їхню фізичну та розумову працездатність.

Таблиця 2.2

Тематичний план курсу "Валеологія" для студентів педагогічних вищих навчальних закладів (групи інституту).

№ п/п	Тема	Лекції	Лабораторні	Семінари	Самостійна робота	Вид контролю
	Змістовий модуль 1. Поняття про здоров'я та здоровий спосіб життя.	8	2	2	14
1.	Вступ. Валеологія як наука і навчальний предмет. Правові та біоетичні засади валеології.	2			2	Опитування
2.	Фізичне здоров'я людини.	1	1		2	Захист ТЗ
->	Сутність і роль оздоровчого тренування у зміцненні здоров'я людини. Біологічні ритми і здоров'я людини.	1	1		4	Захист ТЗ
4.	Харчування і здоров'я.	2			4	Опитування
5.	Екологічні аспекти здоров'я і хвороб людини.	2			2	Захист НДЗ
6.	Валеологія як стратегія виживання людини в сучасному суспільстві. Здоров'я дитини - ключ до здоров'я дорослої людини.			2		Захист ТЗ
	Змістовий модуль 2. Основи психічного здоров'я	5	1	2	2
7.	Психічне здоров'я як складова досконалого здоров'я.	2			2	ТЗ
8.	Психологічні методи підвищення стійкості до стресів.	2				ТЗ
9.	Прийоми зняття психоемоційної перенапруги.	1	1			ТЗ
10.	Психічне здоров'я людини як складова досконалого здоров'я.			2		ТЗ
	Змістовий модуль 3. Соціальні та духовні умови здоров'я.
11.	Прояви девіантної поведінки, її соціальні корені та вплив на здоров'я людини.	2				Опитування
12.	Соціальні та венеричні хвороби. Профілактика	1	1			ЗТЗ
13.	Валеологічні основи статевого виховання в сім'ї та школі.	1	1		2
14.	Ролі духовності у формуванні здоров'я людини.	2				Опитуваня
15.	Сучасні валеотехнології, оздоровчі заходи та системи.		2		4	ЗТЗ
16.	Соціальні умови здоров'я. Духовний світ людини.			2
	Всього:	19	7	6	22	Залік

Також викладачами кафедри природничих дисциплін був розроблений спецкурс "Моніторинг здоров'я" що викладається в групах інституту на факультетах фізичної культури і соціальної педагогіки.

Мета і завдання дисципліни.

У сучасний період розвитку суспільства одним із головних завдань діяльності навчально-виховного процесу є формування соціального і особистого здоров'я людини, в першу чергу молоді - нашого майбутнього.

Ефективність вирішення цього завдання стає запорукою успіху майбутнього застосування отриманих на практиці знань, компетентного функціонування на ринку праці.

Приєднання національної вищої школи до європейського освітнього та наукового простору, є складним та багатоаспектним завданням, яке вимагає вирішення багатьох питань як на державному рівні так і в кожному окремому вищому навчальному закладі.

Найпродуктивніший життєвий досвід засвоюється в підлітковому та юнацькому віці, опанування вміннями жити за непростих умов сьогодення, усвідомити свою унікальність і сприяти прагненню до розвитку себе як особистості.

Мета курсу моніторингу здоров'я - формування основ культури здоров'я, підвищення рівня фізичної і розумової працездатності школярів та студентів через створення психологічного комфорту. Атмосфери довіри для всіх учасників навчально-виховного процесу. Подальший розвиток нетрадиційних форм роботи з питань здорового способу життя.

Завдання курсу.

Моніторинг здоров'я спрямований на реалізацію Концепції сприяння здоров'ю, що була прийнята ВООЗ Єврокомісією та Євро бюро, якими визначені наступні завдання:

- вивчення, узагальнення та поширення кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи педагогічних колективів;

- організацію та проведення науково-методичних, науково-практичних семінарів, конференцій, форумів, конкурсів, тренінгів:

- розробка ефективної моделі діяльності мереж шкіл, сприяння здоров'ю шляхом програмно-цільового метода, проведення психодіагностичних досліджень у навчально-виховних закладах щодо вивчення особливостей соціально-психологічного клімату колективів, оцінки професійної компетентності та рівня розвитку креативності.

Методичні основи кількісної оцінки рівня індивідуального здоров'я, фізичного стану і факторів розвитку:

підвищення моторної і психоемоційної активності школярів з урахуванням їх індивідуальних і вікових особливостей;

збереженню здоров'я, формуванню та розвитку оздоровчих компетентності всієї шкільної громади;

впровадження інноваційних прийомів та відповідної методичної і матеріальної бази для збереження духовного, інтелектуального, фізичного та соціального розвитку дітей та учнівської молоді;

організація дослідно-експериментальної роботи в навчальному закладі у рамках Міжнародного проекту "Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю";

проведення науково-дослідної та експериментальної роботи з розробки моделей Школи сприяння здоров'ю;

поширення та впровадження кращого педагогічного досвіду шкіл сприяння здоров'ю;

науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу загальноосвітніх та позашкільних закладів у напрямку формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, культуру здоров'я дітей та учнівської молоді;

проведення науково-практичних конференцій, семінарів, тренінгів, з проблем здорового способу життя.

Навчальним планом передбачено 54 години для вивчення спецкурсу "Моніторинг здоров'я", де лекції -- 14 годин, практичні і лабораторні -- 14 годин, семінари - 4гдини, а самостійна робота складає 22 години. Наприкінці проводиться залік.

Для прикладу розглянемо деякі теми.

Дисципліна: "Основи валеології" (База 9 класів) Тема виноситься на самостійне опанування і вивчення.

Тема: Вплив на стан здоров'я людини соціальних та екологічних чинників. План лекції.

Поняття про соціальне здоров'я.

Закономірності захворюваності населення України, які мають екологічні аспекти.

Чинники які здатні спричиняти спадкову мутацію.

Онкологічні захворювання, причини, рання діагностика.

Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини.

Поняття про біологічні ритми людини.

Екологічний світогляд людини як обов'язковий елемент валеологічного світогляду.

При вивченні цієї теми розкриваються наступні поняття і питання.

Поняття про соціальне здоров'я. Залежність соціального здоров'я від умов життя людини в суспільстві. Соціально-економічна, екологічна криза та криза моралі на сучасному етапі розвитку суспільства. Соціальне напруження, економічні та екологічні умови життя людини.

Чинники техногенного забруднення довкілля. Вплив антропогенних порушень біосфери Землі на здоров'я людини. Небезпека екологічних катастроф для існування людства.

Екологічний стан України та її регіонів. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища в Україні та шляхи його подолання. Онкологічні захворювання, їх причини. Рання діагностика онкологічних захворювань як умова ефективного лікування і попередження ускладнень.

Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини як фізіологічний механізм і умова виживання в процесі підсилення впливу негативних чинників довкілля.

Поняття про біологічні ритми людини. Ендогенні та екзогенні біоритми. Явище десинохронозу. Необхідність врахування біоритмів в організації навчально-виховного процесу в школі.

Екологічний світогляд людини як обов'язковий елемент валеологічного світогляду.

Дисципліна: "Валеологія" (база 11 класів)

Тема: Психічне здоров'я людини як складова досконалого здоров'я. (Семінар)

Зміст заняття.

1. Психічне здоров'я індивіда як складова досконалого здоров'я.

Саморегуляція діяльності як фактор організації здорового способу життя.

Психологічні методи підвищення стійкості до стресів.

4.Роль загально зміцнюючих засобів у формуванні психічного здоров'я.

5. Позитивне мислення і здоров'я людини.

Контрольні питання і завдання:

1. Чому нервова система є матеріальною основою психіки? Відповідь обґрунтувати.

Перелічіть фактори виникнення психоемоційних перенавантажень.

Визначити що таке стрес-фактор?

Які індивідуальні особливості реагування людей на стрес-фактор?

Розкрийте зміст механізму саморегуляції.

Який взаємозв'язок має характер харчування людини та її здоров'я?

Як можна поліпшити стан психічного здоров'я людини за допомогою харчування?

Яка роль сну в зміцненні здоров'я людини? Про що свідчить порушення сну?

Як впливає характер думок людини на поведінку, бачення дійсності, стиль життя, здоров'я?

10.Що таке позитивне мислення? Як воно впливає на здоров'я людини?

Чи можете ви визначити перспективи вашого особистого росту, роботи із самовдосконалення, порівнюючи модель "я - ідеальне " і "я - реальне"?

Як формується образ власного Я? Яка роль позитивного мислення у роботі з образом власного Я?

Яке значення мають методи психічної саморегуляції у профілактиці і послабленні дії стресів на організм людини.

Питання для дискусії:

Обґрунтувати власне розуміння сутності здоров'я.

Висловити власне ставлення до різних загально зміцнюючих засобів та їх значення у формуванні психічного здоров'я.

Теми доповідей та рефератів:

Аспекти саморегуляції діяльності.

Харчування та емоційна напруга.

Роль фізичної активності у зміцненні нервової системи.

Нормалізація сну.

Дисципліна "Моніторинг здоров'я" (База 11 класів)

Тема: Психічне здоров'я, (лекція)

План.

Поняття про біосоціальну систему людини.

Суб'єкти виховного впливу на дитину: Сім'я, учителі, учні.

Критерії оцінки психічного здоров'я.

Особливості вищої нервової діяльності (пам'ять, мислення, здатність до аналізу і синтезу тощо) та їх вплив на результативність навчання з окремих предметів.

Тестова перевірка можливостей учнів як основа навчальних можливостей і вибору професії.

При вивченні цієї теми розкриваються наступні поняття і питання.

Поняття про біосоціальну систему людини. Прояви біологічної програми дитини через виховання. Суб'єкти виховного впливу: сім'я, учителі, школа. Умови розвитку особистості гармонійної з середовищем.

Критерії оцінки психічного здоров'я. Психічне здоров'я як сукупність стану нервової системи і душевного комфорту. Визначення типу нервової системи і душевного комфорту. Визначення типу нервової діяльності, емоційності (екстраверт, амбіверт, інтроверт).

Асиметрія мозку (право- і лівостороння), добові біоритми (сова, жайворонок) та їх вплив на формування фізичного здоров'я.

Складання власного психологічного портрету за самооцінкою з використанням сукупності тестів.

Особливості вищої нервової діяльності (пам'ять, мислення, здатність до аналізу і синтезу тощо).

Тестова перевірка можливостей учнів як основа навчальних можливостей і вибору професії.

Особливу увагу при вивченні цієї дисципліни приділяють розробці паспорту здоров'я для учнів молодшої, середньої та старшої школи. Розробка ведеться паралельно з вивченням всіх тем курсу, в залежності від вивченого матеріалу студенти складають певну кількість питань для анкети (від 3 до 5). На передостанньому занятті група перевіряє отримані паспорти здоров'я, вносяться корективи і уточнення. Анкета є педагогічно-медичною, тому для її складання використовуються не тільки знання з курсу "Моніторинг здоров'я" але і знання отримані на курсах "Анатомія та фізіологія" і "Загальна біологія".

Паспорт здоров'я - це документ запропонованого зразка внутрішньо-шкільного користування, що містить основні відомості про фізичне, психічне, соціальне та духовне здоров'я учнів. Також паспорти здоров'я можуть використовуватись і технікумах, коледжах і училищах, куди поступають вчитись учні на базі 9 класів. Це допомагатиме викладачам слідкувати за динамікою розвитку студентів (учнів), вчасно корегувати відхилення і контролювати їх.

Також в ХГПІ велика увага приділяється виховній діяльності. Головною метою виховання є плекання гармонійно розвиненої особистості майбутнього педагога. Пріоритетними завданнями є виховання духовності, культури, толерантності кожного студента - майбутнього вчителя, вихователя, дітей і молоді XXI століття; формування професіоналізму, креативного науково-педагогічного мислення, національної гідності й свідомості.

Система виховної роботи не обходить проблем формування у майбутніх фахівців екологічної, валеологічної, художньо-естетичної культури, потреби жити і працювати за законами здоров'я і краси. Цьому сприяють конкурси "Міс Валеологія", "Щедроти твої, Слобожанщино", "Ти і природа" та ін. Увесь викладацький колектив бере активну участь у формуванні готовності студентів постійно займатись самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням.

В рамках "Еколого-валеологічного тижня" в інституті проводиться конкурс "Міс Валеологія". Мета цього конкурсу: пропагувати здоровий спосіб життя, формувати національну свідомість та їх екологічну культуру; забезпечити засвоєння знань про залежність нашого здоров'я від дотримання правил особистої гігієни, режиму дня, харчування, рухомої активності; Методичні рекомендації: у ході вивчення предметів "Валеологія" та "Біологія людини" слід звернути увагу на створення банку ідей для проведення нетрадиційних форм роботи, впровадження принципів валеологізації.

Залучити студентів до активної пізнавальної і творчої діяльності в ході самостійної навчально-дослідної роботи. Такі конкурси розвивають у студентів артистизм, вміння миттєво використовувати набуті знання, дають позитивну мотивацію для вивчення предмету. (Сценарій конкурсу у Додатку Г)

Висновки до другого розділу

У сучасному світі, темпи розвитку нашої цивілізації досягли такого рівня, що стало неможливо встигати за змінам. Для людства це не могло минути непоміченим, тому все більше і більше виникають питання як допомогти людству зберегти сили і здоров'я для повноцінного і успішного життя. Створені і розвиваються цілі комплекси наук, такі як - психологія здоров'я, психологія праці, педагогічна психологія, психодіагностика, екологія людини, охорона праці і життєдіяльності, психотерапія та ін. Об'єднати всі ці науки в єдину, допомогла саме -- Валеологія. Але коли саме варто починати вивчення валеології? Науковці одноголосно стверджують з самого дитинства, і продовжувати цей процес протягом всього їх життя. Саме тому необхідно, щоб викладачі шкіл, ПТУ, училищ, технікумів, інститутів, університетів та інших навчальних закладів мають оперувати головними і найважливішими знаннями з курсу валеології.

Останнім часом валеологію сприймають, як предмет вивчаючій тільки шкідливий вплив наркотиків, паління і алкоголю. Але це не є правильним. Основна мета валеологічної освіти в Україні - збереження і зміцнення здоров'я українського народу шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров'я як головної умови реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості.

Саме цим і займається Харківський гуманітарно-педагогічний інститут.

Приділяється велика увага вивченню предметів валеологічного циклу, проведенню виховної роботи, активізується пізнавальна і наукова діяльність студентів. Навчальні предмети розробленні згідно діючого законодавства і мають всю необхідну інформацію з дисципліни що вивчається, програми розроблені окремі для груп коледжу і інституту, щоб зберігалась вікова відповідність і взаємозв'язок з іншими навчальними предметами. Особливо слід зазначити, що вивчення навчальних курсів з валеології має тісний зв'язок з методикою викладання "Валеології" в школі. На лекціях і практичних заняттях студенти не тільки засвоюють навчальний матеріал, але і вчаться доносити його до учнів школи. Тобто йде науково педагогічна і методична підготовка майбутнього викладача.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

3.1 Методичні засади дослідження компонентів валеологічної культури студентів під час навчання у вищому навчальному закладі

Для дослідження рівня сформованості валеологічної культури студентів нами використовувалися наступні методики.

Опитувальник «Відношення до здоров'я» (автор Р.А. Березовська) [7].

Відношення до здоров'я виступає як один з основних елементів поведінки людини, який спрямований на самозбереження і є системою індивідуальних, виборчих зв'язків особистості з різними явищами навколишньої дійсності, сприяючих або, навпаки, загрозливих здоров'ю людей. Крім цього відношення до здоров'я визначає особистісну оцінку індивідом свого фізичного і психічного стану.

Як змістовна теоретико-психологічна основа опитувальника, розробленого Р.А. Березовською (2001) [7], виступає концепція «психології відносин» В.Н. Мясищева, відповідно до якої відношення до здоров'я, володіючи всіма характеристиками, властивими психічному відношенню, містить в собі когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти. Структура опитувальника включає систему відповідних шкал (або блоків питань):

Когнітивна шкала характеризує знання людини про своє здоров'я, розуміння ролі здоров'я в життєдіяльності, знання основних чинників, що роблять як негативний (ушкоджувальний), так і позитивний (зміцнюючий) вплив на здоров'я людини і т.п.

Емоційна шкала виявляє переживання і відчуття випробовуваного, пов'язані із станом його здоров'я; а також особливості емоційного стану, обумовлені погіршенням фізичного або психічного самопочуття людини.

Поведінкова шкала відображає особливості пов'язаної із здоров'ям поведінки, ступінь прихильності здоровому способу життя, особливості поведінки людини у разі погіршення стану його здоров'я.

Ціннісно-мотіваційна шкала визначає місце здоров'я в індивідуальній ієрархії термінальних і інструментальних цінностей респондентів, а також характеризує особливості мотивації у області здорового образу життя і основні причини недостатньої турботи про своє здоров'я.

Опитувальник «Відношення до здоров'я» складається з 10 питань. Відповіді на закриті питання є так званими таблицями-наборами, які містять від 5 до 10 пронумерованих тверджень. Форма відповідей на закриті питання представлена у вигляді 7-бальної шкали вимірювань. Випробовуваний повинен оцінити кожне із запропонованих тверджень відповідно до ступеня вираженості в них якості, закладеної шкалою (наприклад, важливо -- неважливо: де 1 бал відповідає відповіді -- «абсолютно неважливо», а 7 балів -- «дуже важливо»).

...