Психолого-педагогічні чинники активізації формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей вищого навчального закладу

Обробка і інтерпретація результатів

Аналіз даних, одержаних за допомогою опитувальника, проводиться послідовно на декількох рівнях. Спочатку розглядається і аналізується кожне твердження окремо, потім інтерпретуються всі твердження, що входять в одне питання, надалі аналізуються всі питання і твердження, що входять в одну з шкал опитувальника: когнітивну, емоційну, поведінкову або ціннісно-мотиваційну. Розподіл питань за названими шкалами представлений в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Розподіл питань опитувальника «Відношення до здоров'я» за шкалами

Назва шкали	№ питання
Когнітивна	3,4,5
Емоційна	6,7
Поведінкова	8,10
Ціннісний-мотиваційна	1,2,9

Для інтерпретації даних використовується як кількісний, так і якісний аналіз. Кількісна обробка даних включає підрахунок середніх значень за кожним твердженням окремо, визначення моди розподілу, коефіцієнта варіації і стандартного відхилення. Якісний підхід припускає змістовний аналіз отриманих результатів, їх порівняння з даними, представленими в літературі.

Когнітивний блок складається з трьох питань. Метою першого питання є отримання інформації про індивідуальне розуміння (або так званий «особистісний сенс») респондентами категорії «здоров'я»: тобто, які найбільш істотні характеристики здоров'я закладаються людиною у визначення даного поняття. Для інтерпретації відповідей на відкрите питання може бути використана процедура контент-аналізу. При цьому як смислові одиниці-елементи змісту поняття «здоров'я» розглядаються його істотні ознаки; визначається частотність ознак, що зустрічаються (у відсотках від загального числа опитаних); а також розподіл їх по трьом основним рівням здоров'я -- фізичному, психічному і соціальному.

Наступне питання когнітивного блоку стосується чинників, що роблять вплив на здоров'ї людини. Перелік даних чинників (якість медичного обслуговування, екологічна обстановка, професійна діяльність, особливості живлення, шкідливі звички, спосіб життя, а також недостатня турбота про своє здоров'я) є традиційним, і в спеціальній літературі існує загальноприйняте уявлення про відносну вагу кожного з них в збереженні здоров'я людини.

Ранжування середніх значень дозволяє виявити ступінь відповідності і адекватності уявлень опитуваних науковій точці зору.

Останнє питання блоку ставить своєю метою встановити, який вплив роблять на обізнаність респондентів у області здоров'я і здорового способу життя різні джерела інформації. Ранжування середніх значень дозволяє виявити як найбільш, так і найменше значущі джерела отримання відповідної інформації. Надалі ці дані можуть бути використані при плануванні основних інформаційних каналів дії на конкретну цільову групу, наприклад, з метою корекції їх відношення до здоров'я.

Емоційний блок складається з двох закритих питань і є модифікованим варіантом шкали самооцінки, розробленою Ч. Д. Спілбергом і Ю. Л. Ханіним [72]. Названа шкала є загальновизнаною і широко використовуваною психологічною методикою визначення рівня реактивної і особистісної тривожності. У нашому випадку питання застосовуються для виявлення і порівняльного аналізу особливостей емоційних переживань (у тому числі і рівня тривожності), пов'язаного з переживанням стану здоров'я і станом нездужання (погіршення самопочуття) випробовуваного. Ранжування середніх значень дозволяє виявити які емоційні переживання найбільш часто зустрічаються у респондентів та пов'язані із здоров'ям/нездоров'єм, а також ті, які для них не є характерними. Також встановлюється, чи викликає зміну самопочуття зрушення в емоційному стані людини.

Поведінковий блок складається з двох питань, одне з яких характеризує ступінь прихильності обстежуваного здоровому способу життя (відповіді-твердження сформульовані відповідно до загальноприйнятих уявлень про основні складові здорового способу життя). Іншими словами, він визначає, що і наскільки регулярно робить чоловік для підтримки і зміцнення свого здоров'я; які способи оздоровлення є найбільш або найменше поширеними серед опитуваної вибірки. Одержані дані дозволяють говорити про рівень активності (або, навпаки, пасивності) поведінки, пов'язаної із здоров'ям, і про ступінь сформованості культури поведінки, спрямованої на самозбереження.

Друге питання поведінкового блоку відображає особливості поведінки людини у разі погіршення її фізичного або психічного самопочуття: її орієнтацію на отримання професійної або непрофесійної допомоги. Прояснення того, куди і до кого людина звертається у разі нездужання, важливо як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Ціннісний-мотиваційний блок включає три питання, два з яких направлені на виявлення домінуючих потреб в системі цінностей людини. Аналіз відповідей на перше питання дозволяє судити про місце здоров'я в індивідуальній ієрархії термінальних цінностей, а аналіз відповідей на друге питання свідчить про місце здоров'я в ієрархії інструментальних цінностей. Порівняльний аналіз термінальної і інструментальної цінності здоров'я характеризує рівень сформованості відношення до здоров'я: переважання інструментальної цінності говорить про споживче відношення до свого здоров'я.

Розгляд відповідей на третє питання даного блоку дозволяє провести порівняльний аналіз можливих причин недостатньої турботи про здоров'я. Умовно вони можуть бути розділені на об'єктивні (брак часу, необхідність матеріальних витрат і т. п.) і суб'єктивні (брак сили волі, небажання себе обмежувати і т. п.).

Порівняльний аналіз їх індивідуальної значущості може свідчити про ухвалення або, навпаки, про відмову від відповідальності за стан свого здоров'я.

Підводячи підсумки, можна сказати, що критеріями ступеня адекватності/неадекватності відношення, що емпірично фіксуються, до свого здоров'я служать:

на когнітивному рівні -- ступінь обізнаності або компетентності людини у області здоров'я, знання основних чинників ризику і антиризику, розуміння ролі здоров'я в життєдіяльності людини і в забезпеченні довголіття;

на поведінковому рівні -- ступінь відповідності дій і вчинків людини вимогам здорового способу життя;

на емоційному рівні -- оптимальний рівень тривожності по відношенню до здоров'я, уміння насолоджуватися станом здоров'я і радіти йому;

на ціннісний-мотиваційному рівні -- висока значущість здоров'я в індивідуальній ієрархії цінностей (особливо термінальних), ступінь сформованості мотивації на збереження і зміцнення здоров'я. Текст опитувальника наводиться у Додатку А.

Рефлексивний компонент здоров'я вимірювався за допомогою модифікованого опитувальника А.В. Карпова [41] (Додаток Б). При обробці результатів загальні бали, отримані за цим тестом переводилися в 7-бальну шкалу, що дозволило порівнювати дані, одержані на даному етапі з даними опитувальника «Відношення до здоров'я».

Також використовувався тест для визначення рівня нервово-психічної адаптації [72] (Додаток В). Застосування даного тесту засновано на припущені, що більш високі рівні сформованості валеологічної культури сприяють підвищенню нервово-психічної адаптації особистості.

Дослідження з використанням наведених тестів проводилися у період березень-травень 2009 року в двох учбових групах 1-го курсу Харківського гуманітарно-педагогічного інституту під час вивчення курсу «Валеологія».

В першій (контрольній групі) використовувалися традиційні методи проведення занять з дисципліни. В другій (експериментальній) групі із студентами під час практичних занять проводились додаткові методичні заходи для активізації формування окремих компонентів валеологічної культури (які наведені нижче в пункті 3.2.).

3.2 Принципи та методи активізації формування валеологічної культури особистості в юнацькому віці

Активізації формування валеологічної культури особистості в студентському віці можлива за умов спрямованого розвитку в ході педагогічних заходів психологічних якостей, які находять віддзеркалення в компонентній структурі валеологічної культури. Ці психологічні якості, що проявляються на цінністно-смисловому, мотиваційному, пізнавальному, емоційному, орієнтаційному, операційно-дійовому, рефлексивному рівнях особистості і потрібно розвивати в контексті формування здорового способу життя. Для цього слід більш детально розглянути означені компоненти валеологічної культури у зв'язку з детермінуючими їх психічними якостями, що дає змогу визначити конкретні методи їх активізації.

Розглянувши валеологічну культуру як системне утворення, проаналізувавши змістовну сутність її компонентів (Розділ 1), а також враховуючи аналіз особливостей формування валеологічної культури у студентів педагогічних спеціальностей ХГПІ (Розділ 2), можна конкретизувати ти чинники, які насамперед будуть спрямовані на активізацію її формування в педагогічному процесі під час вивчення валеологічних дисциплін. Ці чинники пов'язані з спрямованим, поглибленим розвитком наведених вище компонентів.

Так рефлексивний компонент валеологічної культури тісно пов'язаний з процесами рефлексії особистості, які мають відношення до визначення свого потенціалу здоров'я, факторів, що підвищують, або навпаки - знижують його рівень, усвідомлення часових та просторових закономірностей, що визначають коливання власного здоров'я.

Тому основним психологічним чинником розвитку рефлексивного компоненту валеологічної культури ми визначаємо високий розвиток здатності особистості до рефлексії, самоспостереження, чуттєвого самосприйняття в усіх питаннях, пов'язаних із власним здоров'ям. Такі розвинені здатності не можуть сформуватися тільки шляхом засвоєння знань о місці здоров'я у власному житті, або освоєнні знань о шкідливих та позитивних факторах, що впливають на нього. Цього замало. Педагогічними чинниками, які активізують рефлексійні процеси в сфері особистісного здоров'я, та, як наслідок, формують рефлексійний компонент валеологічної культури є такі форми, методи, заходи та засоби навчання, які можуть ефективно розвивати вміння та навички до самоспостереження.

Рефлексія або самоспостереження -- це практика усвідомленості процесу присутності в цьому світі тут і тепер, це усвідомлення всього об'єму сигналів і відчуттів, що йдуть від себе. Самоспостереження охоплює і тіло, і думки, і емоції, і весь образ себе в синтезі, і наші дії в цьому світі, і зворотний результат, який мир повертає нам через наші дії, і наша реакція на цей результат -- так звані вторинні емоції. Все це включає практика самоспостереження. У тому або іншому ступені вона властива кожному, але для того, щоб практика стала усвідомленою, керованою і такою, що приносить результат, потрібно багато і наполегливо вчитися. У усвідомленому самоспостереженні --ключ до повного самовладання і уміння управляти собою, своїм здоров'ям і своїм життям. Воно є першим і абсолютно необхідний крок для саморозвитку.

У сьогоднішньому світі на відміну від оздоровчих шкіл традиційних культур (Аюрведи, йоги, цігун, слов'янських оздоровлюючих систем) самоспостереженню спеціально не навчають, немає уявлення про те, що розвиток цієї якості є цінним і приносить явну і відчутну користь психічному, соціальному і фізичному здоров'ю людини. Самоспостереження -- це особливий стан свідомості, яку не можна знайти без спеціального тренування, воно не дається нам від природи.

Самоспостереження -- це не аналіз, а «подвоювання» уваги, його двухвекторність: частина його спрямована на об'єкт, а частина -- на себе самого, що спостерігає за цим об'єктом. Головний принцип самоспостереження -- усвідомлена підтримка цього балансу уваги, але без коментування. Це чиста, безоціночна увага. Така безоціночна практика дає все більше розрізнення якостей, поглиблене бачення і розуміння себе. Це так звана дисоціація, відділення суб'єкту що спостерігає від себе самого. У звичайному стані ми не спостерігаємо за собою, ми ототожнені з собою і ситуацією, в якій знаходимося, ми в неї залучені, тому часто перестаємо бачити себе і загальний сенс здійснюваних нами дій. Ми упереджені по відношенню до ситуації, до людей і до самого себе. Процес самоспостереження -- це процес дистанціювання від самого себе і від ситуації, в яку ми залучені. Спостерігати за собою -- означає піднятися над собою, поглянути на себе як на сторонню людину, ясно оцінити її, побачити всю картину в цілому, побачити перспективу.

Тому, розвиваючи самоспостереження, ми набуваємо надзвичайно багатьох якостей і можливостей. Самоспостереження дає нам цілісне бачення себе і ситуації, в якій ми знаходимося, ясність і тверезість самооцінки, упевненість у вибудовуванні правильної життєвої стратегії, свободу від сліпоти і помилок. Самоспостереження -- це сонячне світло уваги, включене в нашій свідомості. Багато інертних і руйнівних процесів в нашій психіці просто стають неможливими при ясному світлі спостерігача.

Процес самоспостереження радикальним чином міняє весь наш всесвіт і нас самих. Можна наполовину змінитися, просто пильно спостерігаючи за собою. Частина психічних процесів в людині відключається автоматично під впливом усвідомлення більш менш тривало направленого променя уваги. Але глибинні «темні плями», зрозуміло, не зникають без додаткових зусиль, і просто однієї практики самоспостереження недостатньо, щоб від них позбавитися. Тут потрібні зусилля волі, самоспогадів, усвідомлена робота над якостями, постановка себе в певні ситуації, спеціальне тренування. Але, проте, самоспостереження -- це базовий процес, що істотно полегшує будь-які форми внутрішньої роботи, оскільки воно є початковою формою самоврядування. Крім того, самоспостереження дасть нам ще один дуже важливий ресурс -- воно збільшить внутрішню силу, дозволить втягнути психічну енергію в суб'єктивний полюс нашої свідомості. Самоспостереження і самовладання -- двоєдиний процес управління собою, який можна уподібнити управлінню автомобілем.

Вводячи щоденну практику самоспостереження, потрібно спершу перевірити, на якому базовому рівні воно у нас присутнє. Запитати себе: як часто ми усвідомлюємо, хто ми і що ми робимо в цьому житті? Як часто ми згадуємо себе як цілісну особу, а не як функцію, що належить чомусь зовнішньому -- социуму, робочому колективу, сім'ї і т. д.? Наскільки велика наша «колекція» кадрів самого себе в найскладніших ситуаціях? Чи спостерігали ми і чи знаємо, як ми будемо поводитеся в екстремальних ситуаціях? Скільки може тривати один кадр, наскільки довго ми можемо тримати, не відключаючи, кінокамеру внутрішнього спостереження?

Важливо, спостерігаючи за собою, в думках освітлювати себе ясним, рівним сонячним світлом, відчувати, що ми прояснюємо себе, що внутрішня темнота відступає -- тобто візуалізувати якість «всепроникаючого» спостерігаючого «Я». Потрібно навчитися освітлювати себе світлом самоспостереження дуже глибоко зовні і зсередини, усюди позначати свою присутність. Усвідомивши кожну з областей себе, поспостерігавши її, ви вже наполовину нею управляєте -- бо ви розумієте, як вона влаштована. Таким чином самоспостереження природно переходить в процес управління собою. Це не жорстке, контролююче, таке, що тисне управління собою, це м'яка, усвідомлена, дуже природна корекція самого себе, дуже органічний процес.

Як виробляти в собі спостерігаюче «Я»? Для цього необхідно відокремити від себе якусь частину своєї свідомості і помістити її як би у позицію «над», зверху. Далі відбуватимуться цікаві речі. Поступово кермо влади і вся енергія особи почне переміщатися в цей вищий центр себе. Насправді, це наш природний стан, це свідомість пробужденої людини, але повернутися в цей природний стан можна тільки через працю, через надзусилля. Спочатку це важко, а потім це стає гранично природним процесом. Коли ми дивимося, адже ми не напружуємося? Спостерігати себе -- це просто дивитися на себе «оком свідомості».

Витікаючи з наведеного аналізу процесу розвитку рефлексії та необхідності спрямованості самоспостереження на особистісний стан здоров'я нами були запропоновані наступні вправи.

Вправи для розвитку рефлексії

1. Енергетична самодіагностика

Почніть уважно спостерігати за станом свого здоров'я, своєї енергетики і коливаннями життєвого тонусу. Будьте уважні до своїх тонких енергетичних відчуттів. Фіксуйте, як на них впливають зовнішні події і внутрішні чинники у вигляді відчуттів, образів і думок, що виникають у вашій свідомості. Що збільшує запас вашої енергії, запас здоров'я, а що його зменшує? Оцініть, наскільки великий загальний запас вашої енергії та здоров'я по внутрішньому баченню і розумінню. Задайте собі ряд питань:

- Наскільки міцним є ваше здоров'я?

- Як легко ви справляєтеся з перешкодами і життєвими труднощами?

- Чи легко ви відновлюєте сили після навантажень і стресів?

- Чи відчуваєте ви, що ще здатні в житті скрутити гори, або навпаки, вам здається, що ваші сили закінчуються?

- Чи є у вас відчуття реальності власного майбутнього?

- Подумайте про те, чи достатньо у вас енергії для того, щоб наполегливо працювати над собою і, врешті-решт, досягти стану безмовності?

Вивчіть також ступінь гармонійності власної енергетичної системи -- адже від цього безпосередньо залежить, чи зумієте ви накопичити достатню кількість енергії чи ні.

2. Визначення психоенергетичного тонусу

Уважно оглянете свій внутрішній світ і психоенергетичний тонус з метою виявлення можливого витоку енергії, а також виявлення всіх блоків і затисків, що заважають її вільному протіканню. Якщо внутрішні енергетичні дірки виявляться значними, важливо негайно їх ліквідовувати, щоб відновити в своїй енергетичній оболонці єдність тонкої психоматеріальної тканини. Якщо ж турбуючих симптомів ви не виявили, і у вас достатній запас сил і хороше самопочуття, то можна подумати про активізацію зусиль для подальшого зростання власної енергії.

Уважно поспостерігайте, як ви витрачаєте власну енергію. Виявіть, як ці витрати співвідносяться з накопиченням енергії і що у вас превалює -- зростання енергетики або поступове енергетичне згасання? Визначте, на що більше всього витрачається енергія -- на непотрібні зовнішні дії, на негативні контакти з іншими людьми або на негативні переживання.

Подумайте, що ж вас примушує щодня йти на непотрібні надмірні витрати енергії і що ви можете зробити, щоб зупинити їх. У одному випадку втратам життєвої сили може перешкодити просте ухвалення рішення -- не робити більше непотрібних дій! (за умови, що ви зумієте виконати це рішення). У іншому випадку вашу життєву силу збереже припинення контакту з людиною, яка викрадає її у вас, або серйозна зміна стратегії спілкування з ним.

У випадку з енерговитратними переживаннями вся справа полягає в недопущенні цих внутрішніх ворогів вашої сили. Якщо ж негативні відчуття вже володіють вами, то можна звільнитися від них, почавши пильно, впритул розглядати їх внутрішнім зором, не ототожнюючись з ними і не стимулювання їх енергією свого інтересу до них.

3. Визначення особливостей енергетичних підйомів і спадів

Пригадайте своє найбільш яскраве переживання енергетичної наповненості, здоров'я, працездатності, ентузіазму, повноти сил, коли у вас все горіло в руках, і ви відчували, що можете зрушити з місця гори. Запитайте себе, як часто у вас бувають подібні стани? Наскільки довго воно у вас зазвичай продовжується і чи здатні ви його утримувати і навіть підсилювати? І навпроти, як часто ви впадаєте в стан пониженого енергопотенціалу? Як довго ви в нім перебуваєте? Подивіться, які чинники впливають на його зниження і підвищення? Яка динаміка вашої особистої енергетики протягом дня? Це стан стабільний або постійно коливається? Намітьте для себе максимально можливий на сьогоднішньому рівні ступінь енергетичного тонусу. Настройтеся на стан упевненості, що ви обов'язково його досягнете. Можете візуалізувати сходи з п'ятьма сходинками, що відображають різні рівні вашого енергопотенціалу. Чим вище сходинка, тим більшу кількість енергії ви накопичуєте і менше витрачаєте. На якій сходинці ви знаходитеся в даний момент? Що ви робите для того, щоб збільшити швидкість і об'єм накопичення своєї життєвої сили (медитуєте, займаєтеся йогою, спортом, буваєте на природі, ведете здоровий спосіб життя) і зменшити енергетичні витрати (добре спите, грамотно відпочиваєте, економите час, прагнете не робити зайвих рухів, позбуваєтеся шкідливих звичок, слідкуєте за здоровою дієтою та режимом їжі)?

4. Внутрішня тиша

Зупиніть розум, розчиніть відчуття тіла, залишивши собі його відчуття у вигляді тонкої хмарки. Постарайтеся увійти до стану абсолютної ясності і неспання. Настройтеся на сприйняття оточуючого вас простору як безперервно вібруючого океану тонких енергій. Спробуйте побути якийсь час в стані зупиненого розуму, внутрішньої тиші. Після цього вслухайтеся у вібрації енергій, що знаходяться в тонкому просторі за межами цієї тиші у вигляді якоїсь музики або звучних хвиль. Прислухайтеся і спробуйте зловити найтонші і дальші сигнали. Набудуйте свою енергетичну структуру на уловлювання таких сигналів. Уявіть, що вона є якнайтоншим музичним інструментом, на струнах якого грає сам всесвіт. Поступово ваше тіло та розум стануть приладами, здатними сприймати ті сигнали і енергії, які раніше здавалися абсолютно недоступними.

Емоційний компонент валеологічної культури тісно пов'язаний з емоційними процесами особистості, які можуть впливати на власний рівень здоров'я, з уміннями керувати власними емоціями, зберігати та підтримувати добрий позитивний настрій в складних життєвих ситуаціях, із вміннями швидко здолати негативні психічні стани.

Тому основним психологічним чинником розвитку емоційного компоненту валеологічної культури ми визначаємо високо розвинені здатності особистості до керування власними емоціями.

Педагогічними чинниками, які сприяють особистості мати розвинені вміння та навички до регулювання емоційних станів, що утворюють її психічне та загальне здоров'я, є форми, методи, заходи та засоби навчання, які дозволяють досягнути високого рівня оволодіння прийомами емоційної регуляції.

Емоції -- це форма інформації у вигляді енергії, що йде від наших відчуттів. Ми можемо одержувати цю інформацію-енергію свідомо і управляти нею, здійснювати в ній необхідні зміни або перетворювати її на бажані дії. Ми можемо трансформувати наші емоції будь-якими способами, які працюють на нас і допомагають нам. Ми можемо зменшити інтенсивність емоцій, міняти одну емоцію на іншу.

Емоції -- еволюційно ранній механізм регуляції поведінки, чим розум, інтелект. Тому вони підказують нам і простіші шляхи рішення життєвих ситуацій. Тому, хто піде їх «раді», емоції додають енергії, оскільки вони безпосередньо пов'язані з фізіологічними процесами -- у відмінність від інтелекту, якому підкоряються зовсім не всі системи організму. Під сильною дією емоцій в організмі відбувається така мобілізація сил, яку розуму не викликати ні наказами, ні проханнями, ні підганяннями. Управління емоціями -- це базова складова роботи над собою. Навіть з погляду здоров'я емоції безпосередньо впливають на наш організм. Учені встановили такий взаємозв'язок: слабкі, короткі за часом, але різноманітні емоції надають безумовну позитивну допомогу організму, діють як якийсь емоційний масаж наших органів. А сильні по ступеню, але короткі за часом, а також слабкі, але тривалі за часом емоції викликають різні функціональні порушення в органах і системах організму.

Сильний гнів вражає нашу печінку; постійне відчуття страху, печалі діє на нирки; тривала пригніченість -- вражає легені; постійна тревога -- селезінку, підшлункову залозу; надмірна (неприборкана) радість, ревнощі або заздрість -- вражає серце. Існує і зворотний закон: хвора печінка викликає відчуття гніву, хворі нирки -- відчуття страху і т.д.

Є три основні способи змінити емоції. Перший спосіб: ми можемо змінити наші емоції, міняючи об'єкт нашої концентрації, що приносить відмінні результати. На чому ми концентруємося, то і стає нашою дійсністю. Ми зосереджені на емоції страху в передчутті втрати або ми сконцентровані на емоції азарту і задоволення в передчутті прибутку.

Другий спосіб: ми можемо змінити наші емоції, міняючи наші переконання. Наші переконання -- це фільтри нашої реальності, вони її формують, впливаючи на інформацію, яку ми допускаємо в свідомість. Наші переконання впливають на інтерпретацію, яку ми даємо будь-яким фактам і подіям. Якщо ми переконані в перемозі, якщо ми сформували свої переконання оптимальним чином, то ми не божеволітимемо із-за деяких важких етапів на шляху до мети, із-за «смуг невезіння». Ми вже переможці в своєму мозку, ми опанували емоцією переможної радості, ми вже діємо і здійснюємо вчинки виходячи з неї. Третій спосіб: ми можемо змінити наші емоції, міняючи нашу фізіологію. Наше дихання, вираз обличчя, положення тіла, тон і темп голосу впливають на наші думки і емоції. Найчастіше люди упускають той момент, що фізіологія сама є інструментом генерації думок і емоцій. Якщо ви сподіваєтеся перемогти, переламати ситуацію, добитися успіху, завоювати повагу -- сидячи на краю стільця, уклонивши плечі, стиснувши щелепи, зціпивши губи, зчепивши руки в замок і стримуючи дихання, то ви ніколи не доб'єтеся свого -- навіть якщо маєте на те всі шанси. Ви прийняли позу неспокою про те, що повинне траплятися, ви програєте на рівні свого тіла.

Думка впливає на тіло -- це факт загальновідомий. Але не треба забувати і про зворотний зв'язок: адже і тіло впливає на думці. Тому найшвидший і пряміший спосіб змінити наш емоційний стан полягає в тому, щоб змінити щось у нашій фізіології -- змінити положення тіла, дихання, вираз обличчя, тон і темп голосу. Всі ми знаємо, що, коли ми щасливі, ми посміхаємося. Але скільки людей розуміють, що, коли вони посміхаються, вони дійсно через деякий час починають переживати радість? Актори знають дивовижну силу фізіології і використовують її. Симулюючи ридання, дуже скоро вони починають дійсно відчувати емоції, які супроводжуються риданням, і т.д. Тому людям, що випробовують депресію, варто узяти за правило -- посміхатися півгодини в день на списах їх депресивної стадії. Приблизно 80 м'язів особи спрямовують кров у мозок, і усмішка збільшує його кровопостачання. Усмішка також змінює рівень кисню і рівень збудження нервових закінчень.

Не менш ефективно працює фізіологія постави, яка пов'язана з винахідливістю, гнучкістю, упевненістю в собі, позами домінування. Якщо цією фізіологією управляти, свідомо міняючи позу в певних ситуаціях, вона також працюватиме на нас і могутньо впливати на тих людей, що нас оточують.

Треба думати про що-небудь, що ми робимо легко і упевнено. Уявити себе в цій ситуації. Помістити себе у фізіологію цієї ситуації. При цьому потрібно звертати увагу на положення тіла, вираз обличчя, дихання, тон і темп голосу. Треба розпрямити плечі, розвернути груди, відкинути назад голову, наповнити погляд упевненістю і переможною силою. Діяти з цього стану! Перемагати! Ось в чому головний ключ управління емоціями.

Вправи для розвитку емоційних процесів особистості, що визначають особистісний рівень здоров'я.

1.Образи, що активізують позитивні здорові емоції

Накопиченню психічної енергії людини дуже ефективно сприяє уявна візуалізація яскравих образів. Ваші сили безперервно зростатимуть, якщо кілька разів протягом дня ви зумієте яскраво уявити, що:

ваше тіло омиває дощ енергії, що бадьорить;

усередині вас знаходиться океан освіжаючої сили, ви вбираєте його цілющі флюїди;

на вас направлений сонячний промінь, що несе зцілення і радість;

ви -- повний сил і упевненості чоловік, випромінюєте бадьорість і міць і здатні подолати будь-яку перешкоду.

2. Велика сила посмішки

Багато духовних практик Сходу і Заходу включають метод усмішки. Це не просто звичайна усмішка, але усмішка, випромінююча мудру силу, пом'якшуюча агресію, допомагаюча увібрати в себе енергію природи. Посміхатися корисно і супротивникові, який ще не завдав вам удару, і власній тонкій рані, що віддрукувалася на вашій енергетичній структурі після пропущеного удару. Подібна усмішка створює могутній психоенергетичний потік м'якої цілющої енергії, що впливає як на саму силу агресії, так і на її травматичні наслідки.

Відчуйте, що таке енергія усмішки. Розсуньте губи, уявіть, що ваш погляд випромінює сонячне світло. У думках сконцентруйте енергію усмішки і додайте їй якість м'якої сили, здатній розчинити отруйні випромінювання агресії.

Постарайтеся відчути, наскільки могутньою, пружною і сильною може бути усмішка, промені якої направлені назустріч енергії агресора. Частіше посміхайтеся назустріч перешкодам, тиску і ударам, вносячи до усмішки пружну енергію, і поступово вона стане вашим могутнім щитом.

3. Енергія здоров'я

Занурившись в себе і наблизившись до безмовності, настройтеся на енергію здоров'я, розлиту в всесвіті. Постарайтеся повірити і відчути, що ця енергія абсолютно реальна і що вона здатна допомогти людям не тільки поліпшити свій фізичний стан, але і зцілити свої хвороби. Можете представляти енергію здоров'я в самих різних образах і фарбах. Чим довше ви утримуєте свою думку від коливань, тим більше могутнім і щільним потоком входить енергія здоров'я у ваше тіло.

У думках відкрийте тіло назустріч цьому потоку. Розслабте його і звільніть кожну ділянку тіла від непотрібної напруги. Уявіть, що ваше тіло стає пористим, немов вата і легко вбирає в себе послану енергію. Можете представити також енергію здоров'я у вигляді могутнього свіжого вітру, що заряджає все ваше тіло в цілому, включаючи внутрішні органи, відчуттям молодості і бадьорості. Проробляйте це безмовне самооздоровлення в міру необхідності, поступово розчиняючи власні хвороби.

Когнітивний компонент валеологічної культури тісно пов'язаний з оздоровчим мисленням особистості, що породжує здоров'я, порозуміння, мир. Таке мислення ще називають саногенним (Ю.М. Орлов). Когнітивний компонент має на увазі не тільки оволодіння знаннями о здоров'ї, але і здатність до глибокого аналізу, усвідомлення причин та наслідків ланцюга подій, які оказують той чи інший вплив на здоров'я особистості.

Тому основним психологічним чинником розвитку когнітивного компоненту валеологічної культури ми визначаємо високий розвиток у особистості здатності до аналізу ситуацій, подій, причин та наслідків, диференціації факторів, що впливають на здоров'я людини. Значною мірою вказані здатності спираються на одержаний в курсах валеологічних дисциплін рівень знань о добрих та шкідливих звичках, о раціональних режимах життєдіяльності, сну, харчування, о впливі оточуючого середовища на здоров'я особистості та ін. Але крім формування знань о явищах світу людина повинна мати розвинене мислення, щоб ці знання ефективно використовувати, щоб вони не залишилися не використаним вантажем в сховищі нашої пам'яті.

Тому педагогічними чинниками, які активізують формування здатностей до саногенного мислення у особистості, мислення, що спрямовано до активного аналізу ситуацій, подій, причин та наслідків, пов'язаних із власним здоров'ям, ми визначаємо такі форми, методи, заходи та засоби навчання, які можуть ефективно розвивати вказані сторони процесів мислення у студентів.

Методики оволодіння саногенним мисленням пов'язані із техніками самоспостереження і міркування над конкретною негативною подією або емоцією, постановкою собі запитань про конкретні події та емоції, про їхні причини, розумові операції, що лежать у їхній основі, будівлю самої події або емоції. Це може бути малювання подій та емоцій, її об'єктивація, відділення від себе. У технікі саногенного мислення включаються знання про події, емоції та їхню будову.

Якщо розкласти, приміром, образу на частини, то вийде, що вона скла-дається з:

прогнозу поведінки якої-небудь людини;

її реальної поведінки;

розбіжності реальної поведінки з очікуваною, і отже, не адаптивного стану.

Під час прогнозування чиїхось учинків не можна створювати для себе тверду модель поведінки цієї людини, а слід уявити собі кілька варіантів того, як людина може повести себе, і всі ці варіанти прийняти як ймовірні. Тільки в цьому випадку прогноз може бути об'єктивним, а розрив між очікуваним і тим, що сталося -- мінімальним. Тобто не буде й підґрунтя для негативного стану. Ригідні психологічні структури зава-жають адаптуватися до різних життєвих обставин. Наслідком є стрес. Саногенне мислення руйнує такі структури, а значить є прямим шляхом до здоров'я.

Характеристиками саногенного мислення є:

Усвідомленість, довільність. Людина над ситуацією міркує свідомо, поставивши при цьому мету.

Стресові ситуації «розмірковуються» у стані розслаблення, спокою і відсторонення.

Саногенне мислення засновано на уявленні про будову, структуру тих станів, що контролюються.

Для саногенного мислення необхідний високий рівень розвитку концентрації уваги.

Сутністю саногенного мислення, за М. Мольцем, є зміцнення позитивного образу власного Я. Для цього використовуються метафори, що полегшують засвоєння цього виду мислення. Позитивне мислення автор називає «механізмом успіху», «автопілотом», «сервомеханізмом», «системою внутрішнього автоматичного наведення на мету», що має неусвідомлювану, автоматичну при-роду.

Правила позитивного мислення можуть бути сформульовані в такий спосіб.

1. Не намагайтеся заздалегідь прикидати, як виразити свою думку. Внутрішній механізм сам підбирає слова.

2. Не плануйте наперед, і не задумуйтеся надовго, перш ніж перейти додій. Дайте можливість працювати вашому «автопілоту».

3. Не критикуйте себе за будь-якою підставою. Самокритика доцільна не частіше одного разу на рік.

4. Тривожтеся до того, як зробили ставку, а не кал и колесо вже обертається.

5. Тут і зараз. Не боріться з примарами минулого. Не тривожтеся про завтрашній день, а концентруйте свою увагу на сьогоденні.

6. Одночасно робіть тільки одну справу.

7. Говоріть голосніше й впевненіше ніж зазвичай.

8. Не ховайте своїх емоцій від близьких людей.

9. Не плутайте хвилювання і страх.

10. Не випускайте з виду власну мету. .

11. Ніколи не приділяйте підвищену увагу тому, що люди думають про вас, як вони вас оцінюють.

12. Самоповага і висока самооцінка так само необхідні для психіки, як їжа для тіла. Занижена думка про себе не достоїнство, а порок.

13. Реалізувати дані нам природою таланти і здібності -- наш борг.

14. Надмірна старанність і тривога одне і теж саме, оскільки пов'язані з занепокоєнням із приводу можливих промахів і невдач, зі страхом помилитися, занадто великими зусиллями все зробити правильно.

15. Не має ніякого значення, скільки разів ви помилялися в минулому. Ваші помилки -- це не ви. Використовуйте помилки в процесі навчання, а потім забудьте про них.

16. Найбільша помилка -- це страх зробити помилку.

17. Помилки робите ви, але помилки «не роблять» вас.

18. Кожна помилка -- це ще один крок уперед.

19. Ніхто вам нічим не зобов'язаний.

20. Перший крок до сили -- усвідомлення своєї слабості.

21. Негативне мислення також потрібно, якщо воно використовується для того, щоб вчасно реагувати, попереджати нас про небезпеку, внести потрібні корективи в наш «механізм успіху». Воно діє як автоматичний контроль.

22. Ранок за вечір мудріший.

Техніки для розвитку саногенного мислення.

Пропонуємо адаптовані до юнацького віку вправи із саногенного (позитив-ного) мислення.

1. Вправа «Я стійкий до стресу».

Необхідно за допомогою уяви створити картину того, яким ви хотіли б бути. Ваш нинішній образ «Я» скон-струйований із ваших минулих уявлень про самого себе, що виникли на основі інтерпретацій подій і пережитих вами фактичних подій і ситуацій. Вам потрібно використовувати той самий метод для створення адекватного образу власного «Я».

Знайдіть придатне місце, де б ви могли побути одні, де б вам ніхто не заважав. Улаштуйтеся зручніше і розслабтеся. Потім закрийте очі і дайте простір уяві. Можете уявити, що сидите перед великим екраном і дивитеся кінофільм, героєм якого ви є. Дуже важливо, щоб цей фільм був якомога яскравим. Приділяйте увагу деталям: звукам, кольору, запахам, окремим предметам.

Ви повинні бачити себе дієвим, реагувати у стресових умовах упев-нено, безпомилково, спокійно, урівноважено. І так ви будете діяти зав-тра, післязавтра... Коли наступить ця ситуація вайла нервова система сама подбає про це, якщо ви будете сумлінно виконувати цю вправу. Під час створення такого фільму скажіть собі: «Я дію так тепер і буду діяти так завтра».

Уявіть, як би ви себе почували, якби вже стали такою людиною, якою намагалися стати. У фільмі ви маєте бачити себе сміливим, стійким, спокійним, урівноваженим, і відчути з огляду на це задоволення собою. Ця вправа закладає в пам'ять дані, що допомагають створити новий образ власного «Я». Після деякого тренування ви з подивом довідаєтесь, що вже не намагаєтеся, а дієте інакше, більш менш автоматично і невимушено. Ваш внутрішній механізм буде автоматично працювати на основі пози-тивної інформації про себе.

Для цього знадобиться 30 хвилин щодня.

2.Вправа «Кімната відпочинку».

Кожному з нас потрібна кімната відпочинку -- тихий куточок усередині самого себе, схожий на глибини океану, що завжди нерухомі і спокійні навіть у найсильніший шторм на поверхні.

Ця кімната відпочинку створена нашою уявою, здатна знімати на-пругу, тривогу, стрес, відновлювати сили, дозволяє краще справлятися з повсякденними турботами. У кожному з нас є деякий прихований центр, що завжди знаходиться в стані спокою, подібно центру осі колеса, що рухається. Вам потрібно тільки знайти цей центр у середині себе і віддалятися туди час від часу для відпочинку, відновлення сил і поповнення запасів життєвої енергії.

Побудуйте для себе маленьку затишну кімнату. Розвісьте там по стінах улюблені картини, стіни пофарбуйте у приємні заспокійливі кольори. Обладнайте приміщення за вподобою. Скрізь чистота й ідеальний порядок. Головне: затишок, спокій, краса. І обов'язково ваше улюблене глибоке крісло. Через невелике вікно видно прекрасний пейзаж, наприклад, морський пляж, на який накочуються повільні хвилі, але шуму прибою не чутно, у кімнаті тихо, зовсім тихо.

Будуйте свою кімнату у вашій уяві з не меншою старанністю, з якою будували б її насправді. Звертайте увагу на кожну деталь, на будь-яку дрібничку.

Тепер якщо ви починаєте відчувати зростаюче внутрішнє напру-ження, чи роздратування, віддаліться на короткий час у свою тиху оби-тель. Уявіть всі заспокійливі деталі обстановки: як ви сидите у затиш-ному кріслі, зовсім розслаблені і налаштовані винятково мирно. У цій кімнаті ви в повній безпеці.

3.Вправа «Фіксування думок».

Необхідно знайти спокійне місце, де вам ніхто не заважатиме виконувати вправи. Приготуйте папір і олівець.

Сядьте зручно, стежте за своїм диханням. Вдих... Видих...

Закрийте очі і зверніть увагу на думку, що прийшла до вас.

Назвіть її як-небудь, відкрийте очі і запишіть якомога коротше. Потім проженіть цю думку, закрийте очі і знову зосередьтеся на диханні, поки не спливе наступна думка чи образ. Запишіть. І так далі. Не зупиняйтеся на жодній думці. Виконуйте вправу протягом тридцяти хвилин.

Потім слід продивитись записи і проаналізувати їх. Який відсоток посідають сенсорні відчуття (промінь світла, телефонний дзвоник, запах їжі тощо); який відсоток -- тілесні відчуття (дихання, відчуття в ногах); який відсоток -- власне думки. Проаналізуйте ці випадково виниклі думки. Зверніть увагу, скільки серед них думок щодо планів, тобто думок про майбутнє. Скільки тривожних думок? Чи є думки фантазії про не-існуючі, але бажані ситуації, відносини, події? Чи є серед них порівняння, що викликають заздрість чи образу? І найголовніше: чи не було таких думок, що «брали верх» над вами, тобто заважали виконувати вправу, вимагали тривалих міркувань. Саме ці думки і мають над вами силу. Необхідно навчитися їх усвідомлювати.

4. Вправа по візуалізації.

Під час виконання цієї вправи можна лягти.

Закрийте очі й упродовж деякого часу зосередьтеся на своєму диханні. Уявіть великий білий екран. Уявіть на екрані будь-які квіти. Тепер за-беріть квіти з екрана, а замість нього уявіть на екрані білу троянду. Далі поміняйте білу троянду на червону. Заберіть троянду і уявіть кімнату, в якій ви знаходитеся: розташування, меблі, колір тощо.

Тепер переверніть картинку. Подивіться на кімнату зі стелі. Якщо це важко зробити, то уявіть, що ви дивитеся зі стелі на кімнату і на всю обстановку зверху вниз.

Снову уявіть великий білий екран. Помістіть синій фільтр перед джерелом світла так, щоб весь екран став яскраво синім. Поміняйте синій фільтр на червоний. Зробіть екран зеленим. Уявляйте будь-які кольори і зображення на свій розсуд.

5. Вправа «Поплавець в океані»

Ця вправа використовується для зняття напруги і підвищення контролю в момент, коли ви побоюєтеся, що «вийдете з під контролю».

Уявіть, що ви маленький поплавець у величезному океані. У вас немає мети, компаса, мапи, керма, весел... Ви рухаєтеся туди, куди несе вас вітер і океанські хвилі. Велика хвиля може на якийсь час накрити вас, але ви знову зринаєте на поверхню... Спробуйте відчути ці поштов-хи і виринання... Відчуйте рух хвилі...тепло сонця...краплі дощу...по-душку моря під вами, що підтримує вас... Подивіться, які ще відчуття з'являються у вас, коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у вели-кому океані.

6.Вправа «Як було б, якщо...».

Якщо ви почуваєте себе пригніченим, уявіть, як би ви почували себе і як би виглядало все навколо, якби ви були життєрадісні.

Якщо ви почуваєте себе знесиленим, уявіть, яким би ви були, якби були повні сил.

Якщо ви почуваєте себе втомленим, знайдіть у собі ту частину, що ніколи не втомлюється. Уявіть себе активним і енергійним. Що ви ро-бите? Що ви почуваєте?

Таким чином заняття, спрямовані на активізацію формування компонентів валеологічної культури включають 13 наведених вище вправ, та теоретичний матеріал, який допомагає студентам засвоїти змістовну структуру вказаних компонентів. Заняття, за наведеною методикою проводилися в експериментальній групі в процесі вивчення студентами курсу «Валеологія» та були розраховані на 8 аудиторних годин: 2 години - лекції, 4 години - практичні заняття, 2 години - семінарські заняття. Самостійна робота студентів планувалася викладачем таки чином, щоб студенти на засвоєння теоретичних знань та умінь, які мають відношення до формування вказаних компонентів валеологічної культури витрачали 7 годин.

3.3 Часткова експериментальна перевірка ефективності запропонованої методики щодо активізації формування валеологічної культури студентів педагогічних спеціальностей Харківського гуманітарно-педагогічного інституту

За результатами проведеного дослідження визначені наступні вхідні рівні сформованості окремих компонентів валеологічної культури в досліджуваних групах студентів (табл.3.2. та Рис.3.1).

Таблиця 3.2

Показники, що характеризують рівні розвитку компонентів валеологічної культури та рівень нервово-психічної адаптації (дезадаптації) у студентів експериментальній та контрольній груп на початку дослідження.

Підгрупи досліджуваних студентів	Досліджувані показники
	Когнітивний компонент	Емоційний компонент	Цінністно-мотиваційний компонент	Операційно-дійовий (поведінковий) компонент	Рефлексивний компонент	Рівень нервово-психічної дезадаптації
Експериментальна група	4,7	3,9	3,1	3,0	3,2	65
Контрольна група	4,8	3,8	3,2	3,1	3,0	69

Рис.3.1 Рівень розвитку компонентів валеологічної культури в експериментальній та контрольній групах студентів на початку дослідження: темним кольором представлені дані, отримані для експериментальної групи.

В табл.3.3. та на Рис.3.2 наведено показники, що характеризують рівні сформованості окремих компонентів валеологічної культури в досліджуваних групах студентів наприкінці експерименту.

Таблиця 3.3

Показники, що характеризують рівні розвитку компонентів валеологічної культури та рівень нервово-психічної адаптації (дезадаптації) у студентів експериментальній та контрольній груп наприкінці дослідження

Підгрупи досліджуваних студентів	Досліджувані показники
	Когнітивний компонент	Емоційний компонент	Цінністно-мотиваційний компонент	Операційно-дійовий (поведінковий) компонент	Рефлексивний компонент	Рівень нервово-психічної дезадаптації
Експериментальна група	5,5	4,9	4,6	4,3	4,4	52
Контрольна група	5,3	3,9	3,5	3,3	3,3	67

Рис.3.2 Рівень розвитку компонентів валеологічної культури в експериментальній та контрольній групах студентів наприкінці дослідження: темним кольором представлені дані, отримані для експериментальної групи.

На рис. 3.3, 3.4, 3.5 наведено розподіл кількості студентів (в %) в експериментальній та контрольній групах в залежності від рівня розвитку показників цінністно-мотиваційного та операційно-дійового (поведінкового)компонентів валеологічної культури, а також в залежності від рівня показника нервово-психічної адаптації на початку та наприкінці дослідження.



Рис.3.3 Розподіл кількості студентів (в %) в експериментальній та контрольній групах в залежності від рівня розвитку показника цінністно-мотиваційного компоненту валеологічної культури на початку та наприкінці дослідження

Рис.3.4 Розподіл кількості студентів (в %) в експериментальній та контрольній групах в залежності від рівня розвитку показника операційно-дійового (поведінкового) компоненту валеологічної культури на початку та наприкінці дослідження

Рис.3.5 Розподіл кількості студентів (в %) в експериментальній та контрольній групах в залежності від рівня показника нервово-психічної адаптації на початку та наприкінці дослідження

Аналізуючи дані Табл. 3.1, 3.2 та Рис.3.1-3.5 можна зробити наступні висновки:

1. Вхідні показники, що характеризують рівні розвитку компонентів валеологічної культури та рівень нервово-психічної адаптації (дезадаптації) у студентів експериментальній та контрольній груп на початку дослідження суттєво не відрізняються. Однак детальний аналіз цих показників свідчить про те, що найбільш розвинені на початку дослідження когнітивний та емоційний компоненти валеологічної культури, а рівень рефлексивного, цінністно-мотиваційного та поведінкового компоненту досить низький в обох досліджуваних групах.

2. Середній рівень нервово-психічної дезадаптації на початку дослідження у студентів експериментальній та контрольній груп досить високий, тобто вони відчувають значний психічний дискомфорт, який обумовлений факторами різної природи, що в свою чергу веде до зниження рівня психічного та загального здоров'я.

3. В результаті проведення заходів, спрямованих на активізацію валеологічногої культури, змінюється кількісна та якісна структура показників, які її визначають. Так в експериментальній групі зафіксовано зростання на показника когнітивного компоненту на 15%; емоційного компоненту - на 26%; цінністно-мотиваційного компоненту на 48%; операційно-дійового (поведінкового) компоненту - на 43%; рефлексивного компоненту - на 38%. В контрольній групі наприкінці експерименту тільки для показника когнітивного компоненту фіксується зростання на 10%, усі інші показники, що характеризують рівень розвитку компонентів валеологічної культури для цієї групи студентів залишаються практично незмінними в порівнянні з вхідними значеннями.

4. В експериментальній групі в результаті проведення спрямованих психолого-педагогічних заходів зменшується рівень нервово-психічної дезадаптації (на 20%). В той же час в контрольній групі цей рівень практично не змінюється.

5. Кількість студентів, що мають високі та середні рівні розвитку цінністно-мотиваційного та операційно-дійового (поведінкового) компонентів валеологічної культури в експериментальній групі зростає на 44% та на 57% відповідно. В той же час кількість студентів контрольної групи, що мають високі та середні рівні показників по вказаним компонентам залишається практично без змін на протязі дослідження (зростання цих показників фіксується на рівні 7% для обох компонентів і є статистично не значимим).

6. В експериментальній групі зростає також на 46% кількість студентів, які мають високі та середні рівні нервово-психічної адаптації, при цьому зміни цього показника в контрольній групі фіксуються на рівні 9%.

Висновки до третього розділу

Проведене експериментальне дослідження дозволило сформулювати наступні висновки:

1. Рівень розвитку компонентів валеологічної культури студентів можна визначати за допомогою комплексу запропонованих методик, що дозволяє визначати ефективність педагогічних заходів, спрямованих на її формування.

2. Активізація формування валеологічної культури студентів можлива за умов спрямованого розвитку її окремих компонентів за допомогою комплексу психолого-педагогічних заходів, які детально проаналізовано вище та які можуть бути реалізовані під час практичної роботи зі студентами, а також в самостійній та індивідуальній роботі студентів.

3. Значна більшість студентів - від 36 до 42% досліджуваних має низькі вхідні рівні показників, що визначають окремі компоненти валеологічної культури особистості. Та за умов традиційних форм і методів проведення занять з валеологічних дисциплін розвиток цих компонентів є дуже слабким та повільним.

4. Значна більшість студентів на початковому етапі експерименту - від 48 до 54% досліджуваних має високі вхідні рівні показника нервово-психічної дезадаптації, що свідчить про нерозвиненість у них особистісних ресурсів, які дозволяють зберігати індивідуальне психічне та загальне здоров'я. За умов традиційних форм і методів проведення занять з валеологічних дисциплін розвиток цих ресурсів та вмінь керування ними є дуже слабким та повільним.

5. Проведення психолого-педагогічних заходів, спрямованих на активізацію формування валеологічної культури студентів дозволяє суттєво підвищити рівні сформованості окремих її компонентів та рівень нервово-психічної адаптації, який віддзеркалює стан психічного та загального здоров'я особистості.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІОННО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

4.1 Обґрунтовування вибору напряму організаційно-економічного дослідження науково-педагогічного продукту (НПП) з урахуванням аналізу існуючих підходів розвязання проблеми

Актуальність питань організаційно-економічного забезпечення (ОЕЗ) досліджень, пов'язаних з педагогікою вищої школи (ПВШ) викликано слабкою вивченістю проблеми і необхідністю організаційної і економічної підтримки процесу створення і реалізації нових науково-педагогічних продуктів (НПП).

Можливими напрямами організаційно-економічних досліджень при створенні НПП є наступні:

· Оцінка і обґрунтовування економічної ефективності НПП - для НПП, пов'язаних з досягненням певних економічних результатів, а також при необхідності залучення капітальних вкладень. Результати розробки по даному напряму можуть розглядатися як складова частина бізнес-плану.

...